У нас уже 242731 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений


 






Название ПРИВАТНЕ ПРАВО В СИСТЕМІ ПРАВА УКРАЇНИ: ПОНЯТТЯ, КРИТЕРІЇ ВИОКРЕМЛЕННЯ, СТРУКТУРА
Количество страниц 231
ВУЗ ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
Год сдачи 2006
Содержание ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. ПРИВАТНЕ ПРАВО ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ ПРАВА УКРАЇНИ: ТЕОРЕТИКО-ІСТОРИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Розвиток теоретичних поглядів вітчизняних правознавців щодо місця приватного права у структурі системи права (огляд літератури за темою дисертаційного дослідження)...................................................................................10
1.2. Методологічні засади дослідження приватного права як частини системи права.............................................................................................................26
Висновки першого розділу.......................................................................42

РОЗДІЛ 2. КРИТЕРІЇ ВИОКРЕМЛЕННЯ ПРИВАТНОГО ПРАВА У СТРУКТУРІ СИСТЕМИ ПРАВА УКРАЇНИ
2.1. Основні наукові підходи до встановлення критеріїв виокремлення приватного права.......................................................................................................45
2.2. Проблема розмежування приватних і публічних інтересів як підстави відгалуження приватного права...............................................................................60
2.3. Проблема використання предмету правового регулювання як підстави виокремлення приватного права..............................................................................80
2.4. Метод правового регулювання як критерій виокремлення приватного права……………………………….…………………………………………..…….94
Висновки другого розділу.......................................................................116

РОЗДІЛ 3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИВАТНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
3.1. Поняття та ознаки приватного права України.......................................120
3.2. Приватне право у системах права європейських держав (порівняльно-правовий аспект)......................................................................................................139
3.3. Структура системи приватного права України......................................146
Висновки третього розділу......................................................................170

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ..............................................................................175

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................180

ВСТУП

Актуальність теми. Актуальність теоретичних досліджень приватного права зумовлюється тим, що у чинному законодавстві України закладено принципово новий для вітчизняної юриспруденції підхід до розуміння приватного права, чим зумовлена й потреба в його подальшому вивченні та виявленні критеріїв виокремлення в структурі системи права. Такі дослідження сприятимуть оптимізації чинного законодавства, більш ефективному застосуванню приватно-правових норм та дадуть змогу науково обґрунтувати практичні рекомендації щодо розмежування сфер регулятивної дії між основними кодифікованими актами у сфері приватного права України. Свідченням необхідності подальших розвідок саме у сфері методології приватного права є, зокрема, низка теоретико-методологічних конференцій та публікацій, які мали місце в Україні в останні роки.
Окремі методологічні проблеми приватного права (як-от поняття приватного права, його система, предмет і метод регулювання, закономірності взаємодії приватного й публічного інтересів у цій галузі, поняття та критерії виокремлення приватного права) привертали увагу як вітчизняних дослідників (наприклад, О.Банчука, О.Вінник, О.Гончарук, А.Довгерта, С.Дністрянського, Г.Знаменського, О.Крупчана, В.Мадіссона, О.Мережка, О.Огоновського, П.Рабіновича, В.Селіванова, М.Сібільова, Є.Харитонова, О.Харитонової та інш.), так і зарубіжних вчених (зокрема М.Агаркова, С.Алєксєєва, Н.Асланяна, М.Байтіна, С.Братуся, А.Вєнєдіктова, А.Вітченка, А.Галєсніка, Л.Гервагена, Д.Гєнкіна, А.Дарвіної, Л.Дюгі, А.Екімова, О.Йоффе, Р.Ієрінга, М.Карєвої, М.Коркунова, К.Маштакова, С.Муромцева, Є.Пашуканіса, Л.Петражицького, Й.Покровського, П.Стучки, Б.Черепахіна, М.Шаргородського, Г.Шершенєвіча та інш.). Тим не менше, у вітчизняному загальнотеоретичному правознавстві поки що не здійснено комплексного монографічного дослідження поняття, ознак, критеріїв виокремлення та структури приватного права України, яке б 1) грунтувалось на методології, позбавленій ідеологічних настанов радянської доби, та 2) враховувало нормативні положення нового законодавства України.
Тому тема пропонованого дослідження видається досить актуальною як для подальшого розвитку теорії та методології вітчизняного приватного права, так і для вироблення пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства та його практичного застосування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося згідно з планом наукової діяльності кафедри теорії та історії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка в межах теми «Юридичний механізм забезпечення прав людини і громадянина в сучасних правових системах» (номер державної реєстрації 0105U004915).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є загальна характеристика приватного права України як державно-юридичного явища, поглиблення знань про його сутнісні ознаки, структуру його системи, предмет та метод здійснюваного за його посередництвом регулювання суспільних відносин, а також формулювання теоретико-прикладних рекомендацій щодо ефективізації формулювання та застосування деяких приватно-правових норм.
Для досягнення цієї мети необхідно було розв’язати такі завдання: 1) дослідити еволюцію наукових підходів стосовно місця приватного права в структурі системи права та пояснити причини їхніх кардинальних змін на різних етапах розвитку вітчизняного правознавства; 2) уточнити вихідні методологічні засади системного дослідження приватного права як складової частини об’єктивного права, зокрема виявити його роль в структурі права України; 3) виявити критерії виокремлення в структурі останнього саме приватного права; 4) конкретизувати уявлення про формальну рівність суб’єктів правовідносин як визначальний показник приватно-правової природи останніх; 5) запропонувати оновлене визначення поняття приватного права України; 6) з’ясувати структурні закономірності системи приватного права України та, з огляду на них, обґрунтувати його структуру; 7) сформулювати пропозиції щодо вдосконалення деяких засадничих норм у сфері приватного права.
Об’єктом дослідження є приватне право України як державно-юридичне явище.
Предметом дослідження є основні закономірності конституювання, виокремлення та структурування приватного права України.
Методологічну основу дослідження становить низка загальнонаукових та спеціально-юридичних методів. З-поміж загальнонаукових методів використовувалися, зокрема, такі як історичний (для дослідження розвитку науково-доктринальних поглядів про приватне право як структурну складову системи права), системно-структурний (у зв’язку із дослідженням структури системи приватного права України), формально-логічний (при встановленні місця приватного права у структурі системи позитивного права), діалектико-логічний (для дослідження взаємодії приватного права та публічного права), аналізу і синтезу (зокрема, при формулюванні визначення поняття приватного права), а зі спеціально-юридичних методів – догматичний (задля виявлення критеріїв виокремлення приватного права в структурі системи об’єктивного юридичного права, а також у процесі встановлення критеріїв поділу приватного права на окремі структурні утворення) і порівняльно-юридичний (для додаткового обґрунтування положень про фундаментальність дихотомічного поділу права).
Наукова новизна одержаних результатів зумовлюється тим, що дана дисертація є одним з перших у вітчизняній загальній теорії права дослідженням основних закономірностей конституювання, виокремлення та структурування приватного права України та особливостей його вираження у чинному вітчизняному законодавстві.
Наукова новизна вбачається, зокрема, у наступному:
- запропоновано оновлену дефініцію поняття приватного права України як системи юридичних норм, що врегульовують на засадах формальної рівності суспільні відносини між юридично правоздатними особами;
- вперше обґрунтовано доцільність розглядати приватне право як одну з двох галузей права України;
- конкретизовано низку закономірностей взаємодії приватного права та публічного права, зокрема таких, як діалектична єдність цих галузей права, мінливість межі між ними, первинність приватного права стосовно публічного права;
- дістало подальший розвиток положення про те, що підставою виокремлення приватного права має слугувати саме приватно-правовий метод регулювання суспільних відносин;
- по-новому обґрунтовано, що саме завдяки формально-юридичній рівності учасників правовідносин (як ознаці приватно-правового методу регулювання суспільних відносин) можна виявити більш-менш чітку межу приватного права України;
- запропоновано оновлене визначення поняття формальної рівності суб’єктів, як їхньої здатності однаковою (рівною) мірою володіти певними правами й обов’язками у взаємних відносинах;
- оновлено низку методологічних засад системного дослідження структури приватного права, зокрема, запропоновано використовувати в якості критерію її поділу специфіку юридичного режиму кожної із підгалузей приватного права, встановлено можливість розширення її меж внаслідок появи нових приватно-правових утворень;
- запропоновано оновлену структуризацію системи приватного права України, відповідно до якої вона складається з шести приватно-правових підгалузей;
- сформульовано пропозиції щодо вдосконалення викладу змісту тих норм, які містяться у ст. 1 Цивільного кодексу України (далі – ЦК).
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що низка положень та висновків дисертаційного дослідження може бути використана у законотворчих (насамперед, кодифікаційних) процесах, дасть змогу більш чітко розмежовувати юрисдикційну компетенцію судових органів, слугуватиме удосконаленню практики застосування приватно-правових норм, стане у нагоді при подальших дослідженнях приватного права, а також може бути використана при викладанні у вищих юридичних навчальних закладах курсу «Загальна теорія держави і права» та при підготовці відповідних навчальних посібників і підручників.
Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації обговорювались на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка.
Основні положення, висновки та рекомендації цього дослідження оприлюднено у доповідях на наукових конференціях, зокрема міжнародних: „Приватне і публічне право” (Санкт-Петербург, 28-29 березня 2002 р.), „Актуальні проблеми розвитку правової системи сучасного суспільства” (Мінськ, 29-30 жовтня 2002 р.), „Актуальні проблеми прав людини, правової системи та держави” (Львів, 7-8 травня 2003 р.), „Формування російської правової культури в період становлення ринкової економіки” (Москва, 2-3 квітня 2004 р.), „Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (Київ, 8-9 квітня 2004 р.), „Ломоносов-2004” (Москва, 12-15 квітня 2004 р.), „Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики” (Харків, 29-30 квітня 2004 р.) (матеріали опубліковано), „Проблеми розвитку законодавства і правозастосовчої практики” (Мінськ, 29-30 жовтня 2004 р.), „Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу” (Хмельницький, 3-4 грудня 2004 р.) та всеукраїнських: „Методологія приватного права” (Київ, 30 травня 2003 р.) (матеріали опубліковано), „Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права, держави і політології” (Львів, 11-12 грудня 2002 р.) (матеріали опубліковано), „Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави” (Одеса, 5-6 грудня 2003 р.; Львів, 4-5 березня 2005 р.) (матеріали опубліковано), „Актуальні проблеми приватного права в умовах становлення національної економіки” (Київ, 10-11 грудня 2004 р.) (матеріали опубліковано).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 21 статтю у виданнях, що визнані ВАК України як фахові з юридичних наук.
Структура та обсяг роботи зумовлені завданнями та логікою здійсненого дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів (розподілених на дев’ять підрозділів), загальних висновків та списку використаних джерел (588 найменувань). Обсяг дисертації (без списку використаних джерел) становить 179 сторінок.
Список литературы ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Дисертація присвячена розв'язанню актуального наукового завдання, яке полягає у виявленні основних закономірностей конституювання, виокремлення та структурування приватного права України й особливостей його вираження у чинному вітчизняному законодавстві. За результатами дисертаційного дослідження зроблено наступні основні висновки, що є відповідним внеском у розвиток загальної теорії права.
1. Однією з основних причин численних розбіжностей в інтерпретації поняття приватного права є неоднозначність праворозуміння (представлена у різних типах останнього). Тому при визначенні поняття приватного права потрібно завжди обумовлювати, який саме зміст вкладається у загальне поняття права, тобто в рамках якого типу праворозуміння воно досліджується. Враховуючи, що об’єктом дисертаційного дослідження було приватне право України як явище державно-юридичне, то і поняття про нього можна визначити як галузь об’єктивного права, яка складається з юридичних (державно-вольових) норм, що врегульовують на засадах формальної рівності суспільні відносини між юридично правоздатними особами.
2. Приватне право підставно розглядати як одну з двох галузей права України (яка, у свою чергу, поділяється на більш вужчі структурні утворення – підгалузі, інститути, субінститути).
Сформоване ж за радянської доби уявлення про „полігалузевість” системи об’єктивного права (відповідно до якого вона поділяється на більшу ніж дві кількість галузей) видається дещо штучним, методологічно вразливим і навряд чи може використовуватися у системно-структурних дослідженнях приватного права, оскільки воно було сконструйоване насамперед задля спростування неприйнятної за умов соціалізму дихотомії права.
3. Приватне право утворює діалектичну єдність із правом публічним. Вони начеби взаємно „відштовхують” і водночас взаємно притягують, доповнюють одне одного. Межа між цими галузями права є конкретно-історичною, а отже, мінливою. Незважаючи на це, у певний історичний проміжок часу завжди можна провести більш-менш чітку „демаркаційну лінію” між ними. Проте саме приватне право є тією частиною об’єктивного права, яка здійснює „генетичний” (змістовно-визначальний) вплив як на публічне право, так і на усе об’єктивне юридичне право в цілому. І саме у цій – приватно-правовій – частині позитивного права найбільш повно знаходять своє відображення (юридичне закріплення) норми та принципи права природного. Тому Україна тільки тоді зможе вважатися державою правовою, коли у здійснюваному нею юридичному регулюванні суспільних відносин визначальну роль відіграватиме саме приватне, а не публічне право.
4. Критерієм виокремлення приватного права у системі права України здатний виступати саме приватно-правовий метод регулювання суспільних відносин, оскільки тільки він дозволяє рельєфно визначити власне юридичну специфіку означеної галузі. Зміст же категорій предмету правового регулювання та інтересу завжди є досить оціночним, відносним, а тому зазвичай не інтерпретується однозначно. З огляду на це, використання цих категорій у ролі підстав відгалуження приватного права України як державно-юридичного явища видається неможливим.
Також видається неможливим одночасне використання категорій предмету приватно-правового регулювання та методу приватно-правового регулювання як підстави відгалуження приватного права. Адже між предметом приватно-правового регулювання (природними приватно-правовими відносинами) та приватно-правовим методом не існує абсолютної залежності. Відтак, у деяких випадках природні приватно-правові відносини можуть бути врегульовані публічно-правовим методом.
5. Ознаки методу приватно-правового регулювання суспільних відносин доцільно класифікувати на основні (первинні) та неосновні (вторинні). Визначальною (первинною) ознакою приватно-правового методу регулювання суспільних відносин, яка дозволяє виявити його „якісні” (властиві лише йому) особливості, а відтак – і виокремити приватне право у структурі об’єктивного права, є формально-юридична рівність учасників правовідносин.
Вторинні ж ознаки методу приватно-правового регулювання суспільних відносин (як-от: наявність формально вільного волевиявлення суб’єктів стосовно встановлення, зміни чи припинення суб’єктивних юридичних прав та обов’язків, нормативне регулювання змісту правовідносин на основі принципу «дозволено все те, що не заборонено законом», особливості юридичного забезпечення регулятивної дії приватно-правових норм тощо) визначають лише його „кількісну” сторону (специфіку), оскільки вони тією чи іншою мірою є властивими як приватно-правовому, так і публічно-правовому методам регулювання суспільних відносин. Внаслідок цього вторинні елементи методу приватно-правового регулювання самі по собі не можуть слугувати критеріями відгалуження приватного права.
6. Формальна рівність суб’єктів суспільних відносин як конститутивна ознака приватного права може бути як природно-правовою, так і позитивно-правовою (державно-вольовою, формально-юридичною). Поняття про першу можна визначити як загальну соціально-природну здатність суб’єктів суспільного життя однаковою (рівною) мірою володіти певними природними правами й обов’язками у взаємних природно-правових відносинах. А поняття про другу – як передбачену законодавством загальну здатність суб’єктів права однаковою (рівною) мірою володіти певними юридичними правами й обов’язками у правовідносинах між ними.
Формально-юридичну (позитивно-правову) рівність учасників правовідносин як ознаку приватно-правового методу регулювання суспільних відносин слід відмежовувати від загальноюридичних принципів рівноправності та рівності перед законом. Вона проявляється, насамперед, у тому, що 1) учасниками приватно-правових відносин завжди виступають особи (фізичні та юридичні), обсяг правоздатності яких є формально однаковим (рівним); та 2) воля кожного з суб’єктів приватного права є формально незалежною (автономною).
7. У системних дослідженнях приватного права України видається можливим використання окремих переваг так званого пандектного підходу до його структуризації, які дозволяють виявити юридичну (державно-регулятивну) специфіку кожної із приватно-правових підгалузей та провести між ними більш-менш чітку межову лінію. Загальним же критерієм структуризації приватного права України могла би послугувати специфіка юридичних режимів. Юридичний режим приватно-правових підгалузей базується на приватно-правовому методі юридичного регулювання і проявляється щодо кожної з них, зокрема, у специфіці “набору” суб’єктивних прав та обов’язків, їх змісту та правової природи, підстав набуття й припинення суб’єктивних прав та обов’язків, порядку їх реалізації (здійснення), механізму захисту порушених суб’єктивних прав. Правовідносини, які виникають внаслідок регулятивної дії юридичного режиму, характеризуються також специфічним змістом та суб’єктно-об’єктним складом.
Є достатні підстави для виокремлення у структурі приватного права України таких шести підгалузей: права особистих немайнових прав, речового права, права інтелектуальної власності, зобов’язального права, сімейного права та спадкового права. Кожна з них має свій особливий юридичний режим та у свою чергу поділяється на вужчі структурні утворення (інститути й субінститути).
Система приватного права України не являє собою незмінної („застиглої”) сукупності юридичних норм. Можливість розширення її меж та виникнення в її структурі нових правових утворень прямо спрогнозована цивільним законодавством і підтверджується історичним розвитком позитивного приватного права. Та це й цілком зрозуміло, якщо зважати на те, що позитивне приватне право має бути, так чи інакше, продуктом, „тінню”, віддзеркаленням природного права. А останнє у своєму виникненні та розвитку залежить не від волевиявлень держави, а від інших – як їх називають, загальносоціальних – факторів (економічних, соціальних, духовних тощо).
8. Нинішні трансформації світоглядно-методологічних засад вітчизняного правознавства, його вивільнення від ідеологічних установок радянського періоду та аналіз низки норм чинного законодавства України дають додаткові аргументи на підтвердження того положення, що в правовій системі України приватне право й право цивільне є тотожними явищами. Законодавчою ілюстрацією такого положення якраз і є чинні ЦК та Закон України „Про міжнародне приватне право”, норми яких, по-перше, вживають поняття „приватно-правові” та „цивільно-правові” як тотожні, а по-друге, спрямовані на регулювання абсолютної більшості приватно-правових відносин в Україні.
Систему законодавства, в якій знаходять своє формальне закріплення норми приватного права України, доцільно реформувати. У такій системі повинен бути лише один кодифікований акт – Цивільний кодекс України. Саме у ньому мають знайти своє відображення засадничі норми, принципи та загальні для усієї сфери приватного права України конструкції (моделі) суспільних відносин. Інші ж законодавчі (не кодифіковані) акти у сфері приватного права (наприклад, закон про землю, закон про працю, закон про акціонерні товариства) повинні лише конкретизувати, уточнювати й адаптувати приватно-правові норми ЦК відповідно до тієї сфери суспільних відносин, на які поширюється їхня регулятивна дія.
Норми ст. 1 ЦК, які визначають коло суспільних відносин, котрі регулюються нормами приватного (цивільного) права України, сформульовані недостатньо чітко, а тому їх текст може бути удосконалено. Пропонується викласти цю статтю у такій редакції:
1. Цивільними правовідносинами визнаються немайнові та майнові відносини, засновані на формально-юридичній рівності їхніх учасників.
2. До відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, яке базується на нормах чинного законодавства, а також до податкових, бюджетних правовідносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автономов А. Сочетание публично-правовых и частноправовых начал в Конституции Российской Федерации // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. – №4(45). – 2003. – С. 79-83.
2. Агарков М. Предмет и система советского гражданского права // Советское государство и право. – 1940. – №8-9. – С. 52-72.
3. Агарков М.М. Ценность частного права // Правоведение. – 1992. – №1. – С. 30-41; №2. – С. 31-48.
4. Аграрне право України. Підручник. 2-е вид. перероб. та доп. / За ред. академіка АПрН України, професора В.З.Янчука. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 712 с.
5. Азімов Ч. Поняття і зміст приватного права // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – №3. – С. 50-58.
6. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. – М.: Юр. изд-во Минюста СССР, 1948. – 446 с.
7. Александров Н.Г. Правовые и производственные отношения в социалистическом обществе // Вопросы философии. – 1957. – №1. – С. 44-57.
8. Александров Н.Г. О месте трудового и колхозного права в системе советского социалистического права // Советское государство и право. – 1958. – №5. – С. 117-125.
9. Алексеев С.С. О предмете советского гражданского права и методе гражданско-правового регулирования // Советское государство и право. – 1955. – №2. – С. 50-59.
10. Алексеев С.С. О теоретических основах классификации отраслей советского права // Советское государство и право. – 1957. – №7. – С. 99-108.
11. Алексеев С.С. Предмет советского социалистического гражданского права. – Свердловск, 1959. – 336 с.
12. Алексеев С.С. О взаимодействии административно-правового и гражданско-правового регулирования в социалистическом обществе // Правоведение. – 1959. – №3. – С. 35-47.
13. Алексеев С.С. Общие теоретические проблемы системы советского права. –М.: Госюриздат, 1961. – 162 с.
14. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юрид. лит., 1966. – 224 с.
15. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций в 2 т. – Т.1. – Свердловск, 1972. – 423 с.
16. Алексеев С.С. Советское право как система: методологические принципы исследования // Советское государство и право. – 1974. – №7. – С. 11-28
17. Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юрид. лит., 1975. – 264 с.
18. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. – М.: Юрид. лит, 1989. – 288 с.
19. Алексеев С.С. Теория права. Изд. 2-е. – М.: БЕК, 1995. – 320 с.
20. Алексеев С.С. Частное право: Научно-публицистический очерк. – М.: Статут, 1999. – 160 с.
21. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
22. Алексеев С.С. Односторонние сделки в механизме гражданско-правового регулирования // Антология уральской цивилистики (1925-1989): Сборник статей. – М.: Статут, 2001. – С. 54-69.
23. Алексеев С.С. Выражение особенностей предмета советского гражданского права в методе гражданско-правового регулирования. Виды гражданских правоотношений и метод гражданско-правового регулирования // Антология уральской цивилистики (1925-1989): Сборник статей. – М.: Статут, 2001. – С. 7-54.
24. Антимонов Б. К разработке проекта Основ гражданского законодательства СССР // Социалистическая законность. – 1959. – №7. – С. 14-18.
24-1. Ануфриев Е.А. Социальный статус и активность личности: (личность как объект и субъект общественных отношений). – М., 1984. – 398 с.
25. Ануфриева Л.П. Соотношение международного публичного и международного частного права: правовые категории. – М.: Спарк, 2002. – 415 с.
25-1. Артамонова Е.А. Частное начало в российском уголовном судопроизводстве. – Саратов, 2004. – 164 с.
26. Аскназий С. Некоторые вопросы методологии советского гражданского права // Советское государство и право. – 1940. – №8-9. – С. 73-90.
27. Асланян Н.П. Рецензия на монографию В. В. Ровного «Проблемы единства российского частного права». – Иркутск : Изд-во Иркут. ун-та, 1999. – 310 с. // Правоведение. – 1999. – № 4. – С. 284-287.
27-1. Асланян Н.П. Основные начала российского частного права. – Иркутск: Изд-во ИГЭА, 2001. – 270 с.
28. Бабаев В.К. Теория современного советского права. Фрагменты лекций и схемы. – Нижний Новгород, 1991. – 461 с.
29. Байтин М.И., Петров Д.Е. Система права: к продолжению дискуссии // Государство и право. – 2003. – №1. – С. 25-34.
30. Банчук О. Теорія юридичної централізації та децентралізації Петражицького-Покровського як критерій розмежування публічного і приватного права // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №12. – С. 69-72.
31. Банчук О. Дослідження проблеми розмежування публічного і приватного права в українській правовій думці 20-х років XX ст. // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – №1(39). – С. 116-121.
32. Банчук О. Погляди українських представників теорії соціального права на проблему розмежування публічного і приватного права // Право України. – 2005. – №2. – С. 118-120.
33. Батлер У. О системе российского права // Труды Московской государственной юридической академии: Сб. статей. – М., 2002. – №9. – С. 29-31.
34. Бегичев В.К. Цели советского трудового права // Правоведение. – 1980. – №5. – С. 43-48.
35. Белых В.С. Теория хозяйственного права в условиях становления и развития рыночных отношений в России // Государство и право. – 1995. -№5. – С. 53-61.
35-1. Белых В.С. О соотношении частного и публичного права в правовом регулировании общественных отношений // Цивилистические записки: Межвузовский сборник научных трудов. – Вып. 3. – М.: Статут, 2004. – С. 61-73.
36. Беляєва А. Межі дії принципу свободи договору в сфері зовнішньо-економічної діяльності: поняття, вираження, походження // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №8. – С. 45-47.
37. Беляневич О. Декілька нотаток про дуалізм права // Юридичний журнал. – 2004. – №12(30). – С. 24-26.
38. Беспалько А. ГК нужно пересмотреть // Еженедельник советской юстиции. – 1929. - №42. – С. 978-979.
39. Бырлэдяну В.И. Публично-правовые интересы населения в системе социальных приоритетов // www.conference.rsuh.ru/barled.htm
40. Бірюков І. Предмет і метод приватного права // Право України. – 2002. – №4. – С. 34-37.
41. Бірюков І. Інтерес і суб’єктивне цивільне право // Право України. – 2004. - №8. – С. 18-21.
41-1. Бляхман Б.Я. Правовой режим в системе регулирования социальных отношений. – Кемерово: Кузбасвузиздат, 1999. – 172 с.
42. Бойцова В.В. Правовые средства защиты в публичном права Великобритании // Правоведение. – 1994. – №3.
43. Бортновська З. Справи з питань оподаткування: межі застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод // Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 2002. – №2. – 207-223.
44. Божко С.В. Совершенствование структуры права и законодательства // Совершенствование законодательства и правоприменения на современном этапе: проблемы и перспективы: Материалы Международ. науч. конф. студентов и аспирантов. Минск, 16 ноября. / Отв. ред. Г.А. Шумак. – Мн.: БГУ, 2002. – С. 16-17.
45. Божко С.В. Структурные элементы системы права: деление права на частное и публичное // Актуальные проблемы развития правовой системы современного общества: Материалы Международ. науч. конф. студентов и аспирантов. Минск, 29-30 октября 2002 г. / Отв. ред. Г.А. Шумак. – Мн.: БГУ, 2002. – С.10-12.
46. Божьев В. Частное обвинение // Человек и закон. – 1990. – №10. – С. 66-69.
46-1. Братусь С.Н. О предмете советского гражданского права // Советское государство и право. – 1940. – №1. – С. 47-50.
47. Братусь С. Имущественные отношения, регулируемые советским гражданским правом // Вопросы экономики. – 1960. – №9. – С. 73-82.
48. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. – М.: Государственное изд-во юр. лит., 1963. – 197 с.
48-1. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения: Изд. 4-е, стереотипное. – М.: Статут. – 2001. –524 с.
48-2. Брагинский М.И. О месте гражданского права в системе „право публичное – право частное” // Проблемы современного гражданского права: Сб. статей. – М., 2000. – С. 75-77.
49. Бублик В.А. Публично- и частноправовые начала в гражданско-правовом регулировании внешнеэкономической деятельности // Автореф. дисс. … д.ю.н., – Екатеринбург, 2000. – 46 с.
50. Буссани М., Маттеи У. В поиске общего стержня европейского частного права // Ежегодник сравнительного правоведения. – М., 2003. – С. 5-16.
51. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001р. // ГУ. – 2001. – 24 червня.
51-1. Васильев А.В. Публично-правовые и частноправовые нормы в праве: история и современность // Право и гражданское общество в современной России: Сборник научных статей. – М.: Изд-во РАГС, 2003. – С. 138-152.
52. Васильева М.И. Публичные интересы в экологическом праве. – М.: МГУ, 2003. – 424 с.
53. Ватрас В.А. Деякі проблеми регулювання сімейних відносин за Цивільним кодексом України / Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики. Збірник наукових праць. – К., 2004. – С. 416-421.
54. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Гол. ред. В.Т.Бусел. – К. – Ірпінь: Перун, 2001. – 1440 с.
55. Венедиктов А.В. О системе гражданского кодекса СССР // Советское государство и право. – 1954. – №2. – С. 26-40.
56. Вибрані рішення Європейського суду з прав людини (1993-2002рр.). – Х.: Консум, 2003. – 464 с.
57. Вильнянский С.И. К вопросу о системе советского права // Советское государство и право. – 1957. – №1. – С. 102-109.
58. Витченко А.М. Метод правового регулирования социалистических общественных отношений. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1974. – 161 с.
59. Вінник О.М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення. Монографія. – К.: Атіка, 2003. – 352 с.
60. Вінник О.М. Теоретичні аспекти правового забезпечення реалізації публічних і приватних інтересів в господарських товариствах // Автореф. дис. ... д.ю.н. – К., 2004. – 32 с.
61. Вісник Центру комерційного права. – 2003. – №13. – С. 5.
62. Віхров О. Щодо співвідношення Цивільного та Господарського кодексів України // Право України. – 2003. – №10. – С. 135-139.
63. Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. (з наступними змінами та доповненнями) // ВВР України. – 1995. – №24. – Ст. 189.
64. Войтович С. О делении междунароного права на публичное и частное // Український часопис міжнародного права. – 2002. – №3. – С. 67-73.
65. Войшвилло Е.К. Предмет и значение логики. – М.: Изд-во МГУ, 1960. – 60 с.
66. Войшвилло Е.К. Понятие как форма мышления: логико-гносеологический анализ. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 239 с.
67. Волинка К.Г. Теорія держави і права: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2003. – 243 с.
68. Волков А. Хозяйственный кодекс – портрет без ретуши // Зеркало недели. – №1. – 10 янв. 2004. – С. 6.
69. Гак Г.М. Общественные и личные интересы и их сочетание при социализме // Вопросы философии. – 1955. – №4. – С. 17-28.
70. Галесник Л.С. О проблемах системы советского права // Советское государство и право. –1957. – №2. – С. 108-115.
71. Гамбаров Ю.С. Курс гражданского права.– СПб., 1911. – Т.1: Часть общая. – 408 с.
72. Гегель Г.В.Ф. Наука логики. В 3-х т. – Т.2. – М.: Мысль, 1971. – 248 с.
73. Генкин Д. Предмет советского гражданского права // Советское государство и право. – 1939. –№4. – С. 28-40.
74. Генкин Д.М. Предмет советского гражданского права // Советское государство и право. – 1955. – №1. – С. 41-52.
75. Генкин Д.М. К вопросу о системе советского социалистичекого права // Советское государство и право. – 1956. – №10. – С. 80-91.
76. Герваген Л.Л. На чем основано разделение права на публичное и частное, гражданское? – Петроград, 1915. – 23 с.
77. Гинцбург Л.Я. К вопросу о хозяйственном праве // Советское государство и право. – 1956. – №9. – С. 84-94.
78. Гладунський В.Н. Логіка для студентів економічних спеціальностей. Навч. посібник. – Львів: Афіша, 2002. – 359 с.
79. Глезерман Г. Экономические отношения и интересы людей при социализме // Коммунист. – 1964. – №12. – С. 44-54.
80. Глезерман Г.Е. Интерес как социологическая категория // Вопросы философии. – 1966. – №10. – С. 15-26.
81. Глусь Н.С. Корпорації та корпоративне право: поняття, основні ознаки та особливості захисту // Автореф. дис ... к.ю.н. – К., 2000.
82. Годес А. Предмет и система советского гражданского права // Советская юстиция. – 1939. – №1. – С. 44-52.
83. Гойман-Червонюк В.И. Очерк государства и права. – М.: Роспецагентсво, 1996. – 420 с.
84. Гойхбарг А. Наша економика и право // Еженедельник советской юстиции. – 1922. – №19-20. – С. 1-4;
85. Гойхбарг А. Очерки преобразования земельного и гражданского права в буржуазных государствах. – М., 1925. – 45 с.
86. Гонгало Б.М. Мысли и речи о науке гражданского права // Цивилистические записки: Межвузовский сборник научных трудов. Вып. 2. – М.: Статут – Екатеринбург: Институт частного права. – 2002. – С. 3-16.
86-1. Гонгало Б.М. Идеи частного права: должное и сущее // Цивилистические записки: Межвузовский сборник научных трудов. Вып. 3. – М.: Статут, 2004. – С. 74-96.
87. Гончарук О. Дихотомія права: поняття, явище, історія // Український часопис міжнародного права. – 2002. – №3. – С. 61-67.
88. Гончарук О.В. Дихотомія права: право публічне та право приватне // Автореф. дис. ... к.ю.н. – К., 2004. – 19 с.
89. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит, 1972. – 259 с.
90. Господарський кодекс України від 16.01.2003р. – К.: Право, 2003.
91. Гражданское право: В 4 т. Том 1. Общая часть: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – М.: Волтерс Клувер, 2004. – 720 с.
92. Гражданское и торговое право капиталистических стран / Под ред. Д.М.Генкина. – М., 1949. – 544 с.
93. Гражданское и торговое право капиталистических государств / Отв. ред. К.К.Яичков. – М., 1966. – 541 с.
94. Гражданское и торговое право капиталистических государств. Учебник. Ч. 1 / Под. ред. проф. Р.Нарышкиной. – М., 1983. – 288 с.
95. Гражданское и семейное право развивающихся стран: Учеб. пособие / Под ред. В.К.Пучинского и В.В.Безбаха. – М: Изд-во УДН, 1989. – 208 с.
95-1.Грибанов В.П. Интерес в гражданском праве // Советское государство и право. – 1967. – №1. – С. 52-54.
96. Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права. Пособие для слушателей. – СПб, 1914. – 421 с.
97. Громенко Ю. Розвиток ідей та уявлень про предмет цивільного права в дореволюційний час і радянський період // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - №4. – С. 31-33.
98. Гукасян Р. Проблема интереса в советском гражданском процессуальном праве. – Саратов: Приволжское книжное издательство, 1970. – 98 с.
99. Дагель П.С. Диалектика правового регулирования общественных отношений // Правоведение. – 1971. – №1. – С. 51-59.
100. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка (по изд. 1881г.). Изд. 2-е, испр. Т.2. – М.: Русский язык, 1981. – 779 с.
100-1. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: Т. 2. – СПб.-М., 1881. – 897 с.
101. Дарвина А.Р. К вопросу о системе частного права // Вестник Саратовской государственной академии права. – 2003. – №3(36). – С. 35-37
102. Дарвина А.Р. К вопросу о соотношении публичного и частного права // Вестник Саратовской государственной академии права. – 2003. - №2(35). – С. 7-8
103. Дарвина А.Р. Частное право: его содержавние и роль в современных условиях развития Российского государства // Право и политика. – 2003. - №8. – С. 53-61.
103-1. Дарвина А.Р. Частное право в системе российского права // Автореферат дисс. ... к.ю.н. – Саратов, 2003. – 30 с.
104. Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского Суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящейся к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. Судебная практика с 1960 по 2002 г. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 1072 с.
104-1. Дембо Л.И. О принципах построения системы права // Советское государство и право. – 1956. – №8. – С. 95-96.
105. Демин М.В. К вопросу о природе интереса // Философские науки. – 1972. – №3. – С. 30-36.
106. Джавадов Г.А. Дальнейшее совершенствование и поэтапное преобразование социалистических производственных отношений в коммунистические. – М.: Высш. школа, 1963. – 92 с.
107. Джунь В.В. Нормативний комплекс про неспроможність як підгалузь господарського права // Вісник господарського судочинства. – 2003. – №1. – С. 139-145.
108. Диалектика и логика. Законы мышления / Под. общ. ред. Б.М.Кедрова. – М.: Изд-во АН СССР, 1962. – 336 с.
109. Диалектика взаимосвязи личного и социального в условиях развитого социализма. – Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1980. – 120 с.
110. Диалектическая логика / Под ред. А.М. Минасяна. – Ростов: Ростовское книжное издательство, 1966. – 506 с.
111. Диалектическая логика. – Ростов-на-Дону, 1966. – 657 с.
112. Диалектическая логика / Под ред. З.М. Оруджева, А.П. Шептулина. – М.: Изд-во МГУ, 1986. – 298 с.
113. Диалектическая логика: Категории сферы сущности и целостности. – Алма-Ата: Наука, 1987. – 544 с.
114. Диалектическая логика: Формы и методы познания. – Алма-Ата: Наука, 1987. – 527 с.
115. Диалектическая логика: Категории сферы сущности и целостности. – Алма-Ата: Наука, 1987. – 415 с.
116. Дихтяр А., Рогожин Н. Обеспечение баланса частных и публичных интересов в судебных решениях Конституционного Суда РФ // www.echr.ru/news/msg.asp?id=97
117. Дністрянський С.С. Цивільне право. Т. 1. – Відень, 1919. – 1064 с.
118. Дністрянський С.С. Загальна наука права і політики / Антологія української юридичної думки. Т. 1. – К.: Видавничий Дім „Юридична книга”, 2002. – 384-397.
119. Довгерт А. Система приватного права та структура проекту нового цивільного кодексу України // Українське право. – 1997. – №1. – С. 16-27.
119-1. Довгерт А.С. Проблеми кодифікації цивільного (приватного) права в Україні // Українське право. – 1998. – №1. – С. 39-40.
120. Довгерт А. Новий Цивільний кодекс України / Вступна стаття до Цивільного кодексу України, прийнятого 16 січня 2003 р. – К.: Істина, 2003. – 368 с.
121. Довгерт А. Основні концептуальні положення проекту Цивільного кодексу України / Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А. Довгерта. – К.: УЦПС, 2000. – С. 16-18.
122. Довгерт А. Новий цивільний кодекс України – найпріоритетніший акт для реформування українського права / Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А. Довгерта. – К.: УЦПС, 2000. – С. 13-16.
123. Довгерт А.С. Основні дискусійні питання, що виникли в процесі підготовки та прийняття нового Цивільного кодексу України / Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А. Довгерта. – К.: УЦПС, 2000. – С. 57-63.
124-1. Довгерт А.С. Україні потрібен новий Цивільний кодекс України – як кодекс приватного права // Вісник Центру комерційного права. – 2001. – №3. – С. 2-3.
124. Дозорцев А.В. О предмете советского гражданского права и системе гражданского кодекса СССР // Советское государство и право. –1954. – №7. – С. 104-108.
125. Дроздов А.В. Человек и общественные отношения. – Л.: Изд-во Лен. ун-та, 1966. – 124 с.
126. Дудаш Т.І. Правономінаційні закономірності як чинник праворозуміння // Юридична Україна. – 2004. – №7. – С. 9-16.
127. Дудель С.П., Штракс Г.М. Закон единства и боротьбы противоположностей. – М.: Высш. школа, 1967. – 247 с.
128. Дюги Л. Общие преобразования гражданского права со времени кодекса Наполеона. – М., 1919. – 110 с.
129. Эйххорн В., Бауер А., Кох Г. Диалектика производительных сил и производственных отношений / Перевод с нем. В. Алексеева. – М. Изд-во «Прогресс», 1977. – 224 с.
130. Экимов А.И. Интересы и право в социалистичеком обществе. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1984. – 134 с.
131. Экимов А.И. Проблема интереса в социалистическом праве // Автореф. дисс. ... д.ю.н. – Л., 1985. – 30 с.
132. Элькинд П.С. Сущность советского уголовно-процессуального права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1963. – 84 с.
133. Егоров Н.Д. Гражанско-правовое регулирование общественных отношений: единство и дифференциация – Л.: ЛГУ, 1988. – 176 с.
134. Еженедельник советской юстиции. – 1929. – №6. – С. 121-122.
135. Єрмоленко В.М. Критерії відмежування приватних (цивільних) майнових відносин // Адвокат. – 2005. – №3. – С. 3-5.
136. Ефимочкин В.П. К вопросу о принципах построения системы права // Советское государство и право. – 1957. – №3. – С. 86-92.
137. Железняк Н. Проблеми адаптації законодавства України до законодавства ЄС // Право України. – 2004. – №11. – С. 140-143.
138. Жеребкін В.Є. Логіка: Підручник для юридичних вузів. 2-е вид., стереотип. – Х. – К., 1998. – 256 с.
139. Жилінкова І.В. Проблеми правового режиму майна членів сім’ї // Автореф. дис. ... д.ю.н. – Х., 2000. – С. 11-14.
140. Житловий кодекс України від 30 червня 1983 р. (з наступними змінами та доповненнями) // ВВР Української РСР. – 1983. – №28. – Ст. 573.
141. Завьялов Ю.С. Проблема интереса в марксистской теории социалистического права // Автореф. дисс. ... к.ю.н. – М., 1968. – 15 с.
142. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 312 с.
143. Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.1991р. (з наступними змінами та доповненнями) // ВВР України. – 1991. – №38. – Ст. 508.
144. Закон України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) від 06.03.1992р.” (в редакції Закону України від 15.05.1996 р.) // УК. – 1996. – 22 серпня. – С. 7-8.
145. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997р. (з наступними змінами та доповненнями) // ВВР України. – 1997. – №24. – Ст. 170.
146. Закон України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. (в редакції Закону України від 14.03.1995р. з наступними змінами та доповненнями) // ВВР України. – 1995. - №15. – Ст. 99.
147. Закон України “Про страхування” від 07.03.1996р. (в редакції Закону України від 04.10.2001р.) // ВВР України. – 2002. – №7. – Ст. 50.
148. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993р. (з наступними змінами та доповненнями) // ВВР України. – 1993. – №23. – Ст. 243.
149. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20.03.1991р. (в редакції Закону України від 07.12.2000р.) // УК. – 2001. – 17 січня.
150. Закон України „Про господарські товариства” від 19.09.1991р. (з наступними змінами та доповненнями) // ВВР України. – №49. – Ст. 682.
151. Закон України „Про правовий режим надзвичайного стану” // УК. – 2000. – 14 червня. – С. 8-14.
152. Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" // УК. – 2001. – 21 лютого. – С. 5-12.
153. Закон України „Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 21.11.2002р. // УК. – 2002. – 18 грудня. – С. 1-5.
154. Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” (з наступними змінами та доповненнями) // ВВР України. –1994. – №7. – Ст. 36.
155. Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (в редакції Закону України від 1.06.2000р.) // ВВР України. – 2000. – №37. – Ст. 307.
156. Закон України “Про охорону прав на промислові зразки” від 15 грудня 1993р. (з наступними змінами та доповненнями) // ВВР України. – 1994. – №7. – Ст. 34.
157. Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” від 17 січня 2002р. (з наступними змінами та доповненнями) // ВВР України. – 2002. – №7. – Ст. 278.
158. Закон України “Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993р. (в редакції Закону України від 11.07.2001р.) // ВВР України. – 1994. – №13.
159. Закон України “Про заставу” від 2.10.1992р. (з наступними змінами та доповненнями) // ГУ. – 1992. – 11 листопада.
160. Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію” від 17.07.1997р. (з наступними змінами та доповненнями) // ВВР України. – 1997. – №39. – Ст. 261.
161. Закон України “Про споживчу кооперацію” від 10.04.1992р. (з наступними змінами та доповненнями) // ВВР України. – 1992. – №30. – Ст. 414.
162. Закон України “Про фінансовий лізинг” від 11 грудня 2003р. (з наступними змінами та доповненнями) // УК. – 2004. – №8. – Ст. 10.
163. Закон України „Про приватизацію державного житлового фонду” від 19.06.1992р. (з наступними змінами та доповненнями) // ВВР Української РСР. – 1992. – №36. – Ст. 524.
164. Закону України „Про Національний банк України” від 20 травня 1999р. (з наступними змінами та доповненнями) // ВВР України. – 1999. – N 29. – Ст. 238.
165. Закон України “Про оренду землі” від 6 жовтня 1998р. (з наступними змінами та доповненнями) // ВВР України. – 1998. – №46-47. – Ст. 280.
166. Закон України „Про концесії” від 16 липня 1999р. (з наступними змінами та доповненнями) // ВВР України. – 1999. – N 41. – ст. 372.
167. Закон України “Про тваринний світ” від 13 грудня 2001р. (з наступними змінами та доповненнями) // ВВР України. – 2002. – N 14. – Ст. 97.
168. Закон України “Про кінематографію” від 13 січня 1998 р. (з наступними змінами та доповненнями) // ВВР України. – 1998. – N 22. – Ст. 114.
169. Закон України “Про видавничу справу” від 5 червня 1997 року (з наступними змінами та доповненнями) // ВВР України. – 1997. – N 32. – Ст. 206.
170. Закон України “Про телебачення і радіомовлення” від 21 грудня 1993р. (з наступними змінами та доповненнями) // ВВР України. – 1994. – N 10. - Ст. 43.
171. Закон України “Про наукову та науково-технічну діяльність” від 13 грудня 1991р. (з наступними змінами та доповненнями) // ВВР України. – 1992. - N 12. – Ст. 165.
172. Закон України “Про племінну справу у тваринництві” від 15 грудня 1993р. (з наступними змінами та доповненнями) // ВВР України. – 1994. - N 2. - Ст. 7.
173. Закон України „Про іпотеку” від 5 червня 2003р. // ВВР України. – 2003. - N 38. - Ст. 313
174. Закон України “Про кооперацію” від 10 липня 2003р. // ВВР України. – 2004. - N 5. - Ст. 35
174-1. Закон України „Про міжнародне приватне право” від 23 червня 2005р. // Документ знайдено за допомогою інформаційно-пошукової системи „Законодавство”.
175. Захист корпоративних прав інвесторів в світі нового Цивільного кодексу України. Матеріали семінару 16-18 квітня 2003 року. – Львів, 2003. – 114 с.
176. Заявление Рабочей группы по подготовке проектов модельного гражданского законодательства для государств – участников СНГ и Научно-консультативного центра частного права СНГ // Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А. Довгерта. – К.: УЦПС, 2000. – С. 105-106.
177. Здравомыслов А.Г. Проблема интереса в социологической теории. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1964. – 74 с.
178. Зельдина Е. Обеспечения частных и публичных интересов специальным режимом хозяйствования // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №2. – С. 37-41.
179. Земельне право України: Підручник / За ред. М.В.Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
180. Земельний кодекс України від 25.10.2001р. – К.: Атіка, 2001.
181. Зенин И.А. Гражданское и торговое право капиталистических стран: Учеб. пособие. – М.: МГУ, 1992. – 192 с.
182. Знаменский Г.Л. Исследования проблем хозяйственного права в новых условиях // Економіка та право. – 2002. – №1. – С. 31-40.
183. Знаменський Г. Ще раз про предмет господарського права // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – №2-3. – С. 567-580.
184. Ивакин А.А. Диалектическая философия. – Одесса: Юридична література, 2003. – 462 с.
185. Ивлев Ю.В. Логика: Учебник. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1992. – 270 с.
186. Иеринг Р. Борьба за право: Перевод О.А. Верта с один. изд. с предисл. и примеч. автора // Под ред. М.И. Свишникова. – СПб., 1895. – 68 с.
187. Иеринг Р. Дух римского права на различных ступенях его развития. Ч.1. (перевод с трет., испр. нем. изд). – СПб., 1875. – 458 с.
188. Ильин М.В. Слова и смыслы: интерес // http://www.politstudies.ru/fultext/1995/2/9.htm
189. Интерес в публичном и частном праве // Журнал российского права. – 2003. – №1. – С. 139-145.
190. Иодковский А.Н. К вопросу о системе гражданского кодекса СССР // Советское государство и право. – 1954. – №4. – С. 50-51.
191. Иоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. – Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1949. – 261 с.
192. Иоффе О.С. О гражданско-правовом и административно-правовом методах регулирования хозяйственной деятельности // Правоведение. – 1959. – №3. – С. 48-62.
193. Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М.: Гос. изд-во юр. лит., 1961. – 396 с.
193-1. История политических и правовых учений: Хрестоматия для юридических вузов и факультетов / Сост. и общ. ред. Г.Г.Демиденко. – Х.: Факт, 1999. – 956 с.
194. Казимирчук В.П. Право и методы его изучения. – М.: Юрид. лит., 1965. – 204 с.
195. Кампо В.М. Пріоритет приватного чи публічного права? // Методологія приватного права: Збірник наукових праць / Редкол.: О.Д. Крупчан (голова) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 93-96.
196. Карева М. К вопросу о делении права на публичное и частное // Советское государство и право. –1939. – №4. – С. 14-27.
197. Карпович В.Н. Системный характер теоретического знания // Структура и развитие научного знания. Системный поход к методологи науки (материалы к 8 Всесоюзной конференции „Логика и методология науки”, Вильнюс). – М., 1982. – С. 183-185.
198. Карпушин М.П. Социалистическое трудовое правоотношение. – М.: Гос. изд-во юр. лит., 1958. – 98 с.
199. К дискуссии о системе права // Советское государство и право. – 1940. – №8-9. – С. 197-204.
200. Кашанина Т.В. Корпоративное право (Право хозяйственных товариществ и обществ): Учебник. – М.: НОРМА-Инфра-М, 1999. – 802 с.
201. Кельзен Г. Коммунистическая теория права // Буржуазные теории права. Реферативный сборник. – М., 1982. – Вып. 2. – С. 244-254
202. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та права: Підручник. – Львів, 2003. – 421 с.
203. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – М.: Аванта+, 2000. – 643 с.
204. Керимов Д.А. Философские проблемы права. – М.: Мысль, 1972. – 472 с.
205. Кечекьян С.Ф. О системе советского социалистического права // Советское государство и право. – 1946. – №2. – С. 41-50.
206. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М.: Изд-во АН СССР, 1958. – 187 с.
207. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України: Навч.-метод. посібник. – Одеса: Юр. літ., 2001. – 303 с.
208. Кикоть В.А. О системе права // Труды Московской государственной юридической академии: Сб. статей. – М., 2002. – №9. – С. 43-47.
209. Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика: Учебник для юридических вузов. – изд. 5-е, перераб. и доп. – М.: Юристь, 1999. – 256 с.
210. Киримова Е.А. О системообразующих критериях современного российского права // Правоведение. – 2000. – №5.
210-1. Клименко А.В., Румынина В.В. Теория государства и права. – М., 2000. – 341 с.
211. Кнапп В. По поводу дискуссии о системе права // Советское государство и право. – 1957. – №5. – С. 114-120.
212. Кодекс законів про працю Української РСР від 10.12.1971р. // ВВР УРСР. – 1971. – №50. – Ст. 376.
213. Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р. (з наступними змінами та доповненнями) // Кодекси України: У 3 кн. (Відп. ред. В.Ф.Бойко). – К.: Юрінком Інтер, 1997. – Кн. 2. – С. 43-150.
214. Кодекс України про надра від 27 липня 1994р. (з наступними змінами та доповненнями) // Кодекси України: У 3 кн. (Відп. ред. В.Ф.Бойко). – К.: Юрінком Інтер, 1997. – Кн. 3. – С. 448-478.
215. КодексУкраїни про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. (з наступними змінами та доповненнями) // ВВР Української РСР. – 1984. – №51. – Ст. 1122.
215-1. Кодекс адміністративного судочинства України. – К.: Парламентське вид-во, 2005. – 120 с.
216. Кожевников С.Н. Социально-правовая активность личности // Советское государство и право. – 1980. – №9. – С. 20-27.
217. Козлов Ю.М. Методы управления народным хозяйством СССР // Советское государство и право. – 1968. – №4. – С. 68-77.
218. Козлов В.А. Проблемы предмета и методологии общей теории права. – Л.: Изд-во Лен. ун-та, 1989. – 180 с.
219. Козюк М.Н. Правовое равенство (вопросы теории) // Автореф. дис. … к.ю.н. – СПб, 1996. – С. 1-24.
220. Козюк М.Н. Правовое равенство в механизме правового регулирования: Учеб. пособие. – Волгоград: ВЮИ МВД России, 1998. – 92 с.
221. Коломоєць Т.О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізація. – Запоріжжя: Поліграф, 2004. – 401 с.
222. Конвенція про захист прав людини та основних свобод 1950 року // ГУ. – 10 січня 2001 р. – N 3. – Ст. 6-8.
223. Кононов А.А. Общенаучная концепция системы права // Правоведение. – №3. – 2003. – С. 12-21.
224. Конституція України від 28.06.1996р. // ВВР України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
225. Корецкий В.И. Гражданское право и гражданские правоотношения в СССР. – Душанбе: ИРФОН, 1967. – 128 с.
226. Коростей В. Как обеспечить эффективность хозяйственного и гражданского законодательства // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №10. – С. 31-33.
227. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. Изд. третье (испр. и доп.). – СПб., 1894. – 262 с.
228. Корнута Р. Визначення поняття публічного права в праві України // Український часопис міжнародного права. – 2003. – №2. – С. 77-88.
229. Корпоративне право в Україні: становлення та розвиток. Зб. наук. праць (за матеріалами міжрегіональної наук.-практ. конф., м. Івано-Франківськ, 26-27 вересня 2003 р.) / Редкол.: О.Д.Крупчан (голова) та ін. – К., 2004. – 428 с.
230. Коржанський М., Литвак О. Новий Цивільний кодекс України: думки вчених // Право України. – 2003. - №9. – С. 126-127.
230-1. Короткий тлумачний словник української мови. – К.: Радянська школа, 1978. – 623 с.
231. Коструба А. Особливості цивільно-правового регулювання відносин. пов’язаних з обігом коносамента // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – №7. – С. 57-58.
232. Коцюба О. До методології дослідження приватного права і підприємництва // Приватне право і підприємництво. – 1999. – Вип.№1. – С. 30-42
233. Коцюба О.П. До історії методології приватного права // Методологія приватного права: Збірник наукових праць / Редкол.: О.Д. Крупчан (голова) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 45-55.
234. Кохановська О. Теоретичні проблеми цивільно-правового регулювання інформаційних відносин в Україні // Право України. – 2004. – №2. – С. 104-106;
235. Кравчук С.С. Государственно-правовые отношения в советском социалистическом государстве // Советское государство и право. – 1956. – №10. – С. 95-105.
236. Кравчук І. Адаптація права України до права Європейського Союзу: цілі, етапи, пріоритети // Право України. – 2004. - №10. – С. 132-135.
237. Кравчук І. Реформування інституційного механізму адаптації права України до права ЄС // Право України. – 2005. – №1. – С. 16-20.
238. Красавчиков О.А. Диспозитивность в гражданско-правовом регулировании // Советское государство и право. – 1970. – №1. – С. 41-49.
239. Красавчиков О.А. Организационные гражданско-правовые отношения // Антология уральской цивилистики (1925-1989): Сборник статей. – М.: Статут, 2001. – С. 156-166.
240. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001р. // ОВУ. – 2001. – №21. – Ст. 920.
241. Кримінально-процесуальний кодекс Української РСР від 28.12.1960р. (з наступними змінами та доповненнями) // ВВР УРСР. – 1961. – №2. – Ст. 15.
242. Крупчан О. Методологія приватного та публічного законодавства // Урядовий кур’єр. – 2003, 10 червня. – С. 16
243. Крупчан О.Д. Реалізація прав і свобод громадян: публічні та приватні аспекти // Приватне право і підприємництво. – 2003. – Вип. 3. – С. 5-11.
244. Крупчан О.Д. Методологічні підходи до проблеми взаємозв’язку приватного та публічного права // Методологія приватного права: Збірник наукових праць / Редкол.: О.Д. Крупчан (голова) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 10-20.
245. Крупчан О.Д. Деякі аспекти розробки теорії приватного і підприємницького права // Юридична України. – 2004. – №1 – С. 39-42.
246. Крупчан О.Д. Проблеми взаємозв’язку приватного та публічного в цивільному праві України // Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики. Збірник наукових праць. – К., 2004. – С. 7-14.
247. Кузнецов А.В. Уголовноправовая охрана интересов личности в СССР. – М.: Юрид. лит., 1969. – 160 с.
248. Кузнєцова Н.С. Проблеми гармонізації цивільного та підприємницького законодавства України та країн Європи // Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики. Збірник наукових праць. – К., 2004. – С. 651-665.
249. Кузьменко А.В. „Системный взгляд” на систему права // Правоведение. – №3. – 2003. – С. 4-11.
250. Кулагина Е.В., Кулагин М.И., Суханов Е.А. Основы гражданского законодательства и предмет социалистического гражданского права // Вестник Московского государственного университета, серия „Право”. – 1981. - №6. – С. 22-29.
251. Кулагин М.И. Предпринимательство и право: опыт Запада // Избранные труды. – М.: Статут, 1997. – С. 184-292.
252. Куликов А.К. Категория интереса в социологической юриспруденции Роско Паунда // Правоведение. – 1977. – №6.
253. Курбатов А.Я. Сочетание частных и публичных интересов при правовом регулировании предпринимательской деятельности. – М., 2001. – 212 с.
253-1. Курдюк Г.П., Бутько Л.В. Отрасль права: эволюционирование и перспективы. – Краснодар, 2004. – 276 с.
254. Курс теории права и государства / Под. ред. Марова И.П. – Тюмень, 1994. – 402 с.
255. Кшибеков Д. Переходные общественные отношения. – Алма-Ата, 1973. – 284 с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)
150





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины



Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:


© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.