У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ
Количество страниц 209
ВУЗ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ
Год сдачи 2006
Содержание Зміст


Вступ С.3-14

Розділ 1. Конституційно-правовий статус людини
і громадянина як предмет науки конституційного права

1.1. Теоретико-методологічні способи визначення
поняття конституційно-правового статусу людини С.15-43

1.2. Система принципів конституційно-правового
статусу людини С.43-63

Висновки до першого розділу С.64-67

Розділ 2. Система прав людини і громадянина – основа
конституційно-правового статусу людини

2.1. Покоління прав людини і громадянина:
концептуальний розвиток та практичне втілення С.68-111

2.2. Співвідношення прав, свобод та обов’язків
людини і громадянина С.111-118

Висновки до другого розділу С.118-121

Розділ 3. Інституційні елементи механізму забезпечення
конституційно-правового статусу людини в Україні

3.1. Поняття механізму забезпечення конституційно-правового
статусу людини в Україні С.122-147

3.2. Вищі органи державної влади в процесі забезпечення
конституційно-правового статусу людини С.148-166

Висновки до третього розділу С.166-170

Висновки С.171-178

Список використаних джерел С.179-209



ВСТУП

Актуальність теми. Конституція України вперше у практиці державотворення в Україні визначила принципове положення про те, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження й забезпечення цих прав складають головний обов’язок державної влади. Внаслідок цього процес побудови демократичної, правової, соціальної, держави Україна було чітко пов’язано із забезпеченням як конституційних прав і свобод людини і громадянина, так і її конституційно-правового статусу в цілому. Тобто на найвищому рівні – Основного Закону України – було вказано, що умовою розвитку незалежної України, її успішної інтеграції до світового товариства розвинених демократичних держав є практичне втілення (юридичними, політичними, економічними, організаційними засобами) норм статті 3 Конституції України.
Подібна значущість проблематики забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина, як одного із стратегічних напрямів розвитку української державності, обумовила значне підвищення уваги наукової спільноти до розробки питань, пов’язаних з дослідженням окремих елементів конституційно-правового статусу людини в Україні (насамперед це стосується такого елементу, як права і свободи людини і громадянина в Україні). Втім, було б неправильно пов’язувати актуальність дослідження тематики конституційно-правового статусу людини в Україні виключно з процесом практичної реалізації конституційних норм.
Річ у тім, що актуальність звернення до аналізу теоретико-методологічних основ визначення змісту і сутності поняття конституційно-правового статусу людини і громадянина має ще й своє загальнотеоретичне обґрунтування, адже з точки зору загальної теорії конституційного права, дослідження конституційно-правового статусу людини і громадянина тісно пов’язано з проблемою визначення предмета конституційного права щодо правового статусу людини і громадянина. У цьому сенсі у науці конституційного права існують принаймні два варіанти відповіді на порушене запитання. Один з них предметом конституційного права визначає виключно основні принципи конституційно-правового статусу людини, а інший долучає до предмета науки конституційного права ще й проблеми захисту та забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина. Водночас висвітлення проблем конституційно-правового статусу людини і громадянина має суто методологічну актуальність. Мається на увазі, що завдяки категорії конституційно-правового статусу людини і громадянина виникає можливість аналізу його структури та складових елементів. При цьому такий аналіз набуває ознак комплексності, тому що досліджуються не просто інститут громадянства, правосуб’єктності, прав і свобод людини, обов’язків громадян, гарантій прав і свобод людини тощо, а й один з елементів конституційно-правового статусу людини, який тісно пов’язаний з іншими і складає цілісну систему, через яку встановлюються та регулюються відносини людини з державою та іншими суб’єктами правовідносин.
Це дає підстави для висновку про актуальність дослідження поняття конституційно-правового статусу людини і громадянина, а також про перспективність подібних наукових розвідок як для науки конституційного права, так і для реалізації процесу практичного забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина. Разом з тим, вирішення питань, пов’язаних із забезпеченням конституційно-правового статусу людини і громадянина, сприятиме вдосконаленню процесу практичної реалізації норм Основного Закону країни, подальшому розвиткові конституційного права України як галузі права, законодавства, юридичної науки та навчальної дисципліни.
Таким чином, актуальність проблеми забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина у контексті питань політико-правового реформування, яке триває в Україні, недостатня розробленість цілої низки питань, що стосуються тематики забезпечення конституційно-правового статусу людини, на монографічному рівні зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Теоретичною основою дисертації стали наукові розробки дослідників вітчизняної та зарубіжної науки, зокрема проблематика конституційно-правового статусу людини і громадянина розроблялася у роботах таких авторів як: М. Антонович, К. Арановський, А. Венгеров, Л. Воєводін, А. Георгіца, В. Грищук, Ю. Грошевий, В. Денисов, Є. Додін, Р. Калюжний, В. Карташкін, С. Ківалов, М. Козюбра, В. Коновалова, М. Корнієнко, В. Кравченко, О. Кутафін, О. Лукашева, М. Малеїн, Г. Мальцев, Г. Манов, О. Марцеляк, Г. Мурашин, Є. Назаренко, Л. Окуньков, А. Олійник, В. Опришко, М. Орзіх, М. Панов, В. Перевалов, О. Петришин, В .Погорілко, П. Рабінович, В. Селіванов, О. Скрипнюк, Б. Страшун, В. Тацій, І. Тимченко, В. Тихий, Є. Тихонова, О. Тодика, Ю. Тодика, О. Фрицький, М. Цвік, В. Шаповал, В. Шемшученко, Ю. Юдін, Л. Юзьков та інші.
Втім, незважаючи на значну кількість праць, присвячених окремим елементам конституційно-правового статусу людини: правам людини і громадянина, інституту громадянства, конституційним обов’язкам і т.д., слід зазначити, що у межах науково-теоретичних розробок у галузі конституційного права не існувало спеціальних монографічних робіт, присвячених проблематиці забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане як частина науково-дослідної роботи Національного університету „Острозька Академія” за темою „Права людини: досвід комплексного аналізу” (номер державної реєстрації КПКВ 2201020). Тема дисертації безпосередньо пов’язана з планом науково-дослідної роботи Національного університету „Острозька Академія”.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є здійснення всебічного теоретико-правового аналізу забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина в сучасному процесі державотворення незалежної України.
З метою практичної реалізації зазначеної мети розв’язувалися такі задачі:
- проаналізувати основні теоретико-методологічні способи визначення поняття конституційно-правового статусу людини в сучасній науці конституційного права;
- дослідити систему принципів конституційно-правового статусу людини з метою виявлення їхніх взаємозв’язку та взаємозалежності;
- охарактеризувати покоління прав людини і громадянина, надати загальну концептуальну картину проблем розвитку та практичного втілення окремих поколінь прав людини і громадянина;
- виявити теоретичні основи взаємозв’язку прав, свобод та обов’язків людини і громадянина, представити цілісну систематизовану модель їхньої взаємодії;
- дослідити гарантії конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні, надати висвітлення базовим принципам, які покладено в основу системи загальних гарантій конституційно-правового статусу людини і громадянина;
- проаналізувати загальні властивості та специфіку функціонування органів державної влади в процесі забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні.
- узагальнити основні напрямки діяльності держави щодо стабільності та повноти забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина з позиції становлення України як демократичної, правової, соціальної держави, а також взятого нею курсу на європейську інтеграцію.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які пов’язані з забезпеченням конституційно-правового статусу людини і громадянина в контексті сучасних державотворчих процесів в Україні.
Предметом дослідження є інститут конституційно-правового статусу людини та юридичні засоби його забезпечення.
Методологічну основу дослідження складає метод комплексного аналізу, який дозволив всебічно висвітлити проблеми забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні, визначити взаємозв’язок між окремими інститутами конституційно-правового статусу, виокремити його основні елементи та обґрунтувати необхідність їх чіткого правового регулювання. Разом з тим, широко залучалися такі загальнонаукові методи конституційного права, як: методи аналізу і синтезу, структурно-функціональний, системний та порівняльно-правовий методи. Втім, необхідність звернення до конкретного нормативно-правового матеріалу обумовила доцільність використання ряду спеціальних методів, які застосовувалися для тлумачення конституційних норм, систематизації нормативно-правових актів щодо окремих прав людини і громадянина, історико-правової реконструкції генези поглядів на нормативне забезпечення елементів конституційно-правового статусу людини і громадянина. Також практично у всіх розділах дисертації застосовувався формально-юридичний метод, який дозволив з’ясовувати в окремих випадках логіку законодавця, закладену у конкретних правових нормах.
Важливість проведення всебічного огляду різних підходів до визначення змісту поняття конституційно-правового статусу людини і громадянина, яка пояснюється настановою на логічну послідовність, цілісність та обґрунтованість дисертаційного аналізу, обумовила використання методів критичного дослідження, що дозволило аргументувати власну позицію як щодо визначення конституційно-правового статусу людини і громадянина, так і стосовно напрямів його забезпечення в Україні.
Нормативною основою дисертації є Конституція України, закони України, Укази Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови Пленуму Верховного Суду України, Рішення Конституційного Суду України, інші нормативно-правові акти, які пов’язані із визначенням та забезпеченням конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні. Водночас комплексне дослідження генезису розуміння ролі та місця особи у її правових відносинах з державою передбачало звернення до радянської традиції тлумачення співвідношення прав та обов’язків громадян, співвідношення прав і особи та інтересів держави. Це зумовило необхідність залучення нині не чинних правових актів (наприклад, Конституція УРСР), які дають змогу простежити правовий розвиток основних принципів конституційно-правового статусу людини і громадянина. Також було використано матеріали сучасного зарубіжного конституційного права (конституції сучасних держав, конституційні та органічні закони і т. д.), які дозволили провести комплексний компаративний аналіз окремих інститутів конституційно-правового статусу людини і громадянина та відстежити основні тенденції їх сучасного розвитку. Важливим джерелом, дисертаційного дослідження є міжнародні нормативно-правові акти у галузі прав людини (Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини тощо).
Теоретичну основу дослідження становлять наукові положення про права і свободи людини і громадянина, вчення про конституцію, правовий статус людини, механізми реалізації конституційних прав, свобод та обов’язків громадян, роль органів державної влади у забезпеченні конституційно-правового статусу людини і громадянина.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, де комплексно розглядається проблема забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні, надається всебічний аналіз основних проблем, які постають в Україні у цій сфері.
Здійснення дисертаційного дослідження дало змогу одержати такі результати, що мають наукову новизну:
уперше:
доведено, що науково-теоретична характеристика інституту конституційно-правового статусу людини і громадянина дозволяє визначити його як сукупність базових правових норм, що проголошені на рівні конституції та конституційних законів і мають на меті визначення місця та ролі людини з погляду реалізації та гарантування її прав у відносинах як з державою, так і з іншими суб’єктами правовідносин;
до розширеного інституціонального визначення конституційно-правового статусу сформульовано авторський підхід, який охоплює як Конституцію України, так і інші нормативно-правові акти, які конкретизують положення Конституції та відповідають її принципам. Доцільність такого розширеного визначення конституційно-правового статусу пояснюється тим, що сама Конституція нездатна врегулювати всі відносини, які об’єктивно виникають у суспільстві і у яких формується специфіка взаємовідносин між особою, суспільством та державою. Тому, закони та інші нормативно-правові акти, які розвивають або конкретизують ті чи інші конституційні положення, тим самим включаються до загальної системи визначення та гарантування місця, положення і ролі людини і громадянина в суспільстві й державі, а отже, – належать до конституційно-правового статусу людини;
доведено, що переважна більшість проблем механізму забезпечення прав і свобод людини пов’язана не стільки з відсутністю необхідної системи органів державної влади, скільки з необхідністю проведення реформотворчих змін в процесі їх функціонування. Тому, проведення політичної, парламентської, адміністративної, судової реформи слід розглядати в загальному плані, який безпосередньо пов’язаний з реалізацією правових норм, які фіксують основи конституційно-правового статусу людини і громадянина, визначають права і свободи людини, формують систему гарантій та механізмів забезпечення зазначених у Конституції прав людини і громадянина;
з нових позицій:
проаналізовано теоретико-методологічні підходи до вивчення інституту конституційно-правового статусу людини, а також продемонстровано, що намагання звести інституційно-нормативне поняття “конституційно-правового статусу людини і громадянина” виключно до сукупності конституційних норм, які реалізуються в інших галузях права, не може вважатися достатньо обґрунтованим. Це пояснюється тим, що конституційно-правовий статус людини виступає основою для всіх інших видів правового статусу (адміністративно-правового, цивільно-правового тощо). Водночас аргументом, який заперечує правомірність такої редукції, є конституційний припис, що міститься у багатьох сучасних конституціях стосовно того, що конституційні норми є нормами прямої дії. Тому конституційно-правовий статус людини є не менш реальним, ніж адміністративно-правовий або цивільно-правовий;
обґрунтовано висновок, що в системі принципів конституційно-правового статусу людини центральне місце належить принципу рівноправ’я. Саме завдяки йому відбувається вписування конституційно-правового статусу людини в модель правової держави. Порушення принципу рівноправ’я призводить до неможливості реалізації верховенства права, оскільки у цьому випадку виникає феномен “гетерогенності” права, коли право стає більш чи менш значущим в залежності від положення окремих індивідів або будь-яких інших емпіричних ознак;
обґрунтовано положення про те, що досягнення стабільності конституційного ладу в цілому, забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина, постають як першочергова мета діяльності системи державної влади в Україні на сучасному етапі. У зв’язку з цим, здійснювана в Україні політреформа реформа має в якості своєї обов’язкової складової частини забезпечити реалізацію прав і свобод людини і громадянина, як основного елементу змісту конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні;
набули подальшого розвитку:
виокремлення основних проблем забезпечення конституційно-правового статусу людини та системи юридичних засобів його забезпечення.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертаційному дослідженні висновки з розгляду питань забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні можуть бути використані у:
– правотворчості – в процесі законодавчої діяльності, у тому числі й щодо приведення нормативної бази у відповідність до фундаментальних конституційних принципів, які визначають основи взаємовідносин держави, суспільства та індивіда. Зокрема, окремі положення представлені у дисертації, можуть використовуватись у роботі Верховної Ради України при підготовці проектів законів, Кодексу про права і свободи людини, Концепції охорони прав і свобод людини в Україні, у правотворчій роботі інших органів державної влади і місцевого самоврядування;
– у науково-дослідній сфері та навчальному процесі – матеріали дисертації також можуть бути використані у викладанні навчальних курсів з конституційного права, конституційного права зарубіжних країн, теорії держави і права та ряду спецкурсів, присвячених конституційно-правовому статусу людини і громадянина і проблемам забезпечення прав і свобод людини в Україні, при розробці заходів з вдосконалення функціонування механізму забезпечення конституційно-правового статусу людини;
– правозастосуванні – для вдосконалення функціонування органів державної влади щодо забезпечення конституційно-правового статусу людини, а також гарантування і захисту прав людини і громадянина в Україні;
– у сфері правового виховання – оскільки шляхом детального висвітлення поняття конституційно-правового статусу людини та характеристики його основних елементів, воно сприяє підвищенню рівня знань з проблематики прав людини і громадянина, формуванню сучасної правової культури.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням, в якому використовувались зібрані автором матеріали з питань визначення та забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина. Усі публікації виконанні без співавторів. Окремі питання дисертації представлені як науковий матеріал вперше, деякі розглянуті по-новому, додатково обґрунтовані.
Апробація роботи. Матеріали дисертаційного дослідження регулярно обговорювались на кафедрі конституційного, адміністративного та міжнародного права Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Протягом 2003–2006 років авторка брала участь у підготовці та проведенні теоретико-методологічних семінарів для аспірантів кафедри кримінального права і процесу з проблем науково-теоретичних досліджень у галузі забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні. Основні положення дисертації, важливі проміжні результати, що пов’язані з окремими аспектами дисертаційної теми, доповідались на науково-практичних конференціях: “Проблеми державотворення та захист прав людини в Україні” (м. Острог, Національний університет “Острозька Академія”, 2003-2006), на науково-практичній конференції “Права людини в Україні: стан, проблеми, перспективи” (Київ, 2003), а також конференціях “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (Івано-Франківськ, 2004), “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (Івано-Франківськ, 2005).
Теоретичні положення праці, а також зібраний у дисертації нормативний матеріал, використовувались автором у навчальному процесі при проведенні занять з конституційного права за темами: “Основи конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні”, “Інститут громадянства у конституційному праві”, “Система захисту прав і свобод людини і громадянина”, “Основні права, свободи й обов’язки людини і громадянина”. Також було взято участь у підготовці та проведенні двох “круглих столів” за темами: “Забезпечення соціальних прав людини в Україні: проблеми і перспективи” (грудень, 2003), “Конституційно-правові механізми забезпечення прав і свобод людини: Україна і міжнародний досвід” (квітень, 2004), які проводились кафедрою державно-правових дисциплін правничого факультету Національного університету “Острозька Академія”.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені авторкою у чотирьох статтях, які опубліковані у фахових виданнях відповідно до переліку видань у галузі юридичних дисциплін, затверджених ВАК України. Також результати праці відображені в опублікованих тезах участі у науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які структуровані у шість підрозділів з висновками до кожного розділу, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 209 сторінки, з список джерел загальною кількістю 337 найменувань, розміщено на 20 сторінках.

Список литературы В и с н о в к и

Підбиваючи підсумок проведеному у дисертаційній праці дослідженню забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина, необхідно визначити успішність та повноту сформульованих на початку роботи завдань. У цьому сенсі слід зазначити, що проведене у першому розділі дослідження поняття конституційно-правового статусу людини і громадянина дозволило проаналізувати основні теоретико-методологічні способи визначення поняття конституційно-правового статусу людини у сучасній науці конституційного права, а також дослідити систему принципів конституційно-правового статусу людини, продемонструвати їх взаємозв’язок та взаємозалежність. При цьому була запропонована робоча дефініція поняття конституційно-правового статусу, яка дозволила окреслити його основні елементи, висвітлити взаємозв’язки та взаємозалежність між ними, охарактеризувати нормативно-правову основу визначення конституційно-правового статусу особи. Обґрунтування тези про необхідність широкого тлумачення нормативної основи визначення конституційно-правового статусу людини і громадянина (яка включає у себе не лише конституцію як Основний Закон держави, а й ті законодавчі акти, які, конкретизуючи окремі конституційні приписи та встановлюючи механізми реалізації конституційних принципів, покликані забезпечити реалізацію загальних основ правового статусу людини і громадянина) стало підставою для всебічного аналізу чинної системи конституційного законодавства, в якій знайшли своє закріплення та врегулювання такі інститути конституційно-правового статусу особи, як права і свободи людини і громадянина, громадянство, правосуб’єктність, обов’язки громадян.
На основі вирішення перших двох завдань став можливим перехід до наступного кола проблем, пов’язаних із дослідженням поколінь прав людини і громадянина, наданням загальної концептуальної картини проблем розвитку та практичного втілення окремих поколінь прав людини і громадянина. Це завдання було вирішено у другому розділі дисертації. Водночас у цьому ж розділі дисертації було виявлено теоретичні основи взаємозв’язку прав, свобод та обов’язків людини і громадянина, і на основі цього – представлено цілісну систематизовану модель їх взаємодії.
Логічним продовження дисертаційного аналізу стало розв’язання останньої групи завдань. Зокрема, у третьому розділі праці було вивчено механізм забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні, надано висвітлення базовим принципам, які лежать в основі системи загальних гарантій конституційно-правового статусу, проаналізовано загальні властивості та специфіку функціонування вищих органів державної влади в процесі забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні, узагальнено основні напрями діяльності держави щодо стабільності та повноти забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина з точки зору становлення України як правової, демократичної, соціальної держави, а також взятого нею курсу на європейську інтеграцію.
Таким чином, як бачимо, всі без винятку завдання, сформульовані як елементи реалізації загальної мети дисертаційного дослідження, було послідовно виконано, що свідчить про повноту дисертаційного аналізу та досягнення сформульованих цілей.
Разом з тим, узагальнення результатів аналізу поняття конституційно-правового статусу людини і громадянина, а також проблем його забезпечення в Україні дозволяє зробити наступні висновки, які підсумовують проведену роботу:
1. Проблема забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина є одним з ключових питань як у науці конституційного права, так і у безпосередній конституційній практиці. Це пояснюється тим, що у самому понятті конституційно-правового статусу особи відбувається фіксація основ взаємовідносин між людиною, державою і суспільством, окреслюються їх права і взаємні обов’язки, встановлюється система забезпечення, гарантування і захисту прав усіх учасників зазначених взаємовідносин, а також взаємна відповідальність за порушення цих прав. Таким чином, будь-яке намагання визначити успішність втілення ідеалів в Україні правової, соціальної, демократичної держави завжди стикатиметься з проблемою забезпеченості конституційно-правого статусу особи, наявністю юридичних і практичних гарантій того, що всі окреслені у конституції права і свободи людини і громадянина мають не лише формальний, а й фактичний характер.
2. Існуюча у низці досліджень точка зору щодо наукової доцільності розгляду поняття “конституційно-правового статусу людини і громадянина” як сукупності конституційних норм, які реалізуються в окремих галузях права (адміністративне право, кримінальне право, цивільне право, екологічне право тощо), може призвести до хибного трактування сутності конституційно-правового статусу людини і громадянина. Більше того, подібне “розчинення” конституційно-правового статусу та інших видів правого статусу, зрештою, матиме своїм наслідком загальну відмову від цього поняття. Однак вилучення зі сфери науки конституційного права проблем конституційно-правового статусу людини і громадянина має цілу низку суттєвих контраргументів. По-перше, конституційно-правовий статус особи виступає основою для всіх інших видів правового статусу (адміністративно-правового, цивільно-правового тощо), а не є результатом їх юридичного сумування. По-друге, у більшості сучасних конституцій міститься чіткий припис про те, що норми конституції є нормами прямої дії. З цього прямо випливає, що конституційно-правовий статус особи є не менш реальним, ніж адміністративно-правовий або цивільно-правовий. По-третє, застосування поняття конституційно-правового статусу та аналіз його структури має важливе методологічне значення, оскільки воно дозволяє об’єднати на одній основі цілу низку інститутів, які часто досліджуються окремі один від одного (наприклад, інститути громадянства, правосуб’єктності, гарантій прав і свобод людини і громадянина і т. д.).
3. Характеризуючи систему принципів конституційно-правового статусу особи, можемо виокремити групу основних або “системоутворюючих” принципів, що складають його загальну структуру. Серед цих принципів, на нашу думку, слід назвати наступні: принцип гарантованості конституційно-правового статусу особи, принцип невід’ємності прав і свобод особи, а також неможливості внесення державою обмежувальних змін до номенклатури конституційних прав та принцип поєднання конституційних прав з конституційними обов’язками при неможливості абсолютизації будь-якого з цих двох аспектів. Названі принципи конституційно-правового статусу особи є внутрішньовзаємопов’язаними і реалізація кожного з них можлива лише за умови реалізації всіх інших. У цьому контексті можна обґрунтовано твердити як про системність принципів конституційно-правового статусу особи, так і про універсальність цієї системи принципів у межах процесів побудови правової, демократичної держави. Інакше кажучи, кожен із перелічених принципів може бути логічно виведеним з поняття правової, демократичної держави і виступає способом реалізації таких вимог правової, демократичної держави, як: верховенство права, верховенство конституції, пріоритет прав людини і громадянина, взаємна відповідальність особи і громадянина, народний суверенітет.
4. Центральна роль серед усіх елементів конституційно-правового статусу людини і громадянина належить інституту прав і свобод людини. Подібна значимість цього інституту пояснюється тим, що саме завдяки йому розкривається зміст конституційно-правового статусу людини, тобто визначаються і встановлюються основи її вільного розвитку, а також основоположні норми, що регулюють характер її взаємодії як з державою, так і з іншими членами суспільства. При цьому специфіка сучасного правового розвитку провідних держав світу свідчить про те, що до обов’язків держави належить забезпечення прав не лише першого, а й другого покоління (соціально-економічних прав). У цьому сенсі можна сказати, що сьогодні спостерігається зближення цих двох поколінь прав людини і громадянина не в тому значенні, що між ними стирається різниця, а в тому, що вони є однаковою мірою обов’язковими для забезпечення з боку держави. Фактично завдяки цьому долається традиційна для минулих часів роздвоєність між політичними та соціально-економічними правами людини, яка протягом тривалого часу виступала підставою для протиставлення двох типів держави: правової та соціальної.
5. Проблематика забезпечення встановлених конституцією прав людини і громадянина в Україні, як невід’ємної складової її конституційно-правового статусу, на сьогодні має розглядатися у двох основних аспектах. З одного боку, йдеться про завершення формування необхідної нормативно-правової бази, яка б створювала відповідні механізми, систему гарантій та захисту політичних, соціально-економічних, культурних, національних прав громадян. У цьому плані провідна роль належить насамперед парламенту України як вищому органу законодавчої влади. З іншого боку, ті правові інститути, які вже сформовані і діють в Україні, повинні виступати надійною запорукою того, що всі визначені конституцією громадянські, політичні та соціально-економічні права реалізовуються повною мірою і дозволяють кожному громадянину брати активну участь у житті суспільства і держави, задовольняти свої життєві інтереси і потреби. З цієї точки зору, йдеться вже не так про законотворчу діяльність народних депутатів України, як про ефективні дії виконавчої, судової та контрольної гілок державної влади, які покликані створити реальну основу реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні.
6. Надаючи оцінки закріпленому в Конституції комплексу прав, свобод та обов’язків людини і громадянина, можна зробити висновок, що він в цілому відтворює визнану і закріплену на рівні міжнародного права систему прав людини і громадянина. Однак на відміну від інших сучасних держав, найбільш актуальною для України проблемою механізму забезпечення конституційно-правового статусу людини залишається спроможність держави у повному обсязі виконувати ті обов’язки, які покладаються на неї чинною Конституцією, а також реально гарантувати права, що утворюють базис як інституту прав і свобод людини і громадянина, так і конституційно-правового статусу людини в цілому.
Причому, як ми продемонстрували вище, це стосується не лише прав другого покоління, реалізація яких часто стикається з проблемами матеріально-технічного та організаційного забезпечення їх втілення, а й прав першого покоління, серед яких слід назвати насамперед: право на участь у державному управлінні, право на повагу до гідності, право на свободу слова, право на отримання об’єктивної, своєчасної та неупередженої інформації про стан справ у суспільстві й державі.
7. Поняття механізму забезпечення конституційно-правового статусу людини може бути розглянуто з точки зору інститутів механізму забезпечення конституційно-правового статусу та процесу забезпечення конституційно-правового статусу людини. Інституційний механізм забезпечення конституційно-правового статусу людини являє собою взаємодію системи інститутів конституційного права, які визначають місце та роль людини в системі суспільних відносин, та органів державної влади, функцією яких є регулювання, реалізація і захист прав людини. З точки зору своєї структури поняття інституційного механізму забезпечення конституційно-правового статусу людини – це система інститутів конституційного права, які визначають місце та роль людини з точки зору її прав і свобод, органів державної влади функцією яких є забезпечення прав людини, процедур такого забезпечення, а також гарантій забезпечення конституційно-правового статусу людини.
8. Інститут гарантій конституційно-правового статусу особи є обов’язковим елементом загального процесу побудови правової, демократичної держави. При цьому, з позицій науки конституційного права, до самого поняття гарантій конституційного статусу особи слід відносити як законодавчо визначені інститути та процедури захисту прав і свобод людини і громадянина та підтримання стабільних демократичних стосунків між державою та особою, так і загальні умови політичного, економічного, соціально-культурного та правового характеру, які узгоджують конституційні приписи з реальною практикою суспільних відносин. У цьому сенсі гарантування конституційно-правового статусу людини і громадянина має одразу ж кілька аспектів (економічний, правовий, політичний, соціальний тощо). Разом з тим, розглядаючи власне правовий вимір цієї проблеми, слід наголосити, що юридична гарантованість конституційно-правового статусу людини і громадянина безпосередньо пов’язана з такими чинниками, як: а) відповідність Конституції України сучасним демократичним і правовим стандартам; б) визнання на конституційному рівні державної влади похідною від волі народу та її підпорядкування праву; в) чітка фіксація у конституції прав і свобод людини і громадянина, а також принципу відповідальності держави за порушення цих прав; г) наявність системи інститутів, які уможливлюють захист прав і свобод людини і громадянина.
9. Конституційне проголошення того, що права і свободи людини і громадянина та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а також фіксація принципу відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, є підставою для формулювання положення, що вирішення проблем забезпечення конституційно-правового статусу особи, а також прав і свобод людини і громадянина є одним з основних завдань усіх без винятку органів державної влади. На власне нормативному рівні це завдання може бути прямо закріплено у системі нормативно-правових актів, які безпосередньо стосуються функціонування тих чи інших органів держави. Однак навіть якщо це завдання не зафіксовано однозначно на рівні нормативно-правових актів, що врегульовують діяльність того чи іншого конкретного органу державної влади, то самі встановлені для зазначеного органу влади завдання виступають засобом реалізації забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина, утвердження його конституційно-правового статусу. Таким чином, сам факт належності того чи іншого органу до загальної системи державної влади (незалежно від того йдеться про колегіальні чи про одноособові державні органи) ставить перед ним конституційно зафіксоване завдання забезпечення конституційно-правового статусу особи, сприяння реалізації прав і свобод людини і громадянина. Разом з тим, незважаючи на правомірність виділення окремих напрямів забезпечення прав і свобод людини і громадянина (наприклад, у сфері функціонування органів виконавчої, законодавчої, судової, контрольної влади), було б некоректним намагатись установити певну пріоритетну групу державних органів, що реалізують це завдання. У цьому плані, як було аргументовано у праці, всі види діяльності держави (законодавча діяльність, виконавча діяльність, контрольна діяльність, реалізація функції правосуддя тощо) з позицій забезпечення конституційно-правового статусу особи, складають цілісну систему, що має єдину мету, яка реалізується спільними зусиллями та при взаємній координації дій усіх гілок державної влади.
Хоча, навіть з огляду на проведену дисертантом роботу, слід наголосити на тому, що здійснений аналіз не вичерпує всієї повноти проблематики конституційно-правового статусу людини і громадянина. Фактично у межах роботи було акцентовано увагу на найактуальніших питаннях, пов’язаних із теоретико-методологічними способами наукової інтерпретації поняття конституційно-правового статусу, а також проблемами його забезпечення в Україні. Водночас не можна не відзначити того, що саме поняття “забезпечення” конституційно-правового статусу людини і громадянина передбачає не лише певний результат реформування правової та політичної системи України (який може бути зафіксовано за результатами своєрідного наукового моніторингу), а й є складним процесом розвитку взаємовідносин між особою і державою, який повинен перебувати у центрі уваги науки конституційного права. Адже постійне звернення науково-юридичної спільноти до окресленого у дисертації кола питань є надійною запорукою того, що Україна й надалі продовжуватиме успішний рух у напрямі реалізації фундаментальних принципів та основ конституційно-правового статусу людини і громадянина.





С п и с о к в и к о р и с т а н и х д ж е р е л

1. Абдулаев М. И. Права человека и закон: Историко-теоретические аспекты. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 320 с.
2. Автономов А. С. Правовая онтология политики: К построению системы категорий. – М.: ООО “Инфограф”, 1999. – 384 с.
3. Азаров А. Я. Права человека. Новое знание. – М.: Знание, 1995. – 256 с.
4. Андрейцев В. І. Право екологічної безпеки. – К.: Знання-Прес, 2002. –332 с
5. Андрієнко В., Бритченко С., Суботенко В. Громадянство України. – К.: МП “Леся”, 2002. – 64 с.
6. Андрусяк К. Права людини: Українська традиція і сучасність //Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали VII регіональної наук.-практ. конф. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – С. 3-5.
7. Анисимов А. П. Экологическое право. – М.: Приор, 2003. – 268 с.
8. Антонович М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини. – К.: Видавничий дім “KM Academia”, 2000. – 262 с.
9. Антонович М. М. Імплементація норм міжнародного права щодо прав людини у правове регулювання в Україні: Курс лекцій. – Івано-Франківськ: Прикарпатський ун-т, 1996. – 164 с.
10. Антонович М. М. Права людини та їх захист. – К.: Видавничий центр НаУКМА, 2001. – 32 с.
11. Арановский К. В. Государственное право зарубежных стран. – М.: ИНФРА-М, ИД “ФОРУМ”, 2000. – 488 с.
12. Аринин В. И. Конституционные гарантии основных прав, свобод и обязанностей граждан // Конституция СССР, государство, личность: Сб. статей. – Ашхабад: “Ылым”, 1980. – С. 56-70.
13. Бабкін В. Д. Соціальна держава та захист прав людини // Правова держава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 1998. – Вип. 9. – С. 3-11.
14. Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации. – М.: Издательская группа ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 752 с.
15. Баглай М. В., Габричидзе Б. Н. Конституционное право Российской Федерации. – М.: ИГ ИНФРА-М-КОДЕКС, 1996. – 512 с.
16. Байтин М. И. Теория государства и права: Курс лекций. – М.: Юристъ, 2004. – 767 с.
17. Бандурка О. М., Греченко В. А. Влада в Україні на зламі другого і третього тисячоліть. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 304 с.
18. Бандурка О. М., Древаль Ю. Д. Парламентаризм в Україні: Становлення і розвиток. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1999. – 228 с.
19. Баранов А. А., Брыжко В. М., Базанов Ю. К. Права человека и защита персональных данных. – К.: Гос. комитет связи и информатизации Украины, 2000. – 280 с.
20. Барбашова Н. В. Екологічне право України. – Донецьк: Апекс, 2003. –392 с.
21. Басик В. П. Личные права и свободы человека и гражданина в Российской Федерации. – М.: Изд-во МГУ, 2003. – 16 с.
22. Батова С. А., Боботов С. В., Ведерникова О. Н. Судебная система России. – М.: Дело, 2000. – 336 с.
23. Беломестных Л. Л. Права человека и их защита: В 3-х т. – Ставрополь: “Ставрополье”, 2003. – Т. 1. – 944 с.
24. Бігун В. До питання про філософію та теорію прав людини: Правове регулювання (деякі концептуальні та термінологічні аспекти) //Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали IХ регіональної наук.-практ. конф. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – С. 5-8.
25. Богацкая С. Г. Правоведение. – М.: Юнити Дана, 2003. – 319 с.
26. Богданов Е. В. Природа и сущность права граждан на жилище //Журнал Российского права. – 2003. – № 4. – С. 21-29.
27. Богуцький П. Поняття правової держави та методологічний підхід до проблеми її формування // Правова держава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 1996. – № 4. – С. 14-16.
28. Бойко В. Нова Конституція і судова влада // Право України. – 1997. – № 1. – С. 16-18.
29. Бойко В. Ф. Гарантовані Конституцією України права і свободи людини мають надійно захищатися незалежним, компетентним і неупередженим судом // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 1(11). – С. 5-12.
30. Бутылин В.Н. Институт государственно-правовой охраны конституционных прав и свобод граждан // Право и власть. – М. – 2002. – № 2. – С. 35-45.
31. Василік В., Заліщук С., Павлик В. Права людини: Український вимір. – К.: Факт, 2002. – 68 с.
32. Воеводин Л. Д. Юридический статус личности в России. – М.: Изд-во МГУ, ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 304 с.
33. Вопленко Н. Н. Реализация права. – Волгоград: Изд-во ВГУ, 2001. – 48с.
34. Галянтич М., Махінчук В. Право на житло як особисте немайнове право // Юридична Україна. – 2003. – № 10. – С. 19-23.
35. Георгіца А. З. Сучасний парламентаризм: Проблеми теорії та практики. – Чернівці: “Рута”, 1998. – 484 с.
36. Гіждіван Л. Про деякі питання адаптації законодавства України з громадянських прав людини до норм Ради Європи // Право України. – 1999. – № 11. – С. 27-29.
37. Гладун З. С., Федчишин М. Г. Основи конституційного права України. – Тернопіль: Економічна думка, 1999. – 151 с.
38. Глухарева Л. И. Права человека в современном мире (социально-философские основы и государственно-правовое регулирование) – М.: Юристъ, 2003. – 304 с.
39. Гоббс Т. Левиафан. – М.: Мысль, 2001. – 478 с.
40. Годованець В. Ф. Конституційне право України: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2000. – 216 с.
41. Горова О. Б. Громадянські права людини: історія і сучасність //Держава і право: Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 1999. ¬ – Вип. 4. – С. 91-98.
42. Горова О. Б. Конституційні громадянські права людини в Україні і їх забезпечення міліцією. Автореф. дис. … канд. юрид. наук 12.00.02 – конституційне право / Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2000. – 16 с.
43. Грищук О. Порушення гідності людини як підстава виникнення права на компенсацію моральної шкоди // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали VIIІ регіональної наук.-практ. конф. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. – С. 18-21.
44. Грузд А., Заржицький О., Смирнов Д., Сумська Н. Конституційно-правове регулювання в Україні: Деякі питання теорії і практики //Право України. – 1998. – №8. – С.75-80.
45. Гуренко М. Н. Основы конституционного права. – К.: Логос, 2000. –303с.
46. Гусев А. Д., Яскевич Я. С., Гафарова Ю. Ю. Права человека. – Минск: Тетра Системс, 2002. – 304 с.
47. Гусев В. Г. Защита права на правосудие в стадии обращения с иском или заявлением // Журнал Российского права. – 2004. – № 2. – С. 66-69.
48. Гусейнов Л. Г. Международная ответственность государств за нарушения прав человека. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. – 316 с.
49. Гуценко К. Ф., Ковалев М. А. Правоохранительные органы. – М.: Изд-во “Зерцало”, 2000. – 400 с.
50. Данільян О. Г., Дзьобань О. П., Панов М. І. Національна безпека України: Сутність, структура та напрямки реалізації. – Харків: Фоліо, 2002. – 285 с.
51. Демиденко Г. Г. Про право людини на достойне життя: Історико-теоретичний аспект // Права людини і правова держава. – Харків: Національна юридична академія, 1998. – С. 26-28.
52. Денисов С. А. Формирование контрольной ветви государственной власти и ограничение коррупции // Государство и право. – 2002. – № 3. – С. 9-16.
53. Державотворення і правотворення в Україні: Досвід, проблеми, перспективи / За ред. Ю. С. Шемшученка. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 656 с.
54. Дзигарь А. Л. Смертная казнь и преступность. – Ростов н/Д.: Изд-во Рост. ун-та, 2003. – 254 с.
55. Диденко Н. Г., Селиванов В. Н. Право и свобода // Правоведение. – 2001. – № 3. – С. 4-27.
56. Дмитриев Ю. А. Право человека на достойную жизнь как конституционно-правовая категория // Конституционный строй России / Отв. ред. А. Е. Козлов. – М.: ИГП РАН, 1996. – Вып. 3. – С. 51-64.
57. Дмитриев Ю. А., Казьмин И. Ф., Лазарев В. В., Пиголкин А. С. Общая теория права. – М.: Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1996. – 384 с.
58. Дмитрієв А. І. Міжнародне гуманітарне право: Основні концепції. – К.: “Логос”, “Фахівець”, 1999. – 120 с.
59. Добрянський С. Права людини: Деякі проблеми загальної теорії //Юридична Україна. – 2003. – № 5. – С. 35-41.
60. Драгош Н. К. Конституционное право России. – М.: РИОР, 2004. – 128с.
61. Дроздов С. Окремі аспекти інтегрування України в Європейське та світове співтовариство // Право України. – 1998. – № 9. – С. 10-12.
62. Дубовик О. Л. Экологическое право. – М.: Юристъ, 2002. – 302 с.
63. Дуглас-Скотт С. Экологические права. Следует ли принимать окружающую среду всерьез? // Право быть человеком. Понимание прав человека. – Минск: Аналитический центр НАН Беларуси, 2000. – С. 231. – 269.
64. Жибуль И. Я. Экологические потребности: Сущность, динамика, перспективы. – Минск: Наука и техника, 1991. – 181 с.
65. Журавка О.В. Міжнародно-правова характеристика інституту громадянства. Автореф. дис. … канд. юрид. наук 12.00.11 – міжнародне право / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 1999. – 20 с.
66. Журавський В. С. Парламент України: Шляхи розвитку і вдосконалення функцій. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 64 с.
67. Журавський В. С. Український парламентаризм на сучасному етапі. Теоретико-правовий аспект. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. (– 248 с.).
68. Журавський В. С., Серьогін В. О., Ярмиш О. Н. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 672 с.
69. Заворотченко Т. М. Місце гарантій прав і свобод людини і громадянина в системі гарантій конституційного ладу України //Вісник Запорізького юридичного ін-ту. – 2002. – № 2. – С. 81-88.
70. Заворотченко Т. М. Поняття конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні // Держава і право: Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2001. – Вип. 13. – С. 94-99.
71. Заворотченко Т. М. Система конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. 2002. – № 5. – С. 110-116.
72. Заворотченко Т. М. Юридична відповідальність за порушення прав і свобод людини і громадянина в Україні // Держава і право: Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2002. – Вип. 16. – С. 123-129.
73. Заєць А. П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 248 с.
74. Закомлистов А. С. Юридическая философия. – СПб.: Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2003. – 548 с.
75. Закон України “Про біженців” від 21.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 250.
76. Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 25.03.2004 р. // http: // zakon.rada.gov.ua
77. Закон України “Про вибори Президента України” від 5.03.1999 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 14. – Ст. 81.
78. Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8.02.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – Ст. 81.
79. Закон України “Про відпустки” від 15.11.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 2. – Ст. 4.
80. Закон України “Про власність” від 7.02.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
81. Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3.07.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 33. – Ст. 443.
82. Закон України “Про громадянство України” від 18.01.2001р. //Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.
83. Закон України “Про державну службу” від 16.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
84. Закон України “Про екологічну експертизу” від 9.02.1995 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 8. – Ст. 54.
85. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24.02.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.
86. Закон України “Про загальний військовий обов’язок та військову службу” від 25.03.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 385.
87. Закон України “Про захист людини від іонізуючих випромінювань” від 14.01.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 22. – Ст. 115.
88. Закон України “Про звернення громадян” від 12.10.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
89. Закон України “Про інформацію” від 2.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
90. Закон України “Про іпотеку” від 5.06.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 313.
91. Закон України “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати” від 19.06.2003 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 1. – Ст. 1.
92. Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16.10.1996 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
93. Закон України “Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 21.11.2002р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №3. – Ст.12.
94. Закон України “Про міліцію” від 20.12. 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
95. Закон України “Про об’єднання громадян” від 16.06.1992 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 54.
96. Закон України “Про оборону України” від 6.12.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 9. – Ст. 106.
97. Закон України “Про оплату праці” від 24.03.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №. 17. – Ст. 121.
98. Закон України “Про основи національної безпеки України” від 19.06.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.
99. Закон України “Про охорону атмосферного повітря” від 16.10.1992 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 50. – Ст. 678.
100. Закон України “Про охорону земель” від 19.06.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 349.
101. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
102. Закон України “Про охорону праці” від 14.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 49. Ст. 668.
103. Закон України “Про підприємництво” від 7.02.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – Ст. 168.
104. Закон України “Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 24. – Ст. 272.
105. Закон України “Про політичні партії в Україні” від 5.04.2001 р. //Офіційний вісник України. – 2001. – № 17. – Ст. 728.
106. Закон України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” від 3.03.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №. 34. – Ст. 227.
107. Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану” від 16.03.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 23. – Ст. 176.
108. Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 4.02.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 161.
109. Закон України “Про Раду національної безпеки і оборони України” від 5.03.1998 р // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 35. – Ст. 237.
110. Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №. 39. – Ст. 510.
111. Закон України “Про Службу безпеки України” від 25.03.1992 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
112. Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” від 7.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 33. – Ст. 175.
113. Закон України “Про статус народного депутата України” від 17.11.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 3. – Ст.17.
114. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23.12.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
115. Закон України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 52. – Ст. 377.
116. Зарубей В. Правове регулювання перебування іноземців та біженців в Україні // Право України. – 1999. – № 8. – С. 52-53.
117. Заяць Н. Місце органів судової влади у реалізації прав людини //Право України. – 1999. – № 9. – С. 26-29.
118. Златопольский Д. Л. Государственное право зарубежных стран: Восточной Европы и Азии. – М.: Изд-во “Зерцало”, 1999. – 320 с.
119. Иваненко В. А. Социальные права человека и социальные обязанности государства. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. –402 с.
120. Иванов А. П. Конституционно-правовой статус советских граждан //Конституция СССР и правовое положение личности. – М.: ИГП АН СССР, 1979. – С. 73-75.
121. Игнатенко Г. В. Международно признанные права и свободы как компоненты правового статуса личности // Правоведение. – 2001. – № 1. – С. 87-101.
122. История правовых и политических учений / Под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М.: Издательская группа ИНФРА-М-НОРМА, 1997. –736с.
123. Історія української Конституції / Упоряд. А. Г. Слісаренко, М. В. Томенко. – К.: Право, 1997. – 464 с.
124. Кабышев В. Т. Конституционное право России. – Саратов: Изд-во Саратовской гос. акад. права, 2003. – 172 с.
125. Калініченко О. Генеза системи конституційного контролю за реалізацією прав, свобод людини і громадянина // Право України. – 2003. – № 5. – С. 36-40.
126. Кальченко Н. В. Право человека на жизнь (вопросы теории и практики). – Волгоград: Волгоград. акад. МВД России, 2003. – 72 с.
127. Кант И. Идея всеобщей истории во всемирно-гражданском плане //Метафизические начала естествознания. – М.: Мысль, 1999. – С. 937-956.
128. Капицин В. М. Права человека и механизмы их защиты. – М.: ИКФ “ЭКМОС”, 2003. – 288 с.
129. Карпачова Н. І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – К., 2000. – 378 с.
130. Карташкин В. А. Международное право и защита прав человека в условиях перехода к рынку // Социальное государство и защита прав человека. – М.: Ин-т государства и права РАН, 1994. – С. 45-51.
131. Карташкин В. А. Права человека в международном и внутригосударственном праве. – М.: ИГП РАН, 1995. – 136 с.
132. Картер П., Джеффс Т., Сміт М. К. Практична соціальна робота. – Амстердам-К.: АПУ, 1996. – 184 с.
133. Кистяковский Б. А. Философия и социология права. – СПб.: РХГИ, 1999. – 800 с.
134. Князєв В. Конституційні гарантії прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні // Право України. – 1998. – № 11. – С. 29-31.
135. Князєв В. Поняття та елементи конституційного статусу людини і громадянина в Україні // Право України. – 1998. – № 12. – С. 29-31.
136. Коваленко А. И. Общая теория государства и права (в вопросах и ответах). – М.: ТЕИС, 1996. – 122 с.
137. Коваль М. Г. Конституційне право України. – Миколаїв: УДМТУ, 2003. – 56 с.
138. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – № 50. – Ст. 375.
139. Козлова Е. И., Кутафин О. Е. Конституционное право Российской Федерации. – М.: Юристъ, 1995. – 480 с.
140. Козюбра М. Природа прав людини: Пошук нових концептуальних підходів // Наукові записки національного ун-ту “Острозька Академія”. Серія “Право”. – Вип. 2. – 2001. – С. 14-18.
141. Козюбра М. І. Теоретичні проблеми реалізації нової Конституції //Українське право. – 1996. – № 3. – С. 4-12.
142. Колодій А. М., Олійник А. Ю. Права людини і громадянина в Україні. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
143. Колюшин Е. И. Конституционное (государственное) право России: Курс лекций. – М.: Изд-во МГУ, 1999. – 381 с.
144. Комаров С. А., Малько А. В. Теория государства и права. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 448 с.
145. Конституции государств Европы: В 3 т. / Под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – Т.2. – 840 с.
146. Конституционное (государственное) право зарубежных стран / Отв. ред. Б. А. Страшун. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – Т. 1-2. – 778 с.
147. Конституционное право Украины / Сост. В. Д. Волков, Р. Ф. Гринюк, И. С. Щебетун. – Донецк: ДонГУ, 2000. – 234 с.
148. Конституционное право. Энциклопедический словарь / Отв. ред. С. А. Авакьян. – М.: Изд-во НОРМА, 2000. – 688 с.
149. Конституция Российской Федерации. Проблемный комментарий /Ред. В. А.Четвернин. – М.: ЦКИ, 1997. – 702 с.
150. Конституция СССР: Политико-правовой комментарий. – М.: Политиздат, 1982. – 398 с.
151. Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 2002. – 734 с.
152. Конституційне право України / За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – 376 с.
153. Конституційне право України / За ред. Ю. І. Крегула. – К.: КНТЕУ, 2003. – 417 с.
154. Конституційно-правові засади становлення української державності /За ред. В. Я. Тація, Ю. М. Тодики. – Харків: Право, 2003. – 328 с.
155. Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: Проблеми теорії і практики. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 356 с.
156. Конституція незалежної України / За ред. В. Ф. Погорілка, Ю. С. Шемшученка, В. О. Євдокимова. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. – 428 с.
157. Конституція незалежної України: у 3-х кн. / Під заг. ред. С. Головатого. – К.: Українська правнича фундація, 1995. – Кн. 1. – 398с.
158. Конституція України – Основний Закон суспільства, держави, людини. – К.: Вид-во УАДУ, 1997. – 154 с.
159. Конституція України: Науково-практичний коментар / Ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой. – Харків: Вид-во “Право”, 2003. – 808 с.
160. Концепція адміністративної реформи в Україні. – К.: ДВПП Міннауки, 1998. – 62 с.
161. Корж Н. Я. Гражданство Российской Федерации: Историко-правовой аспект. – СПб., М.: ИД “Нева”, Олма-Пресс, 2004. – 157 с.
162. Костанов Ю. А. Казнить нельзя помиловать. – М.: “Р Валент”, 2003. – 22 с.
163. Костицький В. Конституційне регулювання охорони довкілля: Український та світовий досвід // Право України. – 2003. – № 10. – С. 49-55.
164. Косюта М. Независимость прокуратуры и прокурора: Сущность и гарантии // Законность. – 2001. – № 2. – С. 48-50.
165. Кочетков А. П. О формировании гражданского общества //Социально-политические науки. – 1992. – № .1. – С. 14-22.
166. Кравець Є. Національна безпека України: Механізм дії права в умовах надзвичайних ситуацій // Право України. – 1998. – № 8. – С. 67-74.
167. Кравченко В. Конституційне право України: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – 320 с.
168. Красицкая Л. В. Право на жизнь (гражданско-правовой аспект регулирования) // Бизнес-Информ. – 1999. – № 1-2. – С. 20-23.
169. Красицька Л. В. Право громадян України на життя, здоров’я, свободу і особисту недоторканість. Автореф. дис. … канд. юрид. наук 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право / Ун-т внутрішніх справ МВС України. – Харків, 1999. – 19 с.
170. Кривенко Л. Український парламентаризм. До питання конституційних гарантій // Віче. – 1996. – № 11(56). – С. 35-50.
171. Крижанівський С. Про деякі концептуальні положення конституційної регламентації праві свобод людини і громадянина в Україні // Право України. – 1998. – № 7. – С. 30-32.
172. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
173. Кутафин О. Е. Российское гражданство. – М.: Юристъ, 2003. – 587 с.
174. Кучма Л. Д. Україна: Шляхом реформ. Вибрані виступи. – К.: Видавничий дім “Альтернативи”, 2003. – 448 с.
175. Кушніренко О. Г., Слинько Т. М. Права і свободи людини і громадянина. – Харків: Факт, 2001. – 440 с.
176. Лаба О. Формування сучасних підходів до проблем прав і свобод людини // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали VIІI регіональної наук.-практ. конф. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. – С. 48-51.
177. Ланцов В. М. Право собственности. Гражданство. Народовластие. – Казань: Новое знание, 2002. – 23 с.
178. Локк Дж. Два трактата о правлении // Сочинения: В 3-х т. – М.: Мысль, 1988. – Т. 3.– С. 135-406.
179. Лотюк О. С. Право людини на громадянство і проблеми його юридичного забезпечення в Україні // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. Правознавство. – Чернівці: “Рута”, 1997. – Вип. 24. – С. 221-226.
180. Лотюк О. С. Принципи громадянства України відповідно до Конституції України // Право України. – 1998. – № 7. – С. 9-11.
181. Лотюк О. С. Теоретичні основи інституту громадянства України. Автореф. дис. … канд. юрид. наук 12.00.02 – конституційне право /Київський університет ім. Тараса Шевченка. – К., 1998. – 18 с.
182. Лункевич В. В. Права человека и гражданина. – СПб.: Тип. Ю. Н. Эрлихъ, 1908. – 64 с.
183. Луняк М. О. Конституційне право України: Лекційний курс. – Ніжин: РВВ НДПУ, 2001. – 98 с.
184. Магновський І. Конституційно-правовий статус особи (її громадянські права і свободи) // Право України. – 2002. – № 7. – С. 18-22.
185. Мадіссон В. Право і влада: Людина в правовому полі // Право України. – 1999. – № 11. – С. 11-16.
186. Малишко В. М. Політичні права людини і громадянина. – К.: УНА, 2000. – 16 с.
187. Малишко М. І. Екологічне право України. – К.: Видавничий дім “Юридична книга”, 2001. – 389 с.
188. Малишко М. І. Конституційно-правовий статус громадян та інших груп населення. – К.: МАУП, 1996. – 16 с.
189. Малишко М. І. Права людини та їх захист. – К.: МАУП, 2000. – 48 с.
190. Малько А. В. Смертная казнь в России: История. Политика. Право. – М.: Изд-во НОРМА, 2003. – 222 с.
191. Мальцев Г. В. Права личности: юридическая норма и социальная действительность // Конституция СССР и правовое положение личности. – М.: ИГП АН СССР, 1979. – С. 48-55.
192. Мамут Л. С. Социальное государство с точки зрения права //Государство и право. – 2001. – № 7. – С. 5-14.
193. Мануляк Є. Й. Змістовні характеристики поняття “права людини” //Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні: Матеріали регіональної міжвузівської наук. конф. (Івано-Франківськ, 19 квітня 2003 р.). Івано-Франківськ, 2003. – С. 48-51.
194. Марцеляк О. В. Інститут омбудсмана: Теорія і практика. – Харків: Вид-во УВС, 2004. – 450 с.
195. Марцинкевич А., Романішин В., Логінова С. Права людини та громадянина і судово-правова реформа // Право України. – 1999. – № 6. – С. 32-35.
196. Марченко М. Н. Проблемы теории государства и права. – М.: Проспект, 2001. – 760 с.
197. Матузов Н. И. Возможность и действительность в правовой сфере //Правоведение. – 2000. – № 3. – С. 16-30.
198. Медведчук В. В. Политико-правовые проблемы сближения законодательства Украины с законодательством стран Европы //Проблемы гармонизации законодательства Украины и стран Европы / Под общ. ред. Е. Б. Кубко, В. В. Цветкова. – К.: Юринком Интер, 2003. – С. 101-113.
199. Международные акты о правах человека / Сост. В. А. Карташкин, Е. А. Лукашева. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. –784 с.
200. Мироненко О. М. Права і свободи людини у документах Великої французької революції. – К: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 1995. – 40 с.
201. Миронова Т. К. Перспективы становления отрасли социального права // Журнал Российского права. – 2003. – № 10. – С. 67-74.
202. Моль Р. Энциклопедия государственных наук. – СПб.: Изд-во В. О. Вольфа, 1868. – 591 с.
203. Мюллерсон Р. А. Права человека: Идеи, нормы, реальность. – М.: Юридическая литература, 1991. – 160 с.
204. Назаров Т. К. Правовий статус іноземців в Україні. – К.: НВТ “Правник” – НАВСУ, 1997. – 70 с.
205. Науково-практичний коментар Закону України “Про громадянство України”. – К.: МП “Леся”, 2002. – 251 с.
206. Негодченко О. В. Організаційно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського ун-ту, 2003. – 448 с.
207. Нуркаева Т. Н. Личные (гражданские) права и свободы человека и их охрана уголовно-процессуальными средствами: Вопросы теории и практики. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 254 с.
208. Околіт Т. Класифікація прав людини: теоретичні аспекти // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали IХ регіональної наук.-практ. конф. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – С. 33-36.
209. Олійник А. Ю. Зміст конституційного права людини на життя //Науковий вісник НАВСУ. – 2001. – № 3. – С. 6-13.
210. Омельяненко Г. Питання захисту прав людини у кримінальному судочинстві України // Право України. – 1997. – № 3. – С. 15-19.
211. Оніщенко Н. М. Правова система: проблеми теорії. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 352 с.
212. Оніщенко Н. М. Система права як основа правової системи // Правова держава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2002. – Вип. 13. – С. 39-47.
213. Опришко В. Загальнотеоретичні та практичні проблеми систематизації законодавства України // Право України. – 1999. – № 12. – С. 25-30.
214. Органи державної влади України / За ред. В. Ф. Погорілка. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2002. – 592 с.
215. Орзіх М. П. Конституційна реформа в Україні: Започаткування нормативно-правової моделі конституційного ладу // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – Одеса: “Юридична література”, 2003. – Т. 2. – С. 27-43.
216. Осакве К. Сравнительное правоведение. Общая и особенная части. – М.: “Дело”, 2002. – 464 с.
217. Основи конституційного права України / За ред. В. В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 208 с.
218. Основи правознавства / Ред. С. В. Ківалов, М. П. Орзіх. – К.: Знання, 2000. – 358 с.
219. Панкевич І. М. Межі державної діяльності і межі прав людини //Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ІІІ регіональної наук. конф. – Львів: ЛДУ ім. Івана Франка, 1997. – С. 47-52.
220. Перглер Т. Німецька модель соціальної держави // Нова політика. – 1996. – № 2. – С. 36-39.
221. Погорілко В. Ф., Головченко В. В., Сірий М. І. Права та свободи людини і громадянина в Україні. – К.: ІнЮре, 1997. – 52 с.
222. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Актуальні проблеми розвитку конституційного законодавства України // Правова держава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2003. – Вип. 14. – С. 115-134.
223. Постанова Верховної Ради України “Про Засади державної політики в галузі прав людини” від 17.05.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 35. – Ст. 303.
224. Права і свободи людини в Україні. – К.: Ін-т політики, 1999. – 76 с.
225. Права человека / Отв. ред. Е. А. Лукашева. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 573 с.
226. Права человека: Итоги века, тенденции, перспективы // Государство и право. – 2001. – № 5. – С. 89-100.
227. Правовое государство, личность, законность. – М.: НИИ правовой политики, 1997. – 140 с.
228. Прибиткова І. Громадянство як право мати права // Права людини в Україні: стан справ, проблеми, перспективи. – К.: Видавничий дім “КМ Академія”, 2003. – С. 69-73.
229. Приходько С. Держава і соціальний захист громадян // Право України. –1999. – № 9. – С. 22-26.
230. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика / Відп. ред. В. Ф. Погорілко, – К.: А.С.К., 2003. – 652 с.
231. Проблемы общей теории права и государства / Под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М.: Изд-во НОРМА, 2002. – 832 с.
232. Проблемы правосубъектности: современные интерпретации. Материалы научно-практической конференции (Самара. 28 февраля 2003 г.) / Отв. ред. Ю. Е. Пермяков. – Самара: Самар. гуманитарная акад., 2003. – 102 с.
233. Пустовіт Ж. М. Гарантії соціальних прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. – 2000. – № 3. – С. 28-30.
234. Пустовіт Ж. М. Місце соціальних прав у системі прав і свобод людини і громадянина // Держава і право: Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. – Вип. 6. – С. 96-98.
235. Пустовіт Ж. М. Основні соціальні права і свободи людини і громадянина в Україні. Автореф. дис. … канд. юрид. наук 12.00.02 – конституційне право / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2001. – 16 с.
236. Пустовіт Ж. М. Юридичні ознаки соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні // Держава і право: Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: “Ін Юре”, 1999. – Вип. 2. – С. 239-245.
237. Рабінович П. Права людини: Діалектика універсалізації найменувань та урізноманітнювання змісту й меж // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 3(30). – С. 3-9.
238. Рабінович П., Грищук О. Гідність людини як фундамент її природного права на компенсацію моральної шкоди // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 2(29) – С. 14-23.
239. Рабінович П., Панкевич І. Обмежування прав людини: Загальнотеоретична характеристика // Юридична Україна. – 2003. – № 8. – С. 9-14.
240. Рабінович П. М. Конституційні права людини в Україні: Юридичні проблем реалізації // Правова держава: Щорічник наукових праць. – К.: ІнЮре, 1998. – Вип. 9. – С. 11-16.
241. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. – Одеса: Юридична література, 2002. – 176 с.
242. Рабінович П. М. Основні права людини: Поняття, класифікації, тенденції // Український часопис прав людини. – 1995. – № 1. – С. 14-22.
243. Рабінович П. М. Права людини і громадянина у Конституції України (до інтерпретації вихідних конституційних положень). – Харків: Право, 1997. – 64 с.
244. Рабінович П. М. Рішення Європейського суду з прав людини як “праволюдинні” стандарти // Вибрані рішення Європейського суду з прав людини (1993–2002 рр.). – Харків: Консум, 2003. – Вип. 3. – С. 9-30.
245. Решетников В. И. Экологическое право: Курс лекций. – М.: Щит-М, 2003. – 335 с.
246. Римашевская Н. М. Социальные последствия экономических трансформаций в России // Социс. – 1997. – № 6. – С. 55-65.
247. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 24, 58, 59, 60, 93, 190-1 Кримінального кодексу України в частині, що передбачає смертну кару як вид покарання (справа про смертну кару) від 29.12.1999 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 4. – Ст. 126.
248. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій від 19.04.2001 р. // http://www.rada.gov.ua
249. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини третьої статті 30 Закону України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” (справа про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів) від 23.10.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 46. – Ст. 2389.
250. Романовский Г. Б. Гносеология права на жизнь. – СПб.: Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2003. – 370 с.
251. Романовский Г. Б. Право на жизнь. – Архангельск: Поморский гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, 2002. – 165 с.
252. Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре. Трактаты. – М.: “КАНОН-пресс», “Кучково поле”, 1998. – 416 с.
253. Савенко М. Забезпечення прав і свобод людини і громадянина та їх захист органами конституційної юрисдикції // Право України. – 1999. – № 2. – С. 3-9.
254. Савчин М. Конституційний Суд України у механізмі гарантування прав і свобод людини і громадянина // Право України. – 1999. – № 4. – С. 35-38.
255. Сангаджиева К. В. Судебная защита конституционных социально-экономических прав граждан Российской Федерации. – Саратов: Поволж. акад. государственной службы, 2001. – 29 с.
256. Селіванов В. Методологічні проблеми запровадження конституційних принципів “верховенства права” і “верховенства закону” // Право України. – 1997. – № 6. – С. 8-18.
257. Селіванов В. Право як сфера свободи // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 1(24) – С. 17-22.
258. Селіванов В. Приватно-правові засади концепції державної політики захисту прав і свобод людини в Україні // Право України. – 1997. – № 10. – С. 8-18.
259. Селіванов В., Діденко Н. Правова природа регулювання суспільних відносин // Право України. – 2000. – № 10. – С. 10-20.
260. Серьогіна С. Г. Теоретико-правові та організаційні засади функціонування інституту президентства в Україні: Харків: “Ксілон”, 2001. – 280 с.
261. Скакун О. Ф. Теория государства и права. – Харьков: Консум, Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
262. Скомороха В. Окремі питання поділу влади, визначення державної та судової влади, незалежності судової влади // Вісник Конституційного Суду України. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – № 1. – С. 52-67.
263. Скрипнюк О., Тихий В. Соціальна держава і проблеми забезпечення соціальної безпеки // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 2. – С. 42-49.
264. Скрипнюк О. В. Соціальна, правова держава в Україні: Проблеми теорії і практики. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2000. – 600 с.
265. Скуратівський В. Соціальний розвиток і соціальна політика: Сучасні реалії, суперечності і тенденції розвитку // Вісник УАДУ при Президентові України. – 1996. – № 1. – С. 137-158.
266. Слінченко Л. В. Основи конституційного права України. – Глухів: РВВ ГАПІ, 2000. – 104 с.
267. Смертная казнь: “за” и “против” / Ред. О. Ф. Шишов, Т. С. Парфенова. – М.: Юридическая литература, 1989. – 525 с.
268. Соколов А. Н. Правовое государство: от идеи до ее материализации. – Калининград: “Янтарный сказ”, 2002. – 456 с.
269. Солов’євич І. Сутність державної влади в Україні (конституційно-правовий аспект) // Право України. – 1997. – № 11. – С. 15-17.
270. Сосніна О. В. До питання щодо юридичної захищеності прав людини // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІІІ регіональної наук. конф. – Львів: ЛДУ ім. Івана Франка, 1997. – С. 38-42.
271. Спиридонов Л. И. Теория государства и права. – М.: “Гардарика”, 1995. – 304 с.
272. Сташків Б. І. Основи конституційного права. – Чернігів: РВВ, 1999. – 100 с.
273. Степанов И. М. Права человека в концепции конституционализма //Права человека и политическое реформирование / Отв. ред. Е. А. Лукашева. – М.: ИГП РАН, 1997. – С. 63-80.
274. Стефанюк В. Правозахисна діяльність судів України // Право України. – 1999. – № 5. – С. 18-22.
275. Стефанюк В. Реалізація судами норм Конституції // Право України. – 1997. – № 8. – С. 7-10.
276. Стефанюк В. С. Верховний Суд, судова влада і правосуддя в Україні // Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 3(9). – С. 3-7.
277. Стецюк П. Б. Основи теорії конституції та конституціоналізму. – Львів: “Астролябія”, 2003. – 232 с.
278. Страшун Б. А. Десять лет конституционных прав и свобод // Журнал Российского права. – 2003. – № 11. – С. 33-42.
279. Супрунюк Е. В. Верховная Рада Украины в конституционно-правовом механизме обеспечения прав и свобод граждан // Проблемы совершенствования украинского законодательства и повышение эффективности правоприменительной деятельности: Тематический сборник научных трудов / Отв. ред. Н. И. Панов. – Харьков: НЮАУ, 1997. – С. 4-10.
280. Супрунюк Е. В. Функциональная характеристика Верховной Рады Украины по обеспечению прав и свобод граждан // Проблемы законности: Республиканский научный сборник. – Харьков: Национальная юридическая академия Украины, 1997. – Вып. 32. – С. 25-31.
281. Супрунюк Є. В. Конституційно-правові засади діяльності Верховної Ради України по забезпеченню основних прав і свобод громадян. Автореф. дис. … канд. юрид. наук 12.00.02 – конституційне право /Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 1997. – 17 с.
282. Супрунюк Є. В. Конституційно-правові основи діяльності парламенту України по забезпеченню основних прав і свобод громадян. – Сімферополь: Таврида, 1997. – 55 с.
283. Сурілов А. В. Основи загальної теорії держави і права. – Одеса: Одеський ун-т, 1995. – 128 с.
284. Тацій В. Я., Тодика Ю. М. Конституція України: Проблеми теорії та практики // Конституційне будівництво в Україні: Теорія та практика: Матеріали міжнародної наук.-практ. конф. (1-3 червня 2000р.). – Ужгород: Вид-во “Закарпаття”, 2000. – С. 51-60.
285. Темченко В. Функції держави із забезпечення прав людини у ринковій економіці // Право України. – 2003. – № 5. – С. 47-51.
286. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. М. Н. Марченко. – М.: Зерцало, ТЕИС, 1996. – 476 с.
287. Теория государства и права: Учебник / Под ред. В. К. Бабаева. – М.: Юристъ, 2002. – 592 с.
288. Тихонова Є., Юзьков Л. Конституція юридична і фактична // Право України. – 1992. – № 1. – С. 9-10, 31.
289. Тихонова Є. А. Методологічні основи побудови системи конституційного законодавства України // Конституція України – основа подальшого розвитку законодавства: Зб. наукових праць. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1997. – Вип. 2. – С. 57-63.
290. Тодика Ю. Конституційні засади формування громадянського суспільства в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 1. – С. 34-44.
291. Тодика Ю. М., Супрунюк Є. В. Конституційно-правові основи діяльності Верховної Ради України по забезпеченню прав і свобод громадян // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – № 3(10). – С. 23-32.
292. Тодыка Ю. Н. Основы конституционного строя Украины. – Харьков: “Факт», 1999. – 320 с.
293. Тодыка Ю. Н., Тодыка О. Ю. Конституционно-правовой статус человека и гражданина в Украине. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. – 368 с.
294. Топорнин Б. Н. Преемственность и новизна в государственно-правовом развитии России. – М.: ИГП РАН, 1996. – 42 с.
295. Трагнюк О. Принцип субсидіарності за Європейською конвенцією про захист прав і основних свобод людини 1950 р. // Право України. – 2003. – № 1. – С. 25-29.
296. Третьякова А. А. Экологические права граждан по законодательству государств-членов Европейского Союза. – М.: Изд-во МГУ, 2003. – 207 с.
297. Указ Президента України Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення від 19.03.1997 р. //Урядовий кур’єр. – 25 березня 1997.
298. Указ Президента України Про Концепцію підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні від 8.12.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 50. – Ст. 2151.
299. Указ Президента України Про Національну програму правової освіти населення від 18.10.2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 43. – Ст. 1921.
300. Указ Президента України Про Положення про порядок здійснення помилування від 12.04.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 15. – Ст. 610.
301. Указ Президії Верховної Ради Української РСР “Про відповідальність за порушення встановленого порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій” від 3.08.1988 р. // http: //www. ombudsman.kiev.ua
302. Француз А. Й. Складні адміністративні системи: організаційно-правові засади управління. – Рівне: Вид-во “Таля”, 2001. – 176 с.
303. Француз Т. І. Нормативно-правові засади забезпечення незалежності судової влади в Україні // Держава і право: Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2000. – Вип. 8. – С. 98-105.
304. Француз Т. І. Роль і місце судової влади в процесі захисту прав людини і громадянина // Держава і право: Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – Вип. 9. – С. 179-185.
305. Фрицький О., Солов’єва І. Державна влада в Україні як конституційно-правовий інститут // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 1. – С. 34-41.
306. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 536 с.
307. Фулей Т. Загальнолюдські (загальноцивілізаційні) принципи права: деякі теоретичні аспекти // Право України. – 2003. – № 7. – С. 24-29.
308. Футей Б. Становлення правової держави: Україна 1991–2001 рр. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 288 с.
309. Хорос В. Г., Мирский Г. И., Майданик К. Л. Авторитаризм и демократия в развивающихся странах. – М.: Наука, 1996. – 336 с.
310. Цвік М. В. Конституційні проблеми розподілу властей (деякі загально-теоретичні аспекти) // Вісник Академії правових наук України. – Харків, 1993. – С. 60-68.
311. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. Ст. 356.
312. Цицерон. Об обязанностях // О государстве. О законах. О старости. О дружбе. Об обязанностях. Речи. Письма. – М.: Мысль, 1999. – С. 298-422.
313. Чечот Д. М. Как защитить свое право. – М.: Юридическая литература, 1988. – 384 с.
314. Чиркин В. Е. Конституционное право зарубежных стран. – М.: Юристъ, 2001. – 622 с.
315. Шаповал В. Верховенство закону як принцип Конституції України //Право України. – 1999. – № 1. – С. 5-7.
316. Шаповал В. Конституційна категорія соціальної держави // Право України. – 2004. – № 5. – С. 14-19.
317. Шаповал В. Конституція як форма (джерело) конституційного права України // Право України. – 1999. – № 6. – С. 5-9.
318. Шаповал В. Основний Закон України у світовому конституційному вимірі // Право України. – 2002. –№ 6. – С. 10-16.
319. Шаповал В. Парламентаризм в Україні: Пошуки парадигми чи рух до нового? // Віче. – 1997. – № 5(62). – С. 14-24.
320. Шаповал В. Становлення конституціоналізму в Україні: Проблеми теорії // Право України. – 1998. – № 5. – С. 25-29.
321. Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн. – К.: АртЕк, Вища школа, 1997. – 264 с.
322. Шаповал В. М. Конституція України як нормативно-правовий акт (теоретичні проблеми кваліфікації) // Право України. – 1997. – № 10. – С. 3-7.
323. Шаповал В. М. Теоретичні проблеми реалізації норм Конституції України // Право України. – 1997. – № 6. – С. 3-7.
324. Шаповал В. М., Борденюк В. І., Журавльва Г. С. Парламентаризм і законодавчий процес в Україні. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 216 с.
325. Шевченко Я. М. Питання права власності (Коментар до Конституції України) // Підприємництво і право. – К.: Академія правових наук НАН України, 1998. – С. 169-176.
326. Шевчук С. Порівняльне прецедентне право з прав людини. – К.: Вид-во “Реферат”, 2002. – 344 с.
327. Шемшученко Ю. Теоретичні засади реалізації Конституції України //Вісник Академії правових наук України. – Харків: “Право”, 1997. – № 4(11). – С. 12-21.
328. Шумак І. Поняття громадянських прав і свобод людини в Україні //Право України. – 1999. – № 10. – С. 14-16.
329. Энтин М. Л. Защита и обеспечение прав человека по праву Евросоюза: Курс лекций. – М.: МГИМО, 2003. – 126 с.
330. Юзьков Л. Проект нової Конституції України // Конституція незалежної України: У 3-х кн. / Під заг. ред. С. Головатого. – К: Право, Українська правнича фундація, 1995. – Кн. 1. – С. 15-22.
331. Явич Л. С. Сущность права. – Л.: ЛГУ, 1985. – 207 с.
332. Якушев А. В. Конституционное право Российской Федерации: Конспект лекций. – М.: Приор-издат, 2003. – 176 с.
333. Яценко И. С. Конституционное право Российской Федерации. – М.: Бреатор Пресс, 2003. – 489 с.
334. Chen L-C. An Introduction to Contemporary International Law. – New Haven: Yale U.P., 2000. – 496 p.
335. Epstein R. A. Principles for a Free Society. Reconciling Individual Liberty with the Common Good. – Reading: Perseus Books, 1998. – 360 p.
336. Hart H. L. The Concept of Law. – Oxford: Clarendon Press, 1990. –264 p.
337. Tribe L. H. Costitutional Choises. – Cambridge: Harvard U.P., 1985. – 458 p.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.