У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ У ВІДТВОРЮВАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
Количество страниц 236
ВУЗ КНЕУ
Год сдачи 2010
Содержание ВСТУП…………………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ І. ІННОВАЦІЇ ТА ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЕЛЕМЕНТИ ВІДТВОРЮВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ………………………………………………...11
1.1. СУТНІСТЬ ІННОВАЦІЙ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ……………………......11
1.2. ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ЇЇ СТРУКТУРА………………….........25
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І…………………………………………………......33

РОЗДІЛ ІІ. ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ВІДТВОРЮВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ...........................................................................37
2.1. ОСОБЛИВОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ НТР…………………………………………………………………………………37
2.2. ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЗА УМОВ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ…………………………...54
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ…………………………………………………...114

РОЗДІЛ ІІІ. ДЕРЖАВНЕ СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ………………………………………………………………………….118
3.1. МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ………………………………………………………………….....118
3.2. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОГО СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ…………………………………..134
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІІ…………………………………………………..159

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………....174
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………...185
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………...218



ВСТУП

Актуальність теми. На рубежі ХХ-ХХІ століть в економічному розвитку відбулися радикальні інноваційні зміни, які зумовлюють перехід до постіндустріального суспільства, змінюють соціальну картину економіки і рушійні сили відтворювального процесу. Рівень розвитку та динамізм нових технологій, наукомістких галузей та компаній є основою сталого економічного зростання, визначають межу між багатими та бідними країнами. Досвід економічного розвитку підтверджує, що розширене відтворення здійснюється завдяки інноваціям. Вони сприяють модернізації та структурній перебудові економіки країни. Здійснення структурної перебудови економіки, підвищення її конкурентоспроможності, забезпечення стійкого економічного зростання, зменшення безробіття та підвищення добробуту народу є неможливими без активної інноваційної діяльності.
Зростання ролі інновацій у розширеному відтворенні економіки і зміцненні національної безпеки, з одного боку, та обмеженість ринкових механізмів в галузі отримання і впровадження науково-технічних результатів, з іншого, – зумовлює необхідність державного регулювання та стимулювання інноваційної діяльності. Для України потреба у стимулюванні нововведень спричинена необхідністю подолання технологічного відставання та поступового входження до клубу високорозвинених країн світу, які нині визначають технологічний рівень виробництва. Активізація інноваційної діяльності нерозривно пов’язана з ефективною системою державного управління та стимулювання. Діюча в Україні система державного управління інноваційною діяльністю не досконала і перебуває у стадії формування.
Економічна криза, в яку втягується економіка України ще більше загострює дану проблему, робить її ще більш нагальною і, водночас, ускладнює її вирішення. Економічна криза, яка розгортається в Україні на стадіїї виходу з попередньої кризи 90-их рр., певною мірою спричинена тим, що економіка України не стала на шлях здійснення активної інноваційної діяльності.
Питання активізації інноваційної діяльності і виявлення шляхів підвищення його ефективності було і є актуальним для країн з різним рівнем економічного розвитку. Тому і проблеми інновацій як основи відтворювального процесу завжди привертали і привертають увагу багатьох економістів, що знайшло відображення в багатьох наукових працях.
Розгляду цієї проблеми присвячені праці таких зарубіжних учених: Д. Бессант, П.Друкер, Р.Ерроу, К.Павітт, М.Портер, Х.Рігс, Б.Санто, Б.Твісс, Д.Тідд, В.Хіпель, М.Хучек, Й. Шумпетер, та інші.
Дану проблему досліджують і російські вчені: Л.Барютин, С.Валдайцев, А. Ва-
сільєв, Л.Гохберг, Є.Дубровська, П.Завлін, С.Ільдємєнов, С. Ільєнкова, А. Казанцева, В. Мєдінський, Л. Мінделі, Б. Портніков, А. Прігожин, О. Стародубцева,. Р. Фатхут-дінов, С. Ягудін, та інші.
У цьому ж напрямі цікаві наукові результати отримали і українські вчені:
В.Александров, Л.Антонюк, Ю.Бажал, Л. Безчасний, В.Василенко, А. Гальчинський, М.Гаман, В.Геєць, М.Гузик, С.Захарін, В.Зимовець, В.Зянько, М.Йохна, О. Комяков, Н.Краснокутська, С. Кропельницька, О. Лапко, Б. Маліцький, О. Мозіль, С. Онишко, В.Осецький, І.Павленко, Р.Патора, М.Пашута, А.Пересада, А. Поручник, В. Савчук, В. Семиноженко, В. Стадник, О. Стороженко, І. Ткачук, Л. Федулова, А. Фукс, І.Цигилік, В. Чеботарьов, Н. Чухрай, та інші.
Разом з тим дослідження інновацій як основи відтворювального процесу потребує подальшого дослідження, оскільки на сучасному етапі економічного розвитку особливої гостроти набуває проблема обмеженості енергетичних ресурсів, подолання технологічного відставання, забезпечення економічної безпеки, – все це вказує на актуальність даної теми і визначає мету, завдання і зміст дисертації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри економіки Академії муніципального управління в рамках науково-дослідної теми «Дослідження економічних, соціальних і правових проблем становлення соціально-орієнтованої ринкової системи України».(номер державної реєстрації 0101U005489). В межах цієї теми автором розроблено розділ його роботи «Державне стимулювання інноваційної діяльності», де розкрито механізм державного стимулювання інноваційної діяльності і визначено основні напрями її стимулювання в Україні.
Мета та задачі дослідження. Метою роботи є узагальнення і удосконалення теоретичних положень щодо визначення сутності інновацій та інноваційної діяльності і розробка практичних рекомендацій щодо організаційно-економічних методів стимулювання інноваційної діяльності на сучасному етапі відтворювального процесу. Відповідно до поставленої мети, вирішуються наступні завдання:
– з’ясувати сутність інновацій та запропонувати їх класифікацію;
– визначити зміст інноваційної діяльності та її структуру;
– дослідити характер інноваційної діяльності в Україні на сучасному етапі відтворювального процесу;
– виявити головні перешкоди на шляху здійснення інноваційної діяльності;
– розкрити механізм та основні напрями державного стимулювання інноваційної діяльності в Україні як основного інструмента формування інноваційної моделі розширеного відтворення.
Об’єктом дослідження є інноваційна діяльність та її роль у відтворювальному процесі.
Предметом дослідження є теоретичні засади активізації інноваційної діяльності в Україні на етапі формування та розвитку ринкової економіки.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи становить діалектичний метод наукового пізнання сутності інновацій і інноваційної діяльності у відтворювальному процесі. При дослідженні характеру розвитку інноваційної діяльності в Україні широко використовувався метод аналізу і синтезу, метод статистичного аналізу, порівнювальний метод. При дослідженні впливу інновацій на характер відтворення і зворотного впливу характеру розвитку економіки на інноваційну активність використовувався такі методи: причинно-наслідковий, узагальнення даних, порівнювальний, кореляції. При дослідженні необхідності державного стимулювання інноваційної діяльності використано системний підхід.
Інформаційну базу дослідження становили вітчизняна і зарубіжна монографічна література, статистичні збірники, законодавчі і нормативні документи: закони України, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України стосовно проблем науково-технологічної, соціально-економічної і інноваційної сфер країни.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в наступному:
вперше:
– запропоновано підхід до визначення сутності інновацій, який грунтується на відмові від домінуючих в сучасній економічній науці підходів до визначення інновації, -- підходів, які визначають інновацію або лише як одиничний акт (статичний підхід), або лише як процес (динамічний підхід), -- в даному дослідженні інновація трактується одночасно і як одиничний акт, і як процес: інновація як одиничний акт – це будь-який впроваджений новий продукт (послуга) або продукт з новими якостями, новий засіб його виробництва, освоєння нових джерел сировини, нових ринків збуту, нові організаційно-технічні, управлінські, соціально-економічні рішення виробничого, фінансового, комерційного і т.д. характеру; інновація як процес – це суспільний техніко-економічний процес, що охоплює дослідження, проектування, розроблення, організацію виробництва, комерціалізацію та поширення нового продукту, процесу або системи. Такий підхід до визначення сутності інновацій дозволяє дати більш містке визначення поняття „інновація”, зрозуміти його сутність та роль у відтворювальному процесі;
-- встановлена послідовність стимулювання різних видів інновацій, виходячи з їх пріоритетності для забезпечення ефективного економічного та соціального розвитку держави (за ознакою «рівень розробки та поширення інновацій» – насамперед інновацій світового масштабу, потім – масштабу країні, галузі та фірми відповідно; за ознакою «глибина внесених змін» – насамперед базових інновацій, потім – принципових та комбінованих; за ознакою «причина виникнення» – насамперед стратегічних інновацій, потім – реактивних; за ознакою «відношення до попередника – насамперед відкриваючих, потім – заміщаючих, розширюючих та раціоналізуючих).
удосконалено:
– класифікацію інновацій, у якій інновації розглядаються за різними критеріями: сферою застосування; рівнем розробки та поширення; глибиною внесених змін; особливостями механізму здійснення інновацій; технологічними параметрами; стадією життєвого циклу товару, на якій запроваджується інновація або розробляється новинка; причинами виникнення; принципом відношення до попередника; відношенням до розробки; особливостями інноваційного процесу, – все це дозволяє отримати відповідь на такі питання: де застосовується інновація, як широко розповсюджується, наскільки глибокі зміни викликаються тим чи іншим видом інновацій, яким чином і коли вона здійснюється, чому виникає, як відноситься до попередніх інновацій і ким розробляється.
– підхід до з’ясування залежності рівня ВВП та темпів його зростання від величини витрат на НДДКР, внутрішнього кредиту приватному сектору і розміру ставки відсотка Центральних банків шляхом застосування методу кореляційного аналізу (встановлено пряму залежність від перших двох і зворотну – від третього);
отримало подальший розвиток:
– виявлення головних перешкод на шляху здійснення активної інноваційної діяльності в Україні, до яких віднесено наступні: 1) незадовільне фінансування інноваційної діяльності, що призвело до значних втрат кадрового науково-інноваційного потенціалу; 2) незадовільне функціонування апарату державного управління інноваційною діяльністю, що породжує неефективність взаємозв’язку і системної взаємодії елементів Національної Інноваційної Системи, недостатній розвиток патентної діяльності; 3) невідповідність галузевої і технологічної структури виробництва сучасним вимогам, що гальмує інтеграцію вітчизняних підприємств у світогосподарські процеси;
– визначення основних напрямів активізації інноваційного процесу, які сприятимуть подоланню вищезгаданих перешкод на шляху формування інноваційної моделі розвитку економіки України (зокрема, в галузі бюджетної політики -- перехід від “відомчого” фінансування наукових організацій до фінансування інноваційних проектів на конкурсних засадах відповідно до пріоритетних напрямів становлення нового технологічного укладу; в галузі податкової політики -- звільнення від оподаткування коштів підприємств, страхових компаній, пенсійних фондів та інш. небанківських фінансових установ, що спрямовуються на фінансування наукових досліджень, інвестуються в інноваційні підприємства і встановлення пільг з оподаткування коштів, отриманих внаслідок цих інвестицій; в галузі грошово-кредитної політики -- запровадження механізму покриття різниці між пільговою ставкою кредитування банками загальнодержавних пріоритетних інноваційних проектів і усередненою ставкою банківських кредитів; в галузі політики розбудови інноваційної інфраструктури -- створення на базі провідних вищих навчальних закладів інноваційних науково-освітніх комплексів і центрів комерціалізації результатів науково-технічних досліджень і розробок і трансферу технологій; створення загальної інформаційної мережі, автоматизованих інформаційно-пошукових систем – зокрема, при національних наукових (науково-технічних) центрах; розробка державної системи страхування ризиків інноваційної діяльності за рахунок коштів спеціально створеної страхової компанії; створення підрозділів з охорони інтелектуальної власності в міністерствах, інших центральних органах державної влади та управління, а також відновлення патентних підрозділів на великих підприємствах, що систематично займаються НДР, -- при цьому державна підтримка має стосуватися лише тих видів економічної діяльності, що належать до четвертого-шостого технологічних укладів).
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що теоретичні положення і висновки доведено до рівня конкретних практичних рекомендацій і рішень. Висновки і пропозиції дисертаційної роботи можуть бути використані при обґрунтуванні і реалізації заходів, спрямованих на оптимізацію структурних зрушень вітчизняного виробництва на макроекономічному, галузевому і регіональному рівнях і є внеском у подальшу наукову розробку відповідної теми.
Одержані теоретичні результати використовуються в навчальному процесі при викладанні дисциплін “Економічна теорія”, «Політична економія» та “Інноваційний менеджмент” в Академії муніципального управління (довідка від 10.07.2008).
Результати дисертаційного дослідження інноваційної політики держави на сучасному етапі в українській економіці і чинників, що гальмують інноваційну діяльність; оцінки фінансування інноваційної діяльності; функціонування апарату державного управління інноваційною діяльністю і відповідності галузевої та технологічної структури виробництва сучасним вимогам, а також рекомендації щодо основних напрямів активізації інноваційної діяльності в Україні -- використані Головним управлінням промислової, науково-технічної, інноваційної політики КМДА під час підготовки «Київської міської програми розвитку промисловості на інноваційній основі» у 2008 р. (довідка № 045-1153 від 27.10.2008 р.).
Результати прикладного характеру (одержані в процесі аналізу організаційно-економічних механізмів розробки і впровадження інновацій та аналізу характеру розвитку інноваційної діяльності в Україні і його впливу на відтворювальний процес) – використовуються підприємством ВАТ «Завод «Ленінська кузня» (довідка від 18.08.2008р. № 38/44-7188) для розробки стратегічного розвитку і оптимізації його подальшої діяльності.
Особистий внесок здобувача. У дисертаційній роботі викладено авторський підхід на розв’язання важливого науково-практичного завдання – з’ясування сутності інновацій і інноваційної діяльності, основних напрямів стимулювання інноваційної діяльності на сучасному етапі. Основні наукові положення і результати, одержані автором самостійно на основі дослідження, аналізу і узагальнення теоретичного і фактичного матеріалу, знайшли відображення в опублікованих працях автора і повідомленнях на науково-практичних конференціях.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: «Інноваційні стратегії економіки регіонів» (м. Київ, 14.12.2007 р.), «Наука в інформаційному просторі» (м. Дніпропетровськ, 15-16.10.2008 р.) «Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави» (м. Дніпропетровськ, 29-30.10. 2008 р.).
Публікації. Основні результати дослідження були опубліковані у 8 наукових працях, обсягом 4,85 д.а., з них 5 статей у наукових фахових виданнях (1,35 д.а.), 3 – в інших виданнях (3,5 д.а.).
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 180 сторінок комп’ютерного тексту. Робота містить 23 таблиці на 22 сторінках, 7 рисунків на 4 сторінках, 14 додатків на 33 сторінках, список використаних джерел включає з 213 найменувань
Список литературы ВИСНОВКИ
.
Інноваційна діяльність є органічною складовою відтворювального процесу, яка притаманна усім сферам суспільної економічної діяльності. Інновація є результатом інноваційної діяльності. Інновація виступає, з одного боку, як одиничний акт, і з другого – як процес.
Через це не доцільно протиставляти статичний та динамічний підходи до визначення інновацій, – замість цього слід розглядати інновацію і як одиничний акт, і як процес.
Інновація як одиничний акт – це будь-який впроваджений новий продукт (послуга) або продукт з новими якостями, новий засіб його виробництва, освоєння нових джерел сировини, нових ринків збуту, нові організаційно-технічні, управлінські, соціально-економічні рішення виробничого, фінансового, комерційного і т.д. характеру; інновація як процес – це суспільний техніко-економічний процес, що охоплює дослідження, проектування, розроблення, організацію виробництва, комерціалізацію та поширення нового продукту, процесу або системи. При цьому метою інновації (і як одиничного акту, і як процесу) має бути спрямованість на забезпечення суспільного прогресу, економію витрат, підвищення рівня ефективності, рентабельності виробництва, вдосконалення економічних, правових та соціальних відносин в галузі науки, культури, освіти та інших сферах діяльності суспільства.
Разом з тим інновацію не можна розглядати як чисто технічне чи технологічне явище. Вона є відображенням складних суперечливих економічних, політичних і соціальних відносин. Кожна інновація пов’язана з певними витратами і доходами, сприяє або гальмує вирішення соціальних і економічних проблем, зачіпає інтереси різних верств населення.
Тому інновація – це економічне явище, яке є вираженням тих суспільно-політичних відносин, які стимулюють виникнення нових ідей по удосконаленню суспільного відтворення, їх розроблення, створення і використання удосконалених і нових конкурентоспроможних продуктів та технологічних процесів.
Розрізняють просте, розширене та звужене відтворення сукупного суспільного продукту. Якщо обсяги продукції, що випускається, є незмінними, і не міняються розміри функціонуючого капіталу – це просте відтворення. Якщо ж обсяги продукції, що виробляється, збільшуються щороку, постійно зростає та вдосконалюється використовуваний капітал – це розширене відтворення. Звужене відтворення являє собою побудову процесу виробництва у скороченому обсязі внаслідок відсутності доходів або недоцільності розвитку даного виду виробництва.
Розширятися виробничий процес може двома шляхами. Якщо збільшення обсягів виробництва досягається за рахунок створення нових робочих місць, залучення додаткової робочої сили, то здійснюється екстенсивне відтворення. Якщо ж зростання виробництва досягається за рахунок удосконалення виробничого процесу, використання нової техніки та нових технологій, то такий тип відтворення називається інтенсивним. На практиці ані інтенсивне, ані екстенсивне відтворення не існує у чистому вигляді: як правило, вони співіснують, утворюється змішаний тип відтворення.
Ознак, які можуть бути покладені в основу класифікації інновацій вельми багато, але якщо виділяти головні з них, то слід зазначити, що завдяки ним повинні бути отримані відповіді насамперед на такі питання: де застосовується інновація; як широко розповсюджується; наскільки глибокі зміни нею викликаються; яким чином і коли здійснюється; чому виникає; як відноситься до попередніх інновацій і ким розробляється.
Класифікацію інновацій необхідно здійснювати: за сферою застосування – продуктові, технічні, технологічні, інновації в матеріалах, виробничі, економічні, ринкові, маркетингові, торгові, управлінські, організаційні, соціальні, юридичні, екологічні; за рівнем розробки та поширення: нові у світовому масштабі, у країні, у галузі, для фірми; за глибиною внесених змін: найбільші або базові, великі або принципові, середні або комбінаторні та псевдоінновації; за особливостями механізму здійснення інновацій: одиничні, дифузні; завершені та незавершені; вдалі та невдалі; за технологічними параметрами: продуктові та процесні; за стадією життєвого циклу товару, на якій запроваджується інновація або розробляється новинка: стратегічний маркетинг, НДДКР, організаційно-технічна підготовка виробництва, виробництво, сервіс; за причинами виникнення: стратегічні та реактивні; за принципом відношення до попередника: заміщаючі, раціоналізуючі, розширюючі, скасовуючі, поворотні, відкриваючі та ретровведення; за відношенням до розробки: силами даного підприємства або зовнішніми силами; за особливостями інноваційного процесу: внутриорганізаційні та міжорганізаційні.
Інноваційна діяльність – це діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг.
Структура інноваційної діяльності включає: інформаційне забезпечення інноваційної діяльності; експертизу інноваційних програм, проектів, пропозицій; фінансово-економічне забезпечення інноваційної діяльності; виробничо-технологічну підтримку; сертифікацію наукомісткої продукції; просування інновацій на регіональний, міжрегіональний та зарубіжний ринки; регулювання розвитку інноваційної діяльності.
Сукупність підприємств, організацій, установ, їх об’єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо), – складають інноваційну інфраструктуру. Вона найчастіше включає чотири групи організацій: а) бізнес-інкубатори, інноваційні центри; б) технопарки; в) бізнес-парки, промислові парки; г) технополіси.
Інфраструктура науково-технічної й інноваційної діяльності являє собою комплекс таких взаємозалежних систем: інформаційного забезпечення науково-технічної й інноваційної діяльності; експертизи (включаючи державну) науково-технічних і інноваційних програм, проектів, пропозицій і заявок); фінансово-економічного забезпечення науково-технічної й інноваційної діяльності; виробничо-технологічної підтримки створення нової конкурентоспроможної наукомісткої продукції і високих технологій і їхнього практичного освоєння на підприємствах; сертифікації наукомісткої продукції і надання інноваційним підприємствам; просування науково-технічних розробок і наукомісткої продукції на регіональний, міжрегіональні і закордонний ринки; підготовка і перепідготовка кадрів для науково-технічної й інноваційної діяльності в умовах ринкової економіки; координації і регулювання розвитку науково-технічної й інноваційної діяльності.
Залежно від переважаючих факторів економічного розвитку виділяють такі типи розвитку: переважно екстенсивний; переважно інтенсивний; інноваційний.
Відмінності та особливості економіки інноваційного типу розвитку порівняно з еволюційним, не інноваційним, – проявляються в появі інновацій, їх інтенсивності, ступені їх поширення, державній підтримці.
Першою ознакою є поява інновацій. У разі еволюційного неінноваційного типу розвитку новації з’являються та їх впроваджують у суспільне виробництво поступово і тривало, а в умовах інноваційного типу розвитку новації пропонують, відбирають і впроваджують свідомо і цілеспрямовано. Друга ознака – інтенсивність інновацій. При інноваційному типі розвитку показник кількості інновацій на одиницю національного доходу завжди більший, ніж при неінноваційному. Зростання цього показника означає перехід суспільства до інноваційного типу розвитку. Третя ознака. Інноваційний тип розвитку передбачає відповідну йому національну політику підтримки інновацій у провідних галузях господарського комплексу. З цією метою держава формує диференційовану систему протекціонізму передусім через фіскальну політику. Четверта ознака – геополітична. Інноваційний тип розвитку на принципово інших засадах формує стосунки з країнами, які допомагають конкретній країні вийти з кризи чи подолати економічну відсталість. У структурі міжнародної допомоги (гуманітарної і технічної) насамперед переважають технічні, технологічні, організаційні та соціальні інновації. П’ята ознака. Інноваційний тип розвитку ґрунтується на сукупних світових результатах науково-технічного прогресу ХХ ст., а також на власних інноваційних ідеях, проектах, кадрах. Усе це дає змогу державі використовувати монопольні переваги продуктів на світовому ринку в інтересах національного, соціального й економічного прогресу. І шоста ознака – структурна. Інноваційний тип розвитку створив відповідну інфраструктуру. Йдеться про світового рівня наукові журнали та спеціалізовані навчальні центри.
Технологічний уклад характеризується єдиним технічним рівнем складових його виробництв, пов’язаних вертикальними та горизонтальними потоками якісно однорідних ресурсів, які спираються на загальні ресурси кваліфікаційної робочої сили, загальний науково-технічний потенціал і певні технології.
Техніко-економічні уклади пов’язані з „довгими хвилями” Кондратьєва. Тому їх нумерація іде від нумерації „довгих хвиль”. Виділяють шість таких парадигм (п’ять – реалізованих, шоста – майбутня, рік початку і кінця позначає опорну точку інтервалу часу), де ключовими факторами виступають: для першої довгої хвилі (1790-1850) – механізація праці у ткацтві; для другої довгої хвилі (1851-1895) – вуглевидобуток та паровий двигун; для третьої довгої хвилі (1896-1946) – чорна металургія; для четвертої довгої хвилі (1947-1989) – енергія (нафта разом з продуктами органічної хімії); для п’ятої довгої хвилі (1990-2040) – мікроелектроніка; для шостої довгої хвилі (2041-?) – біотехнологія.
Формування технологічних укладів виробництва та його технологічне оновлення залежать від активізації інноваційної діяльності в країні та в кожній галузі її економіки, що базується на передових досягненнях вітчизняної і світової науки відповідно до пріоритетних напрямків науково-технологічного розвитку.
Зміни взаємозв’язків науки, технологій та економічного зростання і є однією з найважливіших характеристик економічного розвитку країни на сучасному етапі. Основні з них: 1) динаміка та якість економічного зростання все сильніше залежать від технологічних зрушень на базі інновацій; 2) відбуваються прискорення технологічного прогресу, скорочення життєвого циклу продуктів та послуг і особливо термінів проведення досліджень, розробок та впровадження інновацій; 3) наука все сильніше орієнтується на потреби економіки, в її розвитку відзначаються радикальні зміни; 4) економіка все більше набуває ознак мережевої економіки, в якій взаємозв’язки виконують системоутворюючу роль
На нашу думку, становище, яке спостерігається в інноваційній сфері України, засвідчує існування наступних суттєвих системних перешкод на шляху здійснення інноваційної діяльності в Україні: незадовільне фінансування інноваційної діяльності; значні втрати кадрового науково-інноваційного потенціалу; недостатній розвиток патентної діяльності; незадовільне функціонування апарату державного управління інноваційною діяльністю; невідповідність галузевої структури виробництва сучасним вимогам та технологічна відсталість виробництва; відсутність взаємозв’язку і системної взаємодії елементів Національної Інноваційної Системи; відсутність інтеграції вітчизняних підприємств в світогосподарські процеси; низький рівень інноваційної культури суспільства.
Необхідність регулювання та стимулювання інноваційної діяльності, з одного боку, пов’язана із зростаючим значенням інновацій для стабілізації соціально-економічного розвитку суспільства та зміцнення національної безпеки, з іншого боку, обумовлена обмеженістю ринкових механізмів в галузі отримання та впровадження науково-технічних результатів. Крім цього, необхідність стимулювання нововведень у країнах із перехідною економікою спричинена кризовими тенденціями в науці, виробництві та потребою виходу з економічної депресії.
Історичний досвід свідчить про величезну роль державного управління у створенні передумов для накопичення та реалізації національного науково-технічного потенціалу, в стимулюванні та забезпеченні інноваційної активності самостійних господарюючих суб’єктів: по-перше, в усіх державах із розвинутою ринковою економікою за рахунок державних витрат фінансується значна (від третини до половини) частина сукупних витрат на наукові та дослідно-конструкторські розробки, на створення та підтримку інформаційної інфраструктури та інших видів діяльності по забезпеченню НТП, у реалізації яких господарюючі суб’єкти не зацікавлені внаслідок неможливості вилучення прибутку з її результатів; по-друге, органи державного управління повинні організовувати та фінансувати процес зниження невизначеності перспективних напрямів НТП, організовуючи процедури вибору пріоритетних напрямів НТП, часткове або повне субсидування та пільгове кредитування витрат підприємців на здійснення ризикованих нововведень, розповсюджуючи науково-технічну інформацію; по-третє, в значній мірі за рахунок держави здійснюється освіта населення та підготовка кадрів, сукупні витрати на які сьогодні суттєво перевищують фонд накопичення у національному доході; по-четверте, держава повинна проводити велику роботу по організації стандартизації продукції, що суттєво підвищує загальну ефективність суспільного виробництва; по-п’яте, держава повинна забезпечувати правову основу науково-технічної та підприємницької діяльності, охорону інтелектуальної власності, що є необхідним елементом забезпечення НТП в умовах ринкової економіки; по-шосте, держава повинна цілеспрямовано стимулювати інноваційну активність в економіці за допомогою введення різноманітних податкових пільг та особливих умов господарювання.
Серед організаційно-економічних механізмів розробки і впровадження інновацій за рівнями функціонування виділяються механізми прямої та опосередкованої дії. До механізмів прямої дії належать адміністративно-відомчі механізми; загальнонаціональні, галузеві та регіональні державні цільові програми, які реалізуються через контрактно-конкурсний механізм; створення державних або державно-приватних інноваційних структур. Тобто вони передбачають: фінансування НДДКР і інноваційних проектів із бюджетних коштів; правове регулювання; формування державної інноваційної інфраструктури; здійснення моніторингу та прогнозування інноваційних процесів, пряме інвестування акціонерного капіталу та державних кредитів. Вони носять адресний характер і зорієнтовані в основному на досягнення певних цілей держави та пріоритетів промислової політики. Що стосується механізмів опосередкованої дії, то це економічні механізми впливу на інноваційний процес (податкові, фінансово-економічні, амортизаційні, митні і т.д.). Вони спрямовані на стимулювання вкладання фінансових ресурсів приватного сектору в модернізацію і оновлення виробництва.
Серед головних методів державного стимулювання інноваційної діяльності у розвинених країнах можна виділити три групи: пряма фінансова підтримка інноваційних процесів, що полягає в безпосередньому фінансуванні перспективних наукомістких виробництв за рахунок бюджетних коштів; надання безпроцентних чи пільгових позик і грантів; державне замовлення на інноваційні продукти; державні виплати провідним науковим закладам і науковцям; фіскальні пільги для підприємств-інноваторів, а саме: пільгове оподаткування компаній, що впроваджують інновації; податковий кредит; податкові пільги для вищих навчальних закладів, наукових установ і організацій в обсягах і напрямах, визначених чинним законодавством; відстрочка чи звільнення від сплати імпортного мита тощо; інші правові, інфраструктурні, економічні й політичні інструменти підтримки інновацій.
Головними структуроутворюючими блоками національної інноваційної системи України є підприємства, науково-технічна сфера та інноваційна інфраструктура. Основним завданням, яке покликані вирішувати підприємства для формування й розвитку національної інноваційної системи, є перехід від експортоорієнтованого сировинного зростання до інноваційного. З огляду на це, в умовах обмеженості ресурсів необхідно чітко визначити пріоритети науково-технічного розвитку.
Згідно із Законом визначено такі стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності на Україні на 2003-2013 рр.: модернізація електростанцій; нові та відновлювані джерела енергії; новітні ресурсозберігаючі технології; машинобудування та приладобудування як основа високотехнологічного оновлення всіх галузей виробництва; розвиток високоякісної металургії; нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології, телекомунікації; вдосконалення хімічних технологій, нові матеріали, розвиток біотехнологій; високотехнологічний розвиток сільського господарства і переробної промисловості; транспортні системи: будівництво і реконструкція; охорона і оздоровлення людини та навколишнього середовища; розвиток інноваційної культури суспільства.
У зв’язку з цим держава має здійснювати пріоритетне стимулювання таких видів інновацій: за ознакою «рівень розробки та поширення інновацій» – насамперед інновацій світового масштабу, потім – масштабу країні, галузі та фірми відповідно; за ознакою «глибина внесених змін» – насамперед базових інновацій, потім – принципових та комбінованих; за ознакою «причина виникнення» – насамперед стратегічних інновацій, потім – реактивних; за ознакою «принцип відношення до попередника – насамперед відкриваючих, потім – заміщаючих, розширюючих та раціоналізуючих відповідно.
Враховуючи все вищесказане, в даному дослідженні окреслюються головні перешкоди інноваційному розвитку української економіки та пропонуються конкретні заходи щодо їх подолання.
Так, для вирішення проблеми незадовільного фінансування інноваційної діяльності в цілому, і обмеженості власних коштів підприємств зокрема, -- необхідно: по-перше, звільнити від оподаткування кошти підприємств, що спрямовуються на фінансування наукових досліджень; по-друге, забезпечити податкові пільги для замовників; по-третє перейти від “відомчого” фінансування наукових організацій до фінансування інноваційних проектів на конкурсних засадах відповідно до пріоритетних напрямів становлення нового технологічного укладу.
З метою підвищення ролі банківської системи в інноваційному процесі було би доцільно: запровадити механізм бюджетного покриття різниці між пільговою ставкою кредитування банками загальнодержавних пріоритетних інноваційних проектів і усередненою ставкою банківських кредитів; а також звільнити від оподаткування або знизити ставку оподаткування прибутку комерційних банків від таких операцій.
Оскільки інновації тісно пов’язані з венчурними інвестиціями, зниження економічного ризику передбачає необхідність їх страхування. Отже, важливого значення набуває посилення ролі страхового ринку. Через це необхідно розробити державну систему страхування ризиків інноваційної діяльності за рахунок коштів спеціально створеної страхової компанії.
Для задіяння коштів небанківських фінансових інститутів (інституційних інвесторів) необхідне звільнення від оподаткування коштів страхових компаній, пенсійних фондів і інш. небанківських фінансових установ, що інвестуються в інноваційні підприємства і встановлення пільг з оподаткуванням доходів, отриманих внаслідок цих інвестицій.
Заради підвищення ліквідності фондового ринку необхідно передбачити надання пільг для юридичних і фізичних осіб по оподаткуванню дивідендів, отриманих на акції інноваційних компаній.
Необхідною умовою інноваційної діяльності є наявність потужного кадрового потенціалу, що зазнав у 90-их рр. ХХ ст. значних втрат через еміграцію висококваліфікованих спеціалістів і зниження престижності праці інженерів, наукових працівників. Вирішення проблеми можливе шляхом суттєвого підвищення заробітної плати наукових працівників, встановлення надбавок до зарплати для тих, хто реально добився значних досягнень у розробці і втіленні у виробництво інновацій, встановлення підвищених стипендій для студентів технічних вузів.
Для вирішення проблеми розвитку патентної діяльності необхідне створення підрозділів з охорони інтелектуальної власності в міністерствах, інших центральних органах державної влади та управління; а також відновлення патентних підрозділів на великих підприємствах, що систематично займаються НДР.
Формування інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки неможливе без ефективного функціонування апарату державного управління інноваційною діяльністю. Державна підтримка має стосуватися лише тих видів економічної діяльності, що належать до четвертого-шостого технологічних укладів. Це сприятиме подоланню технологічної відсталості і приведенню у відповідність структури суспільного відтворення інноваційно-інвестиційній моделі. З цією метою необхідно створити єдиний повноважний орган державного управління, який би впливав на інноваційний процес загалом – від фундаментальних досліджень до створення й реалізації наукомісткої продукції.
Зростання активності інноваційної діяльності і її ефективності можливе за умови наявності взаємозв’язку і системної взаємодії елементів національної інноваційної системи. Для вирішення цієї проблеми необхідно створити на базі провідних вищих навчальних закладів інноваційних науково-освітніх комплексів і центрів комерціалізації результатів науково-технічних досліджень та розробок і трансферу технологій.
Створення механізмів трансферту інноваційного продукту у виробництво потребує надання податкових пільг не лише розробникам, а й підприємствам, що впроваджують інноваційні технології.
Розвиток інформаційної інфраструктури неможливий без створення загальної інформаційної мережі, – зокрема, при національних наукових (науково-технічних) центрах, принаймні з кожного пріоритетного напрямку розвитку науки і техніки, автоматизованих інформаційно-пошукових систем, що мають повний банк даних ринкової інформації відносно фірм, наукових центрів країни і світу, напрямів їхніх розробок і можливостей їхнього впровадження у виробництво, та інших елементів інфраструктури внутрішнього ринку зазначеної продукції, патентної інформації, публікацій з відповідних тем (проблем).
Необхідною умовою активної інноваційної діяльності є високий рівень інноваційної культури суспільства, що передбачає: проведення конференцій, розширення наукових досліджень цієї проблематики, підтримку наукових і науково-популярних програм у ЗМІ, створення центрів дистанційного навчання із застосуванням сучасних телекомунікаційних технологій, популяризацію інформації.
Основою та кінцевою метою національної інноваційної політики має стати утвердження України як високотехнологічної держави, економіка якої здатна випускати найновішу якісну продукцію, продукувати нові технології.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Адаманова З.О. Инновационные стратегии экономического развития в условиях глобализации / Адаманова З.О. – Сімферополь: Крымучпедгиз, 2005. – 504 с.
2. Александров В.В. Дослідження трансформації інноваційної системи / Александров В.В., Стороженко О.А., Чеботарьов В.П. – Х.: Основа, 1998. – 60 с.
3. Александров В.В. Інноваційне управління в державі та механізм його реалізації / Александров В.В., Стороженко О.А., Чеботарьов В.П.. – Х.: Основа, 1998. – 61 с.
4. Александров В.В. Теоретичні аспекти аналізу інноваційних хвиль / Александров В.В., Стороженко О.А., Чеботарьов В.П. – Х.: Основа, 1998. – 60 с.
5. Антонюк Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації / Антонюк Л., Поручник А., Савчук В. – К.: КНЕУ, 2003. – 394 с.
6. Бажал Ю. Економічна теорія технологічних змін /Бажал Ю. – К.: Заповіт, 1996. – 240 с.
7. Бажал Ю. Інвестиційні ресурси економічного зростання / Ю. Бажал // Стратегія економічного розвитку України. – К., 2000. – с. 8-18.
8. Бекетов Н. Перспективы развития национальной инновационной системы России / Н. Бекетов // Вопросы экономики. – М., 2004, № 7. – с. 8-18. .
9. Бут А.П. Роль банківської системи у забезпеченні інноваційного розвитку / А.П. Бут //Теорії мікро-макроекономіки. – К., 2005 – Вип. 20. – с. 148-156
10. Бутко М. Проблеми реалізації інноваційної моделі розвитку економіки на регіональному рівні / Бутко М. // Економіка України. – К., 2002, № 11. – с. 8-18.
11. Бутко М. Роль банківської системи в активізації інноваційно-інвестиційного розвитку регіону / М. Бутко, Л. Волошок // Вісник НБУ. – К., 2002, № 12. – с. 8-18.
12. Валдайцев С.В. Оценка бизнеса и инновации / Валдайцев С.В. – М.: Филинъ, 1997, – 336 с.
13. Василенко В.О. Інноваційний менеджмент / Василенко В.О. – К.: ЦУЛ, 2003, – 439 с.
14. Гайдамака О.М. Інноваційний менеджмент / О.М. Гайдамака, Т.М. Жучок. – Луганськ: Альма-матер, 2005. – 184 с.
15. Гайков А.В. Инновационные проблемы управления / Гайков А.В. – Набережные Челны, 1999. – 59 с.
16. Галиця І.О. Потенціал інноваторів: механізми використання. / Галиця І.О. –Одеса, 2005.–300 с.
17. Гальчинський А. Інноваційна стратегія українських реформ / Гальчинський А. – К.: Знання України, 2002. – 336 с.
18. Гальчинський А. Україна: наука та інноваційний розвиток / Гальчинський А. – К.,1997. –66 с.
19. Гаман М. В. Державна підтримка фінансування інновацій / М.В. Гаман // Економіка України. – К., 2004, № 8. – с. 8-18.
20. Гаман М. В. Державне регулювання інноваційного розвитку України / Гаман М.В. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – 386 с.
21. Глущенко В. Роль інвестицій та інновацій у підвищенні економічної ефективності НТП на виробництві в умовах ринкової економіки / Глущенко В. – К., 2004. – 188 с.
22. Голиченко О. НИС России: состояние и пути развития / Голиченко О. – М., 2006– 188 с.
23. Гончарова Н.П. Маркетинг инновационного процесса / Н.П. Гончарова, П.Г. Перерва, – К.: Вира-Р, 1998. – 264 с.
24. Горник В.Г. Інвестиційно-інноваційний розвиток промисловості / В.Г. Горник, Н.В. Даций. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – 200 с.
25. Государственные и региональные приоритеты управления инновационной и научно-технической деятельностью. – Донецк: ВИК, 2005. – 259 с.
26. Гохберг Л. Национальная инновационная система России в условиях новой экономики / Л. Гохберг // Вопросы экономики. – М., 2003, № 3. – с. 18-28.
27. Гринёв Б.В. Инноватика / Б.В. Гринёв, В.А. Гусев.–Х.: Институт монокристаллов, 2005.–455 с.
28. Гриньова В.М. Організаційні проблеми інноваційної діяльності на підприємстві / В.М. Гринькова, В.В. Власенко– Х.: 2005. – 200 с.
29. Гриньова В.М. Соціально-економічні проблеми інноваційного розвитку підприємств / В.М. Гринькова, О.В. Козирєва– Х.: ВД «Інжек», 2006. – 192 с.
30. ГУ – ВШЭ, МАЦ. Об использовании в России опыта НИС // Вопросы экономики. – М., 2004, № 10. – с. 18-28.
31. Гуменна О.В. Інноваційні перетворення як фактор економічного зростання / О.В. Гуменна // Теорії мікро-макроекономіки. – Вип. 26. – К., 2007. с. 31-42
32. Гусєв В. Державна інноваційна політика: аспект інтернаціоналізації / В. Гусев // Економіка України. – К., 2003, № 6. – с. 18-28.
33. Данилишин Б. Науково-інноваційне забезпечення сталого економічного розвитку України / Б. Данилишин, В. Чижова // Економіка України. – К., 2004, № 3. – с. 18-28.
34. Даций О.І. Державне регулювання інноваційного розвитку підприємств / Даний О.І. – Запоріжжя, 2004. – 288 с.
35. Дзяд О.В. Фінансові аспекти інноваційної політики ЄС / О.В. Дзяд // Фінанси України. – К., 2005, № 5. – с. 28-38.
36. Доклад о развитии человека, 2006. – М., 2007. – 388 с.
37. Дубровская Е.С. Экономическое содержание инновационной деятельности / Дубровская Е.С. – Казань, 2000. – 44 с.
38. Дука А.П. Фінансове забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності / А.П. Дука // Фінанси України. – К., 2004, № 11. – с. 18-28.
39. Економіка й організація інноваційної діяльності / (Цигилік І.І., Кропельницька С.О., Мозіль О.І., Ткачук І.Г.). – К.: ЦНЛ, 2004. – 127 с.
40. Економіка й організація інноваційної діяльності / (Під ред. Волкова О.І., Денисенко М.П.). – К., 2005. – 423 с.
41. Економіка й організація інноваційної діяльності / (Під ред. Стельмащук А.Й). -- Тернопіль: Екондумка, 2001. – 176 с.
42. Економіка України: інвестиційно-інноваційні проблеми розвитку / (За ред. Беседіна В.Ф., Музиченка А.С.). – К.: НДЕІ, 2006. – 552 с.
43. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / (За ред. В.М. Гей ця). – К.: Феникс, 2003. – 1008 с.
44. Економічна енциклопедія. – К.-Тернопіль: Академія, 2000. – 888 с.
45. Ємченко В.М. Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні / В.М., Ємченко, О.Л. Грецький // Теорії мікро-макроекономіки. – К.. 2005 – Вип. 19. – с. 274-278
46. Єрмасов С.В. Условия развития рынка инноваций / Єрмаков С.В. – Саратов: СТСЭУ, 2001.–144с.
47. Жилінська О.І. Розвиток інноваційної інфраструктури / О.І. Жилянська, Д.В. Чеберкус // Фінанси України. – К., 2005, № 7. – с. 18-28.
48. Жуков В.Р. Управление инновационно-инвестиционной деятельностью предприятия / Жуков В.Р. – Донецк: Норд-Пресс, 2006. – 148 с.
49. Заблоцький Б.Ф. Економіка й організація інноваційної діяльності / Заблоцький Б.Ф. – Львів: Новий світ-2000, 2007. – 456 с.
50. Завгородня О. Структурна динаміка як фактор інноваційного розвитку національної економіки / О. Завгородня // Економіка України. – К., 2004, № 11. – с. 18-28.
51. Захарін А.В. Фінансові важелі регулювання інновативно-інноваційного розвитку / А.В. Захарин // Теорії мікро-макроекономіки. – К.. 2005 – Вип. 19. – с. 213-220
52. Захарін С.В. Активізація інноваційної діяльності промислових підприємств // Фінанси України / С.В. Захарин. – К., 2003, № 1. – с. 18-28.
53. Захарін С.В. Інвестиційне забезпечення економічного розвитку / С.В. Захарин // Фінанси України. – К., 2004, № 10. – с. 18-28.
54. Захарін С.В. Посилення ролі корпоративних структур у розвитку інноваційної економіки / С.В. Захарин // Фінанси України. – К., 2006. – № 5. – с. 117-126
55. Захарін С.В. Стимулювання інноваційної діяльності корпоративного сектору / С.В. Захарин // Фінанси України. – К., 2006. – №7. – с. 101-107
56. Зимовець В. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку економіки / В. Зимовець // Економіка України. – К., 2003, № 11. – с. 18-28.
57. Знаменський І.О. Державна інноваційна політика / І. О. Знаменський. // Теорії мікро-макроекономіки. – К. : ТОВ «Поліграфцентр «ТАТ», 2005 – Вип. 20. – с. 182-185
58. Знаменський І.О. Державне регулювання інноваційної діяльності / Знаменський І.О. – К.: ТОВ «Поліграфцентр «ТАТ», 2006. – 47 с.
59. Знаменський І.О. Сучасні підходи до визначення видів інновацій / І.О. Знаменський // Теорії мікро-макроекономіки. – К.: ТОВ «Поліграфцентр «ТАТ», 2006 – Вип. 24. – с. 91-94
60. Знаменський І.О. Сучасні підходи до визначення сутності інновацій / І.О. Знаменський // Теорії мікро-макроекономіки. – К.: ТОВ «Поліграфцентр «ТАТ», 2004 – Вип. 16. – с. 133-136
61. Знаменський І.О. Фінансування інноваційної діяльності / І.О. Знаменський // Теорії мікро-макроекономіки. – Вип. 26. – К.: ТОВ «Поліграфцентр «ТАТ», 2007 – с. 18-28.
62. Зянько В.В. Інноваційне підприємництво на Україні / Зянько В.В. – Вінниця: Універсум, 2005. – 262 с.
63. Иванова Н. Национальные инновационные системы / Иванова Н. – М., 2002. – 488 с.
64. Инновации / (Барышева А.В., Балдин А.К., Галдицкая С.Н. и др.) – М.: Дашков и К, 2007. – 381 с.
65. Инновации и экономический рост / (Христенко В., Микульский К. и т.д.) – М.: Наука, 2002. – 378 с.
66. Инновационная экономика. / (Под ред. Дынкина и Ивановой). – М., 2004. – 588 с.
67. Инновационный менеджмент / (сост. Жернова Н.А., Голофастова Н.Н.) – Кемерово, 2001. – 688 с.
68. Инновационный менеджмент / (под. ред. Завлина П.Н.) – М.:ЦИСН, 1998. – 567с.
69. Инновационный менеджмент / (под. ред. Ильенковой С.Д.) – М.: ЮНИТИ, 2003. – 343 с.
70. Инновационный менеджмент / (под. ред. Швандара В.А., Горфинкеля В.Я.) – М.: ВЗФЭИ, 2004. – 381 с.
71. Інвестиційно-інноваційна стратегія розвитку національної економіки / (під ред. Сухорукова А.І.). – К., 2004. – 140 с.
72. Інвестування української економіки / (під ред А.І. Сухорукова). – К., 2005.–440 с.
73. Інновації. Інвестиції. Інтеграція: аналітичні матеріали форуму. Міністерство економіки та питань європейської інтеграції, квітень, 2004. – К., 2004. – 88 с.
74. Інноваційна активність промислових підприємств України у 2004 // Економіст. – К., № 3, 2005. – с. 18-28.
75. Інноваційна діяльність на Україні: статистичний довідник. – К., 1996. – 98 с.
76. Інноваційна діяльність на Україні: статистичний довідник. – К., 1997. – 111 с.
77. Інноваційна складова економічного розвитку / (Відп. ред. Л.К. Безчасний). – К., 2000. – 262 с.
78. Інноваційне забезпечення структурної перебудови національної економіки / (Відп. ред. Л.К. Безчасний). – К., 1999. – 160 с.
79. Інноваційний менеджмент: проблеми формування в умовах перехідної економіки. – К.: МАУП, 2002. – 400 с.
80. Інноваційний потенціал України та країн ЄС / (під ред.. Карпова В.І.). – К., 2002. – 40 с.
81. Інноваційний ресурс господарського розвитку / (За ред. В.П. Мельника). – К., 2005. – 363 с.
82. Інноваційний розвиток економіки / (За ред. Л. І. Федулової). – К.: Основа, 2005. – 550 с.
83. Інноваційний розвиток економіки та напрямки його прискорення / (За ред. В.П. Александрової). – К.: ІЕП, 2002. – 80 с.
84. Інноваційний розвиток та людський потенціал: оцінка та стимулювання / (Козенков Д.Є., Вашкелевич В., Солошенко К.М., Якубова Е.П.). – Дніпропетровськ: Системні технології, 2004. – 157 с.
85. Інноваційний фактор сталого розвитку економічного зростання / (Відп. ред. Л.К. Безчасний). – К., 2002. – 128 с.
86. Інноваційні фактори економічного зростання / (Під ред. Ю.М. Бажала. – К., 1999. – 51 с.
87. Йохна М.А. Економіка і організація інноваційної діяльності / М.А. Йохна, В.В. Стадник. – К.: Академія, 2005. – 400 с.
88. Каракай Ю. Роль держави у стимулюванні інноваційної діяльності / Ю. Каракай //Економіка України. – К., 2007. – № 3. – с. 14-21
89. Кирьяков А. Г. Воспроизводство инноваций в рыночной экономике / Кирьяков А.Г. – Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского университета , 2000. – 168 с.
90. Ковалёв Г.Д. Основы инновационного менеджмента. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. – 208 с.
91. Ковальчук В.М. Структурна перебудова національної економіки в контексті інноваційного розвитку / Ковальчук В.М. – К., 2005. – 240 с.
92. Ковальчук С.С. Інноваційна діяльність як пріоритет економічного розвитку України / С.С. Ковальчук // Фінанси України. – К., 2004, № 7. – с. 18-28.
93. Козик В.В. Можливості та проблеми формування інноваційних структур / В.В. Козик // Регіональна економіка. – Львів, № 1, 2005. – с. 18-28.
94. Козловський В.О. Інноваційний менеджмент / В.О. Козловський, О.Й. Лесько – Вінниця: ВНТУ, 2007. – 210 с.
95. Коюда В.А. Інноваційна діяльність на Україні / В.А. Коюда В.Ф. Колесниченко // Фінанси України. – К., 2002, № 10. – с. 18-28.
96. Краснов А.Г. Теория инновационной экономики / Краснов А.Г. – Чебоксары: Узд-во Чувашского университета, 2001. – 293 с.
97. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент / Краснокутська Н.В. – К.: КНЕУ, 2003. – 502 с.
98. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент / Краснокутська Н.В., Гарбуз С.В. – К. КНЕУ, 2005. – 276 с.
99. Кузнєцова А.Я. Фінансові механізми стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності / Кузнєцова А.Я. – Львів: ЛБІ НБУ, 2004. – 280 с.
100. Кузнєцова А.Я. Фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності / Кузнєцова А.Я. – Львів: ЛБІ НБУ, 2005. – 319 с.
101. Кузнєцова А., Карпа Я. Банківський сектор України як джерело фінансування інноваційної діяльності / Кузнєцова А., Карпа Я. // Вісник НБУ. – К., 2004, № 1. – с. 18-28.
102. Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання / Лапко О. – К., 1999. – 253 с.
103. Лащак В.В. Посилення стимулюючої ролі прямого оподаткування на інноваційний розвиток промисловості / Лащак В.В. //Теорії мікро-макроекономіки. – К. 2005 – Вип. 19. – с. 279-288
104. Лебедєва І.Б. Інноваційний менеджмент / Лебедєва І.Б., Касьянова Л.П., Новак О.В. – Комунарськ: ДГМІ, 2004. – 206 с.
105. Лепейко Т.І. Інноваційний менеджмент / Лепейко Т.І., Коюда В.О., Лукашов С.В. – Х.: ВД «Інжек», 2005. – 438 с.
106. Литвиненко Є.О. Удосконалення механізму оподаткування ін новаторів / Литвиненко Є.О. //Теорії мікро-макроекономіки. – К., 2005 – Вип. 19. – с. 116-124
107. Луців Б. Грошово-кредитна політика держави та інноваційна діяльність банків / Луців Б. // Економіка України. – К., 2001. – № 10 – с. 18-28.
108. Мазур А.А., Гагауз И. Б. Современные инновационные структуры / Мазур А.А., Гагауз И. Б. – Х.: СПД Лібуркіна Л.М., 2005. – 348 с.
109. Макаренко И.П. Инновация («точка роста»): влияние на функционирование економики в переходной период / Макаренко И.П. – К., 1997. – 30 с.
110. Маркетинг і менеджмент інноваційного розвитку / (заг. ред. Ілляшенко С.М.) -- Суми: Університетська книга, 2006. – 728 с.
111. Мартюшева Л.С. Інноваційний потенціал підприємства як об’єкт економічного дослідження / Мартюшева Л.С., Калишенко В.О // Фінанси України. – К., 2002, № 10. – с. 18-28.
112. Марцин В.С. Економічне регулювання інноваційної діяльності / Марцин В.С // Фінанси України. – К., 2005, № 5. – с. 18-28.
113. Мединский В. Реинжиниринг инновационного предпринимательства / Мединский В., Ильдеменов С.. – М., 1999. – 288 с.
114. Менеджмент та маркетинг інновацій / (За ред. С.М. Ілляшенка). – Суми: Університетська книга, 2004. – 615 с.
115. Мешко Н.П. Механізм управління інвестиційно-інноваційним потенціалом: макрорівень / Мешко Н.П.. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – 272 с.
116. Минаков С.Н. Рынок: инновационные процессы и экономическая эффективность производства / Минаков С.Н.. – Запорожье, 1996. – 224 с.
117. Мова Н. Інноваційна діяльність на Україні та напрями її розвитку / Мова Н., Хаустов В // Економіка України. – К., 2001, № 6. – с. 18-28.
118. Модернизация экономики и выращивание институтов / (Отв. ред. Ясин). – М.: Изд. дом ГУВШЭ, 2005. – 435 с.
119. Наукова та інноваційна діяльність на Україні: статистичний довідник. – К.: Держкомстат України, 1999. – 278 с.
120. Наукова та інноваційна діяльність на Україні: статистичний довідник. – К.: Держкомстат України, 2000. – 318 с.
121. Наукова та інноваційна діяльність на Україні: статистичний довідник. – К.: Держкомстат України, 2001. – 290 с.
122. Наукова та інноваційна діяльність на Україні: статистичний довідник. – К.: Держкомстат України, 2002. – 308 с.
123. Наукова та інноваційна діяльність на Україні: статистичний довідник. – К.: Держкомстат України, 2003. – 318 с.
124. Наукова та інноваційна діяльність на Україні: статистичний довідник. – К.: Держкомстат України. 2004. –360 с.
125. Наукова та інноваційна діяльність на Україні: статистичний довідник. – К.: Держкомстат України, 2005. – 360 с.
126. Наукова та інноваційна діяльність на Україні: статистичний довідник. – К.: Держкомстат України, 2006. – 362 с.
127. Наукова та інноваційна діяльність на Україні: статистичний довідник. – К.: Держкомстат України, 2007. – 388 с.
128. Обгрунтування інноваційної моделі структурної перебудови економіки України / (Під ред. Маліцького Б.А.) – К.: ДЦПІН НАН України, 2005. – 65 с.
129. Онишко С.В. Реалізація властивостей системи інноваційного розвитку / Онишко С.В. // Фінанси України. – К., 2004, № 3. – с. 18-28.
130. Осецький В.Л. Інвестиції та інновації / Осецький В.Л – К.: ІАЕ УААН, 2003. – 413 с.
131. Основы инноватики / (под ред. Б. Портникова). – Оренбург: ОГУ, 2000. – 143 с.
132. Основы инновационного менеджмента / (Барютин Л.С., Валдайцев С.В., Васильев А.В. и др.). – М.: Экономика, 2000. – 476 с.
133. Особливості розвитку підприємств на інвестиційно-інноваційних засадах в умовах реформування відносин власності / (Під ред. Денисенко М.П.). – К.: ІПК ДСЗУ, 2006. – 360 с.
134. Осыка А.П. Экономические и организационно-правовые проблемы инновационной деятельности / Осыка А.П. – Донецк, 1999. – 367 с.
135. Павленко І.А. Економіка та організація інноваційної діяльності / Павленко І.А. – К.: КНЕУ, 2004. – 202 с.
136. Пампуро О.И. Управление инновационным процессом в промышленности / Пампуро О.И. – Донецк, 1997. – 363 с.
137. Парсаданян С.А. Инновационная деятельность / Парсаданян С.А. – Л., 2001. – 107 с.
138. Партин Г. Роль небанківських фінансових посередників у фінансуванні інноваційного розвитку / Партин Г., Тивончук О. // Вісник НБУ. – К., 2005, № 5. – с. 18-28.
139. Пастушенко С.Г. Організація та управління нововведеннями / Пастушенко С.Г. – К.: АПСВ, 2006. – 575 с.
140. Пашута М.Т. Мале підприємництво та інновації як фактори зростання економіки / Пашута М.Т. // Економіст. – К., № 1, 2004. – с. 18-28.
141. Пашута М.Т. Промисловість в НІС України / Пашута М.Т., Федулова Л.І., Кондрашов О.М.. – К.: Науковий світ, 2005. – 80 с.
142. Пелихов Е.Ф. Экономическая эффективность инноваций / Пелихов Е.Ф. – Х.: Изд-во НУА, 2005. – 167 с.
143. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом / Пересада А.А.. – К.: Лібра, 2002. – 472 с.
144. Пирожков С. Проблеми прискорення інноваційного розвитку / Пирожков С. // Економіст. – К., № 4, 2005, с. 31
145. Поповенко Н.С. Инновационный менеджмент / Поповенко Н.С., Бельтюков Е.А., Забарная Э.Н.. – Одесса, 1999. – 194 с.
146. Попович З. Економічне зростання і перспективи інноваційного розвитку / Попович З. // Економіка України. – К., 2004, № 12. – с. 18-28.
147. Попович О.С. Науково-технологічна та інноваційна політика / Попович О.С.. – К.: Феникс, 2005. – 248 с.
148. Потенциал инновационного развития предприятия / (под. ред. Козьменко С.Н.). – Сумы: Деловые перспективы, 2005. – 255 с.
149. Пригожин А. Нововведения: стимулы и препятствия (социальные проблемы инноватики) / Пригожин А. – М.: Политиздат, 1989. – 270 с.
150. Притикіна О. Л. Інноваційна політика України та інтеграція до ЄС / Притикіна О. Л., Стасюк Ю.М., Щипанова О.В. // Фінанси України. – К., – 2005, № 5. – с.18-28.
151. Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України. – Д.: НГУ, 2006. – 263 с.
152. Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки України / (за ред. Я. Жалило). – К.: НІСД, 2006. – 119 с.
153. Проблеми управління інноваційним розвитком підприємств у транзитивній економіці / (під ред. Ілляшенко С.М). – Суми, 2005. – 562 с.
154. Регіони України. Статистичний збірник.–К.: Держкомстат України, 2004.–508 с.
155. Регіони України. Статистичний збірник.–К.: Держкомстат України, 2005.–509 с.
156. Регіони України. Статистичний збірник. – К.: Держкомстат України, 2006.-511с.
157. Регіони України. Статистичний збірник. – К., 2007. – 888 с.
158. Рихтюк В. Інноваційне підприємництво як складова сталого економічного зростання. – К., 2003. – 188 с.
159. Роль держави у довгостроковому економічному зростанні / (За ред. Б.Є. Кваснюка).. – К., – Х.: Форт, 2003. – 424 с.
160. Рошило В.І. Джерела фінансування інноваційного розвитку підприємства / Рошило В.І. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – 272 с.
161. Рудь Н.Т. Економіка і організація інноваційної діяльності / Рудь Н.Т.. – Луцьк: РВВ ЛДТУ, 2007. – 476 с.
162. Сердюк І.Г. Стимулювання інноваційної діяльності / Сердюк І.Г. // Фінанси України. – К., 2003, № 11. – с. 18-28.
163. Смоквіна Г.А. Інноваційно-інвестиційні та регуляторні механізми ринкової трансформації / Смоквіна Г.А., Ясинський В.Л. – Одеса: ОРІДУ-НАДУ, 2005.–128 с.
164. Соловьёв В.П. Инновационная деятельность как системный процесс в конкурентной экономике / Соловьёв В.П.. – К.: Феникс, 2004. – 560 с.
165. Стадник В.В. Інноваційний менеджмент / Стадник В.В., Йохна М.А.. – К.: Академвидав, 2006. – 464 с.
166. Стадницький Ю.І. Економічний вибір оптимальних технологій / Стадницький Ю.І. – Львів: Львівська політехніка, 2007. – 124 с.
167. Стародубцева О.А. Инновационный менеджмент / Стародубцева О.А. – Новосибирск: Изд-во НГТУ, 2000. – 103 с.
168. Статистичний щорічник України за 2003 рік. – К.: Техніка, 2003. – 662 с.
169. Статистичний щорічник України за 2004 рік. – К.: Техніка, 2004. – 631 с.
170. Статистичний щорічник України за 2005 рік. – К.: Техніка, 2005. – 588 с.
171. Статистичний щорічник України за 2006 рік. – К.: Техніка, 2006. – 575 с.
172. Статистичний щорічник України за 2006 рік. – К.: Техніка, 2007. – 551 с.
173. Терещенко Э.Ю. Инновационный менеджмент / Терещенко Э.Ю, Лактионова А.А., Егорова Е.В. – Донецк: Юго-Восток, 2006. – 163 с.
174. Тулуш Л.Д. Податкові важелі та механізми стимулювання інновацій / Тулуш Л.Д. //Фінанси України. – К., 2006, № 4. – с. 62-70
175. Тульпа І.А. Формування інноваційної стратегії в умовах технологічних змін / Тульпа І.А., Сумець О.М.. – Х., 2004. – 174 с.
176. Тульчинська С.О. Пріоритети інтелектуально-інноваційного розвитку економіки України / Тульчинська С.О. // Теорії мікро-макроекономіки. – К., 2006 – Вип. 24. – с.66-73
177. Україна в цифрах. Статистичний щорічник. – К.: Держкомстат, 1996. – 240 с.
178. Україна в цифрах. Статистичний щорічник. – К.: Держкомстат, 1997. – 250 с.
179. Україна в цифрах. Статистичний щорічник. – К.: Держкомстат, 1998. – 260 с.
180. Україна в цифрах. Статистичний щорічник. – К.: Держкомстат, 1999. – 270 с.
181. Україна в цифрах. Статистичний щорічник. – К.: Держкомстат, 2000. – 280 с.
182. Україна в цифрах. Статистичний щорічник. – К.: Держкомстат, 2001. – 290 с.
183. Україна в цифрах. Статистичний щорічник. – К.: Держкомстат, 2002. – 300 с.
184. Україна в цифрах. Статистичний щорічник. – К.: Держкомстат, 2003. – 310 с.
185. Україна в цифрах. Статистичний щорічник. – К.: Держкомстат, 2004. – 320 с.
186. Україна в цифрах. Статистичний щорічник. – К.: Держкомстат, 2005. – 330 с.
187. Україна в цифрах. Статистичний щорічник. – К.: Держкомстат, 2006. – 340 с.
188. Україна в цифрах. Статистичний щорічник. – К.: Держкомстат, 2007. – 350 с.
189. Управління інноваціями / (під ред. Сухорукова А. І.) – К.: ВД «Комп’ютерпрес», 2003. – 206 с.
190. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент / Фатхутдинов Р.А. – Л.: Питер, М. и др., 2004. – 400 с.
191. Федулова Л.І. Інноваційна економіка / Федулова Л.І.. – К.: Либідь, 2006. – 480 с.
192. Федулова Л. Розвиток національної інноваційної системи України / Федулова Л., Пашута М. // Економіка України. – К., 2005, № 4. – с. 18-28.
193. Фокіна С.Є. Інноваційна діяльність на Україні / Фокіна С.Є.. – Чернівці: Букрек, 2003. –180 с.
194. Фукс А. Е. Амортизація основного капіталу / Фукс А. Е.. – К.: КДЕУ, 1996. – 160 с.
195. Хучек М. Инновации на предприятиях и их внедрение / Хучек М.. – М., 1989. – 188 с.
196. Чабан В.Г. Складові інноваційної інфраструктури: венчурний капітал / В.Г. Чабан // Фінанси України. – К., 2005, № 4. – с. 18-28.
197. Червінська Т.М. Інноваційна політика АПК / Червінська Т.М. – // Теорії мікро-макроекономіки. – К.. 2005 – Вип. 20. – с. 278-286
198. Чечетов М. Інноваційна складова ринкової трансформації / Чечетов М. // Економіка України. – К., 2004, № 11. – с. 18-28.
199. Чирков В.Г. Экономическая эффективность инновационных инвестиций / Чирков В.Г.. – К.: СДДФО Кучеренко, 2002. – 116 с.
200. Чухрай Н. Інновації та логістика товарів / Чухрай Н., Патора Р.. – Львів: Львівська політехніка, 2001. – 262 с.
201. Чухрай Н. Товарна інноваційна політика / Чухрай Н., Патора Р.. – К.: Кондор, 2006. – 397 с.
202. Шапиро С.Б. Инновационный менеджмент / Шапиро С.Б., Тарасенко В.В.. – Харьков: ООО Калейдоскоп, 1997. – 110 с.
203. Шарко М.В. Концептуальные основы инновационного развития экономики Украины / Шарко М.В.. – Херсон, 2005. – 288 с.
204. Шарко М. Модель формування національної інноваційної системи України // Економіка України / М. Шарко– К., 2005, № 8. – с. 18-28.
205. Шовкун І. Інституційне підгрунтя інноваційного розвитку: міжнародний досвід та уроки для транзитних економік / І.. Шовкун // Економічна теорія. – К., № 3, 2005, с. 60-74
206. Шумпетер Й. Капіталізм, соціалізм та демократія / Шумпетер Й.. – К.: Основа, 1995 – 590 с.
207. Шумпетер Й. Теория экономического развития / Шумпетер Й. – М.; Прогрес, 1982. – 455 с.
208. Щелкунов В. Процеси інтеграції та науково-технологічний розвиток України за умов світової глобалізації / В Щелкунов // Вісник Київського національного торгово-економічного університету. – К., № 5, 2004. – с. 8-18.
209. Юркевич О.М. Система пріоритетів державної фінансової підтримки науково-технічної діяльності / Юркевич О.М. // Фінанси України, – К., 2004, № 12. –с. 28-38.
210. Юркевич О.М. Фінансове забезпечення науково-технічної інноваційної діяльності / Юркевич О.М. // Фінанси України, – К., 2004, № 6. – с. 38-48.
211. Яковенко В.В. Введение в инновационные технологи / Яковенко В.В. – К.: Изд-во Европейского университета, 2004. – 134 с.
212. Яковлєв А.І. Методика визначення ефективності інвестицій, інновацій, господарських рішень в сучасних умовах / Яковлєв А.І. – Харків: Бізнес-інформ, 2001. – 56 с.
213. Яковлєв А.І. Спрямованість податкової системи на розвиток інновацій / А.І Яковлєв // Фінанси України. – К., 2004, № 2. – с. 18-28.

Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 150





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.