У нас уже
242733
рефератов, курсовых и дипломных работ
Сделать закладку на сайт
Главная
Сделать заказ
Готовые работы
Почему именно мы?
Ценовая политика
Как оплатить?
Подбор персонала
О нас
Творчество авторов
Быстрый переход к готовым работам
Контрольные
Рефераты
Отчеты
Курсовые
Дипломы
Диссертации
Мнение посетителей:
Понравилось
Не понравилось
Книга жалоб
и предложений
Название
ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ РЕКЛАМНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Количество страниц
211
ВУЗ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Год сдачи
2006
Содержание
ЗМІСТ
ВСТУП..........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1.Теоретико-правовий аналіз реклами в Україні, США
та країнах Європейського Союзу............................……...........................11
1.1. Економічні передумови становлення реклами.
Взаємовплив реклами та економіки....................................................…...….....11
1.2. Реклама як предмет регулювання цивільного законодавства...........…..…......21
1.3. Зміст цивільно-правових відносин, що складаються у процесі рекламної
діяльності.............................................................................………...........…........35
РОЗДІЛ 2. Окремі цивільно-правові аспекти відносин у рекламі............…..........52
2.1. Співвідношення оферти і реклами......................................................................52
2.2. Захист прав споживачів у рекламі......................................................................69
2.3. Особисті немайнові права у рекламі..................................................................92
2.4. Цивільно-правові аспекти недобросовісної конкуренції у рекламі...............105
РОЗДІЛ 3. Правові форми реалізації прав учасників рекламної діяльності
як суб’єктів цивільно-правових відносин в Україні, США та
країнах Європейського Союзу...............................................…...............119
3.1. Цивільно-правовий захист учасників рекламної діяльності..........................119
3.2. Права та обов’язки учасників рекламної діяльності у транскордонній
рекламі ....................................................................................................…..........130
3.3. Нормативно-правове регулювання використання об’єктів виключних
прав у рекламі....... ............................................................................................152
ВИСНОВКИ...............................................................................................................180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................187
ВСТУП
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Проблемам правового регулювання рекламної діяльності приділяється значна увага як на національному, так і міжнародному рівнях. Протягом останніх десятиріч в рамках Європейського Союзу були прийняті численні документи, спрямовані на захист прав учасників рекламних відносин. Поштовхом до прийняття цих документів стала інтенсивна судова практика у зазначених державах та США, предметом якої була рекламна діяльність. Україна, прагнучи наблизити своє національне право до світових стандартів та усвідомлюючи важливість захисту прав учасників рекламної діяльності, не залишилася осторонь цього процесу. У 1996 році було прийнято Закон України “Про рекламу”, а пізніше на його основі – ряд підзаконних нормативних актів, спрямованих на врегулювання рекламної діяльності. Разом з тим національне законодавство у цій сфері містить протиріччя та прогалини, які перешкоджають ефективному здійсненню рекламної діяльності. Виявлення цих неточностей та розробка пропозицій щодо їх подолання на основі дослідження судової та законодавчої практики США та держав-учасниць ЄС, разом із визначенням належного місця норм, що регулюють рекламні відносини у системі національного права, і обумовлюють актуальність теми дослідження. Адже вирішення цієї проблеми підсилить ефективність національного законодавства України про рекламну діяльність.
Проблеми, пов'язані з рекламною діяльністю, досліджувалися багатьма зарубіжними вченими. Проте в Україні наукових праць, присвячених правовому регулюванню рекламних відносин недостатньо. Більшість вітчизняних публікацій про правові проблеми у рекламі мають постановочний і фрагментарний характер та свідчать про наявність тих чи інших проблем з вказівкою на неможливість використання чинних законодавчих актів, констатують необхідність внесення до них змін.
На сьогоднішній день у правовому полі України відомі дисертаційні дослідження про правове регулювання рекламних відносин, таких авторів як А.Черемнової („Правове регулювання комерційної реклами”, спеціальність 12.00.04), В.Кузнєцової („Управління у сфері рекламної діяльності: організаційно-правовий аспект”, спеціальність 12.00.07), О.Шишки („Договір на створення та розповсюдження реклами”, спеціальність 12.00.03), Л.Мамчур („Правове регулювання реклами (цивілістичний аспект)”, спеціальність 12.00.03). Попри першу спробу в Україні з боку Л.Мамчур комплексно висвітлити цивілістичний аспект правового регулювання реклами, недослідженими залишилися такі питання, як ризики рекламної шкоди у галузі інтелектуальної власності, страхування рекламної діяльності, співвідношення реклами як інформації та об’єкта інтелектуальної власності, цивільно-правові способи врегулювання сучасних форм реклами (наприклад, спам, розміщення продукції), теорія розпізнавального комерційного оформлення (трейд дресу – trade dress), врегулювання питання транскордонної реклами в міжнародному приватному праві України тощо.
Загальні питання регулювання рекламної діяльності вивчалися українськими вченими Г.Андрощуком, І.Дахном, Р.Шишкою, а також зарубіжними науковцями: У.Аренсом, Р.Вайтом, О.Головіним, Ф.Джефкінсом, В.Івановим, Ж.Кабелем, П.Кері, К.Бове, Х.Ліндлдом, С.Літлчайлдом, Т.Лумі, М.Де Муджі, Дж.Сандерсом, Е.Страунінгом, В.Флетчером та іншими. Праці вказаних вище авторів торкаються лише окремих проблем, які з врахуванням їх актуальності не були проаналізовані комплексно, зважаючи на особливості цивільно-правових відносин у рекламі.
Слід також зазначити, що дисертантом у процесі проведення дослідження використані загальнотеоретичні праці у цивільному праві таких вчених, як: С.Алексєєв, С.Бахін, В.Бєлов, М.Богуславський, М.Брагінський, В.Вітрянський, В.Грибанов, А.Гуєв, О.Дзера, А.Довгерт, В.Дозорцев, В.Дроб’язко, І.Жилінкова, О.Іоффе, Т.Ілларіонова, Ю.Капіца, О.Красавчиков, Л.Красавчикова, М.Малеїна, Д.Мейєр, О.Мережко, В.Мусіяка, О.Підопригора, І.Покровський, Н.Саніахметова, О.Святоцький, М.Сібільов, Є.Суханов, Ю.Толстий, Р.Халфіна, Є.Харитонов, Я.Шевченко та ін. Наукові розвідки вказаних вище авторів використовувались при дослідженні окремих питань, зокрема, аналізі реклами як переддоговірної стадії договору, особистих немайнових прав у рекламі.
Таким чином, кількість наукових праць, що безпосередньо стосуються розгляду цивільно-правових відносин при здійсненні рекламної діяльності, вдосконалення законодавства України до рівня міжнародних норм про рекламну діяльність, незначна і не охоплює низки проблемних питань, а саме: розмежування міжнародної та транскордонної реклами, позначення інформації як реклами, розміщення продукції, значення реклами для розпізнавального комерційного оформлення, ініційовані комерційні повідомлення, страхування рекламних ризиків тощо. Разом з тим, існує потреба у комплексному дослідженні рекламних відносин, яке б охопило, з одного боку, сучасні теоретичні концепції в сфері рекламних відносин, а, з іншого – практику вирішення окремих питань, що постають у рекламній діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане в рамках комплексної наукової програми Київського національного університету ім. Тараса Шевченка „Наукові проблеми державотворення України”, науково-дослідної роботи Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка „Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” (№01БФ048-01), комплексної програми „Інтеграція України у світовий та європейський правовий простір”.
Мета і завдання дослідження. Мета цієї роботи – висвітлення та комплексний аналіз цивільно-правових відносин при здійсненні рекламної діяльності, узагальнення існуючого стану законодавчого забезпечення, практики застосування та наукових досліджень у названій сфері, визначення найбільш оптимальної форми регулювання деяких цивільно-правових відносин, наявних у рекламній діяльності в Україні в контексті сучасних можливостей реклами, формулювання пропозицій щодо вдосконалення національного законодавства.
Відповідно до поставленої мети визначено такі основні завдання:
- проаналізувати положення сучасного законодавства України про рекламу з позиції науки цивільного права;
- провести порівняльний аналіз норм цивільного законодавства України з положеннями законодавств США, держав-учасниць ЄС, Російської Федерації у сфері реклами;
- виокремити та дослідити цивільно-правове регулювання нових перспективних форм реклами (Інтернет-реклама, розміщення продукції та ін.);
- дослідити судову практику у вирішенні справ, пов’язаних з рекламною діяльністю, з метою виділення закономірностей розвитку рекламного законодавства;
- визначити на підставі досвіду держав-учасниць ЄС та США нових тенденцій розвитку правового регулювання рекламної діяльності;
розробити і обґрунтувати рекомендації щодо вдосконалення вітчизняного законодавства з питань рекламної діяльності.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини, що виникають у процесі створення, розповсюдження реклами як на території України, так і на території іноземних держав, з точки зору захисту прав як авторів реклами, так і її споживачів.
Предметом дослідження цивільно-правові норми та механізми, спрямовані на врегулювання рекламної діяльності, національного законодавства України, а також законодавства держав-учасниць ЄС, США, РФ; матеріали судової практики; теоретичні пропозиції щодо покращення діяльності і правового регламентування взаємовідносин учасників рекламної діяльності.
Методи дослідження. З метою досягнення об’єктивності результатів дисертаційного дослідження було використано комплекс методів дослідження, які застосовуються в сучасній юридичній науці. В роботі використані діалектичний, порівняльно-правовий, формально-юридичний, формально-логічний, історичний методи дослідження, а також методи системного аналізу та прогнозування. За допомогою діалектичного методу вивчався розвиток регулювання цивільно-правових відносин у рекламі, законодавства України про рекламу, а також відповідних директив ЄС, положень зарубіжного законодавства. Порівняльно-правовий метод широко застосовувався при детальному вивченні і порівнянні положень національного законодавства, законодавства ЄС стосовно реклами. На основі зазначеного методу проведено аналіз положень міжнародного та зарубіжного законодавства про рекламу з метою виявлення його позитивних ознак, недоліків у національних актах законодавства та законопроектах, поданих до Верховної Ради України. За допомогою формально-юридичного методу вивчалися тексти відповідних міжнародних документів та нормативно-правові акти України. Формально-логічний метод дозволив обґрунтовано запропонувати визначення ряду понять у сфері реклами (комерційні комунікації, ініційовані комерційні незапитувані повідомлення (спам), розміщення продукції, діп-лінкінг (дослівно – “глибоке посилання”, відсилання з одного сайту в мережі Інтернет на інший) тощо). Метод системного аналізу та історичний метод дали автору можливість дослідити питання правового регулювання цивільно-правових відносин у рекламі як систему взаємопов’язаних елементів, що виражають якісні особливості реклами у процесі функціонування та розвитку рекламної діяльності; визначити коло правовідносин, які становлять комерційні комунікації, цивільні принципи їх правового регулювання тощо. Метод прогнозування надав можливість зробити припущення щодо тенденцій розвитку в правовій науці цивільно-правового регулювання реклами.
Емпіричною базою дослідження було законодавство України, законодавство розвинених зарубіжних країн, директиви ЄС, судові прецеденти, правові концепції, публікації.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що робота, по суті, буде одним з перших комплексних досліджень загальнотеоретичних і практичних проблем правового регулювання реклами у цивільному праві. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у наступних положеннях, що виносяться на захист:
1. При застосуванні системного підходу до вивчення відносин, що виникають у рекламній діяльності з позиції цивільного права, автором підтверджено, що рекламні відносини є самостійним предметом регулювання цивільного права. Автором вперше на науковому рівні вказано на визначальну тріаду чинників віднесення рекламних відносин до предмета регулювання цивільного права: 1) відносини при здійсненні рекламної діяльності є майновими та особистими немайновими і регулюються цивільно-правовим договором; 2) як санкції до порушника законодавства про рекламу застосовуються у більшості випадків заходи цивільної відповідальності, про що свідчить ст. 28 Закону „Про рекламу” (про публічне спростування недобросовісної та неправомірної порівняльної реклами), яка підкріплюється ст.277 ЦК України; 3) учасники рекламної діяльності, а саме рекламодавець, виробник реклами та її розповсюджувач, займають однакове юридичне становище не лише щодо державних органів, а й стосовно один одного.
2. Вперше в Україні запропоновано закріпити позитивне регулювання розміщення продукції, торгової марки, зареєстрованої відносно певного товару або послуги (продакт плейсмент – product placement) у Законі „Про рекламу” з певними застереженнями. Зокрема, пропонується для організацій мовлення встановити обов’язок щодо забезпечення того, щоб глядачі були належним чином проінформовані про розміщення продукції, торгової марки; щоб розміщення продукції, торгової марки не супроводжувалося посиланнями, рекомендаціями, які заохочують споживачів укладати угоди, та не розміщувався у поточних новинах, програмах для дітей.
3. Вперше пропонується ввести в українське законодавство положення про захист прав рекламодавців, предметом якого було б регулювання технологічних аспектів доступу до реклами в Інтернет-середовищі (зокрема, здійснення гіперпосилання на інформацію з іншого сайту, минаючи першу сторінку сайту з рекламою).
4. Вперше в Україні у галузі страхування на підставі аналізу судової практики та нормативної бази у сфері рекламної діяльності запропоновано впровадити страхування ризиків рекламної шкоди у галузі інтелектуальної власності.
5. Доведено необхідність прийняття загального правила для пошукових систем щодо обов’язкового встановлення позначення, однакового для всіх, яке слугувало б позначенням реклами, спонсорських посилань, з одного боку, та звичайних результатів пошуку – з іншого.
6. Вперше в Україні обґрунтовано виділення та розмежування, залежно від способу розповсюдження, міжнародної і транскордонної реклами та запропоновано включити до Закону України „Про міжнародне приватне право” колізійну норму в сфері транскордонної реклами, якою визначалося б застосування норм законодавства країни, на території котрої така транскордонна реклама поширюється.
7. Наголошено на необхідності спеціалізованого врегулювання розповсюдження спаму (спаммінгу) в Законі України „Про рекламу”, виходячи із змісту повідомлення – розповсюдження інформації на адресу невизначеного кола осіб за допомогою мереж та засобів зв’язку, призначених для спілкування між людьми, а не на засобі поширення повідомлення. Первинною формою подальшого врегулювання спаммінгу визначено судову.
8. Доведено, що визнання реклами предметом цивільних правовідносин та інформацією і застосування до неї законодавства про інформацію стосовно достовірності, повноти, точності, надійності та ін. може викликати певні труднощі для визначення реклами як об’єкта авторського права. Таким чином, запропоновано внести уточнення до ст. 1 Закону України “Про рекламу”, запровадивши визначення терміна „інформація специфічного характеру”.
9. Висунуто пропозицію щодо доповнення переліку форм підприємницької практики, що вводить в оману, закріпленого у Законі України “Про захист прав споживачів”, наступними діями: рекламування чи здійснення пропозиції товарів або послуг без наміру продати їх, як зазначено у рекламі чи пропозиції; рекламування чи пропозиція товару або послуг без задоволення належних потреб громадськості (доки реклама чи пропозиція виявить обмеження у кількості або інших визначальних умовах, які не мають тенденції вводити в оману).
10. Запропоновано внести у Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” положення, яке врегульовувало б розпізнавальне комерційне оформлення (“трейд дрес”) – загальний (сукупний) образ або повний (загальний) зовнішній вигляд продукції чи послуг, включаючи, але не обмежуючись дизайном пакування, маркуванням, тарою, виділенням особливим шрифтом, оформленням, кольором, дизайном продукції, особливістю (характерною ознакою, властивістю) продукції або комбінацією її властивостей, окрім тих випадків, коли розпізнавальне комерційне оформлення (трейд дрес) не може бути зареєстроване чи отримати захист, якщо воно функціональне. Це забезпечить права тих рекламодавців, що вкладають значні кошти у рекламування „атмосфери” своїх послуг, „обличчя” своїх товарів, які є їх візитною карткою, у разі недобросовісних дій інших осіб, що користуються їх напрацюваннями.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що його результати можуть бути використані для удосконалення чинного законодавства України про рекламу, а також у діяльності державних органів (а саме, у роботі Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Державного департаменту інтелектуальної власності, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Державної митної служби України тощо). Висновки i пропозиції, які містяться у роботі, можуть бути використані для подальшого розвитку цивільного законодавства України, а також сприятимуть вдосконаленню української судової практики з розгляду спорів, що виникають у процесі рекламної діяльності.
Практичне значення дослідження визначається можливістю використання його напрацювань задля доведення необхідності реформування сучасної системи захисту прав авторів реклами та споживачів останньої для підвищення її ефективності й безпосереднього проведення такого вдосконалення.
Крім того, пропозиції, наведені у роботі, можуть стати у нагоді суб’єктам вітчизняного ринку рекламної діяльності у процесі здійснення ними захисту власних прав та інтересів, задля підвищення рівня правового регулювання такого ринку і ступеня цивілізованості поведінки його учасників, а також під час науково-дослідних розробок відповідних правил й інструкцій, призначених для застосування у зазначеному сегменті.
Положення дисертації можуть бути застосовані при підготовці підручників, навчальних посібників та методичних розробок для студентів юридичних вузів, при вивченні курсів “Цивільне право”, “Міжнародне приватне право”, у спецкурсі “Правове регулювання реклами (комерційних комунікацій)”, а також враховані при написанні робіт з відповідної тематики. Окремі положення, сформульовані у дисертації, мають дискусійний характер i можуть бути базою для подальшого наукового дослідження проблем правового регулювання рекламної діяльності.
Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційної роботи отримані особисто автором.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і наукові результати дослідження доповідались та обговорювались на засіданнях кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та конференціях і семінарах: науково-теоретичній конференції молодих вчених Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (14 травня 2004 р., м. Київ); науково-теоретичній конференції молодих вчених “Актуальні проблеми міжнародних відносин” (14 жовтня 2004 р., м. Київ); Третій міжнародній науково-теоретичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених „Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (10 березня 2005 р., м. Київ); науково-теоретичній конференції молодих вчених “Актуальні проблеми міжнародних відносин” (27 жовтня 2005 р., м. Київ); науково-теоретичній конференції молодих вчених “Актуальні проблеми міжнародних відносин” (24 жовтня 2006 р., м. Київ). Значна кількість пропозицій впроваджена автором у практичну діяльність.
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення в одинадцяти наукових статтях, які були опубліковані у фахових наукових виданнях.
Структура дисертації визначалася метою, поставленими завданнями, обраними предметом та методами дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, які об’єднують десять підрозділів, висновків, бібліографії. Загальний обсяг роботи - 211 сторінок, в тому числі бібліографію викладено на 25 сторінках (обсяг-361 джерело).
Список литературы
ВИСНОВКИ
1. Реклама має таку ознаку, як двоаспектний взаємний економічний характер. З одного боку, реклама стала тим чинником, що відображає стан економіки держави, з іншого - вона збільшує обіг товарів (робіт, послуг); робить ринок товарів (робіт, послуг) цивілізованішим. Економіко-соціальну роль реклами важко переоцінити. Вона є інвестицією організації, нематеріальним активом, візитною карткою організації, врешті-решт, чинником активізації торгівлі, сприяє збереженню і утворенню нових робочих місць.
2. Дослідження відносин, що виникають у рекламній діяльності, свідчать про рекламу як самостійний предмет регулювання цивільного права. Так, зокрема, правовий статус головних учасників рекламної діяльності (споживача, рекламіста, рекламодавця, спонсора), які є учасниками цивільного обігу, підстави виникнення та порядок здійснення прав власності й інших речових прав, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, договірні та інші зобов’язання, а також інші майнові і пов’язані з ними особисті немайнові відносини, засновані на рівності та автономії волі учасників. Реклама як цивільний переддоговірний інститут, як об'єкт права інтелектуальної власності; здійснення захисту в процесі рекламної діяльності за допомогою цивільно-правових засобів; регулювання відносин, що виникають в рекламній діяльності, за допомогою цивільно-правового інструмента - договору – все це свідчення необхідності розгляду реклами як предмета цивільного законодавства.
3. Відносини, що виникають у процесі виробництва, розміщення та розповсюдження реклами, є цивільно-правовими з наступних причин. По-перше, такі відносини є майновими та особистими немайновими і регулюються цивільно-правовим договором. По-друге, як санкції до порушника законодавства про рекламу застосовуються у більшості випадків заходи цивільної відповідальності, про що свідчить ст. 28 Закону „Про рекламу” (про публічне спростування недобросовісної та неправомірної порівняльної реклами), яка підкріплюється ст.277 ЦК України. По-третє, учасники рекламної діяльності, а саме рекламодавець, виробник реклами та її розповсюджувач, займають однакове юридичне становище не лише щодо державних органів, а й стосовно один одного. Якщо розглядати у комплексі процес здійснення рекламної діяльності, то відносини, що регулюються Законом „Про рекламу”, які виникають у процесі виробництва, розміщення та розповсюдження реклами, є такими, що виникають при укладенні між відповідними суб’єктами рекламної діяльності цивільно-правових угод з виробництва, розміщення та розповсюдження реклами або після укладення цих договорів. Відносини, що виникають у рекламі та оформляються цивільно-правовим договором, є цивільними. У цьому зв’язку слід зазначити, що в рекламній діяльності майже кожен етап супроводжується укладенням цивільно-правового договору.
4. Основною відмінною ознакою правового регулювання рекламної діяльності є взаємодія правових норм різноманітної інституціональної приналежності, тобто норм особистих немайнових прав, права інтелектуальної власності, зобов’язального права. Другою особливістю регулювання рекламної діяльності є поширення форм недержавного регулювання. Зазначене виявляється у договорах, у яких сторони вільні у встановленні взаємних прав та обов’язків.
5. Перспективним для рекламної діяльності є укладення договору комерційної концесії, у якому рекламіст буде правоволодільцем щодо об’єктів інтелектуальної власності (вже готових на момент звернення до нього рекламодавця), а рекламодавець –користувачем.
6. Коли відповідь про прийняття пропозиції отримана оферентом протягом вказаного у рекламі (читайте - оферті) строку, моментом укладення договору є момент отримання відповіді, а місцем укладення договору – місце, де отримана ця відповідь. Стосовно реклами про проведення конкурсів, лотерей, розіграшів призів, то можна припустити, що під необхідними указаннями у рекламі такого виду місця проведення (окрім умов та строків) мається на увазі місце виконання договору рекламодавцем (оферентом).
7. Розглядаючи місце реклами у процесі укладання договору, слід зазначити, що її можна визначити як зовнішнє вираження волі.
8. У багатьох країнах існування загальних положень щодо відповідальності у законах про права споживачів, про рекламу пояснюється ефективним функціонуванням органів самоуправління, які висувають, навіть, більш жорсткі вимоги до учасників рекламної діяльності, аніж прописані у законодавстві. На сьогоднішній день в Україні немає дієвих та авторитетних органів самоуправління щодо врегулювання рекламної діяльності, незважаючи на те, що у ст.29 Закону України “Про рекламу” надається досить загальний спектр функцій, які вони можуть здійснювати. Необхідно акцентувати увагу на активізації органів самоуправління реклами в Україні, виділення одного з них та надання йому найширших повноважень.
9. Формулюючи поправки до законодавства, слід виходити із змісту повідомлення – розповсюдження інформації на адресу невизначеного кола осіб за допомогою мереж та засобів зв’язку, призначених для спілкування між людьми, а не на засобі розповсюдження повідомлення. Таким чином, потрібно наголосити на визначенні терміна „спам” у Законі України „Про рекламу”, а не у Законі „Про телекомунікації”. Розглядаючи спам як рекламу, вбачається за доцільне посилити і конкретизувати врегулювання розповсюдження ініціативної масової розсилки, включивши її до Закону України „Про рекламу”, пропонується встановити право споживача на відмову від подальшого поширення зазначених повідомлень від такого розповсюджувача.
10. Слід прийняти загальне правило для пошукових систем щодо обов’язкового встановлення позначення однакового для всіх, яке слугувало б позначенням реклами, спонсорських посилань, з одного боку, та звичайних результатів пошуку - з іншого.
11. На сьогодні можна виділити такий вид тероризму, як рекламний. Рекламний тероризм - протиправні дії, що проявляються у наступних вимірах: за часом (перевищення встановлених законодавством або органами самоуправління вимог щодо мовлення реклами; реклама, яка розповсюджується у неналежний час); за місцем (реклама, розташована у неналежних місцях); за змістом (транскордонна реклама, яка розповсюджується на території сусідніх країн, де така реклама є забороненою); за способом (спам). Розсилка реклами на електронну поштову скриньку, з якої було відправлено повідомлення про подальше ненадсилання ініційованих повідомлень на цю адресу, також є рекламним тероризмом.
12. Вважаємо за доцільне наголосити на розширенні переліку способів захисту прав людини у рекламі, а саме на необхідності запровадження, на зразок США, політики обгрунтування даних, тобто спеціалізованим органом (наприклад, створеної в Україні Ради з реклами) у разі потреби запитувати відомості, результати досліджень та (у випадку необхідності) робити приписи про порушення, що мало б своїм наслідком більш обережне використання рекламодавцями непідтверджених даних.
13. Автором проведена класифікація порушень особистих немайнових прав у рекламі. Так, зокрема, ними є: використання без згоди фізичної особи її зображення у рекламі, наприклад, використання зображення відомої фізичної особи; фізичної особи, зображення якої нагадує відому людину; наведення тверджень, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, ставлення до релігії тощо; надсилання без згоди одержувача інформації рекламного характеру; використання зображення фізичної особи з її згоди, але з указанням недостовірної інформації про неї; подання у рекламі недостовірної інформації, що є порушенням прав споживачів на правдиву інформацію; порушення авторського немайнового права у рекламі, яке проявляється у невказуванні імені автора при використанні твору, тощо.
14. Визначаючи винних осіб, які несуть цивільно-правову відповідальність за недобросовісну конкуренцію у рекламі, необхідно розрізняти виробника і рекламодавця, що, наприклад, реалізовує вироблений товар і зацікавлений у збільшенні обсягів реалізації. При розміщенні реклами, що містить недостовірну інформацію виробника, відповідальними є виробник, який формально не є рекламодавцем, і рекламодавець-продавець.
15. “ Product placement” (“розміщення продукту”)– демонстрація в рамках програм і/чи передач, що транслюються, товарів (послуг) із зазначенням їх виробників та назви або без таких. „Рroduct placement” - своєрідна реклама продукції (послуг). Проте, застосування до „product placement” вимог, які висуваються до реклами, свідчить, що таке явище заборонене у рекламній діяльності. Однак, виходячи з точки зору, що залишення „product placement” законодавчо неврегульованим є більшим злом, адже це явище продовжуватиме і далі існувати, та з огляду на інвестиції у національну кіноіндустрію, які супроводжують „product placement”, автором пропонується закріпити позитивне регулювання „product placement” у Законі України „Про рекламу”, за винятком окремих випадків. Так, слід встановити для організацій мовлення обов’язок щодо забезпечення того, щоб глядачі були належним чином проінформовані про наявність продакт плейсмент; продакт плейсмент не супроводжувався б посиланнями, рекомендаціями, які заохочують споживачів укладати угоду; продакт плейсмент не розміщуються у поточних новинах, програмах для дітей.
16. Можна стверджувати, що в рамках Закону України “Про рекламу”, окрім соціальної реклами (у якій не повинно міститися посилань на об’єкти інтелектуальної власності), засоби індивідузалізації наявні у всій комерційній рекламі. Таким чином, вбачається більш широке регулювання застосування торгових марок у спеціалізованому законодавстві (Законі України “Про рекламу”), оскільки питання використання торгових марок у рекламі регулюється лише на загальному рівні ЦК України та ГК України і не знайшло свого, так би мовити, “спеціалізованого” відображення у Законі “Про рекламу”, в якому в ст. 4 тільки зазначається: “використання у рекламі об’єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється відповідно до вимог законодавства України про авторське право та суміжні права”.
17. Слід запровадити у Законі України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” [61] положення, яке врегульовувало б трейд дрес - загальний (сукупний) образ або повний (загальний) зовнішній вигляд продукції чи послуг, включаючи, але не обмежуючись дизайном пакування, маркуванням, тарою, виділенням особливим шрифтом, оформленням, кольором, дизайном продукції, особливістю (характерною ознакою, властивістю) продукції або комбінацією її властивостей, окрім тих випадків, коли трейд дрес не може бути зареєстрований чи отримати захист, якщо він функціональний. Це пояснюється тим, що нині в Україні є рекламодавці, які вкладають значні кошти у рекламування атмосфери своїх послуг, „обличчя” своїх товарів, що є їх візитною карткою. І у випадку недобросовісних дій інших осіб, які користуються їхніми надбаннями, законодавство про торгові марки, чинне в Україні, не забезпечить належного захисту останніх.
18. Страхування є одним з головних показників стану економіки будь-якої держави. Враховуючи зародковий стан реклами у нашій державі, слід також вказати на актуальність захисту об’єктів інтелектуальної власності в рекламній діяльності. Таким чином, в Україні у сфері страхування пропонується передбачити страхування ризиків рекламної шкоди у галузі інтелектуальної власності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Джефкінс Ф. Реклама: Практ. посіб. - К.:Т-во «Знання», 2001.- 456c.
2. Обритько Б.А. Реклама і рекламна діяльність: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2002. – 240 с.
3. Мережко А.А. Договор в частном праве. – К., 2003.- 176с.
4. Ученова В.В., Старых Н.Н. История рекламы: детство и отрочество.– М.,1994.– 96с.
5. Корнилов Л., Фильчикова Н. От глашатая до неона.-М.: Знание, 1978.-128с.
6. Остроушко Н.А. История возникновения и фольклорные традиции российской рекламы // Русский язык за рубежом.-2001.-№1.-С.82-89.
7. Березина В.Г., Викентьев И.Л. Реклама – двигатель техники // Рекламное измерение.–1995. – №16-17.–С. 3-5.
8. Уткин Э.А. Зарождение рекламы//http://reklama.rin.ru.
9. Susan J. Douglas. Radio and Television// http://college.hmco.com.
10. Велесов С. Становление рынка рекламы в России // Реклама. – 1998. –№1. – С.5-9.
11. Удалов Т.Г.Конкурентне право:Навч. посіб.–К.: Школа, 2004. – 496 с.
12. Lindled H. Making Sense of Advertising, Advertising Association. – London,1998.
13. Littlechild S. The Relationship Between Advertising and Price, Advertising Association. – London, 1982.
14. Fletcher W. Advertising Advertising, Profile Books. – London,1999.
15. Boorstin Daniel G. Advertising and American Civilazation.–Advertising and Society, ed. Yale Brozen, N.Y.: “New York University Press”, 1974. – Ch.1.
16. Закон України “Про рекламу” від 3 липня 1996 р. №270/96-ВР//Відомості Верховної Ради України.–1996.-№39.– Ст.181.
17. Росситер Дж.Р., Перси Л. Реклама и продвижение товаров: Пер. с англ.–СПб.: Питер, 2003.– 631 с.
18. Феофанов О.А. Реклама: новые технологии в России.– СПб.:Питер, 2003.–384 с.
19. Панкратов Ф. Г., Баженов Ю. К., Серегина Т. К., Шахурин В. Г. Рекламная деятельность: Учеб. для студ. вузов. — 6.изд., перераб. и доп. — М. : Издательско-торговая корпорация "Дашков и К", 2003. — 362с.
20. Heilbroner R. Public Relations: The Invisible Sell // R.M. Christenson and R.O. McWilliams. Voice of the People: 2 nd ed. – N.Y., 1967.
21. Kirkland Edward C. Industry Comes of Age. N.Y.: Holt, Rinehart and Winston, 1961.
22. Neil H.Borden. The Economic Effects of Advertising. Homewood. III. “Richard D. Irwin. Inc.”, 1942.
23. Сендидж Ч. Реклама: теория и практика: Пер. с англ.– М.: Сирин, 2001.–620с.
24. Котлер Ф. Маркетинг и менеджмент: Пер. с англ. под ред. Л.А.Волковой, Ю.Н.Каптуревского. – СПб.: Питер, 2001. – 752 с.
25. Зинов В.Г. Управление интеллектуальной собственностью: Учеб. пособ. – М.: Дело, 2003.–512 с.
26. Пастухов О.М. Авторське право в Інтернеті. – К.: Школа, 2004. – 144 с.
27. Реклама за рубежом /Общая ред. Б.Г. Карпова; Состав. И.С.Седельников.– М.: Прогресс, 1977. – 371 с.
28. Skripnichenko A.General Preferential Trading. PHD. Fargo.USA. – 2003. –167p.
29. White R. Advertising. Fourth Edition. McGraw – Hill Publishing Company,2000. – 317p.
30. Право та політика ЄС у сфері захисту прав споживачів:Навч. посіб.– К.:ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка. – Кн. 5.– 2003.–183 с.
31. Broadbent S. (ed.) Does Advertising Affect Market Size? Advertising Association. – London, 1997.
32. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 р. №435-ІV // Відомості Верховної Ради України.–2003.–№40.– Ст.356.
33. Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 р. №436-ІV// Відомості Верховної Ради України.–2003.–№18.– Ст.144.
34. Гуев А.Н. Гражданское право: Учеб.: В 3-х томах.– Т.1.–М.:ИНФРА–М, 2003.– 457с.
35. Гражданское право. – Ч.1 /Под общей ред. Т.И. Илларионовой, Б.М. Гонгало, В.А.Плетнева. – М., 2001. – С.6-7.
36. Яковлев В.Ф., Якушев В.С. Правовые основы регулирования хозяйственной деятельности. – Свердловск, 1979. – С.15.
37. Лаптев В.В. Экономика и право. – М., 1981. – С.180, 189, 190.
38. Чекунова О.Н. Правовые основы хозяйственной деятельности: Учеб. пособ. – СПб., 1992. – С.3-11.
39. Толстой Ю.К. Гражданское законодательство и рыночная экономика //Правоведение. – 1991. – №5. – С.6-7.
40. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: Суб’єкти підприємництва. Кредитування. Оренда. Лізинг. Зовнішньоекономічна діяльність. Інвестиції. Антимонопольне законодавство. Захист від недобросовісної конкуренції. Реклама: Навч.посіб. – 2–ге вид. – К.: А.С.К., 2002. – 704 с.
41. Быков А.Г. Предпринимательское право: проблемы формирования и развития //Вестник Московского ун-та. Сер.11.Право. – 1993. – №6. – С.3-5.
42. Предпринимательское право: Курс лекций /Под ред. Н.И.Клейн. – М., 1991. – С.4.
43. Советское гражданское право. – М., 1983. – С.6-7.
44. Суханов Е.А. Система частного права//Вестник Московского ун-та. Сер.11. Право. – 1994. – №4. – С.30.
45. Маковский А.Л. О концепции первой части Гражданского кодекса //Вестник ВАС РФ. – 1995. – №4. – С.85.
46. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар /За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. – К.: Істина, 2003. – 928с.
47. Кайструков С.Е., Моргун А.Ф., Борак С.И. и др. Рекламоведение: Учеб. пособ. – М., 1979. – 85 с.
48. Кортлэнд Л. Бове, Уилльям Ф. Аренс. Современная реклама: Пер. с англ. – Тольятти: Издательский дом «Довгань», 1995. – 704 с.
49. Информационное письмо Президиума Высшего арбитражного суда Российской Федерации от 25 декабря 1998 г. №37 „Обзор практики рассмотрения споров, связанных с применением законодательства о рекламе”// http://www.arbitr.ru/pract/vas_info_letter.
50. Алексеев С.В. Маркетинговое право России: Учеб. для вузов. – М.: Норма,2004.–640с.
51. Готт В.С., Семенюк Э.П., Урсул А.Д. Социальная роль информатики. – М.: Знание, 1987. – 64 с.
52. Ярема А.Г. та ін. Науково–практичний коментар до цивільного законодавства України: В 4-х томах /А.Г.Ярема, В.Я.Карабань, В.В.Кривенко, В.Г.Ротань. – Т.1. – К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид.дослідж., 2004. – 928с.
53. Кохановська О. Теоретичні проблеми захисту інформаційних правовідносин цивільним правом // Інтелектуальна власність.–№7.–2004.–С.3-6.
54. Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. – Т.1. – Кн. 2/ Р.Б.Шишка, В.А.Кройтор, Я.О. Чапічадзе, М.О.Самойлов; За ред. Р.Б.Шишки та В.А. Кройтора.–Харків: Еспада, 2004. – 392 с.
55. Венгеров А.Б. Право и информация в условиях автоматизации управления. – М.: Юридическая литература, 1978. – С.26.
56. Дозорцев В.А. Интеллектуальные права: Понятие. Система. Задачи кодификации /Сбор. статей; Исслед.центр частного права.–М.: Статут, 2003.– 416 с.
57. Суханов А.П. Информация и прогресс.– Новосибирск: Наука, 1988.–С.4–5.
58. Черячукин Ю.В. Правовое регулирование рекламной деятельности в Российской Федерации и зарубежных государствах: Опыт сравнительного исслед.: Дис. … канд. юрид. наук:12.00.03. – Волгоград, 1998. – 180 с.
59. Закон України „Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. №2657-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.–1992.–№48.– Ст.650.
60. Закон України “Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993р. №3792-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.–1994.–№13.– Ст.64.
61. Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15 грудня 1993 р. №3689-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.–1994.–№7.– Ст.36.
62. Закон України „Про охорону прав на промислові зразки” від 15 грудня 1993 р. №3688-ХІІ// Відомості Верховної Ради України.–1994.–№7.– Ст.34.
63. Багандов А.Б. Лицензионное право: Учеб.-практич. пособ. /Под ред. Ю.А. Дмитриева – М.: Изд-во «Эксмо», 2004. – 640 с.
64. Лідовець Р.А. Змішані договори у цивільному праві України: Автореф. дис...канд. юрид. наук. – Львів, 2005. – 20с.
65. Закон України „Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 р. №1023-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.–1991.–№30.– С.379.
66. Страунинг Э.Л. Место рекламы в механизме возникновения договорных отношений.//Право: Теория и Практика. – 2003. – №10.
67. Черемнова А.І. Правове регулювання комерційної реклами в Україні: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Одеська державна юридична академія. – О., 2000. – 173с.
68. Кузнецова О.Б. Правовое регулирование отношений, возникающих в области рекламы: Дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.03 / Московская государственная юридическая академия. – М., 1999. – 228 c.
69. Малахов С.В. Гражданско-правовое регулирование отношений в глобальной компьютерной сети Интернет: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – М.,2001. – 21с.
70. Алексеев С.С. Гражданское право в современную эпоху. – Екатеринбург, 1999. – С.30.
71. Гонгало Б.М. Предмет гражданского права /Проблемы теории гражданского права. – М.: Статут, 2003. – 128 с.
72. Попондопуло В.Ф. Конкурсное право: Правовое регулирование несостоятельности (банкротства): Учеб. пособ. – М.: Юристъ, 2001. – 331 с.
73. Олейник О.М.Основы банковского права: Курс лекций. – М.:Юристь, 1999. – 424 с.
74. Тотьев К.Ю. Конкурентное право (правовое регулирование конкуренции): Учеб. — М. : ООО "Издательство РДЛ", 2000. — 352с.
75. Кашанина Т.В. Корпоративное право (Право хозяйственных товариществ и обществ): Учеб. для вузов. — М. : Издательская группа НОРМА – ИНФРА–М, 1999. — 815с.
76. Белов В.А. Гражданское право: Общая и Особенная части: Учеб. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2003.– 960с.
77. Цивільне право України: Підруч. /Є.О.Харитонов, Н.О.Саніахметова.–К.: Істина,2003.–776с.
78. Зобов’язальне право: Навч. посіб. /За ред. О.В.Дзери.–К.,1998.–С.28.
79. Федосенко Н. К вопросу о предмете договора о предоставлении маркетинговых услуг.// Інтелектуальна власність.–2004.–№11.–С.37-39.
80. Измайлова Е. Договор на оказание маркетинговых услуг //Российская юстиция. – М., 1999. – №12. – С.14.
81. Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т.1. Кн. 1 /Р.Б.Шишка, В.А.Кройтор, Я.О. Чапічадзе, М.О.Самойлов; За ред. Р.Б.Шишки та В.А. Кройтора.–Харків: Еспада, 2004. – 176 с.
82. Иоффе О.С. Обязательственное право.–М.,1975.– С.37-38.
83. Хлебников С. Рекламные договора и авторское право //Юридическая практика.– 2002.– №25(235). – 19 июня.
84. Право інтелектуальної власності: Академ. курс: Підруч. для студ. вищих навч. закладів /За ред. О.А.Підопригори, О.Д.Святоцького. – 2-ге вид., перероб. та допов. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004.–672 с.
85. Закон України “Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 р. N 1280-IV// Відомості Верховної Ради України.–2004.–№12.– Ст.155.
86. Петровский С.В. Интернет-услуги в правовом поле России. – М.: Агентство «Издательский сервис», 2003.–272 с.
87. Свердлык Г., Малахов С. Гражданские правовотношения в Сети //Российская юстиция. – 2000. – №10. – С.53-54.
88. Винтониева Н.И., Клименко С.А. Основные юридические проблемы при оказании рекламных и маркетинговых услуг в Интернете: особенности правового регулирования //Развитие российского права и права стран АТР в условиях конституционного реформирования: Мат. рег. науч.-практич. конф., 29 ноября 2003 г. – Владивосток: Издательство ВГУЭС, 2004. – С.28 – 31.
89. Клименко С., Уразметов В. Интернет: среда обитания информационного общества. – Протвино: РЦФТИ, 1995. – 327 с.
90. Талимончик В.П. Международно-правовое регулирование отношений информационного обмена в Интернет: Дис.канд.юрид.наук. – СПб., 1999. –177 с.
91. Серго А. Интернет и право.– М.: Бестселлер, 2003. – 272 с.
92. Бокарев Т. Энциклопедия Интернет-рекламы. – М.:ПРОМО-РУ, 2000.–416 с.
93. Денисова Р. Інтернет і авторське право: актуальні проблеми правового регулювання // Вісник Академії правових наук України. – 2002.–№2(29).– С.94-101.
94. Максимова Н. Інтернет у законодавчому полі України/Київський державний центр науково-технічної і економічної інформації // http://www.ndiiv.org.ua/ua/vidanya/pub/2003–08–01.htm//
95. Шамраев А.В. Правовое регулирование информационных технологий (анализ проблем и основные документы).– М.: Статут, Интертех, БДЦ–пресс, 2003. – 1013 с.
96. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку підключення до глобальних мереж передачі даних” від 12 квітня 2002 р. №522 // Офіційний вісник України.– 2002. – № 16. – С. 129. – Ст. 864.
97. Ральф Оман. Необходимость разделения ответственности в Интернете //Бюллетень по авторскому праву.–1999.–№З.–С.37-46.
98. Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности. – М.,1970. – С.8.
99. Дахно И.И. Право интеллектуальной собственности: Науч.-справоч. пособ. – К.:ТП-ПРЕСС, 2004.–224с.
100. Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991р. №959-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.–1991.–№29.– С.377.
101. Закон України „Про міжнародне приватне право” від 23 червня 2005 р. №2709-ІV // Відомості Верховної Ради України.–2005.–№32.– С.1278. – Ст.422.
102. Feldman J., Rose L. Advertising and the Law in Cyberspace, Folio.– October 1 of 1996. – P.47.
103. Зоріна Ю.І. Сутність цивільно–правових відносин, що складаються в процесі функціонування інституту реклами // Зб. наук. праць „Держава і право” (Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України). – 2004.–№26.– С.403-411.
104. Головин А.Ю. Правовое регулирование рекламы в гражданском праве: Дисс. на стиск. уч. степени канд.юрид.наук.– М., 2002. – С.81.
105. Халфина Р.О. Значение и сущность договора в советском социалистическом гражданском праве. – М., 1954. – С.207.
106. Брагинский М.И. Сделки: понятие, виды и формы (Комментарий к новому ГК РФ). Правовые нормы о предпринимательстве. – Вып.2. – М., 1995. – С.43, 60-62.
107. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения.– М.,1998. – С.158.
108. Мисник Н.Н. Современная экономика для студентов юридических специальностей. Лекционный курс: Учеб. пособ. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. – 576 с.
109. Витманас И. Адресная рассылка: реклама или нет?//http://www.econ-profi.ru.
110. Иванов В.И. Правовые проблемы рекламы в СССР: Дисс. на соиск. уч. степени канд.юрид.наук. – М., 1979. – С.44.
111. Иванов В. Некоторые аспекты определения понятия рекламы //Реклама. – 1997. – №5. – С.5.
112. Гражданское право: Учеб. Ч.1. – 5-е изд., перераб. и доп. / Под ред. А.П.Сергеева, Ю.К.Толстого. – М.,2001. – С.321.
113. Черданцев А.Ф.Толкование права и договора: Учеб. пособ. для вузов.– М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003.–381 с.
114. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – М.:Статут, 1998. – С.245.
115. Ансон В. Договорное право.–М.,1984. – С.122.
116. Даль В.Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 – х томах. – М., 1998. – Т.1. – 1998. – С.450.
117. Синайский В.Ч. Русское гражданское право. – М.,2002. – С.309.
118. Мейер Д.И. Русское гражданское право / Московский гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. Кафедра гражданского права юридического факультета / Е.А. Суханов (ред.). — Репр.изд. 1902 г. — М. : Статут, 1997. — 455с.
119. Гражданское право: В 2-х томах./ Отв. ред. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М., 1999. – Т. 2. – С.153.
120. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2-х частинах /За заг.ред. Я.М.Шевченко.– К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004.–Ч.2.–896 с.
121. Забоев К.И. Правовые и философские аспекты гражданско-правового договора. – СПб.: Издательство «Юридический центр-Пресс», 2003.–278с.
122. Рабинович Н.В. Недействительность сделок и ее последствия. – Л.: изд-во Ленинград. ун-т.,1960. – 171с.
123. Коммерческий договор : заключение, исполнение, правила разрешения споров /Под ред. М.Ю.Тихомирова.–М.:Изд.М.Ю.Тихомирова, 2004. – 312 с.
124. Цивільне право України: Підруч.: У 2-х томах./В.І.Борисова (кер.авт.кол.), Л.М.Баранова, І.В.Жилінкова та ін.; За заг. ред. В.І.Борисової, І.В.Спасибо-Фатєєвої, В.Л.Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т.2.–552 с.
125. Гавзе Ф.И. Социалистический гражданско-правовой договор. – М., 1972.–С.85.
126. Красавчиков О.А. Гражданско-правовой договор: понятие, содержание, функции /Антология уральской цивилистики. 1925-1989: Сб.статей.–М.: Статут, 2001.–С.175-182.
127. Трофанчук Г.І. Основи римського цивільного права: Навч. посіб. для дистанц. навчання/За ред. Р.А.Калюжного.–К.: Університет „Україна”, 2004.–160с.
128. Абрамов В.А. Сделки.Договоры.Обязательства:Юридический комментарий. – 6-е изд., доп. и перераб.– М.: Издательство «Ось-89», 2004.–240с.
129. Шимон С.І. Цивільне та торгове право зарубіжних країн: Навч. посіб. (Курс лекцій). – К.: КНЕУ, 2004. –220с.
130. Осакве К.Сравнительное правоведение в схемах: Общая и Особенная части. – М.:Дело, 2000– С.161-162.
131. Французский гражданский кодекс /Науч. редактир. и предислов. канд. юрид. наук Д.Г.Лаврова, перевод с француз. А.А.Жуковой, Г.А.Пашковской.–СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004.– 1101 с.
132. Витрянский В.В. Существенные условия договора // Хозяйство и право. –1998. – №7.– С.3-12.
133. Гражданское право: Учеб. для вузов. Часть первая /Под общей ред. Т.И.Илларионовой, Б.М.Гонгало, В.И.Плетнева. – М.,1998. – С.341.
134. Гражданский кодекс РФ. Ч.2: Комментарий /Под ред. О.М.Козырь, А.Л.Маковского, С.А.Хохлова. – М.,1996. – С.278.
135. Гуляев А.М. Русское гражданское право.–СПб., 1913.–С.207.
136. Груздев В. Состав и существо договорных обязательств сторон //Хозяйство и право. – 1999. – №7.– С.89-94.
137. Принципы международных коммерческих договоров.–М.,1996. – С.31.
138. Правовые аспекты электронной торговли. Электронное заключение договоров: справочная информация: Комиссия Организация Объединенных Наций по праву международной торговли. Рабочая группа IV (Электронная торговля). Сорок вторая сессия. – Вена, 17-21 ноября 2003 года // http://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/LTD/V03/880/49/pdf.
139. Гражданское право Израиля /Сост., предисл., пер. с иврита члена Адвокатской палаты Санкт-Петербурга и Коллегии адвокатов государства Израиль М.С. Хейфец; науч. ред.-директор Института независимых правовых и экономических исследований «Юридический центр - Наука» Н.Э. Лившиц.– СПб.: «Юридический центр Пресс», 2003.–633с.
140. Гражданское и торговое право капиталистических государств.–М.,1993.–С.262.
141. Enderlein F., Maskow D. International Sales Law. – Oceana, New York/London/Rome,1992. – P.83.
142. Honnold J. Uniform Law for International Sales under the 1980 United Nations Convention 2nd ed.– Kluwer, Deventer, 1991. – P.195–196.
143. Schlechtriem P. Commentary on the UN Convention on the International Sales of Goods (CISG). – Clarendon Press, Oxford,1998. – art.14. – Nos.13–15. – P.111-112.
144. Audit B. La vente internationale de merchendises. – L.G.D.J., Paris, 1990. – No. 62. – P. 58.
145. Зоріна Ю.І. Оферта в рекламі // Підприємництво, господарство і право.– 2004.– №10.–C.85-89.
146. Resnikoff D. The legal rights of D.C. consumers // The Common Denominator. – 2000. – 13 March.– P.5.
147. Чернишова С.А. Право на рекламу у сфері обслуговування населення/ Правовое регулирование отношений в сфере обслуживания граждан, Под ред. А.Ю. Кабалкина и др.– М.,1983. – 171с.
148. Coughlin P.A. The movement of consumer protection in the European Community: a vital link in the establishment of free trade and a paradigm for North America, Indiana International and Comparative Law Review, 1994.– P. 146.
149. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96–ВР// Відомості Верховної Ради України.–1996.–№30.– Ст.141.
150. Закон України „Про туризм” від 15 вересня 1995 р. №324/95-ВР// Відомості Верховної Ради України.–1995.–№31.– Ст.241.
151. Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 р. №4004-ХІІ// Відомості Верховної Ради України.–1994.–№27.– Ст.218.
152. Закон України „Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” від 23 грудня 1997 р. №771/97-ВР// Відомості Верховної Ради України.–1998.–№19.– Ст.98.
153. Закон України „Про транспорт” від 10 листопада 1994 р. №232/94-ВР// Відомості Верховної Ради України.–1994.–№51.– Ст.446.
154. Закон України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19 грудня 1995 р. №481/95-ВР// Відомості Верховної Ради України.–1995.–№46.– Ст.345.
155. Закон України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 6 липня 1995 р. №265/95-ВР// Відомості Верховної Ради України.–1995.–№28.– Ст.205.
156. Дедиков С. Публичный договор //Хозяйство и право.–1997. – №11.– С. 115–121.
157. Directive 2000/31/ЕС of the European Parliament and of the Council of 8 June 2000 on certain legal aspects of information society services, in particular electronic commerce, in the Internal Market//Офіційний журнал. – L178.– 17 липня 2000 р. – С.0001-0016.
158. Директива 97/7/ЄС Європейського парламенту та Ради “Про захист прав споживачів у дистанційних контрактах” від 20 травня 1997 р.//Офіційний журнал. – L 144. – 4 червня 1997 р. – С. 0019-0027.
159. Закон України „Про природні монополії” від 20 квітня 2000 р. №1682–ІІІ// Відомості Верховної Ради України.–2000.–№30.– Ст.238.
160. Council Directive 84/450/EEC of 10 September 1984 concerning misleading and comparative advertising// OJ L 250. – 19.09.1984.
161. Директива Європейського Союзу „Про продаж споживачам та пов’язані з продажем гарантії” від 25 травня 1999р.// Офіційний журнал.– №171.– 07 липня 1999 р. – С.1.2.(г).
162. Торговля и общественное питание: Вып. 1 (28) /Защита прав потребителей: Разъяснения по применению Закона Российской Федерации «О защите прав потребителей».–М.: ИНФРА – М., 2004. – 27 с.
163. Споживче право України : Юридичний зб.: У 2–х томах / Союз споживачів / Д. П. Степанюк (ред.). — Т.1. – К. : ТОВ "Баланс-Клуб", 2004. — 465с.
164. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. // Офіційний вісник України. – 1998 р.– № 13.– С. 270.
165. Маніє Ф. Безпека споживачів та нагляд за ринком в ЄС: Навч. посібн. – К.:ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка. – Кн.11–2004.–113с.
166. Стрельцов А. Информационная безопасность бизнеса и личности//http://www.spamtest.ru.
167. Наумов В. Спам: юридический анализ явления//http:spam.abuse.net/faq.html.
168. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг” від 9 серпня 2005 р. №720 // Офіційний вісник України.- 2005.– № 32. – С. 284. – Ст. 1935.
169. Written question E-3146/02 by Theresa Zabell (PPE-DE) to the Commission. Advertising messages from mobile phone operators // Official Journal C 155 E. – 03/07/2003.– P. 0098 – 0098.
170. Альтовский Е. Об антиспамерском законопроекте / http://www.internet–law.ru/intlaw/articles/altovsky.htm
171. Mitchell J. How the Green Paper fails the consumer // Commercial Communications.–1997. – Vol.1.– №6.– P.4-7.
172. Laurence Godfrey v Demon Internet Ltd // Journal of Civil Liberties. – 1999. – № 4(2). – P. 260-267.
173. Захист прав інтелектуальної власності: досвід Сполучених Штатів Америки / Зб. док., матер., статей; За заг. ред. О.Д. Святоцького. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 368 с.
174. Зоріна Ю.І. Правове регулювання ініціативних комерційних повідомлень (спаму)//Актуальні проблеми міжнародних відносин.– 2004.– Вип.48 (Ч. І). – С. 183–190.
175. Мелюхин И.С. Интернет и правовые отношения //Проблемы информатизации. – М., 1997. – Вып.4. – С.69–78.
176. Written question E-3392/02 by Astrid Thors (ELDR) to the Commission. Unsolicited advertising in Windows, protection of personal data in telecommunications networks// Official Journal C 155 E, 03/07/2003/ – C. 0148 – 0149.
177. America Online, Inc. v. IMS.et al. // Federal Supplement, Second Series (US). – 1998.– Vol.24.– P.548.
178. America Online, Inc. v. Cyber Promotions // Federal Supplement (USA).–1996. – Vol.948. – P.436.
179. CompuServe Inc. v. Cyber Promotions // Federal Supplement (USA). – 1997. – Vol.962. – P.1015.
180. FTC v. Maher // Federal Reporter (2nd Series) (USA). –1999. – Vol.198. – P.236.
181. FTC v. ReverseAuction.com Inc. (D.D.C. 2000) // http://www.ftc.gov/os/2000/01/reverseconsent.htm.
182. America Online v. LOCGM, Inc. // Federal Supplement, Second Series (US). – 1998. – Vol.46.– P.444.
183. Ferguson v. Friendfinders, Inc. 94 Cal. App. 4 th 1255, 1267 // Daily Journal DAR. – 2002. – №67. – P.71-82.
184. Loomis T. Dealing with E-mail Spam. – N.Y.L.J. – April 11, 2002.
185. Зоріна Ю.І. Захист прав споживачів у рекламі// Підприємництво, господарство і право. – 2004. –№11.– C.33-36.
186. Красавчикова Л.О. Понятие и система личных неимущественных прав граждан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федерации.– Екатеринбург, 1994. – С.23.
187. Зоріна Ю.І. Особисті немайнові права людини у рекламі //Право України.–2004.–№10.–С.41-43.
188. Малеина М.Н. Личные неимущественные права граждан (понятие, осуществление, защита): Автореф. дис...док. юрид. наук.– М.,1997. – С.9.
189. Иванский В.П. Экстерриториальность персональных данных: сочетание национальных и международных средств правовой защиты / Мат. науч. конф. „Государственно-правовое развитие России”. – М.: Российская правовая академия. – 1998.– С.79-83.
190. Briat M. Personal data and the free flow of information //Freedom of data flows and ECC law. – Boston, 1998. – P.45-57.
191. Prum A. Information. Data and Continental Law //Law technology. –1997.–V.2. – N 4. – P.27-37.
192. Van Jassel D. The computer vs. privacy. A computer Bill of rights //Law and computer technology. – 1970. – V.3. – N.1. – P.2-9.
193. Венгеров А.Б. Законодательные проблемы охраны личной жизни советских граждан в условиях автоматизации управления //Проблемы совершенствования советского законодательства. – 1979.– Вып.14.– С.43-57.
194. Алексеева Л.Б. Свобода от вмешательства в личную и семейную жизнь (Международные нормы и стандарты) /Комментарий российского законодательства. – М.: Российская правовая академия, 1997.– С.62-74.
195. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2-х частинах/ За заг. ред. Я.М.Шевченко.–К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004.–Ч.1.–692 с.
196. Зоріна Ю.І. Економічні передумови становлення інституту реклами// Підприємництво, господарство і право.–2005. –№1.–С.35-38.
197. Lewine A. Burning up the house to rest the pig: the US Congress first attempt to regulate Internet content //Law technology. – 1996. – V.29. – N4. – P.16-48.
198. Lassiter C. Cyberplace and battle for the first amendment //Law technology. – 1997. – V.30. – N1. – P.27-45.
199. Гражданское право. Часть первая: Учеб./ Под ред. А.Г.Калпина, А.И. Масляева. – Изд-е 2-е. – М., 2000. – С.156.
200. Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16 листопада 1992 р. №2782-ХІІ// Відомості Верховної Ради України.–1993.–№1.– Ст.1.
201. Carey P., Sanders J. Media Law. Thomson. – Sweet & Maxwell. London, 2004.– 450 p.
202. Loose thinking permissible in libel meaning; Law report // The Times. – 1989.– 09 November.– P.28.
203. Publication to be read as a whole; Law report // The Times.– 1995.– 31 March. – P.34.
204. Tolley v Fry & Sons Ltd // All England Law Reports.– 1931. – №1.– P.131.
205. Derbyshire County Council v Times Newspapers // All England Law Reports. – 1993.– №1.– P.1011.
206. William Coulson & Sons v James Coulson & Co. // Times Law Reports. – 1887. – №3. – P.846.
207. Речицький В.В. Міжнародна конвенція про захист інтелектуальної свободи (проект) /Харківська правозахисна група; худож.-оформлювач І.Осіпов. – Харків: Фоліо, 2001.–64 с., фото. – 16.
208. Malinowski B. Freedom and Civilization.–London: George Allen, 1947.–P.170.
209. Vodafone Group plc v Orange Personal Communications Services Ltd. // Fleet Street Reports. – 1997.– №34.– P.13-17.
210. Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" (справа К. Г. Устименка) //Офіційний вісник України.– 1997. –Число 46 (2 грудня 1997р.).– С. 126.
211. Закон РФ „О персональных данных” от 27 июля 2006 г. №152-ФЗ // Российская газета.– N 165.– 2006.–29 июля.
212. Брижко В.М. Організаційно-правові питання захисту персональних даних: Автореф. дис. канд. юрид. наук.–Ірпінь, 2004. – 20 с.
213. Durant v Financial Services Authority // Court of Appeal of England and Wales Decisions (Civil Division).– 2003.– P.1746.
214. Директива 2002/58/ЄС від 12 липня 2002 р. щодо захисту персональних даних та приватного життя при здійсненні електронної комерції// Офіційний журнал. – L201.– 31 червня 2002 р.– с.37.
215. Андрощук Г. Захист від недобросовісної реклами: досвід регулювання рекламної діяльності у Великобританії (Ч.1)//Інтелектуальна власність.–2004.–№6.–С.42-49.
216. Андрощук Г. Захист від недобросовісної реклами: досвід регулювання рекламної діяльності у Великобританії (Ч.2)//Інтелектуальна власність.–2004.–№7.–С.44-50.
217. Андрощук Г.О. Конкурентне право: захист від недобросовісної конкуренції: Навч. посіб. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Інститут інтелектуальної власності і права.– 2003. – 304 с.
218. Усольцева С.В. Недобросовестная конкуренция: понятие и значение//Юридический институт ИГУ. Сибирский юридический вестник.–1999.– http://www.law.isu.ru/science/vestnik.
219. Нестуля Т. Правові аспекти захисту знаків для товарів і послуг від недобросовісної конкуренції //Інтелектуальна власність. – 2000.– №8-9. – С.23-25.
220. Золотова Л. Товарний знак–атрибут конкурентного економічного середовища // Інтелектуальна власність. – 2002.– №1.– С.13-14.
221. Васильева Г. Защита от недобросовестной конкуренции в сфере охраны прав на товарные знаки //Интеллектуальная собственность.–2001.–№8–С.19-22.
222. Корчак Н. Загальні положення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності // Підприємництво, господарство і право.– 2001.– №2.–С.7-9.
223. Безух О. Захист від недобросовісної конкуренції як інститут конкурентного права // Підприємництво, господарство і право.– 2001.– №7. –С.32-35.
224. Безух О. Правові підстави застосування звичаїв при здійсненні захисту від недобросовісної конкуренції // Підприємництво, господарство і право.– 2001.–№3. – С.24-27.
225. Безух О. Захист від недобросовісної конкуренції в системі забезпечення безпеки підприємництва // Інтелектуальна власність.– 2004. – №7. –С.40-43.
226. Галичина Л.Н. Недобросовестная конкуренция и защита исключительных прав // Материалы Первой Региональной Практической Конференции «Интегрированные маркетинговые коммуникации –2003», 24 сентября 2003 г. – Челябинск, 2003. ¬– С.5-6.
227. Кулишенко В. Неправомерное использование деловой репутации в конкуренции в виде незаконного использования товара другого производителя и копирования его внешнего вида //Підприємництво, господарство і право.– 2002.–№5. – С.31-34.
228. Кулішенко В. Ознаки недобросовісної конкуренції // Інтелектуальна власність.– 2004.– №9. – С.32-35.
229. Шестаков Е. Защита владельцев товарных знаков и знаков обслуживания от недобросовестных конкурентов //Интеллектуальная собственность.– 2002.–№7.–С.36-40.
230. Anthony Sheila F. Advertising And Unfair Competition // Remarks before The American Law Institute–American Bar Association (ALI-ABA) Product Distribution And Marketing Meeting.–Scottsdale, Arizona, 2000. – March 10.– P.3-5.
231. Trademarks and unfair competition Fifth Edition 2004 Cumulative Supplement // http://www.lexisnexis.com/lawschool/study/texts/pdf/Trademarks2004LU.pdf.
232. Гальперин Л.Б., Михайлова Л.А. Интеллектуальная собственность: сущность и правовая природа //Сов. гос. и право.–1991.–№12.–С.38.
233. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року. — Офіц. вид. — К. : Видавничий дім "Ін Юре", 2004. — 30с. — (Конвенція).
234. Мельник О.М. Суб’єкт права інтелектуальної власності та його цивільно-правовий статус.–Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 156с.
235. Галянтич М.К. Промислова власність: правові засоби охорони та захисту. – К.: НДІ приватного права і підприємництва, 2003.– 256 с.
236. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 р. №236/96-ВР // Відомості Верховної Ради України.–1996.–№36.– Ст.164.
237. Промислова власність в Україні: проблеми правової охорони /Зб. наук. статей; За ред. Ю.С.Шемшученка, Ю.Л.Бошицького. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2004.–548с.
238. Websters encyclopedic unabridged dictionary of the English language. –New York: Gramercy Books, 1989.– 1854p.
239. Сляднева А. Определение понятия коммерческой тайны субъекта хозяйствования // Інтелектуальна власність.– 2004.–№9. –С.40-43.
240. Зоріна Ю.І. Правове регулювання недобросовісної конкуренції в рекламі // Зб. наук. праць „Вісник Академії правових наук України”.– Харків. –2004.–№4(39).–С.214-224.
241. Энциклопедический справочник. Защита и коммерциализация интеллектуальной собственности /Ю.А. Громов. – М.:ЗАО «Издательство «Экономика», 2003. – 575 с.
242. Introduction to Intellectual Property. – G.:WIPO Publication,1998.– P.216.
243. Ткачева Т. Недобросовестная конкуренция преследуется по закону //Еженедельник «Директор-инфо», 2000. – №35.
244. Усков В.Обзор споров по рекламе //Образование и Бизнес.– 2000.– №10 (34).
245. Shell Chemical Co., C-3912 (Dec.22,1999) // http://www.ftc.gov/os/2000/01/shell.do.htm.
246. Castrol North America, Inc., C-3910 (Dec. 13, 1999) // http://www.ftc.gov/os/1999/12/castrol.do.htm.
247. Novartis Corp., D-9279 (May 27, 1999) // http://www.ftc.gov/os/1998/03/novartis.pdf.
248. US vs Bayer Corp.(Civil Action Feb.4, 2000, No. 00132 (VHP) // http://www.ftc.gov/os/2000/01/sterlingcpcmp.htm.
249. Glickman Secretary of Agriculture v. Wileman Brothers & Elliot, inc., et al., 117 S. Ct.2130, 138 L. Ed. 2d (1997) // supct.law.cornell.edu/supct/html/95-1184.ZD.html.
250. Central Hudson Gas & Elec. Corp. v. Public Serv. Comm’n of N.Y. // United States Reports.– Washington : 1980.– V.447.– P.557.
251. Moseley et al., dba Victor’s Little Secret v. V Secret Catalogue, Inc., et al., No01-1015(2003) // United States Reports.– Washington : 2003.– V.535.– P.985.
252. Food and drug administration et al.v. Brown & Williamson Tobacco corp. et al.(98–1152) // United States Reports.– Washington : 2001.– V.529.– P.120.
253. United States et al. v. Edge Broadcasting, 509 U.S.418(1993) // United States Reports.– Washington : 1996.– V.506.– P.1032.
254. Virginia State Board of Pharmacy v. Virginia Citizens Consumer Council, Inc. // United States Reports.– Washington : 1976.– V.425.– P.748.
255. California Dental Association v. Federal Trade Commission (97–1625)526 U.S.756 (1999) // United States Reports.– Washington : 2001.– V.526.– P.756.
256. Дахно І.І. Антимонопольне право: Курс лекцій. — К. : Четверта хвиля, 1998. — 350с.
257. Goldberg, S., Marchini, R.. Internet Advertising: Is Your Brand Fully Protected?//Dechert LLP.– 10 September.– 2004.
258. Покрещук О.О. Правове регулювання міжнародної торгівлі у контексті норм і правил ГАТТ/СОТ. – К.: Зовнішня торгівля, 2003. – 512 с.
259. Kabel J.J.C. Transboarder Advertising and Unfair Competition: Country of Origin vs. Country of Destination? //Eenvormig en vergelijkend privaatrecht 1994, Molengrafica, Koninklijke Vermande BV, Lelystad. – 1994. – P. 285-301.
260. Уэллс У., Бернетт Дж., Мориарти С. Реклама: принципы и практика: Пер. с англ.-СПб.: Издательство „Питер", 2003. – 797 с.
261. De Mooji M. Global Marketing and Advertising: Understanding Cultural Paradoxes.– Sage Publications, Thousand Oaks, CA. – 1998.
262. Douglas S. P., Croug C. S. International Advertising // Stern. School of Business. – 1999.
263. Thieffry J., Granier C. La vente internationale,– 2nd ed.-Centre francais du commerce exterieur, Paris.– 1992.– P.89.
264. Burton R. Handbook of advertising management.– New York : McGraw–Hill. – 1970.
265. Hall E. T. Beyond Culture.– New York : Anchor Press, Garden City.–1976.
266. Peebles D.M., Ryans J.K.,Jr. Management of International Advertising: A Marketing Approach. – Boston : Allyn and Bacon.–1984.
267. Энциклопедический юридический словарь / Под общей ред.В.Е.Крутских. – 2–е изд. – М.: ИНФРА–М, 1998. – С.207.
268. Зоріна Ю.І. Правове регулювання транскордонної та міжнародної реклами//Зб. наук. праць „Зовнішня торгівля: право та економіка”.– 2004.– №5–6(17).–С.109–115.
269. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підруч.– КНЕУ, 2003.–С.108.
270. Богуславский М.М. Международное частное право: Учеб. для студ. вузов по спец. «Юриспруденция» – 2–е изд., перераб. и доп.–– М.: Международ. отношения, 1994. – 416 с.
271. Grein A., Ducoffe R.. Strategic Response to Market Globalization among Advertising Agencies / International Journal of Advertising.– 1998. – № 17.– P.301–319.
272. Freedom of Commercial Communication. Document n° 240/474rev3 Final. 17 September 2003: Commission on Marketing and Advertising // www.iccwbo.org.
273. Бахин С.В. Субправо (международные своды унифицированного контрактного права). – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 311с.
274. Жильцов А.И., Муранов А.И. Национальные кодификации в современном международном частном праве. Тенденции и противоречия в его развитии на пороге третьего тысячелетия / Международное частное право: Иностранное законодательство. – М.: Статут, 2000. – С.44.
275. Вилкова Н.Г. Международные коммерческие контракты: теория и практика унификации правового регулирования: Автореф. док. дисс. – М. :Всероссийская академия внешней торговли, 2001. – С.38.
276. Murray J. Commercial communications. Why consumer organisations worry about them // Commercial Communications.–1998. – №10.– P.9–12.
277. Hartford Fire Ins. Co. v. California // United States Reports.– Washington: 1997.– Vоl.509.– P.764.
278. Smith N. A. No Jurisdiction From Internet Web Page Bearing Infringing Service Mark//News Matter.–Vol. 22.– № 3.–P.42.
279. Weber v. Jolly Hotels // Federal Supplement (USA).–1997. – Vol.977. – P.327.
280. Resolution on the Commision Green Paper on Commercial Communications in the Internal Market (COM (96)0192–C4-0365/96 ) / Офіційний журнал. – C286.– 22 вересня 1997 р.– С.0043.
281. Barwise P., Ehrenburg A. Television and its audience.– London: Sage, 1988. – P. 111.
282. Loerke S. Commercial communications – a WFA view // Commercial Communications. – 1998. – №15. – P.23.
283. Earnshaw M. Some considerations in response to BEUC // Commercial Communications. – 1997. – №9. – P.9-10.
284. Luquiser D, Criok L.J. Commercial communications and consumer // Commercial Communications. – 1998. – №13. – P.24.
285. Директива Ради 92/28/ЄЕС від 31 березня 1992 року про рекламування медичної продукції для використання людьми / Офіційний журнал. – NL 113.– 30 квітня 1992 р.– С.13.
286. Пастухов О.М. Авторське право в сфері функціонування всесвітньої інформаційної мережі Інтернет: Автореф. дис...канд. юрид. наук. – К., 2002. – С.8.
287. Reeves H.S. Property in Cyberspace //University of Chicago law review. – Chicago, 1996.– Vol.63. – N 2. – P.761-799.
288. Про рекламу: норми, договори, контроль, звітність / Збірник законодавчих і нормативних актів. – Запоріжжя: Поліграф, 2004. –С.51-53.
289. Интернет-реклама: проблемы использования баннерных сетей//Законодательство и практика средств массовой информации.– М.,2000.– №1.– С.34–37.
290. Терещенко Л. Глобальная сеть: пробелы в праве //Российская юстиция.–2000.– №2. –С.49-50.
291. Володченко О., Имангулов Т. „Джинса” не окупается //Эксперт. –2005. – №14 (19).–С. 24–30.
292. Закон України „Про телебачення і радіомовлення” від 21 грудня 1993 р. №3759-ХІІ// Відомості Верховної Ради України.–1994.–№10.– Ст.43.
293. Емельянов В.И. Разумность, добросовестность, незлоупотребление гражданскими правами. – М., 2002. – С.56-57.
294. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М.: Статут, 2000.– С.63.
295. Guides for Advertising Allowances and Other Merchandising payments and Services // Federal Register.–1990.– №55.– 17 August. – P. 33663.
296. Guides Against Deceptive Pricing // Federal Register.–1967.– №32.– 8 November. – P. 15534.
297. Telephone Order Merchandise Rule // Federal Register.–1993.– №58.– 21 September. – P. 49121.
298. Guides Concerning Use of Word “Free” and Similar Representations (16 C.F.R. Part 251) // Code of Federal Regulations. – U.S. Government Printing Office, 2006. – Title 16. –Volume 1.– pp. 168–170.
299. Informal Dispute Settlement Procedures // Federal Register.–1975.– №40.– 31 December.– P. 60215.
300. Telemarketing Sales Rule. 16 C.F.R. part 310 // Federal Register.–2003.– №68.– 29 January. – P. 4669.
301. Маковский А.Л. Вводная статья к проекту части четвертой ГК РФ /ГК РФ (часть третья). Наследственное право. Международное частное право.– М.,2001.–С.120-121.
302. Адуев А.Н. Товарный знак и его правовая охрана //Сов. юстиция.– 1971. – №19.– С.18 –19.
303. Адуев А.Н. Правовое регулирование товарных знаков: Дис. ... канд. юрид. наук. – М.,1972.– 137с.
304. Адуев А.Н., Белогорская Е.М. Товарный знак и его правовое значение. – М., “Юрид. лит.”, 1972. – 72 с.
305. Виноградов С. Товарные знаки – реклама и защита //www.znak.nsys.by:8101/pages/article_5.htm.
306. Дозорцев В.А. О мерах по развитию рынка интеллектуальных продуктов // Законодательство и экономика. – 1998. – №7. – С.4-17.
307. Зотин С. Международные стандарты в области защиты прав интеллектуальной собственности //Інтелектуальна власність.–2000.– №8-9.– С.15-22.
308. Банніков В., Левічева О. Знак для товарів і послуг-фактор успіху в умовах ринку //Інтелектуальна власність.–1999.–№1.–С.15-17.
309. Соболева Т.А., Суперанская А.В. Товарные знаки. – М.: Наука, 1986. – 173 с.
310. Середа Е. В поисках правды клонированный успех: сомнительная копия любимой водки // Зеркало недели.– 2003.– №14(439).
311. Шайгородская Л. „Бронируйте” торговую марку – делайте ее брэндом. Даже в Украине его защищает вся мощь международного законодательства //Бизнес. – 2002. – №28.
312. Усков В. Рифы рекламного законодательства // Образование и Бизнес. – 2000. – №9 (33). – С.3.
313. Герцева Е.Н. Проблемы квалификации недобросовестного использования доменных имен в Интернете //Законодательство.– 2000. – №11. – С.34–37.
314. Підопригора О.О. Проблеми правового регулювання інтелектуальної власності за законодавством України; Автореф. дис...док. юрид. наук.–Х., 1999. – С.23.
315. Черепов Л., Іонушас С. Фірмове найменування в системі права України //Інтелектуальна власність. – 2000. – №8-9. –С.26-29.
316. Ошарова І.О. Використання добре відомих фірмових назв як інструмента захисту прав власника товарного знака // Матеріали семінару “Добре відомі знаки і фірмові найменування як об’єкти захисту прав”, 21 серпня 2002 року. – К.: УкрЦІПІП, 2002. – С.3-7.
317. Рыбак С. Interbrand против “Интербрэнда» //Ведомости. –2002. –5 июня.
318. Ассамблея Парижского союза по охране промышленной собственности, Генеральная ассамблея Всемирной организации интеллектуальной собственности. Тридцать четвертая серия заседаний Ассамблей государств-членов ВОИС. 20-29 сентября 1999 г. Совместная рекомендация о положения в отношении охраны общеизвестных знаков //Патенты и лицензии.–2001.–№8.–С.38-47.
319. Іолкін Я. Два підходи у наданні правової охорони знакам для товарів і послуг // Підприємництво, господарство і право.– 2002.– №3. –С.44-46.
320. Гаврилов Э.П. Разграничение авторских произведений и товарных знаков // Патенты и лицензии.–2003.–№3.–С.22-27.
321. Гаврилов Э.П. Практические вопросы соотношения промышленных образцов и произведений декоративно-прикладного искусства //Вопросы изобретательства. – 1981. – №9. – С.34.
322. Макода В.Є. Правова охорона промислових зразків в Україні.– К.,2000. – С.99.
323. Ариевич Е.А. Охрана фирменных наименований и некоторые объекты авторского права в качестве товарных знаков // Вопросы изобретательства. – 1984. – №1. – С.36.
324. Джермакян В., Кашкур И., Иванова Л. Пресечение недобросовестной конкуренции при использовании промышленных образцов и товарных знаков //Интеллектуальная собственность.–2001.–№10.–С.11-14.
325. Вахнина Т.А. Объекты авторского права в зоне конфликта товарного знака //Патенты и лицензии.–2000.–№12.–С.20-24.
326. Кожарська І.Ю. Конфлікт між знаками для товарів та послуг та іншими об’єктами промислової власності // Матеріали семінару “Охорона та використання позначень”, 28-29 травня 2003 року. – К.: УкрЦІПІП, 2003. – С.5-8.
327. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони інтелектуальної власності” від 3 лютого 2004 р. № 1407-ІV // Відомості Верховної Ради України.–2004.–№16.– Ст.238.
328. Abercrombie & Fitch Co. v. Hunting World, Inc. // Federal Reporter (2nd Series) (USA). –1978. – Vol.537. – P.4.
329. Knitwaves, Inc. v. Lollytogs Ltd. // Federal Reporter (3rd Series) (USA). –1995. – Vol.71. – P.996.
330. Duraco Products, Inc. v. Joy Plastic Enterprises, Ltd. // Federal Reporter (3rd Series) (USA). –1994. – Vol.40. – P.1431, 1434, 1449-1450.
331. Wal-Mart Stores, Inc. v. Samara Bros., Inc. Docket No. 99-150 (U.S. March 22, 2000) // United States Reports.– Washington : 2001.– V.529.– P.205.
332. Deprez Dian Guignot. Legal control on creativity in advertisement//www.en–droit.com/etudes.
333. Ситцевой В.В., Кириченко И.А. Изменения в законодательстве о рекламе: лестница приоритетов: Доклад на заседании круглого стола, посвященного принятию новой редакции Закона Украины „О рекламе” – 26 октября 2003 г. // „Еженедельник АПТЕКА”. – 2003. - №43 (414).
334. Ситцевой В.В., Кириченко И.А. Нова редакція Закону України „Про рекламу” з огляду на право інтелектуальної власності //Інтелектуальна власність.–2004. – №2. –С.10-15.
335. Усков В. Перетягивание каната заказчик – рекламное агентство глазами юриста // Образование и Бизнес. – 2000. – №20 (44). – С.4.
336. Лейн У.Р., Рассел Дж.Т. Реклама.– СПб.: Питер, 2004. – 537 с.
337. Рекламные процедуры Клепнера. – 15-е изд. /Дж. Т. Рассел, У.Р. Лейн. – СПб.: Питер, 2003.– 928 с.:ил.– ( Серия «Маркетинг для профессионалов»).
338. Кравец Л. Трансформация авторских прав в современных инфор-мационных сетях // Интеллектуальная собственность.– М., 1998. – №4. – С.32-40.
339. Ботуз С. Правовая защита объектов интеллектуальной собственности в «Интернете» //Интеллектуальная собственность. – М.,1997. – №3-4. – С.32-39.
340. Handa S. Copyright liability when browsing on the the information highway//Law technology. – 1996. – V.29. – P.11-34.
341. Ананьева Е. Авторское право и Интернет // Интеллектуальная собственность. – М.,2000. – №3. – С.38-41.
342. Шестаков Д.Ю. Защита объектов интеллектуальной собственности в компьютерных сетях //Право и экономика. – 2000. – №2. – С.28-30.
343. Законодательство зарубежных стран по авторскому праву и смежным правам /Российское агентство по патентам и товарным знакам; Подготов. и переведено Л.И.Подшибихиным. – М.: ФИПС, 2002.–352с.
344. Дахно И.И. Англо-русский словарь по интеллектуальной собственности.– К.: ВИРА–Р.1997.–384 с.
345. Мережко А. Международные деликты и киберпространство //Юридическая практика.–2001. – №43.–С.7.
346. Виталиев Г.В., Подшибихин П.И. Правовое регулирование отношений при создании и использовании программ для ЭВМ, баз данных и топологий интегральных микросхем // Патенты и лицензии.–1993. – №1–2. – С.6–11.
347. Закон України „Про захист інформації в автоматизованих системах” від 5 липня 1994 р. №80/94-ВР // Відомості Верховної Ради України.– 1994.– №31.– Ст.286.
348. Directive 96/9/EC of the European Parliament and of the Council of 11 March 1996 on the legal protection of databases // Офіційний журнал. – L077.– 27 березня 1996 р. – С.20.
349. Гуев А.Н. Гражданское право: Учеб.: В 3-х томах. – Т.2.– М.: ИНФРА–М, 2003.– 454с.
350. Contreras J., Breuer Chr., Penfold L. The tangled Web of Global Deep-Linking Rules // http://www.haledorr.com/publications.
351. Starek R. B.,III. Consumer Protection in the Age of Borderless Markets and the Information Revolution // Materials of the Conference on Transboarder Consumer Regulation and Enforcement. – Universite House Balmain Crescent, Australian National University Canberra. – Australia,1995. – 7 June.– P.34-37.
352. Schu R. Consumer Protection and Private International Law in Internet Contracts// International Journal of Law and Information Technology,1997.– №5. –P.192.
353. Rose L. The Emperor’s Clothers Still Fit Just Fine //Wired. – Feb. 1995.–P.103–104.
354. Ross P. E. Cops Versus Robbers in Cyberspace //Forbes.–Sept.9. – 1996.–P.134.
355. Mowlana H. International flow of information: a global report and analysis//Reports and Papers on Mass Communications, 1985. – N.99. – P.1-69.
356. Sussman L.R. Exit the sensor enter the regulator // Reports and Papers on Mass Communications.–1991.– N 106. – P.9-25.
357. Communication from the Commission – follow-up to the Green Paper on Copyright and Related Rights in the information society, com (96) 568 final // http://europa.eu/scadplus/leg/en/lvb/l24152.htm.
358. Афанас’єва К. Авторське право на збереження цілісності аудіовізуальних творів на телебаченні //Інтелектуальна власність. – 2003. – №10. – С.18-21.
359. Международный кодекс рекламной практики / Пер. с англ. Н.В. Гениной, В.Е.Демидовой. – К.:Укрреклама, 1995.– 65с.
360. Лук’янець Т.І. Рекламний менеджмент: Навчальний посібник.– К.: КНЕУ, 1998. – 273с.
361. Warren S. E. Jr., Emanuelson K. T. Intellectual Property Coverage: Are You Naked? // http://www.irmi.com/Expert/Articles/2001/Warren05.aspx.
Стоимость доставки работы, в гривнах:
(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)
50
Найти готовую работу
ЗАКАЗАТЬ
Обратная
связь:
Связаться
Вход для партнеров
Регистрация
Восстановить доступ
Материал для курсовых и дипломных работ
25.03.24
Іміджування в процесі функціонування державної влади
25.03.24
Політичний імідж як складова публічної взаємодії
25.03.24
Методологія сучасних іміджевих досліджень
Архив материала для курсовых и дипломных работ
Ссылки:
Счетчики:
© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.
