У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Вплив міжнародних тенденцій зайнятості на регулювання ринків праці у відкритій економіці
Количество страниц 206
ВУЗ ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
Год сдачи 2010
Содержание ВСТУП
РОЗДІЛ 1. РОЛЬ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ У ПРОЦЕСАХ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ТА СУЧАСНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
1.1. Методологічні засади концепції людського капіталу у системі глобального конкурентного середовища
1.2. Міжнародні міграційні тенденції у контексті структурних зрушень у світовій економіці
1.3. Інноваційні завдання розвитку людського капіталу: нові критерії економічної ефективності
Висновки з дослідження у Розділі 1
РОЗДІЛ 2. ТЕНДЕНЦІЇ РЕГУЛЮВАННЯ СФЕРИ ЗАЙНЯТОСТІ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД
2.1. Тенденції розвитку ринків праці у відкритих економіках
у глобально-конкурентному контексті
2.2. Регулювання зайнятості на сучасному етапі: інформаційно-інноваційні імперативи національного розвитку
2.3. Сучасні тенденції в діяльності суб’єктів ринку праці: механізми реалізації комерційних інтересів і соціального захисту
Висновки з дослідження у розділі 2
РОЗДІЛ 3. ОПТИМІЗАЦІЯ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ
В УМОВАХ ВІДКРИТОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
3.1. Оптимізація стану та параметрів розвитку ринку праці в Україні як фактор підвищення її міжнародної конкурентоспроможності
3.2. Інституційні підходи до регулювання зайнятості у відкритій економіці України: глобальні та регіональні імперативи
3.3. Концептуальні підходи до підвищення ефективності функціонування сфери зайнятості в Україні у контексті завдань інноваційного розвитку
Висновки з дослідження у розділі 3
ВИСНОВКИ
ДОДАТКИ
ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП


Актуальність теми дослідження. Забезпечення досить високого рівня міжнародної конкурентоспроможності передбачає вироблення ефективного механізму регулювання зайнятості, наявність якого є також фактором динаміки соціально-економічного розвитку, становлення відкритого суспільства інформаційного типу, піднесення рівня життя населення у державі.
Процес підвищення міжнародної мобільності та масштабності світових потоків робочої сили зумовлюється нерівномірністю соціально-економічного розвитку окремих регіонів і країн світу, періодичними кризовими подіями, що провокують макроекономічні та глобальні дисбаланси, дефіцитні тенденції при зведенні платіжних балансів, нові реалії у забезпеченні інвестиційними ресурсами.
Комплекс міжнародних і внутрінаціональних факторів зумовив прискорену еволюцію, інтенсифікацію процесів міжнародного руху робочої сили, формування в багатьох країнах світу нової економічної моделі, ознакою якої є залучення на національну територію якнайбільшої чисельності кваліфікованих кадрів, носіїв інформації та передових технологій з метою підвищення ефективності соціально-економічного розвитку та капіталізації в інформаційно-знаннєвій формі.
Активний розвиток міжнародних ринків праці є результатом і водночас фактором процесів глобалізації, наростання взаємозв’язаності та відкритості національних економік, інтернаціоналізації капіталу і виробництва. Тому дослідження проблематики тенденцій зайнятості та розвитку ринків праці є не тільки актуальним, але й значущим з регулятивної точки зору. Не дивно, що в даному напрямі здійснювали дослідження багато вітчизняних і зарубіжних вчених. Так, проблеми регулювання зайнятості (наприклад, у контексті завдань забезпечення міжнародної конкурентоспроможності й підвищення ефективності зайнятості) висвітлювались у численних публікаціях провідних економістів (зокрема, таких західних вчених, як Р. Дж. Еренберг [i, 777 с.], Р. С. Сміт [1, 777 с.], Дж. Ріфкін [ii, 213 p.], Дж. Стігліц [iii, 252 с.], Я. Тінберген [iv, p. 37–42], і російських, як В. Варламов [v, с. 47–59] і А. Никифорова [vi, 180 c.]).
Широке коло загальнотеоретичних питань розвитку ринків праці та розвитку зайнятості в Україні досліджувалось у працях В. Близнюк [vii, с. 264–272], Д. Богині [viii, с. 9–12], Т. Коробчук [ix, с. 3–7], Е. Лібанової [x, 597 с.; xi, 360 с.], Л. Лісогор [xii, 205–239 с.], Т. Мірошниченко [xiii, с. 23–31], В. Новицького [xiv, 116 c.; xv; 13, с. 23–31], Ю. Пахомова [xvi, c. 17–20], А. Чухна [xvii, с. 16] та інших авторів.
Ряд питань методологічного характеру висвітлюються у нормативних документах і фахівцями, що працюють у структурах і під егідою спеціалізованих міжнародних організацій [xviii, 174 с.; xix, 1159 с.], а також в українських регулятивних інститутах [xx].
Тим часом, незважаючи на досить широке висвітлення міжнародних аспектів функціонування ринків робочої сили, багато пов’язаних з цим питань залишаються дискусійними і недостатньо вивченими. Так, потребує критичного переосмислення ряд теоретичних положень, зокрема – важливо дослідити особливості формування людського капіталу як інвестиційного феномена в сучасному суспільно-відтворювальному процесі в умовах відкритих економік і глобальної лібералізації. Необхідно розробити такий синте­тичний підхід, який би інтегрував питання державної політики на ринку праці та інноваційної стратегії з метою наукового обгрунтування мобілізації трудових, матеріальних і фінансових ресурсів в інтересах забезпечення глобальних конкурентних переваг держави, а також розвитку найбільш динамічних і перспективних сегментів реального сектора економіки.
З огляду на це, необхідно уточнити критерії та показники, що дозволяють оцінити ефективність інвестування в подібну форму капіталу; уточнити структуру вкладень у людину; визначити основні економічні джерела збереження й нарощування сукупного людського капіталу України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер­таційна робота виконувалася відповідно до планової тематики досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, зокрема – при розробці НДР «Конкурентні інноваційні механізми економічного розвитку України в контексті світового досвіду інституційної політики» (державний реєстраційний № 0106U010980), а також у контексті підготовки НДР «Визначення критеріїв та показників ефективності планування видатків бюджету в соціальній сфері» Науково-дослідним інститутом міжнародних відносин НАУ на замовлення Міністерства фінансів України (державний реєстраційний № 0107U008182).
Мета дослідження полягає у встановленні закономірностей впливу міжнародних тенденцій зайнятості на концептуальні підходи до регулювання ринків праці (зокрема, із застосуванням економічного та інституційного інструментарію) у контексті завдань забезпечення міжнародної конкуренто­спроможності національної економіки, з урахуванням зарубіжного досвіду та світових тенденцій розвитку ринків робочої сили.
Відповідно до поставленої мети, у дисертаційній роботі реалізовано основні завдання дослідження:
уточнити функціональну роль людського капіталу у процесах економічного зростання та сучасного НТП, зокрема – особливості його інформатизації у системі глобального конкурентного середовища, а також у контексті тенденцій розвитку міжнародних ринків праці та регулятивних підходів;
сформулювати інноваційні завдання розвитку людського капіталу, а також нові критерії його економічної ефективності;
виявити тенденції регулювання сфери зайнятості, зокрема – у контексті міжнародного досвіду та інформаційно-інноваційних імперативів розвитку національних господарств з метою їх інтеграції до глобальної економіки;
визначити найбільш ефективні комерційні механізми впливу на параметри зайнятості;
проаналізувати тенденції зайнятості у некомерційному секторі економіки у контексті завдань інституційного розвитку;
уточнити компетенцію державних органів управління підготовкою кадрів, вищою освітою і навчальними закладами у контексті загального регулювання економічної діяльності;
обгрунтувати напрями оптимізації регулювання зайнятості в умовах відкритої економіки України з урахуванням завдань підвищення міжнародної конкурентоспроможності національної економіки, а також глобальних і регіональних імперативів регулювання зайнятості;
виробити найбільш адекватні концептуальні підходи до підвищення ефективності функціонування сфери зайнятості в Україні у контексті завдань інноваційного розвитку.
Об’єктом дослідження даної дисертаційної роботи є система економічних відносин, які виникають у зв’язку із сучасними тенденціями розвитку сфери зайнятості у контексті застосування інструментарію регулювання ринків праці, вдосконалення параметрів зайнятості та використання міжнародного досвіду стимулювання інноваційних процесів шляхом впливу на стан людського капіталу.
Предметом дослідження є трансформація механізмів зайнятості у сучасних відкритих економіках, які еволюціонують під впливом глобалізації та інформатизації відтворювальних процесів.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сучасні економічні теорії та концепції дослідження ринків праці та зайнятості у відкритих економіках. У роботі застосовано комплекс інструментів і загальнонаукових методів пізнання. Зокрема, у ході дослідження методологічних засад регулювання ринків праці, ролі людського капіталу у процесах економічного зростання, інформатизації людського капіталу у системі глобального конкурентного середовища використовувалися діалектичний метод пізнання, історичний підхід, кількісно-якісний аналіз, методи індукції та дедукції, а також компаративний аналіз економічних теорій та підходів, які лежать в основі розв’язання інноваційних завдань розвитку людського капіталу.
При дослідженні сучасних тенденцій регулювання сфери зайнятості застосовувався системно-структурний підхід, проводились аналіз та узагальнення емпіричного матеріалу (насамперед, міжнародного досвіду регулювання зайнятості на сучасному етапі) у контексті інформаційно-інноваційних імперативів національного розвитку. Механізми соціального захисту у відкритих економіках як фактора впливу на параметри та тенденції зайнятості у некомерційному секторі економіки у контексті завдань інституційного роз­витку вивчалися на основі економіко-статистичних методів дослідження.
Дослідження проблематики оптимізації регулювання зайнятості в умовах відкритої економіки України здійснювалося на базі вивчення та творчого переосмислення головних досягнень зарубіжної та вітчизняної еконо­мічної науки щодо оптимізації стану й параметрів розвитку ринку праці, виявлення глобальних і регіональних імперативів регулювання зайнятості. Концептуальні підходи до підвищення ефективності функціонування сфери зайнятості в Україні у контексті завдань інноваційного розвитку формулювалися на основі його екстраполяції, з використанням методів функціонального та галузево-секторального аналізу.
Теоретичною і методологічною основою дисертації стали праці віт­чизняних і зарубіжних вчених, присвячені аналізу тенденцій регулювання сфери зайнятості з урахуванням сучасного інституційного регулювання та інформаційно-інноваційних імперативів національного розвитку.
Науковою та методологічною базою дослідження у дисертації є міжнародні угоди, закони та інші нормативні документи України, матеріали міжнародних організацій, українських і зарубіжних статистичних інститутів і центрів, монографічні дослідження вітчизняних та іноземних економістів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному дос­лідженні сучасних тенденцій регулювання зайнятості у контексті забезпечення глобальної конкурентоспроможності національних економік, на базі чого обґрунтовано механізми стимулювання інноваційних перетворень в умовах їх ринкової трансформації та інтеграції у світове господарство за допомогою реалізації ефективної стратегії держави у сфері людського розвитку.
Основні наукові результати, які становлять особистий вклад автора у розробку досліджуваної проблеми, полягають у тому, що в дисертації:
вперше:
обґрунтовано, що державна стратегія регулювання ринку праці в умовах сучасних міжнародних економічних відносин і глобальної конкуренції повинна базуватися на концепції прискореної інформатизації, структурної оптимізації економіки та підвищення ролі людського капіталу як економічного ресурсу; випереджаюче нагромадження інтелектуального капіталу є фактором підвищення капіталізації національної економіки та інструментом структурної оптимізації економічних ресурсів у суспільстві; концентрація сукупного обсягу суспільних знань відповідно до парадигми економічного прориву може стати рушійною силою економічних перетворень і переходу від стадії факторної конкурентоспроможності до динамічного розвитку економіки знань;
доведено, що на сучасному етапі регулювання зайнятості має виступати органічним елементом програмно-цільових підходів до розвитку відкритої економіки, пов’язаних з пріоритетами державної політики у галузі інноваційної політики, стимулюванням розвитку науки і технологій, забезпеченням сприятливих конкурентних позицій у системі міжнародного поділу праці, і насамперед – на ринках продукції з високим вмістом доданої вартості; системні зрушення у державному підході до регулювання зайнятості є функцією асигнувань на науку та розробки, формування системи горизонтальних зв’язків і «переливів» технологій між галузями, а також ефективних механізмів конвертування ідей у товари, стимулювання венчурного фінансування і патентної діяльності, з особливим акцентом на зворотному зв’язку з розвитком національного кадрового корпусу;
удосконалено:
концепцію формування людського капіталу як інвестиційного процесу, що відображає еволюційну та циклічну природу розвитку людського капіталу в сучасному відтворювальному процесі; зокрема, виявлено специфіку та роль інвестицій у людський капітал в умовах становлення інформаційної економіки; обгрунтовано пріоритетність державних вкладень у людину в контексті завдань забезпечення міжнародної конкурентоспроможності;
систему критеріїв ефективності інституційної політики у контексті реалій взаємодії державного і приватного капіталів, яка передбачає підвищення попиту на інновації з боку вітчизняного виробництва, адаптацію науково-технічного комплексу до умов ринкової економіки, вдосконалення рамкових, нормативно-правових засад господарської діяльності, з акцентом на випереджаючому розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності, інформаційномістких секторів економіки, які можуть забезпечити прискорення соціально-економічного розвитку;
дістали подальший розвиток:
розкриття змісту категорії «людський капітал» (зокрема, на основі уточнення місця й ролі сфери послуг у формуванні та нагромадженні людського капіталу); запропоновано критерії його якісної оцінки, що дозволяють конкретизувати механізми впливу на його формування та випереджальний розвиток фундаментальної науки, а також визначення переліку найважливіших прикладних досліджень і розробок;
концепція соціального захисту у відкритих економіках як фактора впливу не тільки на параметри зайнятості, але й на загальну конкурентоспроможність економіки країни та суб’єктів міжнародного бізнесу; показано, що розвиток інноваційного і технологічного потенціалу, підвищення якості управління та перехід на сучасні підходи до науково-технічної сфери передбачають концентрацію кадрового та інтелектуального ресурсів, які є безальтернативною умовою розвитку наукомісткого виробництва, розв’язання завдань промислової та соціальної політики, оптимізації макроекономічного регулювання, яке враховує позитивний міжнародний досвід інституційної політики сприяння поліпшенню конкурентного середовища, прогресивних змін у пропорціях відтворення і модернізації виробничого апарату;
напрями застосування програмно-цільових підходів для реалізації науково-технічних пріоритетів розвитку шляхом стимулювання розвитку виробництва з високим вмістом доданої вартості та інфор­маційномісткої промисловості в Україні за допомогою апробованих міжнародною практикою інструментів оптимізації ринку праці; зокрема, показано, що піднесення життєвого рівня у державі є не тільки метою, але й функціональним елементом підвищення національної конкурентоспроможності через те, що показники якості життя виступають критеріями сприятливості інвестиційного клімату (в широкому розумінні поняття «інвестиційні ресурси») і створення соціально-економічних умов для реалізації творчого, інтелектуального потенціалу працівників, концентрації на території країни інформаційних капіталів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення, сформульовані у дисертаційній роботі, можуть бути використані для оптимізації функціонування ринку праці в умовах відкритої економіки України, розробки механізму регулювання зайнятості, соціального відтворення трудових ресурсів, міграційних процесів на національному рівні. Основні результати дисертації доведено до рівня прикладних рекомендацій, які можуть бути використані органами державних законодавчої та виконавчої влади України для оптимізації політики зайнятості в нашій державі у контексті глобалізаційних змін.
Матеріали дисертаційного дослідження щодо обгрунтування напрямів оптимізації інституційних підходів до регулювання зайнятості у відкритій економіці України, а також визначення концептуальних засад підвищення ефективності функціонування сфери зайнятості в Україні у контексті завдань інноваційного розвитку було використано Міністерством економіки України при підготовці аналітичних матеріалів (Акт про впровадження у діяльності фінансово-адміністративного департаменту Міністерства економіки України).
Основні наукові положення, висновки й рекомендації дисертації дістали практичне застосування у діяльності Державного центру зайнятості України при опрацюванні нормативних документів і підготовці аналітичних матеріалів з проблематики оптимізації розміщення продуктивних сил, пошуку шляхів підвищення якості та рівня життя (Довідка № ДЦ-17-795/0/6-08 від 09.02.2008 р.).
Матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі кафедри теоретичної та прикладної економіки Інституту міжнародної економіки і фінансів, зокрема – при викладанні курсів «Міжнародний ринок праці», «Ринок праці», «Економіка праці», «Економічна теорія», «Макроекономіка» та інших економічних дисциплін (довідка № 116 від 18.01.2008 р.); окремі положення дослідження були впроваджені у навчальний процес і використовуються при розробці та проведенні лекційних і семінарських занять для сту­дентів Національного транспортного університету (довідка № 9102 від 23.01.2008 р.).
Особистий вклад здобувача полягає в тому, що всі наукові результати виконаної дисертаційної роботи отримані автором самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідались автором і обговорювалися на науково-практичних конференціях: «Шляхи реформування економіки України на сучасному етапі» (Київ, 9 грудня 1999 р.); «Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття» (КНТЕУ, 1–2 березня 2000 р.); «Управління зайнятістю в умовах трансформації економіки України» (Київ, 22 червня 2000 р.); «Промислове виробництво в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку» (Київ, 2003); «Перспективи розвитку внутрішнього ринку промислових товарів в Україні» (Київ, 2004 р.); «Перспективи розвитку індустріального виробництва в умовах глобалізації» (Київ, 2005 р.); «Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики» (Київ, 25–26 квітня 2005 р.); «Формування, використання та розвиток управлінського потенціалу» (Луганськ, 6–7 жовтня 2005 р.); «Проблеми інтеграції економіки України до ЄС і вступ в СОТ» (Київ, 27 жовтня 2005 р.); «Стратегія інвестування промислового виробництва в Україні» (Київ, 2006 р.); «Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины» (Алушта, 28–30 вересня 2006 р.); «Теорія і практика економіки і підприємництва» (Алушта, 2007 р.); «Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики» (Київ, 17–18 травня 2007 р.); «Парадигма соціальної політики України на зламі тисячоліть» (Київ, 2007 р.). Основні положення дисертації обговорювалися також на засіданнях відділу зовнішньоекономічних досліджень ІСЕМВ НАН України.
Публікації. За темою дисертації у провідних наукових фахових виданнях опубліковано 20 наукових праць, зокрема 7 статей загальним обсягом 3,1 д.а. (з них 5 – у збірниках наукових праць і 2 – у наукових журналах).
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, 3 розділів, висновків, 8 додатків і списку використаних джерел, який налічує 172 найменування. Основний зміст дослідження викладено на 179 сторінках. Крім того, дисертація включає 3 рисунки та 7 таблиць
Список литературы В И С Н О В К И


З метою визначення і врахування у процесі формування національної стратегії управління трудовими ресурсами, розробки нових підходів до запровадження моделі інноваційного, технологічного розвитку автор вважає за необхідне запропонувати такі теоретико-методологічні висновки і практичні положення.
1. Під людським капіталом слід розуміти втілений у людині запас здібностей, знань, навичок і мотивацій, а його формування, подібно до нагромадження фізичного або у вигляді фінансового капіталу, вимагає відволікання коштів від поточного споживання заради одержання додаткових доходів у майбутньому. Тим часом аналогію між людським і «звичайним» капіталами не можна вважати повною. Адже людина, на відміну від певного засобу виробництва, матеріального об’єкта або пакета акцій, не може бути предметом купівлі-продажу. Крім того, у випадку з людським капіталом характер інвестицій є специфічним: до найважливіших видів «людських інвестицій» належать освіта, підготовка кадрів для роботи на виробництві, науково-інформаційний пошук, виховання дітей. На ринку людського капіталу встановлюються тільки ціни за «оренду» його носіїв (у вигляді ставок заробітної плати), тоді як ціни на його активи у сучасних формаціях (зокрема, за умов інформаційної економіки) відсутні.
Людський капітал розширює спектр економічних цінностей і здатний підвищувати ефективність діяльності як у традиційно ринковому економічному середовищі, так і в секторі господарства, який раніше сприймався як позаринковий, причому дохід від нього може набувати як грошової, так і негрошової форм.
2. Інтенсивність і успішність технологічних процесів, які ведуть до створення глобального інформаційного суспільства, залежать від обраної стратегії розвитку, а також людських, матеріальних і фінансових ресурсів, які країни мають у своєму розпорядженні. Досить ефективними та конкурентоспроможними є тільки ті стратегії, які виходять з презумпції того, що людський розвиток – це орієнтир і кінцева мета соціально-економічного розвитку. Відмітна риса такої стратегії людського розвитку – акцент на забезпеченні оптимального формування людського капіталу, який слід розглядати не тільки в утилітарному контексті (з точки зору формування і реалізації продуктив­них здібностей), але й як самостійну цінність. Тільки країни, що віддають пріоритет формуванню людського капіталу, мають успіхи у темпах зростання, забезпеченні зайнятості, а також скороченні нерівності у розподілі доходів і пом’якшенні проблеми бідності.
3. Відповідно до логіки створення конкурентних переваг для власників базового економічного ресурсу, міжнародна міграція зумовлює нові виміри соціального та освітнього розшарування у країнах – експортерах та імпортерах робочої сили: висококваліфіковані іммігранти складають конкуренцію кваліфікованим працівникам у країнах-лідерах, але сприяють створенню додаткових робочих місць у сфері послуг і в деяких нішах інформаційної економіки. Причому кваліфікованим працівникам країн виїзду, з огляду на постійний відплив кадрів найвищої кваліфікації, знайти роботу стає легше. В умовах глобалізації економіки міграція за кордон виступає одним із шляхів професійної, соціальної та психологічної самореалізації для висококваліфікованих спеціалістів, що може слугувати для них засобом утримування високого кваліфікаційного рівня та професійного статусу. Актуальність тимчасової трудової міграції посилюється у зв’язку з незатребуваністю спеціалістів і альтернативою зміні професій, поступовому переходу до сфер діяльності, не пов’язаних із здобутою спеціальністю.
Міграція найменш кваліфікованих кадрів спричиняє погіршення статусу низькокваліфікованої праці та деградацію відтворюваних потенціалів країн – імпортерів мігрантів, внаслідок чого кадри низької кваліфікації, що залишились у країні виїзду, не відчувають особистих переваг від кількісного зниження пропозиції робочої сили їхнього рівня кваліфікації.
4. У центрі нової системи пріоритетів інноваційного розвитку перебуває людський капітал як найбільш динамічний та дедалі впливовіший фактор розвитку відтворюваних систем, функціональне значення якого перевищує роль капіталовкладень фінансового й матеріально-речового характеру. Відповідно до цього, нагромадження людського капіталу за темпами випереджає нагромадження фізичного, що зумовлює пріоритетність інвестування у науку, освіту на кваліфікацію. За умов інформаційної економіки інвестування в людину набуває домінантних рис у контексті регулятивного інструментарію. Взаємозв’язок між рівнем економічного розвитку і нормами віддачі інвестицій в інтелектуальний капітал має U-подібну форму, що означає, що показник ефективності вкладень у людину зміщується вгору навіть за умов «інвестиційної насиченості». Цей феномен лежить в основі сучасних стратегій міжнародної конкурентоспроможності та відповідної регулятивної політики. Причому виділяються різні види інвестицій у людину: освіта, кадрова підготовка і професійний розвиток кадрів.
5. Держави, з одного боку, а приватні економічні агенти, з іншого, мають суперечливі інтереси. Держава, здійснюючи контроль за умовами праці (а крім «об’єктів інтересу», що стосуються предмета дослідження у даній роботі, можна говорити про систему оподаткування, екологічний контроль тощо), неконтрольоване «викачування» невідновлюваних природних ресурсів, підрив екології, створення умов для репродукції населення і відтворення поколінь, змушує приватні структури до зниження норми прибутку та фактично до збільшення витрат на суспільні потреби. Водночас держава і приватні структури є взаємно заінтересованими, і оптимізація умов зайнятості є лише елементом загального узгодження інтересів суспільних інститутів соціуму в цілому, а також приватних господарських агентів та об’єднань заінтересованих осіб і організацій. Соціальна діяльність держави підвищує прибутковість приватних компаній, зокрема, й тому, що вона бере на себе значну частину повноважень і зобов’язань щодо соціальних виплат.
6. Наявність досить кваліфікованих трудових ресурсів є обов’язковою умовою досягнення господарськими організаціями своїх цілей і виживання їх в умовах глобальної конкуренції. Крім того, для підприємців вагомою запорукою успіху на міжнародному ринку є можливість доступу до світових інформаційних ресурсів, а для компаній, що намагаються ефективно управляти виробництвом і реалізацією інформаційних ресурсів, дуже важливо підвищувати якісний рівень інформаційної діяльності, виходити на новий щабель розвитку і займати гідне місце у ряду найбільш конкурентоспроможних світових виробників.
7. Узагальнення підходів до структурного реформування економіки дає можливість окреслити головну мету оптимізації інституційних систем – посилення конкурентоспроможності національної економіки (галузі, регіону) на глобальних або регіональних ринках шляхом концентрації та прискореного розвитку інтелектуальних ресурсів відповідно до необхідності адаптувати чи радикально змінити структуру соціально-економічної системи країни в умовах глобальної конкуренції та високих стандартів конкурентоспроможності.
Активна регуляція проводиться відповідно до пріоритетів концентрації сукупного інформаційного ресурсу і формування кадрового потенціалу, тоді як реактивна реструктуризація здійснюється під тиском зовнішньої кон’юнктури, ринкової лібералізації, «зобов’язуючого» досвіду державного втручання у технологічні процеси, застосування бюджетних обмежень і полягає у зменшенні чисельності зайнятих, оптимізації показників заробітної плати, мобілізації соціальних і виробничих активів, санації, закритті збиткових виробництв і здешевленні факторів виробництва.
8. Пріоритетність інвестування змінюється на користь безперервного інвестування у науку, освіту та кваліфікацію. Це пов’язано з тим, що віддача від вкладень у людину в середньому є завжди вищою, ніж від вкладень у фізичний капітал. Нові, складні види виробничої діяльності, що з’являються, ставлять нові вимоги до кваліфікації працівників, а відтак – і до обсягів інвестицій у конкретного спеціаліста. Тому видозмінюються стратегії як раціональних сімей, так і держав.
Стратегії сімей щодо інвестування у людський капітал диверсифікуються, оскільки віддача від такого інвестування є порівняно більшою, ніж від будь-яких інших інвестицій, причому від нього не виникає ефекту убування (коли норма прибутковості інвестування у людський капітал урівнюється з нормою прибутковості інвестицій в інші активи, а отже – на будь-якому рівні та у будь-якій сфері не виникає потреби переключатися на пріоритетне інвестування в них). Такі інвестиції набувають функцій або спрямованих на реалізацію конкретних інноваційних проектів, або допоміжних.
Адже рівень оплати праці висококваліфікованого фахівця дозволяє швидше «повернути» витрачені кошти і розглядати інвестиції в інші ресурси як допоміжні, похідні. Відтак сім’ї, що залишають спадок, вкладають інвестиції у людський капітал дітей в оптимальному розмірі, тоді як сім’ї, що не залишають спадку, найчастіше недоінвестують у їхню освіту.
Стратегії держав щодо інвестування диверсифікуються і передбачають максимізацію людського капіталу, що забезпечує довготривалий за своїм характером виробничий ефект. Це забезпечило зміну пріоритетів суспільних інвестицій для прискореного розвитку системи освіти і підготовки кадрів, що виявилось у регулятивній практиці багатьох країн світу. Прикладним аспектом щодо цього є переорієнтація соціальної політики відповідно до того, що традиційні, загальноприйняті оцінки економічної нерівності, які ґрунтуються на вимірюванні поточних, а не перспективних доходів, є неадекватними. Зокрема, програми підготовки стали розглядатись як ефективне знаряддя боротьби з бідністю, причому більш ефективне, ніж прямий перерозподіл доходів.
9. Сучасне державне регулювання ринку праці складається з комплексу диверсифікованих економічних, адміністративних, організаційних та інших заходів. У сучасних умовах проблема безробіття вирішується не тільки прямими інструментами (такими, як виплата допомоги, скорочення робочого тижня та ін.), але й за допомогою комбінації різних засобів – стимулювання економічного зростання, створення ефективної системи підготовки й перепідготовки професійних кадрів.
В умовах глобалізації у світовому господарстві відбулася трансфор­мація в ієрархії цілей державного регулювання конкурентоспроможності національної економіки: спочатку на перше місце виходили цілі стабілізації фінансових умов функціонування господарської системи і досягнення сталого економічного зростання, а потім – концентрація на національній території інформаційних ресурсів, і насамперед – висококваліфікованих кадрів, які є одночасно носіями і інформації, і капіталу у найпрогресивнішій його формі.
10. Ліквідація робочих місць в Україні стимулювала трудову міграцію її громадян за кордон, і вже у перші роки поточного століття там на нелегальному становищі перебувала значна їх кількість. Дуже негативну роль відіграє відплив кадрів із сфери науки, що зумовило зниження частки кваліфікованої робочої сили на вітчизняному ринку. Тому фактор інституційної політики держави набуває особливого значення, оскільки Україна відчутно по­терпає внаслідок відпливу фахівців – найбільш ефективної та вирішальної у сучасному світі форми трансферу технологій. З огляду на це, важливим завданням є створення умов для реалізації пріоритетів людського розвитку, що відповідають реаліям інформаційної економіки.
11. Необхідними є зміни у системі нормативно-правового регулювання зайнятості в Україні відповідно до стандартів ЄС. Так, чинне законодавство про зайнятість повинне краще враховувати особливості та специфіку різних соціально-демографічних груп, забезпечивши молодим людям, за прикладом деяких країн ЄС, більш легкий доступ до кадрової перепідготовки. Рівень і порядок нарахування заробітної плати мають відігравати більш конструктивну роль, запобігаючи відпливу кадрів за кордон і стимулюючи внутрішній рух працівників між галузями й регіонами країни відповідно до пріоритетів соціально-економічного та технологічного розвитку. Доцільним є широке використання зарубіжного досвіду тарифікації оплати праці на підприємствах, в організаціях і установах незалежно від форм власності.
12. Державі слід економічними, а також інституційними і правовими методами стимулювати заінтересованість підприємств у регулярному навчанні та підвищенні кваліфікації свого персоналу. При цьому активний контроль за якістю освіти з боку держави покликаний підвищити рівень розвитку освітньої галузі, тим самим сприяючи підвищенню попиту на навчальні послуги, зростанню впевненості у якості навчання, що забезпечується провідними навчальними і місцевими освітніми закладами.
Якщо реалізувати в Україні весь комплекс пропозицій щодо оптимізації її відкритого ринку праці, то в державі можна досягти більш ефективної зайнятості, істотно підвищити рівень конкурентоспроможності окремих виробництв і економіки в цілому, знизити рівень безробіття та відплив кадрів за кордон, забезпечити кращий законодавчий захист прав та інтересів працівників, підвищити їх освітній потенціал і капіталізацію економіки країни.



Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.