У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ОБМЕЖЕННЯ РИЗИКУ В ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА
Количество страниц 250
ВУЗ СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
Год сдачи 2010
Содержание ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБМЕЖЕННЯ РИЗИКУ В ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА 4
1.1. ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА 10
1.2. СУТНІСТЬ І ЗМІСТ РИЗИКУ В ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА 36
1.3. ОБҐРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ ОБМЕЖЕННЯ РИЗИКУ В ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА 55
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 79
РОЗДІЛ 2 ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРЕДУМОВ ОБМЕЖЕННЯ РИЗИКУ В ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА 82
2.1. АНАЛІЗ СПОСОБІВ ОЦІНКИ РИЗИКУ В ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЯК ПЕРЕДУМОВИ ЙОГО ОБМЕЖЕННЯ 82
2.2. АНАЛІЗ ПРИДАТНОСТІ СПОСОБІВ ОБМЕЖЕННЯ РИЗИКУ В ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА 101
2.3. ДОСЛІДЖЕННЯ МОЖЛИВОСТІ ОБМЕЖЕННЯ РИЗИКУ В ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ НА ОСНОВІ ОЦІНКИ РИЗИКОСТІЙКОСТІ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА 120
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 143
РОЗДІЛ 3 ВИБІР СПОСОБІВ ОБМЕЖЕННЯ РИЗИКУ В ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЗА КРИТЕРІЄМ РИЗИКОСТІЙКОСТІ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ 145
3.1. ОБҐРУНТУВАННЯ ПОСЛІДОВНОСТІ ВИБОРУ СПОСОБІВ ОБМЕЖЕННЯ РИЗИКУ В ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЗА КРИТЕРІЄМ РИЗИКОСТІЙКОСТІ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ 145
3.2. ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТУ ОБМЕЖЕННЯ РИЗИКУ В ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ ЇЇ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ 165
3.3. АПРОБАЦІЯ ПОСЛІДОВНОСТІ РОЗРАХУНКУ КРИТЕРІЮ РИЗИКОСТІЙКОСТІ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТА ВИБОРУ СПОСОБУ ОБМЕЖЕННЯ РИЗИКУ В ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА 183
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 208
ВИСНОВКИ 211
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 224
ДОДАТКИ 247
ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний етап соціально-економічного розвитку України зумовлює необхідність активізації інноваційної діяльності вітчизняних підприємств, яка дозволяє забезпечити їх конкурентоспроможність та ефектив-не функціонування, а також є основою прискореного зростання національної економіки. Однак здійснення інноваційної діяльності підприємств, зокрема ма-шинобудівних, об'єктивно пов'язано зі значним ризиком, який є стримуючим чинником для реалізації підприємствами свого інноваційного потенціалу. Але й відмова від інновацій пов'язана з ризиком невикористаних можливостей. Тому треба не уникати ризику в інноваційній діяльності, відмовляючись від іннова-цій, а вивчати його, аналізувати й оцінювати та вживати заходи щодо обмежен-ня. Це спонукає машинобудівні підприємства до впровадження у свою діяльність положень сучасної ризикології, які потребують активної позиції, спрямованої на комплексне обмеження ризику в інноваційній діяльності.
У сучасній науковій літературі питанням економічного ризику, його ана-лізу, оцінки, моделювання та управління приділяється значна увага. При цьому ризик в інноваційній діяльності розглядається як вид економічного ризику. Проте не можна всі загальні положення теорії економічного ризику використо-вувати щодо ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства. Способи аналізу, оцінки й обмеження ризику в інноваційній діяльності маши-нобудівного підприємства треба розглядати з урахуванням особливостей та складових інноваційної діяльності підприємств цієї галузі, які зумовлюють не-обхідність формування та реалізації цілісного комплексу дослідницьких, техно-логічних і стратегічних складових інноваційного потенціалу. Необхідність комплексного підходу до обмеження ризику в інноваційній діяльності машино-будівних підприємств визначає актуальність теми дисертації та її значення для функціонування й розвитку машинобудівних підприємств в Україні.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта-ційну роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень Східноукра-їнського національного університету імені Володимира Даля. При виконанні держбюджетної теми ДН 31-06 «Інноваційна модель сталого розвитку виробни-чих систем у динамічних умовах господарювання» (номер держреєстрації 0106U000291, 2006-2007 рр.) автором розроблено процедуру оцінки ризикос-тійкості інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтуван-ня теоретичних і методичних положень щодо обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства.
Відповідно до мети дослідження були вирішені такі наукові та практичні завдання:
узагальнено положення теорії інноватики та ризикології щодо інновацій-ної діяльності машинобудівного підприємства;
досліджено сутність ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства та передумов його обмеження;
вивчено поняття інноваційного потенціалу підприємства, підходи до його оцінки та взаємозв'язок з ризиком в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства;
узагальнено існуючі способи оцінки й обмеження ризику, виявлено їх пе-реваги та недоліки, а також придатність для застосування в інноваційній діяль-ності машинобудівного підприємства;
визначено можливість обмеження ризику в інноваційній діяльності ма-шинобудівного підприємства шляхом її диверсифікації;
використано розроблені рекомендації щодо обмеження ризику в іннова-ційній діяльності машинобудівного підприємства.
Об'єктом дослідження є інноваційна діяльність підприємства. Предме-том дослідження є обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудів-ного підприємства.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність способів наукового пізнання, методів, прийомів і принципів, що використову-валися в процесі дослідження. Теоретичною основою роботи послугували нау-кові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі інноваційного менеджмен-ту та ризикології. Правове поле дослідження склали чинні нормативно-правові документи щодо регулювання інноваційної діяльності в Україні. Інформацій-ною основою роботи є офіційні дані Держкомстату України, статистичні дані машинобудівних підприємств Луганської області, а також результати власних досліджень.
У ході вирішення поставлених завдань були використано такі методи: структурний аналіз (при виокремленні дослідницької, технологічної та страте-гічної складових інноваційного процесу, інноваційного потенціалу й ризику в інноваційній діяльності підприємства); логічний аналіз (при дослідженні чин-ників ризику в інноваційній діяльності підприємства); метод аналогій (для до-слідження існуючих способів обмеження ризику в інноваційній діяльності, що придатні для застосування на машинобудівних підприємствах); метод угрупо-вань (при узагальненні існуючих способів оцінки та обмеження ризику в інно-ваційній діяльності підприємства); експертно-аналітичний метод (для оцінки інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства та ризику в іннова-ційній діяльності, оцінки ризикостійкості інноваційного потенціалу підприємс-тва); метод графічного моделювання (при розробці наочного подання процедури відбору інноваційних проектів за зонами ризику в інноваційній дія-льності; при обґрунтуванні підходу до визначення ефекту обмеження ризику в інноваційній діяльності на основі її диверсифікації, при зображенні операції стандартизації оцінки інноваційного потенціалу підприємства); метод стандар-тизації даних (для забезпечення порівнянності змінних, які використовувалися при оцінці ризикостійкості інноваційного потенціалу підприємства). Для стати-стичної обробки інформації, розрахунку проміжних та кінцевих результатів бу-ло використано програмний продукт Мicrosoft Office Excel.
Наукова новизна отриманих результатів. Основний науковий резуль-тат дисертаційної роботи полягає в удосконаленні теоретичних положень щодо обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства на основі запропонованої послідовності вибору способів обмеження ризику в ін-новаційній діяльності за розробленим критерієм ризикостійкості інноваційного потенціалу підприємства.
Наукова новизна результатів досліджень полягає в такому:
удосконалено:
структурування інноваційного потенціалу машинобудівного підприємст-ва шляхом виокремлення дослідницької, технологічної та стратегічної складо-вих, що створює підґрунтя для більш точної оцінки ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства як передумови його обмеження;
підхід до оцінки ризикостійкості інноваційного потенціалу підприємства, що передбачає розрахунок співвідношення між стандартизованими оцінками інноваційного потенціалу та ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства за дослідницькою, технологічною та стратегічною складовими, рівень якого виступає критерієм віднесення інноваційних проектів до певних зон ризику й вибору способу обмеження ризику в інноваційній діяльності ма-шинобудівного підприємства;
оцінку ефекту обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудів-ного підприємства за рахунок диверсифікації цієї діяльності шляхом визначен-ня ступеня використання можливостей диверсифікації та виявлення відповідних резервів;
отримало подальший розвиток:
поняття ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства, яке вивчається як небезпека несприятливих подій у процесі формування й ви-користання дослідницької, технологічної та стратегічної складових інновацій-ного потенціалу машинобудівного підприємства;
поняття обмеження ризику в інноваційній діяльності, що розглядається як комплекс заходів, спрямованих на запобігання перевищенню гранично-допустимих значень ризику в інноваційній діяльності підприємства, а також локалізацію та компенсацію несприятливих наслідків у випадках, коли таке пе-ревищення матиме місце;
поняття ризикостійкості шляхом його застосування до інноваційного по-тенціалу підприємства, що дало змогу, з одного боку, розглядати його як харак-теристику спроможності інноваційного потенціалу підприємства протистояти ризику в інноваційній діяльності, а з іншого – використовувати як критерій по-рівняння інноваційних проектів і встановлення їх належності до певних зон ри-зику.
Практичне значення отриманих результатів дослідження. Розроблені в дисертації підходи й отримані результати являють собою методичну основу обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства.
До результатів, що мають найбільше практичне значення, належать про-позиції щодо:
оцінки ризикостійкості інноваційного потенціалу підприємства та послі-довності вибору способів обмеження ризику в інноваційній діяльності підпри-ємства;
визначення ефекту обмеження ризику в інноваційній діяльності машино-будівного підприємства за рахунок її диверсифікації.
Результати дослідження використано на промислових підприємствах м. Луганськ та Луганської області, що підтверджується відповідними докумен-тами: ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» (довідка № 986/12-324 від 24.08.07), ЗАТ «Первомайський механічний завод» (довідка № 1206/4-12 від 17.10.07).
Особистий внесок здобувача. Положення, розробки та висновки дисер-таційної роботи є результатом самостійно проведеного автором дослідження щодо обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприєм-ства. Особистий внесок у праці, що опубліковані в співавторстві, уточнено в списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження обговорені на научно-практической конференции «Предприятие в рыночной системе хозяйствования» (г. Киев, 1999 г.), Міжнародній науково-практичній конференції «Еколого-економічні проблеми розвитку підприємств» (м. Лу-ганськ, 2000 р.), VI Міжнародній науково-практичної конференції «Університет і регіон» (м. Луганськ, 2000 р.), Міжнародній науково-практичної конференції «Університет і регіон» (м. Луганськ, 2006 р.), XI Міжнародній науково-практичній конференції «Фінанси України» (м. Дніпропетровськ, 2007 р.).
Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в 12 наукових працях, серед яких 4 статті – у наукових журналах, 5 статей – у збірниках нау-кових праць, 3 публікації – у матеріалах наукових конференцій. Загальний об-сяг публікацій – 3,62 д.а., з яких особисто автору належать 2,87 д.а.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох роз-ділів і висновків, що викладені на 223 сторінках машинописного тексту. Мате-ріали дисертації містять 30 таблиць та 22 рисунки, які подано на 41 сторінці. Список використаних джерел із 254 найменувань уміщено на 23 сторінках, 1 додаток – на 2 сторінках.
Список литературы ВИСНОВКИ
На сучасному етапі розвитку соціально-економічних відносин головною умовою успішного функціонування вітчизняних підприємств, зокрема машинобудівних, та рушійною силою прискореного зростання національної економіки є активізація інноваційної діяльності. Результати аналізу інноваційної діяльності в Україні за останні роки показують, що незважаючи на певні позитивні зрушення, в цілому її стан є незадовільним.
Одним з основних чинників, що стримують інноваційну діяльність вітчизняних підприємств, є підвищений ризик, пов’язаний з її здійсненням. Отже, об’єктивно необхідною є активізація інноваційної діяльності машинобудівних підприємств, яка дозволяє покращити економічні показники їх функціонування, але є носієм невизначеності та ризику. Тому потрібне поглиблене дослідження причин виникнення ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства, оцінка його небезпеки та визначення шляхів обмеження.
Узагальнення теоретичних положень інноваційної діяльності машинобудівного підприємства дозволило визначити певні загальноекономічні характеристики, які притаманні всім суб’єктам інноваційної діяльності, і специфічні характеристики, які обумовлені їх галузевою приналежністю. До загальноекономічних характеристик належать комплексність, складність та тривалий час здійснення інновацій, циклічність, творчій характер розв’язуваних завдань, віддаленість у часі витрат і доходів, поєднання фрагментів різних видів діяльності й багатьох учасників, потреба в залученні значних ресурсів, інколи унікальних, та осіб творчої праці, складність прогнозування комерційного успіху, високий ризик. Специфічні характеристики інноваційної діяльності машинобудівних підприємств пов’язані зі складністю та взаємообумовленістю дослідницьких, технологічних та стратегічних процесів машинобудівної галузі.
Аналіз понятійно-категоріального апарату інноватики дозволив визначити, що такі поняття, як «інноваційна діяльність», «інноваційний потенціал», «ризик в інноваційній діяльності» широко використовуються в сучасній інноватиці та ризикології, але зазначені категорії найчастіше використовуються в межах більш широких досліджень та не враховують специфічних характеристик інноваційної діяльності машинобудівних підприємств, що потребує їх уточнення.
Основною умовою здійснення машинобудівним підприємством інноваційної діяльності є наявність у нього інноваційного потенціалу, який у сучасній науковій літературі розглядається переважно або як сукупність науково-технологічних, фінансово-економічних, виробничих, соціальних та культурно-освітніх можливостей, або як сукупність чи можливість використання різних видів ресурсів, включаючи матеріальні, фінансові, інтелектуальні, науково-технічні і інші ресурси, необхідні для здійснення інноваційної діяльності. Аналіз публікацій з питань оцінки, формування і використання інноваційного потенціалу виявляє недостатнє їх опрацювання на рівні окремої галузі і, особливо, на рівні підприємства. Існуючі визначення інноваційного потенціалу підприємства та способи його оцінки мають суттєвий недолік: за поняття інноваційного потенціалу часто видаються поняття, що належать до науково-технічного, виробничо-технологічного, кадрового або інших компонентів загального економічного потенціалу підприємства. Розуміння ж інноваційного потенціалу лише як сукупності ресурсів і можливостей їх використання є недостатнім при визначенні співвідношення з поняттями «інноваційна діяльність» та «ризик в інноваційній діяльності».
Тому інноваційний потенціал запропоновано розглядати як сукупність дослідницьких, технологічних і стратегічних можливостей, формування яких дозволяє досягати цілей інноваційної діяльності на підприємстві. Виходячи з цього, в роботі удосконалено структурування інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства шляхом виокремлення його дослідницької, технологічної і стратегічної складових, що створює підґрунтя для більш точної оцінки ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства як передумови його обмеження. Наявність інноваційного потенціалу означає лише наявність певних умов для здійснення інноваційної діяльності на підприємстві, але наявність умов, ще не означає їх автоматичного перетворення на інноваційну продукцію, у зв’язку з цим виникає необхідність цього перетворення шляхом інноваційної діяльності.
Інноваційна діяльність машинобудівного підприємства розглядається як вид діяльності, що базується на використанні інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства, метою якого є розробка, використання інноваційного продукту та можлива його реалізація. Але використання інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства пов’язано з протидією системи стримуючих чинників, які об’єднуються узагальнюючим їх поняттям «ризик в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства».
Ризик в інноваційній діяльності підприємства досліджувався різними авторами, які виявили основні характеристики ризику в інноваційній діяльності, виокремили чинники, що впливають на його рівень, та відповідні групи ризиків, запропонували систему критеріїв їх оцінки та підходи до управління інноваційною діяльністю з урахуванням ризику. Кожний з авторів розглядав це поняття в межах більш широких досліджень. Тому сьогодні відсутнє чітке розуміння ризику в інноваційній діяльності з урахуванням комплексності дослідницьких, технологічних і стратегічних процесів на машинобудівному підприємстві.
Крім того, ризик в інноваційній діяльності необхідно розглядати й визначати з урахуванням її характеристик та складових інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства. Тому в роботі уточнено поняття ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства. Він розглядається як небезпека несприятливих подій у процесі формування та використання дослідницької, технологічної та стратегічної складових інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства.
За результатами узагальнення та уточнення теоретичних положень інноватики відносно машинобудівного підприємства в роботі встановлено взаємозв’язок між поняттями «інноваційна діяльність», «інноваційний потенціал» та «ризик в інноваційній діяльності». Його результати послугували підставою структурування інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства шляхом виокремлення його дослідницької, технологічної та стратегічної складових, що створює підґрунтя для більш точної оцінки ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства.
Узагальнення теоретичного та практичного матеріалу дозволило визначити основні чинники ризику в інноваційній діяльності відповідно до уточненої структури інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства.
За дослідницькою складовою інноваційного потенціалу як найбільш впливові визначено такі чинники ризику в інноваційній діяльності: недостатній досвід здійснення науково-дослідних робіт і дослідно-конструкторських розробок; втрати при проведенні науково-дослідних робіт і дослідно-конструкторських розробок; невірний вибір напряму дослідження; невідповідність стандартам і технічним умовам, які прийняті в галузі; неякісне проведення теоретичних та експериментальних досліджень; невірні узагальнення й оцінка досліджень; порушення термінів виконання розробок.
Технологічна складова знаходиться під впливом таких чинників ризику, як: невідповідність технології виробництва в процесі освоєння розробок; невідповідність рівня підготовки персоналу до змін у технології виробництва; недоліки в організації нової технології виробництва; новизна галузі; збільшення витрат на освоєння нової технології у виробництві; недоліки в організації ресурсного забезпечення за новою технологією виробництва; недоліки в післяпродажному обслуговуванні споживачів.
Стратегічна складова знаходиться під впливом таких чинників ризику, як: зменшення чи відсутність попиту на нову продукцію; помилки при розробці та реалізації стратегії виходу на ринок; неможливість входження підприємства у нову галузь; неможливість формування й реалізації конкурентних переваг нової продукції та підприємства; помилково вибрана стратегія ціноутворення на нову продукцію; стратегічна протидія конкурентів.
Наявність ризику в інноваційній діяльності як небезпеки несприятливих подій потребує здійснення управлінського впливу на процеси формування та використання дослідницьких, технологічних і стратегічних складових інноваційного потенціалу при підтримці цілісного комплексу заходів щодо обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства. Виходячи з цього, у роботі уточнено поняття «обмеження ризику в інноваційній діяльності», що розглядається як комплекс заходів, спрямованих на запобігання перевищенню гранично-допустимих значень ризику в інноваційній діяльності підприємства, а також локалізацію й компенсацію несприятливих наслідків у випадках, коли таке перевищення матиме місце.
Обмеження ризику в інноваційній діяльності підприємств є складним науковим і методичним питанням, яке потребує вирішення завдання із узагальнення існуючих способів оцінки й обмеження ризику, виявлення їх переваг та недоліків, а також їх придатності щодо застосування в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства. Отже, основними передумовами обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства є проведення його адекватної оцінки, вибір відповідних способів обмеження ризику з урахуванням інноваційного потенціалу підприємства та їх використання.
Необхідною передумовою обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства є проведення його оцінки, основу якої складають існуючі способи якісної та кількісної оцінки впливу чинників на об’єкти. В ході дослідження було проаналізовано існуючі способи оцінки ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства та проведено їх класифікацію на формальні та неформальні (експертні) способи. В результаті було встановлено, що розглянуті способи носять частковий характер, тобто орієнтовані на урахування лише окремих чинників та не враховують комплексу складових інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства. Для усунення цих недоліків запропоновано підхід до оцінки ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства відповідно до складових його інноваційного потенціалу.
Дослідження способів обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства показало, що ті з них, які наразі використовуються в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства (запобіжні заходи, страхування, розподіл ризику, об'єднання ризиків, диверсифікація, збір додаткової інформації, резервування коштів на покриття непередбачених витрат), у цілому є придатними, але вони не враховують специфічних характеристик інноваційної діяльності машинобудівних підприємств, а саме складності та взаємообумовленості дослідницьких, технологічних та стратегічних процесів.
Тому обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства має досягатися за допомогою цілісного комплексу заходів щодо аналізу, оцінки та контролю інноваційних проектів, здійснення яких відбувається на основі комплексного використання дослідницьких, технологічних і стратегічних складових інноваційного потенціалу. Такий підхід має ґрунтуватися на цілісності та взаємозв’язку у використанні дослідницької, технологічної та стратегічної складових інноваційного потенціалу підприємства. Існуючі способи не враховують цього, тому заходи щодо обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства мають частковий характер і потребують вдосконалення.
Дослідження існуючих способів оцінки інноваційного потенціалу підприємства показало, що у сучасній науковій літературі найпоширенішим є ресурсний підхід, відповідно до якого інноваційний потенціал визначається як сукупність ресурсів, необхідних для досягнення цілей інноваційної діяльності підприємств.
В роботі показано, що при оцінці інноваційного потенціалу не слід обмежуватися лише ресурсним підходом, потрібно доповнити його з урахуванням комплексності дослідницьких, технологічних і стратегічних складових. Крім того, необхідно відзначити необхідність двох взаємопов’язаних процесів в інноваційній діяльності: формування інноваційного потенціалу та його реалізація. Формування інноваційного потенціалу – це сукупність організаційних, економічних і фінансових заходів з ідентифікації та створення можливостей підприємства щодо здійснення інноваційної діяльності та протидії ризику в інноваційній діяльності. Формування інноваційного потенціалу може відбуватися за рахунок різних джерел відповідно до застосовуваних видів ресурсів. Реалізація інноваційного потенціалу – це сукупність організаційних, економічних і фінансових заходів, спрямованих на ефективне використання сформованого інноваційного потенціалу підприємства, яка повинна відбуватися на основі його розподілення за різними напрямками інноваційної діяльності машинобудівного підприємства (інноваційними проектами). Отже, інноваційний потенціал формується з відповідних видів ресурсів, а реалізується за окремими інноваційними проектами в межах виділених дослідницької, технологічної та стратегічної складових.
Уточнення структурування інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства шляхом виокремлення його дослідницької, технологічної і стратегічної складових, формування яких створює умови для здійснення інноваційної діяльності машинобудівного підприємства, дає можливість представити оцінку інноваційного потенціалу підприємства як суму оцінок зазначених складових. Оцінки інноваційного потенціалу підприємства та його складових спочатку вимірюються у балах відповідно до прийнятої шкали оцінювання, а потім – при здійсненні операції стандартизації, для забезпечення порівнянності оцінок інноваційного потенціалу і ризику в інноваційній діяльності – у частках одиниці.
Уточнення поняття ризику в інноваційній діяльності, що розглядається як небезпека несприятливих подій в процесі формування та використання дослідницької, технологічної і стратегічної складових інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства, дозволяє розробити відповідний спосіб його оцінки, який буде адекватним за структурою способу оцінки інноваційного потенціалу. Тому оцінку ризику в інноваційній діяльності пропонується визначати на основі його оцінок за дослідницькою, технологічною та стратегічною складовими. Оцінки ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства та його складових також вимірюються у балах за прийнятою шкалою й у частках одиниці – при використанні операції стандартизації.
Оцінка ризику в інноваційній діяльності підприємства у співвідношенні з його інноваційним потенціалом дозволяє усунути основний недолік, властивий більшості способів кількісної оцінки ризику, який полягає в ізольованому оцінюванні окремих елементів і властивостей системи. Ризик в інноваційній діяльності машинобудівних підприємств необхідно досліджувати не ізольовано від складових інноваційного потенціалу підприємства, а у співвідношенні з ними. Для цього запропоновано використовувати характеристику інноваційного потенціалу підприємства, – ризикостійкість, яка буде встановлювати це співвідношення та надавати оцінку спроможності інноваційного потенціалу підприємства щодо протистояння ризику в інноваційній діяльності. Ризикостійкість інноваційного потенціалу підприємства обчислюється як відношення оцінки інноваційного потенціалу підприємства до оцінки ризику в інноваційній діяльності, визначених у частках одиниці. Вона показує, у скільки разів інноваційний потенціал підприємства перевищує рівень ризику в інноваційній діяльності підприємства. Ризикостійкість інноваційного потенціалу підприємства – це його характеристика, яка відображає спроможність інноваційного потенціалу підприємства протистояти ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства за дослідницькою, технологічною і стратегічною складовими, а також є критерієм порівняння інноваційних проектів та встановлення їх належності до певних зон ризику.
Отже, в роботі виявлена можливість використання інноваційного потенціалу як основи обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства, що обумовлює необхідність розробки підходу до вибору способів обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства за критерієм ризикостійкості інноваційного потенціалу.
Основою обґрунтування вибору способів обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства є оцінка ризикостійкості інноваційного потенціалу підприємства. Необхідність оцінки ризикостійкості інноваційного потенціалу підприємства обумовлена, перш за все, практичними потребами обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства, і визначається можливістю використання цього показника в управлінському аналізі. Вибір способу обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства пропонується здійснювати у певній послідовності: оцінка інноваційного потенціалу підприємства, оцінка ризику в інноваційній діяльності, оцінка ризикостійкості інноваційного потенціалу, встановлення належності інноваційних проектів до визначених зон ризику (допустимого, критичного або катастрофічного ризику), вибір відповідних способів обмеження ризику.
Умовою прийняття інноваційного проекту до реалізації має бути перевищення або рівність стандартизованих оцінок інноваційного потенціалу підприємства та оцінок ризику в інноваційній діяльності, за якою значення ризикостійкості інноваційного потенціалу підприємства буде більшим або дорівнюватиме одиниці.
Оцінка ризикостійкості інноваційного потенціалу підприємства буде меншою за одиницю, коли стандартизована оцінка інноваційного потенціалу підприємства, який використовується в конкретному інноваційному проекті, є нижчою за стандартизовану оцінку ризику цього інноваційного проекту. Такий проект є недоцільним і має бути відхилений. На основі отриманих значень оцінки ризикостійкості інноваційного потенціалу підприємства розробляється та приймається рішення про належність інноваційних проектів до відповідних зон ризику: допустимого ризику, критичного ризику та катастрофічного ризику в інноваційній діяльності.
Виходячи з цього надаються рекомендації щодо використання конкретних способів обмеження ризику в інноваційній діяльності. Чим нижча отримана оцінка ризикостійкості інноваційного потенціалу підприємства, тим радикальніші способи обмеження ризику рекомендуються до використання. Запропонована послідовність вибору способу обмеження ризику в інноваційній діяльності дозволяє забезпечити відповідність між існуючим інноваційним потенціалом та ризиком в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства.
Дослідження способів обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства також дозволило визначити, що одним з найбільш перспективних способів обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства є її диверсифікація, яка передбачає одночасне здійснення на машинобудівному підприємстві кількох інноваційних проектів.
Однією з головних проблем щодо використання цього способу є недосконалість методичної бази для оцінки ефекту обмеження ризику за рахунок диверсифікації. Для вирішення цього питання в роботі запропоновано підхід до визначення ефекту обмеження ризику за рахунок диверсифікації шляхом надання послідовності його оцінки, яка включає: обчислення математичного очікування, середньоквадратичного відхилення по кожному з інноваційних проектів та в цілому по портфелю проектів, оцінку тісноти зв’язку між грошовими потоками проектів, обчислення середньоквадратичного відхилення з урахуванням кореляції грошових потоків, та визначення очікуваного ефекту обмеження ризику в інноваційній діяльності за рахунок її диверсифікації.
Величина ефекту обмеження ризику показує, на скільки зменшується ризик інноваційних проектів завдяки їх здійсненню у формі портфеля. Це дозволяє запропонувати спосіб оцінки використання можливостей диверсифікації інноваційної діяльності. При здійсненні проектів у виді портфелю існує деякий резерв можливого ефекту, який характеризує повне використання диверсифікації. Цей максимальний ефект обмеження ризику визначається різницею між мінімальною та максимальною величиною ризику. На практиці цей резерв зазвичай не використовується повністю.
Оцінити повноту використання можливостей обмеження ризику на основі диверсифікації можна, якщо віднести очікуваний ефект обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства з урахуванням кореляції грошових потоків до максимально можливого його значення. Тобто, даний показник характеризує частку ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства, який передбачається елімінувати шляхом диверсифікації, в максимальному ефекті обмеження ризику. Даний показник є важливим джерелом для подальшого обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства шляхом диверсифікації. Чим більше очікуваний ефект обмеження ризику, тим більш повне використання диверсифікації. Залишок максимального ефекту обмеження ризику в інноваційній діяльності становить резерв обмеження ризику, який є важливим джерелом для подальшого обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства шляхом її диверсифікації.
Тоді рівень ризику, пов'язаного зі здійсненням інноваційних проектів, може бути визначений як відношення очікуваного середньоквадратичного відхилення портфеля з урахуванням кореляції грошових потоків до середньоквадратичного відхилення портфеля за умови абсолютно позитивної кореляції (тобто коли рівень ризику максимальний). Отже, очікуваний рівень ризику зіставляється з його максимальною величиною. Таким чином, з'являється можливість визначити оптимальну кількість інноваційних проектів за критерієм максимізації ефекту обмеження ризику, оцінювати використання диверсифікації та виявляти резерви її більш повного використання.
Друге питання, яке було визначено як необхідне для вирішення за результатами дослідження диверсифікації, – це відсутність обґрунтованих критеріїв стійкості до ризику, який необхідно оцінювати при виборі напрямків диверсифікації. Для вирішення цієї проблеми запропоновано використання введеного критерію ризикостійкості інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства та запропоновано спосіб вибору напрямків диверсифікації на основі цього критерію.
Також в роботі надано підхід до визначення оптимальної кількості одночасно здійснюваних інноваційних проектів на основі критерію максимуму різниці між оцінкою інноваційного потенціалу підприємства і ризику в інноваційній діяльності. Запропонований підхід дає можливість визначити оптимальну кількість інноваційних проектів за критерієм максимуму різниці між рівнем інноваційного потенціалу і рівнем ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства, а також забезпечує можливість коригування очікуваних параметрів інноваційних проектів та отримання більш надійних оцінок альтернатив.
Запропоновану послідовність вибору способів обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства за критерієм ризикостійкості інноваційного потенціалу апробовано у ВАТ «ХК «Луганськтепловоз». На першому етапі оцінено інноваційний потенціал підприємства, на другому – рівень ризику, пов’язаного з можливістю здійснення інноваційних проектів, далі – стандартизовано оцінки інноваційного потенціалу та ризику в інноваційній діяльності й оцінено ризикостійкість інноваційного потенціалу підприємства за проектами; проекти розподілено за визначеними зонами ризику та рекомендовано вибрати відповідні способи його обмеження.
Результати оцінки ризикостійкості інноваційного потенціалу підприємства за інноваційними проектами показали, що за цим критерієм лише один інноваційний проект (проект Г), здійснення якого пов’язане з допустимим ризиком, є доцільним. Тому саме цей проект може бути прийнятий до реалізації. Додатково для обмеження ризику при реалізації цього проекту можуть бути застосовані розосередження ризику та диверсифікація. Решта проектів характеризується катастрофічним ризиком, тому їх реалізація на підприємстві недоцільна.
Розроблені в дисертації положення та отримані результати являють собою методичну основу з вибору способів обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства за критерієм ризикостійкості інноваційного потенціалу.
Запропонована послідовність вибору способів обмеження ризику в інноваційній діяльності дає можливість забезпечити раціональний вибір інноваційних проектів. Рекомендації щодо використання способів обмеження ризику в інноваційній діяльності машинобудівного підприємства впроваджено в роботі економічних служб підприємства при встановленні діапазону граничних значень та вибору способів обмеження ризику в інноваційній діяльності ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» та ЗАТ «Первомайський механічний завод».


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абібуллаєв М.С. Фінансування інноваційної діяльності // Фінанси України. – 2001. – № 3 – С. 111–115.
2. Авдеенко В.Н. Производственный потенциал промышленного предприятия / В.Н. Авдеенко, В.А. Котлов. – М.: Экономика, 1989. – 240 с.
3. Айзерман М.А., Алескеров Ф.Т. Выбор вариантов: Основы теории принятия решений. – М.: Наука, 1990. – 236 с.
4. Акимов В.А., Кузьмин И.К. Риски чрезвычайных ситуаций // Управление риском. – 1997. – № 3. – С. 16-20.
5. Актуальні питання методології та практики науково-технологічної політики. Ред. Б.А. Малицький. К.: УкрІНТЕІ, 2001. – 204 с.
6. Александрова В.П. Економічні аспекти державного програмування інновацій // Вісник Інституту економічного прогнозування. – 2002. – № 1. – С. 18-39.
7. Алексеюк Л. Ризик – один із факторів формування прибутку // Економіка. Фінанси. Право. – 2000. – № 4. – С.17-21.
8. Альгин А.П. Грани экономического риска. – М.: Знание, 1991. – 64 с.
9. Андреев В.П. Американские буржуазные теории управлення (Критический анализ). – М.: Мысль, 1978 – 185 с.
10. Андреева Т., Петровская Т. Классификация рисков, как инструмент управления ими // Инвестиционный магазин. – 1999. – № 5. – С. 20-21.
11. Андрійчук В., Бауер Л. Менеджмент: прийняття рішень і ризик: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1998. – 316 с.
12. Андрійчук В., Бауер Л. Ризик та його складові // Менеджмент: прийняття рішень і ризик: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1998. – С. 255-273.
13. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия: Пер. с англ. – СПб.: Питер, 1999. – 416 с.
14. Ахметова Н. Н. Один из подходов к определению сущности элементов инновационно-инвестиционной модели // URL:http://www.anrb.ru/isei/cf2002/ c.504.htm.
15. Бабинцев В.С., Подиковский В.В., Жорин В.Г. Выбор решений по многим критериям, упорядоченным по важности. – М.: Наука, 1986. – 44 с.
16. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. – 4-е изд., доп. и перераб. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 416 с.
17. Балабанов И.Т. Риск-менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 192 с.
18. Балыка С.Ю. Моделирование и прогнозирование экономического риска // Бизнес-информ. – 1997. – № 22. – С. 53-59.
19. Барыкин Е.Е., Воропаева Ю.А., Долов П.П. Многокритериальность и неопределенность в задачах планирования экономической деятельности. – СПб.: Изд-во СПбГТУ, 1998. – 75 с.
20. Батенко Л.П., Загородніх О.А., Ліщинська В.В. Управління проектами: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 231 с.
21. Бачевский Б.Е. Методические подходы к оценке общего потенциала предприятия. // Маркетинг: теорія і практика. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Вип. 2. – Луганськ: СНУ ім. В.Даля, 2006. – С. 3-7.
22. Бачкаи Т., Мессен Д., Мико Д. Хозяйственный риск. – М.: Экономика, 1979. – 183 с.
23. Беренс В.А, Хавранек П.М. Руководство по подготовке промышленных технико-экономических исследований. – М.: Интерэксперт, 1995. – 375 с.
24. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. – К.: МП «ИТЕМ ЛТД» «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1995. – 448 с.
25. Бочарников В.П. Риски во внешнеэкономической деятельности предприятий. – К.: ИНЕКС, 2000. – 237 с.
26. Браун С.Дж., Кринцмен М.П. Количественные методы финансового анализа: М.: ИНФРА-М, 1996. – 378 с.
27. Бромвич М. Анализ экономической эффективности капиталовложений: пер с англ. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 432 с.
28. Бузько И.Р. Совершенствование управления экономическим риском на предприятии // Бизнес-информ. – 1998. – № 6. – С. 82-85.
29. Бузько I. Р., Трунiна I. М., Загiрняк Д. М. Економiчний ризик та управлiння iнновацiйною дiяльнiстю пiдприємства: Навч. посiбник. – К.: IЗМН, 1996. – 136 с.
30. Бузько И., Воронков Д., Голубенко А. Особенности риск-менеджмента инновационных проектов // Бизнес-информ. – 1999. – № 5-6. – С. 105-107.
31. Бузько И.Р. Экономический риск (методы анализа, оценки и ограничения). – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1996. – 331с.
32. Бусленко Н.П., Шрейдер Ю.А. Метод статистических испытаний (Монте-Карло) и его реализация на вычислительных машинах. – М.: ГИФМЛ, 1961. – 226 с.
33. Валдайцев С.В. Управление инвестиционными рисками. – СПб: Изд-во СПбГУ, 1999. – 110 с.
34. Валдайцев С.В. Управление инновационным бизнесом. Учебн. пособие – М.: ЮНИТИ, 2001. – 251 с.
35. Ван Хорн Дж. Основы управления финансами: пер. с англ. (под ред. И.И. Елисеевой – М.: Финансы и статистика, 1997 – 800 с.
36. Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 440 с.
37. Ведяхин В. Риск в сфере научно-технического прогресса // Хозяйство и право. – 1992. – № 2. – С. 80-85.
38. Вербицька Г.Л. Управління економічним ризиком // Фінанси України. – 2004. – № 4. – С. 34-41.
39. Верченко П.І. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2000. – 292 с.
40. Відтворення основних і оборотних фондів. – К.: ІЕП НАН України. – 2001. – 151 с.
41. Вітлінський В.В. Кількісне оцінювання ризику у фінансово-економічній сфері. // Фінанси України. – 2003. – № 11. – С. 16-24
42. Вітлінський В.В., Великоіваненко Г.І., Верченко П.І. Системне використання об'єктивних і суб'єктивних показників ризику у фінансово-економічній сфері // Фінанси України. – 2000. – № 12. – С. 16-24
43. Вітлінський В.В., Великоіваненко Г.І. Ризикологія в економіці та підприємництві: Монографія. – К.: КНЕУ, 2004. – 480 с.
44. Вітлінський В.В., Верченко П.І. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2000. – 292 с.
45. Вітлінський В.В., Верченко П.І., Сігал А.В., Наконечний Я.С. Економічний ризик: ігрові моделі: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 446 с.
46. Вітлінський В.В., Маханець Л.Л. Ризик у менеджменті. – К.: ТОВ «Борисфен-М», 1996. – 336 с.
47. Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Маркетинг і економіко–математичне моделювання // Матеріали ІІ міжнародної науково–практичної конференції «Маркетинг: теорія і практика». – Київ, КНЕУ. 1998. – С. 36-46.
48. Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Основні причини виникнення ризику // Ризик у менеджменті.– К.: ТОВ: «Борсфен-М», 1996. – С. 34-45.
49. Вітлінський В.В., Наконечний С.І., Шарапов О.Д. Економічний ризик і методи його вимірювання: Підручник. – К.: ІЗМН, 1996. – 400 с.
50. Внукова Н.М. Смоляк В.А. Базова методика оцінки економічного ризику підприємств. // Фінанси України. – 2002. – № 10. – С. 15-21.
51. Волков И.М., Грачева М.В. Проектный анализ: Учебник для вузов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 423 с.
52. Воронков Д.К. Управление риском инновационных проектов: Дис... канд. экон. наук: 08.06.02. – Луганск, Восточноукраинский гос. ун-т. – 2000. – 227 с.
53. Воронков Д.К. Инновации и риск // Бизнес-информ. – 1998. – № 6. – С. 73-74.
54. Воронкова А.Е., В.П. Пономарьов, Г.І. Дібніс. Підтримка конкуренто-спроможного потенціалу підприємства: – К.: Техніка, 2000. – 152 с.
55. Вяткин В.Н., Гамза В.А., Хэмптон Дж.Дж. Управление риском в рыночной экономике. – М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2002. – 195 с.
56. Галушко Є.С. Підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу в умовах переходу до ринкових відносин (на прикладі промислових підприємств Донбасу): Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.06.02. – Донецьк. – Інститут економіки промисловості, 1999. – 23 с.
57. Гамидов Г.С. Основы инноватики и инновационной деятельности / Г.С. Гамидов, В.Г. Колосов, Н.О. Осменов. – СПб.: Политехника, 2002. – 246 с.
58. Гиляровская Л.Т., Ендовицкий А.В. Моделирование в стратегическом планировании долгосрочных инвестиций // Финансы. – 1997. – № 8. – С. 53-57.
59. Глазьев С.Ю. Теория долгосрочного технико-экономического развития. – М.: Владар, 1993. – 245 с.
60. Глазьев С.Ю., Львов Д.С, Фетисов Г.І. Эволюция технико-экономических систем: возможности и границы центрального регулирования. – М.: Наука, 1992. – 498 с.
61. Гольдштейн Г.Я. Cтратегический инновационный менеджмент: тенденции, технологии, практика: монография. – Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2002. – 179 c.
62. Гольдштейн Г.Я. Инновационный менеджмент: Учебн. пособие. – Таганрог: Изд-во ТРТУ, 1998. – 132 с.
63. Гольдштейн Г.Я. Стратегические аспекты управления НИОКР. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2000. – 244 с.
64. Гранатуров В.М. Экономический риск: сущность, методы измерения, пути снижения. – М.: Дело и сервис, 1999. – 112 с.
65. Гранатуров В.М., Шевчук О.Б. Ризики підприємницької діяльності: Проблеми аналізу. – К.: Зв'язок. – 2000. – 150 с.
66. Гунин В.Н. Управление инновациями: 17-модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 7. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 272 с.
67. Гусаков М. Формирование потенциала инновационного развития // Економіст. – 1999. – № 2. – С. 3-38.
68. Данько М.С. Інноваційний потенціал у промисловості України // Економіст. – 1999. – № 10. – С. 26-32.
69. Данько М.С. Визначення науково-технологічних пріоритетів як складова політики економічного зростання // Вісник Інституту економічного прогнозування. – 2002. – № 1. – С. 40-58.
70. Добров Г.М., Тонкаль В.Е., Савельев А.А. и др. Научно-технический потенциал: структура, динамика, эффективность. – К.: Наукова думка, 1987. – 347 с.
71. Долан Э.Дж., Кэмпбелл К.Д., Кэмпбелл Р.Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. – СПб.: Пром.-фин. компания «Профико», 1993. – 446 с.
72. Долговременные тенденции в капиталистическом воспроизводстве. / Под ред. Белорусова А.С. – М.: Междунар. отношения, 1989. – 198 с.
73. Должанський І.З., Загорна Т.О. та ін. Управління потенціалом підприємства: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 362 с.
74. Доценко Ю.П. Про трактування поняття «інноваційний проект» // Наука та наукознавство. – 2002. – № 1. – С. 23-25.
75. Друкер П. Ф. Рынок: как выйти в лидеры. – М.: Совм. предпр. “Бук Чембэр Интернэшнл», 1992. – 349 с.
76. Дубров А.М., Лагоша Б.А., Хрусталев Е.Ю. Моделирование рисковых ситуаций в экономике и бизнесе: Учеб. пособие / Под ред. Б.А. Лагоши. – М.: Финансы и статистика. – 1999. – 176 с.
77. Дурович А.П. Маркетинг в предпринимательской деятельности. – Мн.: НПЖ «Финансы, учет, аудит», 1997. – 464 с.
78. Економіка й організація інноваційної діяльності: Навч. посібник / І.І. Циглик, С.О. Кропельницька, О.І. Мозіль. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 128 с.
79. Жигло А.Н. Расчет ставок дисконта и оценка риска // Бухгалтерский учёт. – 1996. – № 6. – С. 25-28.
80. Завлин П.П. и др. Инновационный менеджмент: Справочное пособие. – СПб.: Политехника, 1997. – 298 с.
81. Загорий Г.В. О методах оценки кредитного риска // Деньги и кредит. – 1997. – № 6. – С. 31-37.
82. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 р. № 1560-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 47. – С. 646-670.
83. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р. № 40-IV // Все про бухгалерський облік. – 2002. – № 12. – С. 12-20.
84. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» № 1977-ХІІ від 13.12.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 12. – С. 1-18.
85. Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу» // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 9. – С. 56.
86. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 13. – С. 93.
87. Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 48. – С. 253.
88. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 12. – С. 74.
89. Захарін С.В. Активізація інноваційної діяльності промислових підприємств // Фінанси України. – 2003. – № 1. – С. 13-20.
90. Захаров К.В., Циганок А.В., Бочарников В.П. Логистика, эффективность и риск. – К.: ИНЕКС, 2000. – 237 с.
91. Захарченко В.И. Структурно-генетический подход и функциональные аспекты экономики периода трансформации // Наука та наукознавство. – 2003. – № 1. – С. 6-15.
92. Землянкин А.И. Инновационная деятельность: состояние и пути развития // Економіка промисловості.  2005.  № 1.  С. 107-113.
93. Землянкин А.И., Гаврилова В.Л. Организация информационного обеспечения инновационной деятельности // Вісник Донецького університету економіки та права. Серія «Економіка та управління».  2004.  № 2.  С. 70-75.
94. Івченко І.Ю. Моделювання економічних ризиків і ризикових ситуацій. Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 344 с.
95. Ілляшенко С.М. Економічний ризик: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 220 с.
96. Илляшенко С.Н. Совершенствование подходов к оценке риска проекта инновационного развития // Вісник Сумського державного університету. Серія «Економіка». – 2001. – № 6-7. – С. 100-104.
97. Илляшенко С.Н. Совершенствование подходов к обоснованию выбора проектов инновационного развития // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. – 2002. – № 1-2. – С. 84-91.
98. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: Навч. посібник. – Суми: Університетська книга, 2005. – 324 с.
99. Инновационный менеджмент // Под ред. П.Н. Завлина, А.К. Казанцева, Э.С. Миндели – СПб.: Наука, 1997. – 560 с.
100. Инновационный менеджмент. Учеб. пособ. под ред. проф. Л.Н. Оголевой. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 324 с.
101. Инновационный менеджмент. Учебник / Под ред. С. Д. Ильенковой. –М.: Банки и биржи. ЮНИТИ, 1997. – 327 с.
102. Каменський А.Б. Економічний ризик та методи його вимірювання. – К.: Козаки, 2002. – 120 с.
103. Качалов Р.М. Управление хозяйственным риском на предприятиях. – М.: ЦЭМИ РАН, 1999. – 96 с.
104. Кинев Ю.Ю. Оценка рисков финансово-хозяйственной деятельности предприятий на этапе принятия решения // Менеджмент в России и за рубежом. – 2000. – № 5. – С. 73-83.
105. Ковалев В. В. Финансовый анализ: управление капиталом, выбор инвестиций, анализ отчётности. – М.: Финансы и статистика, 2000. –512 с.
106. Ковалев В.В. Финансовый анализ. – М.: Финансы и статистика. – 1996. – 280 с.
107. Ковалев Г.Д. Основы инновационного менеджмента. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. – 208 с.
108. Ковальчук С.С. Інноваційна діяльність як пріоритет економічного розвитку України // Фінанси України. – 2004. – № 7. – С. 96-103.
109. Кокурин Д.И. Инновационная деятельность. – М.: Экзамен, 2001. – 575 с.
110. Колесников А.А. Современные подходы к оценке потенциала предприятий в Украине. // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. праць Дніпропетровського національного університету. Вип. 195. Т. 3. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 750–755.
111. Колєсніков Д.В. Інноваційний потенціал промислового комплексу України // Міжнародна загальнопромислова виставка-ярмарок «Ганновер-Мессе-2007» //www.in.gov.ua/files/content/news/Kolesnikov.pdf.
112. Коломина М. Сущность и измерение инвестиционных рисков. // Финансы. – 1994. – № 4. – С. 17-19.
113. Кондратенко Е. Только рискующий достигнет цели // Капитал. – 1997. – № 2. – С. 50-52.
114. Кондратьев Н.Д. Большие циклы конъюнктуры // Вопросы конъюнктуры – 1925. – № 1. – С. 17-26.
115. Коноваленко М. Формирование идей и конструкторского замысла // Бизнес-информ. – 1995. – № 11-12. – С. 31-32.
116. Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України. // Наука та наукознавство. – 1999. – № 3. – С. 58-66.
117. Коробейников О. П., Трифилова А. А., Коршунов И. А. Роль инноваций в процессе формирования стратегии предприятия // Менеджмент в России и за рубежом. – 2000. – № 3. – C. 17-28.
118. Косолапов О. В., Гиренко-Коцуба О. А. Инновационный потенциал в оценке конкурентоспособности предприятий. Материалы Урало-Сибирской научно-практической конференции // URL:http://www.uralweb.ru.
119. Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 504 с.
120. Кремер Н.Ш. Исследование операций в экономике. – М.: ЮНИТИ. – 1997. – 407 с.
121. Крупка М.І. Фінансові інструменти державного регулювання та підтримки інноваційної сфери // Фінанси України. – 2001. – № 4. – С. 77-84.
122. Крушвитц Л. Инвестирование и финансирование – СПб.: Питер, 2001. – 380 с.
123. Кузьменко О.М. Методи оцінки рівня інноваційного потенціалу підприємства // Прометей: регіональний зб. наук. праць з економіки. Вип. 3(21). – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, ЛТД», 2006. – С. 113-116.
124. Кузьменко О.М. Рейтингова оцінка технологічної складової інноваційного потенціалу підприємства // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2006. – № 12(106). – С. 113-116.
125. Кузьменко О.М. Управління інноваційним потенціалом підприємства // Матеріали Одинадцятої Міжнародної науково-практичної конференції. – «Фінанси України». – Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. – С. 51-52.
126. Кузьмін О.Є., Подольчак Н.Ю. Формування та функціонування управлінських систем на засадах урахування фактора ризику // Актуальні проблеми економіки – К.: НАН України, 2003. – С. 128-142.
127. Куклин В.М. Проблемы управления и экономические риски // Инвестиционный магазин. – 1999. – №1. – С. 4-5.
128. Купер Р.Г. Разработка новых товаров. Маркетинг / Под ред. М. Бейкера. – СПб.: Питер, 2002. – 344 с.
129. Ламбен Ж.-Ж. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива: Пер. с фр. – СПб.: Наука, 1996. – 589 с.
130. Лапин Е.В. Экономический потенциал предприятия: Монография. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2002. – 310 с.
131. Лапко О.О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. – К.: ІЕП НАН України, 1999. – 254 с.
132. Лапко О.О. Розвиток системи управління науково-інноваційною сферою в Україні // Економіка і прогнозування. – 2002. – № 1. – С. 55-62.
133. Лапуста М.Г., Шаршукова Л.Г. Риски в предпринимательской деятельности. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 224 с.
134. Лепейко Т.И., Колесников А.А. Управление формированием стратегического потенциала предприятия // Економіка розвитку. Науковий журнал Харківського національного економічного університету. – № 4(32). – 2004. – С. 98-101.
135. Литвак Б.Г. Управленческие решения: Учебник. – М.: ТАНДЕМ, 1998. – 247 с.
136. Логвинова О.П. Особенности управления маркетинговым риском в инновационной деятельности предприятий // Проблемы легкой и текстильной промышленности Украины. – 2003. – № 1(7). – С. 5-8.
137. Логвинова О.П. Факторы повышенного экономического риска в инновационной деятельности украинских предприятий // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету. Вип. 5. – Луганськ: СНУ, 2001. – С. 189-193.
138. Логвинова О.П., Белоусова Л.И. Региональные риски и инвестиционная привлекательность регионов Украины // Вісник Східноукраїнського державного університету. – 2000. – № 4(26). Ч. 2. – С. 144-148.
139. Логвинова О.П., Литвинов Р.В. Методы и инструменты ограничения экономического риска в инновационной деятельности предприятий // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць Східно-українського державного університету. Вип. 2. – Луганськ: СУДУ, 2000. – С. 45-50.
140. Логвінова О.П., Фомічова О.В., Харкянен Л.В. Особливості диверсифікації в інноваційній діяльності підприємств // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Зб. наук. праць. Вип. 4(23). – Київ: «Видавництво Курс» ТОВ, 2003. – С. 48-54.
141. Мазур И.И., Шапиро В.Д., Ольдерогге Н.Г. Управление проектами: Учеб. пособие для вузов / Под общ. ред. проф. И.И. Мазура. – М.: ЗАО Изд-во “Экономика”, 2001. – 574 с.
142. Максимов В.В. Економічний потенціал регіону (аналіз, оцінка та використання): Монографія. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2002. – 346 с.
143. Максимов В.В. Методологія оцінки та забезпечення ефективного використання економічного потенціалу регіону: Автореф. дис. … докт. екон. наук: 08.10.01. – Донецьк. – Інститут економіко-правових досліджень НАН України, 2002. – 38 с.
144. Максимов В.В. Обеспечение устойчивости функционирования предприятий в условиях неопределенности рыночной ситуации // Маркетинг: теорія і практика. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – Вип. 2. – Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2006. – С. 127-137.
145. Максимов В.В. Оптимизация портфеля реальных инвестиционных проектов предприятия при формировании стратегии его развития // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, – 2006. – № 4(98). – Ч. 1. – С. 155-163.
146. Маркетинг: бакалаврський курс: Навч. посіб. / За заг. ред. проф. С.М. Ілляшенко. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – 616 с.
147. Мартюшева Л.С., Калишенко В.О. Инновационный потенциал предприятия как объект экономического исследования // Фінанси України. – 2002. – № 10. – С. 61-66.
148. Машина Н.І. Економічний ризик і методи його вимірювання: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 188 с.
149. Машинобудування в Україні: тенденції, проблеми, перспективи. / Під заг. ред. чл.-кор. НАН України Б.М. Данилишина. – Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. – 308 с.
150. Медведев А. Особенности оценки и отбора инновационных проектов. // Мировая экономика и международные отношения. – 1993. – № 7. – 128 с.
151. Медынский В.Г., Ильдменов С.В. Реинжиниринг инновационного предпринимательства: Учеб. пособ. для вузов / Под. ред. проф. В.А. Ирикова. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 414 с.
152. Медынский В.Г., Шаршукова Л.Г. Инновационное предпринимательство: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 240 с.
153. Медынский В.Г., Шаршукова Л.Г. Риски в инновационном предпринимательстве // Инновационное предпринимательство. – М.: ИНФРА-М, 1997. – С. 206-233.
154. Менеджмент та маркетинг інновацій: Монографія / За заг. ред. проф. С.М. Ілляшенка. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – 616 с.
155. Мертенс А.В. Инвестиции: Курс лекций по современной финансовой теории. – К.: Киевское инвестиционное агентство, 1997. – 416 с.
156. Митякова О. И. Оценка инновационного потенциала промышленного предприятия // Финансы и кредит. – 2004. – № 13. – С. 69-74.
157. Михайлова Л.І., Турчина С.Г., Данилов І.С. Інноваційний менеджмент: Навч. Посібник. – Суми: ВАТ «СОД», Видавництво «Козацький вал», 2003. – 164 с.
158. Морозов Д.С. Проектное финансирование: управление рисками. Под ред. проф. Катасонова В.Ю. – М.: Анкил, 1999. – 120 с.
159. Москвин С.А. Проектный анализ. – К.: ООО «Издательство Либра», 1998. – 368 с.
160. Многомерный статистический анализ в экономике: Учебн. пособие для вузов / Сошникова Л.А., Тамашевич В.Н., Уебе Г., Шефер М. / Под ред. проф. В.Н. Тамашевича. – М.: ЮНИТИ- ДАНА, 1999. – 589 с.
161. Негашев Е.В. Анализ финансов предприятия в условиях рынка. – М.: Высш. школа. – 1997. – 352 с.
162. Николаев А.И. Инновационное развитие и инновационная культура // Наука та наукознавство. – 2001. – № 2. – С. 54-65.
163. Новикова І.В. Інноваційний потенціал підприємства: оцінка та фінансово-економічне забезпечення розвитку: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.00.01. – Київ. – КНЕУ, 2003. – 20 с.
164. Овчаренко Г.Н., Логвинова О.П. Инновационная деятельность предприятий и ее влияние на процесс формирования цен // Материалы научно-практической конференции «Предприятие в рыночной системе хозяйствования». – Киев: МАУП, 1999. – С. 43-45.
165. Овчаренко Т.С. Інвестиційна політика держави як один із напрямів інноваційного розвитку промислових підприємств України. // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Зб. наук. праць. Вип. 4(23). – Київ: «Видавництво Курс» ТОВ, 2003. – С. 55-57.
166. Олексів І.Б., Подольчак Н.Ю. Методи багатовимірного аналізу в оцінюванні фінансових ризиків підприємства. // Фінанси України. – 2005. – № 1.– С. 96-105.
167. Олексів І.Б. Метод оптимізації планових значень економічних показників діяльності підприємства // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – 2003. – № 4(78). – С. 235-241.
168. Олексюк О.С. Системи підтримки прийняття фінансових рішень на мікрорівні. – К.: Наукова думка, 1998. – 507 с.
169. Организационно-методические материалы по маркетингу на предприятии. – М.: Всесоюзный центр статистических методов и информатики Центрального управления Всесоюзного экономического общества, 1991. – 91 с.
170. Осауленко О.Г. Інноваційна активність промислових підприємств України у січні-вересні 2007 року // Експрес-випуск Державного комітету статистики України – № 292 від 22.11.2007 р. // Веб–сайт Держкомстату України: www.ukrstat.gov.ua
171. Осецький В. Методичні підходи до реалізації інноваційного потенціалу підприємств / Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 3. – С. 114-117.
172. Осика О.П. Економічні та організаційно-правові проблеми інноваційної діяльності. Монографія. – Донецьк: ІЕПД НАН України, 1999. – 368 с.
173. Основи інноваційного менеджменту. Теорія і практика / За ред. Завліна П.Н., Казанцева А.К., Мінделі Л.Е. – М.: Економіка. – 2000. – 115 с.
174. Осыка А.П. Инновационный потенциал: понятие и особенности функционирования // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2004. – № 10(80). Ч. 2. – С. 142-147.
175. Осыка А.П., Серов А.М. Значение меркетинга для активизации инновационной деятельности предприятий (Опыт концерна ИБМ) // Материалы научно-практической конференции «Международная логистика и маркетинг в странах с переходной экономикой». – Донецк: ІЕПД НАН України, 1996. – С. 131-133.
176. Отенко И.П. Методологические основы управления потенциалом предприятия. Научное издание. – Харьков: ХНЭУ, 2004. – 216 с.
177. Павленко І.А. Економіка та організація інноваційної діяльності: Навч. посібник – К.: КНЕУ, 2006. – 204 с.
178. Панкова Л.А., Петровский А.М., Шнейдерман М.В. Организация экспертиз и анализ экспертной информации. – М.: Наука, 1984. – 120 с.
179. Пархоменко Т.В. Роль инновационных процессов при проведении модернизации промышленных предприятий // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського державного університету. Вип. 2. – Луганськ: СУДУ, 2000. – С. 116-125.
180. Платонов С.В., Третяк В.И., Черкасов В.В. Искусство управленческой деятельности. – К.: Либра, 1996. – С. 357-380.
181. Подольчак Н.Ю. Оцінка економічного ризику підприємства на основі кластерного аналізу // Регіональна економіка. – 2002. – № 4. – С. 260-266.
182. Половинкин П., Зозулюк А. Предпринимательские риски и управление ими // Российский экономический журнал. – 1997. – № 9. – С. 21-27.
183. Поповенко Н., Заварная Н. Оценка инновационного потенциала предприятия как хозяйственной системы // Бизнес-Информ. – 1998. – № 3. – С. 51-52.
184. Постанова Верховної Ради України «Про концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 37. – С. 336.
185. Пригожин А. И. Нововведення: стимулы и препятствия (социальные проблеми инноватики). – М.: Политиздат, 1989. – 271 с.
186. Прикладная статистика: классификация и снижение размерности: Справ. изд. / Айвазян С.А., Бухштабер В.М., Енюков И.С., Мешалкин Л.Д. / Под ред. Айвазяна С.А. – М.: Финансы и статистика. – 1989. – 607 с.
187. Проблеми управління інноваційним розвитком підприємств у транзитивній економіці: Монографія / За заг. ред. д.е.н., проф. С.М. Ілляшенка. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – 582 с.
188. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. – 2-е изд., испр. М.: ИНФРА-М, 1999. – 479 с.
189. Райзберг Б.А. Предпринимательство и риск. – М.: Знание, 1992. – 65 с.
190. Решетников А.В. Управление реализацией инновационного потенциала в промышленности: Дис. ... канд. экон. наук: 08.00.05. – Волгоград. – Волгоградский гос. техн. ун-т, 2004. – 167 c.
191. Рынок: Бизнес. Коммерция. Экономика: толковый терминологический словарь – Внедр. Центр «Маркетинг»: Сост. В.А. Калашников: под общ. ред. проф. А.П. Дашкова. – 4-е изд., испр. и доп. – М.: Маркетинг, 1998. – 403 с.
192. Рэдхед К., Хьюс С. Управление финансовыми рисками. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 288 с.
193. Салин В.Н. и др. Математико-экономическая методология анализа рисковых видов страхования. – М.: Анкил, 1997. – 126 с.
194. Санто Б. Инновация как средство экономического развития: Пер. с венг. – М.: Прогресс, 1990. – 296 с.
195. Сафонов Е. Н., Паламаренко Г. А. Особенности формулирования целей инновационной стратегии предприятия в современных условиях хозяйствования. // Сборник материалов межрегиональной научно-практической конференции «Проблемы совершенствования управления предприятиемв современных условиях». – Ч. 2. – Пенза: Изд-во Пензенского гос. ун-та 2000. – C. 25-31.
196. Слепец Ю.С., Костенко А.П. Инновационный потенциал как экономическая категория // Зб. наук. праць. Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Вип. 24. – Харків: НТУ «ХПІ», 2001. – С. 93-101.
197. Смольков В. Риск как фактор общественной жизни // Проблемы теории и практики управления. – 1994. – № 1. – С. 108 –112.
198. Сорока П.М., Сорока Б.П.. Економічні та фінансові ризики: Навч. посіб. для дистанційного навчання / За наук. ред. О.Д.Гудзинського. – К.: Університет «Україна», 2006. – 266 с.
199. Статистична інформація на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики // URL:http://www.ukrstat.gov.ua.
200. Стоянова Е.С. Финансовый менеджмент. – М.: ИНФРА-М. – 1998. – 655 с.
201. Страхування: Підручник / За ред. С.С. Осадець. – К.: КНЕУ, 2002. – 599 с.
202. Суторміна В.М., Федосов В.М., Рязанова Н.С. Розвиток теорій ризику // Фінанси зарубіжних корпорацій. – К.: Либідь, 1993. – С. 169-173.
203. Твисс Б. Управление научно-техническими нововведеннями. – М.: Экономика, 1989. – 278 с.
204. Телегина Е. Об управлении рисками при реализации долгосрочных проектов // Деньги и кредит. – 1995 – № 1. – С. 57-59.
205. Толковый словарь живого великорусского языка В.И. Даля. – СПб.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. – В 4 т. Т. 3: П – Р. – 576 с.
206. Третяк В.В. Обмеження економічного ризику в діяльності підприємств. Автореф. … дис. канд. екон. наук: 08.06.02. – Луганськ. –Східноукраїнський державний університет, 2000. – 20 с.
207. Третьяк В.В. Методы ограничения экономического риска в деятельности предприятия // Вісник Східноукраїнського державного університету. – 2000. – № 5(27). – С. 191-196.
208. Третьяк В.В., Рахманная И.А. Основные направления ограничения экономического риска в деятельности предприятий // Вісник Східноукраїнського державного університету. – 2001. - № 2(46). – С. 200-204.
209. Третьяк В.В. Социально-психологические аспекты риска и его ограничение в деятельности предприятий // Вісник Східноукраїнського державного університету. – 2002. – № 6. – С. 221-229.
210. Третьяк В.В. Управление риском с точки зрения процесса формирования управленческого решения // Вісник Східноукраїнського державного університету. – 2000. – № 1(1). – С. 191-195.
211. Третьяк В.В., Шапран Е.Н. Ограничение риска в управлении производственно-финансовым потенциалом предприятия // Вісник Східноукраїнського державного університету. – 2000. – № 4(26). – С. 244 – 256.
212. Третьяк В.В. Предпринимательские риски и их классификация // Бизнес-информ. – 1998. – № 6. – С. 86-88.
213. Трифонов Ю.В., Плеханова А.Ф., Юрлов Ф.Ф. Выбор эффективных решений в экономике в условиях неопределённости: Монография. – Н. Новгород: Издательство ННГУ, 1998. – 140 с.
214. Туган-Барановський М. М. Промышленные кризисы в современной Англии, их причины и влияние на народную жизнь. – К.: Наук. думка, 2004. – 245 с.
215. Тульна І.А., Сумець О.М. Інноваційна стратегія. Навч. посібник – Х.: Студцентр, 2005. – 208 с.
216. Тэпман Л.Н. Риски в экономике. Учеб. пособие для вузов / Под ред. проф. В.А. Швандара. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 380 с.
217. Україна у цифрах у 2006 році. Статистичний довідник / За ред. О.Г. Осауленка. – К.: Консалтинг, 2007. – 263 с.
218. Управление рисками // Под ред. А.С. Кравцова – М.: Филинъ, 1998. – 487 с.
219. Устенко О.Л. Теория экономического риска: Монография. – К.: МАУП, 1997. – 164 с.
220. Устенко О.Л. Інноваційне підприємництво в Україні: стан та перспективи розвитку // Економіка, фінанси, право. – 1999. – № 6. – С. 11-14.
221. Фатхутдинов Р.А. Разработка управленческого решения: Учебник для вузов – М.: ЗАО «Бизнес-школа»: Интел-Синтез, – 1999. – 240 с.
222. Федулова Л.І. Інноваційна економіка. Підручник. – К.: Либідь, 2006. – 480 с.
223. Фесенко І.А. Економічна оцінка інноваційного потенціалу вугледобувних підприємств: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.01. – Луганськ. – Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля, 2003. – 18 с.
224. Фомічова О.В., Логвінова О.П. Маркетинг як концепція виробничої діяльности і система управління промисловим підприємством // Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції «Університет і регіон». – Луганськ: СНУ, 2000. – С. 147-148.
225. Фомічова О.В., Харкянен Л.В., Логвінова О.П. Експертні методи в прогнозуванні попиту інноваційного продукту // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Зб. наук. Праць. Вип. 3(16). – Київ: «Видавництво Курс» ТОВ, 2002. – С. 110-113.
226. Фомічова О.В., Харкянен Л.В., Логвінова О.П. Роль маркетингу в інноваційній діяльності підприємств // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Зб. наук. праць. Вип. 2(11). – Київ: «Видавництво Курс» ТОВ, 2001. – С. 189-192.
227. Хміль Ф. Діагностика ризику в торговельно-комерційній діяльності // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. – № 6. – С. 38-40.
228. Хохлов Н.В. Управление рисками. – М.: ЮНИТИ-ДАНА. – 2001. – 239 с.
229. Хуссамов P.P. Разработка метода комплексной оценки риска инвестирования в промышленности. Дис. … канд. экон. наук. – Уфа. –Уфимский гос. нефтяной тех. ун-т, 1995. – 240 с.
230. Цай Т. Н., Грабовый П. Г., Сайел М. Б. Конкуренция и управление рисками на предприятиях в условиях рынка. – М.: Аланс, 1997. – 288 с.
231. Чалый-Прилуцкий В.А. Рынок и риск. Методические материалы (пособие для бизнесменов) по анализу, оценке и управлению риском. – М.: НИУР, Центр СИНТЭК. – 1994. – 183 с.
232. Черкасов В.В. Новий підхід до класифікації ризиків управлінської діяльності // Експрес-новини: наука, техніка, виробництво. – 1997. – № 23-24. – С. 12-13.
233. Черкасов В.В. Проблемы риска в управленческой деятельности. М.: Рефл.-бук, Ваклер, 2002. – 320 с.
234. Чернов В.А. Анализ коммерческого риска. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 128 с.
235. Четыркин Е.М. Финансовый анализ производственных инвестиций. – М.: Дело, 1998. – 256 с.
236. Чухрай Н. І. Формування інноваційного потенціалу підприємства: маркетингове та логістичне забезпечення: Монографія. – Львів: Вид-во НУ «Львівська політехніка», 2002. – 186 с.
237. Шапиро В.Д. Управление проектами. – СПб.: ДваТри. – 1996. – 610 с.
238. Шапиро В.Д., Мазур И.И., Ольдерогге Н.Г. Управление качеством. – М.: Экономика, 2003. – 556 с.
239. Шарп У.Ф., Александер Г. Дж., Бейли Дж. Инвестиции. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 1024 с.
240. Шахмарова Е.Д. Фінансова оцінка інноваційних проектів // Фінанси України. – 2002. – № 6. – С. 122-126.
241. Шевеленко С.А., Федів І.І. Ризик підприємницької діяльності // Підприємництво і підприємницька діяльність. – К.: Вища шк., 1997. – С. 92-95.
242. Шеремет В.В. Управление инвестициями. – М.: ИНФРА-М. – 1998. – 547 с.
243. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. – М.: ИНФРА-М. – 1996. – 176 с.
244. Шипуліна Ю.С. Структура інноваційного потенціалу підприємства // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. – 2003. – № 2. – С. 86-92.
245. Шумпетер И. Теория экономического развития. – М.: Прогресс, 1982. – 234 с.
246. Экономика предприятия: Учеб. для вузов / Под ред. В.Я. Горфинкеля. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 742 с.
247. Экономическая восприимчивость производства к научно-техническим инновациям / Отв. ред. Ю. Н. Бажал. – К.: Наук. думка, 1991. – 294 с.
248. Экономическая оценка риска при реализации планово-управленческого решения // Богатин Ю.В., Швандар В.А. Производство прибыли: Учебн. пособие для вузов. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998. – С. 129-139.
249. David B. Audretsch and Hideki Yamawaki. «R@D Rivalry, Industrial Policy, and U.S.-Japanese Trade», Review of Economics and Statistics, vol. 70 (August 1988). – P. 438-447.
250. Edward M. Graham. «Technological Innovation and the Dynamics of the U.S.Comparative Advantage in International Trade». Southern Economic Journal, Vol. 47, No. 2 (Oct., 1980). – Р. 546-547.
251. Hill and James M. Utterback. Technological Innovation for a Dynamic Economy (New York: Pergamon, 1979). – P. 118-160.
252. Kirsty S. Hughes. «Exports and Innovation», European Economic Review, vol. 30 (April 1986). – P. 383-399.
253. S. Lumby. Investment Appraisal and Financial Decisions. Fifth edition. Chapman and Hall. London, 1996. – 670 p.
254. Y.Schumpeter In Business Cycles Mсgrow-Hill. – New York, 1939. New York Toronto London: McGraw-Hill Book Company, 1939. – 461 p.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.