У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ ПРАЦІВНИКА
Количество страниц 199
ВУЗ ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ
Год сдачи 2006
Бесплатно скачать 21740.doc 
Содержание ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ І. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ ПРАЦІВНИКА 11
1.1 Міжнародно-правові стандарти захисту персональних даних працівника 11
1.2. Становлення і розвиток законодавства України про персональні дані працівника 35
1.3. Поняття та класифікація персональних даних працівника 53
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 69

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОБРОБКИ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ ПРАЦІВНИКА 71
2.1. Поняття та форми обробки персональних даних працівника 71
Підрозділ 2.2. Вимоги до збирання персональних даних працівника 82
2.3. Порядок зберігання та використання персональних даних працівника 104
2.4. Передача персональних даних працівника 114
2.5. Права працівників з метою забезпечення захисту персональних даних 124
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 142

РОЗДІЛ ІІІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ НОРМ, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ ОБРОБКУ ТА ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ ПРАЦІВНИКА 148
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 173
ВИСНОВКИ 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 180

ВСТУП
Актуальність теми. Права людини та основні свободи з народження належать усім людям, вони невіддільні і гарантуються законом. Захист та сприяння їм – первинний обов’язок держави, повага до них – основа свободи, справедливості і миру.
Основною тенденцією розвитку трудового права України є становлення та зміцнення в ньому одного з найважливіших принципів – принципу поваги до прав людини у сфері праці.Сучасне трудове право приймає на себе охорону гідності особистості, недоторканості приватного життя, особистої та сімейної таємниці, а також інших нематеріальних благ найманого працівника. Норми трудового права покликані доповнити та поглибити захист особистих немайнових прав й інших нематеріальних благ, що здійснюється цивільним правом, з урахуванням особливостей трудових відносин, забезпечувати права та свободи людини у сфері праці і таким чином формувати статус «соціального громадянина».
Значний прогрес у розвитку інформаційних технологій у двадцятому столітті, а саме практично повсюдне запровадження інформаційно-комп’ютерних технологій і телекомунікаційних мереж, пов’язане з ним збільшення обсягів і напрямів використання персональних даних у різних сферах суспільного життя, їх передача новітніми комунікаційними засобами істотно поширили можливості роботодавців щодо збирання, зберігання і обробки інформації відносно окремих працівників, а також швидке отримання даних з інших джерел. В умовах широкого використання автоматизованих систем та їх технологій інформація про будь-якого працівника може стати тією чи іншою мірою відкритою і призвести до ущемлення його права та законих інтересів, заподіяти працівникові матеріальну або моральну шкоду.
Персональні дані, як найбільш чутлива і важлива для людини інформація, займає особливе місце в суспільних відносинах. Останнім часом дедалі більше вчених–юристів замислюються над юридичною природою та законністю такого досить старого міжнародно-правового засобу боротьби з порушенням прав людини, як захист її персональних даних. Саме концепція захисту персональних даних настійно пропонується деякими правниками як найоптимальніше вирішення гуманітарних криз сьогодення. Особливої актуальності ця проблема набула в останні десятиріччя, що ознаменувалися практично повсюдним запровадженням інформаційно-комп’ютерних технологій і телекомунікаційних мереж.
Комплексне дослідження проблеми правового регулювання відносин, що виникають у зв’язку з обробкою (збиранням, зберіганням, використанням, поширенням) персональних даних працівника, є необхідним для запровадження адекватного юридичного механізму в національну юридичну практику, що сприятиме ефективній реалізації положень ст.3 та ст.32 Конституції України [77].
Актуальність теми дослідження обумовлюється також недостатнім ступенем її наукової розробки. Слід підкреслити той факт, що, на жаль, у межах вітчизняної доктрини трудового права так і не вдалося підготувати окреме наукове дослідження, присвячене розробці концепції захисту персональних даних працівника.
У контексті концепції захисту прав і свобод людини в останні роки з’явилися праці вітчизняних науковців, в яких досліджуються проблеми захисту прав людини у сфері праці (Н.Болотіна, М.Іншин, Г.Чанишева); захисту персональних даних фізичної особи (А.Баранов, В.Брижко, Ю.Базанов, В.Галаган, О.Жуковська, А.Пазюк та ін.).
Загальнотеоретичні питання правового захисту персональних даних працівника розглядають російські вчені А. Анисимов, З. Богатиренко, В. Іванський, І.Кісельов, А.Лушніков, М.Лушнікова, М.Петросян, О.Соколова та ін.
Окремі аспекти проблеми захисту персональних даних досліджують зарубіжні науковці К.Беннетт, Д.Боркінг Л. Брендейс, С. Дейвіс, Р.Кларк, В.Котші, М. Кьорбі, Майер Шонбергер, Ч.Рааб, С. Уоррен та ін.
Отже, теоретичні та практичні питання правового регулювання відносин із захисту персональних даних працівників до цього часу залишалися поза увагою представників вітчизнянох науки трудового права.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практичні питання теми дисертації досліджувалися у межах виконання планів науково-дослідної роботи кафедри трудового права та права соціального забезпечення «Правове забезпечення праці та соціального захисту населення в умовах становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки в Україні» на 2001-2005 роки і «Правове регулювання трудових відносин і відносин у сфері соціального захисту в умовах ринкової економіки та його ефективність» на 2006-2010 роки, які є складовими відповідно планів науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії «Правові проблеми становлення і розвитку сучасної правової держави» на 2001-2005 роки (державний реєстраційний номер 0101V001195) і «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті» на 2006-2010 роки (державний реєстраційний номер 0106V004970).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка юридичного механізму захисту персональних даних працівника на підставі комплексного аналізу міжнародних актів, законодавства України, спеціальної літератури та матеріалів практики щодо забезпечення захисту персональних даних працівника.
Для досягнення поставленої мети в дослідженні поставлено такі завдання:
- визначити поняття та нормативний зміст персональних даних працівника, здійснити їх класифікацію;
- сформулювати поняття та загальні вимоги до обробки персональних даних працівника;
- визначити вимоги до збирання, зберігання, використання та передачі персональних даних працівника;
- довести необхідність прийняття локального нормативно-правового акту, який регламентував би процедуру обробки персональних даних працівника, та запропонувати його зміст;
- дослідити зміст прав працівника з метою забезпечення захисту персональних даних, які зберігаються у роботодавця;
- визначити місце норм про захист персональних даних працівника у системі трудового права України;
- розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення трудового законодавства України з урахуванням міжнародних стандартів, досвіду демократичних країн з метою забезпечення ефективного захисту персональних даних працівника.
Об’єктом дослідження є правовідносини у сфері захисту персональних даних працівника.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання правового регулювання відносин із захисту персональних даних працівника.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є низка загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, вибір яких обумовлено особливостями його об’єкта, предмета, мети і завдань.
При дослідженні питань правових засобів захисту персональних даних застосовувався діалектичний метод наукового пізнання правових процесів та явищ, що виявилося, зокрема, у широкому використанні окремих парних категорій діалектики (форма і зміст, суть і явище, структура та елемент, причина й наслідок тощо). Застосування формально-логічного методу дозволило провести логічний, граматичний та морфологічний аналіз чинних правових норм. На підставі поєднання вказаного методу і методу моделювання у дисертації сформульовані конкретні пропозиції щодо вдосконалення національного трудового законодавства. Використання порівняльного методу дозволило дослідити відповідність національного законодавства міжнародним стандартам у цій сфері, а також проаналізувати зарубіжний досвід правового захисту персональних даних працівника. Історико-правовий метод застосовувався при дослідженні генезису юридичного механізму захисту персональних даних працівника. У дисертаційному дослідженні використовувався також системний підхід і системно-структурний метод, за допомогою яких було визначено складові юридичного механізму захисту персональних даних працівника та місце норм про захист персональних даних працівника у системі трудового права України.
Основні положення та висновки дисертації базуються на аналізі актів ООН, МОП, Ради Європи, Європейського Союзу, чинного законодавства України та законодавства країн із розвиненою ринковою економікою, постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи, держав колишнього Союзу РСР, досягнень загальної теорії права, міжнародного права, трудового права, цивільного права, інших галузей, матеріалах судової практики, відділів роботи з кадрами прокуратур м. Києва та Київської області.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у науці трудового права України спеціальним комплексним дослідженням правових засобів захисту персональних даних працівника.
Наукова новизна дослідження полягає в опрацюванні низки важливих теоретичних та практичних питань правового регулювання захисту персональних даних працівників та формулюванні пропозицій і рекомендацій щодо його удосконалення.
У межах здійсненого автором дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:
- вперше в науці трудового права України сформульовано поняття персональних даних працівника із застосуванням міжнародних стандартів, визначено нормативний зміст та здійснено класифікацію персональних даних працівника;
- вперше у вітчизняній науці трудового права досліджено історичні аспекти становлення і розвитку законодавства про персональні дані працівника; виявлено особливості розвитку національного законодавства у цій сфері за радянських часів та у період незалежності України;
- вперше в науці трудового права України визначено поняття та форми обробки персональних даних працівника, загальні вимоги при обробці цих даних;
- доведено необхідність розробки та запропоновано зміст локального нормативно-правового акту, який регламентував би процедуру обробки персональних даних працівника;
- сформульовано вимоги до збирання, зберігання, використання та передачі персональних даних працівника з урахуванням міжнародних трудових стандартів;
- вперше в науці трудового права України визначені права працівника щодо захисту персональних даних та досліджено їх зміст;
- вперше у вітчизняній науці трудового права розглянуто питання юридичної відповідальності за порушення норм, які регулюють обробку та захист персональних даних працівника;
- обґрунтовано пропозицію про об’єднання норм про захист персональних даних працівника в окремому правовому інституті в системі трудового права України в межах такого її структурного елементу як Індивідуальне трудове право;
- проаналізовано положення проектів Трудового кодексу України щодо персональних даних працівника, Закону України «Про захист персональних даних» та сформульовано конкретні пропозиції та рекомендації щодо їхнього змісту.
Обгрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій. Положення, висновки і рекомендації, сформульовані в роботі, є обґрунтованими і достовірними. У дисертації застосовуються наукові праці теоретиків права та представників різних галузей юридичної науки, економістів, соціологів, політологів, міжнародні акти, акти чинного законодавства України та законодавства деяких зарубіжних країн, матеріали судової практики, відділів роботи з кадрами прокуратур м.Києва та Київської області.
Наукове значення роботи. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій вирішуються важливі теоретичні та практичні питання правового регулювання відносин із захисту персональних даних працівника, що має суттєве значення для науки трудового права України.
Практичне значення одержаних результатів. Наукові результати, отримані дисертанткою, можуть бути використані у законотворчій діяльності при роботі над проектами Трудового кодексу України, Закону України «Про захист персональних даних».
Висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, можуть бути корисними у науково-дослідній роботі для подальшого дослідження теоретичних і практичних проблем правового регулювання відносин із захисту персональних даних працівників, а також у практиці застосування чинного законодавства.
Результати дослідження можуть бути також використані у навчальному процесі при викладанні нормативного курсу «Трудове право України», а також спеціального курсу «Порівняльне трудове право», при підготовці робочих програм, підручників, навчальних посібників, практикумів із зазначених дисциплін.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, сформульовані у дисертаційному дослідженні, доповідалися та обговорювалися на засіданні науково-теоретичного семінару кафедри трудового права та права соціального забезпечення Одеської національної юридичної академії, на науково-практичних конференціях, семінарах, зокрема: 7-й (59-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу ОНЮА, присвяченої четвертій річниці присвоєння Одеській національній юридичній академії статусу національної (м. Одеса, 22-23 квітня 2004 р.); 8-й (60-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу ОНЮА, присвяченої п’ятій річниці присвоєння Одеській національній юридичній академії статусу національної (м. Одеса, 22-23 квітня 2005 р.); 9-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу ОНЮА (м. Одеса, 26 квітня 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Наукові засади управління і економіки освіти» (м. Переяслав-Хмельницький 20-21 квітня 2004 року); науково-практичному семінарі «Захист прав людини в Україні та Росії» (м. Переяслав-Хмельницький, 24 травня 2005 року).
Публікації. Основні положення, теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться у дисертації, викладені автором у п’яти наукових статтях, написаних без співавторів та опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 200 сторінок, із яких основного змісту – 179 сторінок.

Список литературы ВИСНОВКИ
Комплексне дослідження проблеми міжнародно-правового регулювання відносин, що виникають у зв’язку з обробкою (збиранням, зберіганням, використанням, поширенням) персональних даних працівника засвідчує нагальну необхідність запровадження адекватного механізму їхнього захисту в національну юридичну практику.
Необхідно привести трудове законодавство України у відповідність з міжнародними та європейськими стандартами захисту персональних даних працівника, врахувати позитивний законодавчий досвід зарубіжних країн. У Трудовому кодексі України необхідно закріпити одне з нових трудових прав працівників – право на конфіденційність і захист від вторгнення в особисте життя, а також передбачити юридичний механізм його захисту. Працівникам і кандидатам на посаду необхідно гарантувати свободу самостійно вирішувати, чи потрібно надавати роботодавцю інформацію особистого характеру, тобто контролювати інформацію про себе. Цю свободу можна обмежити лише законними інтересами роботодавців, держави, третіх осіб.
Для забезпечення права працівників на захист персональних даних необхідно визначити і нормативно закріпити поняття персональних даних працівника, принципи, що стосуються обробки таких даних, порядок їх зберігання і використання в організації, передачі персональних даних, індивідуальні та колективні права працівників у сфері забезпечення захисту цих даних.
Під персональними даними працівника слід розуміти будь-яку інформацію, яка стосується конкретного працівника та необхідна роботодавцю у зв’язку з використанням праці цього працівника на підставі трудового договору.
Персональні дані працівника залежно від наявності персонального фактору поділяються на два види: 1) фактичні дані, які не підлягають суб’єктивній оцінці; 2) персональні дані оціночного характеру.
Залежно від часу подання або створення відомості, що складають персональні дані працівника, поділяються на: 1) відомості, що подаються працівником при прийнятті на роботу і містяться у поданих працівником документах; 2) відомості, які формуються, отримуються та використовуються роботодавцем у період трудової діяльності працівника; 3) відомості про працівника, які зберігаються у роботодавця після припинення з ним трудових правовідносин.
Під обробкою персональних даних працівника розуміється сукупність відносин, які виникають у процесі формування інформаційних ресурсів на підставі отримання, зберігання, комбінування, документування інформації про конкретного працівника, а також використання окремих документів, іншої інформації, що складає персональні дані працівника та зберігається у роботодавця.
Необхідно закріпити загальні вимоги до обробки персональних даних працівника, зокрема такі: збирання та обробка особистих даних про працівника повинні здійснюватися відповідно до закону і використовуватися виключно в цілях, пов’язаних з трудовою діяльністю працівника; особисті дані не повинні використовуватися для здійснення контролю за поведінкою працівника; збирання особистих даних про працівника не повинне вести до його дискримінації; усі особи, які мають доступ до особистих даних, зобов’язані зберігати таємницю інформації; усі особисті дані слід отримувати у самого працівника, а якщо їх необхідно отримати у третьої сторони, працівник повинен бути повідомлений заздалегідь і від нього необхідно отримати письмову згоду та ін.
У новому Трудовому кодексі України необхідно закріпити принципи зберігання персональних даних працівника, передбачені Кодексом практики МОП із захисту особистих даних про працівника, зокрема, такі: зберігатися повинні тільки дані, зібрані відповідно до принципів отримання персоналних даних, передбачених Кодексом; персональні дані, що підпадають під медичну конфіденційність, повинні зберігатися тільки персоналом, пов’язаним правилами лікарської таємниці, та окремо від усіх інших персональних даних; роботодавці повинні забезпечувати загальну інформацію, що регулярно оновлюється, вносити до списку характерні персональні дані про окремих працівників та про зміни, що відбуваються у цих даних; роботодавці повинні періодично засвідчуватися в тому, що персональні дані, що зберігаються, є точними, достовірними та повними; персональні дані слід зберігати стільки часу, скільки б це було виправдано конкретними цілями, крім випадків, коли: а) працівник бажає протягом певного часу бути у списку потенційних кандидатів на робоче місце; б) зберігання даних необхідно відповідно до національного законодавства; в) особисті дані необхідні роботодавцю або працівнику для юридичної процедури у зв’язку з доведенням фактів, що випливають з наявного або минулого трудового відношення. Персональні дані слід зберігати та кодувати таким чином, щоб: а) працівник зміг розуміти їх; б) це не було би будь-якою дискримінацією щодо працівника.
У новому Трудовому кодексі необхідно закріпити принципи передачі персональних даних працівника з урахуванням положень Кодексу практики МОП із захисту особистих даних про працівника. Йдеться про наступні принципи: персональні дані працівника не слід повідомляти третім особам без ясно вираженої згоди працівника, за винятком випадків, коли це необхідно: а) з метою попередити загрозу життю і здоров’ю працівника; б) відповідно до закону; в) для здійснення трудових відносин; г) для застосування кримінального законодавства; персональні дані працівника не слід повідомляти в комерційних цілях без його відома та ясно вираженої згоди; правила щодо передачі даних третім сторонам, поширюються на передачу персональних даних між роботодавцями тієї ж групи або різними державними установами; роботодавці повинні попередити тих, хто отримує персональні дані працівника, що їх можна використовувати тільки для тих цілей, для яких їх було повідомлено, та вимагати підтвердження того, що це правило було дотримано. Дане положення не поширюється на звичайний обмін даними відповідно до законодавчих вимог; внутрішню передачу персональних даних слід обмежити випадками, про які відомо працівникові; персональні дані повинні бути доступними всередині організації тільки спеціально уповноваженим користувачам, які повинні мати доступ лише до тих персональних даних, які необхідні їм для виконання конкретних функцій; об’єднання файлів, що містять персональні дані працівника, слід заборонити, за винятком випадків, коли це суворо відповідає положенням Кодексу або забезпечено безпеку внутрішньої передачі даних; у разі медичного обстеження роботодавець має бути повідомлений тільки про ті висновки, що стосуються питання про можливість використання працівника; висновки не повинні містити інформацію медичного характеру. Вони можуть, якщо це необхідно, містити вказівки на придатність до передбачуваної роботи або характер чи умови роботи, які протипоказані за медичними міркуваннями на тимчасовій чи постійній основі; передача персональних даних представникам працівників повинна здійснюватися тільки відповідно до законодавства чи колективного договору і повинна бути обмежена персональними даними, необхідними для виконання представниками відповідних функцій; роботодавцям слід передбачити процедури для слідкування за внутрішніми потіками персональних даних і забезпечення того, щоб їх обробка відбувалася відповідно до Кодексу.
У Трудовому кодексі України необхідно передбачити права працівників на повну інформацію про персональні дані та обробку цих даних, на безоплатний доступ до цих даних та отримання копії будь-якого документу, що містить персональні дані працівника, виключення або виправлення невірних або неповних персональних даних. Останнє не стосується персональних даних оціночного характеру (наприклад, відомостей, що містяться у письмовій характеристиці працівника, яка, на його думку, є необ’єктивною). У такому разі працівник не вправі не тільки доповнити персональні дані оціночного характеру заявою, що виражає його власну точку зору, а й судовому порядку вимагати спростування недостовірних відомостей, які містяться у такому документі, та відшкодування майної та моральної шкоди (наприклад, якщо видана характеристика перешкоджає працевлаштуванню працівника за спеціальністю).
Коло відомостей та вид інформації, що складають персональні дані працівника, повинні бути закріплені в локальному нормативно-правовому акті організації про порядок обробки персональних даних. Йдеться, зокрема, про необхідність визначення на локальному рівні кола питань, які відносяться до персональних даних працівника; переліку відомостей, що становлять державну, комерційну, службову таємницю; перелік відомостей, що носять конфіденційний характер; кола осіб (перелік посад), наділених правом доступу до інформації, що містить персональні дані працівників, державну, комерційну, службову таємницю; прав та обов’язків посадових осіб, які здійснюють обробку персональних даних працівників; прав працівників на ознайомлення зі своїми персональними даними, в тому числі за участю своїх представників, на отримання ними копій будь-якого запису, що містить персональні дані, на повну інформацію про свої персональні дані та обробку цих даних тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Акт проголошення незалежності України. – К., 1991.
2. Алексеев С.С. Частное право: Научно-публицистический очерк. – М.: Статут, 1999. – 157 с.
3. Анисимов А.Н. Правовая защита персональних даных работника //Трудовые отношения. – 2003. - №9. - С.30-40.
4. Антонович М.М. Права людини та міжнародне гуманітарне право //Права людини і Україна. – Львів: Світ, 1999. – С. 61-65.
5. Антонович М.М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини. — К.: Видавничий дім "КМ Academia", 2000. — 262 с.
6. Баранов А., Брыжко В, Базанов Ю. Защита персональных данных. — К.: Национальное агенство по вопросам информатизации при Президенте Украины, 1998. — 128с.
7. Баранов А., Брыжко В, Базанов Ю. Права человека и защита персональних данных. — К.: Государственный комитет связи и информатизации Украины, 2000.
8. Білан І. Персональні дані: проблеми правового захисту //http: //www.ucpr.kiev.ua/modules.
9. Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина: Навч. посібник. – К.: Наук. думка, 2000. – 304 с.
10. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. - 2-ге вид., стер.- К.:Вікар, 2004.- 725с. (Вища освіта ХХІ століття).
11. Бортник В. Кримінально-правовий захист честі і гідності особи в Україні //Право України. – 2004. - №1. С.29-33.
12. Брижко В.М. Організаційно-правовий захист персональних даних //Веб-сайт Держкомзв’язку та інформатизації України.
13. Брижко В.М. Про приєднання України до Конвенції №108 Ради Європи //Право України. – 2003. - №1. – С.34-37.
14. Буткевич В.Г. Соотношение внутригосударственного и международного права. — К., 1981.
15. Бюллетень Государственного комитета Совета Министров ССР по вопросам труда и заработной платы. – 1963. - №9.
16. Вачевський М.В. Основи наукової інформації (Навчальний посібник для студентів). – Дрогобич, 1995. – 183с.
17. Введення та використання особистих ідентифікаційних номерів: питання захисту даних /Пер. з англ. Р. Романова //Свобода висловлювань і приватність. – 1999. – № 3-4. – С. 16-27.
18. Великий тлумачний словник сучасної української мови /Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2002. – 1440 с.
19. Витрук Н. О юридических средствах обеспечения реализации и охраны советских граждан //Правовидение – 1964 - №4 – с. 26-30.
20. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник /За редакцією В.Г.Кременя. Авторський колектив: М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, В.Д.Шинкарук, В.В.Грубінко, І.І.Бабин. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 384с.
21. Галаган В.І. Конфіденційна інформація: поняття, зміст і значення в кримінально-процесуальній діяльності органів внутрішніх справ України //Науковий вісник НАВСУ. – 1999. – № 1. – С. 168–174.
22. Гом’єн Д. Короткий путівник Європейською конвенцією з прав людини /Пер. з англ. Т. Іваненко та О. Павличенка. – Львів: Кальварія, 2000. – 182 с.
23. Грузінова Л.П., Короткін В.Г. Трудове право України: Курс лекцій. – К.: МАУП. 2003. – Ч.1. – 128с.
24. Грушевський М.С. Твори: У 50-т. Т.1: „Суспільно-політичні твори (1894-1907)” /Редкол.:П.Сохань, Я.Дашкевич, І.Гирич та ін.; Гол.ред.П.Сохань. – Львів: Світ, 2002.- 592с.
25. Девіс С. Час для байту приватності /Пер. з англ. Р. Романова //Свобода висловлювань і приватність. – 1999. – № 2. – С. 14-16.
26. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року – К., 1990
27. Денисов В.Н. Актуальні питання застосування норм міжнародного права у внутрішньому праві України //Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку: Короткі тези доповідей та наукових повідомлень республіканської науково-практичної конференції. 9-11 листопада 1995р.— Харків: НЮА України, 1995.— С. 153-156.
28. Денисов В.Н. Ефективність міжнародного права у правовому механізмі зовнішньополітичної діяльності держав //Законодавство: проблеми ефективності. — К., 1995.
29. Денисов В.Н. Коллизионные вопросы применения международного права во внутреннем праве //Колізії у законодавстві України: проблеми теорії і практики. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, Київ, 23-24 жовтня 1995 р. — К.: Генеза, 1996.
30. Денисов В.Н., Евинтов В.И. Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве. — К. — Наук. думка, 1992.
31. Денисов В.Н., Евінтов В.І. Суверенітет України і міжнародне право. — К.: Манускрипт, 1995.
32. Деякі аспекти професійного добору кадрів //Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - №1. – С.82-88.
33. Дисциплінарний статут прокуратури України: Постанова Верховної Ради України від 20.12.1991. – Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №4. – С.15.
34. Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини: джерела та практика застосування /Пер. з англ. – К.: АртЕк, 1997. – 624с.
35. Джинчарадзе Н. Інформаційна культура. – К., 1999 – с.9
36. Директива 95/46 ЄС Європейського Парламенту і Ради від 24 жовтня 1995р.“Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних” //Офіційний журнал L 281, 23/11/1995, с.0031 – 0050.
37. Директива 97/66/ЄС Європейського Парламенту і Ради від від 15 грудня 1997р „Стосовно персональних даних і захисту права на невтручання в особисте життя в телекомунікаційному секторі” – Сторінка „Законодавство України” сайту Верховної Ради України, 2004
38. Дмитрієв А.І. Міжнародне гуманітарне право: основи концепції /Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України; Вища школа права при Інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. — К. : Логос, 1999. — 119с.
39. Драгоманов М. Вольный Союз – Вільна спілка //Слісаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української Конституції. – К., 1993. – С.53.
40. Европейская социальная хартия. Библиотека журнала «Социальная защита». – Серия «Права человека». – М. - 1998. Вып. 2. – 115 с.
41. Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2т. Т.2/Е24 Председатель редакционной коллегии – доктор юридических наук, профессор В.А.Туманов. – М.: Издательство НОРМА, 2000. – 808с.
42. Європейська комісія: Інформація державного сектора – ключовий ресурс для Європи //Консультативний документ з інформації державного сектора в інформаційному суспільстві /http: //www. echo. lu/legal/en/access. html
43. Жуковська О. Право на свободу слова та інформації в українському законодавстві та судовій практиці (деякі аспекти проблеми) //Свобода висловлювань і приватність. — 2002. — № 2. — С. 4-12.
44. Жуковська О. Правовий зміст поняття “відомостей, що не відповідають дійсності”, поширення яких є підставою для цивільної відповідальності //Адвокат. — 1999. — №3. — С. 14-19.
45. Забігайло В.К. Право України в контексті його апроксимації до права Європейського Союзу //Українсько-європейський журнал міжнародного та порівняльного права. – Том. 1. Випуск 1. Осінь 2000. – С. 9.
46. Заблоцька Л. Виникнення та формування міжнародних стандартів у галузі прав людини //Український часопис прав людини. —1995.— № 1.— С. 37-42.
47. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р. /Док. ООН/PES/217 А //Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи /Упоряд. Ю.К. Качуренко. – К.: Наук. думка, 1996. – С. 18-24.
48. Загальні правила поведінки державного службовця: Наказ Головного управління державної служби України від 23.10. 2000 №58. //Офіційний вісник України. – 2000. - №45. – Ст.1971
49. Задорожній О.В., Гнатовський М..М. Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу: парламентський вимір //Законодавство України: проблеми вдосконалення. Збірник наукових праць Інституту законодавства Верховної Ради України. – Випуск 7. – К., 2001. – С. 56-63.
50. Задорожній О.В., Гнатовський М.М. Правова система України в Європейському правовому просторі //Український часопис міжнародного права. – 2002. - №2. – С. 29-32.
51. Законодавство України про пенсійне забезпечення. – К.: КНТ, 2004. – 392с.
52. Законодательные акты о труде /Под.ред. И.Т.Гавриленко. – Киев, 1974. – 645с.
53. Захаров Є. Свобода вираження поглядів в Україні в 2001р. //Свобода висловлювань і приватність. — 2001. — № 4. — С. 4-9.
54. Захаров Є., Рапп І. Аналіз практики доступу до урядової інформації //Свобода висловлювань і приватність. — 2002. — № 1. — С. 4-6.
55. ЗУ УРСР. – 1922. - №52. – Ст.751
56. Иванский В.П. Правовая защита информации о частной жизни граждан. Опыт современного правового регулирования: Монография. — М.: Изд-во РУДН, 1999. — 276 с.
57. Іванов В.Ф. Інформаційне законодавство: український та зарубіжний досвід. — К.: Центр вільної преси, 1999. — 210 с.
58. Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників: Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993р. №58 (із змін. і доп.) //Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці України. – 1993. - №9 – 10.
59. Інструкція про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави: Постанова Кабінету Міністрів від 27 листопада 1998 р. №189 (із змінами) //Офіційний вісник України. — 1998. - N 48. — C. 31.
60. Іншин М. Суб’єкти службово-трудових відносин: погляд на проблему //Право України – 2004. - № 3. – С. 78 – 82.
61. Іншин М. Юридичні гарантії як фактор стабільності та підвищення ефективності службово-трудової діяльності державних службовців //Право України – 2004 - №5 – С. 83-87.
62. Кадри прокуратури України //Збірник нормативних актів. - К.: Істина. – 2003. – 166с.
63. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в України: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – К. – 2000. – 377с.
64. Киселев И. Новый облик трудового права стран Запада. – М., -2003. -132с.
65. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право. Учебник для вузов. – М.: Дело, 1999. – 728с.
66. Ковалевський М. Государственное право европейских государств //история политических и правовых учений /Под. Ред. Г Демиденко. – Харьков. – 240с.
67. Кодекс законів про працю України. – К., 2004
68. Кодекс законів про працю УРСР (офіціальний текст з змінами і доповненнями на 1 лютого 1940р.) – К.: Юридичне видавництво Народного Комісаріату юстиції Союзу РСР, 1940. – 324 с.
69. Кодекс законов о труде 1918 года //СУ РСФСР. – 1918. - №87 -88. – Ст.905
70. Кодекс законов о труде Украинской ССР: Науч. – Практ.комент. Пер. с укр. мзд./И.Г.Агапов, И.С.Александров, Э.Г.Герасименко и др. – К.: Политиздат Украины, 1982. – 618с.
71. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Прийнят. 7.12.1984 р. //Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
72. Коментар до Конституції України: Науково-популярне видання /В.Б. Авер’янов, В.Ф. Бойко, В.І. Борденюк та ін. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. – 376 с.
73. Комментарий к Трудовому кодексу Российской Федерации /Ответственный редактор доктор юридических наук, профессор Ю.П.Орловский – М.: Юридическая фирма «КОНТРАКТ», «ИНФРА – М», 2002. – 959с. – Вып.3 – (Библиотека журнала «Кадровая служба предприятия» ).
74. Конвенція про захист прав і основних свобод людини. Із поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу №11. Офіційний переклад МЗС України та Української правничої фундації. — К.: УПФ. 1998 — 31с.
75. Конвенція Ради Європи №108 “Про захист осіб стосовно автоматизованої обробки персональних даних” //Пазюк А.В. Захист прав людини стосовно обробки персональних даних: міжнародні стандарти. — К.: МГО Прайвесі Юкрейн, 2000. — 88 c.
76. Конституції нових держав Європи та Азії /Упор. С. Головатий. — К.: Укр. Правн. Фундація. Вид-во “Право”, 1996. — 544 с.
77. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року //Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
78. Концепція Загальнодержавної програми адаптації України до законодавства європейського Союзу //Урядовий кур’єр – 2002, 18 грудня
79. Костецька Т.А. Право на інформацію в Україні. — К.: Вища школа права при Інституті держави і права ім.. В.М. Корецького, 1998. — С. 9-10.
80. Кредісов А.І., Панченко С.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – 556с.
81. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар /Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, С.Б.Гавриш та ін.; За заг.ред. В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. -1196 с.
82. Кримінальний кодекс Української РСР від 28 грудня 1960 року //Відомості Верховної Ради УРСР. — 1961. — № 2. — Ст. 14.
83. Кримінально-процесуальний кодекс України: Прийнят. 28. 12. 1960 р. //Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
84. Кузенко Л. Інформаційна обумовленість державного управління //Право України. – 2002. – №3. – С. 16-19.
85. Ленин В.И. Полное собрание сочинений: В 55 т. /Ин-т марксизма-ленинизма при ЦК КПСС. – М.: Политиздат, 1964. – Т. 44. Июнь 1921 - март 1922. – 725 с.
86. Лушникова М.В., Лушников А.М., Тарусина Н.Н. Единство частних и публичных начал в правовом регулировании трудовых, социально-обеспечительных и семейных отношений. -Ярославль. 2001.- С.18.
87. Лушникова М.В., Лушников А.М. Право на информацию суб’ектов трудового права //Государство и право. – 2004. - №6. – С.42-48.
88. Магновський І. Відображення гарантій прав і свобод людини та громадянина у поглядах М.Драгоманова і М.Ковалевського //Право України. – 2002. - №5. – С.137-139.
89. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права від 16.12.1966р.: ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР №2148 – YІІІ ( 2148-08) від 19 жовтня 1973р.
90. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16.12.1966 р. /Док. ООН /RES/2200 А (ХХІ) //Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи /Упоряд. Ю.К. Качуренко. – К.: Наук. думка, 1996. – С. 36-58.
91. Міжнародний білль про права людини /посібник “Права людини і ти” – Варшава, 1999.
92. Місьо М., Петрова Н. Українське законодавство і захист преси. //Свобода висловлювань і приватність. — 2000. — № 1-2. — С. 3-34.
93. Михеева Н. Проблема правовой защиты персональных данных. – www. meta. ua
94. Модельный закон «О персональных данных» //Информационный бюллетень (Межпарламентская Ассамблея государств-участников Содружества Независимых Государств). — 1999. — № 23.
95. Монахов В. Информационные права граждан: опыт защиты и развития. Право граждан на информацию и защита неприкосновенности частной жизни, сборник.ч.1. – Н. Новгород, 1996. С.50-60
96. Муравйов В. Положення Угоди про партнерство та співробітництво, які регулюють сферу підприємництва та інвестицій (питання імплементації) //Український правовий часопис. – 1998. – № 2. – С. 31-34.
97. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю /Б.С.Стичинський, І.В.Зуб, В.Г.Ротань. – 4-те вид., допов. та переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 1024с. – (Нормативні документи та коментарі).
98. Новый большой англо-русский словарь = New english-russian dictionary: В 3 т. /Под общ. рук. Ю.Д. Апресяна и Э.М. Медниковой. – М.: Рус. яз., 2002. – Т. 2: G-Q. – 828 с.
99. Ожегов С. Словарь русского языка. – М., 1953, - 840с.
100. Определение Конституционного Суда РФ от 14 июля 1998 года по делу о проверне конституционности отдельных полонений Федерального закона “Об оперативно-розыскной деятельности” по жалобе гражданки И.Г.Черновой /Пазюк А.В. Захист прав громадян у зв’язку з обробкою персональних даних у правоохоронній діяльності: європейські стандарти і Україні. — К.: МГО Прайвесі Юкрейн, 2001. — C. 213-256.
101. Опришко В. Питання трансформації Європейського права в законодавство України //Право України. — 2001.— № 2.— С. 27-30.
102. Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992р. //Зібрання законодавства України. - т.5.5 (3) 10.
103. О трудовых списках: Постановление СНК СССР от 21 сентября 1926г. (с изм.) //СЗ СССР. – 1926. - №66. – Ст.502
104. Охрана прав и интересов личности: гражданско-правовой аспект /Я.И. Шевченко, И.Н. Кучеренко, В.Л. Мусияка, М.И. Штефан /Под ред. Я.И. Шевченко. – К.: Наук. думка, 1992. – 200 c.
105. Пазюк А.В. Захист прав громадян у зв’язку з обробкою персональних даних у правоохоронній діяльності: європейські стандарти і Україні. — К.: МГО Прайвесі Юкрейн, 2001. — 258 c.
106. Палиюк В.П. Моральный (неимущественный) вред. – К.: Право, 1999. – 232 с.
107. Петросян М.Е. США: правовая защита от вторжения в "личную сферу" //Ученые записки ВИЮН. – Вып. 6. – М.: Юриздат, 1974. – 260 с.
108. Петрухин И.Л. Личная жизнь: пределы вмешательства. – М.: Юрид. лит. – 1989. – 192 с.
109. Петрухин И.Л. Личные тайны (человек и власть). – М.: Ин-т гос. и права Российской Академии наук, 1998. – 232 с.
110. Питання концепції реформування інформаційного законодавства України /Р.Калюжний, В.Гавловський, В.Цимбалюк, М.Гуцалюк //Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні. –К.: НТУУ „КПІ”, Міносвіти і науки України, СБУ.- К., 2000.
111. Показники розгляду з прав Європейським судом з прав людини у 2001р. //Право України, 2002. - №6. – С.157.
112. Полінкевич К.Б. Проблеми впровадження міжнародно-правових стандартів захисту конфіденційної інформації про особу //Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: матеріали наук.-практ. конференції. — К.: Ін-т законод. Верх. Ради України. — К., 1998. — в. 4. — С. 319-323.
113. Полінкевич К.Б. Окремі питання гармонізації законодавства України та міжнародного права в інформаційній сфері //Законодавство України та міжнародне право /проблеми гармонізації: Збірник наук. праць Ін-т законод. Верх. Ради України. — К., 1998. — в. 4. — С. 114-123.
114. Положення про проведення атестації державних службовців: Затв.постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1922.- Офіційний вісник України. – 2001. - №1-2 – С.27.
115. Положення про порядок проведення медичного обстеження на ВІЛ засуджених до позбавлення волі: Спільний наказ МВС, Міністерства охорони здоров’я, Комітету по запобіганню захворювання на СНІД від 18 травня 1997 року.
116. Полудьонний М., Терлецький О. Цивільно-правова відповідальність засобів масової інформації //Українське право. – 1999. – № 2. – С. 112–117.
117. Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування: Постанова Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 року № 794 //Офіційний вісник України. — 1998. - N 22. — C. 37.
118. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963-2000): Офіц. вид.: У 2-х т. /За заг.ред. В.Ф.Бойка. К.: А.С.К., 2000. – (Сер.”Б-ка судді”)
119. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 грудня 1993 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – Ст. 64.
120. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 р. //Відомості Верховної Ради України. — 1993. — N 9. — Cт. 62.
121. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000р.(із змін. і доп.) – К., 2001 – 2003. – № 28. – Ст. 214.
122. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 30 червня 1999р. (із змін. і доп.) //Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 42-43. – Ст. 378.
123. Про власність: Закон України від 07 лютого 1991р. //Зібрання законодавства України. – т.1, 1(3)8.
124. Про державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів: Закон України від 15 травня 2003р. (із змін. і доп.) – К., 2003
125. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р.(із змін. і доп.) //Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
126. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 р. //Відомості Верховної Ради України – 1994. – № 16. – Ст. 93.
127. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”: Закон України від 16 листопада 1992 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 1.- Ст. 1.
128. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23 грудня 1993 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 51.
129. Про порядок реєстрації фізичних осіб за місцем проживання: Закон України (проект) //Сторінка „Законодавство України” сайту Верховної Ради України, 2003.
130. Про порядок наймання та звільнення педагогічних та науково–педагогічних працівників закладів освіти, що є у державній власності: Наказ Міністерства освіти України від 5 серпня 1993р. №293 (із змін. і доп.) //Вища освіта в Україні. Нормативно-правове регулювання. – К. : ФОРУМ, 2003. – С.849-867; Положення про порядок обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації: Затв. Наказом Міністерства освіти і науки України від 24.12.2000 р. і зареєстровано у Міністерстві юстиції України 15 липня 2003 р.
131. Про розрахункові книжки: Постанова НКП СРСР від 25 лютого 1924р. – ИНКТ. – 1924. - №10-11
132. Про трудові книжки працівників: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 (із. змін.). - //Зібрання постанов Уряду України. – 1993. - №10.- С.197.
133. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві: Постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. №1112 - //Офіційний вісник України. – 2004. – №35. - Ст.2337.
134. Права человека и ты: Основные документы ООН по безопасности и сотрудничеству в Европе и Документы Совета Европы о правах человека – Сост. и ред. Фредерик Куинн. – ОБСЕ /БДИПЧ, 1999. – 288с.
135. Права людини: Інформаційний бюлетень Харківської правозахисної групи, 2003р., №22
136. Приватність і права людини: міжнародний огляд законодавства та практики його застосування щодо приватності /Пер. з англ. Р.Романова //Свобода висловлювань і приватність. – 1999. – №2. – С. 3-14.
137. Про затвердження Концепції створення Єдиної державної автоматизованої паспортної системи: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. //Урядовий кур'єр. – 1997. – № 26-27. – С. 5-6
138. Про Положення про технічний захист інформації в Україні: Указ Президента України від 27.09.1999 р. //Офіційний Вісник України. – 1999. – № 39. – С. 14-17.
139. Про захист персональних даних: Проект Закону України //Відомості Верховної Ради України. – 2003 – № 48.
140. Про застосування статті 13 Закону України „Про державну службу”: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995р. //ЗПУ. – 1995. - №12. – Ст.279.
141. Про Єдиний реєстр персональних даних: Проект Закону України //http: //www.ucpr.kiev.ua/modules.
142. Про заходи щодо реалізації стратегії реформування системи державної служби в Україні на 2000 – 2001 роки: Указ Президента України від 26.07.2000 № 925 /2000 – Офіційний вісник України. – 2000. №30 – с.1260.
143. Про ратифікацію Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права” Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 р. — N 2148 - VIII.
144. Про загальний військовий обов’язок і військову службу: Закон України від 28 червня 1999 – К., 1999.
145. Про Загальнодержавну програму адаптації Законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 27 листопада 2003р. //Відомості Верховної Ради України. – 2003, – №46. – Ст.120.
146. Про зайнятість населення: Закон України від 01 березня 1991р. //Вісник Верховної Ради України. – 1991 – №4, с.171.
147. Про затвердження стратегії інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 11 червня 1998 року № 615/98 //Офіційний вісник України. — 1998. — N 24. — С. 3.
148. Про захист інформації в автоматизованих системах: Закон України від 5 липня 1994 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 31. – Ст. 286.
149. Про зв’язок: Закон України від 16 травня 1995 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 20. – Ст. 143.
150. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996р. (із змін.) //Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
151. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р.(із змін. і доп.) //Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
152. Про міліцію: Закон України від 16 травня 1991р. //Відомості Верховної Ради України – 1991. – № 4. – Ст. 143.
153. Про науково-технічну інформацію: Закон України від 25 червня 1993 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 33. – Ст. 345.
154. Про Національну програму інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 27-28. – Ст. 181.
155. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
156. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992р. //Відомості Верховної Ради України. — 1992. — N 22. — Ст. 303.
157. Про організації роботодавців: Закон України від 24 травня 2001р.– К., 2002.
158. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 358.
159. Про освіту: Закон України від 23 травня 1991р. (із змін. і доп.) – К., 2004
160. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду: Закон України від 1 грудня 1994р.( із змін.) //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 1. – Ст. 1.
161. Про правонаступництво: Закон України від 12 вересня 1991р. //Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 35-36. – Ст. 30.
162. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року (із змін.) //Вісник прокуратури. – 2001. - №6 – Ст.793.
163. Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17 липня 1997 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
164. Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами і їх державами членами: Закон України від 10 листопада 1994 року //Відомості Верховної Ради України. — 1994. — N 46. — Ст. 415.
165. Про рекламу: Закон України від 3 липня 1996р.( із змін. і доп.)– К., 2002
166. Про розвідувальні органи України: Закон України від 22 березня 2001р. //Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 19. — Ст. 94.
167. Про службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992р. (із змін. і доп.) – К., 2003.
168. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21 грудня 1993 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 43.
169. Про телекомунікації: Закон України від 18 листопада 2003р.(із змін. і доп.) – К. Вікар. – 2003.
170. Рабінович П.М. Моральна шкода та право на її компенсацію загальнотеоретичний підхід //Право України – 2002 – №7. – С.100-103
171. Рабінович П.М. Основні права людини: поняття, класифікації, тенденції //Укр. Часопис прав людини. – 1995. - № 1. – С. 14-22.
172. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навчальний посібник. – К.: Атака, 2004. – 464с.
173. Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" (справа К.Г.Устименка) від 30 жовтня 1997 року //Офіційний вісник України. – 1997. - № 46. - Cт. 126.
174. Российское трудовое право /Отв.ред.А.Д.Зайкин. – М.,1997. - 394с.
175. Рум’янцева В. Звернення громадян України до Європейського Суду з прав людини: огляд стану //Право України. – 2004. - №3. – С.145-146.
176. Савич В.И. Управление трудом и трудовое право. - Томск. - 1986. – С.102-119.
177. Словник іншомовних слів /За ред. О.С. Мельничука. – К.: 1974. – 774 с.
178. Соколова О.С. Персональные данные как информация ограниченного доступа: Проблемы правового регулирования //Современное право, - 2004. - №2. С.18-21.
179. Статут Ради Європи /Збірка договорів Ради Європи. – Парламентське видавництво. – К.,2000.
180. Стадник Г. Виникнення і розвиток міжнародної та європейської інституційної системи захисту прав людини і формування її нормативно-правової основи //Право України. – 2005. - №1. – С.5-9.
181. СП СССР. – 1960. - №6. – Ст.33
182. СП СССР. – 1962. - №15. – Ст.116
183. СУ РСФСР. – 1922. - №56. – Ст.704
184. СУ РСФСР. – 1922. - №70. – Ст.903
185. СУ РСФСР. – 1919. - №28. – Ст.315
186. Типові форми первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі. Наказ Міністерства статистики України від 22 травня 1996 року №144.
187. Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій: Постанова Державного комітету СРСР по праці та соціальним питанням за погодженням з ВЦ РПС від 20.07.84 №213. /Бюлетень Держкомпраці СРСР. – 1984. - №11
188. Тодика Ю., Серьогін В. Конституційний принцип гласності як гарантія основних прав і свобод громадян //Право України. — 1998.— № 6.— С. 22-24.
189. Тодика Ю., Серьогін В. Вдосконалення законодавства про інформацію з обмеженим доступом — вимога сьогодення //Вісник Академії правових наук України. — 1999. — № 4. — С. 42-49.
190. Трудовой кодекс Российской Федерации. – М., 2002
191. Трудовое право России: учебник /Н. Бриллиантова и др.: под ред. ОГ. Смирнова. – 2 –е изд., пераб. и доп. – М.: ТК Велби, изд-во Проспект, 2005. – 660с.
192. Урсул А.Д. Природа информации: Философский почерк. – М., 1968.- С.16.
193. Факти. – 2004. - №167
194. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. /За заг. ред. Я.М.Шевченко, - К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. – Ч.1. – 692 с.
195. Цимбалюк В., Гавловський В., Кашпур В. Державно-правове регулювання соціальних інформаційних відносин //Українське право. – 1998. – № 1. – С. 173-175.
196. Чанышева Г.И., Болотина Н.Б. Трудовое право Украины. – Харьков. 1999. – 480с.
197. Чернобай А.М. Кримінальна й адміністративна відповідальність за порушення норм, що регулюють обробку і захист персональних даних працівника //Прокуратура Людина Держава. – 2005. № 10. – С. 93-99
198. Чернобай А.М. Міжнародно-правові стандарти захисту відомостей про особу //Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія №18. Економіка і право: Зб. Наукових праць. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2005. - №3. – С.179-191.
199. Чернобай А.М. Поняття персональних даних працівника //Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. Випуск 22. Одеса: «Юридична література», 2004. – С. 827-833
200. Чернобай А.М. Становлення та розвиток законодавства України про захист персональних даних працівника //Підприємство, господарство і право. – 2005. - № 8 – С. 40-43
201. Чернобай А.М. Цивільно-правова відповідальність за порушення норм, що регулюють обробку і захист персональних даних працівника //Прокуратура Людина Держава. – 2005. № 7. – С. 95-101
202. Шевчук С., Кравчук І. Ніццький договір та розширення ЄС /Центр порівняльного права /С. Шевчук (наук.ред.), А. Пендак (пер.). — К.: Логос, 2001. — 195с.
203. Шевчук С.В. Доступ до документованої інформації про особу: європейське право та практика Конституційного Суду України //Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: матеріали наук.-практ. конференції. — К.: Ін-т законод. Верх. Ради України. — К., 1998. — в. 4. — С. 170-173.
204. Якушин Б.В. Слово. Понятие. Информация (Гносеологические разработки информационных систем). – М., 1975. – С.296.
205. Additional Protocol to the Convention No 108. — Council of Europe Press: Strasbourg, 2000.
206. Act No. 78-17 on Data Processing, Data Files and Individual Liberties. — 1978.
207. Australian Privacy Amendment (Private Sector) Act. — 2000.
208. Bennett C.J., Raab C.D. Protecting Privacy Across Borders: European Policies and Prospects //Public Administration. — 1994. — № 1 (72).
209. Bennett C.J., Raab C.D. Taking the Measure of Privacy: Can Data Protection be Evaluated //International Review of Administrative Sciences. — 1996. — № 4 (62).
210. Bennett C.J., Raab C.D. The Adequacy of Privacy: The European Union Data Protection Directive and the North American Response //The Information Society. — 1997. — № 13.
211. Brandeis Louis D., Warren Samuel D. The Right to Privacy //Harvard Law Review. — 1890. — P. 193-220.
212. Canadian Personal Information and Electronic Documents Act. — 2000.
213. Charter of Fundamental Rights of the European Union //Official Journal of the European Communities. — 2000. —— Р. 1-22.
214. Clarke R. The Digital Persona and its Application to Data Surveillance //The Information Society. 1994. — № 10.
215. Commission Recommendation relating to the Council of Europe Convention for the protection of individuals with regard to automatic processing of personal data //Official Journal. — 1981. — L 246.
216. Council Resolution on a Community policy on data processing //Official Journal. — 1974. — C. 086.
217. Danish Private Registry Etc. Act. — 1978.
218. Datalag (Swedish Data Act). — 1973.
219. Datenschutzgesetz (Law on the protection of personal data). — 1978. — BGBl.
220. Davies S.G. Re-Engineering the Right to Privacy: How Privacy Has Been Transformed from a Right to a Commodity //Technology and Privacy: The New Landscape; Ed. Philip E. Agre, Marc Rotenberg. — Cambridge: The MIT Press, 1997. — P. 150-152.
221. German Federal Data Protection Act. — 1990.
222. Henkilorekisterialaki (Finish Persons Register Act). — 1987. — 471—HE. — 49/86.
223. Hes R., Borking J. Privacy Enhancing Technologies: the Path to Anonymity. — The Hague. — 1998.
224. Hessisches Datenschutzgesetz. — 1970. — GVBl. — I.
225. Human rights in global politics /Ed. By Dunne T. – Wheeler. -№1. – Cambridge University Press, 2000. – XI. – 337p.
226. Judging industry self-regulation: when does it make a meaningful contribution to the level of data protection in a third country? — Working Document. — Brussels: Data Protection Working Party, 1999.
227. Kirby M. D. Privacy Protection — A New Beginning. — Hong Kong. — 1999 – 15 р.
228. Kotschy W. Model Contracts for securing data protection in cases of transborder data flow to countries without adequate data protection //22nd International Conference on Privacy and Data Protection. — Venice: 2000. — 8 p.
229. Law Against the misuse of data. — 1974. — GVBl.
230. Lingens v. Austria (1989). — Reports of Judgments and Decisions. — 1989. — Ser. A. — No. 103. — P. 41.
231. Mayer-Schonberger Viktor, Zeger Hans G., Kronegger Dieter Auf dem Weg nach Europa: Zur Novellierung des Datenschutzgesetzes //Osterreichische Juristen-Zeitung, Wien. — 1998. — April. — Jahrg. 53. — Nr. 7. — S. 244-251.
232. Mayer-Schцnberger. Generational Development of Data Protection in Europe //Technology and Privacy: The New Landscape; Ed. Philip E. Agre, Marc Rotenberg. — Cambridge: The MIT Press, 1997. — P. 224.
233. Norwegian Data Protection Act. — 1978. — No. 48.
234. Oberschlick v. Austria (1995). — Reports of Judgments and Decisions. — 1995. — Ser. A. — No. 313.
235. Opinion 1/2000 on certain data protection aspects of electronic commerce adopted on 3rd February 2000. — Article 29 Data Protection Working Party. — Brussels. — 2000.
236. Opinion 2/2001 on the adequacy of the Canadian Personal Information and Electronic Documents Act. — Brussels: Data Protection Working Party, 2001.
237. Opinion 3/2001 on the level of protection of the Australian Privacy Amendment (Private Sector) Act 2000. — Brussels: Data Protection Working Party, 2001.
238. Prosser William L. Handbook of the Law of Torts. – St. Paul: West Publication Corp., 1964. – P. 810-811.
239. Raab Ch. D. From Balancing to Steering: New Directions for Data Protection /Visions of Privacy: Policy Choices for the Digital Age; Ed. Bennett C.J., Grant R. — University of Toronto Press, 1999. — P. 73.
240. Recommendation 1/2000 on the Implementation of Directive 95/46/EC adopted on 3rd February 2000. — The Working Party on the Protection of Individuals with regard to the Processing of Personal Data. — Brussels. — 2000.
241. Recommendation 1/99 on Invisible and Automatic Processing of Personal Data on the Internet Performed by Software and Hardware adopted on 23 February 1999. — The Working Party on the Protection of Individuals with regard to the Processing of Personal Data. — Brussels. — 1999.
242. Recommendation on the Respect of Privacy in the context of Interception of Telecommunications adopted on 3 May 1999. — The Working Party on the Protection of Individuals with regard to the Processing of Personal Data. — Brussels. — 1999.
243. Regan Priscilla M. American Business and the European Data Protection Directive: Lobbying Strategies and Tactics //Visions of Privacy: Policy Choices for the Digital Age; Ed. By Colin J. Bennett, Rebecca Grant. — Toronto. — P. 204.
244. Rotenberg M. Preface to first edition //The Privacy Law Sourcebook 2001. — Washington: EPIC, 2001.
245. Shelton D. Remedies in international human rights law. – Oxford, N.Y.; – Oxford univ. press. – 1999. – p.257-260.
246. United States Electronic Communications Privacy Act of 1986. — Public Law. — 99-508. — 100 Stat. — No. 1848-73.
247. United States Privacy Act of 1974. — 5 U.S.C. — No. 552a.
248. United States Privacy Protection Act of 1980. — Public Law. — No. 96-440.
249. United States Right to Financial Privacy Act of 1978. — 12 USC. — No. 3401.
250. United States Telephone Consumer Protection Act of 1991. — Public Law. — No. 102-243.
251. United States Video Privacy Protection Act of 1988. — Public Law. — No. 100-618.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50
Скачать бесплатно 21740.doc 





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.