У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ПУБЛІЧНИЙ ДОГОВІР (ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)
Количество страниц 203
ВУЗ ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ
Год сдачи 2006
Содержание ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ТА ЮРИДИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПУБЛІЧНОГО ДОГОВОРУ 11
1.1. Правова природа публічного договору 11
1.2. Поняття публічного договору 28
1.3. Порівняльна характеристика публічного договору і договору приєднання 57
1.4. Система та характеристика окремих видів публічних договорів 69
Висновки до розділу 1 93
РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ ПУБЛІЧНОГО ДОГОВОРУ 95
2.1. Предмет та ціна в публічному договорі 95
2.2. Сторони в публічному договорі 108
2.3. Публічна діяльність як ознака публічного договору 130
2.4. Особливості укладення публічного договору 153
2.5. Правові наслідки порушення вимог „публічності” договору 165
Висновки до розділу 2 179
ВИСНОВКИ 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 186

ВСТУП


Актуальність теми. Завдяки корінним змінам, що відбуваються в житті українського суспільства з початку 90-х років XX сторіччя, формуються принципово нові засади правового регулювання в сфері майнових відносин. Становлення України як самостійної і незалежної держави супроводжується інтенсивним розвитком ринкових відносин, ускладненням господарських зв'язків, концентрацією промисловості та торгівлі. Це зумовило необхідність розроблення нової моделі врегулювання економічних відносин та збагачення юридичного інструментарію для їх оформлення.
Процес удосконалення законодавства став своєрідною ознакою останніх років. Прийняття нового Цивільного кодексу України [210] (далі – ЦК України) стало важливим етапом розвитку регламентації оновлених цивільних відносин, що набуло більш цільного, послідовного та детального регулювання. ЦК України зберіг наступність у розвитку договірного права, вдосконалив існуючі й закріпив нові його інститути, спрямовані на розвиток ринкових відносин. При цьому в ЦК України особливого значення набуло безпосереднє закріплення принципів свободи економічної діяльності, рівності учасників цивільних правовідносин, забезпечення відновлення порушених прав і свобод, посилення їх судового захисту, які мають деталізувати основні засади Конституції України [88] . Також отримав своє закріплення один із загальних принципів цивільного законодавства – принцип свободи договору – ст. ст. 6 і 626 ЦК України. Цей принцип визнається наріжним каменем і приватного права зарубіжних країн.
На практиці свобода договору дає можливість створювати і використовувати нові моделі договорів, які законодавчо не врегульовані. Але свобода договору не є безмежною, оскільки відсутність обмежуючих правових механізмів та абсолютна свобода може спричинити порушення прав, свобод та інтересів суб’єктів цивільного права, призвести до зловживання правами. Тому з метою захисту прав і законних інтересів певних категорій суб’єктів цивільного права законодавець установив для певного кола договорів режим публічності, що, у свою чергу, призвело до встановлення в ЦК України окремих правил щодо укладення та виконання договорів на певних умовах, визначених державою і спрямованих на захист прав та інтересів громадян-споживачів, які є більш слабкою та вразливою з економічної точки зору стороною договорів із суб’єктами підприємництва. Вищенаведені фактори сформували в цивільному праві України самостійний інститут – публічний договір.
Цивільний кодекс УРСР 1922 р., Цивільний кодекс УРСР 1963 р. не містили спеціальних норм щодо публічного договору, так як, власне, і не використовували терміна «публічний договір». Проте через спрямованість норм, що регулюють публічний договір, на захист прав споживачів товарів (робіт, послуг) та обмеження одного з основних принципів – свободи договору – цей договір посідає окреме місце в системі договірного права України. Публічний договір регулює відносини, які виникають у сфері цивільного обігу. Наприклад, у ЦК України 12 видів договорів належать до публічних, більшість з яких (наприклад, договір роздрібної купівлі-продажу, побутового підряду, перевезення транспортом загального користування) становить левову частку в загальній масі правочинів, які укладаються в суспільстві.
При застосуванні на практиці норм публічного договору виникли проблеми, спричинені відсутністю спеціальних досліджень, присвячених цій проблематиці, та недосконалістю правового регулювання.
Визначення сутності публічного договору та особливостей його застосування пов'язано з проблемами взаємодії імперативних і диспозитивних норм у цивільному праві, узгодженням приватних і публічних інтересів, ступенем втручання держави в економічні відносини. Розглядаючи проблеми публічного договору, важливо правильно встановити межу, коли приватні інтереси повинні бути обмежені на користь публічних.
Важливо зрозуміти, що неправомірне обмеження свободи договору шляхом використання правил про публічний договір може створити ситуацію, коли принцип свободи договору для комерційних відносин у будь-якій підприємницькій діяльності буде тільки декларацією на папері.
У зв’язку з цим перед теорією та практикою постає завдання уточнення поняття публічного договору і механізму його застосування. Все сказане в сукупності і визначає актуальність і необхідність цього дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до напрямів досліджень Одеської національної юридичної академії «Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави» (державний реєстраційний номер 0101V001195). Тема дисертації безпосередньо пов’язана з планом науково-дослідницької роботи кафедри цивільного права на 2001–2005 роки за темою «Традиції приватного права України».
Мета та завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є визначення найбільш значущих теоретичних і практичних проблем, які стосуються застосування публічного договору в практичній діяльності, а також вироблення науково обґрунтованих практичних рекомендацій з удосконалення вітчизняного законодавства в цій сфері.
Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі основні завдання, які необхідно було розв’язати:
– провести аналіз правової природи публічного договору;
– визначити основні категорії, що становлять зміст публічного договору;
– окреслити особливості публічного договору;
– визначити сфери правовідносин, де використовується публічний договір;
– дослідити механізм укладення та виконання публічного договору;
– дослідити правові наслідки недотримання вимог законодавства при укладенні та виконанні публічного договору
– розробити взаємопов’язані пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства про публічний договір.
Об’єктом дисертаційного дослідження є відносини, що виникають при укладенні та виконанні публічного договору.
Предметом дисертаційного дослідження є засади правового регулювання публічного договору; сутність і значення публічного договору як форми відносин між підприємцем і споживачем; поняття, предмет, зміст, особливості умов, порядок укладення та виконання, наслідки порушення порядку укладення та виконання публічних договорів.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження було застосовано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. За допомогою діалектичного методу з’ясовувалася правова природа та сутність публічного договору. Формально-логічний метод надав можливість дослідити порядок укладення, виконання та правові наслідки порушення порядку укладення та виконання публічних договорів. Метод порівняльного аналізу застосовувався для визначення особливостей публічного договору, умов його виникнення, зміни, суб’єктного складу публічного договору. На цій методологічній основі здійснювалися збір, обробка й аналіз емпіричного матеріалу.
Теоретичну основу дослідження становлять праці відомих юристів дореволюційного періоду Ю. С. Гамбарова, І. А. Покровського, Г. Ф. Шершеневича, та праці радянських та сучасних цивілістів М. М. Агаркова, С. С. Алексєєва, М. І. Брагінського, І. А. Безклубого, Т. В. Боднара, Н. С. Братуся, В. В. Вітрянського, А. Н. Гуєва, В. П. Грибанова, С. Дедикова, О. С. Іоффе, О. Ю. Кабалкіна, Г. О. Калашникової, О. А. Красавчикова, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця, А. В. Луць, Р. А. Майданника, А. Медведєва, К. А. Міщенко, Ч. Санфіліппо, Н. О. Саніахметової, Є. А. Суханова, Ю. К. Толстого, К. Тотьєва, Є. О. Харитонова, О. І. Харитонової, А. Хвощинського, В. Ф. Яковлева та інших. У працях цих учених досліджувалися загальні підходи та закономірності формування й розвитку публічно-правових елементів та питань договірного права в цивільному праві.
Практичну основу досліджень становила діяльність господарських товариств з укладення та виконання публічних договорів.
Емпіричною базою дослідження є чинне законодавство України, а також законодавство деяких іноземних країн, монографічна та навчальна література.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертаційному дослідженні на підставі комплексного підходу до аналізу відносин, що виникають на переддоговірній стадії, стадії укладання та виконання публічного договору, визначаються його сутність, поняття, предмет та особливі риси.
У дисертації проаналізовано правовідносини, які виникають між сторонами публічного договору, їх регулювання чинним законодавством України, визначено правову природу і юридичну характеристику публічного договору, проаналізовано його предмет, визначено його значущі ознаки, проведено розмежування публічного договору і договору приєднання. Досліджено процес укладання, виконання публічного договору і правові наслідки недотримання вимог законодавства при його укладенні та виконанні. З урахуванням сучасних економічних умов розкрито співвідношення прав та обов’язків суб’єктів публічного договору, проведено аналіз найпоширеніших видів публічних договорів. Підсумовуючи матеріали дослідження, автор робить висновки і надає пропозиції щодо їх реалізації, у тому числі внесення змін до ЦК України.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких основних положеннях.
1. Уперше встановлено специфічні риси публічного договору, які відрізняють його від інших договорів і свідчать про його самостійний юридичний характер. До них автор запропонував віднести: предмет договору, суб’єктний склад, особливий характер діяльності сторони, що здійснює підприємницьку діяльність у публічному договорі.
2. Уперше запропоновано визначення особливості діяльності підприємця, яка полягає у створенні для останнього обов’язку здійснювати продаж товарів, виконання робіт, надання послуг щодо невизначеного кола осіб на однакових умовах за винятком випадків, установлених законодавством. Здійснення такої підприємницької діяльності запропоновано визначати як «публічна діяльність». Удосконалено специфічні риси підприємництва, які дають можливість визначати «публічність» діяльності підприємця.
3. Уперше на основі виявлення особливостей «публічної діяльності» підприємця як необхідної ознаки публічного договору обґрунтовано та запропоновано нове поняття сторін публічного договору. Сторонами публічного договору можуть виступати з боку зобов’язаної сторони – юридичні особи – підприємницькі та непідприємницькі товариства, фізичні особи-підприємці. Споживачами можуть виступати будь-яка фізична чи юридична особа, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим та територіальні громади з урахуванням їх специфічного статусу.
4. Отримало подальшого розвитку визначення поняття принципу рівності умов, дотримання якого є необхідною умовою правомірності укладення публічного договору. Він полягає в установленні рівних цін, асортименту, якості товарів (послуг, робіт) для всіх споживачів у публічному договорі, крім тих, яким надано пільги згідно з законодавством.
5. Отримало подальшого розвитку положення щодо розгляду публічного договору як зобов’язання, що за своєю правовою природою поєднує диспозитивні та імперативні засади права, застосування яких обумовлено нерівністю сторін публічного договору
6. На основі аналізу предмету публічного договору обґрунтовано недоцільність його розширювального тлумачення. До переліку видів діяльності, здійснення яких можливе в режимі публічного договору, слід відносити лише продаж товарів, надання послуг та виконання робіт.
7. Внаслідок дослідження підстав нікчемності окремих умов публічного договору запропоновано запровадити на законодавчому рівні альтернативний спосіб захисту прав споживача в публічному договорі, надавши йому право вимагати приведення умов договору у відповідність до вимог закону та/або аналогічного договору у того ж підприємця. З метою дотримання законності укладення та виконання публічного договору запропоновано передбачити відповідне право і за підприємцем.
8. На підставі порівняльного аналізу публічного договору та договору
приєднання набули подальшого розвитку положення щодо можливості їх одночасного застосування до конкретного договору.
9. Уперше запропоновано визначення критеріїв, за якими можлива класифікація правочинів, на які поширюється «режим публічного договору». До них віднесено: пряма вказівка в законодавстві на публічність договору, монопольне становище підприємця на ринку та здійснення підприємцем «публічної діяльності».
10. Отримала подальшого розвитку позиція дослідників, згідно з якою економічна нерівність сторін впливає на співвідношення прав та юридичних обов’язків суб’єктів договору, що, у свою чергу, впливає на механізм укладення та правові наслідки порушення вимог законодавства щодо публічного договору.
Обґрунтованість висновків та пропозицій дисертаційної роботи підкріплюється комплексом досліджень із застосуванням загальних і спеціальних методів, які здійснено на підставі аналізу спеціальної літератури, нормативно-правових актів та практики застосування публічного договору.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дисертації полягає в її спрямованості на усунення прогалин у законодавстві і розвитку науки цивільного права. Дисертаційне дослідження має також практичну спрямованість, яка полягає у внесенні пропозицій і формулюванні висновків, що можуть бути використані для вдосконалення цивільного законодавства України. Реалізація поданих пропозицій у ЦК України дасть змогу полегшити застосування норм щодо публічного договору. Теоретичні висновки можуть бути використані в подальших дослідженнях сутності публічного договору та його місця в системі цивільних договорів
Апробація результатів дисертації. Положення і висновки дисертаційного дослідження відображено в лекціях і семінарських заняттях, проведених дисертантом на юридичному факультеті Одеського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ, а також знайшли втілення в практичній діяльності.
Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, доповідалися та обговорювалися на 8-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2005), на регіональній міжвузівській конференції молодих учених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (Івано-Франківськ, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції «Право XXI століття: становлення та перспективи розвитку» (Миколаїв, 2005), Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів «Приватно-правовий метод регулювання суспільних відносин: стан та перспективи розвитку» (Київ, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Практика виборчого процесу в Україні та проблеми його правового забезпечення» (Одеса, 2005), на 9-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2006), на IV Міжнародній науково-методичній конференції «Римське право і сучасність» (Одеса, 2006), на науково-практичній конференції «Проблеми правового забезпечення підприємницької діяльності, пов’язаної з морем» (Одеса, 2006).
Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у шістьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, що входять до переліку наукових видань ВАК України, у трьох тезах виступів на наукових конференціях.
Структура роботи відображає логіку і послідовність наукового дослідження та зумовлена його предметом і метою. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які включають 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації  201 сторінка, з них основного тексту – 185 сторінок, обсяг використаних джерел  227 найменувань.


Список литературы ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє сформулювати такі загальні висновки.
Публічний договір – це правове явище, що ґрунтується на поєднанні диспозитивних та імперативних засад у цивільному праві. Поєднання таких засад є об’єктивною необхідністю при регулюванні правовідносин за сучасних умовах розвитку економіки України, конкурентного ринку та захисту споживачів.
Публічний договір регулює стадію укладення та виконання договору.
Під публічним договором розуміється такий цивільно-правовий договір, за яким одна сторона – особа, що здійснює підприємницьку діяльність із продажу товарів, надання послуг або виконання робіт щодо невизначеного кола осіб – зобов'язана укласти договір з іншою стороною – споживачем (фізичною або юридичною особою) на рівних умовах, за винятком випадків, коли законом або іншим правовим актом допускається надання пільг для окремих категорій споживачів.
Публічний договір має правову природу подібну до договору приєднання. Однак сфера застосування договору приєднання значно ширша договору публічного. Головні відмінності між договорами полягають в такому.
1. Предмет договору – публічний договір регулює діяльність підприємця з продажу товарів, виконання робіт або надання послуг, на які поширюється його режим, договір приєднання – будь-які зобов’язання, щодо яких існує домовленість сторін.
2. Публічний договір зобов’язує підприємця укласти договір з кожним, хто до нього звернеться. Договір приєднання не передбачає обов’язковості укладення договору.
3. В договорі приєднання дискримінація слабкої сторони в її правовому становищі може відбуватися щодо сторони, яка пропонує умови договору. В публічному договорі дискримінація споживача може відбуватися щодо інших споживачів.
4. Умови договору приєднання розробляються однією стороною і приймаються іншою в цілому. Умови публічного договору можуть бути узгоджені сторонами за умови дотримання підприємцем принципу рівних умов для всіх споживачів та виконання приписів законодавства.
5. Правові наслідки для зобов’язаної сторони в договорі приєднання пов’язано з обов’язком змінити умови договору або розірвати його. В публічному договорі такі наслідки для підприємця пов’язані з відшкодуванням збитків. Крім того, умови договору, що не відповідають вимогам закону (ч. 2 і ч. 5 ст. 633 ЦК України), визнаються нікчемними.
Відмінність договору приєднання і публічного договору не виключають їх спільного використання, оскільки вони доповнюють один одного і встановлюють додаткові правові гарантії для більш слабкої сторони.
Предметом публічного договору є визначена законом діяльність із продажу товарів, виконання робіт та надання послуг. Розширювати наведений перелік недоцільно, оскільки вважаємо, що таким чином законодавець підкреслює важливість охорони відносин саме в цих сферах. Розширення предмета публічного договору може призвести до неправомірного обмеження прав підприємців.
Терміни, що використовуються законодавцем у публічному договорі для визначення його сторін, підлягають розширювальному тлумаченню та внесенню відповідних змін у законодавство. Під зобов’язаною стороною (підприємцем) у публічному договорі слід розуміти не тільки фізичну особу - підприємця, а й юридичну особу (як підприємницьке, так і непідприємницьке товариство). Під слабкою стороною (споживачем) у публічному договорі слід розуміти не тільки фізичну особу – споживача, яка придбаває товар для особистих чи побутових потреб, а й фізичну особу-підприємця, а також і юридичну особу (як підприємницьке, так і непідприємницьке товариство). Держава Україна, Автономна Республіка Крим та територіальні громади також повинні визнаватися стороною публічного договору з урахуванням специфіки їх участі в цивільних відносинах.
Підставами для застосування правил публічного договору є:
1) Пряма вказівка законодавства на публічність конкретного договору.
2) Здійснення зобов’язаною стороною діяльності, в якій вона займає монопольне (домінуюче) становище.
3) Здійснення зобов’язаною стороною публічної діяльності у сфері підприємництва, за умови присутності інших ознак публічного договору.
Специфічною ознакою публічного договору є публічна діяльність – систематична діяльність із продажу товарів, надання послуг або виконання робіт на однакових умовах відносно невизначеного кола осіб, крім споживачів, яким згідно із законодавством надано пільги. Здійснення публічної діяльності підприємцем повинно створювати в потенційних клієнтів упевненість у можливості укласти з ним договір.
Укладення публічного договору регулюється загальними правилами щодо укладення договорів. Публічний договір укладається шляхом направлення оферти та її акцепту. Пропозиція укладення договору може направлятися як зобов’язаною стороною, так і слабкою стороною. Обов’язок дотримання рівних умов при укладенні договорів зумовлює ситуацію, коли оферту, як правило, направляє зобов’язана сторона.
Необхідною умовою правомірності укладення публічного договору є дотримання підприємцем принципу рівності умов при здійсненні публічної діяльності в підприємницькій сфері – продаж товарів, надання послуг або виконання робіт на однакових умовах відносно всіх споживачів. Дотримання такого принципу не повинно звужувати права зобов’язаної сторони щодо можливості надання знижок при здійсненні підприємницької діяльності й іншим особам, крім визначених цивільних законодавством. Принцип рівних умов у публічному договорі повинен діяти впродовж розумного терміну, який визначається строком дії оферти.
До числа таких спеціальних правил, які застосовуються до публічних договорів, належать такі.
1. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності можливості надати споживачеві відповідні товари, послуги, виконати для нього відповідні роботи.
2. При необґрунтованому ухиленні підприємця від укладення публічного договору інша сторона має право звернутися до суду і вимагати відшкодування збитків.
3. Підприємець не має права віддавати перевагу одній особі перед іншою щодо укладення публічного договору, крім випадків, коли законом або іншими правовими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів.
4. Умови публічного договору – ціна товарів, робіт і послуг, їх якість, асортимент, а також інші умови встановлюються однаковими для всіх споживачів, за винятком випадків, коли законом та іншими правовими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів.
Правові наслідки недотримання правил публічного договору виражаються в обов’язку зобов’язаної сторони відшкодувати збитки в разі необґрунтованої відмови в укладенні договору, а також у можливості застосування наслідків нікчемності окремих частин правочину. Відшкодування збитків є мірою відповідальності, яка застосовується при вчиненні правопорушення. Нікчемність окремих частин публічного договору не є адекватною реакцією на всі випадки недотримання норм щодо публічного договору. Більш доцільним було б визнання недійсним всього правочину або надання будь-якій стороні права зміни договору і приведення публічного договору у відповідність до ст. 633 ЦК України.
На підставі зроблених висновків пропонується:
– викласти ч. 1 ст. 633 ЦК України в такій редакції: «Публічним визнається цивільно-правовий договір між юридичною чи фізичною особою, яка здійснює публічну діяльність, згідно якої така особа зобов’язана здійснювати продаж товарів, виконання робіт, надання послуг щодо кожної фізичної або юридичної особи, що до неї звернулась (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо)»;
– викласти ч. 6 ст. 633 ЦК України в такій редакції: «Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, які є обов’язковими для сторін при укладенні і виконанні такого договору, а також вимогам цивільного законодавства, є нікчемними. Сторона публічного договору має право вимагати приведення умов публічного договору відповідно до чинного законодавства або відповідно до умов аналогічного договору, укладеного тією ж юридичною чи фізичною особою, що здійснює публічну діяльність».


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов Н.А. Вина как субъективное основание имущественной ответственности хозяйственных организаций за нарушение договорных обязательств: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.712 / Киевский гос. ун-т им. Т.Г. Шевченко. – К., 1971. – 18 с.
2. Агарков М.М. Ценность частного права // Правоведение. – 1992. – № 1,2. – С. 31-33.
3. Актуальні проблеми цивільного права і цивільного процесу в Україні / Я.М.Шевченко, Ю.Л. Бошицький, А.Ю. Бабаскін, М.В., Венецька, І.М. Кучеренко та ін. – К., 2005. – 456 с.
4. Алексеев С.С. Гражданское право как частное право. // Проблемы развития гражданського законодательства и методология изложения гражданско- правовых дисциплин. – Харьков, 1993. – С. 21.
5. Алексеев С.С. Отрасли советского права: проблемы, исходящие положення // Советское государство и право. – 1979. – № 9. – С. 15-22.
6. Алексеев С.С. Частное право: Научно-публицистический очерк. – М., 1999. – 160 с.
7. Андреев В. Договоры в предпринимательской деятельности // Российская юстиция. – 1995. – № 4. – С. 12-20.
8. Аристов С.В. Ответственность за нарушение обязательств в системе мер гражданско-правового влияния. – М., 1997. – № 10. – С. 35-44.
9. Безклубий І.А.Банківські правочини: цивільно-правові проблеми. – К., 2005. – 378 с.
10. Бервено С.М. Проблеми договірного права України. – К.: Юрінком-Інтер, 2006. – 389 с.
11. Беляневич О.А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти). – К., 2006. – 592 с.
12. Богатых Е. Гражданское и торговое право. – М., 2000. – 352 с.
13. Богданов Е. Соотношение частого и публичного в гражданском законодательстве // Российская юстиция. – 2000. – № 4. – С. 22-29.
14. Боднар Т.В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві. – К., 2005. – 272 с.
15. Большая советская энциклопедия. В 30 т. – Т. 8. – М., 1972. – 1128 с.
16. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая. Общие положення. – М., 1998. – 841 с.
17. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая. Договоры о передаче имущества. – М., 2000. – 1026 с.
18. Братусь Н.С. Юридическая ответственность и законность (очерки теории). – М.: Городец-издат, 2001. – 208 с.
19. Братусь Н.С. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юрид. лит., 1976. – 216 с.
20. Братусь Н.С. О предмете советского гражданского права // Советское государство и право. – 1940. – № 1. – С. 32-40.
21. Булгакова І.В. Правове регулювання перевезення вантажів залізничним транспортом в Україні. Автореф. дис. канд.. юр. наук. – Київ, 2003. – 20 с.
22. Васильев С.В. Деликтное судопроизводство. – Харьков, 2005. – 448 с.
23. Вердников В.Г. Функции хозяйственного договора // Труды ВЮЗИ. – М., 1971. – Т.21. – С. 132-140.
24. Вердников В.Г., Кабалкин А.Ю. Гражданско-правовые формы товарно-денежных отношений. – М.: Юрид. лит., 1970. – 160 с.
25. Вилкова Н.Г. Договорное право в международном обороте. – М., 2002. – 511 с.
26. Витрянский В.В. Договор мены // Вестник ВАС РФ. – 2000. – №2. – С.132-134.
27. Віхров О. Щодо співвідношення Цивільного та Господарського кодексів України // Право України. – 2003. – №10. – С.25-30.
28. Гавзе Ф.И. Социалистический гражданско-правовой договор. – М., 1966. – 243 с.
29. Гамбаров Ю. Общественный интерес в гражданском праве // Юридический вестник. – М., 1879. – № 6. – С. 21-30.
30. Герасимчук О. Місце договорів за участю суб’єктів підприємницької діяльності в системі цивільно-правових угод // Підприємництво господарство і право. – 2003. – № 9. – С. 43-48.
31. Гордон М.В. Советское гражданское право. Часть вторая. Изд. второе. – Харьков: Изд-во Харьковского университета, 1966. – 316 с.
32. Гордон М.В. Система договоров в советском гражданском праве //
Ученые записки Харьковского юридического института. – № 5. – 1954. – С. 69-70.
33. Господарський кодекс України. Науково-практичний коментар. – Харків, 2006. – 832 с.
34. Гражданский кодекс Грузии. – СПб. – 2002. – 750 с.
35. Гражданский кодекс Республики Беларусь. – СПб. – 2003. – 1059 с.
36. Гражданский кодекс Республики Казахстан. – СПб. – 2002. – 1029 с.
37. Гражданский кодекс Российской Федерации. Части первая и вторая. С постатейными материалами. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА– М.: 1999. – 832 с.
38. Гражданское право. Под ред. А.Г. Калпина – М., 1997. – 472 с.
39. Гражданское право России. Общая часть: Курс лекций / Отв.ред. О.Н. Садиков. – М.: Юристъ, 2001. – 776 с.
40. Гражданское право Украины. В двух частях. – Ч. 1. / Под ред. А.А. Пушкина, В. М. Самойленко, – Х.: Ун–т внутр. Дел; «Основа», 1996. – 440 с.
41. Гражданское право Часть 1. Учебник / Под ред. Ю.К. Толстого, А.П. Сергеева. – М.: ТЕИС, 1996. – 552 с.
42. Гражданское право. Учебник в 2-х томах. – Т.1/ Под ред. Е.А.Суханова. – М., Издательство БЕК, 1993. – 816 с.
43. Гражданское право. Учебник. – Том І / Под ред. Т. И. Илларионовой, Б.М.Гонгало, В.А.Плетнева. – М., 1998.– 464 с.
44. Гражданское право. Ч I. / Антокольская М.В., Богачева Т.В., Глушкова Л.И., Гришаев С.П. и др./ Под общ. ред. А.Г. Калпина, А.И. Масляева – М.: Юристъ, 2002. – 241 с.
45. Гражданское право. Часть 1. Издание 3–е, переработанное и доп. / Под ред. А. П. Сергеева, Ю.К. Толстого. –М.: Проспект, 1998. – 632 с.
46. Гражданское право: В 2 т. – Т.1 : Учебник /Отв. ред.Е.А. Суханов. – 2–е изд, переработ. и доп. – М.: Издательство БЕК, 1998. – 816 с.
47. Гражданское право: В 2 т. Том ІІ. Полутом 2: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2000. – 519 с.
48. Гражданское право: Учебник. В 3 т. / Н.Д. Егоров, И.В. Елисеев, А.А. Иванов и др.; Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Проспект, 1999. – Т. 1. – 616 с.
49. Грамацький Е.М. Договір зберігання у цивільному праві. Автореф. дис. канд.. юр. наук. – К., 2004. – 20 с.
50. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М.: Статут, 2000. – 411 с.
51. Гусейнов Я. Какой же из кодексов применять // Юридическая практика. – №17. – 2005. – С.11.
52. Дедиков С. Публичный договор // Хозяйство и право. – 1997. – № 11 – С. 120-128.
53. Денисов С. Публичный договор // Бизнес-Адвокат. – 1997. – № 2. – С. 24-34.
54. Десятник В. Зобов’язання як правовідносини та договір як підстава його виникнення у проекті Цивільного кодексу України // Українське право. – 1997. – №. 3. – С. 138 – 143.
55. Десятник В. Поняття правочинів та договору в Проекті Цивільного кодексу України // Українське право. – 1997. – № 3. – С. 98.
56. Джунь В. Про співвідношення Цивільного і Господарського кодексів у регулюванні відносин у сфері підприємництва // Українське право. – 1997. – №. 3. – С. 78 – 79.
57. Донцов С.Е., Маринина М.Я. Имущественная ответственность за вред причиненный личности. – М., 1986. – 160 с.
58. Дрішлюк В. Проблема суддівського розсуду при вирішенні питання про зловживання правом на захист // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 2. – С. 96-98.
59. Дрішлюк В.І. Особливості укладення публічних договорів за цивільним законодавством України // Актуальні проблеми політики. – Вип. 29. – 2006. – С. 439-440.
60. Дрішлюк В.І. Регламентація публічних договорів за цивільним законодавством України // Південноукраїнський правничий часопис. – 2006. – № 2. – С.117-118.
61. Дрішлюк В.І. Сторони в публічному договорі за цивільним законодавством України // Південноукраїнський правничий часопис. – 2006. – № 1. – С. 97-98.
62. Дрішлюк В.І. Щодо визначення поняття „зловживання цивільними правами" // Актуальні проблеми держави і права. – Вип. 25. – Одеса, 2005. – С. 242-246.
63. Дрішлюк В.І. Щодо поєднання публічного та приватного в договірному праві України (на прикладі публічного договору) // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2006. – № 2. – С.155-158.
64. Егоров Ю.П. Сделки как средство индивидуального регулирования общественных отношений. Автореферат дисс. на соискание степени кандидата юридических наук. – Екатеринбург, 1993. – С. 1 – 2.
65. Жеков В.І. Правочини, які порушують публічний порядок за цивільним законодавством України. Дисс. канд. юр. наук. Одеса, 2005. – С. 93.
66. Жилинкова И.В. Услуги по дистанционному обучению как объект гражданских прав // Юридический вестник. – 2002. – № 2. – С. 96-100.
67. Забоев К.И. Правовые и философские аспекты гражданско-правового договора. – Спб., 2003. – 278 с.
68. Загорулько А.И. Обзательства по возмещению вреда. – Харьков, 1996. – 112 с.
69. Защита прав граждан и юридических лиц в российском и зарубежном праве. Проблемы теории и практики. – М., 2002. – С. 39-47.
70. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах та з загальних питань. – Х.: „Одісей”, 2002. – 386 с.
71. Зинченко С.А. Критерии образования самостоятельной области хозяйственного права. Проблемы усовершенствования советского законодательства. Иркутск, 1986. – С. 52-58.
72. Знаменський Г. Про узгодження проектів Цивільного і Господарського (комерційного ) кодексів // Українське право. – 1997. – №. 3. – С. 56-57.
73. Ильин И.А. О сущности правосознания. – М., 1993. – 186 с.
74. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву. – М., 2000. – 777 с.
75. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Госюриздат, 1975. – 880 с.
76. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Л.: Изд. ЛГУ, 1955. – 311 с.
77. Иоффе О.С. Правоотношения по советскому гражданскому праву. Советское гражданское право. (Курс лекций) – Л., 1949. – 390 с.
78. Иоффе О.С. Советское гражданское право. – М.: Юрид. лит. 1967. – 520 с.
79. Иоффе О.С. Советское гражданское право. Курс лекций. – Л., 1958. – 682 с.
80. Кабалкин А.Ю. Гражданско-правовые договоры в России. – М., 2002. – 224 с.
81. Калаур І.Р. Цивільно-правовий договір як підстава виникнення права власності юридичної особи. – Львів, 2004. – 20 с.
82. Калашникова Г.А. Публичный договор. Дисс. к.ю.н. 12.00.03. – Краснодар, 2002. – 165 с.
83. Канзафарова И.С. Гражданское и торговое право зарубежных стран. – Харьков, 2003. – 352 с.
84. Карпов М.С. Гражданско-правовые меры оперативного воздействия. – М., 2004. – 141 с.
85. Кашанин А. Новое о квалификации гражданско-правового договора // Хозяйство и право. – 2001. – № 9. – С. 69 – 76.
86. Комаров А.С. Ответственность в коммерческом обороте. – М., 1991. – 208 с.
87. Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів
від 11 квітня 1980 р.: Указ Президії Верховної Ради УРСР від 23.08.1989 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1989. – № 36. – Ст.108.
88. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
89. Корнилов Э. Закон о защите прав потребителей // Законность. – 1999. – № 12. – С. 36-39.
90. Красавчиков О.А. Гражданско-правовой договор: понятие, содержание и функции // Гражданско-правовой договор и его функции. – Свердловск: УрГУ, 1980. – С. 17-34.
91. Красавчиков О.А. Система отдельных видов обязательств // Советская юстиция. – 1960. – № 5. – С. 42-43.
92. Красавчиков О.А. Система права и система законодательства (гражданско-правовой аспект) // Правоведение. – 1975. – № 2. – С. 68-72.
93. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Госюриздат, 1950. – 183 с.
94. Красько И. Смешанный договор. Условия действительности и недействительности // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998 – № 5. – С. 30-34.
95. Кузнєцова Н. Шляхи розвитку комерційного законодавства в Україні (До питання співвідношення Цивільного і господарського (комерційного) кодексів) // Українське право. – 1997. - № 1(6). – С.30-36.
96. Кулагин М.И. Предпринимательство и право: опыт Запада. – М., 1992. – 144 с.
97. Кучеренко І.М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права. – К., 2004. – 328 с.
98. Лазор Н. Відмежування трудового договору від цивільних договорів // Право України. – 1997. – № 12. – С. 85-86.
99. Левшина Т.Л. Договір роздрібної купівлі-продажу // Законодавство
й економіка. – 1997. – № 7-8. – С. 29.
100. Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України. Автореф. канд. юр. наук. – К., 2001. – 19 с.
101. Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві. – К., 2004. – 160 с.
102. Луць В.В. Гражданско-правовой договор: его суть и сфера действия в современных условиях // Советское право. – 1987. – № 8. – С. 15 – 18.
103. Луць В.В. Контракти в у підприємницькій діяльності. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 560 с.
104. Луць В.В. Цивільно-правовий договір. Зобов'язальне право. / За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С.25-33.
105. Малевич М.Г. Договор поставки и его роль в укреплении хозрасчета. – Алма-Ата: Изд-во АН КазССР, 1964. – С. 267-269.
106. Мамутов В.І. І знову про загально цивілістичний підхід // Право України. – 2000. – № 4. – С. 93-96.
107. Матвеєв Г. Про концепцію господарського права // Українське право. – 1998. – №. 1. – С. 19-24.
108. Медведев А. Единое или делимое? Договор присоединения и публичный договор // Бизнес-адвокат. – 1997. – № 20. – С. 13-16.
109. Медведев А. Чем торговля оптовая отличается от розничной. // Хозяйство и право. – 1998. – №8. – С. 63-64;
110. Медведев А. Возможны ли скидки с продажной цены в публичных договорах? // Хозяйство и право. – 1998. –№11. – С.76-81.
111. Мейер Д.И. Русское гражданское право (в 2-х частях. Часть 2. По исправленному и дополненному 8-му изд., 1902 г.). – М.: Статут, 1997. –455 с.
112. Мейер Д.И. Русское гражданское право: В 2 ч. По испр. и доп. 8-му изд., 1902. Изд. 2-е, испр. – М.: Статут, 2000. – 831 с.
113. Мережко А.А. Lex mercatoria: теория и принципы транснационального торгового права. – К., 1999. – 169 c.
114. Мережко А.А. Договор в частном праве. – К., 2003. – 176 с.
115. Миколенко Я.Ф. О предмете и принципе социалистического гражданского права // Проблемы социалистического права. – 1938. – № 5. – С. 49.
116. Мищенко Е.А. Публичный договор в российском гражданском праве. Дисс. канд. юр. наук: 12.00.03. – М., 2004. – 174 с.
117. Можейко В.Н. Договор по советскому гражданскому праву (Общие положения). Учебное. пособие. – М., 1964. – 42 с.
118. Монополизм и антимонопольная политика. – М., 1994. – 285 с.
119. Наказ Міністерства фінансів України № 15 від 1 лютого 2001 року “Про затвердження Інструкції з діловодства у Держалкогольтютюні.
120. Николайчук Л.М. Цивільно-правові договори як підстави виникнення права приватної власності громадян. Автореф. канд. юр. наук. – Харків, 2004. – 20 с.
121. Новицкий И.Б. Сделки. Исковая давность. – М., 1954. – С. 65-67.
122. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. – М.: Госюриздат, 1950. – 416 с.
123. Олюха В.Г. Цивільно-правовий договір: поняття, функції та система. Автореф. дисс. канд. юр. наук. – К., 2003. – 20 с.
124. Основные институты гражданского права зарубежных стран. – М., 1999. – 648 с.
125. Павлов А.А. Присуждение к исполнению обязанности как способ защиты гражданских прав. – Спб., 2001. – 203 с.
126. Перевалов В.Д., Бублик В.А. Современное гражданское право – баланс частного и публичного. – Цивилистические записки. – М., 2004. – С. 52, 54-55.
127. Петров И.Н. Ответственность хозорганов за нарушение обязательств. – М.: Юрид. лит, 1974. – 214 с.
128. Підопригора О.А. Об’єкти цивільних прав у проекті цивільного кодексу України // Українське право. – 1998. – № 1(9). – С. 61-72.
129. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – М., 1998. – 353 с.
130. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – М., 2001. – 280 с.
131. Порошков В. Специфика имущественных прав // Российская юстиция, 2000. – №5. – С. 17 – 19 с.
132. Постановление судебной коллегии по гражданским делам Верховного суда УССР от 20 августа 1980 года // Информационный бюллетень Верховного Суда УССР. – 1980. – № 36. – С.14 – 15.
133. Постатейный комментарий к части первой Гражданского кодекса РФ / А.Н. Гуев. – М.: ИНФРА-М., 2000. – 784 с.
134. Потяркин Д. Заключение договора. // Хозяйство и право. – 1997. – № 11. – С.53.
135. Предпринимательское (хозяйственное) право в вопросах и ответах: Учебное пособие // Под общей ред. Н.А. Саниахметовой. 3-е изд. – Х.: Одисей, 2003. – 280 с.
136. Приезжая Н.В. Оговорка о публичном порядке: применение в международном арбитражей //Московский журнал международного права. – 2000. – №4. – С. 66-67.
137. Про банки та банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – Ст.30.
138. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. –1991. – № 49. – Ст. 682.
139. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 31-32. – Ст.263.
140. Про електроенергетику: Закон України від 16 жовтня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 1. – Ст.1.
141. Про затвердження Інструкції про порядок здійснення державного метрологічного нагляду за забезпеченням єдності вимірювань: Наказ Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації № 315 від 17.05.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 28.
142. Про затвердження Положення про штрихове кодування товарів: Наказ Міністерства економіки з питань Європейської інтеграції № 255 від 20.08.2002 // Офіційний вісник України – 2002. – № 37. – Ст. 1757.
143. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 07 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст.164.
144. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст.64.
145. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 30. – Ст.379.
146. Про зерно та ринок зерна в Україні: Закон України від 4 липня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 35. – Ст.258.
147. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
148. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст.299.
149. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 8 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №20. – Ст. 190.
150. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 4. – Ст. 28.
151. Про поставки продукції для державних потреб: Закон України від 22 грудня 1995 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 3. – Ст. 9.
152. Про ратифікацію Угоди про основні напрями співпраці співробітництва держав-учасників Співдружності Незалежних Держав у сфері захисту прав споживачів: Закон України від 7 березня 2002 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 32. – Ст. 227.
153. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту: Закон України від 22 жовтня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 45. – Ст.425.
154. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 28 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 161. – Ст. 200.
155. Про телекомунікації: Закон України від 18 листопада 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 12. – Ст.155.
156. Про теплопостачання: Закон України від 2 червня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 28. – Ст.373.
157. Про туризм: Закон України від 15 вересня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 31. – Ст.241.
158. Про ціни та ціноутворення: Закон України від 3 грудня 1990 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 52. – Ст. 650.
159. Проблемы теории гражданского права. – М., 2003. – 128 с.
160. Пугинский Б.И. Коммерческое право России. – М., 2000. – 380 с.
161. Рабинович Н.В. Недействительность сделок и ее последствия. – Л., 1960. – 172 с.
162. Римское частное право. – М., 1994. – 170 с.
163. Рожкова М.А. Судебный акт и динамика обязательства. – М., 2003. – 140 с.
164. Романец Ю.В. Система договоров в гражданском праве России. – М., 2001. – 496 с.
165. Самойленко Г.В. Договір перевезення вантажів у внутрішньому водному сполученні. Автореф. дис. канд.. юр. наук. – Харків, 2003. – 20 с.
166. Санфилиппо Чезаре. Курс римского частного права. – М., 2002. – 260 с.
167. Сивий Р.Б. Деякі питання поділу права на приватне та публічне //Методологія приватного права: Зб. наук. праць . – К., 2003. – С.109-120.
168. Со следующего года начнем жить по новым правилам // Галицькі контракти. – № 10. – 2003. – С.25.
169. Соменков С.А. Расторжение договора в гражданском обороте: теория и практика. – М., 2005. – 208 с.
170. Соотношение публичного договора с договором присоединения // Вестник Высшего Арбитражного Суда – 1999. – № 10. – С. 110.
171. Степанов Д.И. Услуги как объект гражданских прав. – М., 2005. – 349 с.
172. Стефанчук М.О. Межі здійснення суб’єктивних цивільних прав. Автореф. дис. канд. юр. наук. – К., 2006. – 20 с.
173. Стрельцова Є.Д. Договір морського перевезення вантажу (порівняльний аспект). Автореф. дис. канд.. юр. наук. – Одеса, 2002. – 16 с.
174. Суханов Е.А. О проблемах становления и развития российского частного права // Цивилистические записки. – М., 2004. – С. 27.
175. Тімуш І.С. Цивільно-правове регулювання ризикових (алеаторних) договорів. Автореф. дисс. канд. юр. наук. – К., 2004. – 20c.
176. Ткачук А.Л. Значення вини у відносинах відповідальності за порушення договірних зобов’язань. Дисс.канд.юр.наук. 12.00.03 – Одеса, 2002. – 236 с.
177. Томилин А. Ничтожные и оспоримые сделки: трудности правоприменительной практики // Хозяйство и право. – 1998. – № 8. – С. 108.
178. Тотьев К. Государственная и естественная монополия // Закон. – 1995. – № 4. – С. 60–63.
179. Тотьев К. Публичный договор // Хозяйство и право. – 1995. – № 6. – С. 76.
180. Фогельсон Ю. Хозяйственная цель сделки // Хозяйство и право. – 2001. – № 2. – С. 85.
181. Фогельсон Ю.Б. Избранные вопросы общей теории обязательств. – М., 2001. – 192 с.
182. Франчози Дженаро. Институционный курс римского права. – М., 2004. – 428 с.
183. Фролов В.Д. Правочиноздатність юридичної особи та її здійснення за цивільним законодавством України (цивілістичний аспект). – Одеса, 2004. – 20 с.
184. Халфина Р.О. Значение и сущность договора в советском социалистическом граж¬данском праве. – М., 1952. – 319 с.
185. Харитонов Е.О, Саниахметова Н.А. Гражданское право. – К.: АСК, 2001. – 829 с.
186. Харитонов Е.О. Основы римского частного права. – Ростов-на-Дону, 1999. – 413 с.
187. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право Украины: Учебник. – Х.: Одиссей, 2004. – 960 с.
188. Харитонов Є.О. Вступ до цивільного права України. – К., 2006. – 288 с.
189. Хаскельберг Б.Л., Ровный В.В. Консенсуальные и реальне договоры в гражданском праве. – М., 2004. – 124 с.
190. Хвощинский А. Публичный договор: защита частного интереса? // Бизнес – Адвокат. – 2000. – №9. – С. 26.
191. Хейфец Ф.С. Недействительность сделок по российскому гражданскому праву. – М, 1998. – 164 с.
192. Хозяйственный договор. Общие положения. Свердловск, 1986. – 254 с.
193. Хозяйственный кодекс Украины: Комментарий / Под ред. Н.А. Саниахметовой. – Х.: Одиссей, 2004. – 824 с.
194. Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2 т.: Пер. с нем. – М.: Междунар. отношения, 1998. – Т. 2. – 512 с.
195. Цивільне право України (в запитаннях і відповідях) / За ред. Є.О. Харитонова, А.І. Дрішлюка – Харків: Одісей, 2005. – 480 с.
196. Цивільне право України / За ред. І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки. – К.: Істина, 2004. – 224 с.
197. Цивільне право України / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. У двох книгах. – Кн. І. – К., 1999. – 912 с.
198. Цивільне право України В 2-х т. – Т.1. / За ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатеєвої та В.Л. Яроцького. – Київ: Юрінком-Інтер, 2004. – 480 с.
199. Цивільне право України. /За ред. Дзери О.В., Кузнецової Н.С. У двох кн. – Кн. ІІ. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 720 с.
200. Цивільне право України. Договірні та не договірні зобов’язання. – К., 2006. – 498 с.
201. Цивільне право України. Підручник. У 3 кн. Кн. 1 /За ред. Є.О.Харитонова, А.І. Дрішлюка. – Одеса: Юридична література, 2005. – 780 c.
202. Цивільне право України: Академічний курс: Підручник: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. – Т. 1.Загальна частина. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 520 с.
203. Цивільне право України: Навч. посіб. / Ю.В.Білоусов, С.В. Лозінська, С.Д. Русу та інш. – За ред. Р.О. Стефанчука. – К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. – 440 с.
204. Цивільне право України: Підручник. У 2–х кн. / О.В.Дзера, Д.В. Боброва, А.С.Довгерт т а ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. Кн. 1. – К.: Юрінком Інтер, 2002.– 720 с.
205. Цивільне право України: Підручник./ Харитонов Є.О., Саніахметова Н.О.– К.: Істина, 2003.– 776 с.
206. Цивільне право. Загальна частина / За ред. Підопригори О.А., Бобрової Д. В. – К.: Вентурі, 1995. – 478 с.
207. Цивільне право. В 2 ч. – Ч.ІІ./ За ред. Д.В.Бобрової, О.А.Підпригори. – К., 1997. – 320 с.
208. Цивільне та сімейне право України в питаннях та відповідях /Харитонов Є.О., Калітенко О.М., Зубар В.М, Мінченко Р.М. та ін. /За ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко – Харків: Одіссей, 2002. – 638 с.
209. Цивільне та сімейне право України: Навчально–практ. посібник. Видання друге, перероблене та доповнене / За ред. Є.О. Харитонова, А.І. Дрішлюка, – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2003. – 640 с.
210. Цивільний кодекс України //Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст.356.
211. Цивільний кодекс України. Коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. – Одеса: Юрид. літ., 2003. – 1079 с.
212. Цивільний кодекс України. Коментар. / За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко – Харків: Одіссей, 2003. – 855 с.
213. Цивільний кодекс України. Коментар. (Із змінами та доповненнями станом на 18 лютого 2004 року)./ За заг.ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. – Одеса: “Юрид. література”, 2004. – 980 с.
214. Цивільний кодекс Української РСР // Відомості Верховної Ради Української РСР. – № 46. – 1966. – Ст.284.
215. Черепахин Б.Б. К вопросу о частном и публичном праве // Черепахин Б.Б. Труды по гражданскому праву. – М., Статут, 2001. – 479 с.
216. Чубов С.А. Регулирование денежных отношений. // Вестник ВАС РФ. – 1996. – №8. – С.116.
217. Шахматов В.П. Составы противоправных сделок и обусловленные ими последствия. – Томск: Изд- во Томского университета, 1967. – 87 с.
218. Шебанов А.Ф. Система отраслей законодательства: основания построения // Правоведение. – 1976. – №4. – С. 17.
219. Шевченко Я., Зайчик О. Необходим один кодекс – Гражданский // Юридическая практика. – №35 (245). – 2002.
220. Шершеневич Г.Ф. Курс гражданского права. – Тула: Автограф, 2001. – 720 с.
221. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права. В 2 т. – Т. 2. – М., 1995. – 480 с.
222. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права: По изд 1907. – М., 1995. – 556 с.
223. Шимон С.І. Цивільне та торгове право зарубіжних країн. – К., 2004. – 220 с.
224. Юридический энциклопедический словарь. – М., 1984. – 865 c.
225. Яковлев В.Ф. Гражданско-правовое регулирование имущественных отношений. – Свердловск, 1972. – 163 с.
226. Яковлев В.Ф. Отраслевая дифференциация и межотраслевая интеграция как основы системы законодательства // Правоведение. – 1975. – №1. – С. 21.
227. Thon A. Rechtsnorm und subjectives Recht (1878), III, S. 121, 133 – 134.

Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.