У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ІНВЕСТИЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА ЯК ФАКТОР МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В РИНКОВИХ УМОВАХ
Количество страниц 188
ВУЗ ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Год сдачи 2010
Содержание ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1.КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИПЕРЕДЖАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ 14
1.1 Інвестиційна стратегія та державно-регулятивні засади розвитку економіки України в контексті трансформаційних перетворень 14
1.2 Організаційно-управлінські засади формування та забезпечення фінансових передумов для здійснення модернізаційних проектів в економіці України 34
Висновки до розділу 1 48
РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНЕ ПРОГРАМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ 51
2.1 Інвестиційно-інноваційні моделі забезпечення модернізаційних процесів в економіці України 51
2.2 Державна підтримка пріоритетних інвестиційно-інноваційних проектів 70
2.3 Консорціумне фінансування інноваційно-інвестиційних процесів 86
Висновки до розділу 2 98
РОЗДІЛ 3. ОПТИМІЗАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ В УКРАЇНІ 101
3.1 Депозитна політика фінансово-кредитних установ як важливий ресурс формування інвестиційного потенціалу 101
3.2 Управлінсько-регулятивні механізми реформування сфери інвестиційного забезпечення інноваційних перетворень: зарубіжний досвід та реалії України. 125
3.3 Шляхи оптимізації руху фінансових ресурсів як визначальної умови модернізації економіки України 143
Висновки до розділу 3 163
ВИСНОВКИ 167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 174

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Поступальний розвиток економіки є стратегічним завданням України, і для його вирішення необхідна активізація інвестиційного процесу. Забезпечення позитивної динаміки економічного зростання пов'язане з пошуком інвестиційних джерел і залученням всіх можливих фінансових ресурсів, необхідних для фінансування інноваційно-інвестиційних процесів, з оптимізацією грошово-кредитних механізмів, що управляють їх рухом.
Проблема активізації діяльності держави у залученні фінансово-кредитних установ до процесу інвестування економіки України вимагає поглибленого дослідження всіх умов, які впливають на діяльність цього бізнесу, і безпосередньо – комерційних банків, кредитних спілок, страхових і пенсійних фондів та інших суб’єктів фінансового ринку.
Окреслена проблема є надзвичайно складною. Підхід до її наукового аналізу потребує попереднього вивчення широкого кола супутніх з даним макроекономічним феноменом явищ та процесів. Як показує історичний, політичний і економічний досвід, на рубежі ХХ-ХХІ століть, фактори модернізації економіки набувають нового специфічного характеру.
Інституційне забезпечення випереджального розвитку економіки України через сучасні методи державного регулювання набуває дедалі більшого стратегічного значення у справі активізації процесів модернізації продуктивного потенціалу. У дослідження даної проблеми вагомий внесок становлять наукові напрацювання вітчизняних дослідників – Т.В.Березянко, Л.М.Борщ, О.Д.Василика, О.С.Власюка, А.С.Гальчинського, В.М.Гейця, Б.Є.Кваснюка, О.П.Кириленка, В.І.Кравченка, І.О.Луніна, С.В.Льовочкіна, О.О.Любича, І.О.Лютого, В.Г.Мельничука, В.М.Опаріна, В.Л. Осецького, А.Г.Сігайова, В.М.Федосова, Ю.М.Харазашвілі, О.П.Чернявського, В.К.Черняка, І.Я.Чугунова, В.Я.Шевчука, С.І.Юрія, Г.К.Ялового.
При дослідженні питань створення фінансових передумов для пожвавлення модернізаційних проектів в економіці України, забезпечення державної підтримки пріоритетних інвестиційно-інноваційних проектів опрацьовані наукові публікації О.І.Амоші, В.М.Андрійчука, С.О.Білої, О.Г.Білоруса, І.Д.Бурковського, А.С.Гальчинського, В.М.Гейця, О.О.Галушка, О. І.Дзюблюка, М.І.Зверякової, Є.В.Іванова, Б.Є.Кваснюка, Т.Т.Ковальчука, В.І.Кравченка, І.О.Крюкової, Д.Г.Лук’яненка, О.П.Мельниченка, О.О.Любича, В.Г.Мельничука, О.М.Мозгового, В.І.Міщенка, А.М.Мороза, В.Є.Новицького, С.С.Осадця, Ю.М.Пахомова, О.Н.Плотникова, А.П.Рум’янцева, М.І.Савлука, В.М.Суторміної, В.П.Ходаківської, В.М.Шелудько, А.О.Федоренка.
Проблеми організації управління та регулювання кредитних відносин знайшли відображення в працях вітчизняних дослідників: О.І.Барановського, В.В.Бєляєва, М.Д.Білик, Н.М.Внукова, О.В.Васюренко, О.Д.Вовчак, В.В.Гончаренка, В.І.Грушко, В.В.Зимовця, С.П.Зубика, О.І.Дзюблюка, О.Т.Євтуха, М.М.Єрмошенко, В.І.Міщенка, М.В.Мниха, О.М.Мозгового, А.М.Мороза, С.В.Науменкової, Ц.Г.Огонь, О.Ю.Чубукової та ін.
Суттєве значення для дослідження державного регулювання фінансово-кредитними системами має внесок таких іноземних дослідників, як Л.Бальцерович, Дж.Кейнс, Дж.Корнаї, П.Самуельсон, Дж.Сінкі, О.Улюкаєв, М.Фрідмен, Ф.Хайек, Л.Хоффман, Д.Шапіро та ін.
Плідні результати наукових досліджень, присвячених фінансовим проблемам економічного розвитку, залишили для нащадків класики економічної науки: Р.Гільфердінг, Дж.Кейнс, Ф.Кене, К.Маркс, А.Маршалл, Д.Рікардо, Ж.Б.Сей, А.Сміт, Ф.Хайєк, Дж.Хікс. Серед сучасних західних вчених теорію і практику фінансово-кредитних відносин розвинули Г.Александер, Дж.Бейлі, Дж.Гелбрейт, Г.Марковіц, Р.Ф.Мюррей, Ченг Ф.Лі, Ю.Фама, Дж.І.Фіннерті, М.Фрідмен, У.Шарп, Й.Шумпетер та інші вчені.
Разом з тим, у вітчизняній і зарубіжній фаховій літературі розглянуті в основному загальні аспекти впливу інвестиційної стратегії держави на розвиток економіки. На сучасному етапі економічного розвитку України необхідно звернути особливу увагу на аналіз існуючих механізмів діяльності фінансово-кредитних установ з урахуванням вступу нашої держави до Світової організації торгівлі і формування нових механізмів співпраці з Європейським Союзом. Концептуальний підхід до організаційно-управлінських засад формування довгострокової інвестиційної стратегії української держави з урахуванням все більш повної інтеграції національної фінансової системи з глобальною, що привносить як нові можливості, так і додаткові ризики, остаточно не вироблено. Не отримали належного наукового відображення суттєві зміни у структурі грошових потоків і нагромаджень, які відбулися в нашій країні завдяки послідовному підвищенню ступеня монетизації економіки і збільшенню частки грошових доходів населення у ВВП, яке прослідковується з 2000 року. Все більш повна інтернаціоналізація вітчизняної економіки разом з суттєвими змінами у структурі фінансових ресурсів всередині країни потребує нового підходу до формування інституційних передумов, фінансово-кредитних та організаційно-управлінських механізмів активізації інвестиційних процесів в економіці України.
Зокрема, потребує наукової розробки проблема оптимізації депозитної політики фінансово-кредитних установ як важливого чинника формування інвестиційного потенціалу України. При розробці теоретичних основ фінансово-кредитного забезпечення інвестицій слід враховувати не тільки наявний стан фінансової системи та її власні напрямки розвитку, але й довгострокову стратегію розвитку України в контексті подальших трансформаційних перетворень. Державне управління інвестиційно-інноваційною діяльністю має враховувати все більш активне проникнення глобальних корпорацій у тканину національної економіки і випрацьовувати такі управлінсько-регулятивні механізми стратегії розвитку бізнесу, які інтегрують і глобалізацію, і локалізацію, що все більше чином впливають на стан економічних процесів в Україні.
У зазначеному контексті виникає необхідність наукового обґрунтування нових сучасних підходів до формування і використання фінансових ресурсів і моделей фінансування інноваційно-інвестиційних процесів як в економічному, так і в соціальному аспектах. Для цього слід цілеспрямовано досліджувати можливість максимізації ресурсного забезпечення інвестицій, зокрема, повніше використання заощаджень населення, оптимізувати грошово-кредитні механізми і виявити шляхи оптимізації руху фінансових ресурсів через застосування адекватних управлінсько-регулятивних інструментів.
При такому розумінні постановці проблеми комплексне дослідження інвестиційних джерел і державно-регулятивних засад їх використання як факторів модернізації і оптимізації інвестиційного забезпечення інноваційних перетворень в економіці України набуває особливої актуальності, що і зумовило вибір теми дисертаційної роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Напрям дослідження відповідає стратегічним підходам і планам держави щодо питань інвестиційного забезпечення випереджального розвитку економіки України, механізмів і умов реалізації державно-регулятивних засад, які б сприяли розвитку інвестиційного процесу в умовах трансформаційної економіки.
Дисертаційне дослідження є складовою частиною наукової теми кафедри економіки Феодосійської фінансово-економічної академії Київського університету ринкових відносин з комплексної теми «Розвиток фінансової системи України в умовах глобалізації і локалізації та інвестиційне забезпечення» (0101U002946). Дослідження також є складовою теми «Оптимізація інвестиційних і інноваційних перетворень та практичних аспектів фінансового забезпечення економічного зростання в Україні» (0101U00509). Феодосійська фінансово-економічна академія Київського університету ринкових відносин проводить дослідження відповідної тематики за угодою про співпрацю з Інститутом законодавства Верховної Ради України, Міністерством фінансів та Міністерством економіки Автономної Республіки Крим.
Особистий внесок автора полягає у дослідженні інвестиційного забезпечення інноваційних перетворень в Україні та в формуванні управлінсько-регулятивних механізмів при розробці пропозицій щодо оптимізації руху фінансових ресурсів як визначальної умови.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є: узагальнення концептуальних і теоретичних умов інвестиційного забезпечення випереджального розвитку економіки України; дослідження державного програмування інвестиційно-інноваційних процесів в економіці України; розробка пропозицій щодо оптимізації інвестиційного забезпечення інноваційних перетворень в Україні. Поставлена мета зумовила вирішення таких основних завдань:
– на базі інституціонального підходу до інвестиційно-відтворювальних процесів визначити теоретичні основи фінансово-кредитного забезпечення розвитку економіки України;
– проаналізувати сучасні організаційно-управлінські засади щодо формування і забезпечення фінансових передумов для здійснення модернізаційних проектів;
– дослідити механізми реформування банківського кредитування в умовах розвитку інноваційно-інвестиційних процесів;
– обґрунтувати концептуальний підхід до проблеми фінансування інвестиційного забезпечення випереджального розвитку економіки України;
– дослідити процеси модернізації економічного потенціалу держави;
– дослідити відтворювальні тенденції фінансово-кредитної системи з метою виявлення гострих диспропорцій і їх впливу на динаміку економічного розвитку України;
– оцінити сучасні обсяги та структуру реального кредитно-ресурсного забезпечення під кутом зору відповідності потреб та можливостей;
– дослідити діючі моделі фінансування інноваційно-інвестиційного процесу з напрацюванням рекомендацій для регуляторної політики держави;
– провести всебічний аналіз та прогноз потенціалу заощаджень населення, оцінити роль цих ресурсів як інвестиційного потенціалу;
– обґрунтувати грошово-кредитні механізми в забезпеченні випереджального розвитку економіки і шляхи оптимізації руху фінансових ресурсів.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини щодо державно-регулятивного впливу на інвестиційні джерела та фактори модернізації економіки в ринкових умовах.
Предметом дослідження є інвестиційні джерела та організаційно-управлінські механізми забезпечення випереджального розвитку економіки України.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання загального, теоретичні напрацювання світової економічної науки, концептуальні положення сучасної теорії фінансів. При вивченні глибинних основ промислової політики використовувалися об’єктивний і суб’єктивний підходи до трактування економічних відносин, дослідницько-пошукова і наукова література, праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів.
У роботі використані методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, економіко-математичні і статистичні методи. Для вирішення поставлених завдань використані наступні методи: дедуктивний – при дослідженні концептуальних і теоретичних аспектів фінансово-кредитного забезпечення випереджального розвитку економіки; економіко-статистичні – в процесі аналізу розвитку економіки України і функціонування фінансово-кредитної системи як концептуальних засад інвестиційного забезпечення; економетричні – при розробці моделей доходів, споживання, заощаджень і потенціалу заощаджень населення; ретроспективний аналіз – при дослідженні ролі державно-регулятивних механізмів у забезпеченні випереджального розвитку економіки і виробленні пропозицій щодо оптимізації руху фінансових ресурсів для забезпечення інвестицій і інноваційних перетворень. У роботі широко застосовувався графічний метод.
Статистичною і фактологічною основою дослідження є дані Міністерства Фінансів України, Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг, матеріали Державного комітету статистики України, а також законодавчі акти, які регулюють функціонування фінансово-кредитних організацій і фінансової системи України, розрахунково-аналітичного та статистичного аналізу, апробації.
Інформаційною базою дослідження є публікації в українській і зарубіжній економічній та економіко-правовій літературі, статистичні збірники Держкомстату України, доступні звітні й оперативні матеріали міністерств, відомств та інформаційні повідомлення підприємств, законодавство України, нормативно-правові документи органів державної влади, виступи та публікації політичних діячів Української держави. Суттєву допомогу автору в роботі над дисертацією надало ознайомлення автора з практичними проблемами залучення та вкладення інвестицій на регіональному і загальнодержавному рівнях, а також досвіду деяких зарубіжних країн в умовах поглиблення інтеграційних процесів.
Наукова новизна одержаних результатів. В ході дисертаційного дослідження отримано науково обґрунтовані результати, які в сукупності розв’язують важливу макроекономічну проблему державного регулювання інвестиційно-інноваційних процесів модернізації економіки України в ринкових умовах. Найбільш вагомі теоретичні та практичні результати, які характеризують новизну дослідження й особистий внесок автора, такі:
Вперше:
– виявлено, що на даному етапі ринкового розвитку економіки України, на відміну від попереднього періоду гострого дефіциту інвестиційних ресурсів, головною перешкодою на шляху інвестиційного процесу стала недостатньо науково обґрунтована державна інвестиційна політика, яка має забезпечувати розвиток високотехнологічних виробництв, створення стабільного інституційного середовища, інтеграцію України в європейську і світову економічні системи з орієнтацією господарських зв'язків випуску кінцевої продукції;
– доведено доцільність створення спеціальних державно-регулятивних механізмів, що мають активно впливати на концепцію діяльності фінансово-кредитних установ, спрямувати їх на надання сучасних послуг, які відповідають високим професійним та етичним стандартам і забезпечують адекватний та справедливий прибуток;
– розроблено економіко-математичні моделі «доходи-витрати-заощадження», що дозволяють прогнозувати обсяги інвестиційних ресурсів, джерелом яких є організовані і неорганізовані заощадження населення;
– показано необхідність розробки спеціальних управлінсько-регулятивних механізмів для трансформації неорганізованих заощаджень в організовані задля перетворення їх на інвестиційне джерело модернізації економіки, показано шляхи їх активізації;
– сформульовано конкретні пропозиції щодо механізму використання загальнодержавних та регіональних інвестиційних ресурсів для створення новітніх виробництв, зокрема замкнутих високоавтоматизованих технологічних ліній, які надалі тиражуються, розподіляються у інші регіони країни і приватизуються у спеціальному порядку, а отримані кошти використовуються для фінансування розробки нових засобів виробництва.
Знайшло подальший розвиток:
– узагальнення, що пріоритетом державного регулювання фінансово-кредитних установ необхідно визначити інвестування реального сектору економіки, передусім відтворювальних процесів, а не сфери обігу. У ринкових умовах державно-регулятивні засади доцільно застосовувати у питаннях управління відсотковими ставками та їх адаптації до рівня інфляції, а також обмеження норми прибутку фінансово-кредитних установ з метою зниження диспропорцій між результативністю діяльності виробничої та фінансової сфер;
– пояснення доцільності впровадження на етапі трансформаційних перетворень елементів державного регулювання, що передбачають: спрямування у реальний сектор економіки не менше 90% інвестиційних ресурсів, забезпечення переведення потоків капіталу на інноваційно-інвестиційне відтворення, зниження сировинної орієнтації вітчизняного експорту, перехід економіки до стратегії імпортозаміщення з подальшою експортоорієнтацією;
– методологічні підходи до формування інвестиційних ресурсів за допомогою облігаційних позик органів місцевого самоврядування, які мають цільову спрямованість на модернізацію економіки за програмами коротко- та довгострокового розвитку.
Доведено:
– що оптимізація руху ресурсів на мікрорівні як визначальна умова модернізації економіки може бути забезпечена застосуванням механізму сек’юритизації, який передбачає випуск цінних паперів під низьколіквідні активи підприємства, при цьому ресурси надходять від інвестора до споживачів безпосередньо, знижуючи трансакційні витрати;
– необхідність зміни підходу до концепції розвитку економіки та вибору обмеженої кількості пріоритетних напрямів, зокрема агропромислового комплексу, у зв’язку з тим, що множинність стратегій та пріоритетів не забезпечена фінансовими ресурсами, а кількість підприємств, які впроваджують у виробництво інноваційні процеси, досягло порогу «інноваційної небезпеки».
Практичне значення одержаних результатів.
Наукові положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані як на науковому, так і на практичному рівнях.
На науковому рівні – науковими установами, аналітичними організаціями для подальшого поглиблення теоретичних уявлень щодо інвестиційної стратегії та державно-регулятивних засад розвитку економіки України; організаційно-управлінських засад формування та забезпечення фінансових передумов для здійснення модернізаційних проектів в економіці України; державної підтримки пріоритетних інноваційно-інвестиційних проектів; управлінсько-регулятивних механізмів реформування сфери інвестиційного забезпечення інноваційних перетворень; оптимізації руху інвестиційних ресурсів тощо.
На практичному рівні – наукові положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані для: оцінювання стану галузей економіки з урахуванням інфляційної складової, що дозволяє виявити реальне зростання обсягів виробництва для прийняття об’єктивних управлінських рішень; забезпечення інноваційно-інвестиційних процесів, які дозволяють оптимізувати грошово-кредитні механізми, використовуючи сучасні підходи до формування і використання кредитних ресурсів; визначення обсягів потенціалу заощаджень населення, які дозволяють виявити додаткові інвестиційні ресурси.
Підтвердженням практичного значення одержаних результатів є їх використання: Міністерством фінансів АРК як інформаційної бази при перепідготовці фахівців відповідного профілю та у практичній діяльності з використанням економіко-математичних моделей (довідка від 27.12.2007р. № 20-14/2076), Міністерством економіки АРК (довідка від 27.12.2007р. № 060-1/1306), а також Науково-дослідним центром з проблем оподаткування (м. Київ) (довідка від 26.12.2007р. № 111).
Одержані в ході дисертаційного дослідження результати можуть використовуватися у процесі підготовки фахівців у вищих навчальних закладах економічного профілю, вони впроваджені в навчальній процес Університету банківської справи Національного банку України при викладанні навчальної дисципліни «Аналіз інвестиційних проектів» (довідка від 12.02.2008р. № 02-16/179), а також в навчальний процес Феодосійської фінансово-економічної академії Київського університету ринкових відносин при викладанні навчальних дисциплін (довідка від 14.02.2008р. № 60).
Апробація результатів дисертації. Наукові результати та висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на VIІ Міжнародній науково–практичній конференції «Європейський вибір України: інноваційний розвиток» (м. Феодосія, 2005 р.), VI Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія інвестування промислового виробництва в Україні» (м. Київ, 2006 р.), VIIІ Всеукраїнській науково-дискусійній конференції «Інвестиційні ресурси відтворювальних процесів в умовах глобалізації економіки» (м. Феодосія, 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Теоретико-методологічні та практичні аспекти розвитку економіки України» (м. Чортків, 2006 р.), V науковій конференції «Розвиток системи обліку, аналізу та аудиту в Україні: традиції, проблеми, перспективи» (м. Київ, 2007 р.), VII Міжнародному науковому конгресі «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2007 р.), ІХ Всеукраїнській науково-дискусійній конференції «Регіони України в формуванні національної інноваційної системи в умовах глобалізації економіки» (м. Феодосія, 2007 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Науковий прогрес на зламі тисячоліть – 2007» (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), Науково-практичній конференції «Наука та бізнес. Проблеми розвитку малого інноваційного підприємництва» (м. Сімферополь, 2007 р.), VII Всеукраїнській науковій конференції аспірантів та студентів «Теоретичні та прикладні аспекти аналізу фінансових систем» (м. Львів, 2008 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових праць, з них 9 – у наукових фахових виданнях (1 у співавторстві) загальним обсягом 5,2 др. арк., особисто автору належить 5,0 др.арк., та 5 тез матеріалів міжнародних, всеукраїнських наукових і науково-практичних конференцій.
Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів і висновків. Загальний обсяг роботи становить 173 сторінок комп’ютерного тексту. У тексті дисертації розміщено 6 таблиць, 16 рисунків; список використаних джерел містить 255 назв.



Список литературы ВИСНОВКИ

Проведене дослідження інвестиційних джерел як фактора модернізації економіки України в ринкових умовах, аналіз концептуальних засад інвестиційного забезпечення випереджального розвитку економіки, оптимізації фінансово-кредитного забезпечення економічного зростання в Україні дають можливість сформулювати наступні теоретичні положення, висновки та пропозиції.
1. Визначення приоритетних напрямів модернізації економіки та інвестиційних джерел економічного зростання України є обов’язковою, але недостатньою умовою забезпечення реалізації інноваційно-інвестиційної моделі розвитку. Ті чи інші виробничі відносини створюють відповідне суспільне замовлення, формують загально значущу потребу у відповідному регулюванні діяльності суб’єктів господарювання через механізми, які можуть суттєво впливати на відтворювальні процеси. Тому інноваційний розвиток суспільства можливий лише за наявності потужної виробничої системи та адекватного цій системі фінансового правового регулювання, елементом якого є грошово-кредитна політика. Ефективність проведення фінансової політики визначається правильним вибором параметрів грошово-кредитних відносин, які, в свою чергу, мають будуватися таким чином, щоб стимулювати кінцеві результати господарської діяльності товаровиробника.
2. Для того, щоб стати активним чинником виходу української економіки з кризи, фінансово-кредитні відносини мають бути підпорядковані пожвавленню інноваційно-інвестиційної діяльності, фінансовому забезпеченню структурних перетворень та економічному зростанню. Поки що вітчизняна фінансово-кредитна система не виконує ролі прискорювача розвитку національної економіки. Недостатніми є власні кошти фінансово-кредитних установ, а отже, й обсяги кредитування народного господарства. По суті, недостатня практика надання кредитів під виробничі програми довгострокового характеру. Низький рівень капіталізації комерційних банків України штовхає їх на проведення агресивної політики, спрямованої на досягнення високого рівня прибутку. Така політика пов’язана з високим рівнем ризику, що обумовлює високий рівень відсоткових ставок за кредитами. Неефективність банківської системи з погляду фінансування реального сектору економіки пов’язана з економічною природою комерційного банку. Але такий підхід повністю ігнорує виконання комерційним банком суспільної функції.
3. Концепція діяльності і місії фінансово-кредитних установ не орієнтують їх на сприяння економічному розвитку і добробуту обслуговуваних співтовариств шляхом надання громадянам і підприємствам якісних послуг таким чином і в такому обсязі, які відповідали б високим професійним і етичним стандартам, забезпечували б справедливий і відповідний прибуток учасникам інноваційно-інвестиційних відтворювальних процесів.
4. Цілі і завдання сучасного етапу розвитку України на порядок складніші і масштабніші, ніж ті, що розв'язувалися в попередні роки. Найважливіші з них такі, що 2008–2015 рр. повинні стати періодом створення реальних передумов забезпечення стійкого зростання економіки і прискореного подолання на цій основі розриву в обсягах ВВП на особу між Україною і державами-членами ЄС. У такій ситуації необхідно реалізувати стратегію випереджального розвитку, яка могла б забезпечити високі щорічні темпи зростання, супроводжуватися глибокими якісними перетвореннями, реалізацією завдань стійкого розвитку, оволодінням інноваційним шляхом розвитку на основі конверсії національних заощаджень в реальні інвестиції.
5. На етапі трансформації економіки в Україні капітали в промисловість і сільське господарство надходять у недостатньому обсязі, тому що норма прибутку в грошово-кредитній сфері вища за норму прибутку у виробничій сфері. У умовах, що склалися, коли відкритість економіки України висока, подібні тенденції можуть перевищити поріг «інноваційної безпеки», оскільки конкурентоспроможність країни поки що визначають природні ресурси, кліматичні умови, надмірний і дешевий чинник «праця». Аналіз динаміки обсягів виробництва продукції галузей сільського господарства і промисловості не свідчить про необхідний рівень інноваційної діяльності.
6. Світовою практикою напрацьовано три типи стратегій інноваційного розвитку – перенесення, запозичення, нарощування. Аналіз сучасного стану економіки України дає авторові дисертаційної роботи підставу стверджувати, що, відносно, для нашої країни перші два підходи менш прийнятні. Для реалізації перших двох стратегій необхідні значні фінансові ресурси на придбання ліцензій, які на даному етапі розвитку відсутні. Одночасно ці стратегії несуть загрози, пов'язані з тим, що шляхом трансферту в країну надходитимуть морально застарілі технології. Стратегія нарощування ґрунтується на використанні інноваційного потенціалу на наперед визначених державою пріоритетних напрямах науково-технічного прогресу. Різноманітність галузей промислового виробництва обумовлює необхідність застосування стратегій: використання природних ресурсів, «переслідування» («копіювання»), «сучасних технологій», «прориву».
Стратегія використання природних ресурсів може застосовуватися у випадку, якщо економіка України нарощуватиме валову додану вартість, перетворюватиметься у постачальника ресурсів в постачальника товарів на внутрішній і зовнішній ринки. Стратегія «переслідування» не життєздатна у зв'язку з тим, що копіювання побутових зразків товарів без отримання дозволу власника авторського права неприпустиме. Найприйнятнішою, на наш погляд, є стратегія «прориву», яка полягає у створенні принципово нових конкурентних на світовому ринку видів продукції, які випереджають існуючі види.
7. Фінансові кошти, одержані від приватизації державної власності, доцільно використовувати для створення замкнутих високоавтоматизованих технологічних виробництв з використанням стратегії запозичення, суть якої полягає в освоєнні виробництва продукції, яка надходить по імпорту. Замкнуті високотехнологічні виробництва можуть надалі тиражуватися, розподілятися у відповідні регіони країни з подальшим продажем у приватну власність і використанням вилучених фінансових коштів для інвестування створення нових виробництв. Оптимальним для України бачиться створення спільних підприємств, в яких іноземний капітал поступає виключно у вигляді високопродуктивних технологічних ліній для виготовлення наукоємного конкурентоздатного товару.
8. У розвинених країнах основним джерелом інвестиційних ресурсів є заощадження населення. Залучення заощаджень є одним з чинників розв’язання проблеми інвестиційного кредитування української економіки. Обсяг залучення банківською системою заощаджень населення збільшується. Аналізуючи терміни тих, що акумулюються на депозитних внесках, можна зробити висновок, що більшість заощаджень населення не можуть розглядатися як джерело фінансування довгострокових інвестиційних проектів. При залученні ресурсів на короткі терміни банки вимушені надавати короткострокові кредити і під високі відсотки. Збільшення обсягів довгострокового кредитування пов'язане із збільшенням абсолютного розміру термінових депозитів.
9. Аналіз моделі державного фінансування показав, що пільги можуть одержати інвестиційні проекти на пріоритетних напрямах, які мають стратегічну важливість для економічної незалежності країни. Зважаючи на складність і тривалість здійснення процесів класифікації, реєстрації і проходження конкурсного відбору інноваційно-інвестиційних проектів, модель державного фінансування має великий обсяг трансакційних витрат.
10. Серед організаційно-управлінських механізмів активізації інвестиційної діяльності широко використовують реформування системи амортизації. Світова практика податкового стимулювання інвестиційної активності використовує багато методів інвестиційно спрямованого оподаткування підприємств. Серед них зниження ставок оподаткування прибутку підприємств, податкові канікули, інвестиційна податкова знижка, відміна податків на реінвестований прибуток, інвестиційний податковий кредит, регресивна шкала оподаткування підприємницького прибутку тощо.
11. В даний час українські підприємства можуть використовувати переважно наступні джерела довгострокового фінансування: кошти Державного бюджету України; кредити українських комерційних банків; фінансові кошти портфельних і стратегічних інвесторів. Менш поширені емісії акцій, облігацій, конвертованих облігацій, лізинг. Переважаючою тенденцією в промислово розвинених країнах є проектне фінансування, здійснюване за рахунок: коштів самого промислового підприємства, банківських кредитів, інвестицій розміщення акцій на первинному ринку, пайових внесків, облігаційних позик.
12. В Україні рівень організованих заощаджень населення нижчий, ніж обсяг тих коштів, що залишилися у розпорядженні населення після споживання. Для умов стабільного розвитку економічної системи необхідна рівність цих показників. Для держави важливо забезпечити передумови і ефективний механізм залучення організованих заощаджень населення в банківську і парабанківську системи та вибрати оптимальні шляхи їх трансформації в інвестиції. У зв'язку із зазначеним виникає необхідність вирішення двох завдань: по-перше, визначення обсягів неорганізованих заощаджень і перспектив (прогнозів) їх зміни, а по-друге, вироблення грошово-кредитних механізмів і шляхів трансформації неорганізованих заощаджень в організовані і перетворення їх у джерело модернізації економіки України в ринкових умовах.
13. Враховуючи невизначеність процесів, які відбуваються і відбуватимуться як в економіці України, так і у світі в цілому, а також численні проблеми і ризики перехідного періоду, реформ, які проводяться і можуть бути проведені, розроблені оптимістичні, песимістичні і базові прогнозні економіко-математичні моделі доходів, витрат і заощаджень населення, які дозволяють прогнозувати обсяги неорганізованих заощаджень і на підставі кількісної оцінки розробляти заходи як щодо залучення в фінансово-кредитну сферу зазначене заощаджень, так і щодо оптимізації механізму їх перетворення в інвестиції. Тим самим створюються умови для поліпшення управління економікою і забезпечення рівноваги в системі «заощадження-інвестиції».
14. Розглядаючи депозитну політику банку, слід виходити з того, що її основною метою є залучення якомога більшого обсягу грошових ресурсів. Відсоткова політика є невід'ємною частиною формування депозитної політики комерційного банку. Це полягає в дотриманні ряду принципів, на яких має базуватися оптимальна відсоткова політика банку, зокрема: в першу чергу, слід назвати принцип диференціації відсотка залежно від терміну зберігання і розміру заощаджень, принцип «соціальної» диференціації відсотка по внесках, принцип забезпечення рентабельності банківської діяльності і принцип збереження і захисту заощаджень вкладників. При формуванні ефективної відсоткової і депозитної політики банку потрібне поєднання всіх цих принципів.
15. Динаміка зростання виробництва галузей промисловості і сільського господарства, на жаль, не свідчить про випереджальні темпи зростання обсягів реалізації продукції. Враховуючи, що суспільне виробництво має являти собою гармонійну єдність продуктивних сил і виробничих (кредитних) відносини, існує об'єктивна необхідність поліпшення механізмів формування і використання кредитних ресурсів. Оптимізації руху фінансових ресурсів вимагає об'єднання інтересів суб'єктів господарювання – комерційних банків, бізнесу і домогосподарств.
16. Оптимізацію руху фінансових потоків по забезпеченню інноваційно-інвестиційної діяльності необхідно проводити по макро-, мезо- і мікрорівнях. На макрорівні необхідно виходити з середньострокових пріоритетних напрямів інноваційно-інвестиційної діяльності і з урахуванням забезпечення випереджального розвитку економіки. На мезорівні (регіональний або галузевий) оптимізація руху фінансових ресурсів має проводитися органами місцевого самоврядування у розвиток державних стратегічних і середньострокових пріоритетних програм. На мікрорівні припускатися: максимізація рівня ефективності від використовування фінансових коштів; мінімізація витрат на формування і використовування фінансових коштів; мінімізація фінансових ризиків.
17. Одним із шляхів зменшення валових витрат на фінансування інноваційно-інвестиційних проектів є формування фінансових ресурсів за допомогою облігаційних позик, які випускаються місцевими і регіональними органами виконавчої влади. Політика залучення позикових фінансових коштів найбільш успішна, коли боргові запозичення мають цільову інвестиційну спрямованість, що базується на комплексі взаємозв'язаних програм коротко-, средньо- і довгострокового розвитку. Позики можуть бути спрямовані як на прямий розвиток підприємств так і на їх модернізацію, реструктуризацію, перепрофілювання, освоєння нових технологій. Цільові облігаційні позики у разі їх емісії сприяють зменшенню процентних ставок по позикових ресурсах, мобілізують не задіяні на фінансовому ринку засоби підприємств, фізичних осіб і нерезидентів, а також формують інфраструктуру регіональних фондових ринків, покращуючи інвестиційний клімат.
18. В умовах модернізації економіки для надходження фінансових ресурсів у напрямі від інвестора до споживача може бути використаний механізм сек'ютирізації – процес випуску цінних паперів, підкріплених капіталом підприємства. При цьому низьколіквідні активи трансформуються в цінні папери, які пропонуються інвесторам. Сек'ютирізація мінімізує витрати на формування фінансових коштів, оскільки, продаючи облігації прямо інвесторам, підприємство знижує трансакційні витрати.
19. Для досягнення високого рівня ефективності модернізації економіки України державна політика повинна передбачати можливість регулювання масштабу використання світового багатства, що означає стимулювання всестороннього розвитку інтелектуального потенціалу особи, вдосконалення методів державного впливу на процес розвитку високотехнологічного виробництва конкурентоздатних товарів і послуг, створення стабільно функціонуючого інституційного середовища. В цілому впровадження і реалізація пропонованих заходів дозволить підвищити інвестиційну привабливість національної економіки.
Застосування рекомендованих у дисертації концептуальних положень щодо державного програмування і регулювання інвестиційно-інноваційних процесів, оптимізації руху фінансових ресурсів дасть можливість удосконалити державно-регулятивний механізм модернізації економіки України в ринкових умовах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Голос України. – 1996 р. – 27 липня. – № 138 (1388).
2. Закон України «Про цінні папе¬ри і фондову біржу» // Відомості Верховної Ради України (далі – ВВР). – 1991. – № 38. – Ст.. 508.
3. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-ХІІ // ВВР. – 1992. – № 31– Ст.. 440.
4. Закон України «Про заставу» від 02.10.1992 р. № 2654-ХІІ // ВВР. – 1992. – № 47. – Ст.. 642.
5. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР // ВВР. – 1994. – № 4. – Ст.. 28.
6. Закон України «Про наукову та науково-технічну експертизу» // ВВР. – 1995. – № 9. – Ст.. 56.
7. Закон України «Про лізинг» від 16.12.1997 р. № 723 / 97 – ВР // ВВР. – 1998. – № 16. – Ст.. 68.
8. Закон України «Про Національний банк Україні» // ВВР. – 1999. – № 29. – Ст.. 238.
9. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III // ВВР. – 2001. – №№ 5,6. – Ст.. 30.
10. Бюджетний кодекс України // ВВР. – 2001. – №№ 37-38. – Ст.. 189.
11. Закон України «Про Фонд гарантування внесків фізичних осіб» від 20.09.2001 р. № 2740 // ВВР. – 2002. – № 5– Ст.. 30.
12. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 26.12.2002 р. № 380-ІV // Офіційний вісник України. – 2002. – № 39. – Ст.. 1442.
13. Господарчий Кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV // ВВР. – 2003. – №№ 18,19-22. – Ст.. 144.
14. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV // ВВР. – 2003. – №№ 40-44. – Ст.. 356.
15. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 18.01.2003 р. № 433-IV // ВВР. – 2003. – № 42. – Ст.. 93.
16. Закон України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. № 898-ІV // ВВР. – 2003. – № 38. – Ст.. 313.
17. Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 р. № 978-ІV // ВВР. – 2003. – № 52. – Ст.. 377.
18. Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» від 19.06.2003 р. № 979-ІV // ВВР. – 2004. – № 1. – Ст.. 1.
19. Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 р. № 1255-ІV // ВВР. – 2004. – № 11. – Ст.. 140.
20. Закон України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» // Урядовий кур’єр. – 2007. – 31 грудня. – № 247.
21. Про затвердження Положення про порядок здійснення консорціумного кредитування : Постанова Правління НБУ від 21.02.1996 р. № 37.
22. Про заходи щодо реалізації Програми реформування бухгалтерського обліку та звітності Національного банку України і комерційних банків України: Постанова Правління НБУ від 21.11.1997 р. № 388.
23. Про затвердження Положення про порядок розрахунку резерву для відшкодування можливого збитку від операцій з цінними паперами : Постанова Правління НБУ від 30.12.1999 р. № 629 із змінами та доповненнями.
24. Про затвердження Положення про валютний контроль : Постанова Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49 із змінами та доповненнями.
25. Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків: Постанова Правління НБУ від 06.07.2000 р. № 279.
26. Про затвердження Положення про порядок формування обов'язкових резервів для банків України : Постанова Правління НБУ від 27.06.2001 р. № 244 із змінами та доповненнями.
27. Про затвердження Положення про порядок формування і використовування банками резервного фонду : Постанова Правління НБУ від 08.08.2001 р. № 334 із змінами та доповненнями.
28. Про затвердження Положення про механізм рефінансування банків України : Постанова Правління НБУ від 28.02.2002 р. № 82.
29. Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензій банкам банківських ліцензій, письмових дозволів і ліцензій на виконання окремих операцій : Постанова Правління НБУ від 17.07.2002 р. № 275 із змінами та доповненнями.
30. Про затвердження Положення про порядок реє¬страції договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зо¬бов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредита¬ми, позиками в іноземній валюті : Постанова Правління НБУ від 11.12.2002 р. № 491.
31. Про дії уповноважених банків України у разі відкликання банками-нерезидентами розрахункових документів : Постанова Правління НБУ від 16.12.2002 р. № 511.
32. Про внесення змiн до Положення про кредитування : Постанова Правління НБУ від 05.03.2003 р. № 79
33. Аванесова І.А. Оцінка кредитної діяльності банку // Фінанси України – 2005. – №6. – С.103.
34. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география: понятийно-терминологический словарь. – М.: Мысль, 1983. – 350 с.
35. Алексеенко И. Сутність і роль заощаджень в умовах ринкової економіки // Економіка України. – 2000. – №11. – С.24-30.
36. Амоша О.І. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення // Економіст. – 2005. – № 6. – С.28-31.
37. Амоша О.І., Качура С.М. Механізм переходу економіки України на інноваційну модель розвитку. – Донецьк: НАН України. Ін.-т економіки промисловості, 2002- 107 с. (С.16)
38. Александрова В., Бажал Ю. Экономические проблемы государственного программирование научно-технического развития // Економіка України. – 1999. – № 10. – С.29-36
39. Амосов А.И. Циклы эволюции национальной экономики // Идеи Н.Д. Кондратьева и динамика общества на рубеже третьего тысячелетия. Материалы к II Международной Кондратьевской конференции (С. Петербург, 15-17 марта 1995 г.). М., 1995. С. 126-136
40. Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації. Монографія. – К.: КНЕУ, 2003. – 394с.
41. Арзуманов Р.М. Організаційно-управлінські аспекти інноваційного відтворення // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу і аспірантів. Випуск 25. – Київ: Академія муніципального управління. – 2006. – С. 173-177.
42. Артем’єва І.О. Сучасні трансформації фінансової діяльності корпорації: західна і українська практика //Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №1. – С. 26-30.
43. Бакушевич І.В., Сороківська О.А. Інституційне забезпечення нових фінансових схем у сфері нерухомості // Галицький економічний вісник. – 2004. – №1. – С. 88-97.
44. Банківські реформи в країнах Східної Європи і Росії. Факти і аналіз / Під заг. редакцією С. Л. Тігіпка, – Дніпропетровськ: Преском, 1995. – 142 с
45. Банковское дело: Учебник / под ред. Г.Н. Белоглазовой, Л.П. Кроливецкой. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 2007. – 592 с.
46. Биздуган Ю. Постіндустріальна система України (Неефективна економіка). – К.: Софія. – 1999. – 160 с.
47. Бланк І. Концепція управління грошовими потоками підприємства // Банківська справа. – 1999. – №3(27). – С.12 - 15.
48. Бодаковський В. Ю. Структурні особливості функціонування та специфіка об’єктів управління фінансово–кредитного механізму підприємств в умовах ринкової економіки // Формування ринкових відносин в Україні. Збірник наукових праць. НДЕІ Міністерства економіки України. Випуск 3 (58). Наук. ред. І. К. Боднар. – К., 2006. – С. 42 – 46.
49. Бодаковський В.Ю. Проблема залучення кредитних ресурсів вітчизняними підприємствами // Фінанси України. – 2005. – №1. – С. 106.
50. Борейко В. Про забезпечення прискореного розвитку економіки України // Економіка України. – 2005. – №8. – С.20
51. Буркальцева Д. Заощадження населення як національний інвестиційний ресурс // Банківська справа. – Київ. – 2007. – № 6(78). – С. 75-80.
52. Буркальцева Д.Д. Фінансова-кредитна діяльність банківської системи і відтворювальні тенденції в економіці // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. Випуск 234: В 4 т. – Том IV. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. – С. 961-968.
53. Буркальцева Д.Д. Оцінка потенціалу заощаджень населення України // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу і аспірантів. – Київ: Академія муніципального управління, 2008. – Випуск 28. – С. 251-259.
54. Буркальцева Д.Д. Удосконалення кредитно-грошових відносин // Держава і регіони. Серія: Економіка і підприємництво. – Запоріжжя. – 2008. – № 2. – С. 22-26.
55. Буркальцева Д. Моделювання прогнозу обсягів неорганізованих заощаджень населення // Банківська справа. – Київ. – 2008. – № 3 (81). – С. 59-64.
56. Буркальцева Д. Механізми кредитування економіки в умовах трансформаційних перетворень // Банківська справа. – Київ. – 2008. – № 4 (82). – С. 61-68.
57. Борщ Л.М. Державне регулювання інвестиційної привабливості // Теорії мікро-макроекономіки. – Київ: Академія муніципального управління, 2001. – Випуск 8. – С. 93-103.
58. Борщ Л.М. Економічне зростання в Україні: умови та шляхи забезпечення // Теорії мікро-макроекономіки. – Київ: Академія муніципального управління, 2002. – Випуск 11. – С. 3-10.
59. Борщ Л.М. Зовнішні і внутрішні джерела інвестицій у національній економіці // Вісник УАДУ при Президентові України. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – № 3. – С. 135-141.
60. Борщ Л.М. Інновації й інвестиційний процес // Економіка: Вісник Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. – 2001. – Вип. 48. – С. 8-12.
61. Бюлетень Національного банку України. – 2007. – № 3. – 175 с.
62. Бюлетень Національного банку України. – 2007. – № 9. – 176 с.
63. Бюлетень Національного банку України. – 2007. – № 10. – 179 с.
64. Бюлетень Національного банку України. – 2007. – № 11. – 168 с.
65. Бюлетень Національного банку України. – 2007. – № 12. – 178 с.
66. Вайчукевич М.О. Финансисты полагают, что в будущем году Украине не удастся ускорить рост экономики // Экономические известия. – 2005. – 14 декабря. – № 107. – С.7-8.
67. Ванькович Д.В., Демчишак Н.Б. Аналіз фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів в Україні // Фінанси України. – 2007. – №7. – С. 72-84.
68. Васенко В. Грошово-кредитне регулювання у вільній економічній зоні // Банківська справа. – 2005. – № 2. – С.71.
69. Василенко М.Е. Проблемы активизации инвестиционной деятельности в современных условиях // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 2. – С. 50-57.
70. Васюренко О., Пасечник І. Шляхи розвитку кредитного забезпечення інноваційної діяльності // Економіка України. – 2000. – № 2. – С. 24-29.
71. Ватаманюк М.М. Споживацька поведінка домогосподарств в умовах перехідної економіки // Фінанси України. – 2004. – № 12. – С.72.
72. Вишивана Б.М. Управління інвестиційною діяльністю в Україні // Фінанси України. – 2004. – № 10. – С. 83.
73. Вишневский В., Веткин А. Ухилення від сплати податків: моделювання вибору і дій економічного суб'єкта // Економіка України. – 2004. – № 1. – С.9-15.
74. Владичин І.В. Роль кредитування в економічному зростанні України // Фінанси України. – 2004. – № 1 – С.96 - 100.
75. Вовчак О.Д. Джерела формування інвестиційних ресурсів вітчиз¬няними комерційними банками // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Ринкова трансформація України: проблеми та перспективи: Збірник наук. праць / НАН України. Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2004. – Вип. І (ХLV). – С. 265-270.
76. Вожжов А. Про оцінку використовування кредитного мультиплікатора для забезпечення економічного зростання // Економіка України. – 2004. – № 7. – С.18-24.
77. Вожжов А., Попова Н. Інвестиційне кредитування комерційних банків: зміст і вимоги до формування ресурсної бази // Банківська справа. – 2003. – № 1. – С.73-77.
78. Вожжов А.П., Бондар О.Л., Бородін С.В., Попова Н.В. Інвестиційне кредитування комерційними банками // Фінанси України. – 2003. – № 12. – С.84-98.
79. Гайда Н. Капіталізація українських банків як показник інвестиційного клімату у країні // Банківська справа. – 2005. – №5. – С.61.
80. Галенко О.М., Липчанська О.В. Аналіз інвестиційної діяльності банка при формуванні портфелю цінних паперів на ринку України // Дніпропетровськ: ДНУ, Вип. 187: Том IV. – 2004. – С. 1000 – 1006.
81. Гальчинский А. Стабильность гривни и проблемы ее обеспечения. // Экономика Украины. – 2004. – № 2. – С.4-11.
82. Геец В. Трансформационные преобразования в Украине: переосмысливая пройденное и думая о будущем // Общество и экономика. – 2006. – № 3. – С.23-53
83. Глущенко С.В. Реформування банківських систем країн центральної та східної Європи // Наукові записки. Том 30. Економічні науки. – 2004. – С.39-47
84. Головин М. Банковские системы в переходных экономиках II Мировая экономика и международные отношения. – 2003. – № 2. – С. 15-25.
85. Голубцова О.А. Взаємодія перехідних економік зі світовими ринками капіталу в умовах фінансової глобалізації // Науковий збірник “Стратегія економічного розвитку України”. Вип. 1(8). – К.; КНЕУ, 2002. – С. 368-378.
86. Голубцова О.А. Реформування сфери державних фінансів країн Центральної та Східної Європи // Збірник “Актуальні проблеми економіки”. № 4. – К.: Національна академія управління, 2002. – C.14-20.
87. Гончаренко В. Кредитна кооперація: принципи фінансово-господарського механізму и проблеми відродження в Україні // Банківська справа. – 2005. – № 2. – С. 76.
88. Грищенко А., Кричевські Т. Монетарна стратегія: шлях до ефективної грошово-кредитної політики // Вісник Національного банку України. –2006. – № 7. – С.15
89. Грищенко А.А. Інституційна архітектоніка грошово-кредитної політики. – Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системи України: Збірник наукових статей. – Харків: Фінарт. – 2002. – С.4
90. Грудзевич Я. Розвиток інституційної основи грошово-кредитної політики в Україні // Вісник Національного банку України. – 2006. – №6. – С.27-39
91. Гуцал І.С. Банківське кредитування суб’єктів ринку в трансформаційній економіці України (питання теорії, методології і практики). – Львів: ВАТ «БІБЛЬОС», 2001. – 244 с. (С.17)
92. Дацій О.Г. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку регіону // Науковий часопис. – 2004. – №12. – С.375-381.
93. Дерев’янко С.І., Овчаренко О.В. Шляхи вдосконалення амортизаційної політики // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу і аспірантів. – Київ: Академія муніципального управління, 2001. – Випуск 8. – С. 68-73.
94. Державний комітет статистики України: Експрес-інформація від 22.08.2006. – № 224.
95. Державний комітет статистики України: Експрес-доповідь від 29.08.2006. – № 230.
96. Державний комітет статистики України: Експрес-випуск, від 21.11.2007. – № 291.
97. Джулакідзе К.Ю., Невмержицький В.В. Аналіз кредитно-інвестиційного портфелю банку // Фінанси України – 2005. – № 3 – С. 107.
98. Дзюблюк О. Генезис функцій центрального банку в ринкових умовах господарства // Вісник Національного банку України. – 2002. – № 7. – С.18-23.
99. Дзюблюк О.В. Інтеграція банківського і промислового капіталів і кредитні відносини // Економіка України. – № 10. – 2002. – С. 11-17.
100. Дмитренко М. Ощадно-кредитна система у контексті формування в Україні власної інвестиційно-інноваційної політики // Вісник Національного банку України. – 2006. – № 1. – С. 28-32.
101. Долан Э.Дж., Кэмпбэлл К.Д., Кэмпбэлл Р. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. – М. – 1993. – 352 с.
102. Долан Э.Дж., Линдсей Д. Макроэкономика / Пер. с англ. Лукашевича В. и др.; под общей редакцией Лисовика Б. и др. С-Пб., 1997 г. – 408 с.
103. Доморуков Ю.А., Редина Н.І. Управління ефективністю використання обігових коштів у промисловості // Фінанси України. – 2005. – № 11. – С. 103.
104. Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка. – К.: Основи. – 1996. – 408 с.
105. Євнух А.Т. Іпотека – механізм ефективного використання ресурсів. Монографія. – Луцьк: Волинська обласна друкарня. – 2001. – 316 с. – С. 23.
106. Європейський вибір. Послання Президента України до Верховної Ради України. Концептуальні засади стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 роки. // Урядовий кур’єр. – 2002. – № 100. – С. 6.
107. Єрофеєва Т.А. Грошово-кредитна політика в умовах стабілізації економічного розвитку України. // Наукові записки. Том 22. Частина ІІ. – 2003. – С. 334-337.
108. Жилінська О., Чеберкус Д. Проблеми фіскального стимулювання розвитку інноваційного підприємництва в Україні // Банківська справа. – 2005. – № 6. – С. 77.
109. Зарембо Ю. Використання в Україні історичного досвіду швидкого відновлення виробництва // Економіка України. – 2004. – № 7. – С. 65-71.
110. Затонацька Т.Г., Осецький В.Л. Стратегії нарощування інвестиційного потенціалу національної економіки // Фінанси України. – 2006. – № 7 – С. 38.
111. Захарін А.В. Удосконалення механізму податкового регулювання сталого економічного розвитку // Фінанси України. – 2005. – № 2. – С. 92.
112. Захарін С.В. Кредитування інвестиційної діяльності // Фінанси України. – 2004. – № 4. – С. 97-102.
113. Зінько Н., Шмігельська З. Індивідуальні інвестори в системі фінансування розвитку інноваційних підприємств // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу і аспірантів. – Київ: Академія муніципального управління, 2006. – Випуск 25. – С. 205-211.
114. Зоря С. Субсидування сільського господарства: досвід зарубіжних країн, можливість і доцільність його використовування в Україні // Економіка України. – 2003. – № 8. – С. 56.
115. Іванов С. Структурна оптимізація параметрів суспільного виробництва // Банківська справа. – 2005. – № 1. – С. 36
116. Іванов С., Ковальчук А. Основні принципи і напрями вдосконалення податкової системи України: методологічний аспект // Банківська справа. – 2006. – № 4. – С. 46.
117. Івасів І. Яка банківська система потрібна Україні // Вісник Національного банку України. – 2005. – № 4. – С. 50-52.
118. Ізмайлова К.В. Аналіз джерел формування активів //Фінанси України. – 2005. – № 8. – С. 67.
119. Іллященко С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. – 278 с.
120. Калач Г.М. Сбережения населения как источник формирования инвестиционных ресурсов государства // Актуальные проблемы экономики. – 2003. – № 6 (23). – С. 56-60.
121. Калініченко О. Сучасний стан планування в банках: основні аспекти, методологія // Банківська справа. – 2005. – №4. – С.76.
122. Камінський. Експертна модель кредитного скорингу позичальника банку // Банківська справа. – 2006. – № 1. – С.75.
123. Карман З.І. Аналіз формування і використання фінансових ресурсів на мезо-рівні // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу і аспірантів. – Київ: Академія муніципального управління, 2005. – Випуск 21. – С. 152-158.
124. Карманова І., Савченко Є. Організанізация житлового фінансування в США. // Фінансова Україна. – 1996. – 15 жовтня. – С. 23-28.
125. Касич А.О. Вплив бюджетно-податкової політики на інноваційно-інвестиційну активність підприємств //Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 11. – С.144-151.
126. Кашмір Р. Євро і монетарна інтеграція України до Єв¬ропейського простору // Банківська справа. – 2003. – № 3. – С. 9-15.
127. Кириленко В. Депозитна політика комерційного банку // Банківська справа. – 2005. – №2. – С.29-35.
128. Кириченко М.М. Вплив іноземного капіталу на розвиток банківської системи України // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 6. – С. 9-15.
129. Ключников И.К., Молчанова О.А. Кредит и банки: вводный курс: учебно-методическое пособие. – М.: Финансы и статистика, 2007. – 320с. (С. 51).
130. Ковальов О.П. Ризики банківської системи України в умовах приєднання до світової організації торгівлі та виконання умов угоди Базель-2 // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 6. – С.28-35.
131. Ковальчук А.Т. Банки. Кредит. Фінанси: законодавчо-правовий вимір. – К.: Парламентське видав-во, 2004. – 192с.
132. Ковальчук А.Т. Фінансове право Україна. Стан та перспективи розвитку. – К.: Парламентське вид-во. 2007. – 488с.
133. Ковальчук О.І., Ковальчук О.Г. Проблеми іноземного інвестування в Україні // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу і аспірантів. Випуск 17. – Київ: Академія муніципального управління, 2004. – С. 37-40.
134. Козюк В. Проблеми емпіричної верифікації незалежності центральних банків // Вісник Національного банку України. – 2003. – № 5. – С.48-51.
135. Концепция национальной инновационной системы. – Минск, 2006 // www.belisa.org.by
136. Концепція фінансової безпеки України // Фінансовий ринок України. – 2004. – № 6. – С. 40-78
137. Кораблін С.О. Інфляційні орієнтири // Дзеркало тижня. – 2006. – № 10. – С. 5-6.
138. Кораблін С.О. Сукупна пропозиція і оптимальна інфляція // Економіка і прогнозування. – 2005. – № 1. – С. 9-32.
139. Косарева Н., Страйк Р. Развитие жилищного кредитования в России - М.: Ин-тут экономики города. Агентство междун. развития США, 1994. – 27с.
140. Космидайло І.В. Проблеми інноваційного розвитку в Україні та шляхи їх вирішення // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 2 (68). – С. 20-27.
141. Костіна Н.І., Антонов В.М., Ганах Н.І. Банки: сучасні інформаційні технології: Навч. посібник. – Ірпінь, 2001. – 359c.
142. Кот Л.Л. Інвестиційна діяльність в Україні: шлях активізації кредитних установ // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № 2. – С. 36-41.
143. Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів влади України. Основи теорії і практики. – К.: НДФІ, 1997. – С.23.
144. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку еко¬но¬міки України. – Львів: Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2001. – 608 с.
145. Крупко Т.В. Роль банківського сектору в акумулюванні збережень населення // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу і аспірантів. – Київ: Академія муніципального управління, 2005. – Випуск 21. – С. 162-165.
146. Крючкова І. Анатомія гальмування // Дзеркало тижня. – 2005. – 26 ноября – 2 декабря. – № 46 (574). – С.17.
147. Кудрявцев В., Кудрявцева Е. Основы организации ипотечного кредитования. – М.: Высш. шк., 1997. – 64с. (С.12)
148. Кузик Н.П., Моніц Д.Д., Шевчук В.О. Державний фінансовий контроль в управлінні економікою // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. – Харків: Видавництво ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. – Вип. № 3 (30). – С. 334-342.
149. Кузнецова А., Карпа Я. Банківський сектор України як джерело фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності // Вісник НБУ. –2004. – № 1.
150. Кузнецова А.Я. Динамика и перспективы развития банковской системы – составляющей финансового рынка Украины // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу і аспірантів – Київ: Академія муніципального управління, 2005. . – Випуск 21.– С. 167-173.
151. Кузнєцова А.Я. Роль держави в активізації інноваційного процесу в Україні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Транскордонне співробітництво, ринкова інфраструктура та фінансово-інвестиційна діяльність: Зб. наук. пр. Інституту регіональних досліджень НАН України. – Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2002. – Вип. 6 (XХХVІІ). – Ч. ІІ. – С. 573-581.
152. Кузнєцова А.Я. Фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності: Монографія. – Львів: Львів. банків. ін-т НБУ, 2005. – 320 с.
153. Кузьменко Е.С. Регіональні відмінності у кредитно-депозитній діяльності банків України // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № 12. – С. 54-67.
154. Кузьмін О.Є., Тувакова Н.В., Кузнєцова А.Я., Князь С.В. Інвестиційна та інноваційна діяльність / За наук. ред. проф., д-ра екон. наук О. Є. Кузьміна. – Львів: Львів. банків. ін-т НБУ, 2003. – 233 с.
155. Куріленко Т.П. Сутність і форми проектного фінансування // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу і аспірантів. – Київ: Академія муніципального управління, 2004. – Випуск 16.– С. 185-187.
156. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. Посібник. – К.: Знання. – 2004. – 215 с.
157. Лексис В. Кредит и банки / Пер. с нем. Ф. Лихачевский. – М.: Перспектива, 1994. – 118с. (С.89).
158. Литовских А. М., Шевченко И. Финансы, денежное обращение и кредит. – К., 2003 – 452 с.
159. Луців Б.Л. Банківська діяльність у сфері інвестицій. – Тернопіль: Економічна думка, Карт-бланш, – 2001. – 320 с.
160. Любкина О.В. Фінансові ринки у контексті глобалізації // Фінанси України. – 2005. – № 9. – С. 122.
161. Любунь О. Фінансова стратегія банків у довгостроковому кредитуванні підприємств // Банківська справа. – 2006. – № 3. – С.80.
162. Лютий Грошово-кредитна політики в мовах перехідної економіки. – К.: Атака. – 2000. – 240 с.
163. Льовочкін С.В. Фінансовий механізм макроекономічного регулювання. // Фінанси України. – 2000. – № 12. – С. 25-33.
164. Макаренко І.І. Можливості і механізми залучення фінансових коштів Європейського Союзу в Україні // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу і аспірантів. – Київ: Академія муніципального управління, 2004. – Випуск 17. – С. 47-51.
165. Макогон Ю.В., Тохберг Ю.А., Чернега О.Б. Управление международной конкурентоспособностью предприятий (организаций). – Донецк: Дон НУ – 2004. – 278с.
166. Макроекономіка. Моделі і цифри (на прикладі економіки України) / Інститут еволюційної економіки. – К.: 2001. – 250с.
167. Малиняк Б.С. Бюджетні інвестиції як інструмент прискорення реформування реального сектора економіки України // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 8. – С.82-90.
168. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: – М.: «Дело ЛТД», 1994. – 791 с.
169. Михалевский Д.И. Ипотечные банки Германии и финансирование жилищного строительства. – СПб.: Фин. изд-во, 1925. – 99с.
170. Михальчук І. Загальнодержавні аспекти політики стимулювання інноваційної діяльності у контексті забезпечення конкурентоспроможності національного виробника на внутрішніх і зовнішніх ринках // Наука молода. – 2003. – № 1. – С.14-18.
171. Міщенко В.І., Кротюк В.Л. Центральні банки: організаційно-правові засади. – К.: Атака. – Т-во «Знання» КОО. – 2004. – 372с.
172. Мониц Д.Д. Анализ факторов, влияющих на формирование фонда оплаты труда ООО «Агрострой» // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 217: В 4 т. Том ІІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – С. 785-808. (1,5 д.а.)
173. Моніц Д.Д. Проблеми забезпечення конкурентоспроможності промислового розвитку України та її регіонів // Теоретичні та прикладні питання: Збірник наукових праць. – Київ: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. – Вип. 9. – С. 308-314.
174. Московенко О.М. Банківське кредитування як джерело фінансування інвестиційної діяльності. // Формування ринкових відносин в Україні. – 2004. – № 9. – С. 180-183.
175. Назарчук М. Опыт привлечения городами и регионами России финансовых ресурсов с помощью облигационных займов // Экономика Украины. – 2004. – № 6. – С. 80-86.
176. Огліх В.В. Оптимізація інвестиційної политики багатосекторних фінансово-промислових корпоративних структур // Дніпропетровськ: ДНУ, Вип. 187. Том IV. – 2004. – С. 875-883.
177. Онишко С.В. Критерії та механізми державної підтримки інноваційної діяльності // Економіка України. – 2005. – № 11. – С.12-17.
178. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч.посібник. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНЕУ, 2002. – 240с.
179. Опарін В.М., Фельдгольц М.М. Фіскальні засоби стимулювання економічного зростання // Фінанси України. – 2006. № 10. – С. 61.
180. Орлов П., Орлов С. Вдосконалення державної амортизаційної політики // Економіка України. – 2003. – № 2. – С. 32-35.
181. Основні засади грошово-кредитної політики на 2002 рік. Схвалені Рішенням Ради НБУ від 14.09.2001 року № 24.
182. Основні засади грошово-кредитної політики на 2005 рік. Схвалені Рішенням Ради НБУ від 10.09.2004 року № 17 // Вісник НБУ. – 2004. – №10. – С.4-7.
183. Основні засади грошово-кредитної політики на 2006 рік. Схвалені Рішенням Ради НБУ від 09.09.2005 року № 17.
184. Основні засади грошово-кредитної політики на 2007 рік. Затверджені НБУ від 01.01.2007 року.
185. Основні засади грошово-кредитної політики на 2008 рік. Схвалені Рішенням Ради НБУ від 28.11.2007 року № 18.
186. Павловський М. Яка грошово-фінансова система потрібна Україні? // Макроекономіка перехідного періоду. Український контекст. – К.: Техніка. – 1999. – С. 217-254
187. Павлюк К.В. Концептуальні основи фінансової незалежності місцевого самоврядування // Фінанси України. – 1997. – № 11. – С. 59.
188. Панченко В.Т. Податкова політика як спосіб впливу на фінансово-економічні процеси в Україні // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 9. – С. 94-99.
189. Парнюк В.О. Про підвищення ролі амортизації як джерела інвестицій і регулятора попиту та пропозиції основних засобів //Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 5. – С. 166-178.
190. Патрикац Л., Крохмалю Д. Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України // Вісник Національного банку України. – 2004. – № 1. – С. 38-43.
191. Пересада А.А., Майорова Т.В. Інвестиційне кредитування: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 271с.
192. Пересада А.А., Майорова Т.В., Ляхова О.О. Проектне фінансування: Підручник. – К.: КНЕУ, 2005. – 736 с.
193. Пеструха С.В. Наукові підходи до побудови системи стимулювання інвестування економіки України // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 11. – С. 39-48.
194. Підвищення конкурентоспроможності і економіки України // www.niurr.gov.
195. Поливода К. Ефективні механізми інвестування житлового будівництва //Банківська справа. – 2006. – № 5-6. – С. 66.
196. Попова Н. Участь комерційних банків у за безпеченні економічного зростання в Україні // Банківська справа. – 2003. – № 6. – С. 17-19.
197. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році. – К.: Інформаційно-видавничий Центр Держкомстату України, 2004. – 472 с.
198. Прищенко І.М. Дослідження становлення лізингового посередництва // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №81. – С. 61-66.
199. Программа по формированию и развитию национальной инновационной системы республики Казахстан на 2005-2015 годы // www.government.kz.ru
200. Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки України. Я.А. Жаліло, С.І. Архієреєві, Я.Б. Базилюк та ін.: - К.: НІСД, – Київ, – 2006. – 258с.
201. Ранверсе Фрасуаза. Оценка влияния финансовнх факторов на зкономический рост в России // Проблеми прогнозирования / Франсуаза Ранверсе, Анна Харченко-Дорбск, 2002. – № 3. – С. 30-46.
202. Рыбин В. И. Кредит как экономическая категория социализма. – М.: Мысль, 1978. – 156 с. – С. 9.
203. Савченко А. Стратегічні цілі монетарної політики: проблеми теорії та методології // Економіка України. – 2007. – № 5. – С. 4-11.
204. Савченко А., Москалюк Н. Податок на прибуток підприємств як інструмент інвестиційної політики держави // Економіка України. – 2003. – № 3. – С.22-27.
205. Савчук В.П., Прилипко С.И., Величко Е.Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов. – Учебное пособие. – К.: Абсолют-В, 1999. – 304с.
206. Сакс Дж.Д., Ларрен Ф.Б. Макроэкономика, глобальный подход: Пер. с англ. – М.: Дело, 1996. – 848с.
207. Сас Б. Незалежність центрального банку // Банківська справа. – 2001. – № 6. – С.21-24.
208. Сорос Дж. Криза глобального капіталізму: Відкрите суспільство під загрозою. – К.: Основи. – 1999. – 259с.
209. Стадник А.А. Відродження кредитних кооперативів // Фінанси України. –2005. – № 3. – С. 96.
210. Статистичний щорічник України за 2002 рік – К.: Техніка, 2002.– 462с.
211. Статистичний щорічник України за 2004 рік – К.: Видавництво «Консультант», 2005. – 523с.
212. Статистичний щорічник України за 2005 рік. Державний комітет статистики України. За ред.. Осауленко О.Г. – К.: Держкомстат, 2006. – 576с.
213. Статистичний щорічник України за 2006 рік. За ред. Осауленко О.Г. – К.: Держкомстат, 2007. – 551 с.
214. Стельмах В.С., Єпіфанов А.О., Гребенюк Н.І., Міщенко В.І. Грошово-кредитна політика в Україні. – К.: Знання. – 2003. – С.51
215. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) «Шляхом Європейської інтеграції». Авт. кол.: А.С. Гальчинський, В.М. Геєць та ін.; Нац. ін-т стратег. дослідж., Ін-т екон. прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європ. інтегр. України. Держкомстат. К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004.
216. Тимчасове Положення про зміст, порядок розробки Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за їх виконанням, затверджене рішенням Ради Національного банку України від 8 червня 2001 року. – № 17.
217. Тиркало Р.І. Банківська справа. Навч. посібник. – К.: Наукова думка, 2002. – 320 с. – С. 32.
218. Україна у цифрах у 2005 році. Державний комітет статистики України. Статистичний довідник. За ред. Осауленка О.Г. – Київ: Видавництво «Консультант», 2006. – 248с.
219. Україна. Фінансовий сектор: нова стратегія реформ. – К.: Україна. – 2001. – 124с.
220. Управление инновационными проектами: Учеб. пособие / Под ред.. проф. В.Л. Попова. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 336с.
221. Фадеева В. Национальная инновационная система Германии // www.povestka.ru
222. Федоренко В. Г. Шляхи підвищення ефективності інвестицій в Україні.: – К.: Науковий Світ, 2003. – 436с.
223. Федосєєв О.С. Механізм реалізації соціальної функції банків у перехідній економіці. Автореферат на здобуття наукового ступеня канд..економ.наук. – Дніпропетровськ. – 2004. – 21с.
224. Федулова Л.І. Інноваційна економіка: Підручник. – К.: Либідь. – 2006. – 246с.
225. Федулова Л.І. Інноваційний розвиток промисловості України: тенденції та закономірності. // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 3 (68). – С. 92-93.
226. Федулова Л.І. Фінансова складова в національній інноваційній системі // Фінанси України. – 2006. – № 6. – С.14-20.
227. Федулова Л., Пашута Н. Розвиток національної інноваційної системи України // Економіка України. –2005. – № 4. – C. 35-47.
228. Филиппенко А.С. Экономическое развитие: цивилизационный подход. – М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2002. – 260 с. (с.29).
229. Филипова К.В. Финансирование инноваций в крупных корпорациях: зарубежный опыт и перспективы для Украины // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу і аспірантів. – Київ: Академія муніципального управління, 2006. – Випуск 25. – С. 164-168.
230. Филиппенко А.С. Экономическое развитие: цивилизационный подход. – М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2002. – 260с.
231. Харламова Г.О. Неоднорідність простору в Україні // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 2. – С. 27-33.
232. Хорольський О.І. Україна у період економічного зростання: економічні можливості і організація // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу і аспірантів. Випуск 16. – Київ: Академія муніципального управління, 2004. – С. 289-295.
233. Хотомлянський А., Колосок В. Амортизаційний фонд як джерело відтворення основних засобів // Економіка України. – 2004. – № 3. – С. 38-39.
234. Черевань І.В. Економіка: проблеми теорії та практики. Дніпропетровський Національний Університет. – Випуск 229. – Дніпропетровськ – 2007. – С.834 – 835.
235. Чернега О., Кравцова О. Адаптація фінансової системи підприємства до ринкових умов // Економіка України. – 1999. – № 10. – С. 86.
236. Чернявский А.Д. Организация управления в условиях рыночных отношений. – К.: МЗУУП, 1994. – 234 с. (С.45).
237. Черняк О., Обушна О., Небукін В. Аналіз розподілу банківських установ на території України // Банківська справа. – 2005. – № 1. – С.10.
238. Чухно А. Актуальні проблеми стратегії економічного і соціального розвитку на сучасному етапі // Економіка України. – 2004. – № 4. – С.15-23.
239. Шаповалов А. Системні особливості розвитку інфляційних процесів в Україні // Вісник Національного банку України. – 2007. – № 12. – С. 3-7.
240. Шарко М. Модель формування національної інноваційної системи України // Економіка України. – 2005. – № 8. – С. 25-26.
241. Шарко І.В. Проблеми формування інноваційного потенціалу України // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 187. Том II. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 993-999.
242. Шелудько Н.М. Актуальні проблеми банківського кредитування інвестицій в Україні // Економіка України. – 2005. – № 7. – С. 3.
243. Шелудько Н.М. Інвестиційний процес: оцінка ролі й участі банків // Фінанси України. – 2003. – № 8 – С.121-126.
244. Шумпетер Й. Капитализм, социализм, демократия. – К.: Экономика. – 1995. – 540с.
245. Шумпетер Й. Теория экономического развития. – М.: Прогресс. – 1982. – 455 с.
246. Шумська С.С. Фінансовий потенціал України: методологія визначення та оцінки // Фінанси України. – 2007. – № 5. – С.59-64.
247. Щербак А.В. Інвестиційний аналіз в умовах невизначеності грошових потоків // Фінанси України. – 2005. – № 11. – С. 61.
248. Щербакова Н.В. Використання механізму проектного фінансування в інвестиційній діяльності банків. // Культура народов Причорноморья. – 2004. – № 8. – С.91-95.
249. Экономика. Под ред. В. Ресина. – М.: Дело, 1999. – 328с.
250. Юхименко П.І. Сучасні тенденції та стратегія фінансової політики України // Фінанси України. – 2005. – № 10. – С. 101.
251. Ющенко А.М. Іпотечне кредитування як передумова розвитку земельних відносин // Фінанси України – 2005. – № 4. – С. 93.
252. Ющенко В., Лисицький В. Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні. – К.: Скарби. – 2000. – С.31.
253. Якубовський Г., Новицький В., Киндзирский Ю. Концептуальні основи стратегії розвитку промисловості України на період до 2017 року // Економіка України. – 2007. – № 5. – С.7.
254. Monetary policy in the advanced industrial economies // BIS 74th Annual Report. – P.75
255. www.ukrstat.gov.ua

Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.