У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название АКТИ ПРАВОТВОРЧОСТІ ПРЕЗИДЕНТА В РЕСПУБЛІКАХ ЗІ ЗМІШАНОЮ ФОРМОЮ ПРАВЛІННЯ
Количество страниц 188
ВУЗ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Год сдачи 2006
Содержание ЗМІСТ
ВСТУП.................................................................................................. С. 4-12
РОЗДІЛ 1
СТАН РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ ТА ЇЇ ПОНЯТІЙНО-КАТЕГОРІАЛЬНИЙ АПАРАТ.......................................................... С. 13-49
1.1. Стан наукового опрацювання проблеми правотворчості президента в республіках зі змішаною формою правління..................................................................... С. 13-23
1.2. Понятійно-категоріальний апарат досліджуваної теми............................................................................................. С. 24-49
РОЗДІЛ 2
ПРЕЗИДЕНТ ЯК СУБ’ЄКТ ПРАВОТВОРЧОСТІ В РЕСПУБЛІКАХ ЗІ ЗМІШАНОЮ ФОРМОЮ ПРАВЛІННЯ.......... С. 50-118
2.1. Види правотворчої діяльності президента та їх документальний вираз ............................................................. С. 50-63
2.2. Нормативно-правові акти президента: види, ознаки і функціональна спрямованість.................................................. С. 64-94
2.3. Нормативно-правовий договір як вид акту правотворчості президента....................................................... С. 95-107
2.4. “Вето” президента як форма участі у законотворчому процесі........................................................................................ С. 108-118
РОЗДІЛ 3
АКТИ ПРЕЗИДЕНТА В СИСТЕМІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ........................... С. 119-163
3.1. Ієрархія актів правотворчості за юридичною силою в республіках зі змішаною формою правління......................... С. 119-130
3.2. Співвідношення нормативно-правових актів президента і парламенту........................................................... С. 131-149
3.3. Нормативно-правові акти президента і уряду у їх співвідношенні. Інститут контрасигнатури............................ С. 150-163
ВИСНОВКИ......................................................................................... С. 164-167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ............ С. 169-188

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена значенням, яке відіграє правотворчість у правовій системі, а також місцем, що в ній посідають акти правотворчості президента. Сфера правового регулювання президента певною мірою залежить від виду республіки – президентська, парламентська або зі змішаною формою правління. Останніх у світі чимало: Білорусь, Болгарія, Вірменія, Грузія, Казахстан, Литва, Молдова, Монголія, Польща, Португалія, Росія, Румунія, Україна, Франція. Деякі з них президентсько-парламентські, інші – парламентсько-президентські. В Україні відбулася трансформація форми державного правління від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської. Відповідно до Закону України № 2222 від 8 грудня 2004 р. “Про внесення змін до Конституції України” були обмежені деякі повноваження Президента, що позначилося на його правотворчих можливостях.
Актуальним є встановлення в результаті загальнотеоретичного аналізу діалектичного зв’язку між правовим статусом Президента України за умов напівпрезидентської республіки й характером його участі у правотворчості. Не менш важливим є виявлення юридичної природи інституту „вето” Президента в контексті його правотворчої діяльності.
Актуалізує проблему компаративістський аналіз правових функцій Президента України і президентів інших республік зі змішаною формою правління, встановлення загального і особливого в їх повноваженнях щодо видання актів правотворчості.
Актуальність теми випливає й з методологічних підходів до права як до різноджерельного феномену, що формується через нормативно-правові акти, нормативні договори, юридичні доктрини, судові прецеденти тощо. Це вимагає дослідження не тільки нормативно-правових актів президента, а й нормативних договорів, що укладаються за його участю.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до п. 1. 4. “Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 роки”, схвалених вченою радою Національного університету внутрішніх справ 23 березня 2001 р., протокол № 3.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в комплексному загальнотеоретичному й порівняльно-правовому аналізі актів правотворчості президента в республіках зі змішаною формою правління, виявленні їх юридичної природи, визначенні їх місця в системі законодавчих і підзаконних джерел права, розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення українського законодавства. Сформульована мета зумовила постановку та розв’язання наступних задач:
- винайти та згрупувати історіографічну базу дослідження;
- встановити види правотворчої діяльності президента в республіках зі змішаною формою правління;
- визначити загальне поняття акту правотворчості президента;
- здійснити класифікацію актів правотворчості президента за різними критеріями;
- встановити види, відмінні ознаки та функції нормативно-правового акту президента;
- виявити особливості нормативно-правового договору як акту правотворчості президента;
- визначити юридичну природу інституту “вето” президента;
- уточнити ієрархію актів правотворчості за юридичною силою в республіках зі змішаною формою правління;
- визначити особливе у співвідношенні актів правотворчості президента та актів правотворчості парламенту й уряду.
Об’єктом дослідження є система актів правотворчості.
Предметом дослідження є акти правотворчості президента в республіках зі змішаною формою правління та закономірності їх функціонування в системі актів правотворчості держави.
Методи дослідження представлені системою загальнонаукових і приватно-наукових методів. У основу дослідження актів правотворчості президента, як позитивно-аналітичного права (певної частини чинного законодавства), покладений принцип діалектики та соціальної зумовленості правових явищ, а також конкретно-історичний підхід до їх вивчення. Це дозволило виявити динаміку правотворення Президента України за роки незалежності, встановити відмінні ознаки, зміст і форму актів правотворчості президента в республіках зі змішаною формою правління. Системний підхід застосовувався задля встановлення ієрархії актів правотворчості держави й визначення місця в ній актів президента, також при здійсненні класифікації актів правотворчості. За допомогою формально-логічного методу було сформульовано визначення юридичних понять (акт правотворчості, республіка зі змішаною формою правління, нормативно-правовий акт президента республіки зі змішаною формою правління тощо), провести їх опис та систематизацію. Формально-догматичний метод дозволив здійснити аналіз нормативно-правової бази держави, виявити функціональну спрямованість актів президента, їх техніко-юридичну досконалість. Компаративістський метод використовувався для порівняння правотворчих повноважень президентів різних республік, зіставлення актів правотворчості президента з актами правотворчості інших вищих органів публічної влади. Герменевтичний метод застосовувався для встановлення смислу норм права, що регулюють правотворчу діяльність президента, розкриття й тлумачення внутрішнього змісту актів правотворчості президента. Герменевтичний метод використовувався в сукупності з онтологічним і феноменологічним методами пізнання.
Онтологічно-телеологічний метод допоміг класифікувати акти правотворчості президента (зокрема нормативно-правові акти) на правові та неправові за критерієм відповідності доконечній меті права – справедливості. Застосування потребового підходу дало можливість визначити соціальні функції нормативно-правових актів президента.
У дослідженні автор використовував здобутки сучасних теоретиків в галузі теорії права, конституційного права, порівняльного правознавства В.Авер`янова, С.Агафонова, С.Алексєєва, Ф.Ардана, Х.Бахро (H.Bahro), С.Бостана, Р.Васильєва, Ф.Веніславського, Г.Глазунова, В.Головатенка, В.Дем’янця, М.Дюверже (M.Duverger), А.Зайця, Д.Златопольського, С.Іванова, Н.Ісакова, А.Колодія, В.Копєйчикова, В.Корельського, Ю.Коломійця, І.Костицької, В.Лазарєва, М.Марченка, В.Мельниченка, Л.Окунькова, Н.Пархоменко, Л.Петрової, Н.Плахотнюк, П.Рабиновича, С.Ропера (S.Roper), Д.Сарторі, Н.Сахарова, С.Серьогіної, О.Скакун, Ю.Тихомирова, Ю.Тодики, Ф.Фельдбрюгге (F.Feldbrugge), М.Цвіка, В.Чиркина, В.Шаповала, В.Шатіло, Г.Шмавоняна та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні на теоретичному рівні здійснена спроба комплексного монографічного дослідження актів правотворчості президента в республіках зі змішаною формою правління.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
вперше у вітчизняній літературі запропоновано класифікувати види правотворчої діяльності президента в республіках зі змішаною формою правління на безпосередню, сумісну та опосередковану; показано, що на відміну від акту правотворчості – результату безпосередньої та сумісної правотворчої діяльності президента – акт-результат опосередкованої діяльності є лише проміжною стадією законодавчого процесу;
до опосередкованої правотворчої діяльності президента віднесено право законодавчої ініціативи, право вето щодо закону, прийнятого парламентом, право призначати референдум;
визначено поняття акту правотворчості президента республіки зі змішаною формою правління – це волевиявлення президента (безпосереднє або сумісно з уповноваженим суб’єктом правотворчості), спрямоване на встановлення, зміну або скасування юридичних норм, що ґрунтується на пізнанні об’єктивних соціальних потреб та інтересів суспільства, яке виражене у формі акту-документу; встановлено, що президент республіки зі змішаною формою правління, відповідно до своїх конституційних повноважень, має право видавати акти з питань як внутрішньодержавного, так і міжнародного характеру.
визначено поняття нормативно-правового акту президента республіки зі змішаною формою правління; обґрунтовано, що видання президентом нормативно-правових актів, які мають силу закону (Білорусь, Казахстан, Росія), є виключенням, не притаманним усім змішаним республікам, й не відповідає принципу розподілу влад;
виявлені основні ознаки нормативно-правових актів президента республіки зі змішаною формою правління. На фоні показу загальних ознак, властивих всім нормативно-правовим актам, виявлені їх особливі риси, що підкреслюють специфіку цього виду правотворчості;
запропоновані критерії класифікації нормативно-правових актів президента, згідно з якими встановлено їх види. Коректність критеріїв полягає в тому, що класифікація відбувалась у суворій відповідності до одного виду суспільних відносин, які ними регулюються;
систематизовані основні види функцій нормативно-правових актів президента республіки зі змішаною формою правління;
уперше визначені поняття та ознаки нормативно-правового договору як акту правотворчості президента, запропонована їх класифікація; встановлено, що право на укладання міжнародних договорів закріплене за президентами всіх республік зі змішаною формою правління (крім Португалії);
уточнена правова природа інституту “вето” президента на закони, що приймаються парламентом, відмічено його законотворчий характер, додатково обґрунтовано, що документальне оформлення “вето” слід розцінювати як факультативну стадію законотворчого процесу, якій доцільно надати форму указу;
уперше у вітчизняній юридичній літературі запропонована ієрархія актів правотворчості вищих державних органів у республіках зі змішаною формою правління з урахуванням різних джерел права: нормативно-правових актів і нормативно-правових договорів. Отримало подальший розвиток висловлене в юридичній науці положення про те, що юридична сила нормативно-правового договору дорівнює юридичній силі акту органу, яким дана згода на обов’язковість цього договору. Наголошено, що у випадку колізії нормативно-правого акту й нормативно-правового договору, які мають однакову юридичну силу (наприклад, нормативно-правовий указ Президента та міжнародний договір, згода на обов’язковість якого надана главою держави) пріоритет мають норми міжнародного договору;
обґрунтовано підзаконний характер нормативно-правових актів президента в республіках зі змішаною формою правління, який встановлений конституцією або законами про нормативно-правові акти, і полягає в тому, що вони видаються відповідно до закону і набувають сили закону в певних випадках: а) коли про їх законодавчий характер сказано в конституції або конституційному законі; б) коли з певних питань парламент делегує право на видання закону, що теж закріплено у конституції;
обґрунтовано, що в ієрархії актів правотворчості нормативно-правові акти президента республіки будь-якого різновиду змішаної форми правління (президентсько-парламентська республіка або парламентсько-президентська) є вищими за юридичною силою щодо нормативно-правових актів уряду, хоча уряд не є підлеглим президенту державним органом;
виявлено, що інститут контрасигнатури актів президента існує майже в усіх змішаних республіках (крім Білорусі, Вірменії, Грузії, Росії); уперше встановлено два шляхи законодавчого закріплення інституту контрасигнатури – обмежуючий, за яким всі акти, крім встановлених в конституції країни, підлягають контрасигнації (Польща, Франція), та розширювальний – відповідно до якого не контрасигнуються всі акти, крім закріплених в основному законі (Монголія, Португалія, Румунія, Україна).
Практичне значення одержаних результатів. Отримані протягом дисертаційного дослідження положення, узагальнення, висновки можна використати:
- у подальших наукових дослідженнях;
- у законотворчому процесі, зокрема, реформуванні інституту президента та удосконаленні законодавства;
- у навчальному процесі при викладанні курсу теорії держави і права, порівняльного правознавства, при підготовці підручників і науково-методичних посібників з відповідних юридичних дисциплін.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана та обговорена на кафедрі теорії та історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх справ. Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на наступних науково-практичних конференціях і семінарах: Міжнародному науково-практичному семінарі “Безпека в Причорноморському регіоні: загрози та протидія” (м. Одеса, 8 квітня 2004 р.); ХІ історико-правової конференції “Місцеві органи державної влади та самоврядування: історико-правовий аспект” (м. Суми, 16-18 квітня 2004 р.); VI звітній конференції науково-педагогічного персоналу, курсантів і студентів Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (м. Сімферополь, 14 травня 2004 р.); XII Міжнародній історико-правової конференції “Етнонаціональні чинники в історії державно-правового будівництва” (м. Бахчисарай, 10-13 вересня 2004 р.); Міжнародному науково-практичному семінарі “Тіньова економіка в інфраструктурі організованої злочинності” (м. Одеса, 23 вересня 2004 р.); VII звітній науково-практичній конференції науково-педагогічного персоналу, курсантів і студентів Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (м. Сімферополь, 19 травня 2005 р.); ХІІІ історико-правовій конференції “Право в системі соціальних норм: історико-юридичні аспекти” (м. Чернівці, 20-22 травня 2005 р.); XIV Міжнародній історико-правовій конференції “Міграційні процеси в Україні і світі: історико-юридичні аспекти” (м. Севастополь, 4-7 вересня 2005 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення, наукові висновки та практичні рекомендації, що становлять зміст дисертаційного дослідження, викладені в семі статтях (виконаних автором самостійно); шість з них опубліковані у збірниках, що входять до переліку наукових спеціальних видань ВАК України.
Список литературы ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дає підстави зробити наступні висновки:
1. Поділ змішаних республік на президентсько-парламентські та парламентсько-президентські залежить від розподілу повноважень в сфері виконавчої влади між президентом, парламентом і урядом. Насамперед це стосується процедури призначення та звільнення прем’єр-міністра та міністрів. Це є головним (однак не єдиним) критерієм їх класифікації: якщо прем’єр-міністр та міністри призначаються та відповідальні перед парламентом – це парламентсько-президентська республіка, якщо президентом – президентсько-парламентська. Міра розподілу повноважень у виконавчої владі не є однаковою в змішаних республіках, вона є динамічною, залежною від конкретних історичних обставин і політичної кон’юнктури в країні. Тому можна запропонувати лише умовну ієрархічну пряму, на одному боці якої знаходяться яскраво виражені парламентсько-президентські республіки (Болгарія, Монголія, Україна, Португалія), іншому – президентсько-парламентські (Білорусь, Казахстан, Росія, Франція), а між ними не чітко виражені (Литва, Молдова, Польща, Румунія).
2. Основними видами правотворчої діяльності президента республіки зі змішаною формою правління є безпосередня (її результат – акт безпосередньої правотворчості), сумісна (результат – акт сумісної правотворчості) та опосередкована (стадія законодавчого процесу).
3. Дефініція акту правотворчості президента в республіках зі змішаною формою правління запропонована наступна – це волевиявлення президента (безпосереднє або сумісно з уповноваженим суб’єктом правотворчості), спрямоване на встановлення, зміну або скасування юридичних норм, що ґрунтується на пізнанні об’єктивних соціальних потреб та інтересів суспільства, яке виражене у формі акту-документу.
4. Особливістю актів правотворчості президента в республіках зі змішаною формою правління є те, що за своєю юридичною природою вони, як правило, представлені двома видами: нормативно-правовим актом та нормативно-правовим договором. Нормативно-правовий договір – сумісний акт правотворчості президента та уповноваженого суб’єкта правотворчості, що містить нові правові норми загального характеру, які встановлюються за їх добровільним, взаємно узгодженим волевиявленням і забезпечуються державою відповідно до закону. Нормативно-правовий договір, що укладається президентом від імені держави, має узгоджений, добровільний, взаємно обов’язковий характер, забезпечений в законодавчому порядку; містить у собі правові норми – правила загального та обов’язкового характеру (може містити крім норм, ще й принципи права); є актом правотворчої діяльності в межах законодавчо встановленої компетенції; має публічний характер. За умови поширення регіональної та глобальної інтеграції в сучасному світі нормативно-правовий договір, як джерело права, набуває дедалі все більшого значення.
5. Нормативно-правові акти президента в республіках зі змішаною формою правління мають всю сукупність властивостей, що притаманні такому виду актів правотворчості, як нормативно-правовий акт. Водночас вони володіють особливими рисами: 1) займають вищу сходинку в ієрархії підзаконних нормативних актів; 2) характеризуються наявністю власної компетенції у президента щодо регулювання суспільних відносин, обсяг якої різниться в республіках зі змішаною формою правління, бо визначається рівнем її визначення в конституції країни і конституційному законі „Про Президента”. Однак незалежно від обсягу повноважень, якими наділений президент за конституцією, можна запропонувати узагальнене визначення його нормативно-правового акту – це офіційний акт-документ глави держави, що встановлює, змінює або скасовує правові норми з метою конкретизації, деталізації врегульованих законом суспільних відносин та посідає вищу сходинку в ієрархії підзаконних актів, забезпечуваних державою.
6. Нормативно-правовий акт президента республіки зі змішаною формою правління є виключно підзаконним актом. Видання президентом республіки зі змішаною формою правління актів, що мають силу закону (Білорусь, Казахстан, Росія), якщо це не акт делегованого законодавства, можна кваліфікувати як порушення принципу розподілу влад.
7. В Україні, після внесення змін до Конституції (відповідно до Закону № 2222 від 8 грудня 2004 р.), правотворчі повноваження Президента України змінилися в напрямку звуження установчої компетенції в сфері виконавчої влади. По-перше, право утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, яке раніше належало Президенту, віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. Нормативне забезпечення функціонування новостворених органів виконавчої влади, що становило певну частину правотворчої діяльності Президента, стало меншим.
По-друге, відповідно до нової редакції Конституції України, Президент не має права скасовувати акти Кабінету Міністрів, а лише зупиняє їх дію з мотивів невідповідності Конституції з одночасним зверненням до Конституційного суду.
По-третє, певних змін набув інститут контрасигнатури актів Президента: у зв’язку із звуженням повноважень Президента зменшилася кількості актів глави української держави, які потребують контрасигнації Прем’єр-міністром. До того ж не потребують контрасигнації акти Президента України, що видані на виконання: 1) п. 3 ст. 106 КУ (представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України); 2) п. 4. ст. 106 КУ (приймає рішення про визнання іноземних держав), 3) п. 17 ст. 106 КУ (є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави). Це робить його правотворчу діяльність незалежною від уряду лише в певних сферах.
8. З метою урахування позитивного досвіду республік зі змішаною формою правління щодо врегулювання правотворчої діяльності Президента доцільно внести наступні зміни в законодавство України:
• викласти ч. 4 ст. 94 Конституції України в такій редакції: “Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України більшістю від її конституційного складу, Президент України зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом”;
• п.2 ст. 19 Закону України “Про міжнародні договори України” викласти в наступній редакції: “Норми права, які містяться в міжнародних договорах України, що набули чинності в установленому порядку, мають силу нормативно-правового акту, яким надана згода на обов’язковість для України відповідного міжнародного договору. Якщо міжнародним договором України, який набув чинності в установленому порядку, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені в акті законодавства України, який має однакову з ним юридичну силу, то застосовуються правила міжнародного договору”;
• акт Президента України, виданий відповідно до п. 5, 18, 21, 23 ст. 106 Конституції України, який не контрасигнований Прем’єр-міністром або міністром, відповідальним за акт та його виконання, не має юридичної чинності.
• на законодавчому рівні встановити термін, що відводиться на підписання Прем’єр-міністром або міністром акту, що потребує контрасигнації: для актів, які видаються на виконання п. 5, 18, 23 ст. 106 Конституції України, як для підписання Президентом законів України – протягом 15 днів з моменту отримання акту; для актів, що видаються на виконання повноважень п. 21 ст. 106 Основного закону України, – протягом доби після отримання такого акту.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – Спб.: Тип. Меркушева, 1894. – 364 с.;
2. Котляревский С.А. Власть и право. Проблема правового государства. – М.: Тип. «Мысль», 1915. – 417 с.;
3. Гессен В.М. О правовом государстве. – Спб.: Издание Н. Глаголева, 1906. – 62 с.;
4. Петров В.С. Тип и формы государства. – Л.: изд-во ЛГУ, 1967. – 120 с.;
5. Теория государства и права. Основы марксистско-ленинского учения о государстве и праве. М.: изд-во Академии наук СССР, 1962. – 534 с.;
6. Общая теория государства и права: В 2-х т. / Отв. ред. Д.А. Керимов. – Л.: изд-во ЛГУ, 1968. – Т.1: Общая теория государства. – 303 с.;
7. Теория государства и права / Под ред. А.М. Васильева – 2-е изд. – М.: Юрид. литература, 1983. – 415 с.;
8. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов / Отв. ред. А.И. Королев, Л.С. Явич. ЛГУ им. А.А. Жданова. – 2-е изд. – Л.: изд-во ЛГУ, 1987. – 549 с.;
9. Гринберг А.И. Президент в механизме власти в Итальянской республике // Советское государство и право. – 1977. – № 10. – С. 114-122;
10. Elgie R. The Politics of Semi-presidentialism // URL: http://www.oup.co.uk/pdf/0-19-829386-0.pdf;
11. Duverger M. New political system model: semi-presidential government // European Journal of Political Research. – 1980. – Vol. 8. – P. 165-187;
12. Бостан Л.М., Бостан С.К. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 672 с.;
13. Маклаков В.В. Государственный строй Франции: учебное пособие. – М: ВЮЗИ, 1977. – 55 с.;
14. Крутоголов М.А. Президент Французской республики: правовое положение. – М.: Наука, 1980. – 336 с.;
15. Крутоголов М.А. Парламент Франции: организационные и правовые аспекты деятельности / Отв. ред. Ю.П. Урьяс. – М.: Наука, 1988. – 238 [1] с.;
16. Серебрянников В.П. Французская правовая доктрина о юридической природе президентской власти. – Советское государство и право. – 1882. – № 1. – С. 102-106;
17. Костицька І.О. Інститут президентства в Україні: становлення і функціонування: теоретико-правовий аналіз. – К., 2003. – 495 с.;
18. Плахотнюк Н.Г. Інститут Президентства в України: конституційно-правовий аспект: Автореф .дис… канд. юрид. наук: 12.00.02. –Х.,1999. – 20с.;
19. Окуньков Л.А. Президент Российской Федерации: Конституция и политическая практика. — М. : ИНФРА-М-НОРМА, 1996. – 240с.;
20. Серьогіна С.Г. Компетенція Президента України: теоретико-правові засади: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02. –Х.,1998. – 20с.;
21. Серьогіна С.Г. Теоретико-правові та організаційні засади функціонування інституту президентства в Україні. – Х.: Інформ.-прав. центр “Ксилон”, 2001. – 278с.;
22. Тодыка Ю.Н. Яворский В.Д. Президент Украины: конституционно-правовой статус. – Х.: Факт, 1999. – 256с.;
23. Кривенко Л. Розподіл влад і процесуальні права парламенту // Віче. – 1998. – № 3. – С. 14-32;
24. Кривенко Л. Воля народу, її трансформація у державну волю // Віче. – 1997. – № 9. – С. 42-59;
25. Коломієц Ю.М. Інститут глави держави в системі вищих органів влади і управління зарубіжних країн. – Х.: Основа, 1998. – 245с.;
26. Кривенко Л. Суверенітет парламенту. Теорія і практика // Віче. – 1998. – № 4. – С. 32-48;
27. Веніславський Ф. Роль президента України в механізмі забезпечення взаємодії законодавчої і виконавчої гілок влади // Нова політика. – 1998. – №1. – С.7-11;
28. Окуньков Л.А. Рощин В.А. Вето Президента: Научно-практическое пособие. – М.: Городець. Формула права, 1999. – 352 с.;
29. Щукин А.С. Конституционные основы участия Президента РФ в законодательном процессе. – Оренбург, 1999. – 98 с.;
30. Селезнев Г.Н. Вся власть закону! (законодательство и традиции указного права в России). – М.: Группа «Сегодня», 1997. – 190 с.;
31. Иванов С.А. Федеральный закон и нормативный указ президента России: проблемы взаимоотношений и пути их совершенствования // Государство и право. – 2003. – № 2. – С. 101-103;
32. Иванов С.А. Основные аспекты соотношения закона и подзаконного нормативного правового акта // Государство и право. – 2004. – № 8. – С. 23-29;
33. Окушева Р.Т. Теория и практика классификации нормативно-правовых актов в Республике Казахстан (Некоторые вопросы) // Государство и право. – 1999. – № 8. – С. 89-97;
34. Троицкий В.С., Морозова Л.А. Делегированное законотворчество // Государство и право. – 1997. – № 4. – С. 91-99;
35. Шевчук С.В. Делегування державних повноважень. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. – Х., 1997. – 19с.;
36. Теория государства и права: Учебник / В.В. Лазарев, С.В. Липень. – М.: Спарк , 1998. – 448 с.;
37. Скакун О.Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс): Учебник. – Харьков: Эспада, 2005. – 840 с.;
38. Толстик В.А. К вопросу о юридической силе актов, принятых в рамках делегированных нормотворческих полномочий // Юрист. – 2001. – № 10. – С. 31-34;
39. Мазур Д.В. Актуальні питання співвідношення нормативно-правових указів Президента України та законів України // Право і безпека. – 2005. – Т.4. – № 1. – С. 30-34;
40. Томкіна О.О. Правова природа актів Кабінету Міністрів України (окремі питання) // Наук. записки / Нац. ун-т. “Острозька академія”. – Сер. “Право”. – Острог, 2001. – Вип. 2. – Ч.2. – С. 266-274;
41. Кичалюк О.Н. Акты Президента Российской Федерации (конституционно-правовой аспект). Дисс. канд. юрид. наук. 12.00.02 – Саратов, 1999. – 176 с.;
42. Мазуров А.В. Указ Президента Российской Федерации как источник права: проблемы теории и практики. Дисс. канд. юрид. наук. 12.00.01 – Москва, 1999. – 202 с.;
43. Кубатаев М.Г. Правовые акты Президента Российской Федерации. Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.02. – М., 2001. – 26с.
44. Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.К. Бабаева. – М.: Юрист, 1999. – 592 с.;
45. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Вид. 5-те, зі змінами. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2001. – 176 с.;
46. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х т. Под ред. Проф. М.Н. Марченко. – М.: Изд-во «Зерцало», 1998. – Т.2. – 640 с.;
47. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров. – 4-е изд. – М.: Сов. Энциклопедия, 1989. – 1632 с.;
48. Георгиян Э. Институт президентской власти в современном мире. – Социалистическая законность. – 1991. – № 11. – С. 68-72;
49. Черниловский З.М. Институт президентуры в свете исторического опыта. – Советское государство и право. – 1991. – № 6. – С. 110-116;
50. Кулябин А.И. Президентство – лучшая ли это форма исполнительной власти? // Государство и право. – 1992. – № 8. – С. 20-21;
51. Общая теория права и государства: учебник для юридических вузов / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юрист, 1994. – 367 с.;
52. Сахаров Н.А. Институт президентства в современном мире. – М.: Юридическая литература, 1994. – 176 с.;
53. Мельниченко В.І. Президент у структурі державної влади: конституційний досвід західних демократії // Трибуна. – 1995. - №1-2. – С. 34-37;
54. Арутюнян А.Ш. Інститут Президента Республики Армения: (сравнительно-правовой анализ). – Ереван: Мхитар Гош, 1996. – 311 с.;
55. Кувалдин В. Президентство и демократия // Свободная мысль. – 1998. – №2 (1471). – С. 4-14;
56. Чиркин В.Е. Президентская власть // Государство и право. – 1997. – № 5. – С. 15-23;
57. Бостан С.К. Президентсько-парламентська республіка як різновид змішаної форми республіканського правління // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2001. – №2. – С.39-50;
58. Бостан С.К. Напівпарламентсько-напівпрезидентська республіка як різновид змішаної форми правління // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2001. – №4. – С.31-39;
59. Бостан С.К. Напівпрезидентсько-напівпарламентська республіка як різновид змішаної форми правління // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2001. – №3. – С.16-25;
60. Чорноус В.Я. Місце уряду “українському варіанті” змішаної форми правління // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства: Зб. наук. ст. – Івано-Франківськ, 2002. – Вип. 10. – С. 33-37;
61. Єрмолін В.П. Конституційні засади виконавчої влади в Україні (проблеми теорії і практики): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2003. – 17с.;
62. Агафонов С.А. Інститут Президента в системі державної влади України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2003. – 16с.;
63. Гриценко М. Конституційний статус Президента України та деякі аспекти здійснення виконавчої влади // Збірник наукових праць Української академії державного Управління при Президентові України. – 1999. – Вип.2. – Ч.ІІ. – С.256-261;
64. Губа О.П. Особливості конституційного статусу юридичної форми інституту президентства у контексті реформи політичної системи України // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України: Сучасні проблеми державного управління / За заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князева. – К.: вид-во УАДУ, 2003. – Вип.1. – С.306-313;
65. Шмавонян Г.А. Президентская власть и разделение властей в полупрезидентской республике: опыт Армении // Государство и право. – 2000. – № 1. – С. 87-97;
66. Краснов М.А. Россия как полупрезидентская республика: проблемы баланса полномочий (опыт сравнительно-правового анализа) // Государство и право. – 2003. – № 10. – С. 16-23;
67. Elgie R. Semi-Presidentialism: Concepts, Consequences and Contesting Explanations // Political Studies Review. – 2004. – Vol 2. – P. 314–330;
68. Semi-Presidentialism in Europe (Comparative European Politics) / Ed R. Elgie. – New York: Oxford University Press, 1999. – 334 р.;
69. Martinez R.M. Semi-presidentialism: a comparative study // URL: http://www.essex.ac.uk/ecpr/events/jointsessions/paperarchive/mannheim/w13/martinez.pdf.;
70. Reilly B. Government Structure and Electoral Systems (2003) // URL: http://www.nyu.edu/pages/cic/pdf/E20GovtStructureElectoralSystemsReilly.pdf.;
71. Shugart M.S., Carey J.M. Presidents and assemblies : constitutional design and electoral dynamics. - New York : Cambridge University Press, 1992. – 316 p.;
72. Сарторі Джованні Порівняльна конституційна інженерія. Дослідження структур, мотивів і результатів: пер. з англ. О.І. Мороз. – К.: Артек, 2001. – 211 с.;
73. Paloheimo H. Divided Executive in Finland From Semi-Presidential to Parliamentary Democracy URL: http://www.essex.ac.uk/ecpr/events/jointsessions/paperarchive/copenhagen/ws7/paloheimo.PDF.;
74. O’Neill P. Presidential Power in Post-Communist Europe: The Hungarian Case in Comparative Perspective // Journal of Communist Studies. – 1993. – Vol. 9. – №. 3. – Р. 177-201;
75. Krouwel A. Measuring presidentialism of Central and East European countries (2003) // URL: http://www.vu.nl/images_upload/50D62783-CCF6-4970-9007D8DA6F3221A9.pdf.;
76. Sedelius T. Semi-presidentialism in postcommunist countries (2002) // URL: http://www.socsci.auc.dk/institut2/nopsa/arbejdsgruppe24/sedelius.pdf.;
77. Feldbrugge F. The rule of law in the European CIS states // Review of Central and Eastern European Law. – 2000. – V.26. – № 3. – P. 213-230;
78. Бєлов Д.М. Порівняльно-правовий аналіз інституту президентства в Україні та Франції. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2005. – 20 с.;
79. Коломієць Ю.М. Інститут глави держави в системі вищих органів влади зарубіжних країн: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1999. – 20с.;
80. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник. В 4-х томах. / Отв. ред. Б.А. Страшун. – М.: Издательство БЕК, 1996. – Т. 1-2 – 778 с.;
81. Гарчева Л.П. Ярмыш А.Н. Конституционное право Украины. Учебное пособие.- Симферополь: ДОЛЯ, 2002. – 299 с.;
82. Конституции государств Европейского союза / Под ред. Л.А. Окунькова. – М.: Издательская группа ИНФРА М-НОРМА, 1997. – 816с.;
83. Новые конституции стран СНГ и Балтии. Сборник документов. Вып. 2.- М.: Манускрипт, Юрайт, 1998. – 672 с.;
84. Конституція України // ВВР. – 1996. – № 3. – Ст. 141;
85. Савчин М. Президент України у конституційній системі: забезпечення континуїтету та належного функціонування публічної влади главою держави // // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 3. – С. 65-75;
86. Конституция Республики Польша // Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник. В 4-х томах. / Отв. ред. Б.А. Страшун. – М.: Издательство БЕК, 1997. – Т. 3 – С.683 – 744;
87. Указ Президента України № 314/97 від 09.04.1997 р. “Про щорічні послання Президента України до Верховної Ради України” // Офіційний вісник України. 1997. – №16. – С.17;
88. Голощапов А.М. Послания Президента РФ – конституционная основа формирования государственно-правовой стратегии РФ // Право и политика. – 2004. – № 6. – С. 4-11;
89. Краснов М.А. Закон силен, когда сильна власть // Российская газета. – 1997. – 18 марта;
90. Мазур Д.В. Правові акти президентів України і Росії та їх класифікація: теоретико-правовий аспект // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2004. – № 27. – С. 230-237;
91. Теория государства и права: курс лекций / Под ред. М.Н. Марченко. – 2-е изд. – М.: Зерцало, 1998. – 475 с.;
92. Черданцев А.Ф. Теория государства и права: учебник для вузов. – М.: Юрайт, 1999. – 432 с.;
93. Погребняк С. Вимоги до нормативно-правових актів, що випливають з принципу правової визначеності // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 3. – С. 42-53;
94. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1999. – 672 с.;
95. Юридична енциклопедія у 6 т. / Ред. кол. Шемшученко Ю.С. – К.: “Укр. енциклопедія” ім. М.П. Бажана. – Т. 4: Н-П. – 2002. – 717 с.;
96. Окуньков Л.А. Правовые акты Президента: их статус, направленность, содержание // Журнал российского права. – 1997. – № 2. – С. 14-23;
97. Головатенко В. Правові акти Президента України: юридична природа, статус, функції // Право України. – 2004. – №3. – С.14-18;
98. Мазур Д.В. Класифікація указів Президента України // Матеріали VI звітної науково-практичної конференції науково-педагогічного персоналу, курсантів і студентів Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ: у 2 ч. – Сімферополь: ДОЛЯ, 2004. – Ч. 2. – С.166-170;
99. Козюбра М. Правовий закон: проблема критеріїв // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2-3. – С. 83-96;
100. Постановление Конституционного Суда РФ от 30 апреля 1996 г. № 11-П по делу о проверке конституционности п.2 Указа Президента РФ от 3 октября 1994 г. № 1969 «О мерах по укреплению единой системы исполнительной власти в Российской Федерации» // СЗ РФ. – 1996. – № 19. – Ст. 2320;
101. Радченко В.И. Президент в конституционном строе Российской Федерации – Саратов: Изд-во Саратов. гос. акад. права, 2000. – 182 с.;
102. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
103. Указ Президента України № 173/2002 від 23 лютого 2002 року “Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 9. – ст. 397.
104. Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2005 від 5 жовтня 2005 р. у справі за конституційним поданням 52 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Указу Президента України „Про заходи щодо підвищення ефективності управління нафтовою галуззю” від 16 липня 2004 року № 814 (справа про управління нафтовою галуззю) // Офіційний вісник України. – 2005. – № 42. – Ст. 2661;
105. Указ Президента України № 512/94 від 10 вересня 1994 р. “Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок підготовки і внесення проектів указів і розпоряджень Президента України ” // Укази Президента України. Т.1 1991-1994. – К.: Право, 1997. – С. 830-833;
106. Распоряжение Президента РФ от 5 февраля 1993 г. “О порядке подготовки и внесения проектов указов и распоряжений Президента Российской Федерации” // Собрание актов Президента и Правительства Российской Федерации. – 1993. – №7. – Ст. 598;
107. Указ Президента України № 335/98 від 21 квітня 1998 р. “Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України” // Офіційний вісник України. – 1998. – № 16. – С. 3;
108. Шемшученко Ю. Теоретичні проблеми гармонізації законодавства України з європейським правом // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 3. – С. 106-112;
109. Закон України № 539/97 від 23 вересня 1997 р. “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації” // ВВР. – 1997. – № 49. – Ст. 299;
110. Регламент Верховної Ради України // ВВР. – 2006. – № 16. – Ст. 1174;
111. Указ Президента України № 503/97 від 10 червня 1997 року “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” // Офіційний вісник України. – 1997. – № 24. – С. 11.
112. Закон Республики Казахстан № 213-1 от 24 марта 1998 г. «О нормативных правовых актах» // Ведомости Парламента. – 1998. – № 2. – ст. 25;
113. Закон Республики Беларусь № 361-3 от 10 января 2000 г. «О нормативных правовых актах Республики Беларусь» // Ведамасці Нацыянальнага сходу Рэспублікі Беларусь. – 2000. – №5. – ст.40;
114. Философский словарь / Под.ред. И.Т. Фролова. - 6-е изд., перераб. и доп. – М.: Политиздат, 1991. – 560 с.;
115. Философский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1983. – 840 с.;
116. Мазур Д.В. Функції указів Президента України // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених. – Сімферополь, 2004. – Вип. 5. – С. 61-65;
117. Закон України № 3160 від 1 грудня 2005 р. „Про Службу зовнішньої розвідки України” // ВВР. – 2006. – 8. – ст.94;
118. Указ Президента України № 685 від 16. 05. 2000 р. “Про впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 20. – ст. 817;
119. Розпорядження Президента України № 1019 від 29 квітня 2005 р. “Про призначення довічної державної стипендії Єлісєєву В.Ф.” // Урядовий кур’єр вiд 11.05.2005 р.;
120. Указ Президента України № 575/2002 від 20 червня 2002 року “Про посилення соціального захисту працівників органів державної податкової служби” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 26. – Ст. 1229;
121. Закон України “Про державну таємницю” № 3855-XII від 21.01.94 // ВВР. – 1994. – №16. – Ст. 93;
122. Наказ Голови Служби безпеки України № 440 від 20.08.2005 р. “Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю” // Офіційний вісник України. – 2005. – № 34. – ст. 2089;
123. Сироїд О. Діяльність Президента України в сфері указотворчості та законодавчого процесу. – К.: Реферат, 2004. – 64 с.;
124. Указ Президента України № 1048/99 від 21серпня 1999 року “Про розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи” // Офіційний вісник України. – 1999. – № 34. – С. 110;
125. Указ Президента України № 651/98 від 18 червня 1998 року “Про списання та реструктуризацію податкової заборгованості платників податків – сільськогосподарських підприємств і цукрових заводів (комбінатів) за станом на 1 січня 1998 року” // Офіційний вісник України. – 1998. – № 25. – С. 1;
126. Закон України № 716-XIV від 03.06.1999 “Про списання та реструктуризацію податкової заборгованості платників податків - цукрових заводів (комбінатів) за станом на 1 січня 1998 року та сільськогосподарських підприємств за станом на 1 січня 1999 року” // ВВР – 1999. – № 15. – Ст. 84;
127. Указ Президента України № 1497/2003 “Про визнання такими, що втрачають чинність, деяких указів Президента України” // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – Т. 1. – Ст. 2761;
128. Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2000 від 27 березня 2000 року у справі за конституційними поданнями 103 і 108 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України “Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою” (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою) // Офіційний вісник України. – 2000. – № 30. – Ст. 1285;
129. Указ Президента України № 455/97 від 21 травня 1997 року “Про зупинення дії статті 2 Указу Президента України від 4 квітня 1996 року № 235” // Офіційний вісник України. – 1997. – № 21. – С. 7;
130. Указ Президента України № 460/2000 від 13 березня 2000 року “Про заходи щодо соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим та міста Севастополя” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 11. – Ст. 417;
131. Указ Президента України № 170/2001 від 9 березня 2001 року “Про оголошення окремих районів Закарпатської області зоною надзвичайної екологічної ситуації” // Офіційний вісник України. – 2001. – № 14. – Ст. 587;
132. Резниченко С.В. Договір у системі джерел конституційного права України. – Одеса: АстроПринт, 1999. – 136 с.;
133. Афанасьєв К.К. Адміністративний договір як форма державного управління (теоретико- правовий аспект): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний ун-т внутрішніх справ. – Х., 2002. – 19с.;
134. Олюха В.Г. Цивільно-правовий договір: поняття, функції та система: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2003. – 20с.;
135. Венедиктов В.С. Трудовой договор (контракт) по законодательству Украины: КЗоТ, комментарий, образцы документов. – Х. : НПКФ Консум, 1996. – 128с.
136. Марченко М.Н. Международный договор как источник современного российского права // Вестник Московского университета. Серия 11, Право. – 2004. – № 3. – С. 3-18;
137. Марченко М.Н. Особенности нормативно-правового договора как источника права // Вестник Московского университета. Серия 11, Право. – 2004. – № 1. – С. 3-15;
138. Пархоменко Н.М. Договір у системі права України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 1998. – 16с.;
139. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. – М.: Новый Юрист, 1998. – 624 с.;
140. Мицкевич А.В. Формы выражения или источники права // Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х т. Под ред. Проф. М.Н. Марченко. – М.: Изд-во «Зерцало», 1998. – Т.2. – C. 132-156;
141. Оборотов Ю.М. Теорія держави і права (прагматичний курс): Екзаменаційний довідник. – Одеса: Юридична література, 2004. – 184 с.;
142. Тихомиров Ю.А. Публичное право. – М.: БЕК, 1995. – 496 с.;
143. Віденська конвенція “Про право міжнародних договорів” // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1986. – № 17. – Ст. 343;
144. Закон України № 1906-ІV від 29 червня 2004 р. “Про міжнародні договори України” // ВВР. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
145. Закон Республики Бєларусь № 1188-XII от 23 октября 1991 г. «О международных договорах Республики Беларусь» // Ведомости Национального собрания Республики Беларусь. – 1998. – № 29-30. – ст.469;
146. Закон Республики Молдова № 595-XIV от 24 сентября 1999 г. «О международных договорах Республики Молдова» // Официальный монитор Республики Молдова. – 2000. – № 24-26. – ст. 137;
147. Современные зарубежные конституции. – М.: б/и., 1996. – 284 с.
148. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України “Про основні засади організації і функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 8 червня 1995 р.” // ВВР. – 1996. – № 30. – ст. 142;
149. Шаповал В. Термін “більшість” і “вето” в конституційному праві // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – №6. – С.44-54;
150. Закон України № 2222-IV від 8 грудня 2004 р. “Про внесення змін до Конституції України” // ВВР. – 2005. – № 2. – Ст. 44;
151. Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2003 від 11 березня 2003 р. у справі за конституційним поданням 73 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) здійсненого Президентом України права вето стосовно прийнятого Верховною Радою України Закону України “Про внесення змін до статті 98 Конституції України” // Офіційний Вісник України. – 2003. – № 16. – Ст. 710;
152. Заєць А.П. Правова держава в Україні: концепція і механізми реалізації: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.01. – К., 1999. – 36 с.
153. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. – М.: Добахов, Ткачев, Димов, 1995. – 384 с.;
154. Теория права и государства: учебник / Под ред. проф. В.В. Лазарева. – М.: Юристъ, 1996. – 424 с.;
155. Буткевич В.Г. Соотношение внутригосударственного и международного права. – К.: Вища школа, 1981. – 311 с.;
156. Закон Грузии «О международных договорах Грузии» от 16 октября 1997 г. № 934 // URL: http://www.grbc.ge/Rus/mid_r.htm;
157. Барциц И.Н. Международное право и правовая система России // Журнал российского права. – 2001. – № 2. – С. 61-70;
158. Теория государства и права: учебник / Под ред. проф. В.М. Корельского. – М.: Издательская группа НОРМА - ИНФРА, 2000. – 616 с.;
159. Теорія держави і права: навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков. – К., 2004. – 368 с.;
160. Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України // Вісник Конституційного суду України. – 2002. – № 5. – С. 11-17;
161. Шебанов А.Ф. Некоторые вопросы правовой нормы и нормативних актов в советском общенародном праве //Советское государство и право. –1964. – № 7. – С. 96 – 106.
162. Зивс С.Л. Источники права / Отв. ред. В.П. Казимирчук. – М.: Наука, 1981. – 238 с.;
163. Козярик В. Проблеми делегування повноважень у державному управлінні // Збірник наукових праць Української академії державного управління при президентові України. Вип.2. Част.2. – К, 1999. – С.269 – 275;
164. Кривенко Л.Т. Делеговане законодавство. Дзеркало і задзеркалля // Віче. – 2002. – № 6. – С. 9-15;
165. Прокофьев Г., Скуратов Д. Проблемы классификации форм участия Президента РФ в правотворческом процессе // Конституционное и муниципальное право. – 2001. – № 3. – С. 4-7;
166. Закон Республики Молдова № 317 – XV от 18 июля 2003 г. «О нормативных актах Правительства и других органов центрального и местного публичного управления» // Официальный монитор Республики Молдова. – 2003. – № 208-210. – ст. 783;
167. Конституция. Закон. Подзаконный акт. – М.: Юридическая литература, 1994. – 133 с.;
168. Закон України № 964 – IV від 19 червня 2003 р. “Про основи національної безпеки України” // ВВР. – 2003. – № 39. – Ст. 351;
169. Закон України № 1932-XII від 6 грудня 1991 р. “Про оборону України” // ВВР. – 1992. – № 9. – Ст. 106;
170. Закон України № 1934-XII від 6 грудня 1991 р. “Про Збройні Сили України” // ВВР. – 1992. – № 9. – Ст. 108;
171. Закон України № 2232-XII від 25 березня 1992 р. “Про військовий обов’язок і військову службу” // ВВР. – 1992. – № 27. – Ст. 385;
172. Закон України № 3543-XII від 21 жовтня 1993 р. “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію” // ВВР. – 1993. – № 44. – Ст. 417;
173. Закон України № 2331-III від 22 березня 2001 р. “Про розвідувальні органи України” // ВВР. – 2001. – № 19. – Ст. 94;
174. Закон України № 2229-XII від 25 березня 1992 р. “Про Службу Безпеки України” // ВВР. – 1992. – № 27. – Ст. 382;
175. Указ Президента України від 21 серпня 1997 року № 888/97 “Про затвердження положень про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України” // Офіційний вісник України. – 1997. – № 35. – С. 2-11;
176. Указ Президента України № 247/99 від 11 березня 1999 року “Про Положення про Раду з питань розвідки” // Офіційний вісник України. – 1999. – № 10. – Ст. 379;
177. Указ Президента України № 1053/2001 від 7 листопада 2001 року “Про положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців” // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – ст. 2039;
178. Указ Президента України № 1387/2003 від 29 листопада 2003 року “Про заходи щодо підвищення ефективності зовнішньополітичної діяльності держави” // Офіційний вісник України. – 2003. – № 49. – ст. 2554;
179. Указ Президента України № 217/2002 від 5 березня 2002 року “Про Порядок здійснення зовнішніх зносин Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 10. – ст. 471;
180. Указ Президента України № 301/2002 від 26 березня 2002 року “Про Перелік посад, приписаних до дипломатичних рангів України” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 29. – ст. 1350;
181. Указ Президента України № 150/97 від 17 лютого 1997 року “Про нештатних (почесних) консулів України // Офіційний вісник України. – 1997. – № 8. – Т. 1. – С. 121-125;
182. Указ Президента України № 357/99 від 3 квітня 1999 року “Про Положення про Міністерство закордонних справ України” // Офіційний вісник України. – 1999. – № 14. – Ст. 550;
183. Указ Президента України № 746/2002 від 22 серпня 2002 року “Про Державний Протокол та Церемоніал України” // Офіційний вісник України. – 2002. – № 35. – ст. 1643;
184. Указ Президента України № 215/2001 від 27 березня 2001 року “Питання організації виконання Закону України “Про громадянство України” // Офіційний вісник України. – 2001. – № 13. – ст. 533;
185. Закон України № 2713 від 23 червня 2005 р. „Про державну кримінально виконавчу службу” // ВВР. – 2005. – № 30. – Ст. 409;
186. Указ Президента РФ «О мерах по укреплению единой системы исполнительной власти в Российской Федерации» // Собрание законодательства Российской Федерации от 10 октября 1994 года. – №24. – Cт. 2598;
187. Венгеров А.Б. Теория государства и права. – М.: Оега-Л, 2002. – 607 с.;
188. Шатіло В. Щодо посилення статусу Президента України // Право
189. Нижник Н.Р. Проблеми президентської влади в Україні // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – №8. – С.3-24;
190. Закон України “Про звернення громадян” № 393/96 від 2.10 1996 // ВВР. – 1996. – №47. – Ст. 256;
191. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом (Опыт системного исследования). – М., 1973. – 297 с.
192. Авер`янов В. Президент і уряд: новий розподіл повноважень // Юридична Україна. – 2003. – № 6. – С.19-24;
193. Авер`янов В. Виконавча влада в Україні та її правове регулювання // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2-3. – С. 238-253;
194. Авер`янов В. Уряд у механізмі поділу влади: недосконалість вітчизняної моделі // Право України. – 2005. – №4. – С.10-16;
195. Авер`янов В. Система органів виконавчої влади: проблеми реформування у світлі конституційних вимог // Право України. – 2003. – №9. – С.24-30;
196. Чернобель Г.Т. Закон и подзаконный акт // Закон: создание и толкование / Под ред. А.С. Пиголкина. – М., Спарк, 1998. – С. 40-55;
197. Постанова Кабінету Міністрів України № 915 від 5 червня 2000 р. „Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 24. – Ст. 994;
198. Закон України № 2796-XII від 18 листопаду 1992 р. “Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання” // ВВР. – 1993. – № 2. – Cт. 6;
199. Декрет Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19 лютого 1993 р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” // Урядовий кур’єр від 6 березня 1993 р.;
200. Ардан Филипп Франция: государственная система: пер с фр. Л.С. Филипповой. – М.: Юридическая литература, 1994. – 175 с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.