У нас уже 19353 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений


 






Название АВТОНОМІЯ СТОРІН В МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ
Количество страниц 202
ВУЗ ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА
Год сдачи 2006
Содержание ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ……………………………………………
ВСТУП …………………………………………………………………………..….
РОЗДІЛ 1. АВТОНОМІЯ ВОЛІ – СПОСІБ ВИРАЖЕННЯ КОЛІЗІЙНО-ПРАВОВОЇ СВОБОДИ …………………………………………………….……...
1.1. Основна дилема поняття автономії волі: приватна автономія – автономія сторін ………………………………………………………………………..………
1.2. Доктринальне та легальне обґрунтування вільного вибору права в міжна-родному приватному праві………………………………………………………....
1.2.1. Філософське розуміння автономії волі в міжнародному приватному праві: теорія «подвійного визнання» волі…………………………….……...…..
1.2.2. Історія теорії «подвійного визнання» волі………………….…….…....
1.2.3. Порівняльна тенденція повсюдного визнання автономії сторін….......
1.2.4. Легальне визнання автономії волі в українському міжнародному приватному праві (автономії сторін)…………………………………………
РОЗДІЛ 2. УМОВИ, СПОСОБИ ТА МЕЖІ ЗАСТОСУВАННЯ (ФОРМАЛЬНА СФЕРА ДІЇ) АВТОНОМІЇ СТОРІН ЯК КОЛІЗІЙНОЇ НОРМИ………………..
2.1. Автономія волі як колізійна норма та її реалізація…………………………..
2.2.Умови та способи застосування автономії сторін. Дійсність вільного вибору права………………………………………………………………………………….
2.3. Формальна сфера дії автономії сторін………………...……………………….
2.3.1. Обсяг застосування автономії сторін……….……………………................
2.3.2. Обмеження статуту автономії сторін…………………………….………...
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ЗАСТОСУВАННЯ (ЗМІСТОВНА СФЕРА ДІЇ) КОЛІЗІЙНОЇ НОРМИ LEX VOLUNTATIS………………………………......
3.1. Коло правопорядків країн, поміж яких можливий вибір права………………
3.2. Обмеження територіальної сфери дії норми про автономію волі…………….
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………… 3


ВСТУП

Актуальність теми дослідження. За пануючою думкою, свобода – це свобода волі. Поряд із справедливістю, добросовісністю і розумністю, вона є вищою цінністю права, а право на свободу – одним із особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи.
У міжнародному приватному праві поняття автономії волі має два предмети регулювання: договір та вибір – права (lex voluntatis) чи суду, а ме-тодами її реалізації є визнання відповідно матеріально-, колізійно- та проце-суально- (юрисдикційно-) правової свободи, при цьому цей процес може ро-зумітися як взаємо або, словами дисертації, «подвійне визнання» (voluntas et justa, jus naturalis et jus positivum). Кожна із трьох проблем, як форма міжна-родної приватноправової свободи може бути самостійною темою для дослі-дження, про що свідчить, зокрема, використання в порівняльній колізійній доктрині окремих термінів для позначення аспектів автономії волі: приватна автономія (свобода договору), автономія сторін як вільний вибір права (далі – автономія сторін), та автономія сторін як вільний вибір суду. Акцентування уваги на одному із трьох взаємопов’язаних питань – вільному виборі права – дозволяє глибше його дослідити у визначених границях дисертації.
Існуючі розв’язання суперечностей автономії сторін хоча й ґрунтують-ся, як правило, на методологічному каноні інтерпретації колізійної норми: граматичне, систематичне, історичне та телеологічне тлумачення, але співпа-дають частково тільки в історичному підході (Дюмулен etc.), тоді як ні наве-дена вище термінологія, ні логічна структура диспозитивної колізійної нор-ми, ні, тим паче, філософські засади виправдання і легітимації свободи волі не є усталеними. Крім того, незважаючи на визнання автономії волі (сторін) пріоритетним способом врегулювання колізій, в українському міжнародному приватному праві чекають відповіді наступні питання: детальна регламентація умов та способів здійснення автономії волі, визначення формальної й змістовної сфери дії вільного вибору права як колізійної норми тощо.
Актуальність обраної теми підтверджується, зрештою, й тим, що вітчи-зняний МПрП-Закон, який покликаний закріпити уже знайдені, наприклад, в Римській конвенції «Про право, яке застосовується до договірних зо-бов’язань» 1980 р., правові поняття, рішення й позиції щодо автономії сторін, набрав чинності нещодавно, а тому ще не має значної практики застосування, що вимагає випереджаючого догматичного та наукового аналізу його поло-жень, зокрема, ст. 5. Автономія волі та ін. Крім того, реформа Римської кон-венції (трансформація Римської конвенції передбачає створення трьох регла-ментів: «Рим 1» – договірне право; «Рим 2» – позадоговірне право; «Рим 3» - сімейне право), в якій принцип автономії волі є священним і недоторканим, направлена на його збереження, оскільки проекти всіх трьох регламентів по-будовані навколо принципу автономії волі. Отже відступи від принципу ав-тономії волі не прогнозуються.
Проблема автономії волі є актуальною з огляду на ступінь її наукової розробки. Серед вчених попереднього періоду, що досліджували окремі сто-рони даної проблеми, слід назвати О. Піленка, В.М. Корецького, О.М. Мака-рова, в працях яких ми знаходимо історію виникнення і розвитку міжнарод-ного приватного права. Значна кількість російських вчених працювали над окремими питаннями автономії волі, зокрема: теоретичним основам автоно-мії волі присвячені роботи А.Г. Філіпова, А.А. Рубанова, Н.В. Тригубович; Д.К. Мосс вивчала проблеми реалізації автономії волі в контексті міжнарод-ного комерційного арбітражу; О.М. Садіков – проблему дії імперативних норм у міжнародному приватному праві; І.С. Зикін досліджував застосування звичаїв у міжнародному комерційному обігу; А.І. Муранов – проблеми обхо-ду закону та ін.
Проблема автономії волі широко досліджувалась зарубіжними вченими колізіоністами, досвід яких теж використаний в даній роботі. Серед них праці Я. Кроффолер, Я. Шапп, К. Шмітгофф, О. Ландо, П. Кай, Р. Б. Голдман, Х. Батіфоль та інших вчених.
Теоретичному дослідженню автономії волі в українській науці міжна-родного приватного права майже не приділялось уваги. Окремі питання окресленої проблеми досліджували вітчизняні вчені В. І. Кисіль, О.О. Мере-жко, А.С. Довгерт, В.В. Трутень.
Водночас, проблемі автономії волі, як самостійному предмету дослі-дження у вітчизняній науці міжнародного приватного права не надавалось належної уваги. Заповнити цю прогалину – головна мета запропонованої ди-сертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обра-ний напрямок наукового дослідження є одним з пріоритетних в галузі між-народного приватного права. Ця тема входить у науково-дослідну проблема-тику кафедри правосуддя Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича «Проблеми розвитку і вдосконалення процесуального за-конодавства в Україні та практики його застосування» (реєстраційний № 01054002887).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертації сформульована, виходячи із поняття свободи як основоположної цінності етики і права – це встанов-лення належного способу вираження колізійно-правової свободи, виправдан-ня та легітимація вільного вибору права у міжнародному приватному праві, формування умов та способів застосування колізійної автономії волі, збалан-сування формальної й змістовної сфери дії автономії сторін.
Ця мета конкретизується в наступних завданнях:
1. Поставити, в т.ч. термінологічно, проблему автономії волі у міжна-родному приватному праві у формі дилеми: приватна автономія – автономія сторін;
2. Підсумувати філософсько-правове (психолого-емпіричне, раціоналі-стичне та позитивістське) розуміння свободи (автономії) волі задля її реалі-зації в колізійному праві;
3. За допомогою історичного аналізу визначити провідну ідею для опи-су і пояснення проблеми колізійно-правової свободи;
4. Шляхом порівняльного аналізу вияснити тенденцію повсюдного ви-знання автономії сторін в сучасному світі;
5. Догматично охарактеризувати правове регулювання автономії волі в законі України «Про міжнародне приватне право»;
6. Розглянути проблему автономії волі через призму структури колізій-ної норми в цілому та розщепити єдину проблему на дві складові: формальну (щодо обсягу), та змістовну (щодо прив’язки), – зокрема. Узагальнити комбі-нування та застосування гіпотетичної диспозитивної колізійної норми (колі-зійної норми з прив’язкою lex voluntatis);
7. На останок констатувати дійсність вільного вибору права. Встанови-ти межі застосування автономії волі не тільки як колізійного принципу, але й як колізійної норми;
8. Методично розщепити як формальну, так і змістовну сферу дії авто-номії сторін на дві рубрики та наповнити змістом кожну з них, керуючись ло-гіко-системним критерієм.
Об’єктом дослідження в дисертаційній роботі стали суспільні відно-сини, ускладнені іноземним елементом, що виникають при виборі права.
Предметом дослідження стали правові норми та аналіз основних тео-ретичних положень щодо автономії волі сторін договору у міжнародному приватному праві.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослі-дження склали загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання: фо-рмально-логічний, теоретико-прогностичний, філософсько-правовий, істори-ко-порівняльний, порівняльно-правовий, філологічна критики, а також стру-ктуралізм та аналітична та синтетична юриспруденція та принцип «подвійно-го визнання». Формально-логічний метод разом з аналітичною юриспруден-цією є основою догматичної інтерпретації проблеми, тобто основою аналізу чинного в Україні закону «Про міжнародне приватне право» в частині, яка стосується автономії волі. Теоретико-прогностичний метод дозволив розро-бити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в сфері міжна-родного приватного права. Філософсько-правовий в цілому та синтетичної юриспруденції зокрема застосовується нами для телеологічного, каузального та, разом з першим методом, систематичного тлумачення поняття свободи (автономії) волі в контексті колізійного права. Історико-порівняльний метод використовувався у роботі для дослідження питання виникнення і формуван-ня ідей про автономію волі на основі сформульованого в дисертації принци-пу «подвійного визнання». Порівняльно-правовий метод використовувався при дослідженні як механізмів правого регулювання, так і відповідного зако-нодавства зарубіжних країн та міжнародних угод, узагальнення їхнього до-свіду та для вивчення можливостей запозичення конкретних норм та інститу-тів з метою їх запровадження в законодавстві України. Запропонований та використаний спеціальний метод дослідження автономії волі у міжнародно-му приватному праві – принцип «подвійного визнання»: існування і реаліза-ція принципу автономії волі, його місце в системі права конкретної країни залежить, зрештою, від способів визнання цього принципу правопорядком країни з одного боку та застосування автономії для визнання відповідного правопорядку у формі вільного вибору права – з іншого.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному дослідженні автономії волі як колізійно-правової свободи на основі принци-пу «подвійного визнання» та структурного аналізу проблеми. В цілому у ро-боті прослідковано історію виникнення і формування автономії волі як віль-ного вибору права, проведений порівняльно-правової аналіз зарубіжного та міжнародного законодавства з досліджуваного питання, розглянуті підстави та порядок вибору права, умови та способи вираження автономії волі, здійс-нений аналіз меж здійснення автономії волі.
Наукова новизна дисертації відображена в положеннях, що виносяться на захист:
1. Вперше визначено поняття автономії сторін (lex voluntatis) як авто-номію волі в міжнародному приватному праві, яка за своєю суттю є «подвій-ним визнанням» права вільного вибору учасниками приватних відносин з іноземним елементом застосовуваного права (а також компетентного суду), шляхом укладення угоди або вчинення конклюдентних дій, керуючись прак-тичною потребою взаємного визнання судових рішень та кінцевою метою виправдання відповідним правопорядком колізійно-правової свободи.
2. Вперше пропонується запозичити із європейської та іншої практики нормотворення термінологічний поділ поняття «автономія волі», неустале-ний в вітчизняному приватному та міжнародному приватному праві, на від-повідно «приватну автономію» та «автономію сторін», при цьому в остан-ньому випадку варто розрізняти «вільний вибір права» та «вільний вибір су-ду (юрисдикції)». Кожен із запропонованих термінів виражає форму міжна-родної приватноправової свободи, зокрема, автономія сторін (вільний вибір права) – колізійно-правову свободу, та має служити адаптації національного правопорядку до стандартів та вимог ЄС та міжнародних колізійних угод.
3. Вперше пояснено здійснення вибору застосовуваного права у формі колізійної теорії «подвійного визнання» волі, суттю якої є прямо- і зворот-ньонаправлене протиставлення «правопорядок – воля» (відповідно об’єктивне і суб’єктивне визнання) та усунення суперечливості поняття ав-тономії волі, бо воно є єдиним для позитивного і природного права. Ця тео-рія дозволяє визначити автономію сторін в міжнародному приватному праві як колізійний природно-правовий принцип та позитивно-правову колізійну норму з прив’язкою lex voluntatis.
4. Дістало подальший розвиток формулювання цілісного предмету ві-льного вибору суб’єктами міжнародного приватного права, яким є поряд із вибором матеріального та колізійного, а також прямо чи опосередковано і процесуального права, також й вибір суду, при цьому в роботі детально до-сліджено перший вибір.
5. Вперше догматично охарактеризовано правове регулювання ЗУ «Про міжнародне приватне право» з точки зору автономії волі, в тому числі за допомогою визначення як гіпотези, так і правового наслідку відповідної правової норми побудовано типову колізійну норму lex voluntatis, яку конк-ретизовано формально щодо обсягу та змістовно щодо прив’язки.
6. Вперше у вітчизняній колізійній доктрині критично оцінено най-більш актуальні та невирішені в європейській практиці питання про можли-вість вибору недержавного регулювання, а також про визначення мовчазного вибору права, при цьому в першому випадку зроблено висновок про допус-тимість, а в другому – про визнання такого вибору.
7. Вперше встановлено формальні межі застосування автономії волі як рамки колізійного принципу та обсяг колізійної норми, тобто визначено в по-зитивний та негативний спосіб типовий статут автономії сторін, який в ціло-му співпадає з договірним статутом та має тенденцію до розширення за межі зобов’язального статуту, в тому числі із включенням речового, сімейного та спадкового, а також норм права інтелектуальної власності, при цьому зви-чайними обмеженнями є особистий статут та частково норми в сфері догово-рів споживання та трудових відносин.
8. Висунуто і обґрунтовано тезу про формування змістовної сфери дії автономії волі, при цьому як і в попередньому випадку методом розщеплення на дві проблеми «обсяг та обмеження», тобто в даному випадку на питання про коло правопорядків, поміж яких можливий вибір права, та про обмежен-ня територіальної сфери дії колізійної норми про автономію волі:
а) акцентовано увагу на нормальний випадок автономії волі – вибір норм матеріального приватного правопорядку, та констатовано, що вибір юрисдикції є, зрештою, опосередкованою формою вибору процесуального права країни суду (forum shopping). Інші норми публічного правопорядку та-кож можуть бути обрані сторонами, але як виняток та керуючись в основно-му ідеєю різної природи – приватної або публічної – одних і тих самих за смислом норм в тих чи інших правопорядках. Вибір колізійного правопоряд-ку за загальним правилом не виключається, а може бути обмеженим самими сторонами або законодавцем у формі зворотного (подальшого) відсилання.
б) відношення автономії волі і зворотного (подальшого) відсилання, обходу закону, застереження про публічний порядок, застосування імперати-вних норм кваліфіковано як єдиний інститут змістовного обмеження терито-ріальної сфери дії норми про автономію волі.
9. Вперше, шляхом об’єднання двох аспектів – формального та змісто-вного – в єдиному понятті, отримано логіку, природу, мету, задачу та резуль-тат застосування автономії сторін (волі) у міжнародному приватному праві, тенденцією якого є визнання абсолютності вибору права.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в ньому положення створюють основу для подальшого ви-вчення основних принципів міжнародного приватного права, інституту авто-номії волі та суміжних з нею інститутів. Вони можуть бути використані в ро-боті державних органів України, зокрема Міністерством закордонних справ, загальними та спеціалізованими судами України, Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України.
Висновки і пропозиції мають доповнити ті розділи науки міжнародно-го приватного права, які присвячені вивченню інститутів зобов’язального, сімейного й трудового права, цивільного процесу, міжнародного комерційно-го арбітражу, а можуть бути використані в процесі підготовки загальних і спеціальних курсів, зокрема таких, як: «Міжнародне приватне право», «Між-народний цивільний процес», «Міжнародний комерційний арбітраж».
Теоретичні положення і висновки, а також практичні рекомендації, сформульовані на основі дослідження можуть бути корисними і в практичній діяльності суб’єктів міжнародних приватних відносин та зовнішньоекономі-чних відносин зокрема.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення опри-люднені у виступах на науково-практичних конференціях, зокрема, на Між-народній науково-теоретичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть» (20 лютого 2003 р., м. Тернопіль); Х регіональній науково-практичній конференції (5-6 лютого 2004 р., Львів); Регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (16 квітня 2004 року, м. Івано-Франківськ).
Дисертація обговорювалась на спільному засіданні кафедри міжнарод-ного права, кафедри правосуддя та кафедри цивільного права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, а також на засіданні від-ділу цивільного і підприємницького і трудового права Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України.
Публікації. Основні наукові положення, теоретичні висновки та прак-тичні рекомендації, вміщені у дисертаційному дослідженні, викладено авто-ром у 9 наукових публікаціях, в тому числі 6 наукових статтях та 3 тезах ви-ступів на науково-практичних конференціях.

Список литературы ВИСНОВКИ

Дослідження проблеми автономії волі у міжнародному приватному праві дозволяє зробити наступні висновки:
1. Оцінюючи в цілому питання про автономію волі варто за-значити, що її зумовленість та принципова допустимість в колізійному праві є формальним аспектом абсолютності вибору права, тоді як змістов-ним – встановлення правових наслідків застосування автономії сторін. Об’єднавши два аспекти в єдиному понятті визнання абсолютності вибору права на основі врахування структури гіпотетичної (абстрактної, логічної) колізійної норми lex voluntatis, ми отримаємо не тільки колізійний прин-цип, але й логіку, природу, мету, задачу та результат застосування колізій-ної норми щодо автономії волі у міжнародному приватному праві.
Таким чином, проблема автономії має вирішуватися не тільки через обґрунтування визнання автономії волі як одного з основоположних прин-ципів міжнародного приватного права, але й як аналіз гіпотетичної диспо-зитивної колізійної норми (норми з прив’язкою lex voluntatis)
Проблему автономії волі як вільного вибору права можна детально дослідити за допомогою не тільки загальнонаукових, а й спеціальних ме-тодів. До останніх, які використані в роботі, належать, насамперед, метод «подвійного визнання», історичні корені якого ведуть до вчень І. Канта, та структурний аналіз проблеми. Проблема автономії волі пройшла три етапи розвитку: докантівський, кантівський та післякантівський період.
Метод «подвійного визнання» вирішує дві взаємопоєднані сторони єдиної проблеми вибору права: з одного боку, підкреслює зустрічну направленість у відношенні воля – правопорядок, зважаючи, зокрема, на те, що саме останній є предметом вибору, тобто – суб’єктивного визнання, поряд із об’єктивним визнанням такого вибору через встановлення законодавцем колізійного принципу, і на його основі – колізійної норми з прив’язкою lex voluntatis. З іншого боку, «подвійне визнання» підкреслює неоднорідність правової природи автономії волі: це спільна проблема позитивного і природного права, при цьому відповідне поняття в обох випадках ґрунтуються на емпірико-психологічному розумінні волі.
2. У результаті дослідження трилеми психологізму, раціона-лізму та позитивізму можна знайти поєднуючу ланку між позитивістським та природнім уявленням про автономію волі з одного боку та позитивіст-ським і психологічним з іншого. Таким зв’язком є теорія «подвійного ви-знання». Оскільки міжнародне приватне право традиційно вважають пози-тивним правом, теорія «подвійного визнання» через поняття автономії волі пов’язує його з філософією права та психологією.
Як наслідок, теорія «подвійного визнання» ґрунтується на розмежу-ванні понять виправдання й легітимація вільного вибору права у міжнаро-дному приватному праві.
3. В розвиток філософського аналізу при історичному аналізі можна використати провідну ідею «подвійного визнання» для опису і по-яснення проблеми колізійно-правової свободи. При цьому утворюється та-ка класифікація періодизації історії автономії волі в колізійному праві: пе-редісторія (XIV, XV ст.ст.); перший період – виникнення психолого-емпіричного принципу автономії волі, Дюмулєн (XVI ст.); другий період – раціоналістичне доповнення принципу автономії волі (принцип більш тіс-ного зв’язку), Савінь’ї (XVII-перша половина XIX ст.); третій сучасний пе-ріод – позитивістське завершення оформлення принципу автономії волі, «етатистські» та «автономістські» концепції автономії волі (друга полови-на XIX-XXI ст.ст.).
Схема конструкції автономії волі в історичному сенсі виражається не тільки старою формулою voluntas alia justa, а й новою – voluntas et justa, тобто і воля і правопорядок є вихідними точками для взаємовизнання.
Існує, визначена шляхом порівняльного аналізу, тенденція повсюд-ного визнання автономії сторін в сучасному світі як перехід від ситуатив-ного її невизнання, яке допускалося раніше в Латинській Америці.
4. При реалізації принципу автономії волі можливі три основні способи вираження волі сторін щодо застосовуваного права. Пер-ший – це чітке і ясне виявлення волі щодо обрання застосовуваного права. Другий – коли сторони чітко не визначили в договорі обране право, але та-кий вибір можна визначити, ґрунтуючись на основних обставинах справи чи умовах договору. Найбільш поширеною умовою, що вказує на мовчаз-ний вибір права є арбітражне застереження. І третій спосіб – суд визначає застосовуване право, ґрунтуючись на колізійній нормі, що підлягає застосуванню при відсутності вибору сторін договору. Крім того, в науці існує думка про те, що при відсутності вибору сторін, суд може визначити гіпотетичну волю сторін, тобто те право, яке сторони обрали б при реалізації принципу автономії волі.
Таким чином, при реалізації принципу автономії волі можливі три основні способи здійснення автономії сторін: два прямі і один непрямий. Категоричний вибір є класичним і найбільш повним прямим виразом авто-номії сторін, і конклюдентний, в т.ч. мовчазне волевиявлення, спосіб здій-снення автономії є також прямим вибором права, яке мали на увазі сторо-ни, але чітко його не виразили. Непрямий спосіб передбачає здійснення вибору права на підставі вирішення питання конкуренції колізійних норм правовопорядку lex fori. В останньому випадку часто застосовується прин-цип тісного зв’язку з правовідношенням.
5. Автономія волі – це особливий інститут міжнародного приватного права, який поєднує в собі колізійний та договірний елементи, які дозволяють учасникам правовідносин реалізувати свою колізійно-правову свободу, шляхом вибору правової норми того чи іншого правопо-рядку у випадку наявності, за загальним правилом, іноземного елементу.
Автономія волі не має універсального чи абсолютного характеру тільки в тій частині, стосовно якої діють імперативні норми правопорядку lex fori. Імперативними нормами є не тільки норми публічного права, але й деякі норми приватного права, а також колізійні принципи і норми.
Вибір права сторонами договору, ускладненого іноземним елементом, стосується лише питань взаємних відносин сторін договору, тобто зобов’язального статуту правочину. Сторони не можуть встановлювати право, що регулює їхні відносини з державними органами, а також право, що регулює їхні відносини з третіми сторонами.
6. Автономія волі передбачає «договірний» елемент, тому автономія волі це перш за все угода про вибір права, це договір з колізій-ним змістом.
Угода про застосовуване право може міститись як в тексті відповід-ної угоди в якості однієї з її умов, або складеної у вигляді окремого доку-менту.
Угода про право, застосовуване до договору, ускладненого інозем-ним елементом, підкоряється нормам цивільного або торгового права, що регулює відповідний вид угоди із врахуванням спеціальних норм.
7. Законодавство і практика багатьох країн свідчить про на-явність норм, що обмежують автономію волі в сфері договорів споживання та трудових відносин, цим же напрямком рухаються й українські законо-давці. Наявність таких обмежень автономії волі пояснюється наявністю у вищезазначених договорах сторони, що потребує спеціального захисту. Принцип автономії волі не повинен слугувати інструментом обмеження захисту інтересів споживачів і працівників, який гарантується імператив-ними нормами правопорядку, що підлягає застосуванню за вибором сторін.
Терміни «не може погіршувати» та «не може позбавляти», що, як правило, закріплюються у вищезазначених нормах, доцільніше розуміти як альтернативний вибір права, що надаватиме стороні договору максималь-ного захисту.
8. Аналіз норм МПрП¬-Закону дає можливість констатувати, що за певних умов, встановлених в даному нормативному акті, автономія волі може бути здійснена і в інших речових відносинах, у правочинах, пов’язаних із інтелектуальною власністю, в деліктних і навіть у відносинах щодо усиновлення. Звичайно, у згаданих випадках автономія волі здійснюється в набагато меншому обсязі ніж, на приклад, в договірних зобов’язаннях, де остання має найбільш широке застосування. Крім того, слід зазначити, що проведений аналіз статуту автономії волі в українському колізійному законодавстві, дає підстави зробити висновок про те, що в Україні намітилась тенденція до визнання необмеженої автономії волі, що найбільш яскраво виражається у відносинах, що виникають із договорів.
9. Форма і дійсність угоди про вибір права повинна регулю-ватися правом, яке застосовується до основного договору, тобто за обра-ним сторонами правом. Однак це правило не повинно виключати дії імпе-ративних норм національного законодавства держав, що встановлюють обов’язкову письмову форму укладання зовнішньоекономічних договорів.
Найбільш прийнятним було б визначати дійсність угоди про вибір права за правом, обраним сторонами, тобто на основі принципу «вибір ви-бору права». У зв’язку з цим пропонується в МПрП¬-Законі передбачити норму наступного змісту:
«Дійсність угоди про вибір права визначається правом, обраним сто-ронами.
Якщо, згідно з правом, обраним сторонами, угода визнається недійс-ною, регулювання здійснюється на загальних підставах, так, якби воно здійснювалось при відсутності угоди про вибір права
При підкоренні договору декільком правовим системам сторони за-значають, яка з них буде вирішувати питання дійсності угоди про вибір права, інакше дане питання вирішуватиметься згідно з частиною 2 даної статті».
10. Вибір того чи іншого джерела lex mercatoria сторонами в договорі, буде мати різні правові наслідки, в залежності від того, чи визнає правова система, в межах якої вирішується спір, цей елемент в якості джерела права, чи ні. Якщо визнає, то такий вибір буде вважатися здійсненням автономії сторін; якщо ж ні, то вибір буде вважатися інкорпорацією, тобто здійсненням сторонами принципу свободи договору (приватної автономії), або не буде враховуватись взагалі.
Функціонування lex mercatoria в значній мірі залежить від визнання його державою, тому національне законодавство має, із застереженнями, пріоритет перед lex mercatoria у разі його вибору.
11. У випадку розщеплення договірного статуту, необхідне визнання можливості сторін в договорі підпорядковувати окремі (окрему) частини (частину) договору різним національним правовим системам, та, з іншої сторони, необхідно заборонити підкорення договору в цілому різним правопорядкам, наприклад, колізійному і матеріальному, оскільки останнє не вирішує належним чином колізійної проблеми та не забезпечує тих ці-лей, які перед ним поставлені. Однак, обрання в порядку кумулятивного вибору одночасно національного права і т.з. lex mercatoria може бути ви-знане легітимним, якщо вважати застосування норм lex mercatoria як суб-сидіарне правове регулювання.
Тому пропонується доповнити МПрП-Закон нормою наступного змі-сту:
«Сторони в договорі можуть обумовити застосування до окремих ча-стин договору право різних держав, а також в будь-який час змінити свою угоду про застосовуване право шляхом доповнення зробленого раніше ви-бору.
Вибір декількох правопорядків одночасно до договору в цілому не визнається».
12. Оскільки реалізація принципу автономії волі може зале-жати від того, чи передбачена така можливість у міжнародному дво- або багатосторонньому договорі, цей принцип необхідно закріплювати в кож-ному наступному договорі, що буде укладатися Україною.
13. Зокрема, в роботі аргументовані такі положення:
а) вказівка в договорі на конкретну колізійну норму є опосередкованим вибором застосовного права. Незважаючи на те, що механізм вибору права при відсиланні до матеріального і колізійного права іншої країни є різним, сторони все ж домовляються про застосування до їхніх правовідносин матеріального права певної країни;
б) можливість необмеженого в часі вибору права, якщо при цьому не зачіпаються права третіх осіб;
в) пропонується законодавчо закріпити можливість вибору права будь-якої країни без обмежень для регулювання відносин в сфері міжнаро-дного приватного права;
г) стверджується, що застереження про «обхід закону» для захисту інтересів українського права, з огляду на принцип автономії волі, є зовсім не зайвим;
14. Зважаючи на те, що Законом України «Про міжнародне приватне право» не передбачено й не заборонено вибір права третьої краї-ни, хоча Проектом ЦК (п. 3 ст. 1552) закріплювалась така можливість, оскільки передбачалось, що вибір права країни сторонами не обмежується колом правопорядків країн, між якими можливий вибір, закріплення ана-логічної норми в законі України про міжнародне приватне право, на нашу думку, є важливим моментом сучасної тенденції в міжнародному приват-ному праві. Як загальний висновок до дисертації, варто зазначити, що в та-кому випадку прослідковується намір до поступової відмови від даного виду обмеження автономії волі, а вільний вибір права набуває рис абсолю-тності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 224с.
2. Ануфриева Л.П. Иностранные физические лица: правовое положение в России // Российская юстиция. – 1997. – № 6. – С. 34-35.
3. Ануфриева Л.П. Международное частное право: В 3-х то-мах. Том 1. Общая часть: Учебник. – М.: Изд-во БЕК, 2000. – 288 с.
4. Арбитражный регламент ЮНСИТРАЛ (Одобрен Гене-ральной Ассамблеей ООН 15 июня 1976 года) // Розенберг М.Г. Контракт международной купли-продажи. – М.: Книжный мир, 1998. – С. 726-757.
5. Арбузкин А.М., Мураметс О.Ф. Принципы правового ре-гулирования пребывания в СССР иностранцев: Учеб. пособие. – М.: ВНИИ МВД, 1979. – 21 с.
6. Бабаев М. X. Проблемы публичного порядка в междуна-родном частном праве // Международное частное право: Современные проблемы Баратянц и др. Отв. ред. Богуславский // РАН Институт госу-дарства и права. – М.: ТЕИС, 1994. – С. 462-475.
7. Бакланова Е.Г. «Автономия воли» в международном част-ном праве // Актуальные проблемы развития гражданского и хозяйствен-ного законодательства. – М., 1988. – С. 91-100.
8. Бардина М.О. О праве, применимом к договорным обяза-тельствах в органах ЕС // Хозяйство и право. – 1997. – № 4. – С. 114-126.
9. Бахин С.В. Субправо (международные своды унифициро-ванного контрактного права). – СПб.: Изд-во Юридический центр Пресс, 2002. – 311 с.
10. Белов А.П. Публичный порядок: Законодательство, док-трина, судебная практика // Право и экономика. – М., 1996. – № 19/20. – С. 85-91.
11. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Под общ. ред. В.И. Даниленко / Пер. с фр. – М.: Изд. дом NOTA BENE, 2000. – 576 с.
12. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США. – К.: Україна, 1999. – 554 с.
13. Бєлоглавек Олександр Міжнародне контрактне право. – К.: Таксон, 2000.¬ – 270 с.
14. Бєляєва І. Межі дії принципу свободи договору в сфері зо-внішньоекономічної діяльності: поняття, вираження, походження // Під-приємництво, господарство і право. – 2003. – № 8. – С. 45-47.
15. Богуславский М.М. Коллизионные вопросы обязательст-венных правоотношений во внешней торговле СССР // Правовое регули-рование внешней торговли СССР. – М.: Внешторгиздат, 1960. – 514 с.
16. Богуславский М.М. Международное частное право. – М.: Юрист, 1998. – 408 с.
17. Боярська З.І. Міжнародне комерційне право: Навч. посіб-ник. – К.: КНЕУ, 2001. – 143 с.
18. Брун М.И. Очерки истории конфликтного права. – М., 1915. – 98с.
19. Варшаломидзе Л.Г. Уніфікація норм міжнародного прива-тного права в рамках УНІДРУА: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Інститут міжнародних відносин Київського національного уні-верситету імені Т.Г. Шевченка. – К., 1998. – 16 с.
20. Вельяминов Г.М. Основы международного экономическо-го права: Учебное пособие. – М.: ТЕИС, 1994. – 109 с.
21. Венская конвенция о договорах международной купли-продажи товаров 1980 року // Розенберг М.Г. Контракт международной купли-продажи. – М.: Книжный мир, 1998. – С. 196 -231.
22. Вершинин А.П. Внешнеэкономическое право. Введение в правовое регулирование внешнеэкономической деятельности. – М.: НОРМА-ИНФРА, 2001. – 256 с.
23. Вилкова Н.Г. Межамериканская конвенция о праве, при-менимом к международным контрактам. – Право и экономика. – 1997. – № 4. – С. 62-64
24. Вилкова Н.Г. Региональная унификация коллизионных норм и международные коммерческие контракты // Юридический мир. – 1997. – № 10. – С. 40-46.
25. Власенко Н.А. Коллизионные нормы в советском праве. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1984. – 99 с.
26. Вольф Марк Международное частное право / Под ред. проф. Л.А. Лунца. – М.: Гос. изд-во ин. лит., 1948. – 702 с.
27. Гаврилов В.В. Международное частное право: Общая часть. – Изд-во Дальневост. ун-та, 1997. – 123 с.
28. Галенская Л.Н. Действие общих принципов международ-ного права в сфере международного частного права // Журнал Междуна-родного частного права. – СПб, 1995. – № 4. – С. 3-11.
29. Галенская Л.Н. Международное частное право: Учебное пособие. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1983. – 233 с.
30. Герасименко Ю.В. Иностранцы: понятие и содержание их конституционно-правового статуса. – Омск: ОмЮИ, 1996. – 26 с.
31. Гірма Гізу Айєле Система колізійних норм в міжнародно-му приватному праві: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Інсти-тут міжнародних відносин Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка. – К., 1998. – 13 с.
32. Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть 1. На-учно-практический комментарий. / Отв. ред. Т.Е. Абова, А.Ю. Кобалкин. – М.: БЕК, 1996. – 714с.
33. Гражданский кодекс Российской Федерации, № 14-ФЗ от 26.01.96. // www.duma.gov.ru.
34. Гражданский кодекс Германии / В.А. Савельев – М.: Юрист, 1994. – 95 с.
35. Гражданско-процессуальный кодекс Германии / А.Г. Дав-тян Гражданское процессуальное право Германии – М.: Городециздат, 2000. – 320 с.
36. Гражданско-процессуальный кодекс Франции // А. Довгерт Новый Гражданско-процессуальный кодекс Франции – К.: Истина, 2004. – 544 с.
37. Гражданский кодекс. Часть первая. Модель. Рекоменда-тельный законодательный акт Содружество Независимых государств // Информационный бюллетень. Приложение. – 1995. – № 6. – 196 с.
38. Гражданское законодательство КНР. – М.: Международ-ный центр финансово-экономического развития, 1997. – 224 с.
39. Давтян А.Г. Гражданское процессуальное право Германии. – М.: Городециздат, 2000. – 320 с.
40. Данилькевич Н.И., Федорова О.Н. Международное частное право: Учебное пособие. – Д.: Арт-пресс, 1999. – 208 с.
41. Джурович Р. Руководство по заключению внешнеторговых контрактов: Пер. с серб.-хорват. – М.: Российское право, 1992. – 416 с.
42. Довгерт А.С. Колізійний принцип lex voluntatis в регулю-ванні трудових відносин з іноземним елементом // Пробл. правознавства. – К., 1990. – Вип. 4. – С. 41-45.
43. Довгерт А.С. Правовое регулирование международных трудовых отношений: Учебное пособие. – К.: УМК ВО, 1992. – 248 с.
44. Довгерт А.С. Система приватного права та структура про-екту нового цивільного кодексу України // Українське право. – 1992. – № 4. – С. 21.
45. Договір між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу в цивільних та кримінальних справах від 31 жовтня 1992 p. // Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право: Курс вибр. лекцій. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – С. 239-246.
46. Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах / Фе-диняк Г.С., Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право: Навч. посіб. – 2-е вид., допов. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С. 246-248.
47. Доронина Н.Г. Унификация и гармонизация права в усло-виях экономической интеграции государств // Право и экономика. – 1997. – № 17-18. – С. 84-92.
48. Европейская конвенция про внешнеторговом арбитраже 1961 р. // Розенберг М.Г. Контракт международной купли-продажи. – М.: Книжный мир, 1998. – С. 701-711.
49. Единообразный торговый кодекс США: Пер с англ. / Се-рия: Совр. зарубежное и международное частное право. – М.: Междунар. центр фин.-эконом. развития, 1996. – 427 с.
50. Ермолаев В.Д., Сиваков О.В. Международное частное пра-во. Курс лекций. – М.: Былина, 1998. – 176 с.
51. Жильцов А.Н. Проблема применения императивных норм третьих стран в европейском международном частном праве // Адвокат. – М., 1997 . – № 12. – С. 75-87.
52. Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р., № 2709-IV // Відомості Верховної Ради. – 2005. – № 32. – Ст. 422.
53. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р., № 959-XII // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
54. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05 1991 р., № 1024-XII // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 30. – Ст. 379.
55. Закон України «Про міжнародні договори України» від 22.12.1993 р., № 3767-XII // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 10. – Ст. 45.
56. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р., № 3792-XII // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 13. – Ст. 64.
57. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 р., № 3929-XII // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 23. – Ст. 162.
58. Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994 р., № 4002-XII // Відомості Верховної Ради. –1994. – № 25. – Ст. 198.
59. Закон Российской Федерации «О международном коммер-ческом арбитраже» от 07.07.1993 г., № 5338-1 // Розенберг М.Г. Контракт международной купли-продажи. – М.: Книжный мир, 1998. – С. 641-660.
60. Законодавство в Україні та міжнародне право (проблеми гармонізації) / Збірник наукових праць. Інститут законодавства ВР Укра-їни. – К., 1998. – Вип. 4. – 297 с.
61. Звеков В.П. Новое российское гражданское законодатель-ство и проблемы международного частного права // Московский журнал международного частного права. – 1998. – № 2. – С. 250-257.
62. Звеков В.П. Международное частное право: Курс лекций. – М.: Норма-Инфра, 1999. – 689 с.
63. Звеков В.П. К вопросу о соотношении материально-правового и коллизионного способов регулирования в международном частном праве // Советский ежегодник международного права. – 1973. – М.: Наука, 1975. – С. 284-292.
64. Зыкин И.С. Внешнеэкономические операции: право и практика. – М.: Международные отношения, 1994. – 304 с.
65. Зыкин И. С. Теория «lex mercatoria» // Международное ча-стное право. Современные проблемы. – М.: ТЕИС, 1994. – С. 399-404.
66. Зыкин И.С. Договор во внешнеэкономической деятельнос-ти. – М.: Международные отношения, 1990. – 224 с.
67. Зыкин И.С. Обычаи и обыкновения в международной тор-говле. – М.: Международные отношения, 1983. – 158 с.
68. Зыкин И. С. Негосударственное регулирование // Между-народное частное право. Современные проблемы. – М.: ТЕИС, 1994. – С. 405-410.
69. Ильинов П.И. Воля и право в экономике. – Вопр. методо-логии и теории. – Волгоград, 1993. – 307 с.
70. Инкотермс 2000 (извлечение) // Кибенко Е.Р. Междуна-родное частное право: Учебно-практическое пособие. – Харьков.: Эспада. – С. 364-394.
71. Иссад М. Международное частное право / Под ред. проф. М.М. Богуславского. – М.: Прогресс, 1989. – 399 с.
72. Історія політичних і правових вчень: Підручник / Под ред. Ф. Шульженко. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 466 с.
73. Кабатов В.А. Применимое право при разрешении споров в Международном коммерческом арбитражном суде при Торгово-промышленной палате РФ // Хозяйство и право. – 1998. – № 5. – С. 101-105.
74. Кабатова Е.В. Новое коллизионное регулирование в проек-те Гражданского кодекса РФ // Журн. междунар. част. права = J. of intern. private law : СПб., 1996. – № 4. – С. 3-13.
75. Калакура В.Я. Кодифікація міжнародного приватного права в країнах Європи: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка. – К., 1993. – 26 с.
76. Кант И. Собрание сочинений. В 8-ми т. Т.4. – М.: Чоро, 1994. – 630 с.
77. Кант И. Собрание сочинений. В 8-ми т. Т.6. – М.: Чоро, 1994. – 613 с.
78. Карабельщиков Б.Р. Проблема публичного порядка при приведении в исполнение решений международных коммерческих арбит-ражей // Журнал российского права. – 2001. – № 8. – С. 101-109.
79. Кибенко Е.Р. Международное частное право: Учебно-практическое пособие. – Харьков.: Эспада, 2003. – 512 с.
80. Кисиль В.И., Шевченко А.Н. Договорной процесс во внешнеторговой деятельности Украины // Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве. – К.: Наукова думка, 1992. – С.180-204.
81. Кисіль В.І. Механізм колізійного регулювання в сучасному міжнародному приватному праві: Автореф. дис…. д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2001. – 39 с.
82. Кисіль В.І. Міжнародне приватне право: Питання кодифі-кації. – К.: Україна, 2000. – 430 с.
83. Кичигина И.Л. Коллизионный и материально-правовой ме-тоды регулирования в международном частном праве: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / МГУ им. Ломоносова. – М., 1987. – 23 с.
84. Кодекс Бустаманте // Международное частное право: Ино-странное законодательство / Предисл. А.Л. Маковского; сост. и научн. ред. А.Н. Жильцов, А.И. Муранов. – М.: Статут, 2000. – С. 746-800.
85. Кодекс торговельного мореплавства України (прийнятий 9 грудня 1994 року) // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47-52. – Ст. 349.
86. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А. Довгерта. – К.: Український центр правничих студій, 2000. – 336 с.
87. Колізії в законодавстві України: проблеми теорії і практи-ки: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Київ, 23-24 жовтня 1995 / Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: Генеза, 1996. – 122 с.
88. Колодій А.М. Принципи права України. – К.: Юрінком Ін-тер, 1998. – 208 с.
89. Комаров А.С. Выбор применимого права в контрактах с фирмами капиталистических стран. // Материалы секции права / Торг. пром. палата СССР. – М., 1988. – № 38. – С. 59-71.
90. Комаров А.С. Правовые вопросы товарообменных сделок. – М.: ТЭИС, 1994. – 199 с.
91. Комиссарова Е.Г. Об основных началах гражданского за-конодательства // Журнал российского права. – 2001. – № 5. – С. 13.
92. Конвенция ООН о праве, применимом к договорам между-народной купли-продажи товаров. Гаага, 1986 г. // Розенберг М.Г. Кон-тракт международной купли-продажи. – М.: Книжный мир, 1998. – С. 255-266.
93. Конвенція країн СНД про правову допомогу по цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року (витяг) // Кибенко Е.Р. Меж-дународное частное право: Учебно-практическое пособие. – Харьков.: Эспада, 2003. – С. 227-242.
94. Конвенция про урегулирование инвестиционных споров между государствами и физическими и юридическими лицами других держав 1965р. // Международное частное право. Сборник нормативных актов / Сост. Г.К. Дмитриева, М.В. Филимонова. – 3-е изд., исп. и доп. – М.: ТК Велби, Узд-во Проспект, 2004. – С. 64-70.
95. Конвенция по вопросам гражданского процесса 1954 р. // Международное частное право. Сборник документов. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – С. 862-869.
96. Конвенция ООН о праве, применимом к международной купли-продажи товаров. Гаага, 1955 г. // Розенберг М.Г. Контракт меж-дународной купли-продажи. – М.: Книжный мир, 1998. – С. 250-254.
97. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
98. Контрактное право. Мировая практика. – Собрание доку-ментов в 3-х томах. Т.1. Сделки. / Под ред. Г.В. Петровой. – М.: Изд. дом Имидж, 1992. – 397 с.
99. Кордеро Мосс, Дж. Применение в странах с развитой ры-ночной экономикой права, избранного сторонами в договоре. – Тезисы докладов на теоретической конференции аспирантов Института государ-ства и права Российской академии наук и Московской государственной юридической академии. – М., 1994. – С. 102-105.
100. Корецкий В.М. Савиньи в международном частном праве // Корецкий В.М. и др. Избранные труды: в двух книгах / АН УСССР Ин-т государства и права. – К.: Наукова думка, 1989. – Кн. 1 – 343 с.
101. Кох Х., Магнус У., Винеклер фон Моренсфельс П. Между-народное частное право и сравнительное правоведение / Пер. с нем. д-ра юр. наук Ю.М. Юмашева. – М.: Международные отношения, 2001. – 480 с.
102. Кукин А. Принципы УНИДРУА и процедура заключения международных договоров // Законодательство и экономика. – 1999. – № 11. – С. 37-41.
103. Кучер А.Н. Регулирование торгового оборота в США // Законодательство. – 1998. – №7. – С. 74-80.
104. Лебедев С.Н. Международный коммерческий арбитраж: компетенция арбитров и соглашение сторон. – М.: Изд-во Торгово-промышленной палаты СССР, 1988. – 123 с.
105. Лебедев С.Н., Нарышкина Р.Л., Уайт Дж., Саммерс Р. Еди-нообразный торговый кодекс США. Пер. с англ. Лебедева С.Н., Нарыш-киной Р.Л. – М.: Междунар. центр фин.-экон. развития. – 1996. – 427 с.
106. Левитин А.Б. Спорные вопросы международного частного права // Учен. зап. ВИЮН. – 1957. – Вып. 2/6. – С. 70-76.
107. Лугинина Ю.С. Основные положения Конвенции 1980 го-да, о праве применимом к договорным обязательствам и Межамерикан-ской конвенции 1994 г., о праве применимом к международным догово-рам (Сравнительный анализ) // Актуальные проблемы гражданского пра-ва. Сборник статей. Вып. 5 / Под ред. В.В. Витрянского. – М: Статут. – 2002. – С. 390-421.
108. Лукашук И.И. Международное «мягкое» право // Государ-ство и право. – 1994. – № 8-9. – С. 159-167.
109. Лунц Л.А. Внешнеторговая купля-продажа (коллизионные вопросы) – М.: Юрид. лит., 1972. – 102 с.
110. Лунц Л.А. Курс международного частного права. Общая часть. – М.: Юрид. лит., 1973. – 340 с.
111. Лунц Л.А. Международное частное право. – Москва: Юрид. лит., 1975. – 486 с.
112. Лунц Л.А. Развитие советской доктрины по международ-ному частному праву // Советское государство и право. – 1977. – № 12. – С. 48-57.
113. Лунц Л.А., Марышева Н.И., Садиков О.Н., Международ-ное частное право: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1984. – 336 с.
114. Лунц Л.А. Проблема квалификации в международном частном праве // Советское государство и право. – 1947. – № 9. – С. 40-49
115. Макаров А.Н. Основные начала международного частного права. – Москва: Юридическое изд-во Наркомъюс та РСФСР, 1924. – 151 с.
116. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления: Монография. – Харьков: Право, 2002. – 328 с.
117. Марышева Н.И. Иностранец: правовая защита. – М.: Из-вестия, 1993. – 80 с.
118. Мартынов И.С. Сфера применения и выбор права по Кон-венции ООН о договорах международной купли-продажи товара // Госу-дарство и право. – 1993. – № 9. – С. 128-133.
119. Межамериканская конвенция о праве, применимом к меж-дународным контрактам 1994 року // Право и экономика. – 1997. – № 4. – С. 62-64.
120. Международное частное право / Под ред. Н.И. Марыше-вой. – М.: Юристъ, 2004. – 604 с.
121. Международное частное право: Иностранное законода-тельство / Предисл. А.Л. Маковского; сост. и научн. ред.. А.Н. Жильцов, А.И. Муранов. – М.: Статут, 2000. – 892 с.
122. Международное частное право. Сборник нормативных ак-тов / Сост. Г.К. Дмитриева, М.В. Филимонова. – 3-е изд., исп. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 584 с.
123. Международное частное право: Современные проблемы. Баратянц и др. Отв. ред. Богуславский // РАН Институт государства и права. – М.: ТЕИС, 1994. – 507 с.
124. Международное частное право: Учебное пособие / Под ред Г.К. Матвеева. – К.: Вища школа, Гл. изд-во, 1985. – 176 с.
125. Международное частное право: учебное пособие / Под ред. Д.В. Задыхайло. – Харьков.: Консум, 1998. – 751 с.
126. Мейер Д.И. Русское гражданское право. В 2-х частях. Часть. 1. По испр. и доп. 8-му изд., 1902. – М.: Статут, 1997. – 290 с.
127. Мережко А.А. Lex mercatoria: теория и принципы трансна-ционального торгового права. – К.: Таксон, 1998. – 415 с.
128. Мережко О.О. Теорія та принципи транснаціонального то-ргового права (LEX MERCATORIA): Автореф. дис…. д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Київський нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2002. – 39 с.
129. Мережко А.А. Диалектика права // Проблеми філософії права. – Чернівці, 2004. – Том II. – С. 177-180.
130. Мережко О.О. Принципи та методологічні засади міжна-родного приватного права // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини. – 2000. - № 24. – Частина II. – С. 84-98.
131. Минаков А.И. Арбитражные соглашения и практика рас-смот¬рения внешнеэкономических споров. – М.: Юрид. лит., 1985. – 144 с.
132. Міжнародне приватне право. Міжнародні договори Украї-ни. Том 2 / Відп. ред. та упорядники А. Довгерт та В. Крохмаль. – К.: Port- Royal, 2000. – 1307 c.
133. Мірошниченко М.І., Мірошниченко В.І. Історія вчень про державу і право: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2004. – 224 с.
134. Михайлов Д. М. Международные расчеты и гарантии. – М.: ФБК-ПРЕСС, 1998. – 366 с.
135. Монастырский Ю.Э. Пределы применения иностранных законов в целях правосудия по международным спорам // Московский журнал международного права. – 1996. – № 3. – С. 147-205.
136. Морозова Ю.Г. Отказ в признании и приведении в исполнение иностранных судебных и арбитражных решений: основание публичного характера // Вестник Высшего Арбитражного Суда РФ. – М, 2000. - № 7. – С. 145-154.
137. Мосс Д.К. Автономия воли в практике международного коммерческого арбитража / Под ред. Рубанова А.А. – М.: РАН. Ин-т го-сударства и права, 1996. – 83 с.
138. Мосс Д.К. Автономия воли в практике международного коммерческого арбитража: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 1995. – 148 с.
139. Муранов А.И. К вопросу об «обходе закона» // Юрист. – 1997. – № 3. – С. 42-76.
140. Нарский И.С. Кант. – М.: Мысль, 1976. – 207 с.
141. Нешатаева Т.Н. Международное частное право: Учебное пособие по спецкурсу. – Пермь: Пермский университет им. А.М. Горько-го, 1991. – 91 с.
142. Нью-Йоркская конвенция о признании и приведении в ис-полнение иностранных арбитражных решений 1958 року // Розенберг М.Г. Контракт международной купли-продажи. – М.: Книжный мир, 1998. – С. 693-701.
143. Овсянников М.Ф. Гегель. – М.: Мысль, 1971. – 223 с.
144. Панов В.П. Международное частное право: схемы, доку-менты. – М.: Право и закон, 1996. – 213 с.
145. Перетерский И.С. Очерки международного частного права РСФСР. – М.: Госюриздат, Б.г. – 140 с.
146. Перетерский И.С., Крылов С.Б. Международное частное право: Учебник. – М.: Госюриздат, 1959. – 227 с.
147. Пиленко А. Очерки по систематике международного част-ного права. – Петроград: Тип. т-ва А.С. Суворина «Новое время», 1915. – 426 с.
148. Поздняков В.С. Международный коммерческий арбитраж в Российской Федерации. – М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996. – 123 с.
149. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут, 1998. – 353 с.
150. Покровская А.Б. Соглашение о праве, применимом к граж-данско-правовым сделкам // Актуальные проблемы гражданского права: Сборник статей. Вып. 5 / Под ред. В.В. Витрянского; Исследовательский центр частного права. Российская школа частного права. – М.: Статут, 2002. – С. 340-389.
151. Попов А.А. Международное частное право. – Харьков: РА, 1999. – 219 с.
152. Практика МКАС при ТПП Украины. Внешнеэкономиче-ские споры / Под общ. Ред. И.Г. Побирченко. – К.: Праксис, 2006. – 864с.
153. Практика Международного коммерческого арбитражного суда при ТПП РФ за 2001 – 2002 гг. / Сост. М.Г. Розенберг. – М.: Статут, 2004. – 494 с.
154. Принципи Європейського контрактного права // Бахин С.В. Субправо (международные своды унифицированного контрактного пра-ва). – СПб.: Изд-во Юридический центр Пресс, 2002. – С. 268-309.
155. Принципы международных коммерческих договоров УНИДРУА // Международный ин-т. унификации част. права. Пер. с англ. Комарова А.С. – М.: Межд. центр фин.-екон. развития, 1996. – 328 с.
156. Постанова Пленуму Верховного суду України «Про прак-тику розгляду судами клопотань про визнання і виконання рішень інозе-мних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених в по-рядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» від 24 грудня 1999 р., № 12 // Юридичний вісник України. – 2-8 березня 2000 р. – С. 29.
157. Проблемы современного международного частного права. Сборник обзоров (Актуальные проблемы современного международного права АН СССР. Ред. колегия: М.М. Богуславский. – М.: ИНИОН, 1988. – 254 с.
158. Проект нового Цивільного кодексу України від 25 серпня 1996 р. – Українське право. – Число 2 (4). – 632 с.
159. Проект регламенту Європейського Парламенту і Ради «Про право, яке застосовується до позадоговірних зобов’язань» (КОМ (2003) 427 кінцева редакція // Офіційний сайт ЄС в рубриці EUR-LEX за адресою http://europa.eu.int/documents/eur-lex/index_de.htm)
160. Раапе Л. Международное частное право: Сокр. пер. нем. изд. А.М. Гурвича. Под ред. и с предисл. д-ра юрид. наук Л.А. Лунца. – М.: Изд-во. иностр. лит., 1960. – 608 с.
161. Раевич С.И. Международное частное право / Под ред. Е. Пашуканиса. – М.: Советское законодательство, 1934. – 272 с.
162. Регламент Международного коммерческого арбитражного суда при Торгово-промышленной палате Украины // Сборник междуна-родных договоров. Международная торговля. Международный граждан-ский процесс / Сост. И.В. Фисенко. – Мн.: Амалфея, 1999. – С. 341-362.
163. Римская конвенция о праве применимом к договорным обязательствам 1980 года // Хозяйство и право. – 1997. – № 4. – С. 114-126.
164. Розенберг М.Г. Контракт международной купли-продажи. Современная практика заключения. Разрешение споров. – 3-е изд. – М.: Книжный мир, 1998. – 200 с.
165. Розенберг М.Г. Международный договор и иностранное право в практике Международного коммерческого арбитражного суда. – М.: Статут, 1998. – 212 с.
166. Розенберг М.Г. О применимом праве // Вестн. Высш. арбитраж. суда РФ. – М., 1995. – № 9. – С. 74-81.
167. Романов С.В. О теоретических основах правового регули-рования статуса иностранцев в РФ // Московский журнал международно-го права. – 1996. – № 2. – С. 72-80.
168. Рубанов А.А. Теоретические основы международного взаимодействия национальных правовых систем / Отв. ред. В.А. Мозо-лин. – М.: Наука, 1984. – 159 с.
169. Рубанов А.А. Принцип автономии воли сторон // Между-народное частное право: Современные проблемы Баратянц и др. Отв. ред. Богуславский // РАН Институт государства и права. – М.: ТЕИС, 1994. – С. 164-179.
170. Садиков О.Н. Императивные нормы в международном ча-стном праве // Москов. журнал МП. – 1992. – № 2. – С. 71-84.
171. Садиков О. Н. Коллизионные нормы в современном меж-дународном частном праве // Советский ежегодник международного пра-ва. – М.: Наука, 1982. – С. 37-38.
172. Садиков О.Н. Вопросы возникающие при применении кол-лизионных норм // Международное частное право современные пробле-мы. – М.: ТЕИС, 1994 . – С. 450-462.
173. Cборник документов по международной политике и меж-дународному праву. Вып. 11. – М.: НКИД, 1937. – 535 с.
174. Семенов Н.П. О целесообразности подготовки закона о международном частном праве // Советское государство и право. – 1990. – № 1. – С. 90-97.
175. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року // Зак-во України про сім’ю: Зб. нормат. актів. – К.: ЮрІнком Інтер, 2002. – 384 с.
176. Скаридов А.С. Международное частное право. – Санкт-Петербург: Изд-во Михайлова В.А., 1998. – 765 с.
177. Сліпачук Т. Міжнародний комерційний арбітраж і досвід України // Політична думка. – 1997. – № 4. – С. 118-122.
178. Словарь международного права / Авт. кол. М.М. Аваков и др. М.: Международные отношения, 1986. – 432 с.
179. Смирнов С.А., Васильев Н.М. Организационные и право-вые основы коммерческой деятельности на рынках США и Канады. – М.: Торг.-пром. палата Рос. Федерации, 1997. – 287 с.
180. Советское и иностранное гражданское право: Проблемы взаимодействия и развития / Отв. ред. В.П. Мозолин. – М.: Наука, 1989. – 335 с.
181. Тихомиров Ю.А. Коллизионное право: Учебное и научно-практическое пособие. – М.: Юринформцентр, 2000. – 394 с.
182. Толстых В.Л. Коллизионное регулирование в международ-ном частном праве: проблемы толкования и применения раздела VII час-ти третьей ГК РФ. – М.: Спарк, 2002. – 244 с.
183. Третьяков С.В. Автономия воли и односторонние коллизи-онные нормы в международном частном праве // Вестник Московского Ун-та. – Серия 11, Право. – 2002. – № 5. – С. 90-101.
184. Тригубович Н.В. Автономия воли в международном част-ном праве: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. – Саратов, 1999. – 161 с.
185. Тригубович Н.В. Автономия воли как принцип междуна-родного частного права (некоторые вопросы теории) // Московский жур-нал международного права. – М., 1994. – С. 60-74.
186. Трутень В.В. Встановлювання іноземного права в міжна-родному приватному праві: Автореферат дис... канд. юр. наук. 12.00.03 / Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка. К.,1996. – 26 с.
187. Унифицированные правила по инкассо в редакции 1995 года. // Международное частное право. Сборник нормативных актов / Сост. Г.К. Дмитриева, М.В. Филимонова. – 3-е изд., исп. и доп. – М.: ТК Велби, Узд-во Проспект, 2004. – С. 346-353.
188. Унифицированные правила и обычаи для документарных аккредитивов в редакции 1993 года // Журнал международного частного права. – 1995. – № 1 (7). – С. 33-63.
189. Фединяк Г.С., Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право: Навч. посіб. – 2-е вид., допов. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 416 с.
190. Филиппов А. Г. Некоторые аспекты автономии воли в рос-сийском международном частном праве // Актуальные проблемы граж-данского права / Под ред. М.И. Брагинского. – М.: Изд-во Статут, 1998. – С. 450.
191. Философский словарь: Основан Г. Шмидтом. – 22-е, новое, переработ. изд. под ред.. Г. Шишкоффа / Пер с нем. / Общ. ред. В.А. Ма-линина. – М.: Республика, 2003. – 575 с.
192. Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 576 с.
193. Фолсом Р.Х., Гордон М.У., Спаногл Дж.А. Международ-ные сделки. – М.: Логос, 1996. – 528 с.
194. Фолсом Р.Х., Гордон М.У., Спаногл Дж.А. Міжнародні то-ргові угоди. – Х.: Око; Будапешт: Colpi, 1997. – 398 с.
195. Французский гражданский кодекс / Научное редактирова-ние и предисловие Д.Г. Лаврова, перевод с франц. А.А. Жуковой, Г.А. Пашковской. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – 1101с.
196. Харт Х.Л.А. Концепція права. – К.: Сфера, 1998. – 236 с.
197. Хачатурян А. Унификация коллизионных норм в междуна-родном частном праве. – К.: Наук. думка, 1993. – 126 с.
198. Ходыкин Р.М. Критерий наиболее тесной связи в между-народном частном праве // Московский журнал международного права. – 2002. – № 48. – С. 208-221.
199. Цалін С.Д. Принцип свободи волі в історії соціальної філософії та філософії права. – Харьків: Основа, 1998. – 329 с.
200. Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правове-дение в сфере частного права. – М.: Международные отношения, 2000. – Т 2. – 512 с.
201. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року. – К.: Атіка, 2003. – 416с.
202. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004, №1618-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40-41, 42. – Ст. 492.
203. Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року: текст із змінами і доп. станом на 1 липня 1998 р. – Ужгород: «ІВА», 1998. – 320 с.
204. Циппеліус Р. Філософія права: Підручник: Пер. з нім. – К.: Тандем, 2000. – 300 с.
205. Черноморец А.Е. Выражение принципа свободы в ГК РФ. – Рос. юрид. журн: Екатеринбург. – 1996. – № 3. – С. 62-93.
206. Чешир Дж., Норт П. Международное частное право / Под ред. М.М. Богуславского. – М.: Прогресс, 1982. – 496 с.
207. Чубыкина Е.В. Принцип автономии воли сторон во внеш-неэкономическом договоре // Законодательство. – 2001. – № 10. – С. 16-22.
208. Шапп Я. Основы гражданского права Германии. Учебник. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 304 с.
209. Шмиттгоф К. Экспорт: право и практика международной торговли. – М.: Юрид. лит., 1993. – 511 с.
210. Audit Bernard Droit international prive. – 3 e edition. – Paris: Economica, 2000. – 973 p.
211. Bodenheimer E. Norm und Ermessen in der Entwicklung des amerikanischen internationalen Privatrechts: Rabels Ztschr. fur auslandisches u. intern. Privatrecht: Tubingen, 1987: Jg. 51, H. 1/2. – S. 1-19.
212. Brilmayer L. Conflict of laws. Foundations and future direc-tions. – Boston; Toronto; L., 1991. – XIV, 240 p.
213. Carlier J.-Y. Autonomie de la volonte et statut personnel. – Bruxelles, 1992. – 468 p.
214. Choice of law problems in international commercial arbitra-tion. / by Horatio A., Grigera Naon. – Tubingen: Mohr, 1992. – 337 p.
215. Dicey and Morris. The Conflict of Law. – NY, 1979. - 127 р.
216. Gannage P. De penetration de l'autonomie de la volonte dans le droit international prive de la famille // Rev. critique de droit intern. prive: P., 1992. – T. 81. – № 3. – P. 425-484.
217. Graveson Ronald Harry Comparative aspects of the Generale Principles of Private International Law // Academie de Droit International. Re-cueil de cours. – Tom. 109. – 1964. – Р. 1-164.
218. Graulich Paul. Principes de droit international prive. Conflict de lois, conflict de juridiction. – Paris: Dalloz, 1961. – 215 p.
219. Grünbuch über die Umwandlung des Übereinkommens von Rom aus dem Jahr 1980 über das auf vertragliche Schuldverhältnisse anzu-wendende Recht in ein Gemeinschaftsinstrument sowie über seine Aktualisie-rung // KOM (2002) 654 endgültig.
220. Hamza G. Some reflections on the history of private interna-tional law // Acta jur. Hungarica / Hung. j. of legal studies Budapest, 1992. – Vol. 34. – № 3-4. – P. 195- 200.
221. Hoffmann von B. Internationales Privatrecht / Begründet von Karl Firsching. Fortgef. von bernd von Hoffmann. – 6., neubearf. Aufl. - Mun-chen; Beck, 2000. – 544 C.
222. Jacquet, J.-M., Principe d’autonomie et contracts internationaux, Paris, 1983. – P. 227.
223. Internationale Privatrecht: ein Studienbuch / von Gerhard Ke-gel und Klaus Schuring. – Muenchen: Beck; 2000. – 1032 p.
224. Kaye P. New international law of contract of the European Community. –Dartmouth, 1993. –150 p.
225. Kantorowicz H., Buckland W.W. Studies in Glossators of Ro-man Law. Cambridge: Univ. Pr., 1938.– 301 P.
226. Kegel G., Schurig K. Internationales Privachtrecht: ein Stu-dienbuch. – 8., neubearb. Aufl. – Muenchen: Beck, 2000. – 1032 S.
227. Kropholler Ja. Internationales Privatrecht: auf der Grundlage des Werkes von Paul Heinrich Neuhaus: Die Grundbegriffe des Internationalen Privatrechts / von Jan Kropholler. – Tuebingen: Mohr, 1997. – 625 S.
228. Kalensky Р. Trends of International Private Law. – Prague. – Academia Publishing House of the Czechoslovak Academy of Sciense. –1974. – 243 р.
229. Lando O. The Lex Mercatoria in International Commercial Ar-bitration // International and Comparative Law Quarterly. – 1985. – Vol. 34, part 4. – P. 747-768.
230. Nіgh, P.E. The reasonable expectations of the parties as a guide to the choice of law in contract and in tort // Recuel des cours = Col-lected courses of the Hague academy of international law.: Dordrecht etc., 1996. – P. 273-400.
231. Madl F. System and principles of the hungarian Code of pri-vate international law Rev. hellenique de droit intern: Athenes, 1991: A. 44. – P. 227-250
232. Ramberg Jan International Commercial Transactions. – Stock-holm: Nastedts Juridik, 2000. – 516 P.
233. Schmitthoff C.V. Nature and evolution of transnational law commercial transaction \\ The transnational law commercial transaction. – L., 1982. – P. 19-34.
234. Trebilcock M.J., Howse R. The regulation of international trade. – L., N.Y.: Routledge, 1995. – 510 p.
235. Visher F. General course on Private International Law. Recicuel des course. Hague, 1992. –Vol.1. – 438 р.
236. Watte N. L'autonomie de la volonte dans les Conventions de La Hay // Rev. belge de droit intern. = Belg. rev. of intern. Law. – Bruxelles , 1991. – Vol. 24, № 2. – P. 413-437.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)
50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины



Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:


© 2006-2016. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.