У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ПРАВОВА КОМУНІКАЦІЯ В КОНТЕКСТІ ПОСТКЛАСИЧНОГО ПРАВОРОЗУМІННЯ
Количество страниц 517
ВУЗ МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Год сдачи 2008
Бесплатно скачать 21780.doc 
Содержание З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ………………………………… 4
ВСТУП………………………………………………………………….. 5

РОЗДІЛ 1
КОМУНІКАТИВНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПРАВА ТА
СПРЯМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ ……………… 16
1.1. Переосмислення сутності права в епоху демократичних
перетворень суспільства ………………………………………….. 16
1.2. Становлення концептуальних засад правової комунікації……. 53
1.3. Основні напрями сучасних досліджень комунікативної
природи права та правової комунікації………………………… 84
1.4. Професійно-правова комунікація та масова правосвідомість у процесі побудови правового суспільства………………………………… 106
Висновки до розділу 1 …………………………………………………… 124

РОЗДІЛ 2
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ У СФЕРІ ПРАВОВІДНОСИН................................... 127
2.1 Комунікативні бар’єри у реалізації законних інтересів особи:
причини виникнення та шляхи подолання……………………… 127
2.2. Стан та перспективи розвитку законодавчих основ правової комунікації………………………………………………………… 153
2.3. Теоретичне моделювання професійної комунікації як методологічна
основа нормотворення в галузевому комунікативному праві…… 184
Висновки до розділу 2 ………..…………………………………..… 214



РОЗДІЛ 3
ПРАВОВІ ЗАСОБИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ
КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ ПРАВОПОРЯДКУ.. 216
3.1. Поняття та критерії ефективності правової комунікативної
діяльності…………………………………………………………… 216
3.2. Комунікативні стратегії пошуку консенсусу та правове
врегулювання екстремальних ситуацій…………………………… 243
3.3. Правові комісиви і моральна відповідальність за
емоційно-психологічний стан особи та юридичну безпеку під час
комунікації діалогічного типу ……………………………………. 269
Висновки до розділу 3 ……………..…………….……………………… 297

РОЗДІЛ 4
ЗАСОБИ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ ЯК ФАКТОР УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ……………….. 299
4.1. Правовий аспект масової комунікації та його специфіка в сучасному інформаційному суспільстві………………………………………… 299
4.2. Суперечності в підходах до нормативізації масової правової комунікативної діяльності та способи їх вирішення..……..…..……..……………............................................... 311
4.3. Правове регулювання комунікативних відносин у сфері використання новітніх інформаційних технологій.............................................…. 348
Висновки до розділу 4 ……………..…………….……………………….. 367

ВИСНОВКИ…………………………………...…………………………… 370

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……..………………………….. 378



ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ДАІ – державна автомобільна інспекція
ДТП – дорожньо-транспортна пригода
ЕЕР – емоційно-експресивні реакції
ЄКПЛ – Європейська конвенція прав людини
ЗДПЛ – Загальна декларація прав людини
ЗМІ – засоби масової інформації
ЗМК – засоби масової комунікації
ККУ – Кримінальний кодекс України
КПД – комунікативно-правова діяльність
КН – комунікативний намір як компонент правопорушення
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс України
КУ – Конституція України
МВС – Міністерство внутрішніх справ
НБУ – Національний банк України
ОВС – органи внутрішніх справ
ПАРЄ – Парламентська Асамблея Ради Європи
РІУС – реальне інвективне уживання слів
СВІ – ступінь вияву інвективності
СД – семантичний диференціал











ВСТУП

У сучасних умовах, у період розбудови демократичної, правової Української держави переосмислення змісту права та пов’язаних з його реалізацією видів суспільної діяльності й правовідносин у контексті комунікативної філософської парадигми, безперечно, є актуальним з точки зору цілої низки науково-теоретичних та практичних аспектів.
По-перше, теоретична потреба такого аналізу зумовлена кризою класичного раціоналізму, зорієнтованого на підпорядкування реальності певним „гармонізуючим” принципам та схемам, котрі розглядались або як апріорні ідеї самого розуму, або ж як трансцендентні властивості самих речей, з якими мають узгоджуватися людські взаємовідносини. Відповідним чином, домінувальною тенденцією в сучасній світоглядно-методологічній сфері стало зміщення акценту: від спроб „підлаштування” дійсності під певну „універсальну схему” – до пошуку форм оптимальної взаємодії досліджуваних предметів, властивостей та процесів. В аспекті цієї концепції суспільні закони доцільно розглядати з точки зору збалансування людських стосунків – комунікації, що є витоком формування та об’єктом застосування права. При цьому останнє фігуруватиме вже не як безапеляційна владна воля законодавчого суб’єкта, а як онтологічна резольвента інтерсуб’єктивної взаємодії.
По-друге, в теоретичній правовій науці нині існує ряд проблем узгодження та застосовності загальної теорії комунікації і так званої універсалістської макроетики до правової діяльності як такої та до ряду її сфер – зокрема (оскільки дієвість загальнокомунікативних принципів тут ускладнюється нормативними, адміністративними, державними і політичними та іншими чинниками, що здатні скласти противагу вищеназваним принципам).
По-третє, в плані окреслених дослідницьких напрямів виникає цілком закономірне питання щодо залежності комунікативних процесів та способів їхньої організації від соціально-економічних, психологічних, аксіологічних, етичних, лінгвістичних та інших соціокультурних факторів.
По-четверте, оптимізація регулювання суспільних відносин у сфері комунікації потребує створення єдиної системи комунікативного права, яка, на жаль, поки що відсутня.
По-п’яте, назріла ціла низка проблем правового регулювання та вдосконалення правової масової комунікативної діяльності з метою реалізації практично-прикладної (праксеологічної) функції (йдеться про труднощі, викликані: з одного боку, орієнтацією на зняття комунікативних бар’єрів і максимальне розширення свободи комунікації, а, з іншого, – потребою в обмеженні цієї свободи в інтересах слідства, конфіденційності тощо).
Не продовжуючи переліку аспектів актуальності обраної теми дисертаційного дослідження, відзначимо доцільність пошуку комунікативних механізмів виникнення, розвитку, функціонування права, а також шляхів удосконалення його реалізації засобами правової комунікативної діяльності. Адже в такому ракурсі проблема синтезу теорії права та теорії комунікації досі не розглядалася, в той час як, на нашу думку, саме цей аспект даної проблеми передбачає найбільш широкий діапазон можливостей в плані узгодження організаційних та функціональних характеристик правового регулювання з сучасними трансформаціями суспільного буття.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 р. № 649-р „Про затвердження Концепції реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі органів внутрішніх справ” (щодо використання сучасних інформаційно-психологічних технологій у діяльності ОВС і проведення міжгалузевих досліджень на стику юридичних та інших наукових галузей знань), „Пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення, впровадження в практику діяльності ОВС на період 2004-2009 рр.”, а також темою досліджень кафедри теорії й історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ „Методологія вивчення державно-правових явищ, філософії права, стану і перспектив розвитку ОВС України” (шифр роботи 0113; державний реєстраційний номер 0106U003648).
Ступінь наукової розробки проблеми. Питання, яким присвячено пропоноване дисертаційне дослідження, аналізуються в сучасній науковій літературі переважно у контексті таких дослідницьких напрямів. Загальна теорія комунікації знайшла висвітлення у роботах К.-О. Апеля, Д. Бьолера,
В. Гьосле, Г. Йонаса, В. Кульмана, А. Макінтайра, А. Піппера, Д. Пітерса,
Дж. Роулза, Р. Рорті, П. Ульріха, К. Ясперса та ін. Вчені аналізують логіко-філософські підвалини комунікативної організації суспільства, що зумовлюють загальнолюдські цивілізаційні цінності. Останні при цьому мають визначати суспільно-природну основу будь-якої нормативної регуляції людської спільноти.
Водночас, підкреслимо, даний підхід потребує конкретизації в плані специфіки сфер здійснення комунікативних процесів та суспільно-культурних факторів, що впливають на характер та спрямування цих процесів. Тому вищезгаданий аналітичний напрям доповнюється також філософсько-правовими, соціологічними та психологічними дослідженнями комунікації, представленими у працях В. Бачиніна, С. Борисньова, А. Бруд¬ного, Л. Буєвої, В. Іванова, А. Козловського, М. Костицького, С. Кримського, С. Максимова, В. Моісеєва, Ю. Оборотова, А. Полякова, В. Табачковського, І. Честнова та ін.
Аналізу проблем побудови комунікативного права присвячені наукові праці Є. Вартанової, В. Грищенка, В. Павловського та ін.
Науково-теоретичну основу у вивченні правових основ комунікативної діяльності правників становлять насамперед дослідження у галузі правової культури і правосвідомості відомих учених: В. Бабкіна, К. Бєльського,
П. Баранова, О. Братасюк, В. Бурмистрова, О. Гвоздіка, Н. Граната,
В. Головченка, О. Зайчука, В. Зеніна, Г. Злобіна, Є. Зорченка, В. Казьміренка, Л. Казьміренко, В. Камінської, Д. Керімова, М. Козюбри, В. Копейчикова,
В. Котюка, В. Кудрявцева, О. Лукашової, М. Матузова, Г. Маркової,
О. Манохи, С. Назаренко, В. Оксамитного, Г. Остроумова, Д. Потопейка,
І. Разумовського, А. Ратинова, М. Рейснера, Р. Русинова, В. Сальникова,
В. Сапуна, Н. Соколова, О. Семітка, В. Сирцева, Р. Сафарова, С. Сливки,
О. Татаринцевої, О. Тихомирова, Л. Удалової, Є. Федика, В. Щегорцева,
Л. Явича, Б. Яковлєва. Культурологічні, аксіологічні, етичні та лінгвоюридичні аспекти комунікації стали об’єктом досліджень Ф. Бацевича, Є. Бистрицького, Є. Галяшиної, А. Гайди, Н. Голєва, Т. Грушевської,
С. Зархіної, А. Садохіна та ін. Втім, комунікативна концепція права розробляється поки що досить незначною кількістю авторів, серед яких можна назвати, зокрема, Ю. Ґабермаса, Н. Лумана, Д. Нелкена,
Ю. Оборотова, А. Полякова, П. Рабіновича, Марка ван Хоека, І. Честнова.
Істотною прогалиною у розглядуваній царині досліджень залишається, на наш погляд, аналіз специфіки, кардинальних проблем, правового регулювання та шляхів удосконалення комунікації у сфері правовідносин і діяльності органів правопорядку, у т. ч. за допомогою сучасних інформаційно-комунікативних технологій, системи Інтернет та інших засобів масової комунікації. До того ж, ця комунікативна діяльність потребує вивчення в контексті функціонування суспільства як динамічного системного утворення, що самоорганізується через комунікативну регуляцію. Зазначений зріз проблеми поки що залишається поза увагою дослідників.
Отже, актуальність, складність, дискусійність та недостатність вивчення багатьох моментів окресленої проблематики і зумовили вибір теми даної роботи.
Об’єктом дослідження є сфера суспільних відносин, пов’язана із комунікативною діяльністю системи інституцій правопорядку у контексті посткласичного праворозуміння.
Предмет дослідження – суть і закономірності функціонування комунікативної діяльності та її правове регулювання з позицій сучасної організації правовідносин.
Основною метою дослідження є визначення ключових напрямів оптимізації регулювання правової комунікативної діяльності та їх комплексне філософсько-правове обгрунтування на підставі тих базових механізмів міжсуб’єктних інтеракцій, що лежать в основі генерування сучасного права.
Досягнення даної мети передбачає виконання чотирьох груп завдань:
• проаналізувати суспільно-буттєві, гносеологічні, антропологічні та ціннісні виміри права, що спричинили радикальні зміни у розумінні сутності права на етапі нинішніх демократичних трансформацій суспільства, а також окреслити концептуальні засади та основні напрями сучасних досліджень комунікативної природи права і правової комунікації як фактора формування правосвідомості;
• дослідити низку основних проблем, пов’язаних із законодавчими основами і правовим регулюванням комунікативних процесів у сфері правовідносин, та розробити й систематизувати теоретико-методологічні засоби їхнього вирішення;
• визначити критерії і чинники підвищення ефективності комунікативної діяльності в системі функціонування органів правопорядку та сформулювати авторські пропозиції щодо напрямів її інтенсифікації правовими засобами.
• з’ясувати особливості правової комунікативної діяльності через ЗМК і новітні інформаційні технології та орієнтири вдосконалення її нормативних підвалин.
Виконанню цих завдань присвячено, відповідно, чотири розділи дисертації, які (через значно широкий за обсягом та багатоплановий у змістовному відношенні об’єкт) охоплюють лише принципово важливі, на наш погляд, аспекти комунікації у праві.
Методи дослідження – використані як загальнонаукові, так і філософсько-концептуальні та спеціальні методи дослідження. Методологічним підґрунтям є основи загальної теорії пізнання, зокрема діалектичний метод наукового пізнання явищ дійсності в їх розвитку та взаємозв’язку (для встановлення взаємозв’язку і динаміки взаємодії державно-правових інституцій у комунікації). Використані також: філософсько-антропологічний метод (для вивчення біосоціальної природи особи та її вияву у суспільних відносинах); герменевтико-лінгвістичний метод (для дослідження механізмів актуалізації комунікативно-правових феноменів крізь призму загальних принципів перцепції та інтерпретації мовних елементів). Метод системно-структурного аналізу застосовувався для встановлення узгоджених змін, запропонованих до нормативно-правових актів, що стосуються комунікативної діяльності, як елемента національної правової системи та правової системи міжнародного рівня. З позицій порівняльно-правового методу в роботі аналізуються наукові підходи до визначення оптимальних напрямів правового регулювання комунікативних відносин. Історико-генетичний метод слугував для аналізу еволюції філософсько-правових засад професійної правової комунікації; метод експертних оцінок та міждисциплінарний метод – аналізу комунікативних дій правників у кризових умовах, метод системно-структурного узагальнення – у теоретичному моделюванні комунікативних процесів та виробленні концепції комунікативного забезпечення юридичної діяльності; соціологічні методи: метод тестування – для встановлення рівня ефективності правової комунікації, метод анкетування та інтерв’ювання – при апробації критеріїв оцінки взаємодії різних типів комунікантів, встановленні сутнісних характеристик правової комунікації та окресленні діапазону можливих шляхів її удосконалення. Як метод з-поміж предметних філософських систем знань використана комунікативна теорія Ю. Габермаса.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше:
• досліджено механізми координації між комунікативними витоками права та його зворотним впливом на суспільну комунікацію через систему організації правовідносин;
• узагальнено й систематизовано концептуальні засади правової комунікації як одного з основних чинників формування громадянської демократичної правосвідомості;
• обгрунтовано ідею створення та сформульовано загальні принципи й кардинальні спрямування розробки системи комунікативного права як самостійного інституту, призначеного для регулювання як відповідних суспільних відносин, так і діяльності органів державної влади та правопорядку щодо забезпечення права на комунікацію;
• запропоновано авторський теоретико-модельний підхід до пошуків вирішення проблеми оптимізації нормотворення й правового регулювання в галузевому комунікативному праві, що регламентує професійно-юридичну та правоохоронну діяльність;
• розроблено систему критеріальних вимірів ефективності правової комунікативної діяльності з позиції інтегративної оцінкової матриці, що поєднує в собі аксіологічний, семіотичний та герменевтичний аспекти результативності даної діяльності;
• сформульовано методику визначення протиправного характеру комунікативних дій та міри відповідальності, передбачуваної негативними наслідками, котрі вони справляють на емоційно-психологічний стан особи.
Поряд з відзначеними вище результатами подальшого розвитку в роботі набули:
• обгрунтування положення про те, що в контексті демократичного суспільства сутнісний зміст права переосмислюється у напрямі його визначеності не стільки владно-вольовими мотивами, скільки тими комунікативними механізмами, що лежать в основі творення нормативних начал суспільної належності;
• систематизація сучасних досліджень комунікативної природи права та визначення специфіки правової комунікації;
• окреслення пріоритетних спрямувань професійно-правової комунікації в плані її конструктивного впливу на масову правосвідомість у процесі побудови правового суспільства;
• виявлення та дослідження ряду типових комунікативних бар’єрів у реалізації законних інтересів особи, а також узагальнення причин їхнього виникнення та шляхів їх подолання;
• формулювання, систематизація та взаємоузгодження законодавчих основ правової комунікації;
• визначення способів підвищення ефективності правової комунікативної діяльності та засад раціоналізації її унормування;
• накреслення комунікативних стратегій пошуку консенсусу та правового врегулювання ситуацій екстремальної конфліктності;
• виявлення принципових механізмів координації правових комісивів і факторів моральної відповідальності за емоційно-психологічний стан особи та юридичну безпеку під час діалогічної комунікації;
• пропозиції стосовно побудови симетризованої комунікативної моделі організації відносин між правоохоронними органами та населенням;
• характеристика правового аспекту масової комунікації та тих його особливостей в сучасному інформаційному суспільстві, котрі належить враховувати при нормативізації і регулюванні комунікативних відносин даного типу;
• розробка методологічних засад та пропозиції щодо системи заходів, спрямованих на удосконалення правової комунікативної діяльності шляхом застосування засобів масової комунікації;
• законодавчі основи та правові механізми регулювання комунікативних відносин у сфері використання новітніх інформаційних технологій;
Теоретичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення пропонованого дослідження полягає передусім у розвитку комунікативної концепції права як різновиду посткласичного праворозуміння. Розроблені в дисертації методологічні підходи та теоретичні моделі є засобами вирішення низки наявних суперечностей між суб’єктивістськими та об’єктивістськими підходами до тлумачень сутності права, механізмів утворення та реалізації правових смислів. Крім того, отримані результати дозволяють раціоналізувати теоретико-правові основи комунікативної діяльності на підставі виявлених критеріїв її ефективності та факторів удосконалення.
Практичне значення проведеного дослідження виявляється в можливості використання його висновків та пропозицій для удосконалення законодавчої бази у регулюванні правових комунікативних відносин, а також для оптимізації професійної, у тому числі масової правової комунікативної діяльності. Нарешті, вони можуть бути використаними в навчальному процесі при читанні нормативних курсів з філософії права, теорії, історії держави і права, конституційного та інших галузей права, професійної етики, професійно-психологічної підготовки працівників правоохоронних органів.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана та обговорена на кафедрі теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ. Основні положення роботи доповідалися на міжнародних і регіональних науково-практичних конференціях: „Комунікативна компетентність правників та їх зв’язки з громадськістю” (Львів, 15-16.05.2003), науково-теоретичних конференціях: „Майбутнє працівників правоохоронних органів, юристів крізь призму проблем іміджології” (Львів, 13.03.2002), „Актуальные проблемы вербальной коммуникации: язык и общество” (Київ, 24.02.2003); „Соціальні проблеми сучасного державотворення та їх вплив на правоохоронні органи України” (Львів, 07.11.2003); „Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини: Міжнар. наук.-практ. конференція, (Запоріжжя, 11-12.12.2003); „Структура представления знаний о мире, обществе, человеке: в поисках новых смыслов: Междунар. семинар (Луганск–Цюрих–Женева, 2003); „Право і лінгвістика: ІІ міжнар. наук.-практ. конференція, (Сімферополь–Ялта, 23-26.09.2004); „Органи внутрішніх справ у період розбудови держави та громадянського суспільства в Україні: філософсько-правове осмислення” (Львів, 27.02.2004); міжнародній науково-практичній конференції „Римське право: минуле і сьогодення” (Одеса, 12.05.2004), міжнародних науково-практичних конференціях: „Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості” (Львів, 08-09.04.2005); „Актуальні проблеми протидії економічній злочинності, тінізації та корупції в умовах формування ринкової економіки в Україні” (Львів, 30.09.2005); „Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення” (до 5-ї річниці прийняття КК України) (Львів, 07-08.04.2006); „Делінквентна поведінка дітей та молоді: сучасні технології протидії” (Одеса, 31.03. - 01.04.2006); „Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості” (Львів, 07-08.04.2006); науковій конференції „Юридичний процес як основа механізму правового регулювання в Україні” (Львів, 27.05.2005); науково-практичних семінарах: „Проблеми застосування інформаційних технологій, спеціальних технічних засобів у діяльності ОВС, навчальному процесі, взаємодії з іншими службами” (Львів, 02.12.2005), „Відомча освіта МВС в умовах незалежності Української держави: проблеми і перспективи” (Львів, 25.03.2005); „Мова і право: актуальні проблеми та перспективи розвитку” (Львів, 20.10.2006); засіданнях „круглого столу”: „Підвищення професійного рівня працівників органів внутрішніх справ в умовах формування правової держави” (Львів, 30.01.2004); „Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи” (Київ, 11.11.2004), „Лінгвістична практика судових органів” (Львів, 06.05.2005), „Європейські інтеграційні процеси і трансформація права на постсоціалістичному і пострадянському просторі” (Київ, 23-24.09.2005); „Комунікативна компетентність юриста: вербальна та невербальна комунікація: лінгвістичний та психологічний аспекти” (Львів, 19.10.2007), „Філософські, методологічні та психологічні проблеми права” (Київ, 26.01.2008), „Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи” (Львів, 02.03.2008).
Список литературы ВИСНОВКИ

Окреслимо, насамкінець, найзагальніші підсумки проведеного дисертаційного дослідження, що становлять концептуальне ядро авторської позиції щодо розглянутих проблем.
• Рубіж XX та XXI століть відзначається кардинальними змінами світоглядно-методологічних парадигм вже в надрах самої філософської раціональності. Відбувається перехід від класичного схематико-функціонального раціоналізму до комунікативно-дискурсивної філософії людських відносин (при цьому зміст раціоналізуючої діяльності полягає вже не стільки у трансформації природного та суспільного світу шляхом „підлаштовування” реальності під ідеалізовані теоретичні конструкти, скільки у приведенні до розумної гармонії та симбіотичної єдності системи „людина – суспільство – природа”). Відповідним чином, з позиції нової філософської рефлексії переосмислюється і феномен права – його природа, зміст, цільові орієнтири та механізми реалізації.
• Згадана зміна аналітичних парадигм не є випадковим явищем чи даниною черговому віянню „епістемологічної моди”. Вона спричинена демократичними тенденціями в реорганізації самого суспільного буття, в контексті яких право вже не може зводитись до вираження волі владних структур у „апріорній” юридичній нормі, а все більше „знаходить” свої витоки та критерії в самому середовищі людської комунікації. Воно (право) сформоване як комунікативні інтеракції, що виникають на підставі неоднакових намірів суб’єктів, різнотрактувань норм права, правових та не правових дій вербального і невербального характеру.
• Домінуючою у функціонуванні права стає не „низхідна” нормативність (коли юридична норма, будучи зорієнтованою переважно на політико-економічні інтереси „верхів”, „спускається” у якості регулятиву всіх підвладних суспільних рівнів та структур), а її „висхідний” різновид, що полягає в орієнтації нормотворчої діяльності на пошук оптимальних принципів комунікативної рівноваги в суспільному житті та „піднесення” цих принципів до рангу юридичного закону. Отже, на відміну від правового позитивізму, що передбачає переважний розгляд феномену права в його суто нормативному існуванні, аналіз права у межах комунікативної філософської парадигми дозволяє поєднати дослідження його феноменологічних особливостей із сутнісними механізмами генезису та функціонування, оскільки суспільна комунікація є одночасно як джерелом формування права, так і об’єктом його застосування.
• Поняття „правова держава” наповнюється реальним змістом (і, відповідно, перестає бути суто теоретичним конструктом) у міру того, як генерується феномен правового суспільства. Лише в контексті останнього є можливою розбудова правової держави. У свою чергу, правове суспільство не може бути продуктом „зовнішнього” адміністративно-силового підпорядкування всіх сфер та рівнів суспільного життя „букві закону”; воно (правове суспільство) є можливим лише як самоорганізована система, в межах якої об’єктивно формується сам „дух закону” як оптимальний спосіб досягнення суспільної рівноваги. При цьому динаміка та спрямованість його самоорганізації найбільшою мірою залежить від ступеня комунікативності підсистем та структурних елементів суспільної архітектоніки; адже у міру посилення взаємодії останніх зростає коефіцієнт їхньої взаємозалежності, що, відповідно, детермінує стан взаємообмеження їхньої свободи та взаємоупорядкування.
• Як випливає з попередніх положень, комунікація як фактор сприяння рухові до правового суспільства є, водночас, чинником трансформації „монологічної” системи організації відносин між владою та суспільством до „діалогічної” (в межах якої встановлюються канали двостороннього зв’язку владних структур з населенням), що дозволяє здійснити перехід від „інструментальної” до „комунікативної” моделі прийняття державно-правових рішень. Особливої ваги при цьому набуває правова комунікація як підсистема суспільних комунікативних відносин, в межах якої формуються й реалізуються механізми утвердження ідей та цінностей права як смислових орієнтирів суспільної та індивідуальної свідомості.
• Спрямованість правової комунікації не може визначатися певними абсолютними (сталими та універсальними) орієнтирами. Останні мають культурно-релевантний характер і змінюються разом з трансформаціями суспільно-правової дійсності, будучи залежними від психолінгвоментальних реалій, комунікативних проблем, міри складності й масовості цієї діяльності тощо. В умовах демократичних перетворень суспільства цільовими пріоритетами здійснення правової комунікації стають ідеї автономізації правосвідомості та формування громадянської правосуб’єктності.
• Аналіз основних напрямів сучасних досліджень комунікативної природи права та правової комунікації переконує в необхідності створення досить широкої міждисциплінарної дослідницької програми, побудованої в руслі інтегральної парадигми праворозуміння, на підставі якої загальнометодологічні філософсько-правові підходи доповнювалися б відповідною конкретизацією в плані соціокультурних, юридичних, етичних, психологічних, психолінгвістичних, аксіологічних та інших аспектів аналізу комунікативної діяльності. Метою таких досліджень має стати накреслення концептуальних моделей та методик оптимізації цієї діяльності, а також розроблення нормативно-правових засобів її регулювання
• У міру набуття формами та засобами суспільної комунікації масового характеру посилюється така двоєдина тенденція: з одного боку, спостерігається конституювання комунікації як одного з основних джерел правотворення, а з іншого, – зростає суспільна необхідність правового регулювання самих комунікативних відносин. Останнє передбачає створення виваженої системи комунікативного права, здатної гарантувати реалізацію прав та свобод громадян, а також забезпечувати суспільну рівновагу особистих, громадських, суспільних та державних інтересів у комунікативній сфері.
• Розгортання системи комунікативного права має базуватися на принципах: а) суверенності об’єкта як суб’єкта комунікації; б) юридичної рівноправності учасників комунікаційного процесу; в) консенсуальності;
г) правової гарантованості свободи комунікації в рамках збереження та непорушення комунікативних прав та свобод іншого суб’єкта. Комунікативні права та обов’язки повинні формуватися з урахуванням права особи на інформацію, а також системи правових норм, що передбачають межі правового унормування взаємозв’язків із урахуванням суверенного права особи та її автономності.
• Одна з фундаментальних складових комунікативного права – право суб’єкта на інформацію (право збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію в той чи інший спосіб), як і природне право людини на продукування інформації – на сьогоднішній день є актуальним, однак здебільшого декларативним: практично усі його елементи (за винятком права на спростування недостовірних відомостей у судовому порядку та захист від їх поширення) реально не забезпечуються чинним законодавством. З метою захисту законних прав і свобод, а також встановлення юридичної відповідальності за ненормативну комунікативну діяльність слід встановити релевантні межі права на продукування, використання та поширення інформації. Ці обмеження мають передбачати неприпустимість заподіяння шкоди зазначеними комунікативними діями репутації та гідності суб’єкта.
• Свого унормування з позиції створюваного нині комунікативного права потребує і сама сфера професійно-юридичної комунікації. При цьому треба враховувати ряд специфічно-галузевих характеристик останньої (зокрема, тяжіння до традиційного формалізму та догматичного консерватизму, детермінованість адміністративною ієрархією, політичну заангажованість тощо), котрі ускладнюють налагодження правового дискурсу. Загалом же, нормативні засади такої комунікативної діяльності мають істотно розширити компетенцію вже наявних інституцій, відповідальних за нормалізацію взаємовідносин у правовому суспільстві. Необхідним моментом оптимізації її регулювання є законодавче спрямування державних установ на здійснення контролю комунікативних дій з метою нівелювання бюрократичного ускладнення останніх та дотримання їх законності.
• Правомірний діапазон комунікативної діяльності органів правопорядку може бути визначений відповідними комунікативними правовими актами та врегульованими правовими правилами контролю галузевої комунікації. При цьому суб’єктами права на комунікацію можуть виступати не лише юридичні особи й державні органи, а й громадяни та їхні об’єднання. Зокрема, сукупність обмежень структурно-семантичного та структурно-стилістичного характеру може бути покладена в основу Кодексу комунікації працівника органів правопорядку. Законодавчо зафіксовані і поширювані на практику комунікативних актів нормативні обмеження та відповідна система контролю за їх дотриманням матимуть наслідком юридичну відповідальність за додержання комунікативних прав і свобод людини й громадянина.
• Правове врегулювання комунікативних дій у конфліктних ситуаціях потребує розширення та деталізації правових наслідків у разі негативного впливу цих дій на емоційно-психологічний стан особи. Зокрема пропонується критеріальна шкала встановлення відповідальності за вживання ненормативної та образливої лексики залежно від ступеня вияву її інвективності (СВІ). Останній визначається чотирма базовими параметрами: комунікативною інтенцією, мовними засобами, емоційно-експресивною реакцією та узуальними функціями інвективних слів.
• Особливої дослідницької уваги та удосконалення потребує правова регламентація взаємозв’язків правоохоронних органів з населенням. Досі не існує єдиної системи норм регулювання даної комунікативної сфери, що викликає відсутність належної протидії таким негативним формам впливу, як психічне насильство, тиск, перевищення влади, погрози, підбурювання, іншим видам комунікативної агресії; незадовільним є стан унормування дій правоохоронців у екстремальних ситуаціях, кількість яких відчутно зростає в періоди суспільно-політичних криз; а, отже, компенсація цих законодавчих прогалин має стати одним з пріоритетних завдань у згаданому правотворчому напрямі.
• Оскільки правова комунікація має на меті встановлення верховенства права в суспільстві і, відповідно, нівелювання негативізму та агресії, методи комунікативної діяльності органів системи правопорядку (навіть в екстремальних випадках) повинні насамперед спрямовуватися на пріоритетність консенсуально-правових способів вирішення конфліктних ситуацій перед силовими та на дотримання невід’ємних прав людини й громадянина. В даному плані правове забезпечення врегулювання таких ситуацій доцільно узгоджувати з комунікативними стратегіями пошуку консенсусу.
• Незважаючи на те, що в процесі розбудови правового суспільства модель організації зв’язків державно-адміністративних та правоохоронних установ з громадськістю все більше набуває двостороннього (діалогічного) характеру, вона все ще лишається асиметричною в плані захисту інтересів: акцент у цій моделі поки що зміщено в бік пріоритетності інтересів установи перед інтересами громадян, що створює низку цілком зрозумілих бар’єрів при налагодженні згаданих зв’язків. Отже, об’єктивно стимулюється переосмислення цієї комунікативної моделі в напрямі симетризації та врівноваження інтересів особи з інтересами адміністративних та правоохоронних органів.
• Дієвим засобом інтенсифікації та раціоналізації розроблення системи комунікативно-правових норм є конструювання теоретичних моделей, що задають ефективні способи (у тому числі й з використанням комп’ютерного програмування) узгодження таких систем з пріоритетними правами та свободами суб’єктів права.
• Комунікативна діяльність в системі органів правопорядку (як і в системі суспільних правовідносин загалом) є ефективною мірою реалізації в ній нормативних принципів справедливості, рівних прав і адекватного обов’язку у створенні симетричних взаємин та формальної толерантності. Рівень даної ефективності варто, на нашу думку, оцінювати з позицій принаймні трьохрівневої моделі правового комунікативного акту чи дискурсу, яка передбачає аналіз останніх крізь призму юридичної аксіології, що реалізується засобами юридичної семіотики та трактується методами юридичної герменевтики.
• Унормування професійно-правової комунікації потребує встановлення чітко визначеної юридичної відповідальності за наявні та потенційні негативні наслідки застосування форм і засобів такої діяльності. В цьому відношенні правові комісиви повинні містити ряд комунікативних заборон (узгоджених з усталеними міжнародними нормами та диференційованих за ступенями інвективів, що змінюють смислове поле комунікативного акту), комунікативні імперативи, комунікативні дії імплікації та комунікативні акти евокативності.
• У плані удосконалення правового регулювання галузевої масової комунікативної діяльності потрібна законодавча нормативізація інформування мас-медіа матеріалами досудового слідства, визнання вини щодо подання та розповсюдження неправдивої інформації у формі „злого умислу”, відповідальності за розголошення інформації про особу без її згоди, уточнення правомірних меж використання та оприлюднення архівних матеріалів (оскільки ці межі мають визначатися не лише режимом секретності) тощо. При цьому основним орієнтиром такої нормативізації має бути узгодженість між загальним правом на інформацію та законними приватними інтересами особи.
• Стосовно комунікативних відносин (як офіційних, так і побутових), що здійснюються у сфері використання новітніх інформаційних технологій, актуалізується потреба у створенні комплексної системи захисту електронної інформації від протиправних втручань. Методологія її розробки включає в себе формулювання концепції безпеки інформації, аналіз комунікативних ризиків, визначення вимог до заходів протидії неправомірній комунікації та методів захисту від неї. Концептуальні засади такої системи мають бути реалізовані у нормативному закріпленні законних прав, юридичних обов’язків та визначенні юридичної відповідальності у разі їх порушення.









СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамович С. Д. Мовленнєва комунікація: підруч. / С. Абрамович,
М. Чікарькова. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 472, [1] с.
2. Адлер Г. В чем суть процесса общения // НЛП в действии / Г. Адлер. – СПб.: Питер, 2001. – С. 48–101.
3. Актуальні питання масової комунікації. – Вип. 3. – Ч. 1. – К., 2002. –
57 с.
4. Алексеев С. С. Линия права / Сергей Сергеевич Алексеев. – М. : Статут, 2006. – 461 с.
5. Алексеев С. С. Философия права / Сергей Сергеевич Алексеев. – М. : Норма, 1998. – 336 с.
6. Андрос Є. Семіотично-дискурсивний вимір громадянського суспільства / Є. Андрос, М. Скрипник // Освіта і управління. – 2004. – Т. 7. –
№ 3-4. – С. 185–189.
7. Андрущенко В. П. Сучасна соціальна філософія / В. Андрущенко,
М. Михальченко. – К. : Вид. “Генеза”, 1996. – 368 с.
8. Антология мировой правовой мысли: в 5 т. / [Нац. обществ.-науч. фонд; Руководитель науч. проекта Г. Ю. Семигин]. – М. : Мысль, 1999 – .–
Т. 1. – 1999. – 752 с.
Т. 2. – 1999. – 820 с.
Т. 3. – 1999. – 829 с.
Т. 4. – 1999. – 813 с.
Т. 5. – 1999. – 829 с.
9. Антологія української юридичної думки: в 10 т. / Редкол.:
Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – К. : Вид. Дім “Юридична книга”, 2005 – .–
Т. 1. – 2002. – 567 с.
Т. 8. – 2004. – 567 с.
Т. 9. – 2004. – 847 с.
10. Ануфрієв М. І. Захист прав та свобод людини як одна з головних функцій органів внутрішніх справ України / М. І. Ануфрієв // Вісник Запоріз. юрид. ін-ту. – 2000. – № 4. – С. 3–10.
11. Апель К.-О. Априори коммуникативного сообщества и основания этики / Карл-Отто Апель // Трансформация философии. – М. : Логос, 2001. –
С. 263–336.
12. Апель К.-О. Апріорі спільноти комунікації та основи етики. До проблеми раціонального обґрунтування етики за доби науки / Карл-Отто Апель // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрямки. Хрестоматія : [навч. посіб.]. – К. : Ваклер, 1996. – С. 360–421.
13. Апель К.-О. Дискурсивна етика: політика і право / Карл-Отто Апель ; [пер. з нім.]. – К. : Український філософський фонд, 1999. – 74 с.
14. Апель К.-О. Дискурсивна етика як політична етика відповідальності у ситуації сучасного світу / Карл-Отто Апель // Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія. – К. : Лібра, 1999. – С. 395–412.
15. Апель К.-О. Коммуникативное сообщество как трансцендентальная предпосылка социальных наук / Карл-Отто Апель // Трансформация философии. – М. : Логос, 2001. – С. 193–236.
16. Ароцкер Л. Е. Тактика и этика судебного допроса / Л. Е. Ароцкер. – М. : Юрид. лит., 1969. – 120 с.
17. Аспекты теории коммуникации // Межличностное общение : Хрестоматия по психологии. – Спб. : Питер, 2001. – С. 11–25.
18. Балабанова Н. В. Соціальний діалог як суспільне явище (соціологічний аспект аналізу) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук : спец. 22.00.07 „Соціологічні науки” / Н. В. Балабанова. – Харків, 2000. – 17 с.
19. Балинська О. М. Вербальний біхевіоризм у діяльності органів внутрішніх справ: філософсько-правовий аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 „Філософія права” /
О. М. Балинська. – Львів, 2007. – 16 с.
20. Бандура О. О. Єдність цінностей та істини у праві (філософський аналіз): дис. на здобуття наук. ступеня доктора філос. наук : спец. 12.00.12. /
Бандура Олег Олександрович. – К., 2003. – 403 с.
21. Бандура О. О. Єдність цінностей та істини у праві (філософський аналіз): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філос. наук : 12.00.12 „Філософія права” / О. О. Бандура. – К., 2003. – 37 с.
22. Бандурка О. М. Професійна етика працівників органів внутрішніх справ / Олександр Бандурка. – Харків, 2001. – 220 с.
23. Бандурка О. М. Слідчий – моя професія / Олександр Бандурка. – Харків, 2000. – 215 с.
24. Баранник Д. Х. Мова права як окремий функціональний стиль /
Д. Х. Баранник // Мовознавство. – 2003. – № 6. – С. 8–17.
25. Бараннік Р. Свобода особи від самовикриття та викриття близьких родичів у кримінальному процесі України / Р. Бараннік // Право України. – 2002. – № 6. – С. 42–43.
26. Барбежкина З. А. Справедливость как социально-философская категория / З. А. Барбежкина. – М. : Мысль, 1983. – 203 с.
27. Барковський В. П. Формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. педаг. наук : спец. 13.00.04 „Теорія освіти вищої школи” / В. П. Барковський. – Хмельницький, 2003. – 18 с.
28. Бацевич Ф. С. Лінгвістична генологія: проблеми і перспективи / Флорій Сергійович Бацевич. – Львів : ПАІС, 2005. – 264 с.
29. Бацевич Ф. С. Нариси з комунікативної лінгвістики /
Флорій Сергійович Бацевич. – Львів, 2003. – 278 с.
30. Бачинин В. А. Основы социологии права и преступности /
Владислав Аркадьевич Бачинин. – СПб. : Изд. С.-Петерб. ун-та, 2001. – 308 с.
31. Бачинин В. А. Философия права и преступления /
Владислав Аркадьевич Бачинин. – Х. : Фолио, 1999. – 607 с.
32. Бачинин В. А. История философии права : Курс лекций / В. Бачинин, В. Чефранов. – Х. : Право, 1998. – 320 с.
33. Бачинін В. А. Філософія права: Словник / В. А. Бачинін,
В. С. Журавський, М. І. Панов. – К.: Концерн „Вид. Дім „Ін Юре”, 2003. – 408 с.
34. Беляков К. Управление и право в период информатизации /
К. Беляков. – К., 2001. – 307 с.
35. Бердяев Н. А. Истина и откровение / Николай Александрович Бердяев. – СПб. : Изд. Русского Христианского гуманитарного института, 1996. – 384 с.
36. Бердяев Н. А. Философия неравенства (Письма к недругам по социальной философии) / Николай Александрович Бердяев. – М. : ИМА-Пресс, 1990. – 288 с.
37. Бердяев Н. А. Философия свободного духа. Проблематика и апология христианства / Николай Александрович Бердяев. – М. : Республика, 1994. –
480 с.
38. Бердяев Н. А. Философия свободы. Смысл творчества /
Николай Александрович Бердяев. – М. : Правда, 1989. – 607 с.
39. Бермічева О. В. Соціальна функція держави в Україні : дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юрид. наук : спец. 12.00.01. /
Ольга Василівна Бермічева. – Х., 2002. – 189 с.
40. Бессер-Зигмунд К. Магические слова / К.Бессер-Зигмунд. – СПб. : Питер, 1996. – 224 с.
41. Біленчук П. Д. Філософія права: навч. посіб. / П. Д. Біленчук,
В. Д. Гвоздецький, С. С. Сливка. – К. : Атіка, 1999. – 207 с.
42. Білий П. М. Правова культура в адміністративній діяльності працівника міліції громадської безпеки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Правова культура в адміністративній діяльності працівника міліції громадської безпеки” / П. М. Білий. – К., 1998. – 16 с.
43. Богачов А. Л. Релятивізм і філософська герменевтика : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.01 „Теорія держави і права” / А. Л. Богачов. – К., 1997. – 27 с.
44. Бокань В. А. Культурологія: навч. посіб. / В. А. Бокань. – К. : МАУП, 2000. – 136 с.
45. Бондаренко О. Ф. Аналіз недирективного висловлення /
О. Ф. Бондаренко // Мовознавство. – 1990. – № 5. – С. 16–20.
46. Бориснëв С. В. Социология коммуникации: уч. пособ. [для вузов] /
С. В. Бориснёв. – М. : Юнити – Дана, 2003. – 270 с.
47. Бортник Е. М. Управление связями с общественностью: учеб. пособ. / Бортник Е. М., Коротков Э. М., Никитаева А. Ю. ; под ред. Э. М. Короткова. – М. : ИД ФБК-ПРЕСС, 2002. – 128 с.
48. Борщ Е. Г. Средства выражения побуждения в агитационно- публицистических текстах / Е. Г. Борщ // Методика преподавания русского языка и литературы. – К., 1989. – Вып. 19. – С. 87–99.
49. Борщов Н. А. Социально-философские проблемы информационного насилия / Н. А. Борщов. – Саратов, 2004. – 174 с.
50. Боярчук О. Проблемні питання охорони прав організацій телерадіомовлення / О. Боярчук // Право України. – 2001. – № 11. – С. 88–91.
51. Братель О. Поняття та зміст доктрини інформаційної безпеки /
О. Братель // Право України. – 2006. – № 5. – С. 36–41.
52. Браун Л. Имидж – путь к успеху / Л. Браун. – СПб. : Изд. “Питер”, 2000. – 192 с.
53. Брошура для поліції: Права людини і їхній захист згідно норм міжнародного права. – Львів : Кальварія, 2002. – 15 с.
54. Брюховецький В. Підтекст / В. Брюховецький // Українська радянська енциклопедія: у 12 т. / [гол. ред. М.П. Бажан]; 2-ге вид., оновл. – К.,
1985 – .–
Т. 1. – 1977. – 542 с.
Т. 8. – 1982. – 365 с.
55. Буари Филип А. Паблик рилейшнз или стратегия доверия /
Филип А. Буари. – М. : Инфра-М, 2001. – 178 с.
56. Будякова Т. П. Извинение как форма компенсации морального вреда в истории Российского государства и права / Т. П. Будякова // Государство и право. – 2004. – № 1. – С. 103–105.
57. Букач В. В. Конституційне політичне право на звернення як колективна форма реалізації та захисту прав і свобод громадян / В. В. Букач // Наук. вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2002. –
№ 2. – С. 83–88.
58. Бурлай Є. До питання про елементарне праворозуміння: спроба логіко-лінгвістичного аналізу / Є. Бурлай // Український часопис міжнародного права. – 2003. – № 1. – С. 16–25.
59. Бурлака В. В. Проблеми функціонування засобів масової інформації в Україні та Білорусі в контексті становлення і розвитку // Від громадянського суспільства до правової держави : матер. І міжнар. студ. наук. конф. – Х. : ХНУ ім. В. Карабіна, 2006. – С. 126–129.
60. Бурчак Ф. Проблеми правової інформатизації України / Ф. Бурчак,
М. Сегай, М. Швець // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 4. –
С. 28–33.
61. Бурчак Ф. Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. / Ф. Г. Бурчак. – К.: Голов. изд. объединения „Вища школа”, 1986. – 2007 с.
62. Бусова Н. А. Модернизация, рациональность и право / Н. А. Бусова. – Харьков : Прометей-Прес, 2004. – 352 с.
63. Быстрицкий Е. Конфликт культуры, философия толерантности /
Е. Быстрицкий // Демоны мира и боги войны. – К., 1997. – 488 с.
64. Вартанова Е. Л. Коммуникационная политика России: нужен решительный шаг / Е. Л. Вартанова // Вестник Моск. ун-та. – Сер. 10. – Журналистика. – 2001. – № 1. – С. 58–73.
65. Васильєв В. Л. Юридическая психология / В. Л. Васильєв ; [4-е изд., доп. и перераб.] – СПб. : Питер, 2002. – 640 с.
66. Вацлавик П. Прагматика человеческих коммуникаций: Изучение паттернов, патологий и парадоксов взаимодействия / П. Вацлавик, Д. Бивин,
Д. Джексон ; [пер. с англ. А. Суворовой]. – М. : Апрель-Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. – 320 с.
67. Кащук О. М. Конституційно-правовий статус громадських організацій України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 „Конституційне право” / О.М. Кащук. – К., 2004. – 17 с.
68. Вебер М. Избранное. Образ общества / М. Вебер. – М. : Юрист, 1994. – 704 с.
69. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К. : Ірпінь, 2001. – 1440 с.
70. Вепрева И. Т. Достижения лингвокультурологии – в практику юриста / И. Т. Вепрева // Право і лінгвістика : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. : у 2-х ч., 18–21 верес. 2003 р. – Сімферополь: ДОЛЯ, 2003. – С. 133–137.
71. Веремьев А. А. Введение в культурологию: учеб. пособ. /
А. А. Веремьев. – Брянск : “Курсив”, 2000. – 248 с.
72. Верецька Л. І. Феномен справедливості у контексті соціальної комунікації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 „Соціальна філософія та філософія історії” / Л. І. Верецька. – Одеса, 2002. – 21 с.
73. Весельський В. К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти) : дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юрид. наук : спец. 12.00.09 / Весельський Віктор Казимирович. – К., 1999. –
206 с.
74. Вибрані справи Європейського суду з прав людини. – [Вип. 1]. – К., 2003. – 287 с.
75. Винер Н. Человек управляющий / Н. Винер – СПб., 2001. –
С. 103–110.
76. Вирішення судами справ за позовами до засобів масової інформації // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – 34 (20). – С. 16.
77. Вольф Е. М. Функциональная семантика оценки / Е. М. Вольф. – Л. : Наука, 1985. – 226 с.
78. Габермас Ю. Дії, мовленнєві акти, мовленнєві інтеракції та життєвий світ / Ю. Габермас // М. А. Єрмоленко. Комунікативна практична філософія. – К. : Лібра, 1999. – С. 237–324.
79. Габермас Ю. Про суб’єкта історії. Деякі міркування щодо хибних альтернатив / Ю. Габермас // М. А. Єрмоленко. Комунікативна практична філософія. – К. : Лібра, 1999. – С. 325–354.
80. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритости /
Юрген Габермас ; [пер. з нім. А.Онишко]. – Львів : Літопис, 2000. – 317 с.
81. Гавриленко Г. Правова держава і правова культура / Г. Гавриленко // Право України. – 1993. – № 1. – С. 25–28.
82. Гадамер Ганс Георг. Герменевтика і поетика / Ганс Георг Гадамер: Вибрані твори ; [пер. з нім.]. – К. : Юніверс, 2001. – 288 с.
83. Гайда А. В. Коммуникация и эмансипация: критика методологических основ социальной концепции Ю. Хабермаса. / А. В. Гайда, С. Е. Вершинин,
В. А. Шульц. – Свердловск : Изд. Уральского ун-та, 1988. – 160 с.
84. Галеев С. А. Правовое и организационное регулирование обеспечения прав граждан на информацию (Вопросы теории и практики) / С. А. Галеев // Закон и право. – 2002. – № 2. – С. 42–43.
85. Галлагер К. Викладання історії в контексті сприяння демократичним цінностям і терпимості / К. Галлагер. – К., 1998. – 47 с.
86. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования /
И. Р. Гальперин. – М. : Наука, 1981. – 139 с.
87. Галяшина Е. И. Лингвистическая безопасность речевой коммуникации / Е. И. Галяшина // Право і лінгвістика : у 2-х ч. : матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 23–26 верес. 2004 р. – Сімферополь : ДОЛЯ, 2004. – С. 89–114.
88. Галяшина Е. И. Лингвистическая экспертиза устной и письменной речи как источник судебных доказательств / Е. И. Галяшина // Право і лінгвістика : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. : у 2-х ч., 18–21 верес.
2003 р. – Сімферополь : ДОЛЯ, 2003. – Ч. 2. – С. 15–22.
89. Ганзенко О. О. Формування правової культури особи в умовах розбудови правової держави України : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / О. О. Ганзенко. – К., 2003. – 16 с.
90. Гегель Г. Философия права / Г. Гегель. – М. ; Л., 1934. – Т. 7. –
С. 337–340.
91. Гильдебранд Д. фон. Метафизика коммуникации /
Д. фон Гильдебранд. – СПб. : Алетейя, 2000. – 374 с.
92. Гилязев Р. З. Вина и криминогенное поведение личности (уголовно-правовые, криминологические и социально-психологические черты) /
Р. З. Гилязев. – М. : Изд. ВЗПИ, 1991. – 371 с.
93. Гіда Є. О. Загальнолюдські стандарти прав людини і забезпечення їх в діяльності міліції : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01. „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / Є. О. Гіда. – К., 2000. – 16 с.
94. Гладунський В. Н. Логіка / В. Н. Гладунський. – Львів, 2002. – 221 с.
95. Голев Н. Д. Еще раз о глубине лингвистической экспертизы текстов, вовлеченных в юридическую сферу (на материале одного судебного разбирательства) / Н. Д. Голев, В. А. Пищальникова // Юрислингвистика–2 : Русский язык в его естественном и юридическом бытии : межвуз. сб. науч. тр. / под ред. Н. Д. Голева. – Барнаул : Изд. Алтай. ун-та, 2000. – С. 253–262.
96. Голев Н. Д. Взаимодействие естественного и юридического языка как базовая проблема юрислингвистики / Н. Д. Голев // Право і лінгвістика: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. : у 2-х ч., 18–21 верес. 2003 р. – Сімферополь : ДОЛЯ, 2003. – С. 33–41.
97. Голев Н. Д. Конфликтность и толерантность как универсальные лингвистические категории / Н. Д. Голев // Лингвокультурные проблемы толерантности : тез. докл. Междунар. науч. конф. – Екатеринбург : Изд. Урал. ун-та, 2001. – С. 37–41.
98. Голев Н. Д. От редактора: Актуальные проблемы юрислингвистической экспертизы / Н. Д. Голев // Юрислингвистика-3 : проблемы юрислингвистической экспертизы : межвуз. сб. науч. тр. / под ред.
Н. Д. Голева. – Барнаул: Изд. Алтай. ун-та, 2002. – С. 5–14.
99. Голев Н. Д. Правовое регулирование речевых конфликтов и юрислингвистическая экспертиза конфликтогенных текстов / Н. Д. Голев // Правовая реформа в Российской Федерации: общетеоретические и исторические аспекты : межвуз. сб. ст. – Барнаул : Изд. Алтай. ун-та, 2002. –
С. 110–123.
100. Голев Н. Д. Юрислингвистика и регулирование языковых конфликтов (к проблеме толерантного отношения к языку) / Н. Д. Голев // Право і лінгвістика : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. : у 2-х ч., 18–21 верес. 2003 р. – Сімферополь : ДОЛЯ, 2003. – С. 120–127.
101. Голев Н. Д. Юрислингвистический словарь инвективной лексики русского языка (к постановке проблемы) / Н. Д. Голев // Актуальные проблемы русистики : материалы междун. науч. конф. / отв. ред. Т. А. Демешкина. – Томск : Изд. Томск. ун-та, 2003. – Вып. 2. – Ч. 1. – С. 92–98.
102. Голос України. – 2005. – № 133. – 22 лип.
103. Гом’єн Донна. Короткий путівник Європейською конвенцією з прав людини / Донна Гом’єн ; [пер. з англ. Т. Іваненко та О. Павличенка]. – Львів : Кальварія, 2000. – 182 с.
104. Гончар К. М. Модель комунікації у філософії культури Р. Якобсона (лінгво-філософський аспект дослідження) : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.04 „Філософська антрологія та філософія культури” / К. М. Гончар. – К., 2003. – 16 с.
105. Гончарова Е. А. Интервью следователя средствам массовой информации: тактика ответов на сложные вопросы / Е. А. Гончарова // Право і лінгвістика : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. : у 2-х ч., 18–21 верес.
2003 р. – Сімферополь : ДОЛЯ, 2003. – С. 185–190.
106. Горелова И. А. Коммуникативно-правовая деятельность и ее воплощение в тексте (эротетико-логический анализ процессуальной документации) / И. А. Горелова // Юрислингвистика–2 : русский язык в его естественном и юридическом бытии : межвуз. сб. науч. тр. / под ред.
Н. Д. Голева. – Барнаул : Изд. Алтай. ун-та, 2000. – С. 8–13.
107. Горохов В. М. Интегрированные маркетинговые коммуникации : методология анализа / В. М. Горохов // Вестник Моск. ун-та. – Сер. 10. Журналистика. – 2003. – № 4. – С. 7–11.
108. Горохов В. М. Гумманизация массовых информационных процессов в рамках открытого общества / В. М. Горохов, Т. Э. Гринберг // Вестник Моск.
ун-та. – Сер. 10. Журналистика. – 2003. – № 4. – С. 22–27.
109. Горшенева И. Некоторые аспекты взаимодействия полиции со средствами массовой информации / И. Горшенева // Закон и право. – 2002. –
№ 5. – С. 20–24.
110. Гьосле В. Трансцендентальна прагматика як фіхтеанство інтерсуб’єктивності / В. Гьосле // А. М. Єрмоленко. Комунікативна практика філософія : [підруч.]. – К. : Лібра, 1999. – С. 455–474.
111. Гращенков О. В. Поняття службової особи за кримінальним законодавством України / О. В. Гращенков // Наук. вісник Дніпропетр. ун-ту внутр. справ. – 2006. – № 4. – С. 196–205.
112. Греков Б. Д. Киевская Русь / Б. Д. Греков. – М. : Госуд. учеб.-педагог. изд., 1949. – 509 с.
113. Гринберг Т. Э. Интернет: средство коммуникации паблик рилейшнз или новая профессиональная технология / Т. Э. Гринберг, С. А. Лучкина // Вестник Моск. госуд. ун-та. – Сер. 10. Журналистика. – 2001. – № 6. – С. 56–58.
114. Гриценко О. Основи теорії міжнародної журналістики /
О. Гриценко, В. Шкляр. – К. : Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2002. – 304 с.
115. Грушанська Н. Правові засади депутатської етики / Н. Грушанська // Право України. – 1997. – № 12. – С. 97–99.
116. Грушевицкая Т. Г. Основы межкультурной коммуникации : [учеб. для вузов] / Т. Г. Грушевицкая, В. Д. Попков, А. П. Садовин ; под ред.
А. П. Садохина. – М. : ЮНИТИ-Дана, 2003. – 352 с.
117. Грушевська С. Проблема конфлікту: морально-психологічний аспект: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філос. наук : спец. 09.00.07 „Етика” / С. Грушевська. – К., 2002. – 30 с.
118. Грэй Дж. Венера и Марс на работе. Как повысить качество общения и достичь успеха в работе / Дж. Грэй ; [пер. с англ]. – К. : София; М. : София, 2003. – 320 с.
119. Грэй Дж. Женщины с Венеры, мужчины с Марса. Они такие разные, что им нужно учиться понимать друг друга / Дж. Грэй ; [пер. с англ]. – К. : София; М. : Гелиос, 2002. – 400 с.
120. Грязин И. Текст права (Опыт методологического анализа конкурирующих теорий) / И. Грязин. – Таллинн : ЭЭСТИ РААМАТ, 1983. – 187 с.
121. Гурвич Г. Д. Философия и социология права: Избранные сочинения / Г. Д. Гурвич ; [пер. М. В. Антонова, Л. В. Ворониной]. – СПб. : Изд. Дом СПб. ун-та, 2004. – 848 с.
122. Гуревич П. С. Культурология: учеб. / П. С. Гуревич. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Гардарики, 2000. – 280 с.
123. Гуренко М. М. Розвиток філософсько-правової думки про гарантії прав і свобод людини та громадянина : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.12 „Філософія права” / М. М. Гуренко. – 2004. – 36 с.
124. Гусарев С. Д. Юридична деонтологія / С. Д. Гусарев, О. Д. Тихомиров. – К. : ВІРА-Р, 1999. – 506 с.
125. Гусейнов Г. Ч. Ложь как состояние сознания / Г. Ч. Гусейнов // Вопросы философии. – 1989. – № 11. – С. 68–72.
126. Гьосле В. Трансцендентальна прагматика як фіхтеанство інтерсуб’єктивності / В. Гьосле // М. А. Єрмоленко. Комунікативна практична філософія. – К. : Лібра, 1999. – С. 455–474.
127. Даль В. Толковый словарь живого великоруского языка: в 4 т. / Сост.
В. Даль. – М. : Госизд-во иностр. и национ. словарей. – СПб-М., 1881 – .–
Т. 2. – 1995. – 779 с.
128. Данкел Ж. Ораторское искусство – путь к успеху / Ж. Данкел,
Э. Гарнхэм – СПб. : Питер Пресс, 1997. – 192 с.
129. Денісова О. С. Роль преси у правовому інформуванні громадян України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень” / О. С. Денісова. – Х., 2003. – 19 с.
130. Дженіс Марк. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування / Марк Дженікс, Кей Ричард, Бредні Ентоні ; [пер. з англ.]. – К. : АртЕк, 1997. – 624 с.
131. Джинчарадзе Н. Г. Інформаційна культура особи: формування та тенденції розвитку (соціально-філософський аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філос. наук : спец. 09.00.03 „Соціальна філософія та філософія історії” / Н. Г. Джинчарадзе. – К., 1997. – 45 с.
132. Дзюбенко О. Г. Культура дискусcий / О. Г. Дзюбенко,
Т. В. Присяжный. – К.: Изд. полит. лит., 2003. – 224 с.
133. Дилтс Р. НЛП: навыки эффективного лидерства / Р. Дилтс. – СПб. : Питер, 2002. – 224 с.
134. Дисциплінарний Статут органів внутрішніх справ України: станом на 11 черв. 2007 р. – Х. : ПП «ІГВІНІ», 2007. – 28 с.
135. Діяльність поліції у демократичному суспільстві: чи є ваша поліція оборонцем прав людини ; [пер. з нім.]. – Австрія, 2000. – 53 с.
136. Довідник працівника міліції: у 2-х кн. – Кн. 1 : Законодавчі та інші нормативно-правові акти з питань діяльності органів внутрішніх справ : Довідк. видання / [відп. ред. М. В. Білоконь; упоряд. С. М. Гусаров,
В. Г. Слободянюк, С. М. Калюк]. – К. : Видавнича кампанія “Воля”, 2003. – 584 с.
137. Дороніна М. С. Культура спілкування ділових людей: посіб. для студентів гуманіт. ф-тів вищ. навч. закл. – [вид. 2-е] / М. С. Дороніна. – К. : Вид. дім “КМ Aсademia”, 1998. – 192 с.
138. Доспулов Г. Г. Психология показаний свидетелей потерпевших /
Г. Г. Доспулов, Ш. М. Мажитов. – Алма-Ата, 1975. – 190 с.
139. Дридзе Т. М. Текстовая деятельность в структуре социальной коммуникации / Т. М. Дридзе. – М. : Наука, 1984. – 267 с.
140. Дробницкий О. Г. Моральная философия : Избр. труды /
О. Г. Дробницкий; сост. Р. Г. Апресян. – М. : Гардарики, 2002. – 523 с.
141. Дроздов О. Ставлення студентської молоді до тероризму /
О. Дроздов // Соціальна психологія. – 2004. – № 1 (3). – С. 91–101.
142. Дулов А. В. Судебная психология / А. В. Дулов. – Минск, 1975. –
88 с.
143. Екман Пол. Психология лжи: Руководство по выявлению обмана в деловых отношениях, политике и семейной жизни : [пер. с англ.] / Пол Екман. – К. : Логос, 1999. – 224 с.
144. Енциклопедія Українознавства: в 11 т. / [перевид. в Україні]. – Львів: НТШ, 1994 – .–
Т. 1. – 1993. – 396 с.
Т. 3. – 1994. – 1199 с.
Т. 9. – 2000. – 3599 с.
145. Етика і журналіст: матеріали наук.-практ. конф. журналістів Волинської області 17 серп. 2004 р. / упоряд. В. Денисюк. – Луцьк, 2004. –
126 с.
146. Етика: навч. посіб. / [В. О. Лозовий, М. І. Панов, О. А. Стасевська та ін.] ; за ред. проф. В. О. Лозового. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 224 с.
147. Етимологічний словник української мови: у 7 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні ; [редкол. О. С. Мельничук та ін.]. – К.: Наук. думка, 1983 – .–
Т. 1 – 1983. – 630 с.
Т. 2 – 1985. – 569 с.
Т. 3. – 1989. – 552 с.
148. Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції : матеріали наук.-практ. конф. / за заг. ред. В. І. Лугового,
В. М. Князєва. – К. : Вид. НАДУ, 2003 – .–
Т. 1. – 2003. – 536 с.
149. Європейська конвенція з прав людини. – К. : Фенікс, 2004. – 40 с.
150. Ємельяненко Л. М. Конфліктологія / [Л. М. Ємельяненко,
В. М. Петюх, Л. В. Торгова, А. М. Гриненко] ; за заг. ред. В. М. Петюха,
Л. В. Торгової. – К. : КНЕУ, 2003. – 315 с.
151. Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія /
А. М. Єрмоленко. – К. : Лібра, 1999. – 488 с.
152. Жалинский А. Э. Профессиональная деятельность юриста. Введение в специальность: уч. пособ. / А. Э. Жалинский. – М. : Изд. БЕК, 1997. – 330 с.
153. Жаровська І. М. Правова інформатизація / І. М. Жаровська // Вісник Львів. ін-ту внутр. справ. – 2003. – № 3. – С. 193–204.
154. Жаронкин Валентин. Язык думает нами / Валентин Жаронкин // Корреспондент. – 2004. – 6 марта. – С. 64–65.
155. Жданенко С. Б. Партнерська взаємодія у процесі становлення громадянського суспільства (соціально-філософський аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 „Соціальна філософія та філософія історії ” / С. Б. Жданенко. – Х., 2003. – 18 с.
156. Жоль К. К. Методы научного познания и логика (для юристов) / Константин Константинович Жоль. – К. : Атика, 2001. – 288 с.
157. Жоль К. К. Философия и социология права: учеб. пособ. /
Константин Константинович Жоль. – К. : Юринком Интер, 2000. – 480 с.
158. Жуковська Ж. О. Використання засобів масової інформації при вирішенні правоохоронними органами кримінально-розшукових, слідчих та інших службових задач / Ж. О. Жуковська // Вісник Одес. ін-ту внутр. справ. – 2000. – № 4. – С. 76–78.
159. Заборона катування. Практика Європейського суду з прав людини. – К. : Український Центр Правничих Студій, 2001. – 194 с.
160. Загальна декларація прав людини – К. : Укр. Правнича Фундація. Вид. Право, 1995. – 12 с.
161. Загородня Л. П. Формування і розвиток комунікативних умінь спеціалістів з дошкільного виховання у процесі професійної підготовки /
Л. П. Загородня // Педагогіка і психологія: зб. праць. [вип. 9]. – Х., 1999. –
С. 48–51.
162. Закалюк А. К. Прогнозирование и предупреждение индивидуального преступного поведения / А. К. Закалюк. – М. : Юрид. лит., 1986. – 191 с.
163. Закомлистов А. Ф. Юридическая философия / А. Ф. Закомлистов. – СПб. : Изд. “Юридический центр Пресс”, 2003. – 548 с.
164. Законодавче забезпечення боротьби з організованою злочинністю і корупцією : зб. нормат.-прав. актів / [упоряд. І. В. Сервецький,
О. М. Юрченко]. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2000. – 268 с.
165. Зарапін О. В. Герменевтична феноменологія вчинку як апріорі морального пізнання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос.
наук : спец. 09.00.01 „Онтологія, гносеологія, феноменологія” / О. В. Зарапін. – Сімферополь, 2003. – 18 с.
166. Зарецкая Е. Н. Риторика: Теория и практика речевой коммуникации / Е. Н. Зарецкая. – [4-е изд.]. – М. : Дело, 2002. – 480 с.
167. Зархіна С. Е. Мова права як предмет філософсько-логічного аналізу (історичний аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 „Філософія права” / С. Е. Зархіна. – Харків, 2005. – 20 с.
168. Зархіна С. Сучасні підходи до взаємодії філософії мови і філософії права / С. Зархіна // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 4 (35). – С. 284–290.
169. Засурский Я. Н. Колонка редактора: этика, паблик рилейшнз, лоббизм, СМИ и доверие общества / Я. Н. Засурский // Вестник Моск. ун-та. – Сер. 10. – Журналистика. – 2003. – № 4. – С. 3–9.
170. Збірка договорів Ради Європи. – К. : Парлам. вид., 2000. – 654 с.
171. Звучащий текст / отв. ред. Р. К. Потапова. – М. : ИНИОН, 1983. –
250 с.
172. Здравомыслов А. Г. Социология конфликта / А. Г. Здравомыслов. – М. : Аспект-Прес, 1995. – 317 с.
173. Зимняя И. А. Лингвопсихология речевой деятельности /
И. А. Зимняя. – М., Воронеж, 2001. – 432 с.
174. Зібрання міжнародних конвенцій про взаємну правову допомогу у цивільних і кримінальних справ, учасницею яких є Україна. – Х. : Эспада, 2001. – 447 с.
175. Златоустова Л. В. Общая и прикладная фонетика /
Л. В. Златоустова, Р. К. Потапова, В. Н. Трунин-Донской. – М. : Изд. МГУ, 1986. – 304 с.
176. Знаков В. В. Макиавеллизм, манипулятивное поведение и взаимопонимание в межличностном общении / В. В. Знаков // Вопросы психологии. – 2002. – № 6. – С. 45–51.
177. Золкин А. Л. Культурология: учеб. пособ. для вузов / А. Л. Золкин; под ред. проф. Н. В. Михайловой. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 335 с.
178. Золотухін Г. Слово як конфліктоген / Г. Золотухін // Соціальна психологія. – 2004. – № 1 (3). – С. 72–86.
179. Зубкова В. И. Совершенствование уголовно-правовой нормы ответственности за угрозу / В. И. Зубкова // Вестник МГУ. – Сер.11. Право. – 1987. – № 1. – С. 38–44.
180. Іванов Ю. А. Міжнародно-правове регулювання боротьби з тероризмом у сучасних умовах : автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 „Міжнародне право” / Ю. А. Іванов. – К., 2000. – 16 с.
181. Іванова К. А. Соціологічні аспекти міжкультурної комунікації в українському вузі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук : спец. 22.00.06 „Соціологічні науки” / К. А. Іванова. – К., 2002. – 18 с.
182. Іванова О. В. Індивідуально-психологічні особливості нечіткого лінгвістичного оцінювання в процесі прийняття рішень / О. В. Іванова. – К. : Знання, 1998. – 20 с.
183. Ивин А. А. Искусство правильно мыслить / А. А. Ивин. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Просвещение, 1990. – 240 с.
184. Иконникова Г. И. Основы философии права / Г. И. Иконникова,
В. П. Ляшенко. – М. : ИНФРА-М: Изд. “Весь Мир”, 2001. – 256 с.
185. Илларионов В. П. Переговоры с преступниками (правовые, организационные, оперативно-тактические основы). – М., 1994 // [http://searсh/ rambler.ru/searсh].
186. Іоненко І. Р. Онтологія свободи: спроба системного дослідження : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 17.00.08 „Онтологія, гносеологія, феноменологія ” / І. Р. Іоненко. – Харків, 1995. – 18 с.
187. Іржі Томан. Мистецтво говорити / Томан Іржі. – К. : Вид. політ. літ. України, 1989. – 292 с.
188. Ісаєнко М. М. Формування комунікативних умінь у курсантів вищих закладів освіти МВС : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. педаг.
наук : спец. 13.00.04 „Педагогічні науки” / М. М. Ісаєнко. – Одеса, 2002. – 20 с.
189. Іщенко О. М. Соціальний конфлікт у цивілізаційному процесі: формування, розгортання та розв’язання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 „Соціальна філософія та філософія історії” / О. М. Іщенко. – К., 2003. – 18 с.
190. Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації / Г. Йонас ; [пер. з нім.]. – К. : Лібра, 2001. – 400 с.
191. Кабачна О. В. Соціологічний аналіз конфліктів у сфері масової комунікації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук : спец. 22.00.07 „Соціологія управління” / О. В. Кабачна. – Х., 2000. – 16 с.
192. Каган М. С. Мир общения / М. С. Каган. – М. : Изд. полит. лит., 1988. – 315 с.
193. Каган М. С. Философская теория ценности / М. С. Каган. – СПб. : ТОО ТК “Петрополис”, 1997. – 205 с.
194. Каган М. С. Человеческая деятельность (опыт системного анализа) / М. С. Каган. – М. : Изд. полит. лит., 1974. – 328 с.
195. Казанчук І. Д. Управління процесом паблік рилейшнз в діяльності органів внутрішніх справ України (організаційно-правові питання) /
І. Д. Казанчук. – Х., 2001. – 20 с.
196. Калюжний Р. А. Про необхідність інформаційного законодавства України: концептуальні засади / Р. А. Калюжний, В. Д. Павловський,
В. В. Грищенко, В. С. Цимбалюк // Правові основи захисту комп’ютерної інформації від протиправних посягань: матеріали міжвуз. наук.-практ. конф. – Донецьк, 2001. – С. 45–53.
197. Каменская О. Л. Текст и коммуникация / О. Л. Каменская. – М. : Высшая школа, 1990. – 151 с.
198. Канке В. А. Философия. Исторический и систематический курс: учеб. для вузов / В. А. Канке. – [4-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Изд. книготорг. дом “Логос”, 2000. – 344 с.
199. Капелюшний А. О. Девіатологія мас-медіа: практикум /
А. О. Капелюшний. – Львів, 2000. – 208 с.
200. Карл Густаф Юнг. Пам’яті Зигмунда Фройда / Практична психологія та соціальна психологія / Густаф Карл Юнг. – 2005. – № 10. – С. 6–9.
201. Кармел Галлагер. Викладання історії в контексті сприяння демократичним цінностям і терпимості / Галлагер Кармел. – К., 1998. – 47 с.
202. Каррі Д. П. Конституція Сполучених Штатів Америки: посіб. для всіх / Д. П. Каррі ; [пер. з англ. О. М. Мокровольського]. – К. : Веселка, 1993. – 192 с.
203. Катлип Скотт М. Паблик рилейшнз. Теория и практика: учеб.пособ. / Скотт М. Катлип, Аллен Х. Сентер, Глен М. Брум ; пер. с англ. – [8-е изд.]. – М. : Изд. дом “Вильямс”, 2001. – 624 с.
204. Кашинцева О. Інформаційне суспільство: проблеми правового регулювання / О. Кашинцева // Адвокат. – 2001. – № 4–5. – С. 19–20.
205. Квіт С. Основи герменевтики / С. Квіт. – К. : Вид. дім “КМ Академія”, 2003. – 191 с.
206. Кельман М. С. Загальна теорія права (зі схемами, кросвордами, текстами): підруч. / М.С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К. : Кондор, 2002. – 353 с.
207. Керимов Д. А. Кодификация и законодательная техника /
Д. А. Керимов. – К. : Гос. изд. юрид. лит., 1962. – 102 с.
208. Керимов Д. А. Основы философии права / Д. А. Керимов. – М. : Мысль, 1992. – 191 с.
209. Кириченко О. В. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян: сучасний стан проблеми / О. В. Кириченко // Вісник Запоріз. юрид. ін-ту. – 2000. – № 2. – С. 155–159.
210. Кириченко С. О. Співвідношення соціальної правової держави і громадянського суспільства в умовах сучасної України : дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юрид. наук : спец. 12.00.01. / Кириченко Сергій Олександрович. – К., 2001. – 266 с.
211. Кисильов М. Про створення єдиної інформаційної системи органів юстиції України / М. Кисильов // Право України. – 1997. – № 3. – С. 56–57.
212. Кісь Р. Мова, думка і культурна реальність (від Олександра Потебні до гіпотези мовного релятивізму) / Р. Кісь. – Львів : Літопис, 2002. – 304 с.
213. Клевцов О. Можливості використання гіпнозу в оперативно-слідчій практиці правоохоронних органів / О. Клевцов // Право України. – 1998. – № 7. – С. 63–67.
214. Клепіков А. О. Феномен комунікації в світі культури : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.04 „Філософська антропологія та філософія культури” / А. О. Клепіков. – К., 1996. – 27 с.
215. Климанська Л. Д. Соціально-комунікативні технології в політиці: таємниці політичної «кухні» : монографія / Л. Д. Климанська. – Львів : Вид. Націон. ун-ту „Львівська політехніка”, 2007. – 332 с.
216. Клименко Н. Можливості використання в розслідуванні злочинів деяких нетрадиційних криміналістичних та спеціальних знань і методів /
Н. Клименко, О. Клевцов // Право України. – 1998. – № 1. – С. 95–103.
217. Клімова Г. Юридичний конфлікт: причини і сутність / Г. Клімова // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 1 (28). – С. 99–105.
218. Клюев Е. В. Речевая коммуникация: учеб. пособ. для ун-тов и
ин-тов / Е. В. Клюев – М. : Рипол Классик, 2002. – 320 с.
219. Коваленко В. О. Попередження насильства у правоохоронній діяльності / В. О. Коваленко // Вісник Львів. ін-ту внутр. справ. – 2001. – № 1. – С. 82–85.
220. Коваленко Ю. І. Правовий статус працівника органів внутрішніх справ у перехідному суспільстві: порівняльно-правовий аналіз на матеріалах країн СНД : автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / Ю. І. Коваленко. – Х., 2005. – 20 с.
221. Кодекс України про адміністративні правопорушення: станом на
22 берез. 2004 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Велес, 2004. –
184 с. – (Бібліотека офіційних видань).
222. Козінцев І. Зміст та проблеми правової інформації / І. Козінцев // Право України. – 1993. – № 5–6. – С. 39–41.
223. Козловський А. А. Гносеологічна онтологія права /
А. А. Козловський // Наук. вісник Чернів. ун-ту. – Вип. 147. Правознавство. – Чернівці, 2002. – С. 5–9.
224. Козловський А. А. Гносеологічна природа права (філософсько-правовий аналіз) : дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : 12.00.12. / Козловський Антон Антонович. – Чернівці, 2000. – 464 с.
225. Козловський А. А. Гносеологічна природа права (філософсько-правовий аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук: 12.00.12 „Філософія права” / А. А. Козловський. – Чернівці, 2000. – 38 с.
226. Козловський А. А. Онтологія юридичної відповідальності /
А. А. Козловський // Проблеми філософії права : міжнар. часопис / За ред.
Ю. С. Шемшученко, М. В. Попович, А. А. Козловського. – К.–Чернівці: Рута, 2004. – С. 98–111.
Т. ІІ. – 2004. –240 с.
227. Козюбра М. І. Методологія права: концептуальні підходи /
М. І. Козюбра // Проблеми методології суспільного правознавства : матеріали міжн. наук.-теор. конф. – К., 1996. – С. 23–25.
228. Козюбра М. І. Принцип верховенства права и конституційна юрисдикція / М. І. Козюбра // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 4. – С. 24–32.
229. Козюбра Н. И. Понятие и структура методологии юридической науки / Н. И. Козюбра // Методологические проблемы юридической науки : сб. науч. тр. / отв. ред. Н. И. Козюбра. – К. : Наук. думка, 1990. – С. 5–19.
230. Колодій А. М. Права людини і громадянина в Україні /
А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 336 с.
231. Коломієць О. Г. Ідея справедливості як інструмент соціальної політики: соціально-філософський аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 „Соціальна філософія та філософія історії” / О. Г. Коломієць. – Одеса, 2003. – 20 с.
232. Колшанский Г. В. Коммуникативная функция и структура языка /
Г. В. Колшанский. – М. : Наука, 1984. – 175 с.
233. Комиссаров В. И. Тактика допроса потерпевших от преступлений, совершаемых организованными группами лиц / В. И. Комиссаров,
О. А. Лакаева. – М. : Изд. “Юрлитинформ”, 2004. – 160 с.
234. Комиссарова Я. В. Особенности невербальной коммуникации в ходе расследования преступлений / Я. В. Комиссарова, В. В. Семенов. – М. : Изд. “Юрлитинформ”, 2004. – 224 с.
235. Коммуникации в организациях / Сост. Э. Роджерс, Р. Агервала-Роджерс / под ред. Л. И. Евенко ; [пер. з англ.]. – М. : Экономика, 1980. – 176 с.
236. Комунікативна компетентність правників і їх зв’язки з громадськістю: зб. наук. праць / за заг. ред. А. С. Токарської. – Львів, 2003. – 168 с.
237. Коновалова В. Е. Правовая психология / В. Е. Коновалова. – Х. : Изд. “Основа” при Харьков. ун-те. – 1990. – 196 с.
238. Кононенко Т. М. Типи спілкування як елемент історичного процесу (соціально-філософський аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.11 „Релігієзнавство” / Т. М. Кононенко. – К., 1994. –
20 с.
239. Конституція незалежної України. у 3 кн. / за заг. ред.
С. Головатого. – К., 2003. – Кн. 3. – Ч. 8. – 451 с.
240. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К. : Преса України, 1997. – 80 с.
241. Концепція технічного захисту інформації в Україні / затв. постановою КМУ від 07.10.1997. № 1126.
242. Кормич Б. А. Організаційно-правові основи політики інформаційної безпеки України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : 12.00.07 „Теорія управління, адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Б. А. Кормич. – Одеса, 2004. – 42 с.
243. Корню Д. Етика засобів масової інформації / Д. Корню ; [пер. з франц.]. – К. : “К.І.С.”, 2004. – 130 с.
244. Король В. В. Засада гласності та її обмеження в кримінальному судочинстві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 „Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / В. В. Король. – К., 1997. – 27 с.
245. Костенко Н. В. Цінності і символи в масовій комунікації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. соціол. наук : 22.00.04 „Соціальна структура, соціальні інститути та спосіб життя ” / Н. В. Костенко. – К., 1994. – 32 с.
246. Костецька Т. А. Актуальні проблеми систематизації інформаційного законодавства України / Т. А. Костецька // Правова держава. – Вип. 14. – 2002. – С. 188–195.
247. Костицкий М. В. Введение в юридическую психологию /
М. В. Костицкий. – К. : Высш. шк., 1990. – 257 с.
248. Кохановська О. Теоретичні проблеми цивільно-правового регулювання інформаційних відносин в Україні / О. Кохановська // Право України. – 2004. – № 2. – С. 104–106.
249. Кравченко А. И. Культурология: учеб. пособ. для вузов /
А. И. Кравченко. – М. : Академический проект, 2001. – 496 с.
250. Кравчук С. Основні напрямки роботи по недопущенню антиконституційних проявів, пов’язаних з екстремізмом / С. Кравчук // Право України. – 1995. – № 5–6. – С. 44–46.
251. Кримінальний кодекс України: станом на 1 верес. 2005 р. – відповідає офіц. текстові. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 172 с.
252. Кримінально-процесуальний кодекс України: станом на 1 груд.
2005 р. / Верховна рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 2006. –
207 с. – (Бібліотека офіційних видань).
253. Кримський С. Б. Заклики духовності ХХІ століття : [З циклу щоріч. пам’ят. лекцій ім. А.Оленської-Петришин, 2002 р.] / С. Б. Кримський. – К. : Вид. Дім “КМ Академія”, 2003. – 32 с.
254. Крівцова В. М. Юридичний конфлікт як феномен правової дійсності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 „Філософія права” / В. М. Крівцова. – Х., 2005. – 20 с.
255. Куракін О. М. Контрольний процес в органах внутрішніх справ України / загальнотеоретичний аспект : автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових учень” / О. М. Куракін. – К., 2003. – 18 с.
256. Крос Кетлін, Гакет Роберт. Політична комунікація і висвітлення новин у демократичних суспільствах. Перспективи конкуренції / Кетлін Крос, Роберт Гакет. – К. : Основи, 2000. – 142 с.
257. Кудрявцев Ю. В. Нормы права как социальная информация /
Ю. В. Кудрявцев. – М. : Юрид. лит. 1981. – 144 с.
258. Кузнєцов В. І. Філософія права. Історія та сучасність: навч. посіб. /
В. І. Кузнєцов. – К. : ВД «Стилос» : ПЦ «Фоліант», 2003. – 382 с.
259. Кузенко Л. В. Правове регулювання права громадян на інформацію в сфері державного управління : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право ” / Л. В. Кузенко. – Х., 2003. – 20 с.
260. Кузнєцова О. Д. Концепція дослідження правової культури у пресі України // Комунікативна компетентність правників і їх зв’язки з громадськістю: зб. наук. пр. / за заг. ред. А. С. Токарської. – Львів, 2003 –
С. 5–6.
261. Кулицький С. П. Основи організації інформаційної діяльності у сфері управління: навч. посіб. / С. П. Кулицький. – К. : МАУП, 2002. – 224 с.
262. Культурология: учеб. для студ. техн. вузов / колл. авт.; под ред.
Н. Г. Багдасарьян; – [3-е изд.], испр. и доп. – М. : Высш. шк., 2001. – 511 с.
263. Культурология: учеб. пособ. для вузов / под ред. проф.
А. Н. Марковой. – [3-е изд.]. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 319 с.
264. Культурология: учеб. пособ. / сост. и отв. ред. А. А. Радугин. – М. : Центр, 2000. – 304 с.
265. Культурология: учеб. пособ. для студ. высш. уч. завед. – Ростов н/Д: Изд. “Феникс”, 2000. – 608 с.
266. Курс розслідування статевих злочинів: посіб. для учасн. ІСІТАР. – Міністерство Юстиції США, б/р.
267. Кууси П. Этот человеческий мир / П. Кууси ; [пер. с англ.]. – М. : Прогресс, 1998. – 368 с.
268. Кушакова Н. Конституційне право на інформацію в Україні: сучасний підхід / Н. Кушакова // Право України. – 2002. – № 12. – С. 51–54.
269. Искусство быть другим. – Л. : Глобус, 2000. – 204 с.
270. Лейе Т. Е. Риск как предмет отображения в журналистике /
Т. Е. Лейе. – М., 1998. – 248 с.
271. Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики / А. Н. Леонтьев. – [4-е изд.] – М. : МГУ, 1981. – 582 с.
272. Леонтьев А. А. Речь в криминалистике и судебной психологи /
А. А. Леонтьев, А. М. Шахнарович, В. М. Батов. – М., 1977. – 61 с.
273. Лизанчук В. В. Свобода слова в контексті державотворення /
В. В. Лизанчук // Мова і культура нації: зб. наук. праць / за заг. ред.
А. С. Токарської. – Львів, 2001. – 255 с.
274. Лисенков С. Л. Теоретичні питання конституційних культурних прав і свобод особи в Україні / С. Л. Лисенков // Вісник Академії адвокатури. – 2004. – № 1. – С. 5–9.
275. Литвин Т. Розпізнання навмисне неправдивої інформації в мовному повідомленні / Т. Литвин // Право України. – 2000. – № 7. – С. 86–89.
276. Ліпкан В. А. Боротьба з тероризмом / В. А. Ліпкан,
Д. Й. Никифорчук, М. М. Руденко. – К. : Знання України, 2002. – 254 с.
277. Лобода Ю. П. Цінність держави як її соціальна сутність (теоретико-методологічні аспекти дослідження) : дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юрид. наук : спец. 12.00.01. / Лобода Юрій Петрович. – Львів, 2001. – 188 с.
278. Логінов О. В. Загрози національним інтересам особистості в інформаційній сфері України / О. В. Логінов // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: зб. наук. праць. – Донецьк, 2003. – № 3. – С. 77–82.
279. Локк Дж. Опыты о человеческом разумении / Дж. Локк // Соч. : в 3 т. – М., 1985 – . –
Т. 1. – 1985. – 621 с.
280. Лук’янець В. С. Сучасний науковий дискурс: оновлення методологічної культури: монографія / В. С. Лук’янець, О. М. Кравченко,
Л. В. Озадовська. – К., 2000. – 304 с.
281. Лук’янов Д. В. Держава і політичні партії (проблеми співвідношення та взаємодії) : дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юрид. наук : спец. 12.00.01. / Лук’янов Дмитро Васильович. – Х., 2002. – 20 с.
282. Луман Н. Власть как средство коммуникации / Н. Луман // Власть ; [пер. с нем.] – М. : Праксис, 2001. – С. 11–33.
283. Луспеник Д. Розмежування оціночних суджень та стверджень про факти при розгляді справ про захист честі, гідності та ділової репутації /
Д. Луспеник // Право України. – 2003. – № 12. – С. 57–59.
284. Лютікова П. До питання про правовий режим передачі інформації / П. Лютікова // Право України. – 2004. – № 1. – С. 129–132.
285. Мадіссон В. В. Основи філософії приватного права: навч. посіб. /
В. В. Мадіссон. – К. : Школа, 2004. – 144 с.
286. Максименко С. Д. Общая психология / С. Д. Максименко. – Рефл-бук, Ваклер, 1999. – 523 с.
287. Максимов С. І. Правова реальність як предмет філософського осмислення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : 12.00.12 „Філософія права” / С. І. Максимов. – Х., 2002. – 39 с.
288. Максимов С. И. Правовая реальность как предмет философского осмысления : дис. на соискание науч. степени доктора юрид. наук : 12.00.12. / Максимов Сергей Иванович. – Х., 2002. – 435 с.
289. Максимов С. И. Правосознание: философско-правовое осмысление / С. И. Максимов // Проблеми законності: респ. міжвідом. наук. зб. – Вип. 51. – Х. : Націон. юрид. акад. України, 2002. – С. 148–155.
290. Макушев П. В. Професійна правосвідомість і правова культура дільничного інспектора міліції (шляхи формування і удосконалення) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень” / П. В. Макушев. – К., 2004. – 20 с.
291. Малахов В. П. Философия права. альбом схем: уч. пособ. /
В. П. Малахов. – М. : ИНФРА-М, 2001. – 118 с.
292. Малинова И. П. Философия права (от метафизики к герменевтике) / И. П. Малинова. – Екатеринбург, 1995. – 128 с.
293. Малюга Ю. Я. Культурология: уч. пособ. / Ю. Я. Малюга. – [2-е изд., доп. и испр.]. – М. : ИНФРА-М, 2001. – 333 с.
294. Марітчак Т. М. Помилки у кваліфікації злочинів / Т. М. Марітчак. –
К. : Атіка, 2004. – 188 с.
295. Марценюк О. Заборонена інформація та її місце у системі інформаційних відносин / О. Марценюк // Право України. – 2006. – № 5. –
С. 44–47.
296. Марков Б. В. Идеология и коммуникация / Б. В. Марков // Философская антропология: очерки истории и теории. – СПб. : Лань, 1997. –
С. 76–93.
297. Массовая информация и коммуникация в современном мире. – М. : ИНИОН, 1989. – 183 с.
298. Матвеева О. Н. Свобода слова и проблемы лингвистической экспертизы (к вопросу об аксиологическом аспекте конфликтогенного текста / О. Н. Матвеева // Право і лінгвістика: матеріали міжнар. наук.-практ. конф.: у
2-х ч., 18–21 верес. 2003 р. – Сімферополь: ДОЛЯ, 2003. – С. 148–156.
299. Матчук А. Псевдопідтекст і його функціональні різновиди /
А. Матчук // Слово і час. – 1993. – № 6. – С. 30–33.
300. Медведева Е. В. Рекламная пропаганда, или почем опиум для народа? / Е. В. Медведева // Вестник Моск. ун-та. – Сер. 19. – 2003. – № 1. –
С. 22–34.
301. Медіа-атака // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Медіа-освіта як частина громадянської освіти”. – Львів, 2002. – С. 11.
302. Международная комиссия по исследованию проблем коммуникации / Право человека на коммуникацию / [авт. текста Ж. д’Арси]. – Париж, 1990. –
15 с.
303. Международная комиссия по исследованию проблем коммуникации / Коммуникация: Призыв к исполнению нового подхода / [авт. текста
Франсис Баль]. – Париж : Парижский университет. – 1979. – 15 с.
304. Межличностное общение: Хрестоматия по психологии. – Спб. : Питер, 2001. – 512 с.
305. Мережко А. А. Введение в философию международного права. Гносеология международного права / Александр Александрович Мережко. – К. : Юстиниан, 2002. – 192 с.
306. Методические рекомендации к самостоятельной работе над практическими заданиями по теме “Речевая культура делового разговора” курса “Этика делового общения” / Сост. Л. Н. Седова. – Х. : Изд. ХТЕУ, 2003. –
53 с.
307. Миронова Т. Л. Как из нас делают быдло (о технологии информационного террора) / Т. Л. Миронова. – М. : Изд. “Люберецкая газета”, 2000. – 48 с.
308. Михайлов Г. С. Акмеологический алгоритм диалоговой модели принятия управленческих решений руководителем / Г. С. Михайлов,
А. В. Тарасенко // Акмеология. – 2003. – № 4. – С. 33–39.
309. Мичко М. Організація прокурорського нагляду за додержанням законодавства про друковані засоби масової інформації / М. Мичко,
О. Черв’якова // Право України. – 1994. – № 11–12. – С. 10–13.
310. Мід Джордж Г. Дух, самість і суспільство. З точки з
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 150
Скачать бесплатно 21780.doc 





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.