У нас уже 19133 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений


 






Название ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ОПОДАТКУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ СПЕЦІАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН В УКРАЇНІ
Количество страниц 242
ВУЗ ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. І.І. МЕЧНІКОВА
Год сдачи 2006
Содержание Вступ

Розділ 1 Правова сутність та значення спеціального правового режиму оподаткування у вільних економічних зон

1.1. Поняття, ознаки і сутність вільних економічних зон
1.2. Типи вільних економічних зон
1.3. Правова сутність і поняття спеціального режиму у ВЕЗ
1.4. Поняття, ознаки та сутність спеціального правового режиму оподатковування в ВЕЗ
1.5. Види спеціальних правових режимів оподатковування у ВЕЗ

Розділ 2 Аналіз правового режиму оподаткування у вільних економічних зонах в Україні

Підрозділ 2.1. Особливості правового режиму оподаткування на територіях спеціальних економічних зон
2.1.1. Особливості оподатковування у виробничих зонах
2.1.2. Особливий режим оподатковування в зовнішньоторговельних зонах
2.1.3. Аналіз спеціального правового режиму оподаткування у вільних економічних зонах – типу технопарк
2.1.4. Спеціальний режим оподатковування в інших спеціальних економічних зонах
Підрозділ 2.2. Особливості правового режиму оподаткування на територіях пріоритетного розвитку в Україні
2.2.1. Особливості правового режиму оподатковування на загальнодержавних територіях пріоритетного розвитку в Україні
2.2.2 Аналіз правового режиму місцевого оподаткування в Україні

Розділ 3 Особливі шляхи розвитку спеціального правового режиму оподаткування у ВЕЗ

3.1. Загальні положення
3.2. Концепція створення спеціального режиму оподаткування на території пріоритетного розвитку, що створюється місцевою владою
3.3 Розвиток спеціального режиму оподаткування у спеціальній економічній зоні типу – технопарк в Україні

Висновки
Список використаної літератури
Додатки

ВСТУП


Актуальність теми. Історичною подією для нашої держави стало прийняття Верховною Радою України 28 червня 1996 року Конституції України, стаття перша якої встановила: “Україна є суверенною, незалежною, демократичною, соціальною та правовою державою”.
Практика демократичних перетворень останнього десятиріччя не тільки в Україні, а й у всіх державах колишнього соцтабору показує, що при побудуванні громадянського суспільства та правової держави, формуванні реальної демократії особливе місце займає матеріальна база, відповідний розвиток та функціонування національної економіки.
В умовах реформування економічної системи України та побудови ефективно працюючої соціальної держави необхідно в дуже короткі терміни знайти рішення, що можуть принципово вплинути на стабілізацію ситуації та стимулювати модернізацію економічної системи. Важливе місце в подібній ситуації належить державному регулюванню.
Ефективне реформування економіки будь-якої держави, її структурна перебудова, якісне оновлення виробництва, становлення ринкової та соціальної інфраструктури неможливо без відповідних капіталовкладень, тобто без належного інвестування. Чим активніше інвестування, тим скоріше здійснюються ринкові зміни, забезпечуючи конкурентоспроможність національного виробника, що тягне успішну інтеграцію відповідної країни у світову економіку та суспільство.
Іноземні інвестиції визначають стан світового ринку капіталів, і є важливим джерелом фінансових ресурсів для різних держав світу. В конкурентній боротьбі за ці ресурси хоче брати участь і Україна, якій явно бракує внутрішніх джерел фінансування.
Як свідчить світовий досвід, стимулювати надходження іноземних інвестицій у дуже короткі терміни можливо шляхом створення особливих територіальних формувань у вигляді спеціальних (вільних) економічних зон. СЕЗ увійшли у світову господарчу практику і діють у різних країнах. Зараз у світі є від 600 до 2000 зон, але ж до цього переліку не можна віднести жодну українську, бо території, що в Україні, називають “спеціальними (вільними) економічними зонами” не відповідають вимогам, що висуваються до таких територій.
Однією із суттєвих умов створення ефективно діючої СЕЗ є створення сприятливих податкових умов для суб’єктів, що здійснюють тут господарчу діяльність. Тобто для таких суб’єктів фактично встановлюється спеціальний правовий режим оподаткування, який має суттєві відмінності від національного режиму оподаткування. Зазначений режим повинен відповідати специфічним умовам, що існують у відповідних регіонах і для відповідних суб’єктів.
Теоретичні розробки та аналіз існуючого в Україні досвіду встановлення правових режимів оподаткування на вищезазначених територіях фактично відсутні. При встановленні такого режиму в Україні розробники керувалися лише формально виконаним техніко-економічним обґрунтуванням, не беручи до уваги територіальні особливості, вже існуючий досвід формування подібних режимів, не використовуючи процедуру моделювання економічних процесів. При цьому іноді виникають проблеми із розбіжностями в проектах законодавчих актів (економічно обґрунтованих) і прийнятих законах, де депутатами були внесені деякі зміни або доповнення в процесі розгляду проекту. В Україні спеціальний правовий режим оподаткування, як правило, встановлювався за типовим зразком, при цьому змінювалися, як правило, лише ставки податків.
За останні роки вагомий науковий внесок у розробку проблем фінансового права, податкового права, встановлення та функціонування спеціального правового режиму у вільних економічних зонах зробили відомі вчені: Бандурка О., Воронова Л., Васильєв Л., Гашека Г., Гончарова І., Горбунов А., Долинський С.В., Долинський В.П., Дяченко Б.І., Жученко В., Захарченко В., Зельдина Е., Коблош М., Коновалюк В., Кожевников В., Костєрева Г., КрупаЛ., Кулік О., Кучерявенко М. Лапшин Ю., Лебедько С., Мамутов В., Махмудов В., Невгад Т., Панченко Г., Пила В., Рябченко О., Сімйон Б., Солодкий Р., Семенов Г., Тюббен А., Федулова Л., Чмирь Е., Чуприна О., Шеховцев А., Шуйбао Г., та ін. Напрацьовані ними теоретичні положення щодо встановлення, зміни та припинення існування спеціальних (вільних) економічних зон та особливих режимів функціонування на території таких зон методологічно можуть бути використанні у процесі дослідження проблем спеціального правового режиму оподаткування суб’єктів спеціальних (вільних) економічних зон.
Важливе наукове та практичне значення з удосконалення спеціального правового режиму оподаткування мають праці відомих вчених-юристів: БутовВ., Василенко В., Зельдина О., Ігнатов В., Крупа Л., Кучерявенко М., Лебедев М., Ляшенко В., Макогон Ю., Мамутов В., Пила В., Сюй Линь Ши, Франчук І. та інших. Разом з тим, системний аналіз наявних вітчизняних джерел свідчить про те, що їх роботи мають переважно загальний або вузькопрофесійний характер. Теоретико-методологічні основи створення та зміни такого режиму розглядаються епізодично, без науково-обґрунтованих висновків, комплексного підходу, рекомендацій і пропозицій, що повинні передувати прийняттю тих чи інших правових рішень із зазначених питань. Крім того, застосування спеціального правового режиму оподаткування потребує розробки понятійного апарату. Дискусійним, як у наукових колах, так і юристів-практиків є питання щодо змісту та правового механізму встановлення, реалізації та забезпечення застосування спеціального правового режиму оподаткування на територіях різних видів вільних економічних зон та територій пріоритетного розвитку в України, в тому числі щодо надання податкових пільг, як фактично скритої підтримки одних суб’єктів господарювання відносно інших і створення не конкурентного середовища.
Прийняття у березні 2005 року Верховною Радою України Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів” взагалі поставило питання щодо можливості існування спеціальних правових режимів оподаткування на територіях СЕЗ. Зазначеним нормативно-правовим актом внесено зміни до законів з питань оподаткування суб’єктів СЕЗ. Відповідно до зазначених нормативних актів СЕЗ не ліквідовано повністю, але оподаткування в них тепер здійснюється на загальних підставах. Здійснено це з порушенням порядку внесення змін до законів з питань оподаткування, всупереч нормам про захист прав та законних інтересів інвесторів.
28.10.2005 року Президент України прийняв Указ № 1513/2005 “Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні”, яким доручив Кабінету Міністрів України забезпечити запровадження у зв’язку із скасуванням Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” пільгового режиму інвестиційної діяльності компенсаційних механізмів для інвесторів, які працюють у спеціальних (вільних) економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності та сумлінно виконують умови договорів, укладених до прийняття зазначеного Закону.
Тобто фактично Президент визнав дії Уряду не ефективними в частині скасування пільг для суб’єктів господарювання, що сумлінно виконували інвестиційні договори та спричинили великі збитки бюджету країни, її інвестиційному статусу.
Проведенню таких масштабних непослідовних експериментів на території всієї держави повинен був передувати змістовний економічний аналіз господарської діяльності суб’єктів СЕЗ; визначення кількісних і якісних показників сплати податків до бюджетів всіх рівнів, а також спеціальних фондів; визначення економічних показників розвитку таких територій в цілому (населення, інфраструктура) тощо.
І вже на підставі вищезазначених показників необхідно було виявляти та визначати за єдиним критерієм ефективні та не ефективні діючі території, території на яких суб’єкти здійснюють зловживання своїм спеціальним статусом, незаконно його застосовують и вже на підставі такої інформації приймати правові заходи з урахуванням гарантування та захисту права власності будь-якого інвестору, який вже здійснює свою діяльність на території вільної економічної зони.
При цьому слід мати на увазі, що у зв’язку із виявленням конкретного правопорушника не слід знищувати його середу місцезнаходження, необхідно лише ізолювати його та застосувати до нього заходи відповідної юридичної відповідальності.
Наявність таких неузгодженостей, а то й відвертих розбіжностей у законодавчому досвіді регулювання таких правовідносин, недостатня розробленість теоретичних положень щодо встановлення, зміни, припинення та забезпечення функціонування спеціального правового режиму оподаткування, відсутність комплексних досліджень правових проблем з даної проблематики, не однозначна, не послідовна державна політика з цього питання свідчать про актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках забезпечення наукового супроводження законодавчого процесу, передбаченого основними положеннями Закону України “Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”, Концепції створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.1994р. № 167).
Деякі напрями досліджень дисертаційної роботи є складовою частиною досліджень у межах реалізації довгострокового проекту “Миколаїв – місто вільного підприємництва” (затвердженого рішенням Миколаївської міської Ради № 9/4 від 24.01.2003 року “Про Концепцію створення зони вільного підприємництва “Миколаїв – місто вільного підприємництва” та № 11/19 від 26.03.2003 року “Про затвердження етапів реалізації довгострокового проекту “Миколаїв – місто вільного підприємництва”, положень щодо умов здійснення підприємницької діяльності в місті”).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є спроба обґрунтування теоретико-методологічних засад та емпірико-методичних засобів комплексного аналізу до проблеми створення, реалізації та забезпечення функціонування спеціального правового режиму оподаткування суб’єктів спеціальних економічних зон в Україні.
Досягнення цієї мети передбачає постановку і вирішення наступних завдань:
- вивчення теоретичних та методологічних напрацювань з питань створення, функціонування спеціальних (вільних) економічних зон, зокрема з питань формулювання ознак, поняття, методологічних засад існування спеціальних економічних зон, їх видів тощо.
- розробка понятійного апарату, необхідного для комплексного відображення правового забезпечення встановлення та реалізації спеціального режиму оподаткування, принципів, функцій, методів, форм його побудови та застосування;
- розкриття сутності проблемних ситуацій з питань правового механізму створення ефективного спеціального правового режиму оподаткування, системи правових заходів щодо захисту економічних інтересів, права власності суб’єктів господарської діяльності, що здійснюють діяльність на території спеціальних економічних зон та держави, органів місцевого самоврядування в частині встановлення, зміни та припинення податкових пільг для суб’єктів господарювання як складової частини спеціального правового режиму в СЕЗ;
- визначення змісту механізму встановлення та застосування спеціального правового режиму оподаткування та чинників що впливають на стан такого режиму, дослідження правового статусу й обґрунтування значення ефективного діючого спеціального режиму оподаткування;
- аналіз існуючого в Україні досвіду встановлення та реалізації спеціального правового режиму оподаткування суб’єктів СЕЗ;
- визначення позитивних та негативних аспектів існування такого режиму, їх порівняльний аналіз;
- обґрунтування механізму встановлення спеціального правового режиму оподаткування на визначених територіях;
- визначення шляхів реформування існуючих спеціальних режимів оподаткування для суб’єктів спеціальних економічних зон;
- здійснення апробації запропонованих елементів механізму встановлення, зміни та припинення спеціального правового режиму оподаткування.
Об’єкт дослідження складають суспільні відносини у сфері створення, реалізації та забезпечення функціонування спеціальних правових режимів оподаткування, що застосовуються для суб’єктів на територіях спеціальних (вільних) економічних зон усіх типів в Україні.
Предметом дослідження є теоретичні й методологічні засади формування правової та економічної системи встановлення, зміни, реалізації, припинення та забезпечення застосування спеціального правового режиму оподаткування для суб’єктів на територіях спеціальних (вільних) економічних зон в Україні.
Теоретико-методологічні засади дослідження. Методологічною базою є сучасна теорія дослідження вітчизняних та іноземних вчених з проблем оволодіння знаннями щодо економічних функцій держави, як складової системи державного регулювання економічними процесами.
Механізм встановлення державного регулювання економічних процесів розглядається через призму взаємозв’язку та єдності теоретичних та практичних знань, змісту та форми, загального, особливого й одиничного.
Робота базується на використанні методів історичного, системного, формально-логічного, порівняльно-правового, соціологічного, статистичного, економіко-правового та системно-структурного аналізу.
За допомогою формально-логічного методу обґрунтовано принципи та сутність державного регулювання щодо створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон в частині встановлення спеціального режиму оподаткування для їх суб’єктів. Здійснено наукове опрацювання законодавчих актів та іншого правового матеріалу щодо дотримання при їх конструюванні методологічних засад і принципів теорії права, що дозволило виявити прогалини законодавчих актів, суперечності окремих їх положень та визначити шляхи і напрями удосконалення чинного законодавства з питань регулювання створення, реалізації та забезпечення функціонування спеціальних правових режимів оподаткування для суб’єктів спеціальних (вільних) економічних зон в Україні.
Історичний і порівняльно-правовий методи застосовувались при аналізі вітчизняних правових актів, законодавства зарубіжних країн і міжнародних правових актів з питань формування особливих режимів оподаткування та інтеграції української системи в міжнародну систему існування таких режимів на визначених територіях та об’єднання їх у великі міжнародні, тлумаченні таких базових понять, як “спеціальна (вільна) економічна зона”, “підприємницька зона та територія пріоритетного розвитку”, “спеціальний правовий режим оподаткування”, “офшорні зони”, “загальний режим оподаткування” тощо. Цей метод дав можливість сформувати ознаки зазначених та інших понять, що відображають наявні та бажані відносини із встановлення та функціонування спеціальних режимів оподаткування для суб’єктів спеціальних (вільних) економічних зон.
Методи системного та системно-структурного аналізу дозволили дослідити стан застосування наявних елементів спеціального правового режиму оподаткування як складової частини існуючої системи оподаткування та податкової політики в Україні в цілому. Визначено місце спеціального правового режиму оподаткування в системі створення особливих умов здійснення господарської діяльності у спеціальних (вільних) економічних зонах, а також у відносинах щодо виконання державою своїх економічних функцій. Шляхом соціологічного та статистичного методів дослідження визначено рівень існуючої державної податкової політики в країні в цілому і окремо відносно існування та створення спеціальних правових режимів оподаткування, а також позицію населення з даного приводу.
Емпіричну базу дослідження склали відомчі та міжвідомчі нормативно-правові акти, судова практика, інші матеріали Державної податкової адміністрації України, Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної митної служби, регіональні (місцеві) та власні дослідження, міжнародні угоди щодо встановлення, зміни та припинення існування спеціальних (вільних) економічних зон, інші матеріали з цього приводу Організації об’єднаних націй, інших міжнародних інституцій тощо.
Системний та логічний підхід є методологічною основою всієї дисертаційної роботи та використовуються для вирішення більшості завдань дослідження. Поглиблений аналіз проблем у сфері адміністративного і фінансового права, використання загальнонаукових методів і методів спеціальних наук дозволили всебічно розглянути наявні елементи спеціального правового режиму оподаткування, виявити недоліки у таких режимах та запропонувати нові підходи до формування комплексного спеціального режиму оподаткування, як при створенні спеціальної економічної зони на загальнодержавному рівні, так і на місцевому, шляхом створення території приоритетного розвитку.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дослідження є першим в Україні в якому проблема спеціального правового режиму оподаткування розглядається комплексно, в правовому аспекті та з визначенням перспектив удосконалення. У процесі розв’язання зазначеної проблеми в дисертації отримано такі найбільш суттєві наукові результати:
- визначено поняття, ознаки спеціального правового режиму оподаткування в системі особливого режиму економічної діяльності суб’єктів спеціальних (вільних) економічних зон в міжнародній практиці та в Україні;
- визначено залежність змісту спеціального правового режиму оподаткування від типу спеціальних (вільних) економічних зон;
- надано аналіз існуючим спеціальним правовим режимам оподаткування, що існують у світі на територіях вільних економічних зон в аспекті застосування такого режиму на території України;
- визначено співвідношення між спеціальним правовим режимом оподаткування, що застосовувався на територіях підприємницьких зон (території приоритетного розвитку в Україні) та спеціальних економічних зон в Україні;
- визначені основні проблеми встановлення та застосування спеціального правового режиму оподаткування на територіях спеціальних (вільних) економічних зон та їх особливості в Україні на територіях різних типів вільних зон;
- визначено шляхи подолання деяких проблем із урахуванням міжнародної та іноземної практики встановлення та функціонування таких режимів та існуючого в Україні законодавчого досвіду.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що деякі основні результати дослідження впроваджені у вигляді формування проектів нормативно-правових актів та враховані при складанні розділів програм заходів щодо розвитку підприємництва в регіоні. Зокрема, вони використані при створенні проекту Концепції реалізації довгострокового проекту “Миколаїв – місто вільного підприємництва”, проекту Закону України “Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про спеціальну економічну зону “Миколаїв”, при створенні проекту Програми розвитку малого підприємництва на території міста Миколаєва.
Розроблені підходи та рекомендації можуть бути використані для подальшого вивчення та вирішення питань щодо теоретико-правового забезпечення встановлення спеціальних правових режимів оподаткування у вільних економічних зонах та його запровадження як на місцевому рівні на прикладі міста Миколаєва, так і на всеукраїнському, а також у подальшій розробці теоретичних проблем у цій сфері; при вдосконаленні чинного законодавства, що визначає правовий статус суб’єктів спеціальних економічних зон; у навчальному процесі при вивченні таких дисциплін, як “Податкове право”, “Господарське право”, “Правові основи інвестиційної діяльності”, “Правові основи підприємницької діяльності”, “Міжнародне право”, “Адміністративне право” тощо.
Особистий внесок здобувача полягає в розробці теоретико-методологічних і правових засад формування системи, принципів, методів та форм необхідних для встановлення та реалізації спеціального правового режиму оподаткування суб’єктів спеціальних (вільних) економічних зон. Наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які вносяться на захист, одержані автором самостійно.
Апробація результатів дисертації. Деякі теоретичні та практичні положення дослідження оприлюднені автором на науково-практичних конференціях: “Молодь в юридичній науці” (Перші Всеукраїнські осінні юридичні читання студентів та аспірантів) (Хмельницький, 2002), “Проблеми історії та сучасного стану науки Української держави” (Миколаїв, 2002), “Могилянські читання – 2003” (Миколаїв - 2003), “Наукові дослідження в контексті історичних проблем” (Одеса-Миколаїв, 2003), “Ломоносов - 2003” (Москва, Російська Федерація) “Татіщевські читання: Актуальні проблеми науки та практики - 2004” (Тольятті Самарська область Російська Федерація), “Забезпечення екологічної безпеки - обов'язок Української держави” (Івано-Франківськ, 2004), “Молодь в юридичній науці”: Міжнародна наукова конференція молодих вчених “Треті осінні юридичні читання” (Хмельницький, 2004).
Крім того, деякі положення дисертаційного дослідження апробовані при обговоренні та прийнятті довгострокового проекту “Миколаїв – місто вільного підприємництва”.
Публікації. Основні положення та зміст дисертації відображено у 5 статтях, у збірниках наукових праць і наукових журналах загальним обсягом 2,5 друк. арк., а також надруковано 5 тез доповідей на наукових конференціях.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (167 найменувань). Повний обсяг дисертації 220 сторінок, з яких обсяг основного тексту 204 сторінок.
Список литературы ВИСНОВОК


Узагальнюючи результати наукового дослідження, можна сформулювати наступні висновки:
1. Правове регулювання функціонування спеціальних економічних зон в Україні здійснюється на підставі прийнятого парламентом у 1992 році Закону України «Про загальні принципи створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон в Україні» із змінами та доповненнями.
Сучасна спеціальна (вільна) економічна зона в світі - це територія держави, на якій встановлюються податкові, митні, фінансові пільги, а також пільги адміністративного характеру (скорочені масштаби державного втручання в економічні процеси) з метою розвитку (збільшення) експорту, залучення додаткових інвестиційних коштів для створення нових робочих місць і реструктуризації діючих підприємств.
Існує величезна кількість класифікацій СЕЗ. Але серед них можна виділити деякі, в тому числі закріплені законодавством і чинні на території України.
Це підприємницькі зони (території пріоритетного розвитку) – знаряддя регіональної політики, спрямоване на пожвавлення малого і середнього бізнесу в депресивних районах шляхом надання підприємцям свободи діяльності і значних фінансових пільг. Вільні економічні зони – це особливі території, які призначені служити місцем вкладення прямих іноземних інвестицій і є інструментом активізації експорту. Найважливішою відмінністю територій пріоритетного розвитку від вільних економічних зон в Україні є те, що вони не мають зовнішньоекономічної спрямованості, тобто не мають основною метою залучення зовнішньоекономічних фінансових ресурсів і не збільшують зовнішньоекономічних зв'язків.
Крім того, згідно чинного законодавства усі СЕЗ в Україні розділяються на зовнішньоторговельні зони, комплексні виробничі зони, науково-технічні зони, туристсько-рекреаційні зони, банківсько-страхові (офшорні) зони. Окремі зони можуть поєднувати в собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон, зазначених вище. Зараз за участю України, Румунії і Молдови планується створення міждержавної СЕЗ на Дунаї: Рени – Галац – Джурджулешти.
2. Основу механізму існування вільної економічної зони в світі складає особливий (спеціальний) режим економічної діяльності її суб'єктів, що складається, як правило, з пільгового митного, податкового, валютно-фінансового й організаційно-правового режиму.
Спеціальний правовий режим оподатковування – це особливий порядок регулювання відносин по сплаті податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які складаються в рамках визначеної території вільної економічної зони, що встановлюється стосовно до суб'єкта такої зони у визначеній сфері його діяльності, і який відрізняється від загального режиму саме пільговою спрямованістю регулювання, виявляється у всіх елементах його механізму через закріплення гарантій, пільг, форм державної підтримки, заборон і додаткових підстав юридичної відповідальності.
Зміст спеціального правового режиму оподаткування характеризується наданням визначених пільг і привілеїв по сплаті державних, місцевих податків, а також митному оподатковуванню, встановленню особливих правил обліку доходів та витрат та залежить від місця розташування, типу спеціальної (вільної) економічної зони тощо.
У світовій практиці, існують відносно альтернативні спеціальні правові режими оподатковування суб'єктів вільних економічних зон. Кожна держава при цьому має різні концептуальні підходи до вирішення такої важливої задачі як створення ефективного правового режиму оподатковування в СЕЗ. Різними державами обираються різні правові способи і методи обчислення і стягнення загальнообов'язкових платежів.
Усі держави світу можна умовно розділити на три великі групи, що відрізняються за рівнем оподатковування і державного контролю за комерційною діяльністю. Перша група – це традиційні високорозвинені промислові країни, друга група – це безподаткові країни (або адміністративні території), третя група – це країни (або адміністративні території), з пільговим оподатковуванням. Особливу роль у сфері оподатковування при цьому відводять офшорним зонам.
Якогось зразка при розробці спеціального правового режиму для вільних економічних зон не може і не повинно бути, тому що кожен режим повинен бути по-своєму унікальний, не схожий на іншій. Такий режим повинен встановлюватися стосовно до конкретних умов регіону, населення, що проживає на даній території, типу СЕЗ.
Але при цьому, не потрібно вважати, що якщо спеціальний правовий режим оподатковування встановлений, змінювати його не можна. Навпаки необхідно удосконалювати його в зв'язку з досвідом, що з'являється, вводити якісь нові положення, усувати непотрібні старі. При цьому потрібно максимально з боку держави у формі правових норм захистити інвестора. Наприклад, надавати йому право, у випадку зміни режиму самостійно вибирати режим із пропонованих і, у випадку, залишення старого застосовувати його протягом тривалого терміну (наприклад, 5 чи 10 років).
3. У кожному з регіонів України існували проблеми, пов'язані з реалізацією спеціального режиму оподатковування. Так у СЕЗ «Миколаїв», у зв'язку зі сформованими умовами необхідне було термінове внесення ряду змін у режим митного оподатковування операцій, здійснюваних суб'єктами цієї зони.
4. Особливий спеціальний правовий режим оподаткування існував на територіях технопарків в Україні. Він принципово відрізнявся від режимів оподаткування на території інших зон. По-перше, не існувало митної зони, митної інфраструктури. По-друге, пільги надавалися тільки відносно ввозу на митну територію України – на територію технопарків – в межах інвестиційних та інноваційних проектів окремих категорій товарів, які визначалися при їх реєстрації і не виготовлялися в Україні. По-третє, пільги надавалися зі сплати внутрішнього ПДВ та податку на прибуток, згідно яких суми цих податків повинні були накопичуватися на спеціальних рахунках і використовуватися для реалізації відповідного проекту та розвитку бази технопарків. При цьому він потребував реформування у деяких напрямках.
Першим може бути реорганізація концепції оподаткування суб’єктів шляхом перегляду діючого об’єкта, бази та ставок податків в межах існуючої системи оподаткування без зміни її основних принципів та положень. Тобто, зміни будуть стосуватися лише економічних показників, у зв’язку з якими у суб’єктів та у контролюючих органів виникає найбільше питань щодо застосування.
Тут необхідно розглядати спеціальний правовий режим оподаткування в аспекті існування різних суб’єктів науково-технологічної зони, а саме, це безпосередньо науково-дослідна установа (в тому числі вищий навчальний заклад), підприємство або установа, яка буде здійснювати виробництво наукомісткої продукції та безпосередньо технопарк в особі адміністрації зони.
Іншим шляхом реформування концепції спеціального правового режиму оподаткування у таких вільних економічних зонах може бути внесення суттєвих змін до системи оподаткування суб’єктів технопарків шляхом зміни принципів оподаткування, порядку розрахунку, сплати та стягнення окремих видів податків, змін бухгалтерського (в тому числі податкового обліку) суб’єктів такої вільної економічної зони.
Такий режим повинен відповідати інтересам як суб’єктів технопарку зокрема, так і технопарку в цілому, і при цьому не зачіпати великого об’єму прав власності держави та максимально спрощувати процедуру розрахунку, сплати, стягнення та контролю за сплатою податків і зборів (інших обов’язкових платежів).
Тобто, спеціальний правовий режим оподаткування у цьому випадку повинен мати такі особливості:
- суб’єктами, що можуть застосовувати такий режим можуть бути безпосередньо технопарки та їх учасники;
- при цьому перехід на застосування такого спеціального правового режиму оподаткування не повинен бути обов’язковим;
- всі існуючі податки згідно Закону України “Про систему оподаткування” повинні бути замінені єдиною ставкою одного податку, визначену економічним шляхом у відсотковому відношенні до грошових надходжень суб’єкта зони. Фактично такий податок повинен замінювати всі податки, крім оподаткування доходів громадян та нарахувань і утримань до фондів обов’язкового державного соціального та пенсійного страхування;
- при цьому обов’язково повинен залишатися податок на додану вартість;
- вивіз продукції, що була вироблена суб’єктами технопарку за межі митного кордону України (експорт) повинен проходити без сплати вивізного мита та інших платежів;
- ввіз устаткування та матеріалів без сплати будь-яких митних платежів також повинен бути дозволений, але тільки в тому випадку, якщо таких в Україні або немає, або вони не відповідають міжнародним стандартам якості;
- суб’єкти звільняються від плати за землю на територіях, де здійснюються такі дослідження або знаходяться дочірні підприємства;
- повинен існувати спрощений бухгалтерський облік;
- податкові стимули для інвестування не повинні відноситися до технопарків в цілому, а стосуватися конкретних проектів, які реалізуються протягом визначеного законом терміну;
- контролем за учасниками повинна займатися адміністрація технопарку і відповідати за повний і об’єктивний контроль таких учасників перед державою;
- крім того, режим може включати надання податкових кредитів зі сплати окремих податків і зборів до Державного бюджету і повинен встановлювати заборону займатися діяльністю, що не пов'язана з розробкою і продажем об'єктів інноваційної діяльності.
Необхідно створити єдиний нормативний документ (постанова Верховної Ради України) про концепцію формування спеціального правового режиму оподаткування на території вільних економічних зон науково-технологічного типу, який буде визначати обов’язкові умови спеціального правового режиму оподаткування, що буде застосовуватися у конкретних зонах, які будуть визначатися Урядом за участю науковців та суб’єктів господарювання.
5. Режим оподатковування, який було встановлено на ТПР в Україні, що створювалися на загальнодержавному рівні характеризувався, тим, що митне оподатковування було обмежене наданням пільг на ввіз устаткування, оснащення і комплектуючих до них, і лише в деяких випадках сировини і матеріалів, необхідних суб'єкту для реалізації інвестиційного проекту. При цьому товар, що вироблявся на ТПР вже знаходиться на митній території України. Інші пільги по оподатковуванню на ТПР, встановлювалися в залежності від пріоритетів розвитку і здійснення видів діяльності, спрямованих на збільшення зайнятості у відповідних регіонах.
Таким чином, в принципі податково-правовий режим кожної ТПР мав свої особливості, а значить був унікальним. Конкретний зміст встановлюється відповідно до потреб регіону.
6. На законодавчому рівні (ст. 16 Закону України „Про зайнятість населення”) встановлена можливість для місцевої влади створювати на визначених територіях, що знаходяться під їх юрисдикцією території пріоритетного розвитку, встановлюючи на них особливий правовий режим оподатковування. Хоча прямої вказівки на це в законі немає і робитиметься після того, як Кабінет Міністрів України визнає цю територію такою, де державою заохочується розвиток робочих місць.
Зміст спеціального правового режиму оподаткування, що можуть встановлювати органи місцевої державної виконавчої влади та місцевого самоврядування значно обмежений в порівнянні з територіями пріоритетного розвитку, що створювалися Верховною Радою України.
Компетенція в сфері оподаткування на місцевому рівні належить тільки органам місцевого самоврядування. Особливість цих зон полягає в тому, що резидентам зон пільги надаються по податках, що регулюються в рамках компетенції місцевих рад і тільки в межах сум, що відраховуються у встановленому порядку у визначений місцевий бюджет. При цьому може передбачатися, як обов'язкова зворотність усіх пільгових коштів, так і безповоротне надання пільг, але ж з обов’язковою консолідованою відповідальністю резидентів зони.
В Україні до компетенції органів місцевого самоврядування віднесено повноваження щодо встановлення розмірів та механізмів сплати місцевих податків і зборів, перелік яких визначено в Декреті Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки та збори”, єдиного та фіксованого податків для суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб.
Але в процесі практичного встановлення та реалізації органом місцевого самоврядування на відповідній території спеціального правового режиму оподаткування, як правило, виникає ключова проблема: відсутній об’єктивний та зрозумілий громадянам правовий механізм встановлення, зміни та припинення оподаткування місцевими податками та зборами.
Можливим шляхом подолання зазначених проблем в сфері встановлення спеціального правового режиму оподаткування на місцевому рівні є розробка єдиної прозорої правової процедури прийняття обґрунтованих рішень в сфері місцевого оподаткування і відстеження ефективності їх дії за участю різних зацікавлених сторін, та створення групи або органу, що коригуватиме увесь цикл впровадження місцевої податкової політики, в тому числі шляхом створення спеціального правового режиму оподаткування на відповідній території.
Перевірка проектів рішень у сфері оподаткування на їх наукову обґрунтованість та узгодженість таких рішень із громадськістю має проводитися за участю та координацією аналітичного органу, згідно процедури встановленої Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” і повинна бути обов’язковою. Санкцією за її невиконання повинна бути недійсність нормативно-правового акта прийнятого із порушенням процедури. Найприємнішою при цьому буде визначення органом місцевого самоврядування процедури згідно норм вищезазначеного Закону.
7. На територіях, де створюються вільні економічні зони різних типів, зі слаборозвинутою виробничою та іншою інфраструктурою, у тому числі транспортом, зв'язком, комунікаціями можливе встановлення такого режиму оподатковування, що сприяв би створенню і розвитку такої інфраструктури, і в першу чергу тієї що необхідна інвестору для нормального функціонування та реалізації його інвестиційного або інноваційного проекту.
Зміст такого особливого режиму повинен полягати в тому, що всі існуючі на такій території податки і інші загальнообов'язкові платежі замінюються на єдиний збір, що залежить від обороту суб'єкта. Кошти надходять безпосередньо у фінансово-кредитну установу зони для цільового використання цих грошей на потреби зони, створення і розвиток зональної виробничої та іншої необхідної інфраструктури.
Таким чином, в Україні існували і існують проблеми в процесі встановлення та реалізації та забезпечення застосування спеціального правового режиму оподаткування суб’єктів спеціальних (вільних) економічних зон. Проблеми, що виникають потребують негайного вирішення для створення нормальних умов для залучення інвестицій, в тому числі і іноземних, розвитку підприємництва та підвищення зайнятості населення на таких територіях в Україні.
8. Набрання чинності 31 березня 2005 року Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів” лише ускладнило вирішення зазначених питань. Так з 31 березня 2005 року втратило чинність одинадцять законів України, що вносили зміни до законів з питань оподаткування у зв’язку із створенням СЕЗ, територій приоритетного розвитку тощо. Крім того, внесено зміни до шістнадцятьох законів на підставі яких функціонували СЕЗ. Відповідно до зазначених нормативних актів СЕЗ не ліквідовано повністю, але оподаткування в них тепер здійснюється на загальних підставах, тобто діють умови загальні для всіх платників податків на території України.
Важливим є те, що внесення зазначених змін було здійснено із порушенням порядку внесення змін до законів з питань оподаткування, всупереч нормам про захист прав та законних інтересів інвесторів тощо.
Така позиція державної влади в Україні не припустима. По-перше, вона знищує довіру будь-якої працюючої особи до правового захисту, гарантій права власності та взагалі правового регулювання в нашій державі, а по-друге, лякає будь-якого інвестора, який мав думку про вкладення інвестиційних коштів на таких територіях в Україні, і тим більше того, який вже це зробив.
Такі заходи не можна застосовувати без належного економічного обґрунтування. В нашій країні СЕЗ фактично стали об’єктом політичного, а не економічного обговорення. Практично кожний політик (депутат Верховної Ради України, члени Уряду, Ради національної безпеки) мають свою думку з цього приводу, але ніяких економічних обґрунтувань, техніко-економічного аналізу щодо будь-якої СЕЗ не проводилося.
Таким значним діям влади повинен був передувати змістовний аналіз господарської діяльності суб’єктів СЕЗ; визначення кількісних і якісних показників сплати податків (інших обов’язкових платежів) до бюджетів всіх рівнів, а також спеціальних фондів; визначення економічних показників розвитку таких територій в цілому (населення, інфраструктура).
І вже на підставі вищезазначених показників необхідно виявити та визначити ефективні та не ефективні діючі території, території на яких суб’єкти здійснюють зловживання своїм спеціальним статусом, незаконно його застосовують и вже на підставі такої інформації приймати правові заходи з урахуванням гарантування та захисту права власності будь-якого інвестору, який вже здійснює свою діяльність на території вільної економічної зони.
При цьому порушники законодавства можуть бути не тільки в СЕЗ, а й в загальних умовах життєдіяльності людини, будь-якої господарської діяльності, але при цьому не знищують середу місцезнаходження порушника, а ізолюють самого порушника або застосовують до нього (порушника) заходи юридичної відповідальності.
Саме тому такі дії державних органів влади, як то Уряд (який розробляв проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів"), Парламент (який приймав вищезазначений закон) не припустимі та дискредитують державну владу України в цілому.
Результатом цього стало прийняття Президентом України 28.10.2005 року Указу № 1513/2005 “Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні”, яким доручив Кабінету Міністрів України забезпечити запровадження у зв’язку із скасуванням Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” пільгового режиму інвестиційної діяльності компенсаційних механізмів для інвесторів, які працюють у спеціальних (вільних) економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності та сумлінно виконують умови договорів, укладених до прийняття зазначеного Закону.
І тільки 12 січня 2006 року було прийнято Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”, яким через механізм цільового субсидування та фінансової підтримки проектів технологічних парків відновлено спеціальний правовий режим оподаткування в Україні для учасників технопарків. А стаття друга Розділу ІІІ цього закону встановила, що для інноваційних та інвестиційних проектів технологічних парків, спеціальний режим інноваційної діяльності яких припинений Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”, продовжується термін їх виконання на інтервал часу від 31 березня 2005 року до дня вступу у дію цього Закону. Проекти технологічних парків, зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2005 року, продовжують свою чинність з дня вступу в дію цього Закону на умовах, сформованих у цьому Законі.
Таким чином, держава все ж таки через рік після повного припинення спеціального правового режиму оподаткування відновила його для технопарків.








ЛІТЕРАТУРА:

1. Н.Д. Кейлин «Вольная гавань» // Большая Советская Энциклопедия в 30 томах. Том 5, 336 с.
2. Лемешко М. Свободные зоны не свободны от кризиса. – Деловые люди, 1994, № 3, 44 с.
3. Симадзаки Т., Исихори С. Свободные экономические зоны в капиталистических и развивающихся странах. М., 1989. – 96 с.
4. Семенов Г. Развитие свободных экономических и оффшорных зон // Российский экономический журнал № 11, 1993, с. 34 - 44.
5. Спеціальні економічні зони: світовий досвід та досвід України // Фондовий ринок № 32 від 31 серпня 2000 р.
6. Бабинцев В., Валтухин Х. Особые экономические зоны // Российский экономический журнал. – 1992. - № 2. – с. 117 – 124.
7. Экономическая теория: Учебник для Вузов – свободный рынок. / К. Ховард, Г. Журавлева, Н. Эриашвили. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997, 278 с.
8. Сіваченко І.Ю., Кухарська Н.О., Левицький М.А. Вільні економічні зони. Навчальний посібник. – К.: Дакор; Алеута., 2001. – 480 с.
9. Пила В.І., Чмир О.С. Спеціальні (вільні) економічні зони: теорія та практика: Навчальний посібник. – К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 1998. – 328 с.
10. Бобищев В.Г. Особая экономическая зона // Российский экономический журнал. – 1992. № 9.
11. Захарченко В.И. Одесский вариант: прошлое и будущее (о свободной экономической зоне) // Журнал ЭКО, 2000, № 6. С. 173 – 187.
12. А. Собакар Механізм правового регулювання, пов’язаний із спеціальними (вільними) економічними зонами в Україні // Право України 2001р., № 10.
13. Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон: закон України від 13.10.1992р. № 2673–ХІІ із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 50. – ст. 676.
14. Концепція створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.1994р. № 167
15. Указ Президента України «Про північно-кримську експерементальну економічну зону «Сиваш» № 497/95 від 30 червня 1995 року
16. Лебединец И.Н. Международно-правовые гарантии иностранных инвестиций: дис. … канд. юрид. наук.: 12.00.10. – М., 1997. – 200 с.
17. Крупа Л. В. Специальный режим предпринимательской деятельности в свободных экономических зонах Украины (комплексное исследование): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. – Х., 2000. – 211 с.
18. ANNEX E.3 Annex concerning customs warehouses for International Convetion on the simplification and harmonization of Customs procedures (with annexes E.3, E.4 and E.5). Concluded at Kyoto on 18 may 1973. – vol. 950, № 13561, p. 269 – 342.
19. Степанов Ю.С. Свободные экономические зоны в СССР. М., Знание. 1990. – 106 с.
20. Шумилов В.М. Международное публичное экономическое право. Учебное пособие. М.: НИМП, 2001, 288 с..
21. ст. 9 Конституції України від 28.06.1996р. // Відомості Верховної Ради України 1996, № 30, ст. 141.
22. Статья 2 Проекта Федерального закона Российской Федерации "Об основах создания, функционирования и ликвидации свободных экономических зон в Российской Федерации". Электронная правовая система Гарант.
23. ст. 1 Закону України «Про загальні засади створення та функціонуваня спеціальних (вільних) економічних зон» від 13.10.1992р. № 2673 – ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 50. – ст. 676.
24. Гаврилюк О., Румянцев Л. Економічна інтеграція в сучасному світі. – К.: Наук. думка. – 1999. – 100 с.
25. Харченко Ю.В. Классификация СЭЗ // Проблемы создания и функционирования специальных (свободных) экономических зон в Харькове. Тезисы докладов международной научно-практической конференции 3 – 5 июля 1993. – Харьков. – 1993. – 21-23 с.; Кузнецов А. Особенности свободных экономических зон в СССР // Вопросы экономики. – 1991. - № 10, 107 – 114 с.; Корнейчук Н. Специальные экономические зоны: опыт и перспективы // Вопросы экономики. – 1991. - № 10. – 107 – 114 с.
26. Ивченко В.В., Самойлова Л.Б., Свободные экономические зоны в зарубежных странах и России: Учебное пособие / Под ред. Проф. В.В. Ивченко. – Калининград: Янтарный сказ, 1999, - 168 с.
27. Пила В.І. Чмир О. С. Особливі територіально-господарські утворення: СЕЗ і ТПР: Навч. Посібник / - Київ. держ. торг-екон. ун-т., Хмельницький, ХІУП, 2000. – 312 с.
28. ст. 16 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991р. № 803-XII із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України 1991, № 14, ст.170
29. Оксана Опрышко. Плохая наживка // Бизнес № 23 (490) от 10.06.2002.
30. ст. 3 Закону України «Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13.10.1992р. № 2673-ХII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 50. – ст. 676.
31. Прангишвили И.В., Пащенко Ф.Ф., Степановская И.А. Технополисы: состояние и перспективы / РАН. Ин-т пробл. упр. – Препринт. – М., 1996. – 63с.
32. Свободные экономические зоны: опыт России. Сборник обзоров (ответ. ред. Л.А. Зубченко) // серия: экономические и социальные проблемы современной России. ИНИОН РАН, Москва 1997г. № 4, 46 с.
33. Guy I. A look at Aston science Park // Technovation. – Amsterdam, 1996. – Vol. 16, № 5. – р. 217 – 218.
34. Газета Деловая Одесса № 19 від 12.09.2003 р.
35. СЭЗ в Одесской области – перспективы развития // Украинская инвестиционная газета, 1999. - № 20.
36. Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов. Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА М, 1998. – 570 с.
37. Лариса Крупа К вопросу о юридическом содержании понятия специальный правовой режим // Предпринимательство. Хозяйство. Право. 2001 г. № 2, 12 - 14 с.
38. Оподаткування зовнішньоекономічної діяльності в Україні: Навч. посіб. Для студ. вищ. навч. закл. / За заг. ред. М.Я. Азарова. – К.: ДІЯ, 2000. – 320 с.
39. стаття 5, 185 та глава 36 Митного Кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-IV // Відомості Верховної Ради України, 2002, № 38-39, ст. 288
40. ст. 24 Закону від 16 квітня 1991 року № 959-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. № 29, ст. 377
41. Лариса Крупа Содержание специального режима в СЭЗ Украины (концептуальный подход) // Предпринимательство. Хозяйство. Право. 2001 г. № 9, 8 – 10 с.
42. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник. – Харьков: Консум, 1998. С. 448.
43. ст. 12 Закону України «Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13.10.1992р. № 2673 – ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 50. – ст. 676.
44. Бізнес № 23 (490), 10 червня 2002 року, 9 с.
45. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці. – Ірпінь, Академія державної податкової служби України, 2001. – 362 с.
46. Курс финансового права. Составил Д. Львов. Казань, 1888, 287 с.
47. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності в Закарпатській області” від 24.12.1998 року № 357-XIV // Відомості Верховної Ради України, 1999, № 7, ст.51.
48. ст. 6 Закону України «Про систему оподаткування» від 18.02.1997 року № 77/97-ВР із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України 1997, № 16, ст.119
49. Пинзеник В. Возможен ли в Украине стабильный экономический рост? // Зеркало недели. – 08.04.2000г. - № 14 (287). – 8 с.
50. Закон України «Про систему оподаткування» № 1251 – ХІІ від 25.06.1991р. із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 39, ст. 510
51. Митний Кодекс України від 11 липня 2002 року № 92-IV із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України, 2002, № 38-39, ст. 288.
52. п. 3 Розпорядження Голови Миколаївської обласної державної адміністрації «Про забезпечення функціонування спеціальної економічної зони „Миколаїв” від 15 січня 2001р. № 10-р // Нормативні акти, які регулюють діяльність суб’єктів СЕЗ „Миколаїв”, Миколаївська обласна державна адміністрація, м. Миколаїв 2001р.
53. Бухгалтерський облік в Україні. Навчальний посібник. Нормативно-практичні матеріали. За ред. Р.Л. Хом’яка. – Львів: Національний університет “Львівська політехніка” (інформаційно-видавничий центр “ІНТЕЛЕКТ +” Інституту післядипломної освіти) “Інтелект – Захід”, 2001. – 728 с.
54. Наказ Міністерства фінансів від 31.12.99р. № 318 із змінами та доповненнями.
55. Закон України № 334/94-ВР від 28.12.1994р. в редакції закону № 283/97-ВР от 22.05.97 із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України, 1997, № 27, ст.181
56. Хозяйственное право: Учебник / В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменский, К.С. Хахулин и др.; Под ред. Мамутова В.К. – К.: Юринком Интер, 2002. – 912 с. – Библиография с. 897 – 899.
57. Горбунов А.Р. Оффшорный бизнес и создание компаний за рубежом /Под ред. Р.Т. Юлдашева/ - М.: Издательский центр «Анкил», Изд-кий дом «ИНФРА-М», 1997. – 160 с.
58. А.Н. Козырин. Налоговое право зарубежных стран: вопросы теории и практики. М., 1993, 246 с.
59. Камарницький І.Ф. Стринадко Р. Вільні економічні зони Китаю // Організаційно-економічне забезпечення функціонування локальних (точкових) вільних економічних зон в Україні (наукові доповіді) м. Чернівці 2 – 4 квітня 1996 р. (під ред Школа І.М.) С. 114 – 116.
60. Украинская инвестиционная газета № 20, травень 1999.
61. Закон от 16.12.1992г. № 1016-12 с изменениями и дополнениями // Ведомости Верховного Совета Республики Киргизстан. – 1993. - № 3. – ст. 90.
62. ст. 12 Закон «О свободных экономических зонах в Республике Киргизстан» от 16.12.1992г. // Ведомости Верховного Совета Республики Киргизстан. – 1993. - № 3. – ст. 90.
63. Федеральный Закон РФ «О Центре международного Бизнеса «Ингушетия» от 30.01.96 № 16-ФЗ // Собрание Законодательства РФ, 05.02.96, № 6, ст. 491
64. А. Амбарцумов и С. Стерлигов 1000 терминов рыночной экономики. М., 1993, 195 с.
65. Большой энциклопедический словарь. 2-е изд., перераб. И доп., М.: Большая Российская Энциклопедия. 1998, 1456 с.
66. Игнатов В.Г., Бутов В.И. Свободные экономические зоны. М.: Ось-89, 1997, 192 с.
67. Данько Т.П., Окрут З.М. Свободные экономические зоны: Учебное пособие // РЭА им. Г.В. Плеханова. М.: ИНФРА-М, 1998, 168 с.
68. ДС ЭКСПРЕСС, ИНК. Оффшорные фирмы в международном бизнесе: принципы, схемы, методы. М., 1997, 368 с.
69. Даукаев И.М. как создать собственную компанию в зонах льготного налогообложения: И.М. Даукаев «Юридическая фирма». 1995, «Информ право». 1995, 162 с.
70. Хейнсоо Э. Еще раз о странах без налогов и с льготным налоговым режимом // Мировая экономика и международные отношения. 1995. № 2.
71. Данилюк Я. В. Островные цитадели оффшорного бизнеса // Свободные экономические зоны стран с переходной экономикой: [Сб. науч. тр.] / Е.В. Савельев и др. (ред.); Тернопольская академия народного хозяйства. – Тернополь: Економічна думка; Львів: Діло Лтд; 1998. – 168 с.
72. Чубарь А. Правовые аспекты создания и функционирования специальной экономической зоны «Славутич» // Бизнес. – 28 декабря 1998г. - № 52 (311). – 101 – 105 с.
73. Урядовий кур’єр. – 1999. - № 120 – 121. –13 – 15 с.
74. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку звільнення від обкладення ввізним митом та податком на додану вартість устаткування, оснащення, та комплектуючих до них (крім підакцизних товарів), які ввозяться в Україну суб'єктами СЕЗ "Славутич" для потреб власного виробництва, пов’язаного із реалізацією інвестиційного проекту» від 15 березня 1999 р. № 396.
75. наказ ДПАУ «Про затвердження Порядку визначення прибутку, отриманого від реалізації інвестиційних проектів суб’єктами спеціальної економічної зони «Славутич», та складання відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності» № 528 від 22.07.99р. зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 серпня 1999 р. за № 529/3822.
76. ст. 9 Закону України «Про спеціальну економічну зону „Миколаїв” від 13.07.2000р. № 1909 – III із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України, 2000, № 42, ст. 349.
77. ст. 217, 218 Митного Кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-IV // Відомості Верховної Ради України Відомості Верховної Ради України, 2002, № 38-39, ст. 288.
78. Перелік пріоритетних видів економічної діяльності на територіях пріоритетного розвитку Житомирської, Чернігівської областей, м. Шостки Сумської області, на території СЕЗ „Миколаїв”, де встановлено спеціальний режим інвестиційної діяльності, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2000р. № 1175
79. ст. 6 Закону України «Про спеціальну економічну зону „Миколаїв” від 13.07.2000р. № 1909 – III із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України, 2000, № 42, ст. 349.
80. Газета “Бизнес” № 23 (490), 10 червня 2002, 9 с.
81. Закон України «Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» від 24.12.1998р. № 356-XIV // Відомості Верховної Ради України, 1999, № 7, ст.50.
82. п.1. Порядку визначення переліку товарів та інших предметів (крім підакцизних товарів), у разі вивозу яких з митної території України на територію підприємств суднобудівної промисловості та їх обігу в межах СЕЗ „Миколаїв” по міжзаводській кооперації ввізне мито не сплачується, а ПДВ сплачується по нульовій ставці, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. № 1901.
83. Відомості Верховної Ради України, 1995, № 4, ст. 28.
84. Указ Президенту України «Про СЕЗ „Миколаїв» від 28 червня 1999р. № 758/99.
85. п. 1 Постанови Верховної Ради України «Про проект Закону України о СЕЗ «Миколаїв» від 8 липня 1999 року № 886-XIV.
86. ст. 3 Закону України «Про ПДВ» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України, 1997, № 21, ст.156.
87. п. 1 ст. 9 Закону України Закону України «Про спеціальну економічну зону „Миколаїв” від 13.07.2000р. № 1909 – III із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України, 2000, № 42, ст. 349.
88. наприклад, ст. 12 Закону України «Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» від 24.12.1998р. № 356-XIV // Відомості Верховної Ради України, 1999, № 7, ст.50; ст. 9 Закону України «Про спеціальну економічну зону „Миколаїв” від 13.07.2000р. № 1909 – III // Відомості Верховної Ради України, 2000, № 42, ст. 349.
89. наказ ДМСУ “Про затвердження Порядку прийняття Держмитслужбою об’єктів митної інфраструктури на територіях спеціальних економічних зон, на яких запроваджується режим спеціальної митної зони (спеціальний митний режим)” № 579 від 19.10.2000г., зареєстр. в Мін. юстиції від 09.11.2000р. за № 792/5013.
90. Закон України «Про спеціальну економічну зону Закарпаття» від 22.03.2001р. № 2322-ІІІ // Відомості Верховної Ради України, 2001, № 23, ст. 111
91. ст. 18 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 року № 2097-XII // Відомості Верховної Ради України 1992, № 19, ст.259.
92. п. 4.4. ст. 4 Тимчасового порядку митного оформлення вантажів, що переміщуються через межі території спеціальної економічної зони «Донецьк», затв. наказом Державної митної служби України № 221 від 28.03.2001р.
93. п. 1.19. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р. в редакції закону № 283/97-ВР від 22.05.97 із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України, 1997, № 27, ст.181.
94. Лист ДПАУ “Щодо оподаткування підприємства, як суб’єкта спеціальної економічної зони “Закарпаття” № 1170/6/15-0216 від 09.03.2000р.
95. Закон України «Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» від 24.12.1998р. № 356-XIV // Відомості Верховної Ради України, 1999, № 7, ст. 50.
96. Галицкие контракты 1999 год апрель, № 14.
97. Указ Президента України «Про економічний експеримент «Яворів» від 27.03.98р. № 229/98.
98. Урядовий кур’єр. – 1999. - № 30. – с. 9 – 10.
99. Яворівщина – ворота в Україну // Урядовий кур’єр. – 20 квітня 1999. с. 5.
100. ст. 6 Закону України «Про економічний експеримент «Яворів» // Урядовий кур’єр. – 1999. - № 30. – с. 9 – 10.
101. Закон України «Про спеціальну економічну зону «Порто-франко» на території Одеського морського торговельного порту» // Урядовий кур’єр. – 2000. - № 87. – с. 3 – 7.
102. Закон України «Про спеціальну економічну зону „Рені” // Урядовий кур’єр. – 2000. - № 87. – с. 1 – 3.
103. Закон України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальній економічній зоні „Порт Крим” в Автономній Республіці Крим” від 21.12.2000р. № 2189-III // Відомості Верховної Ради України, 2001, № 9, ст.40.
104. ст. 1 Закону України «Про операції із давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15 вересня 1995 року № 327/95-ВР із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України, 1995, № 32, ст.255.
105. ст. 6 Закону України «Про спеціальну економічну зону «Порто-франко» на території Одеського морського торговельного порту» // Урядовий кур’єр. – 2000. - № 87. – с. 3 – 7.
106. п. 7 Порядку обчислення прибутку суб’єктів спеціальної економічної зони «Порто-франко», отриманого від реалізації інвестиційного проекту, затв. наказом ДПАУ № 259 від 24.05.2000р., зареєстр. в Мін. юстиції від 06.06.2000р. за № 337/4558.
107. ст. 15 Закону України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальній економічній зоні „Порт Крим” в Автономній Республіці Крим” від 21.12.2000р. № 2189-III // Відомості Верховної Ради України, 2001, № 9, ст.40.
108. наказ № 266 від 29.05.2000р. «Про затвердження Порядку визначення прибутку суб’єктів СЕЗ «Рені», отриманого від реалізації інвестиційного проекту» зареєстр. в Мін. юстиції від 06.06.2000р. за № 336/4557.
109. Указ Президента України «Про спеціальну економічну зону „Інтерпорт Ковель” // Урядовий кур’єр. – 1999. - № 158 – 159. – с. 5 – 7.
110. Свободные экономические зоны: опыт России. Сборник обзоров (ответ. ред. Л.А. Зубченко) // серия: экономические и социальные проблемы современной России. ИНИОН РАН, Москва 1997г. № 4, 50 с.
111. Евсеенко А.В., Зверев В.С. Унтура Г.А. Технопарки и технополисы // Евсеенко А.В., Зверев В.С., Унтура Г.А. Интеграционные процессы в экономике региона/ Ответ. ред. Кулешов В.В.; РАН. Сиб. Отд. Ин-т экон. и организации пром. производства. – Новосибирск, 1996. –107 – 129 с..
112. Вільні економічні зони: Міжнародні аспекти / Центр транснаціональних корпорацій ООН; переклад з англ.. Я Войтка, О. Білкуна. – К.: Дніпро, Основи, 1993. – 447 с.
113. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків „Полупровідникові технології та матеріали, оптоелектроника та сенсорна техніка”, “Інститут електрозварки імені Е.О. Патона”, “Інститут монокристалів» // Урядовий кур’єр. – 1999. - № 162. – с. 5 – 7.
114. Закон України „Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків” із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України, 1999, № 40, ст. 363.
115. постанова Верховної Ради України „Про Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України” від 13 липня 1999 року № 916-XIV // Відомості Верховної Ради України, 1999, № 37, ст. 336.
116. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України, 1997, № 21, ст.156.
117. Постанова Кабінету Міністрів України «Про відкриття спеціальних рахунків технологічними парками та затвердження Порядку зарахування сум податків на спеціальні рахунки і їх використання технологічним парком» від 26.06.2000р. № 1018.
118. інформація Центру “ЛИГА” // Інтернет.
119. Газета Дзеркало тижня № 12 (437) 2003 р.
120. www.sta.gov.ua - офіційний Інтернет-сайт Державної податкової адміністрації України.
121. постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок укладання договорів про спільну діяльність щодо виконання інвестиційних та інноваційних проектів” від 14.12.2001 р. № 1691.
122. Цивільний кодекс України від 18.11.2003 р., що набрав чинності з 01.01.2004р.// Відомості Верховної Ради України, 2003, №№ 40-44, ст. 356.
123. Порядок ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи затвердженого наказом ДПА України від 16.01.98 р. № 24 та зареєстрованого в Мінюсті України 03.02.98 р. за № 62/2502.
124. Інструкція про порядок обліку платників податків”, затверджена наказом ДПА України від 19.02.98 р. № 80 та зареєстрованої в Мінюсті України 16.03.98 р. за № 172/2612.
125. Наказ ДПА України від 30.05.97 р. № 166, зареєстрований в Мінюсті України 09.07.97 р. за № 250/2054 “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання” зі змінами, внесеними наказом ДПА України від 18.04.2001 р. № 170, зареєстрованим в Мінюсті України 14.05.2001 р. за № 412/5603.
126. Константин Смирнов “Инновационная вырубка” // Газета “Бизнес”, № 9, 03 березня 2003.
127. лист ДПАУ від 27.12.2001 року № 17845/7/15-1117.
128. п. 2 Указу Президента «Про економічний експеримент „Курортополіс Трускавець» № 199/98 від 18.03.98р.
129. Урядовий кур’єр. – 1999. - № 64. – с. 10.
130. Декрет Кабінету Міністрів від 23 травня 1993 року № 56-93 із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України, 1993, № 30, ст.336
131. Закон України від 24.12.1998 року № 357-XIV // Відомості Верховної Ради України, 1999, № 7, ст.51.
132. Наказ ДПАУ № 61 від 01.02.99 року “Про порядок обчислення прибутку діючого підприємства, що розташовано на території Закарпатської області, отриманого від інвестування в його реконструкцію або модернізацію, яка звільнюється від оподаткування» зареєстр. в Мін. юстиції 12.02.1999 г. за № 96/3389.
133. Закон України № 970-XIV від 15 липня 1999 // Відомості Верховної Ради України, 1999, № 38, ст.351.
134. Наказ ДПАУ № 469 від 31.08.99р. “Про затвердження Порядку визначення прибутку, одержаного від реалізації інвестиційних проектів суб’єктами підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність на територіях приоритетного розвитку в Луганській області, та складання відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності ”, зареєстр. в Міністерстві Юстиції України 8 вересня 1999 г. за № 605/3898.
135. Закон України від 23 лютого 1996 року № 65/96-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1996, № 11, ст. 52.
136. ст. 1 Закону України «Про деякі питання валютного регулювання та оподаткування суб’єктів ЕЕЗ «Сиваш» від 23 лютого 1996 року № 65/96-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1996, № 11, ст. 52.
137. Лист ДМКУ № 11/2-2118 від 29.03.96р. «Про проведення експерименту в Північно-кримській експериментальній економічній зоні «Сиваш».
138. п. 1 Порядку звільнення від обкладання митом та ПДВ сировини, матеріалів, устаткування та оснащення до нього (крім підакцизних товарів), які ввозяться в Україну суб’єктами СЕЕЗ «Сиваш» для потреб власного виробництва з метою реалізації в межах цієї зони затвердженого у встановленому порядку інвестиційного проекту, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.99р. № 73.
139. Лист ДМКУ № 11/2-2118 від 29.03.96р. «Про проведення експерименту в Північно-кримській експериментальній економічній зоні «Сиваш».
140. Лист № 2818/6/15-1116 від 17.05.99р. “Щодо оподаткування суб’єктів північно кримської експериментальної економічної зони “Сиваш”.
141. п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.96г. № 455 «Про СЕЕЗ «Сиваш».
142. п. 13 Положення про реєстрацію суб’єктів СЕЕЗ «Сиваш» та порядок підготовки інвестиційних проектів, що реалізуються на території зони «Сиваш», затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.96р. № 1109.
143. Зона особливого господарства // Урядовий кур’єр, 28.09.2000. – с. 5.
144. Зона «Сиваш» - експеримент удався // Україна і світ сьогодні, 5 – 11 лютого 1999. –2 с.
145. Офіційний вісник України. - № 27. – ст. 1312
146. Наказ ДПАУ «Про затвердження Порядку обчислення прибутку, одержаного від реалізації інвестиційного проекту на територіях пріоритетного розвитку в Автономній Республіці Крим» № 84 від 02.03.2001р. зареєстр. в Мін. юстиції 23.03.2001р. за № 266/5457
147. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області» від 3 грудня 1999 року № 1276-XIV // Відомості Верховної Ради України, 2000, № 2, ст.15.
148. наказ ДПАУ № 625 від 15.11.99 «про затвердження Порядку обчислення прибутку, одержаного від реалізації інвестиційного проекту на діючих підприємствах, що здійснюють свою діяльність на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області», зареєстр. в мін. юстиції 29.11.1999р. за № 818/4111.
149. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова» від 11 травня 2000 року № 1714-III // Відомості Верховної Ради України, 2000, № 32, ст.259.
150. п.2 Порядку контролю за цільовим використанням сировини, матеріалів, предметів, устаткування та оснащення, що ввозиться в Україну для реалізації інвестиційних проектів на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області, затвер. Наказом ДПАУ і ДМСУ від 07.04.99р. № 188/204, зареєстр. в Мін. юстиції 28.04.1999г. за № 268/3561.
151. наказ ДПАУ № 111 від 05.03.99 «Про затвердження Порядку обчислення прибутку, одержаного від реалізації інвестицій на діючих підприємствах, що розташовані на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області, та складання відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності по реалізації інвестиційного проекту», зареєстр. в мін. юстиції 22 березня 1999 г. за № 176/3469.
152. Украинская инвестиционная газета № 20 травень 1999.
153. Наказ ДПАУ № 627 від 15.11.99р. “Про затвердження Порядку обчислення прибутку, одержаного від реалізації інвестиційного проекту на діючих підприємствах, що здійснюють свою діяльність на території міста Шостки Сумської області” зареєстр. в мін. юстиції України від 29 листопада 1999 р. за № 820/4113.
154. Наказ від 19.11.99 р. «Про затвердження Порядку обчислення прибутку, одержаного від освоєння інвестицій діючого підприємства, на якому проведено реконструкцію або модернізацію і яке здійснює свою діяльність на території пріоритетного розвитку в Чернігівській області», зареєстр. в мін. юстиції 30.11.1999р. за № 822/4115.
155. Наказ ДПАУ № 626 від 15.11.99 р. «Про затвердження Порядку обчислення прибутку, одержаного від інвестування в реконструкцію або модернізацію діючого підприємства, що здійснює свою діяльність на території пріоритетного розвитку у Волинській області», зареєстр. в мін. юстиції 25.11.99р. за № 814/4107.
156. Господарський кодекс України від 16.01.2003 року, що набрав чинності з 01.01.2004 р. // Відомості Верховної ради України, 2003, - № 18, № 19-20, № 21-22, - ст. 144.
157. Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року №1576-XII із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 49, ст.682.
158. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000, 704 с.
159. Конституція України від 28.06.1996р. // Відомості Верховної Ради України 1996, № 30, ст. 141.
160. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України, 1997, № 24, ст.170
161. Указ Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року із змінами та доповненнями.
162. Декрет Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992 року із змінами та доповненнями // Відомості Верховної ради України, 1993, - № 10, ст. 77.
163. Наказ Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99р. “Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку”, за реєстр. в Мін. юстиції 21.06.1999 р. за № 391/3684.
164. Закон України “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів” від 25.03.2005р. // Урядовий кур'єр від 31 березня 2005 року № 47.
165. Бізнес-середовище в Україні. Проект “Дослідження підприємницької діяльності в Україні” за сприяння Міністерства закордонних справ Королівства Норвегії // Міжнародна Фінансова корпорація, 2003, 110 с.
166. Закон України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 11 вересня 2003 року № 1160-IV // Відомості Верховної Ради України 2004, № 9, ст. 79.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)
50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины



Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:


© 2006-2016. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.