У нас уже 17831 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений


 






Название ЕКОНОМІЧНА СТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ ЯК ОСНОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЙОГО КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ
Количество страниц 219
ВУЗ СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
Год сдачи 2010
Содержание ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ ЙОГО ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ 10
1.1. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ ТА ЇЇ СТАН В КОНТЕКСТІ СВІТОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ У ГАЛУЗІ МАШИНОБУДУВАННЯ 10
1.2. ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТУ ТА СТРУКТУРИ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 25
1.3. СТІЙКІ КОНКУРЕНТНІ ПЕРЕВАГИ ЯК ОСНОВА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 47
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 70
РОЗДІЛ 2 ЗАСТОСУВАННЯ РЕСУРСНОГО ПІДХОДУ У КЛАСИФІКАЦІЇ ЧИННИКІВ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 72
2.1. ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ПІДХОДІВ, ПРИДАТНИХ ДЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ ДО ВИВЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЯК ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЙОГО КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ 72
2.2. КЛАСИФІКАЦІЯ РЕСУРСІВ ЯК ОСНОВА ВИЗНАЧЕННЯ ЧИННИКІВ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 89
2.3. КЛАСИФІКАЦІЯ ВНУТРІШНІХ ЧИННИКІВ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ЗА РЕСУРСНИМ ПІДХОДОМ 105
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 128
РОЗДІЛ 3 ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ І ВИБІР НАПРЯМІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ 130
3.1. ОЦІНКА РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЗА ПОКАЗНИКАМИ ЯКОСТІ РЕСУРСІВ, СТІЙКОСТІ РЕСУРСІВ ДО ЗОВНІШНІХ ЗАГРОЗ І ЗОВНІШНЬОЇ ЗАГРОЗИ РЕСУРСУ 130
3.2. НОРМУВАННЯ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ І ПРАКТИЧНІ МЕХАНІЗМИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ НА МАШИНОБУДІВНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ 150
3.3. РОЗРОБКА НАПРЯМІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НА ОСНОВІ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ 165
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 187
ВИСНОВКИ 190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 199
ВСТУП

Актуальність теми. Сучасні тенденції соціально-економічного розви-тку України зумовлюють спрямованість зусиль вітчизняної економічної дум-ки на пошук шляхів забезпечення конкурентоспроможності підприємств, галузей, регіонів та економіки країни в цілому. Конкурентоспроможність є узагальнюючою характеристикою підприємства, для забезпечення якої вико-ристовуються різні підходи, але, незважаючи на їх різноманіття, всі дослід-ники виходять з того, що забезпечення конкурентоспроможності, як сукупності заходів, повинне мати системний характер. А це вимагає цілісно-го підходу до забезпечення стійкої виробничо-господарської, фінансово-економічної, організаційно-управлінської діяльності.
Збільшені вимоги до стійкого ефективного функціонування машинобу-дівних підприємств, як основи вітчизняної промисловості, вимагають розро-бки та реалізації більш досконалих підходів до забезпечення конкурентоспроможності. Сьогодні підґрунтям конкурентоспроможності машинобудівних підприємств повинні стати не тимчасові конкурентні пере-ваги, отримані підприємствами на основі державної підтримки (податкові пільги, високі тарифні бар’єри) чи порівняльних переваг (дешева робоча сила та сировина), а стійкі конкурентні переваги, які є результатом зваженої еко-номічної політики на рівні окремого підприємства, спрямованої на забезпе-чення якості використовуваних ресурсів і їх стійкості до зовнішніх загроз. Тому в сучасних умовах стан економічної стійкості підприємства є основою його конкурентоспроможності, а проблема забезпечення конкурентоспромо-жності підприємства на основі його економічної стійкості набуває особливої актуальності та значущості.
Необхідність розробки підходу до забезпечення конкурентоспромож-ності машинобудівного підприємства на основі підвищення їх економічної стійкості зумовила актуальність теми дисертації, її значення для функціону-вання та розвитку машинобудівних підприємств в Україні.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер-таційна робота виконана відповідно до тематики держбюджетних науково-дослідних робіт Східноукраїнського національного університету імені Воло-димира Даля. При виконанні теми ДН-33-03 „Розробка механізму управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарської діяльності в умовах глоба-лізації економіки” (номер державної реєстрації 0103U000421, 2003-2005 рр.) за участю автора розроблено науково-методичні рекомендації щодо забезпе-чення конкурентоспроможності підприємств на основі їх економічної стійко-сті. При виконанні теми „Інноваційна модель сталого розвитку виробничих систем у динамічних умовах господарювання” (номер державної реєстрації 0106U000291, 2006-2007 рр.) за участю автора розроблено способи оцінки рі-вня конкурентоспроможності машинобудівного підприємства з використан-ням розроблених показників якості використовуваних ресурсів і їх стійкості до зовнішніх загроз.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунту-вання теоретичних і методичних положень щодо забезпечення конкуренто-спроможності машинобудівних підприємств на основі економічної стійкості.
Відповідно до мети дослідження були вирішені такі наукові та практи-чні завдання:
проаналізовано стан конкурентоспроможності машинобудівних під-приємств України в контексті світових тенденцій у галузі;
обґрунтовано підхід до забезпечення конкурентоспроможності маши-нобудівного підприємства на основі підвищення його економічної стійкості;
проаналізовано взаємозв’язок між поняттями „економічна стійкість”, „стійка конкурента перевага” та „конкурентоспроможність” й уточнено їх ві-дповідно до забезпечення конкурентоспроможності на основі економічної стійкості;
доведено можливість використання ресурсного підходу до оцінки еко-номічної стійкості підприємства;
визначено вимоги, яким мають відповідати ресурси підприємства для формування стійких конкурентних переваг;
розроблено класифікацію чинників, вплив яких визначає економічну стійкість підприємства;
уточнено напрями забезпечення конкурентоспроможності підприємст-ва на основі економічної стійкості;
використано розроблені рекомендації в діяльності машинобудівних пі-дприємств.
Об'єктом дослідження є конкурентоспроможність підприємства. Пре-дметом дослідження є економічна стійкість підприємства як основи забезпе-чення його конкурентоспроможності.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є сукупність способів наукового пізнання, методів, прийомів і принципів, що використовувалися в процесі дослідження. Теоретичною базою дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі економіки підпри-ємства, менеджменту, управління конкурентоспроможністю, економічної стійкості, економічного аналізу та економіко-математичного моделювання.
У роботі використано логічний аналіз (при аналізі взаємозв’язку між поняттями „економічна стійкість”, „стійка конкурента перевага” та „конку-рентоспроможність”), метод аналогій (для дослідження підходів до забезпе-чення конкурентоспроможності підприємств), експертно-аналітичний метод (при проведенні експертних опитувань спеціалістів підприємств з метою об-стеження й аналітичного вивчення рівня економічної стійкості підприємст-ва), метод структурного аналізу (при розробці класифікації чинників, вплив яких визначає економічну стійкість підприємства), метод порівняння (при об-ґрунтуванні напрямів забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі економічної стійкості), метод управлінського моделювання (при розробці формалізованих відображень методів управління економічною стій-кістю підприємства), методи упорядкування та ранжирування (при форму-ванні сукупності показників рівня економічної стійкості підприємства).
Наукова новизна отриманих результатів. Основний науковий ре-зультат дисертаційної роботи полягає у формуванні теоретичних положень щодо забезпечення конкурентоспроможності машинобудівного підприємства на основі його економічної стійкості та розробці способів оцінки економічної стійкості машинобудівного підприємства з використанням ресурсного підхо-ду.
Наукова новизна результатів досліджень полягає в такому:
уперше:
економічна стійкість підприємства розглядається як основа забезпечен-ня його конкурентоспроможності, що досягається шляхом забезпечення стій-кості всіх видів ресурсів до зовнішніх загроз і формування стійких конкурентних переваг;
удосконалено:
класифікацію чинників, що впливають на економічну стійкість маши-нобудівного підприємства, шляхом визначення їх типів, класів, родів і видів;
уточнено:
поняття стійких конкурентних переваг машинобудівного підприємства, що розглядаються як результат інноваційної, інвестиційної, виробничої, мар-кетингової та збутової діяльності підприємства, які ведуть до довгостроково-го отримання кращих, ніж у конкурентів результатів роботи підприємства та є основою забезпечення його конкурентоспроможності;
поняття економічної стійкості підприємства, що розглядається як ком-плексна характеристика здатності підприємства до підтримки його функціо-нування в умовах конкуренції в довгостроковій перспективі, що становить основу забезпечення стійких конкурентних переваг;
послідовність оцінки економічної стійкості підприємства шляхом уве-дення показників якості та стійкості ресурсів до зовнішніх загроз і зовніш-ньої загрози ресурсу, які є аналітичною основою визначення напрямів забезпечення конкурентоспроможності підприємства;
отримало подальший розвиток:
використання ресурсного підходу до оцінки економічної стійкості шля-хом розробки показників якості ресурсу, стійкості ресурсів до зовнішніх за-гроз і зовнішньої загрози ресурсу.
Практичне значення отриманих результатів дослідження. Отримані результати являють собою методичну базу забезпечення конкурентоспромо-жності машинобудівного підприємства на основі його економічної стійкості.
До числа результатів, що мають найбільше практичне значення, нале-жать пропозиції щодо:
оцінки економічної стійкості підприємства з використанням ресурсного підходу;
вибору напрямів забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі економічної стійкості.
Результати дослідження використано на промислових підприємствах м. Луганськ, що підтверджується відповідними документами: ВАТ „ХК „Лу-ганськтепловоз” (довідка № 1210/8-12 від 19.10.2007), ВАТ „Завод гірничо-рятувальної техніки „Горизонт” (довідка № 1387 від 15.11.2007).
Особистий внесок здобувача. Положення, розробки та висновки дисе-ртаційної роботи є результатом самостійно проведеного автором досліджен-ня щодо забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі економічної стійкості. Особистий внесок у праці, що опубліковані в співав-торстві, визначено в списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Результати наукових досліджень повідомлені, обговорені та схвалені на VII Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих учених „Конкурентоздатність територій і підприємств у взаємозалежному світі”(м. Донецьк, 2005 р.), VII Міжнародній науково-практичній конференції „Україна та її регіони на шля-ху до інноваційного суспільства” (м. Донецьк, 2006 р.), XI Міжнародній нау-ково-практичній конференції „Фінанси України” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Наукові концепції та практика реалізації стратегій інноваційного розвитку України та її регіонів” (м. Донецьк, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Управ-лінський потенціал у системі економічного розвитку” (м. Луганськ, 2007 р.).
Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в 10 науко-вих працях, серед яких 6 статей – у наукових журналах, 2 статті – у збірниках наукових праць, 2 публікації – у матеріалах наукових конференцій. Загаль-ний обсяг публікацій – 2,75 д.а., з яких особисто автору належать 2,5 д. а.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків, що викладені на 198 сторінках друкованого тексту. Ма-теріали дисертації містять 16 таблиць і 12 рисунків, які подано на 26 сторін-ках. Список використаних джерел із 214 найменувань уміщено на 19 сторінках, 1 додаток – на 2 сторінках.
Список литературы ВИСНОВКИ
Сучасний період світового розвитку машинобудування характеризуєть-ся значним посилюванням конкурентної боротьби. Конкурентна боротьба ро-звертається як на ресурсних ринках (конкуренція за природні, трудові, фінансові ресурси), так і на ринках готової продукції машинобудування, яка до того ж є основою функціонування всіх інших галузей промисловості. Осо-бливо ці процеси стосуються внутрішньогалузевої конкуренції у вітчизняно-му машинобудуванні, яке до того ж знаходиться на стадії стагнації, обумовленою нестабільною загальноекономічною і політичною ситуацією в країні, наслідком чого є відсутність стійких конкурентних переваг у порів-нянні зі світовими виробниками, які розглядаються нами як результат діяль-ності підприємства, а не як результат державної підтримки. Тому, важливого значення для підприємства за таких умов набувають питання освоєння су-часних ринково-орієнтованих методів управління, та розробки нових конце-пцій і підходів до забезпечення конкурентоспроможності. Одним із таких підходів є забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі за-безпечення його економічної стійкості. У зв’язку з цим у науковій літературі навіть використовується словосполучення „стійка конкурентоспроможність” та „конкурентостійкість”, що підкреслює необхідність досягнення підприєм-ством конкурентних переваг на деякий значний проміжок часу, тобто стійких конкурентних переваг.
У більшості досліджень конкурентні переваги розглядаються як основа формування конкурентоспроможності. Але, якщо розглядати конкурентну перевагу як рівень ефективного використання наявних у його розпорядженні ресурсів, або як засіб задоволення потреби ринку або досягнення мети під-приємства, то можна простежити їх орієнтацію на статичну миттєву наяв-ність, що наближує це поняття до категорії „потенціал”. Тому і існуючі способи забезпечення конкурентних переваг орієнтовані на вирішення обме-женого кола поточних економічних і соціальних питань в діяльності підпри-ємства на деякому короткому проміжку часу.
Щоб позбавитись вказаного недоліку, пропонується ввести поняття „стійка конкурентна перевага”, під якою розуміється результат інноваційної, інвестиційної, виробничої, маркетингової і збутової діяльності підприємства, які ведуть до довгострокового отримання кращих ніж у конкурентів резуль-татів роботи підприємства та є основою забезпечення його конкурентоспро-можності. Нестійкі конкурентні переваги можуть зникати або ослаблятися під впливом внутрішніх і зовнішніх змін в діяльності підприємства (напри-клад, податкові і тарифні пільги, які можуть бути відмінені у зв'язку із зміна-ми в податковому законодавстві). Стійкі конкурентні переваги повинні зберігатися в умовах змін у внутрішньому і зовнішньому середовищі, а оскі-льки основою функціонування машинобудівного підприємства є перетворен-ня ресурсів, то і стійкість конкурентних переваг виникає на основі якості і стійкості ресурсів підприємства до зовнішніх загроз.
Дослідження питання формування стійких конкурсних переваг та їх використання для забезпечення конкурентоспроможності підприємства пов’язано з визначенням споріднених характеристик економічних систем. До таких близьких за змістом характеристик підприємства можна віднести такі: „конкурентоспроможність”, „ефективність”, „економічна безпека” та „еко-номічна стійкість”. Але, проведений аналіз показав, що найбільш узагаль-нюючою характеристикою з наведених є конкурентоспроможність підприємства. Кожна з інших зазначених вище характеристик є необхідним елементом забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Так, еконо-мічна ефективність є обов’язковою складовою конкурентоспроможності під-приємства, оскільки ефективність є результатом функціонування підприємства як виробничо-комерційної системи на основі трансформування ресурсів в процесі виробництва. Важливим аспектом ефективності є здат-ність забезпечити підприємств джерелами для формування конкурентоспро-можності. Економічна безпека має забезпечувати підприємству стан захищеності ресурсів, що дає можливість безпечно використовувати стійкі конкуренті переваги.
Дослідження показали, що однією з необхідних умов конкурентоспро-можності підприємства є його економічна стійкість. Результатом розвитку та поширення теорії стійкого економічного розвитку стало наявність багатьох різноманітних визначень поняття економічна стійкість. Проведений аналіз дозволяє уточнити поняття економічної стійкості підприємства, як комплекс-ну характеристику здатності підприємства до підтримки його функціонуван-ня в умовах конкуренції у довгостроковій перспективі, що становить основу забезпечення стійких конкурентних переваг. Уточнення поняття стійкої кон-курентної переваги дозволяє розглянути конкурентоспроможність підприєм-ства як узагальнюючу порівняльну характеристику підприємства, що виникає в результаті використання стійких конкурентних переваг та забезпечується на основі економічної стійкості підприємства.
Забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі його економічної стійкості є надзвичайно важливим та складним завданням, оскі-льки і економічна стійкість підприємства і його конкурентоспроможність є узагальнюючими характеристиками підприємства, для опису яких викорис-товується значна кількість чинників зовнішнього і внутрішнього середовища.
Таким чином, дослідження передумов забезпечення конкурентоспро-можності машинобудівного підприємства на основі його економічної стійко-сті дозволило уточнити співвідношення між основними характеристиками підприємства. Це дає змогу далі проаналізувати сучасні напрями досліджень у цій галузі, визначити найбільш придатний підхід до практичного викорис-тання та розробити класифікацію внутрішніх чинників, яка буде основою для застосування цього підходу в діяльності машинобудівних підприємств.
Економічна стійкість підприємства є узагальнюючою характеристикою підприємства як складної відкритої системи, тому можливості забезпечення економічної стійкості підприємства, пов'язані з використанням таких сучас-них напрямів досліджень як теорія хаосу, еволюційна теорія і теорія стійкості складних систем. Слід зазначити, що перші з двох зазначених теорій ще не достатньо окреслені у науці. Теорія хаосу та еволюційна теорія знаходяться на стадії становлення, що проявляється у відсутності практичних механізмів та інструментів забезпечення стійкості економічних систем.
Питання стійкості складних систем найбільш докладно викладено в за-гальній теорії систем, згідно якої стійкість будь-якої системи забезпечується наступними підходами: ресурсним, структурним, організаційним та динаміч-ним. Найбільшого поширення та практичної значущості в дослідженні еко-номічних процесів здобув ресурсний підхід, який базується на твердженні, що ринкове положення підприємства ґрунтується на унікальному поєднанні матеріальних і нематеріальних ресурсів підприємства і управлінні ними, то-му, як джерело конкурентних переваг виступає унікальна комбінація його специфічних видів ресурсів. Основне достоїнство цього підходу – всеосяж-ний, комплексний характер, оскільки в його рамках досліджуються найваж-ливіші чинники, що впливають на економічну стійкість підприємства, вивчаються основні процеси, що впливають на її забезпечення, проводиться аналіз розподілу і використання ресурсів підприємства, розглядаються еко-номічні індикатори, що відображають рівень економічної стійкості підприєм-ства, і розробляються заходи для забезпечення максимально високого її рівня. Стійкість конкурентної переваги згідно ресурсного підходу буде зале-жати від швидкості, з якою знецінюються або застарівають ті ресурси, на яких вони засновані.
Сукупність ресурсів і способів їх організації є основою формування стійких конкурентних переваг підприємства. Характеристика ресурсної бази підприємств багато в чому визначає відмінності між ними. Підприємство має в своєму розпорядженні певного набору матеріальних і нематеріальних ре-сурсів. При дослідженні питання забезпечення економічної стійкості в рам-ках ресурсного підходу були визначені ресурси підприємства, які є основою його стійких конкурентних переваг. Серед таких ресурсів різними дослідни-ками виділялися: рутинні процедури (прийняті порядки роботи); функціона-льні відмітні здібності підприємства; організаційна культура підприємства; невидимі активи, які неможливо імітувати або копіювати; здібність до орга-нізаційного навчання. Але, відмінності у складі ресурсів підприємства є і од-ним з головних дискусійних моментів ресурсного підходу. Так, деякі дослідники відносять до ресурсів підприємства такі поняття, як корпоративна культура, рутинні порядки роботи, здібність до організаційного навчання, тим самим визначаючи ресурс як категорію, що хоч і не є прямо або побічно чинником виробництва, але що приводить до виникнення конкурентної пере-ваги. Тобто у якості ресурсів розглядаються поняття, що є більшою мірою внутрішніми характеристиками або властивостями підприємства, ніж чинни-ками, що беруть участь в процесі створення вартості.
В роботі визначено, що для створення стійкої конкурентної переваги ресурси підприємства повинні відповідати таким вимогам: якості і стійкості до зовнішніх загроз. Якість ресурсу визначається як здатність окремого ре-сурсу підприємства, або їх сукупності відповідати умовам внутрішнього середовища підприємства з метою найбільш ефективного його використання. Стійкість до зовнішніх загроз розглядається як здатність окремого ресурсу підприємства, або їх сукупності запобігати погрозам, які виникають у зовні-шньому середовищі. Вплив сукупності чинників зовнішнього середовища ві-дображається показником зовнішньої загрози ресурсу.
Використання ресурсного підходу для забезпечення економічної стій-кості підприємства потребує удосконалення класифікації чинників економіч-ної стійкості підприємства, що пов'язане з можливостями класифікації визначеного деяким чином простору чинників. У відповідності до загально-прийнятого понятійного апарату, використовуваним в класифікаціях різних складних систем, доцільно використовувати наступні терміни: тип чинника (t) , клас чинника (k), рід чинника (r) і вид чинника (v).
В роботі виділено три типи чинників, що визначають рівень економіч-ної стійкості машинобудівного підприємства: зовнішні чинники макрорівня, зовнішні чинники найближчого оточення підприємства і внутрішні чинники. У кожному типі зовнішніх чинників економічної стійкості машинобудівного підприємства можна виділити класи чинників відповідно до процесів, що протікають в системах, оскільки саме процеси виступають сферами виник-нення різних чинників (економічні, соціальні, політичні, науково-технічні, природно-техногенні, кримінальні). Кожен клас зовнішніх чинників розпада-ється на відповідні роди чинників, відповідно до функцій підсистем, що ви-діляються. Наприклад, клас чинників економічної сфери складаються з родів чинників стабільності економічного законодавства, поточної економічної си-туації, споживчого середовища та ін. Кожен рід зовнішніх чинників може бу-ти роздільний на види чинників, які відповідають первинним елементам системи, що ще більше конкретизує чинник.
На відміну від зовнішніх чинників, добре вивчених в економічній літе-ратурі, класифікація внутрішніх чинників економічної стійкості машинобуді-вного підприємства є індивідуальною для кожного підприємства. Удосконалення класифікації внутрішніх чинників повинне ґрунтуватися на функціональному опису (виділення функцій, які підприємство виконує у зов-нішньому), структурному опису (розділення підприємства на підсистеми і елементи, і в подальшому встановлення взаємозв'язків між ними) і інформа-ційному опису (побудові системи інформаційних потоків підприємства, які є основою для ухвалення управлінських рішень) підприємства у межах ресурс-ного підходу. Класифікація чинників економічної стійкості машинобудівного підприємства з використанням ресурсного підходу має виступити основою оцінки впливу внутрішніх чинників на конкурентоспроможність підприємст-ва та вибору напрямів її забезпечення.
Застосування ресурсного підходу у класифікації чинників економічної стійкості машинобудівного підприємства дозволяє розглядати економічну стійкість підприємства як основу забезпечення його конкурентоспроможнос-ті, але, це вимагає розробки відповідного способу оцінки економічної стійко-сті як основи вибору напрямків забезпечення конкурентоспроможності. В роботі уточнено послідовність оцінки економічної стійкості підприємства шляхом введення показників якості ресурсів, стійкості ресурсів до зовнішніх загроз і зовнішньої загрози ресурсу, які є аналітичною основою формування стійких конкурентних переваг і визначення напрямів забезпечення конкурен-тоспроможності підприємства.
Визначення рівня економічної стійкості підприємства в автоматизова-ному режимі проводитися з використанням табличних процесів в середовищі EXEL. Аналіз динаміки показника економічної стійкості підприємства в ці-лому, по видах ресурсів і по класах ресурсів є одним з напрямків визначення резервів збільшення конкурентоспроможності.
За розробленою послідовністю визначено рівень економічної стійкості підприємства на основі експертної оцінки якості ресурсів, стійкості ресурсів до зовнішніх загроз і зовнішньої загрози ресурсу. Рівень економічної стійкос-ті було визначено на базі структурних підрозділів головного підприємства, які було створено з метою виконання частини функцій компанії і окремих послуг із забезпечення діяльності компанії як засновника: ДП „Модельник”, ДП „Схід”, ДП „Пластсервіс”, ДП „Трансмашінвест”, ДП „Точліт”.
Запропонована послідовність оцінки економічної стійкості підприємст-ва дає можливість визначити загальний рівень економічної стійкості підпри-ємства. Так, за результатами аналізу оцінки економічної стійкості підприємства було визначено, що рівень економічної стійкості ВАТ „ХК „Луганськтепловоз” є незадовільним (адже з максимально можливої оцінки в 1 бал, фактичний рівень економічної стійкості складає 0,24 балів). Крім того, визначення показника економічної стійкості за аналізованими видами ресур-сів або класом економічної стійкості підприємства дозволило виявити види ресурсів, що потребують першочергових заходів щодо збільшення стійкості. Так, в результаті аналізу отримана оцінка впливу чинників економічної стій-кості за структурою ресурсів підприємства, з якої можна бачити, що в цілому по підприємству найнижчий рівень економічної стійкості за фінансовими ре-сурсами підприємства, що визначає відповідний напрям управлінського впливу. До того ж, використання запропонованої послідовності оцінки ви-значає об’єкти виникнення нестабільності (серед аналізованих дочірніх під-приємств таким об’єктом є ДП „Пластсервіс” і ДП „Схід” рівень економічної стійкості за якими є найнижчим 0,18-0,19 балів відповідно) і розробити необ-хідні заходи щодо підвищення рівня економічної стійкості.
В роботі визначено, що економічна стійкість підприємства досягається на всіх етапах формування результату фінансово-господарської діяльності. В свою чергу, забезпечення конкурентоспроможності підприємства повинне здійснюватися на основі формування стійких конкурентних переваг, що дає змогу швидко й точно визначати напрями підвищення конкурентоспромож-ності. Ця обставина визначає необхідність формування відпо¬відного підходу до забезпечення конкурентоспроможності на основі економічної стійкості. Забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі економічної стійкості здійснюється за напрямками використання ресурсів: організаційно-управлінських і кадрових ресурсів підприємства (шляхом підвищення еконо-мічної стійкості системи планування, системи збуту, системи маркетингу, ка-дрових ресурсів, системи постачання, системи контролю), техніко-технологічних ресурсів підприємства (шляхом підвищення економічної стій-кості дослідницького виробництва, основного виробництва, допоміжного ви-робництва, обслуговуючого виробництва), фінансових ресурсів підприємства (шляхом підвищення економічної стійкості процесів фінансування оновлення основних засобів, фінансування коштів іммобілізованих у запасах, фінансу-вання дебіторської заборгованості, фінансування інноваційної діяльності, фі-нансування резервів, фінансування розвитку).
Кожний із зазначених напрямів забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі економічної стійкості реалізується на двох взаємо-пов’язаних рівнях: організаційному і економічному. Організаційний рівень забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі економічної стійкості включає такі елементи: організацію системи управління, що забез-печує стійкість виробництва і виконання програми розвитку та досягається за рахунок забезпечення якості продукції на основі організації процесів плану-вання і контролю якості на всіх стадіях створення продукції; організацію ви-робництва, що включає формування стійкої виробничої структури, забезпе-чення безперервності, ритмічності, пропорційності і прямоточності виробництва; організацію інноваційної діяльності, що включає розробку і ух-валення рішень стосовно інноваційної діяльності підприємства в нестабіль-них умовах зовнішнього середовища. Економічний рівень забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі економічної стійкості включає такі елементи: економічна ефективність процесів оновлення (забез-печення не обхідного рівня оснащеності парку устаткування, сприятливої динаміки структури виробничих основних засобів, оновлення технічної бази підприємства), мінімізація витрат (досягнення виробничого ефекту масштабу і маркетингового ефекту масштабу), загальна ефективність підприємства (ефективність основного і обігового капіталу).
Апробація запропонованих напрямків забезпечення конкурентоспро-можності підприємства на основі економічної стійкості дозволила проаналі-зувати динаміку показника економічної стійкості ВАТ „ХК „Луганськтепловоз” в цілому, по видах ресурсів і по класах ресурсів, що ста-ло передумовою для визначення резервів збільшення конкурентоспроможно-сті. За розробленою послідовністю оцінки було визначено рівень конкурентоспроможності підприємства на основі експертної оцінки якості ресурсів, стійкості ресурсів до зовнішніх загроз і зовнішньої загрози ресурсу. Визначення показника економічної стійкості за аналізованим видом ресурсу або класом економічної стійкості підприємства дозволило виявити види ре-сурсів, що потребують першочергових заходів, для запобігання зниження конкурентоспроможності на деякий момент часу. Це дало змогу визначити напрямки забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі економічної стійкості та дозволило використати розроблені рекомендації в діяльності ВАТ „ХК „Луганськтепловоз”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адаманова З.О. Системная конкурентоспособность нацио¬нальной экономики в контексте инновационного развития // Вісник До¬нецького наці-онального університету. Серія В: Економіка і право. – 2005. – № 1. – С. 118-126.
2. Азоев Г.Л., Челенков А.П. Конкурентные преимущества фирмы. – М.: ОАО „Ти¬пография „Новости”, 2000. – 255 с.
3. Айвазян С. А., Балкинд О. Я., Баснина Т. Д. и др. Стратегии бизнеса. Справочник / Под редакцией Г. Б. Клейнера. – М.: КОНСЭКО, 1998. – 317 с.
4. Акимова И.М. Промышленный маркетинг. – К.: О-во „Знания”, КОО, 2001. – 294 с.
5. Алексеев Н. Идеология компаний и изменения в организации // Проблемы теории и практики управления. – 1998. – № 4 – С. 42-53.
6. Андреева Л., Миргородская Е. Взгляд на системную конкурен¬тоспособность как доминанту устойчивого экономического развития // Эко-номист. – 2004. – № 1. – С. 81-88.
7. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: тео¬рія та механізм реалізації. Монографія. – К.: КНЕУ, 2004. – 275 с.
8. Арнольд В.Н. Теория катастроф. – М.: Наука, 1990. – 128 с.
9. Ахматова М.В., Попов Е.В. Теоретические модели конкурен¬тоспособности // Маркетинг. – 2003. – № 4(71). – С. 25-38.
10. Баев Л.А. Интенсивная самоорганизация экономических систем: Концепция, теория, модели. – Челябинск: ЧГТУ, 1992. – 268 с.
11. Бажал Ю. Основне протиріччя науково-технологічної сфери української економіки // URL: http://www.ukrstat.gov/ua/nllstat/magazine/4_ 99/Bazhal.html.
12. Базилюк Я.Б. Конкурентоспроможність національної економіки: сутність та умови забезпечення. Монографія. – К.: НІСД, 2002. – 132 с.
13. Барановский О. Определение показателей экономической безопас-ности // Экономика. Финансы. Право. – 1999. – № 8. – С. 14-16.
14. Бендиков М. Экономическая безопасность промышленного пред-приятия (организационно-методический аспект) // Консультант директора. – 2000. – № 2. – С. 7-13.
15. Берталанфи Л. Общая теория систем – критический обзор. – В кн.: Исследования по общей теории систем. – М.: Мысль, 1969. – С. 23-24.
16. Богданов А.А. Тектология. (Всеобщая организационная наука). В 2-х кн.: Кн. 1. – М.: Экономика, 1989. – 304 с.
17. Большаков А.С., Михайлов В.И. Современный менеджмент: теория и практика. – СПб.: Питер, 2000. – 247 с.
18. Бузько И.Р. Экономический риск (методы анализа, оценки и огра-ничения). – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1996. – 331 с.
19. Василенко А.В. Менеджмент устойчивого развития предприятий: Монография. – К: Центр учебной литературы, 2005. – 648 с.
20. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: Навч. по-сібник. – К: Центр учебной литературы, 2003. – 504 с.
21. Вишняков Я. Д., Рыбкин С. А. Учет враждебности рынка при осуще-ствлении внешнеторговой деятельности // Менеджмент в России и за рубе-жом. – 1998. – № 6. – С. 61-68.
22. Войчак А.В., Камишніков Р.В. Конкурентні переваги підприємства: сутність і класифікація // Маркетинг в Україні. – 2005. – № 2. – С. 50-53.
23. Вольский А. Инновационный фактор обеспечения устойчивого эко-номического развития // Вопросы экономики. – 2000. – № 1. – С. 4-12.
24. Воронкова А.Э. и др. Поддержка конкурентоспособного по¬тенциала предприятия / А.Э. Воронкова, В.П. Пономарев, Г.И. Дибнис. – К.: Техника, 2000. – 152 с.
25. Воронкова А.Э., Болтоджи В.В. Принятие стратегических управ-ленческих решений на основе диагностики состояния предпри¬ятия // Вісник Донецького державного університету управління. – 2005. – № 1(31). – С. 110-114.
26. Воронкова А.Э. Организационное обеспечение поддержания и по-вышения конкурентоспособности предприятия // Прометей: регіональний зб. наук. праць з економіки. – Донецк: ООО „Одісей”, 1999. – С. 223-229.
27. Воронкова А.Э. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация. Монография. – Лу-ганск: Изд-во ВНУ, 2000. – 315 с.
28. Галгаш Р.А. Структура предприятия как стратегический управляе-мый параметр // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Вип. 9. Ч. II. – Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2002. – С. 161-164.
29. Гальчинский А. Дееспособность государства // Зеркало неде¬ли. – 2000. – № 12(285). – С. 3-15.
30. Гарнова В.Ю. Механизм повышения экономической устойчивости угледобывающего предприятия. – М.: Знание, 1999. – 17 с.
31. Гашо И.А. Финансовая устойчивость предприятия в свете общей теории устойчи¬вости// URL: http://www.aup.ru.
32. Геєць В.М. Нестабільність і економічне зростання. – К.: Ін-т економ. прогнозування НАН України, 2000. – 342 с.
33. Гельвановский М., Жуковская В., Трофимова И. Конкуренто¬способность в микро-, мезо- и макроуровневом измерениях // Российский экономический журнал. – 1998. – № 3. – С. 67-77.
34. Георгиевский А. Б. Эволюция адаптации. – Ленинград: Наука, 1989. – 188 с.
35. Горбанев М.М. Международные рейтинги конкурентоспособ¬ности и что они на самом деле измеряют? // Дискуссионная работа. – 2002. – 21 с.
36. Горячев В.С. Информация и ее защита // Вопросы защиты информа-ции. – 1994. – № 2. – С. 13-18.
37. Грант Р.М. Ресурсная концепция конкурентных преимуществ: практические выводы для формулирования стратегии // Вестник Санкт-Петербургского Университета. Серия 8. Менеджмент. Вып. 3. – 2003. – № 4 – С. 16-24.
38. Даль В. Толковый словарь. – М.: ГИИ и НС, 1995. – 650 с.
39. Деревицкий Д.П., Фрадков А.Л. Прикладная теория дискретных адаптивных систем управления. – М.: Наука, 1981. – 216 с.
40. Державне регулювання економіки України: методологія, на¬прями, тенденції, проблеми / За ред. д-ра екон. наук М.М. Якубовського. – К.: НДЕІ Міністерства економіки України, 2005. – 410 с.
41. Держак Л.Н., Харитонова О.С. Діагностика конкурентноздатності підприємств // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2006. – № 10(104). – С. 238-242.
42. Дибнис Г.И., Стрюк Н.Ф., Чумаченко Г.В. Исследование влияния внешней среды работы и развития предприятия малого и среднего бизнеса в Луганской области // Економіка, менеджмент, підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського державного університету. Вип. 4. – Луганськ: СДУ – 2001. – С. 191-195.
43. Дикань В.Л. Обеспечение конкурентоустойчивости предпри¬ятий: Монография. – Харьков: Основа, 1995. – 160 с.
44. Дикань В.Л. Реформирование экономики Украины и конкуренто-устойчивость предприятий. – Харьков: Основа, 1997. – 345 с.
45. Должанський І.З., Загорна Т.О. Конкурентоспроможність підприєм-ства: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 384 с.
46. Долятовский В.А., Аксаков И.А., Коханенко И.К. Методы эволюци-онной и синергетической экономики в управлении: Монография. – Отрадная: РГЭУ – ИУБиП – ОГИ, 2001. – 577 с.
47. Економіка України: стратегія і політика довгострокового роз¬витку / За ред. В. М. Гейця. – К.: Ін-т екон. прогнозування, 2003. – 412 с.
48. Емельянов С. В. США: международная конкурентоспособность на-циональной промышленности. – М.: Международные отношения, 2001. – 408 с.
49. Єрмошенко М.М. Проблеми самоорганізації і самозахисту підпри-ємництва. – Київ-Харків: Міжнар. спілка укр. підприємців, 2001. – 238 с.
50. Жаліло Я.А., Базилюк Я.Б. Конкурентоспроможність еконо¬міки України в умовах глобалізації / Конкурентоспроможність: країна, регіон, під-приємство / Рада конкурентоспроможності України. За ред. Ю.В. Полунєєва. – К.: ЛАТ&К, 2006. – 176 с.
51. Забродский В., Капустин Н. Теоретические основы оценки эконо-мической безопасности отрасли и фирмы // Бизнес-информ. – 1999. – № 15 – 16. – С. 35-37.
52. Загайтов И.Д., Половинкин П.Д. Экономические проблемы повы-шения устойчивости производства. – М.: Экономика, 1984. – 196 с.
53. Закс С. Эволюционная теория организации // Проблемы теории и практики управления. – 1998. – №1. – URL: http://www.ptpu.ru.
54. Запоточний I.В., Захарченко В.І. Державне регулювання регіо¬нальної економіки / За заг. ред. проф. В. I. Захарченка. – Харків; Львів; Оде-са: ТОВ „Одісей”, 2003. – 592 с.
55. Зозульов О. Про посилення конкурентних переваг підприємства // Економіка України. – 2003. – № 8. – С.33-38.
56. Зубанов Н.В. Анализ устойчивости относительно поставленной це-ли как один из подходов к описанию функционирования предприятия в усло-виях неопределенности: Монография. – Самара: СГУ, 2000. – 198 с.
57. Иванов Ю. Б. Конкурентоспособность предприятия в условиях формирования рыночных отношений. – Харьков: ХГЭУ, 1997. – 264 с.
58. Иванов Ю. Б. Конкурентоспособность предприятия: оценка, диаг-ностика, стратегия. – Харьков: ХНЭУ, 2004. – 256 с.
59. Калита П.Я. Сходження до європейської досконалості / Кон¬курентоспроможність: країна, регіон, підприємство. Рада конкуренто¬спроможності України: За ред. Ю.В. Полунєєва. – К.: ЛАТ&К, 2006. – С. 147-159.
60. Калман Р., Фалб П., Арбиб М. Очерки по математической теории систем. – М.: Мир, 1971. – 400 с.
61. Капустин Н. Экономическая безопасность отрасли и фирмы // Биз-нес-информ. – 1999. – № 11-12. – С. 45-47.
62. Касич А.О. Стратегічні орієнтири інноваційного розвитку машино-будування України // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 7(73) – С. 32-40.
63. Катькало В.С. Ресурсная концепция стратегического управления: генезис основных идей и понятий. // Вестник Санкт-Петербургского Универ-ситета. Серия 8. Менеджмент. Вып. 3. – 2002. – С. 42-54.
64. Керанчук Т. Финансовая стабильность предприятия и методические аспекты ее оценки // Экономика Украины. – 2000. – № 1. – С.82-85.
65. Кизим М.О., Забродський В.А., Зінченко В.А., Кончак Ю.С. Оцінка і діагностика фінансової стійкості підприємства: Монографія. – Харьков: ВД „ІНЖЕК”, 2003. – 144 с.
66. Кирцнер И.М. Конкуренция и предпринимательство. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 239 с.
67. Клейнер Г.В. и др. Предприятие в нестабильной экономичес¬кой сре-де: риски, стратегии, безопасность / Под общ. ред. С.А. Панова. – М.: Эконо-мика, 1999. – 463 с.
68. Клюка Ю.Б. Бізнесове середовище як форма сприяння інновацій¬ному розвитку / Державне регулювання економіки України: методологія, на-прями, тенденції, проблеми / За ред. д-ра екон. наук М. М. Якубовського. – К.: НДЕІ Міністерства економіки України, 2005. – С. 213-221.
69. Ковалёв Д., Плетникова И. Количесвенная оценка уровня экономи-ческой безопасности предприятий // Экономика Украины. – 2001. – № 4. – С. 35-40.
70. Коваленко Н.В. Комплексная оценка конкурентоспособности про-мышленных предприятий на внутреннем рынке// Прометей: регіональний зб. наук. праць з економіки. Вип. 3(24). – Донецьк: ТОВ “Юго-Восток, ЛТД”, 2007. – С. 305-308.
71. Коваленко Н.В. Ресурсно-відтворювальний підхід до оцінки конку-рентоспроможності підприємства // Економіка промисловості. – 2007. – № 4. – С. 133-138.
72. Козаченко Г.В. Воронкова А.Е., Медяник В.Ю., Назаров В.В. Малий бізнес: стійкість та компенсаторні можливості: Монографія. – Київ: Лібра, 2003. – 328 с.
73. Козаченко Г.В., Пономарьов В.П., Ляшенко О.М. Економічна безпе-ка підприємства: сутність та механізм забезпечення: Монографія. – К.: Лібра, 2003. – 280 с.
74. Колбачев Е.Б., Туников В.А. Организационно-экономические про-блемы устойчивого функционирования производственных систем в машино-строении. – Ростов-на-Дону: Изд-во СКНЦ ВШ, 2003. – 256 с.
75. Конкурентное преимущество: Как достичь высокого результата и обеспечить его устойчивость / Под. ред. О. Нижельской. – М.: Альпина - Би-знес - Букс, 2005. – 714 с.
76. Конкурентоспособность регионов: теоретико-прикладные ас¬пекты / Под ред. проф. Ю.К. Перского, доц. Н.Я. Калюжновой. – М.: ТЕИС, 2003. – 472 с.
77. Конкурентоспроможність національної економіки / За ред. д-ра екон. наук Б.Є. Кваснюка. – К.: Фенікс, 2005. – 582 с.
78. Конкурентоспроможність: країна, регіон, підприємство / За ред. Ю. В. Полунєєва. – К.: ЛАТ&К, 2006. – 176 с.
79. Корняков В.И. Результаты и затраты как фундаментальне категории науки // Философия хазяйства: Альманах Центра обществ. наук и экономич. ф-та МГУ М.В. Ломоносова. – 2001. – № 2. – С. 108-124.
80. Костырко Л.А. Финансовый анализ. – Луганск: Изд-во ВУГУ, 1998. – 199 с.
81. Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмент: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 520 с.
82. Кузнецов Ю. Развитие методологии менеджмента// Проблемы тео-рии и практики управления. – 1997. – № 4. – URL: http://www.ptpu.ru.
83. Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика / В.В. Ку-лішов. – К.: Ніка-Центр, 2002. – 212 с.
84. Кухтин В. С. Системно-структурный подход и специфика философ-ского знания // Вопросы философии. – 1968. – № 11. – С. 47-68.
85. Лифиц И. М. Теория и практика оценки конкурентоспособно¬сти то-варов и услуг. – М.: Юрайт-М, 2001. – 224 с.
86. Луцишин З. О. Глобалізація світу та проблеми економічної безпеки держави // Актуальні проблеми Міжнародних відносин. Зб. наук. праць Київ-ського національного університету імені Тараса Шевченка Вип. 25. – К.: Ки-їв. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2000. – С. 34-42.
87. Майєр Дж., Олесневич Д. Міжнародне середовище бізнесу: Конку-ренція та регулювання у глобальній економіці / Пер з англ. – К.: Либідь, 2002. – 703 с.
88. Маккей П. Технология и управление финансами компании // Про-блемы теории и практики управления. – 1998. – № 5. – URL: http://www.ptpu.ru.
89. Максимов В.В., Войшвілло В.Д. Організація виробництва: Навчаль-ний посібник. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2006. – 232 с.
90. Маленков Ю.А. Новые методы инвестиционного менеджмента. – СПб.: Бизнес-пресса, 2002. – 208 с.
91. Маркс К. Капитал: Критика политической экономии. – М.: Полит-издат. – 1978. – 907 с.
92. Маршалл А. Принципы экономической науки. В 2-х т. – М.: Про-гресс, 1993. – 806 с.
93. Машинобудування в Україні: тенденції, проблеми, перспективи / Під заг. ред. чл.-кор. НАН України Б.М. Данилишина. – Ніжин: ТОВ „Видав-ництво „Аспект-Поліграф”, 2007 – 308 с.
94. Меньшова Л.В. Устойчивость развития малых предприятий на ос-нове моделирования // Автореф. дис канд. экон. наук: 08.00.05 – СПб.: С.Петербург. инж.-экон. ин-т им. П. Тольятти, 1992. – 20 с.
95. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1993. – 702 с.
96. Мильгром Д. А. Оценка конкурентоспособности экономи¬ческих технологий // Маркетинг в России и за рубежом. – 1999. – № 2. – С. 45-48.
97. Миргородская Е.О. Конкурентоспособность как интегральное свой-ство рыночной системы хозяйствования // Философия хозяйс¬тва. – 2005. – № 4. – С. 203-213.
98. Михайлов О.В. Основы мировой конкурентоспособности. – М.: По-знавательная книга плюс, 1999. – 529 с.
99. Назаров В.В. Способы поддержки устойчивости предприятий мало-го бизнеса // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць Схід-ноукраїнського державного університету. Вип. 4. – Луганськ: СДУ, 2001. – С. 220-226.
100. Николис Г., Пригожин И. Сaмооргaнизaция в нерaвновесных системaх. – М.: Мир. – 1979. – 254 с.
101. Новиков Д.А., Петраков С.Н. Курс теории активных систем. – М.: СИНТЕГ, 1999. – 108 с.
102. Общая теория систем / Иванов А.М., Петров В.П., Сидоров И.С., Козлов К.А. – СПб.: Научная мысль, 2005. – 480 с.
103. Ожегов С.И. Толковый словарь. – М.: Русский язык, 1983. – 816 с.
104. Олейников Е.А. Основы экономической безопасности. (Государ-ство, регион, предприятие, личность) / Под ред. Е.А. Олейникова. – М.: ЗАО Бизнес школа „Интел-Синтез”, 1997. – 288 с.
105. Орлов П.А., Піддубна А.І. Розвиток управління міжнародною кон-курентоспроможністю підприємства: системний підхід / Управлін¬ня розвит-ком. – 2005. – № 1(33). – С. 114-119.
106. Осадник В. Значение интеграции рыночного и ресурсного подхо-дов для стра¬тегического управления предприятием // Проблемы теории и практики управления. – 2001. – №4 – URL: http://www.ptpu.ru.
107. Павленко Ф., Якубовский Н. Повышение конкурентоспособ¬ности производства в странах с переходной экономикой // Экономика Украины. – 1998. – № 11. – С. 28-32.
108. Паламарчук О.І. Принципи формування системи господарського обліку – аспект економічної безпеки // Зб. наук. праць Одеського держ. екон. ун-ту. Вип. 4. – Одеса: ОДЕУ, 1999. – С. 179-183.
109. Пастухова В.В. Принцип адаптивности в контексте устойчивого развития пред¬приятия // Управление организационным развитием социально-экономических систем. – 2005. – №5. – С. 22-34.
110. Пашутин С. Феномены устойчивости бизнеса на российском рынке // URL: http://www.aup.ru.
111. Пейс Р. Парадигмы конкурентоспособности // Пер. с англ. / Под ред. Н.Я. Петракова. – М.: Экономика, 1995. – 236 с.
112. Перегудов Ф.И., Тарасенко Ф.П. Введение в системный анализ. – М.: Высшая школа, 1989. – 543 с.
113. Печенкин А., Фомин В. Об оценке конкурентоспособности то¬варов и товаропроизводителей // Маркетинг. – 2000. – №2. – С. 22-26.
114. Пилипенко И.В. Конкурентоспособность стран и регионов в ми-ровом хозяйстве: теория, опыт малых стран Западной и Северной Европы. – Смоленск: Ойкумена, 2005. – 496 с.
115. Писаренко С.М., Семів С.Р. Моренова Н.Ю. Конкурентоспромо-жність регіонів України в умовах поглиблення міжнародної ін¬теграції / Кон-курентоспроможність: країна, регіон, підприємство / За ред. Ю.В. Полунєєва. – К.: ЛАТ&К, 2006. – С. 105-113.
116. Піддубна Л. I. Просторово-темпоральний ракурс проблеми кон-курентоспроможності економіки України // Управління розвитком. (ХНЕУ). – 2007. – № 1. – С. 21-24.
117. Піддубна Л.І. Конкурентоспроможність економічних систем: тео-рія, механізм регулювання та управління: Монографія. – Х.: ВД „ІНЖЕК”, 2007. – 308 с.
118. Піддубна Л.І. Конкурентоспроможність у новій системі коорди-нат// Економіка розвитку. – 2004. – № 2(30). – С. 24- 29.
119. Піддубна Л.І. Технологічна конкурентоспроможність підпри¬ємства і сучасні стратегії формування // Вісник Харківського державного економічного університету. – 2001. – № 4(20). – С. 95-99.
120. Піддубна Л.І. Феноменологія конкурентоспроможності: в пошу-ках нової парадигми // Социальная экономика. – 2004. – № 1. – С. 73-81.
121. Піддубна Л.І. Феноменологія конкурентоспроможності: іс¬торична динаміка явища // Социальная экономика. – 2004. – № 3. – С. 150-156.
122. Піддубна Л.І., Семікоп Ю.О. Оцінка привабливості зовнішніх ри-нків на основі системного підходу та статистичних методів розпізна¬вання // Економіка розвитку. – 2006. – № 4(40). – С. 11-13.
123. Піддубний І.О., Піддубна Л.І. Управління міжнародною конку¬рентоспроможністю підприємства: Навч. посіб. / За ред. проф. І.О. Під-дубного. – Харків: ВД „ІНЖЕК”, 2004. – 264 с.
124. Плюта В. Сравнительный многомерный анализ в экономичес¬ких исследованиях: методы таксономии и факторного анализа. – М.: Статистика, 1980. – 152 с.
125. Полунєєв Ю.В. Конкурентоспроможність країни як чинник згур-тування і успіху нації // Конкурентоспроможність: країна, регіон, підприємс-тва // За ред. Ю. В. По¬лунєєва. – К.: ЛАТ&К, 2006. – С. 9-14.
126. Пономаренко В.С, Ястремская Е.Н., Луцковский В.М. и др. Ме-ханизм управления предприятием: стратегический аспект. – Харь¬ков: ХГЭУ, 2002. – 252 с.
127. Попов Е.В. Рыночный потенциал предприятия. – М.: Эконо¬мика, 2002. – 560 с.
128. Попов С.А. От анализа глобального рынка к стратегии конкретно-го предприятия // Консультант директора. – 1998. – № 6. – С. 17.
129. Попович Н. Оценка экономической устойчивости угольного предприятия в условиях реструктуризации отрасли // Автореф. дис. канд. экон. наук. – М.: МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1997. – 17 с.
130. Портер М. Международная конкуренция. – М.: Междунородные отношения, 1993. – 896 с.
131. Портер М. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой. – СПб.: Специальная литература, 1996. – 510 с.
132. Портер М. Стратегія конкуренції: Пер. з англ. – К.: Ос¬нови, 1998. – 390 с.
133. Постон Т., Стюaрт И. Теория кaтaстроф и ее приложения. – М.: Мир, 1980. – 267 с.
134. Прангишвили И.В., Бурков В.Н., Горчидзе И.А. и др. Системные закономерности и системная оптимизация. – М.: Синтег, 2004. – 208 с.
135. Предприятие в нестабильной рыночной среде: риски, стратегия, безопасность / Г.Б. Клейнер, В.Л. Тамбовцев, Р.М. Качалов. – М.: Экономка, 1997. – 189 с.
136. Равновесие и неравновесие социально-экономических систем / Под ред. акад. А.И. Добрынина, проф. Д.Ю. Миропольского. – СПб.: Изда-тельство СПбГУЭФ, 1998. – 342 с.
137. Розвиток секторів і товарних ринків України / За ред. проф. В.О. Точиліна. – Уж¬город: ІВА, 2001. – 400 с.
138. Роуз М., Майкл Д., Даелленбах У. Переосмысление методов ис-следований для ресурсной концепции: выявление источников устойчивых конкурентных преимуществ // Российский журнал менеджмента. – 2003. – № 2. – С. 115-126.
139. Румянцев А.Ф. Социальные аспекты устойчивого развития хозяй-ственных система / Экономическая устойчивость и инвестиционная актив-ность хозяйственных систем. – М.: РАГС, 1996. – 108 с.
140. Саліхова О., Руденко Ю. Внутрігалузева міжнародна торгівля як критерій технологічного рівня країни // Економіст. – 2006. – № 5 – С. 24-28.
141. Саридис Дж. Самоорганизующиеся стохастические системы управления. – М.: Наука, 1980. – 400 с.
142. Севастьянов А.В. Оценка экономической устойчивости предпри-ятий // Вопросы экономики. – 2000. – № 2. – С. 7-14.
143. Синько В.И. Конкуренция и принципы обеспечения конкуренто-способности промышленной продукции // Вестник машиностроения. – 1999. – № 1. – С. 3-15.
144. Системный анализ и принятие решений: словарь-справочник. Учеб. пособ. для вузов / Под ред. В.Н. Волковой, В.Н. Козлова. – М.: Высш. шк., 2004. – 616 с.
145. Сімех Ю.А. Визначення поняття конкурентостійкість підприємст-ва // URL: http: // www. nbuv. gov. ua / portal / Soc_Gum / VMSU / 2007 – 01 / 07 suapkp.htm
146. Скаржевская Т.А. Организационно-экономический механизм ус-тойчивого раз¬вития экономики промышленных предприятий // Автореферат дис. канд. экон. наук. – Н.Новгород, 2002. – 23 с.
147. Скубенко В.П. Условия и формы адаптации предприятий к ры-ночным условиям. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999. – 224 с.
148. Скурихин В.И. и др. Проектирование систем адаптивного управ-ления производством. – Харьков: Изд-во при Харьк. ун-те, 1984. –206 с.
149. Скурихин В.Н., Забродский В.А., Копейченко Ю.В. Адаптивные системы управления машиностроительным производством. – М.: Экономика, 1988. – 234 с.
150. Славин М.Б. Системный подход в микроэкономике. – М.: ТЕИС, 2000.
151. Советский энциклопедический словарь / 2-е изд. – М.: Сов. эн¬циклопедия, 1982. – 1600 с.
152. Соколова Л.В. Конкурентоспособность предприятия и критерии ее оценки / Маркетинговые исследования. – Харьков: НВФ „Студцентр”, 2001. – С. 180-182.
153. Солоу Р. Развитие теории экономического роста /Пер. с англ. – М.: Экономика, 1980. – 279 с.
154. Статистичний щорічник України за 2005 рік. – К.: Держкомстат України, 2006. – 576 с.
155. Стратегии бизнеса / Под ред. Клейнера Г.Б. – М.: КОНСЭКО, 1998. – 372 с.
156. Стратегическое управление организационно-экономической ус-тойчивостью фирмы: Логистикоориентированное проектирование бизнеса / Под ред. А.А. Колобова, И.Н. Омельченко. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Бау-мана, 2001. – 600 с.
157. Стратегическое управление организационно-экономической ус-тойчивостью промышленных предприятий / Под. ред. А.А. Колобова. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 2001. – 560 с.
158. Стрельников А.И. Показатели устойчивости функционирования производственно-коммерческих организаций // Машиностроение. – 2002. – № 1. – С. 57-60.
159. Сумин В.А. Устойчивость системы управления предприятием в условиях экономической безопасности // Материалы X международной науч-но-практической конференции. – 2001. – С. 160.
160. Тамбовцев В.Л. Экономическая безопасность хозяйственных сис-тем: структура проблемы // Вестник Московского государственного универ-ситета. Сер. 6: Экономика. – 1995. – № 3. – С. 3-9.
161. Тридід О.М. Комплексна оцінка конкурентного статусу підприєм-ства // Економіка розвитку. – 2002. – № 2(22). – С. 75-76.
162. Уемов А.И. Системный подход и общая теория систем. – М.: Мысль, 1978. – 325 с.
163. Уемов А.И. Системы и системные параметры / Проблемы фор-мального анализа систем. – М.: Мысль, 1968. – 224 с.
164. Україна і світова економіка: оцінка ризиків та рекоменда¬ції щодо економічної політики // Інститут економічних досліджень та політичних кон-сультацій. – К.: Вид-во „К. І. С”, 2002. – 80 с.
165. Україна у цифрах у 2005 році: корот. стат. довід. / Держкомстат України. – К.: Техніка, 2006. – 256 с.
166. Уотерман Р. Фактор обновления: Как сохраняют конкурентоспо-собность лучшие компании / Пер. с англ. Под ред. В. Т. Рысина. – М.: Про-гресс, 1998. – 363 с.
167. Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умо¬вах глобалізації економічного розвитку: Монографія. У 2 т. – Т. II / Д.Г. Лук'яненко, А.М. Поручник, Л.Л. Антонюк та ін. – К.: КНЕУ, 2006. – 592 с.
168. Фальцман В., Синицын В. Стратегия промышленного роста // Экономист. – 2003. – № 8. – С. 28-38.
169. Фатхутдинов Р.А. Стратегическая конкурентоспособность: Учебник / P.А. Фатхутиднов. – М.: Экономика, 2005. – 504 с.
170. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность организации в усло-виях кризиса: экономика, маркетинг, менеджмент. – М.: Маркетинг, 2002. – 886 с.
171. Фінансові результати діяльності підприємств України за 2006 р. Динаміка індексів виробництва машинобудування, ремонту та монтажу ма-шин і устаткування // URL: http://www.ukrstat.gov.ua.
172. Флейшман Б.С. Элементы теории потенциальной эффектив¬ности сложных систем. – М.: Сов. радио, 1971. – 225 с.
173. Фоломьев А.Н. Устойчивость предприятий в рыночном хозяйстве / Экономика и организация рыночного хозяйства. – М.: Прогресс, 1995. – 170 с.
174. Фомин Я.А. Диагностика кризисного состояния предприятия: Учеб. пособ. для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 349 с.
175. Франчук В.И. Основы построения организационных систем. – М.: Экономика, 1991. – 287 с.
176. Хайек Ф. Конкуренция как процедура открытия // Мировая эко-номика и международные отношения. – 1989. – № 12. – С. 24-29.
177. Хамел Г., Прохалад К. Конкурируя за будущее. – М.: Олимп-Биз¬нес, 2002. – 216 с.
178. Харитонова О.С. Анализ уровней обеспечения устойчивости предприятия на основе управления его конкурентоспособностью // Прометей: регіональний зб. наук. праць з економіки. Вип. 3(24). –Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, ЛТД”, 2007. – С. 250-254.
179. Харитонова О.С. Анализ элементов конкурентоспособности в системе обеспечения устойчивости предприятия // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2007. – № 1(107). – С. 474-477.
180. Харитонова О.С. Взаимосвязь устойчивости и конкурентоспо-собности предприятия // Матеріали XI Міжнародної науково-практичної конференції „Фінанси України”. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. – С. 102-103.
181. Харитонова О.С. Как привлечь стратегического инвестора // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2006. – № 5(99). – С. 211-213.
182. Харитонова О.С. Конкурентное преимущество как стратегиче-ская цель предприятия // Прометей: регіональний зб. наук. праць з економіки. Вип. 2(20). – Донецьк: ТОВ “Юго-Восток, ЛТД”, 2006. – С. 183-186.
183. Харитонова О.С. Конкурентоспроможність в системі забезпечен-ня стійкого розвитку підприємства // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2007. – № 9(15). – С. 231-232.
184. Харитонова О.С. Мягкие параметры конкурентоспособности // Тези доповідей VII Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів і молодих учених „Конкурентоздатність територій і підприємств у взаємозалежному світі”. – Донецьк: ДЕГІ. – 2005. – С. 111-113.
185. Харитонова О.С. Підвищення ефективності інвестиційної політики у харчової промисловості на Україні // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2007. – № 11(93). – С. 246-249.
186. Харитонова О.С. Повышение конкурентоспособности предпри-ятия на основе оптимизации затрат на производство продукции // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2006. – № 12(106). – С. 195-198.
187. Харитонова О.С. Ресурсы как фактор конкурентного преимуще-ства предприятия // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2006. – № 4(98). Ч. 2. – С. 168-172.
188. Целикова Л.В. Конкурентоспособность субъектов рынка и меха-низм ее оценки // Вестник Московского государственного университета. Се-рия 6: Экономика. – 2000. – №2. – С. 57-67.
189. Чернега О.Б. Управление конкурентоспособностью в усло¬виях трансформации экономических отношений. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999. – 448 с.
190. Чистилин Д.К. Самоорганизация мировой экономики: Евра¬зийский аспект. – М.: Экономика, 2004. – 237 с.
191. Човушян Э.О., Сидоров М.А. Управление риском и устойчивое развитие. – М.: Издательство РЭА им. Г.В. Плеханова, 1999. – 528 с.
192. Шлыков В.В. Комплексное обеспечение экономической безопас-ности предприятия. – СПб.: Изд-во „Алетейя”, 1999. – 144 с.
193. Шнипко О.С., Ареф'єва О.В. Суперечності розвитку як основне джерело загрози безпеці рівноваги економічних систем // Актуальні пробле-ми економіки. – 2006. – № 3(57) – С. 57-64.
194. Шнирков О.І. Торговельна політика Європейського союзу: Моно-графія. – К.: ВПЦ „Київський університет”, 2005. – 152 с.
195. Шнирков О.І., Копійка В.В., Муравйов В.І. Україна - Європей¬ський союз: економіка, політика, право: Монографія. – К.: ВПЦ „Київсь¬кий університет”, 2006. – 268 с.
196. Штопов Б.О. Современных теориях конкурентных преимуществ и отраслевого лидирования // Проблемы теории и практики управления. – 2001. – № 3. – URL: http://www.ptpu.ru.
197. Шумпетер Й. Теория экономического развития. – М.: Прогресс, 1982. – 455 с.
198. Эдвин Дж. Долан. Рынок: микроэкономическая модель. – СПб: Мысль, 1992. – 399 с.
199. Экономическая стратегия фирмы. Учеб. пособие / Под ред. А.П. Градова – СПб: Специальная литература, 1995. – 382 с.
200. Эшби У.Р. Общая теория систем как новая научная дисциплина / Исследования по общей теории систем. – М.: Мысль, 1969. – С. 125-142.
201. Юданов А. Секреты финансовой устойчивости международных монополий. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 270 с.
202. Ярочкин В.И. Информационная безопасность. – М.: Академиче-ский проект; Фонд „Мир”, 2003. – 640 с.
203. Яшин Н.С. Конкурентоспособность промышленного предпри-ятия: методология, оценка, регулирование. – Саратов: СГЭА, 1997. – 248 с.
204. Bettelheim С. Economic calculation and forms of prosperity. – L., 1976. – 323 р.
205. Chandler Alfred D. Strategy and Structure. – Cambridg, Mass: MIT Press, 1962. – 280 p.
206. Competition among Institutions / L. Gerken. – N.Y., 1995. – 39 р.
207. Eilon S. On Competitiveness. Omega : International Journal of Man-agement Science. – 1999. – №20. – P. 14.
208. Garelli S. The Four Fundamental Forces of Competitiveness // The World Competitiveness Report. – IMD, 1997. – Р. 37.
209. Krugman P. Competitiveness: a Dangerous Obsession // Foreing Af-fairs. – №72. – 1994. – P. 28-44.
210. Rybchynski М.М. Factor Endowments and Relative Commodity Prices // Economica. – 1955 – №84. – P. 336 – 341.
211. The global Competitiveness Report. – New York; Oxford: Oxford University Press, 2005. – Р. 65.
212. The Global Information Technology Report 2006 – 2007 // World Economic Forum, 2006. – P. 89.
213. The World Competiveness Yearbook // URL: http://www.imd.ch/ documents/ranking.pdf.
214. World Trade Organization Annual Report // URL: http://www.wto.org.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)
50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины



Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:


© 2006-2013. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.