У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ПОЛІТИКА ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ГАЛУЗІ
Количество страниц 199
ВУЗ ДУ „ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ НАН УКРАЇНИ
Год сдачи 2008
Содержание ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВИРОБНИЦТВА
1.1. Конкурентоспроможність: поняття, фактори та рівні
1.2. Міжгалузевий баланс як інструмент аналізу конкурентної структури галузі
1.3. Складові промислової політики та конкурентоспроможність промислового виробництва
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. ЛЕГКА ПРОМИСЛОВІСТЬ: СТРУКТУРНІ ЗМІНИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ
2.1. Світові тенденції розвитку легкої промисловості
2.2. Особливості ринкових перетворень та динаміка розвитку легкої промисловості України
2.3. Оцінка фінансового стану підприємств галузі
2.4. Легка промисловість в структурі проміжного споживання та доданої вартості
Висновки до розділу 2
РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ГАЛУЗІ
3.1. Інноваційно–інвестиційна складова конкурентоспроможності промислового виробництва
3.2. Прогнозування обсягів продукції легкої промисловості
Висновки до розділу 3
ВИСНОВКИ
ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Невпинне поширення процесів глобалізації світової економіки та лібералізації ринків робить все більш актуальним питання конкурентоспроможності промислового виробництва задля забезпечення сталого економічного розвитку країни, успішного просування вітчизняних товарів на світових ринках. Не випадково в Державній програмі розвитку промисловості на 2003–2011 рр. передбачається створення сучасного, інтегрованого в світове виробництво промислового комплексу.
Актуальність теми. Глобалізаційні процеси не оминули таку соціально важливу складову промислового комплексу, як легка промисловість, зважаючи на це, є важливим дослідити світові тенденції розвитку даного виду економічної діяльності, провести порівняння конкурентоспроможності вітчизняної легкої промисловості з відповідною промисловістю інших країн, визначити напрямки державної політики, що мають сприяти підвищенню конкурентоспроможності галузі та створенню конкурентних переваг.
Роль державної промислової політики сьогодні полягає в тому, щоб надати структурним процесам керованого характеру. Серед характеристик легкої промисловості, які виділяють її як одну з перспективних галузей, наступні: висока ємність внутрішнього ринку; висока частка валової доданої вартості продукції; швидкий оборот капіталу; неенергоємність, з огляду на перспективу зростання вартості енергетичного забезпечення; некапіталомісткість з огляду на обмеженість інвестиційних ресурсів; вплив на широке коло суміжних галузей через проміжне споживання, що матиме як прямі, так і непрямі ефекти від її зростання; наявність високого експортного потенціалу.
Забезпечення конкурентоспроможності легкої промисловості має не тільки теоретичне, але й практичне значення. Дефіцит наукових знань в сфері методології та практики регулювання конкурентоспроможності галузей, а також нагальна проблема підвищення конкурентоспроможності легкої промисловості країни визначили актуальність теми дисертаційного дослідження.
Оцінюючи ступінь наукової розробленості проблеми, потрібно зазначити, що еволюція пізнання процесів конкурентоспроможності починається з розкриття А. Смітом конкурентних переваг. У роботах Д. Рікардо, А. Маршала, Дж. Кейнса, В. Леонтьєва, Й. Шумпетера, М. Портера, С. Брю, К. Макконела, П. Самуельсона, Дж. Робінсона, Дж. К. Гелбрайта та ін. було закладено зміст, форми та методи конкурентної боротьби, обґрунтовані загальні закономірності ринкової організації господарства. Також, дослідженню теорії та практики оцінки конкурентоспроможності, тактики та стратегії управління на макро-, мезо- та мікрорівнях присвячені роботи вітчизняних та закордонних вчених: Ю. Бажала, Я. Базилюк, В. Гейця, Д. Галімова, М. Гельвановського, А. Гречан, Я. Жаліла, В. Жуковської, Б. Кваснюка, С. Кірєєва, І. Крючкової, Г. Кулікова, В. Сальникова, А. Сєлєзньова, Л. Федулової, М. Якубовського та ін.
Однак, більшість праць присвячено дослідженню проблем конкурентоспроможності продукції, підприємства, національної економіки. Практично мало розробленими залишаються питання оцінки і підвищення конкурентоспроможності галузі. Наукові дослідження на галузевому рівні охоплюють, як правило, окремі питання розвитку галузі, тобто є розрізненими, відсутній системний підхід. Разом з тим сучасний кризовий стан легкої промисловості потребує логічного продовження дослідження даної проблеми. Все це визначило вибір теми, ціль та завдання дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У дисертаційній роботі висвітлені результати наукових досліджень, які проводилися автором під час виконання тематики науково-дослідних робіт ДУ „Інститут економіки та прогнозування НАН України”: „Розробка критеріїв і механізмів інноваційно-технологічного оновлення економіки та підвищення її конкурентноздатності” (№ ДР 0107U004354) – досліджено розвиток легкої промисловості України на тлі світових тенденцій, розроблено пропозиції щодо визначення напрямків і механізмів реалізації конкурентних переваг галузі; „Розробка методичних рекомендацій за критеріями, які характеризують стан конкуренції на ринку для галузі, регіону, певного товарного ринку” (№ ДР 0106U005569) – визначено тип конкуренції на внутрішньому ринку товарів легкої промисловості та зроблено прогноз щодо його подальших змін.
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна оцінка конкурентоспроможності легкої промисловості України та розроблення основних принципів щодо державної політики формування конкурентних переваг галузі. Досягнення зазначеної мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:
– розвинути поняття конкурентоспроможності галузі на основі аналізу різних його тлумачень;
– порівняти продуктивність праці, інтенсивність інвестиційної та інноваційної діяльності вітчизняної легкої промисловості та відповідних видів промислової діяльності інших країн світу;
– з’ясувати сучасні світові тенденції розвитку легкої промисловості та оцінити перспективи зовнішньоторговельної діяльності галузі;
– дослідити структурні пропорції галузі із застосуванням інструментарію міжгалузевого балансу;
– визначити фінансовий стан галузі на основі аналізу балансу галузі та розрахунку відповідних показників;
– розробити кореляційно-регресійну модель для отримання прогнозу темпів приросту обсягів випуску галузі на середньострокову перспективу;
– узагальнити державні інструменти впливу на подальший розвиток галузі та формування конкурентних переваг через промислову, структурно-інвестиційну та інноваційну політику.
Об’єктом дослідження є легка промисловість України в структурі промислового комплексу.
Предметом дослідження є механізми формування конкурентних переваг легкої промисловості України.
Методи дослідження. У дослідженні застосовано сукупність методів і підходів, що дало змогу реалізувати концептуальну єдність дослідження. Економіко-статистичні та економетричні методи застосовано для отримання прогнозів обсягів продукції галузі. Методи СНР та методологія міжгалузевого балансу застосовані для визначення динаміки вартісної структури випуску, дослідження прямих та повних витрат, внеску факторів праці та капіталу у валову додану вартість легкої промисловості. Методи спостереження, порівняння, групування, та узагальнення, логічний підхід, а також системний підхід щодо аналізу економічних процесів і зв’язків використано для аналізу тенденцій розвитку вітчизняної легкої промисловості, зокрема умов конкуренції на ринку, фінансового аналізу галузі, стану основних засобів, динаміки експорту та імпорту, порівняння показників інвестиційно-інноваційної діяльності з відповідними показниками інших країн. Інформаційну базу дослідження складають законодавчі та нормативно-правові акти України, статистичні дані Держкомстату України, дані офіційної статистики ЄС, монографічні дослідження та статті вітчизняних і зарубіжних авторів.
Наукова новизна одержаних результатів.
Вперше:
– розроблено концепцію реалізації конкурентних переваг галузі з застосуванням інструментарію міжгалузевого балансу, враховуючи відтворювальні процеси, що дозволило визначити динаміку структурних пропорцій вартісного випуску та зіставити їх з відповідними показниками країн ЄС;
– розроблено багатофакторну модель для прогнозування обсягів продукції легкої промисловості із застосуванням ARIMA–моделей, що дозволяє отримати прогнози, спираючись на інформацію, що міститься в передісторії часових рядів; дана модель дозволила отримати прогноз темпів приросту обсягів продукції галузі з урахуванням впливу інвестиційної та експортної складових, а також цінової компоненти.
Удосконалено:
– поняття конкурентоспроможності галузі як такої, яка в процесі відтворення забезпечує зростаючий обсяг доданої вартості на основі підвищення ефективності використання факторів виробництва, впровадження інноваційних технологій, забезпечення інвестиційної привабливості бізнесу, освоєння нових ринків, а також наявності ефективної системи міжгалузевих зв’язків;
– підходи до порівняння продуктивності праці вітчизняної легкої промисловості та відповідних видів промислової діяльності країн ЄС з використанням методики Європейської статистичної системи на основі валової доданої вартості та чисельності зайнятих (apparent labour productivity).
Набуло подальшого розвитку:
– теоретичне та практичне уявлення щодо світових трансформацій у легкій промисловості, що дозволило виділити основні напрямки міграційних процесів у переробній промисловості світу та легкій промисловості, зокрема, прогнозувати подальші світові тенденції розвитку галузі;
– закономірності щодо динаміки та цінових співвідношень товарних позицій галузі в зовнішній торгівлі України, зокрема коефіцієнтів покриття імпорту експортом, виявлення диспропорцій середньозважених експортних та імпортних цін;
– механізм комплексної оцінки фінансового стану галузі з використанням трикомпонентного показника типу фінансової стійкості, абсолютних та відносних показників щодо сукупності великих та середніх підприємств галузі, що дозволило прогнозувати фінансовий стан, визначити можливість підприємств формувати запаси і витрати для підвищення конкурентних переваг;
– наукове обґрунтування механізмів формування конкурентних переваг галузі на основі вироблення рекомендацій та пропозицій щодо напрямків державної промислової, інвестиційної та інноваційної політики, що має сприяти усуненню розриву між розробкою новацій і виробництвом.
Практичне значення одержаних результатів. Результати роботи використано під час підготовки аналітичних матеріалів:
– “Стадії економічного розвитку країн, інновації та конкурентоспроможність”, матеріал використаний при підготовці аналітичної записки „Стан економічної безпеки України”, інформаційних довідок керівництву Міністерства економіки України та Кабінету Міністрів України (лист заступника керівника департаменту з питань економічної, соціальної та екологічної безпеки № 6/10-1630-6-2 від 22.06.07) – розроблені пропозиції щодо підвищення конкурентоспроможності промисловості України.
– „Стан інвестиційної діяльності в Україні та проблеми поліпшення правового забезпечення іноземного інвестування та інвестиційного клімату” (лист № 10-09/1262 від 11.07.07 керівника головної служби соціально-економічного розвитку Секретаріату Президента України) – розроблені пропозиції щодо підвищення інвестиційної привабливості промислового комплексу.
– „Реалізація політики конкурентоспроможності української економіки у програмних документах уряду”, матеріал використаний при підготовці аналітичних записок, інформаційних довідок керівництву Міністерства економіки та КМ України (лист № 146-19/44 від 13.11.07 директора департаменту економічної стратегії Міністерства економіки) – надано пропозиції щодо державної політики конкурентоспроможності за матеріалами секретаріату Комітету з співробітництва та інтеграції Європейської економічної комісії ООН.
– „Зміни у формуванні структури та джерел економічного зростання в Україні”, матеріали використані при підготовці інформаційно-аналітичних матеріалів апарату Ради національної безпеки і оборони (лист заступника Секретаря РНБОУ № 6/10–2399–6–2 від 20.09.07) – розроблені рекомендації щодо подальшого розвитку процесів капіталізації в Україні.
– „Перспективи розвитку високотехнологічних секторів як основи конкурентоспроможності економіки України” (лист № 6/9-915-6-1 від 05.04.07 заступника секретаря РНБОУ), матеріал використаний на засіданні міжвідомчої комісії з питань науково-технічної безпеки при РНБОУ – розроблено пропозиції щодо розвитку галузей економіки країни на інноваційній основі.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки наукового дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: ІV Всеукраїнській ювілейній науковій конференції молодих вчених та студентів „Наукові розробки молоді на сучасному етапі” (м. Київ, КНУТД, 2005 р.); V Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених та студентів „Наукові розробки молоді на сучасному етапі” (м. Київ, КНУТД, 2006 р.); „Міжнародна торгівля у контексті європейської інтеграції: проблеми теорії і практики” (м. Київ, УАЗТ, 2005 р.); „Конкурентоспроможність української економіки” (м. Київ, ДУ „Інститут економіки та прогнозування”, 2006 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано в восьми одноосібних наукових працях, у тому числі чотири статті в наукових фахових виданнях, параграф у колективній монографії, матеріали тез доповідей конференцій. Загальний обсяг опублікованих праць становить 3,1 д.а.
Список литературы ВИСНОВКИ

Результати дисертаційного дослідження дозволили зробити наступні висновки щодо конкурентоспроможності легкої промисловості України та перспектив формування конкурентних переваг галузі:
1. На основі аналізу різних тлумачень „конкурентоспроможності галузі” удосконалено визначення цього поняття. Отже, конкурентоспроможна галузь в процесі відтворення, повинна забезпечувати зростаючий обсяг доданої вартості на основі підвищення ефективності використання факторів виробництва, впровадження інноваційних технологій, забезпечення інвестиційної привабливості бізнесу, освоєння нових ринків, а також наявності ефективної системи міжгалузевих зв’язків.
2. Результати аналізу світових тенденцій розвитку легкої промисловості, дають можливість зробити наступні висновки: відбувається зниження частки легкої промисловості в структурі переробної промисловості провідних країн світу завдяки появі нових наукомістких виробництв, збільшення сфери послуг та переміщенню частини виробництв до країн з більш дешевою робочою силою; простежується тенденція до збільшення світових обсягів виробництва товарів легкої промисловості, завдяки впровадженню досягнень НТП при одночасному скороченні чисельності зайнятих у цій промисловості у високорозвинених країнах; має місце збільшення частки країн азійського регіону в світовому виробництві та експорті товарів легкої промисловості. Серед головних факторів, що впливають на розвиток легкої промисловості: кон’юнктура на світовому ринку сировини, обладнання та вартість робочої сили. Можна прогнозувати, що в подальшому легка промисловість провідних країн світу, зокрема високорозвинених країн ЄС, буде розвиватися в цілому капіталомістким, але одночасно матеріало- та трудо-зберігаючим шляхом.
3. Дослідження зовнішньоторговельної динаміки виявили наступні негативні чинники, що впливали на роботу галузі останнім часом: суттєве погіршення ситуації на внутрішньому ринку через збільшення в десятки разів обсягів імпорту товарів легкої промисловості на неконкурентних для вітчизняних виробників умовах (заниження довідкових цін). Розрахунки середньозважених експортних та імпортних цін за товарними позиціями галузі, що мають найбільшу питому вагу в експорті легкої промисловості України, демонструють переважання в 2,6 разів середньозважених експортних цін легкої промисловості над відповідними імпортними цінами. Задля створення справедливих конкурентних умов на внутрішньому ринку та виявлення реальних масштабів ввезення контрабанди в Україну необхідно проводити відповідний аналіз за статистикою, яка є відкритою в країнах – торговельних партнерах та запровадити подання імпортерами експортної декларації, виданої в країні походження товару.
4. Застосування інструментарію міжгалузевого балансу для аналізу вартісної структури випуску дало змогу зробити наступні висновки: частка проміжного споживання більше ніж втричі перевищує додану вартість, що свідчить про відсутність достатньої кількості видів продукції, виробленої із застосуванням інноваційних технологій та більшої обробки. Актуальним є впровадження ресурсо- та матеріалозберігаючих технологій, а також зменшення залежності галузі від імпортної сировини та матеріалів (політика імпортозаміщення), що дозволить зменшити частку проміжного споживання в структурі випуску та підвищити конкурентність галузі. На підставі аналізу вартісної структури ВДВ легкої промисловості України, можна зробити висновки про перевищення фактору праці над фактором капіталу в 1995–2003 рр., тобто основна маса новоствореної вартості йшла на оплату праці і можливості розширеного відтворення були обмежені. За період з 2000 по 2005 рр. простежується зміна структури ВДВ галузі з переважанням фактору капіталу, що є позитивною тенденцією.
5. Проведена оцінка фінансового стану всієї сукупності великих та середніх підприємств легкої промисловості за критеріями фінансової стійкості, залежності від зовнішніх джерел фінансування та стабільності в довгостроковій перспективі, здійснена на основі трикомпонентного показника типу фінансової ситуації з’ясувала, що в цілому фінансовий стан підприємств є нестійкий. Динаміку змін фінансової стійкості підприємств легкої промисловості можна охарактеризувати як стабільно нестійку, що в свою чергу може вплинути на їх стабілізацію в майбутньому. Позитивними моментами роботи галузі є збільшення кількості прибуткових підприємств за показником чистого прибутку.
6. Порівняння продуктивності праці (на основі валової доданої вартості та чисельності зайнятих) демонструє відставання вітчизняної галузі від середнього показника ЄС–27 в 7,5 разів. Також галузь поступається багатьом країнам за рівнем інвестицій, що вкладаються у виробництво, у тому числі в його інноваційну складову. У країнах-конкурентах сформувалися потужні висококонкуренто-спроможні кластери виробництв, відставання від них багатьох вітчизняних підприємств досягло критичних величин. В умовах лібералізації ринків та збільшення обсягів імпорту вітчизняним виробникам доводиться конкурувати на рівних з продукцією високорозвинених постіндустріальних країн, отже нагальною є потреба підвищення технологічного рівня виробництва та застосування інноваційних механізмів розвитку для формування конкурентних переваг.
7. Згідно з Концепцією Державної програми розвитку легкої промисловості України до 2011 р. 90% інвестицій в галузь планується залучити з недержавних джерел, тобто політика, направлена на створення сприятливого інвестиційного клімату є важливою. Серед заходів, що мають сприяти поліпшенню інвестиційного клімату наступні: забезпечення стабільності та подальшого розвитку виробництва на основі конкурентоспроможної частини виробничого апарату; підвищення ефективності інституційного середовища для інвестиційної діяльності; зниження темпів інфляції та реальної відсоткової банківської ставки до рівня, що стимулює інвестиції у виробництво; забезпечення гарантій інвестицій вітчизняних і закордонних інвесторів; створення організацій за участю держави в страхуванні інвестицій від економічних і політичних ризиків; участь у міжнародних угодах зі страхування та гарантій інвестицій; формування фінансової інфраструктури інвестиційного процесу, що адекватна ринковій економіці; створення відповідного податкового режиму, що направлений на стимулювання інвестиційної діяльності; введення диференційованого підходу в наданні пільг; розвиток і удосконалення механізму стимулювання іноземних інвестицій на регіональному рівні (регіональні резервні фонди, регіональні та міжрегіональні організації сприяння інвестиціям, вільні економічні зони).
8. Інноваційна політика повинна бути направлена на досягнення наступних результатів: покращення споживчих властивостей продукції на основі технічного оновлення та модернізації основних виробничих фондів, автоматизації та комп’ютеризації процесів проектування та виготовлення продукції легкої промисловості; впровадження гнучких виробничих систем для забезпечення швидкої переналагодженості виробництва на зміну асортименту відповідно до потреб ринку; впровадження матеріалозберігаючих технологій, використання екологічно чистих матеріалів і технологій виробництва; створення технологій, що забезпечують ефективне використання сировинних ресурсів.
9. Нагальним є питання формування промислової політики на базі галузевих прогнозів у рамках цільових програм розвитку конкретних видів економічної діяльності. У рамках даної дисертаційної роботи дане питання вирішено шляхом розробки багатофакторної моделі для прогнозування темпів приросту обсягів випуску галузі. Розробка даного прогнозу здійснена з використанням вибіркової лінійної багатофакторної моделі. На період 2007–2009 рр. прогнозовані індекси обсягів продукції мають наступні значення: за найбільш ймовірним сценарієм розвитку – 102,7, 102,0 та 101,2 відсотків; за оптимістичним сценарієм розвитку – 109,4, 108,5 та 107,8 відсотків; за песимістичним сценарієм розвитку – 100,0, 100,4 та 100,5 відсотків. Отримана багатофакторна модель може бути застосована для прогнозування впливу інвестиційної складової, експортної складової та цінової компоненти на темпи приросту обсягів продукції галузі.
10. Сучасні технології характеризуються масштабністю і капіталомісткістю, вони виходять далеко за рамки можливостей одного підприємства і навіть галузі. Для їх реалізації необхідні значні інвестиції, міжгалузеві об’єднання капіталів, координація діяльності наукових установ з виробничими підприємствами. У легкій промисловості організаційно-економічний механізм реформування структури галузі задля підвищення її конкурентоспроможності та можливості продукувати інновації має полягати в створенні високотехнологічних кластерів, які мають об’єднати провідні галузеві наукові установи, промислові підприємства, фінансово-інвестиційні структури та фонди, у тому числі венчурне фінансування, лізингові компанії, а також державну структуру, що має координувати розвиток промисловості відповідно до пріоритетів державної інноваційної політики та провідних світових досягнень в цій сфері.



Список використаних джерел

Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. ― М.: Ось-89, 1997. ― Кн.1: О причинах увеличения производительности труда и о порядке, в соответствии с которым продукт труда естественным образом распределяется между различными класами народа. ― 256 с.
Рикардо Д. Сочинения: В 5 т. / Пер. с англ. ― М.: Госполитиздат – Соцэкгиз, 1961. ― Т.5: Письма к экономистам. ― 271 с.
Маршалл А. Принципи економічної науки: Реферат підручника / Фещенко В.М. (референт-уклад.) ― К.: АДС ”УМКЦентр”, 2001. ― 216 с. ― (Науково-популярна серія „Вершини економічної думки”).
Шумпетер Й.А. Капитализм, социализм и демократия / Пер. с англ.; Под ред. В.С. Автономова. ― М: Экономика, 1995. ― 540 с.
Шумпетер Й. А. История экономического анализа: В 3 т. / Санкт-Петербургский гос. Ун-т экономики и финансов; высшая школа экономики (Москва) ― Спб.: Экономическая школа, 2004. ― Т.1 ― 494 с.
Робинсон Дж. В. Экономическая теория несовершенной конкуренции / Пер с англ. — М.: Прогресс, 1986. ― 471 с.
Чемберлин Э. Теория монополистической конкуренции. Реориентация теории стоимости ― М.: Экономика, 1996. ― 351 с.
Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студентів екон. спец. закл. освіти у 2 ч. / Будаговська С., Кілієвич О., Луніна І. та ін.; За заг. ред. Будаговської С. / Українська Академія державного управління при Президентові України. ― К: Основи, 1998. ― 518 с.
Иванова Е.А. Микроэкономика. Теория конкуренции и конкурентных преимуществ: Учеб. пособие / Е.А. Иванова, А.А. Быкова. ― Спб.: Изд-во СПбГТУ, 1996. ― 64 с.
Котлер Ф. Основы маркетинга / Пер. с англ.; Общ. ред. Е.М. Пеньковой. ― М.: Прогресс, 1990. ― 736 с.
Макконел К.Р. Экономикс: В 2 т. / К.Р. Макконел, С.Л. Брю. ― М.: Республіка, 1992. ― Т.2 ― 400с.
Емцов Р.Г. Микроэкономика: Ученик / Р.Г. Емцов, М.Ю. Лукин. ― М.: ДИС, 1997. ― 320 с.
Гельвановский М., Жуковская В., Трофимова И. Конкурентоспособность в микро-, мезо- и макроуровневом измерениях // Российский экономический журнал. ― 1998. ―№3. ― С. 67-77.
Завьялов П. Конкурентоспособность и маркетинг // Российский экономический журнал. ― 1995. ― №12. ― С. 50-56.
Моисеева Н.К., Анискин Ю.Г. Современное предприятие: конкурентоспособность, маркетинг, обновление. ― М.: Внешторгиздат, 1993. ― 221 с.
Пути повышения экспортной продукции. / Под ред. Масштабей В.Я., Желудковой Л.А. ― Киев: Наукова думка, 1988. ― 264 с.
Большой экономический словарь / Под ред. А. Н. Азримяна. ― М.: Фонд „Правовая культура”, 1994. ― 528 с. ― С. 234.
Экономическая стратегия повышения конкурентоспособности развитых капиталистических стран. ― М.: ИНИОН, 1988. ― 145 с.
Долинская М.Г., Соловьёв И.А. Маркетинг и конкурентоспособность промышленной продукции. ― М.: Изд-во стандартов, 1991. ― 125 с.
Сальников В.А., Галимов Д.И. Конкурентоспособность отраслей российской промышленности ― текущее состояние и перспективы // Проблемы прогнозирования. ― 2006. ― №2. ― С. 55-82.
Портер М. Международная конкуренция. / Пер. с англ.; Под ред. В.Д. Щетинина. ― М.: Междунар. отношения, 1993. ― 896 с. ― С.732.
Селезнёв А. Инфраструктура рынка и конкурентоспособность России // Экономист. ― 1996. ― №2. ― С. 9-25.
Дерманов В.К. Япония и США: проблемы торговой конкуренции. ― М: Междунар. отношения, 1985. ― 192 с.
Грейсон Дж. К. мл., О’Дели К. Американський менеджмент на пороге XXI века. ― М: Экономика, 1991. ― 319 с.
Гельвановский М.И., Жуковская В.М., Трофимова И.Н. Национальная конкурентоспособность: понятие, факторы, показатели // Вопросы статистики. ― 1999. ― №12. ― С. 15.
Борисенко З.М. Основи конкурентної політики: Підручник. ― К.: Таксон, 2004. ― 704 с.
Гельвановский М.И., Жуковская В.М. Конкурентоспособность в глобальной системе координат // МЭ и МО. ― 1998. ― №7. ― С. 146-152.
Гельвановский М.И., Жуковская В.М. О методах межотраслевого сопоставления показателей конкурентоспособности // Вопросы статистики. ― 2000. ―№3. ― С. 18-24.
Інноваційна стратегія українських реформ / А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, А.К. Кінах та ін. ― К: Знання України, 2002. ― 337 с. ― Бібліогр.: с. 322-336.
Геєць В.М. Інноваційні перспективи України / Геєць В.М., Семиноженко В.П. ― Харків: Константа, 2006. ― 272 с. ― Бібліогр.: с. 258-271. ― С. 233- 234.
Конкурентоспроможність національної економіки / За ред. д-ра екон. наук Б.Є. Кваснюка. ― К.: Фенікс, 2005. ― 582 с.
Крючкова І.В. Конкурентоспроможність економіки України // Структурні чинники розвитку економіки України. — К.: Наукова думка, 2004. 317 с.― С. 146– 182.
Конкурентоспроможність економіки України: стан і перспективи підвищення / За ред. д-ра екон. наук І.В. Крючкової. ― К.: Основа, 2007. ― 488 с.
Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації / Національний ін-т стратегічних досліджень / За ред. Я.А. Жаліла. ― К.: Знання, 2005. ― 388 с.
Базилюк Я.Б. Конкурентоспроможність національної економіки: сутність та умови забезпечення (Монографія). ― К.: НІСД, 2002. ― 132 с. (Сер. „Економічні стратегії”; Вип. 7). ― Бібліогр.: с. 122-126.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.