У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Сучасні проблеми конституційної юрисдикції в Україні
Количество страниц 119
ВУЗ КНЕУ
Год сдачи 2010
Бесплатно скачать 20444.doc 
Содержание ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ 7

1.1. Конституційний контроль як інститут забезпечення дії принципу верховенства Конституції 7

1.2 Порядок формування Конституційного Суду і його склад 11

1.3 Функції та повноваження Конституційного Суду 18

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ В ОСНОВНИХ НАПРЯМАХ ДІЯЛЬНОСТІ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ 42

2.1. Розгляд конституційності нормативно-правових актів 42

2.2 Тлумачення Конституційним Судом норм Конституції України 48

2.3 Перевірка міжнародних договорів на їх відповідність Конституції України 56

Висновки до Розділу 2 68

РОЗДІЛ 3. АКТИ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ 72

3.1. Акти Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції України і законів України 72

3.2. Юридична природа актів Конституційного Суду України та механізм їх реалізації 95

Висновки до Розділу 3 112

ВИСНОВКИ 115

Список використаних джерел та літератури 122





Закріплені в Основному Законі принципи конституційної державності (верховенства права, поділу влади, верховенства основних прав і свобод, діяльність конституційної юстиції) все більш реально проявляються у конституційних правовідносинах. У цьому зв’язку заслуговують на увагу дослідження теоретичних і практичних аспектів правового статусу Конституційного Суду України, що покликаний не тільки займати позицію формального захисника незмінюваності та стабільності Основного Закону, а й забезпечувати творчу, динамічну інтерпретацію та розвиток його положень з урахуванням динаміки конституційних правовідносин.

Досвід країн із розвинутими засадами конституційної державності свідчить про високу повагу до Конституції усіх суб’єктів права, забезпечення основних прав і свобод, функціонування системи взаємодії між елементами політичної системи в державно організованому суспільстві. Виходячи з цього роль конституційної юстиції не зводитися лише до правової охорони конституційних норм і принципів, а значною мірою реалізується також у творчому “пошукові” права відповідно до принципів верховенства права і справедливості. Тому розглядаючи конституційно-правові спори на основі закону та у визначеному процесуальному порядку, органи конституційної юстиції переводять конфлікти політичного характеру у площину права.

Проблеми функціонування системи гарантів конституційного ладу є новим напрямом наукових досліджень вітчизняних конституціоналістів. Актуальність дослідження системи гарантів конституційного ладу України зумовлена необхідністю визначити системоутворюючі засади взаємодії інститутів публічної влади та громадянського суспільства. У цьому контексті особливої ваги набуває проблематика правосуб’єктності Конституційного Суду України, притаманних для цього органу форм і засобів забезпечення конституційного ладу.

Створення єдиного органу конституційної юрисдикції вважається одним із найважливіших актів становлення України як демократичної, правової держави, вагомим кроком до побудови громадянського суспільства, входження до європейської та світової спільноти. Цей акт втілив одвічне прагнення українського народу жити в державі, яка б надійно забезпечувала його права та інтереси й базувалась на засадах загальновизнаних цінностей, ідеалах гуманізму, справедливості, поваги до людини і громадянина.

Конституційна юрисдикція - порівняно новий для України конституційно-правовий інститут. Конституційна юрисдикція - це здійснення державної влади спеціальним органом - Конституційним Судом України, основним призначенням якого є забезпечення верховенства права, гарантування прав і свобод людини і громадянина, збереження принципу поділу влади.

Конституційна юрисдикція здійснюється у формі конституційного правосуддя і є самостійним, спеціальним і особливим видом конституційної діяльності держави, головним елементом механізму судового захисту Конституції України.

Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, який, на відміну від інших органів державної влади, наділений спеціальною компетенцією - забезпечувати дотримання конституції держави. Конституційна юрисдикція спрямована насамперед на вирішення питань відповідності Конституції України (конституційності) законів та інших правових актів, виявлення, констатацію і усунення їх невідповідності Конституції України.

Конституційна юрисдикція є тим балансом, що виконує роль стримувань і противаг між органами державної влади, забезпечуючи їх стійку взаємодію. Статус Конституційного Суду України, визначений в окремому розділі Конституції України, свідчить про його особливе призначення, яке полягає у встановленні та гарантуванні прав та свобод людини і громадянина, дотриманні принципу поділу влади, забезпеченні верховенства права. Як орган державної влади Конституційний Суд України виступає нарівні з такими конституційними органами влади, як Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України.

Об'єктом дослідження є конституційні правовідносини у сфері конституційного контролю, що здійснюється Конституційним Судом України, а також система конституційно-правових норм.

Предметом дослідження є сучасні проблеми юрисдикції Конституційного Суду України як державного інституту судової влади, що здійснює свою діяльність у формі конституційного контролю.

Метою дослідження є визначення і аналіз основних сучасних проблем конституційної юрисдикції в Україні та виявлення можливих напрямків подальшого розвитку Конституційного Суду України, його місця в системі державної влади і ролі в утвердженні верховенства права, а також у забезпеченні прав і свобод людини і громадянина, меж компетенції Суду та юридичної природи його правових актів.

Завдання дослідження. З поставленої мети дослідження випливають наступні завдання:

– охарактеризувати правову базу діяльності Конституційного Суду України;

– визначити сучасні проблеми конституційної юрисдикції;

– визначити і проаналізувати можливі напрямки подальшого розвитку Конституційного Суду України;

– проаналізувати юридичну природу правових актів Конституційного Суду України.

Методологічні основи дослідження. Поставлені завдання вирішуються за допомогою методів теоретичного дослідження. Під час дослідження були використані такі методи, як абстрагування, структурного аналізу, моделювання, формально логічний та системний методи. Крім того, в роботі також застосовується історичний метод аналізу. В ході підготовки роботи проведено аналіз як нормативно-правових актів, так і рішень Конституційного Суду України. При написанні роботи серйозну допомогу надало вивчення робіт та матеріалів вітчизняних акторів, присвячених окремим питанням теми дипломної роботи.

Структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів з відповідними підрозділами, висновків і списку використаної літератури.




Конституційний Суд України у правовій державі є гарантією забезпечення загальновизнаних світовим співтовариством принципів поваги до прав і свобод людини, верховенства права і Конституції. Саме це й визначає всю діяльність Конституційного Суду України.

Конституційний Суд України став стабілізуючим фактором у функціонуванні владних структур, одним з важливих правових механізмів стримувань і противаг у системі здійснення державної влади, надійним інструментом упровадження в практику норм Конституції України. Реалізуючі свої повноваження, він сприяє становленню України як демократичної, правової держави, вдосконаленню її законодавства, утвердженню принципу верховенства права, захисту прав і свобод людини і громадянина.

Слід зазначити, що роль Конституційного Суду України як гаранта конституційного ладу в Україні надзвичайно вагома, адже саме Конституційний Суд України реалізує свої повноваження, закріплені в Конституції України та іншому чинному законодавстві, перш за все спрямовані на забезпечення основних прав і свобод людини, функціонування органів публічної влади та місцевого самоврядування, у тому числі вирішення питань щодо конституційно-правових спорів між ними, і, врешті-решт на забезпечення стабільності, прямої дії норми та юридичного верховенства Конституції України на території України.

Відповідно ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, тобто це - незалежний від законодавчої та виконавчої гілок влади спеціальний судовий орган, який здійснює перевірку нормативних актів на їхню відповідність Конституції України способом конституційного судочинства.

Юрисдикція - це право чинити суд, точніше, право розглядати і вирішувати правові питання. В іншому значенні юрисдикція вживається як сфера, на яку покладається таке право.

Під конституційною юрисдикцією слід розуміти законодавче закріплені інституції, які приймають загальнообов'язкові рішення з конституційно-правових питань. Фактично визнання і закріплення Конституційного Суду України як органу конституційної юрисдикції означає:

• по-перше, те, що Конституційний Суд України не входить до системи судів загальної юрисдикції;

• по-друге, це єдиний в Україні державний орган, який уповноважений вирішувати питання щодо забезпечення верховенства та реалізації Конституції, шляхом здійснення контролю.

Конституційний Суд України, виконуючи закріплені в Конституції притаманні лише йому функції єдиного органу конституційної юрисдикції, посідає особливе місце у механізмі державної влади. Він, як відомо, вирішує питання щодо відповідності законів та інших правових актів Конституції України, здійснює тлумачення Конституції і законів України, забезпечуючи тим самим верховенство Конституції як Основного Закону України на всій її території. На нього покладено розгляд справ про відповідність Конституції чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість, а також; про додержання конституційної процедури щодо усунення Президента України з поста в порядку імпічменту, надання висновків з приводу відповідності вимогам статей 157 та 158 Основного Закону законопроектів про внесення змін до Конституції України.

Конституційний Суд України є новим для української державності спеціалізованим органом. Захищаючи своєю діяльністю конституційний лад, права і свободи громадян, він сприяє чіткій та безумовній реалізації норм і принципів Конституції у чинному законодавстві України. Цей авторитетний орган самостійно й незалежно здійснює свої завдання і функції у формі конституційного судочинства. Запровадження в нашій країні конституційної юрисдикції спрямоване на піднесення рівня правового життя суспільства, зростання правової культури громадян, захист їх конституційних прав і свобод. Цей державновладний інститут став важливою засадою зміцнення конституційних основ Української державності, перетворення Конституції у діюче право. Сьогодні важко переоцінити його значення для становлення України як демократичної правової держави, де має діяти принцип верховенства права, де простежується прагнення до формування сучасного громадянського суспільства, його входження до європейської та світової спільноти. Відіграючи дієву превентивну роль, цей демократичний інститут своєю діяльністю, своїми рішеннями спонукає кожного члена суспільства, органи державної влади до правового, конституційного способу дій. Інакше кажучи, Конституційний Суд звільняє правове поле від неправових, неконституційних норм.

Тлумачення норм права – основна діяльність Конституційного Суду України. Навряд чи буде перебільшенням стверджувати, що фундаментальне, «статусне» покликання єдиного органу конституційної юрисдикції в

Україні – офіційне тлумачення норм Конституції та законів України, а також; деяких інших юридичних актів. Цю місію Конституційний Суд України реалізує не тільки «явно», коли здійснює таке тлумачення, відповідаючи на конституційні звернення, а й, так би мовити, неявно – коли оцінює конституційність законів чи інших актів. Адже такій оцінці має неодмінно передувати з'ясування змісту (смислу) кожного з юридичних приписів, котрі стають об'єктом зіставлення: як конституційного, так і того, що з ним порівнюється. З огляду на це можна стверджувати, що саме тлумачення (інтерпретація) певних юридичних норм, насамперед Конституції, є неодмінною складовою діяльності КСУ.

У більшості актів КСУ (близько 90 %) орган конституційної юрисдикції передбачав поліпшення існуючого правового становища особи або ж принаймні неможливість його погіршення. У практику мотивування КСУ своїх актів увійшло посилання на низку положень статті 3 Конституції України, а саме: людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Однак навіть акти цієї групи, ухвалені на користь особи, не завжди отримували однозначну оцінку в нашому суспільстві. Наприклад, рішення КСУ від 16 листопада 2000 року у справі про право вільного вибору захисника, в якому було встановлено, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний, котрі потребують захисту від обвинувачення, та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою отримання правової допомоги вправі вибирати захисником своїх прав особу, котра є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Таким чином, коло можливих захисників у справі було істотно розширено. Незважаючи на те, що позиція КСУ узгоджується з нормами міжнародно-правових актів (у тому числі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року) і має численних прихильників в Україні, це Рішення спричинило серйозні дебати й суперечки в юридичних колах. Так, серед аргументів критиків цього Рішення були й такі: зниження рівня знань, відсутність досвіду у нових представників адвокатської професії; незнання й недотримання ними норм адвокатської етики; порушення принципу рівності всіх перед законом, закріпленого у статтях 21, 24 Конституції України.

Встановлення відповідності Конституції України (конституційності) багатьох нормативних актів, у тому числі і міжнародних договорів, які укладаються Україною, відноситься до повноважень Конституційного

Суду України. При висвітленні проблеми співвідношення міжнародного договору та національного законодавства доцільно було б зупинитися

на розгляді питань, які складають блок міжнародно-релевантних повноважень Конституційного Суду України, тобто повноважень, пов'яза-

них з міжнародним правом. Міжнародно-релевантні повноваження Конституційного Суду України складаються з трьох головних елементів, які нерозривно пов'язані один з одним. Ними є розгляд справ щодо:

а) конституційності міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість; конституційності чинних міжнародних договорів України;

б) конституційності правових актів про набрання міжнародними договорами чинності для України;

в) конституційності актів міжнародного права, визнаних обов'язковими на території України, що встановлюють різний порядок реалізації одних і тих самих конституційних прав і свобод, чим суттєво обмежуються можливості їх реалізації.

Частина перша статті 151 Конституції України та пункт 2 частини першої статті 13 Закону України «Про Конституційний Суд України»

(надалі - Закон) передбачають здійснення Конституційним Судом України двох видів контролю: попереднього (щодо міжнародних договорів України, які вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість) та наступного (щодо чинних міжнародних договорів України).

Процесуальна форма діяльності органів публічної влади дає змогу легітимним шляхом реалізувати положення конституційних норм, об’єктивно забезпечити режим конституційної законності в Україні. Процесуальна форма та судовий конституційний процес дають змогу правовим шляхом врегулювати конституційно-правові спори.

З метою забезпечення нормального функціонування публічної влади та забезпечення права захисту приватних осіб робиться висновок про природу конституційного процесуального права. На нашу думку конституційний процес на відміну від юрисдикційного процесу є органічним комплексом послідовних дій уповноважених суб’єктів по вирішенню юридичних питань по закріпленню та забезпеченню чинності соціальних цінностей згідно Конституції України у правовій (юридичній) формі.

Конституційне процесуальне право насамперед обумовлено позитивною діяльністю учасників конституційно-процесуальних відносин, а тому на цій основі розглянуто загальні принципи процедур гарантування конституційного ладу та спеціальні принципи конституційної юрисдикції. До загальних процесуальних принципів ми відносимо: принцип конституційної законності; принцип поєднання імперативного та диспозитивного начала; принцип ефективних засобів правового захисту; принципи доступності правового захисту та субсидіарності. До спеціальних принципів конституційного правосуддя відносимо наступні принципи: колегіальності; публічності; доступності правового захисту у Конституційному Суді України; диспозитивності; субсидіарності; рівності сторін; змагальності; повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи; безпосередності та неупередженості судового розгляду; мови судочинства; обґрунтованості рішень та висновків Суду; обов’язковості рішень та висновків Суду.

Методи та форми гарантування конституційного ладу Конституційним Судом України втілюються через його інтерпретацію положень Конституції України. Така інтерпретація здійснюється Судом при розгляді будь-якої справи. Тому реалізація юрисдикції Конституційним Судом носить процедурно-процесуальний характер і така повинна відповідати вимогам процесуальної форми. Особливе значення при цьому мають засоби юридичної техніки.

На основі порівняння методів інтерпретації правових норм органами конституційної юстиції у різних правових системах, ми вважаємо, що Конституційний Суд України поряд із застосуванням традиційних способів тлумачення норм права може застосовувати також й нові засоби. Суть останніх полягає у забезпеченні єдності змісту конституційних норм та конкретно-історичних обставин. Серед них ми виділяємо наступні засади інтерпретації конституційних норм: принцип позитивізму, зв’язаність Суду ієрархією правових норм, забезпечення ефективної системи засобів правового захисту, зв’язаність позитивно закріпленою системою основних прав і свобод, принцип рівності як необхідна умова ухвалення виважених та обґрунтованих рішень, пов’язаність процесуальними нормами, процесуальна форма інтерпретаційного акту.

При розгляді справ Конституційний Суд України ухвалює рішення та висновки. Ці акти є актами інтерпретації Конституції та законів України. Сутність таких актів органу конституційної юстиції полягає у реалізації та конкретизації конституції. За юридичною природою їх не повною мірою можна розглядати як акти судового прецеденту, оскільки вони володіють більш абстрактним ступенем нормативності. Також поряд з цими актами самостійне значення мають регламентарні акти Конституційного Суду України, які забезпечують організацію, внутрішню структуру та процедури розгляду справ.

Інтерпретаційні акти Конституційного Суду України характеризуються наступними ознаками: 1) вони виражають владну діяльність Суду по забезпеченню верховенства Основного Закону; 2) вони відображають функцію Суду по формуванню одноманітного та однозначного розуміння змісту конституційних норм, забезпечення стабільності правової системи, попередження зловживання основними правами; 3) вони є обов’язковими до виконання на всій території України і не потребують свого підтвердження; 4) вони можуть бути переглянуті у випадку формулювання судом нової правової доктрини чи правової позиції; 5) остаточність таких актів ґрунтується на принципові самовиконуваності, тобто виваженого підходу Суду до вирішення конституційно-правового спору.
Список литературы І. Конституція, закони України, нормативно-правові акти

1. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р.: із змінами, внесеними Законом України від 8 груд. 2004 р. №2222-IV.

2. Закон України «Про внесення змін до Конституції України» // Відомості Верховної Ради України, 2005, N 2, ст.44.

3. Закон України “Про Конституційний Суд України”. ( За станом на 20 березня 2002 р.): Офіційне видання / Верховна Рада України. – К.: Парламентське видавництво, 2002. – 35 с.

4. Закон України «Про міжнародні договори» від 11 листопада 1993 р.// ЛІГА:ЗАКОН – 2006;

5. Конституційний договір між Президентом України та Верховною Радою України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» від 8 червня 1995 р.// ЛІГА:ЗАКОН – 2006;



ІІ. Рішення та акти Конституційного Суду України

1. Регламент Конституційного Суду України: затверджений рішенням Конституційного Суду України від 5 березня 1997 року // ОВУ. – 1997. - № 20. – Ст. 87.

2. Положення про відділ попереднього розгляду конституційних подань та звернень Управління правової експертизи Секретаріату Конституційного Суду України (затвердженого заступником керівника Секретаріату Конституційного Суду України – керівником Управління правової експертизи М.Чаюном) від 15 листопада 1999 р.;

3. Положення про Управління правової експертизи Секретаріату Конституційного Суду України (Затвердженого Керівником Секретаріату Конституційного Суду України Дубровським) від 15 листопада 1999 р.;

4. Положення про відділ правової експертизи конституційних подань та звернень Управління правової експертизи Секретаріату Конституційного Суду України. (затвердженого заступником керівника Секретаріату Конституційного Суду України – керівником Управління правової експертизи М.Чаюном) від 15 листопада 1999 р.;

5. Висновок Конституційного Суду України № З-в/2001 від 11 липня 2001 року у справі за конституцій ним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут) // Вісник Конституційного Суду України. - 2001. - № 4. - С. 37.

6. Окрема думка суддів Конституційного Суду України Іващенка В.І. та Селівона М.Ф. стосовно Висновку Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут) // Вісник Конституційного Суду України. - 2001. - № 4. - С. 47.

7. Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2000 від 12 липня 2000 року у справі за конституцій ним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, 1992 р.» (справа про ратифікацію Хартії про мови, 1992 р.) // Вісник Конституційного Суду України. - 2000. -№ 3. - С. 7-8.

8. Ухвала Конституційного Суду України № 1-у від 25 січня 2001 року про припинення конституційного провадження у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про приєднання Верховної Ради України

до Угоди про Міжпарламентську Асамблею держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав» // Вісник Конституційного Суду України. - 2001. - № 1. - С. 44.

9. Ухвала Конституційного Суду України №27-у від 24 травня 2001 року про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, п'ятої статті23, частини четвертої статті 28 Закону України «Про бюджетну систему України», частини першої статті 2 Закону України «Про систему оподаткування», абзацу другого пункту 2 розділу 11 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування», статті 15, пункту 1 статті 54 Чиказької Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, пункту (а) Розділу 2.03 статті 11 Гарантійної Угоди, укладеної між Україною і Європейським банком реконструкції та розвитку 14 лютого 1998 року, ратифікованої Законом України від 13 травня 1999 року // Вісник Конституційного Суду України. - 2001. -

№ 4. - С. 88-89.

10. Рішення Конституційного Суду України у справі про внесення змін до статей 76, 80, 90, 106 Конституції України // ВКСУ. – 2000. - № 3. – С. 10-14; КСУ ВР. – 2:123; окрему думку судді Конституційного Суду, проф. В.Шаповала // ВКСУ. – 2000. - № 3..– С. 15-16.

11. Рішення Конституційного Суду України від 11 липня 1997 року № 3-зп у справі щодо конституційності тлумачення Верховною Радою України статті 98 Конституції України // ВКСУ. – 1997. - № 5.

12. Рішення Конституційного Суду України від 9 червня 1998 року № 8-рп/98 у справі щодо внесення змін до Конституції України // ВКСУ. – 1998. - № 3.

13. Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року № 12-рп/98 у справі про тлумачення терміну “законодавство”// ВКСУ. – 1998. - № 3.

14. Рішення Конституційного Суду України у справі про конституційність Закону України про вибори народних депутатів України // КСУ РВ. – 1:123.

15. Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі про пільги // ВКСУ. – 1999. - № 4.

16. Рішення Конституційного Суду України у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 // ЮВУ. – 2001. - № 1-2. – С. 27-30.



ІІІ. Доктринальні джерела

1. Авер'янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: Ін Юре,

1997. – 48 с.

2. Авр'янов В. Б., Бойко В. Ф., Борденюк В. І., Ворсінов Г. Т. Коментар до Конституції України. – К., 1998. – 410 с.

3. Гергелійник В. Конституційний суд в системі органів контрольної влади і теоретичні аспекти // Право України. – 1999. - № 5. – С.81-85.

4. Годованець В. Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій. – К., 2000. – 214 с.

5. Гончар И. Всё в юрисдикции Конституционного Суда Украины. Об ограничении полномочий КСУ // Юридическая практика. – 2006. - №34(452). – С. 6.

6. Дубровський В. Організаційна структура Секретаріату Конституційного Суду України // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. - №2. – С. 66-69.

7. Євграфов П. Вплив Конституційного Суду України на формування громадянського суспільство і правової держави // Вісник Конституційного Суду України. – 2001 - №5. – С. 36-41.

8. Карпечкін П.Ф. Співвідношення функцій судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України в контексті судової реформи // Вісник Верховного Суду України. – 2003. - № 6. – С.41.-43.

9. Козюбра М. І., Колодій А. М., Копєйчиков В. В., Лисенков С. Л., Медведчук В. В. Основи конституційного права України. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 288 с.

10. Козюбра М. Принцив верховенства права і конституційна юрисдикція // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. - №4. – С. 24-32.

11. Козюбра М.І. Конституційний Суд в системі органів державної влади // Державно-правова реформа в Україні. – К., 1997. – С.20-25.

12. Колодій А. М., Копєйчиков В. В., Лисенков С. Л. Загальна теорія держави і права. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 320с.

13. Комаров С. А., Малько А. В. Теория государства и права. – М.: Норма, 1999. – 448с.

14. Конституційне будівництво в Україні: теорія та практика: Матеріали міжнар. наук.- практ. конф., присвяченої 4-й річниці Конституції України 1-3 червня 2000 року. Закарпаття, Україна. – Ужгород: Закарпаття, 2000. – 300 с.

15. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. Академіка АпрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М.Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В.С.Журавського. – К.: “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002. – 544 с.

16. Конституційне право України; За ред. члена-кореспондента НАН України В.Ф.Погорілка. – Київ: Наукова думка, 2003. – 731 с.

17. Конституційний Суд України: правові засади, рішення, висновки та ухвали. – К.: А.С.К., 2000. – 346 с.

18. Конституція незалежної України: Навчальний посібник для вищих закладів освіти / НАН України Ін-т держави і права України. Спілка юристів України; В.Ф.Погорілко, Ю.С.Шемшученко, В.О.Євдокимов, ред. – К., 2000. – 426 с.

19. Конституція України: Науково-практичний коментар / В.Б.Авер’янов, О.В.Батанов, Ю.В.Баулін та ін.; Ред кол. В.Я.Тацій, Ю.П.Битяк, Ю.М.Грошевой та ін. – Х.: Видавництво “Право”; К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 808 с.

20. Концепція правової держави в історії політичної думки // Актуальні проблеми політики. Зб. наук. праць. Вип. 9. – Одеса: Одеська нац. юрид. академія, 2000. – С. 264-268.

21. Кравченко В. В. Конституційне право України. – К.: Атіка, 2001. –

320 с.

22. Кравченко В.В. Конституційне право України: Інститут економії та права. – К.: Атіка, 2006. – 568 с.

23. Кукурудза Р. Межі обов’язковості актів Конституційного Суду України за колом осіб, у часі та просторі // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 4. – С.49-52.

24. Лисенков С.Л. Закон України “Про Конституційний Суд України”: Популярний коментарій. – К.: “Либідь”, 1998. – 103 с.

25. Мартиненко П. Конституційна імплементація норм міжнародного права – об’єкти судової охорони в Україні // Українське право. – 1999. - №2 – С. 7-16.

26. Мартиненко П. Узагальнення практики взаємодії Конституції України і міжнародного права. // Українсько-Європейський журнал міжнародного та порівняльного права. – 2000. – Т. 1. Вип.1. – С. 41-66.

27. Мельник П.В., Цимбал П.В. Судова система України. – Ірпінь, 2000. – 203 с.

28. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 2001. – 552 с.

29. Основи конституційного права України / За редакцією академіка АпрН України, професора Копейчикова В.В. – К.: Юрінком, 1997. – 208 с.

30. Правова держава: ідейні витоки та проблеми побудови в Україні. – К.: Наукова думка, 1997. – 55 с.

31. Правові позиції Конституційного Суду України. В рішеннях і висновках.: К.: А.С.К, 2000. – 657 с.

32. Рабінович П. Конституційне судочинство як інструмент тлумачення законодавства відповідно до соціальних потреб і змін // ВКСУ. –

№ 1’2007. – С. 31-38.

33. Савенко М. Незалежність судді Конституційного Суду України // Вісник Конституційного Суду України. – 2001 - №1. – С, 75-83.

34. Савенко М.Д. Правовий статус Конституційного Суду України: Автореф. дис. к.ю.н. ( 12.00.02 ) / Національна юридична академія України. – Х., 2001. – 16 с.

35. Савченко М. Співвідношення судової практики Конституційного Суду України із судовою практикою Європейського Суду з прав людини // Вісник Конституційного Суду України. – 2006. - №1. – С. 30-39;

36. Селівон М. Конституційний Суд України: Дев’ятиріччя діяльності // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. - №4. – С. 3-17.

37. Селиванов А. Теоретичні і практичні погляди на тлумачення Конституційним Судом України норм законодавства // Право

України. – 1999. - №10. – С. 37-40.

38. Сергієнко Н. Взаємодія міжнародного та національного права в практиці Конституційного Суду України // ВКСУ. – 6’2004. – С.

116-125.

39. Скакун О. Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов / Университет внутренних дел. – Х.: Фирма "Консум", 2000. – 704с.

40. Скомороха В. Конституційний Суд України: досвід і проблеми // Право України. – 1999. - № 1. – С.8-13.

41. Скомороха В. Окремі питання поділу влади і юрисдикція Конституційного Суду України // Право України. – 1998. - № 5. –

С.8-17.

42. Скоромоха В. Конституційна юрисдикція в Україні: Становлення і перспективи розвитку // Вісник Конституційного Суду України. –

2002 р. - №1 – С. 50-55.

43. Скоромоха В. Окремі питання діяльності конституційної юстиції в Україні // Право України. – 1999. - №12. – С. 4-10.

44. Скоромоха В. Питання процесу розгляду справ та змісту рішень Конституційного Суду України // Вісник Академії правових наук України. – 2003. - №4(23) – С. 19-26.

45. Скрипнюк О.В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії і практики. До 10-річчя незалежності України. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. – 600 с.

46. Тесленко К.М. Конституційна юрисдикція в Україні. – К.: Атіка,

2003. – 256.

47. Тесленко М.В. Окремі аспекти взаємовідносин Конституційного Суду України і судів загальної юрисдикції. // Право України. – 2003. -

№ 12. – С.6-11.

48. Тимченко І. Конституційна юстиція в Україні – становлення і розвиток // Вісник Академії правових наук України: Право. – Харків, 2003. – Вип.2 (33) – 3 (34). – С.272-287.

49. Тимченко І. Принцип гласності – один з фундаментальних принципів діяльності Конституційного Суду України // Право України. – 1998. - №6. – С. 3-5.

50. Тихий В. Основні повноваження Конституційного Суду України // Вісник Академії правових наук України: Право. – Харків, 2003. – Вип.

2 (33) – 3 (34). – С.287-301.

51. Тихий В. Право тлумачення Конституційним Судом України та правова природа його рішень // Вісник Конституційного Суду

України. – 2001. - №1. – С. 62-71.

52. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 536 с.

53. Цвік М.В., Ткаченко В.Д., Богачова Л.Л. та ін. Загальна теорія держави і права. – Харків: Право, 2002. – С. 432.

54. Шевчук К.М. Основи конституційної юрисдикції. – К.: Український центр правничих студій, 2001. – 302 с.

55. Шевчук С. Щодо обов’язковості рішень Конституційного Суду України у контексті доктрини судового прецеденту // Право України. – 2000. – 32. – С. 45-48.

56. Шемшученко Ю.С., Мурашин Г.О. Конституційний Суд України / НАН України. Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К.: Ін Юре. – 1997. – 22 с.

57. Шишкін В.І. Повноваження Конституційного Суду України // Конституція України – основа подальшого розвитку законодавства. – К., 1997. – С.85-93.

58. Эбзеев Б.С. Конституция. Правовое государство. Конституционный Суд. – М.: ЮНИТИ, 1996. – 349.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 892
Скачать бесплатно 20444.doc 





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.