У нас уже 19973 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений


 






Название Управління інноваційним потенціалом регіону
Количество страниц 224
ВУЗ Львівська комерційна академія
Год сдачи 2008
Содержание Зміст

Вступ........................................................................................................................3
Розділ 1 Теоретико-методологічні засади дослідження
інноваційного потенціалу регіону......................................................................8
1.1. Інноваційний потенціал регіону: суть, функції та структура...............8
1.2. Фактори розвитку інноваційного потенціалу регіону.........................38
1.3. Методичні підходи до оцінки інноваційного потенціалу регіону.....54
Висновки до розділу 1…………………………………………………….66
Розділ 2 Використання інноваційного потенціалу
регіональної агломерації “Дрогобиччина”....................................................68
2.1. Аналіз процесу формування та використання
інноваційного потенціалу регіональної агломерації “Дрогобиччина”............68
2.2. Оцінка інноваційного потенціалу регіональної
агломерації “Дрогобиччина”...............................................................................87
2.3. Економетрична модель оцінки впливу інноваційного потенціалу
на розвиток регіону...............................................................................................95
Висновки до розділу 2…………………………………………………...104
Розділ 3 Шляхи підвищення ефективності інноваційного
потенціалу регіону.............................................................................................107
3.1. Оптимізація структури і стимулювання розвитку
інноваційного потенціалу регіону.....................................................................107
3.2. Створення організаційно-економічного механізму
управління функціонуванням інноваційного потенціалу регіону.................126
3.3. Прогнозування розвитку інноваційного потенціалу регіону...........152
Висновки до розділу 3………………………………………………………..168
Висновки.............................................................................................................169
Додатки……………………………………………………………………….. 175
Список використаних джерел.........................................................................214



ВСТУП
Актуальність теми. Проблема забезпечення сталого розвитку економіки регіонів та України загалом вимагає: розроблення інноваційної моделі розвитку національної економіки; надання великого значення інформаційному розумінню інтелектуального потенціалу людини і нації; опрацювання механізму піднесення її духовно-інформаційної мобільності, цілеспрямованого формування інтелекту. Вирішення даної проблеми в умовах становлення ринкових відносин доцільно розпочати з регіонів культурно та економічно привабливих, ресурсно багатих, інвестування інноваційної діяльності яких може принести швидку віддачу. До таких слід віднести регіон, куди входять міста: Дрогобич, Борислав, Стебник, Трускавець та Східницю.
Слід зазначити, що першою інноваційною структурою в Україні був Трускавецький валеологічний інноваційний центр, який став базовою структурою СЕЗ «Курортополіс Трускавець». Однак розвиток курортополісу Трускавець та ефективне використання наявних в регіоні рекреаційних ресурсів можливе лише при збалансованому розвитку інфраструктури всього регіону, оскільки в Дрогобичі розвиваються нафтопереробний та машинобудівний комплекси, а в Бориславі та Стебнику – функціонують підприємства видобувної та хімічної промисловостей. Саме з метою досягнення збалансованого розвитку усіх зазначених суб‘єктів в регіоні було утворено регіональну агломерацію “Дрогобиччина”.
Своєю чергою, для відпрацювання стратегії збалансованого інноваційного розвитку агломерації, актуальною стає проблема формування дієвого механізму управління інноваційним потенціалом регіону.
Досліджували окремі аспекти даної проблеми: формуванням понятійного апарату, створенням методики оцінки інноваційного потенціалу регіону, розробленням теоретико-методологічних основ побудови інноваційної моделі регіональної економіки багато вітчизняних та зарубіжних учених. Зокрема заслуговують на увагу роботи Л.Л.Антонюка, О.Ф.Балацького, М.Данько, В.В.Дорофієнка, С.М.Ілляшенка, Ю.М.Канигіна, М.В.Одрехівського, А.М.Поручника, Г.Й.Жица, Ю.Максимова, С.Митякової, О.Митякова, В.Новохатського, Г.И.Сідунова та інших.
Позитивно оцінюючи результати досліджень вказаних авторів щодо інноваційного потенціалу регіону, необхідно зазначити, що в них не знайшли належного висвітлення і вимагають подальшої розробки питання управління інноваційним потенціалом регіону. Недостатня глибина досліджень у цьому напрямку призвела до того, що на сьогоднішній день відсутні: загальноприйнята структурна будова інноваційного потенціалу регіону; уніфікована методика оцінки інноваційного потенціалу регіону; ефективний механізм організації функціонування та розвитку інноваційного потенціалу регіону; моделі впливу інноваційного потенціалу на динаміку економічного зростання в регіоні. Тому тема дисертаційного дослідження є актуальною та своєчасною.
Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Висновки та пропозиції щодо ролі інноваційного потенціалу в системі факторів економічної безпеки території використані при виконанні Дрогобицьким державним педагогічним університетом ім. Івана Франка науково-дослідної роботи “Дослідження шляхів забезпечення економічної безпеки територій” (номер державної реєстрації теми 0105U001878).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження процесів формування та використання інноваційного потенціалу в регіоні, розроблення рекомендацій щодо підвищення його ефективності. Для досягнення цієї мети були поставлені і вирішувались наступні завдання:
- уточнити суть, функції та структуру інноваційного потенціалу регіону;
- визначити сукупність факторів розвитку інноваційного потенціалу регіону;
- розробити методику оцінки інноваційного потенціалу регіону;
- провести аналіз та оцінку розвитку і використання інноваційного потенціалу регіональної агломерації “Дрогобиччина”;
- розробити рекомендації щодо оптимізації структурної будови інноваційного потенціалу регіональної агломерації “Дрогобиччина”;
- розробити організаційну модель управління інноваційним потенціалом регіональної агломерації “Дрогобиччина”;
- побудувати економетричну модель аналізу, оцінки та прогнозування впливу інноваційного потенціалу на розвиток регіону.
Об‘єктом дослідження є процеси формування інноваційного потенціалу регіону та організаційно-управлінський механізм його ефективного функціонування.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні основи формування, використання та розвитку інноваційного потенціалу регіону.
Методи дослідження. У процесі дослідження використовувались загальнотеоретичні, економіко-статистичні та економетричні методи. Зокрема, для вирішення поставлених завдань використовувались наступні методи: системно-структурний та абстрактно-логічний – при дослідженні сутності поняття “інноваційний потенціал регіону”, визначенні його структурної будови, встановленні сукупності факторів, що впливають на його ефективне використання. За допомогою економіко-статистичних методів досліджувались основні тенденції формування та використання інноваційного потенціалу регіональної агломерації “Дрогобиччина”. Зокрема, використовувались методи порівняльного аналізу та анкетування. Економетричні методи застосовувались при побудові економетричної моделі впливу інноваційного потенціалу на розвиток регіону.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, які визначають правила інноваційної діяльності та засади регіональної політики, матеріали науково-практичних конференцій, літературні джерела, періодичні видання та Internet-ресурси, які належать до проблематики інноваційної діяльності, статистичні дані Держкомстату України, статистичні дані, отримані автором шляхом анкетування суб‘єктів інноваційної діяльності регіональної агломерації “Дрогобиччина”.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації узагальнено методологічні основи та практичний підхід до управління інноваційним потенціалом регіону. Основні результати, одержані автором у процесі вирішення поставлених у дисертації завдань і які відображають наукову новизну дослідження, полягають у наступному:
вперше:
- розроблено організаційну модель управління формуванням, ефективним функціонуванням та розвитком інноваційного потенціалу регіону;
уточнено:
- суть поняття “інноваційний потенціал регіону”;
- функціональне призначення інноваційного потенціалу регіону;
- структурну будову інноваційного потенціалу регіону;
дістали подальшого розвитку:
- визначення сукупності факторів розвитку інноваційного потенціалу регіону;
- підходи до оцінки інноваційного потенціалу регіону;
- економетричне моделювання впливу інноваційного потенціалу на розвиток регіону.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці науково обґрунтованих рекомендацій органам місцевого самоврядування щодо управління інноваційним потенціалом регіону з метою побудови та реалізації інноваційної моделі розвитку економіки.
Основні положення та результати дисертаційної роботи були використані у навчальному процесі спільної кафедри інноватики МОН України та НАН України Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка при викладанні дисциплін: “Інноваційний менеджмент”, «Основи інноваційної діяльності» (довідка № 1271).
Положення дисертаційної роботи, що стосуються дослідження інноваційного потенціалу машинобудівного та аграрного комплексів Регіональної агломерації «Дрогобиччина» використані при розробці програмних документів створення регіональної агломерації «Дрогобиччина» (довідка № 007.07).
Положення дисертаційної роботи, що стосуються розвитку інноваційного рекреаційного потенціалу Регіональної агломерації «Дрогобиччина», використані у підготовці та реалізації «Стратегії розвитку агротуризму в Дрогобицькому районі до 2015 року» (довідка № 2/25-2264).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням, у якій викладено авторський підхід щодо управління інноваційним потенціалом регіону. Представлені у роботі наукові положення, висновки та пропозиції одержані автором самостійно.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати досліджень доповідались та обговорювались на науково-практичних конференціях: “Современные направления теоретических и прикладных исследований” (м.Одеса, 2007 р.); “Наука і життя: українські тенденції, інтеграція у світову наукову думку” (м.Київ, 2007 р.); “Управління регіональним розвитком: теорія і практика” (Дрогобич, 2007 р.).
Публікації. Результати дисертації опубліковано у 10 наукових працях, серед яких 7 статей – у наукових журналах і збірниках наукових праць, що визнані ВАК України фаховими з економіки. Загальний обсяг публікацій становить 3,63 др.арк..
Структура і обсяг роботи. Відповідно до мети та завдань дослідження визначено структуру роботи, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертаційної роботи становить 224 стор. комп‘ютерного тексту, в тому числі 28 таблиць та 11 рисунків, з яких лише 5 займають всю площу сторінки. Список використаних джерел із 129 найменувань викладений на 11 стор., а 13 додатків – на 41 стор.
Список литературы ВИСНОВКИ
У дисертації теоретично досліджене поняття “інноваційний потенціал регіону” та запропоновано практичні рекомендації органам місцевого самоврядування щодо підвищення ефективності процесу управління інноваційним потенціалом регіону. За результатами проведеного дослідження можна обґрунтувати наступні висновки і пропозиції:
1. Розкрито сутність поняття “інноваційного потенціалу регіону” та його функціональне призначення. Під інноваційним потенціалом регіону слід розуміти здатність регіону як окремої економічної одиниці в існуючих соціально-економічних та політичних умовах, використовуючи власний науково-технічний потенціал створювати новації, отримувати новації або проміжні результати ззовні та, враховуючи інноваційну інфраструктуру регіону і сформовану інноваційну культуру, доводити їх до кінцевого споживача. Розрізняють дві групи функцій інноваційного потенціалу регіону. До першої належать загальні функції:
1) генеруюча – забезпечення умов для виникнення ідеї новації;
2) виробнича – перетворення ідеї в конкретний продукт – новацію;
3) збутова – доведення новації до кінцевого споживача.
До другої групи належать спеціальні функції:
1) створення основи для кооперації даного економічного регіону з іншими районами країни, а при експортній орієнтації регіону – також за кордоном;
2) створення умов для поліпшення добробуту населення;
3) вихід регіону на якісно новий техніко-технологічний рівень розвитку.
2. Уточнено структуру інноваційного потенціалу регіону з виділенням наступних структурних елементів: науково-технічний потенціал, маркетингова складова, інноваційна інфраструктура, інноваційна культура. Своєю чергою науково-технічний потенціал – це кадрова, матеріально-технічна, інформаційно-методична та організаційно-управлінська складові та новації, отримані регіоном ззовні.
Маркетингова складова інноваційного потенціалу регіону – здатність регіону, використовуючи наявні ресурси, існуючу інноваційну інфраструктуру та сформовану інноваційну культуру комерціалізувати результати науково-технічної діяльності та забезпечити їх ефективне використання. До неї входять наступні структурні елементи: людські, фінансові, інформаційні ресурси, необхідні для доведення новації до кінцевого споживача, тобто перетворення новації у інновацію.
3. Визначено сукупність факторів, які впливають на розвиток та ефективне функціонування інноваційного потенціалу регіону. За змістом фактори можна розділити на такі групи:
1) нормативно-правові;
2) фінансово-економічні;
3) організаційні.
Проаналізувавши вплив нормативно-правових факторів, слід виділити наступні позитивні та негативні моменти. До позитивних належить намагання останніми роками законодавчо врегулювати сферу інноваційної діяльності шляхом прийняття базових законопроектів: Закон України “Про інноваційну діяльність”, Закон України “Про науково-технічну діяльність”, Закон України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” і т.д. Недоліком українського інноваційного законодавства є той факт, що законодавчо не врегульовані фундаментальні проблеми: не розроблено чіткого механізму торгівлі інтелектуальною власністю, зокрема створеної в державному секторі економіки; не прийнято Закон “Про інноваційну статистику”; не розроблено механізму державного або приватного страхування інноваційних ризиків; не розроблено ефективних механізмів залучення фінансових ресурсів в інноваційну сферу; механізм стимулювання інноваційної діяльності, який закладено в Законі України “Про інноваційну діяльність” містить багато можливостей для використання корупційних схем; значна кількість прийнятих нормативних актів носить декларативний та суперечливий характер.
До другої групи факторів належать:
1) система фінансування інноваційної діяльності;
2) система формування сприятливого економічного середовища в інноваційній сфері.
Аналізуючи забезпечення інноваційної діяльності фінансовими ресурсами, слід відзначити:
- наявність значної кількості можливих джерел фінансування в регіоні. Однак реалії показують, що в умовах перехідної економіки значна частина джерел, які активно використовуються в країнах з розвиненими ринковими відносинами, з різних причин (недосконале законодавство, відсутність або недостатній розвиток ринкових фінансових інститутів, обмежений доступ до необхідної інформації та відсутність кваліфікованих спеціалістів, наявність бюрократично-корумпованих перепон на шляху до джерел фінансування тощо), є недоступними для суб‘єктів інноваційної діяльності.
- відсутність ефективної державної та регіональної інноваційної політики, зокрема у сфері її фінансового забезпечення, через що реалізація інноваційних проектів значною мірою залежить від фінансової спроможності суб‘єктів господарювання, оскільки основним джерелом фінансування інноваційної діяльності є власні кошти суб‘єктів інноваційної діяльності – 70-80%.
У світовій практиці державна підтримка інноваційної сфери відбувається шляхом прямого і непрямого регулювання. Прямі методи регулювання мають переважно дві форми: адміністративно-відомчу і програмно-цільову. Адміністративно-відомча форма передбачає пряме дотаційне фінансування відповідно до спеціальних законів. Програмно-цільова форма – це конкретне фінансування в рамках державних програм підтримки нововведень, створення системи держконтрактів на придбання тих чи інших товарів і послуг, надання пільгових кредитів фірмам, що розробляють і доводять до комерціалізації нові продукти.
До непрямих методів належать податкова, кредитна, митна, амортизаційна і цінова політика. Ці методи використовуються насамперед для створення сприятливого інноваційного клімату.
До третьої групи належать організаційні фактори: механізм інноваційної діяльності в регіоні; формування та реалізація інноваційної політики регіону.
4. У результаті дослідження методики оцінки інноваційного потенціалу регіону було розроблено систему показників, які описують його структурні елементи та запропоновано алгоритм проведення відповідної оцінки. Особливу увагу приділено механізму збору необхідної статистичної інформації та запропоновано отримувати інформацію про рівень інноваційної культури, інноваційну інфраструктуру, маркетингову складову тощо методом анкетування. Даний механізм передбачає участь органів державного самоврядування, суб‘єктів інноваційної діяльності та вищих навчальних закладів.
5. У результаті проведеного аналізу та оцінки функціонування інноваційного потенціалу регіональної агломерації “Дрогобиччина” можна зробити наступні висновки: після значного погіршення кількісних та якісних параметрів інноваційного потенціалу регіону в період економічної кризи, наприкінці 90-х років, спостерігається стабілізація та певні ознаки зростання. Позитивним фактом є поява підприємств інноваторів-лідерів, які здійснюють повний цикл створення інновації, та інноваторів-послідовників, які вкладають фінансові ресурси в новітні технології та придбання інтелектуальної власності. Серед негативних моментів: недостатній обсяг фінансового забезпечення інноваційної діяльності в регіоні; відсутність диференціації джерел залучення фінансових ресурсів; значне переважання серед інноваційно активних підприємств суб‘єктів господарювання, які вкладають фінансові ресурси лише в модернізацію засобів виробництва; відсутність належного інформаційного забезпечення та використання сучасних методів організації інноваційної діяльності; низький рівень розвитку інноваційної інфраструктури та інноваційної культури в регіоні; відсутність регіональної стратегії розвитку інноваційної сфери.
6. Дослідження інноваційної інфраструктури як складової інноваційного потенціалу регіону дозволило вдосконалити процес її формування та функціонування. Інноваційна інфраструктура в регіоні повинна бути мережею взаємопов’язаних структурних одиниць, які надають необхідні послуги суб’єктам інноваційної діяльності. Це повинні бути структури основним видом діяльності яких є сприяння ефективній інноваційній політиці в регіоні та за його межами. Пропонується формувати інноваційну інфраструктуру, керуючись її функціональним призначенням. Особливу увагу приділено створенню структурних елементів кредитно-фінансової сфери інноваційної інфраструктури, які повинні утворюватись та функціонувати на основі принципів: цілісності, постійності; забезпеченості. Запропоновано практичні заходи, реалізація яких дозволить підвищити ефективність формування та функціонування інноваційної інфраструктури в регіоні.
7. Дослідження інноваційної культури як складової інноваційного потенціалу регіону дозволило запропонувати механізм підвищення її рівня в регіоні. Даний механізм включає: виявлення факторів, які впливають на формування інноваційної культури на рівні особистості, організації та регіону; реалізацію комплексу заходів для підвищення її рівня; проведення постійного моніторингу рівня інноваційної культури та внесення відповідних коректив.
8. У результаті узагальнення теоретичного матеріалу та практичного дослідження інноваційного потенціалу регіону було розроблено організаційну модель управління формуванням, ефективним функціонуванням та розвитком інноваційного потенціалу регіону. Дана модель передбачає: утворення в складі виконавчого органу регіональної агломерації “Дрогобиччина” департаменту розвитку, який реалізовуватиме інноваційну політику на території всього регіону; збір, обробку та зберігання необхідної суб‘єктам інноваційної діяльності інформації; формування інноваційної стратегії розвитку Регіональної агломерації “Дрогобиччина”, яка передбачає утворення мережі інноваційних структур – технопарків, рекрополісів, бізнес-інкубаторів та їх ефективну взаємодію в єдиному народногосподарському комплексі, що забезпечить збалансований розвиток усієї Регіональної агломерації “Дрогобиччина”; забезпечення необхідними фінансовими ресурсами суб‘єктів інноваційної діяльності шляхом залучення традиційних джерел фінансування та створення умов для використання нових джерел – венчурний капітал, муніципальні цінні папери; формування мережі консультаційно-освітніх структур, які зможуть надавати необхідні послуги суб‘єктам інноваційної діяльності та готувати кадровий потенціал; розробку заходів щодо представлення суб‘єктів інноваційної діяльності Регіональної агломерації “Дрогобиччина” на вітчизняному та світовому ринках.



Список використаних джерел

1. Андрощук Г.А. Государственная инновационная политика // Бизнес-информ. – 1997. – № 1. – С.37 - 40.
2. Андрощук Г.А. Стимулювання інноваційної діяльності // Стратегія економічного розвитку України. – 2001. – № 1-3. – С.177 - 184.
3. Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: Моногр. – К.: КНЕУ, 2003. – 394 с.
4. Анышин В.М. Промышленная политика и инновационная стратегия. – М.: Статистика, 1995. – 28 с.
5. Артюшкова А.В. Стимулирование инновационной деятельности //www.uran.donetsk.ua/ ~masters/2004/fem/artyushkova/diss/index.htm
6. Балабанов И.Т. Кратний курс инновационного менеджмента: Учеб. пособ. – СПб., Питер, 2000. – 208 с.
7. Большая Советская Энциклопедия //www.cultinfo.ru/fulltext /1/001/008/091/960.htm
8. Бондаренко О.О. Оптимізація інвестиційного забезпечення інноваційної складової економічного зростання в Україні: Автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.02.02. / Укр. акад. банківської справи. – Суми, 2000. – 17 с.
9. Бочаров C.А. Факторы инновационной активности //transfer.eltech.ru/innov/archive.nsf/0d592545e5d69ff3c32568fe00319ec1/f33e0539f375d6ecc3256ae6006102eb?OpenDocument&Highlight=2,_10n0gbrg5us2u01fg0nn0bog_
10. Бугай Б.І., Мізерник І.П., Одрехівський М.В., Франків Н.П. Проблеми створення та функціонування агротехнопарку «Дрогобич» // Регіональна економіка. – 2006. – № 2. – С.238 - 245.
11. Бугера Л.О. Реалізація стратегії інноваційного розвитку економіки України в системі венчурного фінансування // Актуальні проблеми економіки. – 2002. – № 12. – C.75 - 79.
12. Василенко В.О. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, Фенікс, 2003. – 440 с.
13. Воронин А.Г., Лапин В.А., Широков А.Н. Основы управления муниципальным хозяйством. – М.: Статистика, 1988. – 270 с.
14. Галушко Є.С. Підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу в умовах переходу до ринкових відносин (на прикладі промислових підприємств Донбасу): Автореф. дис. … канд.екон.наук / Ін-т економіки промисловості. – Донецьк, 1999. – 23 с.
15. Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. Інноваційна стратегія українських реформ. – К.: Знання України, 2002. – 326 с.
16. Гапоненко Н.И. Инновации и инновационная политика на этапе перехода к новому технологическому порядку // Вопросы экономики. – 1997. – №9. – С.84 - 97.
17. Гинтнер Г. Введение в эконометрию. – М.: Статистика, 1964. – 512 с.
18. Гладкий Ю.Н., Чистобаев А.И. Основы региональной политики: Учебник. – СПб.: Михайлов В.А., 1998. – 280 с.
19. Глазьев С.П. Реорганизация научно-технического потенциала // Экономист. – 1992. – № 1. – С.22 - 33.
20. Головач Л.Г., Краюхин Г.А., Шайбакова Л.Ф. Регулирование инновационных процессов в регионе. – СПб.: Гос. инж.-экон. ун-т, 1997. – 326 с.
21. Гольдштейн Г.Я. Инновационный менеджмент: Учеб. пособ. – Таганрог.: ТРТУ, 1998. – 132 с.
22. Городиський Т.І. Інноваційний потенціал регіональної агломерації «Дрогобиччина»: особливості формування та реалізації // Науковий вісник: Зб. науково-технічних праць. Вип.16.7. – Львів: НЛТУУ, 2006. – С.249 - 258.
23. Городиський Т.І. Інноваційний потенціал регіону: суть, функції та структура // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць Дніпропетровського національного університету. Вип. 220: В 3-х томах, том 3.-Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – С.889-901.
24. Городиський Т.І. Методика оцінки інноваційного потенціалу регіону // Науковий вісник: Збірник науково-технічних праць. Вип. 16.6. – Львів: НЛТУУ, 2006. – С.235 - 241.
25. Городиський Т.І. Оптимізація структурної будови інноваційного потенціалу регіону //Науковий вісник: Збірник науково-технічних праць. Вип.17.1. – Львів: НЛТУУ, 2007. – С.193 - 201.
26. Городиський Т., Жовнір О., Цюник В., Куротчин О. Інвестиції та місцевий економічний розвиток: Метод. рекомендації. – Дрогобич: Коло, 2003. – 56 с.
27. Громека В.И. США: научно-технический потенциал. – М.: Мысль, 1987. – 152 с.
28. Грубер Й. Економетрія. Вступ в економетрію. – К.: Астар, 1966. – 655 с.
29. Дагаев А. Венчурный бизнес: управление в условиях кризиса. //http://www.ptpu.ru/issues/3_03/12_3_03.htm
30. Данько М.С. Інноваційний потенціал у промисловості України // Економіст. – 1999. – № 10. – С. 26 - 32.
31. Денисюк В.А., Красовська О.В. Напрямки розвитку венчурного фінансування в країнах ЄС та актуальність їх використання в Україні // Проблеми науки. – 2002. – № 11. – С. 9 - 20.
32. Джаин И.О. Оценка трудового потенциала: Моногр. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2002. – 250 с.
33. Довідник з Історії України / Ін-т іст. досл. Львів. нац. ун-ту ім.І.Франка; За ред. І.Підкови і Р.Шуста. – К.: Генеза, 2001. – 340 с.
34. Дорофиенко В. В. Управление научно-техническим потенциалом региона: организационно-информационные аспекты. – К.: УкрИНТЄИ, 1995. – 216 с.
35. Елимова М.Ю. К определению понятия «инновационный потенциал» // Методы активизации инновационных процессов. – 1998. – № 4. – С.16-22.
36. Ермасов С.В. Финансовое стимулирование инновационной деятельности. СПб.: СПЭА, 1997. – 51 с.
37. Єлейко В. Основи економетрії. – Львів: Марка Лтд, – 1995. – 191 с.
38. Єпіфанов А.О, Сало І.В. Регіональна економіка: Навч. посіб. – К.: Наук. думка, 2000. – 341 с.
39. Жаров В.О. Інтелектуальна власність в Україні: правові аспекти набуття, здійснення та захисту прав. – К.: Вид.дім “Ін Юре”, 2000. – 188 с.
40. Жихаревич Б.С. Современная экономическая политика городских и региональных властей: Учебное пособие. – СПб.: ИСЭП РАН, 1995. – 240 с.
41. Жиц Г. И. Инновационный потенциал высшей школы: параметры. // Саратовский гос. техн. ун-т. – Саратов, 2001. – 178 с.
42. Жиц Г.И. Инновационный потенциал и развитие экономических систем: проблемы оценки //transfer.eltech.ru/innov/archive.nsf/0d592545e5 d69ff3c32568fe00319ec1/946172db552d0d26c3256b7f005fbe3c?OpenDocument
43. Закон України “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”: від 16.02.2003 //zakon.rada.gov.ua . – N 433-IV.
44. Занадворов В.С., Занадворова А.В. Экономика города: Учеб. пособ. – М.: Академкнига, 1998. – 140 с.
45. Избранные вопросы современного инновационного менеджмента для малых и средних предприятий / Под ред. к.т.н. Р.Мюллера, к.т.н. В.Соловьева. – К.: «ДЕМІУР», 1999. – 284 с.
46. Ильин М.С. Научно-технический потенциал стран СЭВ: состояние, взаимодействие. – М.: Экономика, 1984. – 119 с.
47. Инновационный менеджмент: Справ. пособ. / Под ред. П.Н.Завлина, А.К.Казанцева, Л.Э.Миндели. – СПб.: Наука, 1997. – 560 с.
48. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: Навч. посібник. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2003. – 278 с.
49. Інноваційна діяльність у Львівській області: Стат. зб. Держ. ком. стат. України; Гол. упр. стат. у Львів. обл. – 2007. – 77 с.
50. Інноваційне законодавство України: Повне зібрання нормативно-правових актів / За заг. ред. Костицького В.В., Рижова В.Л. – К., 2003. – Т.1. – 284 с.
51. Інноваційне законодавство України: Повне зібрання нормативно-правових актів / За заг. ред. Костицького В.В., Рижова В.Л. – К., 2003. – Т.2. – 192 с.
52. Інноваційне законодавство України: Повне зібрання нормативно-правових актів / За заг. ред. Костицького В.В., Рижова В.Л. – К., 2003. – Т.3. – 152 с.
53. Йохна М.А., Стадник В.В. Економіка і організація інноваційної діяльності: Навч. посіб. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2005. – 400 с.
54. Каныгин Ю.М. Научно-технический потенциал (проблемы накопления и использования). – Новосибирск: Наука, 1984. – 154 с.
55. Кардаш В.Я., Павленко І.А., Шафалюк О.К. Товарна інноваційна політика: Підруч. – К.: КНЕУ, 2002. – 266 с.
56. Клас А., Гергели К., Колек Ю., Шуян И. Введение в эконометрическое моделирование. – М.: Книжная палата, 1978. – 120 с.
57. Кокурин Д.И. Инновационная деятельность. – М.: Екзамен, 2001. – 576 с.
58. Конкурентные позиции региона и их экономическая оценка / Под ред. Г.А.Унтуры. – Новосибирск: Наука, 1997. – 200 с.
59. Коренной А.А., Карпов В.И. Курс инновационного менеджмента. – К.: НИИ Статистики, 1997. – 336 ст.
60. Корольов О.А. Економетрія: Лекції, питання, тести, задачі, ситуації, проблеми: Навч. посіб. – К.: КДТЕУ, 2000. – 624 с.
61. Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів влади України. Основи теорії та практики. – К.: НДФІ, 1997. – 276 с.
62. Крамер Г. Математические методы статистики. – М.: Статистика, 1975. – 154 с.
63. Красноносова О.М. Проблеми матеріального стимулювання персоналу промислових підприємств // Фінанси України. – 2002. – № 10. – С. 48 - 52.
64. Кузьменко В.П. Инвестиционная политика в регионе /АН Украины. СОПС. – К.: Наук. думка, 2000. – 250 с.
65. Кульвец П.А. Проблемы экономической эффективности использования научно-технического потенциала. – Вильнюс: Минтис, 1978. – 192 с.
66. Лапин Е.В. Экономический потенциал предприятия: Моногр. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2002. – 310 с.
67. Левковська Л.В. Стан і перспективи розвитку науково-технічного потенціалу України // Вісник Сумського держ. ун-ту. – 2003. – № 5. – С. 23 - 29.
68. Лисин Б.К., Фридлянов В.Н. Инновационный потенциал как фактор развития. Межгосударственное социально-экономическое исследование //transfer.eltech.ru/innov/archive.nsf/0d592545e5d69ff3c32568fe00
319ec1/cf0a 3621824af8d7c3256c94005b2e6b?OpenDocument
69. Личность инноватора //www.w3.org/TR/REC-html40
70. Лук‘яненко І.Г., Краснікова Л.І. Економетрика: Підруч. – К.: Тов. «Знання» КОО, 1998. – 165 с.
71. Максимов Ю., Митяков С., Митякова О. Методика оценки инновационного потенциала учебно-научно-инновационного комплекса многопрофильного технического университета //transfer.eltech.ru/innov/ archive.nsf/0d592545e5d69ff3c32568fe00319ec1/ecf136f20cb25497c3256f39004b70c8?OpenDocument&Highlight=2,_h0nf2s1ec0ng0bqg5u42ug1fc0nn0bog_
72. Мельник Л.Г. Экономика развития: Учеб. пособ. – Сумы: «Университетская книга», 2000. – 450 с.
73. Менеджмент та маркетинг інновацій: Моногр. / За заг. ред. д.е.н., проф. С.М.Ілляшенка. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2004. – 616 с.
74. Муниципальный менеджмент / Под ред. Т.Г.Морозовой. – М.: Статистика, 2000. – 180 с.
75. Наконечний С.І. та ін. Методичні вказівки до виконання контрольних робіт з курсу «Економетрія»: Для студентів-заочників усіх спеціальностей. – К.: КНЕУ, 1994. – 305 с.
76. Наконечний С.І., Терещенко Т.О., Романюк Т.П. Економетрія: Підруч. – К.: КНЕУ, 2000. – 86 с.
77. Научно-технический потенциал: структура, динамика, эффективность / Под ред. В.Е.Тонкаль, Д.М.Доброва. – К.: Наук. думка, 1987. – 347 с.
78. Николаев А.И. Инновационное развитие и инновационная культура //www.ptpu.ru/ issues/5_01/9_5_01.htm.
79. Николаев А.И. Инновационная политика и инновационный бизнес в России // Аналитический вестник Совета Федерации ФС РФ. – Спец. вып. к V Петербургскому экономическому форуму. – 2001. – №15. – С. 4.
80. Новикова І.В. Інноваційний потенціал підприємства: оцінка та фінансово-економічне забезпечення розвитку: Автореф. дис. … канд.екон. наук /КНЕУ. – К., 2003. – 20 с.
81. Новохатський В.Р. Развитие научно-инновационной сферы региона (на примере Хабаровского края) //transfer. eltech.ru/innov/archive.nsf /0d592545e5d69ff3c32568fe00319ec1/2eae09212876413cc3256bfe0077b3dc?OpenDocument&Highlight=2,_90n6gbrg5s82us1fl0ng0bsg5u42uk1f80nkg_
82. Одрехівський М.В. Інноваційна модель розвитку агломерації “Дрогобич – Борислав – Стебник – Трускавець – Східниця” // Регіональна економіка. – 2002. – № 4. – С. 128 - 134.
83. Олабина Г.И. Инновационная деятельность при переходе к рыночным отношениям. – К.: 1995. – 223 с.
84. Павленко І.А. Економіка та організація інноваційної діяльності: Навч.посіб. – К.: КНЕУ, 2004. – 204 с.
85. Павлов В.І., Корецький Ю.М. Інноваційний потенціал регіону: діагностика та реалізація: Моногр. – Луцьк Надстир‘я, 2004. – 244 с.
86. Панкевич Л.В. Напрями вдосконалення управління фінансовими ресурсами регіону // Регіональна економіка. – 2000. – № 1. – С.34 - 43.
87. Перспективи інноваційного розвитку: Аналітична доповідь. //www.niss.gov.ua/Table/Zhalilo21/003.htm
88. Пирогов Ю. Г., Федоровский Ю. Пробелы структурного оценивания эконометрии. – М.: Статистика, 1979. – 487 с.
89. Пономаренко О.І., Перестюк М.О., Бурим В.М. Основи
математичної економіки. – К.: ІНФОРМТЕХНІКА, 1995. – 319 с.
90. Поповенко Н., Забарная Э. Оценка инновационного потенциала хозяйственной системы // Бизнес-ифнорм. – 1998. – №3. – С.51-52.
91. Пригожин А.И. Нововведения: стимулы и препятствия (социальные проблемы инноватики). – М.: Экономика, 1989. – 271 с.
92. Проблеми управління інноваційним розвитком підприємств у транзитивній економіці: Моногр. / За заг. ред. д.е.н., проф.С.М.Ілляшенка. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2005. – 582 с.
93. Развитие региона: методичсекий поход /Н.М.Ретнер, О.Н.Несторенко, В.А.Ятнов, А.М.Капустина. – Екатеринбург: Урал. гос. экон. ун-т, 1995. – 134 с.
94. Региональная экономика: планирование, прогнозирование, управление / А.С.Ємельянов, В.Ф.Беседин, Е.Д.Клименко и др. – К.: Наук. думка, 1999. – 272 с.
95. Решетова Т. Роль державного управління в активізації інноваційної та науково-технічної діяльності // Економіка України. – 1998. – № 10. – С. 31 - 36.
96. Рузавина Е., Шеховцева Н. Венчурный капитал и инновации // Российский экон. журн. – 1992. – № 7. – С. 100 - 108.
97. Самостроенко Г.М. Потенциал стратегии развития региона //transfer.eltech.ru/innov/archive.nsf/0d592545e5d69ff3c32568fe00319ec1/621d1cfcdcc3335943256ecb0027ba3d?OpenDocument&Highlight=2,_50n8gbo05tg2us1fh0np0bs05to2ua1fd0nl0brg_
98. Свинаренко А.Г. Оценка экономических результатов инноваций // Економист. – 2004. – № 6. – С. 46 - 56.
99. Сидунова Г.И. Инновационная политика региона как объект управления //transfer.eltech.ru/innov/ archive.nsf/0d592545e5d69ff3c32568fe003 19ec1/c2fb6fa86a8d95c743256ecb0027ba32?OpenDocument
100. Слепец Ю.С., Костенко А.П. Инновационный потенциал как экономическая категория: Технічний прогрес та ефективність виробництва // Вісник нац. техн. ун-ту “Харківський політехнічний інститут”. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2001. – Вип. 24. – С.93-101.
101. Соловйов В.П. Залучення науково-технічного потенціалу України в інноваційну сферу: Розвиток науки та науково-технічного потенціалу в Україні та за кордоном // Збірник аналітичних матеріалів. – 1996. – С. 4 - 10.
102. Стадник В.В., Михальчик С.О. Підтримка і координація інноваційної діяльності на рівні регіону // Вісник ТАНГ. – 2002. – № 7/3. – С.180 - 184.
103. Стадник В.В., Скиба Г.В. Напрями та моделі інноваційного розвитку регіонів України // Вісник КНУТД. – 2003. – № 3. – С. 111 - 117.
104. Статистичний щорічник Львівської області за 2006 рік. – Львів, 2007. – Ч.2. – 358 с.
105. Статистичний щорічник України за 2006 рік /Державний комітет статистики України. - К.: 2007.
106. Статут Регіональної агломерації “Дрогобиччина”.
107. Стеченко Д.М. Управління регіональним розвитком: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2000. – 223 с.
108. Тарнавский В. Венчурный бизнес: старая игра по новым правилам // Рынок капитала. – 2000. – № 17-18. – С. 20 - 24.
109. Твисс Б. Управление научно-техническими нововведениями. – М.: Экономика, 1989. – 140 с.
110. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Підруч. для студ. негуманітарних факультетів вузів / Н.Я.Горбач, С.Д.Гелей, З.П.Росінська та інші. – Львів: Каменяр, 1992. – 230 с.
111. Тиншнер Г. Введение в эконометрию. – М.: Статистика, 1965. – 361 с.
112. Толбатов Ю.А. Економетрика: Підруч. – К.: Четверта хвиля, 1997. – 320 с.
113. Устенко О. Інноваційне підприємництво в Україні: стан та перспективи розвитку // Економіка, фінанси, право. – 1999. – № 6. – С. 11-14.
114. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент. – СПб.: Питер, 2003. – 400 с.
115. Федонін О.С., Рєпіна І.М., Олексик О.І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2004. – 316 с.
116. Фостер Р. Обновление производства: атакующие выигрывают. – М.: Прогресс, 1987. – 210 с.
117. Фридлянов В.Н., Лисин Б.К., Остапюк С.Ф. Потенциал и проблемы инновационного развития промышленных предприятий (по материалам социологического исследования) //transfer.eltech.ru/innov /archive.nsf/0d592545e5d69ff3c32568fe00319ec1/cf2601bdc21983afc3256b18005a9332?OpenDocument
118. Хентце Й., Каммель А. Как преодолеть противодействие запланированным организационным изменениям //www.cfin.ru/management/ change_opposition.shtml.
119. Хорів С. Введения в венчурный капитал // Інвестиції: практика та досвід. – 2002. – № 1. – С. 6 - 8.
120. Шипуліна Ю.С. Структура інноваційного потенціалу підприємства // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. – 2003. – № 2. – С. 86 - 92.
121. Шкворець Ю.Ф., Шильська Н.М. Державні науково-технічні програми як інструмент трансформації наукового потенціалу // Наука і наукознавство. – 1999. – № 1. – С. 66 - 80.
122. Шубин В.И., Пашков Ф.Е. Культура. Техника. Образование. //www.nit.kiev.ua/ri/sb/kt01.htm
123. Шукшунов В.Е. Концепция агропромышленных парков (агротехнопарков) и инкубаторов агробизнеса. //technopark.al.ru /shukshunov/shu_pubs_1996-1995_agro.htm
124. Шумпетер И. Теория экономического развития. – М.: Прогресс, 1992. – 231 с.
125. Экономический потенциал административных и производственных систем: Моногр. / Под общей ред. О.Ф.Балацкого. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2006. – 973 с.
126. Эленурм Т. Исследование влияния инновационного потенциала организации на совершенствование организационной структуры управления // Структура инновационного процесса. – М.: ВНИИСИ, 1982. – С. 117 - 128.
127. Boskin M.J., Low L.J. Capital, Technology and the Economic Growth // Technology and the Wealth of Nation. – 1992. – P. 17 - 55.
128. Manual for surveying national scientific & technological potential, collection and processing of data. Management of the R&D system // Sci. policy stud. und doc. and system. – Paris: UNESCO, 1970. – № 15. - P . 210.
129. Mensch G. Stalemate in technology: Innovations overcome the depression. – Ballinger – Cambridge (Massachusetts), 1999. – P. 140.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)
50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины



Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:


© 2006-2016. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.