У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ДЕРЖАВНА РЕГІОНАЛЬНА ПРОМИСЛОВО-ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА
Количество страниц 200
ВУЗ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ НАН УКРАЇНИ
Год сдачи 2008
Содержание ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ
ПРОМИСЛОВО-ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ..……………………11
1.1.Концептуальні підходи до формування державної промислової політики…….....11
1.2 Промисловий комплекс постіндустріального суспільства...................................23
1.3 Регіональний аспект промислово-інноваційної політики………………………...34
Висновки до першого розділу………………………………………………………….52

РОЗДІЛ 2. СИСТЕМНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ПРОМИСЛОВОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ В УМОВАХ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ………………………….57
2.1. Оцінка промислового потенціалу України в розрізі регіонів……………………..57
2.2 Інноваційна активність промисловості регіонів....................................................77
2.3. Структурна ефективність промислового комплексу регіонів……………………..98
Висновки до другого розділу……………………………………………………………118

РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВО-ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ…………………………………123
3.1. Державне регулювання і місцеве самоврядування в умовах реалізації
промислово-інноваційної політики..........................................................................123
3.2. Взаємодія великих корпоративних структур з регіонами………………………143
3.3. Кластерний механізм організації промислового виробництва регіонального
рівня……………………………………………………………………………………153
Висновки до третього розділу…………………………………………………………168

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………….173
ДОДАТКИ………………………………………………………………………………178
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………………186


ВСТУП
Головною ідеєю сучасної промислової політики є створення конкурентоспроможного комплексу постіндустріального типу, здатного в умовах глобалізації вирішувати стратегічні завдання соціально-економічного розвитку суспільства та утвердження України як високотехнологічної держави. Вклад промислового комплексу в економіку, досягнення нашою країною рівня технологічно розвинених країн визначає провідну роль та місце промисловості у забезпеченні найважливіших стратегічних інтересів держави.
Економічні трансформації 90-х років, формування ринкових засад функціонування економіки в цілому надали промисловому комплексу країни нові можливості для розвитку. Проте реформи не змінили організаційного та технологічного укладу. Підприємства галузей промисловості в більшості своїй й до цього часу не здатні широко впроваджувати науково-технічні досягнення, створювати нові моделі продукції та покоління технологій. Тому для забезпечення головної мети розвитку промисловості актуальним є утвердження цілей усіх рівнів управління, а саме: на державному рівні – формування конкурентоспроможного промислового комплексу; на галузевому рівні – реалізація інноваційного розвитку галузей промисловості, збільшення частки наукомістких, ресурсозберігаючих виробництв; на регіональному рівні – формування цілісних регіональних промислових комплексів, здатних реалізувати можливості конкурентоспроможного виробництва.
Актуальність теми. Стрімкий розвиток конкуренції в українській економіці в цілому і, зокрема, в її промисловому секторі, зумовлює необхідність вдосконалення основних стратегічних орієнтирів промислової політики держави для своєчасної адаптації до світових умов інноваційно-технологічного розвитку. За більш як десятирічний період процес організаційно-економічної перебудови вітчизняного промислового сектора призвів до дії сучасні ринкові механізми функціонування окремих галузей, в основу стратегії розвитку яких покладено принципи сучасного управління. До таких галузей належать підприємства, що займаються випуском експортоорієнтованої конкурентоспроможної продукції за принципово новими технологіями з врахуванням світових тенденцій виробництва продукції (в галузі машинобудування, приладобудування, чорної та кольорової металургії, хімічної та нафтохімічної промисловості, ракетно-космічного комплексу). Нині в промисловості назріли передумови для утворення на основі існуючого потенціалу, який вміщує науково-технічні складові, постіндустріальних укладів та технологій, здатних забезпечити якісне економічне зростання як держави в цілому, так і окремих регіонів, зокрема. Окрім розробки нових видів промислових продуктів, впровадження нових технологічних процесів, вітчизняні підприємства зацікавлені у високій платоспроможності внутрішнього ринку, потужній фінансово-кредитній системі, яка б могла забезпечити їх кредитними ресурсами за прийнятною вартістю, при відповідному нормативно-правовому забезпеченні.
Слід зазначити, що проблеми формування та реалізації державної промислової політики в економічній літературі опрацьовано досить широко (у працях В.Александрової, Ю.Бажала, А.Гальчинського, В.Геєця, Ю.Гончарова, С.Єрохіна, Л.Кузнєцової, В.Ландика, О.Михайленко, А.Никифорова, В.Новицького, М.Пашути, В.Семиноженка, Л.Яковенко, М.Якубовського та інших); проблеми регіональної промислової політики досліджено у працях О. Амоші, Б.Буркинського, З.Варналія, З.Герасимчук, М.Долішнього, В. Захарченка, С.Ішук, Ю.Орловської, С.Соколенка, Є.Степаненка, Д.Стеченка, М.Чумаченка та інших. Проте в зв’язку з виникненням нових економічних обставин, викликаних стрімкими змінами світового господарства під впливом розвитку постіндустріального суспільства постає об’єктивна потреба у поглиблених наукових дослідженнях проблем організаційно-економічного забезпечення реалізації стратегії державної промислової політики, серед яких важливе місце займають питання формування нового інституціонального складу промисловості постіндустріального типу, підвищення структурної ефективності промислового комплексу окремих регіонів та реалізації інноваційної моделі розвитку промисловості. В зв’язку з тим, що промислова політика як складова загальнодержавної політики щодо розвитку національної соціально-господарської системи сьогодні концентровано виражає інноваційно-розбудовчі можливості стратегічної лінії урядів, в багатьох наукових працях зарубіжних вчених й в офіційних документах провідних країн її називають промислово-інноваційною політикою. В свою чергу, вироблення інноваційної політики промислового комплексу з врахуванням регіональних особливостей охоплює широкий спектр глобальних і складних питань, які повинні розкривати її сутність, механізми та принципи формування, специфіку функціонування в сучасних умовах.
Зв'язок роботи з науковими проблемами, планами, темами. Роботу виконано згідно з планом науково-дослідних робіт ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» та в межах держбюджетної науково-дослідної теми «Корпоративні структури в національній інноваційній системі» (№ ДР 0104U009440); запропонований механізм взаємодії регіональних органів влади з корпоративним сектором економіки (особливо з наукомісткою його складовою).
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення методичних положень і практичних рекомендацій щодо формування та реалізації ефективного механізму державної регіональної промислово-інноваційної політики на основі оцінки промислового та інноваційного потенціалу регіонів.
Відповідно до зазначеної мети дослідження вирішено такі основні завдання:
 узагальнено концептуальні підходи до формування державної промислової політики;
 розкрито сутність та особливості промислового комплексу постіндустріального типу;
 визначено основні завдання та напрями державної регіональної промислово-інноваційної політики;
 на основі оцінки науково-технологічного та промислового потенціалу України визначено тенденції розвитку промисловості та структурну ефективність промислового комплексу регіонів;
 розроблено напрями формування та впровадження механізму організаційно-економічного забезпечення реалізації державної регіональної промислово-інноваційної політики;
 обґрунтовано положення щодо застосовування системного механізму взаємодії регіональних органів влади та місцевого самоврядування з корпоративним сектором економіки;
 здійснено прогнозування та конкретні розрахунки синергетичної дії кластерів у рамках розробленої синергетичної моделі, яка адаптована до реальних умов економічної діяльності господарюючих суб’єктів.
Об’єктом дослідження є процеси, тенденції промислово-інноваційного розвитку національної економіки в розрізі регіонів.
Предметом дослідження є принципи та організаційно-економічні механізми формування державної регіональної промислово-інноваційної політики.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених задач при виявленні закономірностей та тенденцій в сфері промислово-інноваційної діяльності встановлено причинно-наслідкові зв’язки проблем, що постають перед національною економікою. На підставі системного підходу використано методи економічного і статистичного аналізу, групування, графічного моделювання організаційних структур, експертної оцінки, аналогії та структуризації цілей, аналізу і синтезу, порівняння, групувань і вибірок (для оцінки рейтингу регіонів за основними показниками інноваційної діяльності), економічного моделювання, а також методику багатофакторного порівняльного аналізу, метод синергетичного ефекту. При виконанні роботи використано дані статистичної звітності, фактичної бухгалтерської звітності підприємств. Основним науковим інструментом дослідження є системний метод пізнання об'єкта дослідження, за допомогою якого проаналізовано промислово-інноваційний потенціал регіонів. Теоретичною основою дослідження є праці провідних зарубіжних та вітчизняних вчених, що присвячені питанням державної промислової політики; досягнення світової наукової думки в галузі сучасного управління інноваційно-технологічним розвитком економіки.
Експериментальні дослідження проводились на машинобудівних підприємствах України із наступною обробкою результатів.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в поглибленні теоретичних основ формування державної промислової політики з врахуванням особливостей інноваційного розвитку регіонів; розробці та обґрунтуванні організаційно-економічних механізмів реалізації державної регіональної промислово-інноваційної політики.
Вперше:
 на основі узагальнення існуючих науково-методичних підходів сформульовано поняття державної регіональної промислово-інноваційної політики як комплексу заходів державних та регіональних органів влади, спрямованих на досягнення цілей державної стратегії розвитку промисловості шляхом використання інноваційного потенціалу регіонів;
 запропоновано методичний підхід до формування кластерного механізму взаємодії суб’єктів економічної діяльності на основі розробленої економіко-математичної моделі у вигляді векторно-матричного перетворення вхідного вектора на вихідний, яка доводить досягнення позитивної синергії, тобто стратегічних переваг, що виникають при об’єднанні великої кількості агентів в рамках єдиної організаційно-виробничої структури та дозволяє оцінити ефективність такої взаємодії;
 розроблено комплексний організаційно-економічний механізм формування та реалізації державної регіональної промислово-інноваційної політики, який передбачає врахування ролі місцевих органів влади, взаємодію регіональних органів влади та місцевого самоврядування з корпоративним сектором економіки (особливо з наукомісткою його складовою) та кластерну форму організації промислового виробництва регіонального рівня. З цих позицій визначені взаємозв’язки, запропонована система прийомів та методів державного регулювання, яке повинно здійснюватись різними організаційними структурами, що в сукупності сприятиме реалізації загальнодержавної стратегії соціально-економічного розвитку країни на інноваційній основі.
Удосконалено:
 понятійний апарат – запропоновано авторське визначення державної промислової політики як взаємопов’язаної діяльності держави та недержавних інститутів, яка включає організацію та координацію галузей, що мають вирішальний вплив на соціально-економічний розвиток; підприємств, що належать до різних форм власності, діяльність яких потребує регулюючого державного впливу, та спрямована на реалізацію завдань держави щодо удосконалення існуючої структури промисловості, забезпечення прискорення її інноваційного розвитку, підтримки інтересів національного товаровиробника і підвищення конкурентоспроможності промислової продукції до світового рівня;
 концептуальні підходи до визначення характеристики та особливостей промислового комплексу постіндустріального типу, серед яких: акумулювання важливих науково-технічних досягнень, нових, в першу чергу, інформаційних технологій саме у промисловості; посилений вплив глобалізації на промислові компанії (розвиток кластерів і корпоративного управління); зародження і зростання новітніх галузей і виробництв, а також заміна відмираючих галузей; розвиток машинобудування як джерела постійних інноваційних ініціатив, що займає майже половину промислового виробництва; домінування в промисловому комплексі виробництва 5-го та 6-го технологічних укладів; здійснення капіталовкладень у наукоємні галузі промисловості; перенесення акцентів в промислово-інноваційній політиці на регіональний рівень.
Отримали подальший розвиток:
 теорія промислової політики – визначено концептуальні напрями та принципи формування промислової політики, на основі яких запропоновано організаційно-економічні механізми формування та реалізації промислово-інноваційної політики держави в постіндустріальному суспільстві;
 теорія регіональної економіки – визначено сучасні напрями реалізації ефективної промислової політики в регіональному контексті, основними з яких є взаємодія регіональної влади з великими корпоративними структурами та кластерний механізм регіонального розвитку;
 методологія оцінки промислового потенціалу та інноваційної діяльності регіонів - за допомогою методики багатофакторного порівняльного аналізу визначено інноваційний потенціал та технологічна структура промисловості кожного регіону України, що дало змогу порівняти здатність регіонів до інноваційного розвитку, оцінити відхилення окремих показників інноваційної діяльності з врахуванням відповідних факторів впливу, відшукати резерви зростання економіки регіонів з низьким та середнім рівнем інноваційного потенціалу.
Практичне значення одержаних результатів обумовлюється важливістю використання цих результатів і рекомендацій органами державної влади та управління в процесі реалізації державної регіональної промислово-інноваційної політики; під час проведення наукових досліджень щодо удосконалення механізмів державної регіональної промислово-інноваційної політики у майбутньому; у процесі вдосконалення законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань організації промислово-інноваційної діяльності.
Результати комплексного дослідження промислово-інноваційного потенціалу регіонів України та визначені на їх основі прийоми і методи державного регулювання, яке повинно здійснюватись різними організаційними структурами, що в сукупності сприяли б реалізації державної регіональної промислово-інноваційної політики, запропоновані Міністерству промислової політики України та будуть враховані при реалізації державної політики розвитку промисловості на інноваційній основі (довідка № 01/ 2-4-1172 від 11.10.07).
Пропозиції щодо реалізації промислово-інноваційної політики органами регіональної влади та місцевого самоврядування, а також економіко-математичну модель, яка доводить досягнення позитивної синергії при об’єднанні великої кількості агентів у рамках єдиної організаційно-виробничої структури, використовуються виконавчим комітетом Миколаївської міської ради (довідка № 406/ 20/ 04 від 15.02.08).
Результати дисертаційного дослідження впроваджено в учбовий процес кафедри менеджменту і бізнесу ПВНЗ «Європейський університет» і використовуються при викладанні дисциплін «макроекономіка», «державне регулювання економіки», «розміщення продуктивних сил та регіональна економіка», «державне і муніципальне управління» (довідка № 238 від 15.02.08).
Особистий внесок здобувача. Основні наукові положення, результати і висновки дисертації щодо розробки та реалізації організаційно-економічних механізмів державної регіональної промислово-інноваційної політики отримано автором особисто. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, наведено в списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на міжнародних, міжрегіональних та міжвузівських науково-практичних конференціях, зокрема на науково-практичних конференціях: «Социально-экономические проблемы современного государства» (2003р., м. Донецьк,); «Проблеми та шляхи оптимізації економічних та екологічних взаємовідносин у сталому розвитку Причорноморського регіону» (2003р., м. Миколаїв); міжвузівській науково-практичній конференції «Економічні проблеми розвитку регіону» (2006р., м. Миколаїв); міжнародних науково-практичних конференціях: «Управління економічними змінами в контексті формування економіки знань» (2005р., м. Хмельницький); «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (2006р. м. Львів).
Публікації. Проблематику дисертаційної роботи, її теоретичні й практичні результати викладено у 14 наукових працях, серед яких 6 статей у фахових журналах (1,5др. арк.), 6 статей у зб. наукових праць (1,37др. арк.) та 2 – у зб. тез доп. (0,32др. арк.). З них 12 робіт загальним обсягом 2,55др. арк. належать особисто автору.
Список литературы СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Указ Президента України «Про концепцію державної промислової політики» // Офіційний вісник України. – 2003. - №7, ст. 278.
2. Промисловість в національній інноваційній системі України / М.Т. Пашута, Л.І. Федулова, О.М. Кондрашов. – К.: Наук. світ, 2005. – 76с.
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 липня 2003 року № 1174 Державна програма розвитку промисловості на 2003-2011 роки
4. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Відповід. ред. Г.Н.Климко. – К.: Знання-Прес, 2002. – 615с.
5. Кушлин В.И. Траектории экономических трансформаций. – М.: ЗАО «Изд-во «Экономика»». – 2004. – 310с.
6. Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку / За ред. Ю.М. Бажала. – К.: Ін-т екон. прогнозування НАН України, 2002. – 320с.
7. Перехідна економіка / В.М. Геєць, Є.Г. Панченко та ін.; за ред.. В.М.Гейця. – К.: Вища школа, 2003. – 591с.
8. Нестеренко О. Про перехідний період економічного розвитку України // Економіка України. – 1994. - №11. – с.39-43.
9. Кириченко В. «Шокова терапія» по-бразильські: дещо корисне і для нас // Економіка України. - 1993. - №10. – С.74-79
10. Гончаров Ю.В. Промислова політика України: проблеми і перспективи. – К.: Наукова думка, 1999. – 277с.
11. Україна на роздоріжжі: Уроки з міжнародного досвіду економічних реформ; За ред. А. Зіденберга і Л. Хоффманна. – К.: Вид-во «Фенікс», 1998. – 480с.
12. Онищенко О., Юрчишин В. Соціально-економічна реформа: тільки шлях до ринку чи й побудова нового суспільного ладу? // Економіка України. – 1994. - №3. – С.18-28.
13. Заблоцький Б.Ф. Перехідна економіка: Посібник. – К.: Вид. центр «Академія», 2004. – 512с.
14. Бєляєв О.О., Бебело А.С., Комяков О.М. Держава і перехідна економіка: механізм взаємодії. – К.: КНЕУ, 2003. – 190с.
15. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М. Гейця. – К.: Ін-т екон. прогнозування; Фенікс, 2003. – 1008с.
16. Єрохін С.А. Структурна трансформація національної економіки (теоретико-методологічний аспект). – К.: Видавництво «Світ Знань», 2002. – 528с.
17. Никифоров А.Є. Промислова політика: Навч. посібник. – К.:КНЕУ, 2002. – 306с.
18. Становлення ринкового механізму в Україні: теорія та практика / За ред. І.Ф. Комарницького. – Чернівці. - 2003. – 216с.
19. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) «Шляхом Європейської інтеграції» / Авт. кол.: А.С. Гальчинський, В.М. Геєць та ін.; Нац. ін-т стратег. дослідж., Ін-т екон. прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європейської інтеграції України. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416с.
20. Хэйр Пол Дж. Промышленная реструктуризация как средство усиления национальной конкурентоспособности // Проблемы теории и практики управления. – 2002. - № 4. – С.18-23
21. Яковенко Л. Теоретические аспекты промышленной политики // Экономика Украины. – 1999. – 10. – С.44-50.
22. Якубовський М., Новицький В. Кіндзерський Ю. Концептуальні основи стратегії розвитку промисловості України на період до 2017 року // Економіка України. – 2007. - №11. – С.4-20.
23. Якубовський М., Щукін В. Інфраструктура – фактор прискорення інноваційного розвитку промисловості // Економіка України. – 2007. - №2. – С.27-38.
24. Княгинин В., Щедровицкий П. Кто оплатит издержки глобализации // Эксперт. – 2004. - №1. – С.29.
25. Лукінов І. Наукові основи регіонального розвитку і принципи регіональної політики / Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: регіональні і соціально-економічні аспекти (Збірник наукових праць) / Матеріали конференції. – 1998. – 14-16 вересня. – С.240-248.
26. Денисенко М.П., Гречан А.П. Тенденції розвитку на інноваційних засадах галузевої структури промисловості України // Проблеми науки. – 2006. - №7. – С.9-15.
27. Филипенко А. Структура современного экономического дискуса // Экономика Украины. – 1997. - №8. – С.34-38.
28. Оппенлендер К. Европейская промышленная политика – необходимость и принципы. – МЭ и МО. – 1994. - № 5. – С.127-137.
29. Серегина С.Ф. Роль государства в экономике. Синергетический подход. – М.: Изд-во «Дело и Сервис», 2002.-288с.
30. Глазьев С. В очередной раз на те же грабли? (К оценке «Стратегии развития РФ до 2010г.» Фонда «Центр стратегических разработок») // Российский экономический журнал. – 2000. - №5-6.
31. Степанов О.П., Ємченко В.М. Пріоритети структурної перебудови на основі інноваційної моделі розвитку // Стратегія розвитку України: Науковий журнал. – Вип. 3-4 / Гол. ред. О.П. Степанов. – К.: НАУ, 2004. – С.3-17.
32. Кузнєцова Л. Структурні зміни у промисловості України: критерії прогресивності // Економіст. – 2005. - № 8. – С.50-55.
33. Біла С. Структурна політика в перехідній економіці України: теоретико-методологічний аспект // Вісник Української Академії державного управління. – 1999. - №1. – С.107-117.
34. Завгородня О. Структурна динаміка як фактор інноваційного розвитку національної економіки // Економіка України. – 2004. - №5. – С.34-42.
35. Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації. – К.: КНЕУ, 2003. – 394с.
36. Злупко С. Перехідна економіка: сучасна Україна. – К.: Знання, 2006. – 324с.
37. Скаленко О. Стратегічні основи інноваційної економіки (методологічні аспекти) // Економіка промисловості. – 2004. - №2. – С.14-29.
38. Інноваційна стратегія українських реформ / Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. – К.: Знання України, 2002. – 336с.
39. Геєц В.М., Семиноженко В.П. Інноваційні перспективи України. – Харків: Константа, 2006. – 272с.
40. Федулова Л., Пашута М. Розвиток національної інноваційної системи України // Економіка України. – 2005. - №4. – С.35-47.
41. Інноваційний розвиток економіки та напрямки його прискорення / За ред. В.П. Александрової. – К.: Ін-т економічного прогнозування НАН України, 2002. – 77с.
42. Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. – К.: ІЕП НАНУ, 1999. – 254с.
43. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / За ред. Л.І. Федулової. – К.: «Основа», 2005. – 552с.
44. Геєць В. Характер перехідних процесів до економіки знань // Економіка України. – 2004. - №4. – С.4-14.
45. Біла С. Структурна політика в системі державного регулювання трансформаційності економіки. Монографія. –К.: Вид-во УАДУ, 2001. – 408 с.
46. Бодров В.Г. Трансформація економічних систем: концепція, моделі, механізми регулювання та управління: Навч. посіб. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 104 с.
47. Макаренко М.В. Фактори позитивного впливу на ефективне функціонування підприємств машинобудівного комплексу України // Актуальні проблеми економіки. – 2004. - № 3 (33). – С.108-120.
48. Ландик В.І. Промислова політика України в контексті переходу до інноваційної моделі зростання // Вісник Академії економічних наук України. – 2003. - №1. – С.53-57.
49. Економічна енциклопедія: У трьох томах. / Редкол.: С.В. Мочерний та ін. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2000.
50. Михасюк І.Р., Мельник А.Ф., Крупка М.І., Залога З.М. Державне регулювання економіки. – Львів, 1999. – 640с.
51. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. – М.: Инфра. - М, 1997. – 496с.
52. Родионова И.А. Промышленность мира: территориальные сдвиги во второй половине ХХ в. – М.: Московский лицей, 2002. – 368с.
53. Эффективная промышленная политика – основной элемент регионального развития / Пленарное заседание Всероссийской конференции «Стратегия регионального развития России» (02.02.2007) // www.roelconsulting.ru
54. Федулова Л., Оліх Г. «Локомотиви» економіки України: тенденції зберігаються // Економіст. – 2006. - №9. – С.25-28.
55. Висоцька І. Створення гнучкої системи пріоритетів інноваційного розвитку промисловості України // Проблеми науки. – 2004. - №3. – С.23-27.
56. Денисюк В. Високі технології і високонаукоємні галузі – ключові напрями в інноваційному розвитку // Економіст. – 2004. - №5. – С.76-81.
57. Економічний розвиток і державна політика. Навч. посібник / Ю. Бажал, О. Кілієвич, О. Мертенс та ін.; За заг. ред. Ю. Єханурова, І Розпутенка. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – 480с.
58. Иванова Н. Инновационная сфера: контуры будущего // МЭ и МО. – 2000. - №8. – С.54-60.
59. Иншаков О.В. «Ядро развития» в контексте теории факторов производства // Экономическая наука современной России. - 2003. - №1. - С.11-26.
60. Колодинський С.Б. Стратегічне управління інноваційним розвитком підприємств регіону // Вісник Академії економічних наук України. – 2004. - №1. – С.95-98.
61. Мартюшева Л.С, Калишенко В.О. Інноваційний потенціал підприємства як об’єкт економічного дослідження // Фінанси України. – 2002. - № 10. – С.61-66.
62. Нижегородцев Р. Регулирование инновационного процесса в условиях кризиса // Проблемы теории и практики управления. – 2001. - №3. – С.81-85.
63. Олейніков О. Сучасні тенденції світового ринку високотехнологічної продукції та місце України на ньому // Проблеми науки. – 2006. - №1. – С.30-37.
64. Олешко А.А. Державна регуляторна політика промислового інноваційного розвитку регіону // Проблеми науки. – 2004. - №8.
65. Белл, Д. Грядущее постиндустриальное общество / Перевод с английского под ред. В.Л. Иноземцева. – Москва, 1999.
66. Kahn H., Brown, W. and Martell L. The Next 200 Years. A Scenario for America and the World. – New York, 1976. – 241р.
67. Servan-Schreiber, J.J. Le défi mondial. – Paris, 1980. – 477р.
68. Toffler, A. The Third Wave. - New York, 1984. – 560р.
69. Masuda Y. The Information Society as Post-Industrial Society. – Wash.: World Future Soc., 1983. – 178p.
70. Иноземцев В.Л. На рубеже эпох. Экономические тенденции и их неэкономические следствия. – М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2003. – 776с.
71. Павловський М.А. Стратегія розвитку суспільства: Україна і світ. – К.: Техніка, 2001. – 312с.
72. Матюшенко І. Перспективи створення національної інноваційної системи в Україні // www.iee.org.ua
73. Послання Президента України до Верховної Ради України від 30.04.2002. Європейський вибір: Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 – 2011 роки. – Інноваційне законодавство України: Повне зібрання нормативно-правових актів. – Т.1. – К., 2003. – С.70-76.
74. Промисловий потенціал України: проблеми та перспективи структурно-інноваційних трансформацій / Відп. ред. Ю.В. Кіндзерський. – К.: Ін-т економіки та прогнозування НАНУ, 2007. – 408с.
75. www.cia.gov
76. Бузгалин А. В. Колганов А.И. Теория социально-экономических трансформацій. – М.: ТЕИС, 2003. – 680с.
77. Вітер І. Україна в глобальному конкурентному середовищі / Збірник наук. праць. Вип. 43 / Відп. ред. В.Є. Новицький. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2004. – 264с.
78. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / А.С. Філіпченко, В.С. Будкін, А.С Гальчинський та ін. – К.: Либідь, 2002. – 470с.
79. Липец Ю.Г., Пуляркин В.А., Шлихтер С.Б. География мирового хозяйства. – М.: Владос, 2000. – 400с.
80. Статкевич М. Наслідки реформування та перспективи конкурентоздатності української економіки // www.dialogs.org.ua
81. Витковский О.В. География промышленности зарубежных стран. – М.: Изд-во Московского Университета, 1997. – 116с.
82. Степанов А.Г. Государственное регулирование экономики региона. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 240с.
83. Регіональна політика Європейського Союзу: історія і сучасність // www.old.europexxi.kiev.ua
84. Керецман В. Формування регіональної політики та регіонального управління в Україні // www.uzhgorod.iatp.org.ua
85. Гранберг А., Артоболевский С., Ковалева Г. и др. Реструктуризация старопромышленных регионов: опыт России и мира // Региональное развитие и сотрудничество. – 1998. - №1,2.
86. Закон України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні» // Офіційний вісник України. – 1999. - №52, ст. 2587.
87. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 24. – С. 170.
88. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» // Голос України. – 1999. – 21 вересня.
89. Закон України «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу» // Урядовий кур’єр. – 2002. - №63.
90. Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів України» // www. zakon.rada.gov.ua
91. Указ Президента України «Про концепцію державної регіональної політики» // Офіційний вісник України. – 2001. - №22, ст. 983.
92. Указ Президента України «Про структурну перебудову вугільної промисловості» // www. zakon.rada.gov.ua
93. Амоша О. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення // Економіст. – 2005. - №6. – С.28-32.
94. Бєлєнький П., Другов О. Регіональна політика збалансованого соціально-економічного розвитку // Регіональна економіка. – 2005. – №1. – С.96-106.
95. Буркинський Б.В., Степаненко Є.Ф. Регіональна промислова політика // Вісник Академії економічних наук України. – 2004.-№1. – С.3-9.
96. Карлик А., Комаров А. Промышленная политика и развитие регионов // Проблемы теории и практики управления. – 2005. - №3. – С.66-71.
97. Масловська Л.Ц. Сталий розвиток продуктивних сил регіонів; теорія, методологія, практика: Монографія. – К.: КНЕУ, 2003. – 365с.
98. Пирожков С.І. Моделі і сценарії структурно-інноваційної перебудови економіки України / Інвестиційно-інноваційна стратегія розвитку національної економіки: Зб. наук. пр. / ОІЕ НАН України, відп. ред. Сухоруков А.І. — К., 2004.
99. Долішній М. Актуальні завдання інтенсифікації соціально-економічного розвитку регіонів України // Регіональна економіка. – 2005. - №2. – с.7-15.
100. Ягодка А., Диба М., Кондратюк С. Перекоси регіональної економічної політики держави / Економіка України. – 2004. - №8. – С.28-35.
101. Маниліч М.І. Трансформація регіонального економічного механізму. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. – 164с.
102. Павлов В.І., Лукін С.О. Економічний потенціал регіону: діагностика та реалізація: монографія. – Луцьк: Надстир я , 2002. – 160с.
103. Антонов В. Методологічні підходи щодо оцінки рівня соціально-економічного розвитку регіонів України // Управління сучасним містом. – 2003. - №7-9. – С.51-61.
104. Масловська Л.Ц. Теоретико-методологічний підхід до оцінки пропорційності і збалансованості регіонального розвитку України // Регіональна економіка. – 2005. - №1. – С.90-95.
105. Бариз В., Лебедур Л. Нові регіональні економіки. – Львів: Літопис, 2003. – 196с.
106. Бадах Г. Борьба с депрессией. Проблемы региональной диспропорции экономического развития Украины // Обзор украинского рынка. – 2005. - №2. – С.43-44.
107. Долішній М. Організаційне та наукове забезпечення реалізації регіональної політики в Україні // Вісник Академії економічної науки України. – 2004. - №2. – С.3-7.
108. Кузьменко В.П. Инвестиционная политика в регионе / АН Украины. СОПС. – К.: Наукова думка, 1992. – 250с.
109. Галюк І.Б. Регулювання розвитку інноваційного підприємництва на державному та регіональному рівнях // Вісник інституту економічного прогнозування. - 2004. – С.36-41.
110. Писаренко С.М. Основні напрямки адаптації регіональної політики України до умов ЄС // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Механізми реалізації регіональної політики (Зб. наук. праць) / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. – Львів, 2003. – Вип. 2. – С.14-17.
111. Ткачук В.П. Стратегія економічного зростання України на основі науково-технічного прогресу підприємств промисловості // Стратегія розвитку України: Науковий журнал. – Вип.1-2 / Гол. ред. О.П. Степанов. – 2004. – С.261-275.
112. Гусєв В., Горник В. Кластерна модель інноваційної реструктуризації регіональної економічної системи // Управління сучасним містом. – 2004. - №10-12. – С.118-125.
113. Мингалева Ж., Ткачева С. Кластеры и формирование структуры региона // МЭ и МО. – 2000. - №5. – С.97-102.
114. Федулова Л. Управління інноваційним розвитком регіону // Регіональна економіка. – 2005. - №2. – С.37-47.
115. Анисимов В., Винслав Ю. Реализация муниципальной промышленной политики (методологические и методические вопросы) // Российский экономический журнал. – 2002. - №9. – С.30-44.
116. Коротич О.Б. Підвищення ролі системи місцевого самоврядування в управлінні розвитком регіонів України // Вісник Академії економічних наук України. – 2004. - №1. – С.37-42.
117. Татусяк С. Реформування системи місцевого самоврядування в сучасних умовах // Управління сучасним містом. – 2004. - №1-3. – С.158-163.
118. Корецький Ю.М., Рудь Н.Т. Методичні аспекти оцінки інноваційного потенціалу регіону // Стратегія розвитку України: Науковий журнал, 2004. - № 1-2. – С.418-430.
119. Александрова А., Гришина Е. Неравномерность развития муниципальных образований // Вопросы экономики. – 2002. - №8. – С.97-105.
120. Чумаченко Н. Проблемы региональной политики в Украине // Людина і політика. – 1999. - №3. – С.51-60.
121. Уманець Т. Методологічні аспекти управління економічним розвитком регіону // Регіональна економіка. – 2006. - №1. – С.22-34.
122. Панасюк Б. Концептуальні основи економічного прогнозування та планування // Економіка України. – 1996. - №5. – С.7-18.
123. Дранев Я.Н. Кластерный поход к экономическому развитию территорий // Практика экономического развития территорий: опыт ЕС и России. – М.: Сканрус, 2001. –С.15-19.
124. Рыгалин Л.Б. и др. Высокотехнологические кластеры в России: комплекс мер по развитию инновационного потенциала региональных межотраслевых комплексов // Инновации. – 2005. - №4(81). - С.4-10.
125. Ядов Д.А. Кластерный подход как технология управления региональным экономическим развитием. Меморандум Конференции центров стратегических разработок «Революция регионов – повестка дня для региональной России» // Компас промышленной реструктуризации. – 2003. - № 3. –С.31-34.
126. Портер М. Международная конкуренция: Пер. с англ. / Под ред. В.Д. Щетинина. М., 1993.
127. Мировая экономика в ХХ веке: потрясающие достижения и серьезные проблемы / Глава V доклада МВФ «Обзор мировой экономики», в пер. Б. Болотина // МЭ и МО. – 2001. - № 1. – С.3-15.
128. Ослунд, А. Строительство капитализма: рыночная трансформация стран бывшего советского блока. – М.: Логос, 2003. – 720с.
129. Портер М. Конкуренция / Пер. с англ. – М., 2000. – 540с.
130. Санто Б. Инновация как средство экономического развития. – М.: Прогресс, 1990. – 291с.
131. Соколенко С.І. Глобалізація і економіка України. – К.: Логос, 1999. – 568с.
132. Ткачук А., Агранофф Р., Браун Т. Місцеве самоврядування: світовий та український досвід. – К.: «Заповіт», 1997. – 187с.
133. Dahmen E. Entrepreneurial Activity and the Development of Swed¬ish Industry, 1919-1939. Stockholm, 1990.
134. Feldman V.P., Audretsch D.B. Innovation in Cities: Science based Diversity, Specialization and Localized Competition-European Economic Review. - 1999. - №43. - P.409-429.
135. Soulie D. Filieres de Production et Integration Vertical. Annales des Mines, Janvier 1989. - P.21-28.
136. Tolenado J.A. Propjs des Filires Industrielles. - Revue d'Economie Industrielle. 1978. - V.6. №4. - P.149-158.
137. Макаренко М.В. Процес створення моделі ефективного функціонування промислових підприємств // Актуальні проблеми економіки. – 2004. - №4. – С.141-147.
138. Козир З. Кластери як основна форма організації виробництва і виробничих відносин регіонального рівня // Підприємництво, господарство, право. – 2004. - №7. – С.146-149.
139. Єгоров О. Функціонування місцевих органів державної влади в Україні // Управління сучасним містом. – 2004. - №1-3. – С.72-78.
140. Вашека Г.В. Структурно-інноваційні перетворення у промисловому комплексі України // Проблеми науки. – 2003. - №7. – С.14-21.
141. Пояснювальна записка до плану дій реалізації «Стратегії соціально-економічного розвитку Вінницької області» // www.vin.gov.ua
142. www.interdep.km.ua
143. Бабенко Г. Трансформація промисловості Криму // Економіка України. – 2001. - №5. – С.39-43.
144. Благонравин М. Информационный город // Украинский деловой журнал «Эксперт Украина». – 2006. - №10(61).
145. Переметчик М.М. Екологічна політика держави // www2.meria.dp.ua
146. Закон України «Про інноваційну діяльність» // Урядовий кур’єр. – 2002. - №143.
147. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» // Урядовий кур’єр. – 2003. - №32.
148. Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» // Урядовий кур’єр. – 2001. - №141.
149. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» // www. zakon.rada.gov.ua
150. Орешин В.П., Потапов Л.В. Управление региональной экономикой. – М.: ТЕИС, 2003. – 330с.
151. Поповкін В.Н. Регіонально-цілісний підхід в економіці. – К.: Наукова думка, 1993. – 210с.
152. Региональная экономика / Под ред. Н.Г. Кузнецова, С.Г. Тяглова. – Ростов н/Д: Феникс, 2001. – 320с.
153. Стеченко Д.М. Інноваційні форми регіонального розвитку: Навч. посіб. – К.: Вища шк.., 2002. – 254с.
154. Стеченко Д.М. Управління регіональним розвитком. – К.: Вища школа, 2000. – 223с.
155. Топчієв О.Г. Теоретичні основи регіональної економіки: Навч. посібник. – К.: Вид-во УАДУ, 1997. – 140с.
156. 100 ведущих нефинансовых ТНК мира, 2003г. / Статистическое приложение // Экономист. – 2005. - №1. – С.80-84.
157. Bell D. The Coming of Post-industrial Society. A Venture in Social Forecasting. – N.Y.: Basic Books, Inc., 1973.
158. Mattsson L.G. Management of Strategic Change in a «Markets-as-Networks» Perspective. In the Management of Strategic Change / Ed. by Fn-drew M. Pettigrew. Oxford, N.Y., 1997.
159. Емельянов С.В. США: Международная конкурентоспособность национальной промышленности. – М.: Международные отношения, 2001. – 405с.
160. Иванова Н.И. Сопоставление мировых и российских тенденций развития науки и инновационной деятельности // Инновации. – 2003. - №4. – С.42-49.
161. Білорус О. Глобалізація і нова парадигма глобального постіндустріального розвитку // www. soskin. info
162. Васильчук Ю.В. Постиндустриальная экономика и развитие человека. Статья первая // МЭ и МО. – 1997. - №9. – С.71-86.
163. Ведута Е.Н. Стратегия и экономическая политика государства. – М.: Академический Проект, 2003. – 456с.
164. Ґенеза ринкової економіки: терміни, поняття, персоналії. За наук. ред. Г.І. Башнянина і В.С.Іфтемічука. – К.: «Магнолія плюс», 2004. – 688с.
165. Государственное регулирование рыночной экономики / Под общ. ред. В.И. Кушлина. – М.: Изд-во РАГС, 2002. – 832с.
166. Дідківська Л.Г., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2002. – 214с.
167. Злупко С. Економічна наука і наукознавство: Монографія. – Львів: Тріада плюс, 2006. – 776с.
168. Трансформація моделі економіки України (ідеологія, протиріччя, перспективи); за ред. В.М. Гейця. – К.: Логос, 1999. – 500с.
169. Туган-Барановский М.И. Экономические очерки. – М.: РЕСПЭН, 1998.
170. Безвушко Є. Кластери та їх роль у відродженні економіки Поділля // Перспективи дослідження. – 1999. - №2. – С.17-20.
171. Бєлєнький П.Ю., Шевченко-Марсель В.І., Другов О.О. Фінансовий ринок та його інфраструктура в умовах глобалізації (проблеми, перспективи, регіональні аспекти) / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. – Львів, 2003. – 48с.
172. Варналій З. Регіональний розвиток України: проблеми та пріоритети // Економіст. – 2005. - №6. – С.24-27.
173. Галиця І.О. Активізація діяльності інноваторів в сучасних умовах економічного розвитку // Проблеми науки. – 2006. - №11. – С.2-5.
174. Герасимчук З.В., Ковальська Л. Обґрунтування вибору стратегії формування та нарощення виробничого потенціалу регіонів України// Регіональна економіка. – 2002. - №4.- С. 82-90.
175. Гусєв В. Державна інноваційна політика: регіональний аспект // Управління сучасним містом. – 2003. - №7-9. – С.100-113.
176. Чевганова В., Брижань И. Кластеры и их экономическое значение // Экономика Украины. – 2002. - №11. – С.35-41.
177. Промисловість України 2001-2005рр. / Державний комітет статистики України; За ред. О.Г. Осауленка. – Київ: Вид-во „Консультант”, 2006.
178. Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів України (1990-2001 роки) / Міністерство економіки. – К., 2001.
179. Статистичний щорічник України за 2006 рік / Державний комітет статистики України; За ред. О.Г. Осауленка. – Київ: Вид-во „Консультант”, 2007. – 632с.
180. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. – Статистичний збірник Держкомстату України. – К., 2007. – 350с.
181. Довідник виробників промислової продукції Миколаївської області / За ред. Н.Ю. Рошко. – Головне управління статистики у Миколаївській області. – 2006. – 340с.
182. Статистичний щорічник «Промисловість Миколаївської області» за 2006 рік / За ред. Н.Ю. Рошко. – Головне управління статистики у Миколаївській області. – 2006. – 203с.
183. Статистичний щорічник Миколаївської області за 2006 рік / За ред. П.Ф. Зацаринського. – Головне управління статистики у Миколаївській області. – 2006. – Ч. 1. – 505с., Ч. 2. – 535с.
184. Конституція України. – Харків: Вид-во «Фоліо», 2004. – 48с.
185. Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» зі змінами внесеними згідно з Декретами та Законами України в 1993-2004 роках // Голос України. – 1992. – 24 березня.
186. Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» // Урядовий кур’єр. – 2000. – 26 квітня.
187. Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу» зі змінами, внесеними згідно із Законом у 1999р. // Голос України. – 1995. – 22 березня.
188. Лукинов И.И. Эволюция экономических систем. – М.: ЗАО «Изд-во «Экономика», 2002. – 567с.
189. Інтелектуальний потенціал та науково-технічна політика / Під наук. ред. акад. НАНУ М.І. Долішнього. – Львів: ІРД НАНУ, 1999. – 234с.
190. Пабат А., Хамініч С. Стратегічний менеджмент конкурентоспроможності національної економіки в перспективі євроінтеграції // Економіст. – 2005. - №12. – С.59-61.
191. Притикіна О.Л., Стасюк Ю.М., Щипанова О.В. Інноваційна політика України та інтеграція до ЄС // Фінанси України. – 2005. - №5. – С.36-43.
192. Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України // Голос України. – 1999. – 03 серпня.
193. Шутюк С.В. Моделирование системы взаимоотношений крупных компаний с регионами, - М.:ВИНИТИ РАН, 2006. – 336с.
194. Федулова Л. Проблеми інноваційних трансформацій у корпоративному секторі економіки України // Економіст. – 2005. - №2. – С.38-40.
195. Мочерний С. Синергетичний підхід в економічному дослідженні // Економіка України. – 2001. – № 5. – С. 44–51
196. Синергетика. Пер. с англ. // Под ред. Б.Б. Кадомцева. – М.: Мир, 1984. – 248с.
197. www.eduhmao.ru.
198. Вітлінський В.В. Моделювання економіки. – К.: КНЕУ, 2003. – 408с.
199. Державна стратегія регіонального розвитку України 2004-2015 (Проект) // www. zakon.rada.gov.ua
200. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: Монографія / Кол. авт.; за заг. ред. О.Ю. Оболенського. – Хмельницький: Поділля, 1999.
201. Європейська Хартія місцевого самоврядування // Пер. з англ. мови Є.М. Вишневського. – Б.м.: Рада Європи, Б.р. – 10с.
202. Занг В.-Б. Синергетическая экономика: Время и перемены в нелинейной экономической теории / Пер. с англ. – М.: Мир, 1999. – 335с.
203. Иванов В.В. Национальная инновационная система как институциональная основа экономики постиндустриального общества / Инновации. – 2004. - №5. – С.3-10.
204. Інноваційна активність промислових підприємств України // Економіст. – 2005. - №3.
205. Інноваційне законодавство України: Повне зібрання нормативно-правових актів: у 3-х т. – К., 2003.
206. Клюєв А. Тільки переведення економіки на інноваційний режим є гарантією сталого розвитку держави // Урядовий кур’єр. — 2004. — 28 квітня.
207. Коломойцев В.Э. Восстановление и структурная трансформация промышленного комплекса Украины. – К.: Молодь, 1998.
208. Кривенко Л.В. Інноваційна стратегія економічного розвитку як ключовий імператив загальнодержавної політики // Вісник інститут економічного прогнозування. – 2004. – С.3-7.
209. Куликов Г.В. Японский менеджмент и теория международной конкурентоспособности. – М.: Экономика, 2000. – 348с.
210. Лазор О.Д. Основи місцевого самоврядування. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 432с.
211. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління / За заг. ред. Н.Р. Нижник. – К.: Вид-во УАДУ, 1998.
212. Павлов К. Экономическое ядро: сущность, критерии формирования и элементный состав // Общество и экономика. - 2005. - №11-12. - С.158-170.
213. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. Д.Г. Лук’яненка. – К.: КНЕУ, 2001. – 538с.
214. Таценко А. Энергия независимости // Мир денег. – 2006. - №1. – С.44-53.
215. Титов В.В. Моделирование процессов взаимодействия в
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.