У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название МЕХАНІЗМ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА
Количество страниц 318
ВУЗ ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Год сдачи 2010
Содержание ВСТУП...............................................................................................................
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ........
1.1. Принципи, завдання та функції державної екологічної політики........
1.2. Сутність та функції екологічного менеджменту в сфері природокористування.......................................................................................
1.3. Зміст та структура механізму еколого-економічного регулювання.....
1.4. Світовий досвід еколого-економічного регулювання діяльності суб‘єктів природокористування......................................................................
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1...........................................................................
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА МЕХАНІЗМУ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ПРИРОДОКОРИСТУ-ВАННЯ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА.............................................
2.1. Аналіз впливу зовнішніх факторів на діяльність суб‘єктів природокористування промислового виробництва......................................
2.2. Оцінка механізму еколого-економічного регулювання діяльності промислових підприємств у Житомирській області.....................................
2.3. Дієвість фінансово-економічних інструментів на різних рівнях управління діяльністю суб‘єктів природокористування промислового виробництва.......................................................................................................
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2...........................................................................
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧ-НОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМ-СТВ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ.................................................................
3.1. Моделювання та прогнозування впливу діяльності промислових підприємств на стан навколишнього середовища.........................................
3.2. Впровадження системи екологічного менеджменту на промислових підприємствах....................................................................................................
3.3. Рекомендації щодо удосконалення механізму еколого-економічного регулювання діяльності промислових підприємств......................................
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3...........................................................................
ВИСНОВКИ......................................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........................................................
ДОДАТКИ

ВСТУП
Актуальність теми. У Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 р. визначені важливі та актуальні для України проблеми, які пов‘язані зі стабілізацією та поліпшенням стану навколишнього середовища, встановленням прямого зв‘язку між економічним зростанням й екологічною ситуацією, впровадженням системи екологічно збалансованого використання природних ресурсів. Це зумовлено рядом чинників: екстенсивним характером суспільно-виробничої діяльності; слабким контролем за використанням природно-ресурсного потенціалу та рівнем екологічної безпеки суб‘єктів природокористування; високим ступенем зносу основних виробничих фондів і недостатнім інвестуванням на їх відновлення. Зазначені фактори спричиняють зростання природо-ресурсних витрат на суспільно-виробничу діяльність, втрати валового національного продукту та зумовлюють необхідність розробки системи ефективних інструментів еколого-економічного регулювання, здатних узгодити різнорівневі та різнобічні еколого-економічні інтереси.
Дія механізму еколого-економічного регулювання, насамперед, має бути спрямована на регулювання діяльності промислових підприємств з ряду причин. По-перше, промислові підприємства виступають найактивнішими суб‘єктами природокористування у народногосподарському комплексі внаслідок виробничо-технологічних особливостей їх діяльності. Це викликає безліч проблем з використанням природних ресурсів та мінімізацією негативного впливу на навколишнє середовище. По-друге, промисловими підприємствами виготовляються різноманітні споживчі товари, а від їх екологічної чистоти та якості залежить здоров‘я населення України.
Проблеми використання окремих інструментів механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб‘єктів природокористування в контексті забезпечення сталого розвитку висвітлено у працях провідних вітчизняних вчених О. Амоши, О. Балацького, О. Веклич, Т. Галушкіної, Б. Данилишина, С. Дорогунцова, Н. Зіновчук, Л. Кожушка, В. Кравціва, Л. Мельника, В. Міщенка, В. Павлова, А. Садєкова, І. Синякевича, Ю. Стадницького, В. Трегобчука, С. Харічкова, Г. Черниченка, В. Шевчука та інших. У працях зарубіжних авторів (К. Гофмана, С. Джорджа, Н. Пахомової, І. Потравного, К. Ріхтера, Г. Сєрова, М. Янга) наводяться підходи щодо раціоналізації природокористування на рівні підприємств. Однак у численних дослідженнях недостатньо розроблені загальні особливості функціонування механізму еколого-економічного регулювання у промисловому виробництві. Актуальність, гострота та недостатня розробленість вищезазначених проблем обумовила вибір теми дисертаційного дослідження, визначила його мету та завдання.
Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Викладені у дисертаційній роботі положення є складовою частиною науково-дослідних робіт Житомирського державного технологічного університету “Розробка стратегії соціально-економічного розвитку регіону” (д/р 0102U006355 2003 р.) та “Формування соціально-економічних умов для сталого розвитку регіону” (д/р 0106U008498 2006 р.). У межах цих наукових тем автором побудовано економетричні моделі та спрогнозовано вплив діяльності промислових підприємств Житомирської області на стан навколишнього природного середовища, а також розроблені пропозиції з удосконалення інструментів механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб‘єктів природокористування промислового виробництва.
Тема дисертаційного дослідження відповідає основним напрямам затверджених загальнодержавних, галузевих законодавчих і нормативних актів та програм.
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад формування механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб‘єктів природокористування промислового виробництва за принципами сталого розвитку.
Досягненню сформульованої мети сприяло розв‘язання таких наукових завдань:
– визначення змісту та структури механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб‘єктів природокористування;
– уточнення сутності та функціонального призначення екологіч-ного менеджменту на рівні первинних суб‘єктів управління;
– оцінка дієвості інструментів механізму еколого-економічного регулювання діяльності промислових підприємств на регіональному рівні;
– проведення аналізу впливу комплексу зовнішніх факторів (у тому числі екологічних) на діяльність господарюючих суб‘єктів – природокористувачів Житомирської області;
– моделювання та прогнозування впливу діяльності промислових підприємств на стан навколишнього середовища;
– опрацювання способів упровадження системи екологічного менеджменту на промислових підприємствах;
– розробка рекомендацій щодо удосконалення механізму еколого-економічного регулювання діяльності промислових підприємств.
Об‘єкт дослідження – еколого-економічні процеси діяльності промислових підприємств Житомирської області.
Предметом дослідження є механізм еколого-економічного регулювання діяльності промислових підприємств.
Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження формує сукупність принципів, прийомів і методів наукового пізнання в галузі економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, сучасні здобутки теорії економіки природокористування.
Для виконання поставлених завдань було використано такі методи дослідження: діалектичний, метод аналізу та синтезу – при уточненні сутності та функціонального призначення екологічного менеджменту, визначенні змісту, структури механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб‘єктів природокористування; економіко-статистичного аналізу – при проведенні аналізу впливу зовнішніх факторів на діяльність суб‘єктів природокористування та оцінці інструментів механізму еколого-економічного регулювання діяльності промислових підприємств; метод найменших квадратів – при моделюванні впливу діяльності промислових підприємств на стан навколишнього середовища; методи аналогії, індукції, дедукції – при розробці заходів щодо удосконалення механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб‘єктів природокористування промислового виробництва.
Інформаційною базою дослідження виступали законодавчі та нормативні акти Верховної Ради та Уряду України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, первинна та звітна документація промислових підприємств Житомирської області.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження, що виносяться на захист, полягає у тому, що:
вперше:
– розроблено пропозиції щодо удосконалення адміністративних, фінансово-економічних інструментів та інструментів управління еколого-економічною інформацією механізму еколого-економічного регулювання на рівні суб‘єктів природокористування промислового виробництва. Зокрема, удосконалення адміністративних інструментів полягає в розробці та впровадженні на підприємствах спеціалізованих внутрішніх стандартів, які регулюватимуть екологічно важливі ланки господарської діяльності. Дію фінансово-економічних інструментів пропонується підсилити за рахунок створення взаємозв‘язаної системи екологічних фондів різних рівнів: обласного, районних, рівня підприємства;
удосконалено:
– організаційно-методичні підходи до впровадження системи екологічного менеджменту та проведення внутрішнього екологічного аудиту на промислових підприємствах;
дістало подальший розвиток:
– науково-понятійний апарат економіки природокористування, зокрема сформульовані авторські визначення термінів “екологічний менеджмент підприємства”, “суб‘єкт природокористування”, “механізм еколого-економічного регулювання”;
– класифікація функцій екологічного менеджменту, в основу якої, на відміну від існуючих підходів, покладено три групи функцій: організаційні, інноваційні, соціальні;
– процес моделювання та прогнозування впливу діяльності промислових підприємств на стан навколишнього середовища за допомогою побудованих поліноміальних економетричних моделей другого порядку.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони доведені до рівня конкретних пропозицій, зокрема висунуті здобувачем пропозиції щодо удосконалення механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб‘єктів природокористування промислового виробництва покладені в основу програми оптимізації процесу еколого-економічного регулювання діяльності промислових підприємств Житомирської області, що розроблена державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області (довідка № 5199/14-1/1 від 14.11.2007 р.). Запропоновані автором внутрішні стандарти підприємства щодо екологічного менеджменту та екологічного аудиту, а також рекомендації з удосконалення інструментів механізму еколого-економічного регулювання були впроваджені ДП “Молочний завод ТОВ “Молочна фабрика “Рейнфорд” (довідка № 01/1712 від 20.11.2007 р.), СП “Мікро-мет” (довідка № 500 від 11.10.2007 р.) та ВАТ “Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів” (довідка № 336 від 18.09.2007 р.).
Наукові результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчальний процес Житомирського державного технологічного університету при викладанні дисциплін “Управління природоохоронницькою діяльністю”, “Економіка природокористування”, “Основи міжнародної еколого-економічної діяльності”, “Основи екологічного підприємництва” (довідка № 44-45/1777 від 22.11.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною, завершеною науковою працею. Визначені в дисертації та авторефераті результати дослідження належать особисто автору.
Апробація результатів. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювалися на 11 наукових та науково-практичних конференціях, зокрема міжнародних: “Проблеми сільськогосподарської радіології: 17 років після аварії на Чорнобильській АЕС” (м. Житомир, 2003 р.), “Проблеми і механізм відтворення ресурсного потенціалу України в контексті євроінтеграції” (м. Рівне, 2004 р., 2006 р.); всеукраїнських: “Інвестиційні стратегії сталого розвитку” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), “Україна у світовій економічній спільноті” (Дніпропетровськ, 2004 р.), “Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком” (м. Рівне, 2004 р.), “Актуальні питання розвитку підприємництва, менеджменту та маркетингу в умовах трансформації економіки України” (м. Луцьк, 2004 р.); регіональних: “Розвиток менеджменту в Україні: реалії, проблеми, перспективи” (м. Житомир, 2004 р.), ХХХІ науково-практична конференція (м. Житомир, 2006 р.), “Сучасні проблеми екології” (м. Житомир, 2006 р.), “Житомирщині – 70” (м. Житомир, 2007 р.)
Публікації. Основні ідеї, положення та результати досліджень висвітлені в 15 друкованих роботах: 8 – у фахових виданнях, 7 публікацій є одноосібними, 1 – у співавторстві (загальний обсяг 4,2 друк. арк.)
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що містить 171 найменування. Дисертація викладена на 211 сторінках комп‘ютерного тексту, з них 183 сторінки основного тексту. Робота включає 39 таблиць, 30 рисунків, 13 додатків на 73 сторінках.

Список литературы ВИСНОВКИ
Дисертаційна робота містить науково обґрунтовані результати, які створюють підгрунття для розв‘язання актуального наукового завдання – удосконалення теоретичних та прикладних засад функціонування механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб‘єктів природокористування промислового виробництва. Виконане дослідження дало можливість дійти наступних висновків.
1. Зміст та ключові положення державної екологічної політики України відображають проголошену урядом ідеологію сталого розвитку, що передбачає перехід до раціонального природокористування для підвищення ефективності використання природо-ресурсного потенціалу та випуску соціально-необхідної екологічно безпечної продукції.
2. Суспільно-виробнича діяльність визначає стан природокористування за наслідками впливу суб‘єкта природокористування на об‘єкт природокористування. Відповідно, під суб‘єктом природокористування слід розуміти учасника суспільно-виробничих відносин, який впливає на стан навколишнього середовища (об‘єкт природокористування) з метою задоволення певних потреб.
3. Екологічний менеджмент підприємства виступає засобом екологізації господарської діяльності. Тому пропонується трактувати його як технологію (сукупність методів і засобів) управління природокористуванням, склад та характер якої визначається особливостями об‘єкта управління, а також соціально-економічними можливостями управляючого (промислового підприємства). Концепція екологічного менеджменту передбачає існування певної інфраструктури, цілей та функцій. Враховуючи функціональний зміст та спрямованість, функції екологічного менеджменту можна поділити на три групи: організаційні, інноваційні, соціальні.
4. Механізм еколого-економічного регулювання слід визначати як сукупність інструментів екологічного та функціонального призначення, взаємодія яких забезпечує екологічно та економічно збалансовану діяльність суб‘єктів природокористування. Дія механізму еколого-економічного регулювання спрямована на створення сприятливих вихідних умов для забезпечення суспільно-необхідного (ідеального) рівня екологічної безпеки економічної діяльності суб‘єктів природо-користування.
5. Світовий досвід функціонування механізму еколого-економічного регулювання є цінним для України, оскільки його урахування може сприяти підвищенню конкурентоздатності промислових підприємств, економічному зростанню та збільшенню кількості робочих місць, оптимізації рівня екологічної безпеки та процесів природокористування.
6. Аналітична оцінка конструктивності інструментів механізму еколого-економічного регулювання показала, що незадовільний рівень природоохоронної діяльності більшості промислових підприємств Житомирської області викликаний недостатньою дієвістю його організаційної складової, зокрема відсутністю: регіональної екологічної політики і екологічних бізнес-планів на підприємствах; спеціалізованих структурних підрозділів в структурі управління; пакету спеціалізованої внутрішньої екологічної документації; кваліфікованих фахівців з природоохоронних питань; систем екологічного навчання; систем моніторингу шкідливого впливу на навколишнє природне середовище.
7. Рівень дієвості фінансово-економічних інструментів на різних рівнях управління діяльністю суб‘єктів природокористування промислового виробництва є низьким. Основними причинами такої ситуації є: брак фінансових ресурсів на відповідні цілі як на рівні держави, так і на рівні окремих підприємств; недосконалість чинних фінансово-економічних інструментів; відсутність державної системи мотиваційних заходів щодо раціоналізації діяльності промислових підприємств.
8. Результати моделювання та прогнозування впливу діяльності промислових підприємств Житомирської області на стан навколишнього середовища на період 2008-2010 рр. показали, що, незважаючи на можливе зменшення кількості промислових підприємств, рівень їх негативного впливу на стан навколишнього середовища зростатиме за рахунок збільшення обсягів промислового водокористування та утворення промислових токсичних відходів. Прогнозні оцінки впливу промислового виробництва на стан навколишнього середовища доцільно використовувати як базові при розробці стратегії соціально-економічного розвитку регіону.
9. Упровадженню системи екологічного менеджменту на промислових підприємствах має передувати первинний екологічний аудит, який дасть можливість виявити потенційно екологічно небезпечні напрями виробничо-господарської діяльності. Висновки первинного екологічного аудиту доцільно використовувати при складанні пакету внутрішніх екологічних документів підприємства щодо упровадження та функціонування системи екологічного менеджменту. Для впровадження системи екологічного менеджменту потрібна підготовка як структури управління, так і безпосередньо персоналу промислового підприємства.
10. Розробка теоретико-методологічних засад формування механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб‘єктів природокористування промислового виробництва проводилась у контексті комплексного підходу з урахуванням міжгалузевих та міжрегіональних зв‘язків. Доведено, що впровадження такого підходу вдосконалює процес регулювання на рівні окремих виробництва та поглиблює орієнтацію їх діяльності на досягнення збалансованих кінцевих еколого-економічних результатів.
11. Запропоновані рекомендації щодо удосконалення адміністративних інструментів механізму еколого-економічного регулювання, полягають у необхідності адаптації вимог міжнародних екологічних стандартів до специфіки вітчизняних промислових підприємств шляхом їх деталізації у системі внутрішніх екологічних стандартів підприємства, які, у свою чергу, забезпечують здійснення таких заходів: екологічне навчання персоналу; документування еколого-економічної діяльності; контроль за видами діяльності підприємства, що є екологічно небезпечними; еколого-економічний аналіз стадій життєвого циклу продукції; локалізацію та ліквідацію надзвичайних ситуацій; екологічний моніторинг тощо. Функціонування трирівневої системи позабюджетних екологічних фондів підсилить дію фінансово-економічних інструментів механізму еколого-економічного регулювання.
Результати дисертаційної роботи сприятимуть створенню та ефективному функціонуванню механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб‘єктів природокористування промислового виробництва, що гарантуватиме постійний екологічно безпечний розвиток промисловості, а також підвищення конкурентоздатності вітчизняних промислових підприємств на світовому ринку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Адамов Б.І. Екологічний менеджмент розвитку міст / НАН України; Інститут економіки промисловості. – Донецьк, 1997. – 67 с.
2. Алымов А.Н. Развитие производственных сил и охрана окружающей среды. – К.: Наукова думка, 1979. – 21 с.
3. Андрейцев В.І. Екологія і закон : Екологічне законодавство України. У 2-х кн. – К.: Юрінформ Інтер, 1998. – 250 с.
4. Бакай І. Правове забезпечення виробництва екологічно чистої (безпечної) продукції у АПК // Право України. – 1998 – № 1.
5. Балацкий О. Екологічний менеджмент: проблеми і перспективи становлення та розвитку // Економіка України. – 2000. – №5. – С.67-73.
6. Балацкий О.Ф., Мельник Л.Г., Ярош Н.В. та ін. Екологія і економіка. – К: Урожай, 1986. – 108 с.
7. Барановський Б. До концепції переходу України на модель сталого розвитку // Економіка України. – 2001. – №7. – С.60-69.
8. Барбашова Н. К проблеме правового обеспечения экологической безопасности в промышленности: на примере металлургической отрасли // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 4. – С. 40.
9. Безбородов Ю. Основи екологічного менеджменту // Проблеми теорії і практики управління. – 1998. – №5. – С.79-82.
10. Білявський Г.О. Роль і перспективи розвитку екологічного менеджменту в АПК України // Натураліст. – 1998. – № 2. – С. 12.
11. Борейко В. Екологічна діяльність може бути прибутковою. // Розбудова держави. – 2000. – № 1-6. – С. 138-142.
12. Буркинский Б.В. Екологічні чинники економічного зростання // Экономичесике инновации. – 2000. – Вып. 7. – С. 5-14.
13. Буркинський Б.В., Степанов В.М., Харичков С.К. Природопользование: основы экономико-экологической теории. – Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 1999. – 350 с.
14. Бутрим О., Підкамінний І. Питання управління екологічною безпекою України // Регіональна економіка. – 1998. – № 2. – С. 116-124.
15. Веклич О. Удосконалення економічних інструментів екологічного управління в Україні // Економіка України – 1998. – №9. – С. 65-74.
16. Веклич О. Як стимулювати природоохоронну діяльність? //Вісник НАН України. – 1996. – №11-12. – С.45-56.
17. Вінічук М.М., Приступа Г.К. Основи екологічного підприємництва: Навчальний посібник. – Житомир: ЖДТУ, 2005. – 197 с.
18. Вовк Віктор, Пру Томас Червоне минуле. Зелеє майбтнє? // Синергія. – 2003. – № 2 (6). – С. 66-71.
19. Водний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – с.190.
20. Волошин В., Трегобчук В. Концептуальні засади сталого розвитку регіонів України // Регіональна економіка. – 2002. – №1. – С.7-21.
21. Врублевська О. Аналіз динамічної взаємодії між ринками продукції та об‘єктів природокористування // Регіональна економіка. – 2006. – № 1. – С. 91-103.
22. Врублевська О.В. Принципи класифікації важелів екополітики // Регіональна економіка. – 2000.– № 1. – С. 111-117.
23. Галушкіна Т.П. Концептуальні основи та організаційно-економічний механізм екологічного менеджменту в України: Автореф. дис. докт. екон. наук: 08.08.01 / НАН України, РВПС. – К., 2001. – 37 с.
24. Галушкина Т.П., Харичков С.К. Экологический менеджмент в Украине: реалии и перспективы. – Одесса, Институт проблем ринка и экономико-экологических исследований, НАН Украины, 1998. – 107 с.
25. Галушкіна Т. Екологічний менеджмент в Україні // Економіка України. – 1999. – №6. – С. 78-83.
26. Гарбузенко Л. Науково-методичні засади реформування механізму управління екологічною безпекою // Регіональна економіка. – 1998. – № 2. – С. 124-133.
27. Герасимчук З.В., Мольчик Я.О., Хвесик М.А. Еколого-економічні основи водокористування в Україні: Навчальний посібник. – Луцьк: Надстир‘я, 2000. – 364 с.
28. Герасимчук З. Наукові засади дослідження екологічної безпеки як фактора сталого розвитку // Економіка України. – 2000. – № 11. – С. 63-69.
29. Герасимчук З.В. Сталий розвиток держави: теоретичний аспект // Регіональна економіка. – 2000. – № 3. – С. 112-118.
30. Гирусов Е.В. Екологія і економіка природокористування: Підручник для вузів. – М.: Закон і право, ЮНИТИ, 1998. – 455с.
31. Глухов В.В., Лисичкина Т.В., Некрасова Т.П. Экономические основы экологии. – СПб, 1995. – 161 с.
32. Гончаренко В. Вторичные материалы – угроза экономической и экологической безопасности Украины?! // Персонал. – № 5. – 2000. – С. 48-49.
33. Гончарук Т. Еколого-економічні аспекти управління промисловим підприємством // Проблемы теории и практики управления. – 1999. – №1. – С. 96-100.
34. Гофман К.Г. Экономическая оценка природных ресурсов в условиях социалистической экономики. – М.: Наука, 1977. – 234 с.
35. Грабінський І.М. Сучасні економічні системи: досвід регіональної екологічної політики // Регіональна економіка. – 1998. – №1.– С. 103 – 112.
36. Грищенко Ф. Охорона навколишнього середовища: оновлені стандарти серії ISO 14000 // Стандартизація, сертифікація, якість. – 2000. – № 4. – С. 15-18.
37. Давидюк Ю.В. Дотримання екологічних стандартів як засіб підвищення конкурентоспроможності продукції // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Інвестиційні стратегії сталого розвитку”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – Том І. – С. 36-38.
38. Давидюк Ю.В. Дотримання екологічних стандартів як засіб підвищення конкурентоспроможності продукції // Економіка проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 191: В 4 т. Том ІІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 417-422.
39. Давидюк Ю.В. Еколого-економічний менеджмент як засіб забезпечення сталого розвитку // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. – 2002. – № 22. – С. 303-307.
40. Давидюк Ю.В. Економіко-екологічні проблеми та шляхи розвитку природокористування в зонах, що постраждали в результаті аварії на ЧАЕС // Матеріали доповідей. – Житомир: Державний агроекологічний університет, 2003. – С. 175-177.
41. Давидюк Ю.В. Економіко-правові засади еколого-економічного управління в Україні // Вісник Житомирського державного технологічного університету. Економічні науки. – Житомир, ЖДТУ. – 2005. – № 1 (31). – С.30-39.
42. Давидюк Ю.В. Методологічні підходи до кількісної оцінки екологічних ризиків // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції. Випуск Х, ювілейний: Збірник наукових праць, № 3-4. – Луцьк: Надстир‘я. – 2004. – С. 222-227.
43. Давидюк Ю.В. Сучасний стан та ефективність економічного механізму екологічного регулювання // Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції “Україна у світовій економічній спільноті”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 126-127.
44. Давидюк Ю.В. Сучасний стан та ефективність економічного механізму екологічного регулювання в Україні // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Економіка. Частина IV. Збірник наукових праць. Випуск 4 (28). – Рівне, 2004. – 379 с. – С. 176-183.
45. Давидюк Ю.В. Сучасні проблеми природокористування Житомирської області та шляхи їх вирішення // Вісник Українського державного університету водного господарства та природокористування. Економіка. Збірник наукових праць. Випуск 2 (26), частина ІІ. – Рівне, 2004. – С. 470-476.
46. Давидюк Ю.В. Формування екологічної свідомості працівників як засіб екологізації виробництва // Вісник ЖДТУ № 2 (28). Економічні науки. – Житомир, 2004. – С. 298-304.
47. Державний стандарт України. Безпека промислових підприємств. Терміни і визначення. ДСТУ 2156-93. Видання офіційне. – К.: Держстандарт України. – 1994.
48. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. – К.: Товариство “Знання”, КОО, 2000. – 203 с.
49. Довідник з питань економіки та фінансування природокористування і природоохоронної діяльності. – К.: “Геопринт”, 2000. – 412 с.
50. Дорогунцов С. Державне регулювання техногенно-екологічної безпеки в регіонах України // Економіка України. – 2002. – №4. – С. 26-29
51. Дорогунцов С., Федорищева А. Державне регулювання техногенно-екологічної безпеки в регіонах України // Економіка України. – 2002. – № 4. – С. 70-77.
52. Дорогунцов С., Федорищева А. Сталість розвитку еколого-економічного потенціалу України та її регіонів // Економіка України. – 1996. – № 12. – С. 4-17.
53. Дорогунцов С.І., Коценко К.Ф., Аблова О.К. Екологія: Навч.-метод. посіб. для самостійного вивч. Дисципліни / Київський національний економічний ун-т. – К., 1999. – 152 с.
54. Дорогунцов С.І., Ральчук О.М. Управління техногенно-екологічною безпекою у парадигмі сталого розвитку. – К., “Наукова думка”, 2001. – 172 с.
55. Друзюк В. Аудит систем управління навколишнього середовища // Стандартизація, сертифікація, якість. – 2002. – №3. – С.50-53.
56. ДСТУ ICO 14001-97 Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і настанов щодо їх застосування. – К.: Держстандарт, 1998.
57. Екологічне підприємництво: Навч. посіб. для студ. еколог і екон. спец. вищ. закл. освіти. / Шевчук В.Я., Саталкін Ю.М., Навроцький В.М., Мазуркевич О.О., Пилипук М.О. – К.: Мета, 2001. – 190 с.
58. Екологічне право: Особлива частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак.: Повний акад. курс / За. ред. акад. АпрН В.І. Андрейцева. – К.: Істина, 2001. – 544 с.
59. Екологічне управління: Підручник / В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, Г.О. Білявський та ін. – К.: Либідь, 2004. – 432 с.
60. Екологічний аудит: посібник з екологічного менеджменту і екологічного аудиту / В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, В.М. Навроцький та ін. – К., 1997.
61. Екологічний маркетинг: Навч. посібник./ Вічевич А.М., Вайданич Т.В., Дідович І.І., Дідович А.П. – Львів: УкрДЛТУ, 2002. – 248 с.
62. Екологічний менеджмент: Навчальний посібник / За ред. В.Ф. Семенова, О.Л. Михайлик. – Київ, Центр навчальної літератури, 2004. – 407 с.
63. Еколого-економічні проблеми довкілля Житомирщини. Кол. моногр. / В.І. Карпов, С.П. Сіренький, В.К. Данилко та інші; Під заг. ред. П.П. Михайленка. – Житомир, 2001. – 320 с.
64. Економіка природокористування і охорона довкілля: Зб. наук. пр. / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України / С.І. Дорогунцов (відп. ред.). – К.: РВПС України НАН України, 1999. – 284 с.
65. Завгородня Т. Удосконалення інструментів економічного механізму охорони навколишнього природного середовища // Економіка України. – 2000.– № 12. – С. 67.
66. Закон України “Про екологічну експертизу” від 9 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 8.
67. Закон України від 16 жовтня 1992 р. “Про охорону атмосферного повітря” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 50.
68. Закон України від 5 березня 1998 р. “Про відходи” // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 36-37.
69. Зіновчук Н.В. Екологічна політика, її суть і роль у розвитку суспільства // Вісник Державної агроекологічної академії. – Житомир: Вид-во ДААУ, 2001. – № 2. – С. 119-122.
70. Зіновчук Н.В. Зовнішні ефекти та державна інтервенція: еколого-економічний аспект // Вісник Державного агроекологічного університету. –Житомир: Вид-во ДАУ, 2004. – № 1 (12). – С. 175-184.
71. Зіновчук Н.В. Фінансові аспекти повторного використання природних ресурсів // Фінанси України, 2001. – № 1. – С. 73-80.
72. Игнатьев А.Е. Совершенствование природопользования та основе научно-технического прогресса // Труды второй Всесоюз. конф. “Совершенствование методологи управления социалистическим природопользованием” (13-16 мая 1986 г.). – М., 1986. – С.38-39.
73. Інструкція про порядок складання звіту за формою 1 – екологічні витрати “Звіт про екологічні збори та поточні витрати на охорону природи”, затверджена наказом Держкомстату України від 01.07.2002 року № 253.
74. Карагодов И. Экологический налог – 2000. // Бизнес информ. – 1999. – № 13-14. – С. 83-87.
75. Карагодов І. Механізм управління природокористуванням на рівні региону // Економіка України. – 1997. – № 10. – С. 64-69.
76. Качинський А.Б. Сучасні проблеми екологічної безпеки України. – К.: Національний інститут стратегічних досліджень. – 1994. – Вип. 33. – С.8.
77. Кашенко О. Механізми фінансового і правового регулювання у природокористуванні // Фінанси України. – 2001. – № 2. – С. 141-146.
78. Кашенко О. Фінансово-економічні основи природокористування. – К.: Вища школа, 1999. – 304 с.
79. Кодекс України про надра // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 36.
80. Кожушко Л.Ф., Скрипчук П.М. Екологічний менеджмент: Навч. посібник. – Рівне: РДТУ, 2001. – 343 с.
81. Колесник С.И. Экологическое состояние региона: методологические подході к его определению // Статистика Украины. – 2001. – № 1. – С. 38.
82. Конституція України. – К.: Право, 1996. – 56 с.
83. Концепція неперервної екологічної освіти та виховання в Україні (Проект) // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1995. – № 14. – С. 2-17.
84. Корольов О.А., Рязанцева В.В., Практикум з економетрії. Ч.1 Регресiйний аналіз. – К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2002. – 250 с.
85. Костюк П. Передумови сталого розвитку (охорони навколишнього середовища) // Вісник НАН України. – 1998. – №7-8. – С.15-17.
86. Кравців В. Екологічна безпека як об‘єкт регіональної політики // Регіональна економіка. – 1999. – № 1. – С. 124-135.
87. Лазор О., Загвойська Л. Еколого-економічні підходи до реалізації екологічної політики // Економіка України. – 2002. – № 12. – С. 76-79.
88. Лапко О. Екологічний фактор в інноваційній діяльності // Економіка України. – 1998. – № 8 – С. 69-75.
89. Ломако Л.Б. Про менеджмент регіонального ресурсного забезпечення // Економіка АПК. – 1998. – №3 – С.12-26.
90. Мартыненко Н.М. Менеджмент фирмы: Учебник. – К: “Каравелла”, 2003. – 496 с.
91. Мартыненко Н.М. Основы менеджмента: Учебник. – К.: МП “Леся”, 1995. – 368 с.
92. Масловська Л. Регіональний аспект трансформації природокористування у контексті сталого розвитку // Економіка України – 2002.– № 2. – С. 64-68.
93. Мельник Л.Г. Екологічна економіка: Підручник. – 3-тє вид., випр. і допов. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2006. – 367 с.
94. Мельник Л.Г. Экологическая экономика: Учебник. – Сумы: Изд-во “Университетская книга”, 2001. – 350 с.
95. Мельник Л.Г., Корінцева О.І. Економіка підприємства: Конспект лекцій: Навч. посіб. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2003. – 412 с.
96. Менеджмент якості: Підручник. – К.: т-во “Знання”, КОО, 2003. – 475 с.
97. Методические рекомендации по формированию себестоимости продукции (работ, услуг) в промышленности, утвержденные приказом Государственного комитета промышленной политики Украины от 02.02.2001 г. – № 47.
98. Мишенин Е.В., Семенко Б.А., Мишенина Н.В. Экономический механизм экологизации производства. – Сумы: ИПП “Мрія-1” ЛТД, 1996. – 140 с.
99. Міщенко В. Дієвість економічних підойм екологічної політики (чи “забруднювач платить?”) // Економіка України. – 2002. – № 7. – С. 62-69.
100. Міщенко В. Екоресурсні платежі в Україні // Економіка України. – 1998. – № 10. – С. 59-63.
101. Міщенко В., Горицький Б. Еколого-економічні пріоритети у вирішенні проблеми відходів // Економіка України. – 1995.– № 3. – С. 19-25.
102. Мордвінов О. Економічні теорії у сфері управління природокористування і формування економічної політики розвинутих країн // Вісник УАДУ. – 1999. – № 4. – С. 177-185.
103. Мостенська Т.Л. Економічний механізм функціонування молочної промисловості України: [Монографія]. – К.: УДУХТ, 2001. – 328 с.
104. Олійник Я.Б. Економіко-екологічні проблеми територіальної організації виробництва і природокористування. – К.: Лібра, 1996. – 208 с.
105. Основи екології та екологічного права: Навчальний посібник / Бойчук Ю.Д., Шульга М.В., Цалін Д.С., Дем‘яненко В.І.; За заг. ред. Ю.Д. Бойчук і М.В. Шульги. – 2-ге вид., випр. і доп. – Суми: ВТД “Університетська книга”; К.: Видавничий дім “Княгиня Ольга”, 2005. – 368 с.
106. Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням: Підручник / За заг. ред. д.е.н., проф. Л.Г. Мельника та к.е.н., проф. М.К. Шапочки. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2005. – 759 с.
107. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджені постановою Верховної Ради від 5 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №38-39. – с. 248.
108. Паламарчук В. Підприємництво: необхідність економіко-правового регулювання // Право України. – 1997. – № 7. – С. 34-35.
109. Паламарчук В., Мішенін Є. Про економіко-правову відповідальність в управлінні природокористуванням та охороною навколишнього середовища // Право України. – 1998. – № 6. – С. 30-39.
110. Папенов К.В. Экономика и природопользование. М.: Изд-во МГУ, 1997. – 240 с.
111. Пахомов Н.В., Рихтер К.К. Экономика природопользования и экологический менеджмент: Учебник для вузов. – СПб.: Издательство С.-Петербургского ун-та, 1999. – 488 с.
112. Пилипчук Н., Колмакова В. Роль екологічних фондів в період переходу до ринкової економіки // Економіка України. – 1998. – №2. – С.73-79.
113. Пнікус І.Й. Фінансування заходів щодо охорони довкілля // Фінанси України. – 1998. – № 4. – С. 41-46.
114. Природно-економічні основи оптимізації екосередовищ: У 3 кн.: Кн. 1/ Л.М. Горєв, С.І. Дорогунцов, М.А. Хвесик. – К.: Либідь, 1994. – 238 с.
115. Природно-економічні основи оптимізації екосередовищ: У 3 кн.: Кн. 2/ Л.М. Горєв, С.І. Дорогунцов, М.А. Хвесик. – К.: Либідь, 1994. – 240 с.
116. Природно-економічні основи оптимізації екосередовищ: У 3 кн.: Кн.3/ Л.М. Горєв, С.І. Дорогунцов, М.А. Хвесик. – К.: Либідь, 1994. – 248 с.
117. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України / НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України / Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Міщенко В.С., Коваль Я.В., Новоторов О.С.; Под. ред. Б.М. Данилишина – К., 1999. – 716 с.
118. Пунько Б. Проблемы эколого-экономического менеджмента окружающей среды // Экономика Украины. – 2001. – № 8. – С. 60-65.
119. Реймерс Н.Ф. Охрана природы и окружающей человека среды: Словарь-справочник. – М.: Просвещение, 1992. – с.20.
120. Ричков В. Впровадження стандартів ISO 14000 – об‘єктивна необхідність // Стандартизація, сертифікація, якість. – 2002. – № 1 – С. 68-69.
121. Савченко О.Ф. Економіко-управлінські проблеми охорони на підприємствах України. Теорія, методологія, практика. – К., РВПА НАН України, 2001. – 248 с.
122. Садєков А.А. Механізми еколого-економічного управління підприємством: Автореф. дис. ...доктора економічних наук / Донецький національний університет. – Д., 2002. – 35 с.
123. Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий. – СН 245-71.
124. Сахаєв В.Г., Шевчук В.Я. Економіка і організація охорони навколишнього середовища. – К., “Вища школа”, 1995. – 272 с.
125. Семенов В.Ф., Михайлик О.Л., Галушкіна Т.П. та ін. Екологічний менеджмент: Навчальний посібник. – Київ, Центр навчальної літератури, 2004. – 516 с.
126. Серов Г.П. Экологический аудит. Учебно-практическое пособие. – М.: “Экзамен”, 1999. – 448 с.
127. Синякевич И. Экономические инструменты экономики // Экономика Украины. – 1999. – №10. – С. 78-83.
128. Синякевич І. Екологізація розвитку: об‘єктивна необхідність, методи, пріоритети // Економіка України. – 2004. – № 1. – С. 57.
129. Синякевич І. Концепція щодо формування системи інструментів національної екологічної політики // Економіка України. – 2002. – № 7. – С. 70-77.
130. Синякевич І.М. Пріоритетні інструменти екологічної політики // Фінанси України. – 2000. – № 10. – С. 139-146.
131. Словарь иностранных слов. – 18-е изд., стор. – М.: Рус. яз., 1989. – 624 с.
132. Стадницький Ю.І. Економіко-організаційні проблеми управління оздоровленням довкілля // Регіональна економіка. – 2000. – № 4. – С. 132-141.
133. Стадницький Ю.І. Оптимізація проти забруднюючої діяльності: рівень підприємств. // Регіональна економіка, № 1. – 2000. – С. 100-110.
134. Статистичний щорічник України 2004, Державний комітет статистики України, К, Видавництво “Консультант”, 2005. – 631 с.
135. Стоян А. Экономический механизм стимулирования экологизации. // Бизнес Информ. – 1998. – № 3. – С. 7-8.
136. Студінський В.А., Студінська Г.Я. Чорнобильський аспект еколого-економічного розвитку Житомирщини. – Одеса – Житомир – Малин: Журфонд, 1997. – 104 с.
137. Телинчук М. Економічний механізм забезпечення охорони навколишнього середовища // Економіка. Фінанси. Право. – 1999. – № 8. – С. 3-5.
138. Ткаченко Є.А. Природоохоронна діяльність – пріоритетний напрям державного регулювання соціально-еономічного розвитку // Финансові консультації. – 2000. – № 1-2. – С. 83-85.
139. Трегобчук В. Концепція сталого розвитку для України // Вісник НАН України. – 2002. – №2. – С. 38
140. Трегобчук В. Пріорітетні завдання щодо формування ефективних механізмів реалізації концепції сталого розвитку // Регіональна економіка. – 2002. – №4. – С. 22-27.
141. Трегобчук В., Веклич О. Необхідність еколого-економічної моделі ринкових реформ в Україні. // Економіка України. – 1997. – № 4. – С.68-74.
142. Трофімов К. Управління навколишнім середовищем // Стандартизація, сертифікація, якість. – 2000. – № 4. – С. 52-56.
143. Хвесик М.А., Горбач Л.М., Кулаковський Ю.П. Економіко-правове регулювання природокористування. – К.: Кондор, 2004. – 523 с.
144. Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. – К.: Кондор, 2005. – 344 с.
145. Хвесик М.А., Збагерська Н.В. Економічна оцінка природних ресурсів: основні методичні підходи / Рівненський держ. технічний ун-т. – Рівне, 2000. – 192 с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.