У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название УМИСНЕ ВБИВСТВО МАТІР’Ю СВОЄЇ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ
Количество страниц 222
ВУЗ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Год сдачи 2007
Содержание ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА УМИСНОГО ВБИВСТВА МАТІР’Ю СВОЄЇ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ 12
1.1. Поняття та суспільна небезпека умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини 12
1.2. Об’єктивні ознаки умисного вбивства матір’ю
своєї новонародженої дитини 22
1.3. Суб’єктивні ознаки злочину, передбаченого статтею 117 КК України 46
Висновки до розділу 1 67
РОЗДІЛ 2. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА УМИСНОГО ВБИВСТВА МАТІР’Ю СВОЄЇ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ 70
2.1. Загальна кримінологічна характеристика дітовбивства 70
2.2. Характеристика осіб, які вчинили умисне вбивство своєї новонародженої дитини 80
2.3. Причини та умови, які сприяють вчиненню злочину даного виду 96
Висновки до розділу 2 111
РОЗДІЛ 3. ЗАПОБІГАННЯ УМИСНИМ ВБИВСТВАМ, ВЧИНЕНИМ МАТІР’Ю ЩОДО СВОЄЇ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ 113
3.1. Загальносоціальні заходи 113
3.2. Спеціально-кримінологічні заходи 131
3.3. Індивідуальна профілактика 148
Висновки до розділу 3 162
ВИСНОВКИ 165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 173
ДОДАТКИ 193

ВСТУП


Актуальність теми дослідження. Умисні посягання на життя у всі часи визнавались одними із найбільш тяжких злочинів. Будь-яке умисне вбивство має винятково високий ступінь суспільної небезпеки. Повідомлення про ці злочини завжди спричинюють особливий суспільний резонанс і насамперед, коли йдеться про вбивство немовляти – безпорадної та беззахисної істоти. Адже дитина, як зазначається у ратифікованій Україною Конвенції про права дитини, внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування.
На жаль, умисне вбивство матір‘ю своєї новонародженої дитини (дітовбивство) вчинювалось і вчинюється в нашому суспільстві. Вивчення даних офіційної статистики свідчить про сталість питомої ваги дітовбивств у структурі умисних вбивств, яка за період 1993 – 2005 рр. в середньому становить 0,6 %. Водночас у загальному масиві злочинів дітовбивства утворюють невеликий відсоток. За останні 13 років в Україні зареєстровано 370 умисних вбивств матір’ю своєї новонародженої дитини [1]. Але дітовбивства є високолатентними злочинами, що свідчить про необхідність наполегливої профілактики, спрямованої на запобігання вчиненню цих злочинів.
Дітовбивство відрізняється від усіх інших видів убивств своєрідністю та особливостями складу злочину. При цьому окремі положення ст. 117 Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. (КК України), яка передбачає відповідальність за умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини, мають суперечливий характер, що, з одного боку, пояснюється специфікою діяння, а, з іншого, – викликає неоднозначність у тлумаченні при кваліфікації злочинного діяння, а отже – й труднощі у правозастосовній діяльності.
Так, проблемними ознаками дітовбивства є ті, що виражені словами: “новонароджена дитина”, “матір”, “під час пологів”, “відразу після пологів”. Чинний КК України та роз’яснення Пленуму Верховного Суду України не містять конкретних і чітких орієнтирів змісту цих ознак.
Неоднозначно вирішуються й деякі інші важливі аспекти кримінально-правової характеристики дітовбивства. Спірними, зокрема, є питання співучасті у цьому злочині, обов’язковості чи необов’язковості особливого психофізичного стану жінки-матері у всіх випадках умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини, оцінки вини, посягання на нежиттєздатну дитину. Водночас ці та інші питання сьогодні в теорії кримінального права досліджено недостатньо.
Проблема боротьби з дітовбивствами, головним напрямом якої є запобігання вчиненню цього виду злочину набуває особливої актуальності в умовах демографічної кризи в Україні. Ефективність її розв’язання значною мірою залежить від того, наскільки повно й глибоко будуть вивчені особливості кримінологічної характеристики цієї категорії злочинів, особи жінок-дітовбивць, специфіка детермінації цих злочинних посягань.
Спеціальні дослідження проблем дітовбивства проводились загалом радянськими вченими. Питання кримінальної відповідальності за вчинення цього злочину розглядались у роботах Л.І. Глухарьової, Л.І. Тіміної, Г. Шаріпової. Питання розслідування та попередження цього виду умисних убивств вивчав А.К. Звірбуль. В Україні єдиним спеціальним кримінологічним дослідженням дітовбивств до цього часу залишається дисертація Т.Д. Цибуленко “Дітовбивства та заходи їх викорінення (за матеріалами слідчої та судової практики Української РСР)” (1975 р.). На сучасному етапі розвитку науки розроблено лише кримінально-правовові аспекти цього злочину (дисертація Л.А. Остапенко “Кримінально-правова характеристика умисних вбивств при пом’якшуючих обставинах (статті 116, 117, 118 КК України)” (2003 р.).
Здебільшого проблема дітовбивства у різні часи розглядалась в межах досліджень більш широкого спрямування, зокрема у працях, присвячених вивченню жіночої злочинності. Це дослідження Ю.М. Антоняна, М.І. Арсеньєвої, М.Н. Гернета, Ч. Ломброзо, В.О. Серебрякової, О.В. Середи, П.М. Тарновської та інших дослідників. Певні аспекти кримінально-правової характеристики дітовбивства було висвітлено у працях провідних вчених дореволюційного та радянського періодів, присвячених аналізу злочинів проти життя: А.А. Жижиленка, В.Д. Набокова, М.С. Таганцева, М.І. Загороднікова, А.А. Піонтковського, М.Д. Шаргородського, Е.Ф. Побігайла.
На сьогодні окремі питання кримінологічної характеристики, запобігання та кримінальної відповідальності за дітовбивство знайшли відображення у працях відомих вітчизняних учених: М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, П.А. Вороб’я, В.О. Глушкова, В.К. Грищука, О.М. Джужи, М.Й. Коржанського, В.М. Куца, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, В.О. Навроцького, В.В. Сташиса, В.П. Тихого, С.С. Яценка та інших вчених. Суттєвий внесок у дослідження даної проблеми здійснили російські вчені: С.В. Бородін, А.М. Красиков, О.Б. Кургузкіна, О.М. Попов, М.О. Трясоумов та інші.
Однак розглядуваний вид злочину ще недостатньо досліджений як у кримінально-правовій, так і в кримінологічній науці. Тому комплексне глибоке спеціальне дослідження означеної проблеми є новим і потрібним кроком у кримінально-правовій та кримінологічній характеристиці дітовбивства, а також розробці системи заходів його запобігання.
З огляду на викладене вибрана для дослідження тема видається актуальною.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження ґрунтується на основних положеннях таких конвенцій: “Європейської конвенції про правовий статус дітей, народжених поза шлюбом” від 15 жовтня 1975 р. ETS № 85; “Конвенції про права дитини” від 20 листопада 1989 р. Дослідження спрямоване на розв’язання окремих завдань, передбачених Національною програмою “Діти України” (затверджена Указом Президента України від 18 січня 1996 р. № 63/96). Дисертація виконана згідно з планами науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2004 – 2005 рр.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є комплексна кримінально-правова та кримінологічна характеристика умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини та формулювання на її основі науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення окремих положень законодавства про кримінальну відповідальність і заходів запобігання дітовбивствам.
Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі завдання:
- з’ясувати суть поняття “умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (дітовбивство)” та ступінь суспільної небезпеки цього виду вбивств;
- дослідити об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини;
- дати загальну кримінологічну характеристику цього виду злочину;
- проаналізувати особливості особи жінки, яка вчинила умисне вбивство своєї новонародженої дитини;
- визначити причини та умови вчинення дітовбивств;
- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальність за умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини;
- запропонувати комплекс заходів щодо запобігання умисним убивствам матір’ю своєї новонародженої дитини.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері кримінально-правової охорони життя новонародженої дитини та система кримінологічної профілактики дітовбивства.
Предмет дослідження становлять: особливості кримінальної відповідальності, кримінологічної характеристики та запобігання умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини.
Методи дослідження. Обрання методів дослідження зумовлено його метою та завданнями, об’єктом і предметом. Для досягнення поставленої мети авторкою застосовувались загальнонаукові та спеціальні наукові методи пізнання, зокрема: діалектичний – для визначення причин та умов злочину (підрозділ 2.3); логіко-юридичний – для аналізу кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за дітовбивство (підрозділи 1.2, 1.3); системного аналізу – для комплексного розгляду складових предмета дослідження як елементів єдиного цілого (підрозділи 1.2, 1.3, 3.1, 3.2, 3.3); соціологічний, який дозволив вивести коефіцієнти цього виду злочину, динаміку тощо (підрозділи 2.1, 2.2); історичний – для виявлення характерних тенденцій розвитку вітчизняного (з часів Київської Русі й донині) і зарубіжного законодавства про кримінальну відповідальність за дітовбивство (підрозділ 1.1); порівняльний – для дослідження кримінально-правових норм про відповідальність за умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини у сучасному вітчизняному та зарубіжному законодавстві з метою можливого використання зарубіжного досвіду (підрозділи 1.2, 1.3). Ці та інші наукові методи використовувались у взаємозв’язку, що сприяло проведенню всебічного аналізу, обґрунтуванню теоретичних висновків та практичних рекомендацій.
Теоретичне підґрунтя дослідження становлять наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених у галузі кримінального права, кримінології, медицини, юридичної та медичної психології, судової психіатрії, соціології, педагогіки.
Емпіричну базу дисертаційної роботи становлять:
- результати анкетування 150 працівників прокуратури і суддів з питань ефективності застосування кримінально-правової норми про відповідальність за умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (дод. А);
- дані, одержані при вивченні 98 кримінальних справ, порушених за ст. 96 КК України 1960 р., ст. 117 КК України, розслідуваних органами досудового слідства та розглянутих судами першої інстанції у Волинській, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Одеській, Тернопільській областях (дод. Б);
- результати анкетування 47 жінок, засуджених за дітовбивство (дод. В);
- відповідна статистична інформація зі звітів МВС, Державного комітету статистики України за період 1993 – 2005 рр.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших в Україні комплексних наукових досліджень кримінально-правових та кримінологічних проблем, що постають у зв’язку із застосуванням норми про відповідальність за умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини.
Унаслідок проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення, висновки та пропозиції, що містять елементи наукової новизни, зокрема:
1. Розвивається положення щодо визначення початку кримінально-правової охорони життя людини (в тому числі й при народженні дитини в результаті кесаревого розтину), яким вважається поява будь-якої частини тіла дитини з утроби матері під час другого періоду пологів – зганяння плода.
2. Вноситься пропозиція щодо визначення меж періоду новонародженості в розумінні ст. 117 КК України, який починається з моменту початку кримінально-правової охорони життя людини та закінчується з моментом завершення особливого психофізичного стану жінки-породіллі. У зв’язку з цим пропонується внесення змін до відповідної постанови Пленуму Верховного Суду України щодо ознаки “новонароджена дитина”.
3. Обґрунтовано авторське розуміння часових періодів “під час пологів” (проміжок часу, який триває з моменту появи будь-якої частини тіла дитини з утроби матері до завершення пологового процесу) та “відразу після пологів” (проміжок часу, що настає після пологів, момент закінчення якого слід визначати у кожному конкретному випадку).
4. Вперше проведено теоретичне обґрунтування щодо наявності особливого психофізичного стану у всіх випадках вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів, тобто має місце так звана неспростовна юридична презумпція – коли стан суб’єкта злочину безпосередньо пов’язується із певним проміжком часу.
5. Вперше встановлено, що розуміння поняття “матір” в аспекті розглядуваної статті відрізняється від його визначення у сімейному законодавстві України. У зв’язку з цим пропонується уточнити термін “матір” у диспозиції ст. 117 КК України та викласти її у новій редакції.
6. Додатково аргументовано доцільність доповнення ст. 117 КК частиною другою, яка передбачатиме кримінальну відповідальність за вчинення цього злочину повторно.
7. Набуло подальшого розвитку положення про те, що особливості розглядуваного складу злочину, який передбачає ознаки спеціального суб’єкта, усувають можливість кваліфікації дій інших, крім матері, співучасників дітовбивства за ст. 117 КК України. Привілейований склад злочину може застосовуватись тільки до жінки, яка виносила та народила дитину.
8. Визначено особливості кримінологічної характеристики сучасного дітовбивства, специфіка якого полягає у рівні, динаміці, частці цього злочину в структурі жіночої злочинності, умисних убивств, умисних убивств, учинених жінками.
9. На основі аналізу сучасної судової, слідчої практики, результатів анкетування засуджених жінок розроблено кримінологічну характеристику особи жінки-дітовбивці, встановлено основні причини та умови вчинення дітовбивств.
10. Удосконалено систему загальносоціальних заходів, які передбачають подальше функціонування всіх позитивних соціальних інститутів, спрямованих на покращання становища жінки, дітей, сім’ї у соціальному, правовому, економічному аспектах.
11. Запропоновано заходи спеціально-кримінологічного запобігання дітовбивствам, які полягають у взаємодії і підвищенні ефективності спільної роботи правоохоронних органів та органів охорони здоров’я щодо запобігання дітовбивствам. Вносяться рекомендації щодо удосконалення статевої, санітарно-правової освіти, психологічної допомоги вагітним жінкам як основних засобів запобігання дітовбивствам.
12. Сформульовано пропозиції щодо проведення індивідуальної профілактики дітовбивств.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертації – використані:
в законотворчій діяльності (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження № 06 19/15 - 576 від 15 травня 2006 р., виданий Верховною Радою України щодо внесення пропозицій до статті 117 КК України) (дод. Г);
у навчальному процесі Луцького інституту розвитку людини Університету “Україна” при вивченні дисципліни “Кримінальне право” (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Луцького інституту розвитку людини Університету “Україна” від 15 травня 2006 р.) (дод. Г.1);
– можуть бути використані:
при подальшому вдосконаленні законодавства про кримінальну відповідальність;
розробці програм боротьби зі злочинністю;
у практичній діяльності правоохоронних органів та суб’єктів профілактики жіночої злочинності;
у подальших кримінально-правових та кримінологічних наукових дослідженнях даної проблеми;
у навчальному процесі при вивченні в юридичних навчальних закладах таких дисциплін, як “Кримінальне право”, “Кримінологія”.
Апробація результатів дослідження. Висновки цього дослідження були оприлюднені на:
VІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2004” (м. Дніпропетровськ, лютий 2004 р.);
науково-практичній конференції “Проблеми захисту прав людини і громадянина в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні” (м. Київ, квітень 2005 р.);
Всеукраїнській науковій конференції “Другі юридичні читання” (м. Київ, травень 2005 р.);
ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, червень 2006 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у восьми наукових статтях, чотири з яких опубліковано у наукових виданнях, включених до переліку фахових видань ВАК України.


Список литературы ВИСНОВКИ


1. Визнання дітовбивства привілейованим видом убивств є обґрунтованим. Вагітність, як показують медичні дослідження, здійснює вплив на психічний стан будь-якої жінки. Емоційна напруга, яка водночас пов’язана зі складною життєвою ситуацією (позашлюбна вагітність, матеріальні нестатки, недостойна поведінка батька дитини, тощо), досягає “пікового” рівня в момент пологів, в умовах больової домінанти. На фоні таких обставин здатність породіллі адекватно оцінити ситуацію й вирішити її соціально прийнятним шляхом значно послаблена.
2. Початком кримінально-правової охорони життя дитини (у тому числі й при народженні дитини в результаті кесаревого розтину) слід вважати появу будь-якої частини тіла дитини з утроби матері. При кваліфікації дітовбивства за обставин народження дитини з допомогою штучного методу розродження, визначення початкового моменту життя немає принципового значення, що зумовлено специфікою конструкції ст. 117 України – часовим проміжком “під час пологів”.
Така ознака, як життєздатність (здатність новонародженої дитини до подальшого існування поза організмом матері) не завжди має кримінально-правове значення. Нежиттєздатна дитина (недоношені новонароджені, а також новонароджені, які мають аномалії розвитку та деякі хворобливі стани) народжується живою, тому позбавлення її життя слід вважати вбивством.
Доцільним є визначення меж періоду новонародженості (у розумінні ст.117 КК України), який триває з моменту початку кримінально-правової охорони життя дитини й закінчується з моментом завершення особливого психофізичного стану матері (який визначається у кожному конкретному випадку), та внесення у зв’язку з цим змін до відповідної постанови Пленуму Верховного Суду України.
Поняття “під час пологів” слід розуміти як певний проміжок часу, який триває з моменту початку кримінально-правової охорони життя дитини до закінчення пологового процесу. Період “відразу після пологів” настає після завершення послідового (останнього) періоду пологів. Момент закінчення цього проміжку часу вирішується у кожному конкретному випадку, враховуючи всі обставини справи. Орієнтиром визначення цього моменту може слугувати момент початку проведення заходів по догляду за щойно народженим немовлям (перев’язування пуповини, миття, годування немовляти).
Наявність заздалегідь обдуманого умислу підвищує ступінь суспільної небезпеки злочину, але не впливає на кваліфікацію, оскільки даний злочин у будь-якому разі вчинюється в обумовленому пологами стані. Вчинення дітовбивства повторно має місце на практиці й також свідчить про підвищену небезпечність винної особи, але передбачає розрив у часі, протягом якого є можливість обдумати вирішення ситуації, що спонукає зробити висновок про доцільність визнання даної обставини обтяжуючою.
3. Особливий психофізичний стан, що є підставою пом’якшення відповідальності за дітовбивство присутній в усіх випадках вчинення даного злочину, тобто має місце так звана неспростовна юридична презумпція – коли стан суб’єкта злочину безпосередньо пов’язується із певним проміжком часу.
Особливості розглядуваного складу злочину, який передбачає ознаки спеціального суб’єкта, усувають можливість кваліфікації дій інших, крім матері, співучасників дітовбивства за ст. 117 КК України. Привілейований склад злочину може застосовуватись тільки до жінки, яка виносила та народила дитину.
Розуміння поняття “матір” в аспекті розглядуваної статті відрізняється від його визначення в сімейному законодавстві. Сурогатна матір, яка не є матір’ю за законом, але є нею за фактом народження, повинна визнаватися суб’єктом дітовбивства. У зв’язку з цим, слід уточнити термін “матір’ю” в диспозиції статті та викласти її в новій редакції.
Основними мотивами дітовбивств є сором у зв’язку з народженням позашлюбної дитини, труднощі матеріального характеру, небажання обтяжувати себе дітьми, недостойна поведінка батька дитини, зачаття в результаті зґвалтування. Зазначається, що дітовбивства рідко вчинюються за одним мотивом, як правило, спонукання мають комплексний характер.
Підсумовуючи кримінально-правову характеристику умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини, пропонуємо викласти диспозиції ст.117 КК України в такій редакції:
1.Умисне вбивство матір’ю (роділлею, породіллею) своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів, –
карається ...
2. Те саме діяння, вчинене повторно, –
карається ...
4. Дослідження сучасної загальної кримінологічної характеристики дітовбивств (1993–2005 рр.) показує, що:
– рівень дітовбивств в Україні за період 1993 – 2005 рр. не зазнав істотних змін. У середньому за даний період щороку реєструвалось 28 – 29 випадків. Коефіцієнт інтенсивності був найвищим у 1997 р., коли загалом спостерігалося зниження кількості злочинів, учинених жінками;
– питома вага дітовбивств у структурі жіночої злочинності відносно незначна і становить у середньому 0,1%. Частка дітовбивств у структурі умисних убивств значно скоротилася в порівнянні з 50-70-ми роками минулого століття (у 1952 р. – 13,5%, у 1972 р. – 3,8%, у 2005 р. – 0,5%), а останні тринадцять років істотно не змінювалась і становила в середньому 0,6%. Така відносна “стабільність” дітовбивств (питома вага яких у структурі умисних убивств, учинених жінками в середньому становить 6,0 %) спостерігається і на фоні збільшення загального числа вбивств та замахів на вбивство, вчинених жінками, які з 1990 р. збільшилися більш ніж удвічі;
– досить високими є показники дітовбивства в сільській місцевості. Високий рівень цих злочинів за вказаний період спостерігається у Волинській, Житомирській, Полтавській, Тернопільській, Хмельницькій, Херсонській, Черкаській областях;
– динаміка дітовбивств досліджуваного періоду має нестабільний характер, темп зростання та зниження чергуються щорічно, що не дозволяє встановити будь-які закономірності прояву розглядуваних злочинів. Певною мірою це пояснюється високою латентністю дітовбивств, що, у свою чергу, обумовлено високою ймовірністю приховування трупів немовлят, прискореними процесами їх гниття та легковажним ставленням держави та суспільства до проблеми абортів.
5. Кримінологічна характеристика жінок-дітовбивць має такі особливості:
дітовбивства вчинюються, як правило, жінками у віці від 18 до 30 років;
74% дітовбивць завагітніли поза шлюбом;
40,5% жінок-дітовбивць завагітніли внаслідок випадкового зв’язку, що спонукало до небажання мати дитину та приховування вагітності;
30% дітовбивць, які на момент вчинення злочину перебували в шлюбі, пояснили небажання мати дитину несприятливими матеріальними та житловими умовами;
жінки-дітовбивці мають невисокий освітній та культурний рівень, невисокий та середній рівень інтелекту;
дітовбивці молодого віку (16–19 років) погано орієнтуються в питаннях гігієни статевого життя, сутності сексуальних стосунків між статями;
59% дітовбивць виховувались у сім’ях із байдужим ставленням до них як до дітей;
51,6% дітовбивць на момент вчинення злочину не мали визначених занять;
переважна більшість жінок-дітовбивць є вихідцями із сільської місцевості.
6. Соціально-психологічний портрет дітовбивці виглядає таким чином: вік 18 – 30 років, освіта середня, родом із сільської місцевості, раніше не судима, не працює, неодружена, проживає у незадовільних житлових умовах, матеріальне забезпечення нижче прожиткового мінімуму, алкогольною та наркотичною залежністю не страждає, має невисокий рівень інтелекту, зазвичай нехтує елементарними нормами моралі. Відносини з батьками характеризуються відсутністю внутрішнього духовного зв’язку. Емоційне напруження, що пов’язане з настанням небажаної вагітності ще більше поглиблюється після розриву відносин з батьком дитини та пропущення строків для проведення аборту. Відчуває гостру потребу у моральній підтримці близьких людей. Відчуття страху, тривоги, гніву змінюються незабаром відчаєм, апатією, розгубленістю. Психологічний та біологічний зв’язок з майбутньою дитиною заздалегідь відкидається, материнський інстинкт та емоції відсутні. Злочин вчинює без співучасників. У вчиненому розкаюється.
За типологічною належністю дітовбивць слід віднести до осіб криміногенного типу, зокрема до “ситуативних”, які складають більшість, а також послідовно-криміногенного та ситуативно-криміногенного підтипів.
7. Найпоширенішими причинами дітовбивств є збіг важких особистих та сімейних обставин, труднощі матеріального характеру, позашлюбна вагітність, побоювання її розголошення, відмова батька дитини в одруженні, неможливість проведення аборту. До умов, що сприяють вчиненню цих злочинів, належать: несприятлива соціально-економічна ситуація в країні, недоліки в системі охорони здоров’я, сімейного, статевого, правового виховання, низький культурно-освітній рівень населення.
Переважно причиною дітовбивств є низький рівень духовності, жорстокість жінок. Здебільшого перераховані причини та умови діють в сукупності.
8. Автором розглянуто питання створення системи запобігання вбивствам матір’ю своєї новонародженої дитини.
Підвищенню ефективності запобігання даному злочину будуть сприяти такі заходи:
на загальносоціальному рівні:
1) підвищення матеріального добробуту українських родин, зокрема: подальше удосконалення системи виплати допомоги сім’ям з дітьми, а саме підвищення розміру щомісячної допомоги у зв’язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку; житлове забезпечення одиноких матерів, надання їм тимчасового житла у кризових ситуаціях; повне задоволення потреби в дитячих садках і яслах;
2) вирішення проблеми зайнятості жінок: надання пільг в оподаткуванні господарюючим суб’єктам, які створюють нові робочі місця для одиноких матерів; надання інформаційної допомоги з питань зайнятості; стимулювання дрібного бізнесу; розвиток професійного перенавчання;
3) збереження репродуктивного здоров’я: планування сім’ї (запобігання небажаній вагітності), надання безкоштовних спеціальних консультацій; розширення кола осіб, які мають право на безкоштовне переривання вагітності; доступність високоефективних контрацептивів, безкоштовне забезпечення ними малозабезпечених жінок; розвиток акушерської та особливо гінекологічної допомоги на селі;
4) організація підтримки й допомоги жінкам для подолання важкої життєвої ситуації, зокрема розширення мережі та сприяння діяльності спеціалізованих соціальних служб (жіночих кризових центрів, соціально-реабілітаційних центрів для дівчат-підлітків, вагітних жінок);
5) підвищення рівня духовного та морального розвитку особи за допомогою методів сімейного, статевого, правового виховання;
6) заходи щодо інформування та просвіти, зокрема: збільшення соціальної реклами про відповідальне батьківство, планування сім’ї, збереження репродуктивного здоров’я; запровадження на телебаченні та радіо циклу передач, спрямованих на формування високого престижу материнства; статева просвіта.
на спеціально-кримінологічному рівні:
1) зміцнення та налагодження тісного зв’язку дільничного інспектора з населенням; запровадження посад інспекторів із запобігання жіночій злочинності; удосконалення роботи щодо виявлення неблагополучних, багатодітних сімей з низьким рівнем доходів, жінок, які уникають медичного обліку, приховують вагітність, ведуть аморальний спосіб життя;
2) проведення спеціальних психологічних курсів для акушерів, фельдшерів сільських лікарських дільниць з метою набуття ними навичок щодо надання елементарної психологічної допомоги вагітним; переконання в доцільності хірургічної стерилізації психічно хворих жінок;
3) налагодження контролю за проведенням гінекологічних профілактичних оглядів у навчальних закладах;
4) систематична інформаційна та організаційна взаємодія органів внутрішніх справ й органів охорони здоров’я з метою виявлення та постановки на облік жінок, які приховують вагітність;
5) встановлення адміністративної відповідальності за порушення строків постановки на облік вагітною жінкою після 12 тижнів вагітності;
6) запровадження тематичних циклів у навчальних закладах з питань планування сім’ї, репродуктивного здоров’я, безпечного материнства, здорового способу життя;
7) організація курсів з основ педагогіки для батьків;
8) створення та запровадження системи статевого виховання з 11–12-річного віку;
9) зобов’язати органи соціального захисту населення вживати відповідних заходів щодо виявлення малозабезпечених сімей, багатодітних, одиноких матерів і надання їм допомоги в отриманні субсидій, передбаченої законодавством допомоги на дітей, у працевлаштуванні;
10) акцентування уваги засобами масової інформації на невідворотності кримінальної відповідальності за дітовбивство.
на індивідуально-профілактичному рівні:
1) виявлення та облік осіб, в поведінці яких спостерігаються небезпечні тенденції до вчинення злочинів;
2) вивчення їх морально-психологічних, соціально-демографічних ознак для ефективного проведення профілактичної роботи;
3) виявлення джерел негативного впливу на конкретних осіб та вжиття заходів щодо їх усунення;
4) дослідження можливостей створення сприятливих умов у певних сферах життєдіяльності (навчання, працевлаштування, соціально-побутових умов);
5) здійснення виховних заходів щодо конкретних осіб, спостереження та контроль за їх поведінкою;
6) спостереження за поведінкою осіб, засуджених умовно, звільнених з місць позбавлення волі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Довідка Департаменту інформаційних технологій при МВС України за 1993–2005 рр. – Рукопис.
2. Попов А.Н. Убийство матерью новорожденного ребенка (ст.106 УК Российской Федерации). – СПб.: Санкт-Петербургский юрид. ин-т, 2001. – 68 с.
3. Глухарева Л.И. Уголовная ответственность за детоубийство. – М.: ВЮЗИ, 1984. – 57 с.
4. Гернет М.Н. Детоубийство. Социологическое и сравнительно-правовое исследование. – М.: Тип. Импер. Моск. ун-та, 1911. – 205 с.
5. Карамзин Н.М. Предания веков. Сказания, легенды, рассказы из “Истории государства Российского”. – М.: Правда, 1989. – 768 с.
6. Каролина. Уголовно-судебное Уложение Карла V. – Алма-Ата: Наука, 1967. – 152 с.
7. Голубинский Е.Е. История русской церкви: В 2-х т. – М.: Универс. тип., 1901. – Т. 1. – 968 с.
8. Хрестоматия по истории государства и права СССР. Дооктябрьский период: Учеб. пособие для вузов по спец. “Правоведение” /Под ред. Ю.П. Титова, О.И. Чистякова. – М.: Юрид. лит., 1990. – 480 с.
9. Фойницкий И.Я. Курс уголовного права. Часть Особенная. – СПб: Санкт-Петерб. ун-т., 1900. – 268 с.
10. Ромашкин П.С. Основные начала уголовного и военно-уголовного законодательства Петра І / Под ред. А.А. Герцензона. – М.: Военно-юрид. академия, 1947. – 96 с.
11. Історія держави і права України: Навч. посіб. / За ред. А.С.Чайковського. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 384 с.
12. Феербах А. Уголовное право. – СПб., 1811. – Кн.2.
13. Крафт Эбинг. Начала уголовной психологии для врачей и юристов.– СПб., 1874. – 142 с.
14. Уложеніе о наказаніяхъ уголовныхъ и исправительныхъ. – С.-Петербургъ: Государственная типографія, 1908. – 959 с.
15. Пиотковский А.А., Меньшагин В.Д. Курс советского уголовного права. Особенная часть. – М.: Госюриздат, 1955. – Т.1. – 800 с.
16. Резолюции, принятые І Всеукраинским съездом деятелей юстиции // Вестн. сов. юстиции. – 1942. – №2. – С. 56–58.
17. Эстрин А. Я. Уголовное право СССР и РCФСР / Под ред. Д.И. Курского. – М.: Юриздат, 1927. – 72 с.
18. Пионтковский А.А. Советское уголовное право: В 2 т. – М.-Л.: Госиздат, 1928. – Т.1. – 312 с.
19. Герцензон А., Вышинская З. Борьба с убийствами в судебной практике 1937 г. // Социалистическая законность. – 1937. – №12. – С.19–23.
20. Модельный Уголовный кодекс. Приложение к информ. бюлет. Межпарламентской Ассамблеи государств-учасников СНГ. – 1996. – №10.
21. Красиков А.Н. Уголовно-правовая охрана прав и свобод человека в России. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1996. – 120 с.
22. Шарипова Г. Уголовная ответственность за детоубийство по Узбекской ССР: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ин-т государства и права АН СССР. – М., 1987. –16 с.
23. Сарыев Б.С. Ответственность за преступления против жизни и здоровья. – Ашхабад: Илым, 1973. – 247 с.
24. Ахмедов Г.А. Уголовное законодательство. – Ташкент: Ин-т философии и права, 1972. – 207 с.
25. Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1961. – 278 с.
26. Бородин С.В. Ответственность за убийство: квалификация и наказание по российскому праву. – М.: Юрист, 1994. – 216 с.
27. Серебренникова А.В. Преступные деяния против жизни по УК ФРГ // Вестн. Моск. ун-та. Серия 11. Право. – 1997. – №3. – С. 57–63.
28. Уголовный кодекс Японии. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 226 с.
29. Уголовный кодекс Голландии. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 252 с.
30. Уголовный кодекс Дании / Науч. ред. С.С. Беляев; Пер. С.С. Беляева, А.Н. Рычевой. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001 – 230 с.
31. Уголовный кодекс Российской Федерации. – М.: Издательство «Экзамен», 2005. – 192 с.
32. Про судову практику в справах про злочини протии життя і здоров’я людини: Постанова Пленуму Верховного суду України від 1 квітня 1994 р. № 1 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1995. – № 1. – С. 93–96.
33. Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров’я особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. №2 // Вісн. Верховного Суду України. – 2003. – №1 (35). – С. 37–42.
34. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Особлива частина / За заг. ред. М.О. Потебенька, В.Г. Гончаренка. – К.: Форум, 2001. – 942 с.
35. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Атіка, 2004. – 1056 с.
36. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посіб. – 2-ге вид. ¬– К.: Атіка, 2002. – 640 с.
37. Кримінальне право України. Загальна частина /За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002. – 416 с.
38. Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції. – Львів: Львів. держ. ун-т, 1997. – 48 с.
39. Смирнова Н.Н. Уголовное право (Общая часть): Конспект лекций. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. – 63 с.
40. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Беньківський та ін.; За ред. П.С. Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
41. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 272 с.
42. Наумов А.В. Учебник уголовного права. Общая часть / Под ред. В.Н. Кудрявцева. – М.: Спарк, 1996. – 412 с.
43. Коржанський М.Й. Об’єкт і предмет злочину: Лекція. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 1997. – 111 с.
44. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: Курс лекцій. – К.: Знання, 2000. – 771 с.
45. Уголовное право. Особенная часть в вопросах и ответах / Под ред. А.И. Рарога. – М.: Юристь, 2004. – 288 с.
46. Фесенко Є.В. Кримінально-правовий захист здоров’я населення: Коментар законодавства та судової практики. – К.: Істина, 2001. – 192 с.
47. Грищук В.К. Вбивство через необережність за Кримінальним кодексом України 2001 року // Вісн. Львів. ун-ту. Серія юридична. – 2003. – Вип. 38. – С. 405–417.
48. Бородин С.В. Новое уголовное право. Особенная часть. – М.: Спарк, 1996. – 411 с.
49. Бородин С.В. Преступления против жизни. – М.: Юристь, 1999. – 356 с.
50. Бодемер Ч. Современная эмбриология. – М.: Мир, 1971. – 414 с.
51. Інструкція про визначення критеріїв живонародженості, мертвонародженості та перинатального періоду, затверджена наказом МОЗ України від 19 лютого 1996 р. № 3 // Законодавство України. – 2005 р. : Правова бібліотека “Інфодиск”.
52. Таганцев Н.С. О преступлениях против жизни по русскому уголовному праву. – СПб.: тип. И. Мордоховского, 1873. – Т.2. – 324 с.
53. Запорожан В.М. Акушерство і гінекологія: Підручник. – К.: Здоров’я, 2000. – Кн. 1: Акушерство. – 432 с.
54. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: Консум, 1995. – 104 с.
55. Загородников Н.И. Понятие объекта преступления в советском уголовном праве // Тр. ВЮА. – М., 1951. – Вып. ХІІ.
56. Цибуленко Т.Д. Детоубийства и меры по их искоренению: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Объединенный совет ин-та философии и ин -та гос-ва и права – К., 1975. – 24 с.
57. Красиков А.Н. Ответственность за убийство по российскому уголовному праву. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1999. – 135 с.
58. Трясоумов М.А. Уголовно-правовые и криминологические проблемы борьбы с убийствами матерью новорожденного ребенка (ст.106 УК РФ): Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Уральская гос. юрид. акад. – Екатеринбург, 2000. – 22 с.
59. Уголовный кодекс Индии / Под ред. Б.С. Никифорова. – М.: Изд-во иностр. лит., 1958. – 239 с.
60. Побегайло Э.Ф. Умышленные убийства и борьба с ними. Уголовно-правовое и криминологическое исследование. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1965. – 205 с.
61. Тимина Л.И. Ответственность за детоубийство по советскому уголовному праву: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 – М., 1980. – 20 с.
62. Кримінальна справа №1-82/01. – Архів Рогатинського місцевого суду Івано-Франківської області за 2001 р.
63. Степанківська Г.К., Михайленко О.Т. Акушерство. – К.: Здоров’я, 2000. – 744 c.
64. Глушков В.А. Ответственность за преступления в области здравохранения. – К.: Вища школа, 1987. – 200 с.
65. Клінічне обстеження плода і дитини: Навч. посіб. для студ. вищ. мед. закладів освіти / За ред. І.Л. Бабія. – Одеса: Одеський мед. ун-т, 1999. – 361 с.
66. Світліковська Г. Дитина на долоні // Волинь. – 2005. – 28 квіт. – С. 8.
67. Як справи в “дюймовочки” – Настуні? // Волинь. – 2005. – 21 черв. – С. 3.
68. Попов В.Л., Гурочкин Ю.Д. Судебная медицина: Учебник. – М.: Спарк, 1999. – 495 с.
69. Про недоліки надання медичної допомоги новонародженій дитині О. в пологовому відділенні Бершадської УРЛ Вінницької області: Наказ МОЗ України від 6 березня 2003 р. № 103 // Законодавство України. – 2003 // Правова бібліотека “Інфодиск”.
70. Акушерство и гинекология: Учеб. пособие для студ. мед. вузов / Под ред. Г.М. Савельевой. – М.: ГЕОТАР Медицина, 1998. – 719 с.
71. Медицина дитини: В 4-х т. / За ред. П.С. Мощича. – К.: Здоров’я, 1994. – Т.1. –702 с.
72. Тимченко Г.П. К понятию новорожденности в судебной медицине // Актуальные вопросы судебно-медицинской экспертизы детей / Под. ред. Г.П. Тимченко. – Ленинград, 1989. – С. 18 – 22.
73. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под ред. Ю.И. Скуратова, В.М. Лебедева. – М.: Юрайт – М, 1997. – 630 с.
74. Тасаков С.В. Ответственность за убийство при смягчающих обстоятельствах по уголовному праву России: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Чуваш. гос. ун-т. – Чебоксары, 2000. – 20 с.
75. Кургузкина Е.Б. Предупреждение убийства матерью новорожденного ребенка (криминологические и уголовно-правовые аспекты): Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Всерос. науч.-исслед. ин-т МВД РФ. – М., 1999. – 25 с.
76. Шарапов Р.К. К вопросу о начале уголовно-правовой охраны жизни человека // Уголовное право. – 1999. – № 4. – С. 31–33.
77. Кримінальна справа № 46-011-02. – Архів місцевого суду Ратнівського району Волинської області за 2002 р.
78. Малинин В.Б. Причинная связь в уголовном праве. – СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского ун-та, 2000.
79. Трясоумов Н.А. Уголовно-правовые и криминологические проблемы борьбы с убийствами матерью новорожденного ребенка (ст.106 УК РФ): Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – Екатеринбург, 2002. – 193 с.
80. Наглядове провадження по кримінальній справі № 157865. – Архів прокуратури Коломийського району Івано-Франківської області за 1997 р.
81. Наглядове провадження по кримінальній справі № 1671496. – Архів прокуратури Тернопільської області за 2003 р.
82. Кримінальна справа № 34-015-94. – Архів Ківерцівського районного суду Волинської області за 1994 р.
83. Сердюков М.Г. Судебная гинекология и судебное акушерство. – М.: Медгиз, 1957. – 397 с.
84. Кримінальна справа № 31-080-03. – Архів місцевого суду м. Луцька за 2003 р.
85. Погодин О., Тайбаков А. Убийство матерью новорожденного ребенка // Законность. – 1997. – №5. – С. 16–17.
86. Карасова А.Л. Убийство матерью новорожденного ребенка (теоретико-прикладные апекты ответственности по ст. 106 УК РФ): Автореф. дис. .. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Рост. гос. ун-т. – Ростов, 2003. – 26 с.
87. Лукичев О.В. Уголовно-правовая и криминологическая характеристика детоубийства: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Санкт-Петерб. акад. МВД России. – СПб., 1997. – 17 с.
88. Сафуанов Ф. Экспертиза психического состояния матери, обвиняемой в убийстве новорожденного ребенка // Рос. юстиция. – 1998. – №3. – С. 29 – 30.
89. Коментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под ред. Ю.И. Скуратова, В.М. Лебедева. – М.: Юрайт–М, 1999. – 630 с.
90. Кондрашова Т.В. Проблемы уголовной ответственности за преступления против жизни, здоровья, половой свободы и половой неприкосновенности. – Екатеринбург, 2000. – 248 с.
91. Бычков И.Я. Детоубийство в современных условиях. – М.: Гос. мед. изд-во, 1929. – 63 с.
92. Тарасюк Т. Народилося 13 тисяч немовлят // Вісник (український тижневик). – 2004. – 16 груд. – С. 5.
93. Наглядове провадження по кримінальній справі № 9201003. – Архів прокуратури Міжгірського району Закарпатської області за 2003 р.
94. Наглядове провадження по кримінальній справі № 160317. – Архів прокуратури Лановецького району Тернопільської області за 2000 р.
95. Шестакова А. Убийство матерью новорожденного ребенка // Проблемы преступности. – 1928. – Вып. 3. – С. 154–163.
96. Кримінальне право України. Особлива частина / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ–Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002. – 496 с.
97. Приходько Т.М. Проблема обмеженої осудності в кримінальному праві: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – К., 2001. – 216 с.
98. Рябчинська О.П. Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини: аналіз складу злочину // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи (Матеріали наук.-практ. конф 22–23 квітня 2004 р.). – Х., 2004. – С. 81–83.
99. Ломако В.А. Осудність та неосудність за кримінальним правом України: Конспект лекції. – Х.: Укр. юрид. акад., 1993. – 24 с.
100. Приходько Т.Н. Проблемы уменьшенной вменяемости в уголовном праве. – Одесса: Маяк, 1996.
101. Остапенко Л.А. Кримінально-правова характеристика умисних вбивств при пом’якшуючих обставинах (статті 116, 117, 118 КК України): Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 – К., 2003. – 214 с.
102. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004.
103. Абрамченко В.В. Психосоматическое акушерство. – СПб.: Сотис, 2001. – 311 с.
104. Чернов А. Болезнь или преступление // Медицинская газета. – 1989. – 4 янв.
105. Астахов В.М. Психоемоційна напруженість як фактор впливу на закінчення пологів // Педіатрія, акушерство і гінекологія. – 1995. – №2. – С. 40–41.
106. Гаврилов В.И. К вопросу о так называемых послеродовых психозах. //Актуальные проблемы клиники лечения и социальной реабилитации психически больных: Тез. конф. (15 января 1983 г.). – М., 1983. – C. 114 – 116.
107. Конкс С.В. Реакция на родовой стресс симпатико-адреналовой и гипоталамо-надпочечниковой систем молодых первородящих //Акушерство и гинекология. – 1996. – №3. – С. 41–42.
108. Молохов А.Н. Очерки гинекологической психиатрии. – Кишинев: Картя молдовеняскэ, 1962. – 137 с.
109. Фигурнов К.М. Обезболивание родов: Стенограмма публичной лекции – Л.: Всесоюз. общество по распространению полит. и науч. знаний, 1953. – 30 с.
110. Манчев Н. Преступления против личности. – София: Бьлг. АН. Ин-т за правни науки, 1963. – 271 с.
111. Банщиков В.М. и др. Медицинская психология: Учеб. пособие для мед. ин-в – М.: Медицина, 1967. – 239 с.
112. Бородин С.В. Квалификация убийства по действующему законодательству. – М., 1996. – 252 с.
113. Кругликов Л., Каплин М. Посягательства на личность и уголовная ответственность // Уголовное право. – 2000. – №3.
114. Курс уголовного права. Общая часть / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М.Тяжковой. – М.: Изд-во ЗЕРЦАЛО, 1999. – 592 с.
115. Магарин Н.С., Бараненко Д.В. Субьект преступления по новому уголовному законодательству Украины. – Одесса: Астропринт, 2001. – 101 с.
116. Сташис В.В., Бажанов М.І. Особа під охороною кримінального закону. – Х.: Право, 1996. – 224 с.
117. Кирилов В.В. Проблемы толкования субъективных признаков состава убийства матерью новорожденного ребенка (ст.106 УК РФ) // Проблемы развития российского законодательства: Сб. ст. – Пермь, 2002. – С. 221–233.
118. Короленко М.П. Кваліфікація і класифікація умисних вбивств при обтяжуючих обставинах: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Одеський нац. ун-т ім. І.І. Мечнікова. – К., 2002. – 20 с.
119. Кургузкина Е.Б. Предупреждение убийства матерью новорожденного ребенка (криминологические и уголовно-правовые аспекты): Дис. …канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 1999. – 224 с.
120. Ломако В.А., Борисов В.І., Касинюк В.І., Кривоченко Л.М. Суб’єктивна сторона злочину: Метод. посіб. для студентів. – Х.: Укр. держ. юрид. акад., 1993. – 36 с.
121. Наглядове провадження № 9403798. – Архів прокуратури Рахівського району Закарпатської області за 1998 р.
122. Кримінальна справа № 37-023-97. – Архів Камінь-Каширського райсуду Волинської області за 1998 р.
123. Кримінальне право України. Загальна частина / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 352 с.
124. Лунеев В.В. Субъективное вменение. – М.: Спарк, 2000. – 70 с.
125. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Навч. посіб. – К.: Центр навч. літ-ри, 2004. – 362 с.
126. Наглядове провадження № 99468. – Архів прокуратури Городенківського району Івано-Франківської області за 1993 р.
127. Сугачев Л.Н. Ответственность за преступления против жизни и здоровья по советскому уголовному праву. – Х.: Харьк. юрид. ин-т, 1965. – 36 с.
128. Антонян Ю.М. Психология убийства. – М.: Юристь, 1997. – 304 с.
129. Ткаченко В.И. Квалификация преступлений против жизни и здоровья по советскому уголовному праву. – М.: ВЮЗИ, 1977. – 100 с.
130. Кримінальна справа № 48–015–97. – Архів Старовижівського райсуду Волинської області за 1997 р.
131. Наумов А.В. Мотивы убийств: Учеб. пособие / Под ред. Н.А. Огурцова. – Волгоград: Высшая следственная школа МВД СССР, 1969. – 135 с.
132. Кримінальна справа № 153187. – Архів Бучацького райсуду Тернопільської області за 1995 р.
133. Кримінальна справа № 157865. – Архів Коломийського райсуду Івано-Франківської області за 1997 р.
134. Цибуленко Т.Д. Детоубийства и меры по их искоренению (По материалам следственной и судебной практики Украинской ССР): Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 – К., 1975. – 181 с.
135. Жарантайн Авхиа. Борьба с преступлениями против жизни / Под ред. С.В. Бородина. – М.: Юрид. лит., 1979. – 189 с.
136. Сердюк Л. Детоубийство: вопросы правовой оценки // Рос. юстиция. – 2003. – № 11. – С. 43–45.
137. Бородин С.В., Глушков В.А. Убийство из сострадания // Общественные науки и современность. – 1992. – №4. – С. 138–145.
138. Бородин С.В., Глушков В.А. Уголовно-правовые проблемы эвтаназии // Сов. юстиция. – 1992. – № 9–10. – С. 34.
139. Бедь В.В. Юридична психологія: Навч. посіб. – Львів: Новий світ, 2000; Київ: Каравела, 2002. – 376 с.
140. Литвак О.М. Держава і злочинність. – К.: Атіка, 2004. – 303 с.
141. Кримінологія (Загальна та Особлива частини): Підручник / За ред. проф. І.М. Даньшина. – Х.: Право, 2003. – 352 с.
142. Забрянский Г.И. Актуальные проблемы профилактики преступлений в сельской местности: Учеб. пособие. – Краснодар: Изд-во Кубанского гос. ун-та, 1983. – 79 с.
143. Гернет М.Н. Преступность за границей и в СССР. – М.: Сов. законодательство, 1931. – 187 с.
144. Звирбуль А.К. Расследование и предупреждение детоубийств: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. – М., 1969. – 16 с.
145. Лунеев В.В. Преступность ХХ в. Мировые, региональные и российские тенденции. Мировой криминологический анализ. – М.: Норма, 1999. – 525 с.
146. Антонян Ю.М. Преступность среди женщин. – М.: Рос. право, 1992. – 252 с.
147. Кримінологія: Підручник / За ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком інтер, 2002. – 416 с.
148. Кримінологія: Навч. посіб. / За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Прецедент, 2004. – 208 с.
149. Довідка Головного бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров’я України за 1993–2005 рр. – Рукопис.
150. Наглядове провадження № 180-0121 12 II. – Архів прокуратури Залізничного району м. Львова за 2003 р.
151. Кримінальна справа № 46-017-01. – Архів райсуду Ратнівського району Волинської області за 2001 р.
152. Наглядове провадження № 157-00-30. – Архів прокуратури Жидачівського району Львівської області за 1997 р.
153. Берекашвили Л.Ш., Кирилова И.А. Криминологическая характеристика женщин, совершивших преступления. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1976. – 44 с.
154. Baxter S., Lansing M. Women and Politics. The visible majonity / University of Michigan Press. – 1983. – р. 59.
155. Голіна В.В. Жіноча злочинність в Україні: характеристика і попередження // Проблеми законності. – Харків, 1998. – Вип.33. – С. 138 – 145.
156. Сахаров А.Б. О личности преступника и причинах преступности в СССР. – М.: Госюриздат, 1961. – 279 с.
157. Кримінальна справа № 34-019-03. – Архів Володимир-Волинського райсуду Волинської області за 2003 р.
158. Свило С.М. Предупреждение преступлений среди женщин. – Минск: Амалфея, 2002. – 78 с.
159. Ломброзо Ч., Ферреро Г. Женщина преступница и проститутка. – Чебоксары: АВАН-И, 1994. – 220 с.
160. Подільчак О.М. Мотиви та мотивація злочинів, учинених жінками: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2005. – 19 с.
161. Шевченко Л.О. Дослідження особистісних особливостей жінок-злочинниць: Автореф. дис. … канд. психол. наук: 19.00.01 / Ун-т внутр. справ МВС України. – Х., 1996. – 23 с.
162. Рыжков В.Д. Практическая психология женских кризисов. – СПб.: Лань, 1998. – 251 с.
163. Бутман В.И., Родионова М.С. Формирование привязанности матери к ребенку в период беременности // Вопр. психологии. – 1997. – № 6. – С. 38–47.
164. Середа Е.В. Личность женщин, впервые осужденных за тяжкие насильственые преступления, и их исправление и перевоспитание: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / ВНИИ МВД СССР. – М., 1983. – 20 с.
165. Серебрякова В.А. Преступность среди женщин как обьект криминологического изучения // Вопр. борьбы с преступностью. – М., 1975. – Вып. 22. – С. 20–30.
166. Криминология: Учебник / Под. общ. ред. А.И. Долговой. – М.: Норма, 2002. – 848 с.
167. Наглядове провадження № 7200996. – Архів прокуратури Мукачівського району за 1996 р.
168. Кримінальна справа № 1-1141/03. – Архів Київського райсуду м. Одеси за 2003 р.
169. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии. – М.: Юрид. лит., 1968. – 174 с.
170. Україна у цифрах: Статистичний довідник / За ред. О.Г. Осауленка 2004. – К.: Консультант, 2005. – 264 с.
171. Статистичний щорічник України за 2003 рік / За ред. О.Г. Осауленка – К.: Консультант, 2004. – 631 с.
172. Максимова М.А., Середа Е.В. Некоторые особенности личности женщин, осужденных за умышленные убийства без отягчающих обстоятельств // Вопросы совершенствования деятельности ИТУ по исполнению наказания: Сборник науч. трудов. – М., 1980. – № 4. – С. 34 – 37.
173. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1973. – 287 с.
174. Арсеньева М.И., Серебрякова В.А. Особенности формирования противоправного поведения женщин и некоторые аспекты его предупреждения // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1982. – Вып. 36. – С 15–26.
175. Антонян Ю.М. Криминогенная роль психологического отчуждения личности // Сов. государство и право. – 1988. – №8. – С. 52–59.
176. Антонян Ю.М. Отрицание цивилизации: каннибализм, инцест, детоубийство, тоталитаризм. – М.: Логос, 2003. – 256 с.
177. Діти, жінки та сім’я в Україні: Статистичний зб. – К.: ДКСУ, 2004. – 398 с.
178. Вовк І.Б. Репродуктивне здоров’я дівчаток-підлітків та контроль за його станом // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 1997. – №1. – С. 48–49.
179. Середа Е.В. Исследование женской преступности в отечественной криминологии // Личность преступника и вопросы исправления и перевоспитания осужденных: Сб. науч. тр. – М.: ВНИИ МВД России, 1990. – С. 52–59.
180. Гернет М.Н. Общественные причины преступности // Гернет М.Н. Избранные произведения. – М., 1974. – С. 38–201.
181. Серебрякова В.А. Особенности женской преступности и ее предупреждение: Метод. пособие. – М., 1984. – 106 с.
182. Звирбуль А.К. Расследование и предупреждение детоубийств: Метод. пособие. – М.: Юрид. лит., 1967. – 152 с.
183. Іванов Ю.Ф., Джужа О.М. Кримінологія: Навч. посіб. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006. – 264 с.
184. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Док. ООН А/ КЕ5/34/180 // Еволюція правового становища жінок: історія і сучасність / Наук. ред. А.П. Гетьман. – Харків: Право, 2000. – С. 132–147.
185. Декларація про викорінювання насильства щодо жінок: Резолюція, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН від 20 грудня 1993 року // Проблеми насильства в сім’ї: правові та соціальні аспекти / Наук. ред. А.П. Гетьман. – Х.: Право, 1999. – С. 120–128.
186. Європейська соціальна хартія. Страсбург, 3 травня 1996 року. МЗС України, Рада Європи; Хартія, Міжнародний договір вiд 03.05.96 // Права человека и ты. Основные документы ООН, ОБСЕ, Совета Европы. – Варшава: Изд-во ОБСЕ/БДИПЧ, 1999. – С. 134–137.
187. Національна Програма “Репродуктивне здоров’я 2001–2005”, затверджена Указом Президента України від 26 березня 2001 р. №203/2001 // Законодавство України. – 2005 р.: Правова бібліотека “Інфодиск”.
188. Про затвердження Комплексних заходів щодо заохочення народжуваності на 2002–2007 роки: Розпорядження Кабінету Міністрів України вiд 01.07.02 № 355-р. // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 27. – С. 1285.
189. Про затвердження заходів щодо реалізації Концепції безпечного материнства на 2002–2005 роки: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 р. № 583. // Законодавство України. – 2005 р.: Правова бібліотека “Інфодиск”.
190. Про державну допомогу сім’ям з дітьми: Закон України від 21.11.92 № 2811-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №5. – Ст. 21.
191. Материнство і дитинство: є надії! //Аверс. – 2004. – 25 берез. – С. 3.
192. Про Національну програму планування сім’ї: Постанова Кабінету Міністрів України від 13.09.98 №736 // Законодавство України. – 2005 р.: Правова бібліотека “Інфодиск”.
193. Федорова М.Ю. Медицинское право: Учеб. пособие. – М.: Владос, 2004. – 320 с.
194. Про виконання Указу Президента України від від 26 березня 2001 р. №203/2001 “Про Національну програму “Репродуктивне здоров’я 2001–2005”: Наказ Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України № 1132 від 26.04.01 // Законодавство України. – 2005 р.: Правова бібліотека “Інфодиск”.
195. Про Програму “Українська родина”: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 березня 2001 р. № 243 // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 11. – С. 449.
196. Кочарян А.С. Личность и половая роль (симптомокомплекс маскулинности/феминности в норме и патологии) / Отв. ред. член-кор. АПН Украины Л.Ф. Бурлачук. – Х.: Основа, 1996. – 127 с.
197. Про затвердження плану реалізації заходів щодо забезпечення виконання Національної програми “Репродуктивне здоров’я 2001-2005”: Наказ МОЗ України №159/27 від 28.04.01 // Законодавство України. – 2005 р.: Правова бібліотека “Інфодиск”.
198. Антонян Ю.М. Социальная среда и формирование личности преступника. – М.: Акад. МВД СССР, 1975. – 160 с.
199. Иващенко А.В., Фролова Н.В. Нравственные ценности и особенности их освоения школьной молодежью в современных условиях. – М.: Ин-т молодежи, 1996. – 158 с.
200. Зиядова Д.З. Проблемы правового просвещения школьников // Проблемы правовой и криминологической культуры борьбы с преступностью / За ред. А.И.Долговой. – М.: Рос. криминол. ассоц., 2002. – 111 с.
201. Майерс Д. Социальная психология / Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2000. – 688 с.
202. Щербакова Л. Теоретические основы предупреждения насильственной преступности женщин // Уголовное право. – 2005. – №1. – С. 111–114.
203. Литвак О. Загальнотеоретичні підвалини спеціально-кримінологічного запобігання злочинності // Право України. – 2001. – №5. – С. 93–103.
204. Голіна В.В. Работа органов внутренних дел, суда, прокуратуры по предупреждению преступности. – Х., 1981.
205. Женунтий В.И., Витвицкая В.В. Криминологические проблемы предупреждения преступных посягательств на нравственное и физическое развитие несовершеннолетних. – Донецк, 2005. – 276 с.
206. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – К.: Форум, 2003. – 940 с.
207. Звирбуль В.К., Кудрявцев В.Н, Михайлов А. и др. Выявление причин преступления и принятие предупредительных мер по уголовному делу. – М.: Юрид. лит., 1967. – 151 с.
208. Наглядове провадження по кримінальній справі № 151-0124. – Архів прокуратури м. Борислава Львівської області за 2000 р.
209. Кримінальна справа № 6120020035. – Архів прокуратури Ананіївського району Одеської області за 2002 р.
210. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб. / Відп. ред. Я. Кондратьєв. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 320 с.
211. Вітенко І.С., Дутка Л.М., Зименковська Л.Я. Основи загальної і медичної психології: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 1991. – 271 с.
212. Браун Дж., Диксон Г. Антенатальная охрана плода / Пер. с англ. Н.Г. Зернова. – М.: Медицина, 1982. – 509 с.
213. Большая медицинская энциклопедия: В 30 т. / За ред. Б.В. Петровского. – М.: Сов. энциклопедия, 1983. – Т. 21. – 560 с.
214. http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article/
215. Хміль С.В., Кучма З.М., Романчук Л.І. Гінекологія: Підручник / За ред. С.В. Хміля. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. – 328 с.
216. Інструкція про порядок проведення операції штучного переривання вагітності: Затв. наказом МОЗ від 28 червня 1994 р. № 111 // Законодавство України. – 2005 р.: Правова бібліотека “Інфодиск”.
217. Перелік медичних показань для проведення хірургічної стерилізації жінок: Затв. наказом МОЗ України від 6 липня 1994 р. № 121 // Медичне право України: Зб. нормативно-правових актів. – К.: Ін Юре, 2001. – 412 с.
218. Кузнецова О.А. Статеве виховання школярів: Навч. посіб. – Миколаїв: Іліон, 2004.
219. Кудрявцев В.Н. Популярная криминология. – М.: Спарк, 1998. – 164 с.
220. Балин Л.Е. Правовое воспитание и предупреждение правонарушений ОВД: Учеб. пособие. – Ташкент: ВШ МВД СССР, 1977. – 79 с.
221. Про затвердження Типового положення про Телефон Довіри: Наказ Міністерства у справах сім’ї та молоді України від 14 жовтня 1997р. №13/5// Законодавство України. – 2005 р.: Правова бібліотека “Інфодиск”.
222. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. – М.: Акад. МВД СССР, 1980. – 159 с.
223. Томбак К. Понятие индивидуальной профилактики преступлений и ее связь с социальным контролем // Труды по криминологии ІХ. – Тарту: Тартуский гос. ун-т, 1980. – 120 с.
224. Дубовик О.Л. Принятие решения в механизме преступного поведения и индивидуальная профилактика преступлений: Учеб. пособие. – М.: Академия МВД СССР, 1977. – 76 с.
225. Антонян Ю.М. Проблемы индивидуальной профилактики преступлений // Пути совершенствования мер по предупреждению преступности: Материалы Всесоюз. науч.- практ. конф. (17–18 декабря 1987 г.): Сб. науч. тр. – Вып.2. – М.: Акад. МВД СССР, 1988. – С. 64–70.
226. Антонян Ю.М. Личность преступника – индивидуальная профилактика преступлений: сопоставление и выводы // Личность преступников и индивидуальное воздействие на них: Сб. науч. тр. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1989. – С. 3–10.
227. Остапенко Н.И. Индивидуальная профилактическая работа как елемент управления профилактикой правонарушений несовершеннолетних // Рос. следователь. – 2003. – №12. – С. 2–3.
228. Закалюк А.П. Прогнозирование и предупреждение индивидуального преступного поведения. – М.: Юрид. лит., 1986. – 192 с.
229. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. А.Х. Степанюка. – Х.: Одіссей, 2005. – 560 с.
230. Зырянов А.Я. Социологический анализ резервов совершенствования индивидуально-профилактической деятельности органов внутренних дел // Криминологические проблемы борьбы с преступностью. – К., 1988.
231. Букаев Н.М., Краснова Н.В. Раскрытие и предупреждение преступлений, посягающих на жизнь и здоровье граждан: Учеб. пособие – Владивосток: Изд-во Дальневосточного ун-та, 1999. – 60 с.
232. Костицький М.В. Злочин можна попередити. – К.: Знання, 1989. – 48 с.
233. Колб О.Г. Кримінологія і соціальна профілактика злочинів серед засуджених виправно-трудових установ: Монографія. – Луцьк, 2001. – 228 с.
234. Кримінально-виконавче право України: Підручник / За ред. проф. А.Х. Степанюка. – Х.: Право, 2005. – 256 с.
235. Меркулова В.О. Жінка як суб’єкт кримінальної відповідальності: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2003. – 33 с.
236. Положення про психологічну службу установи виконання покарань // Законодавство України. – 2005 р.: Правова бібліотека “Інфодиск”.
237. Немедикаментозная терапия. Руководство для врачей. В 2-х т. / Под ред. Н.А. Белякова. – СПб.: Издат. дом СПб МАПО , 2005. – Т.1 – 432 с.
238. Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокорекционные группы: теория и практика. – М.: Прогресс, 1990. – 368 с.
239. Бояршинова Н.П., Жаринова Л.Е., Якушков Ю.В. Аутогенная тренировка – Л., 1983.
240. Линдеман Ханнес. Аутогенная тренировка: путь к восстановлению здоровья и работоспособности: Пер. с нем. А.Р. Арутюнова – М.: Физкультура и спорт, 1985. – 134 с.
241. Социологический энциклопедический словарь / Ред. Г.В. Осипов – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1998. – 481 с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.