У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ЖІНКИ В АСПЕКТІ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ
Количество страниц 392
ВУЗ Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
Год сдачи 2010
Бесплатно скачать 21744.doc 
Содержание ЗМІСТ
Вступ 4
Розділ 1. Ідейно-політичні джерела рівноправності статей 16
1.1. Ідея рівноправності статей у політико-правовій думці періоду античності та середніх віків 16
1.2. Ідея рівноправності статей у політико-правовій думці періоду Просвітництва 24
1.3. Рівноправність статей у політико-правовій думці ХIХ століття. 37
1.4.Ідеї рівноправності статей у політико-правовій думці ХХ століття. 54
1.5. Релігійні аспекти рівноправності статей 72
Висновки до розділу 1 90
Розділ 2. Принцип гендерної рівності: філософсько-правовий аналіз 95
2.1. Рівність як загальноправовий принцип 95
2.2. Гендерна рівність: поняття та ознаки 120
2.3. Дискримінація за ознакою статі 133
2.4. Гендерна експертиза законодавства 160
Висновки до розділу 2 169
Розділ 3. Еволюція правового становища жінки в аспекті гендерної рівності 173
3.1. Соціально-правове становище жінки в добуржуазний період 174
3.2. Права і свободи жінки в умовах буржуазно-демократичних відносин 187
3.3. Правове становище жінки в Україні 204
Висновки до розділу 3 243
Розділ 4. Особливості реалізації жінкою своїх суб’єктивних прав 249
4.1. Право на гідність 249
4.2.Право на свободу вибору життєвого шляху 257
4.3. Репродуктивні та сімейні права жінки 263
4.4. Політичні права жінки 280
4.5. Економічні права жінки 295
Висновки до розділу 4 305
Розділ 5. Особливості правового захисту прав жінки 309
5.1. Національні правові механізми захисту прав жінки 309
5.2. Регіональні правові механізми захисту прав жінки 320
5.3. Міжнародно-правові механізми захисту прав жінки 329
Висновки до розділу 5 346
Висновки 350
Список використаної літератури 363



ВСТУП

Актуальність теми. Гарантування рівності чоловіка і жінки є невід’ємною частиною прогресу людства, елементом демократії і важливою умовою розбудови правової держави. Сучасний стан суспільних відносин вимагає все більше використовувати знання, навички та творчі здібності жінок, потребує активного залучення їх у різні сфери суспільного життя. Лише в умовах верховенства права, коли реально забезпечуються не лише рівні права, але й рівні можливості їх реалізації різноманітними організаційно-правовими засобами, утверджується принцип рівності чоловіка і жінки.
Проголосивши стратегію європейського розвитку, Україна обрала шлях забезпечення прав і свобод людини і громадянина, впровадження стандартів рівних прав і рівних можливостей чоловіка і жінки. У зв’язку з цим необхідний комплексний науковий аналіз загальних закономірностей формування, розвитку і гарантування прав, свобод і законних інтересів жінки як суб’єкта права, з урахуванням міжнародних гендерних стандартів у різних сферах суспільного життя, розробка рекомендацій щодо законодавчого забезпечення реалізації конституційного принципу рівних прав і можливостей чоловіка і жінки.
Для проведення відповідних юридичних досліджень важливо використовувати як гендерний підхід, так і сучасні політичні теорії. У дисертації жінка розглядається насамперед як член суспільства зі своїм особистим статусом і власною стратегією правової поведінки. Сенс гендерного підходу, на думку авторки, полягає не просто у виявленні відмінностей між чоловіком і жінкою, а й у впровадженні в право нових моделей суспільних відносин, що підлягають правовому регулюванню. Гендерний підхід як один з методологічних прийомів дає можливість нового погляду на традиційні проблеми суспільно-правових процесів, позитивно впливає на модернізацію і демократизацію українського суспільства.
У роботі акцентується увага на цінності права як знаряддя соціального прогресу, гаранта загальної свободи та рівності, які не мають абсолютного характеру і підлягають нормуванню заради задоволення інтересів окремої особи і суспільства в цілому.
Авторка виходить з того, що в умовах гендерної рівності чоловік і жінка наділені власним колом прав і обов’язків. Це обумовлено об’єктивним процесом розвитку людської цивілізації, відповідає потребам суспільства і залежить від особливих біологічних та психологічних характеристик чоловіка і жінки. Право не може змінювати основоположні об’єктивні процеси суспільного розвитку і відповідно не може урівняти соціальний статус чоловіка і жінки. Воно може різними методами правового регулювання за допомогою надання додаткових і спеціальних прав частково вирівнювати правовий статус різних учасників правовідносин, створювати рівні можливості для реалізації їх суб’єктивних прав, що повною мірою стосується чоловіків і жінок.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової комплексної програми «Загальнотеоретичні проблеми правотворення та правозастосування в умовах формування правової держави» (державна реєстрація № 0106u002283).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення закономірностей формування і розвитку правового статусу жінки як суб’єкта права, що повинно сприяти визначенню змісту гендерної рівності, шляхів її досягнення та правових засобів її забезпечення. Відповідно до поставленої мети вважається необхідним вирішення таких завдань:
– проаналізувати витоки та історичний розвиток ідеї рівноправності статей у політико-правовій думці для визначення тенденції поступового підвищення цінності жінки як учасника суспільних відносин;
– сформулювати поняття гендерної рівності та визначити його співвідношення з поняттям «правова рівність»;
– дослідити види та форми гендерної рівності;
– визначити зміст та види дискримінації за ознакою статі;
– розглянути різні прояви дискримінації за ознакою статі та засоби їх ліквідації;
– вивчити досвід зарубіжних країн щодо подолання соціальних стереотипів про роль жінки і чоловіка в суспільстві та шляхи подолання дискримінації за ознакою статі;
– розглянути особливості реалізації жінкою своїх прав у різних сферах суспільного життя;
– дослідити міжнародні, регіональні й внутрішньодержавні правові механізми захисту прав жінки.
Об’єктом дослідження є сфера суспільних відносин, в яких відбувається реалізація принципу гендерної рівності.
Предметом дослідження є загальні закономірності формування правового статусу жінки в гендерному вимірі.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є система принципів, прийомів та підходів, заснована на філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методах. В основу роботи покладено антропологічний підхід та онтологічний метод. Згідно з ними проаналізовано сутність прав жінки, які є формально рівними з правами чоловіка, але через біологічні відмінності статі потребують особливого правового забезпечення та захисту. Діалектичний метод дозволив виявити основні закономірності розвитку ідеї рівності чоловіка і жінки та особливості її прояву в різних правових системах. Історико-правовий підхід використовувався при аналізі процесів і подій, які вплинули на формування та розвиток правового статусу жінки, а також при узагальненні поглядів на роль жінки в історії політико-правової думки, визначенні етапів розвитку феміністичного руху, вивченні релігійних доктрин тощо. Аксіологічний підхід дозволив встановити, як визнання цінності жіночого початку впливало на розширення кола прав і свобод жінки, правове закріплення повторювальних суспільних відносин за участю жінки. Формально-догматичний метод використовувався при аналізі нормативних приписів щодо жінки як суб’єкта права, які зафіксовані в міжнародних договорах і вітчизняних нормативно-правових актах. Тексти міжнародних договорів і національних нормативно-правових актів інтерпретувалися з позицій забезпечення принципу недискримінації щодо суб’єктів права як чоловічої, так і жіночої статі. Метод системно-структурного аналізу став основним прийомом при дослідженні правового механізму захисту прав жінки, що включає внутрішньодержавні, регіональні та міжнародні механізми правового захисту, за допомогою яких забезпечується реалізація принципу гендерної рівності. Порівняльно-правовий метод використовувався при вивченні досвіду інших країн щодо питань, пов’язаних з реалізацією принципу гендерної рівності. Телеологічний метод дав можливість розкрити мету прийняття Закону Україні «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків» та інших важливих документів та програм.
Використовуючи конкретно-історичний підхід, авторка дослідила погляди на права жінки багатьох видатних мислителів минулого: Платона, Арістотеля, Августина Блаженного, Томи Аквінського, Т.Гоббса, Дж. Локка, Ш. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо, І.Канта, Г.Гегеля, Ж. Кондорсе, Ш. Фур’є, Дж. Ст. Міля, К. Маркса, Ф. Енгельса, А. Бебеля, Л. Браун, К. Цеткін, В. Леніна та інших.
Науково-теоретичною основою дисертаційного дослідження та зроблених у дисертації висновків стали праці учених, які заклали підвалини дослідження прав людини та проблем впровадження гендерної рівності в суспільні відносини. Зокрема, йдеться про таких вітчизняних учених-правознавців, як: М. Баймуратов, М. Буроменський, А. Заєць, О. Зайчук, М. Козюбра, О. Копиленко, А. Колодій, Т. Мельник, К. Левченко, С. Максимов, О. Мурашин, Ю. Оборотов, А. Олійник, Н. Оніщенко, О. Петришин, В. Погорілко, С. Погребняк, П. Рабінович, В. Селіванов, О. Скрипнюк, Ю. Тодика, М. Цвік, В. Шаповал, С. Шевчук та інші; таких російських учених, як: М. Бондар, Г. Гаджієв, Л. Завадська, Є. Заковряшина, О. Здравомислова, А. Квачевський, Т. Кліменкова, О. Лукашева, В. Нерсесянц, К. Орович, С. Поленіна, Й. Покровський, В. Четвернин, Г. Шершеневич та інші; таких зарубіжних учених, як: Ж.-Л. Бержель, Ф. Гайєк, Р. Давід, П. Жид, Ф. Люшер, Дж. Ролз, Н. Рулан, А. Токвіль, Л. Фуллер, М. Фрідман, К. Цвайгерт, Р. Циппеліус та інші.
Наукова новизна одержаних результатів визначається насамперед тим, що дисертація є першим в українській юридичній науці монографічним дослідженням особливостей становлення і розвитку правового становища жінки в аспекті гендерної рівності. Особистим внеском автора є розробка понять та класифікацій загальнотеоретичної концепції правового становища жінки в аспекті реалізації принципу гендерної рівності як певного напрямку в проблематиці теорії держави і права з позицій урахування постійного підвищення соціальної цінності жіноцтва, закономірного поступового розширення обсягу правосуб’єктності жінки відповідно до уявлень про справедливість, які визначають міру свободи і рівності жінки на різних етапах розвитку суспільства.
У дисертації обґрунтовуються нові в концептуальному плані і важливі для практики поняття, положення і висновки, одержані особисто здобувачкою, які виносяться на захист.
Уперше в українській юридичній науці
1. Запропонована загальнотеоретична концепція правового становища жінки в аспекті реалізації принципу гендерної рівності як певного напрямку в проблематиці теорії держави і права з позицій закономірного поступового розширення обсягу правосуб’єктності жінки відповідно до уявлень про справедливість.
2. Проаналізовано правове становище жінки з урахуванням теоретико-історичного значення соціальної цінності жіноцтва на різних етапах історичного розвитку суспільства та різних уявлень про справедливу міру свободи і рівності жінки і чоловіка.
3. Досліджено принцип гендерної рівності в контексті понять формальної і фактичної рівності чоловіка і жінки. Визначено гендерну рівність як один з видів рівності, яка повинна бути побудована з урахуванням усіх можливих факторів, що здатні врахувати позитивні риси та компенсувати недоліки формальної і фактичної рівності.
4. Доведено, що гендерна рівність, яка передбачає насамперед рівні можливості чоловіка і жінки, забезпечується не лише закріпленням рівності перед законом разом із забороною дискримінації, але й політикою позитивних дій.
5. Обґрунтовано провідне значення принципу справедливості для реалізації гендерної рівності в процесі еволюції суспільства. Доведено, що справедливість має пріоритетне значення для визначення нормативного змісту принципу гендерної рівності.
6. Запропоновано нову інтерпретацію поняття «гендер» як приналежності до певної групи, класу, виду, категорії. Гендер розглядається як соціальна приналежність до певної статі, як уявлення кожного індивіда про рольові характеристики та поведінкові особливості індивідів тієї статі, до якої він належить.
7. Визначено зміст, форми і види дискримінації за ознакою статі. Запропоновані ознаки дискримінації за ознакою статі. Підкреслено, що ця дискримінація: 1) проявляється у певних діях та/або бездіяльності; 2) обов’язковим об’єктом цих дій є стать, незалежно від сімейного становища; 3) зазначені дії спрямовані на ослаблення чи зводять нанівець визнання або здійснення жінкою своїх прав; 4) внаслідок зазначених дій порушується рівноправність статей; 5) їх сферою є всі суспільні відносини, що регулюються правом.
8. Запропоновано класифікацію типів держав, які мають в своєму національному законодавстві акти, спрямовані на забезпечення гендерної рівності. Відповідно до зазначеного критерію держави можна поділити на такі типи: 1) держави, в яких діє один антидискримінаційний акт, спрямований на встановлення системи заходів з подолання будь-якого виду дискримінації - за ознакою статі, етнічного чи соціального походження, мови, релігії тощо; такі держави не мають спеціального закону із забезпечення гендерної рівності; 2) держави, в яких діють як антидискримінаційне законодавство в цілому, так і спеціальні акти, що передбачають механізм ліквідації дискримінації за окремими ознаками, зокрема, за ознакою статті; 3) держави, в національній системі законодавства яких немає загального антидискримінаційного законодавчого акта, але є спеціальні акти з подолання дискримінації за окремими ознаками, зокрема, за ознакою статі; 4) держави, які обмежуються закріпленням (як правило, у конституції) загальної заборони дискримінації, не приймаючи спеціального законодавства.
9. Підкреслено, що гендерна рівність як одна з найважливіших сфер міжнародного співробітництва нормативно визначає ті умови й засоби життєдіяльності людини, які об’єктивно необхідні для забезпечення нормального функціонування індивіда, суспільства, держави і всього світового співтовариства.
По-новому:
1. Обґрунтовано положення, що рівність чоловіка і жінки не слід трактувати як ідентичність їх правового статусу; у тій сфері, що не пов’язана з природними відмінностями чоловіка і жінки, їх юридична і фактична рівність можуть збігатися.
2. Проведено системний аналіз історичного розвитку ідеї рівноправності жінки і чоловіка, виходячи з висновку, що питання про місце і роль жінки в суспільстві обговорювалося у тісному зв’язку з вченням про сутність влади в державі і в сім’ї.
3. Висвітлено значення християнської релігї в процесі формування принципу рівноправності статей. Християнство визнавало шлюб духовним союзом, в якому чоловік і дружина мають однакові обов’язки один перед одним, а канонічне право встановило, що божественний закон однаковий як для чоловіка, так і для дружини.
4. Проаналізовано ідеї схоластики, яка, вважаючи жінку за річ, що принципово не відрізняється від інших речей і знарядь праці і якою чоловік може розпоряджатися на власний розсуд, сформувала уявлення про абсолютистський характер патріархальної влади, якій повинні підпорядковуватися усі індивіди і яка покликана карати за будь-які відхилення від патріархального раціоналізму.
5. Акцентується увага на значенні ідей епохи Просвітництва для виникнення нових поглядів на напрямки розвитку жіночих інтелектуальних здібностей та необхідність зміни підлеглого становища жінки з використанням політичних засобів і законотворчої діяльності.
6. Проаналізовано розвиток ідеї рівноправності статей в ідеології ХIХ ст., відповідно до якої причинами нерівного становища жінок є стійкі забобони та консервативні погляди на жінку. Відповідно шляхами жіночої емансипації повинно бути належне виховання і забезпечення рівноправності з чоловіками. Правова рівність, що встановлюється в результаті визнання за жінкою невід’ємних природних прав, стане її повним визволенням.
7. Проаналізовано вплив соціалістичного політичного вчення на погляди про роль жінки в суспільстві, представники якого розглядали боротьбу за рівноправність статей як частину боротьби за зміну суспільного ладу і вважали нерівноправність статей, рас і класів внутрішньо властивими буржуазному суспільству. Вирішення жіночого питання передбачало, що економічна незалежність жінки, заснована на її участі у виробництві і звільненні від домашньої праці, розширить її правовий статус за умов, що відносини між чоловіком і жінкою будуть засновані на вільному виборі і рівноправності, а не на залежності й експлуатації.
8. Визначено особливості реалізації жінками своїх прав у різних сферах суспільного життя, що має бути враховано під час їх законодавчого врегулювання. З моменту народження гідність кожної особи є однаково рівною із гідністю інших людей, що покладає на державу обов’язок створити необхідні умови реалізації, охорони та захисту права на гідність і особисту недоторканість осіб в умовах гендерної рівноправності суб’єктів правовідносин.
9. Запропоновано визначення змісту, видів і форм рівності чоловіка і жінки щодо економічної, політичної, соціальної, культурної та інших сфер життя, зокрема, рівності можливостей, рівності здібностей, рівності потреб, рівності результатів, рівності інтересів.
10. Доведено, що важливим аспектом забезпечення рівних прав і можливостей чоловіка і жінки є удосконалення виборчого законодавства та законодавства про політичні партії; зокрема, запропоновано встановити норму, відповідно до якої кількість чоловіків і жінок у списках кандидатів не може бути меншою певного відсотка від загальної кількості кандидатів, висунутих виборчим об’єднанням.
11. Сформульовано положення, що для повноцінної реалізації кожною особою своїх трудових прав необхідні нові підходи в правовому регулюванні, зокрема, визначення кола осіб, що потребують соціальних гарантій у зв’язку із сімейними обов’язками. Виходячи з однакової відповідальності батьків за виховання дітей, необхідно перейти від надання пільг жінкам до надання пільг усім працівникам у зв’язку з виконанням сімейних обов’язків.
Набули подальшого розвитку ідеї та положення:
- про важливість усвідомлення гідності як передумови досягнення гендерної рівності; в зв’язку з чим виникає необхідність державної підтримки в створенні умов, що забезпечують реалізацію, охорону та захист права на гідність і особисту недоторканість чоловіка і жінки в умовах гендерної рівності;
- про роль сформованих у суспільстві стереотипів, що обумовлюють рольове призначення жінки, які підтримувалися державою та забезпечувалися правом, як основних обмежувачів свободи вибору жінкою життєвого шляху; запропоновано з метою усунення зазначених перепон популяризувати ідеї егалітарних відносин між статями, що передбачають як для чоловіка, так і для жінки опанування тих сфер діяльності, з яких вони протягом століть витіснялися;
- про існування в радянські часи нерівності чоловіка і жінки у розподілі сімейних обов’язків і в сфері оплати праці, що було пов’язано з пануванням думки про невисоку ефективність жіночої праці через перерви в роботі та подвійне навантаження у зв’язку з народженням дітей і доглядом за ними, оцінкою жінок як осіб, які не прагнуть до підвищення своєї кваліфікації і професійного статусу, і як наслідок залучення їх у галузях виробництва з рівнем оплати праці нижче середнього;
- про необхідність впровадження нових підходів до захисту прав жінки, що виникли в середині ХХ ст.; замість патерналістського підходу до створення механізму захисту прав жінки, який базувався на ставленні до жінки як до більш слабкої за чоловіка істоти, а отже такої, яка потребує додаткового піклування, слід віддавати перевагу гендерно нейтральному підходу, який визнає, що біологічні відмінності між чоловіком і жінкою не повинні перешкоджати жінкам у реалізації рівних з чоловіками прав.
Практичне значення одержаних результатів спрямовано на подальший розвиток загальної теорії держави і права, поглиблення знань про особливості реалізації принципу гендерної рівності, вони можуть стати основою для подальшої розробки концепції розширення правосуб’єктності жінки в аспекті впровадження в українське суспільство принципу гендерної рівності, методологічною основою для досліджень принципу гендерної рівності галузевими юридичними науками;
- висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані при розробці цілісної системи законодавства щодо впровадження принципу гендерної рівності в українське суспільство на виконання Закону України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків», удосконалення конституційного, трудового та інших галузей права;
- запропоновані рекомендації можуть сприяти вдосконаленню діяльності державних органів у забезпеченні рівних прав і можливостей чоловіків і жінок;
- висновки та окремі положення дисертації можуть бути використані при підготовці підручників і навчальних посібників з теорії держави і права, історії вчень про державу і право, порівняльного правознавства, а також стати основою для спеціального факультативного курсу під назвою «Проблеми забезпечення гендерної рівності (досвід України та зарубіжних країн)» для викладання в гуманітарних вузах, у тому числі юридичних.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Результати дослідження доповідалися на міжнародних, всеукраїнських, регіональних та міських наукових конференціях, зокрема на Міжнародній науково – практичній конференції «Жінки за духовну безпеку суспільства» (Харків, 11-12 червня 1999 р.); Науково-практичній конференції «Конституція України – основа модернізації держави та суспільства» (Харків, 21-22 червня 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Методологічні проблеми правової науки» (Харків, 13-14 грудня 2002 р.); Науково-практичній конференції «Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування» (Харків, 4-5 грудня 2001 р.); Міжнародній конференції «Проблеми правового забезпечення економічної і соціальної політики в Україні» (Харків, 24-25 травня 2005 р.); Міжнародній науковій конференції «Трансформація політики в право: різні традиції та досвіди» (Харків, 11-12 листопада 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Теоретичні та практичні проблеми реалізації Конституції України» (Харків, 29-30 червня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Гендер. Екологія. Здоров’я» (Харків, 23-24 жовтня 2007 р.).
Результати дослідження використані при розробці навчальних програм та методичних рекомендацій, під час читання лекцій та проведення семінарських занять з навчальних курсів «Теорія держави і права», «Історія вчень про державу і право», «Порівняльне правознавство». А також при написанні відповідних глав підручників «Загальна теорія держави і права» та «Історія вчень про державу і право».
Публікації. Узагальнені результати дослідження знайшли своє відображення в 34 публікаціях, зокрема, монографії, 2 навчальних посібниках, 24 статтях у провідних фахових виданнях та збірниках наукових праць, перелік яких затверджено ВАК України, 7 тезах доповідей на наукових і науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Відповідно до мети, предмета та логіки дослідження дисертація складається із вступу, п’яти розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку літератури (374 джерела). Загальний обсяг дисертації 392 сторінки, основний текст – 362 сторінки.
Список литературы ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні сформульовано низку висновків і пропозицій, спрямованих на вирішення наукової проблеми – визначення закономірностей формування і розвитку правового становища жінки як суб’єкта права, встановлення змісту гендерної рівності, шляхів її досягнення та правових засобів її забезпечення. Сформульовано основні поняття, що необхідні для викладення загальнотеоретичної концепції правового становища жінки у гендерному вимірі – правова рівність, гендерна рівність, дискримінація за ознакою статі, позитивна дискримінація, принцип недискримінації. Запропоновано класифікацію видів рівності за різними критеріями. Серед висновків, що зроблені в дисертації, найбільш загальними і важливими є такі:
1. Питання про роль чоловіка і жінки в суспільному житті розглядалися ще філософами античності, які вважали жінку за істоту, яка є нижчою порівняно з чоловіком. Вперше до теоретичного обґрунтування ідеї рівноправності статей наблизився Платон. Проте, як вбачається, є невиправданою оцінка його поглядів як феміністичних, адже надання жінкам і чоловікам рівних прав у трактаті «Держава» стало лише наслідком скасування родини і сімейного виховання дітей. Традиційні погляди часів античності на місце жінок у громадській діяльності зайняли своє місце у філософії Арістотеля, який відвів жінкам другорядну, обслуговуючу роль.
2. Погляди на роль жінки в суспільному житті зазнали змін з появою християнства, яке поставило звичайну жінку Марію на недосяжну висоту порівно з іншими культами святих та угодників, утверджуючи тим самим моральне панування жінки в суспільстві. Християнська релігія зробила крок уперед на шляху вироблення ідеї рівності статей. Так, християнство визнавало шлюб духовним союзом, в якому чоловік і дружина мають однакові обов’язки один перед одним, а канонічне право встановило, що божественний закон однаковий як для чоловіка, так і для дружини. Згодом ці ідеї були замінені церквою на ідею гріховності жінки, яка й стала панівною.
3. Філософія схоластики через погляд на жінку як на річ, яка принципово не відрізняється від інших речей, знарядь праці і якою чоловік може розпоряджатися на власний розсуд, сформувала уявлення про абсолютистський характер патріархальної влади за аналогією влади Бога, якій повинні підпорядковуватися усі індивіди і яка покликана карати за будь-які відхилення від раціонального плану патріарха. Абсолютизм патріархальної влади у свою чергу був виправданням абсолютизму монархічної влади, що розглядалася як форма «батьківської влади».
4. Головною ідеєю феміністичної ідеології з самого її зародження в західноєвропейській політико-правовій думці було визнання підлеглого становища жінок як соціальної групи, яке вони займають у суспільстві, таким, що суперечить природі суспільних відносин і потребує негайної зміни в напрямку ствердження принципу рівноправності статей.
5. Епоха Просвітництва ознаменувала появу значної кількості різних, іноді суперечливих точок зору на проблему статі, які розглядали питання про можливість розвитку жіночих інтелектуальних здібностей і жіночої освіти. Незважаючи на те що, більшість філософів негативно оцінювали перспективи освіти для жінок, вперше в історії політико-правової думки з’явилися теорії демократії, прав людини, рівноправності статей, жіночої емансипації, в яких жінки посідали рівноправне становище поряд з чоловіками.
6. Роботи мислителів ХVІІІ-ХІХ ст. (Ж. Кондорсе, О. де Гуж, М. Уоллстонкрафт, Дж. С. Мілля, Є. Дюрінга, Л. Франка та інших вчених ліберального напрямку) були пронизані ідеалами рівності, породженими буржуазними революціями. У них сформульовані перші вимоги на захист прав жінки. Ці автори вважали, що причинами нерівного становища жінок є стійкі забобони та консервативні погляди на жінку. Відповідно шляхами жіночої емансипації, на їх думку, повинно бути належне виховання і забезпечення рівноправності з чоловіками. Правова рівність, що встановлюється в результаті визнання за жінкою невід’ємних природних прав, стане її повним визволенням.
7. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. з появою соціалістичного політичного вчення погляди на роль жінки в суспільстві були переглянуті з принципово інших ідеологічних засад. Соціалісти розглядали боротьбу за рівноправність статей як частину боротьби за зміну суспільного ладу і вважали нерівноправність статей, рас і класів внутрішньо властивими буржуазному суспільству. Марксистське вирішення жіночого питання передбачало, що економічна незалежність жінок, заснована на їх участі у виробництві і звільненні від домашньої праці, неодмінно покращить їх життя, за умов що відносини між чоловіками і жінками будуть засновані на вільному виборі і рівноправності, а не на залежності й експлуатації.
8. Новий поштовх середньовічним ідеям про другорядність жінки і закликам на утвердження патріархату надала течія романтизму, що зародилася у ХІХ ст. в Німеччині (Ф. Шлегель, О. Конт, А. Шопенгауер та ін.). У цей же період з’являються теорії, які намагаються довести підпорядковане становище жінки по відношенню до чоловіка з точки зору психологічних вчень.
9. ХХ ст. стало етапом, коли в більшості країн Європи й Америки жінки домоглися значних успіхів у вирішенні питання про політичну і юридичну рівноправність з чоловіками. У цей період принцип рівності статей отримав визнання і закріплення на рівні міжнародно-правових договорів і внутрішньодержавного законодавства, створено юридичний механізм забезпечення реалізації принципу гендерної рівності.
10. Аналіз філософсько-правової думки упродовж всієї історії її розвитку дозволяє зробити висновок, що філософи здавна сприймали рівність як одну з ознак справедливості. Важливим вбачається погляд, відповідно до якого рівність не повинна розглядатись з формальної точки зору без урахування існуючої фактичної нерівності. На це звертали увагу ще філософи античності і ця думка знайшла своє відображення у сучасній правовій доктрині гендерної рівності.
11. Принцип гендерної рівності не може бути визначений поза співвідношенням понять формальної і фактичної рівності, рівності стартових можливостей чоловіка і жінки. Формальною рівністю є рівність суб’єктів права перед законом, яка закріплює рівні юридичні засоби реалізації суб’єктивних прав, рівний захист і рівну юридичну відповідальність за їх порушення. Формальна рівність означає встановлення лише юридичних гарантій реалізації проголошених прав, тому вона має формальний характер. Але всі ці гарантії не можуть повною мірою ліквідувати реально існуючу фактичну нерівність чоловіків і жінок, що породжується фізіологічними, психологічними і соціальними відмінностями. На відміну від формальної рівності фактична рівність полягає не в однаковому становищі чоловіка і жінки, не в їх зрівнялівці, а в створенні дійсно рівних умов для учасників відповідних правовідносин, у наявності і використанні певних матеріальних або нематеріальних благ і цінностей, які є об’єктами відповідних правовідносин.
12. Правова рівність, на думку авторки, має формальний характер, вона не створює дійсної рівності між суб’єктами права, які є фактично нерівними. Люди суттєво розрізняються за своїми здібностями, природними, фізичними та соціальними можливостями, сімейними станом, інтелектуальним розвитком тощо. Як вбачається, гендерна рівність як один з видів рівності повинна бути побудована з урахуванням усіх можливих вимірів, що здатні компенсувати недоліки формального характеру правової рівності.
13. Принцип рівності не може бути абсолютизований. Справжній рівності жінки заважає нерівність можливостей, що вона має для здійснення формально проголошених всезагальних прав. Належній реалізації її можливостей і творчих здібностей заважає поряд з факторами, які вже згадувалися, також традиції і мораль, що склалися віками, психологічні стандарти як жіночої, так і чоловічої частини населення.
14. Рівноправність чоловіка і жінки не слід трактувати як ідентичність їх правового статусу. Як різні суб’єкти права вони наділені різними правомочностями. У тій сфері, яка не пов’язана з природними відмінностями чоловіків і жінок , їх формальна і фактична рівність можуть збігатися.
15. Авторка виходить з розуміння рівноправності як встановлення для всіх рівних прав, тобто підпорядкування всіх єдиному закону, а не дарування усім однакових матеріальних засобів, однакових розумових здібностей, освіти тощо. Формальна рівність, або рівність перед законом, передбачає свободу індивідів, а рівність у матеріальній сфері навпаки суперечить свободі. В умовах формальної рівності реалізується принцип невтручання кожного в сферу діяльності незалежних індивідів. Право як форма суспільних відносин не скасовує вихідних відмінностей між різними індивідами, воно лише формалізує й упорядковує їх, трансформує фактичні відмінності у формальновизначені нерівні права. У цьому полягають специфіка і зміст, межі і цінність правової форми регулювання суспільних відносин.
16. На основі проведеного аналізу дається визначення поняття «гендер» як приналежності до певної групи, класу, виду, категорії. Гендер – це соціальна приналежність до певного виду статі, уявлення кожного індивіда про рольові характеристики та поведінкові особливості індивідів тієї статі, до якої він належить.
17. У добуржуазний період становище жінок здебільшого характеризувалось безправ’ям і повною залежністю від чоловіка (батька, брата, подружжя, сина). Обсяг дієздатності жінки був мінімальним. Знадобилося чимало часу, щоб жінки отримали право на виділення в окрему власність свого посагу і навіть змогли встановити між подружжям повну роздільність майна. Відтоді шлюб перестав бути для жінки втратою незалежності і особистих прав. Дружина мала свої інтереси і майно, окреме від майна і інтересів чоловіка. Вона могла самостійно управляти цим майном і навіть розпоряджатися ним без дозволу чоловіка, вести з ним рівні переговори, дарувати йому майно та коштовності, одержувати дарунки від нього і навіть судитися зі своїм чоловіком, а також ручатися по його боргах і нести за це юридичну відповідальність.
18. У період становлення буржуазно-демократичних відносин питання про місце і роль жінки в суспільстві, як правило, обговорювалося у тісному зв’язку з питанням про сутність влади в державі і в сім’ї. Перші спроби відстояти свої права пов’язані не з боротьбою за рівність з чоловіками, а з необхідністю отримати роботу в складні часи економічної кризи кінця ХVІІІ ст.
19. Характерною ознакою законодавства західноєвропейських держав кінця ХIХ ст. було існування відмінностей у правосуб’єктності вдови, незаміжньої та заміжньої жінки. У давні часи такої різниці не існувало ні в римському праві, ні в праві варварів. Лише після епохи буржуазних революцій законодавства країн Західної Європи встановили обмеження в правах не жінки взагалі, а суб’єкта правовідносин не за ознакою статі, а за ознакою сімейного становища. Дружина не мала права брати участь у жодному юридичному правочині без доручення чоловіка, незалежно від майнового режиму шлюбних відносин (спільності чи роздільності майна).
20. Наприкінці XIX століття жінки, на жаль, не змогли реалізувати свої плани щодо рівноправності з чоловіками. Проте за ними було визнане право на працю, рівні права в спадкуванні майна, обмежена батьківська влада над неповнолітніми дітьми, надане однакове право розлучення, скасовано закони, що встановлювали покарання жінок за перелюбство.
21. Найбільших успіхів у вирішенні «жіночого питання» досягли прихильники марксистської ідеології у державотворчій практиці країн колишнього СРСР. І хоча в процесі застосування теоретичних положень виникало багато труднощів, проте саме в СРСР відбулися перші серйозні спроби поширити марксистську теорію на проблеми взаємодії статей, сімейне життя тощо.
22. Багатовікова еволюція суспільних, у тому числі і сімейних відносин, демонструє розширення демократичних засад розбудови суспільства, сім’ї і держави. Жінка перетворилася із пасивного об’єкта суспільних відносин на повноправного і рівного учасника усіх правовідносин. Проблема правового становища жінки не обмежується формальним проголошенням рівності прав чоловіка і жінки, вона потребує вирішення питання про наданням жінкам реальних рівних можливостей використання рівних з чоловіками прав. Реалізація принципу рівноправності чоловіків і жінок вимагає значної державної підтримки, насамперед забезпечення надійних соціально-економічних гарантій, високого рівня розвитку і стабільності суспільства.
23. Найбільш яскравий прояв нерівність чоловіків і жінок у радянські часи знаходила у розподілі сімейних обов’язків і в сфері праці, що було пов’язано з пануванням думки про невисоку ефективність жіночої праці через перерви в роботі та подвійне навантаження у зв’язку з народженням дітей і доглядом за ними, оцінкою жінок як осіб, які не прагнуть до підвищення своєї кваліфікації і професійного статусу, і як наслідок – залучення жінок у галузях виробництва з рівнем оплати праці на 25–30% нижче середнього; жінки з високим рівнем освіти і кваліфікації, часто не могли реалізувати себе нарівні з чоловіками такої самої кваліфікації.
24. За роки радянської влади в Україні відбулися суттєві зміни у вирівнюванні соціально-правового становища чоловіків і жінок. Міжнародно-правове визнання важливості захисту прав людини сприяло подальшій розробці правовою наукою ідеї правової держави. Поряд з принципами верховенства правового закону та поділом влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки важливе місце посів принцип гарантованості державою рівних прав і можливостей людини і громадянина. Правова держава стала визначатися як така, що володіє системою конституційних та формально-юридичних гарантій, які забезпечують недоторканність і плюралізм власності, самостійність і рівну міру свободи виробників і споживачів соціальних благ і взагалі учасників соціального обміну – індивідів і асоціацій.
25. Спільною рисою усіх сучасних держав є проблема глобалізації гендерного рівноправ’я (чоловіків і жінок), про що свідчить проведення під егідою ООН чотирьох Всесвітніх конференцій, присвячених проблемам становища жінок. Процес глобалізації проявляється в трансформації проблеми прав людини взагалі і прав жінки зокрема з суто національного рівня в площину міжнародного права, наслідком чого стало прийняття світовою спільнотою низки міжнародних конвенцій і декларацій, спеціально присвячених питанням гендерного рівноправ’я.
26. Реальне рівноправ’я чоловіків і жінок є невід’ємною частиною прогресу людства, елементом демократії і важливою умовою розбудови демократичної правової держави. Сучасний стан суспільних відносин не дозволяє ігнорувати знання, навички та творчі здібності жінок, а потребує негайного і повного їх використання. Рівна участь жінок у професійному, політичному та громадському житті повинна бути поєднана з їх рівною відповідальністю при прийнятті рішень на державному рівні.
27. Світовий досвід показує, що процес усвідомлення (в тому числі самими жінками) необхідності переходу від пануючої ідеології чоловічої переваги до егалітарних принципів у стосунках між статями не відбувається автоматично. Для цього потрібні активність держави і громадських організацій, об’єктивне висвітлення в засобах масової інформації існуючого нині становища жінок, а також інформування про можливі шляхи його вдосконалення.
28. Основним обмеженням свободи вибору жінкою життєвого шляху є сформовані в суспільстві стереотипи про рольове призначення жінок, які підтримуються державою та забезпечуються правом. Суттєво пом’якшити дію цих перепон можливо лише в умовах соціальної правової держави шляхом упровадження в суспільство ідеології егалітарних відносин між статями. При цьому справжня емансипація — процес двоєдиний. Для чоловіків і жінок повинні бути розкриті сфери, з яких вони протягом століть витіснялися. Такою сферою для жінок є суспільне виробництво, а для чоловіків – виховання дітей і домашнє господарство.
29. Гідність – це моральна властивість людини, яка відображає її унікальну, неперевершену цінність. З моменту народження кожного його гідність є однаково рівною із гідністю інших людей. Усвідомлення цього усіма веде до формування в особи почуття власної гідності, очікування поваги до неї з боку інших людей, установку на відстоювання своїх прав, а також визнання рівних прав усіх інших людей. Тому держава повинна створити усі умови і засоби реалізації принципів та норм права, які забезпечують реалізацію, охорону та захист права на гідність і особисту недоторканість осіб в умовах гендерної рівноправності суб’єктів правовідносин.
30. Сімейне законодавство України, виходячи із принципу рівних прав і можливостей чоловіків і жінок, містить низку гарантій, що перешкоджають дискримінації жінок і гарантує рівноправність подружжя. Повноправна і рівна участь жінок у політичному, громадському та культурному житті на національному і міжнародному рівнях є першочерговими завданнями як України, так і міжнародної спільноти.
31. Важливим аспектом забезпечення рівних прав і рівних можливостей чоловіків і жінок є удосконалення виборчого законодавства та законодавства про політичні партії. Доцільним уявляється встановити норму, відповідно до якої кількість чоловіків і жінок у списках кандидатів, не може бути меншою певного відсотка від загальної кількості кандидатів, висунутих виборчим об’єднанням.
32. Юридичними гарантіями політичної активності жінок є умови і засоби, що забезпечують їм можливість користуватися проголошеними в Конституції і законах України політичними правами. Насамперед, це сприятливий політичний режим, а також наявність механізмів і матеріальних джерел, що забезпечують жінкам рівні можливості у виборчому процесі.
33. На основі проведеного дослідження зроблено такі висновки: представницькі органи залишаються здебільшого сферою діяльності чоловіків, що потребує реформування в напрямі гендерної збалансованості; рівень гендерної свідомості як жінок, так і чоловіків залишається недостатнім для реалізації пропорційного представництва в політичні органи і структури, тому найефективнішим засобом встановлення паритетної демократії в умовах сьогодення є введення гендерних квот у партійних списках під час виборчої кампанії; необхідно встановити на законодавчому рівні норми, відповідно до яких при формуванні керівних органів у системі державної служби і самоврядування рекомендується дотримання представленості чоловіків і жінок пропорційно складу населення; необхідно розробити і запровадити державні кадрові програми з метою істотного збільшення кількості жінок на керівних посадах вищої і середньої управлінської ланки органів державної влади і місцевого самоврядування.
34. Сучасна система організації і управління охороною праці не відповідає господарським відносинам, що склалися в Україні. Відсутні економічні механізми, які б стимулювали роботодавців виконувати вимоги безпеки праці, не завжди діє система обов’язкового навчання працівників правилам техніки безпеки на виробництві, фактично не фінансуються територіальні та галузеві програми покращення умов праці.
35. Для повноцінної реалізації кожним громадянином своїх соціально-трудових прав необхідні нові підходи, які будуть враховувати, що питому вагу працівників (чоловіків і жінок) становлять особи із сімейними обов’язками. Першим кроком у вирішенні цієї проблеми повинно стати визначення кола осіб, що потребують соціальних гарантій у зв’язку із сімейними обов’язками. Виходячи з однакової відповідальності батьків за виховання дітей, необхідно перейти від надання пільг жінкам до надання пільг працівникам із сімейними обов’язками.
36. Державно-правовий механізм забезпечення рівних прав і рівних можливостей чоловіків і жінок складається з: 1) діяльності органів державної влади, до компетенції яких відносяться питання рівних прав і рівних можливостей чоловіків і жінок; 2) комплексних механізмів формування і розподілу державних ресурсів (бюджет, державні програми, податкова політика, що включає підтримку благодійних, некомерційних, правозахисних організацій, законодавство про соціальне замовлення та ін.); 3) діяльності Уповноваженого з прав людини; 4) судового і адміністративного захисту прав людини і громадянина.
37. Сьогодні кожна розвинута країна світу має в своєму національному законодавстві акти, спрямовані на забезпечення гендерної рівності. Різні держави використовують неоднакову законодавчу політику в цій сфері. У цьому відношенні держави можна поділити на такі групи: держави, в яких діє один антидискримінаційний акт, спрямований на встановлення системи заходів з подолання будь-якого виду дискримінації – за ознакою статі, етнічного чи соціального походження, мови, релігії тощо; ці держави не мають спеціального закону із забезпечення гендерної рівності; держави, в яких діють як антидискримінаційне законодавство в цілому, так і спеціальні акти, що передбачають механізм ліквідації дискримінації за окремими ознаками, зокрема, за ознакою статті; держави, в національній системі законодавства яких немає загального антидискримінаційного законодавчого акта, але є спеціальні акти з подолання дискримінації за окремими ознаками, зокрема, дискримінації за ознакою статі; держави, які обмежуються закріпленням (як правило, у конституції) загальної заборони дискримінації, не приймаючи спеціального законодавства.
38. Прийняття Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», при підготовці якого було враховано світовий досвід з впровадження аналогічних законів, незважаючи на наявність певних недоліків, є безумовно позитивним фактом. Перш за все необхідно відмітити, що цей юридичний акт охоплює порівняно з більшістю аналогічних законів зарубіжних країн досить широку сферу правового регулювання (як правило, охоплюється лише сфера трудових відносин). Крім того, прийняття даного Закону свідчить про визнання існування в Україні такої проблеми, як дискримінація за ознакою статі, та необхідності її подолання. Проте, слід пам’ятати, що ефективне його функціонування і досягнення позитивних результатів у реалізації принципу гендерної рівності можливі лише за умови вироблення механізму впровадження положень даного Закону з урахуванням вимоги не формального, а сутнісного підходу до вирішення вказаних проблем.
39. Вперше питання про захист прав жінок було поставлене у зв’язку з необхідністю забезпечення їх прав у сфері праці. Урегулювання трудових відносин, в яких беруть участь жінки як окрема соціальна група, обґрунтовувалося у переважній більшості випадків необхідністю захисту функції материнства. Створення механізму забезпечення прав жінок відбувалося без врахування принципу гендерної рівності та мало патерналістській характер, який полягає в тому, що держава здійснює захист прав жінок через встановлення для них ряду заборон і обмежень, мотивуючи це необхідністю збереження функції материнства.
40. У середині ХХ століття намітилися зміни у розгляді міжнародною спільнотою шляхів захисту прав жінок, що було обумовлено зміною в їх розумінні. Якщо до цього переважав патерналістський підхід до створення механізму захисту прав жінок, який базувався на відношенні до жінки як до більш слабкої істоти, ніж чоловік, а отже, такої, що потребує додаткового піклування, що призводило до обмеження можливостей жінок (особливо, в сфері праці, кар’єрного росту), то з середини ХХ століття поступово переважає підхід, який визнає, що біологічні відмінності між чоловіками і жінками не повинні бути перешкодою для жінок у реалізації рівних з чоловіками прав, а тому завданням держави є забезпечення жінкам рівних з чоловіками можливостей для їх реалізації. Саме такий підхід був покладений в основу Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок, а значить є обов’язковим для всіх держав, що її ратифікували (зокрема, для України).
41. Якщо у першій половині ХХ століття переважали міжнародно-правові договори, які охоплювали виключно сферу трудових відносин, то у другій половині приймаються акти, спрямовані на регулювання практично всіх найбільш важливих суспільних відносин з метою реалізації принципу гендерної рівності (політичні, економічні відносини, трудові, сімейні, відносини у сфері освіти і медичного обслуговування тощо).
42. Одним з основних заходів з ліквідації дискримінації, що були передбачені міжнародними договорами, стало прийняття відповідного внутрішньодержавного законодавства, яке б передбачало створення спеціального механізму забезпечення принципу гендерної рівності, закріплювало б конкретні заходи, спрямовані на його реалізацію.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абашидзе А. Х. Борьба ООН // Дискриминация вне закона: Сб. док. / А. Х. Абашидзе, Ф. Р. Ананидзе, А. Я. Капустин и др.; Под ред. А. Я. Капустина. – М.: Юрист, 2003. – 383 с.
2. Абубикирова Н. И. Что такое «гендер»? // Обществ. науки и современность. – 1996. – № 6. – С. 123–152.
3. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения. – М.: НОРМА, 2001. – 752 с.
4. Алексеев С. С. Общая теория права: В 2 т. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 1. – 360 с.
5. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 c.
6. Алексеев С. С. Проблемы теории права: Конспект лекций: В 2 т. – Свердловск: Изд-во Свердлов. ун-та, 1972. – Т. 1. – 396 с.
7. Аль-Нсур Мухаммед. Норми, що регулюють взаємини між чоловіком і жінкою в Ісламі // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. – 2001. – № 2. – C. 102–104.
8. Англо-русский полный юридический словарь. – М.: Советникъ, 1993. – 583 с.
9. Андреев Н. О некоторых новых тенденциях в исламском мире // Ближний и Средний Восток. История. Экономика: Сб. ст. – М., 1967. – С. 115–132.
10. Андреев Н. Римское частное право. – 4-е изд. – София: Наука и искусство, 1971. – 422 с.
11. Андрусяк Т. Історія політичних і правових вчень: Лекції. – К., 2007. – 135 с.
12. Андрущенко В. Організоване суспільство. – К.: Ін-т вищ. освіти АПН України, 2006. – 81 с.
13. Анохін Ю. І. Юридична антропологія: до характеристики її предмета // Бюл. М-ва юстиції України. – 2004. – № 7. – С. 100–110.
14. Антологія української юридичної думки: В 6 т. / Ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – К.: Юрид. кн., 2002. – Т. 1. – 568 с.
15. Антологія феміністичної філософії / За ред. Е. М. Джагер, А. М. Янг; Пер. з англ. Б. Єгидіс. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2006. – 800 с.
16. Аристотель. Никомахова Этика // Сочинения: В 4 т. – М.: Мысль, 1983. – Т. 4. – С.53-294.
17. Аристотель. О возникновении животных. – М. ; Л., 1940. – 214 с.
18. Аристотель. Политика. – М.: Изд-во Сабашниковых, 1911. – 279 с.
19. Аристофан. Избранные комедии / Пер. с древнегреч. Адр. Пионтковского; Предисл. В. Ярхо; Коммент. Адр. Пионтковского, В. Ярхо. – М.: Худож. лит., 1974. – 290 с.
20. Айвазова С. Гендерное равенство в контексте прав человека : Монография. – М.: Эслан, 2001, - 79 с.
21. Бабеф Г. Общая защитительная речь Гракха Бабефа перед Верховным судом в Вандоме // Соч.: в 4 т.– М.: Наука, 1982. – Т. 4. – С. 322–377.
22. Бабієва А. Жінки у Верховній Раді України // Часоп. Парламенту. – 2003. – № 2. – C. 37–38.
23. Баймуратов М. О. Защита прав женщин и детей в период кризисных ситуаций и международное право: Монография / М. О. Баймуратов, Аль Нсур Мохаммад Абдель Карим Муса. – Одесса: Юрид. літ., 2003. – 224 с.
24. Баллаева Е. Гендерный анализ политики в сфере здравоохранения и индикаторы гендерного равенства в сфере охраны здоровья // Проблемы гендерной статистики в Российской Федерации. – М., 2003. – 294 с.
25. Батлер Дж. Меланхольный гендер. Отторгнутая идентификация // Гендерные исследования. – Харків, 1998. – Вып. 1. – С. 101–121.
26. Батлер Дж. Гендерное беспокойство // Антология гендерных исследований / Под ред. Е. И. Гаповой и Р. С. Урусмановой. – М., 2000.
27. Батлер Дж. Присвоение телом гендера: философский вклад Симоны де Бовуар // Женщины, познание и реальность: Исследования по феминистской философии / Сост. Э. Гарри, М. Пирсел; Пер с англ. – М.: РОССПЄН, 2005. – С. 292–303.
28. Батлер Мелиса А. Ранние либеральные истоки феминизма: Джон Локк и наступление на патриархат // Феминистская критика и ревизия истории политической философии / Сост. М. Л. Шенли, К. Пейтмен; Пер. с англ. под ред. Н. А. Блохиной. – М.: РОССПЭН, 2005. – С. 110–137.
29. Бебель А. Женщина и социализм. – М., Л.: Гос. изд-во, 1926. – 180 с.
30. Бентам И. Архаические софизмы // Избранные произведения. – СПб.: Рус. книготорговля, 1867. – 347 c.
31. Берн Ш. Гендерная психология. – СПб.: Прайм-Еврознак, 2001. – 320 с.
32. Библия. Бытие // Библия. Книги Нового и Ветхого Завета. – М., 1994. – 1156 с.
33. Білоцерківська Т. О. Антигуманні початки інквізиційного процесу за «молотом відьом» // Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави: Матеріали ІІ Всеукраїнської наукової конференції молодих науковців, аспірантів і студентів, Одеса, 5-6 грудня 2003 р. – О., 2004. – C. 187–189.
34. Бовуар Симона Де. Второй пол. – М.: Наука, 1998. – 56 с.
35. Бовуар Симона Де. Сила обстоятельств. – М.: Мысль, 1968. – 199 с.
36. Богачевська-Хом’як М. Білим по білому (Жінки в громадському житті України. 1884–1939). – К.: Либідь, 1995. – 424 с.
37. Болотіна Н. Соціальне законодавство України. Гендерна експертиза / Відп. ред. Т. М. Мельник. – К.: Логос, 2001. – 82 с.
38. Болотіна Н. Б. Соціальне право. Гендерна експертиза. – К.: Логос, 2001. – 80 с.
39. Бондар Н. С. Власть и свобода на весах конституционного правосудия: защита прав человека Конституционным Судом Российской Федерации. – М.: Юстицинформ, 2005. – 297 с.
40. Бондаренко Л. Ю. Мир, в которым мы живем. Ролевые сходства и различия между российскими и американскими женщинами // Обществ. науки и современность. – 1992. – № 3. – С. 184–188.
41. Бородін І. Права та свободи громадян, їх класифікація, гарантії реалізації // Право України. – 2001. – № 12. – С. 32–34.
42. Брайсон В. Политическая теория феминизма / Пер. с англ. О. Липовской и Т. Липовской. – М.: Идея-Пресс, 2001. – 304 с.
43. Брандт Г. А. Философская антропология феминизма: природа женщины. – Екатеринбург: Изд-во Гуманитар. ун-та, 2004. – 204 с.
44. Браун Л. Женский вопрос, его историческое развитие и экономическое значение. – СПб.: Типо-Литогр. В.М. Вольфа, 1903. – 508 с.
45. Бриллиантов А. И. Влияние восточного богословия на западное в произведениях Иоанна Скота Эригены. – М.: Мартис, 1988. – 446 с.
46. Буроменський М. В. Міжнародне право. Гендерна експертиза. – К.: Логос, 2001. – 40 с.
47. Бутегва Ф. Недостатки системы прав человека в сфере защиты женских прав // Заявляем наши права / Пер. с англ. – М.: Глас, 1996. – С. 19–24.
48. Вагабов М. В. Ислам и женщина. – М.: Мысль, 1968. – 230 c.
49. Вагизов Р. Г. Внутригосударственный механизм осуществления международных стандартов и норм в сфере гражданских и политических прав человека: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 – Казань, 1998. – 24 с.
50. Введение в гендерные исследования / Под общ. ред. И. В. Костиковой. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Аспект Пресс, 2005. – 255 с.
51. Введение в гендерные исследования: Учеб. пособие. –Ч. 1 / Под ред. И. А. Жеребкиной. – Харьокв: ХЦГИ; СПб.: Алетейя, 2001. – 708 с.
52. Введение в гендерные исследования: Хрестоматия. – Ч. 2. – Харьков: ХЦГИ; СПб.: Алетейя, 2001. – 991 с.
53. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: Перун, 2003. – 1440 с.
54. Винничук Л. Люди, нравы и обычаи Древней Греции и Рима. – К.: Вища школа, 1988. – 496 с.
55. Відомості Верховної Ради України. – 1982. – № 31. – Ст. 461.
56. Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 51. – Ст. 452.
57. Власов В. Право женщин на труд // Законность. – 1997. – № 8. – С. 39– 42.
58. Воронина О. А. Введение в гендерные исследования // Материалы 1-й Российской школы по женским и гендерным исследованиям «Валдай-96». – М., 1997. – С. 29–34.
59. Воронина О. А. Женщина и социализм: опыт феминистского анализа // Феминизм: Восток, Запад, Россия. – М.: Наука, 1993. – С. 205–215.
60. Воронина О. А. Формирование гендерного подхода в социальных науках // Гендерный калейдоскоп: Курс лекций / Под общ. ред. М. М. Малышевой. – М.: Academia, 2001. – С. 8–33.
61. Всеобщая история государства и права / Под ред. К. И. Батыра. – М.: Былина, 1996. – 416 с.
62. Гамбаров Ю. Гражданское положение женщины с древнейших времен. – М.: Книжное дело, 1902. – 118 с.
63. Гаращенко Л. Правові проблеми регулювання трудових відносин на підприємствах недержавних форм власності // Право України. – 1998. – № 6. – С. 51–54.
64. Гейтенс Мойра. «Притеснение моего пола»: Уоллстонкрафт о разуме, чувстве и равенстве // Феминистская критика и ревизия истории политической философии / Сост. М. Л. Шенли, К. Пейтмен; Пер. с англ. под ред. Н. А. Блохиной.– М.: РОССПЭН, 2005. – С. 159–184.
65. Гендер і культура: Зб. ст. / Упоряд.: В. Агеєва, С. Оксамитна. – К.: Факт, 2001. – 224 с.
66. Гендер как интрига познания: Сб. ст. / Моск. гос. лингвист. ун-т. – М.: Рудомино, 2000. – 191 с.
67. Гендер: реалії та перспективи в українському суспільстві: Зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф., 11–13 груд. 2003 р. – К.: Фоліант, 2003. – 300 с.
68. Гендерна демократія – стратегія ХХІ століття: від Пекіна до Нью-Йорка. 1995–2000 / Авт.-упоряд. Л. О. Смоляр. – Одеса, 2000.
69. Гендерна експертиза українського законодавства (концептуальні засади) / Відп. ред. Т. М. Мельник. – К.: Логос, 2001. – 120 c.
70. Гендерная реконструкция политических систем / Ред.-сост.: Н. М. Степанова, Е. В. Кочкина. – СПб.: Алетейя, 2004. – 992 с.
71. Гендерная экспертиза и законодательная политика: В 2 т. / Ред.-сост.: Е. В. Изотова, Е. В. Кочкина, Е. В. Машкова. – М.: Аванти плюс, 2004. – Т. 1. – 384 с.
72. Гендерная экспертиза и законодательная политика: В 2 т. / Ред.-сост.: Е. В. Изотова, Е. В. Кочкина, Е. В. Машкова. – М.: Аванти плюс, 2004. – Т. 2. – 624 с.
73. Гендерная экспертиза российского законодательства / Отв. ред. Л. Н. Завадская. – М.: БЕК, 2001. – 272 с.
74. Гендерний аналіз українського суспільства / За наук. ред. Т. Мельник. – К.: ПРООН, 1999. – 294 с.
75. Гендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства. – К.: Укр. ін-т соц. дослідж., 2002. – 121 с.
76. Гендерний розвиток у суспільстві: конспекти лекцій. – 2-ге вид. – К.: Фоліант, 2005. – 351 с.
77. Гендерні аспекти державної служби: Монографія / М. Пірен, Н. Грицяк, Т. Василевська, О. Іваницька / За заг. ред. Б. Кравченка. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2002. – 335 с.
78. Гендерні паритети в умовах трансформації суспільства: Монографія / За заг. ред. Н. М. Оніщенко, Н. М. Пархоменко. – К.: Юрид. думка, 2007. – 372 с.
79. Гендерные истории Восточной Европы: Сб. науч. ст. / Под ред. Е. Гаповой, А. Усмановой, А. Пето. – Минск: ЕГУ, 2002. – 416 с.
80. Гендерные проблемы и развитие. Стимулирование развития через гендерное равенство в правах, в доступности ресурсов и возможности выражать свои интересы / Пер. с англ. – М.: Весь мир, 2001. – 480 с.
81. Гендерный калейдоскоп: Курс лекций / Под общ. ред. М. М. Малышевой. – М.: Academia, 2001. – 520 с.
82. Георгиев А. Ислам и проблемы развития государственно-политических систем в мусульманском мире: На примере стран Ближнего и Среднего Востока // Сов. государство и право. – 1982. – № 11. – C. 99–107.
83. Геродот. История: В 9 кн. / Под общ. ред. С. Л. Утченко. – Л.: Наука, 1972. – 600 с.
84. Гиллиган К. Место женщины в жизненном цикле мужчины // Хрестоматия феминистских текстов. Переводы / Под ред. Е. Здравомысловой, А. Темкиной. – СПб.: Дмитрий Буланин, 2000. – С. 166– 186.
85. Глиняный В. П. История государства и права зарубежных стран. – Харьков: Одиссей, 2002. – Ч. 1. – 832 с.
86. Глухарева Л. И. Права человека в современном мире (социально-философские основы и государственно-правовое регулирование). – М.: Юристъ, 2003. – 304 с.
87. Головченко В. Права жінок в Україні: під кутом зору міжнародно-правових стандартів // Право України. – 1999. – № 7. – С. 38–47.
88. Гончарова Г. С. Проблеми правового регулювання праці жінок в умовах становлення ринкової економіки / Г. С. Гончарова, О. М. Руднєва // Еволюція правового становища жінок: історія і сучасність / Наук. ред. А. П. Гетьман. – Х.: Право, 2000. – 196 с.
89. Государственное право Германии: В 2 т.: Сокр. пер. с нем. семитом. изд. – М.: Ин-т государства и права РАН, 1994. – Т. 2. – 320 с.
90. Государственные и социальные институты на Древнем Востоке: Сб. статей. – М.: Мысль, 1989.
91. Грабська І. А. Насильство в подружніх стосунках: зарубіжний досвід досліджень та консультування // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. – № 9/10. – С. 20–22.
92. Грошев И. В. Гендерные представления о власти // СоцИс. – 2000. – № 12. – С. 33–41.
93. Грудницька С. Щодо питання про напрямки розвитку законодавства про об’єднання громадян // Право України. – 1998. – № 11. – С. 40–42.
94. Гурвич Г. Д. Философия и социология права // Избранные сочинения. – СПб.: Изд. Дом С.-Петерб. гос. ун-та, Изд-во юрид. ф-та С.-Петерб. гос. ун-та, 2004. – 848 с.
95. Гьосле Вітторіо. Практична філософія в сучасному світі / Пер. з нім. – К.: Лібра, 2003. – 248 с.
96. Девольский Н. Н. Гражданская дееспособность по русскому праву до конца ХVII века. – СПб.: Тип. М. М. Стасюлевича, 1903. – 113 с.
97. Декларация прав человека и гражданина // Антология мировой правовой мысли: В 5 т. – М., 1999. – Т. 3: Європа, Америка VII–XIX в. в. – С. 244–247.
98. Джадда К. Трудным путем демократии: Процесс государственного управления в США / К., Джадда, Д. М. Бери, Д. Голдман, К. Хула. – М.: РОССПЭН, 2006. – 246 с.
99. Дженіс М. Європейське право у галузі прав людини. Джерела й практика застосування / М. Дженіс, Р. Кей, Е. Бредлі. – К.: АртЕк, 1997. – 584 с.
100. Дмитриева Г. К. Международная защита прав женщины. – К.: Вища шк., 1985.– 156 с.
101. Добропас І. Постфемінізм у контексті постмодернізму // Вісник Львівського університету. Філософські науки. – 2003. – Вип. 5. – С. 61–67.
102. Доклады Второй международной конференции «Гендер: язык, культура, коммуникации», Москва, 22–23 нояб. 2001 г. / МГУ, Лаборатория гендерых исследований – М.: МГУ, 2002. – 335 с.
103. Доклады Первой Международной конференции «Гендер: язык, культура, коммуникация», Москва, 25–26 нояб. 1999 г. – М.: МГУ, 2001. – 368 с.
104. Дунаева Е. В. Положение женщин в ИРИ // Ислам и общественное развитие в начале ХХІ века / Отв. ред. В. Я. Белокриницкий, А. Е. Егорин. – М.: Крафт +, 2005. – С. 281–290.
105. Дюба Ж. Куртуазная любовь и перемены в положении женщин во Франции. – М.: Одиссей, 1990. – 191 с.
106. Дюринг Э. Ценность жизни. – СПб.: Тип. Плотникова, 1894. – С. 164–182.
107. Еволюція правового становища жінок: історія і сучасність / Упоряд.: О. М. Руднева, О. Р. Дашковська. – Х.: Право, 2000. – 196 с.
108. Елштайн Дж. Б. Громадський чоловік, приватна жінка. Жінки у соціальній і політичній думці / Пер. з англ. О. Мокровольського. – К., 2002. – 344 с.
109. Енциклопедія політичної думки / Пер. з англ. Н. Лисюка, С. Альошина, І. Підлеської. – К.: Дух і Літера, 2000. – 472 с.
110. Євінтов В. І. Україна і сучасна міжнародна система захисту прав людини // Правова держава. – К., 1999. – Вип. 10. – С. 341–353.
111. Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст / За ред. О. Л. Жуковської. – К.: ЗАТ «ВІПОЛ», 2004. – 1482 с.
112. Женщина в античном мире. – М.: Наука, 1995. – 275 с.
113. Женщины в обществе: реалии, проблемы, прогнозы / Отв. ред. Н. М Рымашевская. – М.: Наука, 1991.
114. Женщины зарубежного Востока и современность / АН УзССР, Ин-т Востоковедения. – М.: Наука, 1982. – 175 с.
115. Женщины и право: обзор материалов конференции в Саратове // Законность. – 1995. – № 8. – С. 133–140.
116. Женщины, познание и реальность: Исследования по феминистской философии / Сост. Э. Гарри, М. Пирсел; Пер. с англ. – М.: РОССПЭН, 2005. – 440 с.
117. Жернаков В. Правове регулювання праці: співвідношення трудового і цивільного права // Право України. – 2000. – № 7. – С. 49–50.
118. Жид П. Гражданское положение женщин с древних времен. – М.: Книжное дело, 1902. – 478 с.
119. Жінка в Україні: Доповідь України на ІV Всеукраїнській конференції зі становища жінок. – К., 1995.
120. Жінка на порозі ХХІ століття: становище, проблеми, шляхи соціального розвитку: Зб. матеріалів Всеукр. конгресу жінок, Київ, 21–23 трав. 1998 р. – К.: НВФ «Студцентр», 1998. – 184 с.
121. Жінки на ринку праці України в період період реформування економіки: соціальні та правові аспекти / О. М. Руднєва, О. М. Пищуліна, О. Р. Дашковська. – Х.: Право, 2000. – 112 с.
122. Жінки і чоловіки в Україні. Гендерна статистика. – К.: Гендерне бюро, Проект „Гендер у розвитку” ПРООН, 1998.
123. Жеребкина И. Женское политическое бессознательное: Монграфия. СПб.: Алетейя, 2002. –224 с.
124. Жінки та чоловіки в Україні. – К.: Держкомстат України, 2001.
125. Жіночі права. Крок за кроком: Практ. посіб. з використанням міжнар. закону про права людини і механізмів захисту прав жінок у контексті прав людини / Мертус Ж., Бутеґва Ф., Томас Д., Шулер М.; Упоряд.: М. Шулер, Д. Томас; Пер. з англ. М. Корчинської, Л. Малець. – К.: Основи, 1999. – 236 с.
126. Жіночі студії в Україні: Жінки в історії та сьогоденні: Монографія / За ред. Л. О. Смоляр. – Одеса: Астропринт, 1999. – 440 с.
127. Жоль К. К. Философия и социология права: Учеб. пособие. – Киев: Юринком Интер, 2000. – 480 с.
128. За підвищення ролі жінок: програма «Партнерство жінок та чоловіків в Україні – політика майбутнього» // Уряд. кур’єр. – 1999. – 2 марта (№ 39). – C. 4.
129. Заковряшина Е. Принцип недискриминации в праве Совета Европы // Конституц. право. Восточноевроп. обозрение. – 2002. – № 2. – С. 117.
130. Законодавство України про працю: Зб. норм. актів: У 3 кн. – К., 1999.
131. Запобігання домашньому насильству і торгівлі жінками. – К.: Україна, 2001. – 256 с.
132. Заявляем наши права / Інститут женщин, права и развития; Пер. с англ. М. Шулер. – М.: Глас, 1996. – 192 с.
133. Здравомыслова Е. Социальная конструкция гендера и гендерная система в России / Е. Здравомыслова, А. Темкина // Материалы первой Российской ежегодной школы по женским и гендерным исследованиям. «Валдай-96». – М., 1997. – 275 с.
134. Здравомыслова Е. Социальное конструирование гендера: феминистская теория / Е. Здравомыслова, А. Темкина // Введение в гендерные исследования. Учеб. пособие – Ч. 1. / Под ред. И. А. Жеребкиной. – Харьков, 2001. – С. 147-173.
135. Зеркало Лаиды. Истории Античных гетер. – М.: Изд-во Эксмо, 2002. – 416 с.
136. Зиганшина Г. К. К проблеме участия турецких женщин в движении политического ислама // Ислам и общественное развитие в начале ХХІ века / Отв. ред. В. Я. Белокриницкий, А. Е. Егорин. – М.: Крафт +, 2005 – С. 309–319.
137. Зуйкова Е. М. Феминология: Учеб. пособие / Е. М. Зуйкова, Р. И. Ерусланова. – М.: Изд.книготорговый центр «Маркетинг», 2001. – 248 с.
138. Идейно-политическая борьба и некоторые проблемы женского движения / Редкол.: Е. П Блинова и др.; Отв. ред. Н. А. Ковальский. – М.: Мысль, 1981. – 254 с.
139. Ильин И. А. Теория права и государства. – М.: Зерцало, 2003. – 400 с.
140. История государства и права Древнего мира. – Харьков: Консоль, 1994. – 315 с.
141. История государства и права зарубежных стран. – Ч. 1. – М.: НОРМА-ИНФРА М, 1998. – 544 с.
142. Іоанн Павло II. Енцикліка «Про гідність і визнання жінки». – К., 1990.
143. Кант И. Антропология с прагматической точки зрения // Собрание сочинений: В 6 т. / Под общ. ред. В. А. Асмуса, А. В. Гулыги, Т. И. Ойзермана. − М.: Мысль, 1966. − Т. 6. − С. 349–588.
144. Кант И. Метафизика нравов в двух частях // Сочинения: В 6 т. / Под общ. ред. В .А. Асмуса, А. В. Гулыги, Т. И. Ойзермана. – М.: Мысль, 1965. – Т.4, ч. 2. – С.107–438.
145. Кант И. Ответ на вопрос: что такое просвещение?: Пер. с нем. // Собрание сочинений: В 6 т. – М.: Мысль, 1966. – Т. 6. – С. 27–35.
146. Карпачова Н. І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щоріч. доп. Уповноваж. Верхов. Ради України з прав людини. – К., 2000. – 377 с.
147. Карташкин В. А. Международная защита прав человека. – М.: Междунар. отношения, 1976. – 223 с.
148. Карташкин В. А. Права человека в международном и внутригосударственном праве. – М.: Наука, 1995. – 278 с.
149. Кекес Д. Засадничі цінності лібералізму // Лібералізм: Антологія / Упоряд.: О. Проценко, В. Лісовий. – К., 2002. – С. 114–129.
150. Келлер Э. Ф. Феминизм и наука // Женщины, познание и рельность: Исследования по феминистской философии / Сост. Э. Гарри, М. Пирсел; Пер с англ. – М., 2005. – С. 200–214.
151. Керимов Д. А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – М.: Аванта +, 2000. – 560 с.
152. Керимов Д. А. Проблемы общей теории права и государства: В 3 т. – М.: Соврем. гуманитар. ун-т, 2002. – Т. 2: Философия права. – 271 с.
153. Керимов Д. А. Философские проблемы права. – М.: Мысль, 1972. – 471 с.
154. Кечекьян С. Ф. Государство и право Древней Греции. – М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1963. – 72 c.
155. Кислова А. А. Социальное христианство в США. Из истории общественной мысли. 90-е годы ХІХ в. – 30-е годы ХХ в. – М.: Политиздат, 1974. – 206 с.
156. Клименкова Т. А. Женщина как феномен культуры. Взгляд из России. – М.: Логос, 1996. – 261 с.
157. Ковлер А. И. Антропология права: Учеб. для вузов. – М.: НОРМА-ИНФРА М, 2002. – 480 с.
158. Козулин А. И. Об источниках прав человека // Государство и право. – 1994. – № 2. – С. 144–152.
159. Коллонтай А. М. Избранные статьи и речи. – М.: Политиздат, 1972. – 430 с.
160. Кольб Ф. История человеческой культуры: В 2 т. – Киев; Харьков, 1899. – Т. 1. – 505 с.
161. Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок (науково-практичний коментар) / О. М. Руднєва, Г. О. Христова, О. О. Уварова та ін.; За наук. ред. О. М. Руднєвої. – Х.: Східнорегіон. центр гуманітар.-освіт. ініціатив, 2005. – 364 с.
162. Конт О. Общий обзор позитивизма // Антология мировой правовой мысли. Т. 3: Европа, Америка XVII–XX вв. / Рук. науч. проекта Г. Ю. Семигин. – М.: Мысль, 1999. – С.407-411.
163. Коран / Пер. с араб. И. Ю. Крачковского. – М.: СП ИКПА, 1990. – 512 с.
164. Корбут Л. В. Конвенции и декларации о правах женщин и детей / Л. В. Корбут, С. В. Поленина. – М.: Наука, 1998. – 328 с.
165. Коркунов Н. М. История философии права, пособие к лекциям. – М.: Тип. т-ва И. Н. Кушнерев и К, 1900. – 336 с.
166. Короткий оксфордський політичний словник: Пер. з англ. / За ред. І. Макліна, А. Макмілана. – К.: Основи, 2005. – 789 с.
167. Косарев А. Римское право. – М.: Юрид. лит., 1986. – 157 с.
168. Крижанівський О. П. Історія церкви та релігійна думка в Україні / О. П. Крижанівський, С. М. Плохій. – К.: Либідь, 1994. – Кн. 3: Кінець ХУІ – середина ХІХ ст. – 335 с.
169. Крылов Д. Международные акты по предотвращению дискриминации в отношении женщин как инструмент формирования гендерно-чувствительной политики в сфере занятости // Гендерная экспертиза и законодательная политика: В 2 т. / Ред.-сост.: Е. В. Изотова, Е. В. Кочкина, Е. В. Машкова. – М., 2004. – Т. 1. – С. 227–252.
170. Кузич-Березовський І. Жінка і держава. – Львів: Світ, 1994. – 288 c.
171. Кузьменко П. Поняття, основні риси та класифікація обмежень особистих конституційних прав і свобод людини // Підприємництво, госп-во і право. – 2003. – № 6. – С. 40–43.
172. Кук Р. Использование Конвенции по ликвидации всех форм дискриминации женщин для расширения человеческих прав женщин // Заявляем наши права. – М.: Глас, 1996. – С. 46–58.
173. Кумарасвами Р. Принцип универсальности и культурного разнообразия // Заявляем наши права. – М.: Глас, 1996. – С. 25–34.
174. Лавринчук І. Принцип рівних можливостей – і у правових приписах і на практиці // Віче. – 2000. – № 9. – С. 49–50.
175. Ларін М. Гендерна асиметрія // Юрид. вісн. України. – 2005. – 5–11 берез. (№ 9). – C. 3.
176. Левченко К. Б. Права жінок: зміст, стан та перспективи розвитку: Монографія. – Х.: Вид-во НУВС, 2001. – 345 с.
177. Лейндж Линда. Руссо и современный феминизм // Феминистская критика и ревизия истории политической философии / Сост. М.Л. Шенли, К. Пейтмен; Пер. с англ. под ред. Н.А. Блохиной. – М., 2005. – С. 137-158.
178. Ленин В. И. Великий почин. – М.: Политиздат, 1939. – 38 с.
179. Лещина И.Ю. Международные механизмы защиты прав человека. – Харьков: Фолио, 2001. – 110 с.
180. Ли Ю. А. Эволюция религиозного образования в Турции // Ислам и общественное развитие в начале ХХІ века / Отв. ред. В. Я. Белокриницкий, А. Е. Егорин и др. – М.: Крафт +, 2005. – С. 300–308.
181. Ллойд Д. Идея права / Пер. с англ. М.А. Юмашева, Ю.М. Юмашева; Науч. ред. Ю. М. Юмашев. – М.: ЮГОНА, 2002. – 416 с.
182. Люди и роли: гендерный формат. – СПб.: Звезда, 2003. – 408 с.
183. Люшер Ф. Конституционная защита прав и свобод личности. – М.: Прогресс-Универс, 1993. – 384 с.
184. Мабли Г. О правах и обязанностях граждан // Избранные произведения. – М.;Л.: Акад. наук, 1950. – 340 с.
185. Мадіссон В. В. Основи філософії приватного права: Навчальний посібник. – К.: Школа, 2004. – 144 с.
186. Маковельский А. Досократики. – Казань, 1919. – Ч. 3. – 161 с.
187. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. – Х.: Право, 2002. – 328 с.
188. Маланчук-Рибак О. Жінка в історії: Хрестоматія. – Львів, 2002. – 336 с.
189. Малахов В. П. Философия права: Учебное пособие. – М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2002. – 448 с.
190. Малюковский М. В. Начальный этап мусульманской реформации в Египте // Ученые записки института востоковедения. – М.: Мысль, 1959. – Т. 17. – С. 110–149.
191. Маркс К. Критика Готской программы // Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. – 2-е изд. – М., 1961. – Т. 19. – С. 9–32.
192. Маркс К. Происхождение семьи, частной собственности и государства // Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. – 2-е изд. – М., 1961. –Т. 21. – С. 23–178.
193. Маркс К. О женском вопросе / К. Маркс, Ф. Энгельс, В. И. Ленин. – М.: Политиздат, 1978. – 224 с.
194. Марчук А. Социальное и правовое равенство в социалистическом обществе (социально-правовой анализ равенства и равноправия женщин и мужчин в СССР и ПНР): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 – М., 1980. – 22 с.
195. Матвеев Р. Ф. Проблемы женского равноправия во Франции // Гендерная реконструкция политических систем / Ред.-сост.: Н. М. Степанова, Е. В. Кочкина. – СПб.:Алетейя, 2004. – С. 225– 278.
196. Международные конвенции и декларации по правам женщин и детей. – М.: ИЦ-Гарант, 1998. – 351 с.
197. Мезенцева Е. Гендерные аспекты разделения домашнего труда: основные тенденции и вопросы экономической оценки // Проблемы гендерной статистики в Российской Федерации. – М., 2003. – C. 75–92.
198. Мельник Т. М. Гендер у світовій і національній думці // Науковий світ. – 2005. – № 12. – C. 2–4.
199. Мельник Т. М. Міжнародний досвід гендерних перетворень. – К.: Логос , 2004. – 320 с.
200. Миллет К. Сексуальная политика (главы из книги) // Вопросы философии. – 1994. – № 9. – С. 148–172.
201. Милль Дж. Ст. Порабощение женщин // Феминизм: проза, мемуары, письма. – М.: Прогресс, 1992. – С. 320–341.
202. Миловидова Э. Женский вопрос и женское движение: Хрестоматия / Под ред К. Цеткин. – М., 1929. – С. 246–151.
203. Михайлова В. Русские законы о женщинах (прил. к журналу «Женское дело») – М.: Тип. «Моск. изд-во», 1913. – 118 с.
204. Мілль Дж. Індивідуальна свобода і межі суверенності індивіда // Лібералізм: Антологія / Упоряд.: О. Проценко, В. Лісовий. – К.: Смолоскип, 2002. – С. 424–441.
205. Молокомме А. Экономические права женщин в контексте прав человека // Заявляем наши права. – М.: Глас, 1996. – С. 42–45.
206. Морозко Л. Жіноче політичне лідерство та проблеми становлення громадянського суспільства в Україні // Перспективи паритетної демократії у політико-правовому полі України: Зб. наук. ст. / АПрН України, ХЦЖД; Наук. ред. В. О. Лозовий. – Х., 1997. – С. 63–71.
207. Морозова Л. А. Женщина и право: обзор материалов конференции в Саратове. // Законность. – 1995. – № 8. – С. 133–140.
208. Мусульманский мир 950-1150: Пер. с англ. / Отв. ред. В. В. Наумкин, М. Б. Пиотковский. – М.: Наука, 1981. – 312 с.
209. Мюллерсон Р. А. Права человека: идеи, нормы, реальность. – М.: Юрид. лит., 1991. – 160 с.
210. Нерсесянц В. С. Философия права: Учебник для вузов. – М.: Изд. группа НОРМА–ИНФРА М, 1997. – 652 с.
211. Нестерцова-Собакар О. Законодавче забезпечення трудової діяльності українських жінок: історико-правові аспекти // Право України. – 2005. – № 9. – C. 116–119.
212. Нешатаева Т. Суд и общепринятые принципы и нормы международного права // Хозяйство и право. – 2004. – № 5. – C. 121–128.
213. Ницше Ф. По ту сторону добра и зла. Эссо Номо // Сочинения: В 2 т. – М.: Мысль, 1990. – Т. 2. – 848 с.
214. Нозик Р. Розподільна справедливість // Лібералізм: Антологія / Упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. – К., 2002. – 181 с.
215. Норбер Р. Историческое введение в право. Учебное пособие для вузов. – М.: NOTA BENE, 2005. – 672 с.
216. Нордау М. Вырождение. – Киев; Харьков: Изд-во Югансон. – 450 с.
217. О женщинах Л. Толстой, А. Бокль, А. Шопенгауэр, Г. Спенсер. – СПб, 1902.
218. Оборотов Ю. Н. Традиции и новации в правовом развитии: Монография. – Одесса: Юридическая литература, 2001. – 160 с.
219. Общая теория прав человека / Под ред. Е. А. Лукашевой. – М.: Норма, 1996. – 573 с.
220. Ожегов С. И. Словарь русского языка: Около 57000 слов / Под ред. Н. Ю. Шведовой. – 20-е изд., стереотип. – М.: Рус. яз., 1988. – 749 с.
221. Оніщенко Н. М. Гендерні правовідносини: поняття, сутність, природа та значення / Н. М. Оніщенко, О. В. Матвієнко // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – К., 2006. – Вип. 33. – С. 90–96.
222. Оніщенко Н. М. Гендерно чутлива політика як спосіб подолання правового нігілізму / Н. М. Оніщенко, О. В. Матвієнко, М. О. Томашевська // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – К., 2005. – Вип. 30. – С. 18–25.
223. Оніщенко Н. М. Правове регулювання гендерних процесів в Україні: стан та перспективи розвитку / Н. М. Оніщенко, М. О. Томашевська // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – К., 2005. – Вип. 28. – С. 3–10.
224. Орович Я. Женщина в праве. – СПб.: Изд. Я. Канторовича, 1895. – 317 с.
225. Оукин С. М. Философы-королевы и частные жены: Платон о женщинах и семье // Феминистская критика и ревизия истории политической философии / Сост. М. Л. Шенли, К. Пейтмен; Пер. с англ. под ред. Н.А. Блохиной. – М.:РОССПЭН, 2005. – С. 25–54.
226. Павличко С. Фемінізм. – К.: Основи, 2002. – 322 с.
227. Паліюк В. П. Застосування судами України Конвенції про захист прав людини та основних свобод. – К.: Фенікс, 2004. – 264 с.
228. Папарига А. За освобождение женщины: Пер. с греч. / Предисл. Э.Е. Новиковой. – М.: Прогресс, 1988. – 175 с.
229. Пашко А Жіночий рух в Україні: історичний аспект та сучасний розвиток // Право України. – 2004. – № 3. – C. 125-127.
230. Пейтмен Кэрол. «И сотворил Бог мужчине помощника»: Гоббс, патриархат и супружеское право // Феминистская критика и ревизия истории политической философии / Сост. М. Л. Шенли, К. Пейтмен; Пер. с англ. под ред. Н. А. Блохиной. – М.: РОССПЭН, 2005. – С. 82–109.
231. Пергамент А. И. Советское законодательство о правах женщин / А.И Пергамент, А.И. Ставцева. – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1962. – 144 c.
232. Перспективи паритетної демократії у політико-правовому полі України: Зб. наук. праць / Акад. Правових наук України; Ред. кол. В.О. Лозовий. – Х.: Право, 1997. – 152 с.
233. Петражицкий Л. И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. – СПб.: Слово, 1907. – Т. 2. – 374 с.
234. Петришин А. В. К вопросу об общетеоретическом понятии прав человека // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1997. – Вип. 32. – С. 7–17.
235. Петрова Р. Г. Гендерология и феминология: Учебное пособие. – М.: Дашков и Ко, 2006. – 232 с.
236. Петухов В. В. Права человека и дискриминационные практики в современной России / В. В. Петухов, Е. И. Пахомова, Н. Н. Седова // Общественные науки и современность. – 2003. – № 5. – C. 40–48.
237. Пизанская Кристина. Книга о граде женском // Пятнадцать радостей брака. – М., 1991. – С. 223–234.
238. Пищуліна О. М. Соціально-культурні трансформації і виникнення нової гендерної парадигми // Еволюція правового становища жінок: історія і сучасність / Упоряд.: О. М. Руднєва, О. Р. Дашковська; Наук. ред. А. П. Гетьман. – Х. Право, 2000. – С. 121–132.
239. Платон. Государство // Сочинения: В 3 т.: Пер. с древнегреч. / Под ред. А. Ф. Лосева, И. Ф. Асмуса. – М., 1971. – Т. 3 (1) – С. 89–454.
240. Платон. Пир // Сочинения: В 3 т. – М., 1970. – Т. 2. – С. 95–156.
241. Платон. Тимей // Сочинения: В 3 т. – М., 1971. – Т. 3, ч.1. – С. 455–541.
242. Победоносцев К. Курс гражданского права: В 2 ч. – Пб.: Печатня В. Головина, 1871. – Ч. 2: Права семейные, наследственные и завещательные. – 101 с.
243. Пол. Гендер. Культура. Немецкие и русские исследования: Сб. ст. / Под ред. Э. Шоре, К. Хайдер. – М.: РГГУ, 2003. – Вып. 3. – 309 с.
244. Поленина С. В. Права женщин в системе прав человека: международный и национальный аспект. – М: Институт государства и права РАН, 2000. – 256 с.
245. Поленина С. В. Женщина и государство: правовой аспект // Женщина и свобода: пути выбора в мире традиций и перемен: Материалы междунар. конф., 1993. – М., 1994.
246. Поленина С. В. Закон и коллективные права женщин как социального слоя населения // Теория права: новые идеи. – М.: Институт государства и права РАН, 1995. – Вып. 4. – С 4–18.
247. Поленина С. В. Права женщин в системе прав человека. Международный аспект // Гендерный калейдоскоп: Курс лекций / Под общ. ред. М. М. Малышевой. – М.: Academia, 2001. – С. 258–271.
248. Поленина С. В. Реализация конституционного принципа равных прав и возможностей полов // Государство и право. – 1998. – № 6. – С. 25–37.
249. Полешко А. «Круглий стіл» з проблем взаємовідносин права і релігії // Право України. – 2000. – № 5. – С. 115–116.
250. Полешко А. Рада Європи – на захисті прав людини // Право України. – 1999. – № 7. – С. 36–38.
251. Полешко А. Рівність прав і можливостей жінки та чоловіка в суспільстві // Право України. – 2000. – № 4. – С. 20–22.
252. Политико-правовые ценности: история и современность / Под ред. В. С. Нерсесянца. – М.: Эдиториал УРСС, 2000. – 256 с.
253. Поляков А. В. Общая теория права. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2001. – 642 с.
254. Попова М. А. Критика психологической апологии религии (Современная американская психология религии). – М.: Мысль, 1972. – 261 с.
255. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963–2000): Офіц. вид.: У 2 т. / За заг. ред В. Ф. Бойка. – К.: А.С.К., 2000. – Т. 1 – С. 192–198.
256. Права человека: Сб. универс и регион. междунар. док. / Сост. Л. Н. Шестаков. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 205 с.
257. Права человека. Учеб. для вузов / Отв. ред. Е. А. Лукашева. – М: НОРМА-ИНФРА М, 1999. – 573 с.
258. Права человека: Изложение фактов. Опасная традиционная практика, пагубно отражающаяся на здоровье женщин и детей.– Женева: Центр по правам человека, 1996. – Вып. 23. – 34 с.
259. Проблеми насильства в сім’ї: правові та соціальні аспекти / Упоряд. О. М. Руднєва; Наук. ред. А. П. Гетьман. – Х.: Право, 1999. – 212 с.
260. Проблеми розвитку демократії та забезпечення рівних прав для жінок і чоловіків в Україні трансформаційного періоду: Наук. доп. / М-во України у справах сім’ї та молоді; Редкол.: В. І. Довженко та ін. – К.: Столиця, 1998. – 175 с.
261. Протокол № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листоп. 2000 р. // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 9. – Ст. 522.
262. Прудон П. Что такое собственность? Исследование о принципе права и власти. – М.: Тип. Н. Желудковой, 1919. – 204 с.
263. Пфаннер Т. Создание постоянного Международного уголовного суда // Международный журнал Красного Креста. – 1998. – № 20. – С. 25–38.
264. Рабінович П. М. Права людини і громадянина: Навчальний посібник / П.М. Рабинович, М. І. Хавронюк. – К.: Атака, 2004. – 464 с.
265. Рабінович П. М. Європейські стандарти прав людини: онтологічні, гносеологічні, праксеологічні аспекти // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2–3. – С. 3–13.
266. Рабінович П. М. Здійснення прав людини: проблеми обмежування (загальнотеоретичні аспекти) / П. М. Рабінович, І. М. Панкевич. – Л.: Астрон, 2001. – 192 с.
267. Рабінович П. М. Європейська конвенція з прав людини: проблеми національної імплементації (загальнотеоретичні аспекти) / П. М. Рабінович, Н. М. Раданович. – Л.: Астрон, 2002. – 192 с.
268. Рабінович С. Права людини і соціальна доктрина католицької церкви // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 1. – С. 154–168.
269. Радбрух Г. Философия права: Пер с нем. – М.: Междунар. отношения, 2004. – 461 с.
270. Речицкий В. Конституционные гарантии обеспечения участия граждан в управлении государственными и общественными делами // Изв. ВУЗов. Правоведение. – 1984. – № 1. – С. 34–41.
271. Римашевская Н. М Женщина в меняющемся мире / РАН. Ин-т соц.-экон. пробл. народонаселения. – М.: Наука, 1992. – 144 с.
272. Рікер П. Право і справедливість. – К.: Дух і літера, 2002. – 216 с.
273. Рождественский А. А. Общая теория права: Курс лекций, прочитанных на Высших женских юридических курсах. – М., 1909. – 197 с.
274. Ролз Дж. Теорія справедливості / Пер. з англ.. О. Сморовольського. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – 822 с.
275. Ромовська З.В. Сімейне законодавство України: Гендерна експертиза. – К.: Логос, 2001. – 40 с.
276. Рубчак М. Християнська богородиця чи берегиня? Фемінізм на противагу вічно жіночому // Філософcька думка. – 2000. – № 1. – С. 110–127.
277. Руднєва О. Проблеми коментування та імплементації Конвенції з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок // Юридична Україна. – 2003. – № 2. – C. 11–13.
278. Рулан Н. Историческое введение в право: Учебное пособие для вузов / Пер. с фр. – М.: Nota Bene, 2005. – 579 с.
279. Руссо Ж.-Ж. Размышления о происхождении и причинах неравенства людей: Пер.с фр. Н. С. Южакова. – СПб.: Типо-литограф. А.Э. Винеке, 1907. – 166 с.
280. Руссо Ж.-Ж. Эмиль, или О воспитании // Избранные сочинения: В 3-т. – Т. 1. – М.: Худож. лит., 1961. – С. 546-555.
281. Руссо Ж.-Ж. Юлия, или Новая Элоиза // Избранные сочинения: В 3 т. – Т.1 – М.: Худож. лит, 1961.– С 556-620.
282. Саксонхаус А. Аристотель: несовершенные мужчины, иерархия и пределы политики // Феминистская критика и ревизия истории политической философии / Сост.: М. Л. Шенли, К. Пейтмен; Пер. с англ. под ред. Н. А. Блохиной.– М.: РОССПЭН, 2005. – С. 53–81.
283. Самсонова Т. Н. Английская буржуазная революция и представления о равенстве // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 18, Социология и политология. – 2002. – № 3. – C. 96–112.
284. Сангер М. Женщина и новое поколение // Феминизм: проза, мемуары, письма. – М.: Прогресс, 1992. – С. 433–445.
285. Сен-Симон К. Избранные сочинения: В 2 т. – М.;Л.: АН СССР, 1948. – Т. 1. – 468 с.
286. Сидоренко Н. Жінка та ЗМІ: гендерний аналіз преси, радіо та телебачення України. Моніторинг засобів інформації. – К., 1998.
287. Синайский В. Личное и имущественное положение замужней женщины в гражданском праве. – Юрьевъ: Тип. К. Маттисенъ, 1910. – 345 с.
288. Словарь гендерных терминов. – М.: Информация ХХІ век, 2002. – 256 с.
289. Словник соціологічних і політологічних термінів: Довідкове видання / Уклад.: В. І. Астахова, В. І. Даниленко, М. І. Панов та ін. – К.: Вища шк., 1993. – 193 с.
290. Слюсаренко А. Г. Історія української конституції / А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко. – К.: Т-во «Знання», 1993. – 192 с.
291. Смоляр Л. О. Минуле заради майбутнього: жіночий рух Наддніпрянської України ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст. Сторінки історії: Монографія. – Одеса, 1998. – С. 68–82.
292. Соловьев В.С. Сочинения: В 2 т./ Общ. ред. и сост. А. В. Гулыги, А. Ф. Лосева; Примеч. С. Л. Кравца и др. – М.: Мысль, 1998. – Т. 2. – 822 с.
293. Сорокин П. А. Элементарный учебник общей теории права в связи с учением о государстве. – Ярославль: Изд-во Ярославского кредитного союза кооперативов, 1919. – 242 с.
294. Стайтс Р. Женское освободительное движение в России: Феминизм, нигилизм и большевизм, 1860–1930 / Пер. с англ. – М.: РОССПЭН, 2004. – 616 с.
295. Стандарты Совета Европы в области прав человека применительно к положениям Конституции Российской Федерации: Избранные права. – М.: Ин-т права и публич. политики, 2002.
296. Степанова Н. М. Культура гендерных отношений в политических партиях и парламенте Великобритании // Гендерная реконструкция политических систем / Ред. Н. М. Степанова, Е. В. Кочкина. – СПб., 2004. – С. 204–225.
297. Стефано Кристина ди. Маскулинный Маркс // Феминистская критика и ревизия истории политической философии / Сост.: М. Л. Шенли, К. Пейтмен; Пер. с англ. под ред. Н.А. Блохиной – М., 2005. – С. 213-217.
298. Стивенсон Д. Философия / Пер. с англ. С. В. Зубкова. – М.: АСТ; Астрель, 2004. – 294 с.
299. Стоянов А. Примитивное право и законодательство культурных народов древности (этюды из истории законодательства). – М.: Наука, 1971. – 331 с.
300. Суковата В. Стереотипи підприємництва у масовій свідомості: гендерний аналіз // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001. – № 2. – С. 131-143.
301. Сюкияйнен Л. Р. Мусульманское право и семейное законодательство стран Арабского Востока // Мусульманское право. – М., 1984. – С. 120–143.
302. Сюкияйнен Л. Р. Шариат и мусульманская правовая культура. – М.: ИГП РАН, 1997. – 48 с.
303. Сюллеро Э. История и социология женского труда / Пер. с фр. Р. Ф. Калистратовой, И. С. Кливанской. – М.: Прогресс, 1973. – 237 с.
304. Тартаковская И.Н. Гендерная социология. – М.: ООО «Вариант» при участ. ООО «Невский Простор», 2005. – 368 с.
305. Токвіль, Алексіс Про демократію в Америці / Пер. з фр. – К.: Видавничий дім «Всесвіт», 1999. – 590 с.
306. Тартаковская И. Н. Гендерные аспекты с
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50
Скачать бесплатно 21744.doc 





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.