У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ВИКЛЮЧНОЇ (МОРСЬКОЇ) ЕКОНОМІЧНОЇ ЗОНИ УКРАЇНИ
Количество страниц 200
ВУЗ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО
Год сдачи 2006
Содержание ПЛАН

Перелік умовних скорочень 3

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ВИКЛЮЧНОЇ (МОРСЬКОЇ) ЕКОНОМІЧНОЇ ЗОНИ ТА ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЇЇ ПРИРОДНІ РЕСУРСИ 12
1.1. Історико-правові засади розвитку концепції виключної (морської) економічної зони 12
1.2. Загальна характеристика правового режиму виключної (морської) економічної зони України 32
1.3. Особливості права власності на природні об’єкти виключної (морської) економічної зони України 47

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ВИКЛЮЧНОЇ (МОРСЬКОЇ) ЕКОНОМІЧНОЇ ЗОНИ УКРАЇНИ 75
2.1. Правове регулювання використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України 75
2.2 Правова охорона природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України 108

ВИСНОВКИ 160

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 175


ВСТУП
Актуальність теми. Україна є морською державою. Її узбережжя омиваються Чорним та Азовським морями, які є найвіддаленішими від Світового океану. Азово-Чорноморський регіон є багатим на природні ресурси. Так, початкові сумарні ресурси вуглеводнів українського сектора Чорного та Азовського морів складають 1531,9 млн. т. умовного палива, що дорівнює близько 30% сумарних ресурсів вуглеводнів України. Його іхтіофауна сформована з елементів різного походження і налічує майже 160 видів риб. Флора цього регіону складається, головним чином, з водоростей-макрофітів та мікроскопічного фітопланктону, який є, в першу чергу, показником екології морського середовища. Атмосферне повітря та водний простір Азово-Чорноморського регіону інтенсивно використовуються для забезпечення зв’язку та транспортного сполучення між різними кінцями світу. Такі кліматичні ресурси, як течія та вітер, у сполученні з водою використовуються у виробництві енергії. Найбільш повне та інтенсивне використання ці ресурси знайшли, насамперед, у виключній (морській) економічній зоні України.
Позитивний аспект наявності такої біологічної та геологічної різноманітності у Азово-Чорноморському регіоні полягає в тому, що вона підсилює економічні інтереси іноземних держав до морегосподарської діяльності України. Негативним залишається те, що нераціональне використання водних живих ресурсів та забруднення морського середовища призводять, зокрема, до скорочення обсягів їх вилову. Це негативно позначається на економічному та промисловому розвитку нашої держави.
Аналіз нормативно-правового регулювання використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони показує, що в сучасних умовах регламентація відносин у цій галузі здійснюється на рівні різних за формою нормативно-правових актів. Зокрема, з метою забезпечення раціонального використання та збереження природних ресурсів Азово-Чорноморського басейну Україна бере участь у регіональному міжнародному співробітництві.
Міжнародне право обумовлює розвиток національного законодавства. Конституція України від 28 червня 1996 року закріпила основні положення щодо права власності Українського народу, зокрема, на природні ресурси виключної (морської) економічної зони України. Правові засади використання цих природних ресурсів визначаються виключно законами України.
На жаль, чинне законодавство України має чимало прогалин, які стосуються регламентації права спеціального природокористування у виключній (морській) економічній зоні України. Ще більше проблем виникає у площині практичної реалізації цього права. Між тим залишається недостатньо нормативно врегульованим питання юридичної відповідальності за порушення правил раціонального використання природних ресурсів цієї зони та боротьби з її забрудненням. Ці практичні проблеми доповнюються недоліками теоретичного характеру. Так, в юридичній науці недостатньо повно визначені правовий режим виключної (морської) економічної зони, а також шляхи удосконалення відповідного законодавства та підвищення ефективності його застосування. Саме цим і обумовлена актуальність даної дисертації.
Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування правового режиму виключної (морської) економічної зони України та її природних ресурсів з точки зору як національного, так і міжнародного права, а також визначення шляхів удосконалення чинного законодавства України з питань використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України та підвищення ефективності його застосування. При цьому вирішуються наступні завдання:
- на основі аналізу норм міжнародного права та чинного законодавства України, вивчення зарубіжного досвіду, а також наукових праць здійснити дослідження історії розвитку концепції виключної (морської) економічної зони та проаналізувати її зміст з метою виявлення еколого-правових аспектів цієї концепції;
- визначити зміст правового режиму природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України;
- виявити особливості законодавчого закріплення права власності на природні ресурси виключної (морської) економічної зони України;
- визначити основні засади співвідношення міжнародного і національного права у регулюванні правового режиму природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України та дослідити організаційно-правовий механізм забезпечення режиму даної зони.
На цій основі в дисертації сформульовані пропозиції і рекомендації, що стосуються удосконалення правового режиму природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України.
Об’єктом даного дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України. Ці відносини є комплексними, оскільки включають велику кількість галузевих відносин, а саме: щодо використання та охорони об’єктів тваринного та рослинного світу, використання надр, водоохоронні відносини, відносини щодо охорони атмосферного повітря та інше. Повнота знань про цей об’єкт допомагає найбільш точно виявити наявні проблеми у правовому регулюванні природокористування у виключній (морській) економічній зоні України та збереження її природних ресурсів.
Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції та теорії, закони та інші нормативно-правові акти національного законодавства України та інших держав, а також міжнародно-правові акти у галузі використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони.
Методи дослідження. При написанні роботи використовувалися як загальнонаукові методи, так і спеціальні правові методи дослідження. Так, дослідженню змісту нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України, а також формуванню відповідних висновків за темою даної дисертації сприяло застосування логіко-юридичного методу. Історико-правовий метод використовувався при дослідженні формування в сучасній юридичній науці екологічного світогляду в межах наукової концепції виключної (морської) економічної зони, а також етапів та перспектив розвитку інституту правової охорони та використання природних об’єктів даної зони.
Застосування порівняльно-правового методу дозволило дослідити та співставити норми національного законодавства України, які регулюють використання та охорону природних ресурсів виключної (морської) економічної зони, та міжнародного права, а також законодавство зарубіжних держав. При цьому автором приділялася увага правозастосовчій практиці в цій галузі. Її аналізу сприяло застосування статистичного методу дослідження.
Дисертантом широко був використаний метод комплексного аналізу різних галузей національного законодавства (екологічного, морського, цивільного тощо) та міжнародного права в частині, що стосується правового режиму виключної (морської) економічної зони. За допомогою системно-структурного методу автор приходить до висновку про формування у сучасному екологічному праві інституту правової охорони та використання природних об’єктів виключної (морської) економічної зони України.
Теоретичну основу дисертації склали наукові праці як зарубіжних, так і вітчизняних правознавців-міжнародників. Це, зокрема, роботи Ф. Гарсіа-Амадора, М. Джаніса, Л. Нельсона, Ш. Оди, К. Хьєртонссона, а також О.М. Вилєгжаніна, О.Ф. Висоцького, С.П. Головатого, Ю.М. Колосова, В.М. Корецького, С.В. Молодцова, О.А. Щипцова та інших. Еколого-правові аспекти використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони знайшли відображення у роботах таких вчених, як В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, С.О. Боголюбова, М.М. Бринчука, І.В. Вітовської, Ю.О. Вовка, А.П. Гетьмана, О.Л. Дубовик, М.І. Єрофеєва, І.І. Каракаша, О.С. Колбасова, В.В. Костицького, Г. Люббе-Вольф, Н.Р. Малишевої, В.Л. Мунтяна, В.В. Петрова, В.К. Попова, С.В. Размєтаєва, С. Тадагави, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, Б. Шунемана та інших.
Наукова новизна дослідження. Дисертація є одним з перших в Україні комплексних наукових досліджень правового регулювання використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України. У межах дисертаційного дослідження одержано наступні результати, які складають наукову новизну та виносяться на захист:
1. Авторське визначення поняття „виключна (морська) економічна зона” як природного об’єкту, що являє собою індивідуально-визначену за географічним розташуванням частину морського простору з усією сукупністю притаманних їй природних ресурсів.
2. Додаткове обґрунтування виділення особливостей виключної (морської) економічної зони: 1) індивідуально-визначене географічне розташування даної зони обумовлює її біорізноманітність; 2) саме у межах даної зони здійснюється значна кількість видів морегосподарської діяльності (рибальство; судноплавство та забезпечення повітряного сполучення; прокладення кабелів та трубопроводів; утримання та експлуатація штучних островів, установок та споруд тощо); 3) особливості біологічних характеристик природних ресурсів даної зони впливають на правове регулювання їх використання та охорони; 4) правове регулювання рибальства у цій зоні здійснюється з урахуванням біологічних характеристик різноманітних видів живих ресурсів (далеко мігруючих видів, морських ссавців, анадромних та катадромних видів).
3. Додаткове обґрунтування необхідності формування в екологічному праві України інституту правової охорони та використання природних об’єктів виключної (морської) економічної зони України, оскільки можливим є виділення окремої групи правових норм, які регулюють відносини щодо використання, збереження та відтворення природних об’єктів даної зони.
4. Авторське визначення правового режиму природних ресурсів виключної (морської) економічної зони, як сукупності закріплених у законодавстві правил та норм щодо раціонального використання, збереження та відтворення природних ресурсів даної зони, які є обов’язковими для всіх користувачів. Цей режим має базуватися на необхідності розумного поєднання прав та обов’язків прибережної держави і держав, які зацікавлені у здійсненні промислу у відповідній зоні, з дотриманням принципу раціонального та повного використання водних живих ресурсів даної зони.
5. Додатково обґрунтовується необхідність доповнення Закону України „Про виключну (морську) економічну зону України” нормами щодо порядку набуття юридичними та фізичними особами у приватну власність природних ресурсів, вилучених зі стану природної волі або набутих (видобутих) іншим не забороненим законом шляхом у межах даної зони; класифікації видів та порядку користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони, прав та обов’язків користувачів природними ресурсами даної зони, підстав виникнення, припинення та поновлення права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони; здійснення державної екологічної експертизи господарської та іншої діяльності у цій зоні, державного екологічного контролю у виключній (морській) економічній зоні, а також порядку вирішення спорів у цій галузі.
6. Додаткове обґрунтування висновку про те, що право користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони є одним із суб’єктивних прав, зміст якого складає правомочність суб’єкта користуватися цими ресурсами та право безпосередньої їх експлуатації в межах, визначених чинним законодавством, з метою вилучення з них корисних властивостей і якостей для забезпечення власних інтересів. Право природокористування у виключній (морській) економічній зоні є об’єктивним правом, що являє собою сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини щодо користування природними об’єктами даної зони.
7. Теоретичне обґрунтування визначення поняття „забруднення виключної (морської) економічної зони” як фізико-хімічної зміни складу природного середовища даної зони, наслідком чого є зміна його властивостей до такого ступеня, коли виникає загроза стану навколишнього природного середовища, а також здоров’ю і життю людей.
8. Аргументування висновку про виділення таких джерел забруднення виключної (морської) економічної зони, як: 1) викиди токсичних, шкідливих або отруйних речовин, особливо стійких речовин з атмосфери або їх захоронення; 2) забруднення з суден; 3) забруднення від установок, споруд і пристроїв, що використовуються під час розвідування і розробки природних ресурсів морського дна та його надр, а також забруднення від створення та використання штучних островів.
9. Теоретичне обґрунтування висновку про те, що відносини, які складаються з приводу використання та збереження природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України в процесі чи внаслідок створення та використання штучних островів, установок і споруд у даній зоні, відносяться до предмету екологічного права України.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані автором у дисертації теоретичні положення та рекомендації можуть бути використані для подальших наукових досліджень відповідної тематики, в процесі удосконалення чинного законодавства України (зокрема, Цивільного Кодексу України, Законів України „Про виключну (морську) економічну зону України”, „Про власність”, „Про охорону навколишнього природного середовища”), у правозастосовчій діяльності, а також у навчальному процесі вищих юридичних навчальних закладів при викладанні курсу „Екологічне право” та спецкурсів еколого-правового спрямування.
Апробація результатів дисертації.
Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, сформульовані у дисертації, були оприлюднені на наступних наукових та науково-практичних національних і міжнародних конференціях та інших зібраннях:
- Науково-практична конференція „Проблеми кодифікації законодавства України” (14 травня 2003 року; НАН України, Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України);
- Міжнародна наукова конференція „Міжнародне морське право: актуальні питання теорії та практики” (22-23 квітня 2004 року; факультет морського права Одеської національної морської академії);
- П’ята Міжнародна конференція молодих вчених та студентів, присвячена 90-річчю Самарського державного технічного університету „Актуальні проблеми сучасної науки” (7-9 вересня 2004 року; м. Самара, РФ);
- І Міжнародна конференція молодих вчених та студентів „Актуальні проблеми екології” (6-8 жовтня 2004 року; Гродненський державний університет ім.Я.Купали, Білорусь);
- Міжнародна конференція молодих вчених „Треті осінні юридичні читання” (5-6 листопада 2004 року; юридичний факультет Хмельницького університету управління та права);
- Міжнародний молодіжний науковий Форум «Ломоносов-2005» (12-15 квітня 2005 року; Московський державний університет ім. Ломоносова);
- ІІ Міжвузівська науково-практична конференція „Актуальні питання реформування правової системи України” (27-28 травня 2005 року; Волинський державний університет ім. Лесі Українки);
- Перший Міжнародний форум (6-а Міжнародна конференція молодих вчених та студентів) „Актуальні проблеми сучасної науки” (12-15 вересня 2005 року; м. Самара, РФ);
- Науково-практична конференція „Проблеми забезпечення законності у сфері земельних та аграрних правовідносин” (19 травня 2006 року; Львівський державний університет внутрішніх справ);
- ІІІ Міжвузівська науково-практична конференція „Актуальні питання реформування правової системи України” (2-3 червня 2006 року; Волинський державний університет ім. Лесі Українки).
Публікації.
За темою даної дисертаційної роботи опубліковано 13 статей та тез конференцій, п’ять з них у фахових виданнях України.


Список литературы ВИСНОВКИ


В результаті проведення даного дисертаційного дослідження автором були отримані наступні висновки:
1. Використання та охорона природних ресурсів В(м)ЕЗ, як інститут міжнародного морського права, має на меті задоволення економічних і політичних інтересів суб’єктів міжнародного права. Дослідження цієї проблематики в межах екологічного права спрямоване на досягнення оптимального поєднання екологічних та економічних інтересів суб’єктів природокористування у В(м)ЕЗ, забезпечення необхідних умов збереження біологічного різноманіття Світового океану.
З огляду на це, дисертант пропонує розширити погляд на генезу концепції В(м)ЕЗ, включивши до неї сучасний період, який полягає у виході на перший план в цій концепції правового регулювання використання та охорони природних ресурсів В(м)ЕЗ. При цьому генеза концепції В(м)ЕЗ історично включає до свого змісту екологічну складову, про що свідчить, наприклад, наступне:
1) Встановлюючи 200-мильні морські зони, латиноамериканські та африканські держави виправдовували свої дії, в основному, причинами політичного та економічного характеру; з іншого боку, економічний інтерес межує з необхідністю дотримання природокористувачем відповідних екологічних вимог.
2) Зміст концепції 200-мильної морської зони, яка розвивалася латиноамериканськими державами, характеризується неординарністю: окрім юридичних категорій „суверенні права” та „юрисдикція” прибережної держави, були спроби закласти в її зміст концепції геологічної єдності, біоми, компенсації та інші; в сукупності вони справили вплив на розвиток сучасного поняття „виключна економічна зона” та свідчили про намагання країн, що розвиваються, вирішити наявні економічні та політичні проблеми з урахуванням екологічного аспекту морської політики.
2. Правові засади суверенних прав України на природні ресурси її В(м)ЕЗ регулюються на міжнародному рівні (зокрема, Конвенцією ООН з морського права), а конкретизація різноманітних аспектів питання про право власності на ці ресурси, їх використання та охорону здійснюється в національному законодавстві України (наприклад, у Законах України „Про тваринний світ” та „Про рослинний світ”).
Як міжнародно-правовий акт кодифікації морського права, Конвенція ООН з морського права має комплексний характер, оскільки її нормами регулюється правовий режим всіх морських просторів та їх природних ресурсів. Водночас цю Конвенцію можна розглядати як акт міжнародного екологічного права, що має природноресурсовий зміст.
В результаті здійснення цього дослідження, дисертант дійшов висновку, що Закон України „Про виключну (морську) економічну зону України” потребує вдосконалення та доопрацювання в частині екологічних вимог до морегосподарської діяльності у В(м)ЕЗ.
3. В(м)ЕЗ визначається як частина морського простору та природний об’єкт, якому притаманні наступні особливості, що впливають на правове регулювання використання та охорони її природних ресурсів:
1) Індивідуально-визначене географічне розташування В(м)ЕЗ обумовлює біологічну різноманітність її природних ресурсів.
2) Саме у межах В(м)ЕЗ здійснюється значна кількість видів морегосподарської діяльності (рибальство; судноплавство та забезпечення повітряного сполучення; прокладення кабелів та трубопроводів; утримання та експлуатація штучних островів, установок та споруд тощо).
3) Відмінність біологічних характеристик природних ресурсів В(м)ЕЗ впливає на правове регулювання їх використання та охорони.
4) Правове регулювання рибальства у В(м)ЕЗ здійснюється з урахуванням біологічних характеристик різноманітних видів живих ресурсів (далеко мігруючих видів, морських ссавців, анадромних та катадромних видів).
Отже, В(м)ЕЗ слід розглядати як багатоаспектне явище, якому притаманні загальні та спеціальні ознаки об’єкту екологічного права, що відмежовують його від інших об’єктів.
З огляду на вищезазначене, можна надати наступне визначення: В(м)ЕЗ – природний об’єкт, що являє собою індивідуально-визначену за географічним розташуванням частину морського простору з усією сукупністю притаманних їй природних ресурсів. Таким чином, В(м)ЕЗ характеризується як юридичне поняття, визначення якого надане, зокрема, у ст.2 Закону України „Про виключну (морську) економічну зону України” та екологічне, яким визначаються природні властивості цієї частини морського простору.
В залежності від функціонального призначення природні ресурси В(м)ЕЗ поділяються на екологічні та економічні природні ресурси або інакше - на природно-господарські та особливо-охоронювані. Цей поділ враховується при правовому регулюванні їх використання та збереження. В цілому природні ресурси В(м)ЕЗ України є важливою складовою біологічного різноманіття України, яке являє собою національне багатство нашої держави.
З огляду на три характерні ознаки природних об’єктів (природне походження, взаємозв’язок з екологічною системою природи, виконання функцій життєзабезпечення), - і В(м)ЕЗ, і її природні ресурси є класичними природними об’єктами. В(м)ЕЗ належить до одного з тих природних об’єктів, щодо складових якої (об’єкти рослинного та тваринного світу, надра, морське середовище та атмосферне повітря) може здійснюватися і охорона, і використання.
4. Правовий статус В(м)ЕЗ залежить від обсягу суверенних прав та юрисдикції прибережної держави у цій зоні. Він визначається за допомогою наступних ознак:
1) (не)поширення суверенітету прибережної держави на територію В(м)ЕЗ. В(м)ЕЗ – район, що знаходиться за межами територіального моря та прилягає до нього; таким чином, за правовим статусом В(м)ЕЗ – це складова частина відкритого моря;
2) у В(м)ЕЗ всі держави користуються свободами відкритого моря: свобода судноплавства, прольотів над цією зоною, прокладки кабелів та трубопроводів тощо.
Суверенні природоресурсні права прибережної держави у В(м)ЕЗ, як і її юрисдикція, виводять поняття В(м)ЕЗ за межі традиційного розуміння відкритого моря; це мало вплив на формування у міжнародному праві самостійного інституту В(м)ЕЗ.
Правовий статус морського простору визначає загальні та визначальні риси компетенції прибережної держави на цій території. Правовий режим морського простору конкретизує їх в залежності від особливостей, притаманних цьому простору, та специфіки видів діяльності, які здійснюються у ньому. В основу правового режиму В(м)ЕЗ Конвенцією ООН з морського права закладено принципи раціонального та повного використання живих ресурсів В(м)ЕЗ у сполученні з правом іноземних держав на частину допустимого вилову, що не використовується прибережною державою.
В(м)ЕЗ належить до території зі змішаним режимом. Обсяг суверенних прав та юрисдикції прибережної держави у цій зоні визначається міжнародним правом, - зокрема, Конвенцією ООН з морського права. В межах своїх суверенних прав кожна держава видає закони, які регулюють дозволені у В(м)ЕЗ види діяльності, а за межами цих суверенних прав у В(м)ЕЗ діють принципи та норми міжнародного морського права.
Особливість правового режиму В(м)ЕЗ, що відрізняє її від інших морських просторів, полягає в наступному: 1) основне призначення цієї зони полягає у захисті економічних та екологічних інтересів прибережної держави; 2) у В(м)ЕЗ сфера дії таких свобод відкритого моря, як свобода рибальства та свобода наукових досліджень, обмежується нормами Конвенції ООН з морського права. Інші свободи відкритого моря (судноплавства, повітряного прольоту, прокладки підводних кабелів та трубопроводів) в загальному вигляді стали спільними елементами правових статусів і режимів В(м)ЕЗ та відкритого моря.
Суверенні права на природні ресурси В(м)ЕЗ є похідними від одного з принципів сучасного міжнародного права – постійний суверенітет держави над природними ресурсами. Його правове закріплення було здійснене у резолюції Генеральної Асамблеї ООН „Невід’ємний суверенітет над природними ресурсами” від 14 грудня 1962 року та Хартії економічних прав та обов’язків держав від 12 грудня 1974 року тощо. Зміст суверенних прав прибережної держави у В(м)ЕЗ складають її право займатися розвідкою, розробкою та використанням природних ресурсів у межах своєї В(м)ЕЗ та заборона іншим державам без явно вираженої згоди даної держави здійснювати ці види морегосподарської діяльності у межах її В(м)ЕЗ.
Юрисдикція прибережної держави щодо захисту та збереження морського середовища В(м)ЕЗ передбачає контроль прибережної держави за екологічним станом цього морського простору, веденням морегосподарського промислу у ній та охорону її природних ресурсів.
Правовий режим В(м)ЕЗ і правовий режим природних ресурсів цієї зони є взаємопов’язаними. З точки зору вітчизняних екологів-правознавців, В(м)ЕЗ являє собою природний комплекс, на території якого функціонує декілька видів природних об’єктів. На даному етапі науково-технічного розвитку України її В(м)ЕЗ являє собою природну екологічну систему, але вона може стати трансформованою екосистемою. В залежності від того, як розглядається функціональне призначення природних ресурсів даної зони, вона може набувати різного тлумачення. Так, у зв’язку з вираженням наявних в ній біологічного, економічного, соціального та екологічного аспектів, відповідно до част.2 ст.26 Закону України “Про тваринний світ”, В(м)ЕЗ України визначається як рибогосподарський водний об’єкт.
Правовий режим природних ресурсів В(м)ЕЗ можна визначити як сукупність закріплених у законодавстві правил та норм щодо раціонального використання, збереження та відтворення природних ресурсів цієї зони, які є обов’язковими для всіх користувачів.
Правовий режим використання природних ресурсів В(м)ЕЗ засновується на необхідності розумного сполучення прав та обов’язків прибережної держави і держав, які зацікавлені у здійсненні промислу в цьому районі. Україна має преференційні (переважні), а не виключні права щодо використання природних ресурсів своєї В(м)ЕЗ і вони мають переважно риболовно-економічний характер.
5. Правовий режим природних ресурсів В(м)ЕЗ впливає на обсяг правомочностей власника. Так, природні ресурси В(м)ЕЗ України є об’єктами права власності Українського народу та національним багатством України. Вони можуть бути матеріальними благами, з приводу яких виникають відносини власності. Відмінність природних об’єктів В(м)ЕЗ України від товарно-матеріальних цінностей полягає в тому, що їм притаманні властивості, які характерні для будь-яких інших об’єктів екологічних правовідносин, а також у виключності повноважень народу України щодо права власності на них. У зв’язку з цим слід зазначити про те, що п.„е” част.1 ст.39 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” потребує корегування шляхом внесення до неї доповнення, зокрема, щодо об’єктів рослинного світу, які знаходяться у межах В(м)ЕЗ України.
Природні об’єкти В(м)ЕЗ, визначені ст.9 Закону України „Про власність” в якості об’єктів права виключної власності народу України, є невідчужуваними, тобто такими, що вилучені з вільного господарського обігу, та не можуть бути предметами правочинів (купівлі-продажу, міни та інше). Їх сутність, як об’єктів права виключної власності народу України, полягає у незмінній приналежності народу та відсутності можливостей їх відчуження у власність інших суб’єктів, навіть за волею цього власника. Ніяких спорів щодо права власності на них не може бути.
Право виключної власності народу України на природні об’єкти В(м)ЕЗ України – абсолютна та незмінна приналежність природних об’єктів В(м)ЕЗ України, які визначені чинним законодавством України, на праві власності єдиному суб’єкту – народу України, доки не буде скасований принцип виключності його власності на ці об’єкти.
У національному законодавстві України наявне термінологічне розходження при визначенні суб’єкта права власності на природні об’єкти, в тому числі В(м)ЕЗ України:
1) так, у ст.13 Конституції України, ст.324 Цивільного Кодексу України та ст.5 Закону України „Про тваринний світ” вживається термін „Український народ”;
2) у ст.ст. 1, 3, 9 Закону України „Про власність” та ст.4 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” тощо – „народ України”.
За своїм змістом ці терміни є ідентичними. На нашу думку, з огляду на част.1 ст.ІІ Декларації про державний суверенітет України, якою визначено, що народ України становлять громадяни Республіки всіх національностей, більш офіційним є вжиття у національному законодавстві України терміну „народ України”, а не „Український народ”.
Конституційне закріплення права власності народу України на природні ресурси В(м)ЕЗ, окрім соціально-економічного характеру, має політико-правовий характер, який складає зміст суверенних прав України на природні ресурси її В(м)ЕЗ.
Стаття 9 Закону України „Про власність” у короткій та не зовсім коректній формі конкретизує положення статті 13 Конституції України; зокрема, щодо землі, її надр, повітряного простору, водних та інших природних ресурсів вона не містить конституційного уточнення „які знаходяться в межах території України”. Це призводить до помилок та створює труднощі у розумінні та тлумаченні відповідних норм національного законодавства, а також свідчить про необхідність викладення в новій редакції відповідних статей Закону України „Про власність”.
Право власності на природні ресурси В(м)ЕЗ України – передбачене та гарантоване законом право конкретного суб’єкта (держави в особі її органів від імені та в інтересах народу України, а також фізичних та юридичних осіб) здійснювати володіння, користування та розпорядження цими природними ресурсами на свій розсуд і з будь-якою метою в межах, визначених чинним законодавством України.
Від імені народу України права власника природних об’єктів В(м)ЕЗ України здійснюють органи державної влади України в межах, визначених Конституцією України. Право розпорядження природними об’єктами В(м)ЕЗ від імені народу України здійснює Верховна Рада України. Між народом України як власником природних об’єктів В(м)ЕЗ та державою як довіреною особою виникають правовідносини, зміст яких можна визначити наступним чином: „народ має право – держава зобов’язана”.
Таким чином, необхідно розрізняти терміни „суб’єкти права власності” (які були чітко визначені част.1 ст.3 Закону України „Про власність”) та „суб’єкти здійснення права власності” (це, насамперед, органи державної влади, що було визначено част.3 ст.4 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”).
Право власності на водні живі ресурси В(м)ЕЗ виникає у фізичних та юридичних осіб в результаті реалізації ними права спеціального використання цих ресурсів. Право спеціального використання водних живих ресурсів здійснюється у межах затверджених лімітів (виділених квот). Оскільки за своїм змістом ці ліміти (квоти) є правовими обмеженнями, вважаємо, що буде доцільним додати до п.3 ст.325 ЦК України наступну частину: „Фізичні та юридичні особи можуть набувати у власність водні живі ресурси шляхом спеціального їх використання у межах затверджених лімітів (виділених квот)”.
Право користуватися природними ресурсами В(м)ЕЗ України чинним законодавством нашої держави гарантується лише громадянам України. Іншим категоріям осіб (наприклад, іноземні юридичні та фізичні особи, особи без громадянства) таке право надається уповноваженими державними органами в залежності від мети та завдань національної екологічної та морегосподарської політики з дотриманням міжнародних зобов’язань України.
Суб’єктами права приватної власності на природні ресурси В(м)ЕЗ України можуть бути юридичні особи (як підприємства України, так і підприємства іноземних держав, спільні підприємства) та фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства).
В екологічному законодавстві України відсутнє чітке визначення порядку набуття та припинення права приватної власності на природні ресурси В(м)ЕЗ України. Це питання в загальному вигляді регулюється лише ст.7 Закону України „Про власність”.
6. Право природокористування є похідним від права власності, оскільки створюється за волею власника. В той же час, засновуючись на праві власності, право природокористування може породжувати нову форму права власності.
Метою використання природних ресурсів В(м)ЕЗ є одержання різних видів харчової, кормової, технічної та медичної продукції. Це впливає на різноманітність форм природокористування, які складають його зміст: екологічна, економічна, культурно-оздоровча та інші. Різноманітність природних ресурсів В(м)ЕЗ обумовлює комплексність природокористування у цій зоні, що впливає на формування змісту правового режиму її природних ресурсів.
Право користування природними ресурсами В(м)ЕЗ є одним із суб’єктивних прав, зміст якого складає правомочність суб’єкта користуватися цими ресурсами та право безпосередньої їх експлуатації в межах, визначених чинним законодавством, з метою вилучення з них корисних властивостей і якостей для забезпечення власних інтересів.
Об’єктивним правом, що являє собою сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини щодо користування природними об’єктами В(м)ЕЗ є право природокористування у цій зоні. За допомогою цих норм визначається процедура надання природних ресурсів В(м)ЕЗ у користування та припинення природокористування у даній зоні, права та обов’язки природокористувачів.
Поряд з виділенням правової охорони та використання природних об’єктів В(м)ЕЗ в окремий інститут екологічного права необхідним є визначення відповідних принципів. Правові принципи природокористування у В(м)ЕЗ є відображенням загальновизнаних принципів екологічного права.
Об’єктом права природокористування у В(м)ЕЗ є її природні ресурси (головним чином, водні живі ресурси): загального природокористування – природні ресурси В(м)ЕЗ в цілому, а спеціального природокористування – індивідуально-визначені відокремлені їх частини (певний вид та певна кількість цього ресурсу).
Чинне законодавство України серед користувачів природними ресурсами В(м)ЕЗ розрізняє юридичних і фізичних осіб України та юридичних і фізичних осіб інших держав. Відмінність правового статусу цих користувачів впливає на порядок видачі їм дозвільних документів для природокористування у В(м)ЕЗ України. Юридичні та фізичні особи України мають більш широкий комплекс повноважень в цій галузі.
Термін „суб’єкти права користування природними об’єктами В(м)ЕЗ” є більш широким, аніж термін „користувачі природних ресурсів”. До кола користувачів входять лише ті суб’єкти, які здійснюють безпосередню експлуатацію юридично відокремлених природних ресурсів В(м)ЕЗ з метою задоволення власних потреб та несуть у зв’язку з цим відповідні обов’язки по раціональному їх використанню. На відміну від цього, до кола суб’єктів права користування природними об’єктами В(м)ЕЗ входять також прибережна держава та іноземні держави, як це визначено, зокрема, Конвенцією ООН з морського права.
Специфіка правового режиму об’єкту права природокористування – природних ресурсів В(м)ЕЗ, та правового статусу суб’єктів користування цими ресурсами обумовлюють існування у природокористувачів спеціальних прав та обов’язків. На визначення змісту спеціальних прав користувачів природними ресурсами В(м)ЕЗ України впливає також мета природокористування у В(м)ЕЗ.
Основне спеціальне право природокористувачів Конвенція ООН з морського права визначає як „право на експлуатацію живих ресурсів виключної економічної зони”.
В залежності від обсягу правомочностей суб’єкта щодо експлуатації водних живих ресурсів В(м)ЕЗ розрізняють рівні та преференційні права на експлуатацію цих ресурсів, а також в межах другої категорії цих прав можна виділити привілейовані (преференційні) та пріоритетні (переважні) права користування природними ресурсами В(м)ЕЗ: правове забезпечення привілейованих (преференційних) прав здійснюється за допомогою міжнародних договорів і, відповідно, їх можуть мати суб’єкти міжнародних відносин; пріоритетні (переважні) права є відносними, суб’єктивними правами та закріплюються нормативно-правовими актами прибережної держави, що впливає на коло суб’єктів, які володіють ними. Змістом цих прав є надання виключного права на видобування певних природних об’єктів та продуктів життєдіяльності об’єктів тваринного світу у певній місцевості, в тому числі надання першочергового вибору промислових ділянок, пільг щодо строків та районів видобування водних живих ресурсів даної зони, їх кількості та статевого і вікового складу.
Гарантії здійснення права користування природними ресурсами В(м)ЕЗ можна визначити як систему правових засобів та способів, що забезпечують реалізацію, охорону і захист права суб’єкта щодо раціонального використання даних ресурсів в межах, визначених чинним законодавством.
На природні ресурси В(м)ЕЗ поширюються суверенні права прибережної держави та вони мають загальнодержавне значення. Поряд з цим при здійсненні природокористування у В(м)ЕЗ на її водні живі ресурси поширюється правовий режим рибальства, який визначається підзаконними нормативними актами України та конкретними дозволами тощо. Видача дозволу на спеціальне використання водних живих ресурсів В(м)ЕЗ засновується на суверенних правах прибережної держави, які є виключними. Здійснення природокористувачем свого права на використання природних ресурсів В(м)ЕЗ у межах, визначених відповідним дозволом, обумовлене біологічними особливостями цих ресурсів та спрямоване на підтримання сталого розвитку екосистеми Світового океану.
На користувачів природними ресурсами В(м)ЕЗ не поширюються вимоги чинного законодавства України щодо отримання дозволу на спеціальне використання водних живих ресурсів у межах природно-заповідного фонду України. Це обумовлено правовим статусом та режимом В(м)ЕЗ.
Підстави виникнення права природокористування у В(м)ЕЗ України характеризується наявністю не простого юридичного складу: окрім дозволу необхідною є наявність інших адміністративних актів – наприклад, рибальського талону (промислового квитка) та інше. П.20 Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства №1192 встановлює обов’язок капітанів суден для ведення промислу у В(м)ЕЗ України мати рибальські квитки за формою, затвердженою Державним департаментом рибного господарства України, а для ведення промислу в економічних зонах інших держав – також усі інші документи згідно з міжнародними договорами України. П.5.3. Правил промислового рибальства в басейні Чорного моря №164 містить більш жорсткі вимоги щодо юридичних підстав здійснення промислу у В(м)ЕЗ України у Чорному морі: у капітана риболовного судна повинні бути належно оформлені промисловий квиток, талон та журнал обліку вилучених водних живих ресурсів (промисловий журнал). Таким чином, це свідчить про наявність суттєвих суперечностей у змісті підзаконних актів щодо одного й того ж питання, але в даному випадку юридичну силу спеціального законодавства (з огляду на територіальну сферу дії – в межах Чорного моря) має дане Правило промислового рибальства в басейні Чорного моря №164. В цілому відповідна неузгодженість свідчить про необхідність чіткого визначення у чинному законодавстві України переліку документів, які є обов’язковими для здійснення рибогосподарської діяльності у В(м)ЕЗ України.
Част.1 п.8.14 Правил промислового рибальства в басейні Чорного моря №164 щодо права державних органів рибоохорони поновлювати адміністративні акти слід викласти в наступній редакції: “Призупиняти дії дозволів, промислових квитків, талонів шляхом їх вилучення у разі порушення користувачем вимог цих Правил, законодавства з питань охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, а також поновлювати дії дозволів, промислових квитків та талонів”. Хоча, на нашу думку, правову норму про поновлення дії адміністративних актів доцільніше було б виділити в окремий пункт цих Правил.
В цілому для правовідносин природокористування у В(м)ЕЗ властивим є пріоритет публічно-правового режиму регулювання цих суспільних відносин, що обумовлено суверенними природоресурсними правами прибережної держави у даній галузі та її першочерговою відповідальністю за якісний стан морського середовища В(м)ЕЗ і її природних ресурсів.
7. Забруднення В(м)ЕЗ – фізико-хімічна зміна складу її морського середовища, наслідком чого є зміна властивостей даного середовища до такого ступеня, коли виникає загроза стану навколишнього природного середовища, а також здоров’ю і життю людей.
З огляду на ст.194 Конвенції ООН з морського права, можливим є виділення наступних джерел забруднення В(м)ЕЗ:
1) викиди токсичних, шкідливих або отруйних речовин, особливо стійких речовин з атмосфери або їх захоронення (при цьому слід пам’ятати, що заборона захоронення у межах В(м)ЕЗ України відходів або інших матеріалів і предметів має загальнообов’язковий характер та стосується всіх відходів та матеріалів, незалежно від ступеня їх небезпечності);
2) забруднення з суден;
3) забруднення від установок, споруд і пристроїв, що використовуються під час розвідування і розробки природних ресурсів морського дна та його надр, а також забруднення від створення та використання штучних островів.
Суверенні права України з метою розвідування, розробки і збереження природних ресурсів В(м)ЕЗ та з метою управління ними, а також її юрисдикція щодо захисту і збереження морського середовища цієї зони обумовлюють відповідні повноваження компетентних державних органів України. Таким чином, охорона В(м)ЕЗ може розглядатися як форма природоохоронної діяльності прибережної держави.
В широкому значенні доцільним є вживання терміну „охорона В(м)ЕЗ” (в рамках даної дисертації досліджується екологічний аспект охорони В(м)ЕЗ), а у вузькому значенні щодо конкретних її природних ресурсів – „збереження природних ресурсів В(м)ЕЗ”. Охорона В(м)ЕЗ включає до свого змісту охорону її морського середовища та природних ресурсів. Вживання поняття „природний ресурс В(м)ЕЗ” як загальної еколого-правової категорії дає можливість вживати термін „охорона природних ресурсів В(м)ЕЗ”, який включає у себе раціональне використання, збереження та відтворення цих ресурсів. На В(м)ЕЗ як частину морського простору поширюються загальні засади комплексної системи правової охорони морського середовища в цілому. Це стосується, зокрема, правового регулювання забезпечення техніки безпеки при експлуатації морського транспорту, установок, споруд і пристроїв тощо.
Правове регулювання використання та охорони природних ресурсів В(м)ЕЗ буває просторове, видове та почасове. Інколи вони суміщаються, як, наприклад, в Угоді про збереження китоподібних Чорного моря, Середземного моря та прилеглої акваторії Атлантичного океану вiд 24 листопада 1996 року.
Правовий режим В(м)ЕЗ обумовлює обмеження приватної ініціативи громадян в природоохоронній справі. Участь громадян у збереженні природних ресурсів В(м)ЕЗ України на реалізацію ст.9 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” може мати місце щодо окремих водних живих ресурсів та, в основному, через громадські організації.
8. Відповідальність за правопорушення в сфері використання та збереження природних ресурсів В(м)ЕЗ, охорони В(м)ЕЗ передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Кримінальним кодексом України, а також Законом України “Про виключну (морську) економічну зону України” тощо. На відміну від Кодексу України про адміністративні правопорушення, у Законі України “Про виключну (морську) економічну зону України” поряд з відповідальністю фізичних осіб, передбачена відповідальність юридичних осіб.
9. Відносини, які складаються з приводу використання та збереження природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України в процесі чи внаслідок створення та використання штучних островів, установок і споруд у даній зоні, відносяться до предмета екологічного права України.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



1. Анашкин В.М. Конвенция ООН по морскому праву 1982 г. и некоторые вопросы режима морских пространств и международного судоходства // Актуальные проблемы советского и иностранного морского права: Сб. науч. трудов. – Ленинград: «Транспорт», 1986. - С.74–89.
2. Андрейцев В. Проблеми кодифікації законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки // Вісник Академії правових наук України. – 1999. - №4(19). – С. 122-132.
3. Бакрадзе Т.В. Международно-правовое регулирование использования живых ресурсов в открытом море: Автореф.дис… канд. юрид. наук: 12.00.10 / Ин-т г-ва и права АН СССР. – М., 1982. – 17 с.
4. Балюк Г.І. Правові аспекти забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки в Україні. – К.: Вид-во Київ. нац. ун-ту, 1997. - 196 с.
5. Барбашова Н. Різноманітні “фактори” екологічної безпеки // Право України. – 2000. - № 12. – С. 107-108.
6. Белов В.А. Основы учения о преимущественных правах // Вестник Московского Университета. Серия 11: Право. – 2001. – №6. – С. 37 - 54.
7. Боголюбов С.А. О праве, биоразнообразии и профессионализме // Журнал российского права. – 1999. - №9. – С. 58-68.
8. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я.Сухарева, В.Е.Крутских. – 2-е изд. – М.: Инфра-М, 2000. –
9. Бринчук М.М. О комплексном природопользовании // Экологическое право. - №5. – 2002. – С. 2- 7 .
10. Бринчук М.М. Экологическое право и российское государство // Сборник материалов научно-практических конференций «Экологическое право России» (Юбилейный выпуск. 1995-2004 г.г.). – Том 3. - М.: ТИССО. - 2004. - С. 40 – 46.
11. Бринчук М.М. Экологическое право: Учебник. – М.: Юристъ, 2005. – 670 с.
12. Вітовська І.В. Правове регулювання використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України: Автореф.дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Прикарпатський нац.-ний ун-т ім. В.Стефаника. – Харків, 2004. – 20 с.
13. Вовк Ю.А. Советское природноресурсовое право и правовая охрана окружающей среды. Общая часть. – Х.: «Вища школа». Изд-во при Харьковском ун-те, 1986. – 160 с.
14. Водний кодекс України вiд 6 червня 1995 року (зі змінами та доповненнями) // ВВР України. – 1995. - № 24. – Ст. 189.
15. Временное положение о порядке выдачи лицензий на комплексное природопользование, утвержденное приказом Минприроды РФ №273 от 23 декабря 1993 года // База данных Консультант Плюс: http://prof.consultant.ru/doc6989.html
16. Высоцкий А.Ф., Головатый С.П., Сапожников В.И., Амалян Н.Д. Охрана морской среды: правовые и экономические аспекты. – К.: Наук.думка, 1984. – 179 с.
17. Галятин М.Ю. Многонациональное достояние: идеологическая фикция или правовая реальность // Сб. статей «Экологическое право и рынок» / Отв. ред.: М.М. Бринчук, О.Л. Дубовик. – М.: РАН. Ин-т гос-ва и права. Ин-т научной инф-ции по обществ-м наукам, 1994. – С. 187-198.
18. Гертруда Люббе-Вольф. Основные характеристики права окружающей среды Германии // Государство и право. – 2000. - №11. - С. 89-94.
19. Геталова А.М. Особенности договорных отношений в области охраны окружающей среды. // Сборник материалов научно-практических конференций «Экологическое право России» (Юбилейный выпуск. 1995-2004 г.г.). – Том 2. - М.: ТИССО. - 2004. - С. 635-637.
20. Голиченков А.К. Охрана окружающей природной среды, обеспечение экологической безопасности, обеспечение рационального использования природных ресурсов: термины, содержание, соотношение // Сборник материалов научно-практических конференций «Экологическое право России» (Юбилейный выпуск. 1995-2004 г.г.). – Том 1. - М.: ТИССО. - 2004. -С. 121- 126.
21. Головатый С.П. 200-мильная экономическая зона в Мировом океане (международно-правовые проблемы) / Отв. ред. В.И. Сапожников. – К.: Наук. думка, 1984. – 168 с.
22. Григор’єва Т.В. Правове регулювання використання й охорони водних живих ресурсів: Автореф.дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Національна юридична академія України ім. Я.Мудрого. - Харків, 2005. – 20 с.
23. Гуреев С.А. Проблемы торгового мореплавания в экономи¬ческих зонах // Советское государство и право. – 1978. - № 8. - С. 109—111.
24. ДАТ „Чорноморнафтогаз” // Офіційний веб-сайт: http://blackseagas.chnggroup.com/ukr/
25. Декларація Ріо-де-Жанейро щодо навколишнього середовища та розвитку від 14 червня 1992 року (сист. номер: 995_455) // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
26. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року №55-ХІІ // ВВР УРСР вiд 31.07.1990. - 1990. - № 31. - Ст. 429.
27. Дергачова Ольга. Охорона природи як засіб збагачення // Офіційний веб-сайт міжнародного суспільно-політичного тижневика “Дзеркало тижня”: http://www.zn.kiev.ua - Субота, 19 - 25 Лютого 2005 року. - №6 (534).
28. Дмитриченко І.В. Розмежування морських просторів між прибрежними державами у міжнародному морському праві: теорія і практика: Автореф.дис... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Ін-т д-ви і права НАН України. – К. - 2003. – 16 с.
29. Довідник з питань міжнародного морського і військового права / Упорядники: Г.В.Варицький, Джим Вінтроп; Наук.ред. В.С.Семенова. – Сімферополь: Таврида, 2000. – 125с.
30. Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки вiд 24 грудня 2003 року (сист. номер: 643_205) // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
31. Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією (сист. номер: 642_003) вiд 2 червня 1997 року // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
32. Договір про заборону розміщення на дні морів і океанів та в його надрах ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення вiд 11 лютого 1971 року (сист. номер 995_385) // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
33. Дубовик О.Л. Административная ответственность за экологические правонарушения: предварительная оценка реформы законодательства // Экологическое право. – 2002. - №2. – С. 10-15.
34. Дубовик О.Л. Экологическое право в вопросах и ответах: учеб.пособие. – 2-е изд. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – 312с.
35. Дубовик О.Л., Кремер Л., Люббе-Вольфф Г. Экологическое право: Учебник. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 768 с.
36. Екологічне право України: Підручник / За ред. В.К. Попова і А.П. Гетьмана. – Х.: Право, 2001. – 480 с.
37. Елькин С. Проблемы определения объектов сохранения растительного мира как части биоразнообразия согласно законодательству Украины // Підприємництво, господарство, і право. – 2004. - №1. – С.66-70.
38. Ерофеев Б.В. Экологическое право: Учебник. – М.: Высшая школа, 1992. – 398 с.
39. Єрофеєв М.І. Питання кодифікації екологічного законодавства // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. – 2004. - №1. – С. 5-15.
40. Ефимова Е.И. Развитие института экологических прав и обязанностей в эколого-правовых исследованиях // Экологическое право. – 2004. - №2. – С.8-11.
41. Ефимова Е.И. Развитие эколого-правовой терминологии в эколого-правовых исследованиях // Экологическое право. – 2003. - №5. – С. 10-12.
42. Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів, затверджена Законом України від 22 березня 2001 року N 2333-III // ВВР України вiд 13.07.2001. - 2001. - № 28. – Ст. 135.
43. Закон України “Про виключну (морську) економічну зону України” від 16 травня 1995року №162/95-вр.// ВВР України. - 1995. – №21. - Ст.152.
44. Закон України "Про відходи" від 5 березня 1998 року N 187/98-ВР // ВВР України вiд 25.09.1998. - 1998. - № 36. - Ст. 242.
45. Закон України „Про власність” від 7 лютого 1991 року № 697-ХІІ // ВВР України. – 1991. - №20. – Ст.249.
46. Закон України “Про екологічну експертизу” вiд 9 лютого 1995 року №45/95-ВР // ВВР України вiд 21.02.1995. - 1995. - № 8. – Ст. 54.
47. Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” вiд 13 липня 2000 року № 1908-III // ВВР України вiд 20.10.2000 - 2000. - № 42. – Ст. 348.
48. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991року №1264-ХІІ// ВВР України. – 1991. - №41. – Ст.546.
49. Закон України “Про переВЕЗення небезпечних вантажів” вiд 6 квітня 2000 року №1644-III // ВВР України вiд 14.07.2000 р. – 2000. - № 28.- Ст. 222.
50. Закон України “Про Прикордонні війська України” вiд 4 листопада 1991 року №1779-XII // ВВР України вiд 14.01.1992. - 1992. - № 2. – Ст. 7.
51. Закон України „Про рослинний світ” від 9 квітня 1999 року № 591-ХІV // ВВР України. – 1999. - №22-23. – Ст.198.
52. Закон України “Про тваринний світ” від 13 грудня 2001року №2894-ІІІ // ВВР України. – 2002. - №14. – Ст.97.
53. Закон України “Про транспорт” вiд 10.11.1994 № 232/94-ВР // ВВР України вiд 20.12.1994. - 1994 р. - № 51. – Ст. 446.
54. Закон “Про Червону книгу України” вiд 7 лютого 2002 року № 3055-III // ВВР України вiд 26.07.2002 - 2002 р. - № 30. – Ст. 201.
55. Зведений текст Міжнародної конвенції ООН про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою вiд 27 листопада 1992 року (сист. номер: 995_839) // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
56. Земельне право України: Підручник / М.В. Шульга (кер.авт.кол.), Г.В. Анісімова, Н.О. Багай, А.П. Гетьман та ін.; За ред. М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
57. Інструкція про порядок видачі дозволів на добування (збирання) видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, форм клопотання та бланків дозволів на таке добування, затверджена наказом Мінприроди України від 1 лютого 1993 р. N 3 // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
58. Інструкція про порядок здійснення контролю за виконанням судноплавними компаніями України нормативних актів з питань безпеки судноплавства, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України 26 листопада 2004 року №1048 // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
59. Казанцев Н.Д. Правовая охрана природы в СССР. – М.: Изд-во «Знание», 1967. – 62 с.
60. Калинкин Г.Ф. Режим морских пространств. – М.: Юрид.лит., 1981. – 192 с.
61. Каракаш І. Право поділеної власності на природні ресурси у законодавстві України // Право України. – 2001. - №3. – С. 82-84.
62. Ковалев А.А. Конвенция ООН по морскому праву 1982 года и развивающиеся страны Африки // Актуальные проблемы советского и иностранного морского права. – Ленинград: Транспорт, 1986 г. – С. 38-52.
63. Кодекс України про адміністративні правопорушення вiд 7 грудня 1984 року (зі змінами та доповненнями) // ВВР України вiд 18.12.1984. – 1984. - № 51. – Ст. 1122.
64. Кодекс України про надра від 27 липня 1994 року (зі змінами та доповненнями) // ВВР України. – 1994. - № 36. – Ст. 340.
65. Колбасов О.С. Водное законодательство в СССР. – М.: Юр.лит., 1972. – 216с.
66. Колбасов О.С. Завещание экологам // Экологическое право. – 2001. - №3. – С.11.
67. Колбасов О.С. Основные направления правотворчества в области охраны окружающей среды // Советское государство и право. – 1981. - №3. – С. 69-77.
68. Колбасов О.С. Проблемы охраны окружающей среды в новой Конституции СССР // Советское государство и право. – 1978. - №5. – С. 21-29.
69. Колбасов О.С. Экологическая политика советского Союза // Советское государство и право. – 1982. - №3. – С. 77-85.
70. Коментар до Конституції України / Гол.ред. В.Ф. Опришко; Ред.кол. Л.Є.Горьовий, М.І. Корнієнко, Г.М. Омельяненко, М.О. Теплюк, Є.А.Тихонова, Є.В. Фесенко та ін. – К.: Ін-т зак-ва ВР України, 1996. – 376с.
71. Комплексна програма діяльності з припинення незаконного вилову риби іноземними суднами в територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні України на 2002-2006 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2002 року №1353 // Офіційний вісник України вiд 04.10.2002. - 2002. - № 38. - Стор. 5. – Ст. 1772.
72. Конвенція ООН з морського права. Прийнята 10 грудня 1982 року у Монтего-Бей на Ямайці. Ратифікована Законом України від 3 червня 1999 року №728-ХІV // ВВР України. - 1999. - №31. - Ст.254.
73. Конвенция об открытом море от 29 апреля 1958 года (сист. номер 995_180) // ВВС СССР. - 1962. - N 46.
74. Конвенция о территориальном море и прилежащей зоне от 29 апреля 1958 года (сист.номер 995_178) // ВВС СССР. - 1964. - N 43.
75. Конвенція про захист морського середовища району Балтійського моря від 9 квітня 1992 року (сист.номер 987_009) // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
76. Конвенція про захист Чорного моря від забруднення вiд 21 квітня 1992 року, Бухарест (сист. номер: 995_065). Ратифікована Постановою Верховної Ради України вiд 4 лютого 1994 року № 3939-XII // ВВР України вiд 07.06.1994 р. - 1994. - № 23. – Ст. 172.
77. Конвенція про запобігання забрудненню моря скидами відходів та іншими матеріалами вiд 29 грудня 1972 року (сист. номер: 995_127) // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
78. Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин. Прийнята 23 червня 1979 року у Бонні. Ратифікована Законом України від 19 березня 1999 року №535-XIV // ВВР України вiд 07.05.1999. - 1999. - № 18. – Ст. 154.
79. Конвенція про континентальний шельф вiд 29 квітня 1958 року (сист.номер 995_179) // ВВС СССР. - 1964. - N 28.
80. Конвенція про Міжнародні правила запобігання зіткненню суден на морі 1972 року вiд 20 жовтня 1972 року, м. Лондон // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
81. Конвенція про охорону біологічного різноманіття від 5 червня 1992 року, Ріо-де-Жанейро. Ратифікована Законом України вiд 29 листопада 1994 року №257/94-ВР // ВВР України. - 1994. – № 49. –Ст.433.
82. Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі вiд 19 вересня 1979 року, Берн. Ратифікована Законом України від 29 жовтня 1996 року № 436/96-ВР // ВВР України вiд 10.12.1996.- 1996. - № 50. – Ст. 278.
83. Конвенція про рибальство та охорону живих ресурсів відкритого моря вiд 29 квітня 1958 року // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
84. Кондратьєв Р., Гернего О. Принципи права та їх роль у регулюванні суспільних відносин // Право України. – 2000. - №2. – С. 43-45.
85. Конституція України від 28 червня 1996 року // ВВР України. - 1996. - №30. - Ст.141.
86. Конституція України: Науково-практичний коментар / В.Б. Авер’янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.; Ред.кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: Вид-во „Право”; К.: Концерн „Видавничий дім „Ін Юре””, 2003. - 808 с.
87. Концепція збереження біологічного різноманіття України, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1997 року №439 // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
88. Концепція охорони та відтворення навколишнього природного середовища Азовського і Чорного морів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998 року №1057 // Офіційний вісник України вiд 30.07.1998. - 1998. - № 28. - Стор. 77.
89. Концепція розвитку рибного господарства України, затверджена Постановою Верховної Ради України від 13 липня 2000 року №1885-ІІІ // ВВР України вiд 13.10.2000. - 2000 р. - № 41. – Ст. 344.
90. Корецкий В.М. Избранные труды: в 2-х кн. / Редкол. В.Н. Денисов (гл. ред.) и др. – Киев: Наук. думка, 1989. – Кн. 2. - 416 с.
91. Краснова М., Позняк Е. Правове забезпечення екологічної безпеки: Роль науково-правового фактора // Право України. – 2000. - № 5 – С. 49-51.
92. Кримінальний кодекс України вiд 5 квітня 2001 року (зі змінами та доповненнями) // ВВР України вiд 29.06.2001. – 2001. - № 25. – Ст. 131.
93. Куян І.А. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення: Автореф.дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України. – Київ, 2001. – 18 с.
94. Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть: Учеб. для студентов юрид.фак. и вузов. - 3-е изд. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 544с.
95. Малышева Н.Р. Гармонизация экологического законодательства в Европе. – К.: Видання фірми „КІТ”, 1996. – 234 с.
96. Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве. - 2-е изд. – М.: Юристъ, 2005. – 250 с.
97. Международное право: Учебник / Отв.ред. Ю.М.Колосов, В.И.Кузнецов. –2-е изд. - М.: Междунар. Отношения, 1998. – 624 с.
98. Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті, затверджена Наказом Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства аграрної політики України, Міністерства економіки України, Міністерства екології і природних ресурсів України від 27 березня 2001 року N 73/82/64/122 // Офіційний вісник України вiд 27.04.2001. - 2001. - № 15. - Стор. 261. – Ст. 681.
99. Методика розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затверджена Наказом Мінекобезпеки України вiд 18 травня 1995 року № 36 // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
100. Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів вiд 18 травня 1995 року, затверджена Наказом Мінекобезпеки України № 37 // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
101. Міжнародна конвенція ООН про створення Міжнародного фонду для компенсації шкоди від забруднення нафтою (Доповнення до Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1969 року) вiд 18 грудня 1971 року, Брюссель (сист. номер 995_807) // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
102. Міжнародна конвенція по запобіганню забрудненню з суден вiд 2 листопада 1973 року, Лондон (сист. номер 896_009). Ратифікована Постановою Кабінету Міністрів України вiд 21 вересня 1993 року № 771 // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
103. Міжнародна конвенція про стандарти підготовки, сертифікації персоналу риболовних суден та несення вахти 1995 року вiд 7 липня 1995 року, м. Лондон (сист. номер 995_707) // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
104. Міжнародна конвенція щодо втручання у відкритому морі у випадках аварій, які призводять до забруднення нафтою вiд 29 листопада 1969 року (сист. номер 995_049), Брюссель. Ратифікована Законом України вiд 04.07.2002 № 44-IV // ВВР України вiд 30.08.2002. - 2002. - № 35. – Ст. 260.
105. Міжнародна конвенція щодо регулювання китобійного промислу вiд 2 грудня 1946 року, Вашингтон (сист. номер 998_102) // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
106. Мовчан А.П. Международное морское право (основные положения): Учебное пособие. – М.: ИГП РАН, 1997. – 52 с.
107. Молодцов С. В. Правовой режим морских вод.— М.: Междунар. отношения, 1982. – 231 с.
108. Мунтян В.Л. Правова охорона природи Української РСР. – К.: Вид-во Київського ун-т, 1966. – 103с.
109. Наказ Міністерства транспорту України “Про затвердження Правил контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства” вiд 17 липня 2003 року № 545 // Офіційний вісник України вiд 16.04.2004. - 2004. - № 13. - Стор. 204. – Ст. 915.
110. Наказ Мінтрансзв'язку України “Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за виконанням судноплавними компаніями України нормативних актів з питань безпеки судноплавства” вiд 26 листопада 2004 року № 1048 // Офіційний вісник України вiд 31.12.2004. - 2004. - № 50. - Стор. 265. – Ст. 3304.
111. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / За заг.ред. В.В. Медведчука; Відп.ред. В.Г. Гончаренко; Наук.ред. П.Ф. Кулінич; Редкол.: Гетьман А.П., Гончаренко В.Г., Копиленко О.Л., Медведчук В.В., Погрібний О.О., Семчик В.І., Шемшученко Ю.С. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 654 с.
112. Носік В.В. Право власності на землю Українського народу: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
113. Передумови і фактори формування морської доктрини України: Зб. наук. пр. / Щипцов О.А.; Редкол.: Іванов В.О. (відп.ред.) та ін. – Севастополь: НАН МГІ, 1999. – 38 с.
114. Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України “Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку” від 27 липня 1995 р. N 554 // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
115. Перелік небезпечних властивостей та інструкцій щодо контролю за транскордонними переВЕЗеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затверджений Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 16 жовтня 2000 року N 165 // Офіційний вісник України вiд 24.11.2000. - 2000. - № 45. - Стор. 234. – Ст. 1955.
116. Петров В.В. Экологическое право России: Учебник для вузов. – М.: изд-во БЕК, 1995. – 557 с.
117. Планктон // Веб-сайт „Вікіпедія — вільна енциклопедія”: http://uk.wikipedia.org/wiki/Планктон
118. Планктон // Веб-сайт Службы тематических толковых слова рей „Glossary Commander”: http://www.glossary.ru/
119. Погорілко В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. Права та свободи людини і громадянина в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 52 c.
120. Подставкин М.С. Правовое регулирование эксплуатации живых ресурсов экономической зоны: Автореф.дис... канд. юрид. наук: 12.00.10 / Ин-т г-ва и права АН СССР.– М., 1981. – 24 с.
121. Положення про Державний департамент рибного господарства, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. N 1226 // Офіційний вісник України вiд 25.08.2000. - 2000. - № 32. - Стор. 205. – Ст. 1367.
122. Положення про Державний реєстр потенційно небезпечних об'єктів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. N 1288 // Офіційний вісник України вiд 20.09.2002. - 2002. - № 36. - Стор. 43. – Ст. 1694.
123. Положення про Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, затверджене Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України вiд 23 лютого 2004 року № 65 // Офіційний вісник України вiд 19.03.2004. - 2004. - № 9. - Стор. 65. – Ст. 539.
124. Положення про Державну екологічну інспекцію Азовського моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, затверджене Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 23 лютого 2004 року N 64 // Офіційний вісник України вiд 19.03.2004. - 2004. - № 9. - Стор. 55. – Ст. 538.
125. Положення про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, затверджене Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України вiд 27 липня 2004 року № 282 // Офіційний вісник України вiд 27.08.2004. - 2004. - № 32. - Стор. 309. – Ст. 2196.
126. Положення про Державну інспекцію охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства, затверджене Наказом Мінагрополітики України вiд 12 травня 2005 року № 198 // Офіційний вісник України вiд 10.06.2005. - 2005. - № 21. - Стор. 174. – Ст. 1165.
127. Положення про захист та збереження морського середовища в економічній зоні СРСР, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 15 червня 1985 року // СП СССР – 1985. – отд.1. - №22. – ст.112.
128. Положення про Зелену книгу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. N 1286 // Офіційний вісник України вiд 20.09.2002. - 2002. - № 36. - Стор. 38. – Ст. 1692.
129. Положення про контроль за транскордонними переВЕЗеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 р. N 1120 // Офіційний вісник України вiд 04.08.2000. - 2000. - № 29. - Стор. 107. – Ст. 1217.
130. Положення про Міжвідомчу комісію з екологічних питань Азовського і Чорного морів, затверджене Наказом Мінприроди України вiд 10 лютого 2004 року № 47 // Офіційний вісник України вiд 26.03.2004. - 2004. - № 10. - Стор. 429. – Ст. 647.
131. Положення про Міністерство аграрної політики України, затверджене Указом Президента України від 7 червня 2000 року N 772/2000 // Офіційний вісник України вiд 23.06.2000. - 2000. - № 23. - Стор. 24. – Ст. 933.
132. Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затверджене Указом Президента України від 10 лютого 2004 року N 176/2004 // Офіційний вісник України вiд 27.02.2004. - 2004. - №6. - Стор. 31. – Ст. 308.
133. Положення про моніторинг потенційно небезпечних об'єктів, затверджене Наказом МНС України від 6 листопада 2003 року N 425 // Офіційний вісник України вiд 09.01.2004. - 2003. - № 52. - том 2. - Стор. 610. – Ст. 2857.
134. Положення про охорону економічної зони СРСР, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 30 січня 1985 року // СП СССР – 1985. – отд.1. - №5. – ст.23.
135. Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів, затверджене Наказом МНС України від 18 грудня 2000 року N 338 // Офіційний вісник України вiд 09.02.2001. - 2001. - № 4. - Стор.345. – Ст. 164.
136. Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України вiд 10 серпня 1992 року № 459 // Урядовий кур'єр вiд 28.08.1992. - № 35.
137. Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті, затверджене Наказом Міністерства транспорту України від 20 листопада 2003 року N 904 // Офіційний вісник України вiд 09.01.2004. - 2003. - № 52. - Том 2. - Стор. 493. – Ст. 2844.
138. Понамарев И.С., Свининых Е.А. Правовое регулирование охраны морских живых ресурсов в США // Экологическое право. – 2003. - №5. – С.38-44.
139. Порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року N 483 // Офіційний вісник України вiд 26.04.2002. - 2002. - № 15. - Стор. 37. – Ст. 800.
140. Порядок здійснення державного моніторингу вод, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. N 815 // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
141. Порядок і правила проведення обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів переВЕЗення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час переВЕЗення небезпечних вантажів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2002 р. N 733 // Офіційний вісник України вiд 21.06.2002. - 2002. - № 23. - Стор. 37. – Ст. 1106.
142. Порядок і умови використання рибних та інших водних живих ресурсів виключної (морської) економічної зони України іноземними юридичними і фізичними особами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1999 року №1490 // Офіційний вісник України вiд 03.09.1999. - 1999. - № 33. - Стор. 145.
143. Порядок справляння компенсації за добування (збирання) видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, затверджений Наказом Міністерства хорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 14 червня 1999 року N 129 // Офіційний вісник України вiд 16.07.1999. - 1999. - № 26. - Стор. 152.
144. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля” вiд 10 грудня 2004 року №17 // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
145. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів риб та інших об'єктів водного промислу” вiд 19 січня 1998 року № 32 // Офіційний вісник України вiд 05.02.1998. - 1998. - № 3. - Стор. 175.
146. Постанова Кабінету Міністрів України “Про розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин і рослин, занесеним до Червоної книги України” вiд 1 червня 1993 року № 399 // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
147. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку і умов використання рибних та інших водних живих ресурсів виключної (морської) економічної зони України” №1490 від 13 серпня 1999 року // Офіційний вісник України вiд 03.09.1999. - 1999. - № 33. - Стор. 145.
148. Правила промислового рибальства в басейні Чорного моря, затверджені Наказом Державного комітету рибного господарства України від 8 грудня 1998 року №164 // Офіційний вісник України від 26.03.1999. – 1999. - №10. – Стор.99.
149. Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об’єктах України, затверджені Наказом Державного комітету рибного господарства України від 18 березня 1999 року №33 // Офіційний вісник України від 11.06.1999. – 1999. - №21. – Стор.209.
150. Правила реєстрації операцій зі шкідливими речовинами на суднах, морських установках і в портах України, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 10 квітня 2001 року N 205 // Офіційний вісник України вiд 15.06.2001. - 2001. - № 22. - Стор. 188. – Ст. 1022.
151. Право власності в Україні: Навч.посібник / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, О.А. Підопригора та ін. / За заг.ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.:Юрінком Інтер, 2000. – 816 с.
152. Природноресурсовое право и правовая охрана окружающей среды: Учебник / Под ред. В.В.Петрова. – М.: Юр.лит., 1988. – 512 с.
153. Проблеми права власності та господарювання у сільському господарстві: Монографія / Кол. авторів. Під ред. В.І. Семчика. – К.: Ін-т д-ви і пр. ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 216 с.
154. Проблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов / Под общ.ред. В.С. Нерсесянца. – М.: Норма, 2004. – 832 с.
155. Программа морского экологического образования „Живое Черное Море” // Веб-сайт: http://blacksea.orlyonok.ru/1.shtml
156. Протокол про збереження біорізноманіття та ландшафтів Чорного моря до Конвенції про захист Чорного моря від забруднення вiд 14 червня 2002 року, Софія (сист.номер 998_175) // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
157. Режим промислового рибальства в басейні Чорного моря у 2005 році, затверджений Наказом Мінагрополітики України від 11 квітня 2005 року №129 //Офіційний вісник України від 13.05.2005. – 2005. - №17. – Стор.195. – Ст.929.
158. Резолюція 1803 (XVII) Генеральної Асамблеї ООН „Невід’ємний суверенітет над природними ресурсами”, прийнята 14 грудня 1962 року // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
159. Резолюція А.741(18) "Міжнародний кодекс з управління безпечною експлуатацією суден та попередженням забруднення (Міжнародний кодекс з управління безпекою (МКУБ)", прийнята Асамблеєю ІМО 4 листопада 1993 року // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
160. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН „Невід’ємний суверенітет над природними ресурсами” від 14 грудня 1962 року (сист. номер: 995_819). // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
161. Резолюція, прийнята Конференцією Об'єднаних Націй з питань морського права "Гуманні способи забою морських тварин" 25 квітня 1958 року (системний номер 995_698) // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
162. Резолюція, прийнята Конференцією Об'єднаних Націй з питань морського права "Міжнародні конвенції про охорону рибних ресурсів" 25 квітня 1958 року (сист. номер 995_697) // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
163. Резолюція, прийнята Конференцією Об'єднаних Націй з питань морського права "Співробітництво у проведенні охоронних заходів" 25 квітня 1958 року (сист. номер 995_696) // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/.
164. Рекомендації парламентських слухань щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в Україні, затверджені Постановою ВР України вiд 20 лютого 2003 року № 565-IV // ВВР України. - 2003. - № 25. – Ст. 182.
165. Роз'яснення Вищого арбітражного суду “Про деякі питання практики призначення судової експертизи” вiд 11 листопада 1998 року № 02-5/424 // Вісник Вищого арбітражного суду - 1999. - № 1. - Стор. 85.
166. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища” вiд 27 червня 2001 року №02-5/744 // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
167. Романов В.И. Ответственность за вред, причененный объектам животного мира и среде их обитания // Экологическое право. – 2003. - №3. – С. 28-33.
168. Рябов А.А. Охрана права государственной собственности на природные ресурсы СССР / Науч. ред. Г.И. Курдюков. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1982. – 144 с.
169. Севрюков А.П. Собственность как объект уголовно-правовой охраны // Вестник Московского университета МВД России. – №.2.– 2004.– С.44-53.
170. Сейдзо Тадагава. Некоторые вопросы экологического права в современной Японии // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 1997. - №2. – С. 47-50.
171. Селіванов В. Розмежування і взаємодія публічного і приватного права в системі права України // Право України. – 1996. - №12. – С.31 – 33, 48.
172. Сиваков Д.О. Реабилитация как форма охраны земельних и водных ресурсов // Сборник материалов научно-практических конференций «Экологическое право России» (Юбилейный выпуск. 1995-2004 г.г.). – Том 3. - М.: ТИССО. - 2004. - С. 250-253.
173. Собственность граждан (Юридический справочник) / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К.: Генеза, 1997. – 552 с.
174. Стайнов Петко. Правовые вопросы защиты природы: Пер. с болг. Кикотя В.А. и Фоминой Л.П. / Под ред. с предисловием д.ю.н. Колбасова О.С. – М. Изд-во «Прогресс», 1974. – 350 с.
175. Тимчасова методика визначення очікуваних збитків від забруднення довкілля при транспортуванні небезпечних речовин та відходів, затверджена Наказом Мінекоресурсів України “Про затвердження Тимчасової методики визначення очікуваних збитків від забруднення довкілля при транспортуванні небезпечних речовин та відходів” вiд 15 травня 2001 року №181 // Офіційний вісник України вiд 29.06.2001. - 2001. - № 24. - Стор. 135. – Ст. 1083.
176. Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затверджений постановою КМ України від 28 вересня 1996 року №1192 // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
177. Тсумору Усияма. Теоретические проблемы системы компенсации за вред, причененный загрязнением окружающей среды, и влияние судебного процесса на проведение политики по ее охране / Перевод С.С. Беляева // Вестник Московского университета. Серия 11, Право. – 1997. - №2. – С. 50-62.
178. Угода між Урядом СРСР і Урядом Італійської Республіки про запобігання інцидентів на морі за межами територіальних вод вiд 30 листопада 1989 року, Рим (сист. номер 380_014) // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
179. Угода між Урядом СРСР та Урядом Канади про запобігання інцидентів на морі за межами територіальних вод вiд 20 листопада 1989 року, Москва (сист. номер 124_019) // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
180. Угода між Урядом СРСР та Урядом Королівства Нідерландів про запобігання інцидентів на морі за межами територіальних вод вiд 19 червня 1990 року, Москва (сист. номер 528_003) // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
181. Угода між Урядом СРСР та Урядом Королівства Норвегії про запобігання інцидентів на морі за межами територіальних вод вiд 1 жовтня 1990 року, Нью-Йорк (сист. номер 578_007) // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
182. Угода між Урядом СРСР та Урядом Федеративної Республіки Німеччина про запобігання інцидентів на морі за межами територіальних вод вiд 25 жовтня 1988 року, Москва (сист. номер 276_501) // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
183. Угода між Урядом СРСР та Урядом Французької Республіки про запобігання інцидентів на морі та за межами територіальних вод вiд 4 липня 1989 року, Париж (сист. номер 250_021) // Офіційний веб-сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
184. Угода між Урядом України і Урядом Республіки Туреччина про кордон економічних (морських) зон України і Республіки Туреччина вiд 30 травня 1994 року (сист. номер 792_008) // Офіційний сайт ВР України: http://portal.rada.gov.ua/
185. Угода про виконання положень Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права від 10 грудня 1982 року, які стосуються збереження транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб і управління ними вiд 4 грудня 1995 року, Нью-Йорк Ратифікована Законом України вiд 28 листопада 2002 року № 319-IV // ВВР України вiд 31.01.2003. - 2003. - № 5. – Ст. 38.
186. Угода про збереження китоподібних Чорного моря, Середземного моря та прилеглої акваторії Атлантичного океану вiд 24 листопада 1996 року, Монако (сист. номер 995_422). Ратифікована Законом України від 9 липня 2003 року N 1067-IV // ВВР України вiд 30.01.2004. - 2004. - № 5. – Ст. 31.
187. Указ Президента України “Питання Міністерства аграрної політики України” вiд 7 червня 2000 року № 772/2000 // Офіційний вісник України вiд 23.06.2000. - 2000. - № 23. - Стор. 24. – Ст. 933.
188. Указ Президента України “Про Положення про Державний комітет рибного господарства України” вiд 6 листопада 1997 року № 1250/97 // Офіційний вісник України. - 1997. - № 46. - Стор. 32.
189. Указ Президіуму Верховної Ради СРСР „Про тимчасові заходи по збереженню тваринних ресурсів та регулюванню рибальства в морських районах, які прилягають до узбережжя СРСР” від 10 грудня 1976 року // ВВС СССР.—1976.—№50.—Ст.728.
190. Указ Президіуму Верховної Ради СРСР „Про економічну зону СРСР” від 28 лютого 1984 року // ВВС СССР. — 1984.—№ 9.—Ст. 137.
191. Федеральный закон “О животом мире” от 24 апреля 1995 года №52-ФЗ // Собрание законодательства РФ. – 1995. - №17. – Ст.1462.
192. Федеральный закон “Об исключительной экономической зоне Российской Феде
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.