У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
Количество страниц 185
ВУЗ Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана
Год сдачи 2006
Содержание ВСТУП………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1.
Правові засади діяльності місцевих органів виконавчої влади………..……9
1.1. Місцеві органи виконавчої влади в Україні в системі державних органів……………………………………………………………………….9
1. 2. Законодавство про місцеві органи виконавчої влади……...…………33
Висновки до розділу 1………………………………………………………..55

РОЗДІЛ 2.
Система та правовий статус місцевих органів виконавчої влади………....57
2.1. Системно-правова характеристика місцевих органів виконавчої влади.57
2.2. Правовий статус місцевих державних адміністрацій як ключової ланки місцевих органів виконавчої влади………………………….……………..…81
Висновки до розділу 2………………………..……………………………..…106

РОЗДІЛ 3.
Організаційно-правові форми діяльності місцевих органів виконавчої
влади…………………………………………………………………………. ..109
3.1. Правові форми діяльності місцевих органів виконавчої влади…….…109
3.2 Організаційні форми діяльності місцевих органів виконавчої влади…137
Висновки до розділу 3…………………………………………………………162
ВИСНОВКИ……………..…………………………………………..……….165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖРЕЛ…...............................…………….170



ВСТУП


На сучасному етапі державотворення Україна стоїть на шляху розбудови демократичної, соціальної та правової держави. У зв’язку із цим виникає необхідність формування нової системи державного управління, яка повинна забезпечити становлення України як високорозвинутої, правової, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії.
Одним із вирішальних чинників побудови такої держави є проведення науково-обгрунтованої реформи системи державного управління та виконавчої влади. Реформування потребує уся система органів виконавчої влади, у тому числі місцевих. У цьому процесі важливим є питання функціонування та побудови системи місцевих органів виконавчої влади.
Актуальність теми дослідження. Політичні та соціально-економічні перетворення, які відбулися в Україні обумовлюють необхідність створення такої системи місцевих органів виконавчої влади, яка б забезпечила ефективне державне управління на місцевому рівні, захист прав та законних інтересів громадян, належний соціально-економічний розвиток відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Поряд із цим варто відзначити, що реформування потребує не тільки система місцевих органів виконавчої влади, але і напрямки їх діяльності.
Ставлячи за мету наукове обґрунтування реформування та удосконалення системи і форм діяльності місцевих органів виконавчої влади, автор виходив насамперед із того, що актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена такими факторами. По-перше, потребують критичного аналізу роль та система функцій місцевих органів виконавчої влади при здійсненні державного управління. По-друге, існує об’єктивна необхідність розробки нових та вдосконалення існуючих принципів побудови системи місцевих органів виконавчої влади. По-третє, враховуючи сучасні тенденції демократизації суспільних процесів, децентралізації та деконцентрації владних повноважень, виникає потреба удосконалення напрямків та форм діяльності місцевих органів виконавчої влади на основі мінімізації державного втручання в управління на місцевому рівні.
Водночас необхідно відзначити, що на сьогодні ступінь дослідження правового регулювання діяльності системи місцевих органів виконавчої влади є недостатнім. Зокрема досі немає жодного комплексного дослідження із даної тематики. Окремі аспекти зазначеного питання розглядались у науковій юридичній літературі. Були досліджені наукові праці як вітчизняних учених Авер’янова В.Б., Битяка Ю.П., Васильєва А.С., Кисіля С.П., Колпакова В.К., Опришка В.Ф., Нижник Н.Р., Рабиновича П.М., Сіренка В.Ф., Скакун В.Ф., Шаповала В.Ф., так і зарубіжних учених Атаманчука Г.В., Бахраха Д.М., Бачило І.Л., Веделя Ж., Козиріна А.М., Козлова Ю.М., Комарова С.А., Коренєва А.П., Лазарєва Б.М., Локка Дж., Петрова Г.І., Полянського І.А., Савостіна А.А., Тихомирова Ю.О. та інших.
Вивчення та аналіз законодавства України, а також праць вищевказаних вчених дозволили визначити коло проблем в організації системи та в напрямках діяльності місцевих органів виконавчої влади.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження перебуває у безпосередньому зв’язку з науковою темою „Проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку України” (номер державної реєстрації 0102 V 006315), яка виконується на юридичному факультеті Київського національного економічного університету ім.. Вадима Гетьмана.
Мета і завдання дослідження. Мета даного дисертаційного дослідження полягає у створенні нових науковообгрунтованих положень і рекомендацій спрямованих на вдосконалення системи та правового регулювання форм діяльності місцевих органів виконавчої влади.
Для досягнення поставленої мети дисертант вважає за необхідне вирішити такі основні завдання:
 визначити місце та роль місцевих органів виконавчої влади в системі державних органів;
 проаналізувати законодавство, що регулює діяльність місцевих органів виконавчої влади та розробити конкретні пропозиції щодо підвищення ефективності їх правового регулювання;
 охарактеризувати систему місцевих органів виконавчої влади та розробити рекомендації щодо покращення її функціонування;
 визначити межі державного втручання при реалізації виконавчої влади на місцевому рівні;
 узагальнити основні теоретичні та практичні положення, які визначають правовий статус місцевих органів виконавчої влади в Україні;
 дослідити діалектичний взаємозв’язок між завданнями, функціями, повноваженнями, правами та обов’язками місцевих органів виконавчої влади;
 проаналізувати основні правові та організаційні форми діяльності місцевих органів виконавчої влади, та розробити пропозиції щодо їх вдосконалення;
 сформулювати пропозиції та рекомендації щодо реформування системи місцевих органів виконавчої влади та напрямків їх діяльності.
Об’єктом дисертаційного дослідження є система органів виконавчої влади та форми їх діяльності.
Предметом дослідження є правове регулювання діяльності місцевих органів виконавчої влади.
Методи дослідження. Дослідження проводилось із застосуванням як загальнонаукових, так і спеціальноюридичних методів, зокрема, історико-правового, порівняльно-правового, системного, формально-логічного, аналізу та синтезу, сходження від загального до конкретного, структурно-функціонального. Системний підхід як методологічна основа дисертаційного дослідження дав змогу розглянути явище, яке вивчається, за його змістом, структурою, функціями, розкрити внутрішньосистемні зв’язки, особливості правового регулювання місцевих органів виконавчої влади. Методологія дослідницької роботи базувалась на принципах єдності теорії та практики, дотримання об’єктивності щодо емпіричного вивчення предметів і явищ. Застосування системного підходу дозволило дослідити місцеві органи виконавчої влади як цілісну систему. Застосування формально-логічного, порівняльно-правового, аналізу та синтезу, структурно-функціонального методів дозволили визначити кількість та якість нормативно-правових актів, що регулюють діяльність місцевих органів виконавчої влади, обґрунтувати внесення необхідних змін для вдосконалення законодавства та необхідність реформування системи даних органів виконавчої влади.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в адміністративно-правовій науці дана робота є першим системним та комплексним дослідженням правового регулювання діяльності місцевих органів виконавчої влади. У роботі викладені авторські пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює систему місцевих органів виконавчої влади, а також напрямки їх діяльності.
Дисертантом сформульовані такі теоретичні та науково-практичні положення, висновки і пропозиції, що відрізняються певною новизною:
 вперше визначено ознаки місцевих органів виконавчої влади в Україні;
 на основі системного аналізу повноважень та функцій місцевих органів виконавчої влади визначено межі компетенції таких органів та межі державного управління на місцевому рівні;
 обґрунтовується необхідність ліквідації місцевих районних державних адміністрацій;
 визначені та науковообгрунтовані загальні принципи побудови системи органів виконавчої влади на місцевому рівні;
 у результаті аналізу норм чинного законодавства України обґрунтовується необхідність ліквідації принципу подвійного підпорядкування при формуванні місцевих органів виконавчої влади, пропонується застосовувати принцип безпосереднього підпорядкування;
 доведена діалектична залежність між завданнями, функціями, повноваженнями та відповідальністю місцевих органів виконавчої влади, обґрунтовується необхідність врахування даного факту при визначені сфери компетенції таких державних органів;
 вперше пропонується розширити сферу застосування адміністративних договорів у діяльності місцевих органів виконавчої влади;
 сформульовані пропозиції щодо удосконалення процедури розробки та прийняття нормативно-правових актів місцевих органів виконавчої влади;
 запропоновані нові підходи щодо здійснення кадрової політики в системі місцевих органів виконавчої влади;
 автором обґрунтовується необхідність правового регулювання організаційних форм діяльності місцевих органів виконавчої влади, особливо у сфері документування.
Практичне значення одержаних результатів. Зміст дисертаційного дослідження дозволяє отримати цілісне уявлення про систему місцевих органів виконавчої влади та форми їх діяльності. Застосовані в дисертації підходи і висновки щодо правового регулювання діяльності місцевих органів виконавчої влади насамперед можуть бути використані як науковими працівниками, так і практичними працівниками у сфері адміністративного права та державного управління.
Окремі положення дисертації можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних розробок для студентів юридичних спеціальностей, а також у викладанні курсів таких навчальних дисциплін як „Адміністративне право України”, „Теорія державного управління в Україні”.
Апробація основних положень дисертації. Положення та результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у тезах на міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема, на міжнародній науково-практичній конференції „Науковий потенціал світу 2004” (м. Дніпропетровськ, 1-15 листопада 2004 р.) та на міжнародній науково-практичній конференції „Міжнародне економічне співробітництво (правові проблеми)” (м. Київ, 18 листопада 2004 р.).
Окремі положення та результати дисертаційного дослідження були апробовані у навчальному процесі юридичного факультету при викладанні таких дисциплін: „Фінансове право України”, „Адміністративне право України”, „Правознавство”.
Публікації. Результати дослідження висвітлено у шести публікаціях без співавторства, зокрема: в чотирьох статтях у наукових фахових виданнях з юридичних наук, а також у двох збірниках тез науково-практичних конференцій.
Список литературы ВИСНОВКИ


У дисертації проведене теоретичне узагальнення та пропонується нове вирішення питань щодо сутності системи місцевих органів виконавчої влади, наукового обґрунтування організаційно-правових форм діяльності місцевих органів виконавчої влади. Відповідно до поставленої мети та визначених завдань у дисертації зроблені такі висновки.
1. Місцеві органи виконавчої влади утворюють окрему систему, яка потребує особливого правового регулювання, з врахуванням того факту, що на сьогодні вона є поки що недостатньо узгодженою і збалансованою. Так, органи виконавчої влади, що функціонують на місцевому рівні, у ряді випадків не відповідають усім ознакам системи або ж відповідають їм частково. Існує потреба реформування системи місцевих органів виконавчої влади з метою уникнення дублювання та паралелізму у їх діяльності.
2. Необхідно чітко визначити межі державного втручання при здійсненні виконавчої влади на місцевому рівні. На нашу думку, на місцевому рівні держава має забезпечувати: виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; дотримання законності та забезпечення правопорядку, додержання прав і свобод людини та громадянина; обороноздатність і національну безпеку України; здійснення управління об'єктами державної власності; проведення фінансової, цінової та податкової політики; реалізацію політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту; екологічну безпеку, охорону природи і природокористування. Всі інші функції по управлінню на місцевому рівні мають здійснювати виконавчі комітети відповідних місцевих рад.
3. Необхідно ліквідувати такий вид місцевого органу виконавчої влади, як районна державна адміністрація, що обумовлюється рядом факторів. По-перше, межі державного регулювання на місцевому рівні повинні бути мінімальними, і їх у повній мірі могли б реалізовувати обласні державні адміністрації. По-друге, решту повноважень по управлінню місцевими справами можна передати виконкомам відповідних місцевих рад. Однак, при цьому варто зазначити, що таке реформування системи місцевих органів виконавчої влади повинно бути поступовим, а не одномоментним. До того ж із передачею певних функцій по управлінню на місцях держава повинна надати можливість місцевим радам фінансово забезпечити їх виконання, шляхом перерозподілу бюджетного фінансування певною мірою на користь місцевих бюджетів.
4. При побудові системи місцевих органів виконавчої влади було б доцільно визначити та законодавчо закріпити такі основні принципи: ефективність, стабільність, обгрунтованість, врахування місцевих особливостей. Це забезпечить цілісність та єдність системи місцевих органів виконавчої влади, допоможе подолати внутрішні протиріччя, зміцнить ієрархічні зв‘язки та надасть системі ознак завершеності.
5. Важливим фактором, який необхідно враховувати при побудові системи місцевих органів виконавчої влади, є співвідношення між їх завданнями, функціями та повноваженнями, а також відповідальністю. Передусім необхідно чітко визначити межі компетенції кожного окремо взятого місцевого органу виконавчої влади, усунути випадки, коли управління однією і тією ж сферою суспільного життя здійснюють два і більше органів. При цьому необхідно також зауважити, що відповідний державний орган має право здійснювати контроль лише стосовно тих суб‘єктів, які належать до сфери його компетенції. Потребує своєї розробки система чітких та прозорих механізмів відповідальності посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, зокрема і способи відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями таких осіб.
6. Центральне місце в системі місцевих органів виконавчої влади повинні займати обласні державні адміністрації. За своєю структурою даний місцевий орган виконавчої влади у своїх мажах має бути певним „віддзеркаленням” вищого органу виконавчої влади – Кабінету Міністрів України. Що стосується місцевих органів виконавчої влади спеціальної компетенції, то їх діяльність має координуватись відповідними управліннями місцевої державної адміністрації.
7. Вирішення потребують проблеми, що існують у правовому регулюванні кадрового забезпечення місцевих органів виконавчої влади. Перш за все уточнення потребує порядок призначення на посади голів місцевих державних адміністрацій. Так, відповідно до ст. 118 Конституції України передбачається, що голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. При цьому незрозуміло, чи Президент зобов‘язаний призначити відповідну особу головою місцевої державної адміністрації, чи він має право і не призначати таку особу, а якщо не призначати, то в яких випадках. На думку дисертанта, Президент України може і не призначити голову відповідної державної адміністрації за поданням Кабінету Міністрів України у випадку загрози національній безпеці України, що випливає із п. 1 ст. 106 Конституції України. У зв‘язку із цим у закон «Про місцеві державні адміністрації» варто внести зміни, які б усунули можливість двозначного трактування такої норми, визначивши випадки, коли президент має право відхилити пропозицію Кабінету Міністрів України про призначення на посаду голови місцевої адміністрації ту чи іншу кандидатуру.
8. Удосконалення потребує не тільки сама система місцевих органів виконавчої влади, але і форми її діяльності. Саме від належної реалізації форм управлінської діяльності залежить те, наскільки ефективно місцеві органи виконавчої влади будуть здійснювати свої повноваження. Так, необхідно зазначити, що діяльність системи місцевих органів виконавчої влади повинна здійснюватись лише на основі Конституції, законів, інших нормативно-правових актів.
9. Стосовно правових форм діяльності місцевих органів виконавчої влади необхідно відзначити, що основною серед них є прийняття нормативно-правових актів.
Однак варто зауважити, що реалізація такої форми діяльності потребує свого вдосконалення. Так, перш за все, необхідно запровадити публічне обговорення проектів нормативно-правових актів шляхом оприлюднення їх змісту у пресі та інших місцевих засобах масової інформації. Також необхідно вирішити питання щодо оприлюднення нормативно-правових актів місцевих органів виконавчої влади, шляхом видання відповідних збірників.
10. Для покращення ефективності функціонування місцевих органів виконавчої влади необхідно більш активно використовувати адміністративні договори. З цією метою необхідно внести до закону «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року № 586-XIV, відповідні доповнення, що стосуються розширення повноважень місцевих органів виконавчої влади щодо можливості укладання адміністративних договорів для виконання покладених завдань, а також встановлення відповідальності за їх невиконання.
11. Що стосується вдосконалення форм управління, то необхідно перш за все, детально урегулювати процеси документування управлінської діяльності місцевих органів виконавчої влади. Така потреба обумовлюється тим фактом, що саме за допомогою управлінського документа здійснюється комунікативний зв‘язок між суб‘єктом та об‘єктом управління. Оптимальним шляхом вирішення цієї проблеми є прийняття інструкції з діловодства центральними органами виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебувають місцеві органи виконавчої влади.
12. Законодавство, яке регулює діяльність місцевих органів виконавчої влади, умовно можна диференціювати на три рівні: конституційний, рівень законів та рівень підзаконних нормативно-правових актів, зокрема до останніх варто віднести нормативно-правові акти місцевих органів виконавчої влади. Основним питанням, яке потребує свого вирішення, є проблема ефективності такого законодавства. Головним фактором, який впливає на ефективність такої системи, є узгодженість та збалансованість нормативно-правових актів усіх трьох рівнів. У силу своєї природи система законодавства повинна розвиватись у напрямку логічної завершеності, узгодженості та цілісності. Така система повинна бути стабільною, формалізованою, чіткою та зрозумілою, побудованою за ієрархічним принципом, внутрішньо узгодженою.
13. При цьому слід враховувати, що система законодавства, яка регулює діяльність місцевих органів виконавчої влади, не є ізольованим, замкнутим цілим. Така система є відкритою, має тісні зв’язки з іншими системними утвореннями національного законодавства. Тому при врегулюванні діяльності місцевих органів виконавчої влади потрібно враховувати, як нові норми вплинуть на діяльність всієї системи державних органів та систему законодавства.





СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В.Б. Виконавча влада в Україні та її правове регулювання // Вісник до 10-річчя Академії правових наук України. – 2003. – № 2-3. – С. 239-253.
2. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. – К.: Наукова думка, 1979. – 150 c.
3. Административное право зарубежных стран: Учебник / Под ред. А.Н. Козырина и М. А. Штатиной. – М.: Спарк, 2003. – 464 с.
4. Адміністративне право України. (Підручник, 2-вид). / За заг. ред. проф. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2003. – 576 с.
5. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. – М.: Зерцало, 1996. – 640 с.
6. Алехин А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. – М.: Теис, 1994. – 280 с.
7. Алилуллов Р.Р. Проблемы механизма государственного управления на современном этапе (вопросы теории и методологии) // Государство и право – 2005. – № 3. – С. 98-104.
8. Атаманчук Г.В. Государственное управление: Учебное пособие. – М.: Омега, 2004. – 580 с.
9. Атаманчук Г.В. Сущность советского государственного управления. – М.: Юридическая литература, 1980. – 256 с.
10. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. – М.: Юридическая литература., 1997. – 400 с.
11. Афанасьєв В.Г. Общество: системность, познание и управление. – М.: «Политиздат», 1981. – 432 с.
12. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики. – К: УАДУ, 2000. – 328 с.
13. Бахрах Д.Н. Административное право. – М.: Норма, 1996. – 451 с.
14. Бахрах Д.Н. Административное право России. – М.: Норма, 2000. – 624 с.
15. Бахрах Д.Н. Административное право. – М., 1993. – 533 с.
16. Бахрах Д.Н., Хазанов С.Д. Формы и методы деятельности государственной администрации. – М., 1993. – 124 с.
17. Борденюк В. Механізм (апарат) державного управління як система органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування // Право України. – 2005. – № 6. – С. 16-21.
18. Бублик Г.В. Делегування повноважень місцевим органам влади: організаційно-правовий аспект: Автореф. дис. канд-та юрид. наук: 12.00.07/ Київський національний економічний університет. – К., 2005. – 20 с.
19. Васильев А.С. Административное право Украины. – Х. - Одисей, 2001 . – 143 с.
20. Ведель Ж. Административное право Франции. – М.: Прогресс, 1973. – 512 с.
21. Декрет Кабінету Міністрів України “Про впорядкування управління майном, що забезпечує діяльність органів законодавчої та виконавчої влади” від 12 травня 1993 року № 50-93 // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 27. – Ст. 292
22. Декрет Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року № 7-93 // Відомості Верховної Ради 1993. – № 13. – Ст. 133
23. Дерець В. Проблема відповідальності в управлінських відносинах у системі органів виконавчої влади // Право України. – № 3. – 2006. – С. 107-109.
24. Дерець В. Реординаційні відносини як окремий вид управлінських відносин // Право України. – № 5. – 2005. – С. 32-34.
25. Державне управління в Україні. (Навчальний посібник). / 3а заг. ред. д.ю.н., проф. В.Б. Авер'янова. – К., 1998. – 432 с.
26. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація. – К., УАДУ, 1997. – 104 с.
27. Державне управління: теорія і практика. – К.: НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, Юрінком Інтер, 1998. – 431 с.
28. Державно-правова реформа в Україні. Матеріали науково-практичної конференції: Ін-т законодавства ВР України. – К. 1997. – 348 с.
29. Енгибарян Р.В., Тадевосян Э.В. Конституционное право. Учебник. – М.: Теис, 2000. – 492 с.
30. Закон Белоруси „О местном управлении та самоуправлении в Республике Белорусь” от 10 января 2000 года № 362 // Ведамасці Нацыянальнага сходу Рэспублікі Бєларусь. – 2000 г. – № 4. – с. 127
31. Закон об административных процедурах кантона Базель-Ленд / Экштайн К., Шафхаузер Р., Вершинин С. Как упорядочить отношения гражданина и чиновника? – М., 2000. – С. 63-77.
32. Закон об общем административном праве / Голландская правовая культура / Отв. ред. В.В. Бойцова, Л.В. Бойцова. – М., 1998. – 712 с.
33. Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року
№ 3723-XII // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 52. – Ст. 490.
34. Закон України “Про державну статистику” від 17 вересня 1992 року № 2614-XII // Відомості Верховної Ради. – 1992 – № 43. – Ст. 608.
35. Закон України “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 року № 2229-XII // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
36. Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26 січня 1993 року № 2939-XII // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 13. – Ст. 110.
37. Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року № 509-XII // Відомості Верховної Ради 1991. – № 6. – Ст. 37.
38. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 року № 586 // Голос України. – 1999. – № 84. – С. 9-12.
39. Закон України “Про столицю України – місто-герой Київ” від 15 січня 1999 року № 401-XIV // Голос України. – 1999. – № 18. – С. 7-6.
40. Закон України „Про боротьбу з корупцією” від 5 жовтня 1995 року № 356/95 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
41. Закон України „Про Державний бюджет на 2004 рік” від 27 листопада 2003 року № 1344-IV // Голос України. – 2003. – № 233. – С. 8-24.
42. Закон України „Про джерела фінансування органів державної влади” від 30 червня 1999 року № 783-XIV // Голос України. – 1999. – № 143. – С. 11.
43. Закон України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 11 вересня 2003 року № 1160-IV // Голос України. – 2003. – № 193. – С. 12-15.
44. Закон України „Про інформацію” від 2 жовтня 1992 року № 2657 // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
45. Закон України „Про міліцію” від 20 грудня 1990 року № 565 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
46. Закон України „Про місцеве самоврядування” від 21 травня 1997 року № 280/97 // Відомості Верховної Ради. – 1997. – № 24. – Ст.170.
47. Закон України „Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р. № 1789 // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
48. Закон України „Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим” від 23 грудня 1998 року № 350-XIV// Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5-6 – Ст. 43.
49. Закон УРСР “Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР "Про утворення обласних (промислових) і обласних (сільських) Рад депутатів трудящих Української РСР” // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. – № 16. – Ст. 293.
50. Законодавство: проблеми ефективності / Під ред. В.Б Авер‘янова. – К.: Наукова думка. – 1995. – 232 с.
51. Исполнительная власть в Российской Федерации. Проблемы развития / Под ред. И.Л. Бачило. – М.: Проспект, 1998. – 147 с.
52. Кавун М., Білорусов С. Розвиток державного регіонального управління та інноваційні підходи до підготовки кадрів // Вісник державної служби України. – 2003. – №2. – С 87-88.
53. Калюжний Р.А., Шамрай В.О., Швець М.Я. та ін. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації: організаційно-правові питання теорії і практики. – К: Академія державної податкової служби України, 2002. – 296 с.
54. Киричук В.В., Тимцуник В.І. Історія державного управління в Україні – К.: УАДУ, 2001. – 209 с.
55. Кисіль С.П. Центральні органи виконавчої влади в Україні: стан і розвиток. – К., 1999. – 217 с.
56. Кодекс Законів про Працю від 10 грудня 1971 року 322-VIII // Відомості Верховної Ради. – 1971. – № 50. – Ст. 3.
57. Колпаков В.К. Адміністративне право України. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 733 с.
58. Комаров С.А. Общая теория государства и права (2-е издание). – М.: Манускрипт, 1996. – 312 с.
59. Кондильяк Э. Сочинения в 3-х т. – М.: Мысль, 1982. – Т.2. – 541 с.
60. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
61. Конституція України 1937 р. // Збірник законів і розпоряджень Робітничо-селянського Уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. – 1937. – № 30. – С. 121.
62. Конституція УРСР // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1978. – № 18. – С. 268.
63. Концепція розвитку законодавства України. Матеріали науково-практичної конференції. – К.: «Ін-т законодавства ВР України» 1996. – С. 102.
64. Коренев А. П. Административное право России. – М.: ТЕИС, 1996. – 356 с.
65. Коренев А.П. Административное право России. – М.: ЩИТ-М, 2001. – 280 с.
66. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III // Голос України. – 2001. – № 106. – С. 3-79.
67. Курашвили Б.П. Очерк теории государственного управления. – М.: Наука, 1987. – 292 с.
68. Лазарев В.В. Эффективность правоприменительных актов (вопросы теории). – Казань: Изд-во Казанского университета, 1975. – 207 с.
69. Лазарєв Б.М. Компетенция органов управления. – М.: Юридическая литература, 1972. – 280 с.
70. Лесечко М.Д., Чемерис А.О., Рудніцька Р.М. Технологія прийняття управлінських рішень в органах державного управління та органах місцевого самоврядування. Навчальний посібник. – Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2003. – 168 с.
71. Лисицький В. Демократичні механізми формування відповідальної виконавчої влади в Україні // Інформаційно-аналітичне видання УНЦПД. – 2003. – № 7. – С. 28-32.
72. Локк Дж. Сочинение в 3-х томах. – М.: Мысль, 1985. – Т. 3. – 560 с.
73. Лук‘янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку: Монографія. – К., 2001. – 186 с.
74. Марченко М.М. Теория государства и права (2-е издание). – М.: Зерцало, 1996. – 476 с.
75. Мельник Ю.В. Адміністративний договір як одна з правових форм діяльності місцевих органів виконавчої влади // Зб. наук. пр. «Держава і право» : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2004. – Вип. 25. – С. 244-247.
76. Мельник Ю.В. До питання про правовий статус місцевих державних адміністрацій // Зб. наук. пр. КНЕУ «Правове регулювання економіки». – К. – 2006. – С. 191-199.
77. Мельник Ю.В. Місцеві органи виконавчої влади в системі державних органів // Юриспруденція: теорія і практика. Вип. 6(20). – 2006. – С. 71-75.
78. Мельник Ю.В. Проблеми ефективності законодавства, що регулює діяльність місцевих органів виконавчої влади // Зб. наук. пр. КНЕУ «Правове регулювання економіки». – К. – 2005. – С. 191-199.
79. Мельник Ю.В. Характеристика нормативно-правових актів місцевих органів виконавчої влади як вираження форми методу правового регулювання // Науковий потенціал світу ’2004: Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції (1-15 листопада 2004 р.). – Дніпропетровськ, 2004. – Т. 48 – С. 50-53.
80. Монтескье Шарль Луи. О духе законов / А.В. Матешук (сост.,пер.и коммент.). — М. : Мысль, 1999. – 672 с.
81. Нагребельний В.П. Правові основи держаного управління економічною сферою та їх вдосконалення // Вісник до 10-річчя Академії правових наук України. – 2003. – № 2-3. – С. 301-313.
82. Наказ Головного контрольно-ревізійного управління України “Про затвердження Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі” від 09.01.2001 № 111 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 4. – Ст. 142.
83. Наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Державної податкової адміністрації України “Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії Державної прикордонної служби України і податкової міліції Державної податкової адміністрації України” від 13.02.2004 № 149/74 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 26. – Ст. 1720.
84. Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18.10.2000 № 52 „Про затвердження Типового положення про координаційну раду (комітет, комісію) з питань розвитку підприємництва при місцевих органах виконавчої влади” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 45. – Ст. 1966.
85. Наказ Міністерства праці та соціальної політики і Комітету по нагляду за охороною праці України „Про затвердження Типового положення про територіальне управління Комітету по нагляду за охороною праці України” від 2 липня 1998 р. №135 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 32. – Ст. 259.
86. Наказ Міністерства юстиції „Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні і міжрайонні управління юстиції” від 30.08.2000 № 36/5 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 35. – Ст. 1523.
87. Наказ Міністерства юстиції України “Про затвердження Інструкції про порядок формування, ведення обліку надходжень та видатків, звітності про використання коштів спеціального фонду виконавчого провадження” від 11.10.1999 № 65/5 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 41. – Ст. 210.
88. Наказ Міністерства юстиції України „Про затвердження Порядку проведення державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та включення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів” від 25 листопада 2002 № 102/5 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 48.– Ст. 2194.
89. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління. Навчальний посібник. – К., 1998. – 159 с.
90. Опришко В.Ф. Вдосконалення законодавства України – складова частина стратегії його розвитку // Вдосконалення законодавства України в сучасних умовах. Зб. наук. статей. – К.: Ін-т законодавства ВР України, 1996. – 312 с.
91. Опришко В.Ф. Правовые основы управления качеством продукции. – К., 1986. – 268 с.
92. Опришко В.Ф. Проблеми конституційної реформи // Правове регулювання економіки. Зб. наук. пр. Вип. 4. – 2004. – С. 4-16.
93. Организация административной власти во Франции / Под ред. С.В. Пронкина, О.Е. Петруниной, – М.: Аспект Пресс, 1993, – 416 с.
94. Основи політичної науки. Курс лекцій / За редакцією Б. Кухти. – Львів: Кальварія, 1998. – 356 с.
95. Панасюк Н., Горнишева С., Баюк М., Організаційно-методологічні засади забезпечення ефективності підвищення кваліфікації державних службовців на регіональному рівні. // Вісник державної служби України. – 2003. – №2. – С. 89-93.
96. Панина Н. Украинское общество 1994-2005: год перелома / Ин-т социологии НАН Украины. – К., 2005. – 149 с.
97. Петров Г.И. Вопросы теории советского административного права. // Советское государство и право. – 1969. – № 12. – С. 57-62.
98. Політологічний енциклопедичний словник / За ред. Шемшученка Ю.С. – Київ: Генеза, 1997. – 687 с.
99. Полянский И.А. Правовая природа исполнительной власти и её место в организации государственной власти // Правоведение. – 1999. - № 4. – С. 19–23.
100. Постанова Верховної Ради України “Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України” від 7 липня 1992 року № 2558-XII // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 39. – Ст. 581.
101. Постанова Верховної Ради України „Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року N 2223-IV // Голос України. – 2005. – № 5. – с. 2.
102. Постанова Кабінету Міністрів “Про затвердження типових положень про управління (відділ) житлово-комунального господарства обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації” від 16 червня 2004 р. № 777 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 24. – Ст. 1595.
103. Постанова Кабінету Міністрів „Про затвердження типових положень про управління культури обласної, Севастопольської міської державної адміністрації, Головне управління культури та мистецтв Київської міської державної адміністрації, про відділ культури районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації” від 17 травня 2001 р. № 529 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 21. – Ст. 934.
104. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій” від 29 липня 1999 р №.1374 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 31. – Ст. 82.
105. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження загального положення про колегію центрального органу виконавчої влади і місцевої державної адміні¬страції” від 2 жовтня 2003 року № 1569 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 40. – Ст. 2107.
106. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” № 731 від 28 грудня 1992 // Урядовий кур'єр. – 1993. – № 06. – С. 6-7.
107. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про формування кадрового резерву для державної служби” від 28 лютого 2001 р. № 199 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – Ст. 367.
108. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про військові комісаріати” від 26 вересня 2001 р. № 1235 // Урядовий кур'єр. – 2001. – № 179. – С. 17-18.
109. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців” від 15 лютого 2002 р. № 169 // Урядовий кур'єр. – 2002. – № 63. – С. 7.
110. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку розгляду питань, пов'язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади, урядових органів державного управління, державних підприємств та їх об'єднань, а також голів місцевих державних адміністрацій” від 13 грудня 2001 р. № 1658 // Урядовий кур'єр. – 2002. – № 4. – С. 6-7.
111. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади” від 17 жовтня 1997 року № 1153 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 43. – Ст. 50.
112. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження типових положень про Головне фінансове управління обласної, Київської міської та фінансове управління Севастопольської міської державної адміністрації, про фінансове управління районної, районної у м. Києві та фінансовий відділ районної у м. Севастополі державної адміністрації” від 19 серпня 2002 р. № 1204 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 34. – Ст. 1600.
113. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження типових положень про територіальні органи земельних ресурсів” від 24 лютого 2003 р. № 200 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 9. – Ст. 371.
114. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Типового положення про управління капітального будівництва обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації” від 6 вересня 2000 р. № 1401 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 36. – Ст. 1549.
115. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Типового положення про управління (відділ) у справах національностей обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації” від 26 травня 2004 р. № 696 // Офіційний вісник України. – 2004 р. – № 21. – Ст. 89.
116. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Типового регламенту місцевої державної адміністрації” від 11 грудня 1999 року № 2263 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 77.
117. Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок призначення на посади та звільнення з посад перших заступників, заступників голів та керівників апарату обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій” від 29 липня 1999 р. № 1369 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 30. – Ст. 87.
118. Постанова Кабінету Міністрів України „Про примірні переліки управлінь, відділів, інших структурних підрозділів Київської міської та районної у місті Києві державних адміністрацій” від 27.04.2000 № 733 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 18. – Ст. 745.
119. Постанова Кабінету Міністрів України „Про структуру місцевих державних адміністрацій” від 11 травня 2005 р. № 328 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 19. – Ст. 999.
120. Правила административной процедуры. Свод законов США – титул 42, глава 20 // Соединенные Штаты Америки. Конституция и законодательные акты. – М., 1993. – С. – 256-284.
121. Рабинович П.М. Проблемы теории законности развитого социализма. Львов: Вища школа, 1979. – 203 с.
122. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство") від 9 липня 1998 рок № 12-рп/98 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 32. – Ст. 59.
123. Савостин А.А. Административно-правовой договор в системе регулирования общественных отношений (понятие и классификация). // Юрист. – 2001. – № 11. – С. 52-56.
124. Самсін І., Іваницька Н. Адміністративний договір – форма реалізації публічного інтересу // Право України. – 2006. – № 6. – С.114-118.
125. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Харьков: Консум, 2000. – 704 с.
126. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. – К., 1993. – 192 с.
127. Солянік К. Здійснення виконавчими органами місцевих рад функцій органів виконавчої влади // Підприємництво, господарство, право – 2002. – № 2. – С. 73-76.
128. Старилов Ю.Н. Административное право. В 2-х частях. Ч. 1. – М., 1998. – 528 с.
129. Старилов Ю.Н. Курс общего административного права. В 3 т. Т. 1: История. Наука. Предмет. Нормы. Субъекты. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 728 с.
130. Старосьцяк Е. Правовые формы административной деятельности. – М.: Госюриздат, 1959. – 330 с.
131. Стефанюк В. Правові акти управління // Право України. – 2003. – № 7.– С. 3-9.
132. Студеникин С.С. Советское административное право. – М., 1950. – С. 66-67.
133. Студеникин С.С. Социалистическая система государственного управления и вопрос о предмете советского административного права. // Вопросы советского административного права. – М., 1949. – С. 20–26.
134. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. – М.: Наука, 1998. –798 с.
135. Томкіна О.О. Акти Кабінету Міністрів України: теоретичні засади видання та реалізації : Автореф.дис.. канд-та юрид. наук: 12.00.07/ Київський національний економічний університет. – К., 2005. – 20 с.
136. Указ Президента “Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку” від 14 лютого 1997 року № 142/97 // Урядовий кур'єр. – 1997. – № 31-32. – С. 4-5.
137. Указ Президента “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” від 22 липня 1998 року N 810/98 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21. – Ст. 32.
138. Указ Президента “Про Стратегію реформування системи державної служби в Україні” від 14 квітня 2000 року № 599/2000. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 16. – Ст. 665.
139. Указ Президента “Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій” від 22 серпня 1996 року № 760/96 // Урядовий кур'єр. – 1996. – № 159. – С. 9.
140. Указ Президента України “Про Положення про Пенсійний фонд України” від 1 березня 2001 року № 121/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – Ст. 350.
141. Указ Президента України „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 3 жовтня 1992 року № 493/92 // Збірник указів Президента. – 1992. – № 4. – С. 38-40.
142. Указ Президента України „Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади” від 15.12 1999 р. № 1573/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 11.
143. Указ Президента України «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України» від 30 грудня 1997 року № 1396/97 // Офіційний Вісник України 1998, № 2 від 29.01.98. – ст. 14.
144. Указ Президента України „Питання Секретаріату Президента України” від 24 березня 2005 року № 532/2005 // Урядовий кур'єр. – 2005р. – № 64. – С. 3-4.
145. Фаткулин Ф.Н. Чулюкин Л.Д. Социальная ценность и эффективность правовой нормы. – Казань: И-во Казанского у-та, 1977. – 119 с.
146. Федеральный закон об административных процедурах (извлечения) / Экштайн К., Шафхаузер Р., Вершинин С. Как упорядочить отношения гражданина и чиновника? – М., 2000. – С. 51-62
147. Філософський енциклопедичний словник. – К., 1986. – 627 с.
148. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV // Відомості Верховної Ради. – 2003. – №№ 40-44. – Ст. 356.
149. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран (3-е издание). – М.: Юристь, 2001. – 622 с.
150. Чиркин В.Е. Необходимо ли понятие юридического лица публичного права // Государство и право. – 2006. – № 5. – С. 22-26.
151. Шабров О.Ф. Политическое управление: проблема стабильности или развитие. – М., 1997. – 157 с.
152. Шаповал В.М. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз. – К.: Программа Л, 1995. – 136 с.
153. Юзьков Л.П. Государственное управление в политической системе развитого социализма. – К.: Вища школа, 1983. – 156 с.
154. Юридическая энциклопедия / Под ред. Тихомирова М.Ю. (3-е издание). – М.: Юринформцентр, 1995. – 365 с.
155. Юридична енциклопедія. – К.: Українська енциклопедія, 1999. – Т. 2. – 276 с.
156. Юридична енциклопедія. – К.: Українська енциклопедія, 1998. – Т. 1. – 672 с.
157. Юсупов В.А. Правоприменительная деятельность органов управления. М.: Юридическая литература, 1979. – 136 с.
158. Яковенко О. Державна регіональна політика як складова адміністративної реформи. // Вісник УАДУ – 2004. – №2. – С. 9-15.
159. Local Government Act. – London., 2000. – Р. 3-6.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.