У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название УДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ СІЛЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
Количество страниц 214
ВУЗ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В. В. ДОКУЧАЄВА
Год сдачи 2010
Содержание ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи формування галузевої структури сільськогосподарських підприємств
1.1. Економічна доцільність і необхідність поєднання галузей
у сільськогосподарських підприємствах
1.2. Особливості розвитку спеціалізації і галузевої структури сільськогосподарських підприємств в умовах ринкових відносин
1.3. Методичні підходи визначення ефективності галузевої структури підприємства

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1
РОЗДІЛ 2. Тенденції структурних зрушень і фактори формування галузевої структури сільськогосподарських підприємств в умовах трансформації форм власності та господарювання
2.1 Аналіз напрямів та тенденцій зрушень у галузевій структурі сільського господарства Харківської області
2.2 Оцінка структурних зрушень у галузевій структурі сільськогосподарських підприємств
2.3 Умови і фактори формування галузевої структури у сільськогосподарських підприємствах
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2
РОЗДІЛ 3. Обгрунтування напрямів спеціалізації та поєднання галузей
у сільськогосподарських підприємствах
3.1 Постановка задачі, визначення стратегії та побудова економіко-математичної моделі поєднання галузей
3.2 Економічна оцінка ефективності удосконалення галузевої
структури виробництва
3.3 Стратегія формування виробничих типів сільськогосподарських підприємств на перспективу
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВПРОВАДЖЕННЯ НАУКОВИХ РОЗРОБОК У ВИРОБНИЦТВО

ВСТУП
Актуальність теми. Галузева структура сільськогосподарських підприємств є складним і багатоплановим явищем. Формування і зміна галузевої структури як закономірний процес розвитку суспільного поділу праці визначаються сукупністю дії найрізноманітніших факторів, а також особливостями економічної системи виробництва. Галузева структура сільського господарства у цілому і окремих сіль-ськогосподарських підприємств, закономірності її формування й шляхи удоскона-лення відносяться до числа найважливіших проблем аграрної економічної науки. Вивчення галузевих структур сільськогосподарських підприємств показує, що ефек-тивність виробництва сільськогосподарської продукції, галузі і підприємства у цілому в значній мірі залежать від складу і співвідношення галузей. Визначення найбільш ефективного поєднання галузей у господарствах ― найважливіша пробле-ма побудови і ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств.
Галузева структура сільськогосподарського виробництва на макро- і мікро-рівнях є предметом наукового дослідження багатьох авторів. Теоретичні основи формування раціональної галузевої структури сільськогосподарських підприємств є предметом дослідження відомих вчених-теоретиків цього напрямку економічної науки ― Т. Л. Басюка, Н. П. Борисенка, Д. Ф. Вермеля, Л. М. Зальцмана, С. Г. Ко-лєснєва, І. І. Лукінова, М. Ф. Мєдвєдєва, К. П. Оболєнського. Тенденції зміни галузевих пропорцій на макроекономічному рівні вивчалися у роботах В. Я. Амбро-сова, В. Г. Андрійчука, В. І. Бойка, О. В. Крисального, П. М. Макаренка, О. М. Они-щенка, П. Т. Саблука, М. Ф. Соловйова, В. Й. Шияна, В. В. Юрчишина. Проблемам формування галузевої структури у сільськогосподарських підприємствах приділено багато уваги такими науковцями, як І. І. Замєтин, Л. Ю. Мельник, Ю. С. Коваленко, М. І. Ковальчук, М. Й. Малік, Н. Г. Маслак, І. Г. Міхаліна, В. Я. Месель-Веселяк, В М. Нелеп, Н. В. Статівка, А. Д. Топалов, А. О. Шепіцен, М. Д. Щетинін та ін. Ґрунтовні дослідження з проблем оптимізації галузевої структури та спеціалізації сільськогосподарських підприємств проводили Г. О. Андрусенко, Л. М. Анічін, М. Є. Браславець, Н. Г. Гончаренко, І. І. Жадан, М. В. Калінчик, Р. Г. Кравченко,
А. А. Омельяненко, В. Г. Рижков, В. Д. Савченко та ін.
Ринкові трансформації в аграрному секторі економіки України супровод-жуються негативними тенденціями: різко скорочується обсяги виробництва продукції, залишається низькою ефективність сільського господарства. За роки ринкових трансформацій у сільському господарстві України посилилася струк-турна і технологічна розбалансованість виробництва. Незважаючи на деякі позитивні зрушення в останні роки структура сільськогосподарських підприємств залишається деформованою і занадто інертною. Сільськогосподарське виробництво характеризується процесами деіндустріалізації праці і зниження рівня концентрації виробництва в окремих галузях, значним рівнем залежності від зовнішніх ринків.
Відбувається різке скорочення обсягів виробництва продукції тваринництва і зниження її питомої ваги у структурі валової і товарної продукції сільського господарства. При цьому слід підкреслити, що одночасно ліквідовані як ведучі галузі ― молочне і м’ясне скотарство, свинарство, птахівництво, вівчарство. Витіснення традиційних галузей призвело до зменшення обсягів продукції вітчизняного виробництва на продовольчому ринку, особливо тваринницької продукції. Це у свою чергу стало причиною зростання цін, падіння споживчого попиту населення та різкого зменшення споживання продуктів харчування, а також збільшення імпорту продукції, що становить загрозу національній продовольчий безпеці країни. Такий напрямок формування галузевої структури сільськогоспо-дарських підприємств обумовлює обмеженість виробництва, низьку конкурентоздатність та ефективність.
Необхідно відмітити, що до останнього часу економічні дослідження по цих питаннях мали, як правило, загальний характер, що у певній мірі пояснювалось недостатньою статистичною інформацією, слабо досліджувались еко-номічна ефективність структурних зрушень і фактори, що обумовлюють зміни у галузевій структурі сільськогосподарських підприємств.
Усе вищевикладене обумовило актуальність теми дослідження дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідженя є складовою тематичного плану НДР кафедри виробничого менеджменту та агробізнесу ХНАУ ім. В. В. Докучаєва з проблеми: «Розробити пропозиції по економічному механізму господарювання в реформованих сільськогосподарських підприємствах» (номер державної реєстрації 0101 U00663), скоординований з програмою наукових досліджень ННЦ ІАЕ УААН.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення головних закономірностей і тенденцій у зміні галузевої структури сільськогосподарських підприємств на сучасному етапі розвитку економіки, обґрунтування напрямів її удосконалення та розробка методики проектування спеціалізації та галузевої структури сільськогосподарських підприємств.
Відповідно до поставленої мети в роботі вирішувалися такі завдання:
• провести ретроспективну оцінку умов і тенденцій формування галузевої структури сільськогосподарських підприємств в Україні та у розвинених країнах світу, обґрунтувати роль факторів, що впливали на закономірності її розвитку;
• визначити й узагальнити методологічні підходи до формування галузевої структури сільськогосподарських підприємств у ринкових умовах;
• розробити проектні варіанти спеціалізації та поєднання галузей у сільськогосподарському підприємстві, що спеціалізується на виробництві продукції тваринництва;
• розробити методику і здійснити моделювання перспективних виробничих типів господарств, сформованих з обмеженої кількісті товарних галузей;
• удосконалити методичні підходи до економічної оцінки різних варіантів поєднання галузей сільськогосподарського підприємства, які розглядалися як
самостійні інвестиційні проекти;
• визначити вплив структурних зрушень на економічну ефективність використання землі, основних виробничих фондів і трудових ресурсів, на зниження витрат та підвищення ефективності виробництва.
Об’єктом дослідження є галузева структура сільськогосподарських підпри-
ємств в умовах трансформації форм власності і господарювання.
Предметом досліджень є питання теорії, методології і практики формування галузевої структури сільськогосподарських підприємств, можливості й напрямки подальших перетворень у сільськогосподарських підприємствах як об’єкта господарської діяльності.
Методи дослідження. Методологічною і теоретичною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод і системний підхід до пізнання економічних явищ і процесів, згідно з яким всі об’єкти розглядаються не ізольовано, а у взаємному зв’язку та у процесі постійного розвитку.
Вирішення поставлених завдань забезпечувалося використанням загально-наукових методів дослідження. За допомогою методу наукової абстракції уточнено основні поняття і характеристики розміщення, спеціалізації та галузевої структури сільськогосподарських підприємств, сформульовано основні ознаки цих явищ і встановлені закономірності її розвитку. При дослідженні ефективності використання виробничих ресурсів у процесі аналізу застосовувались методи аналізу і синтезу (при дослідженні ефективності окремих видів ресурсів); монографічний при аналізі й оцінці окремих типових явищ і досвіду передових господарств); розрахунково-конструктивний (при обґрунтуванні економічної ефективності варіантів інвестиційних проектів); балансовий (для забезпечення пропорційності на всіх стадіях розробки перспективної галузевої структури); економіко-статистичний метод, зокрема його прийоми: статистичне спостереження, групування, економетричне моделювання, порівняння, абсолютне та відносне відхилення (при аналізі того чи іншого фактора у русі та розвитку, а також при встановленні закономірностей між факторіальними і результативними показниками економічних явищ і процесів); графічний метод (для наочного відображення отриманих результатів); економіко-математичний метод, за допомогою програмного забезпечення Microsoft, PLP–88 (розроблено оптимальну галузеву структуру підприємства, що забезпечує найкращий варіант використання ресурсів).
Інформаційною базою були закони України, укази Президента України, постанови Уряду, інші нормативні акти, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, річні звіти сільськогосподарських підприємств, публікації наукових установ, праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, власні емпірічні дослідження автора.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну дисертаційного дослідження складає сукупність таких результатів теоретико-методичного і практичного характеру:
вперше:
• обґрунтована стратегія формування галузевої структури сільськогосподарських підприємств в умовах трансформації форм власності і господарювання з урахуванням територіально-зонального розташування промислово-переробних підприємств і комплексів, а також вимог продовольчої безпеки, ефективного використання ресурсного потенціалу та конкурентних переваг крупнотоварного спеціалізованого виробництва;
удосконалено:
• методичні підходи до аналізу умов і факторів, які впливають на напрям розвитку галузевої структури сільськогосподарських підприємств з урахуванням нових тенденцій суспільного поділу праці та особливостей сучасного стану розвитку економіки регіону;
• пропозиції щодо підвищення економічної ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств та стратегії їх розвитку на основі удосконалення галузевої структури з використанням комп’ютерних технологій;
• підходи і прийоми оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів з урахуванням строку окупності та приведених витрат на одиницю продукції, що забезпечують вибір найбільш ефективного з них;
дістали подальшого розвитку:
• теоретичні, методологічні і методичні засади розміщення, спеціалізації і
концентрації сільськогосподарського виробництва в умовах трансформації форм власності і господарювання й з урахуванням формуванння конкурентоспроможних сільськогосподарських підприємств;
• рекомендації щодо прискореного розвитку аграрного сектора економіки на основі створення системи крупнотоварних спеціалізованих сільськогоспо-дарських підприємств, що передбачає впровадження науково обґрунтованої спеціалізації і концентрації виробництва та розробки перспективних виробничих типів;
• методики щодо прогнозування розміщення і спеціалізації сільськогосподарських підприємств на регіональному рівні з урахуванням ресурсного потенціалу, технічних, організаційно-економічних і соціальних умов їх функціонування;
• методи і прийоми до побудови економіко-математичної моделі поєднання галузей сільськогосподарських підприємств з урахуванням наявного ресурсного потенціалу, ринків збуту, власних ресурсів та змін кон’юнктури внутрішнього ринку.
Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні й апробації системного підходу до формування високоефективного сільськогос-подарського виробництва на основі удосконалення галузевої структури, направленої на підвищення економічної ефективності галузі.
Результати дисертаційного дослідження та пропозиції щодо удосконалення галузевої структури виробництва сільськогосподарських підприємств схвалені та прийняті до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації (довідка № 14-4-308 від 4.09.2007 р.), Управлінням агропромислового розвитку Харківської районної державної адміністрації (довідка № 125 від 5.07.2007 р.), ПСП ”Чистоводівське“ Ізюмського району Харківської області (довідка № 314 від 15.08.2007 р.).
Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва при викладанні таких курсів: «Організація виробництва», «Планування у підприємствах і організаціях АПК» (довідка № 802 від 27.08.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею автора та має наукове і практичне значення. Всі його основні положення, висновки та пропозиції виконані і опубліковані самостійно і відображають особистий внесок автора. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті положення, які є результатом особистого дослідження здобувача.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи допові-далися на щорічних наукових семінарах і конференціях ХНАУ ім. В. В. Докучаєва. Основні положення дисертаційних досліджень доповідалися автором і одержали позитивну оцінку на міжнародних науково-практичних конференціях “Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу” (м. Харків, 2000 р.), “Сталий розвиток аграрного сектора економіки“ (м. Харків, 2004 р.), “Наукові засади реалізації аграрної політики в Україні” (м. Харків, 2006 р.), “Інтенсифікація і сталий розвиток сільського господарства (м. Харків, 2006 р.), “Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого роз-витку сільського господарства (м. Харків, 2007 р.), “Проблемы сельскохозяйствен-ного производства на современном этапе и пути их решения» (м. Бєлгород, 2007 р.).
Публікації. Основні результати наукових досліджень опубліковані у 11 наукових працях, з яких три написані у співавторстві, решта є одноосібними. Загальний обсяг праць становить 2,75 умов.-друк. арк., у тому числі у фахових виданнях 10 праць.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел з 180-ти найменувань, 22 додатків. Викладена на 211 сторінках комп’ютерного тексту, з них основний текст займає 181 сторінки. У роботі міститься 41 таблиця, 12 рисунків.
Список литературы ВИСНОВКИ

На підставі виявлених закономірностей зміни галузевої структури сільськогосподарських підприємства, а також кількісної оцінки її впливу на ефективність сільськогосподарського виробництва можна зробити такі узагальнюючі висновки.
1. Процес розвитку суспільного поділу праці як у промисловості, так і у сільському господарстві поглиблює суспільний характер виробництва, створює матеріальні передумови для підвищення його ефективності. Ступінь прогресу у суспільному поділі праці характеризує рівень розвитку продуктивних сил. Поглиблення суспільного розподілу праці у сільському господарстві знаходить своє вираження у підвищенні рівня спеціалізації і концентрації сільськогосподарського виробництва. Спеціалізація сільського господарства підпорядковується загальним закономірностям поділу праці, але має і специфічні особливості. У переважній біль-шості сільськогосподарські підприємства є комбінованими, тобто у них головна га-лузь обов'язково поєднується з іншими товарними галузями. Світовий досвід пере-конливо доводить, що галузева структура виробництва має виключно важливе зна-чення для підвищення продуктивності праці та в цілому ефективності виробництва.
2. Перехід до ринкових відносин в аграрному секторі економіки супроводжу-ється різким зниженням обсягів виробництва та значними структурними зрушення-ми. У порівнянні з 1990 р. виробництво валової продукції у сільськогосподарських підприємствах Харківської області у 2006 р. скоротилося у 2,8 раза, тоді як у госпо-дарствах населення, навпаки, зросло на 64,5 %. Проте зниження обсягу виробництва валової продукції у господарствах області досягло 3862,6 млн. грн., що перевищило його приріст в господарствах населення (1141,3 млн. грн.) у 3,4 раза.
3. Тенденції зміни обсягів виробництва валової продукції по категоріям гос-подарств мають галузеві особливості. У господарствах населення виробництво ва-лової продукції тваринництва в окремі роки зменшується, а якщо і збільшується, то у незначних розмірах. На відміну від продукції тваринництва, виробництво валової продукції рослинництва постійно збільшувалося. По іншому відбувалася тенденція змін обсягів виробництва продукції рослинництва і тваринництва у сільськогоспо-дарських підприємствах. Якщо у 2006 р. у порівнянні з 1990 р. обсяг валової про-дукції рослинництва зменшився на 55,0 %, то продукції тваринництва ― на 73,1 %.
4. Різна направленість у темпах виробництва продукції різних галузей стали причиною зміни пропорцій між рослинництвом і тваринництвом по категоріям господарств. Так, у господарствах населення співвідношення між валовою продукцією рослинництва і тваринництва за часи реформування змінювалося наступним чином: в 1990 р. це співвідношення складало 1:1,73, у 1995 р. ― 1:0,98, у 2000 р. ― 1:072, а у 2006 р. ― 1:0,68. У сільськогосподарських підприємствах у 1990 р. це співвідношення становило 1:1,10, тоді як у 2000–2006 рр. воно коливалось від 1:0,55 до 1:0,78.
5. Досліджено вплив основних факторів на формування галузевої структури сільськогосподарських підприємств. Встановлено, що найбільшу питому вагу тваринництва у структурі грошової виручки мали підприємства з розмірами ріллі більше 4 тис. га (в середньому по групі 5291,4 га) – 31,8 %, що на 2,9 % вище порівняно із середньою величиною по всім господарствам. Сільськогосподарські підприємства з високою питомою вагою тваринництва у переважній більшості або збиткові, або рівень рентабельності яких не перевищував 10 %. Так, в господарствах 2-ої групи з найбільшою питомою вагою тваринництва (42,4 %) рівень рентабельності склав 4,0 %, а розмір прибутку на 1 га ріллі ― 58,2 грн. В умовах становлення ринкових відносин необхідно враховувати той факт, що економічні збитки не ліквідуються засобами конкуренції.
6. При обґрунтуванні галузевої структури сільськогосподарського підпри-ємства нами були виконані чотири варіанти розрахунків, кожний з яких розгляда-ється як можливий інвестиційний проект. Ці варіанти відрізнялися рівнем насиченості продукцією тваринництва; місця і ролі головної галузі, а також поєднання головної галузі з додатковими; обсягами додаткових інвестицій у основний та оборотний капітал. Прискорений розвиток скотарства потребував значного зростання вартості основного капіталу та затрат на виробництво сільськогосподарської продукції. Збільшення вартості основного капіталу у 4-му варіанті порівняно із 1-м варіантом становило 4623,6 тис. грн., або 86,9 %. Затрати на виробництво мали постійну тенденцію до зростання: у 1-му варіанті вони ста-новили 8828,2 тис. грн., у 2-му ― 9029,0 тис. грн., у 3-му ― 9161,4 тис. грн., у 4-му варіанті ― 9107,6 тис. грн. Загальна площа сільськогосподарських угідь і ріллі в господарстві на перспективу залишиться незмінною. Середньорічна чисельність робітників, зайнятих у сільському господарстві, зросте з 142 чоловік у 1-му варіанті до 214 працівників у 4-му варіанті, або на 50,5 %.
7. Швидке зростання вартості основного капіталу та поточних витрат у значній мірі вплине на результати виробництва: збільшиться вартість валової і то-варної продукції, зросте сума прибутку. Порівняно з 1-м варіантом вартість валової продукції 2-му варіанті збільшилася на 9,3 %, у 3-му ― 18,1 %, у 4-му варіанті ― на 26,6 %. Відбудуться зміни у співвідношенні між рослинництвом і тваринництвом. У 1-му варіанті співвідношення між продукцією рослинництва і тваринництва скла-дало 1,73:1, тоді як у 2-му воно становило 1,24:1, у 3-му ― 0,93:1 та у 4-му варіанті ― 0,73:1. Відповідно вартість товарної продукції збыльшиться з 9555,5 тис. грн. у 1-му варіанті до 10871,7 тис. грн. у 4-му варіанті, або на 13,8 %. Загальна сума прибутку збільшилася відповідно з 1,4 млн. грн. до 2,4 млн. грн.
8. Структурні зрушення у поєднанні галузей призведуть до значних змін розміру і питомої ваги окремих культур у структурі посівних площ. Прискорений розвиток галузей тваринництва обумовив зростання питомої ваги кормових культур з 20,6 % у 1-му варіанті до 47,0 % у 4-му варіанті. У структурі кормових культур найбільшу питому вагу (10,7–22,5 %) займають багаторічні трави. У зв’язку з цим площа соняшнику скоротиться з 470 га до 235 га (питома вага в структурі посівних площ ― з 11,1 до 5,3 %), а площі іншої олійної культури ― сої розширяться з 140 до 235 га. Такі закономірності зміни структури посівних площ у напрямку зростання питомої ваги сої будуть відповідати світовим стандартам. Площі зернових культур зменшаться з 2121 га у 1-му варіанті до 1217 га у 4-му варіанті, а питома вага у структурі посівних площ знизиться відповідно з 53,6 до 30,7 %.
9. Економічний аналіз різних варіантів поєднання галузей свідчить про пере-ваги удосконалення галузевої структури виробництва у напрямку прискореного роз-витку тваринництва. Рівень рентабельності зросте з 16,6 % у 1-му варіанті до 28,2 % у 4-му варіанті, а норма прибутку ― відповідно з 10,2 % до 13,1 %. Найбільш економічно вигідний перший варіант, в якому коефіцієнт абсолютної економічної ефективності інвестицій є найвищим (0,400), тобто на 1 грн. всіх інвестиційних затрат було отримано прибутку у розмірі 40,0 коп. Тоді як у 3-му і 4-му варіантах цей показник був дещо нижчим і становив відповідно 0,274 та 0,273. Про перевагу 4-го варіанту інвестиційного проекту свідчить найвищі показники чистої приведе-ної вартості і індексу рентабельності інвестицій. Так, у 4-му варіанті чиста приведена вартість у порівнянні з 3-м варіантом була більшою на 2847,9 тис. грн.
10. Удосконалення галузевої структури виробництва у напрямку розвитку тва-ринництва потребувало значного обсягу інвестицій. Загальна сума інвестицій, яка необхідна для здійснення інвестиційних проектів, зросла з 3,4 млн. грн. у 1-му ва-ріанті до 8,8 млн. грн. у 4-му варіанті. Порівняльна оцінка економічної ефективності додаткових інвестицій свідчить, що переваги має 1-й варіант поєднання галузей, в якому на 1 грн. додаткових інвестицій було отримано найвищий розмір прибутку (40 коп.). Порівняно із 1-м варіантом розмір прибутку на 1 грн. додаткових інвестицій у 4-му варіанті зменшився у 1,5 раза. Проте 4-й варіант у порівняні з іншими варіантами (крім першого) мав найвищий показник ефективності додаткових інвестицій. Зниження ефективності додаткових інвестицій при їх швидкому зростання стало результатом змін у галузевій структурі виробництва у напрямі підвищення питомої ваги фондо- і капіталомістких галузей і видів продукції.
11. Загальна закономірність підвищення економічної ефективності сільсько-господарського виробництва внаслідок удосконалення галузевої структури вироб-ництва характеризується різною направленістю використання окремих його факторів. Ефективність використання основних фондів, розрахованого по всім показникам, має загальну тенденцію до зниження. Прибуток, одержаний на 1 грн. основних виробничих фондів, у 2-му варіанті порівнянно з 1-м варіантом знизився на 20,6 %, у 3-му ― на 9,4 %, у 4-му варіанті ― на 6,1 %. Зміни галузевої структури у напрямку поглиблення спеціалізації господарства на вирощуванні продукції тваринництва забезпечує підвищення ефективності використання землі. Порівняно з 1-м варіантом прибуток, одержаний з 1 га ріллі, підвищиться: у 2-му варіанті – на 3,9 %, у 3-му ― на 44,1, %, у 4-му ― на 75,6 %.
12. Рекомендується для впровадження п’ять перспективних виробничих типів сільськогосподарських підприємств з такими техніко-економічними параметрами. У структурі товарної продукції овоче-молочного типу питома вага двох головних галузей складатиме 66,9 %, у тому числі овочів — 40,6 %, молока — 26,3 %. На рік оосвоєння молочно-овочевого типу у структурі товарної продукції питома вага молока становитиме 39,7 %, а овочів – 20,1 %. У господарствах молочно-м’ясного типу, які будуть розташовані у сировинних зонах цукрових заводів, питома вага молока і м’яса складатиме 56,5 %, у тому числі молока ― 38,0 %. У сільськогосподарських підприємствах молочно-зернового виробничого типу питома вага молока у лісостепній підзоні (IV тип) складатиме 34,8 %, а у степній (V тип) ― 32,0 %. Питома вага зерна у підприємствах перспективних виробничих типів буде коливатися у межах 17,9–28,5 %, цукрового буряку ― 7,4–21,1 %, соняшнику ― 3,0–4,0 %. Виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь по виробничим типам буде у межах 240–445 тис. грн.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. К. Маркс. Фейербах. Противоположность материалистического и идеалистичес-кого воззрений // Маркс К. и Энгельс Ф. Соч.– 2-е изд. – Т. 3. – С. 20.
2. Маркс К. Разделение труда и мануфактура // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – 2-е изд. – Т. 23. – С. 378.
3. Политэкономический словарь / Под ред. Е. Ф. Бронсова и др. 2-е изд. – М.: Политиздат, 1972. – С. 286.
4. Рекомендации по развитию специализации сельскохозяйственного производства на базе межхозяйственного кооперирования и агропромышленной интеграции в Украинской ССР. Под ред. Академика ВАСХНИЛ и АН УССР И. И. Лукинова. К., «Урожай», 1976. – 112 с.
5. Ленин В. И. Развитие капитализма в России // Ленин В. И. Полн. собр. соч. – Т. 3. – С. 267.
6. Сильченко М. И. Внутрихозяйственная специализация и сочетание отраслей. – М., 1966. – 266 с.
7. Ленин В. И. Аграрный вопрос и «Критики Маркса» // Ленин В. И. Полн. собр. соч. – Т. 5. – С. 137.
8. Экономическое обоснование и разработка перспектив развития, размещения и специализации сельского хозяйства Харьковской области до 2000 года / Б. В. Мироненко и др. – Х., 1975. – С. 12–21.
9. Кутиков С. И., Омельяненко А. И. Система специализации скотоводства в пригородных зонах // Животноводство. – 1972. – № 10. – С. 16–19.
10. Амбросов В. Ф, Тищенко В. М. Эффективность межхозяйственной коперации. – Х.: Прапор, 1980. – 63 с.
11. Концентрация и кооперирование сельскохозяйственного производства / Под ред. Л. М. Зальцмана и С. И. Половенко. – М.: Колос, 1980. – 334 с.
12. Коваленко Н. Я. Экономика сельского хозяйства с основами аграрных рынков: Курс лекций. – 2- еиз., перераб. и доп. – М., 1999. – 446 с.
13. Абдурахманов Н. А. Вопросы сочетания отраслей в колхозах. – Баку, Изд-во
Акад. наук Азерб. ССР, 1962. – С. 15–46.
14. Трансформаційні процеси та економічне зростання в Україні / За ред. акад. НАН
України В. М. Гейця. – Х.: Форт, 2003. – 440 с.
15. Біла С. О. Коцептуальні засади структурного регулювання ринкового господарства // Статистика України. – 2004. – № 1. – С. 22–27.
16. Квасюк Б. Є. Структурні зрушення в промисловості України // Економіка і прогнозування. – 2002. – № 1. – С. 67–68.
17. Сорокин С. М. Планирование народного хозяйства СССР. – М., 1961. –С. 42.
18. Бутенко Н. В. Диверсифікація виробництва: цілі і стратегія реалізації // Економіка АПК. – 2003. – № 7. – С. 109–114.
19. Ансофф И. Стратегия управления: Пер. с анг. – М.: Экономика, 1989. – С. 181.
20. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002. – 624 с.
21. Міхаліна І. Г. Організаційно-економічні механізми диверсифікації сучасного аграрного виробництва // Статистика України. – 2006. – № 3. – С. 91–96.
22. Шепіцен А. Стратегія диверсифікації як основа формування конкурентоспро-можності аграрних підприємств // Вісник Житомир. держ. технол. ун-ту. – 2003. – № 3. – С. 256–259.
23. Макаренко П. М. Моделі аграрної економіки. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 682 с.
24. Оболенский К. П. Теория и практика специализации социалистического сельского хозяйства. – М.: Колос, 1970. – С. 12–118.
25. Амбросов В. Я., Маренич Т. Г. Великотоварні підприємства як основа відродження іновацій // Економіка АПК. – 2007. – № 6. – С. 14–19.
26. Соловьев Н. Ф. О развитии сельскохозяйственной производственной кооперации // Вістник ХНАУ. Сер. „Економіка АПК і природокористування“. – 2007. – № 8. – С. 17–44.
27. Маренич Т. Г. Трансформаційна динаміка та механізм економічного регулювання агроформувань (питання теорії, методики, практики): Монографія. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005, С. 120–135.
28. Казанский В. А. Вопросы правильного сочетания полеводства и животноводства
в колхозах. – М.: Сельхозгиз, 1952. – С. 12–74.
29. Медведев М. Ф. Специализация социалистического сельскохозяйственного про-
изводства. – М.: Колос, 1962. – С. 18.
30. Амбросов В. Я. и др. План организационно-хозяйственного устройства колхоза им. Ленина Барвенковского района Харьковской области / В. Я. Амбросов, Е. М. Мартиненко, Г. И. Белянский / УНИИЭОСХ им. А.Г. Шлихтера – Х., 1971. – 150 с.
31. Алексанкин Я. В. и др. Сочетание отраслей в животноводстве: [Колхоз им. Ка-линина Несвеж. р-на Мин. обл.] / Я. В. Алексанкин, С. А. Байгот, А.-К. К. Лит-виняк. – Минск.: Ураджай, 1986 – 62 с.
32. Апальков И. А. Специализация и сочетание отраслей в колхозах и совхозах. – М., 1966. – С. 15–35.
33. Куницька О. Є. Економічна ефективність спеціалізації господарств приміської зони // Вістник ХНАУ. Сер. „Економіка АПК і природокористування“. – 2007. – № 2. – С. 144–147.
34. Плотнікова Н. Ф. Особливості процесів спеціалізації і концентрації в зерновій галузі Житомирської області // Економіка АПК. – 2004. – № 12. – С. 58–62.
35. Хэйстед Л. Сельскохозяйственные районы США / Пер. с англ. Л. М. Королюка и Л. Н. Карпова. – М.: Изд-во иностр. лит., 1957. – 314 с.
36. Блегборн С. Планирование и организация производства на фермах: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1964. – С. 84–115.
37. Замыслов И. Экономическое обоснование эффективной структуры сельско-хозяйственных предприятий // АПК: Экономика и управление. – 1998. – № 5. – С. 75–78.
38. Дем’яненко С., Свідерська І. До питання про стратегію розвитку аграрної політики України // Економіка України. – 2004. – № 8. – С. 72–79.
39. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств. – К.: Вид-во ІЗМН, 1996. – 510 с.
40. Коваленко Ю. С. Сільськогосподарське підприємство у ринковому середовищі. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – 200 с.
41. Нелеп В. М. Планування на аграрному підприємстві. – К.: КНЕУ, 2000. – 370 с.
42. Онищенко А. М. Оптимизация отраслевой структуры сельскохозяйственных предприятий. – К.: Урожай, 1972 – С. 216.
43. Хорунжий М. Й. Організація агропромислового комплексу. – К.: КНЕУ, 2001. – 340 с.
44. Зальцман Л. М. Дополнительные товарные отрасли в совхозах. – М.: Сельхозгиз, 1943. – С. 5–7.
45. Підприємництво в аграрній сфері економіки / За ред. П. Т. Саблука, М. Й. Маліка. – К.: ІАЕ УААН , 1997. – С. 158–184.
46. Панасюк Б. Экономическая политика соединения отраслей // Экономика Украины. – 2001. – № 5. – С. 59–67.
47. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНЕУ, 2004. – 624 с.
48. Крисальний О. В. Теоретико-методологічні засади спеціалізації і сільськогосподарської кооперації в постреформеному аграрному виробництві // Економіка АПК. – 2007. – № 6. – С. 3–10.
49. Бергман Х. Разделение труда и специализация в сельском хозяйстве: Пер. с нем. – М.: Прогресс, 1969. – С. 50.
50. Принципы специализации сельскохозяйственного производства/Н.П.Борисенко, В. И. Дергачев, Г. М. Кудашева и др. – М.: Россельхозиздат, 1978. – С. 16–48.
51. Басюк Т. Л. Организация социалистического сельскохозяйственного произ-водства: Учебник. – М., 1956. – С. 93–116.
52. Ковальчук М. І. Стратегічний аналіз у сільському господарстві: Навч. посібник. – К.: ННЦ ІАЕ, 2006. – 440 с.
53. Колеснев С. Г. Основные вопросы теории и методики специализации и размеров сельскохозяйственных отраслей производства в колхозах и совхозах // Специализация и размеры сельскохозяйственных предприятий. – М.:
Госсельхозиздат. – 1963. –С. 15–16.
54. Дмитрашко И. И. Внутриколхозные экономические отношения. – М.: Экономи-
ка, 1966. – С. 54–67.
55. Жадан И. И. Специализация сельского хозяйства в районе (Хорольский р-н). – М.: Колос, 1966. – С. 12–28.
56. Вермель Д. Ф. Специализация и концентрация сельскохозяйственного произ-водства. – М.: Колос, 1982. – С. 3.
57. Маркс К. Капитал / Маркс К. и Энгельс Ф. Соч. – Т. 28. – М.: Госполитиздат, 1939. – С. 253.
58. Аничин Л. М. Измерение производственных возможностей сельскохозяйственных предприятий / Харьк. гос. аграр. ун-т. – Х., 1995. – С. 9.
59. Немчинов В. С. Избранные произведения. – Т. 4. Размещение производительных сил. – М., 1967. – С. 440–465.
60. Заметин И. И., Перцев П. П. К вопросу о специализации сельского хозяйства / Под ред. И. Н. Романенко. – М.: Мысль, 1970. С. 18–113.
61. Ремесло В. М., Сухобрус В. С., Степаненко А. Я. Влияние длительного применения удобрений на продуктивность некоторых культур при бессменном посеве и на агрономические свойства черноземной почвы Лесостепи УССР // Влияние длительного применения удобрений на плодородие почвы и продуктивность севооборотов. – Вип. 2. – М.: Колос, 1969.
62. Научно обоснованная система ведения сельского хозяйства в Лесостепи Украинской ССР (на украинском языке). – К.: Урожай, 1986. – С. 53.
63. Прянишников Д. Н. Избранные сочинения – Т. 3. Общие вопросы земледелия и химизации. – М.: Колос, 1965. С. 15–24.
64. Браженко І. І., Пестов І. І. Продуктивність окремих ланок сівозмін // Шляхи підвищення ефективності землеробства. – К.: Урожай, 1970. – С. 8–189.
65. Лебедь Е. М., Трулевич Н. Л., Соляник Б. Г. Зерновые севообороты с короткой ротацией // Земледелие. – 1982. – № 1. – С. 12–13.
66. Басюк Т. Л. Организация социалистического сельскохозяйственного произ-
водства. – М., 1962. – С. 103.
67. Хэджес Т. Р. Организация хозяйства на фермах: Пер. с англ. – М.: Прогресс,
1963. – С. 288.
68. Колеснев С. Г. Организация социалистических предприятий. – М., 1947. – С. 100.
69.Телешек Н. А. К вопросу об эффективности специализации, концентрации и рентабельности животноводства // Совершенствование планирования и управления сельскохозяйственным производством: Тр. Харьк. с.- х. ин-та. – Т. 183. – С. 170.
70. Атрошенко И. В. Специализация и себестоимость продукции // Экономическое стимулирование развития и повышения эффективности с.-х. Левобережной части Украины: Труды Харьк. с.-х. ин-та им. В.В. Докучаева. – Т. 178. – Х., 1972. – С. 119–124.
71. Тимченко Т. Спеціалізація – важлива умова інтенсифікації // Економіка Ра-дянської України. – 1972. – № 9. – С. 56–60.
72. Кутиков С. И., Омельяненко А. И. Система специализации скотоводства в пригородных зонах // Животноводство. – 1972. – № 10. – С. 16–19.
73. Непран А.В Реструктуризация отраслевой структуры // Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу: Кол. монографія: у 2 т. – Т. 1. / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є Мазнєва. – К.: ІАЕ, 2000. – С. 332.
74. Саблук П. Т. и др. Витратно-ціновий аналіз у системі агромаркетингу / П. Т. Саблук, Д. Я. Карич, Ю. С. Коваленко. – К.: Ярмарок, 2006. – 134 с.
75. Саблук П. Т. Аграрна економіка і політика в Україні: підсумки минулого та погляд у майбутнє: Наук. попул. Нариси: у 3 т. – Т. ІІІ. Формування наукової ринкової школи економістів-аграрників. – К.: ІАЕ УААН, 2001. – 486 с.
76. Канінський П. К. Особливості розвитку спеціалізації аграрного виробництва в умовах ринкових відносин // Економіка АПК. – 2006. – № 10. – С. 43–47.
77. Гончаренко Н. Г. Поглиблення спеціалізації виробництва – один з факторів
зростання продуктивності праці // Вісник ХНАУ. Сер. ‚‚Економіка АПК і природокористування“. – 2007. – № 8. – С. 94–96.
78. Рыбалкин В. Рынок как экономический институт собственности // Экономика Украины. – 20001. – № 2. – С. 42–49.
79. Саблук П. Т. Структурно-іноваційні зрошення в аграрному секторі України як
фактор його соціально-економічного зростання // Економіка АПК. – 2004. – № 6. – С. 3–8.
80. Шиян В. Й., Статівка Н. В. Напрямки і причини структурних змін в сільському господарстві // Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу: Кол. Монографія: у 2 т. – Т. 1 / За ред. П. Т. Саблука, В. Я. Амбросова, Г. Є. Мазнєва. К.: ІАЕ УААН, 2000. – С. 55–64.
81. Месель-Веселяк В. Я., Конкін С. С. Валова продукція та її структура за категоріями господарств // Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку: Інформ.-аналіт. зб. – Вип. 6 / За ред. П. Т. Саблука та ін. – К.: ІАЕ УААН, 2003. – С. 230–237.
82. Бойко В. І., Касьянова Н. Л. Оцінка структурних зрушень в агропромисловому секторі // Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку: Інформ.-аналіт. зб. – Вип. 6 / За ред. П. Т. Саблука та ін. – К.: ІАЕ УААН, 2003. – С. 274–285.
83. Статівка Н. В. Вплив галузевої структури сільгосппідприємств на ефективність виробництва // Вісник ХНАУ. Сер. „Економіка АПК і природокористування”. – 2002. – № 7. – С. 120–126.
84. Топалов А. Д. Економічна доцільність міжгалузевих відносин у сільському господарстві // Економіка АПК. – 2004. – № 10. – С. 96–99.
85. Шиян Д. В. Галузева структура сільського господарства як чинник його сталості // Вістник ХНАУ. Сер. „Економіка АПК і природокористування“. – 2006. – № 1.
– С. 407–411.
86. Рижук С. М. Вдосконалювати стратегію економічного зростання агропромислового комплексу України // Агроінком. – 2002. – № 1–3. – С. 2–7.
87. Григоращук В. В. Особливості формування цін на сільськогосподарську продукцію // Вістник ХНАУ. Сер. „Економіка АПК і природокористування“. – 2006. – № 9. – С. 72–75.
88. Ціновий механізм – ціни, витрати, прибутки агровиробництва та інфраструктура продовольчих ринків / О. М. Шпичак, Т. В. Ярославська, С. О. Пашко, Є. Ф. Погорілець; За ред. О. М. Шпичака. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – 585 с.
89. Пасхавер Б. Цінова конкурентність аграрного сектора // Економіка України. –
2007. – № 1. – С. 78–87.
90. Онищенко О. М. Зрушення в організаційній структурі сільськогосподарських підприємств // Економіка України. – 2004. – № 11. – С. 58–68.
91. Чаянов А.В. Как организовать крестьянское хозяйство в нечерноземной полосе. М.; Л., 1925. – С. 7.
92. Економічна енцеклопедія: Політична економія. В 3-х томах. Т. 2. За ред. С. В. Мочерного. Львів, 2003.
93. Саблук П. Т. Розвиток сільських територій у контексті забезпечення економічної стабільності держави // Економіка АПК. – 2005. – №11. – С. 4–12.
94. Андрійчук В. Г. Капіталізація вітчизняного сільського господарства: суть, напрямки, механізм і перші оцінки здійснення // Економіка АПК. – 2005. – № 7. – С. 69–74.
95. Дем’яненко М. Я. Кредитна політика держави щодо аграрного сектора економіки в ринкових умовах // Економіка України. – 2002. – № 2. – С. 51–56.
96. Зубець М. В. Про стратегію утвердження інноваційної моделі розвитку аграрної економіки // Економіка АПК. – 2004. – № 11. – С. 23–28.
97. Непран А. В. Совершенствование отраслевой структуры как фактор интенсификации сельскохозяйственного производства // Вестник ХНАУ. Сер. „Економіка АПК і природокористування“. – 2006. – № 2. – С. 199–204.
98. Саблук П. Т. Основні напрямки розроблення стратегії розвитку агропромислового комплексу в Україні // Економіка АПК. – 2004. – № 12. – С. 3–15.
99. Соловйов М. Ф., Романенко А. А. Економічний механізм інтенсифікації молочного скотарства // Вісник ХНАУ. Сер. „Економіка АПК і природокористування“. – 2007. – № 2 – С. 236–245.
100. Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Лісостепу України / Редкол.: М. В. Зубець (голова) та ін. – К.: Логос, 2004. – 776 с.
101. Кріп Г. М. Вплив концентрації сільськогосподарського виробництва на його ефективність // Економіка АПК. – 2005. – № 2. – С. 46–51.
102. Коныгин А.А. Фермерское хозяйство США. – М.: Агропромиздат, 1989. – С. 43.
103. Назаренко В. И. Экономика и организация молочного хозяйства США. – М.,
1974. – С. 19.
104. Fixed reproducible Tangible Wealth in the United States, 1925-1985. USDC, Bureau of Ekonomic Aralysis Wash. 1987. p. 164.
105. Амбросов В. Я. Трансформационные процессы в аграрной сфере региона // Экономика Украины. – 2003. – № 8. – С. 66–70.
106. Іванішин В. В. Фінансовий лізинг і його роль у матеріально-технічному забезпеченні АПК // Економіка АПК. – № 2. – 2003. – С. 42.
107. Vroomen H. Fertilizer Use and Price Statistics, 1960-1988 Wash., 1989. P. 29, 36.
108. Farmer’s Digest. 1989. Vol. 52. Jan. P. 22.
109. Marion, Bruce W. The Organization and Performance of the US. Food System Lelington, 1985. P. 15.
110. Шершнев Е. С. Бюджетное субсидирование сельского хозяйства США // США: экономика, политика, идеология. – 1998. – № 3. – С. 102–114.
111. Непран А. В. Развитие рынка и отраслевая структура реформированных хозяйств // Бизнес-информ. – 1998. – № 19–20. – С. 53–55.
112. Ахундов В. Д. Совершенствование структуры общественного воспроизводства (вопросы методологии). М.: Экономика, 1977. – С. 239.
113. Факторы экономического развития СССР. Под ред. А.И. Ноткина. М.: Экономика, 1970. – 256 с.
114. Казинец Л.С. Темпы роста и структурные сдвиги в экономике. (Показатели планирования и статистики). – М.: Экономика, 1981. – С. 184.
115. Орлов П. Оценка эффективности инвестиций // Экономика Украины. – 1997. – № 1. – С. 30.
116. Типовая методика определения экономической эффективности капитальных вложений и новой техники в народном хозяйстве СССР. – М.: Экономика, 1960. – 22 с.
117. Типовая методика определения экономической эффективности капитальных вложений и новой техники в народном хозяйстве СССР. – М.: Экономика, 1969.
118. Методические указания к разработке государственных планов развития народ-
ного хозяйства СССР. – М.: Экономика, 1974. – с. 281.
119. Методика (основные положения) определения экономической эффективности использования в народном хозяйстве новой техники, изобретений и рационализаторских предложений. – М.: Экономика, 1977. – С. 44.
120. Лудченко Я. О. Оцінка економічної ефективності інвестиційних проектів: Навч. посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004. – 208 с.
121. Завлин Н. П., Васильев А. В. Оценка эффективности инновации. – СПб. Издательский дом «Бизнесс-пресса», 1998. – 216 с.
122. Пелихов Е. Ф. Экономичекая эффективность инвестиций / Е. Ф. Пелихов. Нар. укр. акад. – Х.: Изд-во НУА, 2005. – 168 с.
123. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. О. И. Волкова. – М.: ИНФРА–М, 1997. – 416 с.
124. Бирман Г. Экономический анализ инвестиционных проектов/ Г. Бирман, С. Шмидт; Пер. с англ. Под ред. Л. П. Белых. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 631.
125. Норткотт Д. Принятие инвестиционных решений: Пер. с англ. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 247 с.
126. Холт Роберт Н., Бернес Сет Б. Планирование инвестиций: Пер. с англ.
А. Г. Агасандяна. Академия народного хозяйства при Правительстве РФ. – М.: Дело ЛТД, 1997. – 120 с.
127. Дамири Р. Финансы и предпринимательство: Финансовые инструменты, используемые западными фирмами для роста и развития организаций: Пер. с англ. – Ярославль: Елень, 1993. – 223 с.
128. Богатин Ю. В., Швендер В. А. Инвестиционный анализ: Учеб. пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ–ДАНА, 2000. – 286 с.
129. Шрап У. Ф., Александер Г. Дж. Бейли Дж. Инвестиции: Пер. с англ. – М.: ИНФРА: НФПК, 1999. – 1027 с.
130. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами: Пер. с англ. – М., 1996. – 799 с.
131. Френклін Р., Філіненко А. Міжнародна торгівля та інвестиції: Пер. с англ. – К.:
Основи, 1998. – 743 с.
132. Adams Graig S. Rice and Bob Strategic Planning for the Small Business. – Massachusetts: Holdrook inc., 1990. – 56 p.
133. Бригхем Ю., Гапенски Л. Финансовый менеджмент: Полный курс: В 2 т.: Пер. с англ. / Под ред. В. В. Ковалева. – СПб.: Экон. шк., 1997. – Т. 1. – 497 с.; Т. 2. – 668 с.
134. Фінанси сільськогосподарських підприємств (Посібник з питань фінансових відносин у ринкових умовах) / За ред. М. Я. Дем’яненка. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – С. 351–363.
135. Комплексная оценка эффективности мероприятий, направленных на ускорение научно-технического прогресса. Методические рекомендации и комментарий по их применению. – М.: Информэлектро, 1989. – С. 4–22.
136. Эрлихман Б. Л. Теория и практика оценки экономической эффективности технических вариантов // Известия Академии наук СССР. Сер экон. – 1985. – № 4. – С. 45.
137. Grant E. J. Principles of Engineering Economy. Third Edition. N. Y.: The Ronald Press Company, 1950.
138. Skrotzki B., Vopat B. Power Station Engineering and Economy. N. Y., 1960.
139. Бень Т. Методи визначення економічної ефективності інвестицій: порівняльний аналіз // Економіка України. – 2006. – № 6. – С. 41–46.
140. Савчук В. П. Практическая энцеклопедия. Финансовый менеджмент. К.: Максимум, 2005. – 884 с.
141. Статистичний щорічник України за 2006 р. / Державний комітет статистики України; За ред. О. Г. Осауленка. – К.: Консультант, 2007. – 551 с.
142. Маркс К. Капитал // Маркс К. и Ф. Энгельс. Соч. – Т. 25. – Ч. II. – С. 184–185.
143. Онищенко А., Трегобчук В., Юрчишин В. Проблемы реформирования отношений собственности и организационных структур хозяйствования на селе // Экономика Украины. – 1998. –№ 9. – С. 4–14.
144. Харківська область в 2006 році: Стат. щорічник / ДУС у Харківській області;
Кер. М. Я. Чмихало. – Х., 2007. – 559 с.
145. Сільське господарство України за 2006 рік: Стат. щорічник / Державний комі-
тет статистики України: Під заг. кер. Ю. М. Остапчука. – К., 2007. – 367 с.
146. Валова продукція сільського господарства України (у порівнянних цінах 2005р.) в 1990–2006 рр. Державний комітет статистики України – Київ, 2007 р.
147. Гайдуцький П. Економічні реалії та індустріальні міражі // Урядовий кур’єр. – 1999. – 28 грудня.
148. Ярославська Т. В. Виробництво сільськогосподарської продукції в особистих підсобних господарствах населення / Ціни, витрати, прибутки агровиробництва та інфраструктура продовольчих ринків. За ред. О. М. Шпичака. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – 585 с.
149. Липчук В. В., Курило С. М. Перспективи розвитку господарств населення // Економіка АПК. – 2001. – № 3. – С. 106–109.
150. Ефективність сільськогосподарського виробництва в особистих господарствах громадян (за матеріалами обстеження); За ред. П. Т. Саблука, В. Я. Месель-Веселяка, Ю. Я. Лузана. – К.: ІАЕ УААН. – 2001. – 378 с.
151. Особисті підсобні господарства України. – К.: Міністерство аграрної політики України, українська освітня програма ринкових реформ. – 2001. – 40 с.
152. Соколенко Т. Розвиток ОПГ населення і підвищення їх товарності // Економіка України. – 1997. – № 8 – С. 46–50.
153. Соловьев Н. Ф. О концентрации производства и размерах сельскохозяйст-венных предприятий // Ринкові трансформації та розвиток продуктивних сил аграрного сектора. Вісник ХНАУ. Сер. „Економіка АПК і природокористування”. – 2004. – № 8. – С. 10–25.
154. Горкавий В. К., Гончаренко Н. Г. Товарність та ефективність особистих підсобних господарств населення // Економіка АПК. – 2001. – № 12. – С. 93–98.
155. Про стратегію трансформації АПК та забезпечення продовольчої безпеки України: Наукова доповідь: За ред. І. І. Лукінова та П. Т. Саблука // Економіка АПК. – 2000. – № 8. – С. 3–36.
156. Соловьев Н. Ф. Рыночные трансформации и экономическая динамика воспроизводственного процесса в аграрном секторе экономики Украины // Вісник ХНАУ. Сер. „Економіка АПК і природокористування”. – 2001. – № 5. – С. 105–
118.
157. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 292 с.
158. Гайдуцький А. Інвестиційні аспекти вступу до СОТ для аграрних секторів країн Центральної і Східної Європи // Економіка АПК. – 2006. – № 7. – С. 83–89.
159. Лукінов І. Економічні трансформації (наприкінці ХХ сторіччя). – К.: Інститут економіки НАН України, 1997.
160. Саблук П. Т. Аграрна реформа як умова соціально-економічного розвитку сільських територій // Економіка АПК. – 2003. – № 10. – С. 151–152.
161. Амбросов В. Трансформаційні процеси в аграрній сфері регіону // Економіка України. – 2003. – № 8. – С. 66–70.
162. Саблук П. Т. Стабільні економічні умови як фактор послідовного підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва // Економіка АПК. – 2003. –
№ 1. – С. 12–17.
163. Месель-Веселяк В. Я. Розвиток селянських (фермерських) господарств / Розвиток господарських формувань і організація виробництва в аграрній сфері АПК. – К.: ІАЕ УААН, 1996. – 296 с.
164. Лобас М. Г. Македонський А. В., Бєляєв Д. Є., Грищенко О. В. Організація селянських (фермерських) господарств. – К.: 1998. – 288 с.
165. Соловьев Н.Ф. О рыночных трансформациях и формах хозяйствования в аграрном секторе экономики Украины // Вісник ХНАУ. Сер. „Економіка АПК і природокористування”. – 2003. – № 4. – С. 3–20.
166. Федієнко П. М. Корпоративні засади на селі // Економіка АПК. – 2001. – № 8. – С. 3–8.
167. Сільське господарство України за 2006 рік: Стат. щорічник / Державний комітет статистики України: Під заг. кер. Ю. М. Остапчука. – К., 2006. – 367 с.
168. Збаразська Л. О. Оцінка структурних зрушень в економіці України в 2000–2003 рр. на основі порівняльної ресурсовіддачі // Статистика України. – 2005. –
№ 3. – С. 26–29.
169. Непран А. В. Фонд накопления и расширенное воспроизводство в аграрном се-
кторе // Вісник ХНАУ. Сер. „Економіка АПК і природокористування“. – 2007. – № 2 – С. 172– 178.
170. Statistical Abstract of the United States, 2007, 442 c.
171. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных: Справочное пособие / А. П. Калашников, Н. И. Клейменов, В. Н. Баканов и др. – М.: Агропромиздат, 1985. – 352 с.
172. Чопенко В. В. С аграрной обочины ― на проторенную дорогу // Зеркало недели. №19 (598). – от 20 мая 2006 г.
173. Адамень Ф. Ф., Письменов В. Н. Использование сои в народном хозяйстве – Симферополь: Таврида, 1995. – 200 с.
174. Источники пищевого белка: Пер. с англ. Н. И. Яковлевой / Под ред. В. Н. Сойфера. – М.: Колос, 1979. – 302 с.
175. Побережна А. А. Соя в землеробстві і економіці США; Під ред. П. Т. Саблука. – К.: Інститут аграрної економіки УААН, 2000. – 124 с.
176. Калініченко В. М., Калініченко А. В., Протас Н. М. Екологічні аспекти вирощування сої в Україні // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – 2001. – С. 243–245.
177. Kokudum M. Design and examination of highyelding plant models of soybeen // Uogyogiuts, 1988. V. 43. - № 5. – Р. 193-197.
178. Адамень Ф. Ф., Нестерчук Н. Н., Ремесло Е. В. Итоги экологического испытания раннеспелых сортов сои // Проблемы современного земледелия и животноводства и пути их решения: Научн. тр. УААН; Под ред. Ф. Ф. Адаменя. – К., 1999. – Вып. 1. – С. 58–60.
179. Бабич А. А., Петриченко В. Ф. Разработка биологических основ технологии возделывания сои на семена в условиях Лесостепи Украины / Тез. докл. междунар. конф. по переработке и использованию сои на пищ. и корм. ресурсы. – Винница. – 1992. – С. 8–10.
180. Соловйов Н. Ф. Рынок продовольствия и ценовая политика // Формування та розвиток аграрного ринку: Матеріали Шостих річних зборів вчених економістів-аграрників, Київ, 16–17 січ. 2004 р. / Редкол.: П.Т. Саблук та ін. – К.: ІАЕ УААН,
2004. – 586 с.

Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.