У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ПРАВОВІ ЗАСОБИ ВИКОРІНЕННЯ ГЕНДЕРНОГО НАСИЛЬСТВА В УКРАЇНІ: ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ
Количество страниц 398
ВУЗ ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ
Год сдачи 2008
Бесплатно скачать 21781.doc 
Содержание ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..............5
РОЗДІЛ І
МЕТОДОЛОГІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ ДОСЛІДЖУ-ВАНОЇ ПРОБЛЕМИ ..................................................................................................19
1.1. Теоретико-методологічні засади дослідження.............................................19
1.2. Гендерний підхід та його значущість в осягненні проблеми.....................38
1.3. Джерельна база та історіографія дослідження.............................................54
Висновки до першого розділу…………………………………………………...70
РОЗДІЛ II
ВИКОРИСТАННЯ ПРАВОВИХ ЗАСОБІВ У ГЕНДЕРНОМУ ЗАКОНОДАВ-СТВІ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ....................................................73
2.1. Становлення та розвиток гендерного права: концептуальні засади...........73
2.2. Поняття та сутність правових засобів у гендерному законодавстві...........95
Висновки до другого розділу...............................................................................108
РОЗДІЛ IІI
ГЕНДЕРНЕ НАСИЛЬСТВО ЯК ОБ’ЄКТ ГЕНДЕРНО-ПРАВОВОГО АНАЛІ-ЗУ...................................................................................................................................110
3.1. Визначення гендерного насильства як юридичної категорії....................110
3.2. Місце та співвідношення гендерного насильства у понятійному апараті гендерного права...........................................................................................................122
Висновки до третього розділу.............................................................................133
РОЗДІЛ IV
ФЕНОМЕН ГЕНДЕРНОГО НАСИЛЬСТВА У КОНТЕКСТІ ДИСКРИМІНА-ЦІЇ ЗА СТАТЕВОЮ ОЗНАКОЮ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ …..136
4.1. Природа та сутність феномена гендерного насильства...........................136
4.2. Мізогінія та соціостатева нерівність як першопричини гендерного насильства…………………………………………………………………………….151
4.3. Типологія основних форм гендерного насильства …. ………………....173
Висновки до четвертого розділу……………………………………………….198
РОЗДІЛ V
ЗАБОРОНА ГЕНДЕРНОГО НАСИЛЬСТВА ЯК ПРАВОВИЙ ЗАСІБ ЗАБЕЗ-ПЕЧЕННЯ СОЦІОСТАТЕВОЇ РІВНОСТІ В ЕВОЛЮЦІЇ ПРАВ ЖІНОК ....200
5.1. Специфіка викорінення гендерного насильства в період становлення прав жінок…………………………………………………………………………………..200
5.2. Формування політики гендерного ненасильства під час „Десятиріччя жінок”………………………………………………………………………………....212
5.3. Подолання гендерного насильства на сучасному етапі розвитку прав жі-
нок…………………………………………………………………………………......220
Висновки до п’ятого розділу…………………………………...........................238
РОЗДІЛ VI
ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАПОБІГАННЯ ГЕНДЕРНОМУ НАСИЛЬСТВУ В ІС -
ТОРИЧНОМУ МИНУЛОМУ УКРАЇНИ………………………………………...241
6.1. Вплив гендерних стереотипів на укорінення феномена насильства за ознакою статі: від давньослов’янських часів і до розпаду СРСР............................241
6.2. Традиційні форми гендерного насильства у контексті аналізу вітчизняно-го законодавства щодо їх усунення............................................................................257
6.2.1. Домашнє насильство……………………………………………………..257
6.2.2. Викрадення жінок та работоргівля для сексуальної експлуатації........266
6.2.3. Інші форми насильства за гендерною ознакою.....................................278
Висновки до п’ятого розділу……………………………………………..........289
РОЗДІЛ VІI
ПРАВОВИЙ ДОСВІД ГЕНДЕРНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ ЩОДО ВИКОРІНЕН-НЯ НАСИЛЬСТВА ЗА ОЗНАКОЮ СТАТІ У НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ.......291
7.1. Гендерне насильство як форма соціостатевої нерівності в сучасному українському суспільстві…………………………………………………………….291
7.2. Вітчизняні та зарубіжні правові реформи щодо запобігання гендерному насильству: компаративістський аналіз………………………………………….....308
7.3. Рекомендації конвенційних органів ООН щодо правового забезпечення рівноправ’я статей у контексті подолання гендерного насильства в Україні.......338
Висновки до cьомого розділу……………………………………………….....351
ВИСНОВКИ................................................................................................................355 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………........................364




ВСТУП

Актуальність теми. На початку ХХІ ст. перед вітчизняною юриспруденцією поставлено нові завдання теоретико-методологічного та практичного характеру, обумовлені вимогами нинішнього часу, у зв’язку з необхідністю висвітлення ген-дерних проблем, визначення їх місця у правовому просторі, взаємозв’язку з існую-чими соціально-економічними, політичними реаліями та потребами сьогодення. Одним із важливих її завдань є формування та розвиток теорії гендерного права – нового напряму юридичної науки, який набув визнання в сучасних Північноаме-риканських, Скандинавських та інших країнах Європейського Союзу, призначен-ням якого є розгляд широкого кола теоретико-правових проблем у сфері гендера, зокрема і у тому аспекті, що стосується дослідження гендерного насильства у кон-тексті соціостатевої нерівності та дискримінації за статевою ознакою. За таких умов важливого значення на сучасному етапі побудови паритетної демократії в Україні набуває висвітлення проблеми гендерного насильства під кутом зору дос-лідження правових засобів його викорінення у контексті формування вітчизняного гендерного права.
Аналіз матеріалів експертних обстежень і доповідей міжнародних конвенцій-них органів ООН, документів і матеріалів правозахисних організацій свідчить, що гендерне насильство являє собою актуальну правову проблему для багатьох країн світу, у тому числі і для України, пов’язану насамперед із соціостатевою нерівніс-тю та гендерною дискримінацією щодо жінок. Про це, зокрема, йдеться у положе-ннях ст. 4 Декларації ГА ООН „Про викорінення насильства щодо жінок” від 20 грудня 1993 р., де зазначається, що „держави повинні негайно приступити до здій-снення всіма належними засобами політики викорінення насильства щодо жінок та з цією метою заохочувати дослідження про причини, характер, ступінь та нас-лідки насильства щодо жінок” [89, с. 167].
Враховуючи гостроту проблеми гендерного насильства, Україна не стоїть осторонь щодо її розв’язання. У 2006 р. вона стала першою країною в Європі, яка розпочала дворічну європейську кампанію подолання гендерного насильства в сім’ї, зокрема щодо жінок, що стартувала у Мадриді (Іспанія). До того ж із 2001 р. Україна бере активну участь у проведенні щорічної всесвітньої акції „16 днів про-тидії гендерному насильству”, яка розпочинається 25 листопада, у Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок, та завершується 10 грудня, у Всесвітній день прав людини.
Спеціалісти погоджуються, що гендерне насильство є одним із найпоширені-ших видів насильства, від якого страждають всі верстви населення, й особливо жінки. Комітет ООН у справах ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок про-голосив, що гендерне насильство є порушенням прав людини, яке ущемлює мож-ливості жінок користуватися правами і свободами на рівній з чоловіками основі. Група дослідників із Вашингтона, працюючих в Інституті світових проблем, заз-начають, що насильство стосовно жінок – соціальна проблема, яка має тенденцію зростання. Вони стверджують, що це найбільш поширена, але менш за все усві-домлена сфера порушення прав людини в усьому світі [10, с. 458].
Дійсно, хоча сьогодні настало нове тисячоліття, але й досі людству не вдало-ся подалати гендерне насильство як соціостатеву дискримінацію. Щоправда, на відміну від попередніх часів цій проблемі надається всесвітнього розголосу, здійс-нюється її обговорення на міжнародних конференціях, проводяться різноманітні акції, кампанії всесвітнього масштабу з метою привертання уваги громадськості до різних форм гендерного насильства. Останнім часом проблемі гендерного на-сильства приділено велику увагу в матеріалах Всесвітньої конференції з прав лю-дини (Відень, 1993 р.), у Декларації Генеральної Асамблеї ООН „Про викорінення насильства щодо жінок” (1993 р.), у Міжамериканській конвенції із запобігання, покарання та викорінення насильства щодо жінок (Белем, 1994 р.), в рекоменда-ціях Міжнародної конференції з народонаселення та розвитку (Каїр, 1994 р.), у до-кументах Четвертої Всесвітньої конференції зі становища жінок (Пекін, 1995 р.), у Декларації Третьої міжнародної конференції із запобігання насильства та бороть-би з ним (Мельбурн, 1996 р.), у Резолюції 114-ї Асамблеї Міжпарламентського Союзу „Можливості та обов’язки парламентів у просуванні ефективних засобів бо-ротьби із насильством щодо жінок в усіх сферах (Найробі, 2006 р.) тощо. Однак ще до 90-х рр. минулого століття міжнародні правозахисні організації не займали-ся питанням гендерного насильства, вважаючи його приватною проблемою окре-мих осіб, які потрапляють під юрисдикцію конкретної держави.
Між тим, історичний аналіз свідчить, що гендерне насильство, яке панує в дійсний час, не є сучасним набуттям людства. Видозмінюючись, воно супроводжу-вало людство на всіх етапах його історичного розвитку. Вдаючись до сторінок іс-торії, можна знайти все більше і більше жахливих прикладів насильства за гендер-ною ознакою – викрадення та торгівля жінками, різні форми сексуальних зловжи-вань, жорстоке поводження з жінками у сім’ї та ін. “Люди так звикли до підтрима-ння порядку життя насильством, що життя людей без насильства уявляється їм не можливим”[330, с.170]. Це висловлювання, що належить перу видатного російсь-кого письменника, громадського діяча, почесного члена Київського університету Л. М. Толстого („Закон насильства та закон любові”, 1908 р.), зберігає свою акту-альність і в наш час.
Безумовно, проблема гендерного насильства на сьогодні є актуальною в бага-тьох країнах світу, і зокрема в Україні. Проте специфіка поставленої проблеми по-лягає в тому, що гендерне насильство залишається багато в чому невидимим фак-том. Здебільшого різні його види, особливо домашнє, сексуальне та психологічне, залишаються “прихованими”. Офіційна статистика не відображає реальної картини гендерних правопорушень, оскільки потерпілі часто утримуються від звернення до правоохоронних органів, відчуваючи страх або соромлячись зізнатися у своїх стражданнях, а громадськість відвертається від цього, помилково вважаючи те, що відбувається, виключно особистою справою окремої людини.
На жаль, коли мова йде про проблеми рівноправ’я статей, суспільство часто “закриває очі” на крайню форму соціостатевої нерівності – гендерне насильство. Проте цей різновид насильства є одним із ключових соціальних механізмів, за до-помогою якого жінок спонукають займати підлеглий стан порівняно з чоловіками. Воно є найпоширенішим видом гендерної дискримінації в усьому світі.
Сьогодні проблема гендерного насильства потребує нагального розв’язання як з боку держави, так і з боку громадянського суспільства, оскільки призводить до порушення прав людини. Позитивним є те, що сьогодні Україна взяла на себе від-повідальність за подолання проявів насильства щодо жінок і дівчат відповідно до вимог міжнародної спільноти. У 2001 р. Верховна Рада України прийняла перший на території СНД Закон „Про попередження насильства в сім’ї” [128]. У 2005 р. уперше в історії вітчизняного законодавства з’явився Закон України „Про забезпе-чення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” [127], що поклав початок процесу формування гендерного права в Україні. 21 листопада 2006 р. у стінах Верховної Ради України відбулися парламентські слухання – „Про сучасний стан та актуальні завдання у сфері попередження гендерного насильства” [268]. У січні 2007 р. в Україні відбулася презентація проекту Міністерства України із справ сім’ї, молоді та спорту „Насильство щодо жінок: ефективність та системність про-тидії” (2007–2008 рр.) за підтримки Фонду ООН з ліквідації насильства щодо жі-нок. Головним завданням проекту є створення діючого механізму використання нормативно-правової бази у сфері попередження гендерного насильства.
Безперечно, формування політичної та правової культури високого рівня є не-обхідною передумовою успіху у досягненні ідеалів правової держави. Новий етап державотворення потребує вироблення і нової моделі політичних і правових гаран-тій рівноправного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності сус-пільства. І реалізація цих потреб вимагає однаково вагомого впливу на громадсь-ко-політичне та правове життя, матеріальне виробництво, культурно-просвітницькі чи релігійні процеси, розвитку національної самосвідомості як з боку чоловіків, так і з боку жінок, без будь-яких проявів гендерного насильства.
Неабияку роль у процесі формування цивілізованих паритетних відносин і ви-роблення механізмів гендерної демократії має відіграти осягнення того шляху, який пройшла Україна, формуючи правову політику викорінення насильства за ознакою статі, починаючи від Київської Русі та завершуючи сучасним періодом розбудови своєї незалежності. Глибоке осмислення проблеми гендерного насиль-ства крізь гендерно-правовий вимір дає можливості по-новому оцінити це явище, визнавши його формою соціостатевої нерівності. Тому всебічне вивчення, аналі-тичне узагальнення проблеми гендерного насильства під кутом зору висвітлення правових засобів його викорінення в Україні, безперечно, становить значний нау-ково-теоретичний інтерес для сучасного правознавства.
Актуальність обраної теми значною мірою обумовлена і ступенем розроблен-ня проблеми. На сьогодні українські правознавці не приділяють пріоритетної уваги висвітленню гендерної проблематики в цілому, зокрема, у тій частині, що стосу-ється обраної теми, яка ще не стала об’єктом спеціальних досліджень в юриспру-денції. Оскільки нинішній етап становлення гендерного права в Україні вимагає дедалі більш глибокого наукового аналізу теоретичних і практичних аспектів впро-вадження гендерного підходу в сучасну практику правовідносин, цей фактор та-кож обумовив вибір теми дисертації, яку уперше запропоновано розглянути під кутом зору проблеми рівноправ’я статей. Причому специфіка цього дослідження полягає в тому, що порушена проблема розглядається насамперед під кутом зору законодавчого забезпечення та реалізації прав жінок, оскільки саме представниці слабкої статі більш за все зазнають гендерного насильства як дискримінації за ста-тевою ознакою.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках комплексної науково-дослідної теми Одеської націо-нальної юридичної академії „Традиції і новації в сучасній українській державності і правовому житті” (державний реєстраційний номер 0106U004970) на 2006–2010 рр. і є складовою частиною досліджень кафедр теорії держави та права, історії держави та права цього навчального закладу, які працюють над науковим розроб-ленням теоретико- та історико-правових аспектів вищезгаданої теми.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комп-лексний та системний історико-теоретичний аналіз проблеми гендерного насиль-ства під кутом зору висвітлення правових засобів його викорінення в Україні та формулювання на цій основі науково обґрунтованих положень, висновків і пропо-зицій, що відкривають нове бачення цієї проблеми в рамках гендерного права.
Визначена мета зумовила постановку та вирішення таких завдань:
з’ясувати роль та значення гендерного підходу в осягненні феномена насиль-ства за ознакою статі;
проаналізувати історичний розвиток і сучасний стан розроблення досліджу-ваної проблеми, її джерельну базу;
фундаменталізувати теоретичну базу щодо розкриття правових аспектів ген-дера як складного соціального конструкта;
дослідити концептуальні засади становлення та розвитку гендерного права у світі, виявити особливості його формування в Україні;
розкрити загальнотеоретичні проблеми використання правових засобів у ген-дерному законодавстві;
обґрунтувати роль гендерного права у розв’язанні проблеми гендерного на-сильства з позицій порівняльного підходу та обміну національним досвідом;
здійснити теоретичну інтерпретацію юридичної категорії „гендерне насиль-ство”, виокремити особливості змісту цієї категорії;
визначити місце та співвідношення „гендерного насильства” у понятійному апараті гендерного права;
встановити взаємозв’язок між гендерним насильством, дискримінацією за статевою ознакою та соціостатевою нерівністю;
висвітлити специфічну природу, сутність та типологію основних форм ген-дерного насильства на фоні проблеми рівноправ’я статей;
розглянути юридичну заборону гендерного насильства як правовий засіб за-безпечення соціостатевої рівності в еволюції прав жінок;
виявити характерні риси явища гендерного насильства з погляду соціостате-вої дискримінації, здійснивши ґрунтовний аналіз проблеми рівноправ’я статей в українському суспільстві;
висвітлити історичну ретроспективу процесу формування вітчизняного зако-нодавства щодо забезпечення прав жінок у сфері подолання насильства за ознакою статі;
здійснити компаративістський аналіз вітчизняного та зарубіжного правового досвіду щодо розв’язання проблеми насильства за ознакою статі на сучасному ета-пі формування та реалізації гендерної політики та гендерного права;
розробити теоретичні та практичні рекомендації щодо удосконалення право-вих засобів забезпечення соціостатевої рівності у контексті викорінення насиль-ства за ознакою статі в незалежній Україні, спираючись на гендерні перетворення тих зарубіжних країн, де вони набули значного поширення і розвитку.
Об’єктом дослідження є сфера суспільних відносин, в якій здійснюються формування та розвиток правових засобів, спрямованих на викорінення гендерного насильства в Україні.
Предметом дослідження є історико-теоретичні положення, концептуальні підходи до аналізу правових засобів викорінення гендерного насильства в Україні.
Методи дослідження. З метою одержання найбільш достовірних наукових результатів у дослідженні застосовувалася система принципів, прийомів та підхо-дів, яка побудована на філософських, загальнонаукових та спеціальних методах. Використання філософських принципів і методів дало змогу забезпечити єдність соціально-правового та гносеологічного аналізу явища гендерного насильства, іс-торизм, об’єктивність, конкретність істини тощо. Системний, структурно-функціо-нальний, історико-порівняльний та інші методи використовувалися для досягнен-ня розуміння взаємодії між гендерним насильством та соціостатевою дискриміна-цією в контексті проблеми рівноправ’я жінок та чоловіків. Використання компара-тивістського методу дозволило зробити порівняння феномена гендерного насиль-ства в Україні та зарубіжних країнах з різними правовими системами, а також виявлення загальних рис і специфічних особливостей розвитку вітчизняного та іноземного гендерного законодавства на шляху викорінення цього явища. З арсе-налу спеціальних методів використовувалися догматичний, а також метод право-вого експерименту, за допомогою яких поглиблено понятійний апарат гендерного права, сформульовано нові наукові поняття з обраного напрямку дослідження та надано пропозиції щодо вдосконалення українського законодавства про гендерну рівність з урахуванням позитивного світового досвіду гендерних перетворень.
Основним методологічним принципам, підходам і методам дослідження ок-ремо присвячені підрозділи 1.1 та 1.2 розділу 1 дисертації.
Теоретичну основу дослідження становлять наукові роботи вітчизняних уче-них у галузі теорії та історії держави і права, філософії права – Х. Бехруза, М. Да-мірлі, А. Зайця, О. Івакіна, В. Іванова, С. Ківалова, А. Козловського, М. Козюбри, О. Копиленка, Л. Луць, О. Мурашина, Ю. Оборотова, М. Орзіха, П. Рабіновича,
В. Сіренка, О. Скакун, О. Тимощука, Є. Харитонова, О. Ющика та ін.
Теоретичною основою дослідження є також праці вітчизняних та зарубіжних вчених-гендеристів – С. Айвазової, Н. Болотіної, М. Буроменського, О. Вороніної, В. Глиняного, О. Дашковської, Л. Завадської, Л. Кормич, Н. Лавріненко, І. Лаврін-чук, К. Левченко, Л. Леонтьєвої, О. Матвієнко, Т. Мельник, Н. Оніщенко, Л. Пет-ришиної, Н. Пушкарьової, С. Поленіної, О. Руднєвої, З. Ромовської, Л. Смоляр,
Г. Терещенка, М. Томашевської та ін., які значною мірою допомогли здійснити розроблення теоретико-методологічної основи дисертаційного дослідження.
Джерельна основа дослідження теми є широкою і різноманітною. Вона вклю-чає сім груп та дванадцять підгруп джерел, що аналізуються у підрозділі 1.3 роз-ділу 1 дисертації.
Концепція дисертаційного дослідження вироблена під кутом зору гендерного права і являє собою першу спробу створення моделі для відпрацювання комплекс-ного підходу до правотворчої діяльності з проблеми законодавчого забезпечення рівних прав жінок і чоловіків та рівних можливостей їх реалізації у тій сфері жит-тєдіяльності людей, що стосується проблеми викорінення гендерного насильства в Україні. Ця концепція з гендерно-правової точки зору надає відповіді на такі акту-альні питання сьгодення: по-перше, що потрібно зробити для вирівнювання право-вого статусу чоловіків та жінок, аби викорінити гендерне насильство як крайню форму соціостатевної нерівності і тим самим подолати дискримінацію за статевою ознакою, що де-факто має місце в українському суспільстві трансформаційного періоду і, по-друге, що необхідно визначити, як цього можна досягти, використо-вуючи правові засоби розв’язання цієї проблеми. Концепція дослідження значною мірою орієнтована на усунення соціостатевої дискримінації у найбільш обмеженої у можливостях реалізації своїх прав та свобод частини населення – жінок, які на-самперед зазнають різних форм гендерного насильства з боку чоловіків.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першою у вітчизня-ному правознавстві спробою на основі комплексного підходу з використанням но-вих можливостей методології наукових досліджень висвітлення проблеми гендер-ного насильства під кутом зору здійснення історико-теоретичного аналізу право-вих засобів його викорінення в Україні. Наукова новизна також визначається су-часною постановкою проблеми, розглядом її з урахуванням нинішніх тенденцій формування гендерного права, що також є новим напрямом юриспруденції, який набув визнання у ряді країн з паритетною демократією у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. У науковій літературі в такому ракурсі питання до цього часу не ставилося.
На основі здійсненого дослідження сформульовано низку нових для юридич-ної науки понять, концептуальних у теоретичному плані і важливих для юридичної практики висновків і узагальнень, одержаних особисто автором, які знаходять ві-дображення у таких положеннях:
уперше:
здійснено розробку концепцій гендерного права, які дають змогу оцінити стан проблеми гендерного насильства у законодавчій сфері з погляду втілення в ній принципу гендерної рівності та інтегрування його в усі галузі та сфери права. Ген-дерний підхід, покладений в основу дослідження, дозволив окреслити місце ген-дерної проблематики у правовій політиці України, а також висвітлити роль гендер-ного права щодо викорінення гендерного насильства як різновиду насильства, спрямованого на приватних осіб чи на групи осіб за ознакою статі. Такий підхід кардинально руйнує традиційні погляди, за якими тема насильства в юридичній науці розглядалася переважно як кримінально-правова та кримінофамілістична проблема. Зміна цієї позиції у бік гендерного права мотивується тим, що гендерне насильство пов’язано з існуванням гендерної нерівності;
визначено сутність категорії „гендерне насильство”, її місце та співвідношен-ня у понятійному апараті гендерного права. Доведено, що ця категорія перш за все пов’язана з категоріями прав людини і насамперед прав жінок, оскільки гендерне насильство є порушенням загальнолюдських прав всупереч принципу рівноправ’я статей. У цьому аспекті цей різновид насильства безпосередньо пов’язаний з по-няттями „гендерна нерівність” та „соціостатева дискримінація”. Сформульовано висновок про те, що, будучи крайньою формою гендерної нерівності, гендерне насильство посилює підпорядкованість жінок та укорінює владу та домінування чоловіків всупереч принципу рівноправ’я статей, призводячи до порушення фунда-ментальних прав людини. Викорінення гендерної дискримінації являє собою не-від’ємну частину зусиль щодо його припинення;
розглянуто процес реалізації гендерних стратегій у сфері законотворчої ді-яльності щодо викорінення гендерного насильства, показано наслідки діяльності, її результативність щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків та на підставі цього надано рекомендації щодо творення нових норм гендерного права відповідно до сучасних потреб перехідного періоду і властивих для нього пе-ретворень. Зокрема, наголошено на необхідності включення поняття гендерного насильства до Закону України „Про забезпечення рівних прав та можливостей жі-нок та чоловіків” від 8 вересня 2005 р., а в подальшому і розроблення та прийняття Гендерного кодексу України, в якому було б приділено увагу і такій важливій проблемі сьогодення, як гендерне насильство у контексті дискримінації за статевою ознакою;
окреслено передумови виникнення феномена гендерного насильства та ви-явлено його наслідки для сучасного суспільства крізь гендерно-правовий вимір, завдяки чому в дисертації наголошено на тому, що патріархальні традиції, які па-нували протягом багатьох століть, релігійне виправдовування домінуючої ролі чо-ловіків та другорядної ролі жінок у суспільстві та сім’ї сприяли поширенню ген-дерної дискримінації, внаслідок чого гендерне насильство оцінювалося як щось традиційне, що не залежить від глобальних соціальних потрясінь та змін. Через це гендерне насильство стало найбільш поширеним у світі, але досі маловизнаним по-рушенням прав жінок, яке на сьогодні зустрічається в усіх соціальних, економіч-них, релігійних та культурних групах;
досліджено типологію основних форм гендерного насильства у 7 запропоно-ваних автором варіантах, що дозволило сформулювати висновок про те, що в су-часній юриспруденції немає класичного зразка щодо окреслення типології гендер-ного насильства, оскільки воно набуває різних форм та охоплює різні соціальні класи і культури;
розглянуто процес еволюції прав жінок щодо викорінення гендерного на-сильства у контексті соціостатевої нерівності, що дозволило сформулювати тезу про те, що порушена проблема набула всесвітнього значення лише наприкінці минулого століття із прийняттям Декларації ГА ООН „Про викорінення насиль-ства щодо жінок” 1993 р., коли вперше було доведено те, що гендерна нерівність підтримується різноманітними формами гендерного насильства;
проаналізовано заключні зауваження та рекомендації конвенційних органів ООН, наданих Україні щодо стану дотримання прав людини, завдяки чому дове-дено, що світова спільнота стурбована нинішньою ситуацією в українському сус-пільстві з проблеми гендерного насильства як cоціостатевої дискримінації, внаслі-док чого закликає вживати усіх необхідних правових засобів щодо її нагального розв’язання;
здійснено компаративістський аналіз вітчизняного законодавства із зарубіж-ним досвідом гендерної правотворчості та механізму правозастосування з ураху-ванням національних особливостей у сфері викорінення насильства за ознакою статі та на підставі цього надано пропозиції щодо удосконалення чинного законо-давства України, спираючись на гендерні перетворення країн з паритетною де-мократією;
удосконалено:
дослідження феномена насильства за статевою ознакою в історичному мину-лому України, що дозволило довести, що у попередні часи правознавці не здій-снювали комплексного аналізу цієї проблеми у гендерно-правовому аспекті, тобто з позиції висвітлення цього явища у його взаємозв’язку із соціостатевою дискри-мінацією;
здійснення гендерно-правового аналізу інституту сексуальних домагань на роботі, на підставі чого сформульовано висновок про те, що цей інститут, будучи безпосередньо пов’язаним з проблемою гендерного насильства, потребує більш ґрунтовного розроблення у чинному законодавстві України відповідно до зарубіж-ного правового досвіду гендерних перетворень;
набуло подальшого розвитку:
розуміння термінів „гендерна рівність”, „соціостатева нерівність”, „дискри-мінація за ознакою статі”, „гендерні переслідування” та виявлення особливостей їх співвідношення, чим значно удосконалено понятійний апарат гендерного права;
висвітлення тенденцій формування інфраструктури правового регулювання у сфері гендера щодо визначення інститутів, які здійснюватимуть вплив на гендерні процеси. На підставі цього доводиться, що на сьогодні у гендерному праві склали-ся дві основні течії навколо визначення його інститутів, пов’язаних із досліджен-ням гендерної рівності, з одного боку, та гендерної дискримінації, з іншого;
дослідження процесу гармонізації національного законодавства з міжнарод-ним щодо його гендерної проблематики, що дозволило визначити стан законодав-чого забезпечення гендерного розвитку суспільства та показати місце законодавст-ва у виробленні та здійсненні гендерних пріоритетів;
окреслення місця гендерної проблематики у правовому житті України, на під-ставі чого висвітлено процес активізації гендерної діяльності у сфері права та виз-начено його роль у структурі гендерної політики. На підставі цього сформульовано тезу, що актуалізація гендерного питання повинна мати не тимчасовий характер, а стати пріоритетним напрямом гендерної політики України в усіх без винятку сфе-рах.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації положення, узагальнення, висновки та рекомендації у своїй сукупності надають певну цілісну картину теоретичних та практичних проблем такого нового напрям-ку юриспруденції, як гендерне право, в рамках якого досліджується і проблема гендерного насильства, та можуть бути використані в подальшому на таких рівнях:
науково-дослідному – для подальшого розвитку теорії гендерного права, ген-дерних досліджень, поглиблення наукових знань, пов’язаних із вивченням пробле-ми гендерного насильства як cоціостатевої дискримінації, створення для цього не-обхідної теоретичної бази;
науково-освітньому – для сприяння вдосконаленню навчального процесу при викладанні курсів з нового напрямку у світовій юридичній науці – гендерного пра-ва, спеціальних дисциплін з гендерної проблематики – гендерної соціології, ген-дерної психології та ін., а також при підготовці відповідних навчальних видань;
інформаційно-аналітичному – для застосовування у процесі поширення знань про викорінення гендерного насильства, під впливом яких має бути сформований в українському суспільстві новий гендерний менталітет, спрямований на визнання цього різновиду насильства як крайньої форми соціостатевої нерівності;
правотворчому – в період проведення гендерної експертизи українського за-конодавства як об’єктивної необхідності створення правових можливостей забез-печення гендерної рівності в реальному житті, в усіх сферах його функціонування. Висновки, концептуальні підходи, які містяться в дослідженні, можуть бути вико-ристані Верховною Радою України у процесі розроблення та прийняття законів, що регламентують проблему гендерного права;
внутрішньодержавному – в роботі центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, правоохо-ронних органів при розв’язанні проблеми гендерного насильства.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисер-таційного дослідження апробовано на міжнародних, республіканських і міжвузів-ських наукових конференціях, симпозіумах, „круглих столах” і теоретичних дис-путах, зокрема на: всеукраїнській науково-практичній конференції молодих уче-них „Політика та політична культура в умовах становлення та розвитку українсь-кого суспільства” (Одеса, 14–15 червня, 1999 р.); міжнародній науково-практичній конференції молодих учених „Молодь третього тисячоліття: гуманітарні проблеми та шляхи їх розв’язання” (Одеса, 15–16 червня 2000 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених: „Молодь та суспільство: шляхи розв’я-зання проблем” (Одеса, 18–19 червня, 2001 р.); симпозіумі ОНЮА „Права людини та сучасні проблеми розвитку українського суспільства (Одеса, 23 квітня 2001 р.); щорічній науковій конференції професорсько-викладацького складу ОНЮА, прис-вяченій третій річниці присвоєння ОНЮА статусу національної (Одеса, 23–24 квітня 2003 р.); міжнародній конференції „Нелегальна міграція як загроза міжна-родній стабільності та безпеці держав” (Мінськ, 27–28 листопада 2003 р.), 7-й
(59-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА, присвяченій четвертій річниці присвоєння ОНЮА статусу націо-нальної (Одеса, 22–23 квітня 2004 р.); 9-й звітній науковій конференції профе-сорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА (Одеса, 26 квітня 2006 р.); 10-й ювілейній звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспі-рантського складу ОНЮА (Одеса, 27–28 квітня 2007 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Гендерна політика міст: історія і сучасність” (Харків, 23–24 травня 2007 р.), ІІІ звітній науково-практичній конференції професорсько-вик-ладацького складу та молодих науковців вищої юридичної школи МГУ (Одеса, 28 березня 2008 р.), міжнародній науковій конференції „Питання удосконалення ме-тодології сучасної юриспруденції (пам’яті професора О. В. Сурілова)” (Одеса, 28–29 березня 2008 р.), І науково-практичній конференції студентів, аспірантів та мо-лодих науковців МГУ (Одеса, 16 квітня 2008 р.), ІV Всеукраїнській науково-прак-тичній конференції „Правова система суспільства: сучасні проблеми та перспекти-ви розвитку” (Кіровоград, 18 квітня 2008 р.), Всеукраїнській науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу „Правове життя сучасної України” (Одеса, 18–19 квітня 2008 р.) та ін. Підсумки розроблення проблеми та-кож апробовані під час обговорення на кафедрах теорії держави і права, історії держави і права, у навчальному процесі при проведенні лекцій та практичних за-нять в ОНЮА.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відобра-ження у 40 публікаціях, серед яких монографія „Гендерне насильство у правовому житті України” (2007), 28 статей у провідних фахових виданнях, перелік яких зат-верджено ВАК України, а також інших наукових працях з гендерної проблемати-ки. Видання монографії відбулося у Рік рівних можливостей (2007), проголоше-ний відповідно до резолюції Європейського парламента для усіх європейських кра-їн. Поява монографії пов’язана також із участю України у дворічній європейській кампанії подолання гендерного насильства (2006–2008).
Список литературы ВИСНОВКИ

Важлива наукова проблема, розв’язання якої представлено у дисертації, охоп-лює сферу гендерних відносин, які за визначенням ООН, „є однією із головних проблемних парадігм ХХІ ст.” [151]. З огляду на це першочергового значення в су-часній вітчизняній юриспруденції набуває висвітлення гендерної проблематики, зокрема у тому аспекті, що стосується формування та розвитку правових засобів, спрямованих на викорінення такої форми соціостатевої нерівності в українському суспільстві, як гендерне насильство. Саме розв’язанню цієї актуальної проблеми присвячено дисертаційне дослідження, в якому вперше у вітчизняній юриспруден-ції здійснено спробу історико-теоретичного аналізу правових засобів викорінення гендерного насильства в Україні з урахуванням нинішніх тенденцій формування гендерного права.
Підбиваючи загальні підсумки проведеної роботи та узагальнюючи отримані результати, усі зусилля було спрямовано не лише на формулювання результатів здійсненого дослідження, але й окреслення ступеня реалізації поставлених на по-чатку роботи цілей та завдань. Показником проведеної праці є відповідність отри-маних результатів тим методологічним настановам, що були покладені в основу дослідження. Фактично у процесі здійснення дослідження комплексно та системно розглянуто широке коло проблем, які умовно можна звести до двох основних нап-рямків: по-перше, із використанням сучасних досягнень методології юридичної на-уки здійснено загальнотеоретичний аналіз гендерного насильства з погляду соціо-статевої дискримінації, розкриваючи цей феномен в контексті гендерного права, яке на сьогодні в умовах побудови паритетної демократії в Україні перебуває на етапі формування; і, по-друге, висвітлено історичну ретроспективу та сучасний стан розвитку вітчизняних правових засобів викорінення цього різновиду насиль-ства. Причому з арсеналу сучасних правових засобів розв’язання цієї проблеми значної уваги приділено дослідженню норм і принципів гендерного права як важ-ливого юридичного інструментарія забезпечення рівних прав та можливостей жі-нок й чоловіків.
Отримані в процесі дослідження результати дозволяють сформулювати теоре-тико-методологічні положення та надати практичні рекомендації, що заслуговують на пріоритетну увагу, виокремити актуальні проблеми, на розв’язанні яких доціль-но зосередити зусилля парламентаріїв, працівників центральних і місцевих орга-нів виконавчої влади, правоохоронних органів, науковців у сфері правового забез-печення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків у контексті викорінення гендерного насильства як форми соціостатевої нерівності в Україні.
У ході дослідження зроблено такі висновки:
1. В останнє десятиліття аналіз і розуміння гендера та статі у контексті прав людини суттєво просунулися в юриспруденції, у практиці держав у цілому та в на-уковій літературі. Це пов’язано насамперед із тим, що у сучасній методології нау-ки з’явився один із важливих підходів наукового пізнання – гендерний підхід, який поступово впроваджується в юриспруденцію, інформаційно-просвітницьку діяль-ність, під час здійснення розроблення та формування механізму управління ген-дерними процесами в системі законодавчої та виконавчої влади. Цей підхід набу-ває все більшого поширення у новому напрямку юриспруденції – гендерному праві, що за своїм призначенням спрямоване досліджувати проблеми гендерної рівності та дискримінації за статевою ознакою. Покладений в основу дослідження, гендерний підхід допоміг висвітлити проблему гендерного насильства у контексті проблеми рівноправ’я жінок та чоловіків, що дало змогу розкрити природу та сут-ність цього феномена як соціостатевої дискримінації;
2. Історіографічний аналіз питання дозволив дійти висновку, що особливістю наукового дослідження є відсутність фундаментальних розробок з проблеми ген-дерного насильства під кутом зору здійснення історико-теоретичного аналізу пра-вових засобів його викорінення в Україні. Специфіка існуючих юридичних науко-вих праць полягає в тому, що тривалий час спеціалісти не розглядали проблему на-сильства за статевою ознакою крізь гендерно-правовий вимір. Аналіз наукової лі-тератури дає підставу стверджувати, що проблема гендерного насильства ще не стала об’єктом спеціального дослідження в історіографії, а тому потребує грунтов-ного розроблення й вивчення.
3. На початку ХХІ ст. Україна, яка проголосила стратегію європейського ви-бору, перебуває на етапі становлення гендерного права. Одним із важливих його завдань є забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, а відтак й викорінення усіх форм соціостатевої дискримінації. За своїм призначенням гендер-не право відповідальне за справедливе визначення міри свободи двох суб’єктів суспільства: чоловіків та жінок, їхнього статусу. За сферою дії норми гендерного права знаходять своє місце у різних галузях права, що забезпечують здійснення по-літичних, громадянських, економічних, соціальних та культурних прав людини відповідно до принципу рівноправ’я статей.
4. На сьогодні Україна відстає від тих західних держав, де протягом останніх десятиліть сформувався новий юридичний напрям – теорія гендерного права (Ка-нада, США, країни Євросоюзу). На відміну від цих країн, у вітчизняній правовій науці цей напрям не здобув загального визнання у сучасної юридичної еліти. Пов-сякденне правове життя свідчить, що процес формування вітчизняного гендерного права відбувається вкрай уповільненими темпами, оскільки на даний час біль-шість учених-юристів ігнорують соціостатеву проблематику. Зазначена причина впливає на те, що на сьогодні існують певні складності щодо формування інфраст-руктури правового регулювання у сфері гендера. Це, у свою чергу, віддзеркалило-ся і на розв’язанні проблеми гендерного насильства як, насамперед, проблеми рів-ноправ’я статей.
5. Через нерозвиненість гендерного права в українській юриспруденції термін „гендерне насильство” для багатьох учених-юристів і досі залишається невідомим. Складність та багатоаспектність цього явища призводять до того, що на сьогодні у правовій науці не сформовано універсального теоретичного визначення категорії „гендерне насильство”, оскільки цей різновид насильства набуває різних форм та охоплює різні соціальні класи й культури. Здійснене дослідження показало, що на даний час існують різні тлумачення, визначення та дефініції категорії гендерного насильства, які в цілому зводяться до бачення цієї проблеми за трьома основними напрямками юриспруденції: а) кримінально-правовим; б) кримінофамілістичним та в) гендерно-правовим. Це дає підставу сформулювати висновок, що немає кла-сичної формули щодо окреслення гендерного насильства як правової категорії, ос-кільки вченими-юристами не вироблена єдина методологічна концепція щодо дос-ліження цієї проблеми.
6. Безумовно, нинішній етап розвитку юридичної науки вимагає розглядати категорію гендерного насильства під кутом зору гендерного права. Ця позиція ґрунтується на тому, що гендерне насильство пов’язане перш за все з проблемою соціостатевої дискримінації. Тому наразі важливого методологічного значення набуває комплексне дослідження цієї проблеми у контексті гендерного права, що має надати можливість зрозуміти глибину цього феномена як порушення принци-пу гендерної рівності та окреслити можливі варіанти його розв’язання на шляху вирівнювання правового статусу жінок та чоловіків. Отже, за допомогою гендер-ного підходу, покладеного в основу дослідження, руйнуються традиційні погляди, за якими категорія насильства за ознакою статі в юриспруденції переважно розгля-далася в рамках кримінального права та кримінології, зокрема сімейної криміноло-гії (кримінофамілістики). Цей підхід дозволяє дослідити гендерне насильство у контексті вирішення такого важливого питання сьогодення, як забезпечення та ре-алізація рівних прав та можливостей жінок та чоловіків з метою подолання гендер-ної дискримінації.
7. З точки зору гендерного права гендерне насильство означає будь-яке на-сильство, що базується на гендерних (соціостатевих) засадах, незалежно від того, чи це є факт публічного чи домашнього насильства. Воно виникає в усіх класах, культурах, релігіях, расах, у будь-якої статі та у будь-якому віці. Цей різновид на-сильства є одним із найпоширеніших порушень прав людини всупереч принципу рівноправ’я статей. Нерівні гендерні відносини сприяють укоріненню насильства в сім’ї, суспільстві та державі.
8. Категорія “гендерне насильство” за своїм обсягом є неоднозначною й умов-но охоплює два складових її елементи, що утворюють базову структуру цієї кате-горії за ознакою статі. Мова йде насамперед про такі визначення, як “насильство щодо жінок” та “насильство щодо чоловіків”, без розкриття теоретичного змісту яких неможливо було б у повному обсязі дослідити цю правову категорію. Це дає підставу стверджувати, що де-юре можна подивитися на проблему насильства за ознакою статі двояко, пов’язавши її з проблемою гендерної дискримінації щодо жі-нок, так само як і навпаки – щодо чоловіків. Щоправда, де-факто категорія “ген-дерне насильство” традиційно розкривається в контексті проблеми рівноправ’я статей під кутом зору дискримінації щодо жінок. Це дає підставу сформулювати висновок, що терміни “гендерне насильство” і “насильство щодо жінок” звичайно виступають як взаємозамінювані та ототожнювані. Обидва ці терміни означають порушення фундаментальних прав людини: вони укорінюють гендерно-стереотип-ні ролі, які заперечують людську гідність та самовизначення особистості та переш-коджають повноцінному людському розвитку. Вони означають фізичну, сексуаль-ну та психологічну шкоду, яка посилює підпорядкованість жінок та укорінює вла-ду та домінування чоловіків усупереч принципу рівноправ’я статей.
9. Гендерне насильство – це серйозна перешкода для досягнення рівноправ-ності та дотримання прав людини. Воно порушує, завдає шкоди або нівелює ви-користання жінками їхніх людських прав та фундаментальних свобод. Гендерне насильство посилює соціостатеву дискримінацію та зберігає підпорядкованість жінок чоловікам. Нерівне становище жінок, що де-факто має місце у суспільстві, робить їх беззахисними та провокує насильство з боку чоловіків. Отже, можна стверджувати, що причини цього явища коріняться у соціокультурних нормах ген-дерної нерівності та дискримінації за статевою ознакою.
10. Гендерне насильство має глибоке історичне коріння як в Україні, так і в зарубіжних країнах. Воно бере свій початок із давніх давен, відтоді як почало існу-вати людство на Землі. Різноманіття його форм негативно віддзеркалилося на про-цесах життєдіяльності, що значною мірою вплинуло на дискримінаційне станови-ще жінок у суспільстві та в сім’ї. Канонізована допустимість насильства з боку чо-ловіків стосовно жінок у патріархальному середовищі нерідко виправдовувалася релігійними нормами. Достеменно відомо, що неабияку роль у цьому відігравали світові релігії, які заклали принципи неоднакового ставлення щодо статей – домі-нування чоловіка над жінкою, тим самим сприяючи укоріненню гендерної асимет-рії суспільства. Внаслідок такого підходу тривалий час насильство щодо жінок виправдовувалося ім’ям релігії – чи то християнство, іслам, іудаізм чи буддизм.
11. Незважаючи на те, що феномен гендерного насильства має глибоке істо-ричне коріння, проте ця проблема почала привертати увагу міжнародних правоза-хисних організацій лише з другої половини минулого століття. До цього часу сві-това спільнота окремо не займалася питаннями гендерного насильства як дискри-мінації за статевою ознакою, оскільки вважалося, що ця проблема входить до при-ватної сфери. Держави також не втручалися у цю сферу, вважаючи це особистою справою індивідуума. Жінкам знадобилися сотні років численних соціальних зру-шень і революцій, щоб це становище змінилося на краще. Із прийняттям Деклара-ції Генеральної Асамблеї ООН „Про викорінення насильства щодо жінок” 1993 р. розпочався новий етап розвитку прав людини. Нарешті світовою спільнотою було визнано, що гендерне насильство є порушенням прав людини, насамперед прав жі-нок всупереч принципу рівноправ’я статей. Із появою цього документа країни з паритетною демократією почали здійснювати перші спроби з проведення правових реформ гендерного спрямування щодо усунення насильства за ознакою статі як прояву соціостатевої дискримінації.
12. Гендерне насильство є досить актуальним для України, яка увійшла в не-залежність від цієї проблеми, успадкованої від її історичного минулого. Здійснене історико-правове дослідження гендерного насильства у контексті соціостатевої дискримінації в українському суспільстві дозволило зробити висновок, що гендер-ні витоки цього явища сягають у глибину віків. Аналіз таких історичних пам’яток права, як Руська Правда, Церковні Статути Володимира та Ярослава, Статути Великого князівства Литовського 1529, 1566 та 1588 рр., „Права, за якими судить-ся малоросійський народ” 1743 р., Уложення про покарання кримінальні та вип-равні 1845 р. та 1885 р., Кримінальне Уложення 1903 р., кримінальні кодекси ра-дянської України 1922, 1927 та 1961 рр. та ін., є підставою для ствердження, що в історичному минулому українське суспільство зустрічалося з таким феноменом, як гендерне насильство. Щоправда, до сьогодення у більшості випадків законодавці вирішували цю проблему виключно з кримінально-правових позицій, не розгля-даючи її у гендерно-правовому аспекті, тобто під кутом зору проблеми дискримі-нації за ознакою статі.
13. На початку ХХІ ст. гендерне насильство все ще зберігається в сучасному українському суспільстві, призводячи до порушення принципу рівноправ’я жінок та чоловіків, проголошеному у ст. 24 Конституції України. Хоча права людини, що закріплені у чинній Конституції, сконструйовані з позиції поваги до принципу рів-ності за ознакою статі, проте на практиці існує гендерна асиметрія. Жінки та дівча-та певною мірою зазнають різних форм гендерного насильства – фізичного, сексу-ального, соціально-економічного та психологічного як у публічному, так і в при-ватному житті, незалежно від ознак заможності, соціального статусу та культури. Така ситуація є характерною для більшості країн світу. Попри те, що зараз у бага-тьох країнах світу жінки на конституційному рівні отримали рівні права з чолові-ками, проте проблема гендерного насильства все ще залишається гострою. Незва-жаючи на сучасне світове визнання явища гендерного насильства порушенням прав людини всупереч принципу рівноправ’я статей, все ще небагато держав при-вели свою законодавчу базу у відповідність до вимог міжнародного рівня у сфері гендера.
14. За часів здобуття незалежності України проблема викорінення гендерного насильства знайшла своє певне правове регулювання у Конституції, Кримінально-му, Сімейному кодексах, Кодексі про адміністративні правопорушення, Кодексі за-конів про працю, законах „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, „Про попередження насильства в сім’ї” та ін. У цілому чинне вітчизня-не законодавство де-юре гарантує жінкам захист від проявів різних форм насильст-ва, у т.ч. на гендерній основі. Проте де-факто все ще зберігається соціостатева дис-кримінація, що значною мірою сприяє поширенню явища гендерного насильства.
15. Існуючі теоретичні та практичні аспекти щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків не завжди збігаються при розв’язанні проблеми гендерного насильства, що значною мірою ускладнює процес викорінення цього негативного явища на сучасному етапі розвитку українського суспільства. Про це йдеться, зокрема, і в заключних зауваженнях та рекомендаціях міжнародних кон-венційних органів ООН щодо доповідей України з проблеми насильства стосовно жінок. Задля розв’язання цієї проблеми вони рекомендують всім країнам, у тому числі й Україні, вживати належних та ефективних правових засобів захисту жінок від усіх форм образ, а також для викорінення усіх форм гендерного насильства як у приватному житті, так і в суспільному, насамперед, шляхом ухвалення законів, якими передбачені кримінально-правові та цивільно-правові засоби судового за-хисту прав жінок.
16. Здійснене дослідження показало, що Україні необхідно на законодавчому рівні визнати гендерне насильство як форму соціостатевої нерівності. Адже на сьо-годні така практика вже існує у країнах із паритетною демократією. На основі оз-найомлення з світовим досвідом гендерних перетворень Верховній Раді України запропоновано удосконалити гендерне законодавство, зокрема у тій його частині, що стосується окреслення поняття гендерного насильства як порушення прав лю-дини всупереч принципу рівноправ’я статей. Цього можна досягнути, якщо парла-ментом будуть внесені відповідні зміни до Закону України „Про рівність прав та можливостей жінок і чоловіків” від 8 вересня 2005 р., включивши до нього нову статтю, яку слід викласти у такій редакції: „Гендерне насильство, або насильство на основі статі: будь-яка дія, що призводить до фізичного, розумового, сексуально-го та матеріального ушкодження чи страждання, а також погроза вчинення таких дій, що заважають користуватися правами та свободами, які ґрунтуються на ген-дерній рівності, у громадському та приватному житті, включаючи перевезення лю-дей для примусової праці, будь-які обмеження або свавільне позбавлення волі осіб, які зазнали таких дій”.
17. Цілком логічно, що подальшим етапом на шляху формування вітчизня-ного гендерного права має стати розроблення та прийняття Верховною Радою Ген-дерного кодексу України – систематизованого законодавчого акта, яким будуть врегульовуватися гендерні правовідносини, зокрема й у тій частині, що стосується такої важливої проблеми сьогодення, як забезпечення рівноправ’я жінок та чоло-віків шляхом викорінення гендерного насильства – найпоширенішої форми дис-кримінації за статевою ознакою.
18. Вітчизняна законодавча база має бути приведена у відповідність до вимог світової спільноти у сфері прав людини з урахуванням принципу гендерного пари-тету. Хоча Україна ратифікувала більшість міжнародних документів у сфері прав людини, проте вітчизняна законодавча база ще не повною мірою відповідає міжна-родним стандартам. Скажімо, і досі не ратифіковані деякі найважливіші міжнарод-ні угоди, в тому числі Декларація Генеральної Асамблеї ООН „Про викорінення насильства щодо жінок” 1993 р. Повільно створюється національний механізм за-безпечення реалізації та контролю за виконанням законодавства щодо запобігання гендерному насильству. І як наслідок, все ще гостро стоять такі питання, як торгів-ля жінками та домашнє насильство щодо жінок, сексуальні домагання та інші про-яви гендерного насильства як соціостатевої дискримінації.
Безперечно, чітке визнання гендерної нерівності як підґрунтя насильства за статевою ознакою є важливим внеском у справу гостро необхідного об’єднання зу-силь, що докладаються, з одного боку, в боротьбі з гендерним насильством, і, з ін-шого – за усунення соціостатевої дискримінації. Повага до прав людини та їх дот-римання мають посідати центральне місце у викоріненні гендерного насильства.















СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Айвазова С. Г. Гендерное равенство в контексте прав человека / С. Г. Ай-вазова – М.: Эслан, 2001. – 277 с.
2. Алексеев Н. Н. Введение в изучение права / Н. Н. Алексеев. – М.: Изд-е Московской Просветительной Комиссии, 1918. – 184 с.
3. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения / С. С. Алексеев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: НОРМА, 2002. – 608 с.
4. Андріїв В. Жінки і ринок праці: деякі гендерні аспекти / В. Андріїв // Рів-ність жінок і чоловіків в Україні. Правові аспекти: матеріали міжнар. наук.- практ. конф. (Київ, 20–21 лист. 2000 р.) / Упр. гуманіт. розвитку Секретаріату Каб. Мін. України, проект ПРООН „Сприяння гендерній рівності”, Ініціативна гендерна гру-па у Верховній Раді України, Всеукр. громадська організація „Ліга жінок – вибор-ців України „50/50”. – К.: Логос, 2001. – С. 174–177.
5. Анзимиров М. И. Причины нравственной физиономии женщин: Истори-ческий очерк с приложением обзора статей по женскому вопросу / М. И. Анзими-ров. – СПб: Типография М. Стасюлевича, 1903. – 294 с.
6. Анисимова М. Когда домашний очаг слишком жарок. Семейное насилие: палачи и жертвы / М. Анисимова // Слово. – 2006. – 10 февр.
7. Аніщук Н. В. Виникнення та сутність феномена гендерного насильства: іс-торико-правовий екскурс / Н.В. Аніщук // Форум права. – 2008. – №1. – С. 18–22 [Електронний ресурс] – Режим доступу до журн.: http:www.nbuv.gov.ua/e-journals/ FP/2008-1/08anpive.pdf
8. Аніщук Н. В. Визначення категорії гендерного насильства: загальнотеоре-тичні проблеми / Н. В. Аніщук // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. – Вип. 40. – С. 18–21.
9. Аніщук Н. В. Гендерне насильство у правовому житті України: монографія / Н. В. Аніщук. – О.: Юрид. л-ра, 2007. – 232 с.
10. Аніщук Н. В. Гендерні аспекти проблеми насильства щодо жінок / Н. В. Аніщук // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. – О.: Фенікс, 2007. – Вип.30. – С. 456–460.
11. Аніщук Н. В. Деякі аспекти проблеми насильства щодо жінок / Н.В. Ані-щук // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. – О.: Астропринт, 1999. – Вип.6–7. – С. 33–35.
12. Аніщук Н. В. До історії прийняття Декларації ГА ООН „Про викорінення насильства щодо жінок” 1993 р. / Н. В. Аніщук // Правове життя сучасної України: Тези доповідей 10-ї ювілейної звітної наук. конф. профес.- виклад. і аспір. складу. – О.: Фенікс, 2007. – С. 45–47.
13. Аніщук Н. В. До проблеми запровадження гендера у право України: теоре-тичний аспект / Н. В. Аніщук // Правові системи суспільства: сучасні проблеми та перспективи розвитку: Матеріали IV Всеукр. наук.-практ. конф. (Кіровоград,
18 квіт. 2008 р. / Кіровоградський інститут розвитку людини „Україна” – Кіровог-рад, КІРоЛ „Україна”, 2008. – С. 6–10.
14. Аніщук Н. В. До проблеми сексуальних домагань: гендерний аспект /
Н. В. Аніщук // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. – О.: Фенікс, 2008. – Вип. 33. – С. 485–489.
15. Аніщук Н. В. Еволюція прав жінок у контексті викорінення гендерного насильства / Н. В. Аніщук // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. – Вип. 39. –
С. 19–23.
16 Аніщук Н. В. Переслідування за статевою ознакою у контексті проблеми гендерного насильства / Н.В. Аніщук // Форум права. – 2008. – №2. – С. 6–10 [Електронний ресурс] – Режим доступу до журн.:http:www.nbuv.gov.ua/e journals/ FP/2008-2/08anvpgn.pdf
17. Аніщук Н. В. Поняття гендерного насильства у контексті дискримінації за статевою ознакою: теоретико-правові аспекти / Н. В. Аніщук // Юридический вес-тник. – 2008. – №1. – С.18–20.
18. Аніщук Н. В. Права жінок в контексті принципу рівноправ’я статей / Н. В. Аніщук // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. – О.: Фенікс, 2005. – Вип. 24. – С. 46–51.
19. Аніщук Н. В. Право на аборт: стан законодавчого забезпечення та реаліза-ції в Україні / Н. В. Аніщук // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – О.: Юрид. л-ра, 2006. – Вип. 29. – С. 318–322.
20. Аніщук Н. В. Правове регулювання прав жінок в Європейській соціальній хартії / Н. В. Аніщук // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – О.: Юрид. л-ра, 2003. – Т.2. – С. 216–221.
21. Аніщук Н. В. Правове становище українських жінок в історичному мину-лому / Н.В. Аніщук // Право України. – 2002. – № 3. – С. 155–158.
22. Аніщук Н. В. Правове становище жінок за давньоруським законодавством / Н. В. Аніщук // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – О.: Юрид. л-ра, 2003. – Вип. 21. – С. 120–124.
23. Аніщук Н. В. Правові засади гендерної демократії в Україні / Н. В. Ані-щук // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. – О.: Юрид. л-ра, 2000. – Вип. 9. – С. 157–159.
24. Аніщук Н. В. Роль Віденської всесвітньої конференції з прав людини (1993 р.) у вирішенні проблем гендерного насильства / Н. В. Аніщук // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – О.: Фенікс, 2008. – Вип. 36. – С. 216–219.
25. Аніщук Н. В. Становлення гендерного права та його роль у розв’язанні проблеми гендерного насильства / Н.В. Аніщук // Наукові записки Міжнародного гуманітарного університету / Наукове видання за матеріалами ІІІ звітної наук.-практ. конф. проф.–викл. складу та молодих науковців вищої юрид. школи (Одеса, 28 берез. 2008 р.) / Міжнарод. гуманітар. ун-т. – О.: Міжнар. гумант.ун-т, 2008. – Вип. 9 – С. 66–69.
26. Аніщук Н. В. Тенденції розвитку інституту конституційно-правового ста-тусу жінок в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.13 „Правові проблеми політичних інститутів та процесів” / Н. В. Ані-щук – О., 2001. – 19 с.
27. Аніщук Н. В. Типологія основних форм гендерного насильства / Н. В. Аніщук // Правове життя сучасної України: Тези доповідей Всеукр. наук. конф. (Одеса, 18–19 квіт. 2008 р. ) / Одеська нац. юрид. академія. – О.: Фенікс, 2008. –
С. 82–83.
28. Аніщук Н. В. Формування політики гендерного ненасильства в сучасній Україні: проблеми і перспективи / Н.В. Аніщук // Гендерна політика міст: історія і сучасність: Матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. конф., 23–24 трав. 2007 р., Харків / М-во освіти і науки України, Упр. у справах сім’ї та молоді Харк. облдержадм., Харк. обл. орг-ція ім. О. Теліги, Харк. нац. академ. міськ. госп-ва – Х.: Озонтм-Інвест, 2007. – Вип. 2. – С. 12–16.
29. Аніщук Н. В. Цивілізаційний підхід в осягненні феномена гендерного на-сильства / Н. В. Аніщук // Митна справа. – 2008. – № 2. – C. 55–58.
30. Аннан Кофі. „Ми народи”. Роль Організації Об’єднаних Націй у ХХІ ст. Доповідь Генерального секретаря ООН / Кофі Аннан – К.: ПРООН, 2000. – 90 с.
31. Антология гендерной теории / Сост. и комментарии Е. И. Гаповой и
А. Р. Усмановой. – Минск: Тесей, 2000. – 197 с.
32. Баллаева Е. А. Гендерная экспертиза законодательства РФ: репродуктив-ные права женщин России / Е. А. Баллаева. – М.: БЕК, 1998. – 242 с.
33. Безобразов П. В. О правах женщины / П. В. Безобразов. – М.: Рассвет, 1895. – 162 с.
34. Бем С. Линзы гендера: Трансформация взглядов на проблему неравенства полов / С. Бем. – М.: Рос. полит. энциклопедия, 2004. – 336 с.
35. Бендас Т. В. Гендерная психология / Т.В. Бендас. – СПб.: Питер, 2007. – 431 с.
36. Бень А. Муж или агрессор? / А. Бень // Голос Украины. – 2006. – 22 нояб.
37. Береза С. В. Гендерні правовідносини: поняття, сутність, природа та зна-чення / С. В. Береза // Гендерні паритети в умовах трансформації суспільства: Мо-ногр. / Ю. С. Шемшученко, Н. М. Оніщенко, Я. М. Шевченко та ін. – К.: Юрид. думка, 2007. – С. 92–115.
38. Бехруз Хашматулла. Еволюція ісламського права: теоретико-компарати-вістське дослідження: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук: спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави та права; історія політичних та правових учень” / Хашматулла Бехруз – О., 2006. – 33 с.
39. Бехруз Хашматулла. Эволюция правовых систем мусульманских госу-дарств / Хашматулла Бехруз // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – О.: Юрид. л-ра, 2003. – Вип. 18. – С. 106–112.
40. Билозир О. На пути к европейскому Году равных возможностей / О. Било-зир // Голос Украины. – 2007. – 12 янв.
41. Блаженный Августин. Творения: в 5 т. / Августин Блаженный – СПб.: Алетейя, 1998. – Т. 4: О граде божием. – 586 с.
42. Блох И. История проституции / И. Блох : [пер. с нем.] – СПб.: Фирма „РИД”, Изд-во „Аст-Пресс”, 1994. – 544 с.
43. Боброва А. Г. Основні форми сучасного політичного насильства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.01 „Теорія та історія політичної науки” / А. Г. Боброва – К., 2005. – 19 с.
44. Бовуар де, Сімона. Друга стать: в 2 т. / Сімона де Боувар [пер. з фр. Н. Во-робйової, П. Воробйова, Я. Собко]. – К.: Основи, 1994. – Т.1. – 390 с.
45. Боднаровська В. Що ми можемо зробити щоб запобігти домашньому на-сильству: Роздуми та поради психолога / В. Боднаровська – К., 1999. – 73 с.
46. Бойко О. В. Насильство в сім’ї: соціологічний аналіз явища: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук: спец. 22.00.03 „Соціальні структури та соціальні відносини” / О.В. Бойко – Х., 2003. – 20 с.
47. Болотіна Н. Гендерний розвиток і соціальне право України: концептуаль-ні засади / Н. Болотіна // Рівність жінок і чоловіків в Україні. Правові аспекти: Ма-теріали міжнар. наук.- практ. конф. , (Київ, 20–21 лист. 2000 р.) / Упр. гуманіт. Роз-витку Секретаріату Каб. Мін. України, проект ПРООН „Сприяння гендерній рів-ності”, Ініціативна гендерна група у Верховній Раді України, Всеукр. громадська організація „Ліга жінок – виборців України „50/50”. – К.: Логос, 2001.– С. 151–162.
48. Болотіна Н. Б. Соціальне законодавство України: Гендерна експертиза /
Н. Б. Болотіна – К.: Логос, 2001. – 82 с.
49. Боровиковский А. Л. О правах женщин по законам Черниговской и Пол-тавской губерний. Доклад / А. Л. Боровиковский // Журнал гражданского и уго-ловного права. – 1882. – №7. – С. 65–119.
50. Браун Л. Женский вопрос, его историческое развитие и экономическое значение / Л. Браун; [пер. с нем. под ред. Г.А. Гросмана] – СПб.: Тип. В. Вейсбер-га, 1902. – 84 с.
51. Буга М. А. Ставлення православної церкви до проблеми гендерної рівності / М.А. Буга // Гендерна політика міст: історія і сучасність: Матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. конф., 23 – 24 трав. 2007 р., Харків / М-во освіти і науки України, Упр. у справах сім’ї та молоді Харк. облдержадм., Харк. обл. орг-ція ім. О. Теліги, Харк. нац. академ. міськ. госп-ва – Х.: Озонтм-Інвест, 2007. – Вип. 2. – С. 16–20.
52. Буроменский М. Международно-правовые предпосылки гендерного ре-формирования украинского законодательства / М. Буроменский // Рівність жінок і чоловіків в Україні. Правові аспекти: Матеріали міжнар. наук.- практ. конф. (Київ, 20–21 лист. 2000 р.) / Упр. гуманіт. розвитку Секретаріату Каб. Мін. України, про-ект ПРООН „Сприяння гендерній рівності”, Ініціативна гендерна група у Верхов-ній Раді України, Всеукр. громадська організація „Ліга жінок – виборців України „50/50”. – К.: Логос, 2001.– С. 85–86.
53. Буроменський М. В. Міжнародне право: Гендерна експертиза / М. В. Бу-роменський – К.: Логос, 2001. – 40 с.
54. Варивода В. І. Адміністративно-правова протидія проституції: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 „Теорія управлін-ня; адміністративне право і процес;фінансове право; інформаційне право” / В.І. Ва-ривода – К., 2006. – 20 с.
55. Великий тлумачний словник сучасної української мови [ уклад. і голов. ред. Б. Т. Бусел]. – К.– Ірпінь: Перун, 2001. – 1440 с.
56. Венская декларация и программа действий, принятая на Всемирной кон-ференции по правам человека 25 июня 1993 г. в Вене. U.N. Doc. A/CONF. 157/23, 12 июля 1993 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. hro.org/ docs /ilex/intconf /4.php
57. Ветлинська О. В. Декларовані права жінки в законодавстві України / О. В. Ветлинська // Жінка в Україні: Міжвід. наук. зб. / За ред. А. І. Комарової та ін. – К.: Друкарський відділ Наук.-дослід. інституту „Проблеми людини”, 2001. – Т. 23. – С. 350–353.
58. Волков И. М. Законы вавилонского царя Хаммурапи / И. М. Волков. – М., 1914. – 83 с.
59. Воронкова В. Г. Парадигма феміністської свідомості / В. Г. Воронкова // Жінка в Україні: Міжвід. наук. зб. / За ред. А. І. Комарової та ін. – К. Друкарсь-кий відділ Наук.-дослід. інституту „Проблеми людини”, 2001. – Т. 23. – С. 247–249.
60. Гарднер Д. Забезпечення гендерної рівності – пріоритетне завдання ООН / Д. Гарднер // Рівність жінок і чоловіків в Україні. Правові аспекти: Матеріали між-нар. наук.- практ. конф. , (Київ, 20–21 лист. 2000 р.) / Упр. гуманіт. розвитку Сек-ретаріату Каб. Мін. України, проект ПРООН „Сприяння гендерній рівності”, Іні-ціативна гендерна група у Верховній Раді України, Всеукр. громадська організація „Ліга жінок – виборців України „50/50”. – К.: Логос, 2001.– С. 14–16.
61 Гендер і культура: зб. ст. / Упоряд. В.Агеєва, С. Оксамитна. – К.: Факт, 2001. – 224 с.
62. Гендерна демократія – стратегія ХХІ століття: від Пекіна до Нью-Йорка. 1995–2000 рр. / Уклад., пер. з англ. Л. Смоляр – О.: Друк, 2000. – 231 с.
63. Гендерна експертиза українського законодавства. Концептуальні засади / За ред. Т. М. Мельник. – К.: Логос, 2001. – 120 с.
64. Гендерная экспертиза российского законодательства / Под ред. Л. За-вадской. – М.: Бек, 2001. – 272 с.
65. Гендерний аналіз українського суспільства / За ред. Т .М. Мельник. – К.: ПРООН, 1999. – 293 с.
66. Гендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспіль-ства / За ред. Т. Тележенко. – 2-ге вид., доповн. та уточн. – К.: Укр. інст-т соц. досл-нь, 2003. – 129 с.
67. Гендерні паритети в умовах трансформації суспільства: моногр. / [Шем-шученко Ю. С., Оніщенко Н. М., Шевченко Я. М. та ін.] / НАН України, Ін-т дер-жави і права ім. В. М. Корецького, Київ. ун-т права / За ред. Н.М. Оніщенко, Н.М. Пархоменко – К.: Юрид. думка, 2007. – 371 с.
68. Гитин В. Г. Это жестокое животное мужчина / В. Г. Гитин. – М.: ООО „Изд-во АСТ”, Х.: Торсинг, 2002. – 560 с.
69. Гитин В. Г. Эта покорная тварь женщина / В. Г. Гитин – М.: ООО „Изд-во АСТ”, Х.: „Торсинг”, 2003. – 540 с.
70. Глинский Б. Б. Права и обязанности женщин / Б. Б. Глинский // Истори-ческий вестник. – 1896. – Окт. – 245 с.
71. Глиняный В. П. Правовое положение замужней женщины с древнего вре-мени и до конца ХІХ ст.: моногр. / В.П. Глиняний – О.: Юрид. л-ра, 1999. – 304 с.
72. Глиняний В. П. Правове становище заміжньої жінки від стародавнього до новітнього часу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук: спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави та права; історія політичних та правових учень / В. П. Глиняний – О., 2002. – 36 с.
73. Голозубов О. В. Погляди на насильство в історії релігії / О. В. Голозубов. – Х.: НТУ „ХПІ”, 2004. – 32 с.
74. Голос України. – 2002. – 29 серп.
75. Голос України. – 2007. – 12 січ.
76. Голос України. – 2007. – 20 лют.
77. Голос України. – 2007. – 21 лют.
78. Голос України. – 2007. – 6 бер.
79. Гонюкова Л. В. Гендерна політика в Україні: проблеми та перспективи / Л.В. Гонюкова // Гендерна політика міст: історія і сучасність: матеріали ІІ між-нар. наук.-практ. конф., 23-24 трав. 2007 р., Харків / М-во освіти і науки України, Упр. у справах сім’ї та молоді Харк. облдержадм., Харк. обл. орг-ція ім. О. Теліги, Харк. нац. академ. міськ. госп-ва – Х.: Озонтм-Інвест, 2007. – Вип. 2. – С. 33–38.
80. Градоблянская Т. Завтра – Международный день борьбы с насилием в отношении женщин / Т. Градоблянская // Голос Украины. – 2007. – 24 нояб.
81. Градоблянская Т. Свыше ста тысяч рабов за время независимости /
Т. Градоблянская // Голос Украины. – 2008. – 18 февр.
82. Грицяк Н. В. Суспільний стан української жінки: історична ретроспекти-ва та сучасні проблеми / Н. В. Грицяк // Жінка в Україні: Міжвід. наук. зб. / За ред. А. І. Комарової та ін. – К.: Друкарський відділ Наук.-дослід. інституту „Проблеми людини”, 2001. – Т. 23. – С. 322–334.
83. Дашковська О. Гендер і право: логіко-понятійний аналіз / О. Дашковська // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 3. – С. 16–21.
84. Дашковська О. Р. Жінка як суб’єкт права в аспекті гендерної рівності: мо-нографія / О. Р. Дашковська. – Х.: Право, 2005. – 224 с.
85. Дашковська О. Право на гідність та особисту недоторканність особи: ген-дерний аспект / О. Дашковська // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 4. – С. 198–204.
86. Дашковська О. Р. Правове становище жінки в аспекті гендерної рівності: загальнотеоретичний аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук: спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних і право-вих учень” / О. Р. Дашковська. – Х., 2008. – 35 с.
87. Декларация о защите женщин и детей в чрезвычайных обстоятельствах и в период вооруженных конфликтов // Международные акты о правах человека: Сб. док. – М.: Норма-Инфра, 2000. – С. 238–251.
88. Декларация о ликвидации дискриминации в отношении женщин от 7 но-ября 1967 г. // Международные акты о правах человека: Сб. док. – М.: Норма-Инф-ра, 1998. – С. 241–244.
89. Декларація про викорінення насильства щодо жінок від 20 грудня 1993 р. // Наші людські права: Посібник з жіночих прав / Дж. Мертус, М. Дат, Н. Флауерс. – Ужг.: Карпати, 1996. – С. 164–168.
90. Декларация тысячелетия Организации Об’единенных Наций. Утверждена резолюцией 55/2 Генеральной Ассамблеи от 8 сентября 2000 г. // А/RES/55/2 (PDF, 218K) [Електронний ресурс] / Режим доступу: http: www.un.org/russian/documen /declarat /summitdecl.htm
91. Денисов О. Плесень на „клубничке” / О. Денисов // Голос Украины. – 2005. – 26 мая.
92. Дипломатический словарь / Под ред. А. А. Громыко, А. Г. Ковалева,
П. П. Севостьянова, С. Л. Тихвинского. – М.: Наука, 1985. – Т.1. – 628 с.
93. Дмитриева Г. К. Международная защита прав женщины / Г. К. Дмитриева – 2 изд., доп. и перераб. – К.: Вища школа, 1985. – 150 с.
94. Домашнє насильство. Як захистити себе: Консультація на тему / За ред.
Н. Самолевської, Д. Жолдак. – К.: Інтерграфік, 2001. – 72 с.
95. Домострой / Сост., вступ. ст., пер. и коммент. В. В. Колесова; Подгот. тек-стов В. В. Рождественской, В. В. Колесова, М. В. Пименовой. – М.: Советская Рос-сия, 1990. – 304 с.
96. Доній Н. Є. Образ жінки в контексті масової культури: стандарт чи інди-відуальність / Н. Є. Доній // Жінка в Україні: Міжвід. наук. зб. / За ред. А. І. Ко-марової та ін. – К.: Друкарський відділ Наук.-дослід. інституту „Проблеми люди-ни”, 2001. – Т. 23. – С. 567–572.
97. Дополнительные протоколы к Женевским конвенциям 1949 г.: Протокол І, касающийся жертв международных конфликтов от 8 июня 1977 г. и Протокол ІІ, касающийся защиты жертв вооруженных конфликтов немеждународного ха-рактера от 8 июня 1977 г. // Международные акты о правах человека: Сб. док. – М.: Норма-Инфра, 1999. – С. 468–493.
98. Дячук М. Деякі міркування стосовно прав жінок / М. Дячук // Права лю-дини. – 2000. – № 28. – С. 4–8.
99. Еволюція правового становища жінок: історія і сучасність / Ред.: А. П. Гетьман; Упоряд.: О. М. Руднєва; О. Р. Дашковська; Акад. прав. наук України. – Х.: Право, 2000. – 196 с.
100. Еврипид. Медея. Ипполит. Вакханки. – СПб: Азбука, 1999. – 252 с.
101. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 р. Офіцій-ний переклад // Збірка договорів Ради Європи. – К.: Парлам. вид-во, 2000. –
С. 109–143.
102. Європейський правовий вимір гендерно чутливої політики: моногр. / [Оніщенко Н. М., Матвієнко О. В., Береза С. В., Томашевська М. О.] / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Центр прав. дослідж. гендер. політики. – К. : Юрид. Думка, 2005. – 144 с.
103. Жеребкина И. А. Женское. Политическое. Бессознательное: проблема гендера и женское движение в Украине / И.А. Жеребкина. – Х.: Ф-ПРЕСС, 1996. – 374 с.
104. Жизнь и здоровье женщины: Большая энциклопедия / [под. ред. Г. А. Не-покойчицкого]. – М.: Издат. дом АНС, 2007. – 1117 с.
105. Зайчук О., Оніщенко Н., Томашевська М. та ін. Правові системи сучас-ності: гендерний вимір / [О. Зайчук, Н. Оніщенко, М. Томашевська та ін.] // Пра-вова держава: Щорічник наук. пр. – 2006. – Вип. 17. – С. 3–15.
106. Заключна доповідь про діяльність групи фахівців із питання про комп-лексний підхід до проблеми рівності жінок і чоловіків (EG-S-MS), Страсбург,
1998 р. // Гендерна демократія – стратегія ХХІ столітті: від Пекіна до Нью-Йорка. 1995–2000 рр. / [Уклад., пер. з англ. Л. Смоляр]. – Одеса: Друк, 2000. – С. 42–84.
107. Заключні зауваження та рекомендації Комітету ООН з економічних, со-ціальних та культурних прав : Україна. 28 груд. 1995 р. // Заключні зауваження та рекомендації конвенційних органів ООН щодо доповідей України в сфері дотри-мання прав людини: [зб. док. / за ред. Н.І. Карпачової]. – К.: К.І.С., 2004. – С. 39–43.
108. Заключні зауваження та рекомендації Комітету ООН з економічних, со-ціальних та культурних прав : Україна. 24 верес. 2001 р. // Заключні зауваження та рекомендації конвенційних органів ООН щодо доповідей України в сфері дотри-мання прав людини: [зб. док. / за ред. Н .І. Карпачової]. – К.: К.І.С., 2004. – С. 44–47.
109. Заключні зауваження та рекомендації Комітету ООН з ліквідації дис-кримінації щодо жінок: Україна. 9 трав.1996 р. // Заключні зауваження та реко-мендації конвенційних органів ООН щодо доповідей України в сфері дотримання прав людини: [зб. док. / за ред. Н. І. Карпачової]. – К.: К.І.С., 2004. – С. 78–81.
110. Заключні зауваження та рекомендації Комітету ООН з ліквідації дис-кримінації щодо жінок: Україна. 8 жовт. 2002 р. // Заключні зауваження та реко-мендації конвенційних органів ООН щодо доповідей України в сфері дотримання прав людини: [зб. док. / за ред. Н. І. Карпачової]. – К.: К.І.С., 2004. – С. 82–88.
111. Заключні зауваження та рекомендації Комітету ООН з прав людини: Ук-раїна. 26 лип.1995 р. // Заключні зауваження та рекомендації конвенційних орга-нів ООН щодо доповідей України в сфері дотримання прав людини: [зб. док. / за ред. Н. І. Карпачової]. – К.: К.І.С., 2004. – С.21–25.
112. Заключні зауваження та рекомендації Комітету ООН з прав людини: Україна. 12 лист. 2001 р. // Заключні зауваження та рекомендації конвенційних органів ООН щодо доповідей України в сфері дотримання прав людини: [зб. док. / за ред. Н. І. Карпачової]. – К.: К.І.С., 2004. – С.26–29.
113. Заключні зауваження та рекомендації Комітету ООН з прав дитини : Ук-раїна. 27 лист. 1995 р. // Заключні зауваження та рекомендації конвенційних ор-ганів ООН щодо доповідей України в сфері дотримання прав людини: [зб. док. / за ред. Н. І. Карпачової]. – К.: К.І.С., 2004. – С.106–109.
114. Заключні зауваження та рекомендації Комітету ООН з прав дитини : Ук-раїна. 9 жовт.2002 р. // Заключні зауваження та рекомендації конвенційних орга-нів ООН щодо доповідей України в сфері дотримання прав людини: [зб. док. / за ред. Н. І. Карпачової]. – К.: К.І.С., 2004. – С.110–126.
115. Заключні зауваження та рекомендації Комітету ООН проти катувань: Україна. 21 лист. 2001 р. // Заключні зауваження та рекомендації конвенційних органів ООН щодо доповідей України в сфері дотримання прав людини: [зб. док. / за ред. Н. І Карпачової]. – К.: К.І.С., 2004. – С.144–146.
116. Закон Боснії і Герцеговини „Про рівність статей” від 21 черв. 2002 р. // Мельник Т. М. Міжнародний досвід гендерних перетворень / Т. М. Мельник. – К.: Логос, 2004. – С. 178–186.
117. Закон Киргизії „Про основи державних гарантій забезпечення гендерної рівності” від 31 січ. 2003 р. // Мельник Т. М. Міжнародний досвід гендерних пе-ретворень / Т. М. Мельник. – К.: Логос, 2004. – С. 194–202.
118. Закон Королівства Норвегії „Про рівність між статями” від 9 черв.1978 р. // Мельник Т. М. Міжнародний досвід гендерних перетворень / Т. М. Мельник. – К.: Логос, 2004. – С. 134–146.
119. Закон Німеччини „Про встановлення рівності жінок і чоловіків” від
30 лист. 2001 р. // Мельник Т. М. Міжнародний досвід гендерних перетворень /
Т. М. Мельник. – К.: Логос, 2004. – С. 159–169.
120. Закон Республіки Ісландія ”Про надання рівного статусу і рівних прав жінкам та чоловікам” від 8 верес. 2000 р. // Мельник Т. М. Міжнародний досвід гендерних перетворень / Т. М. Мельник. – К.: Логос, 2004. – С.147–153.
121. Закон Республіки Литва „Про рівні можливості” від 1 груд. 1998 р. // Мельник Т. М. Міжнародний досвід гендерних перетворень / Т. М. Мельник. – К.: Логос, 2004. – С.153–158.
122. Закон Словенії „Про рівні можливості для жінок та чоловіків” від
21 черв. 2002 р. // Мельник Т. М. Міжнародний досвід гендерних перетворень /
Т. М. Мельник. – К.: Логос, 2004. – С. 186–193.
123. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів Укра-їни у зв’язку з прийняттям Закону України „Про внесення змін і доповнень до Ко-дексу про шлюб та сім’ю України” від 24 берез. 1998 р. // Відомості Верховної Ра-ди України. – 1998. – № 35. – Ст. 241.
124. Закон України „Про внесення змін до Кодексу про адміністративні пра-вопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису” від 15 трав. 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 30. – Ст. 244.
125. Закон України „Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за торгівлю людьми та втягнення у заняття проституцією” від 12 січ. 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. –
№ 17. – Ст. 147–148.
126. Закон України „Про внесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів України” від 22 груд. 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 10. – Ст. 87.
127. Закон України „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” від 8 верес. 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 52. – Ст. 561.
128. Закон України „Про попередження насильства в сім’ї” від 15 лист.
2001 р. // Голос України. – 2001. – 20 груд.
129. Закон України „Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (перег-лянутої)” від 14 верес. 2006 р. // Відомості Верховної Ради України – 2006. – № 43. – Ст. 418.
130. Закон Швеції „Про рівність” від 1 лип. 1998 р. // Мельник Т. М. Міжна-родний досвід гендерних перетворень / Т. М. Мельник. – К.: Логос, 2004. – С.139–147.
131. Законодавство деяких іноземних держав щодо боротьби з торгівлею людьми (витяги) // Наден О. В. Торгівля жінками як кримінально-правова та со-ціальна проблема сучасності: монографія / О.В. Наден. – К.: Атіка, 2004. – С. 252–270.
132. Законопроект „Про державні гарантії рівних прав і можливостей чолові-ків та жінок”, поданий до Верховної Ради України у жовт. 1999 р. в порядку за-конодавчої ініціативи народним депутатом України П. П. Ковалко // Мельник
Т. М. Міжнародний досвід гендерних перетворень / Т. М. Мельник. – К.: Логос, 2004. – С. 266–281.
133. Законопроект „Про забезпечення рівності прав жінок та чоловіків”, по-даний до Верховної Ради України у верес. 2002 р. в порядку законодавчої ініці-ативи народним депутатом Р. Зваричем // Мельник Т. М. Міжнародний досвід гендерних перетворень / Т. М. Мельник. – К.: Логос, 2004. – С. 289–297.
134. Законопроект „Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чо-ловіків”, внесений до Верховної Ради України у берез. 2003 р. в порядку законо-давчої ініціативи народними депутатами України О. М. Волковим і О. М. Білово-лом // Мельник Т. М. Міжнародний досвід гендерних перетворень / Т. М. Мельник. – К.: Логос, 2004. – С. 297–304.
135. Законопроект „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, поданий до Верховної Ради України у груд. 2003 р. в порядку зако-нодавчої ініціативи народними депутатами України К.О. Фоменко, О. В. Білозір, Л. П. Супрун та ін. // Мельник Т. М. Міжнародний досвід гендерних перетворень / Т. М. Мельник. – К.: Логос, 2004. – С. 305–320.
136. Законопроект „Про національну стратегію поліпшення становища жінок в Україні”, внесений до Верховної Ради України у жовт. 1999 р. в порядку зако-нодавчої ініціативи народним депутатом України В. В. Костицьким // Мельник
Т. М. Міжнародний досвід гендерних перетворень / Т. М. Мельник. – К.: Логос, 2004. – С. 281–288.
137. Законы Ману / пер. с санкр. С. Д. Эльманович – СПб.: Типо-Литография Н. И. Евстифеева, 1913. – 285 с.
138. Иванов В.М. Право человека на жизнь / В. М. Иванов, Э. И. Гриншпун, Г. В. Татар. – Кишинев: ULIM, 1999. – 395 с.
139. Игус Ф. О красоте / Ф. Игус // Зеркало недели. – 1999. – 31 дек.
140. Ильяшенко А. Н. Насилие в семье: исторический аспект / А. Н. Илья-шенко // История государства и права. – 2003. – № 2. – С. 40–44.
141. Иригуайан Мари-Франс. Моральные домогательства: Скрытое насилие в повседневности / Мари-Франс Иригуайан; [пер. с фр. под ред. М. Тюлькина] – Екатеринбург: У-Фактория, 2005. – 272 с.
142. Іващенко В. О. Кримінологічні та кримінально-правові аспекти боротьби з торгівлею жінками та дітьми: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 „ Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / В.О. Іващенко – К., 2000. – 19 с.
143. Ігнатов О. Кримінальне насильство: окремі питання / О. Ігнатов // Пра-во України. – 2006. – № 3. – С. 67–71.
144. Ільченко О. І. Соціально-психологічні проблеми жіночих прав як систе-ма загальнолюдських цінностей в Українській державі / О.І. Ільченко, В. В. Пато-ка, О. М. Струменська, Е. Ю. Яніш // Жінка в Україні: Міжвід. наук. зб. / За ред. А. І. Комарової та ін. – К.: Друкарський відділ Наук.-дослід. інституту „Проблеми людини”, 2001. – Т. 23. – С. 359–364.
145. Ілляш І. Потенціал жінок недооцінено / І. Ілляш // Голос України. – 1998. – 3 верес.
146. Кабрчелова М. Женщины двух миров / М. Кабрчелова, З. Зон // Пробле-мы мира и социализма. – 1977. – № 3. – С.92–93.
148. Канторович Я. Законы о женщинах / Я. Канторович. – СПб.: Тип. М. Ста-сюлевича, 1899. – 272 с.
149. Карамзин Н. М. История государства Российского: в 12 т. / Н. М. Карам-зин [под ред. А. Н. Сахарова]. – М.: Наука, 1989. – Т. 1. – 640 с.
150. Карпачова Н. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Укра-їні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав лю-дини / Н. Карпачова. – К.: Книжкова друкарня наукової книги, 2000. – 377 с.
151. Катан О. Женщина может все, что мужчина должен. Гендерная политика в Украине: проблемы и перспективы / О. Катан // Держава. – 2008. – 27 июня–
3 июля.
152. Кесіора Н. К. Гендер як глобальна проблема / Н. К. Кесіора // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. – О.: Астропринт, 2000. – Вип. 8. – С. 402–407.
153. Кеттлер И. Что такое женская эмансипация? / И. Кеттлер; [ Пер.с нем.
И. Науменко ]– О.: Тип. Исаковича,1894. – 32 с.
154. Кір’янова О. В. Образ жінки у сучасній українській рекламі / О. В. Кір’я-нова // Гендерна політика міст: історія і сучасність: Матеріали ІІ між-нар. наук.-практ. конф., 23–24 трав. 2007 р., Харків / М-во освіти і науки України, Упр. у справах сім’ї та молоді Харк. облдержадм., Харк. обл. орг-ція ім. О. Теліги, Харк. нац. академ. міськ. госп-ва – Х.: Озонтм-Інвест, 2007. – Вип. 3. – С. 63–67.
155. Ключевский В. О. Сочинения: В 9 т. / В.О. Ключевский [под ред. В.Л. Янина] – М.: Мысль, 1987. – Т.1. – Ч. І. – 430 с.
156. Книга Еклезіястова (або Проповідника) / пер. з рос. І. Огієнка // Біблія, або книги святого письма Старого й Нового Заповіту. – Мінськ: Принткорп, 2004. – С. 742–754.
157. Книга пророка Даниила // Библия, или книги священного писания Вет-хого и Нового Завета. – Черновцы: Облтипография, 2001. – С. 844–864.
158. Книга пророка Осії / пер. з рос. І. Огієнка // Біблія, або книги святого письма Старого й Нового Заповіту. – Мінськ: Принткорп, 2004. – С. 1002–1012.
159. Ковалко М. Законодавче забезпечення гендерної рівності в Україні / М. Ковалко // Рівність жінок і чоловіків в Україні. Правові аспекти: Матеріали між-нар. наук.- практ. конф. , (Київ, 20–21 лист. 2000 р.) / Упр. гуманіт. розвитку Секретаріату Каб. Мін. України, проект ПРООН „Сприяння гендерній рівності”, Ініціативна гендерна група у Верховній Раді України, Всеукр. громадська органі-зація „Ліга жінок – виборців України „50/50” – К.: Логос, 2001. – С. 51–56.
160. Кодекс Україні про адміністративні правопорушення; Кодекс адмініс-тративного судочинства України: за станом на 3 верес. 2007 р. / М-во юстиції Ук-раїни. – Офіц. вид. – К.: Вид. Дім „Ін Юре”, 2007. – 472 с.
161. Кодекс законів про працю України: за станом на 1 лют. 2006 р. – Офіц. вид. – К.: Вид. Дім „Ін Юре”, 2006. – 160 с.
162. Козак В. А. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / В.А. Козак. – Харків, 2003. – 19 с.
163. Кокіна В. Він і вона: любов з насильством / В. Кокіна // Урядовий кур’єр. – 1998. – 6 жовт.
164. Кокіна В. Дорога додому / В. Кокіна // Урядовий кур’єр. – 2000. – 2 лют.
165. Кокіна В. Жінка на чужині – жертва чи злочинець / В. Кокіна // Урядо-вий кур’єр. – 2002. – 9 жовт.
166. Кокіна В. Запобігти торгівлі людьми / В. Кокіна // Урядовий кур’єр. – 2002 . – 22 черв.
167. Кокіна В. Насильство .... у власному домі / В. Кокіна // Урядовий кур’єр. – 2001. – 23 трав.
168. Коментар до Конституції України / За ред. В.Ф. Опришко та ін. – К.: АТ „Книга”, 1996. – 376 с.
169. Комплексний підхід до проблеми рівності жінок і чоловіків: Заключна доповідь про діяльність Групи фахівців із питання про комплексний підхід до проблеми рівності жінок і чоловіків (EG-S-MS). Страсбург, трав. 1998 р. // Гендер-на демократія – стратегія ХХІ століття: від Пекіна до Нью-Йорка. 1995–2000 рр. / Уклад., пер. з англ. Л. Смоляр – О.: Друк, 2000. – С. 42–110.
170. Конвенция о борьбе с торговлей людьми и эксплуатацией проституции третими лицами от 2 дек. 1949 г. // Российская юстиция. – 1995. – № 7. – С. 55–58.
171. Конвенция о защите гражданского населения во время войны от 12 авг. 1949 г. // Международное право в документах / Сост.: Н. Блатова, Г. Мелков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА.М, 1997. – С. 632–654.
172. Конвенция о согласии на вступление в брак, минимальном брачном воз-расте и регистрации браков от 7 нояб. 1962 г. // Международные акты о правах человека: Сб. док. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА.М, 1998. – С. 259–261.
173. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. – К.: Укр. Правнича Фундація; Право, 1995. – 20 с.
174. Конституция Боснии и Герцеговины от 14 дек. 1995 г. // Конституции государств Европы: В 3 т. / Под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – Т.1. – С. 423–445.
175. Конституция Республики Исландия от 17 июня 1944 г. // Конституции государств Европы: В 3 т. / Под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – Т. 2. – С. 1–33.
176. Конституция Литовской Республики от 25 окт. 1992 г. // Конституции государств Европы: В 3 т. / Под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – Т. 2. – С. 317–365.
177. Конституция Королевства Нидерландов от 17 февр. 1983 г. // Конститу-ции государств Европы: В 3 т. / Под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – Т. 2. – С. 603–645.
178. Конституция Республики Польша от 2 апр. 1997 г. // Конституции го-сударств Европы: В 3 т. / Под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – Т.2. – С. 673-733.
179. Конституция Российской Федерации от 12 дек. 1993 г. // Конституции государств Европы: В 3 т. / Под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – Т. 3. – С. 1–51.
180. Конституция Республики Словения от 23 дек. 1991 г. // Конституции го-сударств Европы: В 3 т. / Под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – Т. 3. – С.159–209.
181. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
182. Конституция Республики Хорватия от 22 дек. 1990 г. // Конституции го-сударств Европы: В 3 т. / Под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – Т. 3. – С. 435–491.
183. Конституция Швеции от 27 февр. 1974 г. // Конституции государств Ев-ропы: В 3 т. / Под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – Т. 3. – С. 581–703.
184. Конституция Японии от 3 нояб. 1946 г. // Конституции зарубежных госу-дарств / Сост. В. В. Маклаков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во БЕК, 2002. – С. 375–396.
185. Коран: Пер. с араб. и коммент. И. Ю. Крачковского. – 2-е изд. – М.: Наука, 1999. – 727 с.
186. Корб И. Г. Дневник поездки в Московское государство / Пер. с лат. – М.: В Университетской типографии, на Страстном бульваре, 1867. –381 с.
187. Кормич Л. І. Генеральна гендерна рівність як державна стратегія / Л. І. Кормич // Правове життя сучасної України: Тези доповідей Всеукр. наук. конф. (Одеса, 18–19 квіт. 2008 р. ) / Одеська нац. юрид. академія. – Одеса: Фенікс, 2008. – С. 112–114.
188. Кормич Л. І. Правовий статус жінки в Україні / Л. І. Кормич, Е. А. Ган-сова // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. – Одеса: Юрид. л-ра, 2004. – Вип. 22. – С. 397–402.
189. Кормич Л. І. Юридична освіта як чинник формування гендерного аспек-ту правосвідомості суспільства / Л.І. Кормич // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. – Одеса: Юрид. л-ра, 2003. – Вип. 16. – С. 31–41.
190. Королев Е. Плоды „истинной демократии” / Е. Королев // Правда При-черноморья. – 2006. – 3 нояб.
191. Костицький В. В. Насилля над жінками / В. В. Костицький // Жінка в Україні: Міжвід. наук. зб. / За ред. А. І. Комарової та ін. – К.: Друкарський відділ Наук.-дослід. інституту „Проблеми людини”, 2001. – Т. 23. – С. 364–369.
192. Котюк І. І. Кримінальне, кримінально-процесуальне, кримінально-вико-навче право України: Гендерна експертиза / І. І. Котюк, О. М. Костенко – К.: Ло-гос, 2004. – 128 с.
193. Крепац А. Опасные стороны полной женской эмансипации / М. Я. Кан-тор; [ пер. с нем. М.Я. Кантор]. – СПб.: Тип. М. Стасюлевича, 1895. – 124 с.
194. Кримінальний кодекс України. Прийнятий 7-ю сесією Верховної Ради України 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26.
– Ст. 131.
195. Кун Н. А. Легенды и мифы Древней Греции / Н. А. Кун. – М.: Гос. учеб-но-пед. изд-во Мин-ва просвещения РСФРР, 1957. – 463 с.
196. Кутова Н. А. Гендер і освіта / Н. А. Кутова // Жінка в Україні: Міжвід. наук. зб. / За ред. А. І. Комарової та ін. – К.: Друкарський відділ Наук.-дослід. інс-титуту „Проблеми людини”, 2001. – Т. 23. – С. 465–489.
197. Лавриненко Н. В. Женщина: самореализация в семье и обществе (ген-дерный аспект) / Н. В. Лавриненко. – К.: ВИПОЛ, 1999. – 172 с.
198. Лавріненко Н. Феномен насильства стосовно жінок у сучасному україн-ському суспільстві / Н. Лавріненко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998. –№ 4–5. – С. 130–145.
199. Лаврінчук І. П. Трудове законодавство України: Гендерна експертиза /
І. П. Лаврінчук. – К.: Логос, 2001. – 70 с.
200. Лазар І. Г. Гендерна політика: поняття, визначення, управлінські підхо-ди: Словник-довідник / І. Г. Лазар – Л.: Ліга-Преса, 2005. – 142 с.
201. Левченко К. Б. Гендерна політика в Україні: визначення, формування, управління: моногр. / К. Б. Левченко. – Х., Вид-во НУВС, 2003. – 384 с.
202. Левченко К. Б. Насильство стосовно жінок: законодавчі та адміністратив-но-організаційні заходи протидії (1995–2002 роки) / К. Б. Левченко // Право і без-пека. – 2002. – № 2. – С.90–94.
203. Левченко К. Закон „О предупреждении насилия в семье” требует немед-ленного усовершенствования / К. Левченко // Голос Украины. – 2007. – 11 апр.
204. Левченко К. Б. Права жінок: зміст, стан та перспективи розвитку: моногр. / К.Б. Левченко. – Х.: Вид-во НУВС, 2001. – 348 с.
205. Левченко К. Б. Управління процесами формування гендерної політики в Україні (організаційно-правові аспекти): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук: 12.00.07 „Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / К. Б. Левченко – Х., 2003. – 32 с.
206. Левченко. К. Б. Шляхи впровадження курсів з жіночої та гендерної проб-лематики в учбових закладах України / К. Б. Левченко // Жінка в Україні: Міжвід. наук. зб. / За ред. А. І. Комарової та ін. – К.: Друкарський відділ Наук.-дослід. інст-ту „Проблеми людини”, 2001. – Т. 23. – С. 500–506.
207. Легуве Э. Женский вопрос / Э. Легуве [пер. с фр. М.А. Окса]. – О.: Тип. Исаковича,1882. – 120 с.
208. Лео А. Современный вопрос о правах женщины / А. Лео // Вестник Ев-ропы. – 1869. – № 5. – С. 318–337.
209. Леонтьєва Л. В. Права жінок та юридичні гарантії їх захисту в Україні (теоретико-правовий аспект): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / Л. В. Леонтьєва. – Х., 2005. – 17 с.
210. Лизогуб Я. Г. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми або ін-шу незаконну угоду щодо передачі людини: порівняльно-правове дослідження: ав-тореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / Я. Г. Лизогуб.– К., 2003. – 18 с.
211. Луканская А. Женщинам указали на дверь / А. Луканская // Голос Украи-ны. – 2008. – 25 апр.
212. Луканская А. Не пойман – не работорговец / А. Луканская // Голос Ук-раины. – 2002. – 22 окт.
213. Луценко Є. М. Гендерна політика в Україні: пошук шляхів реалізації / Є.М. Луценко // Гендерна політика міст: історія і сучасність: матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. конф., 23–24 трав. 2007 р., Харків / М-во освіти і науки України, Упр. у справах сім’ї та молоді Харк. облдержадм., Харк. обл. орг-ція ім. О. Теліги, Харк. нац. академ. міськ. госп-ва – Х.: Озонтм-Інвест, 2007. – Вип. 2. – С. 97–101.
214. Луць Л. А. Деякі аспекти впровадження загальнолюдських принципів права в юридичну практику України / Л. А.Луць, Т. І.Фулей // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. – 2002. – Вип. 18. – С.40–46.
215. Матузов Н. И. Теория государства и права / Н. И. Матузов, А. В. Малько – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрист, 2006. – 541 с.
216. Мельник Т. М. Доповідь: Гендерна екпертиза українського законодавст-ва: важливість і необхідність проведення / Т. М. Мельник // Рівність жінок і чоло-віків в Україні. Правові аспекти: матеріали міжнар. наук.- практ. конф., (Київ, 20–21 лист. 2000 р.) / Упр. гуманіт. розвитку Секретаріату Каб. Мін. України, проект ПРООН „Сприяння гендерній рівності”, Ініціативна гендерна група у Верховній Раді України, Всеукр. громадська організація „Ліга жінок – виборців України „50/50”. – К.: Логос, 2001.– С. 16–51.
217. Мельник Т. М. Міжнародний досвід гендерних перетворень /Т. М. Мель-ник. – К.: Логос, 2004. – 320 с.
218. Мид М. Мужское и женское: исследование полового вопроса в меняю-щемся мире / М. Мид. – М.: Рос. полит. энциклопедия, 2004. – 416 с.
219. Милль Дж. Подчиненность женщины: / Дж. Миль: [пер. с англ. М. Ляли-на] – СПб.: Типо-Литография Н. И. Евстифеева, 1896. – 121 с.
220. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. – К.: Укр. Прав-нича Фундація; Право, 1995. – 40 с.
221. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права. – К.: Укр. Правнича Фундація; Право, 1995. – 16 с.
222. Мурашин Г.О. Традиції та звичаї в правотворчості / Г. О. Мурашин // Право та культура: теорія і практика: матеріали міжнар. наук.-практ. конференції, м. Київ, 15–16 трав. 1997 р. – К.: МП „Леся”, 1997. – С. 48-51.
223. Мяшкаускас А. Устои политики равных возможностей полов в Законе о равных возможностях женщин и мужчин / А. Мяшкаускас // Рівність жінок і чоло-віків в Україні. Правові аспекти: матеріали міжнар. наук.- практ. конф., (Київ, 20–21 лист. 2000 р.) / Упр. гуманіт. розвитку Секретаріату Каб. Мін. України, проект ПРООН „Сприяння гендерній рівності”, Ініціативна гендерна група у Верховній Раді України, Всеукр. громадська організація „Ліга жінок – виборців України „50/50”. – К.: Логос, 2001.– С. 113–122.
224. Наден О. В. Торгівля жінками як кримінально-правова та соціальна проб-лема сучасності: монографія / О. В. Наден. – К.: Атіка, 2004. – 288 с.
225. Насилие, агрессия, жестокость / Отв. ред. А. Р. Ратинов. – М.: Наука, 1990. – 184 с.
226. Насилие и его влияние на здоровье. Доклад о ситуации в мире: Пер. с англ. / Под ред. Этьенна Г. Круга и др.– М.: Весь Мир, 2003. – 376 с.
227. Наші людські права: Посібник з жіночих прав / Дж. Мертус, М. Дат,
Н. Флауерс. – Ужг.: Карпати, 1996. – С. 164–168.
228. Наумов О. Робота у них така, робота у них проста ...: (Проблеми бороть-би з проституцією в Україні / О. Наумов // Іменем закону. – 1995. – 6 жовт. – № 40. – С. 4–8.
229. Николаев А. Проклятие или счастливая профессия?: (Проституция) /
А. Николаев // Труд. – 1996. – 29 нояб.
230. Оборотов Ю. Н. Традиции и обновление в правовой сфере: Вопросы тео-рии (от познания до понимания права): моногр. / Ю. Н. Оборотов . – О.: Юрид. л-ра, 2002. – 280 с.
231. Общество в гендерной перспективе: Сб. статей / Сост. Е. Г. Луковицкая. – Новгород Великий: Ксилон, 2002. – 375 с.
232. Одесский вестник. – 2007. – 8 марта.
233. Одесский вестник. – 2007. – 5 апр.
234. Одесский вестник. – 2007. – 26 апр.
235. Одесский вестник. – 2007. – 12 мая.
236. Олійник А. С. Конституційне законодавство України: Гендерна експер-тиза / А.С. Олійник. – К.: Логос, 2001. – 78 с.
237. Оніщенко Н. Гендерні правовідносини: поняття, сутність, природа та зна-чення / Н. Оніщенко, О. Матвієнко // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 33. – С. 90–96.
238. Оніщенко Н. Європейський правовий вимір гендерно чутливої політики: моногр. / Н. Оніщенко, О. Матвієнко, С. Береза, М. Томашевська. – К.: Юрид. Дум-ка, 2005. – 144 с.
239. Оніщенко Н. Гендерно чутлива політика як спосіб подолання правового нігілізму / Н. Оніщенко, О. Матвієнко, М. Томашевська // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН Ук-раїни, 2005. – Вип. 30. – С. 18–25.
240. Оніщенко Н. Гендерно-правова експертиза як складова правотворчого процесу в Україні / Н. Оніщенко, М. Томашевська // Порівняльно-правові дослід-ження. – 2006. –№ 1. – С. 48–55.
241. Оніщенко Н. Правове регулювання гендерних процесів в Україні: стан та перспективи розвитку / Н. Оніщенко, М. Томашевська // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН Ук-раїни, 2005. – Вип. 28. – С. 3–10.
242. Основной закон Федеративной Республики Германия от 23 мая 1949 г. // Конституции государств Европы: В 3 т. / Под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – Т.1. – С. 565–637.
243. Основной закон Финляндии от 11 июня 1999 г. // Конституции государ-ств Европы: В 3 т. / Под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – Т. 3. – С. 353–401.
244. Основний закон Японії „Про суспільство гендерної рівності” від 15 черв. 1999 р. // Мельник Т. М. Міжнар
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50
Скачать бесплатно 21781.doc 





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.