У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Теоретико-методологічні основи юридичного прогнозування
Количество страниц 207
ВУЗ Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Год сдачи 2006
Содержание ЗМІСТ

сторінки

Вступ 3
Розділ 1. Поняття юридичного прогнозування 12
1.1. Розвиток соціальної та юридичної прогностики (огляд літератури) 12
1.2. Поняття соціального прогнозування та місце в ньому
юридичного прогнозування 24
1.3. Юридичне прогнозування: поняття, ознаки, структура 46
Висновки до розділу 1 70

Розділ 2. Види юридичних прогнозів 74
2.1. Класифікація юридичних прогнозів 74
2.2. Характеристика основних видів юридичних прогнозів 86
2.2.1. Перспективні юридичні прогнози 87
2.2.2. Нормативні юридичні прогнози 103
2.2.3. Юридичні прогнози в залежності від часового інтервалу 116
Висновки до розділу 2 123

Розділ 3. Методологія юридичного прогнозування 126
3.1. Принципи юридичного прогнозування 126
3.2. Методи юридичного прогнозування 144
3.2.1. Методи експертних оцінок 144
3.2.2. Методи екстраполяції та моделювання 162
Висновки до розділу 3 172

Висновки 175
Список використаної літератури 181







ВСТУП

Актуальність теми. Стрімкий та динамічний розвиток українського суспільства протягом останніх п’ятнадцяти років, поява нових соціальних явищ, складний комплекс проблем інтеграції України в світове співтовариство і, як наслідок, ускладнення процесів управління та правового регулювання суспільних відносин зумовлюють потребу визначення перспектив і тенденцій розвитку державно-правової дійсності та стратегічних шляхів найімовірнішого досягнення цілей нашого суспільства в плані розвитку держави та національної правової системи. Адже знання майбутнього є необхідною умовою для правильного та ефективного управління суспільством та правового регулювання всіх сфер його життєдіяльності. Все це актуалізує необхідність проведення комплексних прогностичних досліджень державно-правових явищ, тобто юридичного прогнозування.
Ефективність юридичного прогнозування прямо залежить від теоретико-методологічної основи проведення цього виду досліджень, від рівня розвитку теорії та методології юридичного прогнозування. Проте не зважаючи на неабияку вагу для юридичної науки і практики питань прогнозування, на сьогодні доводиться констатувати факт відсутності цілісної теорії юридичного прогнозування. Не проводяться також і наукові дослідження майбутнього об’єктів державно-правової дійсності. Прогностичний аспект не одержав належного теоретичного підґрунтя ні в загальній теорії права і держави, ні в галузевих юридичних науках. Щоправда, проблеми юридичного прогнозування в історії вітчизняної юридичної науки знаходились не завжди на периферії наукових інтересів вчених-юристів. Так, в останні десятиліття існування СРСР можна відзначити певне зацікавлення цими проблемами, що втілилось в ряд публікацій загальнотеоретичного та галузевого характеру. Проте кількість останніх була досить невеликою, та й стосувались вони переважно проблем кримінологічного прогнозування.
З розпадом СРСР і проголошенням незалежності України прогностичні дослідження у вітчизняній юридичній науці, так і не одержавши належного розвитку, залишились осторонь уваги вчених-юристів, які сконцентрували свої зусилля на поточних проблемах становлення молодої держави та національної правової системи. Відсутність наукових досліджень майбутнього державно-правових явищ, зрозуміло, не на користь державному будівництву і правотворчим процесам, які проходять в Україні. Нині саме життя, об’єктивна логіка історичного процесу свідчать про необхідність не тільки розробок, зумовлених потребами і запитами сьогодення, але й певних напрацювань на майбутнє, перспективного підходу до розвитку держави та права. А це вимагає випереджаючого розвитку юридичної науки, що дозволило б сформулювати достовірні, обґрунтовані та надійні прогностичні висновки щодо досліджуваного об’єкта державно-правової дійсності, на основі яких приймалися б ефективні рішення.
Все вищесказане підводить до думки про необхідність формування цілісної теорії і, в першу чергу, методології прогностичних досліджень в юридичній науці, адже рівень і глибина дослідження предмета прямо залежить від обраного комплексу методів та від врахування специфіки їх використання в тій чи іншій галузі науки.
Вихідними даними для дослідження теоретико-методологічних проблем юридичного прогнозування є праці вітчизняних та зарубіжних науковців в галузі філософії, соціології, наукознавства, економічної науки, юриспруденції (зокрема, загальної теорії права і держави, філософії права, соціології права, кримінології), політології тощо.
Прогностичний напрямок в юридичній науці характеризується досить обмеженим ступенем дослідженості, адже проблемам юридичного прогнозування у вітчизняній юридичній науці (та й на пострадянському просторі загалом) присвячені лише поодинокі статті та невеликі за обсягом розділи монографій.
Проблеми юридичного прогнозування вивчались переважно за такими дослідницькими напрямами:
1. Загальнотеоретичний аналіз прогностичного дослідження об’єктів державно-правової сфери дійсності в межах теорії права і держави, філософії права та соціології права (К. В. Агаміров, О. О. Гаврилов, Д. А. Керімов, М. І. Козюбра, Н. П. Колдаєва, Є. В. Назаренко, С. В. Поленіна, Р. А. Сафаров, В. О. Семків, В. М. Сирих, М. Д. Шаргородський, В. В. Хасін).
2. Дослідження проблем кримінологічного та криміналістичного прогнозування (Г. А. Аванесов, Ю. Д. Блувштейн, С. Є. Віцин, В. Є. Квашис, В. М. Кудрявцев, Б. Д. Овчинников, В. В. Панкратов та інші).
3. Вивчення проблем юридичного прогнозування в інших галузевих юридичних науках (О. О. Бакай, М. П. Клейменов, П. П. Музиченко, І. М. Рагімов, А. М. Селіванов та інші).
Проте цілісне дослідження проблеми прогнозування в юриспруденції до цього часу відсутнє. Тому під час формування теорії (в тому числі методології) юридичного прогнозування доцільно використовувати висновки та наукові положення стосовно прогнозування з інших галузей знань та діяльності.
Отже, детальне наукове дослідження питань змісту, характерних рис, класифікації, принципів та методів юридичного прогнозування є новим актуальним завданням юридичної науки. Його вирішення має важливе теоретичне і практичне значення. Необхідність дослідження даної теми зумовлюється особливою значимістю прогностичного аспекту юридичної науки у вирішенні практичних завдань державо- і правотворення в Україні, відсутністю комплексних теоретичних досліджень в цій галузі, а також нагальною потребою останніх.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрям дослідження відповідає плану наукових досліджень кафедри теорії та історії держави і права Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, на якій виконана дана робота і яка розробляє тему: „Розвиток і вдосконалення правової системи в Україні”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення особливостей юридичного прогнозування, визначення структури, видів та методології прогностичного дослідження об’єктів державно-правової сфери шляхом аналізу соціологічної, політологічної, філософської, наукознавчої літератури з прогностики.
Відповідно до визначеної мети в дисертації зосереджена увага на вирішенні наступних основних завдань:
- визначення поняття та специфіки юридичного прогнозування, а також його місця в системі соціального прогнозування;
- здійснення класифікації юридичних прогнозів та загальна характеристика змісту основних видів юридичних прогнозів;
- формування системи основних принципів прогностичного дослідження об’єктів державно-правової дійсності та конкретизація їх змісту;
- загальнотеоретичний аналіз методологічного інструментарію прогнозування при дослідженні майбутнього державно-правової дійсності;
- формулювання пропозицій по вдосконаленню методології юридичного прогнозування.
Об’єктом дослідження дисертаційної роботи є юридичне прогнозування як один із видів дослідження державно-правової дійсності.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні основи юридичного прогнозування – понятійний апарат, види, принципи та методи юридичного прогнозування.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складають філософсько-світоглядні методи, серед яких чільне місце належить діалектичному методу пізнання.
Діалектичний метод дає можливість розглядати юридичне прогнозування об’єктивно та всебічно, в розвитку та взаємозв’язку з іншими видами соціального прогнозування, дозволяє найбільш доцільно та обґрунтовано здійснити вивчення теоретичних надбань загальної і соціальної прогностики та формування понятійного апарату і методологічного інструментарію юридичного прогнозування. Діалектичний метод пізнання є фундаментальною базою для застосування загальнонаукових (серед яких: узагальнення, абстрагування, аналіз і синтез, індукція та дедукція, порівняння, моделювання, ідеалізація, аксіоматичний метод, методи сходження від абстрактного до конкретного, єдності логічного і історичного, системний підхід) та спеціальних методів в органічній єдності.
Формування теорії юридичного прогнозування передбачає, в першу чергу, створення цілісної та упорядкованої системи прогностичних понять на основі дослідження категоріального апарату загальної та соціальної прогностики. При цьому неабияке значення мають такі методи пізнання як узагальнення, абстрагування (зокрема, при виявленні істотних ознак і визначенні поняття юридичного прогнозування, виборі критеріїв класифікації юридичних прогнозів), аналіз і синтез (наприклад, при виявленні ознак юридичного прогнозування, виокремленні різних елементів в складному комплексі юридичного прогнозування та їх найменування, вивченні літературних джерел), порівняння (наприклад, порівняння різних ознак, в тому числі й неістотних, юридичного прогнозування, співставлення думок та підходів різних дослідників категоріального апарату прогностики).
Системний підхід дозволяє виявити структуру юридичного прогнозування, сформувати цілісну ієрархічну систему принципів і методів прогностичного дослідження державно-правової дійсності, допомагає здійснити комплексний аналіз наукової літератури з прогностики. За допомогою методу єдності логічного та історичного проводиться вивчення основних моментів становлення положень теорії прогнозування. Під час визначення структури юридичного прогнозування, аналізу перспективного та нормативного підходів у прогностичному дослідженні державно-правових явищ, при ілюстрації викладених положень використовувались елементи моделювання та ідеалізації.
Формування основних теоретико-методологічних положень юридичного прогнозування, побудова цілісної наукової теорії прогностичного дослідження державно-правових явищ, перехід від напрацювань загальної теорії прогнозування до прогностичних розробок в юридичній науці вимагає використання індукції та дедукції, методу сходження від абстрактного до конкретного, аксіоматичного методу.
Наукова новизна одержаних результатів випливає, в першу чергу, з теми роботи, яка ще не стала предметом спеціального комплексного монографічного дослідження. В дисертаційній роботі проведений комплексний теоретичний аналіз юридичного прогнозування, його методологічних основ, які становлять окрему проблему загальної теорії права і держави. В дослідженні здійснена спроба власного розуміння юридичного прогнозування, його специфіки.
Наукову новизну дослідження складають такі основні положення і висновки:
1. Сформульовано висновок про те, що юридичну прогностику слід розглядати як окремий науковий напрямок дослідження, основи якого розробляються в межах загальної теорії права і держави, а спеціальні питання – відповідними галузевими юридичними науками.
2. Удосконалено визначення юридичного прогнозування як імовірнісного дескриптивного наукового передбачування майбутнього розвитку досліджуваного об’єкта державно-правової дійсності в певних просторово-часових межах.
3. Встановлено доцільність поєднання типології юридичних прогнозів за цільовим критерієм і за часовим інтервалом прогнозування з класифікацією прогнозів, в основу якої покладена структура державно-правової дійсності та індивідуальні особливості конкретних її елементів.
4. Сформульовано висновок про те, що комплексне застосування перспективного та нормативного підходів в юридичному прогнозуванні дозволить повніше виявити, масштабніше охопити та більш обґрунтовано проаналізувати проблеми майбутнього стану досліджуваного об’єкта державно-правової дійсності, а також на основі сформованої відповідно до цих проблем системи цілей визначити оптимальні шляхи, способи та засоби, які з найбільшою імовірністю призведуть до вирішення цих проблем.
5. Встановлено, що в процесі юридичного прогнозування необхідним є врахування природи прогнозованого об’єкта державно-правової дійсності, його якісних та кількісних характеристик, що створює можливості об’єктивного визначення часових меж прогнозування цього об’єкта, а також дозволяє ефективніше застосувати методологічний інструментарій прогностичного дослідження.
6. Сформульовано висновок про те, що раціоналізація процесу і методології юридичного прогнозування потребує виділення основних принципів прогностичного дослідження державно-правових явищ і процесів, якими є принципи системності (комплексності), науковості, етапності (стадійності), неперервності, єдності проблем, цілей і заходів, рентабельності, економності.
7. Встановлено, що специфіка об’єкта юридичного прогнозування (його складність, досить часто суто якісний характер його параметрів, обмеженість або взагалі неможливість застосування математичних методів, методів кількісної оцінки) зумовлюють більшу методологічну роль експертних оцінок при дослідженні майбутнього державно-правової дійсності, в порівнянні з екстраполяцією та моделюванням.
8. Зроблено висновок про те, що з огляду на обмеженість можливостей застосування в юридичному прогнозуванні методів екстраполяції та моделювання, доцільно наповнювати ці способи прогностичного дослідження конкретними методами і прийомами, в тому числі й спеціальнонауковими, а також застосовувати їх на якісному, описовому (дескриптивному) рівні.
9. Запропоновані конкретні пропозиції та рекомендації щодо застосування в юридичному прогнозуванні методів експертних оцінок, екстраполяції та моделювання, які дозволяють удосконалити процес проведення прогностичного дослідження об’єктів державно-правової дійсності.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації висновки та рекомендації, а також пропозиції, які в ній містяться, мають безпосередню практичну спрямованість і можуть бути використані:
а) у науково-дослідній сфері – як підґрунтя при проведенні подальших наукових досліджень теоретико-методологічних проблем юридичного прогнозування, розробці питань методології прогностичного дослідження в галузевих юридичних науках;
б) у практичній сфері – при визначенні перспектив і тенденцій розвитку національної правової системи та виявленні її назріваючих проблем, а також відшуканні найімовірніших шляхів їх вирішення;
в) у навчальному процесі – при викладанні курсів “Теорія права і держави”, “Соціологія права”, “Філософія права”, “Юридична прогностика” для одержання необхідних знань, їх розширення та поглиблення, а також при підготовці навчальної та навчально-методичної літератури із вказаних предметів.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на засіданні кафедри теорії та історії держави і права юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Основні положення дисертації оприлюднені на таких конференціях:
– Міжнародна наукова конференція “Методологічні проблеми правової науки” (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, м. Харків, 13-14 грудня 2002 року);
– Всеукраїнська міжвузівська наукова конференція молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 р.)
– регіональні міжвузівські наукові конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ, 20 квітня 2001 р., 19 квітня 2002 р., 18 квітня 2003 р., 16 квітня 2004 р.);
– звітно-наукові конференції кафедр Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника ( 2001- 2006 рр.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені автором у дев’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України, а також в двох збірниках за матеріалами наукових конференцій.
Список литературы ВИСНОВКИ

Комплексне теоретичне дослідження проблеми юридичного прогнозування дозволяє зробити наступні висновки:
1. Юридична прогностика – це окремий науковий напрямок дослідження, основи якого розробляються в межах загальної теорії права і держави, а спеціальні питання – відповідними галузевими юридичними науками. Причому, юридичну прогностику слід розглядати окремим науковим напрямком, що виник, так би мовити, на “зіткненні” різних наук внаслідок процесів інтеграції та диференціації юридичної науки загалом, і загальної теорії права і держави зокрема, з іншими науками, їх проникнення в сферу інших галузей наукового знання.
2. Юридичне прогнозування – це дескриптивне наукове передбачування перспектив, тенденцій, можливих чи бажаних станів досліджуваного об’єкта державно-правової дійсності в майбутньому та назріваючих проблем щодо нього, а також можливих і необхідних шляхів, засобів і строків досягнення цих станів, поставлених цілей стосовно цього об’єкта, вирішення назріваючих проблем (чи більш лаконічно як імовірнісне дескриптивне наукове передбачування майбутнього стану досліджуваного об’єкта державно-правової дійсності).
Юридичне прогнозування має такі загальні ознаки: 1) юридичне прогнозування – це передбачування, тобто одержання інформації про майбутнє (погляд в майбутнє), про майбутній стан досліджуваного об’єкта; 2) воно є науковим; 3) воно є дескриптивним (описовим); 4) має імовірнісний характер; 5) має відносно визначений характер стосовно просторово-часових меж, в яких відбудуться прогнозовані зміни досліджуваного об’єкта; 6) це окремий, самостійний вид людської діяльності, прояв її активності, який виступає фактором рівноваги соціальної системи, певної стабілізації та максимального укріплення державно-правового буття суспільства; 7) це вид пізнавальної діяльності людини, який потребує глибокого теоретичного проникнення в сутність досліджуваного об’єкта, в процеси, що в ньому проходять, наукового переосмислення практичного досвіду, творчого застосування філософських положень та емпіричних досліджень; 9) характеризується можливістю зворотного зв’язку між дескриптивним та прескриптивним передбачуванням (між прогностичною інформацією та реальними соціальними процесами), внаслідок чого прогноз може бути самоздійснений або самозруйнований в результаті активної діяльності людини.
Юридичне прогнозування, як окремий вид соціального прогнозування, поряд із загальною детермінацією характеризується й певною специфікою, яка проявляється на всіх рівнях цілісної структури наукового дослідження майбутнього розвитку об’єктів державно-правової дійсності.
Структуру юридичного прогнозування складають об’єкт, прогнозний фон, предмет, проблеми (проблематика), зміст, мета (ціль), завдання, суб’єкт, результат (прогноз, його зміст, форма та параметри), методологічний інструментарій, фактори та межі юридичного прогнозування.
3. Класифікація юридичних прогнозів є методологічно значимою, адже вона сприяє глибшому їх вивченню, дозволяє здійснити обґрунтований вибір методів юридичного прогнозування, визначити спрямованість та логіку прогностичного дослідження об’єктів державно-правової сфери дійсності.
4. Найбільш важливим для юриспруденції є поділ прогнозів за цільовим критерієм та за часовим інтервалом прогнозування, а кожен з виділених за цими підставами видів юридичних прогнозів характеризується специфікою логіки та процедури його генерації, можливостей вибору та застосування методологічного інструментарію, змісту та форми результату прогностичного дослідження.
5. В результаті перспективного юридичного прогнозування здійснюється дослідження перспектив, тенденцій розвитку об’єкта державно-правової дійсності, визначення можливого його стану в майбутньому без врахування дії суб’єктивного фактору, що здатний вплинути на розвиток досліджуваного об’єкта. Основою розробки перспективного юридичного прогнозу є ідея екстраполяції в майбутнє виявлених в результаті вивчення минулого та теперішнього стану досліджуваного державно-правового явища, тенденцій його розвитку.
6. Нормативний юридичний прогноз повинен містити інформацію про можливі та необхідні шляхи, засоби, способи, заходи, які з найбільшою імовірністю створять можливість досягнення цілей в державно-правовій сфері суспільства. В основі розробки нормативного юридичного прогнозу лежить ідея оптимізації, вибору найбільш доцільних, конструктивних, рентабельних шляхів, способів, засобів і заходів, які у визначені строки з найбільшою імовірністю дозволяють досягти поставлених цілей стосовно досліджуваного державно-правового явища.
7. Методологічно конструктивним і найбільш доцільним є підхід, згідно з яким необхідно комплексно розробляти і розглядати перспективний і нормативний юридичні прогнози. При цьому структура прогностичного дослідження включає:
1) виявлення цілісного спектру можливих варіантів розвитку прогнозованого об’єкта державно-правової дійсності на основі аналізу прогнозного фону, назріваючих (перспективних) юридичних проблем, які утворюють систему ієрархічного характеру (“дерево проблем”);
2) визначення цілого спектру варіантів цілей та можливих шляхів, способів, засобів і заходів вирішення перспективних проблем, які також формуються в систему ієрархічного характеру (“дерево цілей”);
3) системний, комплексний аналіз результатів перспективного і нормативного юридичного прогнозування з метою генерації достовірного, обґрунтованого, точного, ефективного та надійного прогнозу розвитку того чи іншого об’єкта державно-правової дійсності, що дозволить одержати пакет рекомендацій державним органам, які приймають рішення, стосовно оптимальних можливих шляхів, способів, засобів, заходів вирішення перспективних юридичних проблем.
8. Важливою вимогою методології юридичного прогнозування є визначення часових характеристик прогностичного дослідження та класифікація юридичних прогнозів в залежності від часового інтервалу, в основу якої покладена комплексна кількісна та якісна характеристика досліджуваного об’єкта державно-правової дійсності, що в поєднанні з типологією юридичних прогнозів за цільовим критерієм (на перспективні та нормативні) дозволить ефективніше формувати та застосовувати методологічний інструментарій юридичного прогнозування.
9. Основними елементами методології юридичного прогнозування виступають принципи та методи, які структурно організовані в єдиний комплексний методологічний інструментарій, що включає чотири основні рівні: 1) філософсько-світоглядний (універсальний); 2) загальнонауковий; 3) спеціальнонауковий; 4) конкретнонауковий.
10. Для раціоналізації процесу і методології юридичного прогнозування доцільним є виділення основних принципів прогностичного дослідження державно-правових явищ і процесів, які проходять через усі рівні, починаючи з універсального і завершуючись деталізацією на конкретнонауковому рівні напрацювань прогностики. Такими виступають принципи системності (комплексності), науковості, етапності (стадійності), неперервності, єдності проблем, цілей і заходів, рентабельності, економності.
11. Кожен принцип юридичного прогнозування як структурне явище конкретизується через цілу низку вимог методологічного, методичного, організаційного характеру, які повинні втілюватись в кожному конкретному випадку в прогностичному дослідженні об'єктів державно-правової дійсності.
12. З огляду на специфіку об’єкта юридичного прогнозування методологічно більш значимими в процесі дослідження державно-правової дійсності є експертні оцінки. В процесі застосування експертних оцінок нагальною необхідністю є врахування наступних аспектів цієї проблеми:
а) створення ефективної інфраструктури експертного прогностичного дослідження (вирішення всіх організаційних питань експертизи, в тому числі, підбір прогнозистів-організаторів дослідження);
б) підбір експертів на основі застосування різних методів відбору експертів (їх коректного поєднання), з дотриманням усіх необхідних вимог, а також з врахуванням всіх факторів, які можуть вплинути на результат експертного прогностичного дослідження;
в) оптимізація процедури роботи експертів на основі використання різних варіантів їх опитування чи гнучкого поєднання останніх;
г) обробка висловлених експертами думок та інтерпретація результатів експертного дослідження з метою генерації достовірних, точних, надійних, ефективних прогнозів на основі застосування цілого комплексу методів, в тому числі й математичних;
д) питання залучення в процесі юридичного прогнозування фахівців з інших сфер знань та діяльності.
13. Можливості застосування в юридичному прогнозуванні методів екстраполяції та моделювання значно обмежені, тому такі способи прогностичного дослідження як екстраполяція і моделювання слід наповнювати конкретними методами і прийомами, в тому числі й спеціальнонауковими, деякі з яких необхідно розробити. Крім того, одним із шляхів оптимізації застосування методів екстраполяції та моделювання в процесі дослідження державно-правової дійсності є використання цих методів на дескриптивному рівні (шляхом аналізу якісних параметрів досліджуваного об’єкта державно-правової дійсності).
14. Питання, розглянуті в роботі, не окреслюють усіх проблем юридичного прогнозування. Перспективними напрямами їх подальшого дослідження може стати, наприклад, детальна розробка:
1) понятійного апарату юридичної прогностики;
2) спеціальних методів прогностичного дослідження державно-правової дійсності;
3) методів визначення часових меж прогнозування різних видів державно-правових явищ;
4) методів оцінки впливу того чи іншого фактору на розвиток досліджуваного об’єкта державно-правової дійсності;
5) різноманітних методик експертного прогностичного опитування;
6) спеціальних методик та систем перспективного та нормативного юридичного прогнозування;
7) методів екстраполяції та моделювання на основі адаптації математичного інструментарію прогностичного дослідження, а також методів, що застосовуються в інших науках.





















СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1. Козюбра Н. И. Юридическая наука и перспективное прогнозирование.// Методологические проблемы юридической науки. – К.: Наукова думка, 1990. – с. 55-68.
2. Лада И. В., Писаржевский О. Н. Контуры грядущего. – М.: Советская Россия, 1965. – 437 c.
3. Косолапов В. В. Методология социального прогнозирования. – К.: Вища школа, 1981. – 311 с.
4. Гвишиани Д., Лисичкин В. Прогностика. – М.: Знание, 1968. – 91 с.
5. Ямпольский С.М., Хилюк Ф.М., Лисичкин В.А. Проблемы научно-технического прогнозирования. – М.: Экономика, 1969. – 143 с.
6. Прогнозирование в социологических исследованиях. Методологические проблемы. / Отв. ред. И. В. Бестужев-Лада. – М.: Мысль, 1978. – 272 с.
7. Гражданников Е.Д. Место прогностических исследований в системной классификации наук. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1986. – Вып. 11: Методологические вопросы общественно-исторического предвидения. – с. 52-60.
8. Саркисян С. А., Голованов Л. В. Прогнозирование развития больших систем. – М.: Статистика, 1975. – 192 с.
9. Гендин А. М. Социальная прогностика как наука: предмет и задачи исследования. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1983. – Вып. 8: Вопросы методологии и методики социального прогнозирования. – с. 3-23.
10. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В. Г. Городяненка. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2003. – 560 с.
11. Бестужев-Лада И. В. Социальное прогнозирование. – М.: Знание, 1969. – 62 с.
12. Бестужев-Лада И. В. Окно в будущее: Современные проблемы социального прогнозирования. – М.: Мысль, 1970. – 269 с.
13. Социальное прогнозирование./ Отв. ред. И. В. Бестужев-Лада. – М., 1975. – 153 с.
14. Рабочая книга по прогнозированию./ Отв. ред. И. В. Бестужев-Лада. – М.: Мысль, 1982. – 430 с.
15. Прогнозирование социальных потребностей молодёжи. Опыт социологического исследования. – М.: Наука, 1978. – 207 с.
16. Прогнозирование социальных потребностей. / Отв. ред. И. В. Бестужев-Лада. – М.: Институт социологических исследований АН СССР, 1976.– 208 с.
17. Социальные показатели образа жизни советского общества: Методологические проблемы. / Отв. ред. И. В. Бестужев-Лада. – М.: Наука, 1980. – 216 с.
18. Бестужев-Лада И. В. Поисковое социальное прогнозирование: перспективные проблемы общества. Опыт систематизации. – М.: Наука, 1984. – 272 с.
19. Бестужев-Лада И. В. Нормативное социальное прогнозирование: возможные пути реализации целей общества. Опыт систематизации. – М.: Наука, 1987. – 214 с.
20. Ямпольский С. М., Лисичкин В. А. Прогнозирование научно-технического прогресса. Методологические аспекты. – М.: Экономика, 1974. – 207 с.
21. Лисичкин В. А. Отраслевое научно-техническое прогнозирование: Вопросы теории и практики. – М.: Экономика, 1971. – 231 с.
22. Лисичкин В. А., Голынкер Е. И. Принятие решений на основе прогнозирования в условиях АСУ. – М., 1981. – 111 с.
23. Лисичкин В. А. О достоверности прогнозов. – М.: Знание, 1979. – 64 с.
24. Хилюк Ф. М., Лисичкин В. А. Методы прогнозирования научно-технического прогресса. – К., 1969. – 134 с.
25. Хилюк Ф. М., Лисичкин В. А. Экономическое и научно-техническое прогнозирование за рубежом. – К., 1970. – 172 с.
26. Фесенко Р. А., Лисичкин В. А. Прогнозирование научно-технического прогресса на основе переработки научно-технической информации. – М., 1968.– 203 с.
27. Косолапов В. В. Соціальне прогнозування. – К.: Знання, 1971. – 48 с.
28. Добров Г. М. Прогнозирование науки и техники: Изд. 2-е, доп. – М., 1976. – 208 с.
29. Кривець Є. В. Соціальні передбачення і соціальне планування. – К.: Наукова думка, 1978. – 116 с.
30. Терехов Л. Л. Социально-экономическое прогнозирование. – К.: Знание, 1977. – 20 с.
31. Івахненко А. Г. Довгострокове прогнозування і управління складними системами. – К.: Техніка, 1975. – 311 с.
32. Методологические проблемы социального предвидения. – К.: Наукова думка, 1977. – 347 с.
33. Вопросы прогнозирования общественных явлений. / Отв. ред. В. И. Куценко. – К.: Наукова думка, 1978. – 194 с.
34. Шляпентох В. Э. Как сегодня изучают завтра (Современные методы социального прогнозирования). – М.: Советская Россия, 1975. – 264 с.
35. Бестужев-Лада И. В., Варыгин В. Н., Малахов В. А. Моделирование в социологических исследованиях. – М.: Наука, 1978. – 103 с.
36. Гражданников Е. Д. Прогностические модели социально-демографических процессов. – Новосибирск: Сибирское отделение издательства “Наука”, 1974. – 112 с.
37. Гладышевский А. М. Методы и модели отраслевого экономического прогнозирования. – М.: Экономика, 1977. – 144 с.
38. Прогнозирование социальных процессов: системы показателей в исходных моделях. / Отв. ред. И. В. Бестужев-Лада. – М.: Институт социологических исследований АН СССР, 1981. – 119 с.
39. Вишнев С. М. Основы комплексного прогнозирования. – М.: Наука, 1977. – 286 с.
40. Зарубин Г. Г. Статистические методы социально-экономического прогнозирования (на примере электротехнической промышленности СССР): Автореф. дис… канд. экон. наук: 08.600. – М., 1972. – 23 с.
41. Четыркин Е. М. Статистические методы прогнозирования: Изд. 2-е, перераб. и доп. – М.: Статистика, 1977. – 200 с.
42. Иудин А. А. Применение методов количественного анализа в социально-политических исследованиях и прогнозировании: на примере Пакистана. – М.: Наука, 1984. – 152 с.
43. Лакис П. П. Методологические и логические аспекты прогнозирования.– Рига: Зинатие, 1985. – 216 с.
44. Гендин А. М. Предвидение и цель в развитии общества (философско-социологические аспекты социального прогнозирования). – Красноярск, 1970. – 436 с.
45. Румянцева Т. М. Интервью с будущим (методологические проблемы социального прогнозирования). – Ленинград: Лениздат, 1971. – 320 с.
46. Виноградов В. Г., Гончарук С. И. Законы общества и научное предвидение. – М.: Издательство политической литературы, 1972. – 231 с.
47. Методологические проблемы социального прогнозирования. / Под ред. А. П. Казакова. – Ленинград: Издательство Ленинградского университета, 1975.– 128 с.
48. Тугаринов В. П., Румянцева Т. М. Предвидение и современность. – Ленинград: Лениздат, 1976. – 351 с.
49. Виноградов В. Г., Гончарук С. И. Методологические принципы социального предвидения. – М.: Знание, 1979. – 64 с.
50. Виноградов В. Г. Научное предвидение. Гносеологический анализ. – М., 1973. – 188 с.
51. Волкогонова О. Д. Приоткрывая занавесу времени: О социальном предвидении будущего. – М., 1989. – 112 с.
52. Філософські проблеми прогнозування соціальних наслідків науково-технічної революції. – Київ-Одеса: Вища школа, 1976. – 264 с.
53. Научное предвидение общественных процессов (методологический анализ). / Отв. ред. В.И. Куценко. – К.: Наукова думка, 1990. – 320с.
54. Ярская В. Н. Научное предвидение: Вопросы методологии. – Издательство Саратовского университета, 1980. – 181 с.
55. Храленко Н. И. Философско-методологические проблемы прогнозирования. – Ленинград: Издательство Ленинградского университета, 1980. – 167 с.
56. Фалько В. И. Методологические принципы прогнозирования научно-технического процесса (к анализу философских оснований прогностики): Автореф. дис… канд. филос. наук: 09.00.01. – М., 1978. – 15 с.
57. Айтимбетов Ж. Социальное предвидение и общественный прогресс: Автореф. дис… канд. филос. наук: 09.00.01. – Ташкент, 1980. – 24 с.
58. Бережев В. А. Сущность и роль прогнозирования в социалистическом управлении: Автореф. дис… канд. филос. наук: 09.00.02. – Ленинград, 1979. – 15 с.
59. Щукин Е. А. Научно-техническая революция и социальное предвидение: Автореф. дис… канд. филос. наук: 09.00.01. / Московский государственный университет. – М., 1978. – 22 с.
60. Бовш В. И. «Социальная технология» о будущем: иллюзии и мифы. – Минск : Наука и техника, 1976. – 88 с.
61. Кузнецов Г. А. Философские проблемы глобального прогнозирования: Автореф. дис… канд. филос. наук: 09.00.08. – М., 1977. – 24 с.
62. Будущее в настоящем. / Под общ. ред. Э. Араб-Оглы. – М.: Прогресс, 1984. – 222 с.
63. Васильченко В. М. Проблемы социального прогнозирования и кибернетика: Автореф. дис… канд. филос. наук. – М., 1971. – 19 с.
64. Сергиев А. В. Предвидение в политике. – М.: Политиздат, 1974. – 135 с.
65. Бауэр А., Эйхгорн В., Кребер Г., Шульце Г., Сегет В., Вюстнек К.-Д. Философия и прогностика. Мировоззренческие и методологические проблемы общественного прогнозирования. / Перевод с немецкого. – М.: Прогресс, 1971.– 424 с.
66. Эделинг Г. Прогнозирование и социализм. / Пер. с нем. – М.: Прогресс, 1970. – 262 с.
67. Хауштейн Г. Методы прогнозирования в социалистической экономике. / Пер. с нем. – М.: Прогресс, 1971. – 398 с.
68. Эйрес Р. Научно-техническое прогнозирование и долгосрочное планирование. / Пер. с англ. – М.: Мир, 1971. – 296 с.
69. Янч Э. Прогнозирование научно-технического прогресса. / Пер. с англ., изд. второе, доп. – М.: Прогресс, 1974. – 586 с.
70. Стефанов Н., Яхиел Н., Качаунов С. Управление, моделирование, прогнозирование. / Пер. с болг. – М.: Экономика, 1972. – 143 с.
71. Форрестер Дж. Мировая динамика. / Пер. с англ. –М.: Наука, 1978. – 167 с.
72. Лавалле Л. За марксистское исследование будущего / В сотрудничестве с Г. Дюффо, Ф. Гало и Э. Руссо. / Перевод с французского. – М.: Прогресс, 1974. – 143 с.
73. Попов Ю., Зиглер Ж. Год 2000: гибель человечества? Диалог Восток-Запад. – М.: Прогресс, 1986. – 184 с.
74. Раздумья о будущем: Диалоги в преддверии третьего тысячелетия: Журналистка Н. Стрельцова ведёт беседы с известными учёными и политическими деятелями. – М.: Политиздат, 1987. – 175 с.
75. Араб-Оглы Э. А. В лабиринте пророчеств. Социальное прогнозирование и идеологическая борьба. – М.: Молодая гвардия, 1973. – 304 с.
76. Араб-Оглы Э. А. Обозримое будущее: Социальные последствия НТР: год 2000. – М.: Мысль, 1986. – 205 с.
77. Шахназаров Г. Х. Грядущий миропорядок: О тенденциях и перспективах международных отношений. – М.: Политиздат, 1981. – 417 с.
78. Бестужев-Лада И.В. Мир нашего завтра. – М.: Мысль, 1986. – 269 с.
79. Хромушин Г. Б. Будущее в зеркале антикоммунизма. – М.: Издательство политической литературы, 1975. – 63 с.
80. Чернявская Г. Н. Идеологическая функция буржуазной футурологии (критический анализ социологической литературы США): Автореф. дис… канд. филос. наук: 09.00.09. – К., 1973. – 28 с.
81. Хромушин Г. Б. Коммунистическое завтра и буржуазные вымыслы. – М.: Издательство экономической литературы, 1962. – 112 с.
82. Будущее человеческого общества (критика современных буржуазных философских и социально-политических концепций). / Под ред. Е. Д. Модржинской и Ц. А. Степаняна. – М.: Мысль, 1971. – 339 с.
83. Бовш В. И. Футурология и антикоммунизм. – Минск: Наука и техника, 1977. – 272 с.
84. Рачков В. П. Будущее в исследованиях французских буржуазных теоретиков. – М.: Наука, 1986. – 158 с.
85. Косолапов В. В., Лисичкин В. А. Критика буржуазных концепций будущего. – М.: Мысль, 1978. – 166 с.
86. Бестужев-Лада И. В. Кризис буржуазных концепций будущего человечества. – М.: Знание, 1979. – 64 с.
87. Гарибджанян Б. Г. Кризис буржуазного общества и футурология в США: (Критика «оптимистического направления»). – Ереван: Издательство АН Армянской ССР, 1980. – 142 с.
88. Игнатов Н. А. Критический анализ буржуазно-футурологической концепции А. Тоффлера: Автореф. дис… канд. филос. наук: 09.00.01. – Иркутск, 1983. – 16 с.
89. Марошан Д. Критика социальной философии и глобальных прогнозов Римского клуба: Автореф. дис… канд. филос. наук: 09.00.03. – М., 1978. – 25 с.
90. Мазурова М. Р. Критический анализ экономических концепций современной буржуазной футурологии: Автореф. дис… канд. филос. наук. – Новосибирск, 1982. – 16 с.
91. Игнатов В. А. Буржуазная футурология о будущности наций (критический анализ). – К.: Наукова думка, 1982. – 152 с.
92. Гопченко П. Г. Критика буржуазних концепцій суспільства майбутнього. – К.: Товариство „Знання” Української РСР, 1971. – 48 с.
93. Злотник В. Я. Критический анализ футурологической концепции О. Тоффлера: Автореф. дис… канд. филос. наук: 09.00.09. – М., 1985. – 24 с.
94. Рачков В. П. Критический анализ французских буржуазно-футурологических концепций: Автореф. дис… канд. филос. наук: 09.00.02. – Казань, 1974. – 25 с.
95. Денисов Б. А. Критика современных буржуазных теорий о будущем обществе. – М.: Высшая школа, 1961. – 53 с.
96. Косолапов В. В. Горизонты ХХ века. – М.: Молодая гвардия, 1973. – 224 с.
97. Супрун В. И. Современная буржуазная футурология: проблемы, тенденции. – Новосибирск: Наука, 1986. – 208 с.
98. Шахназаров Г. Х. Куда идёт человечество: Критические очерки немарксистских концепций будущего. – М.: Мысль, 1985. – 192 с.
99. Шахназаров Г. Х Фиаско футурологии. – М., 1979. – 352 с.
100. Прогностика. Терминология: Сб. научно-нормативных терминов. / Отв. ред. В. И. Сифоров. – М.: Наука, 1990. – Вып. 109. – 56 с.
101. Кузьменко В., Романчук О. На порозі надцивілізації: Системний аналіз актуальних проблем сучасності. Соціальне прогнозування та футурологія. – Львів: Універсал, 1998. – 161 с.
102. Красников Б. И. Новый взгляд на эволюцию общества: Закономерности развития человечества, принципы демократии, самоуправления и рационального устройства общества. – К.: Хрещатик, 1995. – 88 с.
103. Костенко О. О. Україна перед Сфінксом третього тисячоліття: Філософсько-соціальний нарис. – Харків: Основи, 1993. – 100 с.
104. Мороз О. Г. Україна: Шляхи вдосконалення держави: Спроба соціального прогнозування. – Львів: Універсал, 1998. – 92 с.
105. Теплицький Ю. М. Всемирная история и проблемы выживания человечества в ІІІ тысячелетии: Учеб. пособие. – Луганск: Издательство ВУГУ, 1996. – 107 с.
106. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє: До ефективних суспільств: Доповідь Римському клубові: Пер. з англ.. – К.: Основи, 1990. – 238 с.
107. Иноземцев В. Л. За пределами экономического общества: Постиндустриальные теории и постэкономические тенденции в современном мире: Научное издание. – М.: Academia-Наука, 1998. – 640 с.
108. Будем ли мы жить во «всемирной деревне»? – М.: Институт философии РАН, 1993. – 170 с.
109. Афанасьев В. В. Современные неогумманистические концепции общественного развития (на примере футурологии О. К. Флехтгейма): Автореф. дис… канд. филос. наук: 09.00.12. – М., 1991. – 22 с.
110. Якість життя в Україні: час жити і час виживати: Матеріали круглого столу, проведеного Центром Соціального Прогнозування. – К. : Центр Соціального Прогнозування, 2003. – 111с.
111. Яковец Ю. В. Циклы. Кризисы. Прогнозы. – М.: Наука, 1999. – 448 с.
112. Несбит Д., Эбурдин П. Что нас ждёт в 90-е годы. Мегатенденции: Год 2000: Десять новых направлений на 90-е годы: Пер. с англ. – М.: Республика, 1992. – 415 с.
113. Тоффлер А. Футурошок. – СПб.: Лань, 1997. – 464 с.
114. Кеннеди П. Вступая в двадцать первый век: Пер. с англ. – М.: Весь мир, 1997. – 480 с.
115. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального прогнозирования: Пер. с англ. – М.: Academia, 1999. – 956 с.
116. Панарин А. С. Глобальное политическое прогнозирование в условиях стратегической нестабильности. – М.: Эдиториал УРСС, 1999. – 272 с.
117. Панарин А. С. Глобальное политическое прогнозирование: Учебник для студ. вузов. – М. : Алгоритм, 2000. – 352 с.
118. Горбатенко В. П., Бутовська І. О. Політичне прогнозування. – К. : МАУП, 2005. – 152 с.
119. Коваленко А. О. Політичний аналіз і прогнозування. – К. : Науковий світ, 2002. – 201с.
120. Оганесян С. С. Проблема прогнозирования в политической футурологии: Автореф. дис... канд. политол. наук: 23.00.01 / Ереванский гос. ун-т. – Ереван, 2000. – 18с.
121. Телешун С. О., Баронін А. С. Політична аналітика, прогнозування та політичні консультації: Курс лекцій / Благодійний фонд "Співдружність". – К. : Видавець Паливода А. В., 2001. – 112 с.
122. Горбатенко В. П. Політичне прогнозування: теорія, методологія, практика. – К.: Генеза, 2006. – 400 с.
123. Матвієнко В. Я. Прогностика: Прогнозування соціальних та економічних процесів: Теорія, методика, практика. – К.: Українські пропілеї, 2000. – 484 с.
124. Бестужев-Лада И. В. Прогнозное обоснование социальных нововведений. – М.: Наука, 1993. – 240 с.
125. Щеглова С. Н. Социальное прогнозирование, проектирование и моделирование. – М. : Социум, 2001. – 95 с.
126. Бурлай Т. В. Короткотермінові моделі прогнозування основних макроекономічних індикаторів: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.03.02 / НАН України; Інститут економічного прогнозування. – К., 2000. – 21 с.
127. Гаєць В. М., Клебанова Т. С., Черняк О. І., Іванов В. В., Дубровіна Н. А. Моделі і методи соціально-економічного прогнозування. – Х. : Інжек, 2005. – 396 с.
128. Глівенко С. В., Соколов М. О., Теліженко О. М. Економічне прогнозування. – Суми : Університетська книга, 2004. – 208 с.
129. Кононенко И. В., Лисицкий В. Л., Пономарев А. С., Алехин В. И. Долгосрочный прогноз социально-экономического развития. – Х., 1999. – 175 с.
130. Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України до 2015 року. – К. : Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, 2004. – 370 с.
131. Бідюк П. І., Баклан І. В., Баклан Я. І., Коршевнюк Л. О., Літвіненко В. І. Моделювання та прогнозування нелінійних динамічних процесів. – К. : ЕКМО, 2004. – 120 с.
132. Бідюк П. І., Савенков О. І., Баклан І. В. Часові ряди: моделювання та прогнозування. – К. : ЕКМО, 2003. – 144 с.
133. Біла О. Г. Фінансове планування і прогнозування. – Л. : Компакт-ЛВ, 2005. – 312 с.
134. Богомазова В. М. Методи прогнозування показників зовнішньоекономічної діяльності: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.02.03.– К., 2003. – 18 с.
135. Єріна А. М. Статистичне моделювання та прогнозування: Навчальний посібник. – К.: Київський національний економічний університет України, 2001. – 170 с.
136. Панасюк Б. Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки. – К.: Поліграфкнига, 1998. – 303 с.
137. Афанасьев В. Н., Юзбашев М. М. Анализ временных рядов и прогнозирование: Учебник. – М. : Финансы и статистика, 2001. – 227 с.
138. Басовский Л. Е. Прогнозирование и планирование в условиях рынка: Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 259 с.
139. Иванов В. В. Анализ временных рядов и прогнозирование экономических показателей: Учебное пособие. – Х.: Харьковский национальный университет имени В. И. Каразина, 1999. – 230 с.
140. Калина А. В., Конева М. И., Ященко В. А. Современный экономический анализ и прогнозирование (микро- и макроуровни): Учебно-методическое пособие: Издание 3-е, переработанное и дополненное. – К. : МАУП, 2004. – 416 с.
141. Ильина О. П., Макарова Н. В. Статистический анализ и прогнозирование экономической информации в электронной таблице EXCEL 5.0 MICROSOFT. – СПб., 1996. – 190 с.
142. Саяпова А. Р., Гусельникова Е. А., Лакман И. А., Шамуратов Н. М. Математические методы прогнозирования экономических показателей: Учебное пособие для вузов. – Уфа: Башкирский государственный университет, 2000. – 126 с.
143. Клебанова Т. С., Иванов В. В., Дубровина Н. А. Методы прогнозирования: Учебное пособие. – Х.: Харьковский государственный экономический университет, 2002. – 372 с.
144. Сафаров Р.А. Прогнозирование и юридическая наука. // Советское государство и право. –1969. – №3. – с. 93-102.
145. Сафаров Р. А. Прогнозирование – функция социалистического государственного управления. // Советское государство и право.– 1969. – № 10.– с. 108-117.
146. Сафаров Р. А. Прогнозирование в системе принципов государственного управления. // Советское государство и право. – 1970. – № 9. – с. 98-103.
147. Сафаров Р. А. Прогностический метод государственного управления. // Советское государство и право. – 1971. – № 8. – с. 75-79.
148. Шаргородский М. Д. Прогноз и правовая наука. // Правоведение. – 1971. – № 1. – с. 40-50.
149. Право и социология. / Отв. ред. Ю. А. Тихомиров, В. П. Казимирчук. – М.: Наука, 1973. – 360 с.
150. Правовая система социализма: В 2 кн. / Под ред. А. М. Васильева. – М.: Юридическая литература, 1986. – Кн. 1: Понятие, структура, социальные связи.– 368 с.
151. Правовая система социализма: В 2 кн./ Отв. ред. А. М. Васильев. – М.: Юридическая литература, 1987. – Кн. 2: Функционирование и развитие. – 327 с.
152. Социология права: Учебное пособие. / Под ред. В. М. Сырых. – М.: Юридический Дом «Юстицинформ», 2001. – 480 с.
153. Агамиров К. В. Прогнозирование в теории и социологии права: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М., 1987. – 18 с.
154. Агамиров К. В. Правовое поведение и прогнозирование. // Тезисы докладов на теоретической конференции аспирантов института государства и права АН СССР и юридического факультета МГУ им. М.В. Ломоносова. – М.: Издательство Института государства и права АН СССР, 1986. – с. 9-11.
155. Гаврилов О. А. Законодательная деятельность и социальное прогнозирование. // СССР – Франция: социальные аспекты правотворчества. По материалам Второго советско-французского симпозиума (Москва, июнь 1978г.). – М.: Издательство Института государства и права АН СССР, 1980. – с. 118-120.
156. Гаврилов О. А. Социалистическое правовое государство и социальный прогноз. // Социалистическое правовое государство. Проблемы и суждения. – М.: Издательство Института государства и права АН СССР, 1989. – с. 193-200.
157. Гаврилов О. А. Теоретические и методологические проблемы юридического прогнозирования. // Теория права: новые идеи. – М.: Издательство Института государства и права РАН, 1993. – Вып. 3. – с. 23-36.
158. Гаврилов О. А. Стратегия правотворчества и социальное прогнозирование. – М.: Издательство Института государства и права РАН, 1993. – 128 с.
159. Поленина С. В., Колдаева Н. П. О долгосрочном планировании развития законодательства. // Советское государство и право. – 1979. – № 6. – с. 51-58.
160. Колдаева Н. П. Долгосрочное планирование и прогнозирование законодательства. // Советское государство и право. – 1978. – № 12. – с. 133-134.
161. Поленина С. В. «Круглый стол» по вопросам планирования правотворчества в социалистических государствах. // Советское государство и право. – 1978. – № 12. – с. 134-135.
162. Сырых В.М. Прогнозирование эффективности норм права на стадии их разработки. // Проблемы совершенствования советского законодательства. – 1987. – Вып. 36. – с. 17-28.
163. Глазырин В.В. Прогнозирование эффективности правовых норм: возможный подход. // Проблемы совершенствования советского законодательства. – 1988. – Вып. 41. – с. 23-33.
164. Сырых В.М. Прогнозирование эффективности законопроектов. // Проблемы законотворчества Российской Федерации: Сборник научных трудов. – 1993. – № 53. – с. 108-119.
165. Хасин В. В. Объект предвидения в философии и праве. // Некоторые философские проблемы государства и права. – Издательство Саратовского университета. – 1979. – Вып. 3. – с. 145-152.
166. Назаренко Е. В., Семкив В. О. Правовое предвидение как вид социального предвидения. // Проблемы правоведения. – К.: Вища школа, 1989. – Вып. 50. – с. 9-14.
167. Керимов Д.А. Цель, средство, прогноз. // Право и образование. – 2003. – № 2. – с. 33-46.
168. Сойфер В.Г. Развитие трудовых отношений в трудовом праве. // Советское государство и право. – 1974. – № 7. – с. 28-35.
169. Музыченко П. П. Некоторые вопросы прогнозирования природоохранительной функции советского государства. // Проблемы правоведения. – К., 1981. – Вып. 42. – с. 26-33.
170. Бакай О.О. Правове забезпечення екологічного прогнозування: Автореф. дис… канд. юр. наук: 12.00.06. – Харків, 2002. – 19 с.
171. Бакай А. К вопросу о понятии экологического прогнозирования // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 8. – с. 58-59.
172. Бакай О. Екологічне прогнозування як функція управління у сфері природокористування та охорони довкілля // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – №3. – с. 240-246.
173. Бакай О.О. Правове регулювання екологічного прогнозування як функції державного управління якістю навколишнього середовища // Вісник господарського судочинства. – 2001. – № 4. – с. 191-196.
174. Селіванов А. М. Підприємництво в Україні як об’єкт моделювання та прогнозування. – К.: Інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України, 2001. – 172 с.
175. Аванесов Г. А. Теория и методология криминологического прогнозирования. – М.: Юридическая литература, 1972. – 334 с.
176. Аванесов Г. А. Основы криминологического прогнозирования: Учебное пособие. – М.: Научно-исследовательский и редакционно-издательский отдел, 1970. – 53 с.
177. Аванесов Г. А. Криминологическое прогнозирование и планирование борьбы с преступностью: Учебное пособие. – М.: Научно-исследовательский и редакционно-издательский отдел, 1972. – 60 с.
178. Аванесов Г. А., Вицин С. Е. Прогнозирование и организация борьбы с преступностью. – М.: Знание, 1972. – 32 с.
179. Аванесов Г. А., Квашис В. Е. Некоторые вопросы криминологического прогнозирования (в порядке обсуждения). // Вестник Московского университета: Сер. ХІІ: Право. – 1968. – № 6. – с. 84-90.
180. Аванесов Г. А. О методологии криминологического прогнозирования. // Правоведение. – 1971. – № 3. – с. 116-121.
181. Аванесов Г. А. Организация криминологического прогнозирования и планирования. // Советское государство и право. – 1972. – № 1. – с. 110-114.
182. Аванесов Г. А. Криминология. Прогностика. Управление: Учебное пособие. – Горький: Горьковская высшая школа МВД СССР, 1975. – 423 с.
183. Кудрявцев В. Н. Причинность в криминологии (о структуре индивидуального поведения). – М.: Юридическая литература, 1968. – 176 с.
184. Кудрявцев В. Н. Научное прогнозирование в криминологии. // Изучение и предупреждение преступности: Сборник научных трудов. – Воронеж, 1968. – Вып. 8: Вопросы методологии и методики социального прогнозирования. – с. 289-316.
185. Блувштейн Ю. Д. Криминология и математика. – М.: Юридическая литература, 1974. – 176 с.
186. Антонян Ю. М., Блувштейн Ю. Д., Чикоидзе Г. Б. Прогнозирование преступного поведения и предупреждение преступлений. // Советское государство и право. – 1977. – № 4. – с. 66-71.
187. Овчинников Б. Д. Вопросы теории криминологии. – Ленинград: Издательство Ленинградского университета, 1982. – 79 с.
188. Панкратов В.В. Научный и технический прогресс и криминологическое прогнозирование. // Проблемы борьбы с преступностью: Материалы третьей научной конференции аспирантов и соискателей. – М., 1968. – с. 9-13.
189. Панкратов В.В., Стрельников С.С. Долгосрочное прогнозирование преступности. // Советское государство и право. – 1971. – № 7. – с. 143.
190. Панкратов В. В. Методология и методика криминологических исследований. – М.: Юридическая литература, 1972. – 134 с.
191. Панкратов В.В. Прогнозирование противоправного поведения несовершеннолетних и ситуация на рынке труда молодежи. // Проблемы трудовой занятости несовершеннолетних и криминогенная напряженность в обществе. Материалы научно-практической конференции (октябрь 1994 г.). – М.: Издательство Научно-исследовательского института проблем укрепления законности и правопорядка, 1996. – с. 36-38.
192. Яковлев С. В., Гнусов Ю. В. Математические методы оценки состояния и прогнозирования преступности. – Х.: Университет внутренних дел, 1998. – 158 с.
193. Рагимов И. М. Теория судебного прогнозирования. – Баку: Азербайджанское государственное издательство, 1987. – 127 с.
194. Клейменов М.П. Уголовно-правовое прогнозирование. – Томск: Издательство Томского университета, 1991. – 168 с.
195. Клейменов М.П. Уголовно-правовое прогнозирование: Автореф. дис… д-ра юрид. наук. – Екатеринбург, 1992. – 38 с.
196. Клейменов М.П. Уголовно-правовое прогнозирование индивидуального преступного поведения. // Проблемы применения современного уголовного законодательства России. Материалы теоретического семинара. – Омск, 1994. – с. 3-12.
197. Васин Ю.Г. Криминологическое и уголовно-правовое прогнозирование законодательной деятельности в сфере борьбы с организованной преступностью. Методологические и методические проблемы. Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – М., 1999. – 25 с.
198. Сотников К. И. Прогнозирование в деятельности следователя: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Свердловск: Свердловский юридический институт, 1987. – 25 с.
199. Журавель В. А. Проблеми теорії та методології криміналістичного прогнозування. – Х. : Право, 1999. – 304 с.
200. Журавель В. А. Теорія і методологія криміналістичного прогнозування: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.09. – Х., 1999. – 36 с.
201. Литвинов А. Н., Степанюк Р. Л. Прогнозирование и планирование в криминалистике. – М.: ЮРКНИГА, 2004. – 160 с.
202. Гендин А. М. О понятии предвидения. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1979. – Вып. 5. – с. 32-43.
203. Гендин А. М. Состояние и перспективы социальных прогностических исследований. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1981. – Вып. 6: Методологические аспекты социального прогнозирования. – с. 114-127.
204. Фалько В. И. Прогнозирование как опережающее отражение действительности. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1986. – Вып. 11: Методологические вопросы общественно-исторического предвидения. – с. 33-45.
205. Аверин А. Н. Эмпирический и теоретический уровни социального предвидения. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1977. – Вып. 3. – с. 64-67.
206. Будрин Ю. Н. Противоречие эмпирического и теоретического уровней в социальном предвидении. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1975. – Вып. 1. – с. 65-74.
207. Будрин Ю. Н. Общественно-историческая практика как основное условие перехода предвидения от эмпирического уровня к теоретическому. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1976. – Вып. 2. – с. 100-107.
208. Лисичкин В. А. Прогностика как научная дисциплина. // Анализ закономерностей и прогнозирования развития науки и техники: Тезисы докладов. – Вып. 1: Теоретические проблемы анализа тенденций и прогнозирование научно-технического развития. – К., 1967. с. 34-36.
209. Мадей З. Долгосрочное прогнозирование развития науки и техники в Польше. // Управление, планирование и организация научных и технических исследований: Труды Международного симпозиума стран-членов СЭВ и СФРЮ (Москва, 1968 г.): В 5 т. – т. 3: Вопросы планирования и организации научных и технических исследований. – Издание Всесоюзного института научной и технической информации, 1970. – с. 42-55.
210. Философская энциклопедия: в 3 т. / АН СССР. Институт философии. – М.: Советская энциклопедия, 1960. – т. 1. – 504 с.
211. Философский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1983. – 840 с.
212. Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник: Изд. 2-е, испр. и доп.– М.: Наука, 1975. – 720 с.
213. Гендин А. М. Диалектика соотношения определённости и неопределённости, достоверности и вероятности в социальном предвидении. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1976. – Вып. 2. – с. 73-90.
214. Добров Г. М. Научное прогнозирование и науковедческий анализ. // Анализ закономерностей и прогнозирование развития науки и техники: Тезисы докладов. – Вып. 1: Теоретические проблемы анализа тенденций и прогнозирование научно-технического развития. – К., 1967. – с. 3-13.
215. Николаев О. Б. Место предвидения в научном исследовании (логико-семантический аспект). // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1976. – Вып. 2. – с. 50-58.
216. Косолапов В. В. О логической структуре и верификации прогнозов. // Теория и практика прогнозирования развития науки и техники в странах-членах СЭВ. – М.: Экономика, 1971. – с. 137-142.
217. Роговой Ю. П. О некоторых логических вопросах прогнозирования. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1976. – Вып. 2. – с. 107-113.
218. Кислов Б. А. О функциях оценки в социальном прогнозе. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1981. – Вып. 6: Методологические аспекты социального прогнозирования. – с. 17-24.
219. Гендин А. М. Социальное предвидение в свете аксиологии. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1977. – Вып. 3. – с. 67-87.
220. Андріюк В. В. Теоретико-методологічні аспекти співвідношення соціального та правового прогнозування. // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. наукових статей. – Івано-Франківськ, 2001.– Вип. VI. – с. 15-22.
221. Гендин А. М. „Эффект Эдипа” и методологические проблемы социального прогнозирования. // Вопросы философии. – 1970. – № 5. – с. 80-89.
222. Савчук С.В. Юридична соціологія: предмет та місце в системі юридичних наук. – Чернівці: Рута, 2003. – 240 с.
223. Андріюк В. В. Юридичне прогнозування: поняття, ознаки, структура.//Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. наукових статей. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – Вип. ІХ. – с. 19-25.
224. Синюк А. И. Методологические аспекты прогнозирования сложно-динамических систем. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1975. – Вып. 1. – с. 58-65.
225. Румянцев А. М. Вопросы социального прогнозирования и планирования. // Вопросы философии. – 1970. – № 8. – с. 68-78.
226. Нагребельний В.П. Прогнозування юридичне // Юридична енциклопедія: В 6 т. – К.: „Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана. – Т.5: П-С. – 2003. – с. 149.
227. Хасин В. В. Становление объекта предвидения и стиль научного мышления. // Мировоззренческие вопросы предвидения и времени: Межвузовский научный сборник. – Издательство Саратовского университета, 1986. – с. 75-82.
228. Алексеев А. С., Трухин А. Н. Экстраполяция и научное предвидение. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1986. – Вып. 11: Методологические вопросы общественно-исторического предвидения. – с. 112-119.
229. Яковлева В. Н. Общественные законы и социальное предвидение. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1981. – Вып. 6: Методологические аспекты социального прогнозирования. – с. 3-9.
230. Чередниченко В. В. Учёт прогностического фона в социологическом прогнозе. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1975. – Вып. 1. – с. 74-81.
231. Бестужев-Лада И. В. Проблемный анализ в социальном прогнозировании. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1983. – Вып. 8: Вопросы методологии и методики социального прогнозирования. – с. 49-60.
232. Ивандаев В. И. Понятие структуры политики и его роль в политическом прогнозировании. //Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1978. – Вып. 4. – с. 65-75.
233. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства: Учебник для юридических вузов и факультетов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРАМ, 1999. – 552 с.
234. Бестужев-Лада И. В. Объекты, предметы и проблемы прогнозирования в социологических исследованиях. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1976. – Вып. 2. – с. 3-12.
235. Закон України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” від 23 березня 2000 року.// Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 25. – ст. 195.
236. Яковлева В. Н. О роли практики как критерия истины социального прогноза. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1976. – Вып. 2. – с. 91-99.
237. Маслин А. А. Экспертные оценки в социологическом прогнозировании.// Социальное прогнозирование. – М., 1975. – с. 92-103.
238. Чабровский В. А. Проблема надёжности прогнозов. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1979. – Вып. 5. – с. 75-80.
239. Ушаков А. А. Эффективность социального предвидения: некоторые итоги методологического анализа. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1981. – Вып. 6: Методологические проблемы социального прогнозирования. – с. 32-39.
240. Ярская В. Н., Ежов О. Н. Взаимосвязь социокультурных, временных и психологических факторов предвидения. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1983. – Вып. 8: Вопросы методологии и методики социального прогнозирования. – с. 39-45.
241. Моисеев В. П. К вопросу о границах предсказательных возможностей теоретического знания. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1981. – Вып. 6: Методологические аспекты социального прогнозирования. – с. 29-32.
242. Косолапов В. В. Категориальный аппарат общественной прогностики. // Вопросы прогнозирования общественных явлений. – К.: Наукова думка, 1978. – с. 44-81.
243. Тофтул М. Г. Логіка: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Академія, 1999. – 336 с.
244. Андріюк В. В. Види і типи правових прогнозів. //Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. наукових статей. – Івано-Франківськ: Плай, 2001. – Вип. VII. – с. 35-42.
245. Гендин А. М. Единство поискового и нормативного подходов в социальном прогнозировании. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1978. – Вып. 4. – с. 40-49.
246. Добров Г. М. Наука о науке: Начала науковедения: Изд. 3-е, доп. и перераб. – К.: Наукова думка, 1989. – 304 с.
247. Костин В. А., Мокроносов Г. В. Роль прогнозирования в социальном целеполагании в условиях социализма. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1983. – Вып. 8: Вопросы методологии и методики социального прогнозирования. – с. 45-49.
248. Никитина А. Г. Предвидение как человеческая способность. – М., 1975.
249. Коренной А. А., Скофенко А. В., Мусиенко В. Б., Логвинова Д. М. Методические основы разработки комплексных прогнозов. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1986. – Вып. 11: Методологические вопросы общественно-исторического предвидения. – с. 136-142.
250. Волкогонова О. Д. Прогностическая функция идеологии. // Вопросы философии. – 1986. - № 5. – с. 23-35.
251. Кулик А. Г., Бобырь В. И. Общая тенденция преступности в Украине в 1972-1993 гг. и прогноз на ближайшие годы. //Бюлетень законодавства і юридичної прогностики України. – 1994. – № 2. – с. 5-37.
252. Бестужев-Лада И. В. Некоторые вопросы категориального анализа в нормативном социальном прогнозировании. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1986. – Вып. 11: Методологические вопросы общественно-исторического предвидения. – с. 60-71.
253. Бестужев-Лада И. В. Теоретико-методологические проблемы нормативного социального прогнозирования. // Теоретико-методологические проблемы социального прогнозирования в условиях ускорения научно-технического прогресса. – М., 1986. – с. 11-33.
254. Бестужев-Лада И. В. Социальное предвидение и социальное прогнозирование. // Мировоззренческие вопросы предвидения и времени: Межвузовский научный сборник. – Издательство Саратовского университета, 1986. – с. 28-37.
255. Шемшученко Ю., Ющик О. До проблеми формування законодавчої політики в Україні // Право України. – 2005. – № 11. – с. 3-7.
256. Рабінович П. Загальна концепція правової реформи в Україні: до характеристики вихідних засад. //Вісник Академії правових наук. – 1998. – № 1. – с. 15-24.
257. Опришко В. Питання трансформації Європейського права в законодавство України // Право України. – 2001. – № 2. – с. 27-30.
258. Ониськів М. Глобалізація і право творення // Право України. – 2002. – № 9. – с. 10-14.
259. Железняк Н. Проблеми адаптації законодавства України до законодавства Євролейського Союзу // Право України. – 2004. – №11. – с. 140-143.
260. Ковальова О. Зближення законодавства Європейського Союзу з правовими системами держав-кандидатів на вступ до ЄС // Право України. – 2003. – № 9. – с. 138-142.
261. Кравчук І. Реформування інституційного механізму адаптації права України до права ЄС // Право України. – 2005. – № 1. – с. 16-20.
262. Луць Л. Трансформація нормативної частини сучасної правової системи України // Право України. – 2003. – № 3. – с. 117-121.
263. Колодій А. М. Конституція України як основа правової реформи в нашій державі. //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1998. – № 2. – с. 11-16.
264. Коростей В. Проблеми правотворчості в Україні // Право України. – 2004. – № 3. – с. 121-124.
265. Копиленко О., Мурашин Г. Деякі методологічні аспекти наукового забезпечення законодавчого процесу // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2-3. – с. 132-142.
266. Ксенофонтов М. Ю. Теоретические и прикладные аспекты долгосрочного прогнозирования. // Проблемы прогнозирования. – 2002. – № 2. – с. 3-30.
267. Румянцева Т. М. Концепция предвидения как целостная научная система. // Мировоззренческие вопросы предвидения и времени: Межвуз. науч. сб. – Издательство Саратовского университета, 1986. – с. 70-74.
268. Фалько В.И. О конструктивном подходе в прогнозировании. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1979. – Вып. 5. – с. 58-67.
269. Ганов В.А., Фалько В.И. Принцип дополнительности в прогностике. // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1976. – Вып.2. – с.113-119.
270. Шапот Д.А., Осипов А.В. Двухсекторная имитационная модель прогнозирования развития экономики. // Проблемы прогнозирования. – 2001. – №4. – с.74-83.
271. Мазур В. Н., Мокляк Н. Н., Рутковский Б. А. Основные направления исследования в области социального прогнозирования. // Вопросы прогнозирования общественных явлений. – К.: Наукова думка, 1978. – с. 7-28.
272. Горелова В. Л., Мельникова Е. Н. Основы прогнозирования: Учеб. пособ. для инж.-экон. спец. вузов. – М.: Высшая школа, 1986. – 287 с.
273. Синюк А. И. К методологии системного прогнозирования. // Вопросы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1976. – Вып. 2. – с. 65-73.
274. Синюк А. И. Социальное прогнозирование и системный поход (статья 1). // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1977. – Вып. 3. – с. 53-63.
275. Синюк А. И. Социальное прогнозирование и системный поход (статья вторая). // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1978. – Вып. 4. – с. 10-17.
276. Добров Г. Прогнозирование важнейших направлений развития науки и техники. // Управление, планирование и организация научных и технических исследований: Труды Международного симпозиума стран-членов СЭВ и СФРЮ: в 5 т. – т. 3.: Вопросы планирования и организации научных и технических исследований. – Издание Всесоюзного института научной и технической информации, 1970. – с. 21-41.
277. Сифоров В. Дальнесрочное прогнозирование научно-технического прогресса. // Теория и практика прогнозирования развития науки и техники в странах-членах СЭВ. – М.: Экономика, 1971. – с. 54-63.
278. Лисичкин В. Теоретические и методологические вопросы научно-технического прогнозирования. // Теория и практика прогнозирования развития науки и техники в странах-членах СЭВ. – М.: Экономика, 1971. – с. 46-53.
279. Маслин А. А. Экспертные оценки в социологическом прогнозировании.// Социальное прогнозирование. – М., 1975. – с. 90-103.
280. Андріюк В. В. Експертні оцінки в юридичному прогнозуванні. // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. – Ужгород, 2006. – Вип. 5. – с. 51-55.
281. Андрусенко В.А. Научная экстраполяция и социальное предвидение (анализ марксистского и буржуазно-футурологического подходов) // Проблемы социального прогнозирования: Сборник научных трудов. – Красноярск, 1984. – Вып. 9: Критика буржуазной футурологии. – с. 76-85.
282. Даньшин І. Кримінологічне планування заходів протидії злочинності та її прогнозування // Вісник Академії правових наук України.- 2004.- №4.- с. 145-152.
283. Мурашин О. Сучасна юридична наука: проблеми і пріоритети // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №1. – с. 62-64.
284. Анисимов А. Построение прикладного сценария // Теория и практика прогнозирования развития науки и техники в странах-членах СЭВ. – М.: Экономика, 1971. – с. 122-132.
285. Хотин Л. Возможности и ограничения прогностического моделирования. // Теория и практика прогнозирования развития науки и техники в странах-членах СЭВ. – М.: Экономика, 1971. – с. 143-147.
286. Леванский В. А. Моделирование в социально-правовых исследованиях.– М.: Наука, 1986. – 158 с.
287. Гаврилов О. А. Математические методы и модели в социально-правовом исследовании. – М.: Наука, 1980. – 184 с.
288. Селіванов А. М. Підприємництво в Україні як об’єкт моделювання та прогнозування. – К.: Інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України, 2001. – 172 с.
289. Казимирчук В. П. Право и методы его изучения. – М.: Юридическая литература, 1965. – 204 с.
290. Логические и математические методы в правовой теории и практике: Межвузовский сборник. – Л.: Ленинградский университет, 1988. – 147 с.
291. Методологія та методика соціальних досліджень у праві. /Укладачі: В. Д. Воднік, Ю. І. Золотарьова, Г. П. Клімова та ін. – Харків: Національна юридична академія України, 1999. – 94 с.
292. Козюбра Н. И. Понятие и структура методологии юридической науки. // Методологические проблемы юридической науки: Сборник научных трудов. – К.: Наукова думка, 1990. – с. 5-19.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.