Інноваційний потенціал євроінтеграції України Бесплатно скачать, заказать диплом, курсовую, диссертацию

У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ

Сделать закладку на сайт

Заказать диплом, курсовую, диссертацию

Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Книга жалоб
и предложений

Название	Інноваційний потенціал євроінтеграції України

Количество страниц	262

ВУЗ	КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Год сдачи	2008

Содержание	Зміст Перелік умовних позначень..................................................................................3 Вступ......................................................................................................................4 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В ІННОВАЦІЙНІЙ СФЕРІ................................13 1.1. Глобалізація та інтернаціоналізація інноваційного розвитку в сучасних інтеграційних процесах...........................................................14 1.2. Роль міжнародної інноваційної діяльності в інтеграційному процесі....30 1.3. Інноваційний потенціал та підходи до його оцінки..................................45 Висновки до першого розділу............................................................................62 РОЗДІЛ ІІ. ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ІННОВАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНИ І ЄС...................66 2.1. Інноваційний потенціал України в контексті інтеграційних процесів...67 2.2. Інноваційні фактори євроінтеграції України.............................................90 2.3. Інституційна складова євроінтеграційного процесу...............................107 Висновки до другого розділу............................................................................128 РОЗДІЛ ІІІ. НАПРЯМКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ...................132 3.1. Регулятивна роль держави у транснаціоналізації інноваційної діяльності.............................................................................133 3.2. Фінансове забезпечення реалізації інноваційного потенціалу України в процесі конвергенції з ЄС...................................159 3.3. Організаційні форми інтеграції інноваційних потенціалів України і ЄС..........................................................................183 Висновки до третього розділу.......................................................................201 Висновки та пропозиції..................................................................................206 Додатки………………………………………………………………….…….209 Список використаних джерел.......................................................................241 ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ EURЕKA – European Research Coordination Agency UNIDO – Організація ООН з промислового розвитку ВВП – валовий внутрішній продукт ВЕЗ – вільна економічна зона ВЕФ – Всесвітній економічний форум ЄАВТ – Європейська асоціація вільної торгівлі ЄБРР – Європейський банк реконструкції і розвитку ЄЕП – Єдиний економічний простір ЄІБ – Європейський інвестиційний банк ЄС – Європейський Союз ІІ – іноземні інвестиції ІКТ – інформаційно-комунікаційні технології МФВ – Міжнародний валютний фонд. НАФТА – Північноамериканська асоціація вільної торгівлі НДДКР – науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи НІС – Національна інноваційна системи НТП – науково-технічний прогрес НТР – науково-технічна революція ОЕСР – Організація економічного співробітництва та розвитку ОІВ – об’єкт інтелектуальної власності ПІІ – прямі іноземні інвестиції ПКС – паритет купівельної спроможності РПКІ – рамкова Програма з конкуренції та інновацій СНД – Співдружність Незалежних Держав СОТ – Світова Організація торгівлі СП – спільне підприємство ТНК – транснаціональна корпорація ЦСЄ – Центральна і Східна Європа ЮНКТАД – Конференція ООН по торгівлі і розвитку ВСТУП Актуальність теми. Включення України в глобальний економічний простір та створення в країні довгострокових умов її конкурентоспроможного розвитку обумовлюють необхідність формування, ефективного використання і розвитку національного інноваційного потенціалу, що виступатиме, з одного боку, головною передумовою успішної адаптації національної економіки до жорсткого конкурентного середовища після приєднання країни до СОТ, а з іншого – сприятиме конвергенції України та ЄС. Розширення ЄС, різні рівні технологічного розвитку його країн-учасниць мотивують розробку і застосування наукових підходів поетапного поглиблення інноваційно-технологічного співробітництва через прозорі інструменти стимулювання на національному і наднаціональному рівнях. На цьому підґрунті стає можливим формування сучасної євроінтеграційної політики України, а дослідження умов формування і використання інноваційного потенціалу євроінтеграції становить значний науковий і практичний інтерес. Серед робіт, присвячених проблемам глобалізації та європейської інтеграції, координації макроекономічної політики і співробітництва в інноваційно-технологічній сфері – праці таких відомих західних економістів як Б. Баласса, Р. Вернон, Дж. Гелбрейт, Дж. Даннінг, П. Друкер, Р. Лукас, А. Лундвалл, Р. Нельсон, М. Портер, Д. Сакс, Р. Соллоу, С. Стерн, М. Фрімен, Й. Шумпетер. Проблеми теорії й практики міжнародної науково-технічної інтеграції достатньо висвітлено в публікаціях вітчизняних вчених та спеціалістів. Різні аспекти міжнародного руху капіталів у контексті інноваційно-технологічного розвитку розроблялися у працях Л. Антонюк, О. Білоруса, В. Будкіна, О. Гаврилюка, А.Гальчинського, В. Гейця, І. Гузенко, В. Левківського, Д. Лук’яненка, З. Луцишин, Ю. Макогона, В. Новицького, Ю. Пахомова, О. Плотнікова, А. Поручника, В. Сіденка, А. Філіпенка, В. Чужикова, О. Шниркова, Т. Циганкової та багатьох інших. Теоретичні та практичні аспекти міжнародного науково-технічного трансферу, міжнародної торгівлі ліцензіями, розвитку форм співробітництва у науково-технічній сфері розглядались у працях І. Бураковського, О. Гребельника, В. Губського, М. Дудченка, Л. Кістерського, Г. Климка, А. Кредісова, О. Рогача, А. Румянцева, А. Портнова, А. Савчука, В. Семиноженка, В. Федосова, В. Шевченка та ін. Процесам інтеграції постсоціалістичних країн Європи, пошуку форм їх взаємодії з країнами – світовими технологічними лідерами, присвячені праці таких зарубіжних науковців як Л. Абалкін, Л. Бальцерович, П. Буніч, В. Іванченко, Н. Іванова, В. Іноземцев, Л. Красавіна, Я. Корнаї, О. Лацис, Г. Лисичкін, Г. Попов та ін. Разом з тим, в Україні дотепер відсутні системні дослідження інноваційного потенціалу євроінтеграції. Не до кінця вивченими та дискусійними залишаються проблеми оцінки результатів співробітництва України з ЄС в інноваційній сфері, співвідношення відповідних національних та наднаціональних принципів управління. Недостатній рівень наукової розробки проблематики інноваційного партнерства України з ЄС, низки ключових питань інституційного й фінансового забезпечення науково-технологічного співробітництва є однією з причин невизначеності євроінтеграційної політики України, низької ефективності реалізації її інноваційного потенціалу в контексті глобальної конкурентоспроможності. Все це зумовило вибір теми дисертації, визначило її мету й основні дослідницькі завдання. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Викладені в дисертації положення є складовою частиною міжкафедральної науково-дослідної теми “Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку” (номер державної реєстрації 0101U002948) факультету міжнародної економіки і менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». Особисто автором підготовлено матеріали до розділу 1 “Дослідження мікро- та макростратегій розвитку в глобальному середовищі” стосовно формування механізмів фінансового стимулювання міжнародної інноваційної діяльності, розробки організаційних форм технологічної євроінтеграції України, що відображені у підрозділі 3.2 (Фінансове забезпечення реалізації інноваційного потенціалу України і ЄС) та підрозділі 3.3 (Організаційні форми інтеграції інноваційних потенціалів України і ЄС). Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення особливостей формування й ефективної реалізації інноваційного потенціалу національної економіки в процесі конвергенції України та ЄС і розробка рекомендацій щодо його розвитку в контексті адаптації до європейської інноваційної системи. Виходячи з мети дослідження, в роботі поставлені такі завдання: - розкрити суть та теоретичну значимість результатів сучасних процесів міжнародної регіональної економічної інтеграції; - визначити місце міжнародного співробітництва в інноваційній сфері щодо формування інтеграційної стратегії країни; - з’ясувати сутність інтегрованого інноваційного потенціалу та систематизувати методи його оцінки; - оцінити інноваційний потенціал України в розрізі європейських критеріїв та параметрів; - дослідити та структурувати інституційні умови й фактори співробітництва України та ЄС в інноваційній сфері; - визначити інструменти фінансового забезпечення реалізації інноваційного потенціалу України в процесі конвергенції з ЄС; - розробити комплекс мікро- та макроекономічних заходів щодо розвитку стратегічних форм співробітництва України та ЄС в інноваційній сфері. Логіку дисертаційного дослідження, щодо адекватного викладення матеріалу, подано на рис.1. Об’єктом дослідження є процеси інноваційного співробітництва в умовах техноглобалізму. Предметом дослідження є механізми та інструменти формування, розвитку і ефективної реалізації інноваційного потенціалу України в науково-технічному співробітництві з ЄС. Рис. 1. Логіка дисертаційного дослідження Методи дослідження. Теоретичну основу дисертаційної роботи становлять наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених з питань теорії і практики міжнародної економічної інтеграції в інноваційній сфері. На основі системного підходу в роботі використані загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, а саме: аналізу та синтезу, якісного порівняння при розгляді теорій регіональної інтеграції (розділ І); класифікації інноваційно-технологічних факторів та порівняльного аналізу при розгляді інституційного забезпечення інноваційної діяльності (ІІ розділ); економіко-математичного аналізу для розрахунку та оцінки показників інноваційної діяльності й функціонального аналізу при розробці стратегії розвитку організаційних форм співробітництва України і ЄС в інноваційній сфері (розділ ІІІ). Інформаційною базою дослідження є закони України, Укази Президента України, постанови та матеріали Кабінету Міністрів України, матеріали Державного комітету статистики України, дані Центру європейських та трансатлантичних студій, офіційні матеріали міжнародних організацій (ООН, СОТ, ЮНКТАД), Всесвітнього економічного форуму, Євростату, дані міжнародної науково-технічної програми EUREKA, експертні оцінки рейтингових агентств. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі критичного осмислення сучасних теорій міжнародної економічної інтеграції та аналізу євроінтеграцйної практики виявлено передумови, фактори та особливості реалізації й розвитку інноваційного потенціалу України в контексті стратегічних пріоритетів її інтеграційної політики. Конкретні наукові результати, що розкривають особистий внесок автора у розробку та вирішення поставлених завдань і характеризують наукову новизну роботи, полягають у наступному: вперше: - подано авторське визначення сутності поняття “інтегрований інноваційний потенціал” як здатність ефективного використання інтелектуальних, науково-технологічних та ресурсних можливостей конкурентоспроможного розвитку в умовах техноглобалізму. Дане визначення відрізняється від існуючих системним характером та відображенням рівнів інтеграції (мікро-, макро-, мезо-, регіональний, глобальний), а також відповідних мотиваційних механізмів у процесах: розвитку спільної інноваційної діяльності окремих суб’єктів господарювання для розширення виробництва і збуту високотехнологічної продукції; цільової інноваційної взаємодії між спорідненими галузями, видами виробництва при виконанні спільних інноваційно-технологічних проектів; посилення взаємодії національних економік у міжнародному, регіональному та глобальному інноваційному співробітництві. Доведено, що в умовах становлення глобальної інноваційної системи, з одного боку, унеможливлюється ефективна інноваційна діяльність поза межами міжнародної інтеграції, а з іншого, генеруються нові можливості забезпечення мікро- і макроекономічної конкурентоспроможності; - запропоновано авторський підхід з аналітичним інструментарієм виміру й оцінки інноваційного потенціалу інтеграції шляхом виділення трьох складових (ресурсної, продукуючої, результативної) та використанням показників міжнародної конкурентоспроможності країни – макроекономічних, розвитку технологій, рівня патентної активності, параметрів високотехнологічного експорту, готовності до функціонування у глобальних мережах; розраховано інтегральні показники інноваційного потенціалу України (освітні, фінансові, мотиваційні, економічної сфери) на основі використання «Таблоїду європейських інновацій» та здійснено їх порівняння з аналогічними європейськими, що дозволило виявити ступінь ефективності освітніх, фінансових, мотиваційних, господарчих та інституціональних механізмів і обґрунтувати шляхи підвищення конкурентоспроможності національної економіки за рахунок посилення її інноваційності; підтверджена необхідність посилення державного регулювання в інноваційній сфері з пріоритетом нарощування інтелектуального капіталу та дієвою мотивацією національного підприємницького менеджменту до постійного науково-технологічного прогресу; - обґрунтовано пріоритетні напрями формування та реалізації інноваційного потенціалу євроінтеграції України за рахунок: посилення регулятивної ролі держави у транснаціоналізації інноваційної діяльності, диверсифікації фінансових можливостей та підвищення ефективності інвестиційної взаємодії України та ЄС на принципах селективного розвитку спільних проектів, гармонізації ключових параметрів національної і європейської інноваційних систем. На основі кластерної ідентифікації виявлено пріоритетні та стратегічні зони діяльності, які здатні в перспективі посилювати інноваційний потенціал країни у європейському економічному просторі, зокрема: авіакосмічна сфера, металургія, енергетика, машинобудування, телекомунікації, медицина, транспорт; удосконалено: - систематизацію теорій міжнародної інтеграції, що еволюціонізували під впливом ключових парадигм і концепцій світогосподарського розвитку, шляхом виділення загальносистемних теорій (теорії економічної інтеграції, ринково-інституційної та структурної шкіл, теорії етапів світового інтеграційного процесу) та теорій європейської інтеграції (моделі двошвидкісної та багатошвидкісної Європи, теорії концентричних кіл, концепції часткового членства, функціональних теорій, теорії федералізму, концепції реалізму). Це дозволило, по-перше, зробити висновок про неможливість одновимірно-структурного пояснення євроінтеграційного процесу, особливо в його сучасних проявах і координатах, а по-друге, виявити і реально оцінити потенціал євроінтеграції України, зокрема, в інноваційній сфері; - класифікацію факторів міжнародного співробітництва в інноваційній сфері, які пропонується групувати за системою критеріїв: походження (внутрішні і зовнішні), рівня впливу (національні, регіональні, глобальні), характеру прояву (науково-технологічні, ресурсно-демографічні, економічні, інституційні, політико-правові, соціальні), потенціалу інтеграції (готовність до взаємодії національних інноваційних систем, здатність підприємств до генерування власних і впровадження зарубіжних інновацій); аргументовано першочерговість завдань економічної політики держави щодо регулювання і стимулювання прямих іноземних інвестицій та трансферу технологій, максимізації вигод від співробітництва у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності й мінімізації можливого негативного впливу шляхом макроекономічної стабілізації, структурних реформ, реструктуризації підприємств, розвитку малого та середнього бізнесу тощо; дістало подальшого розвитку: - розкриття інституційних умов узгодження економічних інтересів учасників євроінтеграційного процесу в інноваційно-технологічній сфері шляхом макроекономічного регулювання за допомогою інструментів спільної та національних політик, виконання міждержавними інститутами посередницьких, виконавчих та контрольних функцій, спрямованих на формування єдиного європейського дослідницького простору з налагодженням конкретної взаємодії ЄС та нових країн-членів з низьким рівнем економічного та інноваційного розвитку; - обґрунтування шляхів адаптації в Україні напрацьованих країнами-членами ЄС механізмів та інструментів, спрямованих на збереження і розвиток в процесі інтеграції національних переваг у сферах освіти, фундаментальної науки таприкладних досліджень, високотехнологічних виробництв і послуг із використанням легітимних та транспарентних механізмів організаційно-адміністративного сприяння й фінансового стимулювання. Практичне значення одержаних результатів, сформульованих автором у дисертації, теоретичних положень, висновків і рекомендацій полягає в тому, що вони можуть слугувати методологічною основою у розробці ефективного механізму підвищення інноваційного потенціалу євроінтеграції України, для розв’язання проблем досягнення глобальної конкурентоспроможності національної економіки та формування взаємовигідних рівноправних міжнародних економічних відносин. Розробки автора, практичні висновки та пропозиції використані українським офісом європейської інноваційної програми EUREKA при підготовці документів щодо повноправного членства України в цій програмі (довідка №114 від 10.10.2006 р.), Міністерством закордонних справ України при підготовці інформаційно-аналітичних матеріалів з питань співробітництва між Україною і ЄС та в рамках переговорів щодо поглиблення співпраці України з країнами Євросоюзу (довідка №311/17-290-1197 від 13.10.2006 р.). Впровадження результатів дисертаційного дослідження здійснювалося автором у навчальному процесі при викладанні курсів “Міжнародний маркетинг” та “Міжнародна торгівля” студентам факультету міжнародної економіки і менеджменту у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (довідка від 02.10.2007 р.). Особистий внесок здобувача. Всі основні наукові результати, що викладені в дисертаційному дослідженні та виносяться на захист, одержані автором особисто. Апробація результатів дисертації. Основні положення та наукові результати дослідження доповідалися та обговорювалися на: VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародна торгівля у контексті європейської інтеграції: проблеми теорії і практики” (27 травня 2005 року, м. Київ); науковій конференції “Міжнародна інтеграція та інформаційне суспільство” (20 жовтня 2005 року, м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку внутрішнього ринку в умовах глобалізації” (17-18 листопада 2005 року, м. Київ); Міжнародній конференції “EUREKA та поновлена Лісабонська стратегія в сучасних умовах розвитку ЄС. Виклики та перспективи для України” (10 березня 2006 року, м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції “На Схід та Південь від ЄС: проблеми формування спільного європейського економічного простору” (5-7 жовтня 2006 року, м. Київ). Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 3,03 друкованих аркуша, з них 6 – у наукових фахових виданнях (2,43 друк. арк.), 4 – в інших виданнях (0,6 друк. арк.). Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації складає 208 сторінок і містить 30 таблиць на 17 сторінках, 27 рисунків на 16 сторінках, 11 додатків на 31 сторінці. Cписок використаних джерел включає 251 найменування і викладений на 21 сторінці.

Список литературы	Висновки та пропозиції У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання розвитку щодо інноваційного потенціалу в процесі конвергенції України та ЄС. На основі системного підходу до дослідження міжнародного співробітництва в інноваційній сфері в умовах регіональної інтеграції автором сформульовано наступні теоретичні й практичні висновки. 1. Теорії міжнародної економічної інтеграції, маючи власну методологічну мотивацію і сферу практичного втілення, еволюціонізували під впливом домінуючих парадигм світогосподарського розвитку. В сучасних умовах інноваційність розвитку є пріоритетним мотивом і ключовим компонентом регіональної інтеграції, оскільки саме на її основі генеруються нові можливості забезпечення конкурентоспроможності країни в умовах техноглобалізму. Разом з тим, в своїх сучасних проявах економічний регіоналізм віддзеркалює зростаючу суперечливість інтересів країн-інноваційних лідерів і країн аутсайдерів, що унеможливлює його одновимірно-структурний аналіз. 2. Інноваційний потенціал характеризує освітні, науково-технологічні та фінансово-економічні можливості ефективного соціально-економічного розвитку країни. В умовах інтернаціоналізації і глобалізації принципово важливе значення має взаємовигідне міжнародне науково-технічне співробітництво і, особливо, здатність країн до взаємодії національних інноваційних систем, в результаті якої формується інтегрований інноваційний потенціал – феномен науково-технологічного прогресу у новій економіці знань. 3. В сучасних умовах ефективна інноваційна діяльність практично неможлива поза межами міжнародної регіональної економічної інтеграції. Для високорозвинених країн вона розширює географічні кордони і забезпечує зростаючі можливості реалізації інноваційного потенціалу, надає нових імпульсів і ресурсів глобальній ринковій експансії. Для країн з невисоким рівнем економічного розвитку міжнародна диверсифікація НДДКР, системна інноваційна взаємодія з більш розвиненими країнами створює передумови для структурного оновлення економіки на сучасній технологічній основі, забезпечує участь в окремих секторах світового виробництва високотехнологічної продукції. 4. Ключову роль в мотивації, організації та координації масштабних інновацій відіграє держава. Саме наявність чи відсутність системних механізмів державного стимулювання методами прямого і непрямого впливу характеризує і обумовлює рівень інноваційності національного розвитку у глобальній економічній системі. На світових ринках лідируючі позиції займають країни, в яких створено ефективні національні інноваційні системи, що розвиваються в руслі сучасного науково-технологічного прогресу. Модель розвитку України повинна будуватись на національному інноваційному потенціалі з чітко визначеними пріоритетами його розвитку в системі визначальних напрямів науково-технологічного прогресу із безпосередньою міжнародною взаємодією в продукуванні і запозиченні світового, насамперед, європейського технологічного досвіду. 5. Європейський Союз є найбільш інтегрованим і привабливим для України об’єднанням 27-и країн з різними рівнями економічного розвитку та інноваційного потенціалу. Аналіз співробітництва України і ЄС у науково-технічній сфері, міжкраїнові порівняльні оцінки інноваційності національних економік через систему інтегральних показників на основі «Таблоїду європейських інновацій» дозволяють виявити реальний рівень ефективності освітніх, фінансових, мотиваційних, господарських та інституційних механізмів і їх вплив на формування національної інноваційної системи європейського типу. 6. Формування умов для налагодження ефективної взаємодії інноваційної системи України з європейською потребує реалізації послідовних заходів, спрямованих на: технологічне оновлення традиційних виробництв (металургія, машинобудування, суднобудування, будівництво, лісопереробка, харчова промисловість, транспорт) з орієнтацією на споживчий ринок ЄС; знаходження власних ніш у європейському науково-технологічному просторі за рахунок пріоритетного розвитку прогресивних галузей (авіація і космос, енергетика, інформатика і телекомунікації, медицина, хімічна промисловість); сприяння трансферу технологій і комерціалізації результатів НДДКР; концентрацію інтелектуальних ресурсів на реалізацію науково-технічних програм (EUREKA, ЕСПРІТ, БРІТЕ, БАП та ін.), спрямованих на розв’язання фундаментальних проблем і досягнення синергійного ефекту від діяльності спільних дослідницьких центрів; співробітництво в освітній сфері в контексті Болонського процесу. 7. Для реалізації стратегії розвитку інноваційного потенціалу євроінтеграції необхідна політико-економічна конвергенція України і ЄС, гармонізація законодавства в інноваційній сфері та синхронізація базових інституційних регуляторів для становлення ефективних організаційно-економічних форм співробітництва у процесі формування єдиного європейського науково-дослідного простору: кластерна взаємодія, розвиток спільних технопарків за узгодженими з принципами СОТ пільгами, венчурне фінансування. В цьому контексті принципового значення набувають проблеми виходу вітчизняних промислово-фінансових груп на європейський ринок виробництва високотехнологічної продукції та інтернаціоналізації малого інноваційного підприємництва. Список використаних джерел 1. Александрова В. Место и роль инновационного потенциала в общем инновационном процессе на этапе перехода к инновационной модели экономики Украины. – Економіст. - 2004. - №5 – С. 19. 2. Алтухов В. Многомерный мир третьего тысячелетия // Мировая экономика и международные отношения. – 2000. – №7. – С.34-39. 3. Андрианов В. Национальное богатство, природные и трудовые ресурсы России // Общество и экономика. – 2003. – №4-5. – С.127-198. 4. Андрійчук В.Г. Проблеми формування ефективної зовнішньоекономічної політики в пост-біполярній системі міжнародних економічних відносин // Міжнародна торгівля у контексті європейської інтеграції: проблеми теорії і практики. Збірник матеріалів VІІІ міжнародної науково-практичної конференції 27 травня 2005 року. – К.: УАЗТ, 2005. – С.22-31. 5. Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації. – К.: КНЕУ, 2003. – 394 с. 6. Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін: Навч. посібник – К.: Заповіт, 1996. – 240 с. 7. Баль-Вожняк Т. Інструменти інноваційності в процесах зближення рівнів розвитку країн Європейського Союзу // На Схід та Південь від ЄС: проблеми формування спільного європейського економічного простору: Зб. матеріалів міжнародної науково-практичної конференції 5-7 жовтня 2006 р. – К.: КНЕУ імені Вадима Гетьмана, 2006. – С.59-71. 8. Батура А., Нікуліна Н. Інституційні умови роозвитку венчурного підприємництва в Україні // Економіка України. – 2001. – №8. – С.34-47. 9. Беззуб’як М. Комунікативний вимір дослідження європейської стратегії України. // Дослідження світової політики. Вип. 8. – К.: ІСЕМВ НАНУ, 1999. – С. 56-57. 10. Безруков В., Новосельский В. Потенциал экономического развития и научно-технический прогресс // Экономист. – 2002. – №1. – С.3-6. 11. Белорусов А. Противоречия и тенденции интернационализации капиталистического производства. – М.: МО, 1989. – 200 с. 12. Білорус О. Глобалізація і глобалізм: парадокси чи закономірність постіндустріальної цивілізаційної еволюції? // Економічний часопис. – ХХІ. –2004. – №3. – С.7-11. 13. Білорус О. Цивілізаційні межі атлантичної глобалізації та проблеми інтелектуалізації розвитку // Економічний часопис. – 2005. – №1-2. – С.10-12. 14. Бляхман Л., Кротов М. Глобализационное измерение реформы и задачи промышленной политики // Российский экономический журнал. – 2001. – №3. – С.12-23. 15. Богатирьов І.І. Соціальний компонент інтеграції України в глобальну економічну систему // Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. – К., 2003. – 19 с. 16. Богатуров А. Синдром поглощенич в международной политике // М., Pro et Coutra. – 1999. – Т.4. – №4. – С.32, 50. 17. Бубенко П.Т., Прядкін К.К. Наука та інноваційний процес в Україні // Проблеми науки. – 2003. – №4. –С.8-12. 18. Бурлай Т.В. Очевидні та уявні переваги регіональної інтеграції європейських економік // Вчені записки Ун-ту економіки та права “Крок”. Вип.12. – К., 2005. – С.72-82. 19. Використання Україною досвіду Європейської інтеграції Угорщини, Чеської Республіки та Польщі набутою у програмі EUREKA. – К, «Науковий світ», 2005. – 60 с. 20. Венчурний капитал не хочет рисковать // Часопис підприємців Білоцерківщини. – 2 червня 2003 р. – №21. – С.8. 21. Гальчинський А., Геєць В., Кінах А., Семиноженко В. Інноваційна стратегія українських реформ. – К.: Знання України, 2002. – 336 с. 22. Гальчинський А., Геєць В., Семиноженко В. Україна: наука та інноваційний розвиток. – К., 1997. – С.49. 23. Гаман М. Світовий досвід стимулювання інновацій та можливості його застосування в Україні // Вісник національної академії державного управління.– 2004. – №1. – С.213-216. 24. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ. – К.: КНЕУ, 2003. – 660 с. 25. Глушко О.О. Активізація НДДКР у корпораціях: світовий досвід і Україна // Економіка і прогнозування. 2005. – №4. – С.67-80. 26. Голіков В.І. Наміри, реалії, можливості та шляхи реалізації інноваційної стратегії розвитку економіки України // Економіка і прогнозування. – 2004. – №1. – С.31-38. 27. Гриньов Б.В., Бубенко П.Т., Гусєв В.А. Проблеми формування інноваційної системи в Україні // Економіка і прогнозування. – 2004. – №3. – С.127-138. 28. Губський Б. Конкурентоспроможність української економіки: орієнтири макрополітики в кризових умовах // Економіка України. – 1999. – №4. – С.4-11. 29. Гузенко І.В. Україна в Європейському домі: проблеми науково-технічної інтеграції // Збірник праць вчених. Вип.9. – К.: ІСЕМВ НАН України, 1997. – С.25-29. 30. Гусаков М.. Формирование потенциала инновационного развития // Экономист. – 1999. – №2, 3. – С.3-38. 31. Данько М. Інноваційний потенціал у промисловості України // Економіст. – 1999. – №10. – С.26-32. 32. Дэняц Д. Поднимет ли экономику стран ЦВЕ встуление в Евросоюз? // Проблемы теории и практики управления.– 2004. – №1. – С.11-16. 33. Денисюк В. Провідна та організаційна роль влади в інноваційному розвитку // Інтелектуальна власність. – 2004. – №9. – С.7-12. 34. Демьохін В.А. Інноваційна політика держави і проблеми інтелектуальної власності // Актуальні проблеми економіки. –2005. – №2. – С.37-44. 35. Дзяд О.В. Фінансові аспекти інноваційної політики ЄС // Фінанси України. –2005. – №5. – С.140-146. 36. Динз Г., Крюгер Ф., Зайзель С. К победе через слияние. Как обратить отраслевую консолидацию себе на пользу. – М.: «Альпина Бизнес Букс», 2004. – С.17, 20, 31. 37. Данько М.С. Роль інституційних трансформацій в забезпеченні інноваційного розвитку // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – №11. – С.97-108. 38. Доклад о мировых инвестициях: Транснациональные корпорации и интернационализация НИОКР, ООН, Нью-Йорк и Женева, 2005. – UNCTAD / WIR / 2005 (Overview). CE 05-51326 (R) 290805 020905. – 49 с. 39. Доповідь “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році”. – К.: ІВЦ Держкомстат України, 2006. – 163 с. 40. Дудченко М.А. Стратеггія України в домінантах розширення та функціонування ЄС // На Схід та Південь від ЄС: проблеми формування спільного європейського економічного простору: Зб. матеріалів міжнародної науково-практичної конференції 5-7 жовтня 2006 р. – К.: КНЕУ імені Вадима Гетьмана, 2006. – С.57-58. 41. Европа: вчера, сегодня, завтра / Институт Европ. ред. кол. РАН Н.П.Шмелев (пред.) и др. – М.: ЗАО Издательство «Экономика», 2002. – 823 с. 42. Економіка знань: виклики глобалізації та Україна. / Під заг. ред. А.П.Гальчинського, С.В. Льовочкіна, В.П. Семиноженка. – К.: ХФНІСД, 2004. – 262 с. 43. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В.М. Гейця. – К.: Ін-т екон. прогноз.; Фенікс, 2003. – 1008 с. 44. Енциклопедія бізнесмена, економіста та менеджера / За ред. Р.Дяківа. – К.: Міжнародна економічна фундація, 2000. – 702 с. 45. Егоров И.Ю. Ипользование в Украине новой системы показателей уровней научно-технического и инновационного развития, разработаной в ЕС для их оценки // Проблеми науки. – 2003. – №9. – С.4-7. 46. Єфименко Т.І. Матеріали засідання “круглого столу”, “Інноваційна модель розвитку економіки України: пріоритети та шляхи реалізації” с.101-102 // Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки України. – К.: НІСД, 2006. – 120 с. 47. Єщенко П.С., Кваснюк Б.Є., Бірюков О.А. Нова модель держави. –Слов’янськ: “Негативный двор”. – 2002. – 142 с. 48. Жаліло Я.А. та інші. Іноземні інвестиції та національний капітал: парадигма взаємодії (аналітична доповідь) / Національний інститут стратегічних досліджень. Центр антикризових досліджень. – Київ, 2001. – 47 с. 49. Загоруйко Ю. Під знаком Лісабонської стратегії // Дзеркало тижня. – №37. – 24-30 вересня 2005 року. – С.5-6. – http://www.zn.kiev.ua 50. Закон України “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” від 16 січня 2003 року №433-14 // Голос України. – №28. – 13 лютого 2003 року. 51. Захарін С.В. Інвестиційне забезпечення економічного розвитку // Фінанси України. – 2004. – №10. – С.72-81. 52. Захарін С.В. Кредитування інвестиційної діяльності // Фінанси України. – 2004. – №4. – С.91-105. 53. Зотова Л., Еременко О. Инновации как объект государственного регулирования // Экономист. – 2004. – №7. – С.34-40. 54. Зацепин А.А. Город высоких технологий. – К.: НІСД, 2005. – 46 с. 55. Зубанев А.С. Использование схем структурного проектного финансирования в масштабных проектах развития украинских предприятий // Тенденції та перспективи розвитку фінансового посередництва в Україні: Тези виступів учасників круглого столу (Київ, 23 березня 2006 р.). – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2006. – С.43-45. 56. Зянько В.В. Інноваційне підприємництво в Україні: проблеми становлення і розвитку. – Вінниця: Універсум – Вінниця, 2005. – 263 с. 57. Иванов В.В. Методологические аспекты формирования национальных (государственных) инновационных систем // Экономические стратегии. – 2002. – №6. – С.95-99. 58. Иванов В.В. Теории высокой концентрации научно-технического потенциала в странах ЕС / В.В. Иванов, Б.И. Петров, К.И. Плетней. – М.: Сканрус, 2001. – 242 с. 59. Иванова Н. Инновационная сфера: контуры будущего // МЭ и МО. – 2000. – №8. – С.54-60. 60. Иванова Н. Финансовые механизмы научно-технической политики (опыт стран Запада) // Проблемы теории и практики управления. – 1997. – №5. – С.78-85. 61. Иванова Н.И. Национальные инновационные системы. – М.: Наука, 2002. – 244 с. 62. Инновационная экономика // Под ред. А.А. Дынкина, Н.И. Ивановой. – М.: Наука, 2004. – 352 с. 63. Інноваційна модель структурної перебудови економіки України. Проект – Міністерство економіки та з питань європейської інтеграї України. – К., 2004. – с.910. 64. Інноваційна стратегія українських реформ / Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. – К.: Знання України, 2002. – 336 с. 65. Інноваційний фактор сталого розвитку економічного зростання: Зб. наук. праць Інституту економіки НАН України / Л.К. Безчасний (від. ред.). – К., 2002. – 128 с. 66. Карпов В.І., Саверченко О.О., Радзієвська Л.Ф., Єгорова І.Ю. Інноваційний потенціал України та країн ЄС (порівняльний аналіз). – К.: УкрІНТЕІ, НДІ статистики, 2002. – 26 с. 67. Кабалина В., Кларк С. Иновации на постсоветских промышленных предприятиях // Вопросы экономики. – 2001. – №7. – С.19-31. 68. Касич А.О. Інтеграційні завдання України в умовах трансформації моделі розвитку глобальної економіки // Актуальні проблеми економіки. –2006. – №7. – С.78-86. 69. Кудров В. Страны Центральной и Восточной Европы: опыт системной трансформации // Вопросы экономики. –2006. – №5. – С.97-114. 70. Киссинджер Г. Нужна ли Америке внешняя политика к дипломатии ХХІ века: Пер. с англ. – М.: Ладомир, 2002. – 351 с. 71. Кіндзерський Ю., Паламарчук Г. Проблеми національної конкурентоспроможності та пріоритети конкурентної політики в Україні // Економіка України. – 2006. – №8. – С.19-29. 72. Климко Г.Н., Леоненко П.М., Левківський В.М. Глобалізація: сутність, стан і перспективи дослідження та аналіз трансформаційних процесів // Економіка і управління. – 2002. – №2. – С.5-24. 73. Ковальчук С.С. Глобалізація та проблеми захисту національних економічних інтересів // Вісник. Сер. “Економіка”. Вип.63. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2005. – С.52-55. 74. Ковальчук С.С. Інноваційна діяльність як пріоритет економічного розвитку України // Фінанси України. – 2004. – №7. – С.96-103. 75. Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України // Відомості Верховної Ради. – 1999. – №37. – С.336. 76. Колыбашов В.А., Кравец В.П., Гончарук А.И. Научно-техническая интеграция в мировом капиталистическом хозяйстве и проблемы отношений Восток-Запад. – К.: Наукова думка, 1990. – 145 с. 77. Кононенко С. Криза влади і соціальна трансформація // Дослідження світової політики. Вип. 11. – К.: ІСЕМВ НАНУ, 2000. – С.112-117. 78. Кононенко С. Теоретико-методологічний плюралізм політології міжнародних відносин і формалізми “світового суспільства” // Дослідження світової політики. Вип. 20. – К.: ІСЕМВ, 2002. – С.35-39. 79. Корінська М.Д., Губкевич С.О. Україна в контексті міжнародної інвестиційної діяльності // Економіка і управління. –– 2002. – №2. – С.33-38. 80. Корнілова І.М. Особливості визначення ціни ліцензії при міжнародній передачі прав інтелектуальної власності // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб. наук. праць. Вип. 51 (Частина ІІ). – К.: Київський національний університет імена Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2005. – С.52. 81. Коротенко Н.П. Порівняльна характеристика державного регулювання підприємництва в Україні та країнах ЄС // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. Вип.13. – К.: КНЕУ, 2004. – 295 с. 82. Коротков А.В. Статистический анализ развития инновационного процесса // Вопр. статистики. – 2005. – №11. – С.55-59. 83. Костюк В.Р., Шеламова І.Д. Кластерні моделі розвитку у промисловій політиці // Зб. наук. праць “Вчені записки” / Ін-т економіки та права “КРОК”. – Вип.12. – К., 2005. – С.95-100. 84. Кривенко Л.В. Інноваційна стратегія економічного розвитку як ключовий імператив загально державної політики // Вісник інституту економічного прогнозування. – 2004. – С.3-7. 85. Крючкова І.В. Конкурентоспроможність економіки України як фактор економічного зростання та євроінтеграції. Наукова записка. – К., Інститут економіки та прогнозування НАНУ, 2005. – С.34, 41. 86. Кузнецов А. Державне регулювання соціально-економічного розвитку: досвід застосування технології індикативного планування // Статистика України. – 2005. – №1. – С.66-69. 87. Кузнецов В. Что такое глобализация? // Мировая экономика и международные отношения. – 1998. – №2. – С.12-21. 88. Лазебник Л.Л. Глобалізація як середовище формування політики економічного розвитку України // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – №11. – С.12 89. Лиськова Л.М. Регулятивна роль держави в активізації інноваційно-технологічних факторів євроінтеграційної політики України // Формування ринкової економіки: Зб. наук. Праць. Вип.16. – К.: КНЕУ, 2005. – С.252-261. 90. Лиськова Л.М. Інноваційний потенціал України у формуванні спільного Європейського економічного простору // На Схід та Південь від ЄС: проблеми формування спільного Євроейського економічного простору: Зб. мат. наук.-практ. конференції 5-7 жовтня 2006 р. – К.: КНЕУ імені Вадима Гетьмана, 2006. – С.170-171. 91. Лиськова Л. Активізація інноваційного розвитку України як умова повноційнної інтеграції з Євросоюзом // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Вип. 207: В 5 т. Том ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С.1020-1028. 92. Лиськова Л. Україна і глобалізаційні процеси інноваційного розвитку // Міжнародна інтеграція та інформаційне суспільство // Матеріали наукової конференції, м.Київ, 20 жовтня 2005 р. / Відп. за вип. В.Є. Новицький. – К.: Науково-дослідний інститут міжнародних відносин НАУ, 2005. – С.105-106. 93. Лиськова Л.М. Інноваційна політика України в системі пріоритетів економічного співробітництва з Євросоюзом // Зовнішня торгівля та економіка №5-6(22-23). 2005 р. – К.: УАЗТ, 2005. – С.112-115. 94. Лиськова Л.М. Інноваційно-технологічні фактори в міжнародній інтеграції // Економіка та підприємство: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. Вип.13 / Відп. ред. С.І. Дем’яненко. – К.: КНЕУ, 2004. – С.61-69. 95. Лиськова Л.М. Пріоритети інноваційного розвитку України в домінантах євроінтеграційних процесів // Міжнародна економічна політика. – 2007. –№7. –С.107-127, (0,63 др. арк.) 96. Лиськова Л.М. Світовий досвід інтернаціоналізації науково-технічної діяльності // Зовнішня торгівля: право та економіка. – К, 2006. – №2(25). – С.17-21. 97. Лиськова Л.М. Фінансові механізми міжнародного інвестування інноваційних проектів // Міжнародна торгівля у контексті європейської інтеграції: проблеми теорії і практики. Збірник матеріалів VIII Міжнародної науково-практичної конференції 27 травня 2005 року. – К.: УАЗТ, 2005 – С.232-233. 98. Малицкий Б. Соответствие имеющегося инновационного потенциала заданиям перехода к инновационной модели экономики Украины / Економіст. – 2004. – №5. – С.18. 99. Майборода Мю Україна і Росія: політика сприяння розвитку малого підприємництва // Цінні папери України. – 2002. – №39. – С.12. 100. Михайловська О. Стратегія інноваційного розвитку економіки в умовах глобалізації // Міжнародна інтеграція та інформаційне суспільство // Матеріали наукової конференції, м.Київ, 20 жовтня 2005 р. / Від. за вип. В.Є.Новицький. – К.: НДІМВНАУ, 2005. – С.20-22. 101. Міжнародна інвестиційна діяльність: Підручник / Д.Г. Лук’яненко, Б.В.Губський, О.М. Мозговий та ін.; За ред. Д.Г. Лук’яненка. – К.: КНЕУ, 2003. – 387 с. 102. Міжнародні інтеграційні процеси сучасності: Монографія / А.С. Філіпенко (кер. авт. кол.), В.С. Будкін, М.А. Дудченко та ін. – К.: Знання України, 2004. – 304 с. 103. Мочерний С. Моделі трансформаційних процесів економіки // Економіка України. – 2000. – №2. – С.11-17. 104. Муминов Р., Абдираимов М., Малекова С. Малый инновационный бизнес: факторы устойчивого развития // Проблемы теории и практики управления. – 2000. – №4. – С.85-89. 105. Мусіна Л.О. Основні засади переходу до економіки знань: перспективи для України // Економіка і прогнозування. – 2003. – №3. – С.87-107. 106. МЭ и МО. 1998. – №11. – С.12-13. 107. Наукова та інноваційна діяльність в Україні у 2006 р. / Стат. зб. Державного комітету статистики України. – К., 2007. – 350 с.

Стоимость доставки работы, в гривнах: (при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)	50

Найти готовую работу

ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:

Связаться

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ

25.03.24 Іміджування в процесі функціонування державної влади

25.03.24 Політичний імідж як складова публічної взаємодії

25.03.24 Методологія сучасних іміджевих досліджень

Архив материала для курсовых и дипломных работ

Ссылки:

Счетчики:

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.