ДОВГОТРИВАЛЕ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ: МЕТОДОЛОГІЯ ОЦІНКИ ТА РЕГУЛЮВАННЯ Бесплатно скачать, заказать диплом, курсовую, диссертацию

У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ

Сделать закладку на сайт

Заказать диплом, курсовую, диссертацию

Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Книга жалоб
и предложений

Название	ДОВГОТРИВАЛЕ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ: МЕТОДОЛОГІЯ ОЦІНКИ ТА РЕГУЛЮВАННЯ

Количество страниц	260

ВУЗ	ІНСТИТУТ ДЕМОГРАФІЇ ТА СОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Год сдачи	2010

Содержание	ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ДОВГОТРИВАЛОГО БЕЗРОБІТТЯ 12 1.1. Довготривале безробіття як соціально-економічне явище 12 1.2. Методологічні та методичні основи оцінки довготривалого безробіття 45 1.3. Методичні засади визначення факторів тривалості безробіття 71 Висновки до першого розділу 83 РОЗДІЛ 2. КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ТЕНДЕНЦІЙ ФОРМУВАННЯ ДОВГОТРИВАЛОГО БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ 88 2.1. Основні тенденції довготривалого безробіття в Україні 88 2.2. Диференціація довготривалого безробіття за соціально-демографічними групами 105 2.3. Аналіз визначальних факторів тривалості безробіття 131 Висновки до другого розділу 150 РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДОВГОТРИВАЛОГО БЕЗРОБІТТЯ 153 3.1. Сучасні тенденції у застосуванні заходів активної політики ринку праці для вирішення проблеми довготривалого безробіття 153 3.2. Профілювання як один з перспективних методів регулювання довготривалого безробіття в Україні 184 3.3. Основні напрями удосконалення механізму державного регулювання довготривалого безробіття на сучасному етапі соціально-економічного розвитку України 200 Висновки до третього розділу 211 ВИСНОВКИ 214 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 223 ДОДАТКИ 238 ВСТУП Актуальність теми. Становлення ринкових відносин в Україні та інших країнах з перехідною економікою супроводжувалось низкою негативних явищ на ринку праці, одним з яких було виникнення та поширення довготривалого безробіття. Вимушена перерва в роботі протягом тривалого часу породжує професійну декваліфікацію та знецінення людського капіталу, послаблення мотивації до праці, часткове відсторонення від ринку праці, ерозію трудової етики, зниження продуктивності праці незайнятих осіб, що негативно позначається на якості робочої сили. Недостатня якість робочої сили даного контингенту посилює наявний професійно-кваліфікаційний дисбаланс на ринку праці, стримуючи подальшу макроекономічну стабілізацію й економічне зростання та консервуючи тривале безробіття. Незаперечним є і той факт, що довготривале безробіття тісно пов’язане з проблемами поширення бідності, наростання деструктивних настроїв та соціальної нестабільності, маргіналізації та криміналізації суспільства, що становить загрозу національній безпеці та соціальному прогресу. Існування поширеного довготривалого безробіття під час оздоровлення ринку праці в Україні впродовж останніх років свідчить про те, що для значної частини працездатних осіб, що опинилися без роботи, подолання наслідків економічної трансформації та адаптація до вимог сучасного середовища залишаються важким завданням, тому особливої актуальності набуває проблема державного регулювання довготривалого безробіття. Її актуальність посилюється ще більше за умов подальшої реструктуризації економіки та перерозподілу робочої сили між секторами, пов’язаними зі вступом України до СОТ, лібералізацією зовнішньої торгівлі та майбутньою європейською інтеграцією. Незважаючи на тривале існування руйнівної проблеми довготривалого безробіття у пореформеній Україні, це явище не дістало необхідного висвітлення у спеціальній літературі. Хоча теоретичні проблеми формування ринку праці, регулювання зайнятості та безробіття в Україні знайшли відображення у працях відомих українських вчених, зокрема С.І. Бандура, В.В. Близнюк, Д.П. Богині, І.К. Бондар, В.І. Герасимчука, О.А. Грішнової, М.І. Долішнього, Т.А. Заяць, С.М. Злупка, А.М. Колота, Г.І. Крутня, Г.І. Купалової, Е.М. Лібанової, Л.С. Лісогор, Ю.М. Маршавіна, В.В. Онікієнка, І.Л. Петрової, М.В. Туленкова та багатьох інших, довготривале безробіття не було предметом самостійного дослідження в Україні. Тому існує нагальна необхідність дослідження соціально-економічної сутності довготривалого безробіття та конкретизації понятійного апарату, систематизації показників довготривалого безробіття та комплексної оцінки тенденцій його формування, аналізу факторів тривалості безробіття та визначення так званих груп ризику за допомогою сучасних економіко-математичних методів. Це, у свою чергу, дозволить розробити стратегічні напрями державного регулювання безробіття на сучасному етапі соціально-економічного розвитку України. Значний внесок у вивчення багатьох наукових проблем стосовно довготривалого безробіття зробили іноземні вчені, зокрема Дж. Акерлоф, О. Бланшард, М. Водопівек, Л. Гроган, П. Дайамонд, І. Денисова, Р. Джекман, Дж. Ерл, Р. Капелюшников, Н. Кефер, Д. Кокс, Р. Лайард, Т. Ланкастер, Г. Леман, М. Любова, А. Маннінг, С. Матчин, Б. Мейєр, Дж. Міклрайт, Д. Мортенсен, Д. Мюнік, Г. Нагі, Л. Ніворожкіна, С. Нікель, Я. ван Оурс, К. Піссаріді, К. Сабіріанова, Я. Свейнар, К. Терел, С. Хурайда тощо. Однак наявні наукові напрацювання не можна вважати достатніми з огляду на динамічність процесів на ринках праці у більшості країн та специфіку розвитку українського ринку праці. Актуальність, теоретична та практична значущість дослідження зазначених проблем, недостатнє їх вивчення, а також необхідність пошуку ефективного механізму регулювання довготривалого безробіття в Україні обумовили вибір теми даної дисертаційної роботи. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до напрямів науково-дослідної роботи відділу досліджень людського розвитку Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, зокрема за темами “Людський розвиток регіонів України: аналіз та прогноз” (номер держреєстрації 0103U005480), у межах якої автором проаналізовано передумови виникнення, причини та наслідки поширення довготривалого безробіття в Україні, та “Соціальні ризики українського суспільства та їх мінімізація” (номер держреєстрації 010U003209), у процесі виконання якої розроблено модель для виявлення осіб із високим ризиком довготривалого безробіття серед безробітних та визначено основні напрями державної політики з мінімізації ризику довготривалого безробіття. Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних та прикладних засад комплексної оцінки довготривалого безробіття і наукове обґрунтування пріоритетних напрямів його регулювання з урахуванням сучасних можливостей та ефективності впроваджуваних заходів. Відповідно до визначеної мети в роботі поставлено і вирішено такі наукові завдання: розкрити соціально-економічну сутність довготривалого безробіття, закономірності його формування, потенційні причини та наслідки; поглибити методологічні і методичні засади оцінки масштабів довготривалого безробіття, виявити основні недоліки існуючої статистичної інформації щодо безробіття та його тривалості; розробити методику визначення головних факторів тривалості безробіття; дослідити специфіку виникнення та поширення довготривалого безробіття в перехідній економіці України у різні періоди її становлення; здійснити класифікаційний аналіз сукупності довготривалих безробітних; визначити основні фактори тривалості безробіття в Україні та проаналізувати закономірності працевлаштування безробітних або їх виходу зі складу робочої сили; обґрунтувати пріоритетні напрями удосконалення механізму державного регулювання довготривалого безробіття в Україні. Об’єктом дослідження є довготривале безробіття в Україні. Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні проблеми оцінки та регулювання довготривалого безробіття в Україні. Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення класичних і сучасних теорій ринкової економіки і зайнятості, наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених. Розв’язання поставлених у роботі завдань здійснювалося із застосуванням таких наукових методів і прийомів: методів системного аналізу, абстракції, логічного узагальнення та аналогії – для дослідження соціально-економічної сутності довготривалого безробіття та конкретизації понятійного апарату; методу деталізації – для визначення основних показників довготривалого безробіття; методів математичного моделювання – для побудови моделі оцінки визначальних факторів тривалості безробіття; статистико-аналітичних методів (групувань, порівнянь, побудови динамічних рядів, індексний) та графічного методу – для дослідження тенденцій формування довготривалого безробіття в цілому та за основними соціально-демографічними ознаками; методу кластерного аналізу – для класифікації довготривалих безробітних; методу економетричного аналізу – для оцінки запропонованої автором регресійної моделі тривалості безробіття (моделі пропорційних ризиків Кокса) та визначення комплексу статистично значущих факторів, що впливають на імовірність працевлаштування безробітних або їх виходу зі складу робочої сили. Інформаційну базу для проведення дисертаційного дослідження становили: Закони України та нормативні акти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, нормативні й методичні документи та статистичні матеріали Міжнародної організації праці та Організації економічного співробітництва й розвитку; довідково-інформаційні видання, матеріали Державного комітету статистики України та Державного центру зайнятості України, первинні дані вибіркових обстежень населення з питань економічної активності (Держкомстат України) та Українського довгострокового моніторингового обстеження домогосподарств (Київський міжнародний інститут соціології – Центр економічних досліджень та освіти). Побудову графіків та таблиць виконано із застосуванням програмного пакету Microsoft Excel. Початковий аналіз первинних даних, кластерний та економетричний аналіз здійснено з використанням статистичного програмного пакету Stata 8. Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи, що виносяться на захист, полягає в такому: вперше: розроблено методологію комплексної оцінки довготривалого безробіття, що передбачає послідовний розгляд передумов його виникнення та причин поширення в перехідній економіці; особливостей розподілу довготривалого безробіття за основними соціально-демографічними групами; факторів, які визначають імовірність виходу індивіда з числа безробітних через працевлаштування або перехід до стану економічної неактивності; побудовано авторську модель для визначення факторів індивідуальної тривалості безробіття в Україні, яка дає змогу оцінити вплив соціально-демографічних характеристик безробітних осіб, джерел існування впродовж періоду незайнятості та умов місцевого ринку праці на імовірність виходу з безробіття та встановити характер залежності між імовірністю працевлаштування та тривалістю безробіття; створено теоретико-методологічне підґрунтя для впровадження процедури профілювання безробітних як елемента механізму регулювання безробіття в Україні, що є складною розподіленою в часі сукупністю мікропроцесів, спрямованою на раннє виявлення осіб із високим ризиком довготривалого безробіття та визначення оптимального з точки зору збільшення шансів їх працевлаштування набору активних програм зайнятості; удосконалено: зміст понятійно-термінологічного апарату довготривалого безробіття, зокрема, розширено визначення довготривалого безробіття, яке, на відміну від існуючих кількісних підходів, не обмежується встановленням межі тривалості безробіття, від якої починається облік довготривалих безробітних, а розкриває його зміст через призму конкурентоспроможності особи на ринку праці; доповнено поняттями “довготривала незайнятість” та “приховане довготривале безробіття” як такими, що характеризують стани, близькі до довготривалого безробіття; класифікацію соціально-економічних наслідків довготривалого безробіття, в якій, на відміну від існуючих, наслідки довготривалого безробіття на макрорівні (на рівні економіки країни, людських ресурсів та суспільства) розглядаються у тісному взаємозв’язку із наслідками на мікрорівні (на рівні безробітних індивідів та їх родин); методологічні підходи до оцінки масштабів довготривалого безробіття в Україні відповідно до міжнародних стандартів і запропоновано систему абсолютних та відносних показників довготривалого безробіття, які у поєднанні з іншими параметрами ринку праці дають можливість його комплексної характеристики; набуло подальшого розвитку: трактування механізму формування довготривалого безробіття через взаємодію ефектів гетерогенності та негативної залежності від тривалості, які зумовлюють скорочення шансів працевлаштування осіб зі зростанням тривалості їх безробіття; класифікація довготривалих безробітних в Україні, яка, на відміну від існуючих, охоплює усіх безробітних із тривалістю пошуку роботи понад 12 місяців незалежно від наявності статусу зареєстрованого безробітного та отримана на основі автоматизованої процедури кластеризації з урахуванням низки запропонованих автором критеріїв із числа соціально-демографічних та професійно-кваліфікаційних ознак, особливостей періоду безробіття та місця проживання індивідів; концептуальні підходи щодо державного регулювання довготривалого безробіття, зокрема, обґрунтовано пріоритетність заходів із запобігання довготривалому безробіттю (превентивних заходів) поряд із заходами, спрямованими на його подолання (реінтеграційними заходами). Реалізація означених заходів сприятиме створенню необхідних умов для оптимізації використання людських ресурсів та мінімізації ризику довготривалого безробіття. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони створюють підґрунтя для подальших теоретико-методологічних та прикладних досліджень проблеми довготривалого безробіття, методичну основу для комплексної оцінки довготривалого безробіття, засади вдосконалення механізму державного регулювання довготривалого безробіття. Пропозиції щодо перегляду визначення довготривалого безробіття в Україні відповідно до стандартів міжнародної статистики, удосконалення методології збору та обробки статистичної інформації про тривалість безробіття опрацьовані та використовуються у практичній діяльності департаменту статистики праці Державного комітету статистики України в рамках робіт з удосконалення методології та системи вимірювання показників ринку праці в Україні (довідка № 09/2-9/108 від 28.03.2007 р.). Рекомендації і висновки щодо основних напрямів удосконалення механізму державного регулювання довготривалого безробіття були використані у практичній діяльності Міністерства праці та соціальної політики при підготовці проекту розпорядження Кабінету Міністрів України “Про затвердження плану дій на 2007-2008 роки щодо реалізації Основних напрямів проведення державної політики зайнятості на період до 2009 року” (довідка № 286/021/106-07 від 27.03.2007 р.). Основні результати дисертаційного дослідження стали основою для відповідних розділів у звітах Світового Банку “Україна: удосконалення системи соціального забезпечення та політики ринку праці для скорочення бідності та соціальної незахищеності”(2003 р.) та “Дослідження ситуації у сфері робочих місць України: підвищення продуктивності праці та сприяння створенню робочих місць” (2006 р.) (лист від 06.09.2006 р.). Теоретичні положення щодо соціально-економічної сутності довготривалого безробіття, особливостей його формування в Україні та шляхів його скорочення були використані у навчальному процесі Національного університету “Києво-Могилянська академія” при викладанні курсу лекцій з економіки праці (довідка №12/21 від 07.02.2007 р.). Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до комплексного дослідження проблем довготривалого безробіття в Україні. Наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, є результатом власних досліджень та авторських здобутків. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, які є результатом власної роботи здобувача. Апробація результатів дисертації. Основні теоретико-методологічні положення і практичні результати дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики” (м. Київ, травень 2001 р.), “Реформа ринку праці та економічне зростання в Україні” (м. Київ, березень 2004 р.), “Державне управління в сфері ринку праці та зайнятості населення” (м. Київ, січень 2005 р.), “Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики” (м. Київ, квітень 2005 р.), “Динаміка ринків праці, роль інституцій та внутрішні ринки праці у перехідних та молодих ринкових економіках” (м. Болонья, Італія, травень 2005 р.), “Людський розвиток в Україні: проблеми та перспективи” (м. Київ, жовтень 2006 р.), “Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики” (м. Київ, травень 2007 р.); на щорічних науково-практичних конференціях “Дні науки в НаУКМА” (м. Київ, січень 2001 р. та 2005 р.); та на трьох наукових семінарах, а саме: на міжнародних науково-практичних семінарах Консорціуму економічних досліджень та освіти (м. Москва, грудень 2003 р. та м. Київ, липень 2004 р.), а також у Європейській літній школі з економіки праці (смт. Бух на Амерсі, Німеччина, квітень 2005 р.). Публікації. Основні результати дослідження висвітлені в 11 наукових працях загальним обсягом 7 др. арк., з них 5 статей у наукових фахових виданнях, визнаних ВАК України, та 1 стаття у закордонному фаховому виданні. Загальний обсяг публікацій, що належать особисто автору, становить 5,4 др. арк.

Список литературы	ВИСНОВКИ У ході дисертаційного дослідження здійснено вирішення наукового завдання виявлення природи та закономірностей формування довготривалого безробіття, методології його оцінки, особливостей прояву та шляхів регулювання в перехідній економіці України. Результати проведеного дослідження дозволили зробити ряд концептуальних, теоретико-методологічних та науково-практичних висновків, серед яких виділяються такі: 1.Зважаючи на практично цілковиту недослідженість проблем формування та розвитку довготривалого безробіття у вітчизняній науці, в дисертаційній роботі здійснено теоретико-методологічне дослідження сутності довготривалого безробіття як соціально-економічного явища. На основі узагальнення існуючих підходів до визначення довготривалого безробіття, дано власне визначення цієї категорії одночасно у кількісному та якісному аспектах. Пропонується трактувати довготривале безробіття як складне соціально-економічне явище, за якого частина працездатних осіб, що не мають роботи, але шукають її і готові приступити до неї, не можуть працевлаштуватися впродовж тривалого періоду (одного року або довше) через те, що в умовах дефіциту підходящих робочих місць вони мають відносно низький рівень конкурентоспроможності. 2.У ході дисертаційного дослідження визначено, що формування довготривалого безробіття відбувається внаслідок одночасної дії ефектів гетерогенності та негативної залежності від тривалості, що спричиняють погіршення якісного складу безробітних та повільне скорочення шансів їх працевлаштування зі збільшенням тривалості безробіття. Встановлено, що визначення пріоритетних напрямів регулювання довготривалого безробіття тісно пов’язане з відносним значенням кожного з ефектів: якщо домінує ефект залежності від тривалості (тобто тривалість безробіття має негативний вплив на осіб), то пріоритетними є заходи, спрямовані на скорочення тривалості безробіття через стимулювання відтоку з нього якомога більшої кількості осіб на ранніх стадіях безробіття; у випадку домінування ефекту гетерогенності пріоритетним напрямом має бути надання активної допомоги найменш конкурентоспроможним особам на ринку праці незалежно від тривалості їх безробіття. 3.Аналіз наслідків довготривалого безробіття за різними аспектами показав, що воно викликає деструктивні зміни як на макро- (рівні економіки та суспільства), так і на мікрорівні (рівні індивідів та їх сімей). Таке безробіття є пасткою для незахищених, “відстойником” для тих, хто за тієї чи іншої причини втратив реальні шанси повернення до повноцінної регулярної зайнятості, адже з часом вони перестають бути ефективними конкурентами на ринку праці. Розрив між професійно-кваліфікаційною структурою попиту на робочу силу та структурою її пропозиції, який виникає внаслідок поширеного довготривалого безробіття, може стати стримуючим фактором макроекономічної стабілізації та економічного зростання. Поряд з цим, доведено, що оскільки довготривале безробіття не має понижувального впливу на зарплату і тому неспроможне виконувати функцію антиінфляційного стримування, цілеспрямоване збільшення бюджетних витрат, направлене на створення робочих місць саме для довготривалих безробітних, є менш інфляційним, ніж недиференційоване. 4.Обсяги довготривалого безробіття оцінено двома групами показників: абсолютними (чисельність довготривалих безробітних) та відносними (рівень та питома вага довготривалого безробіття). Беручи до уваги важливу функцію сигналу, яку відіграють показники довготривалої незайнятості серед безробітних (показуючи, яка б була середня тривалість безробіття та скільки довготривалих безробітних було б у країні, якби безробітні активно шукали роботу протягом усього періоду незайнятості), запропоновано оцінювати обсяги довготривалої незайнятості серед безробітних за допомогою аналогічних показників: чисельності та питомої ваги довготривалих незайнятих серед усіх безробітних. Комплексне застосування даних показників дає змогу виявити особливості розвитку довготривалого безробіття та незайнятості в Україні, порівняти їх з іншими країнами та визначити тенденції розподілу тривалого безробіття за різними соціально-демографічними ознаками. На основі проведеного критичного аналізу існуючих статистичних джерел інформації про тривалість безробіття зроблено висновок, що дані про тривалість безробіття є чи не найменш надійними порівняно з більшістю інших статистичних даних, які характеризують різні аспекти ринку праці. У зв’язку з цим були розроблені відповідні рекомендації для Держкомстату України щодо перегляду визначення довготривалого безробіття в Україні відповідно до стандартів міжнародної статистики та удосконалення методології збору та обробки статистичної інформації про тривалість безробіття. 5.Наслідком недосконалості визначення безробітних та тривалості безробіття за методологією МОП є неврахування у чисельності довготривалих безробітних великої кількості осіб, схожих на них за якісними характеристиками. Для характеристики станів, близьких до довготривалого безробіття, було введено поняття прихованого довготривалого безробіття як специфічного явища, яке має місце, по-перше, внаслідок неефективного використання праці тимчасово зайнятих у особистих селянських господарствах чи неформальному секторі (вони шукають іншу роботу впродовж 12 місяців або довше), по-друге, внаслідок недовикористання праці людей, що не мали роботи понад 12 місяців, хотіли б працювати, але не займалися пошуками роботи, оскільки не знали, як її шукати, яким чином організувати власну справу, або були переконані у відсутності підходящої роботи. Відповідно до цього означення запропоновано обчислювати показник чисельності прихованих довготривалих безробітних. 6.Розроблено періодизацію довготривалого безробіття на базі дослідження етапів розвитку українського ринку праці, що дає змогу виявити передумови виникнення довготривалого безробіття в Україні та встановити закономірності його поширення. На основі комплексу спільних тенденцій було виділено три періоди впродовж 1995-2006 рр.: І період – період економічного спаду (1995-1999 рр.), який можна вважати визначальним у нагромадженні довготривалого безробіття та незайнятості серед працездатного населення; ІІ період – період макроекономічної стабілізації та пожвавлення економіки (2000-2001 рр.) з характерним відставанням показників довготривалого безробіття від позитивної динаміки на ринку праці; ІІІ період – період стійкого економічного зростання (2002 р. - теперішній час), коли намітилася тенденція до поступового скорочення обсягів довготривалого безробіття. 7.На основі порівняльної оцінки показника питомої ваги довготривалого безробіття в Україні, розвинених країнах та країнах з перехідною економікою зроблено висновок, що поширене довготривале безробіття характерне не лише для України, але й для більшості країн Західної та Східної Європи, проте причини поширення цього явища є різними. Використання авторського підходу до групування чинників виникнення та поширення довготривалого безробіття дозволило більш конкретно та повно проаналізувати фактори, що мали вплив на стан українського ринку праці та економіки в залежності від етапу їх розвитку. У ході дослідження встановлено, що основними причинами поширення довготривалого безробіття в Україні впродовж 90-х рр. (період економічного спаду) було стрімке зростання чисельності нових безробітних внаслідок економічної кризи та зменшення можливостей працевлаштування для усіх безробітних незалежно від тривалості їх безробіття. На думку автора, головними факторами цих змін були прорахунки економічної та регуляторної політики у першій половині 90-х років (що призвели до появи потужного неформального сектору економіки та затримки розвитку формального сектору), інтенсивні структурні зрушення, надмірно регульовані трудові відносини за законами, успадкованими від іншої економічної системи, невисока пропускна здатність та низька ефективність активних заходів політики ринку праці тощо. Збільшення показників довготривалого безробіття в період макроекономічної стабілізації та пожвавлення економіки (2000-2001 рр.) пояснюється впливом ефекту негативної залежності від тривалості, який призвів до “консервації” довготривалих безробітних, глибокими структурними та технологічними змінами в економіці, владою інсайдерів внаслідок дії профспілок та державного регулювання ринку праці, низькою ефективністю активної політики ринку праці тощо. В період стійкого економічного зростання (2002-2006 рр.) намітилася тенденція до поступового скорочення обсягів довготривалого безробіття, а фактори з боку з пропозиції праці стали відігравати все більшу роль у поясненні загального та довготривалого безробіття. Проте, слід враховувати, що на багатьох підприємствах до сих пір спостерігається надлишок робочої сили, створення робочих місць відбувається переважно у вторинному сегменті (неформальному та/або низькопродуктивному секторах), попит на робочу силу зосереджується на менш кваліфікованих працівниках фізичної праці, багато українських громадян вимушені заробляти на життя за кордоном, що є свідченням того, що український ринок праці ще знаходиться на етапі становлення, а українська економіка потребує подальшої реструктуризації. Тому слід очікувати значні коливання показників загального та довготривалого безробіття в результаті нових “вливань” до лав безробітних за рахунок працівників підприємств, на яких ще не закінчився процес реструктуризації, та які можуть постраждати внаслідок вступу України до СОТ, трудових мігрантів та осіб, які не бажають працювати за низьку заробітну плату або на робочих місцях “низького ґатунку”. 8.Проведена оцінка диференціації довготривалого безробіття в Україні за основними соціально-демографічними групами на основі агрегованих даних ВОРС з використанням комплексу показників, запропонованих автором, дала змогу виявити тенденції розподілу довготривалого безробіття. До основних з них можна віднести такі: переважання осіб чоловічої статі та мешканців міської місцевості у складі довготривалих безробітних; загострення проблеми довготривалого безробіття серед молоді та осіб передпенсійного віку; переважання осіб із низьким рівнем освіти та кваліфікації серед довготривалих безробітних за абсолютним показником чисельності осіб, що шукають роботу понад 12 місяців, з одночасним загостренням проблеми працевлаштування осіб із повною вищою освітою (переважно чоловічої статі) за відносним показником питомої ваги довготривалих безробітних у відповідній групі. Останні тенденції є вкрай негативними, адже вони спричиняють послаблення дії стимулів до здобуття вищої освіти, активного та неперервного формування і розвитку людського капіталу. 9.З метою класифікації довготривалих безробітних в Україні в дисертації здійснено аналіз вибірки безробітних за визначенням МОП, що шукали роботу впродовж 12 місяців або довше, методом неієрархічного кластерного аналізу з використанням запропонованих дисертантом критеріальних ознак. Результати проведеного аналізу засвідчують, що сукупність довготривалих безробітних є дуже неоднорідною і складається з шести категорій осіб (кластерів), для яких характерні різні причини тривалого пошуку роботи, а саме: відсутність досвіду роботи у поєднанні з низьким рівнем освіти для наймолодших, високі претензії до роботи або слабка мотивація до праці серед зрілої міської молоді, невідповідність кваліфікації, рівня освіти та інших якісних характеристик сучасним вимогам ринку праці серед осіб середнього та старшого віку, неможливість працевлаштування у сільській місцевості або в депресивних регіонах, поширеність вікової та статевої дискримінації з боку роботодавців. 10.Вперше розроблено методичні засади, побудовано модель та представлено алгоритм, за допомогою якого доцільно проводити економетричний аналіз факторів індивідуальної тривалості безробіття. Оцінка запропонованої моделі на базі українських даних показала достатній ступінь адекватності відображення взаємозв’язків між індивідуальними характеристиками, джерелами існування впродовж періоду безробіття, умовами на локальних ринках праці, тривалістю безробіття та умовною імовірністю (ризиком) виходу з безробіття, що дає підставу використовувати її як один з інструментів для визначення потенціалу працевлаштування безробітних та виокремлення осіб із найбільшим ризиком довготривалого безробіття. Також таку модель доцільно використовувати для встановлення характеру залежності імовірності працевлаштування від тривалості безробіття. Розрахунки на базі українських даних показали, що така залежність є немонотонною: спочатку імовірність працевлаштування зростає з тривалістю приблизно до 14 місяців, а потім вона поступово спадає майже до 0, що вказує на доцільність використання методики раннього втручання через надання активної допомоги безробітним впродовж перших 12-14 місяців безробіття. Перевірка гіпотез про вплив альтернативних джерел існування під час безробіття на імовірність працевлаштування або виходу зі складу робочої сили підтвердила очікування автора, що поширені можливості випадкових заробітків та вирощування продуктів харчування для власного вжитку (та інколи продажу або обміну) є одним з основних факторів з боку пропозиції, що зумовлюють тривалі періоди безробіття в Україні. Водночас, слід відмітити незначний, але дестимулюючий ефект допомоги по безробіттю щодо пошуків роботи та працевлаштування осіб, які не мають доходів від випадкових заробітків, але отримують пасивну допомогу від державної служби зайнятості. Тому у державній політиці у сфері регулювання зайнятості необхідно переносити акцент з пасивних заходів, які виконують переважно захисні функції по відношенню до безробітних, на більш активну позицію. 11.У роботі доведено необхідність застосування специфічних активних заходів ринку праці, спрямованих на реінтеграцію довготривалих безробітних: сприяння в пошуках підходящого робочого місця та інколи пряме створення робочих місць для осіб, працевлаштування яких ускладнено в силу низької конкурентоспроможності та існування специфічних проблем; забезпечення суб’єктів ринку праці повною інформацією про вакантні робочі місця та характеристики шукачів роботи, надання консультативних та профорієнтаційних послуг, навчання техніці пошуку роботи та надання психологічної допомоги; забезпечення можливостей отримання послуг з професійної перепідготовки та підвищення кваліфікації; організація спеціальних заходів (переважно, у вигляді субсидійованих короткострокових контрактів у приватному секторі у поєднанні з навчанням на виробництві) з метою зміни ставлення роботодавців до довготривалих безробітних; різні підходи, спрямовані на “активізацію” безробітних з низькою мотивацією до праці через стимули або санкції. Для забезпечення вищої ефективності цих заходів зі збільшення шансів працевлаштування довготривалих безробітних їх головними характеристиками мають бути інтенсивність, комплексність, орієнтованість на реальні потреби ринку праці та специфічні потреби й індивідуальні властивості безробітних. 12.Обґрунтовано доцільність використання технології профілювання безробітних для боротьби з довготривалим та загальним безробіттям. Вона передбачає поділ безробітних на категорії відповідно до ризику довготривалого безробіття та наступне визначення оптимального з точки зору збільшення шансів працевлаштування набору активних програм зайнятості. Також розроблено алгоритм, за яким доцільно проводити цю процедуру в Україні. За запропонованим дисертантом підходом процедура профілювання складається з трьох основних етапів: оцінки потенціалу працевлаштування на основі результатів статистичної моделі, скоригованих з урахуванням експертних оцінок фахівців; оцінки мотивації безробітного до працевлаштування на основі відповідей безробітного та спеціаліста служби зайнятості на спеціально розроблені анкети визначення мотивації; визначення індивідуального плану дій безробітного (тобто плану участі у різних активних програмах політики зайнятості та плану пошуку роботи) в залежності від його потенціалу та мотивації до працевлаштування. Наголошено, що за умови ефективного впровадження та використання процедури профілювання суспільні вигоди з часом можуть суттєво перевищити значні витрати, пов’язані з розробкою та імплементацією цієї процедури на початковому етапі, адже вона має сприяти підвищенню ефективності роботи служби зайнятості та оптимізації її витрат. 13.Запропоновано основні напрями удосконалення механізму державного регулювання довготривалого безробіття на сучасному етапі соціально-економічного розвитку України. Обґрунтовано необхідність забезпечення пріоритетності заходів щодо запобігання довготривалому безробіттю (превентивних заходів) перед заходами, спрямованими на його подолання (реінтеграційними заходами). У зв’язку з цим вимагається узгодження пріоритетів політики зайнятості з пріоритетами макроекономічної, інвестиційної, структурної, промислової та регіональної політики з метою стимулювання подальшого економічного розвитку та створення ефективних робочих місць. Підкреслено, що державна політика зайнятості має бути зорієнтована не лише на створення робочих місць через заходи з боку попиту, але й на підвищення рівня конкурентоспроможності індивідів на ринку праці, усунення основних бар’єрів у працевлаштуванні, посилення мотивації до трудової діяльності та самостійного пошуку роботи (через відповідні заходи з боку пропозиції, серед яких особливу роль відведено заходам у галузі освіти та професійної підготовки). В основу державного регулювання ринку праці має бути покладено принцип узгодженості соціально-економічних інтересів усіх активних суб’єктів ринку праці на умовах соціального партнерства, що сприятиме посиленню трудової мотивації населення, зростанню професійно-кваліфікаційного рівня робочої сили, підвищенню ефективності управління та створенню передумов для стабільного соціально-економічного розвитку країни. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1.Анішина Н., Плішка Т. Мотивація безробітних до проходження професійного навчання // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 3. – С. 30-34. 2.Бельтюков Є.А., Пашкова. А.В. Розвиток кадрового потенціалу підприємства // Державне управління в сфері ринку праці та зайнятості населення: Матеріали міжнар. наук.-пр. конф. / Під ред. В.О. Храмова. – К.: ІПК ДСЗУ, 2005. – С. 139-148. 3.Биченко А. Профспілки України очима населення // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 8 (20). – С. 62-68. 4.Близнюк В., Покрищук В. Проблеми управління ринком праці і зайнятості населення в контексті соціальної політики Європейського Союзу // Україна: аспекти праці. – 2002. – № 7. – С. 3-6. 5.Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2000. – 313 c. 6.Бондарчук К. Сприяння зайнятості інвалідів // Економіка України. – 2002. – № 9. – С. 37-44. 7.Бондарчук К. Стан та напрями профорієнтаційного обслуговування громадян в Державній службі зайнятості // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 1. – С. 12-20. 8.Герасименко Г.В. Гендерні проблеми на ринку праці України // Демографія та соціальна економіка. – 2005. – № 1. – С. 138-145. 9.Герасимчук В.І. Глобалізація економіки та її вплив на ринок праці і зайнятість населення // Зайнятість та ринок праці. – 2002. – Вип. 17. – С. 135-143. 10.Гладун О.М. Домогосподарства: функції та проблеми дослідження // Демографія та соціальна економіка. – 2005. – № 1. – С. 177-185. 11.Глоссарий.ru: Безработные [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.glossary.ru/cgi-bin/gl_sch2.cgi?RBlnwghuyt:l. 12.Гнибіденко І.Ф. Соціально-економічні проблеми зайнятості і соціального захисту населення в аграрному секторі економіки України. – К.: Соцінформ, 2002. – 336 с. 13.Гнибіденко І.Ф. Маргіналізація сільського населення як фактор соціальної безпеки держави // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 2. – С. 17-22. 14.Горошко Л. Психологічні аспекти проблеми активного пошуку роботи безробітними особами // Україна: аспекти праці. – 2006. – № 6. – С. 16-20. 15.Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти та професійної підготовки. – К.: Знання, 2001. – 254 с. 16.Грішнова О.А. Освіта як чинник людського розвитку і економічного зростання країни // Демографія та соціальна економіка. – 2004. – № 1-2. – С. 93-101. 17.Денисенко М.П. Формування інвестиційної стратегії економіки України // Державне управління в сфері ринку праці та зайнятості населення: Матеріали міжнар. наук.-пр. конф. / Під ред. В.О. Храмова. – К.: ІПК ДСЗУ, 2005. – С. 157-167. 18.Джекмен Р. Регулювання ринку праці: уроки країн ОЕСР // Реформа ринку праці та економічне зростання в Україні: механізми взаємозв’язку та економічна політика: Зб. наук. пр. / Під ред. Л. Хандріха, І. Бураковського, О. Бетлій. – К.: Альфа-Прайм, 2006. – С. 93-119. 19.Дишлюк Н.І. Державне регулювання зайнятості сільського населення: сучасність та перспективи // Державне управління в сфері ринку праці та зайнятості населення: Матеріали міжнар. наук.-пр. конф. / Під ред. В.О. Храмова. – К.: ІПК ДСЗУ, 2005. – С. 284-294. 20.Дорогунцов С.І. Маргіналізація населення як наслідок системної соціально-економічної кризи в Україні // Зайнятість та ринок праці. – 2001. – Вип. 14. – С. 3-12. 21.Економічна активність населення України у 2004 році: Аналітично-статистичний зб. – К.: Державний комітет статистики України, 2005. – 239 с. 22.Економічна активність населення України у 2005 році: Аналітично-статистичний зб. – К.: Державний комітет статистики України, 2006. – 239 с. 23.Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посіб. – К.: Київський національний економічний університет, 2003. – 300 c. 24.Закон України “Про зайнятість населення” // Законодавство України про працю: Зб. нормат.-пр.актів. – К.: Істина, 2004. – С. 85-104. 25.Ильин С. Квотирование рабочих мест для инвалидов на рынке труда Москвы // Вопросы экономики. – 2006. – № 11. – С. 152-156. 26.Казес С., Нешпорова А. Ринкі праці у перехідний період. Урівноваження гнучкості та захищеності в Центральній та Східній Європі. – К.: Міленіум, 2004. – 182 с. 27.Капелюшников Р. Занятость в домашних хозяйствах населения // Вопросы экономики. – 2005. – № 7. – С. 99-120. 28.Кодекс законів про працю України // Законодавство України про працю: Зб. нормат.-пр.актів. – К.: Істина, 2004. – С. 3-85. 29.Колєшня Л., Тимошек Т. Шляхи соціальної інтеграції інвалідів у суспільне життя через упровадження організаційної моделі зайнятості // Україна: аспекти праці. – 2005. – № 7. – С. 14-21. 30.Колосова Р.П. Глобализация экономики и рынок труда // Демографія та соціальна економіка. – 2005. – № 1. – С. 101-112. 31.Колот А.М. Формування та розвиток системи соціально-трудових відносин: інституціональні аспекти // Демографія та соціальна економіка. – 2005. – № 1. – С. 119-125. 32.Коровкін А., Дольова І., Корольов І., Подорванова Ю., Полежаєв О. Аналіз ринків праці країн СНД: макроекономічний підхід // Реформа ринку праці та економічне зростання в Україні: механізми взаємозв’язку та економічна політика: Зб. наук. пр. / Під ред. Л. Хандріха, І. Бураковського, О. Бетлій. – К.: Альфа-Прайм, 2006. – С. 31-55. 33.Косих Г. Вчитися все життя // Урядовий кур’єр. – 22.07.2005.– № 134. 34.Купалова Г., Лесько О. Зайнятість та професійна реабілітація осіб з обмеженими фізичними можливостями: проблеми і шляхи вирішення // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 5. – С. 3-11. 35.Купалова Г., Гнибіденко І., Лесько О., Дорошенко І. Сприяння розвитку малого підприємництва та самозайнятості безробітних сільських жителів // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 7. – С. 25-31. 36.Кузьмин М., Кузьмин Ю., Купець О. Аналіз державної політики зайнятості в Україні / Лабораторія законодавчих ініціатив. – К.: Міленіум, 2003. – 64 с. 37.Купець О.В. Безробіття в умовах реформування економіки // Наукові записки НаУКМА. Серія: Економічні науки. – 2000. – Т. 18. – С. 31-37. 38.Купець О.В. Визначальні чинники тривалості безробіття в Україні // Бюлетень ІПК ДСЗУ. – 2005. – № 2. – С. 7-9. 39.Купец О.В. Определяющие факторы продолжительности безработицы в Украине. – М.: EERC, 2005 (Научный доклад № 05/01). – 87 с. 40.Курило І.О. Соціально-економічна структура населення: еволюція, сучасність, трансформації (монографія) / Відповід. ред. д.е.н., проф. В.С. Стешенко. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2006. – 472 с. 41.Левчук Н.М. Нерівність доступу до освіти в Україні: соціальні детермінанти та наслідки // Демографія та соціальна економіка. – 2005. – № 2. – С. 148-158. 42.Лібанова Е.М., Мельничук Д.П. Ринок праці в економічній системі: Навч. посіб. – Житомир: ЖІТІ, 2002. – 260 с. 43.Лібанова Е.М. Тиск на ринок праці в Україні: вимірювання та аналіз // Україна: аспекти праці. – 2002. – № 5. – С. 3-12. 44.Лібанова Е.М. Ринок праці в Україні: проблеми та перспективи // Реформа ринку праці та економічне зростання в Україні: механізми взаємозв’язку та економічна політика: Зб. наук. пр. / Під ред. Л. Хандріха, І. Бураковського, О. Бетлій. – К.: Альфа-Прайм, 2006. – С. 120-137. 45.Лібанова Е., Палій О. Ринок праці та соціальний захист: Навч. посіб. із соц. політики. – К.: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2004. – 491 с. 46.Лісогор Л.С. Формування ринку праці в Україні (монографія) / Відповід. ред. д.е.н., проф. Д.П. Богиня. – К.: Ін-т економіки НАНУ, 2003. – 296 с. 47.Людський розвиток в Україні: можливості та напрями соціальних інвестицій (колективна науково-аналітична монографія) / Під ред. Е.М. Лібанової. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2006. – 356 с. 48.Маргіналізація населення України / Під ред. В.В. Онікієнка. – К.: НЦ ЗРП НАН, 1997. – 191с. 49.Маршавін Ю.М. Удосконалення нормативно-правового регулювання зайнятості населення // Україна: аспекти праці. – 2002. – № 7. – С. 7-10. 50.Маршавін Ю.М. Регіональна складова інституціонального механізму профілактики і подолання довготривалого безробіття // Вісник Рівненського державного технічного університету “Актуальні проблеми підготовки фахівців в умовах реструктуризації органів регіонального управління”: Зб. наук. пр. – Вип. 2(15). – Рівне: Видавництво Рівненського державного технічного університету, 2002 – С. 485-492. 51.Маршавін Ю.М. Підприємництво як фактор розвитку зайнятості населення. – К.: ІПК ДСЗУ, 2004. – 114 с. 52.Маршавін Ю.М. Шляхи врегулювання професійно-кваліфікаційного дисбалансу на ринку праці // Україна: аспекти праці. – 2006. – № 1. – С. 26-29. 53.Махсма М. Активна політика зайнятості в контексті розвитку сільських територій: регіональний досвід регулювання // Україна: аспекти праці. – 2006. – № 6. – С. 10-15. 54.Мірошниченко О.В. До питання про взаємодію системи освіти і роботодавців в підготовці професійних кадрів для ринку праці // Ринок праці та освіта: пошук взаємодії: Зб. наук. ст. / Під наук. ред. І.Л. Петрової. – К.: Таксон, 2007. – С. 48-52. 55.Мортіков В. Податкове регулювання попиту на працю // Україна: аспекти праці. – 2000. – № 2. – С. 3-5. 56.Мортіков В. Інвестиції і зайнятість // Економіка України. – 2002. – № 4. – С. 30-34. 57.Новак І. Сучасні проблеми законодавчого регулювання трудових відносин в Україні // Україна: аспекти праці. – 2005. – № 6. – С. 28-32. 58.Новікова О.Ф. Соціально-економічна захищеність особи в Україні: проблеми виміру та шляхи розв’язання // Соціально-економічна захищеність населення України: Зб. матеріалів, підготовлених до міжнар. наук.-пр. конф. – К.: Держкомстат України, МОП та ПРООН, 2001. – С. 112-194. 59.Обзор занятости в России. Вып.1 (1991-2000 гг.). – М.: ТЕИС, 2002. – 352 с. 60.Онікієнко В.В., Пухлій В.Т. Стимулювання зайнятості на основі флексибілізації // Зайнятість та ринок праці. – 2000. – Вип. 11. – С. 89-100. 61.Онікієнко В.В. Удосконалення трудових відносин як важлива умова забезпечення людського розвитку // Демографія та соціальна економіка. – 2004. – № 1-2. – С. 102-109. 62.Осовий Г. Питання розробки оплати праці в Україні в контексті реалізації Плану дій щодо євроінтеграції // Україна: аспекти праці. – 2005. – № 3. – С. 3-11. 63.Пазюк О., Пономарьова О. Проблеми безробіття в Україні // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 2. – С. 3-10. 64.Пам’ятка роботодавцю. Шляхи співпраці. – К.: Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики, 2003. – 32 с. 65.Петренко В.М. Особливості удосконалення законодавства про зайнятість населення України // Державне управління в сфері ринку праці та зайнятості населення: Матеріали міжнар. наук.-пр. конф. / Під ред. В.О. Храмова. – К.: ІПК ДСЗУ, 2005. – С. 115-119. 66.Петрова І.Л. Сегментація ринку праці: теорія і практика регулювання. – К.: Таксон, 1997. – 296 с. 67.Петрова Т.П. Державна політика зайнятості населення: проблеми та напрями актуалізації // Україна: аспекти праці. – 2005. – № 5. – С. 3-12. 68.Петюх В.М. Ринок праці: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 1999. – 287 c. 69.Пилипенко В. Поведінка населення за ринкових умов: соціологічний аналіз // Україна: аспекти праці. – 2006. – № 6. – С. 48-51. 70.Платонов А.В. Нелегальна міграція в контексті міжрегіонального співробітництва: актуальні проблеми та підходи до вирішення // Демографія та соціальна економіка. – 2005. – № 1. – С. 94-100. 71.Покрищук В., Горошко Л. Мотиваційна поведінка безробітної молоді в Україні // Україна: аспекти праці. – 2005. – № 8. – С. 7-12. 72.Покрищук В., Перегудова Т. Підвищення економічної активності безробітного населення України // Україна: аспекти праці. – 2005. – № 4. – С. 17-24. 73.Поплавська О. Розвиток соціального партнерства в Україні як соціальний чинник економічного зростання // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 1. – С. 42-48. 74.Постанова Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2005 р. №744 “Про програму зайнятості населення на 2005 рік”. – Режим доступу: http://www.uapravo.net/data/base18/ukr18072.htm. 75.Постанова Верховної Ради України “Про рекомендації парламентських слухань “Про стан і перспективи розвитку вищої освіти в Україні” // Відомості Верховної Ради.– 2004. – № 38 (ст.479). 76.ПРООН. Подолання бідності в Україні (аналітичний огляд). Проект “Цілі розвитку тисячоліття” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.undp.org.ua/?page=documents&project=24. 77.Профспілковий рух в Україні: стан, проблеми, перспективи (аналітична доповідь УЦЕПД) // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 8 (20). – С. 2-61. 78.Разработка процедур профилирования безработных в качестве основы планирования и реализации активных программ содействия занятости населения (финальный отчет). – М.: ЦЕФИР, 2002. – 182 с. 79.Ринок праці України у 2005 році: Аналітично-статистичний зб. – К.: Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, 2006. – 184 c. 80.Сабирианова К. Микроэкономический анализ динамических изменений на российском рынке труда // Вопросы экономики. – 1998. – № 1. – С. 42-58. 81.Сиройч З. Системная трансформация в постсоциалистических государствах на фоне процессов глобализации и регионализации экономики // Демографія та соціальна економіка. – 2004. – № 1-2. – С. 160-175. 82.Соціальний розвиток України: сучасні трансформації та перспективи / С.І. Бандур, Т.А. Заєць, В.І. Куценко та ін. За заг. ред. д-ра екон. наук, проф., чл.-кор. НАН України Б.М. Данилишина. – 2-ге вид. доповн. і переробл., Черкаси: Брама-Україна, 2006. – 620 с. 83.Соціально-економічний механізм регулювання ринку праці та заробітної плати (колективна монографія). – К.: Ін-т економіки НАНУ, 2001. – 300 с. 84.Туленков М.В., Крутінь Г.І. Поведінкові стратегії безробітних на ринку праці (соціологічний аналіз): Монографія. – К.: ІПК ДСЗУ, 2004. – 130 с. 85.Фолтин П. Якщо безробіття довготривале… // Репортер. – №147 (10.01.2004). Режим доступу: http://news.uzhgorod.ua/text/771. 86.Хандріх Л., Бетлій О., Білан О. Адміністративне підвищення мінімальної заробітної плати – наявність проблеми вибору між бідністю та безробіттям // Реформа ринку праці та економічне зростання в Україні: механізми взаємозв’язку та економічна політика: Зб. наук. пр. / Під ред. Л. Хандріха, І. Бураковського, О. Бетлій. – К.: Альфа-Прайм, 2006. – С. 227-240. 87.Цимбал О.І. Методика оцінки неконкурентоспроможної частки незайнятого населення // Зайнятість та ринок праці. – 2000. – Вип. 12. – С. 29-39. 88.Черниш Т., Власенко О. Сутність та особливості довготривалого безробіття в Україні // Україна: аспекти праці. – 2006. – № 3. – С. 8-12. 89.Штундер І.О. Соціально-економічна природа і тенденції безробіття в перехідній економіці України: Автореф. дис. ... канд. екон.наук: 08.01.01 / Київський національний економічний університет. – К., 2003. – 29 с. 90.Aghion P., Blanchard O. On the Speed of Transition in Central Europe // NBER Macroeconomics Annual. – 1994. – Vol. 9. – P. 283-320. 91.Akerlof G.A., Main B.G. An experience-weighted measure of employment and unemployment durations // American Economic Review. – 1981. – Vol. 71, № 5. – P. 1003-1011. 92.Akerlof G.A., Yellen J.L. Unemployment through the filter of memory // Quarterly Journal of Economics. – 1985. – Vol. 100, № 3. – P. 747-773. 93.Approaches of public employment services (PES) to long-term unemployment: Draft report from seminar in Budapest, 22-24 March 2006 [Electronic resource]. – Available at: http://ec.europa.eu/employment_social/employment_strategy/pdf/seminar_ltu_march2006.pdf. 94.Arulampalam W., Stewart M.S. The determinants of individual unemployment durations in an era of high unemployment // The Economic Journal. – 1995. – Vol. 105. – P. 321-332. 95.Atkinson J., Meager N. Evaluation of workstart pilots. – Institute for Employment Studies Report No. 279, Brighton. – 1994. – 97 p. 96.Atkinson A., Micklewright J. Unemployment compensation and labor market transitions: a critical review // Journal of Economic Literature. – 1991. - № 29. – P. 1679-1727. 97.Bean C. European unemployment: a survey // Journal of Economic Literature. – 1994. – Vol. 32, № 2. – P. 573-619. 98.Betcherman G., Olivas K., Dar A. Impacts of active labor market programs: new evidence from evaluations with particular attention to developing and transition countries. – World Bank, Social Protection Unit Discussion Paper Series no. 0402, 2004. – 99 p. 99.Blanchard O. The economics of post-communist transition. – Oxford: Clarendon Press, 1997. – 154 p. 100.Blanchard O., Diamond P. Ranking, unemployment duration and wages // Review of Economic Studies. – 1994. – Vol. 61, № 3. – P. 417-434. 101.Boeri T., Terrell K. Institutional determinants of labour reallocation in transition // Journal of Economic Perspectives. – 2002. – Vol. 16, № 1. – P. 51-76. 102.Bound J., Charles B., Duncan G., Rodgers W. Measurement error in cross-sectional and longitudinal labor market surveys: validation study evidence // Panel data and Labor Market Studies / Ed. by J. Hartog, G. Rigger, and J. Theecuwes. – Amsterdam: Elsevier Science Publishers, 1990. – P. 1-19. 103.Budd A., Levine P., Smith P. Unemployment, vacancies and the long-term unemployed // Economic Journal. – 1988. – Vol. 98, № 393. – P. 1071-1091. 104.Calinski T., Harabasz J. A dendrite method for cluster analysis // Communications in Statistics. – 1974. – Vol.3. – P. 1-27. 105.Carlson J., Horrigan M. Measures of unemployment duration as guides to research and policy: comment // American Economic Review. – 1983. – Vol. 73, № 5. – P. 1143-1152. 106.Carneiro P., Heckman J. Human capital policy. – Bonn, Institute for the Study of Labor (IZA) Discussion Paper No. 821, 2003 [Electronic resource]. – Available at: http://www.iza.org. 107.Chapman B., Kapuscinski C. A. Avoiding recessions and Australian long-term unemployment. – Center for Economic Policy Research Discussion paper No.418, 2000 [Electronic resource]. – Available at: http://ideas.repec.org. 108.Cox D. R. Regression models and life-tables // Journal of the Royal Statistical Society. – 1972. – Vol. B34. – P. 187-220. 109.Denisova I. Staying longer in unemployment registry in Russia: lack of education, bad luck or something else? – Moscow, Center for Economic and Financial Research (CEFIR) Working Paper No. 17, 2002 [Electronic resource]. – Available at: http://www.cefir.org. 110.Devine T. J., Kiefer N. M. Empirical labor economics: the search approach. – New York: Oxford University Press, 1991. – 356 p. 111.Dex S., McCulloch A. The reliability of retrospective unemployment history data // Work, Employment and Society. – 1998. – Vol. 12, № 3. – P. 497-509. 112.Duration of unemployment: recent definitional changes // Labour Force, Australia. – Australian Bureau of Statistics, Cat. No. 6203.0, 2001 [Electronic resource]. – Available at: http://www.abs.gov.au/ausstats/abs@.nsf/featurearticlesbyCatalogue/C9268F9DB356D154CA256A950080B3E3?OpenDocument. 113.Earle J. S., Pauna C. Incidence and duration of unemployment in Romania // European Economic Review. –1996. – № 40. – P. 829-837. 114.Early identification of jobseekers at risk of long-term unemployment: the role of profiling. – Paris: OECD, 1998. – 118 p. 115.Ehrenberg R. G., Smith R. S. Modern labor economics: theory and public policy. – 6th ed. – London: Addison-Wesley, 1997. – 652 p. 116.Foley M. C. Determinants of unemployment duration in Russia. – Yale University, Economic Growth Center Discussion Paper No. 779, 1997 [Electronic resource]. – Available at: http://ideas.repec.org. 117.From unemployment to work. – OECD Policy Brief, 28 June 2005 [Electronic resource]. – Available at: http://www.oecd.org/dataoecd/44/23/35044016.pdf. 118.Greene W. H. Econometric analysis. – 5th ed. International edition – Upper Saddle River, New Jersey: Prentice Hall, 2002. – 1026 p. 119.Ham J., Svejnar J., Terrell K. Unemployment and social safety net during transitions to a market economy: evidence from the Czech and Slovak republics // American Economic Review. – 1998. – Vol. 88. – P. 1117-1142. 120.Havrylyshyn O. Divergent paths in post-communist transformation: capitalism for all or capitalism for the few? (Studies in economic transition) – Palgrave Macmillan, 2006. – 314 p. 121.Jackman R., Layard R. Does long-term unemployment reduce a person’s chance of a job? A time-series-test // Economica. – 1991. – Vol. 58, № 229. – P. 93-106. 122.Jackson P.R., Warr P.B. Unemployment and psychological ill-health: the moderating role of duration and age // Psychological Medicine. – 1984. – Vol. 14. – P. 605-614. 123.Jenkins S.P. Survival analysis: Course lecture notes [Electronic resource]. – Available at: http://www.iser.essex.ac.uk/teaching/degree/stephenj/ec968/pdfs/ec968lnotesv6.pdf. 124.Karr W. Conceptual problems in the understatement of long-term unemployment. – Institute for Employment Research, Labour Market Research Topics No.21, 1997. – 21 p. 125.Kertesi G., Kezdi G. Children of the transition: schooling outcomes and age at the parents’ job loss. – Mimeo, Budapest. – March 2006. – 26 p.

Стоимость доставки работы, в гривнах: (при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)	50

Найти готовую работу

ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:

Связаться

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ

25.03.24 Іміджування в процесі функціонування державної влади

25.03.24 Політичний імідж як складова публічної взаємодії

25.03.24 Методологія сучасних іміджевих досліджень

Архив материала для курсовых и дипломных работ

Ссылки:

Счетчики:

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.