У нас уже 242731 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений


 






Название ІНСТИТУТ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ
Количество страниц 213
ВУЗ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО НАН УКРАЇНИ
Год сдачи 2006
Содержание ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………………...4
ВСТУП………………………………………………………………………………5
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ
МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ У КРИМІНАЛЬНОМУ
СУДОЧИНСТВІ ………………………………………………………………….14
1.1. Історія розвитку інституту моральної шкоди у
вітчизняному кримінальному судочинстві………………………………...14
1.2. Поняття, зміст та значення інституту моральної
шкоди у кримінальному судочинстві України …………………………....26
1.3. Зарубіжний досвід з питань компенсації моральної шкоди,
завданої злочином …………………………………………………………..45
1.4. Компенсація моральної шкоди в аспекті
міжнародно-правових стандартів…………………………………………..59
Висновки до розділу 1………………………………………………………66
РОЗДІЛ 2. ПРАВО НА КОМПЕНСАЦІЮ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ
У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ ……………………………….68
2.1. Юридична природа права на компенсацію моральної шкоди та
його місце у процесуальній формі …………………………………………68
2.2. Межі реалізації права на компенсацію моральної
шкоди ………………………………………………………………………..87
2.3. Методологія визначення розміру компенсації моральної
шкоди та способи відшкодування…………………………………………101
2.4. Критерії визначення розміру компенсації моральної шкоди ………123
Висновки до розділу 2……………………………………………………...139
РОЗДІЛ 3. ЦИВІЛЬНИЙ ПОЗОВ ПРО КОМПЕНСАЦІЮ МОРАЛЬНОЇ
ШКОДИ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ ЯК
ПРАВОПОНОВЛЮЮЧИЙ ЗАСІБ ПОРУШЕНИХ
ОСОБИСТИХ (НЕМАЙНОВИХ) ПРАВ ОСОБИ…………………………...142

3.1. Цивільний позов як форма реалізації права на компенсацію
моральної шкоди у кримінальному процесі України……………………142
3.1.1. Предмет, зміст та форма цивільного позову про
компенсацію моральної шкоди……………………………………………155
3.2. Забезпечення позову про компенсацію моральної шкоди …………166
3.3. Особливості виконання рішення суду в частині
компенсації моральної шкоди……………………………………………..175
Висновки до розділу 3……………………………………………………...185
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………...187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………..193
ДОДАТКИ ………………………………………………………………………..209



ВСТУП

Актуальність теми. Забезпечення дієвості механізмів компенсації моральної шкоди, завданої особі в результаті злочинних посягань, складає нині один із пріоритетних напрямків реалізації державної правової політики в галузі кримінальної юстиції, що на найвищому державному рівні прямо відображено в Указі Президента України №1560 від 28 грудня 2004 року „Про концепцію забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів”. Цей напрямок цілковито узгоджується з конституційними положеннями про визнання людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю.
Право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної злочином, закріплено в Конституції України та міжнародно-правових документах, воно поступово набуває своєї деталізації в галузевому законодавстві, зокрема, у кримінально-процесуальному. Неухильно відбувається процес розвитку підвалин його реалізації, уточнюються правові позиції щодо порядку визначення розміру даного виду шкоди, способів її відшкодування, удосконалюється процедура подання цивільного позову про компенсацію моральної шкоди, його забезпечення, основи доказування фактичних обставин справи в цій частині. Становлення в Україні інституту компенсації моральної шкоди у порядку кримінального судочинства кореспондується з відповідним розвитком кримінального, цивільного, цивільного процесуального та інших галузей законодавства, воно певною мірою відповідає загальним тенденціям гармонізації вітчизняної правової системи з основами правового регулювання країн Європейського Союзу.
У сучасних умовах активне запровадження даного інституту, насамперед, відбувається за рахунок судової практики, яка об’єктивно в короткий термін не може окреслити стабільної єдності у правозастосуванні, тим більше маючи суттєві вади теоретичного забезпечення та „багаж” його критичного сприйняття на рубежі XIX - XX століть і тривалого невизнання в радянський період.
Вивчення теоретичних основ інституту моральної шкоди має глибоке історичне коріння. Значний внесок у розвиток цього наукового напрямку зробили такі відомі правознавці дореволюційної Росії як О.Ф. Кістяківський, Д.І. Мейєр, І.А. Покровський, В.І. Синайський, М.С. Таганцев, Д.Г. Тальберг, І.Я. Фойницький, Г.Ф. Шершеневич та інші.
Відповідні дослідження не припинялись в радянські часи, вони знайшли своє продовження і в нинішніх умовах, зокрема, надійне підґрунтя для вивчення цієї тематики склали праці С.А. Альперта, С.М. Антосика, С.А. Бєляцкіна, В.І. Галагана, В.К. Грищука, В.Г. Гончаренка, М.І. Гошовського, Ю.М. Грошевого, М.В. Гузели, В.Г. Даєва, В.Я. Дубрівного, О.М. Ерделевського, О.М. Кокун, О.П. Кучинської, Б. Лапіцького, В.В. Леоненка, В.Т. Маляренка, М.С. Малеїна, М.М. Малеїної, М.М. Михеєнка, С.В. Наріжного, В.Т. Нора, В.Я. Понаріна, І.І. Потеружі, П.М. Рабиновича, М.С. Строговича, В.М. Тертишника, Г.І. Чангулі, М.О. Чельцова, В.П. Шибіки, С.І. Шимон, М.Є.Шумила, П. Яні та інших. Особлива увага інституту моральної шкоди була приділена у дисертаційних роботах Я.О. Клименка, О.В. Крикунова, Л.Л. Нескородженої, В.П. Паліюка та інш.
В останній період набуло очевидності відставання кримінально-процесуальної форми, в судовій практиці виникло багато спірних питань правозастосування, що обумовило необхідність проведення комплексного дослідження з опрацюванням практичних рекомендацій. Окрім того, дана проблематика постала в центрі уваги у зв’язку з розробкою проекту нового КПК України, який має увібрати в себе новітні досягнення юридичної теорії та здобутки практики.
Вищезазначене підтверджує актуальність дослідження проблем компенсації моральної шкоди, заподіяної злочином, та безпосередньо пов’язаних з цим питань здійснення правосуддя в умовах соціально-економічних та політичних змін в країні.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною тематики науково-дослідної роботи відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, зокрема, таких тем як “Актуальні проблеми кримінальної юстиції в Україні” (РК 0103U004302) та “Кримінально-правові та кримінально-процесуальні аспекти здійснення правосуддя в Україні” (РК 0104U007591).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка наукових основ інституту моральної шкоди в кримінальному судочинстві України, підготовка пропозицій щодо удосконалення його правової регламентації, визначення напрямків підвищення ефективності кримінального судочинства, забезпечення прав і законних інтересів потерпілих від злочинів осіб. На основі досягнень науки, узагальнення правозастосовчої практики, вітчизняного та зарубіжного досвіду метою також охоплено прагнення оновити наукову концепцію права на компенсацію моральної шкоди, завданої злочином, пристосувавши її до умов сьогодення, насамперед, в контексті підготовки та уточнення відповідних положень вітчизняного кримінально-процесуального законодавства.
Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувалися такі основні завдання:
- охарактеризувати етапи історичного розвитку ідеї щодо майнової відповідальності за завдані злочином моральні страждання та становлення інституту компенсації моральної шкоди у кримінально-процесуальному законодавстві та судовій практиці України;
- співставити підходи, які застосовуються при тлумаченні поняття „моральна шкода” у правовій науці та у правозастосуванні;
- дослідити міжнародно-правові положення та досвід зарубіжних країн з питань компенсації моральної шкоди, заподіяної злочином, та визначити можливості адаптації відповідних норм до національного законодавства;
- здійснити аналіз чинного вітчизняного законодавства про компенсацію моральної шкоди;
- проаналізувати правовий механізм реалізації права на компенсацію моральної шкоди у кримінальному судочинстві України;
- визначити характер змін кримінально-процесуальної форми, що відбулись з утвердженням права на компенсацію моральної шкоди;
- охарактеризувати предмет, зміст та форму цивільного позову про компенсацію моральної шкоди;
- дослідити проблеми забезпечення позову та виконання рішення про компенсацію моральної шкоди у кримінальному судочинстві;
- розробити та обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення законодавства України з питань реалізації потерпілою особою права на компенсацію моральної шкоди.
Об’єктом дослідження є кримінально-процесуальне регулювання правовідносин, що виникають внаслідок заподіяння моральної шкоди особі в результаті вчинення злочину та в процесі її компенсації.
Предметом дослідження є сукупність кримінально-процесуальних норм, якими регламентовано порядок реалізації у кримінальному судочинстві України права потерпілої особи на компенсацію моральної шкоди, заподіяної злочином; судова практика, вимоги міжнародно-правових актів.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети та завдань дисертаційного проекту, його об’єкта та предмета. Діалектичний метод як загальний метод наукового пізнання реально існуючих явищ склав підґрунтя комплексного використання інших методів. Так, метод системного аналізу надав можливість проаналізувати фундаментальні положення сучасної теорії кримінального процесу, основоположні правові принципи, а також підходи вітчизняних та зарубіжних учених щодо поняття, змісту, значення, методики обчислення розміру компенсації моральної шкоди, заподіяної злочином, а також проблем реалізації права на її компенсацію у кримінальному судочинстві України; історико-правовий метод використовувався для дослідження становлення інституту моральної шкоди та її компенсації у кримінальному судочинстві; формально-юридичний – застосовувався при співставленні норм чинного КПК України та проекту нового КПК України, обґрунтування висновків і пропозицій щодо їх доповнення чи уточнення; порівняльно-правовий – для аналізу та порівняння національного і іноземного кримінально-процесуального законодавства; формально-логічний – при вивченні сутності та визначення поняття «моральна шкода». Крім того, застосовувалися елементи статистичного методу – для узагальнення результатів вивчення матеріалів кримінальних справ. Використання в роботі названих методів дослідження забезпечило його всебічність, повноту й об’єктивність, а також істинність отриманих наукових результатів.
Теоретичною базою дослідження стали роботи вітчизняних та зарубіжних вчених в галузі кримінально-процесуального, кримінального права, а також роботи з цивільного та цивільного процесуального, конституційного права, історії держави і права та інших правових дисциплін.
Нормативну базу дослідження склали Конституція України, Загальна декларація прав людини 1948 р., Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р., Європейська конвенція про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів 1983 р., інші міжнародно-правові документи, вітчизняне кримінально-процесуальне та кримінальне законодавство, цивільне та цивільне процесуальне законодавство, відомчі нормативно-правові акти.
Емпіричну основу дисертації становлять використані результати узагальнення судової практики з кримінальних справ, розглянутих місцевими та Апеляційним судом м. Києва, місцевими та Апеляційним судом Київської області, статистичні дані Верховного суду України за період з 2000-2004 років, опублікована судова практика. Автором було вивчено та проаналізовано 315 кримінальних справ, розглянутих у 2002-2004 роках місцевими судами та Апеляційним судом Київської області.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим комплексним дослідженням інституту компенсації моральної шкоди у кримінальному судочинстві України; особлива увага приділена особливостям механізму реалізації права на компенсацію моральної шкоди, завданої злочином, та його впливу на кримінально-процесуальну форму.
До найбільш істотних результатів, що містять наукову новизну, слід віднести такі:
вперше:
- визначено, що при розкритті значення терміну „моральна шкода” у кримінальному судочинстві слід враховувати як внутрішній, так і зовнішній аспекти, при цьому останній має свій прояв у ставленні суспільства до скоєного та базується на соціальних цінностях та моральних нормах про добро, зло, справедливість і т. інш.;
- обґрунтовано висновок, що з закріпленням судовою практикою права на компенсацію моральної шкоди розширився зміст забезпечення законного інтересу потерпілого, що, в свою чергу, обумовило необхідність узгодження завдань кримінального судочинства України;
- запропоновано комплекс пропозицій щодо розробки механізму відшкодування державою шкоди жертвам насильницьких злочинів, в тому числі і моральної, у зв’язку з процесом приєднання України до Європейської Конвенції про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів (1983 р.);
удосконалено:
- зміст положення щодо права особи, якій завдано шкоду злочином, пред’явити позов при провадженні в кримінальній справі в частині компенсації моральної шкоди, шляхом доповнення ч. 1 ст. 28 КПК України після слів «зазнала матеріальної» словами «та/або моральної»;
- механізм забезпечення цивільного позову про компенсацію моральної шкоди шляхом доповнення норми ч.1 ст. 29 КПК України словами «моральна шкода»;
- порядок роз’яснення прав потерпілому, передбачений ст. 122 КПК України, зокрема, слідчий має роз’яснити потерпілому право заявити цивільний позов як у випадках заподіяння йому злочином майнової, так і моральної шкоди;
- підхід до визначення джерел надходжень до Державного фонду відшкодування шкоди жертвам насильницьких злочинів (включаючи відшкодування моральної шкоди), наповнення якого могло б здійснюватися за рахунок коштів від конфіскації майна, з адміністративних стягнень (штрафів) та штрафів, передбачених санкціями кримінально-правових норм, обов’язкових внесків страхових організацій з операцій зі страхування життя та/або здоров’я громадян, обов’язкових внесків засуджених за вчинення умисних злочинів;
набуло подальшого розвитку:
- положення про те, що головну особливість інституту моральної шкоди у кримінальному судочинстві складає індивідуалізований підхід до її оцінки потерпілим, який є єдиним суб’єктом ініціювання позовного провадження про компенсацію моральної шкоди за заподіяні злочином страждання;
- положення про те, що предмет доказування у кримінальній справі, у разі пред’явлення потерпілим цивільного позову про компенсацію моральної шкоди, поряд з іншими обставинами, які мають важливе значення для вирішення справи, також повинен охоплювати характер і розмір заподіяної моральної шкоди;
- твердження про те, що неможливо створити єдину універсальну методику визначення розміру компенсації моральної шкоди, при цьому досягнення мети відшкодування вбачається можливим шляхом прийняття судом до уваги широкого кола обставин і факторів та винесення рішення щодо розміру суми, яка є достатньою для загладження страждань потерпілого, на підставі закону та внутрішнього переконання судді;
- твердження, що забезпечення єдності судової практики в частині визначення розміру компенсації моральної шкоди потребує формування окремої бази даних судових рішень за відповідними категоріями справ, що дозволить суттєво мінімізувати розбіжності застосування даного інституту.
За результатами дослідження внесено низку пропозицій щодо уточнення та доповнення як чинного Кримінально-процесуального кодексу України (ст.ст. 28, 29, 49, 50, 64, 122 КПК України), так і проекту Закону України «Про відшкодування шкоди жертвам насильницьких злочинів».
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені висновки і пропозиції можуть бути використані при проведенні подальших наукових досліджень з цієї проблеми, вдосконаленні чинного процесуального законодавства та підготовці проекту нового КПК України. Крім того, результати даного дослідження можуть застосовуватись при підготовці навчально-методичних матеріалів, у навчальному процесі з дисциплін кримінального процесу та спецкурсів у вищих юридичних навчальних закладах та у системі підвищення кваліфікації працівників судових і правоохоронних органів. Пропозиції дисертанта враховані при підготовці Міністерством юстиції України проекту Закону України «Про відшкодування шкоди жертвам насильницьких злочинів» ( Довідка Міністерства юстиції України № 22-52/132 від 31.05.06).
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації обговорено на засіданнях відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Основні положення та висновки дисертаційної роботи знайшли своє відображення у виступах та повідомленнях на перших всеукраїнських осінніх юридичних читаннях студентів та аспірантів „Молодь в юридичній науці” (Хмельницький, листопад 2002 року); регіональному круглому столі „Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування” (Хмельницький, лютий 2003 року); міжнародній науковій конференції молодих вчених „Другі осінні юридичні читання” (Хмельницький, листопад 2003 року); першій українській літній школі „Транснаціональні форми організованої злочинної діяльності” (Одеса, липень 2004 року); науково-практичній конференції «Конституційні засади державотворення і правотворення в Україні: проблеми теорії і практики» (Київ, червень 2006 року).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у восьми наукових працях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях ВАК України.
Структура дисертації обумовлена метою та завданням дисертаційного дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, що включають одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 213 сторінок, обсяг основного тексту – 192 сторінки, з яких 15 - займає список використаних джерел (202 найменування), 6 сторінок – додатки.
Список литературы ВИСНОВКИ

1. Визначення “моральної шкоди” у кримінальному судочинстві передбачає змістовну оцінку моральних та фізичних страждань, які спричинили втрати немайнового характеру, при цьому обов’язковим є врахування внутрішнього аспекту як суб’єктивного ставлення потерпілої особи та зовнішньої сторони, яка формується в суспільстві на основі моральних поглядів про добро, зло, справедливість і закріплюється у правових нормах.
2. Розглядаючи історію розвитку інституту моральної шкоди у кримінальному судочинстві, ми дійшли висновку про те, що тільки наприкінці ХІХ століття в Росії, інститут моральної шкоди у сфері дії кримінальної юстиції почав стрімко розвиватися, хоча у законодавстві того часу було відсутнє формулювання поняття “моральної шкоди”. Нехтування ним у радянський період призвело до відродження інституту вже у 80-х, 90-х роках ХХ століття. Це, в свою чергу, зумовило розвиток правової системи України, що відкрило правову можливість реалізації права на компенсацію моральної шкоди не тільки в цивільному, а, також, і в порядку кримінального судочинства.
3. Однією із ознак нової правової системи України стало широке запровадження механізму компенсації моральної шкоди. Інститут компенсації даного виду шкоди активно формується в українському праві на базі положень Конституції та міжнародно-правових стандартів з урахуванням специфіки галузевого законодавства і уважного вивчення досвіду зарубіжних країн. Належне забезпечення відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, є важливою складовою в системі захисту прав та інтересів особи в кримінальному судочинстві.
4. З урахуванням вимог таких міжнародно-правових актів як Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, Європейська конвенція про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів, Декларація ООН „Основні принципи правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою” та інш., в Україні потребує невідкладного запозичення європейський досвід у вирішенні питання компенсації моральної шкоди у кримінальному судочинстві. Зокрема, дієвими його положеннями, які широко застосовуються у законодавстві іноземних країн (США, Великобританія, Франція, Німеччина), слід вважати заходи по забезпеченню надання компенсації жертвам злочинів з державних фондів. Для вирішення цього питання та втілення його в життя має бути створено Державний фонд відшкодування шкоди жертвам насильницьких злочинів.
5. Інститут компенсації моральної шкоди, заподіяної злочином не обмежується лише національними рамками. Зокрема, під терміном “жертва злочину” міжнародне право розуміє особу, якій завдано злочинним посяганням фізичну, майнову, моральну шкоду. При цьому, міжнародне право використовує узагальнююче поняття „жертва злочину”, яке об’єднує та враховує особливості окремих визначень, що мають місце в правових системах різних країн світу.
6. Посилення захисту жертв злочинів значною мірою пов’язане з удосконаленням чинного законодавства відповідно до міжнародно-правових вимог, що стосуються перш за все тих обставин, що потерпілі мають забезпечуватись кваліфікованою правовою допомогою та отримувати з боку держави компенсаційні відшкодування ще на стадії розслідування. Прагнучи стати членом Європейського Союзу, Україна повинна імплементувати ці положення, тим більше, проголосивши у ч. 1 статті 3 Конституції України людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю.
7. Право особи на компенсацію моральної шкоди у кримінальному судочинстві України має на меті збереження цілісності захисту права особи, як міри свободи і недоторканності людини, як регулятора спрямованого на виключення з соціального життя свавілля, безконтрольності та беззаконня, і одночасно обов’язку “руйнівника” поновити, хоча й не в повному обсязі, пошкоджені цінності та втрати немайнового характеру.
8. Впровадження у кримінальний процес України інституту моральної шкоди сприяло поновленню балансу між охоронюваними законом державними та приватними інтересами, обумовило гуманізацію процесуальної форми, посилило гарантії забезпечення законних інтересів потерпілої особи, зокрема, в частині належного судового захисту та повного відшкодування заподіяної шкоди.
9. Закріплення у кримінальному судочинстві права на компенсацію моральної шкоди призвело до зміни окремих правових інститутів, зокрема, вплинуло на обсяг процесуальних прав цивільного позивача та цивільного відповідача, спір між якими віднині стосується не тільки матеріальної, але також і моральної шкоди, заподіяної злочином.
10. Укріплення у кримінальному судочинстві України права потерпілої особи на компенсацію моральної шкоди, завданої їй злочином, сприяло ще більшій інтеграції між кримінально-процесуальною і цивільно-процесуальною формами, відобразилося на формі звернення до суду, на тягарі доказування, який покладає на особу, якій заподіяли шкоду, обов’язок довести факт заподіяння шкоди і її характер. Це все, в свою чергу, призвело до посилення зв’язку між кримінальним та цивільним процесами та посприяло швидшому відновленню порушених прав потерпілої особи, забезпечуючи, тим самим, повне відшкодування шкоди, завданої злочином.
11. Під змістом завдань кримінального судочинства України традиційно розуміли швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних і встановлення об’єктивної істини; забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жодний невинний не був покараний; виявлення і усунення причин і умов, які сприяли виникненню злочину; відшкодування матеріальної шкоди й інших витрат, заподіяних злочином; охорону прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб. Право на компенсацію моральної шкоди поглибило та розширило зміст забезпечення законного інтересу потерпілого, що, в свою чергу, закріпило необхідність більш повного захисту прав і законних інтересів потерпілої особи та збільшило повноту завдань кримінально-процесуального судочинства України, під якими розуміють, поряд з іншими його завданнями, і відшкодування шкоди заподіяної внаслідок скоєння злочину, в тому числі і моральної.
12. Законодавче визначення у кримінальному судочинстві України права на компенсацію моральної шкоди безпосередньо вплинуло на механізм притягнення до відповідальності особи, яка її заподіяла. Свій відбиток обставини компенсації моральної шкоди знайшли і в процедурі примирення, і в загальних засадах призначення покарання, як елемент його пом’якшення. В межах сучасної кримінально-процесуальної форми «загладження» особистої образи, емоційного розладу потерпілого забезпечується як покаранням винного, так і механізмом компенсації моральної шкоди.
13. Із запровадженням інституту компенсації моральної шкоди у кримінально-процесуальній формі відбулося уточнення статусу позивача та розширення підстав виникнення позовного провадження. З огляду на індивідуалізацію оцінки заподіяної злочином моральної шкоди єдиним суб’єктом, який може ініціювати виникнення позовного провадження та вимагати стягнення компенсації моральної шкоди за заподіяні злочином страждання є потерпіла особа.
14. Особливості кримінально-процесуального доказування завданої злочинними діями моральної шкоди полягають у тому, що доказування факту порушення законних прав і інтересів особи покладається на органи обвинувачення. Потерпілий, в свою чергу, зобов’язаний надати докази на підтвердження настання у нього в результаті злочинних дій моральної шкоди, оскільки ці обставини, як правило, стосуються особистого життя потерпілого, суб’єктивного сприйняття ним здійсненого злочинного посягання, і тому не можуть доводитися іншими особами, у тому числі органами дізнання і досудового слідства.
15. При реалізації права на компенсацію моральної шкоди основним принципом є її повне відшкодування. Із даного принципу випливає недопустимість впровадження законодавчих обмежень розміру компенсації моральної шкоди, а при його визначенні судом враховуються індивідуальні особливості обставин справи та індивідуальне сприйняття потерпілої особи щодо скоєного проти неї, щоб максимально сприяти відновленню її попереднього стану.
16. Величезне різноманіття життєвих ситуацій та специфіка інституту моральної шкоди сприяло виникненню значного різномаїття у судовій практиці, подолання якого обумовило появу авторських методик визначення розміру компенсації моральної шкоди. Шлях вирішення цього питання через методики не виявився успішним, хоча в інформативному плані користь методик є беззаперечною. В кожному конкретному випадку прийняття судом до уваги як суб’єктивних особливостей потерпілої особи, так і об’єктивної суспільної оцінки стосовно скоєного, вимагає оцінки всіх конкретних обставин справи як пом’якшуючих, так і обтяжуючих відповідальність за заподіяння моральної шкоди, для прийняття законного, обґрунтованого, справедливого судового рішення в частині компенсації моральної шкоди в кримінальному процесі.
17. Законодавче закріплення декількох способів компенсації моральної шкоди (грошима, іншим майном або у інший спосіб) розширило можливості потерпілого щодо вибору індивідуального способу компенсації цієї шкоди. Це, в свою чергу, призвело до індивідуалізації позовних вимог потерпілої особи та урізноманітнило формулювання предмету цивільного позову у кримінальному судочинстві самим потерпілим. Таким чином, предмет цивільного позову про компенсацію моральної шкоди нині допускає посилання на компенсацію грошима, іншим майном або у інший спосіб.
18. Враховуючи проблемність питання призначення судом розміру компенсації моральної шкоди, мінімізація недоліків застосування інституту компенсації моральної шкоди, на нашу думку, буде мати місце при створенні окремої бази даних саме з судових рішень, які передбачають її компенсацію. Це дозволить суддям, в першу чергу, керуючись своїм власним досвідом та досвідом своїх колег, приймати виважені та справедливі рішення.
19. Змістом цивільного позову про компенсацію моральної шкоди є вимога цивільного позивача адресована до цивільного відповідача про компенсацію моральної шкоди шляхом відчуження матеріального чи іншого блага, яке може виражатися у грошах, майні чи у інший спосіб, в рахунок компенсації за страждання, у певному розмірі та у визначений строк.
20. Своєчасне відновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів потерпілої особи можливе за умови вдосконалення норм КПК України, а саме: законодавчого закріплення права потерпілої особи на компенсацію моральної шкоди шляхом внесення змін до ст.ст. 28, 29, 50, 64, 122 КПК України, в яких необхідно передбачити, що цивільний позов в кримінальній справі вправі пред’являти особа, яка зазнала матеріальної та/або моральної шкоди від злочину; забезпечення позову застосовується, коди злочином завдана матеріальна та/або моральна шкода; потерпілому роз’яснюється право пред’являти в кримінальній справі цивільний позов у випадках, коли злочином йому завдана майнова та/або моральна шкода; доказуванню в кримінальній справі підлягає характер і розмір матеріальної та/або моральної шкоди згідно з пред’явленим потерпілим цивільним позовом.



















СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1. Агарков М. Обязательства из причинения вреда (Действующее законодательство и задачи Гражданского кодекса СССР) //Проблемы социалистического права. – 1939. - № 1. – С. 55-74.
2. Александров С.А. Правовые гарантии возмещения ущерба в уголовном процессе (досудебные стадии): Учеб. Пособие. – Горький, б.в., 1976. – 124 с.
3. Аналіз практики розгляду і вирішення в кримінальному судочинстві судами м. Києва позовів про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої злочинами, за 2002 рік //Архів Верховного Суду України.- Київ, 2002.
4. Антосик С.М., Кокун О.М. Відшкодування моральної шкоди: психологічні аспекти // Адвокат. – 1998. - №4. – С.17-21.
5. Архів Апеляційного суду Київської області. Справа № 1- 15/02.
6. Архів Апеляційного суду Київської області. Справа № 1 –19/02.
7. Архів Апеляційного суду Київської області. Справа № 1-11/2002 р..
8. Архів Апеляційного суду Київської області. Справа № 1-21/02.
9. Архів Апеляційного суду Київської області. Справа № 1-34/02.
10. Архів Апеляційного суду Київської області. Справа № 1-38/02.
11. Архів Апеляційного суду Київської області. Справа № 1-8/02.
12. Архів Апеляційного суду Київської області. Справа № 5/2003.
13. Беляцкин С.А. Возмещение морального (неимущественнаго) вреда. – С. Петербург, 1913. – 90 с.
14. Беляцкин С.А. Возмещение морального (неимущественного) вреда. – М.: Юридическое бюро “Городец”, 1996. – 75с.
15. Бозров В. Гражданский иск в уголовное процессе неуместен // Российская юстиция. – 2001. - №5. - С. 29-31.
16. Брауде И. Возмещение неимущественного вреда // Революционная законность. – 1926. - № 9-10. – С. 12-14.
17. Бюлетень нормативних актів міністерств і відомств України. – 1996. - №5. – С. 66-79.
18. Варфоломеева Т.В. Криминалистика и профессиональная деятельность защитника. – К.: Вища шк., 1987. – 149 с.
19. Ведомости съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1990. - № 26. – Ст. 492.
20. Вестник советской юстиции. – 1923. - №6. – С.10.
21. Викторский С.И. Руский уголовный процес. – М., б.в., 1912. – 457 с.
22. Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №22. - Ст.262.
23. Відомості Верховної Ради України. –1992. -№49. - Ст.668.
24. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсаційні виплати: нормативні акти, роз’яснення, коментарі / Відп. ред. П.І.Шевчук. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 928 с.
25. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди: нормативні акти, роз’яснення, коментарі: Станом на 1 січня 2001 р. / Демченко С.Е., Перепічай В.С., Скоробагатько В.А., Федишин М.І.– К.: Юрінком Інтер, 2001. – 624 с.
26. Вісник Верховного Суду України. – 1997. - № 4(6). – С. 36-39.
27. Газетдинов Н.И. Деятельность следователя по возмещению материального ущерба. – Казань: Изд-во Казан. гос. ун-та, 1990. – 96 с.
28. Галянтич М., Коваленко Г. Відшкодування моральної шкоди // Право України. – 1999. - №9. – С. 58-60.
29. Гамбаров Ю.С. Курс гражданского права: В 2 т. – СПб., б.в.,1911. – Т.1. – 779с.
30. Гончаренко В.Г. Експертизи в судовій практиці. – К.: Либідь, 1993. – 196 с.
31. Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному процесі України. – Київ: Юрінком Інтер, 1998. – 192 с.
32. Грищук О.В. Окремі питання історії відшкодування моральної (немайнової) шкоди // Науковий вісник Волинського державного університету. Юридичні науки. - № 2. – Луцьк, 1999. – С. 67-72.
33. Гуго Гроцій. Про право війни та миру. –М.: Ладомир, 1994. -925 с.
34. Гузела М.В. Відшкодування заподіяної злочином шкоди з ініціативи суду в кримінальному судочинстві України: Автореф. дис... канд.. юр.наук: 12.00.09 / Львів. Держ.ун-т. – Львів, 1999. – 25 с.
35. Гуреев П.П. Гражданский иск в уголовном процессе. – М.: Госюриздат, 1961. – 94 с.
36. Гуреев П.П. Защита личных и имущественных прав. – М.: Наука, 1964. - 110 с.
37. Давлетов А.Д. Предварительное расследование и предупреждение хищений социалистического имущества. – Ташкент: Фан, 1978. – 217 с.
38. Дагель П.С. Потерпевший в советском уголовном праве // Потерпевший от преступлений. – Владивосток: Изд-во Дальневост. Гос. ун-та, 1974. – С. 19-31.
39. Даев П.С. Современные проблемы гражданского иска в уголовном процессе. – Л.: ЛГУ, 1972. – 69 с.
40. Декларация ООН «Основные принципы правосудия для жертв преступлений и злоупотребления властью» // Организация Объединенных Наций. – Н.-Й., 1989.- С. 298-301.
41. Державна виконавча служба України. Виконання рішень судів: Офіційне видання. – Ужгород: ІВА, 1999. – 152 с.
42. Добровольский А.А., Иванова С.А. Основные проблемы исковой формы защиты права. – М.: Изд-во МГУ, 1979. – 159 с.
43. Додаток до «Відомостей Верховної Ради України». – 1981. - № 24. – Ст. 357.
44. Донцов С.Е., Маринина М. Имущественная ответственность за вред, причиненный личности. – М.: Юридическая литература, 1986. – 159 с.
45. Доповідь Голови Верховного Суду України на засіданні президії Верховного Суду та Ради суддів України 20 січня 1999 року // Вісник Верховного Суду України. – 1999. - № 1(11). – С. 5-12.
46. Дубривный В.Я. Потерпевший на предварительном следствии. – Саратов: Приволж. кн. изд-во, 1966. – 99 с.
47. Духовской М.В. Русский уголовный процесс. – М., б.в., 1910. – 448 с.
48. Жуйков В. Возмещение морального вреда // Бюллетень Верховного Суда РФ. – 1994. - № 11. – С. 14-15.
49. Забезпечення права на виконання судових рішень та правову допомогу. http://www.ombudsman.kiev.ua/Dop_3/R3_2htm
50. Загальна декларація прав людини прийнята і проголошена резолюцією 217А (III) Генеральної Асамблеї від 10 грудня 1948 р.// Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ, 1996. – С. 6-9.
51. Загорулько А.И. Обязательства по возмещению вреда причиненного субъектами гражданского права. – Х.: Консул, 1996. – 112 с.
52. Закон України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний статус журналістів” // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 50. - Ст.302.
53. Закон України від 6 травня 1993 року «Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян та оранізацій»//Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 24. – Ст. 259.
54. Застосування кримінально-процесуального законодавства, що передбачає захист прав потерпілого (за матеріалами узагальненої судової практики) // Вісник Верховного Суду України. – 1999. - № 1 (11). – С. 25-36.
55. Защита прав потерпевшего в уголовном процессе. Сравнительное исследование. Под ред. А.М. Ларина. – М.: Наука, 1993. – 244 с.
56. Збірник рішень та арбітражної практики ВАС України // Українська правнича фундація. – 1996. - № 2 (7). – С. 95-97.
57. Зейц А. Возмещение морального вреда по советскому праву // Еженедельник советской юстиции. – 1927. - № 47. – С.1465-1466.
58. Зернова Е. Возмещение морального вреда причиненного преступлением// http://pressa.spb.ru/newspapers/ki/arts/ki-143-art-3.html
59. Зинатуллин З.З. Возмещение материального ущерба в уголовном процессе. – Казань: Изд-во Казан. Гос. ун-та, 1974. – 97с.
60. Зобов’язальне право. Теорія та практика: Навчальний посібник/ За ред. проф. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 962 с.
61. Ильина Л.В. Признание потерпевшим в советском уголовном процессе // Уч. зап. Перм. Гос. ун-та. – 1966. - № 150. – С. 90-98.
62. Ільковець В., Кучинська О.П. Практика застосування кримінально- процесуального законодавства, що захищає права потерпілого // Право України. – 1993. - № 3. – С. 10-11.
63. Казанцев В.О. О моральном вреде// Российская юстиция. – 1996. - № 5. – С. 47-48.
64. Каплина О.В. Проблеми реабілітації у кримінальному процесі України: Автореф.дис…канд..юрид.наук: 12.00.09 / Нац. юрид. академія. – Харків, 1998. – 17 с.
65. Катькало С.И. К вопросу о понятии потерпевшего в советском уголовном процессе // Вестник Ленингр. ун-та. Серия «Экономика, философия и право.» - 1964. - № 11. – С.112-120.
66. Квачевский А. Объ уголовном преслъдованіи, дознаніи, предварительном исследовании преступлений по судебнім уставам 1864: В 3 ч. – СПб, 1866. – Ч.1. – 352 с.
67. Квашис В. Жертвы преступлений: кто им поможет? // Советская юстиция. – 1993. - №7. – С. 8-10.
68. Кистяковский А.Ф. Элементарный учебник общаго уголовного права. – К., б.в., 1882. – 922 с.
69. Клименко Я. Відшкодування моральної шкоди у кримінальному процесі // Право України. – 2000. - № 6. – С. 65-68.
70. Климковська Н. Моральну шкоду можна виміряти так само точно, як температуру тіла //Хрещатик. - 11 січня 2002. - С. 10.
71. Кокорев Л.Д. Потерпевий от преступлений. – Воронеж: Изд-во Воронеж. Гос. ун-та, 1964. – 136 с.
72. Коментар судової практики в кримінальних та адміністративних справах. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-1997)/ Відп. ред. В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 288 с.
73. Компенсация морального вреда. Документы, комментарии, практика/ Сост. А.В. Кукушкин. – М.: Социальная защита, 1998. – 128 с.
74. Конституція України: Науково-практичний коментар/ В.Б. Авер’янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.. – Харків: Видавництво „Право”; К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 808 с.
75. Корчевна Л.А. Компенсація моральної шкоди, завданої порушенням особистих немайнових прав, у цивільному праві України: Автореф. дис… канд.юрид.наук: 12.00.03/ Міністерство внутрішніх справ України. – Х.,1998, -С.17.
76. Крикунов О.В. Підстави та форми компенсації моральної шкоди потерпілим від злочинів у державах-учасницях Ради Європи // Держава і право. – Вип. 7. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України. - 2000. – С. 348-352.
77. Крикунов О.В. Цивільний позов про компенсацію моральної шкоди у кримінальному процесі України: Дис…канд.юр.наук: 12.00.09. – К., 2002. - 187 с.
78. Кримінально-процесуальний кодекс України. Проект (вiд 1 березня 2000 р.), підготовлений робочою групою Кабiнету Мiнiстрiв України. - Київ, 2000. - 178 с.
79. Кримінально-процесуальний кодекс України. Проект (вiд 28 листопада 2003 р.), підготовлений робочою групою Кабiнету Мiнiстрiв України. - Київ, 2003. - 167 с.
80. Кримінально-процесуальний кодекс України. Проект (станом на 13 березня 2006 р.) підготовлений комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. – Київ, 2006. – 180 с.
81. Кримінально-процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами. За відп. ред. В.П. Шибіко. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 840 с.
82. Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий. – М.: Госюриздат, 1958. – 218 с.
83. Кучинська О.П. Реалізація прав потерпілого в кримінальному процесі України: Автореф.дис…канд.юр.наук: 12.00.09 / Київ. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 1996. – 22 с.
84. Лапицкий Б. Вознаграждение за неимущественный вред // Сборник Ярослав. гос. ун-та. Вып. 1, 1918-1919. – Ярославль, 1920. – С. 105-170.
85. Лейст О.Э. Санкции в советском праве. – М.: Юридическая литература, 1962. – 237 с.
86. Лупинская П. Значение судебной практики для совершенствования доказательственной деятельности // Советская юстиция – 1986. - № 18.– С. 7-10.
87. Мазалов А.Г. Гражданский иск в уголовном процессе. – М.: Юридическая литература, 1967. – 200 с.
88. Мазалов А.Г. Гражданский иск в уголовном процессе. – М.: Юридическая литература, 1977. – 176 с.
89. Маклаков В.В. Конституции буржуазных государств: Учебн.пособие. - М.: Юрид.лит., 1982. – 250 c.
90. Малеин Н.С. Возмещение вреда, приченённого личности. – М.: Юридическая литература, 1965. – 228 с.
91. Малеин Н.С. Гражданский закон и права личности в СССР. – М.: Юридическая литература, 1981. – 165 с.
92. Малеин Н.С. О моральном вреде // Государство и право. – 1993. - № 3. – С. 32-39.
93. Малеин Н.С. Охрана прав личности советским законодательством. – М.: Наука, 1985. – 230 с.
94. Малеина М.Н. Компенсация за неимущественный вред // Вестник Верховного Суда СССР. – 1991. - №5. – С. 27-29.
95. Мальцев В.В. Проблемы уголовно-правовой оценки общественно опасных последствий. – Саратов: Изд-во Саратов. Гос. Ун-та, 1989. – 192 с.
96. Матевосян Г.А. Потерпевший в советском уголовном процессе: Автореф. дис… канд.юрид.наук: 12.00.09 / Тбилис. Гос. ун-т. - Тбилиси, 1967. – 21 с.
97. Мачульская Е.Е. Проблемы возмещения морального вреда в трудовом праве // Вестник Московского университета. Серия «Право».- 1994. - №1. – С. 24-29.
98. Мейер Д.И. Русское гражданское право. 1902 г. – М.: Статут, 1997. – Часть первая. – 250 с.
99. Меньших А.А. О возмещении ущерба жертвам преступлений во Франции //Журнал российского права.- 1999. - №3-4. –С. 158-161.
100. Михеенко М.М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве. – К., Вища шк., 1984. - 136 с.
101. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
102. Михно Е.А. Возмещение морального вреда при диффамации // Правоведение. – 1992. - № 6. – С. 63-70.
103. Михно Е.А. Проблемы возмещения морального вреда// Правоведение. – 1992. - №5. – С. 89-94.
104. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, прийнятий резолюцією 2200 А (XXI) Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р. // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ, 1996. – С. 9- 19.
105. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН від 16 грудня 1966 р. // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ, 1996. – С. 22-30.
106. Мотыжинскій архивъ. Акты Переяславскаго полка. ХVII-XVIII в. – К., 1890. - 223с.
107. Назарчук О. Проблеми відшкодування моральної шкоди в судовій практиці // Економіка. Фінанси. Право. – 1998. - № 1. – С. 7-31.
108. Нор В.Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве. – К.: Выща шк., 1989. – 275 с.
109. Нор В.Т. Имущественная ответственность за неправильные действия должностных лиц. –Л.: Вища шк., 1974. –213с.
110. Огоновський О. Система австрійського права приватного: У 2 т. - Львів, 1897. – Т.2. – 369 с.
111. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М., 1996. – 339 с.
112. Отечественное законодательство ХІ-ХХ векав: Пособие для семинаров. Часть 1 (ХІ-ХХ века). Под ред. О.И.Чистякова. – М.: Юристъ, 1999. – 464 с.
113. Отрывки изъ Нежинскихъ магистратскихъ книгъ 1657-1674 годовъ. – Черниговъ, 1887. - 66 с.
114. Падва Г., Короткова Е. Обеспечение исков, вытекающих из личных неимущественных отношений // Российская юстиция. – 1994. - № 3. – С.43-44.
115. Палиюк В.П. Возмещение морального (неимущественного) вреда. Монография. Изд-е второе, испр., доп. – К.: Право, 2000. – 272 с.
116. Палиюк В.П. Моральный вред. - Одесса, 2000. - 340 с.
117. Паліюк В.П. Правове регулювання відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Харків, 2000. – С. 28.
118. Петражицкий Л.І. Возмещеніе нематеріального вреда съ точки зренія соціальной политики// Право. – 1900. – №№ 11-16. – 12 марта – 16 апреля.- С. 8-11.
119. Петренко В. Деякі питання компенсації моральної (немайнової) шкоди // Право України. – 1995. - № 5-6. – С. 29-30.
120. Покровский И.А. Право на честь// Вестник гражданского права. – Петроградъ, 1916. – Кн.4. – С. 21-25.
121. Покровський И.А. Основне проблемы гражданського права. – Пг., б. в., 1917. – 328 с.
122. Положення про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства і суду”. Затверджене наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 р. №6/5/3/41.
123. Поляков И.Н. Ответственность по обязательствам вследствие причинения вреда. – М.: Юридическое бюро "Городец", 1998. – 172 с.
124. Понарин В.Я. Защита имущественных прав личности в уголовном процессе России. – Воронеж: Изд-во Воронеж. Гос. ун-та, 1994. – 192 с.
125. Понарин В.Я. Производство по гражданскому иску при расследовании уголовного дела. – Воронеж: Изд-во Воронеж. Гос. ун-та, 1978. – 126 с.
126. Порядок виконання рішень суду.http://www.Kharkivoda.gov.ua/show.php?p age=1641
127. Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків. Затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 листопада 1995 р. №212.
128. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди". – К., 1995.
129. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».
130. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. №5. “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів”.
131. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-1998). Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ. Відп.ред.П.І. Шевчук. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 272 с.
132. Потеружа И.И. Потерпевший в уголовном процессе: Автореф. дис… канд.юрид.наук: 12.00.09 / Ин-т гос. и права АН СССР. – Минск, 1960. – 22 с..
133. Права, за якими судиться малоросійський народ. 1743 р./Упорядник К.А. Вислобоков / Відповід. ред. Ю.С. Шемшученко. – К., 1997.– 547 с.
134. Практика застосування судами законодавства, яким передбачено права потерпілих. http://www.lawyer.org.ua
135. Практика розгляду в кримінальному судочинстві позовів про компенсацію моральної шкоди, заподіяної злочином // Вісник Верховного Суду України. – 2000. - № 4 (20). – С. 29-40.
136. Рабінович П.М., Грищук О.В. Право людини на компенсацію моральої шкоди (загальнотеоретичні аспекти). – Л.: Світ, 2006. – 138 с.
137. Рахунов А.Д. Расширение прав потерпевшего // Социалистическая законность. –1969. - № 4. - С. 36-39.
138. Резник Г. Имущественный арест по неимущественному спору: за и против // Российская юстиция. – 1995. - № 1. – С. 35-39.
139. Резник Г. Неимущественный иск не подлежит обеспечению имущественным арестом // Российская юстиция. – 1994. - № 6. – С. 10-11.
140. Роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України від 29 лютого 1996 р. № 02-5/95 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням моральної шкоди”.
141. Розин Н.Н. Уголовное судопроизводство. – Пг.: Право, 1916. – 597 с.
142. Российское законодательство Х-ХХ в.в. Законодательство Древней Руси: В 9т. – М.: Юридическая литература, 1984. – Т.1. – 430 с.
143. Российское законодательство Х-ХХ в.в. Законодательство Древней Руси: В 9т. – М.: Юридическая литература, 1984. – Т.2. – 530 с.
144. Российское законодательство Х-ХХ в.в. Законодательство Древней Руси: В 9т. – М.: Юридическая литература, 1987. –Т.5. – 528 с.
145. Рыжаков А.П. Возмещение вреда, причиненного преступлением. – М.: Приор, 1999. – 96 с.
146. Савицкий В.М., Потеружа И.И. Потерпевший в советском уголовном процессе. – М.: Госюриздат, 1963. – 168 с.
147. Самохвалов В.П., Шевченко О.О., Вовк О.Й. Історія держави і права України. Хрестоматія. – К.: Вентурі, 1996. – 780 c.
148. Сиза Н.П. Суди і кримінальне судочинство України в добу Гетьманщини: Дис…канд.юр.наук: 12.00.09.- К., 2002. - 188 с.
149. Синайский В.И. Русское гражданское право. Вып.11. Обязательственное, семейное и наследственное право. Изданіе второе, исправленное и дополненное. – К.: «Прогрессъ», 1918. – 260 с.
150. Сіроткіна М.В. Компенсація моральної шкоди в кримінальному судочинстві: порівняльно-правові аспекти // Часопис Київського університету права. – 2002. - № 2. – С. 48-51.
151. Сіроткіна М.В. Моральна шкода у кримінальному процесі України: проблемні питання поняття та змісту // Держава і право. – 2002. - № 15. – С. 455-460.
152. Сіроткіна М.В. Щодо критеріїв визначення розміру компенсації моральної шкоди у кримінальному судочинстві України // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2003. - № 3-4 (7-8). – С. 277-284.
153. Скворцов Н.Н. Формула делового успеха. –К.: Юринком Интер, 1997. – 237 с.
154. Скрипченко Б.В. Вред как основание признания потерпевшим // Потерпевший от преступления. –Владивосток: Изд-во Дальневосточного гос. ун-та, 1974. -С.175-182.
155. Словник іншомовних слів/ За ред. О.С.Мельничука. –К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1974. –775 с.
156. Словник української мови: У 10 т. – К.: Наукова думка, 1978. – Т. 9. – 916 с.
157. Смирнов В.Т., Собчак А. А. Общее учение о деликтных обязательствах в советском гражданском праве. – Л.: ЛГУ, 1983. – 146 с.
158. Собраніе малороссийских прав. 1807 г. – К.: Наукова думка, 1993. – 245 c.
159. Советское гражданское право. – К.: Вища шк., 1983. – 420 с.
160. Солодко Е. Моральный вред. Понятие и порядок возмещения // Бизнес. – 1994. - №8. – С. 14-16.
161. Статут Великого княжества Литовського 1529 года/ Под. ред. К.И. Яблонскиса. – Минск: Изд-во АН БССР, 1960. – 253 с.
162. Стефанчук Р.О. Захист честі, гідності та репутації в цивільному праві. – К.: Наук. світ, 2001. – 306 с.
163. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса: В 2т. – М.: Наука, 1968. – Т. 1. – 469 с.
164. Судебная защита прав и свобод граждан/ Отв. ред. проф. В.П. Кашепов. – М.: Норма, 1999. – 255 с.
165. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции. Часть общая. – М.: Наука, 1994. – Т.2. – 380 с.
166. Тальберг Д. Гражданский иск в уголовном суде или соединенный процесс. – К., б.в., 1915. – 538 с.
167. Теория доказательств в советском уголовном процессе. - М., 1973, - 736 с.
168. Торопчина-Агалакова С. Скільки коштують нервові клітини?// Споживач. – 1997. – № 2. – С. 15.
169. Трубицина Э. Права потерпевших в капиталистических странах //Социалистическая законность. – 1990.- №10. - С.64-65.
170. Узагальнення практики розгляду судами справ про відшкодування моральної шкоди // Архів Верховного Суду України. – Київ, 1997. – 20 с.
171. Узагальнення судової практики в справах за позовами до засобів масової інформації про захист честі, гідності та ділової репутації і компенсацію моральної шкоди // Архів Верховного Суду України. – Київ, 1996. – 11 с.
172. Урядовий кур’єр. – 1994. - №116-117. – С. 10-11.
173. Утевский Б. Возмещение неимущественного вреда, как мера социальной защиты // Еженедельник сов. юстиции. – 1927. - № 35. – С. 1083-1084.
174. Ухвала від 2 жовтня 1997 р.// Рішення Верховного Суду України. - 1998.
175. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства: В 2 т. – СПб., 1910. – Т.2. – 573 с.
176. Фурса С.Я., Щербак С.В. Законодавство України про виконавче провадження. Науково-практичний коментар. – К.: Ін Юре, - 2004.- 975с.
177. Цивільне процесуальне право України: Підручник для юрид. вузів та фак- в / В.В. Комаров, В.А. Бігун, П.І. Радченко / За ред. В.В. Комарова. – Х.: Основа, 1992. – 416 с.
178. Цивільний кодекс України. – К.: Атіка, 2003.– 416 с.
179. Чельцов М.А. Гражданский иск в уголовном процессе. – М.: Юриздат, 1945. – 23 с.
180. Черданчук В. До питання про методику визначення розміру відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові // Предпринимательство, хазяйство и право. – 2000. - №5. - С.45-47.
181. Шапп Я. Основы гражданского права Германии: Учебник. - М.:Изд-во БЕК, 1996. – 230 с.
182. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права. – М., 1912. – Вып.3. – 720 с.
183. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.). – М.: Спарк, 1995. – 615 с.
184. Шиминова М.Я. Имущественная ответственность за моральный вред // Советское государство и право. – 1970. - № 1. – С. 118-122.
185. Шимон С. Про розмір відшкодування моральної шкоди // Право України. – 1998. - №12. – с.94-95.
186. Шимон С.І. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди як спосіб захисту суб’єктивних цивільних прав: Автореф.дис.канд..юрид.наук: 12.00.03 / Нац. Академія Наук України, Ін-т держави та права ім. В.М. Корецького. – К., 1998. – 17 с.
187. Шпилев В.Н. Учасники уголовного процесса. – Минск: Изд-во Белорус. Гос. ун-та, 1970. – 174 с.
188. Штефан М.Й. Цивільний процес. – К.: Ін Юре, 1997. – 607 с.
189. Штефан М.Й., Омельченко М.П., Штефан С.М. Виконання судових рішень. Навчальний посібник. – К .: Юрінком Інтер, 2001. - 320 с.
190. Шумило М.Є. Реабілітація в кримінальному процесі України: Монографія. – Харків: Арсіс, 2001. – 320 с.
191. Щерба С.П., Зайцев О.А. Охрана прав потерпевших и свидетелей по уголовным делам. – М.: Спартак, 1999. – 123 с.
192. Эрделевский А.М. Компенсация морального вреда // Законность. – 1997. - № 5. – С. 37- 39.
193. Эрделевский А.М. Компенсация морального вреда в России и за рубежом. – М.: Изд. Группа “Форум-Инфра-М”, 1997. – 240 с.
194. Эрделевский А.М. Моральный вред в уголовном праве и процессе // Законность. – 1997. - №3. – С. 24-26.
195. Эрделевский А.М. Моральный вред и компенсация за страдания. –М.: БЕК, 1997. – 188 с.
196. Эрделевский А.М. О размере возмещения морального вреда // Российская юстиция. - 1994. -№ 10. - С. 17-20.
197. Юридический словарь. – М., 1953. – 781 с.
198. Юрченко В.Е. Потерпевший от преступления. – Барнаул: Алтайское кн. изд-во, 1979. – 54 с.
199. Яни П. Моральный вред как основание для признания потерпевшим // Советская юстиция. – 1993. - № 8. – С. 6-7.
200. European Convention on the Compensation of Victim of Violent Crimes, № 116, 1983 // European Convention and Agreements. Vol. 5 (1983-1989). – Strasbourg: Council of Europe, 1992. – P. 40-45.
201. Napier and Wheat. Recovering Damags for Psychiatric Ingury. - London:Blackstone Press LTD, 1995, -p.175-177.
202. Schneider E. Schmtrzengeld. Herne/Berlin, 1994. S.27.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)
50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины



Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:


© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.