У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название СУДОЧИНСТВО У СПРАВАХ ПРО ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ БЕЗВІСНО ВІДСУТНЬОЮ А ОГОЛОШЕННЯ ЇЇ ПОМЕРЛОЮ
Количество страниц 180
ВУЗ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Год сдачи 2006
Содержание ЗМІСТ

ВСТУП ...............................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВИХ ІНСТИТУТІВ ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ БЕЗВІСНО ВІДСУТНЬОЮ ТА ОГОЛОШЕННЯ ЇЇ ПОМЕРЛОЮ
1.1. Генезис правових інститутів визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.........................................................................................11
1.2. Юридична природа інститутів визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою..........................................…………......................…….23
1.3. Підстави визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою і їх законодавче закріплення................................................….......….41
Висновки до розділу 1 ............................................................................................65
РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ БЕЗВІСНО ВІДСУТНЬОЮ ТА ОГОЛОШЕННЯ ЇЇ ПОМЕРЛОЮ

2.1. Відкриття провадження і підготовка до судового розгляду справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою..........…....................................................................................................68
2.2. Особи які беруть участь у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою....................................……………...….83
2.3. Судовий розгляд справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.........................................................................................98
Висновки до розділу 2 …………………………………………………………..110
РОЗДІЛ 3
СУДОВІ РІШЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ БЕЗВІСНО ВІДСУТНЬОЮ ТА ОГОЛОШЕННЯ ЇЇ ПОМЕРЛОЮ

3.1. Вимоги, що ставляться до судових рішень про визнання фізичної особи
безвісно відсутньою та оголошення її померлою..........................................…115
3.2. Правові наслідки набрання законної сили рішенням суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою ............... ...122
3.3. Правові наслідки появи фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою ....................................................................................140
Висновки до розділу 3 ..........................................................................................149

ВИСНОВКИ ....................................................................................................................154

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...................................................................... 162

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Статтею 55 Конституції України передбачено: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом». Це означає, що держава у законодавстві не тільки визначає права і свободи людини та громадянина, а й забезпечує громадянам ефективний засіб їх правового захисту. Одним з найбільш ефективних правових засобів, зокрема, є судовий захист.
Інститут визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою спрямований на забезпечення охорони прав та інтересів особи чи створення умов здійснення нею особистих немайнових або майнових прав.
У житті трапляються випадки, коли громадянин раптово зникає. Це відбувається внаслідок війни, у результаті нещасних випадків, стихійного лиха тощо. На жаль, доля загиблих не завжди відома їх близьким. Кількість осіб, які зникли безвісно в Україні, постійно збільшується. Щорічно в органи внутрішніх справ надходить у середньому майже 35 тис. заяв про безвісти зниклих.
Тривала та безвісна відсутність фізичної особи не може не вплинути на зміст правовідносин, учасником яких вона була. Невідомість місцезнаходження одного із суб’єктів правовідносин створює невизначеність у правонаступництві інших суб’єктів. Така невизначеність ускладнює або створює перешкоди на шляху виконання ними правових обов’язків, здійснення своїх суб’єктивних прав та інтересів, що охороняються законом. Приміром, дружина за фактичної відсутності чоловіка вважається заміжньою, неповнолітні діти не отримують допомоги, майном відсутньої особи неможливо розпорядитися.
Інститут безвісної відсутності спрямований на усунення цієї невизначеності і своїми специфічними засобами покликаний забезпечити захист суб’єктивних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, які перебувають у правовідносинах зі зниклою безвісно особою.
Судове рішення у справі про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, яке набрало чинності, є юридичним фактом, що тягне за собою виникнення, зміну або припинення правовідносин, пов’язаних із захистом і реалізацією особистих і майнових прав фізичних та юридичних осіб. Наприклад, утриманці годувальника, оголошеного померлим, мають право порушити питання про призначення їм пенсії. Оголошення особи померлою є також підставою виникнення спадкових правовідносин, припинення шлюбних правовідносин та ін.
Аналіз судової практики свідчить, що суди нерідко допускають порушення норм матеріального і процесуального права при розгляді справ про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Такі порушення у більшості випадків обумовлені як помилками суддів, так і недостатньо повним і чітким законодавчим регулюванням досліджуваних інститутів.
Актуальність дослідження теми визначається ще і тим, що судове визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою не було предметом спеціального вивчення в Україні. Проблемам, пов’язаним з порядком визнання особи безвісно відсутньою і оголошення її померлою, було присвячено наукові праці радянських вчених: А. К. Юрченка (1954 р.), Ю. О. Попової (1977 р.). Але при цьому необхідно врахувати, що з моменту їх написання пройшов досить тривалий час. В Україні відбулись істотні зміни цивільного і цивільно-процесуального законодавства. Накопичений практичний досвід застосування інститутів визнання особи безвісно відсутньою та оголошення особи померлою вказує на існування низки невирішених спірних питань, які вимагають комплексного теоретичного осмислення і з’ясування. Наведені вище обставини обумовили вибір теми дисертаційного дослідження та визначають її актуальність.
Теоретичною базою для цього дослідження слугували також праці провідних вчених правознавців: Ч. Н. Азімова, С. С. Алексеєва, Д. В. Бобрової, О. Т. Боннера, С. М. Братуся, М. А. Гурвича, Р. Е. Гукасяна, О. В. Дзери, А. О. Добровольського, П. Ф. Єлисейкіна, О. С. Іоффе, В. В. Комарова, С. В. Курильова, П. І. Радченка, А. О. Мельникова, І. Б. Новицького, П. І. Пушкаря, В. І. Тертишникова, Ю. К. Толстого, Д. М. Чечота, М. А. Чечиної, М. С. Шакарян, Я. Я. Штутіна, М. Й. Штефана, С. Я. Фурси та інших.
Крім того, теоретичні висновки ґрунтуються на працях, авторами яких є дореволюційні російські вчені: К. Н. Анненков, М. І. Брун, О. Я. Конторович, О. О Любавський, Д. І. Мейєр та інші.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України (протокол від 17 травня 2005 р. № 8). Роботу виконано у межах теми «Теоретичні та практичні проблеми цивільного судочинства» відповідно до «Основних напрямів наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2005 – 2007 роки».
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення правової природи і правового регулювання судового визнання осіб безвісно відсутніми та оголошення їх померлими; виявлення прогалин у законодавстві, аналіз судових помилок і причин, що їх породжують.
Для досягнення поставленої мети окреслено такі основні завдання дослідження:
– визначити історико-правові передумови становлення правових інститутів визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою;
– з’ясувати юридичну природу справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою;
– сформулювати визначення «безвісної відсутності фізичної особи»;
– удосконалити матеріально-правові підстави визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою;
– розглянути процедуру відкриття провадження, підготовки і судового розгляду у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою та можливість застосування загальних правил цивільного судочинства при їх розгляді;
– охарактеризувати правове становище осіб, які беруть участь у справах досліджуваної категорії;
– визначити правові наслідки набрання чинності рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою;
– виробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює порядок визнання осіб безвісно відсутніми та оголошення їх померлими, і практики його застосування.
Об’єктом дослідження є правові відносини, які виникають у процесі визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою, а також норми чинного законодавства, положення судової практики та наукової літератури з цього питання.
Предмет дослідження становлять цивільно-процесуальні інститути визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою, а також можливості вдосконалення чинного законодавства щодо їх застосування.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослі¬дження є сучасна теорія наукового пізнання соціально-правових явищ, яка пе¬редбачає комплексне застосування низки загальнонаукових і приватноправових методів, вибір яких обумовлено особливостями об'єкта, предмета, мети і завдань дисертаційного дослідження. При дослідженні питань розгляду справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою дисертант спирався на діалектичний метод, що виявилося, зокрема, у широкому використанні окремих парних категорій діалектики (форми і змісту, суті і явища, структури і елемента, причини і наслідку тощо.) при роз¬гляді сутності та змісту процесуальної діяльності суду. Використання формально-логічного методу дало змогу провести логічний і мовний (граматичний і морфо¬логічний) аналіз чинних правових норм, зокрема, новел Цивільного й Цивільного процесуального кодексів України, стосовно ухвалення рішень у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою. На основі поєднання вка¬заного методу та методу моделювання дисертантом сформульовані конкретні пропозиції щодо вдосконалення норм національного законодавства. При обґрунтуванні окремих висновків дисертаційного дослідження автор використовував порівняльно-правовий метод для порівняння національного законодавства з відповідними правовими інститутами іноземних держав. Історико-правовий метод застосовувався переважно при дослідженні генезису правових відносин з приводу визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою, починаючи з римського права, цивільного права дореволюційної Росії, цивільного права радянського періоду, цивільного права України у пострадянські часи. Такий підхід дав можливість встановити його основні закономірності та визначити перспективні напрями розвитку в майбутньому. У дисертаційному дослідженні використовувалися також системний підхід і системно-структурний метод, спираючись на які цивільно-процесуальні інститути визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою розглядаються водночас як складна структура та як складова системи цивільного і цивільно-процесуального права.
Під час роботи над темою автор провів соціологічні дослідження практики судів м. Києва, Київської, Черкаської та Івано-Франківської областей. У ході цих досліджень було опрацьовано понад 100 справ про визнання фізичних осіб безвісно відсутніми та оголошення їх померлими.
Використання в дисертації зазначених методів наукового пізнання надало можливість автору виявити особливості розгляду і вирішення справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою, з’ясувати їх місце в системі справ окремого провадження, сформулювати теоретичні й практичні висновки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в сучасному українському правознавстві комплексним дослідженням правових інститутів визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.
Найважливішими науковими результатами проведеного дослідження є низка нових наукових положень, які полягають у тому, що вперше:
– обґрунтовано висновок про те, що розгляд справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою, спрямований на захист правових інтересів заявника, заінтересованих осіб, а також і самої безвісно відсутньої особи, в яких має місце спір про факти безвісної відсутності в силу їх неочевидності та виключної судової юрисдикції встановлення цих фактів;
– сформульовано визначення, що безвісна відсутність – це встановлений у судовому порядку факт довготривалої відсутності фізичної особи в місці її проживання, якщо не вдалося встановити місце перебування останньої, що є об’єктивною перешкодою для реалізації іншими учасниками правовідносин своїх суб’єктивних прав чи виконання ними юридичних обов’язків;
– обґрунтовано висновок про те, що стадію підготовки до судового розгляду у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою, необхідно проводити у формі попереднього судового засідання. Значення попереднього судового засідання полягатиме у концентрації всіх питань пов’язаних з процесом доказування на попередніх стадіях, що звільнить ста¬дію розгляду справи по суті від узгодження процедурних питань щодо дослідження доказів і дозволить розглядати справи в одному судовому засіданні;
– запропоновано закріпити у ст. 248 ЦПК положення, яке передбачає обов’язкове повідомлення у пресі щодо розгляду справ про визнання особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою і проведення органами внутрішніх справ розшуку фізичної особи, місце перебування якої невідомо;
– запропоновано удосконалення матеріально-правових підстав визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою. Обґрунтовано висновок про те, що суд може визнати безвісно відсутньою або оголосити померлою фізичну особу, яка умисно зникла з місця постійного проживання і це призвело до неможливості виконання нею цивільних обов’язків або своєчасного притягнення її до кримінальної відповідальності. Таке рішення суду породжуватиме лише цивільно-правові наслідки і не повинно впливати на діяльність правоохоронних органів стосовно розшуку безвісно зниклих осіб;
– уточнено характеристику правового становища осіб, які беруть участь у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою. Доведено необхідність застосування процесуально-правових інститутів неналежного заявника, неналежних заінтересованих осіб, процесуальної співучасті та правонаступництва у досліджуваних справах. Неналежним заявником є особа, у якої відсутня правова мета визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Неналежною заінтересованою особою є особа, на суб’єктивні права та інтереси якої не вплине судове рішення про визнання особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою;
– виділено теоретичні особливості принципу диспозитивності при розгляді справ досліджуваної категорії, що полягають у можливості учасників процесу розпоряджатися лише процесуальними правами, оскільки матеріально-правові вимоги у цих справах не пред’являються. Додатково аргументується право заявника змінити предмет або підставу вимоги лише у справах про оголошення фізичної особи померлою;
– обґрунтовано висновок про те, що рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою може бути скасоване у випадку винесення іншим судом рішення про встановлення факту смерті цієї особи (в порядку встановлення фактів, що мають юридичне значення) або у випадку реєстрації органами РАЦСу смерті цієї особи;
– запропоновано удосконалити матеріально-правові наслідки скасування судових рішень у досліджуваних справах, зокрема з метою захисту інтересів добросовісних спадкоємців. Обґрунтовано доцільність закріпити право вимагати від власника, що з’явився, відшкодування понесених ними необхідних витрат на утримання майна.
Набуло подальшого розвитку:
– поняття предмету доказування у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою, як такого, що складається із сукупності: а) фактів, що підтверджують відсутність відомостей про місце перебування відсутньої особи; б) фактів, які доводять юридичну заінтересованість заявника у відповідному рішенні судів;
– питання щодо процесуального порядку перегляду рішень у справах досліджуваної категорії. Додатково обґрунтовано висновок про те, що перегляд справ і скасування раніше ухваленого рішення у випадку виявлення особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеної померлою має здійснюватися за правилами перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень, які набрали чинності;
Практичне значення одержаних результатів обумовлюється тим, що на основі практичного матеріалу, а також теоретичних досліджень чинного законодавства, що регулює підстави і порядок вирішення справ про визнання фізичних осіб безвісно відсутніми та оголошення їх померлими, зроблено конкретні пропозиції, які можуть використовуватися для покращення діяльності судів щодо розгляду і вирішення цієї категорії справ.
Результати дослідження можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників, курсів лекцій для студентів юридичних факультетів, а також можуть бути корисними для адвокатів та працівників юридичних служб. Деякі сформульовані у дисертації положення мають, звичайно, дискусійний характер і можуть послужити базою для подальшого наукового дослідження.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри цивільно-правових дисциплін Київського національного університету внутрішніх справ. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, обговорювались на міжнародних наукових конференціях: «Проблеми права на зламі тисячоліть» (13–14 лютого 2001 р. м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський Національний університет); «Актуальные проблемы реформирования правовой системы Российской Федерации» (25–26 квітня 2002 р. м. Бєлгород, Бєлгородський державний університет).
Теоретичні аспекти роботи використовувались у навчальному процесі Київського національного університету внутрішніх справ при викладанні дисциплін «Цивільне право» та «Цивільний процес». Основні положення цього наукового дослідження були використані при підготовці підручника Цивільне право України. Загальна частина / За ред. І. А. Бірюкова, Ю. О. Заіки.  К.: КНТ, 2006 р. (0,4 д.а.).
Публікації. Основні теоретичні положення дисертації опубліковані в чотирьох наукових статтях у фахових виданнях, у тезах доповідей двох наукових конференцій, а також у підручнику Цивільне право України. Загальна частина / За ред. І. А. Бірюкова, Ю. О. Заіки.  К.: КНТ, 2006 р. (0,4 д.а.).

Список литературы ВИСНОВКИ

Дослідження основних теоретичних і практичних питань визнання особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою дозволили прийти до деяких теоретичних висновків і зробити пропозиції, спрямовані на подальше удосконалювання законодавства і практики його застосування.
1. Встановлено, що правовий інститут безвісної відсутності, історично сформувався на початку XIV століття, з метою упорядкування майнових і сімейних відносин та захисту права власності безвісно відсутніх осіб. До цього право охороняло лише майнові інтереси держави не застосовуючи судову форму захисту.
2. Предметом судового захисту у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою є правові інтереси заявника, заінтересованих осіб, а також і самої безвісно відсутньої особи. Захист інтересів здійснюється шляхом встановлення фактів і обставин, зазначених у статтях 43, 46 ЦК України, які дозволяють суду дійти до висновку про необхідність визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, чи навпаки відмовити в цьому.
3. На основі дослідження обставин, за наявності яких суд вправі визнати фізичну особу безвісно відсутньою, сформульоване таке визначення: Безвісна відсутність – встановлений у судовому порядку факт довготривалої відсутності фізичної особи в місці свого проживання, якщо не вдалося встановити місце її перебування, що є об’єктивною перешкодою для реалізації іншими учасниками правовідносин своїх суб’єктивних прав чи виконання ними юридичних обов’язків.
4. Враховуючи значення даної категорії справ щодо захисту прав безвісно відсутньої особи, а також інших осіб, які перебувають з нею у правових відносинах, обгрунтовується висновок про можливість в судовому порядку визнати особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою, яка умисно зникла з місця постійного проживання і це призвело до неможливості виконання нею цивільних обов’язків або своєчасного притягнення її до кримінальної відповідальності. Таке рішення суду породжуватиме лише цивільно-правові наслідки і не повинно впливати на діяльність правоохоронних органів стосовно розшуку безвісно зниклих осіб. Тому, вважаємо необхідним доповнити ст. 9-1 Закону України «Про оперативно розшукову діяльність» положенням про те, що рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою не повинно впливати на діяльність правоохоронних органів стосовно розшуку безвісно зниклих осіб.
5. Обгрунтовано висновок про те, що рішення суду про оголошення фізичної особи померлою засноване на презумпції смерті, тому є необхідним встановлювати обставини, які дають суду підстави припускати настання смерті особи протягом строку безвісної відсутності. У зв’язку з цим зроблена пропозиція про доповнення ст. 46 ЦК України правилом про те, що у разі оголошення особи померлою суду необхідно мати дані, які підтверджують можливість смерті цієї особи у встановлений строк безвісної відсутності.
6. З метою усунення помилок у встановленні початку перебігу строку безвісної відсутності особи, при оголошенні її померлою, зроблено пропозицію про доцільність доповнення ст. 46 ЦК вказівкою на те, що цей строк обчислюється в такий же спосіб, як при вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою за правилами ст. 43 ЦК України.
В законі (п. 2 ст. 43 ЦК) передбачено початок перебігу строку безвісної відсутності і не вирішене питання про момент закінчення цього строку. Тому дисертантом зроблено висновок про те, що закінченням строку безвісної відсутності особи необхідно вважати день звернення заявника до суду.
7. При прийнятті заяви про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, суддя керується загальними нормами (статтями 3, 122 ЦПК) і спеціальними (ст. 247 ЦПК) і вимагає від заявника вказати мету його звернення до суду. Оскільки така мета повинна мати юридичне значення для заявника, то пропонується доповнити ст. 247 ЦПК правилом про те, що заявник зобов’язаний вказати в заяві не тільки мету звернення до суду, але й зазначити обставини, які підтверджують юридичне значення цієї мети.
8. З метою забезпечення обґрунтованості судових рішень і сприяння виявленню місця перебування відсутньої особи пропонується доповнити ст. 248 ЦПК положенням такого змісту: «суд до початку розгляду справи постановляє ухвалу про проведення розшуку органами внутрішніх справ фізичної особи, місце перебування якої невідоме, а також повідомлення у пресі (державного або місцевого значення) щодо розгляду справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою». Підготовку справи до судового розгляду необхідно проводити у формі попереднього судового засідання.
9. Обгрунтовано, що право на звернення до суду із заявою про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою не погашається, якщо судом раніше було відмовлено у задоволенні аналогічної вимоги у зв’язку з тим, що строк для визнання особи безвісно відсутньою не закінчився, або у разі виявлення останньої, якщо надалі знову виникли обставини, зазначені у статтях 43, 46 ЦК України. Проведене вибіркове вивчення судової практики показало, що це питання викликає певні труднощі і вирішується по-різному. Тому в дисертації зроблена пропозиція про необхідність закріплення в законі положення про те, що в зазначених випадках не діє правило, встановлене ч. 2 п. 2 ст. 122 ЦПК щодо відмови в прийнятті заяви при наявності рішення, яке набрало законної сили і постановлене по тотожній справі, оскільки підстави вимоги в зазначених випадках будуть новими.
На відміну від позовного провадження, де тотожність справ визначається за предметом, підставою вимоги і участю тих же сторін спірних правовідносин, у справах досліджуваної категорії тотожність справ визначається лише за предметом і підставою. Тому ч. 2 п. 2 ст. 122 ЦПК застосовується з відповідними особливостями, які полягають у тому, що суддя відмовляє в прийнятті заяви, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, хоча б воно було розглянуто за заявою інших осіб.
10. Правове становище осіб, які беруть участь у справах досліджуваної категорії, має істотні особливості, які не врегульовані законом. У зв’язку з цим пропонується закріпити в ЦПК поняття неналежного заявника і неналежних заінтересованих осіб. В дисертації зроблений висновок про те, що неналежним заявником є особа, у якої відсутня правова мета визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Неналежною заінтересованою особою є особа, на суб’єктивні права та інтереси якої судове рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою не вплине.
В дисертації запропоновано поширити порядок заміни неналежного заявника і неналежних заінтересованих осіб у справах досліджуваної категорії.
У справах досліджуваної категорії можлива також процесуальна співучасть. Процесуальні співучасники відрізняються від заінтересованих осіб тим, що вони мають єдину мету звернення до суду, тоді як у заінтересованих осіб вона не збігається ні з інтересами заявника, ні з інтересами інших осіб, які беруть участь у справі.
11. Аналіз правового складу безвісної відсутності і оголошення особи померлою, дозволили визначити предмет і підставу вимог у цих справах та можливість їх зміни відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК. Предмет заяви у справах, розглянутих відповідно до ст. 43 ЦК, це вимога про визнання особи безвісно відсутньою, підстава – безвісна відсутність понад рік. Предмет заяви у справах, розглянутих відповідно до ст. 46 ЦК, це вимога про оголошення особи померлою. Обгрунтовано також висновок про те, що у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою предмет та підстава вимоги не можуть бути змінені. У справах про оголошення особи померлою можна змінити підставу та предмет вимоги у межах ст. 46 ЦК України.
12. На основі аналізу діючого законодавства (статті 43, 46 ЦК) встановлено юридичні факти, які входять у предмет доказування при розгляді досліджуваних справ. Такими фактами у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою є: постійне місце проживання відсутньої особи, сплив строку безвісної відсутності. У справах про оголошення особи померлою доказовими фактами будуть: відсутність відомостей про особу в місці її постійного проживання протягом строку, зазначеного в законі; наявність обставини або нещасного випадку, які загрожували особі загибеллю; перебування особи або військовослужбовця в зоні воєнних дій і відсутність відомостей про них протягом двох років від дня закінчення воєнних дій.
Конкретизація предмета доказування по цих справах і чітке закріплення його в нормах права буде сприяти поліпшенню судової практики щодо правильного вирішення цих справ, а також відмежування їх від справ про встановлення факту смерті і від справ про встановлення факту реєстрації смерті.
13. Виділено теоретичні особливості дії принципів змагальності і диспозитивності при розгляді справ досліджуваної категорії. Принцип змагальності за відсутності спору про право має прояв в активній діяльності заявника, заінтересованих у справі осіб та судді в процесі доказування. Дія принципу диспозитивності обмежена лише можливістю розпорядження, процесуальними правами, тому що матеріально-правові вимоги по цих справах не пред’являються.
14. Вивчення судової практики і спеціальної літератури дозволило приєднатися до думки про те, що судові рішення у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, що набрали законної сили, набувають ті ж властивості, що і рішення в інших цивільних справах: загальнообов’язковості, неспростовності, виключності, преюдиціальності, здійсненності.
15. Встановлено, що об’єктивні і суб’єктивні межі законної сили рішень у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою істотно відрізняються від рішень в інших справах. Так, особливість об’єктивних меж розглянутих рішень полягає в тому, що вони можуть бути підставою для реалізації не лише тієї мети, яка була вказана в заяві (наприклад, для розірвання шлюбу), але і для реалізації іншої мети (наприклад, отримання пенсії з нагоди втрати годувальника). Особливість суб’єктивних меж законної сили подібних рішень полягає в тому, що вони можуть бути використані не лише заявником та заінтересованими особами, які беруть участь у справі, але й іншими особами, чиї права та інтереси пов’язані з визнанням фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Теоретичні висновки про об’єктивні і суб’єктивні межі законної сили судових рішень у справах про визнання осіб безвісно відсутніми або оголошення їх померлими мають практичне значення для захисту прав та інтересів осіб, які не брали участь у справі, тому що обґрунтовують їх право і можливість використати рішення, винесене за заявою іншої особи. Це звільняє їх від необхідності звертатися до суду.
16. Рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, які набрали законної сили, поряд з процесуально-правовими наслідками, викликають матеріально-правові наслідки як майнового, так і особистого характеру.
Матеріально-правові наслідки таких рішень настають і для особи, яка визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою. Аналіз діючого законодавства виявив прогалини в регулюванні цих правовідносин. Тому в дисертаційному дослідженні обгрунтовується висновок про те, що після визнання особи безвісно відсутньою правовідносини, пов’язані з цим, не припиняються, а можуть бути змінені, припинені залежно від характеру цих правовідносин, намірів заінтересованих осіб і положення закону про це. Аналогічне положення має місце і при вирішенні питання про матеріально-правові наслідки рішення суду, яке набрало законної сили про оголошення фізичної особи померлою.
У дисертації зроблений висновок про те, що визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою викликає значну кількість правових наслідків, які передбачені нормами інших інститутів цивільного права. Оскільки ці правові наслідки належать до категорії безвісної відсутності, вбачається доцільним вказати їх безпосередньо в статтях, що присвячені регулюванню названих відносин.
Тому, ст. 44 ЦК яка регулює відносини щодо охорони майна відсутньої особи, доцільно було б присвятити її усьому комплексу цивільно-правових наслідків безвісної відсутності та назвати: «Правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою».
Крім питань охорони майна відсутньої особи і порядку встановлення опіки над ним, в статті необхідно вказати про такі наслідки, як припинення договору доручення, довіреності, авторських договорів та усіх інших договірних відносин такої особи, що безпосередньо пов’язані з нею.
17. У випадку з’явлення або виявлення місця перебування особи, яка визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, відповідне рішення скасовується судом. Це положення закріплене у статтях 45, 48 ЦК, а також у ст. 250 ЦПК. Вивчення судової практики дозволило зробити висновок про те, що підстави скасування рішень у таких справах у випадку появи фізичної особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеної померлою, в законі достатньо не врегульовані. Тому в дисертації висловлена пропозиція про доповнення статтей 45, 48 ЦК положенням про те, що рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою може бути скасоване також у випадку винесення іншим судом рішення про встановлення факту смерті цієї особи або у випадку реєстрації органами РАЦСу смерті цієї особи і видачі свідоцтва про це.
18. Автор дійшов висновку про те, що перегляд рішень у справах досліджуваної категорії, у разі виявлення чи з’явлення особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеної померлою, є самостійною категорією справ окремого провадження а не поновленням попереднього провадження. В дисертації підтримується і додатково аргументується пропозиція про те, що в зазначених випадках такі справи необхідно розглядати за правилами перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень, які набрали законної сили (розділ V гл. 4 ЦПК). На підставі цього вноситься пропозиція про доповнення окремим пунктом ст. 361 ЦПК положенням про те, що з’явлення, виявлення місця перебування, встановлення судом факту смерті або реєстрація органами РАЦСу смерті особи, яка визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, є підставою для перегляду рішення, яке набрало законної сили за нововиявленими обставинами. Одночасно пропонується виключити зі ст. 250 ЦПК норму про те, що у випадку з’явлення чи виявлення фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, суд новим рішенням скасовує своє раніше винесене рішення.
19. Проведене дослідження дозволило виявити прогалини в регулюванні правових наслідків скасування судових рішень про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою на підставі статтей 45, 48 ЦК. Це негативно впливає на особисті і майнові права учасників правовідносин. У зв’язку з цим пропонується вирішувати питання про поновлення у правах фізичної особи, раніше визнаної безвісно відсутньою або оголошеної померлою, залежно від причини її безвісної відсутності. При встановленні судом обставин, які свідчать про навмисне приховання особою відомостей про своє місцеперебування, у поновленні майнових прав необхідно відмовити. Якщо буде встановлено, що заявник, маючи відомості про особу, умисно намагався отримати рішення суду про визнання її безвісно відсутньою або оголошення її померлою з метою отримання незаконних пільг або з іншою корисливою метою, суд повинен зобов’язати заявника відшкодувати все незаконно отримане.
З метою захисту майнових прав особи, яка оголошена померлою, пропонується доповнити ст. 47 ЦК про необхідність встановити заборону на відчуження спадкоемцями протягом п’яти років не лише нерухомого, а також і всього рухомого майна, яке належить власнику, що оголошений померлим.
В свою чергу потребують захисту інтереси добросовісного спадкоємця. Тому, у ст. 48 ЦК необхідно закріпити право спадкоємців вимагати від власника, що з’явився, відшкодування зроблених ними необхідних витрат на майно протягом вказаного строку.
20. На думку дисертанта, потрібна розробка норм матеріального права, яке пов’язане з урегулюванням правових наслідків скасування рішень у зв’язку із з’явленням або виявленням безвісно відсутніх осіб щодо їх особистих прав, наприклад, прав автора, винахідника та інших. Не врегульовані окремі питання, які стосуються шлюбно-сімейних відносин. Необхідно закріпити положення про можливість поновлення особи, яка з’явилася у правах батька, чия дитина була усиновлена у зв’язку з визнанням цього батька безвісно відсутнім або оголошення його померлим. Пропонується вирішувати це питання залежно від причини безвісної відсутності, а також з урахуванням інтересів усиновлених.
Такі основні висновки і пропозиції, що викладені у дисертаційному дослідженні.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абова Т.Е. Соучастие в советском гражданском процессе: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.712. / Моск. гос. ун-т. – М., 1951. – 16 с.
2. Авдюков М.Г. Принцип законности в гражданском судопроизводстве. – М.: Изд-во МГУ, 1970. – 186 с.
3. Авдюков М.Г. Судебное решение. – М.: Госюриздат, 1959. – 192 с.
4. Алексеев С.С. Социальная ценность социалистического права как регулятора общественных отношений // Советское государство и право. – 1968. – № 3. – С. 9–14.
5. Алексеев С.С. Структура советского права. – М., 1975. – 260 с.
6. Алиев В.Д. Виды гражданского судопроизводства: Проблемы управления и гражданского права. – М., 1976.– 237 с.
7. Амфитеатров Г.Н. Институт безвестного отсутствия в нашем праве // Социалистическая законность. – 1946. – № 7. – С. 18–21.
8. Анненков К.Н. Система русского гражданского права.– М., 1910. – Т. 1. – 380с.
9. Бабаев В.К. Презумпции в советском праве. – Горький, 1974. – 136 с.
10. Бабенко В.С. Ми розшукуємо не лише злочинців // Міліція України. – 2001. – № 4. – С. 4–5.
11. Белякова А.М., Ворожейкин Е.М. Советское семейное право. – М.: Юридическая литература, 1974. – 146 с.
12. Блажеев В.В. Особое производство по гражданским делам связанным с изменением правового статуса гражданина: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. / Моск. юрид. ин-т. – М., 1991. – 25 с.
13. Бобко В.Г. Безвісна відсутність громадянина та її правові наслідки // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 5. – С. 11–14.
14. Бобко В.Г. Визнання громадянина безвісно відсутнім і оголошення громадянина померлим як цивільно-правові інститути // Держава і право: Зб. наук. пр. – Київ., 2000. – Вип. 5. – С. 307–311.
15. Бобко В.Г. Значення цивільно-правового інституту безвісної відсутності у правоохоронній діяльності // Науковий вісник НАВСУ. – 2003. – Вип. 2. – С. 223–227.
16. Бойчук Д.В. Інформаційне забезпечення розшуку безвісно відсутніх осіб // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – С. 36–39.
17. Боннер А.Т. Принцип диспозитивности советского гражданского процессуального права. – М., 1987. – 173 с.
18. Боннер А.Т. Производство по делам, возникающим из административно-правовых отношений: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.712. / Моск. гос. ун-т. – М., 1966. – 16 с.
19. Боннер А.Т. Квиткин В.Т. Судебный контроль в области государственного управления. – М., 1973. – 124 с.
20. Боннер А.Т. Установление обстоятельств гражданських дел. – М.: Городец, 2000. – 328 с.
21. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. – М.: Госюриздат, 1950. – 368 с.
22. Брун М.И. О безвестном отсутствии в международном часном праве. – М., 1914. – 48 с.
23. Быкова К. Признание гражданина безвестно отсутствующим и объявление умершим // Социалистическая законность. – 1967. – № 2. – С. 78–81.
24. Воложанин В.П. К вопросу о юридических предположениях в советском гражданском праве и процесе // Уч. зап. Свердл. юрид. ин-та. – Свердловск, 1955. – Т. 3. – 203 с.
25. Ворожейкин Е.М. Семейные правоотношения в СССР. – М.: Юрид. лит., 1972. – 214 с.
26. Гражданский Кодекс РСФСР. – М.: Юрид. лит., 1941. – 231 с.
27. Гражданский Кодекс УССР. – М.: Юрид. лит., 1942. – 132 с.
28. Гражданский процессуальный кодекс Российской Федерации: Принят 23.10.2002 г. // Российская газета. – 20.11.2002. – № 220.
29. Гражданское процессуальное право Украины: Учебник /Под ред. В.В. Комарова. – Х.: Одиссей, 2001. – 704 с.
30. Гребенюк Л.Н. Лица участвующие в деле, в производстве по делам, возникающим из административно-правовых отношений и в особом производстве: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.712. / Свердлов. юрид. ин-т. – Свердловск, 1984. – 17 с.
31. Грошева Н., Попова Ю. Рассмотрение судами дел о признании гражданина безвестно отсутствующим и объявлении умершим // Советская юстиция. – 1976. – № 7. – С. 13–16.
32. Гузь Л.Е. Подготовка некоторых категорий гражданских дел к слушанию и особенности их рассмотрения. – Харьков Юридический, 2001. – Кн. 3.– 240 с.
33. Гукасян Р. Проблема интереса в советском гражданском процессуальном праве. – Саратов: Приволжское книжное из-во, 1970. – 190 с.
34. Гуреев П.П. Защита личных и имущественных прав. – М.: Наука, 1964. – 163 с.
35. Гуреев П.П. Судебное разбирательство гражданских дел. – М.: Госюриздат, 1958. – 100 с.
36. Гурвич М.А. Общеобязательность и законная сила судебного решения: Труды ВЮЗИ. – М., 1971. – Т. 17. – 286 с.
37. Гурвич М.А. Решение советского суда в исковом производстве. – М.: Юриздат, 1955. – 128 с.
38. Гурвич М.А. Судебное решение / Теоретические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1976. – 176 с.
39. Давиденко Л. Функції прокуратури України згідно з новою конституцією України // Право України. – 1997. – № 6. – С. 43–46.
40. Диордиева О. Возбуждение прокурором гражданских дел в интересах граждан // Законность. – 1998. – № 8. – С. 18–21.
41. Добровольский А.А., Иванова С.А. Основные проблемы исковой формы защиты права. – М., 1979. – 157 с.
42. Дружков П.С. Актуальне вопросы государства и права: Сб. уч. труд. – Томск: Томский гос. ун-т, 1972. – Т. 216. – 243 с.
43. Дружков П.С. Виды судопроизводства в советском гражданском процессуальном праве: Сб. уч. труд. – Томск: Томский гос. ун-т, 1972. – Т. 216. – 287 с.
44. Дюрягин И.Я. Об истинности содержания правоприменительного акта // Советское государство и право. – 1975. – № 2. – С. 18–19.
45. Елисейкин П.Ф. Защита субъективных прав и интересов и компетенция суда в советском гражданском процесе. – Владивосток, 1969. – 182 с.
46. Елисейкин П.Ф. Особенности судебного рассмотрения отдельных категорий гражданских дел. – Ярославль, 1974. – 182 с.
47. Елисейкин П.Ф. Предмет судебной деятельности в советском гражданском процессе: Автореф. дис. ... д-ра юрид. Наук: 12.712. / Лен. гос. ун-т. – Л., 1974. – 40 с.
48. Елисейкин П.Ф. Применение общих и специальных правил гражданского судопроизводства в особом производстве // Советская юстиция. – 1970. – № 6. – С. 5–8.
49. Елисейкин П.Ф. Судебное установление фактов, имеющих юридическое значение. – М.: Юридическая литература, 1973. – 147с.
50. Ерошенко А. Безвестное отсутствие гражданина и его правовые последствия // Социалистическая законность. – 1981. – № 10. – С.32–34.
51. Жеруолис И. Сущность советского гражданського процесса. – Вильнюс: Минтис, 1969. – 304 с.
52. Жуйков В.М. Права человека и власть закона. – М.: ТОО Иван, 1995. – 198 с.
53. Заворотько П.П. Штефан М.Й. Непозовне провадження в радянському цивільному процесі. – К., 1969. – 187 с.
54. Заворотько П.П., Штефан М.Й. Особи які беруть участь у справі. – К., 1977. – 82 с.
55. Заворотько П.Г., Штефан М.Й. Судове рішення. – К.: Вид-во Київського університету, 1971. – 98 с.
56. Задніпровський О. Права прокурора у світлі нової Конституції України // Право України. – 1997. – № 1. – С. 72–73.
57. Закон України про оперативно-розшукову діяльність: Прийнят. 18.02.1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
58. Законодавство України “Про виконавче провадження”: Науково-практичний коментар / Ємельянова І.І., Нижник А.І. та ін. – К.: Видавничій дім “Ін Юре”, 2002. – 476 с.
59. Зейдер Н.Б. Судебное заседание и судебное решение в советском гражданском процессе. – Саратов, 1959. – 178 с.
60. Зейдер Н.Б. Судебное решение по гражданському делу. – М.: Юридическая литература, 1966. – 192 с.
61. Иванов О.В. Подведомственность гражданских дел суду и некоторые вопросы теории гражданского процесса в сборнике: Проблемы советского государства и права. – Иркутск, 1972. – Вып. 4. – С. 81–87.
62. Иванов О.П. Право на судебную защиту // Советское государство и право. – 1970. – № 7. – С. 41–48.
63. Иванов О.В. Признание граждан безвестно отсутствующими и объявление их умершими // Советская юстиция. – 1970. – № 1. – С.19–22.
64. Иоффе О.С. Советское гражданское право. – М.: Юридическая литература, 1967. – 387 с.
65. Інструкція про організацію і тактику розшуку злочинців, безвісно зниклиих громадян і встановлення невідомих осіб: Затв. Нак. МВС України 02. 05. 92. – К., 1992. – 18 с.
66. Каллистратова Р.Ф. Установление юридических фактов судом. – М.: Госюриздат, 1958. – 98 с.
67. Каминская В.И. Учение о правовых презумпциях в уголовном процесе. – Л., 1948. – 83 с.
68. Кац С.Ю. Участие прокурора в советском гражданском процессе. – Харьков, 1958. – 147 с.
69. Кечекьян С.Ф. Правоотношение в социалистическом обществе. – Изд-во АН СССР, 1958. – 312 с.
70. Клейман А.Ф. Новейшие течения в советской науке гражданского процессуального права. – М.: Изд-во МГУ, 1967. – 119 с.
71. Кодекс Законов о семье, опеке, браке и актах гражданского состояния УССР. – М.: Юридическая литература. – 1942. – 160 с.
72. Кожухарь А.Н. Право на обращение за судебной защитой // Советская юстиция. – 1976. – № 16. – С. 14–18.
73. Кожухарь А.Н. Право на судебную защиту в исковом производстве. – Кишинев: Штиинца, 1989. – 144 с.
74. Козлов А.Ф. Понятие сторон в советском гражданском процессе: Проблемы совершенствования гражданского процессуального кодекса РСФСР. – Свердловск, 1975. – 132 с.
75. Козлов А.Ф. Стороны в советском процессе / Советское гражданское процессуальное право. – М., 1965. – С. 72–81.
76. Комаров В.В. Доказування та докази в цивільному судочинстві. – Харків, 1991. – 36 с.
77. Комаров В.В., Радченко П.У. Цивільні процесуальні правовідносини та їх суб’єкти. – Київ: НМК, 1991. – 104 с.
78. Конституція України: Офіційний текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. Посібник / Автор-упорядник М.І. Хавронюк. – К., 1999. – 544 с.
79. Конторович А.Я. Законы “О безвестно отсутствующих” с разъяснениями правительства сената. – Типография Центральная, Южный край. – С-пб., 1899. – 88 с.
80. Кострова Н.И. Право на обращение в суд за судебной защитой в советском гражданском процессе: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.712. / Саратов. гос. ун-т им. Н.Г. Чернышевского. – Саратов, 1970. – 17 с.
81. Крецу В.А. Охрана субъективных прав в порядке особого производства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.712. / Моск. гос. ун-т. – М., 1982. – 16 с.
82. Кримінально-процесуальний кодекс Української РСР: Прийнят. 28.12.1960 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
83. Кройтор В.А. Защита прав и интересов в суде. – Х., 2000. – 448 с.
84. Крючков Г.К. Судебное установление юридических фактов. – М.: Госюриздат, 1956. – 98 с.
85. Кудряшова А.И. Правовое положение лиц, участвующих в делах, возникающих из административно-правовых отношений: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.712. / Моск. гос. ун-т. – М., 1983. – 16 с.
86. Кузнєцова Л.Г. Гражданское право и способы его защиты: Сб. учен. тр. – Свердловск, 1974. – Вып. 33.– 96 с.
87. Курс советского гражданского процессуального права: В 2 т. / Отв. ред. А.А. Мельников. – М.: Наука, 1981. – Т. 2. – 510 с.
88. Лазарев В.В. Эффективность правоприменительных актов / Вопросы теории. – Изд-во Казанского университета, 1975. – 264 с.
89. Ландкоф С.Н. Лекції з основ цивільного права. – К., 1962. – 198 с.
90. Лапин Б.Н. Теоретические и практические проблемы повышения эффективности и подготовки гражданских дел к судебному разбирательству // Актуальные проблемы теории и практики гражданского процесса. – Ленинград: ЛГУ, 1979. – С. 137–152.
91. Левенталь Я. Б. О презумпциях в советском процесе // Советское государство и право. – 1949. – № 6. – С. 17–21.
92. Лесницкая Л.Ф., Пучинский В.К. Особенности ГПК союзных республик. – М.: Юридическая литература, 1970. – 167 с.
93. Ломоносова Е.М. Пересмотр гражданских дел по вновь открывшимся обстоятельствам: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.712. / Харьков. юрид. акад. – Харьков, 1970. – 18 с.
94. Любавский А.О. О безвестном отсутствии: Юридическая монография и исследования. – Санктпетербург, Типография товарищества: Общественная польза. – 1867. – Т. 2. – С. 360–400.
95. Магницький В.Ю. Принцип змагальності в цивільному судочинстві: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. юрид. акад. ім. Я. Мудрого. – Х., 1995. – 18 с.
96. Маркова М. Признание гражданина безвестно отсутствующим и объявление умершим // Советская юстиция. – 1965. – № 13. – С. 13–14.
97. Масленникова М.И. Законная сила судебного решения в советском гражданском процессе: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.712. / Свердлов. юрид. ин-т. – Свердловск, 1973. – 16 с.
98. Матерова М.В. Процессуальные вопросы судебного установления отцовства: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.712. / Саратов. гос. ун-т им. Н.Г. Чернышевского. – Саратов, 1970. – 172 с.
99. Машутина Ж.Н. Судебная защита и проблема соотношения материального и процессуального: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.712. / Томск. гос. ун-т. – Томск, 1972. – 16 с.
100. Мейер Д.И. Русское гражданское право: В 2 ч. Изд. 2, испр. – М.: Статут, 2000. – 831 с.
101. Мельников А.А. Особое производство в советском гражданском процесе. – М.: Наука, 1964 – 114 с.
102. Мельников А.А. Особое производство в советском гражданском процессе: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.712. / Моск. гос. ун-т. – М., 1962. – 19 с.
103. Мельников А.А. Постановления суда по делам особого производства // Советское государство и право. – 1963. – № 6. – С. 130–133.
104. Мельников А.А. Правовое положение личности в советском гражданском процессе. – М.: Наука, 1969. – 247 с.
105. Мельников А.А. Признание граждан безвестно отсутствующими и объявление безвестно отсутствующих умершими // Советская юстиция. – 1962. – № 19. – С. 13 –17.
106. Мельников А.А. Советский гражданский процессуальный закон / Вопросы теории гражданского процессуального права. – М.: Наука, 1973. – 148 с.
107. Михеева Л. Безвестное отсутствие должника // Российская юстиция. – 2001. – № 5. – С. 14–15.
108. Науково-практичний коментар до ЦПК України / За ред. В.В. Комарова. – Х., 2001. – 816 с.
109. Научно-практический комментарий Гражданского кодекса Украины / Под Ред. Е.О. Харитонова. – Х., 2000. – 847 с.
110. Научно-практический комментарий к ГПК РСФСР / Под ред. Каллистратовой Р.Ф., Пучинского В.К. – М., 1965. – 546 с.
111. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. – М., 1960. – 287 с.
112. Никитин Н. Практика рассмотрения судами дел о признании гражданина безвестно отсутствующим и объявления умершим // Советская юстиция. – 1981. – № 24. – С. 18–19.
113. Новицкий И.Б. Безвестное отсутствие в условиях войны // Ученые записки ВИЮН. Вопросы гражданского и трудового права периода Великой Отечественной войны. – М., 1944. – Вып. 3. – С. 117–120.
114. Омельченко М.П. Докази і доказування як процесуальні засоби встановлення об’єктивної істини по цивільній справі. – К., 1996. – 98 с.
115. О порядке введения в действие Основ гражданского законодательства и Основ гражданского судопроизводства. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 10. 04. 1962 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1962. – № 15. – ст. 156.
116. Осокина Г.Л. Право на защиту в исковом производстве. – Томск, 1990. – 157 с.
117. Пластина С., Расторжение брака по заявлению одного из супругов // Советская юстиция. – 1974. – № 22. – С. 23–25.
118. Полный свод законов Российской империи (по сост. на 1 сентября 1910 г.): В 2-х кн. / Под ред. А. А. Добровольского, Сост. А.Л. Саатчиан. – С-Пб.:Изд. Кн. Маг. И.И. Зубкова под фирмою «Законоведение», 1911. – Кн. 1. Томы Ι- VΙΙΙ. – 3522 с.
119. Полумордвинов Д.И. Законная сила судебного решения. – Тбилиси, 1964. – 183с.
120. Поляков И. Рассмотрение в суде дел особого производства // Советская юстиция. – 1975. – № 17. – С. 29–32 с.
121. Попова Ю.А. Лица участвующие в делах о признании граждан безвестно отсутствующими и объявлении умершими // Советская юстиция. – 1981. – № 16. – С. 10–11.
122. Попова Ю.А. О правовом регулировании судебного признания гражданина безвестно отсутствующим и объявления его умершим // Вопросы гражданского права и процесса. – М., 1977. – С. 84–89.
123. Попова Ю.А. Правовая природа института судебного признания граждан безвестно отсутствующими и объявления умершими / Проблемы государства и права. – М., 1976. – С.171–173.
124. Попова Ю.А. Признание граждан безвестно отсутствующими и объявление умершими в порядке гражданского судопроизводства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.712. / Моск. гос. ун-т. – М., 1977. – 14 с.
125. Попова Ю.А. Признание граждан безвестно отсутствующими / Библиотечка народного судьи. – М., 1985. – 78 с.
126. Потюков А.Г. Безвестное отсутствие, в сборнике: Вопросы кодификации советского права. – Ленинград, 1957. – Вып. 1. – С. 139–144.
127. Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним. Постанова Пленуму Верховного суду України №3 від 28.03.1972 р. / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 5. – С. 5–8.
128. Про судове рішення. Постанова Пленуму Верховного суду України №11 від 29.12.1976 р. / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1995. – № 5. – С. 19–24.
129. Про підготовку цивільних справ до судового розгляду. Постанова Пленуму Верховного суду України № 1 від 5.03.1977р. / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 5. – С. 24–29.
130. Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Постанова Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995р. / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 5. – С. 172–180.
131. Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції. Постанова Пленуму Верховного суду України № 9 від 21.12.1999р. / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 5. – С. 90–101.
132. Протоколы Московского юридического общества // Юридический вестник. – Кн. 3. – 1872. – С. 3–30.
133. Прянишников Е.А. Новое в гражданском и гражданском процессуальном законодательстве Союза ССР и союзных республик: Труды научной сессии ВИЮН. – М., 1962. – С. 200–207.
134. Прянишников Е.А. О безвестном отсутствии и признании умершим // Правоведение. – 1990. – № 1. – С. 64–69.
135. Пушкарь Е.Г. Исковое производство в советском гражданском процессе. – Львов, 1978. – 134 с.
136. Пушкарь Е.Г., Богдан И.Г. Порядок реализации права на судебную защиту в советском гражданском процессе. – Львов: Изд-во Львовского университета, 1987. – 67 с.
137. Радченко П.И. Процессуальные гарантии судебной защиты конституционного права на труд: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Харьков. юрид. акад. – Харьков, 1981. – 18 с.
138. Рахманов С. Судебное установление фактов, имеющих юридическое значение: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.712. / Моск. гос. ун-т. – М., 1982. – 21 с.
139. Ринг М.П. Вопросы гражданського процесса в практике Верховного суда СССР. – М.: Госюриздат, 1957. – 197 с.
140. Савельев В.А. Гражданський кодекс Германии: История, система, институты. – М.:Юристъ, 1994. – 95 с.
141. Светлічна Г.О. Підготовка до судового розгляду справ окремого провадження: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. юрид. акад. ім. Я. Мудрого. – Х., 1997. – 19 с.
142. Сергеевич В.И. Лекции по истории русского права. – М.: Академия, 1890. – 708 с.
143. Сібільов Д.М. Участь третіх осіб у цивільному судочинстві: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. юрид. акад. ім. Я. Мудрого. – Х., 1998. – 21 с.
144. Смышляев Л.Н. Предмет доказывания и распределение обязанностей по доказыванию. – М.: Издательство МГУ, 1961. – 87 с.
145. Советское гражданское право: Учебник / Под. ред. Д. М. Генкина. – М., 1950. – Т.1. – 368 с.
146. Советское гражданское право: Учебник / Под ред. Иоффе О.С., Толстого Ю.К., Черепахина Е.Б. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1970. – 469 с.
147. Советское гражданское процессуальное право: Учебник / Под ред. проф. Юдельсона К.С. – М.: Юридическая литература, 1965. – 367 с.
148. Советский гражданский процесс / Под ред. проф. Добровольского А.А., Клеймана А.Ф. – М., 1970. – 341 с.
149. Справа № 2-264 / 23.09.1998. Архів Богородчанського районного суду Івано-Франківської області.
150. Справа № 2-112 / 13.03.1999. Архів Богородчанського районного суду Івано-Франківської області.
151. Справа № 2-166 / 18.02.2000. Архів Броварського районного суду Київської області.
152. Справа № 2-167 / 22. 02. 2000. Архів Броварського районного суду Київської області.
153. Справа № 2-427 / 15.05.2000. Архів Броварського районного суду Київської області.
154. Справа № 2-357 / 15. 05. 2001. Архів Броварського районного суду Київської області.
155. Справа № 2-602 / 19. 06. 2001. Архів Броварського районного суду Київської області.
156. Справа № 2-546 / 14.05.2002. Архів Броварського районного суду Київської області.
157. Справа № 2-632 / 19.01.2000. Архів Ватутінського районного суду м. Києва.
158. Справа № 2-633 / 19.01.2000. Архів Ватутінського районного суду м. Києва.
159. Справа № 2-4043 / п-14 / 20.10.2000. Архів Ватутінського районного суду м. Києва.
160. Справа № 2-4939 / 19.12.2000. Архів Ватутінського районного суду м. Києва.
161. Справа № 2-591 / 15.02.2001. Архів Ватутінського районного суду м. Києва.
162. Справа № 2-429 / 27.02.2001. Архів Ватутінського районного суду м. Києва .
163. Справа № 2-256 / 10. 07. 1998. Архів Канівського районного суду Черкаської області.
164. Справа № 2-478 / 07. 10. 2002. Архів Канівського районного суду Черкаської області.
165. Справа № 2-477 / 09. 10. 2002. Архів Канівського районного суду Черкаської області.
166. Справочник по подготовке гражданских дел к судебному разбирательству. – М.: Юридическая литература, 1989. – 84 с.
167. Стучинский М.Г. Безвестное отсутствие: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.712. / Свердлов. юрид. ин-т. – Свердловск, 1949. – 19 с.
168. Субъекты гражданского права Под ред. С. Н. Братуся. – М., 1984. – 158 с.
169. Судебные уставы от 20 ноября 1864 г., с изложением рассуждений на которых они основаны. – Издание государственной канцелярии.– спб., 1866. – Ч. 1. – 359 с.
170. Тарабагаева Е.Б. Юридические предположения в гражданском процесе: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.712. / Лен. гос. ун-т. – Л., 1983. – 35 с.
171. Тараненко В.Ф. Принципы диспозитивности и состязательности в советском гражданском процессе. – М., 1990. – 79 с.
172. Теория государства и права: Учебник / Ред. А.К. Мокичев. – М.: Юрид. лит, 1972. – 481 с.
173. Тертышников В.И. Гражданский процесс: Курс лекций. – Х.: Консум, 2001. – 240 с.
174. Тертышников В.И. Защита семейных правоотношений в гражданском судопроизводстве. – Харьков, 1972. – 89 с.
175. Тертишніков В.І. Принципи цивільного процесуального права. – Харків, 1991. – 118 с.
176. Тихиня В.Г., Тихонович В.В. Рассмотрение в суде гражданских дел. – Минск: Изд-во Белорусского ун-та, 1982. – 124 с.
177. Ткачев Н.И. Законность и обоснованность судебных постановлений по гражданским делам. – Саратов, 1987. – 131 с.
178. Треушников М.К. Доказательства и доказывание в советском гражданском процессе. – М., 1982. – 160 с.
179. Треушников М.К. Относимость и допустимость доказательств в гражданском процессе. – М.: Юридическая литература, 1981. – 96с.
180. Трубников П.Я. Обязательность судебного решения в законодательстве и судебной практике // Советское государство и право. – 1974. – № 2. – С. 39–41.
181. Трубников П.Я. Судебное разбирательство гражданских дел. – М.: Госюриздат, 1962. – 140 с.
182. Трубников П.Я. Условия эффективности судебного решения // Советское государство и право. – 1976. – №2. – С. 58–60.
183. Удальцова І.В. Окреме провадження та проблеми визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. юрид. акад. ім. Я. Мудрого. – Х., 1999. – 18 с.
184. Усталова А.В. Судопроизводство по делам о признании гражданина недееспособным или ограничено дееспособным: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.712. / Моск. гос. ун-т. – М., 1975. – 18 с.
185. Фурса С.Я. Адвокат у цивільному процесі: Науково-практичний посібник. – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2006. – 448 с.
186. Фурса С.Я., Цюра Т.В. Докази і доказування у цивільному процесі: Науково-практичний посібник. – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2005. – 256 с.
187. Фурса С.Я. Окреме провадження в цивільному процесі України. – К., 1999. – 302 с.
188. Фурса С.Я. Провадження в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення у порядку цивільного судочинства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київ. нац. ун-т. ім. Т. Шевченка. – К., 1997. – 19 с.
189. Фурса С.Я. Судове рішення та його реалізація в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення // Ерліхівський збірник. – Чернівці, 1994. – Вип. 1.– С. 154 – 159.
190. Фурса С.Я. Цивільний процес України: Проблеми і перспективи: Науково-практичний посібник. – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2006. – 448 с.
191. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юридическая литература, 1974. – 351с.
192. Хутыз М.М. Признание гражданина недееспособным или ограниченно дееспособным: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.712. / Моск. гос. ун-т. – М., 1968. – 21 с.
193. Цивільний кодекс Української РСР: Прийнят. 18.07.1963 р. // Українська Інвестиційна Газета. – 2002. – № 14.
194. Цивільний кодекс України: Прийнят. 16.01.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
195. Цивільне право / За ред. Ч. Н. Азімова. – Харків, 2000. – 423 с.
196. Цивільне право України: Підручник / За ред. О.В. Дзери. – Київ: Вентурі, 1997. – 543 с.
197. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін. За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнецової. – К.: Юринком Інтер, 1999. – Кн.1. – 864 с.
198. Цивільне право України: Підручник / За ред. О.Є. Харитонова, Н.О. Саніахметової. – К.: Істина, 2003. – 776 с.
199. Цивільне право України: Курс лекцій / І. А. Бірюков, Ю., О. Заіка, О.О. Підопригора. – К., 2001. – 192 с.
200. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О.В. Дзера, Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін. За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – Кн. 1. – 720 с.
201. Цивільний процес: Навч. пос. / А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов, Р.О. Стефанчук та ін. За ред. Ю.В. Білоусова. – К.: Прецедент, 2005. – 293 с.
202. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Зейкан Я.П. – К., 2006. – 560 с.
203. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Тертишніков В.І. – Х.: Консум, 2002. – 432 с.
204. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 т. / За заг. ред. С.Я. Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я..:КНТ, 2006. – 912 с.
205. Цивільне процесуальне право України: Навч. посіб. / О.І. Безлюдько, С.С. Бичкова, В.І. Бобрик та ін. За заг. ред. С.С. Бичкової. – К.: Атіка, 2006. – 384 с.
206. Цивільне процесуальне право України / За ред. В.В. Комарова. – Х.: Основа, 1992. – 378 с.
207. Цивільне процесуальне право України: Підручник / В.В. Комаров, В.І. Тертишніков, Є.Г. Пушкар та ін. За ред. В.В. Комарова. – Х.: Право, 1999. – 592 с.
208. Черкашин В. Визнання громадянина безвісно відсутнім // Вісник прокуратури. – 2002. – № 6. – С. 59–61.
209. Чечина Н.А., Чечот Д.М. Виды судопроизводства в гражданском процессе: Юридическая процессуальная форма. – М., 1976. – 264 с.
210. Чечина Н.А. Нормы права и судебное решение. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1961. – 93 с.
211. Чечот Д.М. Неисковые производства. – М.: Юридическая литература, 1973. – 137 с.
212. Чечот Д.М. Некоторые вопросы вступления судебных решений в законную силу / Вопросы государства и права: Ученые записки Ленинградского университета. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1958. – Вып. 10. – С. 141–144.
213. Чечот Д.М. Проблема защиты субъективных прав и интересов в порядке неисковых производств советского гражданского процесса: Автореф. дис. ... докт. юрид. наук: 12.712. / Лен. гос. ун-т. – Л., 1969. – 36 с.
214. Чечот Д.М. Субъективное право и формы его защиты. – Л.: Издательство ЛГУ, 1968. – 127 с.
215. Чечот Д.М. Участники гражданского процесса. – М.: Госюриздат, 1960. – 94 с.
216. Шакарян М. Возбуждение гражданского дела в суде в защиту прав и интересов других лиц // Советская юстиция. – 1971. – № 13. – С. 21–23.
217. Шакарян М.С. Субъекты советского гражданского процессуального права. – М.: ВЮЗИ, 1970. – 173 с.
218. Шакарян М.С. Субъекты советского гражданского процесуального правоотношения: Автореф. дис. ... докт. юрид. наук: 12.712. / Моск. гос. ун-т. – М., 1972. – 32 с.
219. Шершеневич Г.Ф. Учебник гражданского права.– М.: Изд-во Бр. Башмаковых, 1912. – Изд. 9. – 618 с.
220. Шимелевич С.Я., Бондарев Н.И. Выдача свидетельства о признании лица безвестно отсутствующим или умершим. – М.: Госюриздат, 1961. – 47 с.
221. Шимелевич С.Я., Бондарев Н.И. Признание лица безвесно отсутствующим или объявление умершим. – М., 1961. – 67 с.
222. Штефан М.Й., Дрижчаная О.Г. Процесуально-правова природа окремого провадження // Вісник Київського університету: Юридичні науки. – К., 1984. – Вип. 25. – С.24–26.
223. Штефан М.Й., Кочерянц Р.Г. Конституційні основи правосуддя. – К.: Наукова думка, 1982. – 154с.
224. Штефан М.Й. Принципы советского гражданского процессуального права. – К., 1980. – 274 с.
225. Штефан М.Й. Цивільний процес. – К.: Ін-Юре, 1997. – 607 с.
226. Штефан М.Й. Цивільний процес. – К.: Ін.-Юре, 2001. – 694 с.
227. Штутин Я.Л. Предмет доказывания в гражданском процесе. – М., 1963. – 89с.
228. Шумський П. Завдання органів прокуратури, що випливають з положень нової Конституції України // Право України. – 1997. – № 1. – С. 53–54.
229. Щеглов В.Н. Законность и обоснованность судебного решения по гражданскому правовому спору. – Новосибирск, 1958. – 89с.
230. Юдельсон К.С. Проблема доказывания в советском гражданском процесе. – М.: Госюриздат, 1951. – 137 с.
231. Юрченко А.К. Безвесное отсутствие по советскому гражданському праву. – Ленинград, 1954. – 89 с.
232. Юрченко А.К., Потюков А.Г. Последствия возвращения гражданина, признанного умершим / Вопросы кодификации советского права. – Изд-во Ленинградского университета, 1958. – Вып. 2. – С. 15–19.
233. Якубов С.А. Субъекты советского гражданского процессуального права. – Ташкент, 1973. – 87 с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.