У нас уже 19133 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений


 






Название СЛІДЧІ ПОМИЛКИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ
Количество страниц 200
ВУЗ ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Год сдачи 2006
Содержание ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………….........3
ВСТУП…….......………………………………………………............4
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ВИДИ СЛІДЧИХ ПОМИЛОК...................................................................................................11
1.1. Сучасні уявлення про поняття слідчих помилок...…………11
1.2. Класифікація та види слідчих помилок...………………...…32
Висновки до першого розділу...…………..........…………………...62
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ СЛІДЧИХ ПОМИЛОК……………………………………….......................................65
2.1. Можливості застосування загальнонаукових методів для вивчення слідчих помилок...……………………………........................…65
2.2. Можливості застосування окремонаукових методів для вивчення слідчих помилок...………………………………........................97
Висновки до другого розділу...…………………………………....113
РОЗДІЛ 3. ПРОФІЛАКТИКА СЛІДЧИХ ПОМИЛОК............118
3.1. Причини та умови, що сприяють слідчим помилкам...………………………………………………………………...118
3.2. Запобігання слідчим помилкам...………………….......... ......140
Висновки до третього розділу...…………………………………..156
ВИСНОВКИ…………………………………………………….…161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………...….................166
ДОДАТКИ………………………………………………................189

ВСТУП

Розслідування злочинів – складний пізнавальний процес, що вимагає розумових і фізичних зусиль. Але на відміну від наукового пізнання, діяльність слідчого здійснюється в стислий термін, в умовах браку інформації, протидії розслідуванню тощо. Зазначені фактори негативно впливають на якість досудового слідства та породжують слідчі помилки, які призводять до втрати доказів, повернення кримінальних справ для додаткового розслідування, закриття кримінальних справ за недоведеністю вини обвинуваченого. Перелічене негативно позначається на авторитеті правоохоронних органів та забезпеченні охорони прав і свобод громадян.
Вирішальним фактором реальних змін, спрямованих на підвищення ефективності слідчої діяльності, є запобігання слідчим помилкам. Щоб знати, як боротися з різними проявами помилок, насамперед, потрібно з’ясувати їх теоретичні основи: поняття, види, співвідношення з суміжними правовими явищами, дослідити причини виникнення та накреслити заходи щодо усунення та запобігання. Проте аналіз проблеми, яка вивчається свідчить про те, що ступінь її наукової розробки недостатній і вимагає системного розгляду питань існування слідчих помилок у слідчій діяльності.
Слід підкреслити, що поліпшенню слідчої діяльності, підвищенню її якості та ефективності, пошуку шляхів оптимізації розслідування злочинів присвячені фундаментальні роботи Ю.П. Аленіна, В.Д. Басая, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, В.Д. Берназа, Т.В. Варфоломєєвої,
А.Ф. Волобуєва, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, В.А. Журавля,
А.В. Іщенка, О.А. Кириченка, О.Н. Колесніченка, В.П. Колмакова,
М.В. Костицького, В.О. Коновалової, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка,
Є.Д. Лук’янчикова, Г.А. Матусовського, О.Р. Михайленка, В.Т. Нора,
М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, С.М. Стахівського, В.В. Тіщенка,
В.Г. Лукашевича, В.Ю. Шепітька, М.Є. Шумило та багатьох інших. Безпосередньо питаннями слідчих помилок займалися В.І. Власов,
Н.І. Клименко, Ю.В. Кореневський, В.О. Лазарєва, О.Б. Соловйов,
М.Є. Токарева, С.А. Шейфер. Однак зазначена проблема не стала об'єктом дослідження на дисертаційному рівні, у деяких випадках мова йшла про недоліки в провадженні слідчих дій або методики розслідування. Як показує аналіз опублікованих робіт, у теорії криміналістики та кримінального процесу дотепер не розроблено загальноприйнятого визначення поняття слідчих помилок, їхньої структури, ознак і класифікації. Відсутні рекомендації з методології їхнього вивчення. Недостатньо висвітлені питання попередження слідчих помилок. Актуальність зазначених аспектів досліджуваної проблеми, їхній недостатній розгляд у спеціальній кримінально-процесуальній та криміналістичній літературі стали визначальними при виборі теми.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницької роботи Луганського державного університету внутрішніх справ. Обраний напрямок дослідження ґрунтується на основних положеннях Указів Президента України № 143 від 18 лютого 2002 року «Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян» і № 84 від 6 лютого 2003 року «Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією», Наказу МВС України № 755 від 5 червня 2004 року «Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення й впровадження у практичну діяльність ОВС на період 2004-2009».
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних засад розуміння слідчих помилок, їх виявлення та вивчення, формування рекомендацій щодо їхнього усунення та запобігання.
Зазначена мета дослідження конкретизується такими завданнями:
- уточнити та сформулювати поняття слідчих помилок;
- визначити ознаки та структуру слідчих помилок;
- установити види слідчих помилок і класифікувати їх;
- узагальнити слідчу практику з метою встановлення типових помилок при проведенні слідчих дій;
- розкрити можливості загальнонаукових і окремонаукових методів у вивченні слідчих помилок;
- виявити причини та умови, що сприяють слідчим помилкам;
- виробити заходи, спрямовані на виявлення та запобігання слідчим помилкам.
Об'єктом дослідження є діяльність по виявленню, вивченню та запобіганню слідчим помилкам.
Предметом дослідження є слідчі помилки, їх поняття та ознаки, структура, види, можливості вивчення та запобігання.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають загальні закони та категорії теорії пізнання, зокрема положення діалектичного методу про пізнання соціальних явищ і процесів, взаємодії об'єктів і закономірностей їхнього відбиття, а також загальнонаукові та окремонаукові методи пізнання.
У процесі дослідження використовувалися наступні методи: системно-структурний - для визначення структури слідчих помилок і розгляду їх як системного явища; історичний і логічний - для аналізу еволюції слідчих помилок, їхнього вивчення та попередження в минулому; спостереження, опис, порівняння, класифікація - для визначення ознак і видів слідчих помилок; соціологічний (анкетування, інтерв'ювання) - для опитування слідчих, експертів-криміналістів і викладачів кафедр криміналістики та кримінального процесу за спеціально розробленими анкетами, що дозволило з'ясувати їхні уявлення про слідчі помилки та шляхи їхнього подолання; статистичні методи (групування, зведення, аналіз кількісних показників) для обґрунтування висновків за результатами узагальнення матеріалів кримінальних справ і опитування окремих груп респондентів.
Правовою основою дослідження є Конституція України, кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, Укази Президента України, відомчі накази, інструкції та розпорядження МВС України.
Емпіричну базу дослідження складають результати опитування 358 співробітників органів внутрішніх справ і викладачів кафедр криміналістики та кримінального процесу (152 слідчих, 108 експертів-криміналістів і 98 викладачів); вивчення 172 кримінальних справ, розслідуваних слідчими органів внутрішніх справ і прокуратури Луганської області, аналіз статистичних даних «Про основні показники роботи слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України» за 2000-2005 роки.
Дисертант використав також власний досвід практичної роботи на посаді слідчого та досвід науково-педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням, у якому розглянуті теоретичні та практичні аспекти слідчих помилок, шляхи їхнього виявлення, вивчення та запобігання. Проведене дослідження дозволило обґрунтувати та сформулювати наукові положення, висновки та рекомендації, які, на думку дисертанта, становлять новизну:
1. Розкрито уявлення про природу та сутність слідчих помилок.
2. Вперше виділено ознаки слідчих помилок.
3. Удосконалено визначення слідчих помилок і їхня структура.
4. Установлено види слідчих помилок і удосконалено їхню класифікацію.
5. Виявлено типові помилки при організації розслідування злочинів, пов'язані із плануванням, висуванням версій, визначенням напрямків розслідування.
6. Набуло подальшого розвитку дослідження питання про види типових помилок під час проведення окремих слідчих дій (оглядів місць події, допитів, очних ставок, пред’явлення для впізнання, призначення експертиз).
7. Вперше визначено можливості застосування загальнонаукових і окремонаукових методів для вивчення слідчих помилок.
8. Установлено причини та умови, що спричиняють слідчі помилки, обґрунтовано необхідність їхнього вивчення з метою вироблення заходів щодо попередження помилок при розслідуванні злочинів.
9. Вперше розроблено рекомендації щодо усунення та запобігання слідчим помилкам.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висвітлені в роботі наукові положення, висновки, пропозиції та рекомендації спрямовані на вдосконалення слідчої діяльності. На підставі цих положень досліджені та описані ознаки, структура та види слідчих помилок, а також розроблені рекомендації щодо їхнього попередження.
Отримані результати дисертації можуть бути використані:
- у науково-дослідній сфері: положення, висвітлені в дисертації, поглиблюють знання про помилки, що допускаються при розслідуванні злочинів, і можуть бути основою для подальших наукових досліджень аналізованої проблеми;
- у практичній діяльності: для запобігання та виявлення слідчими помилок, що були допущені при розслідуванні;
- у правовиховній сфері: висновки та пропозиції, що містяться в дослідженні, можуть бути використані для підвищення професійного рівня працівників слідчих підрозділів;
- у навчальному процесі: при проведенні занять з криміналістики та кримінального процесу, підготовці підручників, навчальних посібників, довідкової та методичної літератури.
Результати дослідження використовуються співробітниками слідчих підрозділів УМВС України в Луганській області під час проведення занять зі службової підготовки.
Теоретичні та практичні висновки, рекомендації та пропозиції, впроваджені в навчальний процес вищих навчальних закладів системи МВС України: 1) у Луганському державному університеті внутрішніх справ результати дослідження використані при складанні навчальних програм, лекційного курсу, планів семінарських і практичних занять з «Криміналістики»; спецкурсу з криміналістики «Використання спеціальних знань у розслідуванні злочинів»; 2) у Львівському державному університеті внутрішніх справ під час складання програм, лекційних курсів, семінарських і практичних занять з «Криміналістики»; 3) у Харківському національному університету внутрішніх справ при підготовці та викладанні лекцій і практичних занять з курсу «Криміналістика»; 4) у Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ при викладанні курсу «Криміналістика».
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки й рекомендації апробовані у вигляді наукових повідомлень на міжнародній науково-практичній конференції «Безпека в Причорноморському регіоні: загрози та протидія» (Одеса, 2004 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Виявлення, фіксація та використання доказів у процесі досудового слідства» (Луганськ, 2004 р.), а також обговорені на міжкафедральному семінарі кафедр криміналістики, кримінального процесу та організації розслідування злочинів Луганського державного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення дисертації викладено в семи наукових публікаціях: п’яти статтях, що опубліковані у виданнях, включених до переліку фахових видань ВАК України, та двох тезах конференцій.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, до яких входить шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи – 210 сторінок, з яких основний текст викладений на 165 сторінках, список використаних джерел (239 найменувань) - на 23 сторінках, додатки - на 22 сторінках.
Список литературы ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволило авторові здійснити спробу комплексного аналізу слідчої діяльності з виявлення, вивчення та запобігання слідчих помилок, що дає підстави для наступних висновків:
1. Дотепер наукою не вироблено єдиного поняття слідчих помилок. Можна лише говорити про ряд елементів (будь-які неправильні дії слідчого, настання негативних наслідків, ненавмисність дій слідчого), визнані багатьма авторами.
Немає єдності в поглядах на поняття слідчих помилок між слідчими та викладачами кафедр кримінального процесу та криміналістики. Якщо слідчі до основних елементів слідчих помилок віднесли неправильну кваліфікацію, помилки в оцінці доказів, ненавмисне порушення кримінально-процесуального закону, помилки при провадженні слідчих дій, то викладачі на перше місце поставили помилки в оцінці доказів, а далі – неправильну кваліфікацію, помилки при проведенні слідчих дій, помилки при висуванні та перевірці слідчих версій.
2. Вивчення матеріалів слідчої практики та спеціальної літератури дозволяє нам виділити наступні ознаки слідчих помилок:
- галузь здійснення - слідча діяльність;
- суб'єкт помилкових суджень - слідчий;
- помилки є результатом сумлінної омани;
- слідчі помилки, як правило, є результатом активної діяльності слідчого;
- з об'єктивної сторони, вони проявляються у вигляді відступів слідчого від криміналістичних рекомендацій, помилок у застосуванні кримінального або кримінально-процесуального законодавства;
- для них характерна наявність негативних наслідків або загрози їх настання для розслідування злочинів;
- їх констатація або юридичне визнання стосується компетенції вищих посадових осіб (начальника слідчого підрозділу, прокурора, судді, суду;
- для слідчих помилок характерна типовість, тобто наявність певних закономірностей у їх існуванні, що пояснюють причину та динаміку помилок;
- між різними помилками існує тісний взаємозв'язок.
3. Ґрунтуючись на ознаках, що характеризують слідчі помилки, вважаємо, що під ними слід розуміти – недоліки, що допускаються слідчим у ході досудового слідства при застосуванні кримінального чи кримінально-процесуального законодавства, відступ або невірне застосування криміналістичних рекомендацій, які стали результатом сумлінної омани та привели до негативних наслідків або можливості їхнього настання.
4. Слідчі помилки доцільно класифікувати на дві групи, що включають у себе підгрупи та окремі види помилок:
А) За змістом (внутрішньою стороною) помилки: гносеологічні (помилки при пізнанні об'єктів, відносин між ними, в оцінці результатів змістовного пізнання: підміна доказуваної тези іншою, відсутність логічного зв'язку між аргументом і тезою, помилки в оцінці доказів, оцінці висновку експертів і т. ін.); діяльнісні (помилковий вибір дії з наявних варіантів, здійснення дії без попередньої підготовки, помилки внаслідок незнання рекомендованої методики здійснення дії, помилки у виборі засобів дії тощо).
Б) За формою прояву (зовнішнім вираженням) помилки в застосуванні: матеріального законодавства (неправильне застосування норм КК, ЦК, КУпАП України); процесуального законодавства (неправильне застосування КПК України); криміналістичних рекомендацій.
Інші розподіли помилок (на істотні і несуттєві, обвинувальні і виправдувальні, залежно від стадій кримінального процесу) виходять із зазначеної вище класифікації і служать для її більшої деталізації.
5. До типових помилок при проведенні слідчих дій можна віднести:
- огляд місця події: відсутність контролю над організацією охорони місця події, незастосування заходів щодо видалення з місця події сторонніх осіб, неточне визначення меж місця події, не повне відбиття обстановки місця події, неправильне вилучення слідів, недоліки при фіксації результатів огляду (неправильний опис слідів, виявлених документів і предметів; помилки при складанні фототаблиць, схем, планів тощо);
- допит, очна ставка: неповне з'ясування обставин події злочину; неправильне формулювання питань; не встановлення психологічного контакту; нерозпізнання неправдивих показань; невиправдане звуження кола свідків; поверхневе, без належної конкретизації дослідження обставин справи; невраховування особистості учасників слідчої дії; відсутність детального пророблення лінії поведінки; помилки при здійсненні контролю над поведінкою учасників очної ставки;
- пред’явлення для впізнання: відсутність належної організації слідчої дії; не проведення заходів, спрямованих на актуалізацію пам'яті особи, що впізнає при спливанні значного період часу від сприйняття до впізнання; не уточнення фізичних можливостей осіб, що впізнають; при проведенні впізнання за фотографіями, не врахування можливості того, що на фото людина не завжди схожа сама на себе; використання старих фотокарток;
- призначення та проведення експертиз: у постанові про призначення експертизи вказуються обставини справи в стислому вигляді, що не дає можливості експертові змоделювати обстановку скоєння злочину та механізм утворення слідів; при направленні на експертизу речових доказів не перераховуються, які саме докази направляються на дослідження; іноді на експертизу надходять предмети в ушкодженій упаковці, без копії протоколу огляду, у зв'язку з чим в описовій частині висновку експерти відображають характер ушкодження впакування, дають опис предмета, що не збігається з описом в протоколі огляду; неправильно формулюються або не ставляться усі можливі питання; призначаються експертизи не в тій послідовності, у результаті чого втрачаються властивості речових доказів або самі речові докази, необхідні для провадження інших експертиз.
6. Систему методів вивчення слідчих помилок доцільно представити наступними їх видами:
- всезагальний – діалектичний метод;
- загальнонаукові методи: історичний і логічний, системно-структурний, спостереження, експеримент, порівняння, опис;
- окремонаукові методи: соціологічні (анкетування, інтерв'ювання, експертне опитування), статистичні, аналіз документів.
7. Структуру діяльнісних слідчих помилок можна представити у такий спосіб:
- суб'єкт помилкових дій - слідчий;
- об'єкт (предмет), на який спрямовуються помилкові дії слідчого;
- засоби досягнення поставленої мети;
- результат діяльності.
8. Крім діяльнісних помилок, слідчим властиво допускати похибки в розумових процесах, у структуру, яких входять: здатність розпізнати завдання, його формулювання та вибір найбільш оптимального методу вирішення.
9. Важливою обставиною усунення слідчих помилок є встановлення причин і умов, що їм сприяють. Причини – це безпосередні явища, що викликають помилки і визначають їх характер та місце в системі недоліків розслідування. Умови – обставини, які опосередковано пов’язані з помилками і сприяють їх виникненню.
10. Опитування слідчих дозволило встановити наступну ієрархію причин і умов слідчих помилок: а) перевантаженість слідчих роботою (21,7% опитаних); б) недоліки матеріально-технічного забезпечення (21,1%); в) недоліки освіти (17,8%); г) недостатнє науково-методичне забезпечення розслідування (15,2%); ґ) недостатній практичний досвід (15,1%); д) низький професіоналізм слідчих (14,5%); е) суперечливість, формалізм законодавства, що регламентує досудове слідство (12,5%); є) недоліки в організації діяльності по підвищенню кваліфікації (11,8%); ж) відсутність необхідних морально-вольових і психологічних якостей у слідчих (11,2%); з) інше (4,6%): існуючі статистичні показники роботи (2,6%), відсутність реальної процесуальної самостійності слідчих (2%).
11. Розробка ефективних рекомендацій із усунення та запобігання слідчим помилкам вимагає вдосконалення підготовки фахівців.
Важливим напрямком запобігання слідчим помилкам є вдосконалення організації діяльності з підвищення кваліфікації слідчих. У зв'язку з цим необхідно, поряд із традиційними методами проведення занять (лекції, семінарські, практичні заняття), застосовувати методи, спрямовані на самостійний аналіз проблемних ситуацій. Для цього рекомендується використовувати метод імітаційного моделювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова В.М. Експертні помилки: сутність, генезис, шляхи подолання: Автореф. дис... канд. юр. наук: 12.00.09 /НАВСУ. – К., 2005. – 18 с.
2. Аверьянова Т.В. Проблемы законодательной регламентации института судебной экспертизы //Актуальные проблемы судебной экспертизы и криминалистики: Тезисы научно-практической конференции. – К., 1993. – С. 25-26.
3. Азжеуров В.А. Можливості застосування порівняльного методу в криміналістиці //Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю: Тези доповідей науково-практичної конференції. – К.: НАВСУ, 2000. – С. 180-182.
4. Актуальні проблеми підготовки спеціалістів для слідчих підрозділів ОВС: Зб. наук. статей. – Херсон: Олді-плюс, 2002. – 200 с.
5. Алексєєв О.О., Берназ В.Д., Садченко О.О. Сучасні проблеми криміналістичної підготовки слідчих (за матеріалами анкетування) //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. - № 4. – С. 134-143.
6. Алиев Т.Т., Громов Н.А., Галкин В.А. О корректности использования законодателем в уголовном судопроизводстве двоякой терминологии //Следователь. – 2003. - №5 (61). – С. 22-23.
7. Анашкин Г.З., Петрухин И.Л. Эффективность правосудия и судебные ошибки //Советское государство и право. – 1968. - № 8. – С. 59-67.
8. Ахтырская Н.Н. Классификация следственных ошибок //Матеріали міжнародної інтернет-конференції „Досудове слідство: організаційні, кримінально-процесуальні та криміналістичні проблеми”. – Сімферополь: ДОЛЯ, 2004. – С. 17-35.
9. Бабай А.Н. Об основных причинах квалификационных ошибок в деятельности органов внутренних дел //Совершенствование правового регулирования и деятельности ОВД в условиях перестройки: Учебно-методическое пособие по материалам межвузовской научно-практической конференции. – Хабаровск, 1988. – Ч. 1. – С. 84-86.
10. Бабаян Г.А. Ошибки, допущенные в начале расследования, осложняют работу следователя в дальнейшем //Следственная практика. – М.: Государственное издательство Юридической литературы, 1961. – Вып. 47. – С. 3-29.
11. Багаутдинов Ф. Опознание //Законность. – 1999. - № 10. – С. 19-23.
12. Баев О.Я. Тактика следственных действий: Учебное пособие. Воронеж: Изд-во ВГУ, 1992. – 208 с.
13. Бандурка О.М. Слідчий – моя професія: Науково-практичний нарис. – Х.: ХУВС, 2000. – 216 с.
14. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическая психология: Учебник. – Х.: Изд-во НУВС, 2001. – 640 с.
15. Баранов В.М. Истинность норм советского права. Проблемы теории и практики. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1989. – 400 с.
16. Бартон В.И. Сравнение как средство познания. – Мн.: Изд-во БГУ, 1978. – 128 с.
17. Бахин В.П., Ищенко А.В. Вопросы оценки криминалистических рекомендаций в процессе их разработки и внедрения //Криминалистика и судебная экспертиза. – К.: Выща школа, 1982. - № 25. – С. 8-13.
18. Бахин В.П. Проблемы совершенствования профессиональной подготовки юридических кадров //Проблемы повышения уровня подготовки специалистов для работы в органах предварительного следствия: Тезисы всесоюзного совещания-семинара органов предварительного следствия и заведующих кафедрами криминалистики высших учебных заведений. – Ленинград, 1990 – Уфа, 1991. – С. 29-31.
19. Бахин В.П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования. – К.: Лыбидь, 1991. – 142 с.
20. Бахін В.П., Садченко А.А., Кузьмичов В.С. Потреби слідчої практики: Навчальний посібник. – К.: УАВС, 1993. – 56 с.
21. Бахин В., Весельский В., Карпов Н. Эксперимент как средство совершенствования следственной деятельности //Закон и жизнь. – 1997. - № 7. – С. 28- 30.
22. Бахин В.П. Криминалистика. Проблемы и мнения (1962-2002). – К., 2002 – 268 с.
23. Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью (данные исследований за 1980-2002 г.). – К.: НАВДУ, 2002. – 458 с.
24. Бахин В.П., Карпов Н.С. Современные проблемы криминалистической подготовки //Вестник криминалистики /Отв. ред. А.Г. Филиппов. – М.: Спарк, 2003. – Вып. 2 (6). – С.19-27.
25. Безсмертний О. Реформування системи підготовки кадрів для ОВС: революція чи еволюція? //Іменем закону. – 2003. - № 40 (5376). – С.3.
26. Белкин А.Р. Теория доказывания. Научно-методическое пособие. – М.: Норма, 1999. – 429 с.
27. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. Сущность и методы. – М.: Изд-во Наука, 1966. – С. 165.
28. Белкин Р.С., Винберг А.И. Криминалистика и доказывание (методологические проблемы). – М.: Юридическая литература, 1969. – 216 с.
29. Белкин Р.С. Ленинская теория отражения и методологические проблемы советской криминалистики. – М.: НИ и РИО ВШ МВД СССР, 1970. – 130 с.
30. Белкин Р.С., Винберг А.И. Криминалистика. Общетеоретические проблемы. – М.: Юридическая литература, 1973. – 264 с.
31. Белкин Р.С., Белкин А.Р. Эксперимент в уголовном судопроизводстве. Методическое пособие. – М.: Издательская группа ИНФРА•М – НОРМА, 1997. – 160 с.
32. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики. - М.: Норма (издательская группа Норма-Инфра•М), 2001. – 240 с.
33. Белозеров Ю.Н., Рябоконь В.В. Производство следственных действий: Учебное пособие. – М.: МССШМ МВД СССР, 1990. – 66с.
34. Бирюкова Т.П., Шехавцов Р.Н. Направления совершенствования преподавания криминалистики //Вісник ЛАВС МВС ім. 10-річчя незалежності України. Виявлення, фіксація та використання доказів у процесі досудового слідства. – Спеціальний випуск. У 2-х частинах. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005. – С.247-251.
35. Буева Л.П. Человек: деятельность и общение. – М: Мысль, 1978. – 216 с.
36. Бурданова В.С. Обмен опытом повышает качество расследования преступлений //Следственная практика. – М.: Юридическая литература, 1969. – Вып. 82. – С. 102-107.
37. Бурданова В.С. Следственные (криминалистические) ошибки //Вопросы совершенствования прокурорско-следственной деятельности. – СПб., 1996. – Вып. 8. – С. 117-121.
38. Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. – К.: Наукова думка, 1969. – 215 с.
39. Бюджетні видатки МВС України у 2004 р. //Іменем Закону. – 2005. - № 12 (5451). – С. 3.
40. Вапсва Ю.А. Поняття помилки //Вісник ЛІВС МВС України, 2000. – №1. – С. 134-136.
41. Варфоломеева Т.В. Производные вещественные доказательства. – М.: Юридическая литература, 1980. – 48 с.
42. Варфоломеева Т.В. Криминалистика и профессиональная деятельность защитника. – К.: Головное изд-во издат. объединения «Выща школа», 1987. – 152 с.
43. Васильев А.Н. Проблемы методики расследования отдельных видов преступлений. – М.: ЛексЭст, 2002. – 76 с.
44. Веапетянц А.О. Ошибки, допускаемые следователями при изъятии вещественных доказательств //Использование научных методов и технических средств в борьбе с преступностью. Материалы межведомственной научно-практической конференции криминалистов и судебных медиков. – Мн.: Полымя, 1965. – С. 80-81.
45. Великий тлумачний словник сучасної української мови /Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ „ Перун”, 2001. – 1440 с.
46. Веретехин Е.Г. Пробелы предварительного следствия и их восполнение в суде І инстанции. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1988. – 88 с.
47. Власов В.И. Следственные ошибки по делам несовершеннолетних //Актуальные проблемы расследования преступлений несовершеннолетних. Тезисы выступлений на научно-практическом семинаре во ВНИИ МВД СССР. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1982. – С. 111-114.
48. Власов В.И. Расследование преступлений. Проблемы качества. Саратов: Издательство Саратовского университета, 1988. – 200 с.
49. Возгрин И.А. Введение в криминалистику: История, основы теории, библиография. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – 475 с.
50. Вопленко Н.Н. Ошибки в правоприменении: понятие и виды //Советское государство и право. - 1981. - № 4. – С.38-46.
51. Вопленко Н.Н. Причины ошибок в правоприменении. (Опыт конкретно-социологического исследования) //Советское государство и право. – 1982. - № 4. – С. 103-108.
52. Галимов Ш.М., Самосов Н.М. Успех и неудача. Почему? //Следственная практика. – М.: Юридическая литература, 1969. – Вып. 82. – С. 68-74.
53. Гетманова А.Д. Логика: Для педагогических учебных заведений. – М.: Новая школа, 1995. – 416с.
54. Головин А.Ю. Криминалистическая систематика. – М.: ЛексЭст, 2002. – 336 с.
55. Гончаренко В.И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве. – К.: Выща школа, 1980. – 160 с.
56. Гранат Н.Л. Следственные ошибки: понятие, виды и причины //Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. – М.: ВИИП и РМПП. - 1983. - № 76. – С. 57-61.
57. Грецкий Ф. Увлечение одной версией //Вопросы предварительного следствия. – Донецк: Прокуратура УССР, Прокуратура Донецкой обл., 1968. – С. 26-31.
58. Григорьев Н.В., Плотников А.А. Следственные ошибки и причины их возникновения: Лекция. – Хабаровск: ХВШ МВД СССР, 1990. – 27 с.
59. Громов В.И. Дознание и предварительное следствие: Методика расследования преступлений: Осмотр места происшествия: (Сб. науч. тр.). – М.: ЛексЭст, 2003. – 544 с.
60. Гросс Ганс. Руководство для судебных следователей как система криминалистики. – М.: ЛексЭст, 2002. – 1088 с.
61. Гультай М. Прогалини і помилки при відправленні правосуддя (деякі питання поняття і вживання цих термінів) //Вісник Академії правових наук України. – 2001. - № 1 (24). – С. 209-216.
62. Гультай М. Деякі проблеми виправлення помилок, пов’язаних з кваліфікацією злочинів //Право України. - 2001. - № 3. – С.72-75.
63. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1974. – 244с.
64. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: Т. 1-4. – М.: Русский язык, 1978. – Т. 2. И-О. 1979. – 779 с.
65. Даневский В.П. Наше предварительное следствие: его недостатки и реформа. – К.: Семенко Сергей, 2003. – 142 с.
66. Дармаева В.Д. Полномочия следователя в уголовном судопроизводстве //Следователь. – 2003. - № 6 (62). – С.15-17.
67. Дворецька Г.В. Соціологія: Навчальний посібник. – К КНЕУ, 1999. – 340 с.
68. Дегтярев С.В. Ошибки расследования и тактика их устранения //Криминалистика: Расследование преступлений в сфере экономики: Учебник /Под ред. проф. В.Д. Грабовского, доц. А.Ф. Лубина. – Ниж. Новгород: Нижегородская ВШ МВД России, 1995. – 400 с.
69. Ефимов И., Бабаев Э. Недостатки при осмотрах места происшествия //Социалистическая законность. - 1987. - № 7. – С. 45-46.
70. Журавель В.А. Проблеми теорії та методології криміналістичного прогнозування. – Харків: Право, 1999. – 304 с.
71. Заботин П.С. Преодоление заблуждения в научном познании. – М.: Мысль, 1979. – 191 с.
72. Збірник методичних рекомендацій з питань розкриття та розслідування злочинів слідчими та оперативними працівниками органів внутрішніх справ /Під. ред П.В. Коляди. – К: ГСУ МВС України, 2002. – 544 с.
73. Збірник методичних рекомендацій з питань розкриття та розслідування злочинів слідчими та оперативними працівниками органів внутрішніх справ /Під. ред. П.В. Коляди. – К: ГСУ МВС України, 2004 – 444 с.
74. Звіт ГСУ МВС України „Про основні показники роботи слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України за 2000-2004 рр.”.
75. Землянский П.Т. Уголовно-процессуальное законодательство в первые годы Советской власти (на материалах УССР). – К.: РИО КНЛ ВНИИ МВД СССР, 1972. – 307 с.
76. Зорин Г.А. Теоретические основы криминалистики. – Мн.: Амалфея, 2000. – 416 с.
77. Івченко А.О. Тлумачний словник української мови /Художн. оформлювач С.А. Пяткова. – Харків: Фоліо, 2004. – 540 с.
78. Из практики прокурорского надзора //Законность. – 1999. - № 3. – С. 58-59.
79. Из практики прокурорского надзора по уголовным делам //Законность.- 2002. - № 3. – С. 58.
80. Іщенко А.В., Красюк І.П., Матвієнко В.В. Проблеми криміналістичного забезпечення розслідування злочинів: Монографія. – К.: НАВСУ, 2002. – 212 с.
81. Іщенко А.В., Азжеуров В.А. Порівняльні дослідження і криміналістика //Науковий вісник НАВСУ. – 2002. – Вип. 2. – С. 19-24.
82. Іщенко А.В. Методологічні проблеми криміналістичних наукових досліджень: Монографія /За ред. І.П. Красюка. – К.: НАВСУ, 2003 – 359 с.
83. Іщенко А.В., Павлов С.В. Проблеми призначення криміналістики в сучасних умовах (теоретико-прикладний аспект): Монография. – Запоріжжя: КП „Видавничо-поліграфічний комплекс „Запоріжжя”, 2004. – 191 с.
84. Каган М.С. Человеческая деятельность. (Опыт системного анализа). – М.: Политиздат, 1974 – 328 с.
85. Каждое убийство может и должно быть раскрыто /С.С. Степичев, Н.П. Косоплечев, Г.Н. Мудьюгин, Г.И. Кочаров. – М.: Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1965. – 120 с.
86. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций: Монография. – К.: МЗУУП, 1993. – 384 с.
87. Как провести социологическое исследование: В помощь идеол. активу /Под ред. М.К. Горшкова, Ф.Э. Шереги.- М.: Политиздат, 1990. – 288 с.
88. Карпов Н.С. Методи вивчення злочинної діяльності //Науковий вісник НАВСУ. - 2001. - Вип. 5 – 74-76 с.
89. Карпов Н.С. Теоретичні основи та практика використання передового досвіду органів внутрішніх справ у протидії злочинній діяльності /Під наук. ред. В.П. Бахіна. – К.: НАВСУ, 2003. – 124 с.
90. Карпов Н.С. Злочинна діяльність: Монографія. – К.: Вид-во Семенко Сергія, 2004. – 310 с.
91. Кириллов Н.И. Убийство или несчастный случай? //Следственная практика. – М.: Юридическая литература, 1966. – Вып. 71. – С. 28-33.
92. Кириченко А.А. Значение ошибки по советскому уголовному праву. – М.: Изд-во АН СССР, 1952. – 96 с.
93. Кливер И.Я. Понятие и виды уголовно-правовых судебных ошибок в квалификации преступлений //Вестник МГУ. – Серия 11. Право. – 1979. - № 3. – С. 32-38.
94. Клименко Н.И. Ошибки при использовании специальных знаний в досудебных стадиях уголовного процесса //Проблемы дальнейшего укрепления социалистической законности при расследовании преступлений органами внутренних дел. Межвузовский сборник научных трудов. К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1988. – С. 126-133.
95. Клименко Н.И. Криминалистические знания в структуре профессиональной подготовке следователя: Учеб. пособие. – К.: Выща школа, 1990. – 103 с.
96. Ковалевский С. Руководитель и подчиненный: Перевод с польского, общ. редакция и предисловие члена-корр. АН СССР Д.М. Гвишиани. – М.: Издательство «Прогресс», 1973. – 192 с.
97. Когутич І. Слідчи помилки. Поняття та класифікація //Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Науковий часопис. – Хмельницький. – 2002. - № 1. – С. 123-128.
98. Кожевніков Г.К., Хотенець В.М., Янович Ю.П. Значення навантаження та умови праці слідчого для підвищення ефективності його діяльності //Вісник АПрН України. – 1996. - № 7. – С.134-145.
99. Коляда П. Який Кримінально-процесуальний кодекс України потрібен слідчим //Юридичний вісник України. – 2001. - № 9 (297). – С. 6.
100. Коляда П. Слідчий та його статус //Юридичний вісник України. – 2001. - № 26 (314). – С.5.
101. Коляда П. Чим живеш, слідство? //Міліція України. – 2002. - № 7. – С. 6-8.
102. Коляда П. Чим живеш слідство? //Міліція України. – 2002. - №8. – С.4-5.
103. Комлев Б. О понятии вещественного доказательства //Законность. – 1994. - № 12. – С. 38-42.
104. Коновалова В.О. Правова психологія: Навчальний посібник. – Х.: Основа, 1996. – 184 с.
105. Контроль над правоохранительными органами Украины: гражданский, но не демократический //Зеркало недели. – 2004. - № 23 (498). – С. 11-12.
106. Копнин П.В. Диалектика как логика и теория познания. – М.: Наука, 1973. – 324 с.
107. Кореневский Ю.В. Анализ недостатков следствия, выявляемых в суде, - средство повышения качества расследования //Следственная практика. – М.: Юридическая литература, 1969. – Вып. 82. – С. 42-56.
108. Кореневский Ю.В. Судебная практика и совершенствование предварительного следствия. – М.: Юридическая литература, 1974. – 112 с.
109. Костицкий М.В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. – К.: Выща школа, 1990. – 259 с.
110. Кочаров Г.И., Косоплечев Н.П., Мудьюгин Г.Н. Почему некоторые убийства остаются нераскрытыми //Социалистическая законность. – 1965. - № 1. – С. 22-26.
111. Кочаров Г.И., Бердичевский Ф.Ю. Почему дела об убийствах возвращаются на дополнительное расследование //Социалистическая законность. – 1967. - № 2. – С. 22-24.
112. Кривобок В., Крючко Ю. Щодо виявлення та усунення прокурором слідчих помилок під час судового розгляду кримінальних справ про умисні вбивства //Право України. – 1997. – 12. – С. 50-53.
113. Криминалистика социалистических стран /Под ред. В.Я. Колдина. – М.: Юридическая литература, 1986. – 512 с.
114. Криминалистика. Учебник для вузов /Отв. ред. проф. Н.П. Яблоков. – М.: Издательство БЕК, 1995. – 708 с.
115. Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования преступлений: Учебник для студентов юридических вузов и факультетов /Под ред. Проф. В.Ю. Шепитько. – Х.: ООО Одиссей, 2001. – 528.
116. Кримінальний процес України: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти /Ю.М. Грошевий, Т.М. Мірошниченко, Ю.В. Хоматов та ін. /За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Х.: Право, 2000. – 496 с.
117. Кримінально-процесуальний кодекс України: Проект Закону України від 19.05.2003. - № 3456-1 //www.rada.gov.ua.
118. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений – 2-е изд., перераб. и дополнен. – М.: Юристъ, 1999. – 304 с.
119. Кузнецов Н.М., Ищенко Е.П. Эффективный метод повышения квалификации следователей //Повышение эффективности расследования преступлений. Межвузовский сборник научных трудов. – Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1986. – С. 135-140.
120. Кузнецова Н.Ф. Проблемы изучения эффективности уголовно-правовых норм и институтов //Эффективность применения уголовного закона. – М.: Юридическая литература, 1972. – С. 27-52.
121. Кузьмин Е.С. Основы социальной психологии. – Л.: Изд-во Ленинградского гос. ун-та, 1967. – 173 с.
122. Кузьмічов В.С. Слідча діяльність: сутність, принципи, криміналістичні прийоми та засоби здійснення: Автореф. дис... д-ра. юрид. наук: 12.00.09 /УАВС. - К, 1996 р. – 36 с.
123. Кузьмічов В.С. Криміналістичний аналіз розслідування злочинів: Монографія. – К.: НАВСУ, Правник, 2000. – 449 с.
124. Кулагин Н, Скачков А. Из опыта подготовки следователей //Социалистическая законность. – 1987. - № 8. – С. 35-36.
125. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация. – М.: Юридическая литература, 1970. – 224 с.
126. Ларин А.М. Презумпция невиновности. – М.: Наука, 1982. – 152 с.
127. Лейкин В.М. Как не следует расследовать дела об убийствах //Следственная практика. – М.: Юридическая литература, 1966. – Вып. 72. – С. 74-86.
128. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2-х т. – М.: Педагогика, 1983. - Т. I I. – 320 с.
129. Лисюткин А.Б. Истина и заблуждение: гносеологический аспект исследования проблемы ошибок в юриспруденции //Правоведение. – 2001. - № 4 (237). – С. 32-39.
130. Лисюткин А.Б. Юридическая техника и правовые ошибки // Государство и право. – 2001. - № 11. – С. 22-28.
131. Лобач В. Проблемні питання правової допомоги у кримінальному судочинстві //Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - № 4. – С. 42-50.
132. Лозова С.М. Тактико-психологічне забезпечення очної ставки: Автореф. дис... к-та псих. наук: 19.00.06 /НУВС МВС України. – Х., 2004. – 20 с.
133. Лукьянчиков Е.Д. К вопросу о производстве экспертизы в стадии возбуждения уголовного дела // Актуальные проблемы судебной экспертизы и криминалистики: Тезисы научно-практической конференции. – К., 1993. – С. 27-28.
134. Лук’янчиков Є.Д. Достатність інформації – підстава до пред’явлення для впізнання //Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1997. – Вип. 1. – С. 109-115.
135. Лук’янчиков Є.Д., Єрмаков П.А. Перевірка заяв і повідомлень про злочини у структурі досудового провадження //Науковий вісник НАВСУ. – 2001. - № 3. – С. 261-267.
136. Лук’янчиков Є.Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів: Монографія. – К.: НАВСУ, 2005. – 360 с.
137. Лунев В.В. Юридическая статистика: Учебник. – М.: Юристъ, 1999. – 400 с.
138. Макарчук В.С. Основи римського приватного права. Навчальний посібник. – видання друге, доповнене. – К.: Атіка, 2003. – 256 с.
139. Максименко С.Д. Общая психология. – М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2004. – 528 с.
140. Маляренко В. Найпоширеніші помилки та порушення законів, які допускаються при провадженні дізнання і попереднього слідства. //Право України. – 2001. - № 3. – С. 15-20.
141. Маляренко В.Т. Щодо повернення судом кримінальної справи на додаткове розслідування та прокурору //Вісник Верховного суду України. – 2004. - № 6 (46). – С.2-13.
142. Манаев Ю.В. Применение норм гражданского и административного права в решениях по уголовному делу //Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юридическая литература, 1980. – Вып. 32. – С.111-120.
143. Марітчак Т. Причини помилок у кваліфікації злочинів: результати соціологічного дослідження //Право України. – 2001. - № 7. – С. 44-49.
144. Марітчак Т. Помилки у кваліфікації злочинів як предмет судового реагування: поняття, види та процесуальні способи подолання //Право України. – 2002. - № 10. – С. 44-49.
145. Марітчак Т.М. Помилки у кваліфікації злочинів. Монографія. – К.: Атака, 2004. – 188 с.
146. Марченко А.Б. Сучасні уявлення про поняття слідчої помилки //Вісник ЛАВС ім. 10-річчя незалежності України. – 2004. - № 3. – С.99-105.
147. Марченко А.Б. Класифікація слідчих помилок // Вісник ЛАВС ім. 10-річчя незалежності України. – 2004. - № 4. – С. 169-176.
148. Медведєв В.С. Проблеми професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ (теоретичні та прикладні аспекти): Монографія. – К.: НАВСУ, 1996. – 192 с.
149. Михайленко А.Р. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1975. – 150 с.
150. Михайлов А.И., Шейфер С.А., Соловьев А.Б., Лазарева В.А. Изучение причин следственных ошибок и путей их устранения в стадии предварительного расследования //Методология и методика изучения следственных ошибок: Сборник научных трудов. – М.: ВИИП и РМПП, 1986. – С. 5-19.
151. Михайлов С. Эмпирическое социологическое исследование: Пер. с болгар. И.С. Морозовой и Р.Е. Мельцера. – М.: Прогресс, 1975. – 384 с.
152. Михайлова И.Б. Методы и формы научного познания. – М.: Мысль, 1968. – 112 с.
153. Моргун С. Актуальні проблеми організації слідчої роботи //Радянське право. – 1991. - № 2. – С.42-44.
154. Морозов М.Н. Творческая активность сознания (Методологический анализ естественнонаучных аспектов). – К.: Выща школа, 1976. – 184 с.
155. Мурсалимов К.Р. Правоприменительные ошибки. Проблемы теории: Автореф. дис… канд. юр. наук: 12.00.01. / НЮА МВД РФ – Н.-Новгород, 2000. – 26 с.
156. Мурсалимов К.Р. Правоприменительные ошибки. Проблемы теории: Учебное пособие. – Уфа: Уфимский юр. ин-т МВД РФ, 2001. – 142 с.
157. Назаров А.Д. Следственные ошибки в досудебных стадиях уголовного процесса: Учебное пособие. – Красноярск: Изд-во Красноярского гос. ун-та, 2000. – 256 с.
158. Назаров А.Д. Влияние следственных ошибок на ошибки суда. – СПб.: Изд-во Юридический центр пресс, 2003. – 323 с.
159. Наказ МВС України № 745 від 25.11.1992 р. „Про невідкладні заходи щодо вдосконалення структури і організації діяльності органів попереднього слідства в системі МВС України”.
160. Наказ МВС України № 295 від 26.03.2002 р. „Про проведення експерименту з апробації нової системи підпорядкування слідчих підрозділів ОВС України”.
161. Наказ № 20/84/293/126/5 від 26.03.2002 р. «Про єдиний облік злочинів».
162. Наказ МВС України від 31.10.2002 р. № 1100 “Про вдосконалення організації діяльності органів досудового слідства МВС України”.
163. Наказ МВС України від 25.12.2003 р. № 1600 „Про організацію діяльності органів досудового слідства системи Міністерства внутрішніх справ України”.
164. Наказ МВС України від 20.02.2006 р. № 160 «Про організацію діяльності органів досудового слідства системи Міністерства внутрішніх справ України».
165. Наумов А. Характеристика типичных следственных ошибок в применении уголовного закона //Советская юстиция. - 1973 – № 15. – С. 13-14.
166. Наумов А.В., Новиченко А.С. Законы логики при квалификации преступлений. – М.: Юридическая литература, 1978. – 104 с.
167. Николаев А.И. Организация работы по повышению деловой квалификации прокуроров и следователей //Организация работы следственного отдела /В.С. Афанасьев, А.И. Михайлов, А.И. Николаев и др. – М: ВИИП и РМПП, 1977. – 102 с.
168. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. – К.: Аконіт, 1999. – Т. 2: Ж-О. – 912 с.
169. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. – К.: Аконіт, 1999. – Т. 3: О-Р. – 928 с.
170. Обозов Н.Н., Щекин Г.В. Психология работы с людьми: Советы руководителю. – К.: Политиздат Украины, 1990. – 205 с.
171. Образцов В.А. Выявление и изобличение преступника. - М.: Юристъ, 1997 – 336 с.
172. Основи психології: Підручник /За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. – 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 1996. – 632 с.
173. Ошибки в дерматологии: Руководство для врачей /Шапошников О.К., Браиловский А.Я., Разнатовский И.М., Самцов В.И. - Л.: Медицина, 1987. – 208.
174. Петелин Б.Я. Осмотр места происшествия как источник получения данных о мотиве и цели преступления //Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юридическая литература, 1974. – Вып. 21. – С. 63-75.
175. Петриненко О., Трофімов С. Проблеми реформування законодавства щодо системи органів досудового слідства в Україні //Юридичний журнал. – 2002. - № 5. – С.29-32.
176. Петрухин И.Л. Причины судебных ошибок //Советское государство и право. – 1970. - № 5. – С. 100-106.
177. Петрухин И. Социологический метод исследования эффективности правосудия //Советская юстиция. – 1974. - № 4. – С. 10-11.
178. Петрухин И.Л. Системный подход к изучению эффективности правосудия //Советское государство и право. – 1976. - № 1. – С.75-82.
179. Петрухин И.Л., Батуров Г.П., Морщакова Г.П. Теоретические основы эффективности правосудия. – М.: Наука, 1979. – 392 с.
180. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: Підручник. – К.: Юрінком інтер, 2003 р. – 512 с.
181. Пионтковский А.А. Курс советского уголовного права. Общая часть. – М.: Гос. изд-во юридической литературы, 1961. – 667 с.
182. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України. – К.: Каравела, 2000. – 248 с.
183. Пишина С.Г. Правоинтерпритационные ошибки. Проблемы теории и практики: Автореф. дис… канд. юр. наук: 12.00.01. /НЮА МВД РФ – Н.-Новгород, 2000. – 25 с.
184. Польщиков В. Особливості розслідування нерозкритих умисних вбивств //Прокуратура, людина, держава. – 2004. - № 11. – С. 108-114.
185. Порубов Н.И. Тактика допроса на предварительном следствии: Учебное пособие. – М.: издательство БЕК, 1998. – 208 с.
186. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004): В 2 т. – К.: ІнЮре, 2004. – Т. 2. – 320 с.
187. Процесс социального исследования. Вопросы методологии, методики и организации марксистко-ленинских социальных исследований: Пер. с нем. А.Г. Шестакова и И.Н. Марасанова /Общ. ред. Ю.Е. Волкова. – М.: Прогресс, 1975. – 576 с.
188. Пунько О. Характеристика та класифікація правозастосовчих помилок //Право України. – 2003. - № 8. – С. 110 - 112.
189. Рабочая книга социолога /Под. ред. Г.В. Осипова. – 3-е изд. – М.: Едиториал УРСС, 2003. – 480 с.
190. Радутная Н.В. О методике исследований эффективности участия народных заседателей в осуществлении правосудия и эффективность применения уголовного закона //Эффективность применения уголовного закона. – М.: Юридическая литература, 1973. – С.192-207.
191. Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей. - М.: ООО Изд-во Юрлитинформ, 2001. – 352 с.
192. Российское законодательство Х-ХХ веков. – М.: Юридическая литература, 1991. - Т. 8. Судебная реформа.– 496 с.
193. Рузавин Г.И. Методы научного исследования. – М.: Мысль, 1975. – 237 с.
194. Рущенко І.П. Загальна соціологія: Підручник /Передм. проф. О.Н. Ярмиша. – Х.: НУВС, 2004. – 524 с.
195. Сабардін М. Проблеми слідства залишаються невирішеними //Право України. – 1993. - № 1. – С. 18-20.
196. Сабуров А.С. Юридична психологія: Навчальний посібник для студ. юрид. вузів та факульт. – К.: КП Пресс, 2003. – 208 с.
197. Савченко А. Оценка заключения судебно-медицинского эксперта //Законность. – 2001. - №2. – С. 35-37.
198. Саньков В. Недостатки в первоначальных следственных действиях по делам об умышленных убийствах //Законность. – 2001. - № 3. – С. 17-19.
199. Свиридов Б. Слідчі особливого призначення. Історія створення Національного бюро розслідування: новітній етап //Юридична газета. – 2004. - № 9 (14). – С.10.
200. Селезнев М. Ведомственный процессуальный контроль и прокурорский надзор за предварительным следствием //Законность. – 1999. – №1. – С. 13-16.
201. Селиванов Ф.А. Истина и заблуждение. – М.: Политиздат, 1972. – 96 с.
202. Сидорова М.В. Признание подростками своей вины следует оценивать особо критически //Следственная практика. – М.: Юридическая литература, 1969. – Вып. 82. – С. 86-90.
203. Сичивица О.М. Методы и формы научного познания. – М.: Высшая школа, 1972. – 96 с.
204. Скрипник К.Д. Управленческая деятельность: структура, функции, навыки персонала. – М.: Изд-во Приор, 2000. – 192 с.
205. Следственные ошибки, их причины и пути устранения на предварительном следствии и суде /И.Ф. Демидов, Л.П. Исмакаев, Е.И. Конах, В.Ф. Кучумова, В.А. Лазарева и др. //Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юридическая литература, 1988. – Вып. 46. - С. 182-190.
206. Словарь по кибернетике /Под ред. академика В.М. Глушкова. - К.: главная редакция УСЭ, 1979. – 624 с.
207. Словарь по социальной педагогике: Учебное пособие для студентов высш. учебн. заведений /Авт.-сост. Л.В. Мардахаев. - М.: издат. центр Академия, 2002. – 368 с.
208. Словарь психолога – практика /Сост. С.Ю. Головин. – 2-е изд., переработанное и дополненное. - Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2001. – 976 с.
209. Соловьев А.Б. Использование системного подхода при изучении эффективности следственных действий (процессуально-криминалистическое исследование) //Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юридическая литература, 1985. – Вып. 43. – С. 60-64.
210. Соловьев А., Шейфер С., Токарева М. Следственные ошибки и их причины //Социалистическая законность. – 1987. – № 2. - С. 46-48.
211. Соловьев А.Б. Следственны ошибки и вопросы повышения квалификации следователей // Проблемы повышения уровня подготовки специалистов для работы в органах предварительного следствия: Тезисы всесоюзного совещания-семинара органов предварительного следствия и заведующих кафедрами криминалистики высших учебных заведений. – Ленинград, 1990 – Уфа, 1991. – С.99-102.
212. Сопин В. Факт очевидный: нужна серьезная доработка //Законность. – 2002. - № 10. – С. 37-40.
213. Сопин В. Тупики для правосудия //Законность. - 2003. - № 7. – С.21-22.
214. Социальная психология. Краткий очерк /Под. общ. ред. Г.П. Предвечного и Ю.А. Шерковина. – М.: Политиздат, 1975. – 319 с.
215. Соціологія: Підручник /За загальн. редак. проф. В.П. Андрущенка, проф. М.І. Горлача. – Х. – К.: Єдинорог, 1998. – 624 с.
216. Старченко А.А. Логика в судебном исследовании. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1958. – 236.
217. Столяренко А.Д. Основы психологии. – 5-е изд., перераб. и дополн. (Серия «Учебники, учебные пособия»). – Р-н-Д.: Феникс, 2002. – 672 с.
218. Сырых В.М. Метод правовой науки: (Основные элементы, структура). – М.: Юридическая литература, 1980. – 176 с.
219. Сысоенко Г.И. Вопросы совершенствования производства осмотра места происшествия //Криминалистика и судебная экспертиза. К.: Выща школа, 1989. - № 39. – С. 43-47.
220. Титов Ю.П. Хрестоматия по истории государства и права России. – М.: Проспект, 1997. – 472 с.
221. Трегубовъ С.Н. Основы уголовной техники. Научно-техническіе пріемы разследованія преступленій. Практическое руководство для судебныхъ дъятелей. – Петроградъ: Изданіе Юридического книжнаго склада «Право», 1915. – 337 с.
222. Уемов А.И. Аналогия в практике научного исследования. Из истории физико-математических наук. – М.: Изд-во Наука, 1970. – 264 с.
223. Хоменко І.В. Логіка – юристам: Підручник. – К.: Четверта хвиля, 1997. – 392 с.
224. Хрестоматия по Всеобщей истории государства и права: Учебное пособие /Сост. В.Н. Садиков, под. ред. проф. З.М. Черниловского. – М.: Гардарика, 1996. – 413 с.
225. Филиппов А.Г. Практика реализации принципа процессуальной независимости должностных лиц – участников уголовного процесса в досудебном производстве //Следователь. – 2003. - № 12. – С. 41-50.
226. Шагабутдинов А. Ошибки одного расследования //Законность. – 2000. - № 8. – С.26-28.
227. Шакун В. Чи під силу нам реформувати систему підготовки кадрів? //Іменем закону. – 2003. - № 37 (5373). – С.3.
228. Швець Н.Л. Особливості викладання криміналістки у вищих навчальних закладах системи МВС //Вісник ЛАВС МВС ім. 10-річчя незалежності України. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2004 - № 4. – С. 217-224.
229. Швырев В.С. Проблемы разработки понятия деятельности как философской категории //Деятельность: теории, методология, проблемы. – М.: Политиздат, 1990 – 366 с.
230. Шейфер С.А., Лазарева В.А., Исмакаев Л.П. Следственные ошибки и их причины //Проблемы дальнейшего укрепления социалистической законности при расследовании преступлений органами внутренних дел. Межвузовский сборник научных трудов. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1988. – С. 118 – 126.
231. Шейфер С.А. Учет следственных ошибок – важный фактор подготовки следственных кадров в ВУЗе //Проблемы повышения уровня подготовки специалистов для работы в органах предварительного следствия: Тезисы всесоюзного совещания-семинара органов предварительного следствия и заведующих кафедрами криминалистики ВУЗов. – Ленинград, 1990 – Уфа, 1991. – С. 95-99.
232. Шейфер С.А. Доказательства и доказывание по уголовным делам: проблемы теории и правового регулирования. – Тольятти: Волжский ун-т им. В.Н. Татищева, 1997. – 92 с.
233. Шейфер С.А. Следственные действия. Система и процессуальная форма. – М.: ООО Изд-во Юрлитинформ, 2001. – 208 с.
234. Шехавцов Р.М. Поняття протидії розслідуванню злочинів //Вісник ЛАВС МВС ім. 10-річча незалежності України. – 2002. – Вип. 3. – С. 192-204.
235. Щур Б.В. Тактика усунення протидії розслідуванню злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами.: Автореф. дис... к-та юрид. наук: 12.00.09 /НЮАУ ім. Я. Мудрого. – Х., 2005. – 21 с.
236. Эксархопуло А.А. Материалы уголовного дела как объект криминалистического исследования //Матеріали міжнародної інтернет-конференції „Досудове слідство: організаційні, кримінально-процесуальні та криміналістичні проблеми”. – Сімферополь: ДОЛЯ, 2004. – С. 259-265.
237. Юридична психологія: Підручн. для студ. юрид. вищ. навч. заклад. і факульт. /В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко, Я.Ю. Кондратьєв та ін.; за загал. ред. Я.Ю. Кондратьєва. – К.: ІнЮре,1999. – 352 с.
238. Якимов И.Н. Криминалистика. Руководство по уголовной технике и тактике. – Новое изд., перепеч. с изд. 1925 г. – М.: ЛексЭст, 2003. – 496 с.
239. Якушин В.А. Ошибка и ее уголовно-правовое значение. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1988. – 126 с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)
50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины



Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:


© 2006-2016. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.