У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
Количество страниц 270
ВУЗ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Год сдачи 2010
Содержание ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ НА ПІДПРИЄМТСВАХ
1.1. Економічна сутність та класифікація інновацій в умовах розвитку ринкових відносин..............................................................................
1.2. Управління інноваціями в системі стратегічного управління підприємством………………………………………………….........................
1.3. Методичне забезпечення системи управління інноваціями підприємства................................................................................................……
Висновки до першого розділу..................................................................
РОЗДІЛ ІІ. ОЦІНКА СТАНУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
2.1. Стан і тенденції розвитку інноваційної діяльності підприємств
харчової промисловості…………………………………………………..........
2.2. Оцінка забезпечення джерелами фінансування інноваційної діяльності підприємств окремих галузей харчової промисловості................
2.3. Аналіз ефективності організації управління інноваціями на підприємствах харчової промисловості………………………………………
Висновки до другого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
РОЗДІЛ ІІІ. КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІ-ЯМИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ТА НАПРЯМИ ПІДВИЩЕНЯ ЙОГО ЕФЕКТИВНОСТІ
3.1. Модель управління інноваціями на підприємствах харчової промисловості України…………………………..............................................
3.2. Розвиток системи управління інноваціями на підприємствах харчової промисловості……………………………………………….........…
3.3. Основні напрями інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості………………………………………………………………......
Висновок до третього розділу.........................................................................
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
ДОДАТКИ. . . . . . . . . . . . . . …………………………………………………..
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………..

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Харчова промисловість є сукупністю підприємств різнопрофільних галузей, які технологічними зв’язками і економічним відносинами пов’язані з сільським господарством, торгівлею, підприємствами продовольчого машинобудування тощо. Від ефективності роботи підприємств харчової промисловості багато в чому залежить вирішення завдань забезпечення населення високоякісними харчовими продуктами. Реформування підприємств України порушило налаштовані господарські зв’язки та звичні методи роботи і це призвело до погіршення фінансового стану багатьох суб’єктів господарювання харчової промисловості, гальмування процесів розширеного відтворення. У цій ситуації об’єктивно виникла необхідність пошуку шляхів виходу з критичного стану, що склався.
Найважливішими напрями забезпечення сталого функціонування і подальшого розвитку підприємств харчової промисловості є впровадження прогресивних технологій, розробка нових харчових продуктів, прийняття організаційних і управлінських рішень. Це можливо за допомогою науково-технічних досягнень, які поширюються у виробництво у формі інновацій.
Оскільки інновації є головним засобом забезпечення економічного зростання, конкурентоспроможності та фінансової стабільності будь-якого підприємства, то високих результатів вони можуть досягти лише за систематичного і цілеспрямованого здійснення інноваційної діяльності, яка спрямована на реалізацію нових можливостей. Їх відкриває ринкове середовище, вони зв’язані із розробкою та впровадженням нових видів продукції, нових засобів виробництва і форм його організації, освоєнням нових ринків. Оскільки управління інноваціями стає одним із найскладніших завдань, з якими постійно стикаються підприємства, то дослідження, аналіз, обґрунтування напрямів і формування методів удосконалення управління інноваціями є важливою проблемою науки і практики.
Дослідженню теоретичних і практичних питань організації та управління інноваціями на підприємствах присвячено значну кількість наукових праць. Серед вітчизняних вчених вагомий внесок у дослідження цих проблем внесли такі відомі українські вчені як В. Александрова, Ю. Бажал, О. Василенко, О. Волков, М. Денисенко, В. Геєць, А. Заїнчковський, С. Ілляшенко, М. Йохна, Н. Краснокутська, Д. Крисанов, В. Ландик, О. Лапко, В. Россоха, А. Сухоруков, Л. Федулова, А. Юзефович та ін.
Значний внесок у розвиток теорії інновацій здійснили російські вчені, зокрема: І. Балабанов, Л. Гохберг, Л. Євдокимова, П. Завлін, С. Іллєнкова, А. Казанцев, М. Молчанов, Ю. Морозов, В. Мединський, О. Пригожин, І. Рудакова, В. Тужилкіна, Є. Уткін, Р. Фатхудінов та ін. Із зарубіжних вчених варто відзначити дослідження Т. Брайана, Ф. Валенти, О. Водачкової, П. Друкера, І. Перлаки, Б. Санто, Б. Твіса, Ф. Хаберленда, М. Хучека, Й. Шумпетера та ін.
У наукових дослідженнях згаданих авторів розкрита роль інновацій у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства, обґрунтована необхідність здійснення інноваційної діяльності, розроблені різні класифікаційні ознаки інновацій та методики оцінювання ефективності інноваційних проектів, встановлено форми і джерела фінансування, типи і складові інноваційної політики держави та інноваційної стратегії підприємства, теоретичні та практичні аспекти управління інноваціями. Однак окремі аспекти щодо методичних основ та організації управління інноваціями потребують подальших досліджень. Насамперед, це стосується концепції розвитку управління інноваціями на підприємствах харчової промисловості в умовах поглиблення конкуренції, обмежених фінансових ресурсів та зростаючого ступеня ризику й невизначеності. Отже, недостатня наукова розробленість, актуальність і практична затребуваність саме цього наукового напряму обумовили вибір теми та постановку мети, цільову спрямованість і структурну побудову дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі економіки і права Національного університету харчових технологій у межах наукової теми: “Забезпечення конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості та перероблення сільськогосподарської продукції” (номер державної реєстрації 0107U000476). Автором досліджено проблеми інноваційної діяльності на нинішньому етапі, розроблено методику оцінювання системи управління інноваціями, запропоновано модель управління інноваціями, обґрунтовано пріоритетні напрями інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є подальший розвиток теоретико-методичних положень та розробка практичних рекомендацій щодо створення ефективної моделі управління інноваціями із урахуванням сучасних тенденцій розвитку науки і практики менеджменту. Відповідно до поставленої мети в роботі визначено та вирішено наступні завдання:
– проаналізовано та узагальнено науково-теоретичні засади, сутність, та класифікацію інновацій, особливості системи управління інноваціями на підприємствах;
– запропоновано методику оцінки ефективності системи управління інноваціями;
– досліджено сучасний стан і тенденції розвитку інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості та причини, що гальмують її здійснення;
– виявлено специфіку, можливості та чинники обмеження фінансування інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості та проаналізовано ефективність управління інноваціями на них;
– розроблено модель управління інноваціями на підприємствах харчової промисловості;
– підготовлено рекомендації щодо розвитку управління інноваціями на підприємствах харчової промисловості;
– обґрунтовано основні напрями інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості.
Об’єктом дослідження є процес управління інноваціями на підприємствах харчової промисловості.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних підходів і практичних питань, які виникають у процесі здійснення інноваційної діяльності та управління інноваціями на підприємствах харчової промисловості.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять діалектичний метод пізнання соціально-економічних явищ, комплексний і системний підходи до аналізу трансформаційних перетворень у харчовій промисловості, взаємовідносини підприємств галузі з іншими секторами економіки.
Досягнення поставленої мети зумовило застосування таких методів дослідження: системно-аналітичного – для теоретичного узагальнення наукових концепцій, розробок і пропозицій з управління інноваціями; статистико-економічного – для дослідження сучасного стану, динаміки та тенденцій інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості; графічного – для наочного відображення тенденцій розвитку підприємств галузі; групування – для встановлення залежності ефективності виробництва від впровадження інновацій; співставлень – для здійснення порівняльного аналізу фінансового забезпечення інноваційних процесів підприємств окремих галузей харчової промисловості; системно-ситуаційного – для дослідження елементів механізму управління інноваціями; аналізу і синтезу – для деталізації об’єкта дослідження; абстрактно-логічного – для формулювання висновків дослідження. Практичні розрахунки виконано за допомогою програмного пакету MS Excel.
В процесі дослідження використовувалися нормативно-правові акти з найважливіших питань організації, державного управління та регулювання інноваційної діяльності підприємств, статистичні дані Державного комітету статистики України, дані Державного департаменту продовольства, офіційні дані статистичної звітності та документація окремих підприємств харчової промисловості, комерційна інформація надана підприємствами ЗАТ ВО «Конті», ВАТ КЗБН «Росинка», ДП ВАТ «Київхліб» хлібокомбінат № 12, довідкові матеріали, публікації вітчизняних та зарубіжних авторів та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:
вперше:
– розроблено методику оцінювання управління інноваціями на підприємствах харчової промисловості, в основу якої покладено оцінку інноваційного потенціалу підприємства, оцінку ефективності інновацій та оцінку організаційних показників, які впливають на ефективність виробництва;
– запропоновано модель управління інноваціями, що на рівні держави забезпечує цільове використання коштів, отриманих від податкових пільг, а на рівні економічних суб’єктів – моніторинг ефективності інноваційних процесів на підприємстві, на основі якого інвестори та керівник мають змогу приймати обґрунтовані рішення щодо доцільності фінансування інноваційної діяльності;
удосконалено та доповнено:
– визначення сутності категоріального апарату інновацій, як нових та удосконалених технічних, технологічних, організаційних та інших процесів виробництва та послуг, що впроваджуються шляхом зміни об’єкта управління з метою отримання економічного, соціального, науково-технічного або іншого ефекту;
– класифікацію інновацій шляхом доповнення її такими суттєвими ознаками, як предмет інновацій (процес, продукт, послуга) та ступінь ризику впровадження і використання інновації;
– напрями розвитку управління інноваціями на підприємствах харчової промисловості, зокрема організація та кадрове забезпечення інноваційної діяльності, формування внутрішньої нормативної та інформаційної бази інноваційної діяльності через створення та реєстрацію ідей бази даних підприємства;
дістали подальшого розвитку:
– структура механізму управління інноваціями через виділення функціональних елементів, а саме: управління інформацією, управління майновими ресурсами, управління персоналом, управління фінансовими ресурсами, управління інвестиціями, управління якістю, управління інтелектуальною власністю, управління ризиком, управління маркетингом.
– планування заходів просування на ринок інноваційної продукції, які передбачають: обрання стратегії і тактики планування реклами, вибір каналів забезпечення комунікативного спілкування споживача та виробника.
– пріоритетні напрями інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості загалом та в розрізі окремих галузей, а саме технологічні, асортиментні, маркетингові, організаційні, екологічні та інші.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні положення наукового дослідження, викладені автором, створюють базу подальшого збагачення теорії і практики організації й управління інноваційними процесами на підприємствах. Зроблені висновки та пропозиції можуть бути використані в процесі посилення інноваційної активності підприємств харчової промисловості з метою створення більш сприятливих умов для зростання обсягів та конкурентоспроможності продукції на внутрішньому ринку, їх виходу на зовнішні ринки та залучення вітчизняних й іноземних інвесторів в цю стратегічно важливу для України промисловість.
Основні результати дослідження отримали позитивний відгук провідних фахівців Департаменту харчової промисловості Міністерства аграрної політики України (довідка № 32-/1521 від 28.09.2007 р.) та прийняті до використання в практичній діяльності, а також ДП ЗАТ “Київхліб” “Хлібокомбінат № 12 (довідка № 01/5-1 від 17.04.2007).
Теоретичні розробки використовуються в навчальному процесі Національного університету харчових технологій при викладанні дисциплін “Економіка підприємства”, “Економіка і організація інноваційної діяльності”, “Економіка галузі”, “Управління потенціалом підприємства” (акт впровадження результатів науково-дослідної роботи в навчальний процес НУХТ від 09.04.2007).
Особистий внесок автора. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій розроблено теоретико-методичні, організаційні та прикладні питання управління інноваціями на підприємствах харчової промисловості. Усі наукові результати, викладені в науковому дослідженні та які виносяться на захист, отримано автором самостійно.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження, висновки і пропозиції доповідалися й обговорювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (м. Черкаси, 20–22 листопада 2002 р.), науковій конференції молодих вчених, аспірантів і студентів “Розроблення, дослідження і створення функціонального харчування, обладнання та нових технологій для харчової і переробної промисловості” (м. Київ, 22–24 квітня 2003 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Організаційно-правові та фінансово-економічні проблеми АПК до ринкових умов господарювання та шляхи їх вирішення” (м. Київ, 19–20 травня 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Управління організаційно-технічними та фінансово-економічними змінами на промислових підприємствах” (м. Київ, 23–24 березня 2006 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми економіки підприємства в умовах сталого розвитку” (м. Київ, 15–16 березня 2007 р.)
Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертаційної роботи викладені у 13 наукових працях, серед них: 5 у фахових наукових виданнях, що входять до переліку затверджених ВАК України та 8 – матеріали науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій 2,81 др. арк.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Робота викладена на 225 сторінках комп’ютерного тексту та складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 23 додатків, списку використаних літературних джерел (207 найменувань), містить 30 таблиць, 20 рисунків, 25 формул.
Список литературы ВИСНОВКИ
Теоретичний аналіз та узагальнення практики реалізації інновацій на підприємствах харчової промисловості дали можливість виокремити положення, висунути пропозиції щодо здійснення ефективного управління інноваціями і сформувати наступні загальні висновки.
1. Враховуючи відсутність єдиного підходу до визначення змісту економічної категорії інновації як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, що установлено на основі аналізу їх наукових праць автором запропоновано наступне тлумачення цієї категорії: інновації – це нові та удосконалені продукти, послуги або процеси, які впроваджуються шляхом зміни об’єкта управління з метою отримання економічного, соціального, науково-технічного або іншого виду ефекту. Під об’єктом управління автор розуміє персонал, економічні ресурси, структуру управління, споживачів, знання та інформацію, які використовуються в процесі інноваційної діяльності.
2. Зважаючи на невизначеність єдиних класифікаційних ознак для характеристики інновацій та з метою більш повного розкриття змісту досліджуваної економічної категорії, автором доповнено існуючі класифікації за наступними суттєвими ознаками: за предметом, згідно якого до інновацій відносять продукт, послугу чи процес та за ступенем ризику впровадження і реалізації інновацій, згідно з яким інновації поділяють на високоризиковані, середньоризиковані, низькоризиковані.
3. Установивши недостатню увагу науковців до теоретико-методологічних засад управління інноваціями, запропоновано авторське визначення управління інноваціями як діяльності, яка передбачає планування, організацію, керівництво, мотивацію та контроль над об’єктом управління шляхом розробки та застосування стратегій (залежно від наявного інноваційного потенціалу підприємства і факторів впливу зовнішнього середовища), що спрямована на досягнення поставленої мети. Під об’єктом управління інноваціями на рівні підприємства визначено економічні ресурси (грошові, майнові, трудові), що безпосередньо приймають участь в інноваційній діяльності. Щодо суб’єктів управління інноваціями, то їх виділено на галузевому рівні в особі органів законодавчої і виконавчої влади та на рівні підприємства – в особі апарату управління підприємством та його функціональних підрозділів. На основі формулювання змісту управління інноваціями запропоновано тлумачення категорії ефективності управління інноваціями як сукупності управлінських дій, що забезпечують підприємству, функціонуючому в умовах зовнішнього середовища, досягнення поставлених цілей при найменших витратах на управління інноваціями.
4. Враховуючи відсутність єдиної методології та методик оцінки системи управління інноваціями на підприємстві, за допомогою яких можна здійснити моніторинг ефективності інноваційних процесів та допомогти інвесторам і керівникам приймати обґрунтовані рішення щодо їх доцільності, запропоновано проводити комплексну оцінку системи управління інноваціями на підприємстві, в основу якої покладено оцінку інноваційного потенціалу підприємства, оцінку ефективності інноваційної діяльності та оцінку організаційно-управлінських показників, що впливають на ефективність виробництва. Під оцінкою інноваційного потенціалу підприємства визначено результат якісного вимірювання ресурсної, управлінської, організаційної, функціональної складових потенціалу, які використовуються або можуть використовуватися в процесі інноваційної діяльності. Оцінка ефективності інноваційної діяльності передбачає результат кількісного вимірювання таких показників, як рентабельність інноваційної діяльності, частка прибутку від інноваційної діяльності та частка витрат на її здійснення в загальній структурі прибутку та витрат відповідно, коефіцієнт оновлення продукції, коефіцієнт освоєння нової техніки тощо. Оцінка організаційно-управлінських показників, які впливають на ефективність виробництва інноваційних продуктів, послуг проводиться на основі визначення коефіцієнту ритмічності інновацій, коефіцієнту економічності апарату управління інноваціями, коефіцієнту стабільності персоналу, що приймає участь у будь-якому з етапів інноваційної діяльності.
5. Підготовка України до вступу в СОТ та інтеграції до ЄС поставили перед вітчизняними підприємствами харчової промисловості низку складних проблем щодо конкурентоспроможності продукції, успішне розв’язання яких можливе лише при переведенні основної групи промислових формувань на інноваційні засади розвитку. Однак інженерно-управлінський персонал більшості підприємств повною мірою не усвідомлює значимість інноваційної діяльності для вирішення назрілих проблем, відсутність реальних кроків якого щодо формування, розвитку і реалізації інноваційного потенціалу позначається на відсутності прогресивного розвитку економіки України. Пасивною виглядає й позиція державних органів з питань технічного регулювання та споживчої політики з приводу гармонізації національних стандартів і технічних умов до міжнародних стандартів якості, систем управління якістю і навколишнім середовищем (нині гармонізовано до ЄС лише близько 30 % стандартів).
6. Хоча на підприємствах харчової промисловості, які протягом останніх 2001–2005 рр. здійснювали інноваційну діяльність, відмічають її позитивний вплив на розширення асортименту продукції (на 77 % підприємств), збереження існуючих і створення нових ринків збуту в Україні, поліпшення умов праці, зниження забрудненості навколишнього середовища (на 50–60 % підприємств), мінімізацію енергетичних витрат (на 1/3 підприємств), скорочення матеріальних витрат і заміну застарілої продукції (на 1/4 підприємств), їх кількість та масштаби освоєння нових виробництв невпинно зменшуються, що негативно позначається на якості продуктів харчування. Підтвердженням доцільності ведення інноваційної діяльності на підприємствах харчової промисловості є значення показників її прибутковості, а саме: на підприємстві кондитерської галузі ЗАТ “Конті” – 32 % рентабельності інноваційної діяльності при 2 % зайнятих інноваційною діяльністю (46% доходу від освоєння нової продукції в загальній структурі доходу підприємства); на КЗБН “Росинка” – 19,2 % рентабельності інноваційної діяльності; на ДП АТ “Київхліб” Хлібокомбінаті № 12 – 7,6 % рентабельності інноваційної діяльності. Серед причин, які стримують розвиток інноваційної діяльності, є високий ризик ефективності реалізації інновацій при значних грошових і інтелектуальних капіталовкладеннях, відсутність зацікавленості вітчизняних і іноземних інвесторів у фінансуванні інноваційної діяльності, що пов’язано з нестабільністю законодавства, неспроможністю повноцінного захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності з боку держави тощо.
7. Для виходу з кризового стану інноваційної діяльності запропоновано модель управління інноваціями, яка на рівні держави повинна забезпечити цільове використання коштів, отриманих внаслідок інноваційних податкових пільг, а на рівні суб’єкта господарювання – моніторинг ефективності інноваційних процесів на підприємстві, на основі якого інвестори та керівник мають змогу приймати обґрунтовані рішення щодо доцільності фінансування в інновації.
8. Для забезпечення ефективного функціонування та інноваційного розвитку підприємства харчової промисловості повинні самостійно і цілеспрямовано формувати та здійснювати інноваційну політику, що являє собою поведінку підприємства, яка включає розробку програм і планів інноваційної діяльності, реєстрацію та структуризацію ідей, контроль за ходом розробки нової продукції та її впровадженням, координацію діяльності у виробничих підрозділах з метою ефективного виробництва і реалізації інновацій, забезпечення фінансовими і матеріальними ресурсами програм нововведень, забезпечення мотивації до інноваційної діяльності висококваліфікованого персоналу.
9. Для підвищення конкурентоспроможності продукції визначено основні напрями інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості: технологічні (розробка і впровадження технологій); асортиментні (виробництво нових продуктів харчування); маркетингові (дослідження ринків збуту, пошук нових споживачів); організаційно-управлінські (вдосконалення організаційної структури, стилю, методів прийняття рішень). В межах цих напрямів запропоновано основні напрями інноваційного розвитку підприємств досліджуваних галузей харчової промисловості

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Александрова В.П. Економічні аспекти державного програмування інновацій // Вісник Інституту економічного прогнозування. – 2002. – С. 18–39.
2. Алымов А.Н. и др. Управление инновационным циклом. – К.: Наук. думка. – 1993. – 318 с. – Библиогр.: с. 314–316.
3. Андрощук Г. Зарубежный опыт стимулирования инновационной деятельности // Бизнес-информ. – 1996. – № 3. – С. 20–21.
4. Ансофф И. Стратегическое управление. – М., 1989. – 521 с.
5. Антонюк В. Кадри для інноваційної діяльності: проблеми формування та використання // Україна: аспекти праці. – К., 2007. – С. 42–51.
6. Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації. – К.: КНЕУ, 2003. – 394 с. – Бібліогр.: с. 382–389.
7. Астапов К. Инновации промышленных предприятий и экономический рост // Экономист. – 2002. – № 6. – С. 44 – 51.
8. Афонин И.В. Управление развитием предприятия: Стратегический менеджмент, инновации, инвестиции. – М., 2002. – 379 с. – Библиогр.: с. 368–377.
9. Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін: Навч. посіб. – К.: Заповіт, 1996. – 238 с. – Бібліогр.: с. 234–236.
10. Бажал Ю.М., Одотюк І.В., Данько М.С., Лапко О.О., Александрова В.П. Інноваційний розвиток економіки та напрямки його прискорення: Наукова доповідь / В.П.Александрова (ред.). – К.: Ін-т економічного прогнозування, 2002. – 80с.
11. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент: Учебное пособие для вузов. – СПб.: Издательство «Питер», 2001. – 208 с. – Библиогр.: с. 206–208.
12. Банфер Ф.К. Аспекты менеджмента научно-технической продукции // Материалы семинара. – Koln: Technologie Park, 1998. – 92 с.
13. Баранчеев В.П. Управление знаниями в инновационной сфере. Учебное пособие. – М.: Благовест-В, 2007. – 272 с. – Библиогр.: с. 266–267.
14. Бєлов О.Ф., Пирожков С.І. Про глобальні пріоритети розвитку України в програмі „Україна–2010”. – Режим доступу до статті: www.niurr.gov.ua/ukr/publishing
15. Бердников Д. Проблемы инновационного развития Украины и пути их разрешения // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 4. – С. 142–144.
16. Бланк И. Инвестиционный менеджмент. – К.: МП «ИТЕМ» ЛТД, «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1995. – 448 с. – Библиогр.: с. 442–445.
17. Бойко О.М. Особливості сучасного інноваційного розвитку харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів в Україні. Продовольчий комплекс України: проблеми теорії та практики. Матеріали наукових читань. Київ, 2006. – С. 60–65.
18. Бляхман Л.С. Экономика, организация и планирование научно-технического прогресса. – М.: Высшая школа, 1991. – 228 с.
19. Бовин А.А., Чередникова Л.Е., Якимович В.А. Управление инновациями в организациях. Учебное пособие. – М.: Омега-Л, 2006. – 415 с. – Библиогр.: с. 409–411.
20. Бутнік-Сіверський О. Трансформація інтелектуальної власності в інноваційний продукт // Інтелектуальний капітал. – 2003. – № 5. – С. 3–13.
21. Бутнік-Сіверський О., Красовська А. Теоретичні засади інтелектуальної інноваційної діяльності на підприємстві // Економіка України. – 2004. – № 12. – С. 31–37.
22. Быковская Г. Хлеб. Кондитерские изделия – 2003 // Хлебопродукты. – 2003. – № 8. – С. 44–45.
23. Быковская Г. Хлеб. Кондитерские изделия – 2004 // Хлебопродукты. – 2004. – № 8. – С. 40–41.
24. Валдайцев С.В. Оценка бизнеса и инновации. – М.: Издательский дом «Филинъ», 1997. – 336 с. – Библиогр.: с. 331–334.
25. Валента Ф. Управление инновациями. М.: Прогресс, 1985. – 295 с.
26. Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. За редакцією В.О. Василенко. – К.: ЦУЛ, Фенікс, 2003. – 440 с. – Бібліогр.: с. 418–421.
27. Васильєва Н. Імітаційна модель інноваційно-інтегральної модернізації технологій в АПК України // Економіст. – 2005. – № 1. – С. 46–49.
28. Васильченко А.Н. Украинское хлебопечение – состояние, проблемы и перспективы // Хлебопечение России. – 2003. – № 5. – С. 44–46.
29. Власенко В.В. Концептуальні засади формування організаційної структури підприємства, що веде інноваційну діяльність // Економіка розвитку ХДЕУ. – 2004. − № 1 (29). – С. 110–113.
30. Власенко В.В. Основи методики оцінки ефективності організаційної структури інноваційного підприємства // Зб. наук. праць „Економіка: проблеми теорії та практики”. Вип. 189. – Том ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 472−478.
31. Власик О. Основи стратегії інноваційного розвитку України // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 7. – С. 27–29.
32. Водачек Л., Водачкова О. Стратегия управления инновациями на предприятии. / Сокр. пер. со словац. – М.: Экономика, 1989. – 167 с.
33. Володін С.А. Організація інноваційної інфраструктури наукоємного ринку АПК // Агроінком. – 2005. – № 8. – С. 47–52.
34. Гаврись А.И. Классификация инноваций в условиях рыночной экономики // Вістник ДНУ. Сер. “Економіка”. – Донецьк: ДНУ. – 2000. – С. 42–45.
35. Гамидов Г.О., Колосов В.Г., Османов Н.О. Основы инноватики и инновационной деятельности. – СПб.: Политехника, 2000. – 267 с.
36. Галица И.А. Творческий потенциал сотрудников предприятий и управление им. – Режим доступу: http://www.jurenergo.kiev.ua/statti/tvorchpot
37. Гальчинський А.С., Геєць В.М. та ін. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) “Шляхом Європейської інтеграції”. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 366 с.
38. Геєць В.М. Інноваційний шлях розвитку та економічне зростання // Інноваційна Україна: Науковий збірник. – 2005. – Вип. 7. – К.: НТУ „КПІ”.– С. 38–42.
39. Геєць В., Семіноженко В., Інноваційні перспективи України: Монографія. – Х.: Константа, 2006. – 272 с. – Бібліогр.: с. 251–262.
40. Гончаров В.В. В поисках совершенства управления: руководство для высшего управленческого персонала. – М.: МП “Сувенир”, 1993. – 83 с.
41. Господарський Кодекс України: Чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 верес. 2005 р. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2005. – с.178. – (Кодекси України).
42. Гохберг Ю.О. Управління нововведеннями на підприємствах: Навчальний посібник. – Донецк: ДонНУ, 2004. – 231 с. – Бібліогр.: с. 227–229.
43. Гринев В.Ф. Инновационный менеджмент: Учеб.пособие. – К.: МАУП, 2000. – 148 с. – Библиогр.: с. 146–447.
44. Гринева В.М. Функціонально-вартісний аналіз в інноваційній діяльності підприємства. – Харків: ВД “ІНЖЕК”, 2004. – 124 с.
45. Гриньов А.В. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція, методологія, стратегічне управління. – Харків: ВД “ІНЖЕК”, 2003. – 308 с. – Бібліогр.: с. 283–292.
46. Данилишин Б., Куценко В. Інтелектуальні ресурси в економічному зростанні: шляхи поліпшення їх використання // Економіка України. – 2006. – С. 71–79.
47. Дацій О.І. Розвиток інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві України. – К.: ННЦ ІАЕ, 2004. – 428 с. – Бібліогр.: с. 412–421.
48. Друкер П.Ф. Рынок: как выйти в лидеры. Практика и принципы: Пер. с англ. – М.: Экономика, 1992. – 258 с.
49. Евдокимова Л.О., Слесарева Л.С. Инновационный менеджмент. Учебное пособие. – СПб.: ООО «Андреевский издательский дом», 2005. – 168 с.
50. Економіка і організація інноваційної діяльності: Підручник / О.І. Волков, М.П. Денисенко, А.П. Гречан та ін. Під ред. Проф. О.І. Волкова, проф. М.П. Денисенка. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 960 с. – Бібліогр.: с. 839–845.
51. Економіка підприємства: Навч. посіб. / За ред. А.В. Шегди. – К.: Знання, 2005. – 431 с.
52. Економіка підприємства харчової промисловості / А.О. Заїнчковський, Г.М. Решетюк, Г.А. Болдуй та ін.; За ред. А.О. Заїнчковського. – К.: Урожай, 1998. – 272 с.
53. Євтушевська О.О. Розробка інноваційної стратегії розвитку молокопереробного підкомплексу регіону: Автореф. дис. …екон. наук / Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва. – Харків, 2006. – 20 с.
54. Завлин П.Н. Оценка эффективности инноваций / П.Н. Завлин, А.В. Васильев. – Спб.: Издательский дом «Бизнес-пресса», 1998. – 216 с.
55. Завлин П.Н. Основы инновационного менеджемента. Теория и практика / П.Н. Завлин, А.К. Казанцев, Л.Э. Миндели. – М.: Экономика, 2000. – 475 с. – Библиогр.: с. 471–473.
56. Заїнчковський А.О. Левченко Ю.Г. Науково-інноваційні пріоритети управління розвитком хлібопекарської і макаронної галузей України. / Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. Серія: економічні науки. – Житомир, 2002. – С. 294–296.
57. Запоточний І.В., Захарченко В.І. Державне регулювання регіональної економіки / за заг. ред. д.е.н., проф.. Захарченка В.І. – Харків – Львів – Одеса: ТОВ «Одіссей», 2003. – 592 с. – Бібліогр.: с. 573–584.
58. Землянікін А., Лях І. Науково-правові основи регулювання інноваційної діяльності в Україні // Регіональна економіка. – 2003. – № 4. – С. 28–35.
59. Зинов В.Г. Менеджмент инноваций: Кадровое обеспечение / Факультет инновационно-технологического бизнеса АНХ при правит-ве РФ. – М.: Акад. народ. хоз-ва при правит-ве Рос. Фед., 2005. – 495 с.
60. Зубець М., Тивончук С. Розвиток інноваційних процесів в агропромисловому виробництві. – К.: Аграрна наука, 2004. – 192 с.
61. Идрисов А.Б. Стратегическое планирование и анализ эффективности инвестиций / А.Б. Идрисов, С.В. Картышев, А.В. Постников. − М.: Информ.- издат. дом „Филинъ”. − 1997. – 220 с.
62. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: Навч. посіб. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2003. – 278 с. – Бібліогр.: с. 258–259.
63. Ілляшенко С.М. Інноваційне підприємництво. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2002. – 188 с.
64. Ильдеменов С.В. Управление нововведениями в промышленности. – Л.: ЛФЭИ, 1991. – 235 с.
65. Інвестиційно-інноваційна стратегія розвитку національної економіки: Зб. наук.пр. / НАН України. Об’єдн. Ін-т економіки. Ред. кол.: Сухороков А.І. (відп.ред.) та ін. – К., 2004. – 134 с.
66. Інноваційна модель функціонування та розвитку аграрної науки у ринкових умовах / С.А. Володін. – К.: Дія, 2006. – 260 с. – Бібліогр.: с. 112–116.
67. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика; За ред. д-ра екон. наук проф. Л.Федулової. – К.: ”Основа”, 2005. – 552 с. – Бібліогр.: с. 524–532.
68. Інноваційний розвиток економіки та напрями його прискорення / за ред. д.е.н., проф. Александрової В.П. – К.: Інститут економічного прогнозування НАН України. – 2002. – 77 с.
69. Инновационный менеджмент: Справ. пособие / Под ред. П.Н. Завлина, А.К. Казанцева, Л.Э. Миндели. Изд. 2-е переработ. и доп. – М.: ЦИСН, 1998. – 568 с. – Библиогр.: с. 557–560.
70. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов / С.Д. Ильенкова, Л.М. Гохберг, С.Ю. Ягудин и др.; Под ред. С.Д. Ильенковой. – М.: ЮНИТИ, 2001. – 327 с. – Библиогр.: с. 315–317.
71. Инновационный менеджмент: Учебное пособие / Под ред. Г.Я. Гольдштейн. − Таганрог: Изд-во ТРТУ, 1998. – 132 с. – Библиогр.: с. 128–130.
72. Инновационный менеджмент: Учебное пособие / В.М. Аньшина, А.А.Дагаев, В.А. Колоколов и др.; Под ред. В.М. Аньшина, А.А. Дагаева; Акад. нар. хоз. при Правительстве Рос. Федерации. – М.: Дело, 2003. – 527 с.
73. Инновационный менеджмент в АПК: Учебное пособие для студентов / Минниханов Р.Н, Алексеев В.В. Файзрахманов Дж.И. – М.: Изд-во МСХА, 2003. – 430 с. – Библиогр.: с. 426–428.
74. Инновационный процесс в странах развитого капитализма (методы, формы, механизм) / Под ред. И.Е. Рудаковой. – М.: изд-во МГУ, 1991. – 68 с.
75. Ириков В.А. Выбор и реализация при¬оритетов научно-технического прогресса. / В.А. Ириков, С.В. Ильдеменов. – Л.: ЛФЭИ, 1994. – 98 с.
76. Йохна М.А., Стадник В.В. Економіка і організація інноваційної діяльності: Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2005. – 400 с. – Бібліогр.: с. 380–385.
77. Кардаш В.Я., Павленко І.А., Шафалюк О.К. Товарна інноваційна політика: підручник. – К.: КНЕУ, 2002. – 266 с. – Бібліогр.: с. 262–264.
78. Карлюка Д.О. Удосконалення управління інноваційним розвитком підприємств льонопереробної галузі: Автореф. дис. …кандидата екон. наук / Національний університет харчових технологій. – К., 2006. – 22 с.
79. Коваль А.А. Формування стратегії управління інноваційною діяльністю промислового підприємства: Автореф. дис. …кандидата екон. наук / Національний університет харчових технологій. – К., 2006. – 19 с.
80. Комплексная оценка эффективности мероприятий, направленных на ускорение научно-технического прогресса. Методические рекомендации и комментарии по их применению. – М.: Информэлектро, 1989. – 117 с.
81. Коноплев С. П. Инновационный менеджмент. Учебное пособие. М.: Проспект, 2007. – 126 с.
82. Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України // Офіційний вісник України. – 1999. – № 29. – С. 12–19.
83. Коробейников О.П., Трифилова А.А., Коршунов И.А. / Роль инноваций в процессе формирования стратегии предприятия. – Режим доступу до статті: http://dis.ru/im/article.shtml?id=856
84. Котлер Ф. Основы маркетинга. / Пер.с англ. – М.: Прогресс, 1992. – 569 с.
85. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 504 с. – Бібліогр.: с. 495–502.
86. Крисальний О.В. Організаційно-економічні особливості інноваційної діяльності // Економіка АПК. – 2005. – № 8. – С. 10–13.
87. Крисанов Д.Ф. Пріоритети інноваційного розвитку переробної сфери АПК України // Економіка АПК. – 2005. – № 7. – С. 18–26.
88. Крисанов Д.Ф. Инновационный фактор развития пищевой промышленности Украины // Экономика Украины. – 2007 (537), № 4. – С. 71–81.
89. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України. – Львів: Видавничий центр Львівського національного університету ім. Івана Франка, 2001. – 608 с.
90. Кудирко О.М. Формування економічної стратегії інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості: Автореф. дис. …кандидата екон. наук / Національний університет харчових технологій. – К., 2005. – 22 с.
91. Ландик В.И. Инновационная стратегия предприятия: проблемы и опыт их решения. – К.: Наук. думка, 2003. – 364 с.
92. Лапко О. Економіка інновацій: Навчальний посібник. – Івано-Франківськ, ІФДТУНГ, 1999. – 136 с.
93. Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. ІЕП НАН України; Ів.-Фр. держ. тех. ун-т нафти і газу. К., 1999. – 253 с.
94. Левковська Л.В. Інноваційно-інвестиційна діяльність в Україні // економіка промисловості. – 2003. – № 3. – С. 100–108.
95. Левченко Ю.Г. Аналіз інноваційної діяльності промислових підприємств м. Києва // Наукові праці Національного університету харчових технологій. Спеціальний випуск. Економічні науки № 17. – К.: НУХТ 2005. – С. 101–104.
96. Левченко Ю.Г. Теоретико-методологічні аспекти інновацій та інноваційного процесу підприємств // Наукові праці Національного університету харчових технологій. № 19. Частина І. Маркетинг. Інвестиції. Інновації. – К.: НУХТ 2006. – С. 87–90.
97. Левченко Ю.Г. Стан і тенденції інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості України // Агроінком. – 2006. – № 9–10. – С. 22–27.
98. Левченко Ю.Г. Аналіз фінансування інноваційної діяльності підприємств окремих галузей харчової промисловості // Наукові праці Національного університету харчових технологій. № 21 Економіка. – К.: НУХТ 2007. – С. 67–70.
99. Ленский E.С. Финансово-промышленные группы: история создания, международный опыт, российская модель / E.С. Ленский, В.А. Цветков. – М.: АФПИ еженедельника «Экономика и жизнь», 1997. – 219 с.
100. Лaпycтa М.Г. Основы предпринимательства: Учеб. пособие. – М.: ГАУ, 1992. – 274 с.
101. Ларичев О.И., Браун Р. Количественный и вербальный анализ решений: сравнительное исследование возможностей и ограничений // Экономика и математические методы. − 1998. – том 34, вып. 4. – С.97–107
102. Мазур А.А. Анализ мирового опыта создания современных инновационных структур / Отчет по НИР 16,41/10. – К: ИЭС им. Е.О. Патона, 2000. – 120 с.
103. Мазур А.А. Маринский Г.С. Технопарки и бизнес-инкубаторы США / Отчет о командировке. – К: ИЭС им. Е.О. Патона, 2000. – 18 с.
104. Малік М.Й. Методичні підходи до організації маркетингу інновацій наукоємного ринку агропромислового виробництва // Економіка АПК. – 2005. – № 8. – С. 22–26.
105. Масенко В.К. Агропарки як важливий інструмент активізації інноваційної діяльності в аграрному секторі економіки України // Економіка АПК. – 2004. – № 5. – С. 84–89.
106. Мартюшева Л.С., Калишенко В.О. Інноваційний потенціал підприємтсва як об’єкт економічного дослідження // Фінанси України. – 2002. – № 10. – С. 61–66.
107. Медынский В.Г. Инновационный менеджменнт: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 295 с. – Библиогр.: с. 291–292.
108. Медынский В.Г. Инновационное предпринимательство / В.Г. Медынский, Л.Г. Шаршукова. − М.: ИНФРА-М, 1997. – 360 с. – Библиогр.: с. 357–359.
109. Менеджмент организации. Учеб. пособие / Под ред. З.Л. Румянцевой, В.С. Саламатина. – М.: ИНФРА-М, 1995. − 432 с.
110. Менеджмент та маркетинг інновацій / Ілляшенко С.М. Прокопенко О.В. та ін. За ред. Ілляшенка. – Суми, 2004. – 615 с. – Бібліогр.: с. 609–611.
111. Мескон М.Х. Основы менеджмента / М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. / Пер. с англ. – М.: ”Дело”, 1992. – 586 с.
112. Микитюк П.П. Інноваційний менеджмент. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 400 с.
113. Молчанов Н.Н. Инновационный процесс: организация и маркетинг. – СПб.: ГУ, 1995. – 253 с. – Библиогр.: с. 249–251.
114. Морозов Ю.П. Инновационный менеджмент: Учебное пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 446 c. – Библиогр.: с. 442–444.
115. Мостенська Т.Л. Основи маркетингу: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – 240 с. – Бібліогр.: с. 237–238.
116. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник / Підгот. О. М. Кузнєцова. – К.: Держаний комітет статистики України, 2001. – 290 с.
117. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. / Під ред. Кузнецової О.М. – К.: Державний комітет статистики України, 2002. – 316 с.
118. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. / Під ред. Кузнецової О.М. – К.: Державний комітет статистики України, 2003. – 316 с.
119. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. / Під ред. Кузнецової О.М. – К.: Державний комітет статистики України, 2004. – 316 с.
120. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник / Під ред. Кузнецової О.М. – К.: Державний комітет статистики України, 2005. – 422 с.
121. Научные и технологические парки. Сборник методических материалов. – М.: Ассоциация научных и технологических парков высшей школы, 1993. – 98 с.
122. Нежиборець В.Н. Оцінка інтелектуальної власності. – К.: Інститут інтелектуальної власності і права, 2004. – 188 с.
123. Новая технология и организационные структуры. / Пер. с англ.; Под ред. Пиннигса, А. Бьютандяма. – М.: Экономика, 1990. – 279 с.
124. Основы управления инновациями в пищевых отраслях АПК (наука, технология, экономика) / Под ред. акад. В.И. Тужилкина. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательский комплекс МГУПП, 1998. – 844 с.
125. Основы управления персоналом. / Под ред. проф. Б.М. Генкина. – М.: Высшая школа, 1996. – 294 с.
126. Павленко І.А. Економіка і організація інноваційної діяльності: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2004. – 204 с. – Бібліогр.: с. 201–202.
127. Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. – М: Либра. – 1996. – 376 с.
128. Переходов В.Н. Основы управления инновационной деятельностью. – М.: ИНФРА-М, 2005. – 234 с.
129. Перминов С.Б. Малые научно-технические фирмы (зарубежный и отечественный опыт) / С.Б. Перминов, А.И. Петров. – М: Знание, 1990. – 287 с.
130. Петруха С., Колотуша М. Методологія комплексного аналізу інноваційної активності вітчизняної харчової індустрії // Економіст. – 2007.– № 4 (246). – С. 50–56.
131. Питання створення технопарків та інноваційних структур інших типів. Розпорядження Президента України від 23.01.1996 р. № 17/96-рп // Урядовий кур’єр. – 1996. – 25 січня. – С. 6.
132. Питерс Т. Поиск эффективного управления / Т. Питерс, Р.В. Уотермен. / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1990. – 345 с.
133. Покропивний С.Ф. Ефективність інноваційно-інвестиційної діяльності: Збірник навчально-методичних матеріалів / С.Ф. Покропивний, А.П. Новак. – К: КНЕУ, 1997. – 184 с.
134. Поляков С.Г., Степнов И.М. Модель инновационного развития предприятия // Инновации. – 2003. – № 2-3 (56-60). – С. 36–38.
135. Портер М. Международная конкуренция. – М.: Международные отношения, 1993. – 895 с.
136. Поршнев А.Г. Управление инновациями в условиях перехода к рынку. – М.: РИЦЛО «Мегаполис-Контакт», 1993. – 356 с.
137. Пригожин А.И. Нововведения: стимулы и препятствия (социальные проблемы инноватики). – М: Политиздат, 1989. – 144 с.
138. Пріоритети інноваційного розвитку АПК України: Наукова доповідь / Юзефович А.Е., Крисанов Д.Ф. – К.: Об’єднаний інститут економіки НАН України, 2005. – 55 с.
139. Про дотримання законодавства щодо розвитку науково-технічного потенціалу та інноваційної діяльності в Україні: Постанова Верховної Ради України № 1786-IV від 16.06.2004. – ВВР, 2004. – № 43-44. – С. 494.
140. Про інноваційну діяльність: Закон України № 40-ІV від 04.07.2002. Відомості Верховної Ради. – ВВР, 2002. – № 36. – С. 266.
141. Про Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України: Постанова Верховної Ради України (ВРУ) № 916-XIV від 13.07.1999. – ВВР, 1999. – № 37. – С. 336.
142. Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України № 1977-ХІІ від 13.12.1991. – ВВР, 1992. – № 12. – С. 165.
143. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні: Закон України № 433-IV від 19.01.2003. – ВВР, 2003. – № 13. – С. 93.
144. Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків: Закон України № 991-XIV від 16.08.1999. – ВВР, 1999. – № 40. – С. 363.
145. Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки України. – Режим доступу: www.niss.gov.ua/Table/Jalilo_m/index.htm
146. Проект діяльності та розвитку технологічного парку „Агротехнопарк”. – К., 2003. – 51 с.
147. Разработка концепции реформирования предприятия в рыночной экономике (Проект). – М.: ИСАРП, 1997. – 128 с.
148. Ратанин П.И. Инновационное предпринимательство в переходный период России к рынку. – М.: Институт экономики и предпринимательст¬ва, 1993. – 173 с.
149. Робсон М., Уллах Ф. Практическое руководство по реинжинирингу бизнес-процессов / М. Робсон, Ф. Уллах. / Пер. с англ. под ред. Н.Д. Эриашвили. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 264 с.
150. Романовский В.И. Основные задачи теории ошибок. – М.: Гостехиздат, 1947. – 670 с.
151. Россоха В.В. Методологічні підходи до визначення інтелектуального потенціалу // АгроІнКом. – 2004.– № 11–12. – С. 31–33.
152. Россоха В.В. Методика оцінювання потенціалу інновацій // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – № 5. – С. 68–75.
153. Россоха В.В. Інноваційна парадигма управлінської діяльності // АгроІнКом. – 2005. – № 5–6. – С. 59–61.
154. Россоха В.В. Інноваційні процеси економічного розвитку в контексті інституційного забезпечення // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 6. – С. 119–129.
155. Савенко І.І. Інноваційний шлях розвитку харчової галузі АПК України // Продовольчий комплекс України: проблеми теорії та практики. Матеріали наукових читань. – Київ, 2006. – С. 145–147.
156. Сайт Державного комітету статистики України. – www.ukrstat.gov.ua.
157. Санто Б. Инновация как средство экономического развития / Пер. с венг. / под ред. Б.В. Сазонова. – М.: Прогресс, 1990. – 296 с.
158. Святоцький О.Д. Крайняяєв П.П., Ревуцький С.Ф. Правове забезпечення інноваційної діяльності в Україні: питання, теорії і практики / За ред. О.Д. Святоцького. – К.: Концерн «Видавничий Дім «ІнЮре», 2003. – 80 с.
159. Скибінська З.М. Економіка та управління підприємством. – Л.: 2005. – 135 с. – Бібліогр.: с. 131–133.
160. Слюсаренко Н. Технопарки должны стать плацдармами для новой экономики // Факты. – 2000. – 15 мая. – С.16.
161. Современные Соединенные Штаты Америки. Ежегодный публицистический обзор. – М.: Политиздат, 1998. – 132 с.
162. Соловьев В.П. Проблемы формирования организационно-правового механизма инновационного развития экономики. – К.: ЦИПИН им. Г.М. Доброва, 1996. – 69 с.
163. Статистика науки и инноваций. Краткий терминологический словарь. Центр исследований и статистики науки / Под ред. Л.М. Гохберга. – М.: ЦИСН, 1996. – 116 с.
164. Статистичний збірник. Основні економічні показники діяльності підприємств – суб’єктів підприємницької діяльності. / Державний комітет статистики України / За ред. О.Г. Осауленка. – К.: “Техніка”, 2005. – 279 с.
165. Статистичний збірник. Праця / Державний комітет статистики України / За ред. О.Г. Осауленка. – К.: “Техніка”, 2005. – 245 с.
166. Статистичний щорічник України за 2004 рік / Державний комітет статистики України / За ред. О.Г. Осауленка. – К.: “Техніка”, 2005. – 657 с.
167. Стеченко Д.М. Інноваційні форми регіонального розвитку: Навч. посібник – К.: Вища школа, 2002. – 254 с. – Бібліогр.: с. 243–254.
168. Сухороков А.І. Пріоритети інвестування національного технологічного розвитку// Стратегічна панорама. – 2003. – № 1. – С.75–81.
169. Стратегічні напрями розвитку агропромислового комплексу України / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Месель-Веселяка. – К.: Інститут аграрної економіки УААН, 2002. – 453 с. – Бібліогр.: с. 449–451.
170. Твисс Б. Управление науково-техническими нововведениями. / Сокр. пер. з англ. – М.: Экономика, 1989. – 210 с.
171. Технопарки: Организация и управление / Пер. с англ. — М: МЭИ, 1997. – 164 с.
172. Тодосийчук А.В. Инновационные процеси как объект управления экономическим развитием. − М.: НИИУ, 1993. – 120 с.
173. Трансформація. Моделі економіки України (ідеологія, протиріччя, перспективи). Інститут економічного прогнозування / За ред. Академ. НАН України В.М. Гейця. – К.: Логос, 1999. – 500 с. – Бібліогр.: с. 441–444.
174. Трегобчук В.М., Пасхавер Б.Й., Юзефович А.Е., Прокопа І.В., Молдован Л.В., Крисанов Д.Ф., Шубравська О.В., Попова О.Л., Скурська Н.М., Яровий В.Д. Про довгострокову стратегію сталого розвитку агропромислового комплексу // Економіка АПК. Міжнародний науково-виробничий журнал. – 2005 (129). – № 7. – С. 3–11.
175. Трифилова А.А. Управление инновационным развитием предприятия. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 173 с.
176. Трифилова А.А. Анализ инновационного потенциала предприятия // Инновации. – 2003. – № 6 (63). – С. 67–72.
177. Україна: Наука та інноваційний розвиток / А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, В.П. Семиноженко. – К.: Б.в., 1997. – 68 с.
178. Уотерман Р. Фактор обновления. / Пер. с англ. Академия народного хозяйства при правительстве РФ. – М.: Дело, 1995. – 392 с.
179. Уткин З.А. и др. Инновационный менеджмент. – М.: АКАЛИС, 1996. – 277 с. – Библиогр.: с. 273–275.
180. Управління підприємством в умовах розвитку / Гринькова В.М. – Х.: ХДЕУ, 2003 – 176 с. – Бібліогр.: с. 175.
181. Управление инвестиционным проектом. Опыт IBM. / Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 1995. – 150 с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.