У нас уже 242731 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений


 






Название Адміністративно-правовий режим надзвичайного стану
Количество страниц 201
ВУЗ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Год сдачи 2006
Содержание ЗМІСТ
СТОР.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ................................................................3
ВСТУП.........……………………………………………........................................4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕЖИМУ НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ...........................................................................................13
1.1 Становлення інституту надзвичайного стану на
українських землях: історико-правовий аналіз...........................................13
1.2. Сутність та правові засади режиму надзвичайного стану..........................31
1.3 Міжнародно-правові аспекти режиму надзвичайного стану......................63
РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ РЕЖИМУ НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ........................................................74
2.1. Умови, порядок введення та скасування режиму
надзвичайного стану......................................................................................74
2.2 Система органів державної влади, що забезпечує
реалізацію режиму надзвичайного стану....................................................96
2.3. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні
режиму надзвичайного стану.....................................................................121
2.4. Адміністративно-примусові заходи в умовах дії
режиму надзвичайного стану.....................................................................133
ВИСНОВКИ........................................................................................................169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................181

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасний розвиток Української держави характеризується переломним моментом у пріоритетах безпеки особистості і держави в цілому. Стратегія соціально-економічного розвитку України визначає проблему захисту прав і свобод особи як одну з найважливіших функцій держави на сучасному етапі. Нестабільність політичної обстановки, економічні та соціальні кризи у суспільстві, зростання злочинності, правовий нігілізм та інші негативні процеси, що виникають у сучасній Україні, прямо або опосередковано провокують виникнення різного роду надзвичайних ситуацій.
Широкомасштабні надзвичайні ситуації природного, техногенного та соціального характеру періодично виникали у нашому суспільстві з початку незалежності України. Щороку реєструється сотні надзвичайних ситуацій різного характеру, унаслідок яких гинуть та отримують ушкодження люди. Це обґрунтовує існування у правовій системі України режиму надзвичайного стану. Прийнятий 16 березня 2000 року Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану” є вже третім законом, який діє з часів незалежності.
Беручи до уваги “молодість” українського законодавства про надзвичайний стан, неможливо не відзначити недостатність наукових досліджень цього правового інституту. На сьогодні в Україні чітко простежується відсутність належної наукової розробки та законодавчої регламентації одного з адміністративно-правових інститутів – правового режиму надзвичайного стану.
У різні часи деякі аспекти становлення та розвитку адміністративно-правового режиму надзвичайного стану в своїх роботах досліджували такі видатні українські науковці: В.Б. Авер’янов, О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, О.Г. Братель, А.С. Васильєв, І.П. Голосніченко, В.В. Зуй, С.В. Ківалов, Т.О. Коломоєць, В.М. Комарницький, А.Т. Комзюк, О.О. Крестьянінов, С.О. Кузніченко, С.К. Могил, С.В. Пєтков, В.М. Плішкін, М.М. Тищенко та інші. Велику допомогу дисертанту в дослідженні вказаного інституту надало вивчення праць закордонних та радянських вчених: С.С. Алексєєва, Ф.Ардана, Д.М. Бахраха, Д.М. Власова, В.М. Григор’єва, Ж.Гримо, А.В. Грязнова, В.В. Гущіна, О.Л. Дубовика, Р.Драго, А.Е. Жалінського, О.П. Коренєва, Ю.М. Козлова, А.М. Ларіна, С.В. Лебедь, В.В. Лозбінева, І.Л. Петрухіна, Б.Н. Порфир’єва, С.В. Пчелінцева, В.Б. Рушайло, С.Д. Хазанова та інші. Праці зазначених авторів можуть служити добрим науковим підґрунтям для подальших досліджень правового інституту надзвичайного стану. Разом з тим, на дисертаційному рівні адміністративно-правовий режим надзвичайного стану не було досліджено. Вищевказаним і обумовлено вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 20042009 років, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 755 від 05.07.2004 (п. 52  управління ОВС в умовах надзвичайного стану (ініціатор дослідження Кримський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ); п. 53  управління ОВС при ускладненні оперативної обстановки (ініціатор дослідження ГУ МВС України в АР Крим); п. 111  проблеми охорони громадського порядку в надзвичайних умовах (ініціатор дослідження Харківський національний університет внутрішніх справ)); Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 20062010 рр. (п. 2.1  організаційно-правові засади охорони громадського порядку і безпеки громадян у сучасних умовах); Листа № 11354/кл від 08.09.2006 “Про направлення кваліфікаційно-фахових вимог (моделей) до працівників патрульної служби” (п. 3.1 правове забезпечення та удосконалення діяльності ОВС; ч. 8 п. 6. розділу 2.2. (вимоги до працівників після закінчення початкової підготовки та проходження стажування)).
Мета та основні задачі дисертаційного дослідження. Мета даного дисертаційного дослідження полягає у розробці теоретичних засад адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, що виникають у разі введення, дії та під час скасування режиму надзвичайного стану, а також розробці й обґрунтуванні пропозицій та рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності діяльності органів державної влади в зазначених умовах.
Виходячи з поставленої мети, в дисертації вирішуються такі основні задачі:
– здійснити системне дослідження становлення інституту надзвичайного стану на українських землях;
– здійснити аналіз міжнародно-правових норм, що направлені на забезпечення прав і свобод людини в умовах дії режиму надзвичайного стану;
– визначити спеціальні ознаки режиму надзвичайного стану;
– охарактеризувати систему забезпечення режиму надзвичайного стану;
– визначити місце режиму надзвичайного стану у системі права;
– розкрити порядок введення та скасування режиму надзвичайного стану;
– визначити систему органів державної влади, що забезпечують реалізацію режиму надзвичайного стану;
– визначити роль органів внутрішніх справ у системі забезпечення реалізації режиму надзвичайного стану;
– проаналізувати систему адміністративно-обмежувальних заходів, що застосовуються до фізичних та юридичних осіб в умовах дії режиму надзвичайного стану;
– сформулювати конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення процесу реалізації заходів режиму надзвичайного стану.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини‚ які виникають у разі введення, дії та під час скасування режиму надзвичайного стану.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні та організаційно-правові засади правового режиму надзвичайного стану.
Методи дослідження. Методологічною основою даного дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання, що забезпечують досягнення поставленої мети. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. У роботі також застосовуються конкретні методи наукового пізнання. Порівняльно-правовий та історійко-правовий методи використані для аналізу історичного становлення інституту надзвичайного стану на українських землях (підрозділ 1.1), для створення концептуальної моделі режиму надзвичайного стану в рамках якої виокремлено ознаки режиму надзвичайного стану, визначене місце цього режиму у системі права (підрозділ 1.2) та для дослідження зарубіжного досвіду застосування режиму надзвичайного стану (підрозділи 1.3, 2.1). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділ 1.2). Системно-структурний та порівняльно-правовий методи наукового пізнання були використані для визначення системи органів державної влади, що забезпечують реалізацію режиму надзвичайного стану, а також, для з’ясування ролі органів внутрішніх справ у системі забезпечення режиму надзвичайного стану (підрозділи 2.2, 2.3). Методи класифікації та групування були використані для класифікації обмежувальних заходів, що застосовуються до фізичних та юридичних осіб в умовах дії режиму надзвичайного стану (підрозділ 2.4). Компаративний метод, статистичний аналіз та експертне опитування використовувалися для вироблення пропозицій щодо удосконалення законодавства про надзвичайний стан (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4).
Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правові акти Міністерства внутрішніх справ України, які регламентують діяльність органів внутрішніх справ в умовах виникнення надзвичайних ситуацій різного характеру. Проаналізовано проекти деяких законодавчих актів, зокрема  Кодексу України про адміністративні проступки, Закону України “Про органи внутрішніх справ”. Емпіричну основу дослідження становлять статистичні показники та матеріали практичної діяльності органів внутрішніх справ за останні роки, відповідні матеріали довідково-публіцистичних видань та інші дані.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у дисертації вперше у вітчизняній науці комплексно досліджені теоретичні та практичні проблеми введення, дії та скасування режиму надзвичайного стану, а також правові та організаційні питання діяльності органів державної влади в зазначених умовах. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто. Наукова новизна результатів дослідження полягає у наступному:
 на принципово новій основі (в історико-правовому аспекті) розглянуто становлення та розвиток режиму надзвичайного стану на українських землях;
 дістав подальшого розвитку процес систематизації міжнародно-правових норм, що направлені на забезпечення прав і свобод людини в умовах дії режиму надзвичайного стану;
 вперше виокремлено спеціальні ознаки режиму надзвичайного стану;
 удосконалено характеристику системи забезпечення режиму надзвичайного стану;
 вперше визначено місце режиму надзвичайного стану у системі права;
 удосконалено порядок введення та скасування режиму надзвичайного стану;
 вперше розкрито зміст організації діяльності системи органів державної влади, що забезпечують реалізацію заходів режиму надзвичайного стану;
 дістало подальшого розвитку визначення ролі органів внутрішніх справ у забезпеченні реалізації режиму надзвичайного стану;
 удосконалено комплексну систему заходів адміністративного примусу, що застосовуються в умовах дії режиму надзвичайного стану;
– вперше сформульовано конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення процесу реалізації заходів режиму надзвичайного стану.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері: висновки дисертаційного дослідження можуть слугувати теоретичною основою для подальшої розробки проблем діяльності органів державної влади в умовах дії режиму надзвичайного стану;
– у правотворчості: в результаті проведеного дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема, Закону України “Про правовий режим надзвичайного стану”, відомчих нормативних актів, що регулюють діяльність органів державної влади;
– у правозастосовчій сфері: використання одержаних результатів дозволить удосконалити практичну діяльність органів державної влади, що забезпечують реалізацію режиму надзвичайного стану;
– у навчальному процесі: матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін “Адміністративне право України”, “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ” та “Основи управління органами внутрішніх справ”.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація обговорювалась за розділами і в цілому на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративного процесу Кримського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ, кафедри адміністративної діяльності органів внутрішніх справ та кафедри адміністративного права та адміністративного процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.
Результати дисертаційного дослідження доповідалися на Четвертому міжнародному науковому конгресі “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2004 р.), міжнародній науковій конференції “Молода наука Харківщини – 2004” (м. Харків, 2004 р.), міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми науки та освіти” (м. Алушта/ м. Харків, 2004 р.), науковій конференції “Сучасні проблеми юридичної науки в дослідженнях молодих вчених” (м. Харків, 2004 р.), VI звітній науково-практичній конференції Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (м. Сімферополь, 2004 р.), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (м. Харків, 2005 р.), VII звітній науково-практичній конференції Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (м. Сімферополь, 2005 р.), науково-практичній конференції “Місце і роль внутрішніх військ у забезпеченні внутрішньої безпеки України” (м. Харків, 2005 р.), регіональній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми взаємодії регіональних органів управління з органами внутрішніх справ” (м. Кіровоград, 2005 р.), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (м. Харків, 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Реформування законодавства з питань протидії злочинності в контексті євроінтеграційних прагнень України” (м. Запоріжжя, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення” (м. Сімферополь, 2006 р.).
Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у правотворчій діяльності, про що свідчить акт впровадження № 118/02-08 від 21 березня 2006 року (Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Постійна комісія з правових питань та питань правопорядку і надзвичайних ситуацій). Вказані матеріали використовуються в навчальному процесі Кримського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ, про що свідчить акт впровадження даних матеріалів у навчальний процес Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ від 15 березня 2006 року. Зазначені матеріали використовуються у науково-дослідній роботі Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби Безпеки України у складі Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого, про що свідчить акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в науково-дослідну роботу від 30 січня 2006 року. Також матеріали дисертаційного дослідження використовуються у практичній діяльності Головного Управління Міністерства з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Автономній Республіці Крим, про що свідчить довідка № 4/1126 від 14 березня 2006 року.
Основні положення, матеріали та висновки були викладені у 15 наукових роботах автора, з яких 6 статей опубліковані у фахових юридичних виданнях. Статті “Деякі аспекти дії надзвичайного стану в Автономній Республіці Крим” та “Роль внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ у забезпеченні адміністративно-правового режиму надзвичайного стану” виконані у співавторстві з С.О. Кузніченко (частка дисертанта  50%). Опубліковано науково-практичний коментар до Закону України “Про правовий режим надзвичайного стану” у співавторстві з С.О. Кузніченко (дисертант є автором розділів 47). Розробки, що належать співавтору у роботі не використовувались.
Структура й обсяг дисертації обумовлені змістом наукової проблеми та спрямовані на досягнення мети дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що включають сім підрозділів, висновку, списку використаних джерел. Обсяг роботи – 180 сторінки (до списку використаних джерел). Кількість використаних джерел складає 205 найменувань і займає 21 сторінок.
Список литературы Висновки
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання та практичної реалізації адміністративно-правового режиму надзвичайного стану. Основні з них такі:
1. Здійснивши історичний огляд становлення інституту надзвичайного стану, ми можемо зробити висновок про те, що режим надзвичайного стану повинен застосовуватися як крайній захід для захисту громадської та державної безпеки. З початку свого виникнення, інститут надзвичайного стану досить часто використовувався як сильна зброя боротьби проти політичної опозиції.
Інститут надзвичайного стану під час становлення на українських землях пройшов “довгий шлях” від часткового закріплення його окремих положень щодо застосування надзвичайних заходів  до єдиного нормативного акту, що регламентує порядок введення та скасування режиму надзвичайного стану, порядок та межі застосування надзвичайних заходів, контроль за порядком реалізації надзвичайного стану з боку міжнародної спільноти. В результаті вдосконалення даного інституту був здійснений перехід від адміністративного “імпровізування” окремими посадовими особами щодо застосування обмежувальних заходів  до законодавчої процедури затвердження застосування таких заходів.
Розвиток законодавства забезпечив умови, щоб влада не допускала введення режиму надзвичайного стану та не обмежувала особисту свободу громадян у своїх інтересах. Виходячи з цього, правова концепція обмеження прав і свобод людини в умовах дії режиму надзвичайного стану пройшла розвиток від застосування виключно репресивних заходів, з метою залякування населення та боротьби з політичною опозицією, до прийнятного ослаблення або тимчасового призупинення конституційних прав і свобод.
2. Аналіз міжнародно-правової регламентації режиму надзвичайного стану свідчить про те, що, на сьогоднішній день, порядок введення режиму надзвичайного стану, обсяг обмеження прав людини в умовах дії режиму надзвичайного стану закріплені фрагментарно, лише в декількох актах і переважно через категорію загальних принципів захисту жертв збройних конфліктів. Для вирішення цієї проблеми ми пропонуємо розробити відповідними експертами та прийняти на рівні ООН спеціальний міжнародний акт, який би детально регламентував та визначав поняття режиму надзвичайного стану, мету режиму надзвичайного стану, умови введення режиму надзвичайного стану, порядок введення режиму надзвичайного стану, визначав межі та обсяг обмеження прав і свобод людини в умовах дії режиму надзвичайного стану, визначав обсяг прав, що не можуть бути обмежені за будь-яких умов, порядок інформування міжнародної спільноти про запровадження режиму надзвичайного стану, максимальні строки дії режиму надзвичайного стану тощо. Таким актом може бути Декларація “Про забезпечення та захист прав людини в умовах дії режиму надзвичайного стану”.
Слід звернути увагу на той факт, що в Україні при розробці Конституції та Закону України “Про правовий режим надзвичайного стану” були враховані усі вимоги, які висуваються до цього інституту сучасною міжнародною спільнотою.
3. Необхідно зазначити, що у сучасній юридичній літературі не міститься єдиного визначення режиму надзвичайного стану, проте необхідно зважити на схожість трактувань цього поняття різними науковцями. Більшість вчених під режимом надзвичайного стану розуміють  особливий правовий режим, який може вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні НС техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю й здоров’ю громадян, зміни конституційного ладу України шляхом насильства.
Погоджуючись з думкою провідних науковців та спираючись на проаналізовану літературу, слід доповнити їх визначення та зазначити, що режим надзвичайного стану це система, переважно, адміністративно-правових та конституційно-правових норм, яка визначає особливий, тимчасовий порядок діяльності органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що вводиться Указом Президента України, якій підлягає затвердженню Верховною Радою України і спрямований на ліквідацію внутрішньої загрози, на забезпечення національної безпеки держави, особистої безпеки громадян, захист прав і свобод фізичних та юридичних осіб, а також встановлює визначений Конституцією та Законом обсяг обмеження прав і свобод фізичних та прав юридичних осіб, накладання на них додаткових обов’язків.
4. До сьогодні в юридичній літературі спеціально не визначались ознаки режиму надзвичайного стану. На думку дисертанта, до ознак режиму надзвичайного стану відносяться такі: особливий порядок діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; тимчасовість; спеціальні умови введення; спеціальна процедуру введення; перерозподіл владних повноважень, розширення компетенції органів державної влади, що відповідальні за реалізацію режиму; обмеження правового статусу особи.
5. Система забезпечення режиму надзвичайного стану умовно складається з трьох складових частин (чи підсистем) – нормативної, організаційної та матеріальної.
Нормативна включає в себе: основні засади (принципи) правового регулювання, нормативно-правові акти, які встановлюють загальні підстави введення режиму надзвичайного стану та застосування заходів, що обмежують права громадян, а також встановлюють відповідальність за порушення режиму надзвичайного стану.
Організаційна підсистема складається з органів державної влади, що відповідальні за реалізацію заходів режиму надзвичайного стану. Організаційна підсистема режиму надзвичайного стану включає в себе органи державної виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також військове командування.
До матеріальної підсистеми належить відповідна інфраструктура: транспортні засоби, засоби особистого захисту, засоби зв’язку, спеціальні засоби, необхідні технічні засоби, а також додаткові лінії та канали зв’язку, що застосовуються для реалізації заходів режиму надзвичайного стану.
Поєднання та узгодження даних підсистем є однією із головних підстав ефективності функціонування даного режиму.
6. Визначення місця режиму надзвичайного стану у системі права показало, що правові норми, які складають інститут надзвичайного стану, знаходять своє місце у законодавчих та підзаконних актах України, що належать до різних галузей права. Це обумовлює таку суттєву рису інституту надзвичайного стану, як комплексність.
Як показав аналіз, норми, що регулюють відносини, які виникають в умовах дії режиму надзвичайного стану, не є суто конституційними або адміністративними. Вони мають так звану “подвійну прописку” в адміністративному і конституційному, адміністративному і екологічному, в адміністративному і міжнародному та інших галузях права.
Проте, на думку дисертанта, режим надзвичайного стану представляє собою систему правових норм переважно адміністративного характеру. Більшість питань, що регламентуються нормами Закону України “Про правовий режим надзвичайного стану”, відносяться до процедури введення та скасування режиму надзвичайного стану, застосування управлінських заходів правового характеру (створення оперативного штабу, призначення коменданта тощо), порядку застосування адміністративно-обмежувальних заходів (адміністративний примус під час дії режиму надзвичайного стану стає основою правового регулювання суспільних відносин, він немов проникає в усі суспільні відносини: трудові, адміністративні, цивільно-правові, конституційно-правові, екологічно-правові та інші), і запроваджується на певній території за наявності відповідних обставин, з метою нормалізації ситуації.
7. Виходячи з правової сутності режиму надзвичайного стану та конституційно-правових пріоритетів, на наш погляд, основною метою введення надзвичайного стану є забезпечення захисту прав та свобод громадян під час виникнення НС різного характеру. Іншою метою, що виражає функціональне призначення режиму надзвичайного стану, є усунення загрози та якнайшвидшої ліквідації особливо тяжких НС техногенного або природного характеру загальнодержавного рівня, нормалізація обстановки, відновлення правопорядку при спробах захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства.
8. На думку дисертанта, для реагування на НС природного та техногенного характеру режим надзвичайного стану є непотрібним, адже від громадян та влади вимагається максимальне зосередження сил та засобів для локалізації та ліквідації наслідків НС. Слід підтримати думку тих вчених, які вважають, що режим надзвичайного стану потрібен лише для врегулювання та ліквідації НС соціально-політичного характеру. Обмеження прав і свобод фізичних и юридичних осіб, а також заходи, що здійснюються під час виникнення НС техногенного та природного характеру повинні відрізнятися від заходів щодо ліквідації НС соціально-політичного характеру.
Тому, з метою подальшого спрощення застосування режиму надзвичайного стану та режиму зони надзвичайної екологічної ситуації, а також диференціювання обмежень, що застосовуються під час дії вказаних режимів, на думку дисертанта, необхідно із Закону “Про правовий режим надзвичайного стану” виокремити положення, які стосуються НС техногенного та природного характеру, тобто внести зміни у статтю 1 (визначення надзвичайного стану), скасувати статтю 17 (додаткові заходи режиму надзвичайного стану у зв’язку із виникненням НС техногенного та природного характеру) та інші статті, що стосуються врегулювання НС техногенного та природного характеру.
9. Перелік обставин, які є підставою введення режиму надзвичайного стану, повинен мати лише рекомендаційний характер. Законодавець повинен тільки навести приклади найбільш характерних суспільних явищ і обставин та НС, що можуть зумовити введення режиму надзвичайного стану. З метою запобігання вільному трактуванню норм закону та недопущення адміністративного свавілля з боку органів державної влади доцільно б було здійснити офіційне тлумачення норм Закону.
10. Слід законодавчо визначити (і внести відповідні зміни у Регламент Верховної Ради України) положення про те, що, у разі, якщо Указ Президента “Про введення режиму надзвичайного стану” не був затверджений Верховною Радою України, у визначений законодавством сторок, у зв’язку з неможливістю забезпечення нормального функціонування Верховної Ради України, а загроза безпеці держави та її громадянам продовжує існувати, то Президент України має право прийняти новий Указ, у тій же редакції.
11. З метою підвищення оперативності і маневреності органів, що здійснюють реалізацію надзвичайного стану, необхідно до змісту ст. 6 Закону “Про правовий режим надзвичайного стану” включити положення про те, що інші дії органів державної влади, органів військового командування та органів місцевого самоврядування, які не передбачені в Указі Президента України, здійснюються тільки з урахуванням обстановки, що склалася, та зі згоди Президента України.
12. Скасування режиму надзвичайного стану має певні юридичні наслідки, якими є:
– втрата юридичної сили Указу Президента “Про введення надзвичайного стану”, в результаті чого припиняють свою дію тимчасові органи управління (якщо вони були створені), або скасовується надзвичайна компетенція існуючих органів та припиняється дія надзвичайних і додаткових заходів, які були застосовані відповідно до ст. 16, 17, 18 Закону України “Про правовий режим надзвичайного стану”;
– втрата чинності юридичних актів, що були прийняті з метою забезпечення режиму надзвичайного стану;
– припинення правовідносин, що виникли у зв’язку із застосуванням надзвичайних заходів;
– припинення правозастосовної діяльності органів виконавчої влади, на яких покладено реалізацію заходів режиму надзвичайного стану.
Урахування даних наслідків необхідно для повноцінного і якнайшвидшого відновлення нормального функціонування суспільного життя.
13. Складові механізму управління органами виконавчої влади у зазначених умовах мають принципове теоретичне й практичне значення для вивчення питань управління органами виконавчої влади. Через специфічність складових механізму управління простежуються специфічні управлінські процеси, організаційні структури управління, простежуються напрямки оптимізації системи управління органами, що здійснюють впровадження надзвичайного стану.
На сьогодні в Україні створена розгалужена система органів, які на всіх рівнях територіальної організації країни, відповідно до своїх повноважень, забезпечують організацію здійснення заходів щодо запобігання НС, що зумовлюють введення режиму надзвичайного стану, реагування на них та якнайшвидшу ліквідацію наслідків. Проте, проведений аналіз цієї міжгалузевої системи управління показує, що у ній мають місце певні недоліки, котрі впливають на ефективність функціонування даної системи в цілому та її окремих елементів. Це вимагає проведення додаткової науково-дослідної роботи, яка буде спрямована на розробку науково-обґрунтованих пропозицій щодо подальшого вдосконалення діяльності цієї системи.
14. З метою ефективної організації функціонування режиму надзвичайного стану слід запропонувати коло осіб, які можуть бути призначені на посаду коменданта території, де запроваджений режим надзвичайного стану. На думку дисертанта, коменданта території, на якій запроваджений режим надзвичайного стану, було б доцільно призначати, враховуючи характер НС, що зумовила введення режиму надзвичайного стану. У разі виникнення НС техногенного або природного характеру, комендантом території слід призначати особу з числа досвідчених керівників Міністерства з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. У разі здійснення масових терористичних актів, блокування або захоплення особливо важливих об’єктів, масового переходу державного кордону доцільно призначати комендантом території керівника Служби безпеки України. У разі виникнення масових безпорядків, міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів комендантом території доцільно призначати особу із числа керівників МВС України.
Також, з метою визначення адміністративно-правового статусу коменданта території, на якій запроваджений режим надзвичайного стану, необхідно у Законі України “Про правовий режим надзвичайного стану” закріпити права та обов’язки коменданта. На думку автора і враховуючи досвід застосування режиму надзвичайного стану в інших країнах, до повноважень коменданта слід віднести:
– прийняття у межах своєї компетенції наказів та розпоряджень, обов’язкових для виконання на відповідній території усіма підприємствами, установами, організаціями та громадянами;
– встановлення, при необхідності, часу та строків дії комендантської години та притягнення осіб, що порушили правила комендантської години до адміністративної відповідальності;
– визначення особливого порядку в’їзду та виїзду;
– визначення місця зберігання вилучених боєприпасів, зброї, учбової воєнної техніки та інших предметів, що перераховані у Законі;
– оповіщення через засоби масової інформації населення території, на якій введено режим надзвичайного стану, про порядок реалізації заходів, які передбачені в Указі Президента “Про введення надзвичайного стану”;
– надання допомоги населенню;
– розгляд заяв та повідомлень про скоєні правопорушення та злочини;
– прийняття участі у засіданнях органів державної влади та ін.
15. В умовах дії режиму надзвичайного стану на органи внутрішніх справ покладаються особливі завдання та функції, які стосуються найважливіших напрямків життєзабезпечення населення.
Як свідчить вітчизняна та світова практика, підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ під час виникнення НС природного, техногенного або соціально-політичного характеру є однією з найбільш важливих проблем, які потребують невідкладного вирішення. Останнім часом створено комплексну правову базу, що регламентує завдання та функції органів внутрішніх справ під час виникнення НС різного роду, прийнято цілу низку законів та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють різні аспекти діяльності органів внутрішніх справ у зазначених умовах. Але, разом з тим, можна констатувати і наявність суттєвих недоліків. Зокрема, помічається слабка систематизація правових норм, що закріплюють завдання й функції органів внутрішніх справ під час виникнення НС природного, техногенного та соціально-політичного характеру. Для усунення вказаного недоліку необхідно точно й чітко визначити, сформулювати і нормативно закріпити шляхом прийняття відомчого нормативного акту коло завдань, функцій і межі діяльності органів внутрішніх справ під час виникнення НС, що зумовлюють введення надзвичайного стану. Це має важливе значення для визначення компетенції органів внутрішніх справ, а також для вдосконалення організаційних основ щодо забезпечення громадського порядку та громадської безпеки в зазначених умовах.
Усунути цей недолік можна шляхом прийняття кодифікованого нормативно-правового акту, затвердженого на рівні МВС України, який би містив усі основні правові принципи, завдання, функції та норми, що стосуються діяльності органів внутрішніх справ під час дії режиму надзвичайного стану. На думку дисертанта, таким нормативно-правовим актом повинна стати загальна Настанова “З організації роботи підрозділів органів внутрішніх справ під час надзвичайного стану”.
16. Режим надзвичайного стану характеризується значними змінами правового статусу суб’єктів управлінських правовідносин, компетенція органів державної влади і управління розширюється за рахунок правообмежень фізичних та юридичних осіб.
17. Заходи адміністративного примусу, що застосовуються в умовах дії режиму надзвичайного стану, ми класифікуємо за класичною схемою на адміністративно-запобіжні заходи, заходи адміністративного припинення, заходи адміністративно-процесуального забезпечення та адміністративні стягнення. Їх розрізнення та відповідне застосування є необхідною умовою успішного функціонування даного режиму.
18. Враховуючи “особливі умови” НС та необхідність залучення усіх можливих соціальних сил до ліквідації НС, вважаємо, що особливий порядок в’їзду та виїзду на територію, де введений режим надзвичайного стану, не повинен поширюватися на працівників Червоного Хреста, представників різних міжнародних організацій (ООН), депутатів органів місцевого самоврядування. Це положення необхідно визначати в Указі Президента України “Про правовий режим надзвичайного стану”.
19. В умовах дії режиму надзвичайного стану на певних юридичних осіб накладається квартирна повинність. На думку дисертанта, сутність квартирної повинності полягає у наступному: згідно з Указом Президента України “Про введення надзвичайного стану” юридичні особи (установи, підприємства, організації), що розташовані на території дії режиму надзвичайного стану, або сусідніх регіонів можуть бути зобов’язані надати жилі приміщення для осіб, зазначених в ст. 17 Закону України “Про правовий режим надзвичайного стану”. На юридичних осіб покладається обов’язок щодо тимчасового розміщення в наявних у їх розпорядженні готелях, будинках відпочинку, пансіонатах, гуртожитках визначених Законом осіб. Цей захід повинен бути регламентований у відповідних нормативно-правових актах, що підвищить ефективність здійснення режиму надзвичайного стану.
20. З метою більш ефективного контролю за обстановкою в умовах дії режиму надзвичайного стану, вважаємо за необхідне доповнити перелік предметів, що визначені у п. 5 ст. 18 Закону, такими предметами: звукопосилюча техніка та копіювальні апарати, засоби нічного спостереження, паливо-мастильні матеріали.
21. З метою визначення порядку здійснення попереднього державного нагляду за засобами масової інформації в умовах дії режиму надзвичайного стану, на наш погляд, необхідно на законодавчому рівні визначити:
 порядок здійснення попереднього державного нагляду за засобами масової інформації;
 види засобів масової інформації, діяльність яких підлягає регулюванню з боку держави;
 перелік конкретних засобів масової інформації, які будуть підлягати контролю;
 види продукції засобів масової інформації, на яку необхідно отримати попередню згоду від органу, що здійснює державний нагляд за інформацією в умовах дії режиму надзвичайного стану.
22. На думку автора, застосування законодавства про адміністративну відповідальність в умовах дії режиму надзвичайного стану вимагає подальшого вивчення та наукової розробки. Виходячи з цього, у Кодексі України про адміністративні правопорушення слід окремо визначити положення, що стосуються адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень в умовах дії режиму надзвичайного стану. Враховуючи досвід застосування режиму надзвичайного стану в інших країнах, слід зазначити, що таку підвищену адміністративну відповідальність необхідно застосовувати не до всіх правопорушень, а лише до тих, які дестабілізують і без того “напружену обстановку”.
Список використаних джерел
1. Агапов А.Б. Административное право: Учебник. – М.: Издательско- торговая корпорація “Дашков и Ко”, 2004. – 932 с.
2. Административное право России. Ч. 2. Учебник / Под ред. докт. юрид. наук, проф. А.П. Коренева.  М.: Щит-М, 1998. – 313 с.
3. Административное право Украины. – 2-е изд., перераб и доп.: Учебное пособие / Битяк Ю.П Богуцкий В.В. Гаращук В.Н. / Под ред. проф. Ю.П. Битяка. – Х.: Право, 2003. – 575 с.
4. Административное право Украины: Учебник / Под общей ред. С.В. Кивалова. X.: Одиссей, 2004. 880 с.
5. Адміністративна діяльність міліції: Підручник / За заг. ред. О.М. Бандурки. – Х.: Вид-во Национ. ун-ту внутр. справ, 2004. – 440 с.
6. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Т. 1. Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер’янов. – К.: Вид-во “Юридична думка”, 2004.  584 с.
7. Адміністративний кодекс УРСР: Офіційне видання.  Х.: Юридичне видавництво наркомату УРСР, 1928.  115 с.
8. Алексеев С.С. Общие дозволения и общин запреты в советском праве. – М.: Юрид. лит., 1989.  288 с.
9. Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юрид. лит, 1975. – 263 с.
10. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
11. Басов А.В. Адміністративна відповідальність в умовах надзвичайного стану // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених. – Сімферополь: 2006. – Вип. 9. – С. 279–287.
12. Басов А.В. Адміністративний примус у змісті надзвичайного стану // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених. – Сімферополь: 2005. – Вип. 8. – С. 139–147.
13. Басов А.В. Законодавче забезпечення діяльності вибухотехнічних підрозділів МВС України // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених. – Сімферополь: 2004. – Вип. 5. – С. 133–136.
14. Басов А.В. Історичний аналіз формування законодавства про надзвичайний стан на українських землях у ХV-XX століттях // Право і безпека.  2005/4.  № 6.  С. 143147.
15. Басов А.В. Міжнародна програма по підготовці фахівців вибухотехніків “Розслідування після вибуху” // Сучасні проблеми науки та освіти. Матеріали 5-ї Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції 30 квітня – 10 травня 2004 р., м. Алушта / Х.: Українська Асоціація “Жінки в науці та освіті”, Харківський націон. ун-т ім. В.Н. Каразіна, 2004.– С. 96–97.
16. Басов А.В. Міжнародно-правова регламентація надзвичайного стану // Право України. – 2005.– №12.– С. 126–129.
17. Басов А.В. Міжнародно-правовий аспекти режиму надзвичайного стану // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: Збірник наукових праць. – Х.: Вид-во Харківського націон. ун-ту внутр. справ, 2006. – С. 5054.
18. Басов А.В. Організація взаємодії органів державної влади в умовах дії режиму надзвичайного стану // Реформування законодавства з питань протидії злочинності в контексті євроінтеграційних прагнень України: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 25-26 травня 2006 року м. Запоріжжя: У 2. ч.  Ч.1.  Запоріжжя: Юридичний ін.-т ДДУВС, 2006.  140143.
19. Басов А.В. Організація профілактичної роботи вибухотехнічними підрозділами МВС України // Сучасні проблеми юридичної науки в дослідженнях молодих вчених: Зб. матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції з нагоди 5-ї річниці Магістратури Національного університету внутрішніх справ. – Х.: Вид-во Націон. ун-ту внутр. справ, 2004. – С. 127–131.
20. Басов А.В. Правові норми в умовах небезпеки // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: Збірник наукових праць. – Х.: Вид-во Націон. ун-ту внутр. справ, 2005. – С. 119121.
21. Басов А.В. Проблемні питання отримання статусу учасника бойових дій працівниками вибухотехнічних підрозділів МВС України // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: Збірник наукових праць. – Х.: Вид-во Націон. ун-ту внутр. справ, 2004. – С. 168–170.
22. Басов А.В. Умови, порядок введення та скасування надзвичайного стану // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України.  2006.  № 1.  С. 114123.
23. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учебник для вузов. – М.: Норма, 2002. – 448 с.
24. Бахрах Д.Н., Хазанов С.Д. Правовой режим чрезвычайного положения. – Екатеринбург: Изд-во Свердловского юрид. ин-та, 1992. – 33 с.
25. Бахрах Д.Н., Россинский Б.В., Старилов Ю.Н. Административное право: Учебник для вузов. – М.: Норма, 2004. – 786 с.
26. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. – М.: БЕК, 1999. – 386 с.
27. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. – М.: БЕК, 2000. – 275 с.
28. Братель О.Г. Надзвичайні ситуації в історичному аспекті // Вісник Ун-ту внутр. справ. – № 10. – 2000.  С. 7276.
29. Великий тлумачний словник сучасної української мови. / Уклад.: голов. ред. В.Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2002.  1440 с.
30. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавничий Дім “Ін-Юре”, 2002. – 668 с.
31. Вінгловська О.І. Європейські стандарти прав дитини і національне законодавство // Концепція розвитку законодавства України: Матеріали науково-практичної конференції. Київ, травень 1996 р. – К.: Інститут законодавства, 1996. – С. 463465.
32. Власов В.А., Студеникий С.С. Советское административное право: Учебник для институтов и факультетов. – М.: “Госюридиздат”, 1959. – 535 с.
33. Власов Д.М. Правовые и организационные основы режима чрезвычайного положения: Дис... канд.. юрид. наук: 12.00.14. / Московская гуманитарно-социальная академия – М., 2002. – 135 с.
34. Гессен В.М. Исключительное положение. – Х: “Эспада”, 2005. – 240 с.
35. Гижевский В.К. Назначение и организация деятельности дежурной службы ОВД: Лекция. – К.: НИИ РИО КВШ МВД СССР, 1988. – 40 с.
36. Говоруха В.В., Кузніченко С.О. Проблемні аспекти надзвичайних режимів у державному управлінні // Вісник НУВС. – № 10. – 2000. – С. 7683.
37. Гончаров И.В. Права человека и законодательство о чрезвычайном положении // Всеобщая декларация прав человека: проблемы совершенствования российского законодательства и практика его применения. – М.: Академия МВД России. – 2000. – С. 7478.
38. Грирорьев В.Н. Правовой режим чрезвычайного положения // Правоведение. – 1991. – №2. – С.8791.
39. Громов М.А., Белоусов В.А. Проблемы организации взаимодействия сил горрайорганов внутренних дел в особых условиях // Совершенствование управления органами внутренних дел в особых условиях: Сборник научных трудов / Академии МВД России. – М., 1992. – С. 4247.
40. Грязнов А.В. Концепция и конституционные основы института чрезвычайного положения // Государство и право. – 1994. – № 6. – С. 3343.
41. Гущин В.В. Правовые и организационные основы обеспечения общественной безопасности в Российской Федерации при чрезвычайных ситуациях: Дис. д-ра юрид. наук.: 12.00.02 / Академия управления МВД России. – М, 1998. – 449с.
42. Гущин В.В. Сущность и понятие общественного порядка при чрезвычайных ситуациях мирного времени // Проблемы совершенствования деятельности ОВД в чрезвычайных ситуациях мирного времени: Сборник научных трудов. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1991. – С. 1621.
43. Гущин В.В. Чрезвычайное положение: административно-правовой аспект: Пособие. – М. :ВНИИ МВД России, 1996. – 76 с.
44. Действующее международное право: В 3-х т. / Сост. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривченки. – М.: Изд-во Моск. незав. ин-та Международного права, 1999. – Т.2. – 832 с.
45. Демиденко В.А. О статусе участкового инспектора милиции // Проблемы совершенствования деятельности участкового инспектора милиции. Межвузовский сборник научных трудов. – К., 1989. – с. 24.
46. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б.Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
47. Державний класифікатор надзвичайних ситуацій.  № 019-2001 // Держстандарт України.  К., 2002.  16 с.
48. Дерложинский В.Ф. Полицейское право: Пособие для студентов. – 3-е изд. – СПб: 1911. – 550 с.
49. Дубко Ю.В. Управление органами внутренних дел в особых условиях: Монография / Под общ. ред. д-ра юрид. наук проф. акад. АПрН Украины А.М. Бандурки; МВД Украины. НУВД, Крым. юрид. ин-т.  Луганск: РИО ЛАВД, 2004.  776 с.
50. Дубовик О.Л. Механизм действия права в чрезвычайных ситуациях // Обеспечение безопасности и территории. – М. – 1994. – С. 3–18.
51. Елистратов А.И. Административное право.  М.: Типография И.Д. Сытина, 1911.  87 с.
52. Елистратов А.И. Административное право: Лекции А.И. Елистратова. – М.: Изд-во Моск. нород ун-тов, 1911. – 235 с.
53. Жалинский А.Э. Правовой статус населения в условиях чрезвычайного положения // Обеспечение безопасности населения и территории: Зб. науч. тр. – М.: Ин-т государства и права РАН, 1994. – С. 2638.
54. Ивановский В.В. Учебник административного права. Полицейское право. Право внутреннего управления. – 3-е изд. – Казань: 1908. – 539 с.
55. Історія держави і права України. Підручник. – У 2-х т. / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина, В.Д. Гончаренка. – Т. 1. – Кол. Авторів: В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький та ін. – К.: Концерн “Видавничий Дім Ін-Юре”, 2003. – 656 с.
56. Ківалов С. В., Біла Л. P. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. – Вид. друге, перероб. і доп. – Одеса: Юридична література, 2002. – 312 с.
57. Ківалов С. В. Спеціальні адміністративні режими: сутність та правове регулювання // Наукові праці Одеської національної юридичної академії.  Том 1.  Одеса: Юридична література.  2002.  С. 159170.
58. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 80731Х  80732-Х // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122 (із змінами).
59. Коломоєць Т.О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації: Дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07. – Х., 2005. – 455 с.
60. Коломоєць Т.О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Націон. ун-т внутр. справ – Х., 2005. – 38 с.
61. Комарницкий В.М. Правовой режим зон чрезвычайных экологических ситуаций в Украине: Дис... канд.. юрид. наук: 12.00.06. – К., 2002. – 169 с.
62. Комарницкий В.М. Правовой режим зон чрезвычайных экологических ситуаций в Украине: Автореф. дис... канд.. юрид. наук: 12.00.06 / Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького Національної академії наук України. – К., 2002. – 22 с.
63. Комарницький В.М. Підстави для оголошення території зоною надзвичайної екологічної ситуації // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України.  2002.  № 2.  С. 107112.
64. Комарницький В.М. Правовий режим зон надзвичайних еколо¬гічних ситуацій в Україні: Монографія.  Луганськ: РВВ ЛАВС, 2002.  152 с.
65. Комзюк А.Т. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції України: Дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07.  Х., 2002.  407 с.
66. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. проф. О.М. Бандурки. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 с.
67. Конституции зарубежных государств. Учебное пособие. – М.: Изд. “БЕК”. – 432 с.
68. Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С. Головатий. – К.: Укр.. Правн. Фундація. Вид-во “Право”, 1996. – 544 с.
69. Конституція України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
70. Конституція України: науково-популярний коментар. – 2-е изд., перераб и доп. / Авер’янов В.Б., Бойко В.Ф. Борденюк В.І., Ворсинов Г.Т. і ін. – К.: Ін-т Законодавства Верховної Ради України, 1998. – 412 с.
71. Коренев А.П. Административное право России: Учебник. В 3-х частях. Ч. I.: МЮИ МВД России.  M.: Щит-М, 1999. – 280 с.
72. Коротков А.П., Соковых Ю.Ю. Правовые средства управления кризисными ситуациями: сравнительный анализ международно-правового и внутригосударственного регулирования // Государство и право. – 1997. – №10. – С. 6572.
73. Крестьянінов О.О. Правове регулювання митних режимів Автореф. дис… канд.. юрид. наук: 12.00.07 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2002. – 23 с.
74. Крестьянінов О.О. Правове регулювання митних режимів: Дис… канд.. юрид. наук: 12.00.07. – Х., 2002. – 197 с.
75. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. №2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 2526. – Ст. 131.
76. Кузниченко С.А. Становление и развитие чрезвычайного законодательства в Украине во второй половине 20-го века // Право і безпека. – 2002. – № 3. – С. 5759.
77. Кузниченко С.А., Басов А.В. Некоторые аспекты действия чрезвычайного положения в Автономной Республике Крым // Проблемы правоохранительной деятельности.  2006.  №1.  С. 1317.
78. Кузніченко С.О. Адміністративний примус у змісті надзвичайних правовий режимів // Держава і право. – 2002. – № 15. – С. 223–229.
79. Кузніченко С.О. Надзвичайне законодавство в закордонних країнах // Вісник НУВС. – 2002. – № 20. – С. 125129.
80. Кузніченко С.О. Надзвичайні спеціальні адміністративно-правові режими у законодавстві України // Право України. – 2000. – № 12. – С. 2024.
81. Кузніченко С.О. Правовий режим воєнного стану в СРСР 1941-1945 років // Право і безпека. – 2002. – № 2. – С. 8085.
82. Кузніченко С.О. Проблеми класифікації надзвичайних ситуацій // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – № 18. – С. 247 – 251.
83. Кузніченко С.О. Управління органами внутрішніх справ в особливих умовах, викликаних аномальними явищами техногенного та природного характеру (організаційно-правові питання): Дис... канд. юрид. наук: 12.00.07.  Х., 2001.  223 с.
84. Кузніченко С.О. Управління органів внутрішніх справ в особливих умовах, викликаних аномальними явищами техногенного і природного характеру. – Х.: Вид-во Націон. університету внутрішніх справ, 2001. –170 с.
85. Кузніченко С.О., Басов А.В. Роль внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ у забезпеченні адміністративно-правового режиму надзвичайного стану // Честь і закон. – 2005. – № 4. – С. 3943.
86. Ларин А.М. Чрезвычайные ситуации и деятельность правоохранительных органов // Право и управление в чрезвычайных ситуациях: Сборник научных трудов – М.: Ин-т государства и права РАН, 1992. – С. 108116.
87. Лозбинев В.В. Новый Закон “О чрезвычайном положении” требует изменения ряда норм федерального законодательства // Российская юстиция. – 2002. – № 7. – С. 4648.
88. Лозбинев В.В. Федеральный Конституционный закон “О чрезвычайном положении”: Комментарий. – М.: Спарк, 2003. – 157 с.
89. Лозбинев В.В. Чрезвычайного положения без комендантского часа не бывает // Российская юстиция. – 1999. – № 3. – С. 2930.
90. Маилян С.С. О классификации административно-правовых режимов// Современное право. – 2002. – № 10. – С. 2427.
91. Малиновський В. Я. Державне управління: Навчальний посібник.  Вид. 2-ге, доп. та перероб. – К.: Атіка, 2003. – 576 с.
92. Малько А.В. Об ограничении прав и свобод человека и гражданина в проекте Конституции Российской Федерации // Государство и право. – 1993. – № 3. – С. 97101.
93. Методичні рекомендацій про планування, транспортне забезпечення та порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. – К.: 2003. – 111 с.
94. Методичні рекомендації щодо планування і порядку проведення евакуації: затверджені Наказом МНС № 44 від 07.09.2004 р.
95. Мисроков З. Особенности формирования уголовно-правовой политики на Северном Кавказе // Законность. – 2002. – № 10. – С. 3337.
96. Митний Кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 3839. – Ст.288.
97. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1997. – С. 3658.
98. Могил С. К. Правове регулювання діяльності державних органів України в надзвичайних ситуаціях // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Одеса: Юрид. літ., 2001. – Вип. 11. – С. 6366.
99. Могил С.К. Сучасна держава в екстремальних ситуаціях: нормативи, органи, функції: Дис... канд. юр. наук: 12.00.01. – Одеса, 2003. – 190 с.
100. Могил С.К. Сучасна держава в екстремальних ситуаціях: нормативи, органи, функції: Автореф. дис... канд. юр. наук: 12.00.01 / Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2003. – 16 с.
101. Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України / Під загал. ред. Потебенька М.А., Гончаренка В.Г. – К.: Форум, 2001. – 945 с.
102. О безотлагательных мерах по обеспечению режима чрезвычайного положения в г. Москва: Указ Президента Российской Федерации от 4 октября 1993 года № 1578 // Собрание актов Президента и Правительства Российской Федерации. – 1993. – № 40. – Ст. 3751.
103. О введении чрезвычайного положения в городе Москве: Указ Президента Российской Федерации от 3 октября 1993 года № 1575 // Собрание актов Президента и Правительства Российской Федерации. – 1993. – № 40. – Ст. 3748.
104. О введении чрезвычайного положения на части территорий Моздокского, Правобережного и Пригородного районов и города Владикавказа Республики Северная Осетия: Указ Президента РФ от 30 мая 1994 № 1112 // Собрание законодательства Российской Федерации.  1994. № 6.  Ст.590.
105. О введении чрезвычайного положения на части территорий Республики Северная Осетия и Ингушской Республике: Указ Президента Российской Федерации от 4 апреля 1994 года № 657 // Российская газета . – 1994 . – № 63. – С.4.
106. О гражданской обороне: Закон Российской Федерации от 26.12.97 г. // МЧС РФ. – 1998. № 1. – 11 с.
107. О минимальных гуманитарных стандартах: Декларация // перепечатана в Доклад ООН E/CN.4/1995/116 от 31 января 1995 г.
108. О чрезвычайном положений: Федеральный Конституционный Закон от 30 мая 2001 г. № 3 // Собрание законодательства Российской Федерации.  2001.  №23.  Ст.2277.
109. Об эпизоотической ситуации по гриппу птиц в АР Крым: Постановление Государственной чрезвычайной противоэпизоотической комиссии при Совете министров Автономной Республики Крым от 03 декабря 2005 г. № 4.
110. Ожегов С.И., Шведова Н. Ю. Толковый словарь русского языка / Российская Академия наук, Институт русского языка; Российский фонд культуры. – М.: АЗЪ, 1997. – 940 с.
111. Организация работы дежурных частей органов внутренних дел: Учебное пособие. Ч. 1 / Под общ. ред. В.Д. Малкова, В.С. Довгого. – М.: Академия МВД СССР, 1989. – 181 с.
112. Перевозчиков О.В., Сухарев В.И. Цели, задачи и функции органов внутренних дел : Лекция. – М.: Акад. МВД СССР, 1989. – 20 с.
113. Пєтков С.В., Городянко С.В., Іляшко О.О. Прийняття управлінських рішень під час надзвичайних умов та організаційно-праве забезпечення безпеки життєдіяльності працівників органів внутрішніх справ: Навчальний посібник. – Сімферополь: Таврія, 2005. – 138 с.
114. Петрухин И.Л. Правовой режим в условиях социального бедствия // Государство и право. – 1993. – №2. – С. 4656.
115. Петрухин И.Л. Правоохранительные органы в условиях социального бедствия, вызванного природными, техногенными и биологическими факторами // Право и управление в чрезвычайных ситуациях: Сборник научных трудов – М.: Ин-т гос. и права РАН, 1992. – С. 116133.
116. Петрухин И.Л. Чрезвычайное положение и права человека // Обеспечение безопасности населения и территории: Зб. науч. тр. – М.: Ин-т гос. и права РАН, 1994. – С. 3852.
117. Полицейское право: Лекционный курс /Под ред. канд. юрид. наук А.В. Куракина.  М.: Изд-во “Дело и Сервис”, 2004.  816 с.
118. Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженого Указом Президента України № 1005 від 28 жовтня 1996 року (із змінами, внесеними Указами від 6 травня 1997 року № 388, № 1320 від 1 грудня 1997 року, № 553 від 3 квітня 2000 року) // Офіційний Вісник України. – 2000. – № 14. – 21 квітня (із змінами).
119. Порфирьев Б.Н. Государственное управление в чрезвычайных ситуациях: анализ методологии и проблемы организации. – М.: Наука, 1991. – 136 с.
120. Порфирьев Б.Н. Организация управления в чрезвычайных ситуациях: (Проблемы предотвращения и сокращения масштабов последствий технологических и природных катастроф). – М.: Знание, 1989. – 64 с.
121. Приказ коменданта района чрезвычайного положения г. Москва от 4 октября 1993 г. // Российская газета. – 1993. – № 38 . – С. 5.
122. Про аварійно-рятувальні служби: Закон України від 14 грудня 1999 р. // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 4. – Ст. 25 (із змінами).
123. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради. – 1995. – №34. – Ст. 266 (із змінами).
124. Про боротьбу з тероризмом: Закон України від 20 березня 2003 р. // Офіційний Вісник України. – 2003. – №16. – Ст. 697 (із змінами).
125. Про введення надзвичайного стану в населених пунктах Автономної Республіки Крим” №1692 від 3 грудня 2005 р.: Указ Президента України // Іменем Закону від 16.12.2005 р.
126. Про виділення коштів для виплати компенсації за птицю, вилучену у зв’язку з виявленням в Автономній Республіці Крим випадків захворювання на пташиний грип, та проведення профілактичних заходів: Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2005 р. № 492-р // Офіційний вісник України.  2005.  № 49.  Ст. 3078.
127. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 26 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради. – № 29. – Ст. 397 (із змінами).
128. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 46. – Ст. 366.
129. Про Державний бюджет України на 2005 рік: Закон України від 7 липня 2005 р // Відомості Верховної Ради. – 2005. – №7–8. – Ст.162.
130. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 1. – Ст. 1(із змінами).
131. Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру: Постанова Кабінету Міністрів України № 1198 від 03 серпня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998.  №31. – Ст. 1175 (із змінами).
132. Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 27. – Ст. 218 (із змінами).
133. Про затвердження Положення про порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 р. № 1432 // Офіційний Вісник України. – 2001 – № 44 від 16.11.2001.
134. Про затвердження Положення про Оперативний штаб МВС України та складу оперативного штабу МВС України: Наказ МВС України № 1268 від 07 грудня 2002 р.
135. Про затвердження Положення про Цивільну оборону України: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 1994 р. № 299 // Зібрання постанов Уряду України. – 1994. – № 9. – Ст. 217 (із змінами).
136. Про затвердження положень про функціональну підсистеми забезпечення охорони громадського порядку й забезпечення гасіння великих пожеж та складних пожеж Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру: Наказ МВС України № 390 від 17 травня 1999 р.
137. Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 368 // Офіційний вісник України.  2004.  № 12.  Ст. 740.
138. Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України: Наказ МВС України № 404 від 28 липня 1994 р (із змінами).
139. Про затвердження типових положень про управління та відділи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення: Постанова Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998.  № 40. – Ст. 1488.
140. Про затвердження типових положень про функціональну та територіальну підсистему єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру: Наказ Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 387 від 21 грудня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1999.  № 7. – Ст. 264.
141. Про затвердження Указу Президента України “Про введення надзвичайного стану в населених пунктах Автономної Республіки Крим”: Закон України від 6 грудня 2005 р. // Голос України. – 2005.– № 239. – С. 5.
142. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру: Закон України від 8 липня 2000 р. // Голос України. – № 131-132 від 25.07.2000 р (із змінами).
143. Про заходи щодо подальшого вдосконалення діяльності чергової служби органів внутрішніх справ України: Наказ МВС України № 485 від 18 серпня 1992 р.
144. Про збройні сили України: Закон України від 6 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 9. – Ст. 108 (із змінами).
145. Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України від 13 серпня 2000 р. // Голос України.  № 147 від 15.08.2000 р. (із змінами).
146. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 48. – Ст. 650 (із змінами).
147. Про карантин рослин: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 34. – Ст.352 (із змінами).
148. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 4. – Ст. 20 (із змінами).
149. Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію: Закон України від 21 жовтня 1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 44. – Ст. 410.
150. Про надзвичайний стан: Закон України від 26 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 37. – Ст. 538.
151. Про об’єкти підвищеної небезпеки: Закон України від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 15. – Ст. 73 (із змінами).
152. Про основи національної безпеки України: Закон України 19 червня 2003 р. // Офіційний Вісник України. – 2003. – № 39. – Ст. 351 (із змінами).
153. Про охорону атмосферного повітря: Закон України від 16 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради.  1992.  № 50.  Ст.678 (із змінами).
154. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради.  1991.  № 41.  Ст.546 (із змінами).
155. Про політичні партії: Закон України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 23. – Ст. 118 (із змінами).
156. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 3.03.1998 р // Відомості Верховної Ради. – 1998. – № 34. – Ст. 227 (із змінами).
157. Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій: Постанова Кабінету Міністрів України № 1099 від 15.06.98 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 28. – Ст. 1062.
158. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 06.04.2000 р. // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 28. – Ст. 224 (із змінами).
159. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16 березня 2000 р. № 1550-ІІІ // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 23. – Ст. 176 (із змінами).
160. Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 27 лютого 1991 р. // Голос України.  № 55 від 21.03.91 р. (із змінами).
161. Про прикордонні війська України: Закон України від 4 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 15. – Ст. 84 (із змінами).
162. Про прокуратуру: Закону України від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 53. – Ст. 793 (із змінами).
163. Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України від 5 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради. – 1998. – № 35. – Ст. 237.
164. Про ратифікацію Міжнародного пакту про громадянські і політичні права: Указ Президії Верховної Ради Української РСР №2148-VIII (2148-08 ) від 19.10.73.
165. Про ратифікацію рішення про створення та діяльність Антитерористичного центру держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав: Закон України від 04.10.2001 р. // Відомості Верховної Ради. – 2002. – №6. – Ст. 38.
166. Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Польща про співробітництво та взаємну допомогу в галузі попередження катастроф, стихійних лих, інших надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків: Угоду ратифіковано Законом України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 14. – Ст.101.
167. Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Казахстан про співробітництво в галузі попередження надзвичайних ситуацій та ліквідації їхніх наслідків: Угоду ратифіковано Законом від 29.05.2001 // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 33. – Ст. 174.
168. Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Білорусь про співробітництво в галузі попередження надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків: Угоду ратифіковано Законом України від 28 листопада 2002 р. // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 5. – Ст.45.
169. Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Вірменія про співробітництво в галузі попередження надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків: Угоду ратифіковано Законом України від 12 вересня 2002 р. // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 6. – Ст.105.
170. Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Словацької Республіки про співробітництво і взаємну допомогу у разі виникнення надзвичайних ситуацій: Угоду ратифіковано Законом України від 26 грудня 2002 р. // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 6. – Ст.55.
171. Про ратифікацію Угоди між урядами держав-учасниць Чорноморського Економічного Співробітництва (ЧЕС) про співробітництво у наданні надзвичайної допомоги і ліквідації надзвичайних ситуацій, що виникли внаслідок лих природного і техногенного характеру: Угоду ратифіковано Законом України від 12 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради . – 2001. – № 46. – Ст. 243.
172. Про службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 27. – Ст. 382 (із змінами).
173. Про статус народного депутата України: Закон України від 17 листопада 1992 року // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 3. – Ст. 17 (із змінами).
174. Про створення вибухотехнічної служби: Наказ МВС України № 378 від 13 червня 1995 р.
175. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22 червня 2000 року // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 40. – Ст. 338 (із змінами).
176. Про цивільну оборону: Закон України від 3 лютого 1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1993. – №14. – Ст. 124 (із змінами).
177. Психология толпы: социальные и политические механизмы воздействия на массы. – М.: Изд-во Эксмо; СПб.: Terra Fantastica, 2003. – 800 с.
178. Пчелинцев С.В. О пределах возможных ограничений прав и свобод граждан в условиях действия особых правовых режимов // Современное право. – 2003. –№ 10. – С. 1823.
179. Пчелинцев С.В. Права и свободы граждан в условиях чрезвычайного и военного положения // Законность. – 2003. – № 4. – С.3540.
180. Регламент Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради. – 2006. – №23, 2425. – Ст.202 (зі змінами).
181. Розанов И.С. Административно-правовые режимы по законодательству РФ, их назначение и структура // Государство и право. – 1996. – № 9. – С. 8587.
182. Рушайло В.Б. Административно-правовые режимы: Монография. – М.: Изд-во “Щит – М”, 2000. – 264 с.
183. Серёгина В.В. Государственное принуждение по советскому праву. – Воронеж: Воронежский ун-т, 1991. – 120 с.
184. Сиракузские принципы толкования ограничений и отступлений от положений Международного Пакта “ О гражданский и политических правах”// Специальный доклад Подкомиссии  по вопросу о правах человека и чрезвычайных положениях : E/CN.4/ Sub .2/1997/19/ Add.1.
185. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Х.: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
186. Словарь иностранных слов. – 18-е изд., стереотип. – М.: Рус. Яз., 1989. 624 с.
187. Словник української мови. – Т. 3. – К.: Наукова думка, 1972. – 744 с.
188. Словник української мови. – Т. 4. – К.: Наукова думка, 1973. – 840 с.
189. Собрание законов и распоряжений Рабоче-крестьянского Правительства Союза ССР. – 1925. – № 25. – Ст. 166167.
190. Соловьёв А.И. Конституционно-правовое регулирование режима чрезвычайного положения в Российской Федерации: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02.  М., 2001.  24 с.
191. Спаський А.С. Класифікація правовідносин за участю органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях // Право і безпека.  2005/4.  № 6.  С. 100103.
192. Спаський А.С. Функціональний вимір як визначальний чинник змісту правовідносин за участю органів внутрішніх справ // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: Збірник наукових праць. – Х.: Вид-во Харківського націон. ун-ту внутр. справ, 2006. – С. 201204.
193. Средний живой вес и стоимость одной головы домашней птицы: Справка Государственной чрезвычайной противоэпизоотической комиссии при Совете министров Автономной Республики Крым от 03.12.2005 № 01-38/3360.
194. Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия. – 4-е изд., доп. и перераб. – М.: Юринформцентр, 1998. – 526 с.
195. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юринком Інтер. 2002. – 536 с.
196. Фролов С.В. Продлят ли чрезвычайное положение 17 октября // Комсомольская правда. – 1993. – № 192. – С. 5.
197. Хрестоматія з історії держави і права України. – Том 1. З найдавніших часів до початку ХХ ст.: Навч. посіб. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 т. / В.Д. Гончаренко, А.Й. Гончаренко, О.Д. Святоцький; За ред. В.Д. Гончаренко. – К.; Ін-Юре. – 1997. – 464 с.
198. Хрестоматія з історії держави і права України. – Том 2. Лютий 1917 р. – 1996 р.: Навч. посіб. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 т. / В.Д. Гончаренко, А.Й. Гончаренко, О.Д. Святоцький; За ред. В.Д. Гончаренко. – К.; Ін-Юре. – 1997. – 800 с.
199. Цвєтков В.В Державне управління: основні фактори ефективності (політико-правовий аспект). – Х.: Право, 1996. – 164 с.
200. Цвігун Д.П. Адміністративний нагляд органів внутрішніх справ у сфері забезпечення громадського порядку і громадської безпеки: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.07. – К., 2002. – 169 с.
201. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 4044. – Ст. 356.
202. Щёкин Г.В. Теорія соціального управления: Монографія. – К.: МАУП, 1996. – 408 с.
203. Юридический словарь: 2-е изд., Т. 2:  М., 1956.  “О-Я” Юрид. Лит.  664 с.
204. Юридичний словник / За ред. Б.М. Бабія.  К.: Українська Радянська Енциклопедія, 1974.  886 с.
205. MSc in the stady of risk, crisis disaster management. Scarman centre. University of Lecester. Lecester LE17QA, England.  1999.  8 p.

Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)
50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины



Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:


© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.