У нас уже 19133 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений


 






Название АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОВІДНОСИНИ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ
Количество страниц 378
ВУЗ КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Год сдачи 2010
Бесплатно скачать 21742.doc 
Содержание ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ..............................................................4

ВСТУП....................................................................................................................6

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У ГАЛУЗІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА…………………………………………………...................22
1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві………………………………………………………….22
1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах...............56
1.3. Принципи реалізації державної виконавчої влади у галузі сільського господарства......................................................................92
1.4. Теоретичні аспекти визначення поняття і змісту інституту адміністративних правочинів у сільському господарстві України...............................................................................................128
Висновки до розділу 1.................................................................................146

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПЕРСПЕКТИВИ УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ЮРИСДИКЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ .............150
2.1. Актуальні проблеми здійснення державного контролю у сільському господарстві...................................................................150
2.2. Система суб’єктів адміністративної юрисдикції у галузі сільського господарства України ......................................................................170
2.3. Адміністративно-юрисдикційні повноваження державних сільськогосподарських інспекцій....................................................199
Висновки до розділу 2.................................................................................223

РОЗДІЛ 3. ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНИХ ВІДНОСИН У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ ...........226
3.1. Загальна характеристика складів адміністративних деліктів у галузі сільського господарства.........................................................226
3.2. Адміністративні санкції за проступки у галузі сільського господарства ......................................................................................245
3.3. Адміністративна відповідальність посадових та службових осіб органів державної влади як засіб забезпечення паритетності суб’єктів адміністративних правовідносин в аграрному секторі економіки............................................................................................269
Висновки до розділу 3.................................................................................287

РОЗДІЛ 4. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ ІНСТИТУТУ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ У ГАЛУЗІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ…………………………….292
4.1. Поняття та зміст адміністративних послуг у сільському господарстві.......................................................................................292
4.2. Проблеми законності надання адміністративних послуг у галузі сільського господарства ..................................................................312
4.3. Забезпечення договірної свободи сторін у процесі надання адміністративних послуг у сільському господарстві....................331
Висновки до розділу 4.................................................................................357

ВИСНОВКИ................................................................................................365

ДОДАТКИ ………………………………...……………………………...379

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………..447

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АПК – агропромисловий комплекс
АРК – Автономна республіка Крим
АСГТ – акціонерне сільськогосподарське товариство
ВАС України – Вищий адміністративний суд України
ВР України – Верховна Рада України
ВРУ АРК – Верховна Рада Автономної Республіки Крим
ВС України – Верховний суд України
ВСГК – виробничий сільськогосподарський кооператив
ГК України – Господарський кодекс України
Головдержзахист – Головна державна інспекція захисту рослин
Головдержплемінспекція – Головна державна племінна інспекція
Держадміністрація – Державна адміністрація
Держветмедицини – Державний департамент ветеринарної медицини
Держземагентство – Державне агентство по земельних ресурсах
Держземінспекція – Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель
Держекоінспекція – Державна екологічна інспекція
Держкомводгосп – Державний комітет водного господарства
Держкомзем – Державний комітет по земельних ресурсах
Держконтрольсільгосппрод – Державна інспекція з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку
Держрибінспекція – Державна інспекція охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства
Держсортінспекція – Державна інспекція з охорони прав на сорти рослин
Держсортслужба – Державна служба з охорони прав на сорти рослин
Держспоживстандарт – Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики
Держтехнагляд – Державна інспекція по технічному нагляду за технічним станом машин та якістю паливно-мастильних матеріалів
ДП – дочірне підприємство
ДПР – Державний племінний реєстр
ІНТОСАІ – неурядова організація вищих контрольних органів
КАС України – Кодекс адміністративного судочинства України
КК України – Кримінальний кодекс України
КМ України – Кабінет Міністрів України
КСП – колективне сільськогосподарське підприємство
КС України – Конституційний суд України
КУпАП – Кодекс України про адміністративні порушення
ЛК України – Лісовий кодекс України
МінАП – Міністерство аграрної політики
Мінприроди – Міністерство охорони навколишнього природного середовища
Мінсільгосппрод – Міністерство сільського господарства і продовольства
Мінфін – Міністерство фінансів
МК України – Митний кодекс України
МОЗ – Міністерство охорони здоров’я
РМ АРК – Рада Міністрів Автономної Республіки Крим
УААН – Українська академія аграрних наук
Угода ТРІПС – Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності
Укрголовдержкарантин– Головна державна інспекція з карантину рослин України
Укрдержнасінінспекція – Українська державна насіннєва інспекція
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Курс держави на пріоритетність охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, забезпечення верховенства права в усіх сферах суспільного життя вимагає підвищення ефективності функціонування усіх ланок державного апарату. Становлення і подальший розвиток демократії нерозривно пов’язаний з удосконаленням правового регулювання суспільних відносин, значне місце серед яких належить адміністративним правовідносинам.
Одним із стратегічно важливих напрямків економічної діяльності в Україні був і лишається аграрний сектор економіки, процес реформування якого сьогодні ще не закінчився. Навіть за стабільних економічних умов він залишається особливим за своїми виробничими факторами, за продукцією, що у ньому виробляється. Однією із сторін сільськогосподарського виробництва є те, що його продукція – продукція особливого роду, основну частину якої складають продукти харчування для населення. Це покладає на державу відповідальність за правильну, високоефективну організацію контролю за якістю сільськогосподарської продукції: продуктів харчування, харчових та кормових добавок, концентратів і т.д. Державний контроль якості сільськогосподарської продукції має принципово важливе державне значення, оскільки зазначені чинники безпосередньо впливають на здоров’я та, навіть, життя людей. Уже тільки цього достатньо, щоб зрозуміти, що об’єктивно вплив норм саме адміністративного права є значним в аграрному секторі економіки, оскільки відносини щодо контрольної діяльності держави за своїм змістом є саме адміністративними правовідносинами.
Таким чином, визначення сутності та особливостей адміністративно-правових відносин в аграрному секторі економіки, функцій та завдань діяльності органів виконавчої влади у галузі сільського господарства, відповідних правових засобів, що ними використовуються у процесі діяльності, розробка аргументованих пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення їхньої діяльності мають важливе як теоретичне, так і практичне значення та обумовлюють актуальність комплексного, системного дослідження широкого кола питань, які лежать у межах адміністративних правовідносин у галузі сільського господарства та пов’язані, зокрема, з правозастосовчою діяльністю органів державного управління сільським господарством.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного аграрного університету у межах Державної науково-технічної програми „Ринкова трансформація аграрної сфери економіки України” та в контексті проведення в нашій державі адміністративно-правової реформи. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з організаційно-управлінськими аспектами наукової теми „Формування ринкового механізму в аграрному секторі АПК” (номер державної реєстрації 0199U002510) та адміністративно-правовими аспектами НДР „Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції” (номер державної реєстрації 0106U004241), керівником якої є дисертант.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка на основі аналізу адміністративно-правових відносин у сільському господарстві України їх теоретичної концептуальної моделі, обгрунтування існування та пропозиція введення у науковий обіг адміністративно-правової науки інституту адміністративних правочинів; розробка і формування висновків і пропозицій з удосконалення адміністративно-правового регулювання правозастосовчої діяльності органів виконавчої влади у галузі сільського господарства.
Для досягнення поставленої у дисертаційному дослідженні мети визначені такі основні завдання: з’ясування соціально-правового змісту та проблем державного управління сільським господарством у сучасних умовах; розробка на основі дослідження сутності адміністративно-правових відносин у сільському господарстві України сучасної концептуальної моделі адміністративних прововідносин у галузі; удосконалення системи принципів реалізації виконавчої влади у галузі сільського господарства; обгрунтування існування та пропозиція введення у науковий обіг теорії адміністративного права категорії та інституту адміністративних правочинів, їх класифікація; удосконалення системи суб’єктів адміністративної юрисдикції у сільському господарстві та їх адміністративно-юрисдикційних повноважень; удосконалення на основі аналізу складів адміністративних деліктів у галузі сільського господарства змісту структурних складових відповідних адміністративно-правових норм; дослідження проблеми законності надання адміністративних послуг та розробка концептуальної правової конструкції паритетності сторін у відносинах державної влади і суб’єктів аграрного бізнесу; визначення шляхів удосконалення адміністративної відповідальності службових та посадових осіб органів управління у галузі сільського господарства як підстави паритетності таких відносин; удосконалення системи принципів надання адміністративних послуг у галузі сільського господарства; розробка рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових засад правозастосовної діяльності органів адміністративної юрисдикції у галузі сільського господарства; розробка проектів законодавчих та відомчих нормативно-правових актів, спрямованих на удосконалення адміністративно-правового регулювання сільського господарства.
Об’єктом дослідження є адміністративні правовідносини у сільському господарстві України в умовах розвитку та зміцнення ринкових відносин та зміни соціальних пріоритетів у державі.
Предмет дослідження становлять доктринальні ідеї та наукові підходи до розуміння юридичної природи адміністративно-правових відносин у сільському господарстві, норми чинного адміністративного законодавства та практика їх застосування у сільському господарстві а також теоретико-методологічні та адміністративно-правові основи діяльності органів державної виконавчої влади у галузі сільського господарства України та застосування ними заходів адміністративної відповідальності.
Загальна гіпотеза дисертаційного дослідження базується на конституційних нормах про відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та утвердження прав і свобод людини як головного обов’язку держави, та про рівність усіх форм власності, у тому числі і в процесі здійснення підприємницької діяльності. Реалізація адміністративно-правових норм у галузі сільського господарства повинна забезпечувати рівність умов для усіх суб’єктів такої діяльності, що є запорукою успішного розвитку як самого підприємництва, так і системи державного управління ним.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання: діалектичний метод наукового пізнання та наукові методи системного, історичного, статистичного, нормативно-порівняльного, формально-логічного, структурно-функціонального аналізу досліджуваних правових явищ.
Їх застосування характеризується системним підходом, що дало можливість дослідити проблеми в єдності їх юридичної форми і соціально-правового змісту, дати визначення категорії „адміністративних правочинів”, обгрунтуванти існування інституту адміністративних правочинів та запропонувати введення їх у науковий обіг теорії адміністративного права.
У роботі використовувалися також окремі методи наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, визначено сутність категорії адміністративних правочинів, особливості адмінітративно-правових відносин в аграрному секторі економіки (розділ 1). Методи класифікації, групування, системно-структурний, системно-функціональний застосовано для проведення класифікації досліджуваних правових категорій (розділи 1, 2, 3, 4), за допомогою документального аналізу, спеціально-юридичного та статистичного методів з’ясовувалася специфіка діяльності органів адміністративної юрисдикції у сільському господарстві (розділи 2, 3). Порівняльно-правовий та структурно-логічний методи використовувалися для визначення напрямків удосконалення теоретико-правових засад надання адміністративних послуг.
Емпіричну основу дослідження склали чинне законодавство України з питань регулювання адміністративно-правових відносин у галузі сільського господарства, а також земельних ресурсів та екологічної діяльності, безпосередньо пов’язаних з сільськогосподарським виробництвом; норми, що визначають правові засади діяльності органів державного управління у галузі сільського господарства та застосування ними заходів адміністративної відповідальності. У дослідженні використовувалося також законодавство деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо правового регулювання діяльності органів адміністративної юрисдикції у сільському господарстві може бути використано в Україні. Інформаційну основу дослідження становлять також статистичні матеріали, довідкові видання, узагальнення практичної діяльності органів адміністративної юрисдикції у сільському господарстві, політико-правова публіцистика.
У дисертаційній роботі використаний особистий досвід здобувача у нормотворчій діяльності у сфері адміністративно-правового регулювання сільськогосподарської галузі, а також консультаційна діяльність по міжнародних проектах Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку у сфері земельних ресурсів.
Науково-теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження склали праці відомих вітчизняних та зарубіжних науковців-правників, зокрема фахівців у галузях адміністративного, аграрного, земельного, екологічного, цивільного та інших галузей права, загальної теорії держави і права, а також вчених-економістів аграрників, представників науки державного управління, філософів, філологів:
- В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, П.В. Діхтієвського, Є.В. Додіна, Г.Г. Забарного, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, В.В. Коваленка, М.В. Коваля, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Є.Б. Кубка, О.В. Кузьменко, Є.В. Курінного, Д.М. Лук’янця, О.О. Майданник, Н.Р. Нижник, В.І. Олефіра, В.Г. Перепелюка, В.П. Пєткова, В.М. Поповича, В.А. Предборського, В.Й. Развадовського, О.П. Рябченко, В.І. Семчика, В.Ф. Сіренка, В.В. Цвєткова, В.О. Шамрая, В.К. Шкарупи та інших;
- А.П. Гетьмана, В.Г. Гончаренка, В.П. Жушмана, В.М. Єрмоленка, А.М. Колодія, В.В. Копейчикова, В.В. Костицького, В.В. Носіка, В.П. Пастухова, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун, А.М. Статівки, В.Ю. Уркевича, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.З. Янчука та інших;
- Г.В. Атаманчука, М.Х. Корецького, I.I. Лукiнова, Ю.Д. Білика;
- М.І. Абдуллаєва, А.П. Альохіна, М.І. Байтіна, Д.Н. Бахраха, Б.Н. Габричидзе, А.Б. Зеленцова, А.А. Кармолицького, С.Ф. Кечек’яна, Ю.М. Козлова, В.Н. Кудрявцева, О.Е. Лейста, В.Д. Сорокіна, М.С. Студенікіної, С.В. Тихомирова, Ю.А. Тихомирова, Р.О. Халфіної, А.Г. Чернявского, А.П. Шергіна;
- Г. Бренбана, Е. Ісерзона, В. Кноррінга, С. Чезаре, Р.Уолкера та інших науковців.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертаційна робота є першим комплексним науковим дослідженням теоретичних проблем адміністративно-правових відносин у сільському господарстві України у поєднанні з практичними проблемами правозастосовної та адміністративно-юрисдикційної діяльності органів державної виконавчої влади у галузі сільського господарства та застосування ними заходів адміністративної відповідальності, спрямованим на подальший розвиток теорії адміністративного права шляхом формування нових і вдосконалення існуючих правових конструкцій, категорій і понять, внесення науково-обгрунтованих пропозицій по удосконаленню чинного адміністративного законодавства України у галузі сільського господарства.
У результаті проведеного дослідження отримано низку наукових положень та висновків, що містять наукову новизну та виносяться на захист:
Уперше:
- запропонована концептуальна модель адміністративно-правових відносин у галузі сільського господарства, в основу якої покладені такі основні найбільш значущі для суспільства види адміністративно-правових відносин: - державно-управлінські відносини; - адміністративно-деліктні відносини; - адміністративно-сервісні відносини (відносини з надання адміністративних послуг);
- у межах такої моделі запропоновані: - теоретичне визначення адміністративно-правових відносин в аграрному секторі: під адміністративно-правовими відносинами в аграрному секторі слід розуміти врегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини у цій галузі у вигляді стійких правових зв’язків між їх сторонами (суб’єктами), що виникають у процесі реалізації ними суб’єктивних прав та обов’язків на підставі приписів адміністративно-правових норм, якими встановлені і гарантовані; - теоретичне визначення та пропозиція введення у теорію адміністративного права категорії ”адміністративний правочин”, виклавши його таким чином: під адміністративним правочином слід розуміти належним чином документально оформлені взаємні правомірні дії фізичних (юридичних) осіб та державних органів, організацій і підприємств чи органів місцевого самоврядування, або односторонні правомірні дії управомоченої сторони (державного органу, органу місцевого самоврядування чи їх посадових осіб), що ведуть до виникнення, зміни чи припинення адміністративних прав і обов’язків у конкретно визначеної особи (осіб); -обгрунтовано існування, подано теоретичне визначення та запропоновано введення у науковий обіг інституту адміністративних правочинів як системи адміністративно-правових норм, що регулюють однорідні адміністративно-правові відносини у частині належним чином документально оформленого встановлення, зміни чи припинення адміністративних правообов’язків для конкретно визначеної особи (осіб); - проведена класифікація адміністративних правочинів, яка передбачає їх поділ на: – акти управління; – індивідуальні правозастосовчі акти; – адміністративні договори.
- виділені критерії розмежування предметів регулювання адміністративних та аграрних правовідносин: 1) наявність (чи відсутність) серед суб’єктів правовідносин державного органу, чи органу місцевого самоврядування або громадської організації, наділених владно-розпорядчими державними функціями по відношенню до іншого суб’єкта цих правовідносин; 2) наявність у аграрних правовідносинах управлінського характеру самоврядування і демократії;
- обгрунтований принцип забезпечення продовольчої безпеки в державному управлінні аграрним сектором економіки країни та, відповідно, система принципів державного управління цією економічною галуззю доповнена принципом забезпечення продовольчої безпеки;
- охорона майна сільськогосподарських товаровиробників визначена як комплекс обов’язкових організаційно-правових заходів у господарсько-підприємницькій діяльності на усіх стадіях виробничого процесу у сільському господарстві, та одним із важливих напрямів контрольної діяльності держави у галузі сільськогосподарського виробництва;
- обгрунтована позиція щодо неконституційності повноважень несудових органів адміністративної юрисдикції по накладенню адміністративних стягнень у вигляді штрафу;
- обгрунтовується позиція про законність використання мовою адміністративних правочинів виключно державної – української мови, а в адміністративному процесі, у разі необхідності, залучення перекладача відповідно до норм КУпАП та КАС України;
- запропоновано теоретичне визначення поняття адміністративного правопорушення у сільському господарстві: під адміністративним правопорушенням у сільському господарстві слід розуміти протиправне діяння (дія або бездіяльність), яке посягає на встановлений у державі порядок, яким врегульовано суспільні відносини у аграрному секторі економіки, та яке завдає шкоди рослинному, тваринному фонду, або містить реальну загрозу її спричинення, за яке законодавством передбачено застосування заходів адміністративного впливу;
- проведена класифікація адміністративних деліктів у аграрному секторі економіки за об’єктом посягання;
- запропоновано теоретичне визначення поняття паритетності сторін адміністративних правовідносин, яка полягає у відповідності взаємних суб’єктивних прав і обов’язків посадової особи та суб’єкта аграрного господарювання;
- обгрунтовується доцільність вживання терміну „адміністративні (виконавські) послуги” (адміністративно-виконавські послуги);
- обгрунтований висновок про те, що договірна свобода сторін у процесі надання управлінських послуг у галузі сільського господарства є важливою складовою загального процесу демократизації суспільства. Потреба у забезпеченні договірної свободи сторін у процесі надання адміністративних послуг випливає з основних цілей та завдань адміністративної реформи в Україні – трансформації державного управління у сервісне, соціально орієнтоване державне регулювання з переважанням приватних інтересів;
- обгрунтовується доцільність виділення в якості самостійного принципу здійснення державної влади – принципу договірної свободи сторін при наданні адміністративних послуг;
- розроблена низка відомчих нормативно-правових актів МінАП України, а саме: - Положення про свідоцтво на право ведення племінної справи у рибництві; - Положення про контролер-асистентську та експерт-бонітерську службу; - Положення про експерта-бонітера; - Положення про атестацію плідників риб;
удосконалено:
- класифікацію адміністративно-юрисдикційних повноважень державних сільськогосподарських інспекцій; адміністративно-виконавських послуг, що надаються у сільському господарстві;
- систематизацію органів адміністративної юрисдикції в аграрному секторі економіки України за критерієм відомчої належності. З урахуванням об’єднання контрольно-інспекційних органів, підвідомчих МінАП України, назвою „державні сільськогосподарські інпекції”, така систематизація може мати наступний вигляд: систему органів адміністративної юрисдикції в аграрному секторі економіки України складають державні сільськогосподарські інспекції, інспекційні органи Мінохоронприроди та Держкомводгоспу України;
дістали подальшого розвитку:
- теоретичне визначення принципів державного управління взагалі та принципів державного управління еконо¬мікою та її аграрним сектором: під принципами державного управління запропоновано розуміти фундаментальні, науково обгрунтовані і здебільшого законодавчо закріплені положення, які відображають об’єктивні, універсальні, необхідні закономір¬ності взаємовідносин між суб’єктом та об’єктом управління, при¬чому зміст взаємовідносин змінюється відповідно до змін форм дер¬жави; відповідно, принципи державного управління еконо¬мікою – це фундаментальні, науково обгрунтовані і здебільшого законодавчо закріплені положення, які відображають об’єктивні, універсальні, необхідні закономірності взає¬мовідносин між керівним суб’єктом державного управління еко-номікою та економічною сферою в цілому та її структурними елемента¬ми, причому взаємовідносини відповідають існуючій формі держави; принципи державного управління аграрним сектором економіки визначені як фундаментальні, науково обгрунтовані і здебільшого законодавчо закріплені положення, які відображають відповідні існуючій формі держави об’єктивні, універсальні, необхідні закономірності взає¬мовідносин між керівними суб’єктами державного управління аграрним сектором економіки та відповідними об’єктами управління;
- теоретичне визначення окремого комплексного правового інституту - інституту адміністративної юрисдикції в аграрному секторі економіки, під яким розуміється система правових норм, що регулюють організаційно-правовий статус, права і обов’язки суб’єктів адміністративно-юрисдикційного процесу в аграрному секторі, правила, за якими він здійснюється, його принципи, послідовність дій, тощо;
- обгрунтування висновку про неконституційність, а відтак незаконність стягнення плати за надання адміністративних послуг державними органами влади;
- обгрунтування висновку про необхідність посилення адміністративної відповідальності посадових осіб у галузі сільського господарства.
Практичне значення одержаних результатів зумовлюється актуальністю та новизною піднятих у дисертаційному дослідженні проблем та полягає у можливості застосування його результатів:
- у науково-дослідній роботі як основа для подальшої розробки проблем теорії адміністративних правовідносин, зокрема і в аграрному секторі економіки;
- у правотворчій діяльності – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані у дисертації, можуть бути використані для підготовки низки проектів законодавчих та підзаконних актів, що сприятиме удосконаленню правового регулювання правозастосовної діяльності органів державного управління у галузі сільського господарства;
- у правозастосовній діяльності використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичну реалізацію органами адміністративної юрисдикції у галузі сільського господарства заходів адміністративної відповідальності;
- у навчальному процесі вищих навчальних закладів – матеріали дисертаційного дослідження доцільно використовувати при підготовці навчальних посібників та підручників з дисциплін „Адміністративне право”, „Адміністративний процес”, „Адміністративна відповідальність” і „Адміністративна юрисдикція в АПК”;
- у правовиховній сфері – положення і висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані у роботі з підвищення рівня правової освіченості та правової культури сільського населення та працівників сільськогосподарських підприємств.
Матеріали дисертаційного дослідження впроваджені:
у нормотворчу діяльність:
- Державного комітету рибного господарства України при розробці відомчих нормативно-правових актів: – положення про свідоцтво на право ведення племінної справи у рибництві; – положення про контролер-асистентську та експерт-бонітерську службу; – положення про експерта-бонітера; – положення про атестацію плідників риб (акт впровадження від 03.10.2007 р. № 4-9-19/4190) [Додаток А];
- при підготовці проектів Законів України „Про внесення змін до Закону України „Про охорону прав на знаки товарів і послуг” (зареєстровано в Апараті ВРУ 17 жовтня 2005 р. за реєстраційним номером 8281; лист-підтвердження від 20.10.2005 р. № 41) [Додаток Б], „Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо захисту прав інтелектуальної власності)” (зареєстровано в Апараті ВРУ 17 жовтня 2005 р. за реєстраційним номером 8289; лист-підтвердження від 20.10.2005 р. № 42) [Додаток В];
у правозастосовчу практику:
- інспектування державними органами системи ветеринарної медицини, що дозволило отримати значний економічний ефект у вигляді відшкодувань (штрафів) до державного бюджету за правопорушення у галузі ветеринарної медицини на території України (акт впровадження від 19.09.2006 р. № 15-3-1-3/3330) [Додаток Ґ];
- діяльності інспекційних органів головного управління агропромислового розвитку Чернігівської облдержадміністрації (акт впровадження від 10.11.2006 р. № 18-11/2246) [Додаток Д];
у навчальний процес:
- при викладанні навчальних дисциплін „Адміністративне право України” та „Адміністративна юрисдикція в АПК” на юридичному факультеті Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства у Національному аграрному університеті (акт впровадження від 01.02.2007 р. № 12) [Додаток Е];
- при викладанні навчальних дисциплін „Адміністративне право України”, „Адміністративна юрисдикція в АПК”, „Аграрне право України”, „Земельне право України” у Білоцерківському державному аграрному університеті (акт впровадження від 10.04.2007 р. № 01-12/1469) [Додаток Ж];
- при викладанні навчальних дисциплін „Адміністративне право України”, „Аграрне право України”, „Земельне право України” у Сумському Національному аграрному університеті (акт впровадження від 02.02.2007 р. № 5) [Додаток З];
- у межах України при підготовці державних реєстраторів прав на нерухоме майно та їх обмежень за проектом Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку „Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру” (Угода між Міжнародним Банком Реконструкції та Розвитку та Україною від 17.10.2003 р.) (лист від 01.04.2005 р.) [Додаток К];
- у межах України для перепідготовки фахівців-землевпорядників за проектом Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку „Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру” (Угода № 4709-UA між Міжнародним Банком Реконструкції та Розвитку та Україною від 17.10.2003 р.) (акт впровадження від 18.04.2007 р.) [Додаток Л].
Деякі авторські концептуальні ідеї знайшли втілення у восьми кандидатських дисертаціях за спеціальністю 12.00.07 з різних проблем адміністративно-правового регулювання сільськогосподарської галузі, підготовлених під науковим керівництвом дисертанта (перші 7 з яких захищені, 1 – подана до захисту до спеціалізованої вченої ради), зокрема: Організаційно-правові засади охорони прав на сорти рослин в Україні (М.В. Пушкар); Адміністративно-правове регулювання екологічної діяльності (К.А. Рябець); Правове становище сільськогосподарських інспекцій (О.Ю. Піддубний); Організаційно-правові засади діяльності підрозділів ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів (Ю.В. Ярмоленко); Державний контроль за охороною та використанням земель сільськогосподарського призначення (Т.С. Кичилюк); Організаційно-правові засади охорони прав на торговельну марку (О.П. Світличний); Адміністративна відповідальність за порушення лісового законодавства (Н.В. Марфіна); Організаційно-правові засади діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону в Україні (А.М. Долгополов).
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться у дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, усі сформульовані у ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.
Ідеї та розробки, які належать співавторам, у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дисертації.
Положення і висновки дисертації були обговорені і схвалені на міжкафедральному семінарі Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного аграрного університету. Результати дисертаційного дослідження в цілому, окремі його аспекти, одержані узагальнення і висновки оприлюднено дисертантом на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах, зокрема: „Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків в Україні” (Київ, 2003); „Conference Proceedings: Global Reforms in Higher Agricultural Education and Research: Responding to Challenges to Quality and Safety of Food and Agricultural Products. Sector: Legal guarantee of the agro-industrial complex” (Київ, 2003); на науково-теоретичному семінарі ННІ земельних ресурсів, правознавства та педагогіки НАУ (Київ, 2004); „Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу” (Ірпінь, 2003); „Проблеми соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення” (Київ, 2004); „Проблеми вдосконалення земельного та аграрного законодавства України в умовах ринкової економіки” (Біла Церква, 2004); „Перспективные разработки науки и техники” (Белгород, Днепропетровск, 2004); „Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, підвищення продуктивності тваринництва в ринкових умовах їх діяльності” (Київ, 2004); „Сучасний соціокультурний простір 2004” (Дніпропетровськ, 2004); „Сучасні правові проблеми українського державотворення” (Біла Церква, 2005); „Стан та перспективи розвитку аграрного права” (Київ, 2005); „Наука і освіта 2005” (Дніпропетровськ, 2005); „Перспективи міжнародної інтеграції АПК України – МІА України 2005” (Київ, 2005); „Проблемы правового регулирования аграрних отношений и развития аграрно-продовольственных рынков в Российской Федерации” (Москва, 2005); „Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи їх подолання” (Київ, 2005); „Управління земельними ресурсами в контексті стратегії сталого розвитку” (Київ, 2006); „Проблеми вдосконалення земельного та аграрного законодавства України: перспективи в ХХІ ст.” (Біла Церква, 2006); „Аграрний форум 2006” (Суми, 2006); „Стан та перспективи розвитку юридичної науки та освіти” (Київ, 2006); „Актуальні проблеми муніципального управління” (Київ, 2006); „Сучасні правові проблеми українського державотворення” (Біла Церква, 2007).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 69-ти друкованих працях, з яких 47 одноосібних. Серед них 2 одноосібних монографії, 11 навчальних посібників (у складі колективів авторів), 30 наукових статтей (із них 20 – у фахових виданнях України з юридичних наук), 21 теза доповідей на наукових конференціях, а також 1 типова програма та 4 методичних розробки.
Кандидатська дисертація на тему „Організаційно-правові засади надання охоронних послуг” захищена у 2003 році. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської дисертації не використано.
Структура та обсяг роботи визначені предметом дисертаційного дослідження, зумовлюються поставленою метою та завданнями. Дисертація складається із переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, поділених на 13 підрозділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел (403 найменувань), 13 додатків. Загальний обсяг дисертації 487 сторінок, з яких 378 сторінок основного тексту.
Список литературы ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у галузі адміністративного, цивільного, аграрного, земельного та екологічного права, автором сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованим на подальший розвиток теорії адміністративного права шляхом формування нових і вдосконалення існуючих правових конструкцій, категорій і понять, внесення науково-обгрунтованих пропозицій по удосконаленню чинного адміністративного законодавства України. Основні з них такі:
1. Синтезуючи наукові погляди щодо визначення адміністративно-правових відносин та екстраполюючи їх на певну сферу суспільно-корисної діяльності чи економічну галузь, зокрема на аграрний сектор, підставно сформулювати наступне визначення: під адміністративно-правовими відносинами в аграрному секторі слід розуміти врегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини у цій галузі у вигляді стійких правових зв’язків між їх сторонами (суб’єктами), що виникають у процесі реалізації ними суб’єктивних прав та обов’язків на підставі приписів адміністративно-правових норм, якими встановлені і гарантовані.
2. Аналіз наукових позицій щодо визначення предметів регулювання адміністративних та аграрних правовідносин дає підставу виділити критерії розмежування таких предметів. Ними є:
1) наявність (чи відсутність) серед суб’єктів правовідносин державного органу, чи органу місцевого самоврядування або громадської організації, наділених владно-розпорядчими державними функціями по відношенню до іншого суб’єкта цих правовідносин;
2) наявність у аграрних правовідносинах управлінського характеру самоврядування і демократії.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що суспільні відносини, одним із суб’єктів яких виступає державний орган, орган місцевого самоврядування або громадська організація, наділені владно-розпорядчими державними функціями по відношенню до іншого суб’єкта цих правовідносин, не залежно від галузевої, функціональної чи територіальної сфери (зокрема такі, що виникають у аграрному секторі), підставно віднести до предмету адміністративного права. Будь-які інші організаційно-управлінські відносини, що виникають у аграрній сфері, одним із суб’єктів яких не виступають зазначені вище суб’єкти права, або у них присутні самоврядування і демократія, підставно відносити до предмету аграрного права.
Наведене дає підставу для висновку про дуалістичну (подвійну) правову природу деяких норм та підінститутів адміністративного права, що підтверджується наявністю перших не лише в адміністративно-правових актах, а й у нормативно-правових актах інших галузей права, зокрема земельно-правових та екологічно-правових, і, відповідно, врегулюванням ними одночасно адміністративно-правових і земельно-правових, та адміністративно-правових і екологічно-правових відносин.
3. Запропонована концептуальна модель адміністративно-правових відносин у галузі сільського господарства, в основу якої покладені такі основні, найбільш значущі для суспільства види адміністративно-правових відносин: - державно-управлінські відносини; - адміністративно-деліктні відносини; - адміністративно-сервісні відносини (відносини з надання адміністративних послуг);
4. Під принципами державного управління слід розуміти фундаментальні, науково обгрунтовані і здебільшого законодавчо закріплені положення, які відображають об’єктивні, універсальні, необхідні закономір¬ності взаємовідносин між суб’єктом та об’єктом управління, при¬чому зміст взаємовідносин змінюється відповідно до змін форм держави;
відповідно, принципи державного управління економікою – це фундаментальні, науково обгрунтовані і здебільшого законодавчо закріплені положення, які відображають об’єктивні, універсальні, необхідні закономірності взає¬мовідносин між керівним суб’єктом державного управління еко¬номікою та економічною сферою в цілому та її структурними елемента¬ми, причому взаємовідносини відповідають існуючій формі держави.
5. Вбачається підставним принципи державного управління аграрним сектором економіки визначити як фундаментальні, науково обгрунтовані і здебільшого законодавчо закріплені положення, які відображають відповідні існуючій формі держави об’єктивні, універсальні, необхідні закономірності взає¬мовідносин між керівними суб’єктами державного управління аграрним сектором економіки та відповідними об’єктами управління.
6. Найважливішими на даному етапі розвитку сільськогосподарської галузі держави принципами державного управління нею є:
- державний аграрний протекціонізм;
- цільова державна підтримка сільського господарства;
- забезпечення продовольчої безпеки;
- рівність усіх форм господарювання;
- поєднання економічних і соціальних цілей;
- правова захищеність аграрного підприємництва.
Підставою для такого твердження слугує значимість останніх для відродження галузі як потужного економічного напряму в економічній системі України, що забезпечить не лише розвиток власне галузі як виробництва, а й відновлення соціальної складової аграрної сфери вцілому – зайнятості сільського населення та створення сучасної соціально-побутової інфраструктури на селі.
7. Проведений аналіз стану продовольчої безпеки в Україні на межі ХХ та ХХІ століть дає підстави обгрунтувати принцип забезпечення продовольчої безпеки в державному управлінні аграрним сектором економіки країни та, відповідно, доповнити систему принципів державного управління цією економічною галуззю принципом забезпечення продовольчої безпеки.
Дотримання і реалізація зазначеного принципу у процесі державного управління аграрним сектором економіки держави є об’єктивно необхідним державним кроком, оскільки від того, наскільки суворо і повсякденно він буде діяти, залежить продовольча безпека держави, що конкретизується у стані життєздатності населення держави, а відтак – існуванні українського етносу взагалі.
8. Становлення ринкової економіки в Україні, на жаль, супроводжується деякими негативними похідними, серед яких і тимчасові кризові явища на селі в цілому, і в аграрному виробництві зокрема. В умовах тотального зубожіння села, масового занепаду аграрного виробництва гостро постає питання забезпечення належної збереженості вирощеного урожаю, продукції тваринництва, техніки та інших товаро-матеріальних цінностей на селі. Охорона майна сільськогосподарських товаровиробників, як комплекс організаційно-правових заходів, у таких соціально-економічних умов постає в новому світлі: це питання повинно розглядатися як обов’язкове у господарсько-підприємницькій діяльності на усіх стадіях виробничого процесу у сільському господарстві, а тому повинне стати одним із принципово важливих напрямів контрольної діяльності держави у галузі сільськогосподарського виробництва, що поки що не знайшло належного відображення у діяльності контрольних органів у сільському господарстві.
9. Адміністративно-юрисдикційні повноваження державних сільськогосподарських інспекцій за критерієм повноти класифіковані:
- повні адміністративно-юрисдикційні повноваження;
- неповні адміністративно-юрисдикційні повноваження;
- державно-владні повноваження з окремими ознаками адміністративної юрисдикції.
10. Обґрунтоване існування та запропоновано введення у науковий обіг теорії адміністративного права і процесу окремого комплексного правового інституту – інституту адміністративної юрисдикції в аграрному секторі, під яким розуміється система правових норм, що регулюють організаційно-правовий статус, права і обов’язки суб’єктів адміністративно-юрисдикційного процесу в аграрному секторі, правила, за якими він здійснюється, його принципи, послідовність дій тощо.
11. Враховуючи конституційне закріплення принципу верховенства права (ч. 1 ст. 8), непорушність права приватної власності (ч. 4 ст. 41) та застосування конфіскації майна виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ч. 6 ст. 41), дефініції правової категорії майна, визначеної чинним Цивільним кодексом України (ст. 177), визнається дискусійним концептуальний підхід теорії адміністративного права до інституту адміністративної відповідальності у частині правомірності юрисдикційних повноважень усіх, крім суду, органів адміністративної юрисдикції по накладенню адміністративних стягнень у вигляді штрафу, та обгрунтована позиція щодо неконституційності таких повноважень у несудових органів адміністративної юрисдикції.
12. Запропонована систематизація органів адміністративної юрисдикції в аграрному секторі економіки України за критерієм відомчої належності. З урахуванням об’єднання контрольно-інспекційних органів, підвідомчих МінАП України, назвою „державні сільськогосподарські інспекції”, така систематизація може мати наступний вигляд: систему органів адміністративної юрисдикції в аграрному секторі економіки України складають державні сільськогосподарські інспекції, інспекційні органи Мінохоронприроди та Держкомводгоспу України.
13. Подано теоретичне визначення та запропоновано введення у теорію адміністративного права категорії „адміністративний правочин”, виклавши його таким чином: під адміністративним правочином слід розуміти належним чином документально оформлені взаємні правомірні дії фізичних (юридичних) осіб та державних органів, організацій і підприємств чи органів місцевого самоврядування, або односторонні правомірні дії управомоченої сторони (державного органу, органу місцевого самоврядування чи їх посадових осіб), що ведуть до виникнення, зміни чи припинення адміністративних прав і обов’язків у конкретно визначеної особи (осіб); обгрунтувано існування та запропоновано введення у теорію адміністративного права інституту адміністративних правочинів як системи адміністративно-правових норм, що регулюють однорідні адміністративно-правові відносини у частині належним чином документально оформленого встановлення, зміни чи припинення адміністративних правообов’язків для конкретно визначеної особи (осіб).
Проведена класифікація адміністративних правочинів, яка передбачає їх поділ на: – акти управління; – індивідуальні правозастосовчі акти; – адміністративні договори.
14. Обгрунтовується позиція про конституційність використання мовою адміністративних правочинів виключно державної – української мови, а в адміністративному процесі, у разі необхідності, залучення перекладача згідно з нормами КУпАП та КАС України.
15. Сформульоване визначення адміністративного правопорушення у сільському господарстві, під яким розуміється протиправне діяння (дія або бездіяльність), яке посягає на встановлений у державі порядок, яким врегульовано суспільні відносини у аграрному секторі економіки, та яке завдає шкоди рослинному, тваринному фонду, або містить реальну загрозу її спричинення, за яке законодавством передбачено застосування заходів адміністративного впливу.
16. Проведена класифікація адміністративних деліктів у аграрному секторі економіки за об’єктом посягання – виділені чотири основні групи:
а) потрава посівів, зіпсуття або знищення зібраного врожаю сільськогосподарських культур, пошкодження насаджень колективних сільськогосподарських підприємств, інших державних і громадських чи фермерських господарств (стаття 104); порушення порядку та умов ведення насінництва та розсадництва (стаття 104-1); порушення правил щодо боротьби з карантинними шкідниками і хворобами рослин та бур'янами (стаття 105); вивезення матеріалів, що не пройшли карантинну перевірку або відповідну обробку (стаття 106);
б) невжиття заходів щодо забезпечення охорони посівів снотворного маку чи конопель, місць їх зберігання та переробки (стаття 106-1);незаконні посів та вирощування снотворного маку чи конопель (стаття 106-2);
в) порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог (стаття 107); порушення законодавства про племінну справу у тваринництві (стаття 107-1);
г) грубе порушення механізаторами правил технічної експлуатації сільськогосподарських машин і техніки безпеки (стаття108).
Таким чином, перша група деліктів у сільському господарстві посягає на суспільні відносини у галузі рослинництва, друга – на суспільні відносини у галузі рослинництва особливого роду, порушення яких становить підвищену суспільну небезпеку (наркотична сировина), третя група – на суспільні відносини у галузі тваринництва, четверта – на суспільні відносини у сфері використання технічних засобів, тобто там, де існує підвищена небезпека для життя та здоров’я людини. Критерієм наведеного поділу є видовий об’єкт суспільних відносин.
17. Адміністративні стягнення за проступки у галузі сільського господарства є майновими. Штраф є найпоширенішим адміністративним стягненням за проступки у галузі сільського господарства; як адміністративне стягнення, штраф застосовується у всіх адміністративних санкціях за проступки у сільському господарстві, крім відповідальності за грубе порушення механізаторами правил технічної експлуатації сільськогосподарських машин і техніки безпеки. Конфіскація майна за адміністративні правопорушення у сільському господарстві застосовується разом із штрафом за незаконний посів та вирощування снотворного маку чи конопель (стаття 106-2 адміністративного кодексу). До стягнень, спрямованих особисто на правопорушника у сільському господарстві, можна віднести позбавлення права керувати трактором, комбайном, іншими самохідними сільськогосподарськими машинами на строк до одного місяця за грубе порушення правил технічної експлуатації сільськогосподарських машин і технічної безпеки (стаття 108 адміністративного кодексу України).
18. Аналіз наукових розробок дає підставу класифікувати адміністративні стягнення у сільському господарстві:
- за ступенем визначеності санкції за проступки у сільському господарстві є відносно визначені, оскільки уповноваженому органу надано право визначення розміру адміністративного стягнення в рамках, передбачених санкцією правової норми. Навіть санкція статті 108 КУпАП, яка передбачає настання відповідальності за грубе порушення механізаторами правил технічної експлуатації тракторів, комбайнів, інших самохідних сільськогосподарських машин і правил техніки безпеки під час їх експлуатації має невизначений характер – позбавлення права керування зазначеними машинами на строк до одного місяця;
- за ступенем варіативності санкції за проступки у сфері сільського господарства відносяться до стягнень, що чітко зафіксовані санкцією правової норми і не передбачають можливості вибору серед інших видів;
- за тривалістю впливу санкції за проступки у сфері сільського господарства є одномоментними, оскільки застосовуються до винної особи одноразово у повному обсязі – накладенням штрафу. Виключенням є ст. 108 КУпАП, яка передбачає настання відповідальності за грубе порушення механізаторами правил технічної експлуатації тракторів, комбайнів, інших самохідних сільськогосподарських машин і правил техніки безпеки під час їх експлуатації у формі позбавлення права керування зазначеними машинами на строк до одного місяця;
- за суб’єктом застосування санкції за проступки у сфері сільського господарства можна віднести до стягнень широкого кола застосування, оскільки вони можуть накладатися декількома уповноваженими органами;
- за ознакою особи, на яку накладається адміністративне стягнення санкції за проступки у сфері сільського господарства можна віднести до змішаних стягнень, оскільки вони мають універсальний характер і застосовуються як до юридичних так і до фізичних осіб (штраф). Винятком є стаття 108 КУпАП, де суб’єктом адміністративного проступку можуть бути лише механізатори, до яких застосувується адміністративне стягнення у формі позбавлення права керування сільськогосподарськими машинами на строк до одного місяця.
19. Паритетність сторін адміністративно-правових відносин має інтегрований характер, її гарантії забезпечуються наявністю, з одного боку, механізму оскарження дій, наслідком якого є своєрідна відповідальність посадової особи у вигляді скасування її незаконного рішення та, з іншого – механізму притягнення посадової особи до відповідальності за адміністративне правопорушення, наслідком чого є безпосередні несприятливі наслідки для посадової особи персонально.
Звичайно ж не можна вести мову про юридичну рівність сторін, оскільки це суперечило б фундаментальним засадам адміністративного права. Разом з тим, імперативність в адміністративному праві зовсім не означає диктату однієї сторони і безправ’я іншої. Рівність сторін всерівно існує, але в інший площині, іншому якісному стані, і цей стан, це адміністративно-правове явище може бути охарактеризоване як паритетність сторін адміністративних правовідносин, яка полягає у відповідності взаємних суб’єктивних прав і обов’язків посадової особи та суб’єкта аграрного господарювання.
Підставою паритетності є не стільки сам факт адміністративної деліктоздатності посадової особи, оскільки це її невід’ємна характеристика, скільки особливий тип взаємовідносин, які складаються саме в процесі повсякденної діяльності службової особи, і який звичайно іменується позитивною адміністративною відповідальністю. Іншими словами, позитивна і ретроспективна відповідальність посадовця в комплексі, постійна наявність першої і загроза виникнення другої у разі неправомірної поведінки, можливість ініціативи суб’єкта аграрного господарювання у порушенні процедури притягнення посадовця до адміністративної відповідальності, кореспондування взаємних суб’єктивних прав і обов’язків у своїй сукупності зумовлюють таку характеристику, характерну рису адміністративних правовідносин в площині службовець – суб’єкт аграрного господарювання, як паритетність сторін адміністративних правовідносин.
20. Аналіз різних підходів дає підстави зробити висновок про доцільність вживання терміну „адміністративні (виконавські) послуги” (адміністративно-виконавські послуги). При цьому ми виходимо з наступних міркувань.
Перша частина терміну „адміністративні” вказувала б на те, що дана послуга є різновидом „публічної послуги”, тобто на те, що суб’єктом надання таких послуг є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. А природа діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо надання цих послуг витікає із природи діяльності цих органів, маємо на увазі владно-розпорядчу діяльність, оскільки надання таких послуг завжди витікає із повноважень вищезазначених органів.
Друга частина терміну „виконавські”, як правильно відзначив В.Б. Авер’янов, вказувала б на виконавсько-зобов’язальний аспект діяльності адміністративних органів. Це, у свою чергу, вказує на те, що адміністративний орган зобов’язаний вчинити певні владно-розпорядчі дії пов’язані з реалізацією прав суб’єктів правовідносин, які до них звернулися. Крім того, вказувало б також на те, що суб’єкт правовідносин у цьому випадку стоїть „вище” адміністративного органу і його завдання (адміністративного органу) полягають у якісному виконанні свого обов’язку, адже надання послуги – це задоволення певних потреб суб’єктів правовідносин.
Ще одним аргументом на користь введення поняття „адміністративно-виконавські послуги” може слугувати наступне. Вся діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ за зверненням приватних осіб, у тому числі включаючи надання різноманітних адміністративних (управлінських) послуг – у вигляді дозвільно-реєстраційних та інших подібних дій за своєю суттю не є управлінською [14, с. 113-116]. А відтак, на нашу думку, не доцільно вживати дефініцію „управлінські послуги”.
21. Уявляється, що адміністративно-виконавські послуги, що надаються у сільському господарстві, за характером вирішуваних питань підставно класифікувати на:
3) загальні адміністративно-виконавські послуги у сільському господарстві. До таких послуг слід віднести:
- реєстрацію суб’єктів господарювання, основним видом яких є здійснення сільськогосподарського виробництва;
- реєстрацію осіб, які ведуть особисте селянське господарство тощо;
2) спеціальні адміністративно-виконавські послуги у сільському господарстві. До таких послуг слід віднести:
- надання аграрним суб’єктам господарювання землі для ведення сільськогосподарської діяльності. Віднесення даної послуги до спеціальної пов’язано насамперед з тим, що апріорі земля в сільському господарстві є основним засобом виробництва, і відповідно без наявності якого неможливо таким суб’єктам реалізувати свої статутні завдання;
- отримання спеціальних ліцензій на здійснення окремих видів діяльності, наприклад, ліцензій на господарську діяльність з виробництва, зберігання і реалізації племінних (генетичних) ресурсів тощо, тобто отримання дозвільних документів, які необхідні для здійснення сільськогосподарської діяльності;
- отримання Сертифікатів ветеринарної експертизи тощо, тобто дозвільних документів, які необхідні для реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції та продуктів первинної переробки.
22. Підставною є підтримка позиції В.М. Гаращука [77, с. 109-114], що справляння плати за надання адміністративних послуг характеризується «подвійною оплатою» за рахунок сплати громадянами податків, а потім ще і безпосередньої оплати надання відповідної послуги органом державної виконавчої влади. Ст. 6 Конституції України проголошує, що органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у межах встановлених Конституцією і відповідно до законів України; ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Таким чином, громадяни України, сплачуючи податки, виконують свій конституційний обов’язок, а реалізувати право на безкоштовне одержання послуг, яке визначено як Конституцією, так і іншими законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами не можуть. Стає очевидним, що державні органи стягують плату за адміністративні послуги незаконно. Саме це визначає неконституційність справляння зазначеної плати.Такі послуги, у разі гострої потреби можуть надавати створені державні підприємства.
23. Необхідно посилити увагу щодо застосування адміністративної відповідальності до посадових осіб у галузі сільськогогосподарства, оскільки практика показує, що нині вона значно послабилася. Причиною цього є кваліфікація беззаперечного адміністративного проступку дисциплінарним, а це призводить до значного зниження ступеня ефективності юридичної відповідальності в галузі управління сільським господарством.
24. Договірна свобода сторін у процесі надання управлінських послуг у галузі сільського господарства є важливою складовою загального процесу демократизації суспільства. Потреба у забезпеченні договірної свободи сторін у процесі надання адміністративних послуг випливає з основних цілей та завдань адміністративної реформи в Україні – трансформації державного управління у сервісне, соціально орієнтоване державне регулювання з переважанням приватних інтересів. Внаслідок прискорення демократичних перетворень в Україні зросла роль та розширилася сфера застосування інститутів приватного права у публічно-правовій сфері. Вітчизняна доктрина адміністративного права повернулася до активної розробки адміністративних договорів.
25. Надання адміністративних послуг є особливим видом адміністративних договорів. Відтак надання адміністративних послуг недержавними структурами має відбуватися на основі адміністративного договору про передачу відповідних повноважень або договорів про безпосереднє надання послуг. Забезпечення договірної свободи сторін у такого роду угодах є важливим аспектом загального режиму законності у сфері надання адміністративних послуг, оскільки обов’язковим учасником таких відносин виступає суб’єкт владних повноважень.
Під договірною свободою сторін у процесі надання адміністративних послуг слід розуміти свободу волевиявлення сторін адміністративного договору.
Забезпечення договірної свободи сторін у процесі надання адміністративних послуг у галузі сільського господарства має два аспекти:
1) забезпечення договірної свободи при укладенні адміністративних договорів про концесію публічної служби (такі договори мають правовстановлюючий характер);
2) забезпечення договірної свободи при споживанні адміністративних послуг у сфері сільського господарства (носять правозастосовний характер договору).
26. З метою чіткого визначення обсягу обмеження договірної свободи при укладенні субординаційних адміністративних договорів про надання адміністративних послуг доцільно, на нашу думку, запровадити інститут суспільної необхідності у адміністративному праві. Примусове укладення договорів про делегування повноважень на надання адміністративних послуг у галузі сільського господарства можливе у тому випадку, коли держава невзмозі надати такі послуги у певній місцевості, або надати той чи інший вид послуг, але серед населення існує критичний попит на них.
27. Яскраво виражений імперативний характер порядку односторонньої зміни чи припинення адміністративних договорів потребує перегляду. Особливо це стосується сфери надання адміністративних послуг у сільському господарстві. Концесія публічної служби у цій специфічній галузі народного господарства повинна бути привабливою для залучення матеріальних ресурсів та праці. Фінансові ризики фізичної особи-підприємця, недержавної установи, підприємства, організації, що виконують публічні обов’язки держави з практичної реалізації прав громадян, повинні бути зведені до мінімуму. У випадках припинення договору з підстав захисту публічних інтересів держава повинна забезпечити фінансову рівновагу сторін та відшкодування збитків добросовісному постачальнику адміністративних послуг, викликаних припиненням договору.
28. Враховуючи соціальну роль адміністративних послуг та місце цього інституту в системі адміністративного права України, принцип договірної свободи сторін при наданні адміністративних послуг заслуговує виділення в якості самостійного принципу здійснення державної влади.
Забезпечення договірної свободи сторін у процесі надання адміністративних послуг є ознакою соціальної орієнтованості держави та визначає реальне місце демократичних і правових засад у процесі практичного здійснення державної влади.
Гарантування і реальне забезпечення договірної свободи у процесі надання адміністративних послуг у сільському господарстві сприятиме створенню позитивного іміджу органів державної влади серед учасників аграрного виробництва, формуванню партнерських відносин між ними, активізації споживання адміністративних послуг у аграрній сфері та наближенню сфери надання адміністративних послуг у сільському господарстві до стану прозорої, чітко організованої системи правовідносин.





СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдуллаев М.И., Комаров С.А. Проблемы теории государства и права. – СПб.: Питер, 2003. – 576 с.
2. Авер’янов В. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування // Право України. – 1998. – № 8. – С. 8–13.
3. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры / АН УССР. Ин-т госуд. И права. – К.: Наук. Думка, 1990. – 147 с.
4. Авер’янов В.Б. Державне управління: теорія і практика. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 431 с.
5. Авер’янов В.Б. Зміна домінант у доктринальному тлумачення предмета адміністративного права / Правова держава. Випуск 16. – К.: Ін-т держави та права ім. В.М.Корецького НАН України, 2005. – 672 с., – С. 317–325.
6. Авер’янов В. Нова доктрина українського адміністративного права: концептуальні позиції // Право України. – 2006. – № 5. – С. 11–17.
7. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 48 с.
8. Авер’янов В. Предмет адміністративного права: нова доктринальна оцінка // Право України. – 2004. – № 10. – С. 25–29.
9. Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії // Право України. – 2003. – № 5. – С. 117–119.
10. Авер’янов В.Б. Реформування українського адміністративного права: черговий етап // Право України. – 2000. – № 7. – С. 6–8.
11. Авер’янов В.Б. Спрямованість на забезпечення прав громадян – демократична сутність виконавчої влади // Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Вид. дім. „Ін Юре”. – 2002. – 668 с.
12. Авер’янов В.Б. Українське адміністративне право: черговий етап реформування // Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування: Збірник наукових праць. – Суми: ВВП „Мрія – 1” ЛТД: Ініціатива, 2000. – С. 16-18.
13. Авер’янов В. Б. Характер предмета адміністративного права: уточнення доктринальної оцінки / Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 382 с.
14. Авер’янов В. Ще раз про зміст та співвідношення понять „державне управління” і „виконавча влада”: полемічні нотатки // Право України. – 2004. – № 5. – С. 113–116.
15. Авер’янов В.Б., Бойко В.Ф. та інші. Коментар до Конституції України. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. – 376 с.
16. Аграрне право України / В.З. Янчук, В.І.Андрійцев, С.Ф. Василюк та ін.; За ред. В.З. Янчука. – 2-е вид., ререроб. та допов. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 720 с.
17. Аграрне право України / За ред. академіка АПрН України, професора Янчука В.З. – К.: Юрінком, 1996. – 560 с.
18. Аграрне право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / В.М. Гайворонський, В.П. Жушман, В.М. Корнієнко та ін.; За ред. В.М. Гайворонського та В.П. Жушмана. – Х.: Право, 2003. – 240 с.
19. Аграрне право України: Підручник / За ред. О.О.Погрібного. – К.: Істина, 2006. – 448 с.
20. Аграрное право: Учебник для юридических ВУЗов / Авт.кол., отв.ред. Г.Е. Быстров, М.И. Козырь. – М.: Юристъ. 1996. – 375 с.
21. Агропромисловий комплекс: правові питання / В.І. Семчик, П.Ф. Кулинич, О.О. Погрібний, В.О. Олійник; За ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Урожай, 1992. – 192 с.
22. Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): Навчальний посібник / За заг. ред. доктора юридичних наук, професора І. П. Голосніченка. – К.: КІВС, 2002. – 141 с.
23. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В.П. Тимощук. – К.: Факт, 2003. – 496 с.
24. Адміністративна реформа для людини (науково-практичний нарис) // За заг. ред. І.Б. Коліушка. – К.: Факт, 2001. – 72 с.
25. Адміністративне право України / За ред. Битяка Ю. П. – Х.: Право, 2000. – 520 с.
26. Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак./ Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.]; За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2001. – 528 с.
27. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Видавництво „Юридична думка”, 2004. – 584 с.
28. Административное право зарубежных стран: Учебник / Под ред. А.Н.Козырина и М.А.Штатиной. – М.: Спарк, 2003. – 464 с.
29. Административное право России. – М.: БЭК, 1997. – 330 с.
30. Административное право: Учебник / Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. – М.: Юристъ, 1999. – 728 с.
31. Адміністративно-процедурний кодекс України. Пропозиції Центру політико-правових реформ // Матеріали семінару „Стан та перспективи розвитку адміністративного права: законодавство, наука, освіта”. – Львів, 2001. – 1-13 жовтня.
32. Александров В.Т., Гусєв В.О. Послуги системи державного управління // Актуальні проблеми державногоу правління: Зб. наук. пр. – Вип. 3 (18) / Ред. кол.: Г.І. Мостовий, В.Я. Амбросов, О.Ю. Амосов та ін. – Х.: ХРІДУ НАДУ „Магістр”, 2003. – С. 208–213.
33. Алексеев С.В. Концепция административно–хозяйственного правоотношения // Экономика, право, бизнес. – 2005. – № 3, С. 63-68.
34. Алексеев С.С. Право й перестройка: вопросы, раздумья, прогнозы. – М.: Юрид. лит., 1987. – 175 с.
35. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций. В 2-х т. Т. 2. – 1973. – 401 с.
36. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Адми¬нистративное право Российской Федерации: Учебник. – М.: ЗЕРЦАЛО, ТЕИС, 1996. – 640 с.
37. Андрійко О.Ф. Державний контроль в Україні: організаційно-правові засади. – К.: Наукова думка. 2004. – 230 с.
38. Анохіна Л.С. Суб’єкти адміністративної юрисдикції в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний ун-т внутрішніх справ. – Х., 2001. – 19 с.
39. Антонов И.П. Полицейское право: быть или не быть? // Юридическое образование и наука. – 2001. – № 3. – С. 34–38.
40. Арістова І.В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти: Монографія. – Х.: Ун-т внутр. справ, 2000. – 368 с.
41. Армаш Н.О. Адміністративно-правовий статус керівників органів виконавчої влади: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / НАН України; Інс-т держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2004. – 17 арк.
42. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций. – М.: Юрид.лит., 1997. – 315 c.
43. Афанасьєв К.К. Адміністративний договір як форма державного управління (теоретико-правовий аспект): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07. Нац. Ун-т внутр. справ. – Х., 2002. – 19 с.
44. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом. – М., 1973. – 125 с.
45. Бабич В.А. Адміністративна відповідальність за зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких не має марок акцизного збору встановленого зразка: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Нац. акад. держ. податк. служби України. – Ірпінь, 2005. – 22 с.
46. Байтин М.И. Сущность права (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков). Изд. 2-е, доп. – М.: ООО ИД „Право и государство”, 2005. – 544 с.
47. Балабанов В.С., Борисенко Е.Н. Экономический механизм отношений в АПК Украины // Продовольственная безопасность (международные и внутренние аспекты). – М.: Экономика, 202. – С. 282–293.
48. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник. – М.: БЭК, 1996. – 386 с.
49. Бахрах Д.Н. Административное право России. Учебник для вузов, обуч. по спец. „Юриспруденция” – М.: Норма: ИНФРА-М, 2000. – 624 с.
50. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. – М.: НОРМА, 2002. – 640 с.
51. Бахрах Д.Н., Россинский Б.В., Старилов Ю.Н., Административное право: Учебник для вузов. – 3-е изд., пересмотр. и доп. – М.: Норма, 2007. – 816 с.
52. Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности: Учеб. пособие – Пермь: Изд. Пермск. гос. ун-та им. А. М. Горького, 1969. – 344 с.
53. Бейкун А.Л. Державне регулювання діяльності обласного агропромислового комплексу (організаційно-правові питання): автореф. Дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 1999. – 14 арк.
54. Бельский К.С. К вопросу о предмете административного права // Государство и право. – 1997. – № 11. – С. 14–21.
55. Берлач А.І. Проблеми протидії злочинності в аграрній сфері економіки України в процесі її реформування // Організаційно-правові питання аграрної реформи в Україні: Монографія / Кол. авторів. За ред. В.І.Семчика. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. – С. 229-257.
56. Біла Л.Р., Ківалов С.В. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. – Вид. друге, перероб. і доп. – Одеса: Юридична література, 2002. – 320 с.
57. Білик Ю.Д. Державний захист вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника та протекціоністська політика в Україні. – К.: Урожай, 2000. – 192 с.
58. Білик Ю.Д. Продовольча безпека України: стан та перспективи використання потенційних резервів // Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті. – К.: ІАЕ УААН, 2001. – С. 139–148.
59. Битяк Ю.П., 3уй В.В., Комзюк А.Т. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Конспект лекцій. – Харків: Укр. юрид. академія, 1994. – 44 с.
60. Бобылев А.И. Источники (формы) права // Право и политика. – 2003. – № 8. – С. 19.
61. Бойко В.І. Продовольча безпека держави та перспективи її гарантування // Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно–аналітичний збірник (випуск 5) / За ред. П.Т. Саблука та ін. – К.: ІАЕ, 2002. – С. 183–188.
62. Борисов В.І., Пащенко О.О. Злочини проти безпеки виробництва: поняття та види. Кримінальна відповідальність за порушення правил ядерної або радіаційної безпеки: Монографія. – Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2006. – 224 с.
63. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории). – М.: Городециздат, 2001. – 208 с.
64. Бренбан Г. Французское административное право. – М.: 1988.
65. Бурдоль Є. Деякі аспекти реформування адміністративного права // Вісник прокуратури. – 2000. – № 2(4). – С. 43–49.
66. Вакарюк В. Адміністративні послуги повинні бути доступні усім буковинцям // http://www.oda.cv.ua.
67. Вакарюк В. Влада надає адміністративні послуги // http://www.oda.cv.ua.
68. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К., Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2004. – 1440 с.
69. Вельский К.С., Елисеев Б.П., Кучеров И.И. О системе специальных методов полицейской деятельности // Государство и право. – 2003. – № 4. – С. 13–17.
70. Веремеенко И.И. Административно-правовые санкции. – М.: Юрид. лит., 1975. – 192 с.
71. Використання інформаційного ресурсу для прийняття управлінського рішення: Монографія / В.Я. Мацюк, В.М. Бесчастний, В.О. Шамрай, О.В. Артеменко; За заг. ред. проф. В.О. Шамрая. – Донецьк: Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2006. – 208 с.
72. Вознесенский Э.А. Финансовый контроль в СРСР. М.: Юрид. лит., 1973. – 134 с.
73. Володін С.А. Інноваційний розвиток аграрної науки: Монографія. – К.: МАУП, 2006. – 400 с.
74. Вопленко Н.И. Законность и легитимность // Новая правовая мысль. – 2003. – № 1. – С. 12.
75. Габричидзе Б.Н., Чернявский А.Г. Административное право. – М.: ООО “ТК Велби”, 2003. – 480 с.
76. Гайворонская Я.В. К вопросу о понимании правовых и юридических норм // Правоведение. – 2001. – № 3. – С. 41–42.
77. Гаращук В. Управлінські послуги – новий інститут чи нова помилка? // Вісник академії правовий наук України. – 2001. – № 3 (26). – С. 109–114.
78. Гетьман А.П., Здоровко Л.М. Регіональний екологічний контроль: теорія правового регулювання. Монографія. – К.: УСП МСБ, – 216 с.
79. Гладун З.С. Адміністративне право України: Опорні конспекти лекцій. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 152 с.
80. Гладун З. С. Сучасні проблеми адміністративного права України і шляхи та напрямки їх вирішення. – Тернопіль: Тернопільська академія народного господарства, 2000. – 28 с.
81. Гойчук О.І. Продовольча безпека. Монографія. – Житомир: Полісся, 2004. – 348 с.
82. Гойчук О.І., Курило В.І. Продовольча безпека та необхідність її правового забезпечення // Адвокат. – 2006. – № 3. – С. 3–5.
83. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття) / Міжр. акад. упр. персоналом. – К., 1998. – 52 с.
84. Голосніченко І. Правове регулювання надання державних управлінських послуг та вирішення адміністративних спорів // Право України. – 2003. – № 10. – С. 86–89.
85. Голосніченко І.П., Стахурський М.Ф. Золотарьова Н.І. Адміністративне право України: основні поняття. Навч. посібник, К.: ГАН, 2005. – 232 с.
86. Гончарук С. Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України: Навчальний посібник. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 79 с.
87. Гончарук С.Т. Основи адміністративного права України. Навчальний посібник. – К.: 2004. – 200 с.
88. Господарський кодекс України. – Харків: „ФІНН”, 2003. – 204 с.
89. Государственное управление: основы теории и организации. Учебник. В 2 т. Т. 1 / Под ред. В.А.Козбаненко. Изд. 2-е, с изм. и доп. – М.: «Статус», 2002. – 366 с.
90. Государственное управление: основы теории и организации. Учебник. В 2 т. Т.2 / Под ред. В.А.Козбаненко. Изд. 2-е, с изм. и доп. – М.: „Статус”, 2002. – 592 с.
91. Гребьонкіна Л. Порядок стягнення штрафів // Право України, 2001. – № 2. – С. 44–45.
92. Гриценко С.П. Латинська мова й основи римського права: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 336 с.
93. Грянка Г. В., Матвійчик В. К., Нікітін Ю. В. Адміністративне право України: Практикум. – К.: „Азимут Україна”, 2004. – 114 с.
94. Даниленко А.С. Основні напрями удосконалення земельних відносин та їх роль у формуванні стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті // Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті. – К.: ІАЕ УААН, 2001. – С. 54–64.
95. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування / Українська академія державного управління при Президентові України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України / В.Б. Авер'янов (ред.), В.Б. Авер'янов (підгот.), І.Б. Коліушко (ред.). – К., 1999. – 50 с.
96. Державне управління: проблеми адміністративно–правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б.Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
97. Державне управління: теорія і практика. За заг. ред. д.ю.н., проф. Авер’янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
98. Діхтієвський П.В. Основні риси адміністративно-правового регулювання у сфері виконавчої влади // Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту. За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: НВП „Видавництво „Наукова думка” НАН України”, 2007. – 586 с. – С. 157–163.
99. Довідник з управління сільськогосподарським виробництвом в умовах АПК, Л.Д.Залєвський, Й.С.Завадський, М.О.Кононов та ін.; За ред. Л.Д.Залєвського. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Урожай, 1987. – 240 с.
100. Додин Е. В. Административная деликтология: Курс лекций. – Одесса: БАХВА, 1997. – 116.
101. Додин Е. В. Доказательства. Оценка доказательств // Кодекс Украины об административных правонарушениях: Научно-практический комментарий. – 4-е изд., изм., доп. – Харьков: ООО „Одиссей”, 2003. – С. 728–731.
102. Долечек В.С. Надання управлінських послуг населенню органами виконавчої влади в Україні: організаційно-правовий аспект: Дис.… к.н.д.у.: 25.00.02. / Нац.акад.держ.упр. при Президентові України. – К., 2005. – 222 с.
103. Жалинский А., Рёрихт А. Введение в немецкое право. – М.: Спарк, 2001. – 767 с.
104. Ж. Ведель. Административное право Франции. – М.: Издательство „Прогресс”, 1973. – 512 с.
105. Жуковский А. Г. Административная ответственность в сфере предпринимательских отношений. Вопросы теории и практики. – Х.: Одиссей, 2000. – 232 с.
106. Забарний Г.Г., Калюжний Р.А., Шкарупа В.К. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – К.: Вид. Паливода А.В., 2003. – 212 с.
107. Зайченко В.С. Механізм впровадження стратегії розвитку агропромислового комплексу України на регіональному рівні: Автореф. дис. … к.держ.упр.: 25.00.02. – О., 2006. – 20 с.
108. Законы Федеративной республики Германия: Закон об административном производстве: Германский Фонд международного правового сотрудничества. – Бонн, 1995. – 108 с.
109. Залюбовський І.К. Організаційно-правові засади державного контролю в Україні. – О.: Юридична література, 2003. – 102 с.
110. Здир Я. А. Государственные инспекции в СССР. – М.: Госюриздат, 1960. – 134 с.
111. Зеленцов А. Б. Контроль за деятельностью исполнительной власти в зарубежных странах: Учебное пособие. – М.: Издательство Российского университета дружбы народов, 2002. – 190 с.
112. Земельне право України: Підручник / За ред. Погрібного О.О., Каракаша І.І. – К.: Істина, 2003. – 2003. – 448 с.
113. Земельне право України: Підручник / М.В.Шульга, (кер.авт.кол.), Г.В.Анісімова, Н.О.Багай, А.П. Гетьман та ін.; За ред. М.В.Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
114. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В.І. Семчика. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 676 с.
115. Земельное право: учебник / под ред. Г.Е.Быстрова, Р.К. Гусева; А.В. Балабанов [и др.]. – М.: ТК Велби, Изд-во проспект, 2006. – 712 с.
116. Зима О.Т. Адміністративна відповідальність юридичних осіб: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2001. – 17 арк.
117. Зима О. Т. Співвідношення адміністративних стягнень та фінансових санкцій, які застосовуються до юридичних осіб / Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування: Зб. наук. пр. – Суми: ВВП „Мрія-1” ЛТД: Ініціатива, 2000. – 282 с.
118. Зуев А.Е. Фидуциарные правоотношения: международная практика и российское право (вопросы модальности в праве) // Правоведение, 2003. – № 2 (247). – С. 156.
119. Елисеев В.С. Проблемы совершенствования механизма государственно-правового регулирования аграрных отношений в государственном секторе экономики (на примере законодательства Республики Беларусь и Российской Федерации). – Калуга: Изд-во АКФ „Политоп”, 2001. – 112 с.
120. Еропкин М. И., Клюшниченко А. П. Советское административное право: Ученик. – М.: Юрид. лит., 1979. – 311 с.
121. Європейська хартія місцевого самоврядування // Територіальна організація влади в Україні: статус і повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування / За заг. ред. А.П.Зайця. – К.: Вид. Дім „ІнЮре”, 2002. – С. 225–231.
122. Єрмоленко В.М. Майнові правовідносини приватних сільськогосподарських підприємств: теорія, законодавчтво, практика: Монографія. – К.: Магістр ХХІ сторіччя, 2005. – 304 с. – Бібліогр.: с. 276–303.
123. Єрмоленко В.М. Про правову природу грошей // Економіка та право. – 2003. - № 3 (7). – С. 16–20.
124. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації: організаційно-правові питання теорії і практики. Монографія / Калюжний Р.А., Шамрай В.О., Павловський В.Д., Гуцалюк М.В., Ковпак Р.Л., Цимбалюк В.С., Яцишин Ю.В., Ластовецький А.С. / За ред. Р.А. Калюжного та В.О. Шамрая. – Київ, 2002. – 296 с.
125. Кампо В. М., Нижник Н.Р., Шльоер Б.П. Становлення нового адміністративного права України. Науково-популярний нарис / За заг. ред. В.М.Кампо. – К.: Видавничий Дім „Юридична книга”, 2000. – 60 с.
126. Кармолицкий А.А. Административно-правовое регулирование надведомственных полномочий государственных инспекций. – М.: Издательство Московского университета. – 1985. – 82 с.
127. Кваша С.М. Зовнішньоекономічна діяльність АПК України: стан, стратегія і тактика розвитку. – К.: ЗАТ „Нічлава”. – 2000. – 252 с.
128. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. Изд. АН СССР, 1958. – 187 с.
129. Ківалов С. В., Кормич Б. А. Митне право: система та динаміка розвитку // Митна справа. – 2002. – № 1. – С. 3–7.
130. Кізіма Н.В. Адміністративні стягнення за законодавством України: сучасний стан та перспективи розвитку / Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування: Зб. наук. пр. – Суми: ВВП „Мрія-1” ЛТД: Ініціатива, 2000. – 282 с.
131. Кнорринг В.Й. Искусство управлення: Учебник. – М: Издательство БЕК, 1997. – 288 с.
132. Коваленко В.В. Організація профілактики економічної злочинності в Україні / Дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Національний ун-т внутрішніх справ. – Х., 2004. – 398арк. – Бібліогр.: арк. 355–389.
133. Коваль М.В. Правові аспекти в діяльності органів ДПС як складової правової системи держави // Організація правової роботи в органах державної податкової служби України: теорія, методологія, практика: Монографія. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. – 440 с.
134. Кодекс адміністративного судочинства України: Текст відповідає офіц. станом на 1 січня 2006 р. – К.: Магістр – ХХІ сторіччя, 2006. – 160 с.
135. Кодекс України про адміністративні правопорушення, 7 грудня 1984 р. № 8073 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122.
136. Кодекс Украины об административных правонарушениях: Научно-практический комментарий. Издание четвертое. – Х.: ООО “Одиссей”, –2003. – 880 с.
137. Козлов Ю.М. Административное право: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2004. – 2004. – 318 с.
138. Козлов Ю.М., Попов Л.Л. Административное право: Учебник, М.: Юрист. – 1999. – 728 с.
139. Коліушко І. Пріоритети розвитку українського адміністративного права / Адміністративне право в контексті європейського вибору України. Збірник наукових праць. – К.: Міленіум, 2004. – 196 с.
140. Коліушко І.Б., Тимощук В.П. Адміністративні послуги з боку органів виконавчої влади та їх правове регулювання // Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Вид. дім. „Ін Юре”. – 2002. – 668 с.
141. Коліушко І., Тимощук В. Управлінські послуги – новий інститут адміністративного права // Право України. – 2001. – № 5. – С. 30–34.
142. Коломоєць Т.О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації: Монографія / За заг. Ред. В.К.Шкарупи. – Запоріжжя: „Поліграф”. 2004. – 404 c.
143. Коломоєць Т.О. Адміністративна юрисдикція в Україні: питання теорії та практики / Запорізький держ. ун-т. – Запоріжжя, – 2000. – 38 с.
144. Коломоєць Т.О. Законодавство України про адміністративні штрафи: деякі пріоритети реформування / Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування: Зб. наук. пр. – Суми: ВВП „Мрія-1” ЛТД: Ініціатива, 2000. – 282 с.
145. Коломоєць Т.О. Штрафи за законодавством про адміністративні правопорушення України: Монографія. – Запоріжжя: „ВЕРЖЕ”, 2000. – 241 с.
146. Коломоєць Т.О. Щодо ефективності адміністративних штрафів // Право України. – 2001. – № 2. – С. 32–36.
147. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – 3-є вид., стер. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 752 с.
148. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктне право у юридично-галузевій парадигмі // Право України. – 2002. – № 4. – С. 17–21.
149. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
150. Колпаков В.К. Адміністративно-правові відносини і юридичні факти // Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б.Авер’янов (голова). – К.: Видавництво „Юридична думка”, 2004. – 584 с., С. 179–182.
151. Колпаков В.К. Адміністративна юрисдикція: сутність поняття // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 19. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. – С. 255–259.
152. Колпаков В.К. Види адміністративно–правових відносин // Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. Колегія: В.Б.Авер’янов (голова). – К.: Видавництво „Юридична думка”, 2004. – 584 с., – С. 182–185.
153. Колпаков В.К. Проблеми детермінації адміністративно–деліктного права як самостійної юридичної галузі // Проблеми права на зламі тисячоліть: Матеріали міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2001. – С. 431–434.
154. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
155. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. проф. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 c.
156. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
157. Концепція адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу: Указ Президента України, 5 березня 2004 р., № 278 //http://idis.guds.gov.ua.
158. Концепція адміністративної реформи в Україні. К.: Центр політико-правових реформ та центр розвитку українського законодавства. – 1998. – 61 с.
159. Концепція економічної безпеки України / Інс-т економ. Прогнозування; керівник проекту В.М.Геєць. – К.: Логос, 1999. – 56 с.
160. Концепція Національної програми відродження села на 1995–2005 роки: затверджена Постановою ВР України від 4 лютого 1994 р., № 3924 // К.: Електронна правова система „Право”. Версія ПРОФ. Березень 2007.
161. Концепція поліпшення продовольчого забезпечення та якості харчування населення: затверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р., № 332-р // К.: Електронна правова система „Право”. Версія ПРОФ. Березень 2007.
162. Концепція розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади: Розпорядження Кабінету Міністрів України, 15 лютого 2006 р., № 90-р // http://zakon.rada.gov.ua.
163. Корецький М.Х. Державне регулювання аграрної сфери у ринковій економіці: Монографія. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 260 с.
164. Костилев В.В. Організаційно-правові засади контрольної діяльності державних інспекцій в соціальній сфері: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. наук з держ. упр. 25.00.01 / Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. Харк. регіон. Ін-т держ. упр. – Х., 2003. – 20 с.
165. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент: анализ, планирование, внедрение, контроль. – СПб.: Питер, 1998. – 887 c.
166. Красавчиков О.А. Категории науки гражданского права. Избранные труды: В 2 т. Т. 2. М.: Статут, 2005. – 494 с.
167. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – Ст. 131.
168. Кубко Є. Про предмет адміністративного права // Право України. – 2000. – № 5. – С. 3–7.
169. Кудрявцев В.Н. О правопонимании и законности // Государство и право. – 1994. – № 3. – С. 3–8.
170. Куйбіда В.С. Принципи і методи діяльності органів місцевого самоврядування: Монографія. – К.: МАУП, 2004. – 432 с.
171. Курінний Є. В. Предмет і об’єкт адміністративного права України: Монографія. – Дніпропетровськ: Ліра лтд, 2004. – 340 с.
172. Курило В.І. Деякі проблеми державного управління у галузі сільського господарства // Матеріали VIII Міжнародної науково–практичної конференції „Наука і освіта 2005”. Том 47. Право. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – 70 с. – С. 27–29.
173. Курило В.І. До питання розмежування предметів аграрного та адміністративного права // Юридична Україна. – 2004. – № 5. – С. 45–48.
174. Курило В.І. До поняття адміністративної юрисдикції у сільському господарстві // Вісник прокуратури – 2007. – № 7. – С. 113–118.
175. Курило В.І. До проблеми конституційності повноважень органів адміністративної юрисдикції з накладення штрафу // Адвокат. – 2005. – № 2. – С. 3–6.
176. Курило В.І. Забезпечення продовольчої безпеки як принцип державного управління аграрним сектором економіки // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 7. – С. 77–82.
177. Курило В.І. Загальна правова характеристика стану сільськогосподарського виробництва / Проміжний звіт про науково-дослідну роботу „Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарського виробництва” (№ держреєстрації 0106U004241). – К.: Національний аграрний університет. 2006. 78 с. – С. 7–24.
178. Курило В.І. Збереженість сільськогосподарської продукції: організаційно-правові аспекти // Вісник прокуратури. – 2003. – № 12. – С. 102–105.
179. Курило В.І. Курило Л.І. Ефективність державного управління у сфері АПК як елемент національної безпеки // Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи їх подолання. Міжнародна науково-практична конференція (Київ, 7-8 грудня 2005 р.). Збірник наукових праць / Ред. кол.: С.А.Єрохін, С.І.Пирожков, В.А.Гошовська, В.Ф.Погорілко та ін. – К.: Національна академія управління – Центр перспективних соціальних досліджень, 2005. – 400 с. – С. 4–8.
180. Курило В.І. Організаційно–правові аспекти схоронності майна сільськогосподарських підприємств. Монографія. – К.: НАУУ, 2005. – 92 с.
181. Курило В.І. Охорона і раціональне використання земельних ресурсів: Методичний посібник. – К.: Держкомзем України – Проект МБРР. 2007. – 78 с.
182. Курило В.І. Поняття адміністративного правочину // Сучасні правові проблеми українського державотворення. Матеріали державної наукової конференції. 29 квітня 2005 р. Біла Церква. – С. 26–28.
183. Курило В.І. Правова характеристика та зміст державного впливу у галузі сільського господарства // Юридична Україна. – 2007. – № 6. – С. 43–47.
184. Курило В.І. Правове становище сільськогосподарських інспекцій: проблеми удосконалення // Право України. – 1999. – № 6. – С. 87–89.
185. Курило В. Шляхи вдосконалення діяльності державних сільськогосподарських інспекцій в умовах формування та зміцнення аграрного ринку в Україні // Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків в Україні: Збірник тез доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції 8 липня 2003 р. – К.: Ін-т держави і права ім. Корецького, – 2004. – С. 88–91.
186. Лейст О.Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права. – М., 2002. – С. 248–250.
187. Лилак Д. Адміністративна і цивільно-правова відповідальність юридичних осіб у сфері економічних відносин (колізії теорії і проблеми практики) // Право України. – 2000. – № 1. – С. 24–30.
188. Лисецький А.С. Продовольча безпека України: теорія, методологія, емпіричний аналіз. – К.: Оріяни, 2005. – 374 с.
189. Лісовий кодекс України: Закон України від 21 січня 1994 р. № 3852 // Відомості Верховної Ради України. – 1994 р., – № 17. – Ст. 99.
190. Лошицький М. Реабілітація поліцейського права // Право України. – 2002. – № 7. – С. 95–99.
191. Лукiнов I. I. Регулюючi ринковi i державнi механiзми в агробiзнесi в Українi // Соцiально–економiчна ситуацiя та шляхи подолання кризового стану в агропромисловому комплексi України. – К.: IАЕ, 1999. – С. 4–16.
192. Лук’янець Д.М. Зв’язки адміністративного права з іншими галузями українського права // Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б.Авер’янов (голова). – К.: Видавництво „Юридична думка”, 2004. – 584 с., С. 135–138.
193. Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. Київський нац. Ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2001. – 13 с.
194. Луць Л.А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти): Монографія. – К., 2003. – 304 c.
195. Майданник О.О. Парламентський контроль в Україні. – К.: Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, 2004. – 320 с.
196. Майовець Є.Й. Теорія аграрних відносин: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 276 с.
197. Макаренко А.В. Державний комітет у системі органів виконавчої влади: Автореф. дис. …к.ю.н.: 12.00.07. – К., 2002. – 16 с.
198. Малишко М.І. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення. – К.: УНА, 2001. – 28 с.
199. Манжула А.А. Державне управління на місцевому рівні: Автореф. дис. …к.ю.н.: 12.00.07. – Х., 2003. – 19 с.
200. Митний кодекс України: Верховна Рада України, 11 липня 2002 р., № 92 // Офіційний вісник України. – 2002 р., – № 31, стор. 1. – Ст. 1444.
201. Мицкевич А.В. Понятие правовых отношений и их основные виды // Проблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов / Под общ. ред. академика РАН, д.ю.н., проф. В.С. Нерсесянца. – М., 2002. – С. 366.
202. Мостовий Г.І. Щодо визначення механізмів державного управління агропромисловим комплексом регіону // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр – Х., 1998. – Вип. 2. – С. 75–90.
203. Мочерний С. Продовольча криза // Економічна енциклопедія. – Т.3. – К.: Видавничий центр „Академія”, Тернопіль: Академія народногогосподарства. – 2002. – С. 111–112.
204. Мушинский В.О. Соотношение политики и права в регулировании общественных интересов // Советское государство и право. – 1988. – № 2. – С. 6.
205. Нарышкин С. Количество платных государственных услуг будет ограничено // http://www.fin.org.ua.
206. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 2-ге вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С.Яценко. – К.: А.С.К., 2002. – 968 с.
207. Научные основы правотворчества. – М., 1981. – 257 с.
208. Національна програма відродження села на 1995 – 2005 роки: Постанова Верховної Ради України, 4 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 163.
209. Нижник Н.Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе: Монография. – К.: УАДУ, 1995. – 206 с.
210. Нижник Н.Р. Деякі аспекти сучасної концепції державного управління в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 1995. – № 4. – С. 17–25.
211. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління // К., – 1998. – 160 с.
212. Никеров Г.И. Понятие и источники административного права зарубежных стран. – М., Вестник международного университета. Научный журнал. Выпуск ІІ, 1997, С. 37–43.
213. Носік В.В. Право власності на землю Українського народу: Монографія. – Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
214. О понимании советского права („Круглый стол” „Советского государства и права”) // Советское государство и право. – 1979. – № 8. – С. 56.
215. Олефір В.І. Державна міграційна політика України (організаційно-правовий аспект) / Дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2005. – 443 арк. – Бібліогр.: арк. 464–496.
216. Олійник А.Ю. та ін. Теорія держави і аправа: Навч. посіб. / А.Ю.Олійник, С.Д.Гусарєв, О.Л.Слюсаренко. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 176 с.
217. Організаційно-правові питання аграрної реформи в Україні: Монографія / Кол. авторів. За ред. В.І.Семчика. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. – 280 с.
218. Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків в Україні. Наукова доповідь / Кол. авторів. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2005. – 88 с.
219. Остапенко О. І. Адміністративна деліктологія. – Львів: Львівський ін-т внутр. справ при Укр. акад. внутр. справ, 1995. – 312 с.
220. Охотнікова О.М. Адміністративна відповідальність керівника державного підприємства, установи, організації в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Нац. акад. держ. податк. служби України. – Ірпінь, 2004. – 20 с.
221. Пархоменко Н.М. Сучасні погляди на правовий прецедент як джерело права // Держава і право. Щорічник наук. праць молодих вчених / Редкол.: В.Н.Денисов (гол. ред.) та ін. – К.: Ін Юре. – 1999. – Вип. 2. – 542 с.
222. Пахомов І. Проблеми конституційної організації державної виконавчої влади в Україні // Проблеми реформування державної влади: конституційні та управлінські аспекти. – К., 1995. – С. 60.
223. Пахомов І. Чи потрібна поспішність у реформуванні адміністративного права? // Право України. – 1999. – № 2.
224. Педько Ю. Адміністративна юстиція і адміністративна юрисдикція: деякі теоретичні та практичні питання співвідношення // Право України. – 2001. – № 10. – С. 72–75.
225. Перелік платних послуг, що можуть надаватися митними органами: Постанова Кабінету Міністрів України, 25 грудня 2002 р., № 1952 // К.: Центр компьютерных технологий. – Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2006.
226. Перелік платних послуг, що надаються підрозділами Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України, 23 травня 2001 р., № 556 // К.: Центр компьютерных технологий. – Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2006.
227. Перелік платних послуг, що можуть надаватися підрозділами Державної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України, 15 травня 2000 р., № 798 // К.: Центр компьютерных технологий. – Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2006.
228. Перепелюк В. Г. Адміністративний процес. Загальна частина: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 367 с.
229. Пєтков В.П. Управління виховно-виправним процесом і злочинність (історія та сучасність). Навчальний посібник. – Кіровоград: КірЮІ НУВС, 2005. – 796 с.
230. Писаренко Г.М. Адміністративні послуги в Україні: організаційно-правові аспекти: Автореф. дис. …к.ю.н.: 12.00.07. – О., 2006. – 20 с.
231. Погорілко В., Федоренко В. Джерела права України (загальна теорія джерел конституційного права України / Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 1 (28). – С. 46–59.
232. Подоляк О.В. Механізм надання управлінських послуг органами влади: Автореф. дис. … к.держ.упр.: 25.00.02. – Л., 2006. – 20 с.
233. Поленина С.В. Взаимодействие системы права и системы законодательства в современной России // Государство и право. – 1999. – № 9. – С. 5.
234. Положення про державний племінний реєстр: Наказ Міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук, 20 травня 2002 р., № 134/40 // К.: Центр компьютерных технологий. – Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2006.
235. Положення про Державну екологічну інспекцію: Постанова Кабінету Міністрів України, 17 листопада 2001 р., № 1520 // К.: Центр компьютерных технологий. – Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2006.
236. Положення про Державну інспекцію охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства: Наказ Міністерства аграрної політики України, 12 травня 2005 р., № 198 // К.: Центр компьютерных технологий. – Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2007.
237. Положення про Міністерство аграрної політики України: затверджено Указом Президента України „Питання Міністерства аграрної політики України” від 7 червня 2000 р., № 772/2000 // К.: Центр компьютерных технологий. – Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2006.
238. Положення про племінне свідоцтво (сертифікат): Наказ Міністерства аграрної політики України, 29 грудня 2002 р., № 416 // К.: Центр компьютерных технологий. – Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2006.
239. Положення про присвоєння відповідних статусів суб’єктам племінної справи у тваринництві: Наказ Міністерства аграрної політики України і Укра
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)
50
Скачать бесплатно 21742.doc 





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины



Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:


© 2006-2016. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.