У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
Количество страниц 213
ВУЗ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ
Год сдачи 2010
Содержание ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
1.1. Моделювання механізму інноваційної діяльності підприємства………………………………………………………….
1.2. Інноваційний потенціал як базисна складова механізму інноваційної діяльності підприємства…………………………….
1.3. Вихідні положення товарної інноваційної політики промислових підприємств………………………………………….
Висновки до розділу 1……………………………………………….
РОЗДІЛ 2. СТАНОВЛЕННЯ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШВЕЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Методичний підхід до оцінки інноваційного потенціалу та визначення інноваційних пріоритетів швейних підприємств…
2.2. Алгоритм формування програми інноваційної діяльності швейних підприємств……………………………………………….
2.3. Аналітичні розрахунки інноваційного потенціалу та обгрунтування програми інноваційної діяльності швейних підприємств…………………………………………………………..
Висновки до розділу 2……………………………………………….
РОЗДІЛ 3. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МЕХАНІЗМУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШВЕЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ
3.1. Визначення параметрів процесу освоєння нової продукції на швейних підприємствах…………………………………………….
3.2. Складові та процедури економічної оцінки процесів оновлення продукції та її промислового освоєння………………….………...
3.3. Вдосконалення методів оперативного планування оновлення продукції……………………………………………………………….
Висновки до розділу 3………………………………………………..
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….

ВСТУП

Актуальність теми. Досвід світової економіки переконливо доводить, що високий рівень соціально-економічного прогресу досягається тільки в тих країнах, які обрали інноваційно-інвестиційну модель розвитку. Саме така модель, демонструючи на практиці безальтернативність стратегічного шляху, дозволяє успішно розвиватися навіть тим країнам, які мають вкрай обмежену природно-ресурсну базу та недостатній техніко-технологічний рівень виробництва. В розбудові конкурентоспроможної економіки України необхідно спиратися на світовий досвід, адаптуючи його до сучасного стану економіки та специфічних умов нашої держави.
Ефективне управління інноваційною діяльністю надає можливості трансформувати процеси стихійного інтуїтивного пошуку напрямів інноваційної діяльності в науково обґрунтовані межі, перейти на інноваційний шлях розвитку. Це сприятиме створенню в Україні умов соціально-економічної стабілізації і зростання.
Дослідженню проблем інноваційної діяльності промислових підприємств присвячені роботи відомих економістів – Ю. Бажала, Х. Барнета, С. Валдайцева, С. Глазьєва, А. Гречан, М. Денисенка, П. Завліна, С. Ілляшенка, М. Кондратьєва, В. Мединського, Г. Менша, К. Найта, В. Рубана, Б. Твісса, В. Томпсона, О. Чубукової, Ю. Шкворця, Й. Шумпетера та ін. Наукові праці цих вчених містять основоположні засади інноватики та теоретичні основи інноваційної діяльності.
Однак, вони не охоплюють і не конкретизують методичні та прикладні аспекти формування механізму інноваційної діяльності. Наявна необхідність обгрунтування конкретних процедур та інструментів здійснення інноваційної діяльності, особливо таких, що мають галузеві особливості.
Формування механізму інноваційної діяльності промислових підприємств, зокрема швейних підприємств, на основі оцінки їх інноваційного потенціалу, виявлення перешкод інноваційної діяльності та визначення інноваційних пріоритетів й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з науковими дослідженнями Київського національного університету технологій та дизайну МОН України, зокрема з темами: "Розробка механізмів стратегічного розвитку підприємств легкої промисловості, системних технологічних комплексів автоматизованої підготовки виробництва та виготовлення конкурентоспроможної продукції з використанням методів дизайну, менеджменту та маркетингу в умовах ринкової економіки" (№ ДР 0102U001413, 2002-2004 рр.) ─ особистий внесок автора полягає в розробці методів підвищення ефективності освоєння нової продукції на швейних підприємствах та "Проблеми розвитку промислових підприємств на інноваційних засадах" (№ ДР 0105U007596, 2005 р.) ─ особистий внесок автора полягає в розробці методики обґрунтування напрямів інноваційного розвитку підприємств.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методичних положень, рекомендацій та пропозицій щодо формування механізму інноваційної діяльності швейних підприємств на основі обґрунтування нового методичного підходу до оцінки інноваційного потенціалу і визначення інноваційних пріоритетів. Для досягнення зазначеної мети в дослідженні були поставлені та вирішувались такі завдання:
- узагальнити моделі механізму інноваційної діяльності підприємства;
- розкрити сутність інноваційного потенціалу як базисної складової механізму інноваційної діяльності підприємства;
- визначити вихідні положення товарної інноваційної політики промислових підприємств;
- обґрунтувати методичний підхід до оцінки інноваційного потенціалу та визначення інноваційних пріоритетів швейного підприємства;
- спроектувати алгоритм формування програми інноваційної діяльності швейних підприємств;
- здійснити аналітичні розрахунки інноваційного потенціалу та обґрунтування програми інноваційної діяльності швейного підприємства;
- визначити параметри процесу освоєння нової продукції на швейних підприємствах;
- розробити складові та процедури економічної оцінки процесів оновлення продукції та її промислового освоєння;
- вдосконалити методи оперативного планування виробництва нової продукції.
Об’єктом дослідження є форми, організація та методи інноваційної діяльності швейних підприємств як системи.
Предметом дослідження виступають процеси та процедури формування механізму інноваційної діяльності промислових підприємств.
Методи дослідження. Теоретичною основою положень дисертаційної роботи є методологія та загальнонаукові принципи проведення комплексних досліджень, праці провідних вчених. Дослідження ґрунтуються на використанні основних положень системного підходу, класичних та сучасних теорій менеджменту, маркетингу та фінансів.
Інформаційною базою дослідження є статистичні дані Державного комітету статистики України, Міністерства економіки України, Міністерства промислової політики України, матеріали періодичних видань та мережі Інтернет, монографії, матеріали наукових конференцій, фінансова та статистична звітність швейних підприємств, а також матеріали, опрацьовані автором у процесі спеціально організованих спостережень і опитувань.
Конкретні наукові результати одержано з використанням загальних і спеціальних методів дослідження процесів і явищ у їх взаємозв'язку й розвитку, зокрема: діалектичного методу, структурно-логічного та семантичного аналізу (для уточнення й упорядкування термінології в понятійному апараті інноваційного потенціалу); методу порівняльного аналізу (для порівняння методик оцінки інноваційного потенціалу з виділенням їх переваг та недоліків); методу факторного аналізу (для обґрунтування системи показників оцінки інноваційного потенціалу); опитування та методу експертних оцінок (для оцінки окремих показників інноваційного потенціалу, визначення факторів техніко-економічного аналізу та пріоритетів інноваційної діяльності підприємств).
Обробка даних здійснювалась з використанням засобів комп’ютерної техніки.
Наукова новизна одержаних результатів. Основним науковим результатом проведеного дослідження є узагальнення та розвиток теоретико-методичних засад формування механізму інноваційної діяльності промислових підприємств.
Методичні положення та рекомендації, що визначають наукову новизну дослідження полягають у такому:
вперше:
- запропоновано методичний підхід до оцінки інноваційного потенціалу швейних підприємств, який на відміну від існуючих базується на його ресурсно-інституційній структурі: наявних ресурсах для здійснення інноваційної діяльності та інституційних важелях створення умов найбільш ефективного їх використання;
- розроблено матрицю пріоритетів інноваційної діяльності, яка формується за рівнем складових інноваційного потенціалу та їх впливом на результати діяльності і конкурентні переваги;
удосконалено:
- методику оцінки інноваційного потенціалу підприємства, яка містить низку нових показників відповідно до ресурсно-інституційної структури. Вдосконалена методика орієнтована на конкретну галузь виробництва, є компактною завдяки виділенню найбільш суттєвих та інформативно ємних показників;
- методичний підхід техніко-економічного аналізу інноваційних проектів, що пов’язані з оновленням основних фондів підприємства. Запропонована методика базується на визначенні найбільшого значення узагальнюючого критерію прийняття технічних рішень;
- процедуру економічної оцінки оновлення продукції, яка враховує додаткові витрати і втрати, що пов’язані із зниженням вихідних параметрів виробництва в період освоєння нової продукції;
дістали подальший розвиток:
- складові механізму інноваційної діяльності підприємства, в якому оцінка інноваційного потенціалу розглядається як передумова ефективної інноваційної діяльності підприємства та визначення її напрямів;
- визначення поняття «інноваційний потенціал», що представляє собою сукупність ресурсів та інституційних факторів інноваційного процесу, які характеризують рівень спроможності створювати та сприймати новини у всіх сферах функціонування підприємства для досягнення високих кінцевих результатів;
- процедура формування програми інноваційного розвитку, яка поряд з діючими включає етап обґрунтування факторів техніко-економічного аналізу та критеріїв скрінінгового та преферентивного аналізу;
- процеси вдосконалення управління освоєнням нової продукції за нових умов функціонування підприємств та прийнятності в конкретній галузі;
- класифікація втрат і додаткових витрат при оновленні продукції. Рекомендована класифікація є найбільш повною й детальною серед існуючих та включає зв’язок втрат і додаткових витрат та їх вплив на кінцевий результат діяльності підприємства;
- методика розподілу моделей між швейними потоками за ознакою однорідності, яка забезпечує зменшення втрат в період освоєння нової продукції та методика послідовності (черговості) запуску моделей у швейні потоки, що відрізняється від існуючої методом оцінки стабільності виробничого процесу, критерієм оптимізації, підходом до визначення кількості припустимих варіантів послідовності.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що запропонований методичний підхід щодо формування механізму інноваційної діяльності промислових підприємств доведений до рівня практичних рекомендацій, використаний на окремих підприємствах легкої промисловості та може застосовуватися на інших підприємствах галузі для підвищення ефективності їх діяльності. Наукові результати дисертаційного дослідження були апробовані на ряді підприємств України, що підтверджується відповідними довідками, зокрема на ЗАТ ВТШФ “Дана” (довідка № 490 від 14.12.2007 р.), ЗАТ “Хмільницькій швейній фабриці “Лілея”, м. Хмільник (довідка № 126 від 5.10.2007 р.) та колективному підприємстві Дніпропетровській виробничо-торгівельній фірмі “Славутич” (довідка № 188 від 23.10.2007 р.).
Результати дисертаційного дослідження теоретичного і прикладного характеру активно використовуються в навчальному процесі інженерно-економічного факультету Київського національного університету технологій та дизайну МОН України для підготовки бакалаврів та магістрів з напряму “Економіка і підприємництво” при викладанні дисциплін „Проектний аналіз”, “Інвестування”, “Планування діяльності підприємств”, “Фінанси підприємства” (акт впровадження від 5.06.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення проблеми формування механізму інноваційної діяльності промислових підприємств.
Наукові положення, розробки та пропозиції, що містяться в роботі, одержані автором самостійно. З наукових праць, що видані у співавторстві, в дисертації використані тільки ті ідеї та положення, котрі є результатом особистої роботи здобувача і становлять індивідуальний внесок автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися і обговорювалися на IV Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми обліку, аудиту та економічного аналізу за умов стабілізації економіки України» (м. Хмельницький, 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія інноваційного розвитку підприємств в Україні» (м. Київ, 2003 р.), ІІІ Всеукраїнській науковій конференції молодих учених та студентів “Наукові розробки молоді на сучасному етапі” (м. Київ, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Економічні проблеми розвитку промислового виробництва» (м. Одеса, 2004 р.), ювілейній міжнародній науково-технічній конференції «Інноваційні технології – майбутнє України» (м. Київ, 2005 р.)
Публікації. За результатами проведених досліджень опубліковано 10 праць (з них 4 одноосібно), в тому числі 8 статей у наукових фахових виданнях. Авторські розробки викладено у колективній монографії та навчальному посібнику. Загальний обсяг матеріалу, що належить особисто автору, становить 5,5 друк. арк., у тому числі у наукових фахових виданнях 3,75 друк. арк.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, 3 розділів, 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (125 найменувань) і 8 додатків. Повний обсяг дисертації – 213 сторінок комп’ютерного тексту, який включає 38 таблиць та 18 рисунків.
Список литературы ВИСНОВКИ

В дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання розробки теоретико-методичних положень, прикладних рекомендацій щодо формування механізму інноваційної діяльності швейних підприємств. Проведене дослідження надало можливість зробити наступні висновки та пропозиції.
1. Встановлено, що суттєву роль в забезпеченні ефективної інноваційної діяльності відіграють механізми його здійснення. Оскільки процес інноваційної діяльності необхідно розглядати, насамперед, з позицій конкретного підприємства, що здійснює господарську діяльність, в роботі розроблено механізм інноваційної діяльності підприємства.
Такий підхід, на відміну від існуючих передбачає оцінку інноваційного потенціалу та на цій основі визначення можливих напрямів інноваційного розвитку, спрямованих на подолання слабких місць.
2. З’ясовано, що успіх підприємства значно залежить від своєчасної і об’єктивної оцінки, освоєння та підвищення його інноваційного потенціалу. Дослідження показали, що це питання є актуальним, але недостатньо дослідженим, що підтверджується неоднозначністю тлумачення сутності категорії «інноваційний потенціал», вузькою інтерпретацією, відсутністю системності й методологічного забезпечення при його розгляді.
В результаті узагальнення наукових підходів до визначення інноваційного потенціалу запропоновано власне його визначення як економічної категорії: «Інноваційний потенціал – це сукупність ресурсів та інституційних факторів інноваційного процесу, які характеризують рівень спроможності створювати та сприймати новини у всіх сферах функціонування підприємства для досягнення високих кінцевих результатів».
3. Зміцненню конкурентних переваг підприємств буде сприяти активізація процесу оновлення продукції українських підприємств як вирішальний крок в боротьбі за виживання. Запропонований в роботі алгоритм процесу формування товарної інноваційної політики передбачає, що підприємство повинно постійно здійснювати портфельний стратегічний аналіз, результатом якого можуть бути рішення про подальший промисловий випуск продукції, що користується попитом на ринку, рішення про виведення з виробництва нерентабельної продукції та (або) рішення про оновлення продукції.
Визначено основні фактори, які в сучасних умовах мотивують оновлення продукції і визначають інтенсивність інноваційного процесу: очікування нового товару (продукту) споживачами, не оформлене у конкретних потребах; неповне задоволення наявних потреб; поява нових потреб; наявність конкурентоспроможного виробу у стадії розробки; ослаблення конкурентної позиції виробів, що випускалися раніше; висока ймовірність отримання певної частки ринку; прибутковість нових товарів.
4. Доведено, що процес оновлення забезпечується наявними ресурсами для здійснення інноваційного розвитку та інституційними важелями, які створюють умови для найбільш ефективного використання цих ресурсів.
В роботі пропонується підхід щодо ресурсно-інституційної структури інноваційного потенціалу та обґрунтовано методику оцінки інноваційного потенціалу підприємства, яка є орієнтованою на конкретну галузь і адаптованою до практичного використання на швейних підприємствах (рис. 3).
Оскільки більшість напрямів інноваційного розвитку вимагає значних фінансових вкладень, вибір пріоритетних напрямів пропонується здійснювати на основі оцінки кожної складової інноваційного потенціалу за певним напрямом та за ступенем його впливу на результати діяльності і конкурентні переваги. Зазначений підхід за допомогою розробленої матриці дозволяє визначати зони найпріоритетніших напрямів, середніх та найнижчих інноваційних пріоритетів (рис. 4).
5. Запропонована методика техніко-економічного аналізу передбачає оцінку ринкових пропозицій техніки та технології, вибір та оцінку одиничних факторів та обрання технічного рішення за узагальнюючим критерієм їх сумарної оцінки на одиницю капітальних витрат. Найкращим слід вважати таке технічне рішення, що має найбільше значення узагальнюючого критерію.
Обгрунтовані критерії та процедури скрінінгового та преферентивного аналізу при формуванні інноваційного портфеля. Основним критерієм скрінінгового аналізу визначено вартість капіталу проекту, критерієм для преферентивного аналізу рекомендовано використати переважно чисту приведену вартість (NPV).
6. Експериментальні аналітичні розрахунки інноваційного потенціалу деяких швейних підприємств дозволили визначити їх інноваційні пріоритети: для ЗАТ ВТШФ «Дана» пріоритетними напрямами інноваційної діяльності є продуктовий та техніко-технологічний, для КП Дніпропетровської виробничо-торгової фірми «Славутич» – кадровий, фінансовий та інституційний, а для Хмільницької швейної фабрики «Лілея» – продуктовий, техніко-технологічний та фінансовий.
Відповідно до визначених пріоритетів обґрунтувано програму інноваційної діяльності швейних підприємств.
7. Параметри процесу освоєння не можуть бути уніфікованими щодо певної галузі виробництва на рівні галузевих рекомендацій через специфічні умови, в яких він здійснюється на кожному окремому підприємстві і тому потрібні не галузеві рекомендації, а прийнятні у практичному використанні інструменти вивчення цього процесу в конкретній ситуації. Пропонується визначати втрати у випуску при освоєнні нової продукції на основі первинних даних про динаміку фактичного випуску продукції і представницької кількості моделей, а також відхилень від запланованого (розрахункового) значення. Даний підхід дозволяє встановлювати зв’язок між однорідністю моделей і цими втратами.
8. За результатами проведених досліджень визначено фактори, що впливають на параметри процесу освоєння, здійснена класифікація та зв’язок виробничих втрат і витрат при освоєнні нової продукції, вдосконалена методика економічної оцінки оновлення продукції, яка на відміну від існуючих підходів враховує втрати, пов’язані із зниженням якості продукції в період освоєння і надає можливість врахування додаткових витрат, пов’язаних з необхідністю зміни структури робочих місць через різну потребу в обладнанні.
9. З’ясовано, що основні шляхи підвищення економічності освоєння нової продукції лежать в площині комплексної підготовки і планування виробництва. Результати дослідження засвідчили, що найважливішими задачами оперативного планування виробництва швейних виробів є оптимізація розподілу моделей між швейними потоками і оптимізація послідовності запуску нових моделей у потоки. Для реалізації поставлених задач пропонується розподіл моделей між швейними потоками здійснювати на основі групування моделей в однорідні групи відносно встановленої величини коефіцієнта однорідності та оптимізації черговості запуску моделей у швейні потоки, яка відрізняється від існуючої методом оцінки стабільності, критерієм оптимізації та підходом до визначення кількості припустимих варіантів послідовності.
Оптимізація процесу оновлення та освоєння продукції призводить до зменшення втрат і витрат виробництва, підвищення гнучкості виробничого процесу та отримання річного економічного ефекту ЗАТ ВТШФ «Дана» - 173,209 тис. грн., КП ДВТФ «Славутич» - 216,893 тис. грн., Хмільницької швейної фабрика «Лілея» - 158,63 тис. грн.
Використання запропонованих у дисертаційному дослідженні рекомендацій щодо застосування теоретико-методичних підходів формування механізму інноваційної діяльності промислових підприємств дає змогу оцінювати інноваційний потенціал, підвищувати ефективність його використання, прискорювати процес оновлення та освоєння нової продукції.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вовканич С., Копистянська Х., Цапок С. Інноваційний розвиток України як стратегія реалізації національної ідеї // Регіональна економіка. – 1999. – №2. – С.40.
2. Перспективи інноваційного розвитку України: Зб.наук.ст./ За ред. Я.А. Жаліла. – К.: Альтерпрес, 2002. (Сер. "Безпека економічних трансформацій"; Вип. 21).
3. Ильяшенко С.Н. Инновационное развитие субъектов хозяйственной деятельности // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. – Вип.1. – Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – С.110-116.
4. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 504с.
5. Економіка й організація інноваційної діяльності: Підручник (друге видання) / О.І. Волков, М.П, Денисенко, А.П. Гречан та ін..; Під ред. проф. О.І. Волкова, проф. М.П. Денисенка. – К.: 2005. – 424 с.
6. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України. – Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Франка, 2001. – 608 с.
7. Зянько В.В. Інновацiйне пiдприємництво в Українi: проблеми становлення i розвитку. – Вiнниця, 2005. – 262 с.
8. Инновационный менеджмент: справ.пособие/ Под ред.П.Н.Завлина, А.К.Казанцева, Л.Э.Миндели. – М., 1997. – 560 с.
9. Матвієнко П.В. Економіці України – інноваційно-інвестиційну модель.
10. Гусєв В. А віз з інноваціями і нині там…/ Дзеркало тижня. - 2002. -21 вересня.
11. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. – К.: Вища школа, Знання, 1997. – 743 с.
12. Утвердження інноваційної моделі розвитку економіки України. Матеріали науково-практичної конференції. – Київ: НТУУ «КПІ», 2003.
13. Про інноваційну діяльність. Закон України від 4 липня 2002р. №40-IV. –// Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 36.
14. Про наукову і науково-технічну діяльність” Закон України від 13 грудня 1991 р. №1977-ХІІ// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 12.
15. Про наукову і науково-технічну експертизу. Закон України від 12 лютого 1995р. №51/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 9.
16. Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків. Закон України від 16 липня 1999р. №991-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 40.
17. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні. Закон України від 16 січня 2003р. №433- IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 13.
18. Про інвестиційну діяльність. Закон України від 18 вересня 1991р. №1560-ХІІ. //Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 47.
19. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі. Закон України від 15 грудня 1993р. №3687-ХІІ//Відомості Верховної Ради України. - 1994. № 7.
20. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг. Закон України від 15 грудня 1993р. №3689-ХІІ//Відомості Верховної Ради України. - 1994. – № 7.
21. Про освіту. Закон України від 23 травня 1991 р № 1060-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 34.
22. Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України. Схвалена Постановою Верховною Радою України від 13 липня 1999р. №916-ХІV // Голос України, 3 серпня 1999р. – №141 (2143).– С.4-5.
23. Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій. Закон України від 14 вересня 2006р. №143-V // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 45.
24. Шкворець Ю. Нормативно-правове забезпечення наукової та інноваційної діяльності: недоліки і наслідки // Центр Разумкова. Національна безпека і оборона. – 2004. – № 7. – С. 44-46.
25. Інноваційний розвиток промисловості України / О.І. Волков, М.П. Денисенко, А.П. Гречан та ін..; Під ред. проф. О.І. Волкова, проф. М.П. Денисенка. – К.: КНТ, 2006. – 648 с.
26. Шляхи активізації інноваційної діяльності підприємств: Монографія / О.І. Волков, М.П. Денисенко, А.П. Гречан та ін.; Під ред. проф. О.І. Волкова, проф. М.П. Денисенка. – К.: КНУТД, 2005. – 775 с.
27. Власюк О.С. Інноваційна стратегія українських реформ: стан та пріоритети // Стратегічні пріоритети. – 2007 – № 1(2). – С. 102-105.
28. Чаленко Н.В. Формування амортизаційної політики підприємства // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. –Ч.2. –Том 1 (46). – Хмельницький. – 2002. – № 4. – С.131-135.
29. Інноваційний розвиток в Україні: Наявний потенціал і ключові проблеми його реалізації // Нац. безпека і оборона. – 2004. – № 7. – С.10.
30. Жукович І.А., Рижова Ю.О.. Інноваційна діяльність в українській економіці. Сучасний стан та проблеми// Статистика України. – 2005. – №1. – С.24-28.
31. Архієреєв С., Тарасенко Т. Розвиток трансферту технологій як необхідна передумова інтеграції України у світову економіку // http://www.niss.gov.ua/Monitor/Oktober/7.htm.
32. Черваньов Д.М., Нейкова Л.І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – 514 с.
33. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ./ Общ. ред. и вступ. ст. Е.М.Пеньковой. – М.: Прогресс, 1990. - 736 с.
34. Сучасна українська енциклопедія. Т.11. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2007. – 416 с.
35. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1 /Редкол.: С.В.Мочерний (відп. Ред.) та ін. –К.: Видавничий центр „Академія”, 2000. – 864 с.
36. Багриновский К.А., Бендиков М.А., Хрусталев Е.Ю. Механизмы технологического развития экономики России. – М.: Наука, 2003.
37. Багриновский К.А., Исаева М.К. Анализ и моделирование механизмов инвестирования в инновационное развитие // Экономика и математические методы. – 2005. – Том 41. – № 4. – С.3-13.
38. Багриновский К.А., Бендиков М.А. Методы моделирования и анализа свойств механизмов инновационного развития // Экономика и математические методы. – 2007. – Том 43. – № 3. – С.3-17.
39. Енциклопедія Бізнесмена Економіста Менеджера / Під ред. Р. Дяківа. –К.: Міжнародна економічна фундація. – 2000. – 703 с.
40. Туган-Барановський М. Політична економія. – К.: Наукова думка, 1994. – 453 с.
41. Экономика предприятия / Под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. Е.М. Купрякова. – М.: «ЮНИТИ», 1996. – 347 с.
42. Свіщов М.В., Гречан А.П., Попович Л.М., Гавриленко Т.В., Божкова Т.В. Внутрішньовиробниче планування на промислових підприємствах. Навч.посібник / За ред. М.В. Свіщова. – К.: Арістей, 2005. – 528 с.
43. Василенко В.А., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління./ Навч. посібник. – К.:ЦУЛ, 2003. – 396 с.
44. Вихарский О.С. Стратегическое управление: Учебник. –2-е изд., перераб. и доп. – М.: Гардарики, 1999. – 296 с.
45. Управление инвестициями: в 2-х т./ В.В.Шеремет, В.М.Павлюченко, В.Д.Шапиро и др. – М.: Высшая школа, 1998.
46. Економіка підприємства: Підручник / За заг.ред.С.Ф.Покропивного. –Вид.2-ге, перероб. Та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528с.
47. Экономический потенциал развитого социализма. / Под ред. Мочалова Б.М. – М., 1982.
48. Шуст Н.Б. Теоретико-методологічні основи дослідження інноваційного потенціалу // Нова парадигма: Альманах наук. пр. – Запоріжжя, 2000. – Вип. 16
49. Соболева Т.О. Інноваційний потенціал підприємства: визначення та основні характеристики // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. – К., 2002. – Вип. 5(12)
50. Николаев А. И. Российский инновационный потенциал, инновационное развитие и инновационная культура // Инновационная политика и инновационный бизнес в России / Аналитический вестник Совета Федерации ФС РФ. Специальный выпуск к пятому Петербургскому экономическому форуму. – №15 (146). – 2001.
51. Кокурин Д.И. Инновационная деятельность. – М.: Екзамен, 2001. – 575 с.
52. Алачева Т. Діагностика інноваційного потенціалу підприємства / Алачева Т., Фадєєва О. // Торгівля і ринок України: Темат. зб. наук. пр. з проблем торгівлі і громадського харчування. – Донецьк, 2001. – Вип. 12, Т. 1.
53. Ахметова Н. Н. Один из подходов к определению сущности элементов инновационно-инвестиционной модели // http://www.anrb.ru/isei/cf2002/ c504.htm.
54. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент: уч. пособие. – СПб.: Питер. – 2000. – 208 с.
55. Верба В.А., Новікова І.В. Методичні рекомендації з оцінки інноваційного потенціалу підприємства// Проблеми науки. – 2003. – № 3. – С.22-31, № 4, С. 13-17.
56. Галушко Є.С. Підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу в умовах переходу до ринкових відносин (на прикладі промислових підприємств Донбасу): Автореф. дис. кандидата екон.наук / НАН України; Інститут економіки промисловості. – Донецьк, 1999. – 24 с.
57. Гончарова Т.В. Інноваційна діяльність промислових підприємств в Україні// Проблеми науки. – 2002. – № 7. – С. 29.
58. Гречан А.П. Методологічні основи розвитку легкої промисловості на інноваційних засадах: Автореф. дис. доктора екон. наук / НАН України; Інститут економіки промисловості. – Донецьк, 2006. – 32 с.
59. Данько М. Інноваційний потенціал у промисловості України // Економіст. – 1999. – № 10. – С. 26-32.
60. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2003. – 278 с.
61. Ильяшенко С.Н., Шипулина Ю.С. Составляющие инновационного потенциала субъекта хозяйственной деятельности // Вісн. Сум. Держ. Ун-ту. Серія: Економіка. – 2002 – № 7 (40). – С.118-125.
62. Косолапов О.В., Гиренко-Коцуба О.А. Инновационный потенциал в оценке конкурентоспособности предприятий // www.uran.ru/report
63. Кравченко С.И., Кладченко И.С. Исследование сущности инновационного потенциала // Научные труды Донецкого национального технического университета. Серия: экономическая. – Выпуск 68. – Донецк, ДонНТУ. – 2003. – С. 88-96.
64. Ландик В. Управление инновационным потенциалом предприятия в условиях переходной экономики: проблемы и опит // Экономист. – 2001. – № 12. – С.53.
65. Лисин Б.К., Фридлянов В.И. Инновационный потенциал как фактор развития (межгосударственное социально-экономическое исследование) // Инновации. – 2002. – №7.
66. Мартюшева Л.С., Калишенко В.О. Інноваційний потенціал підприємства як об’єкт економічного дослідження //Фінанси України. – 2002. – №10. – С.61-66.
67. Митякова О.И. Оценка инновационного потенциала промышленного предприятия// Финансы и кредит. – 2002. – № 13 (151). – С. 69-74.
68. Научно-технический прогресс: Словарь/ Сост.:В.Г.Горохов, В.Ф.Халипов. – М.: Политиздат, 1987. – 366 с.
69. Николаев А.И. Инновационное развитие и инновационная культура // Наука и наукознавство. – 2001. – №2. – С. 54-65.
70. Рынок: Бизнес. Коммерция. Экономика: толковый терминологический словарь /информ./ - Внедр. Центр „Маркетинг”: Сост. В.А. Калашников: под общ. ред. А.П.Дашкова/ -4-е изд., испр. и доп. – М.: Маркетинг, 1998. – 403 с.
71. Савчук А.В. Теоретические основы анализа инновационных процессов в промышленности: Монография / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 2003. – 448 с.
72. Смирнова Г.А., Титова М.Н., Мазур Е.П., Смирнов Я.В. Инновационный потенциал предприятия, его оценка и методы реализации // Инновации. – 2001. – № 7.
73. Трифилова А.А. Анализ инновационного потенциала предприятия // Инновации. – 2003. – № 6.
74. Управление организацией. – Учебник/ Под ред.А.Г.Поршнева, З.П.Румянцевой, Н.А.Саломатина. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 358 с.
75. Сафонов Е. Н., Паламаренко Г. А. Особенности формулирования целей инновационной стратегии предприятия в современных условиях хозяйствования. Проблемы совершенствования управления предприятием в современных условиях. Сборник материалов межрегиональной научно-практической конференции. Ч. 2. - Пенза, 2000.
76. Коробейников О.П., Трифилова А.А., Коршунов И.А. Роль инноваций в процессе формирования стратегии предприятия // Менеджмент в России и за рубежом. – 2000. – № 3.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.