У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА ЯК ДЖЕРЕЛО ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ
Количество страниц 227
ВУЗ Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Год сдачи 2007
Содержание ВСТУП..............................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА В ТЕОРІЇ СУДОВИХ ДОКАЗІВ
1.1. Поняття судових доказів у кримінально-процесуальній літературі.........…............................................................................................................11
1.2. Місце висновку експерта при класифікації доказів у кримінальному процесі……………..………............................................................................................28
1.3. Спеціальні знання та проблеми їх застосування в процесі доказування………………………………………………..............................................39
Висновки до Розділу 1...…………………………………………………...…….…….54
РОЗДІЛ 2. СУТНІСТЬ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ
2.1. Концептуальні основи судової експертизи…………............................................56
2.2. Деякі аспекти диференціації та розвитку судової експертизи.............................71
2.3. Правове регулювання призначення та проведення судової експертизи у кримінальному процесі України……………………....................................................91
2.4. Кримінально-процесуальний статус експерта та його значення для забезпечення висновку експерта…...…………………...….……………..................114
Висновки до Розділу 2……...………………………….……………………………..130
РОЗДІЛ 3. ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА, ЙОГО ОЦІНКА ТА ДОКАЗОВЕ ЗНАЧЕННЯ
3.1. Сутність, зміст та структура висновку експерта……….………………………133
3.2. Доказове значення висновку експерта у кримінальному процесі України………………………………………………….……………………………..146
3.3. Оцінка висновку експерта у кримінальному процесі України………………………………………………………………….……………..158
Висновки до Розділу 3..……...……………………………………………….………171
ВИСНОВКИ.................................................................................................................174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................181
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………….211
ВСТУП
Актуальність теми. Необхідною умовою побудови правової держави в Україні є створення нового кримінального-процесуального законодавства. Згідно положень Концепції судово-правової реформи в Україні, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 28 квітня 1992 року, зазначається, що судово-правова реформа в нашій країні передбачалася як комплекс взаємопов’язаних заходів і мала бути спрямована на упорядкування судової системи, а також усіх галузей права відповідно до соціально-економічних та політичних змін, що відбуваються в нашому суспільстві. Основна її мета полягала у формуванні та перебудові судової системи, створенні нового законодавства, вдосконаленні форм судочинства. Всебічний аналіз стану справ дає підстави для висновку, що на сьогодні чимало зроблено у даній сфері, зокрема, введено в дію низку законів, необхідність прийняття яких була передбачена Концепцією судово-правової реформи. Серед найважливіших нормативно-правових актів у галузі кримінального процесу, прийнятих на виконання Концепції судово-правової реформи, є Закон України “Про судову експертизу” від 25 лютого 1994 року, оскільки функціональною складовою кримінального процесу є використання особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором або судом спеціальних знань, втілених в кінцевому результаті у висновок експерта. Цей та інші законодавчі акти заклали підвалини для реформування кримінально-процесуального законодавства відповідно до реалій сьогодення, в тому числі й тих, що стосуються не тільки висновку експерта, але й судової експертизи як основної форми застосування спеціальних знань.
Аналіз слідчої та судової практики свідчить про недостатнє використання досягнень науково-технічного прогресу, новітніх наукових технологій у кримінальному процесі України. Однією з причин цього є відсутність усталеного понятійно-категоріального апарату, чіткого та однозначного визначення і співвідношення понять “доказ”, “джерело доказів”, “спеціальні знання”, “судова експертиза”, “висновок експерта”. Призначення та проведення експертизи до порушення кримінальної справи, розширення випадків обов’язкового призначення експертизи, реалізація змагальності як принципу процесу під час призначення та проведення судової експертизи, зміст та структура висновку експерта, його доказове значення та оцінка ще недостатньо досліджені. Також потребує розробки питання стосовно допустимості використання як джерела доказів у кримінальному процесі України висновку експерта, виконаного іноземними громадянами чи іноземними судово-експертними установами.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали роботи українських та зарубіжних вчених і практиків: В.Д. Арсеньєва, Д.А. Алієва, Л.Е. Ароцкера, Т.В. Авер’янової, В.Д. Басая, Р.С. Белкіна, А.І. Вінберга, Л.М. Головченко, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого, Ф.М. Джавадова, О.О. Ейсмана, В.М. Іщенка, В.О. Коновалової, Н.І. Клименко, Г.К. Кожевникова, Л.М. Карнєєвої, О.М. Костенка, М.В. Костицького, В.К. Лисиченка, М.М. Михеєнка, Г.О. Матусовського, Г.М. Надгорного, В.Т. Нора, Ю.К. Орлова, І.Л. Петрухіна, Г.В. Прохорова-Лукіна, Є.Р. Росинської, З.М. Соколовського, М.Я. Сегая, С.М. Стахівського, В.К. Стринжи, М.С. Строговича, Т.В. Сахнової, М.М. Салтевського, М.О. Селіванова, В.М. Тертишника, В.В. Циркаля, С.О. Шейфера, В.Ю. Шепітька, В.П. Шибіко, М.Є. Шумило, М.Г. Щербаковського та багатьох інших, які присвятили свої праці питанням методології наукового пізнання, доказування та використання спеціальних знань у кримінальному процесі.
Проте, слід констатувати, що комплексні наукові дослідження проблем, пов’язаних з висновком експерта як джерелом доказів у кримінальному процесі за часів незалежності України відсутні, а проблеми правового регулювання експертизи, що виявляються через висновок експерта, врегульовані недостатньо. Особливої актуальності вони набувають сьогодні, коли триває робота над розробкою нового Кримінально-процесуального кодексу України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника “Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності” (протокол Вченої ради університету № 2 від 04.10.2000 р.) та узгоджується з Планом науково-дослідної роботи “Кримінально-правові і кримінально-процесуальні аспекти здійснення правосуддя в Україні” (PK 0104U007591) відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України і затверджена рішенням Вченої ради Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол від 02.07.2003р. №10).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний науковий аналіз проблем, пов’язаних з висновком експерта як джерелом доказів у кримінальному процесі України, та формулювання на його основі науково обґрунтованих практичних і методичних рекомендацій для удосконалення кримінально-процесуального законодавства.
Визначена мета наукового дослідження зумовила необхідність розв’язання наступних завдань:
• охарактеризувати поняття доказів, їх класифікацію, визначити місце висновку експерта в системі джерел доказів;
• з’ясувати теоретичні проблеми використання і застосування спеціальних знань у кримінальному процесі;
• дослідити концептуальні основи судової експертизи та проаналізувати юридично значущі ознаки судової експертизи;
• провести дослідження основних проблем застосування правових норм та сформулювати конкретні пропозиції, спрямовані на удосконалення законодавства, що регламентує висновок експерта як джерело доказів у кримінальному процесі;
• дослідити правове регулювання, призначення та проведення судової експертизи у кримінальному процесі;
• здійснити аналіз наукових основ розвитку і диференціації судових експертиз, виявити закономірності формування їх нових видів;
• проаналізувати права, обов’язки та відповідальність як окремі елементи структури кримінально-процесуального статусу експерта;
• проаналізувати основні вимоги до змісту та структури висновку експерта;
• дослідити доказове значення висновку експерта у кримінальному процесі;
• проаналізувати зміст оцінки висновку експерта у кримінальному процесі.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, врегульовані нормами кримінально-процесуального права, що складаються в процесі судової експертизи і пов’язані з висновком експерта.
Предметом дослідження є висновок експерта як джерело доказів у кримінальному процесі України.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження використана система загальнонаукових та спеціальних методів пізнання правових явищ. Зокрема, діалектичний метод, який дав можливість розглянути поставлені проблеми в динаміці, у їх взаємозв’язку, особливо при дослідженні сутності доказів у кримінальному процесі, їх змісту. Структурно-функціональний метод дозволив виділити спільні та відмінні риси судової експертизи і участі спеціаліста, визначити їх взаємодію. Системно-структурний метод застосовувався, зокрема, для розмежування понять використання та застосування спеціальних знань, аналізу законодавчого визначення поняття судової експертизи, висновку експерта, а також диференціації судової експертизи. Порівняльно-правовий метод застосовувався для зіставлення конституційних, кримінально-процесуальних, кримінально-правових норм законодавства України, деяких інших країн, що дало можливість внести конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного Кримінально-процесуального кодексу України та проекту Кримінально-процесуального кодексу України. Метод історичного аналізу дав змогу показати динаміку зародження і розвитку спеціальних знань та висновку експерта як джерела доказів у кримінальному процесі. Спеціально-юридичний аналіз норм чинного законодавства та практики їх застосування щодо висновку експерта як джерела доказів дозволив виявити прогалини та суперечності у нормативних актах і сформулювати пропозиції для удосконалення чинного законодавства. Статистичний метод застосовувався при вивченні та узагальненні слідчої і судової практики, формуванні та обґрунтуванні висновків за їх результатами. Усі методи дослідження використовувались у їх діалектичному взаємозв’язку і дозволили вийти на нові наукові та практичні позиції.
Нормативну базу дисертаційного дослідження склали Конституція України, міжнародні нормативно-правові акти у галузі прав людини та судочинства, Кримінально-процесуальні кодекси України, Республіки Білорусь, Казахстану, Литви, Російської Федерації, Узбекистану, Польщі, проект Кримінально-процесуального кодексу України, Кримінальний кодекс України, Закон України “Про судову експертизу”, постанови Пленуму Верховного Суду України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, відомчі накази, інструкції, розпорядження МВС України, Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України тощо.
Емпіричну базу дисертаційної роботи склали дані, одержані в результаті дослідження 152 кримінальних справ та 169 висновків різних видів експертиз в архівах Івано-Франківського міського суду, Апеляційного суду Івано-Франківської області; опубліковані дані судової статистики за 1990-2006 рр.; опублікована практика Верховного Суду України, Європейського суду з прав людини.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена актуальністю теми дисертації та полягає в тому, що вона є першим комплексним у кримінально-процесуальній науці України монографічним дослідженням теоретичних, правових і практичних проблем висновку експерта як джерела доказів.
Наукова новизна дослідження відображена в наступних основних положеннях:
• вперше сформульована:
– пропозиція виключити із поняття судової експертизи, яке міститься в ст.1 Закону України “Про судову експертизу”, вказівку на матеріальні об’єкти, явища і процеси, виходячи із загальноприйнятого в юридичній літературі визначення предмета як такого, на який спрямовані дії, і об’єкта як предмета матеріального та нематеріального характеру;
– пропозиція передбачити у новому Кримінально-процесуальному кодексі України положення відносно допустимості використання як джерела доказу висновку експерта, виконаного іноземними громадянами або іноземними експертними установами;
– положення про допустимість ймовірних висновків як непрямих доказів на основі аналізу їх юридичної та логічної природи.
• удосконалено:
– визначення поняття спеціальних знань, що дало можливість розмежувати суб’єктів їх використання та суб’єктів їх застосування;
– вимоги до структури висновку експерта, яка повинна бути закріплена в Кримінально-процесуальному кодексі України, оскільки правильне оформлення висновку експерта як з логічної, так і з процесуальної сторони має досить суттєве значення для оцінки його особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором або судом;
– положення про законодавче закріплення прав, обов’язків та відповідальності як окремих елементів структури кримінально-процесуального статусу експерта та запропоновано врегулювати їх в окремих нормах Кримінально-процесуального кодексу України, а у спеціальних законах та підзаконних актах потрібно приділяти увагу лише організаційним відносинам, пов’язаним із проведенням експертизи. У зв’язку з чим відстоюється думка про необхідність розширити обсяг прав та обов’язків експерта в новому Кримінально-процесуальному кодексі України.
• набуло подальшого розвитку:
– положення про те, що належність, допустимість, достовірність та достатність є невід’ємними властивостями доказів, а також сформульовано авторське визначення поняття „доказ”;
– положення про необхідність створення єдиної позавідомчої системи державних експертних установ, а також участі судово-експертних установ України в міжнародних експертних організаціях;
– положення щодо процедури призначення та проведення судової експертизи: допустити її призначення та проведення до порушення кримінальної справи, розширити перелік випадків обов’язкового призначення експертизи;
– положення про необхідність виділення двох сторін оцінки висновку експерта, які взаємопов’язані та взаємообумовлені між собою: логіко-процесуальну та спеціальну оцінку на підставі загальновизнаного в юридичній літературі факту про те, що оцінка доказів включає внутрішню (логічну) сторону та зовнішню (правову) сторони.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у роботі висновки і практичні рекомендації, а також пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства мають обґрунтовану теоретичну та практичну спрямованість і можуть бути використані у науково-дослідній сфері для подальшої розробки проблем такого джерела доказів, як висновок експерта; у правотворчій сфері – при розробці нового Кримінально-процесуального кодексу України, при внесені змін до чинного Закону України “Про судову експертизу”; у правозастосовній діяльності – як рекомендації для удосконалення практичної діяльності спеціалістів, судових експертів, осіб, що проводять дізнання, слідчих, прокурорів, суддів у відповідних стадіях кримінального процесу, а також адвокатами при здійсненні ними захисту підозрюваних, обвинувачених, підсудних; у навчальному процесі – при викладанні дисциплін “Кримінальний процес”, “Криміналістика”, “Теорія доказів у кримінальному процесі”, спецкурсу “Судова експертиза”, а також у науково-дослідній роботі студентів, для підготовки навчально-методичної літератури. Результати дисертаційного дослідження були впроваджені у навчальний процес юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника та Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ (Акти про впровадження від 31 травня 2006 р. та від 2 червня 2006 р.).
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі кримінального права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника. Результати дисертаційного дослідження доповідались на дванадцяти конференціях: Науково-практичному семінарі „Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності” (Івано-Франківськ, 2004 р., 2006 р.); Міжнародній науковій конференції молодих вчених „Треті осінні юридичні читання” (Хмельницький, 2004 р.); Регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, 2004 р.); Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (Івано-Франківськ, 2005 р., 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (Острог, 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Реформування кримінального та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи” (Івано-Франківськ, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців „Четверті осінні юридичні читання” (Хмельницький, 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки” (Чернігів, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Правосудие как институт обеспечения прав и свобод человека и гражданина” (Великий Новгород, 2006 г.); Міжнародній науковій конференції молодих учених і здобувачів “Актуальні питання правознавства” (Харків, 2006 р.).
Публікації. Основні положення дисертації відображено у 19 наукових статтях, 7 з яких опубліковані у фахових виданнях ВАК України, 12 – у тезах наукових повідомлень.
Структура дисертації зумовлена метою та предметом дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації складає 227 сторінок, з яких обсяг основного тексту – 180 сторінок, 30 сторінок займає список використаних джерел (303 найменування) та 17 сторінок – п’ять додатків.

Список литературы ВИСНОВКИ
У дисертації проведено комплексне дослідження правової природи висновку експерта в кримінальному процесі України, розроблено цілісну кримінально-правову концепцію даного джерела доказів, досліджено його значення в системі доказів, вироблено відповідні рекомендації по удосконаленню законодавства та практики його застосування.
Основними теоретичними та практичними результатами роботи, які досягнуті в процесі дисертаційного дослідження, є такі висновки:
1) Основою судових доказів в кримінальному процесі вважається філософське вчення про відображення як загальну властивість матерії. Під доказами в кримінальному процесі слід розуміти відомості, які отримані у відповідності з порядком, передбаченим кримінально-процесуальним законодавством, на підставі яких орган дізнання, прокурор, слідчий та суд встановлюють наявність та відсутність обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, що мають значення для кримінальної справи і відповідають вимогам належності, достовірності, допустимості та достатності. Пропонується в новому Кримінально-процесуальному кодексі України законодавчо закріпити, як це має місце в КПК деяких зарубіжних країнах, належність, допустимість, достовірність та достатність як невід’ємні властивості доказу, оскільки їх встановлення є необхідною умовою їх використання в доказуванні.
2) Проаналізувавши класифікацію доказів, запропоновану в теорії, підсумовується, що у відношенні до поділу доказів на особисті та речові, висновок експерта завжди є особистим, оскільки його носієм виступає жива людина – особа, тобто судовий експерт. У відношенні до предмету обвинувачення даний доказ може бути як обвинувальним, так і виправдувальним. Разом з тим, висновок експерта може бути як прямим, так і непрямим доказом. В той же час, автор підтримує точку зору, згідно якої, висновок експерта може бути тільки первинним доказом, оскільки експерт користується для встановлення фактів спеціальними науковими методами, застосування яких не залежить від умов формування показань обвинуваченого, свідка та інших учасників процесу про ці факти.
3) Врахувавши позиції науковців, підсумовується, що при вирішенні проблеми, пов’язаної із поняттям спеціальні знання, необхідно звернути увагу на те, що сукупність знань більш конкретніше відображається терміном “знання”, тоді як пізнанням охоплюється сам процес досягнення знання. Пропонуємо закріпити в новому КПК України наступне визначення спеціальних знань – це сукупність науково обґрунтованих знань в галузі науки, техніки, мистецтва та ремесла певної особи (спеціаліста) в межах будь-якої професії, які відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства є необхідними для повного, всебічного, об’єктивного встановлення обставин, що входять в предмет доказування та вирішення інших завдань кримінального процесу.
4) Основними ознаками експертизи є: використання і застосування спеціальних знань; проведення досліджень з метою виявлення обставин, що мають значення для справи; процесуальна форма експертизи; спеціальний суб’єкт експертизи; проведення експертизи на підставі постанови (ухвали) особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або суду.
5) Об’єктом судової експертизи можуть бути предмети матеріального та нематеріального характеру (матеріалізовані носії інформації), що підлягають експертному дослідженню з метою встановлення обставин, які входять до предмету експертизи та предмету доказування. Однак виділяти об’єкт із визначення поняття експертизи, на нашу думку, з точки зору теорії та практики судової експертизи недоцільно. Отже, в Законі України “Про судову експертизу” пропонуємо визначити об’єкт експертизи окремою правовою нормою. Внаслідок цього, в ст.1 цього Закону поняття експертизи можна визначити як дослідження матеріальних та нематеріальних об’єктів з метою виявлення обставин, що мають значення для справи шляхом використання та застосування спеціальних знань судовим експертом (особою, яка володіє такими знаннями), які проводяться на підставі постанови дізнавача, слідчого, прокурора або (ухвали) суду та формуються у спеціальному процесуальному документі – висновку експерта.
6) У процесі дослідження встановлено, що предметом судової експертизи є фактичні дані та обставини справи, а об’єктом – можуть бути предмети матеріального та нематеріального характеру.
7) Проаналізувавши наведені дискусійні проблеми класифікації завдань експертизи, автор підтримує позицію, відповідно до якої завдання поділяються на ідентифікаційні, діагностичні та ситуаційні.
8) Проаналізувавши класифікацію судових експертиз, запропоновану в теорії, зокрема, за такими підставами: послідовністю проведення експертизи (первинна та повторна), обсягом досліджень (основна та додаткова), кількістю експертів (одноособова та комісійна), характером знань, які використовуються (однорідна та комплексна), підсумовується, що процесуальне значення мають лише такі види експертиз, як повторні, додаткові, комплексні та комісійні. Підкреслюється, що криміналістичне значення має поділ судових експертиз на класи, роди, види та підвиди.
9) Ми вважаємо, що загальною для всіх випадків проведення дослідження підставою призначення судової експертизи буде необхідність застосування та використання спеціальних знань.
10) Враховуючи напрацьований досвід України у створенні та розвитку установ судової експертизи, обґрунтовуються підстави для активного обговорення та втілення в життя концепції єдиної системи судової експертизи в Україні. Одним із суттєвих чинників, котрий може позитивно впливати на організацію судово-експертної діяльності України, участь судово-експертних установ нашої держави в міжнародних експертних організаціях. В такому випадку, необхідно врегулювати в новому Кримінально-процесуальному кодексі України можливість участі іноземних фахівців чи іноземних судово-експертних установ в якості судових експертів у кримінальному процесі України.
11) Пропонується в новому Кримінально-процесуальному кодексі України закріпити основні вимоги до структури постанови (ухвали) про призначення експертизи, яка складається із вступної, описової та резолютивної частин. У структуру даного процесуального документа має бути включене питання стосовно попередження експерта про відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, а також за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків та розголошення даних досудового слідства і дізнання.
12) Пропонується в новому Кримінально-процесуальному кодексі України врегулювати, що у складних випадках, коли для підготовки питань необхідні спеціальні знання, доцільно до їх формулювання залучати експерта, якому буде доручена експертиза, чи іншого фахівця, оскільки участь експерта в обговоренні поданих учасниками питань є важливою умовою грамотного їх формулювання в постанові слідчого та суду.
13) Пропонується в новому Кримінально-процесуальному кодексі України врегулювати призначення та проведення судової експертизи до порушення кримінальної справи. Її проведення повинно бути допущене тільки у випадках, коли без експертизи неможливо визначити наявність підстав для порушення кримінальної справи, а саме: для встановлення причин смерті, характеру та ступеня шкоди, яка спричинена здоров’ю; для дослідження властивостей предмета злочину, якщо для цього потрібні спеціальні знання. У всіх інших випадках судова експертиза повинна проводитись тільки після порушення кримінальної справи.
14) Пропонується в новому Кримінально-процесуальному кодексі України зазначити, що судова експертиза обов’язково призначається у випадках: встановлення причин смерті; встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень; визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності; встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про статеві злочини; для визначення, чи була потерпіла при зґвалтуванні у безпорадному стані внаслідок застосування лікарських препаратів, наркотичних засобів, отруйних, токсичних чи інших сильнодіючих речовин; встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність; для встановлення, чи є знівечення обличчя потерпілого непоправним; для встановлення вартості знищеного, пошкодженого майна та вирішення питання щодо можливості використання останнього за цільовим призначенням; для вирішення питання про те, чи є відповідні предмети зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами і чи придатні вони до використання; для встановлення виду наркотичного засобу, психотропної речовини, прекурсору чи одурманюючого засобу, їх назв і властивостей, а також належності до культур, які містять наркотичні засоби; інші випадки, які дозволять розширити даний перелік в залежності від обставин кримінальної справи та її характеру. Він, на нашу думку, буде відповідати вимогам слідчої та судової практики у відповідності до розширення можливостей судової експертизи, розвитку її нових родів та видів.
15) Пропонується в новому Кримінально-процесуальному кодексі України зазначити, що підозрюваний, обвинувачений, захисник, цивільний відповідач та позивач мають право: заявити відвід судовому експерту; просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб; просити про постановку перед судовою експертизою додаткових питань; давати пояснення судовому експертові; пред’являти додаткові документи і матеріали; знайомитися з матеріалами судової експертизи після її закінчення; заявляти клопотання про призначення додаткової чи повторної судової експертизи; знайомитися з постановою про призначення та проведення судової експертизи; бути присутніми при проведенні експертизи в разі заявлення відповідного клопотання. При цьому слідчий повинен ознайомити вищевказаних осіб із постановою про призначення судової експертизи і роз’яснити їм права, про що складається протокол, а також дозволити цим особам за їхнім клопотанням бути присутніми при проведенні судовим експертом окремих досліджень і давати пояснення.
16) Пропонується в новому Кримінально-процесуальному кодексі України зазначити, що експертам (експертним установам) слід компенсовувати витрати, пов’язані з проведенням експертизи. Під такими витратами потрібно розуміти як витрати, пов’язані з переїздом експерта до місця виклику і назад, наймом житла, інші необхідні витрати, пов’язані із перебуванням експертів за межами постійного місця перебування, так і витрати, пов’язані безпосередньо з проведенням дослідження – використанням спеціальних матеріалів, зносом обладнання тощо.
17) З метою забезпечення об’єктивності та повноти дослідження висновку, слід встановити право експерта заявляти клопотання про залучення до проведення експертизи інших експертів. Реалізувати таке право експерт може у тих випадках, коли в нього виникнуть сумніви щодо правильності проведених ним досліджень або коли в процесі дослідження виникне потреба у застосуванні спеціальних знань в іншій галузі науки.
18) Закріпити в новому Кримінально-процесуальному кодексі України обов’язок органу дізнання, прокурора, слідчого та суду викликати осіб, які беруть участь у справі та запропонувати їм надати пропозиції з приводу постановки питань експерту у випадку, коли призначення судової експертизи проводиться на стадії попереднього розгляду справи суддею.
19) Врегулювати в новому Кримінально-процесуальному кодексі України право експерта на оскарження дій, які порушують його права або перешкоджають проведенню експертизи, та встановити порядок такого оскарження.
20) Сутність висновку експерта полягає в тому, що він є заснованим на завданні органу дізнання, прокурора, слідчого або суду, сформульованому в постанові (ухвалі) про призначення експертизи, виклад експертом фактичних даних, що мають доказове значення для справи та які встановлюються ним на основі застосування спеціальних знань в процесі експертного дослідження.
21) Висновок експерта дається в письмовій формі та повинен відображати не тільки висновки досліджень, але й конкретний опис проведених експертом досліджень. Обґрунтовується, що за відсутності дослідницької частини неможливо оцінити обґрунтованість та достовірність висновку експерта і, як наслідок, його доказове значення. Пропонується в новому Кримінально-процесуальному кодексі України закріпити вимоги до структури висновку експерта, який складається з вступної, дослідницької і заключної (висновки) частин.
22) На підставі проведеного аналізу чинного законодавства, пропонується закріпити в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз вихідні дані як структурний елемент дослідницької частини висновку експерта.
23) Оскільки умовний і альтернативний висновки не мають загального критерію класифікації, немає й підстав вважати альтернативний висновок різновидом умовного чи змішувати їх. Коли даються кілька варіантів вирішення питання, залежно від визначених умов, висновок буде і умовним, і альтернативним (за різними підставами класифікації). Варто розрізняти дані види висновків.
24) Обґрунтовується, що достовірно встановлені обставини, які посприяли формуванню ймовірного висновку, можуть використовуватись як непрямий доказ, що повинен бути оцінений на підставі принципів оцінки доказів, передбачених законом, та на розсуд органу дізнання, прокурора, слідчого або суду може бути покладений в основу своїх рішень. Для того, щоб ймовірний висновок мав доказове значення, він повинен відповідати тим вимогам, які передбачаються процесуальним законодавством для складання категоричних висновків. Повнота проведеного дослідження потребує того, щоб судовий експерт зазначав у такому висновку всі без винятку ознаки, що були виявлені ним під час проведення судової експертизи.
25) Обґрунтовується, що оцінка тісно пов’язана з перевіркою та дослідженням доказів. Розмежувати оцінку, перевірку та дослідження доказів можна відповідно до мети їх застосування в процесі доказування. Мета оцінки висновку експерта полягає у визначенні фактів, обставин, з метою встановлення яких за допомогою спеціальних знань і була призначена та проведена судова експертиза. Під метою дослідження висновку експерта слід розуміти його безпосереднє сприйняття, вивчення та аналіз його змісту. Метою перевірки висновку є порівняння отриманих експертом даних, проміжних і остаточних висновків з іншими доказами по кримінальній справі. За основу для поділу оцінки висновку експерта доцільно прийняти знання, що використовуються для його дослідження. На цій підставі можна виділити дві сторони оцінки висновку експерта, які мають бути взаємопов’язані та взаємообумовлені між собою: логіко-процесуальну та спеціальну оцінку висновку експерта.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авдєєва Г. Проблеми використання спеціальних знань при дослідженні контрафактної аудіовізуальної продукції. // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 3 (42). – С. 211 – 218.
2. Аверьянова Т.В. Интеграция и дифференциация научных знаний как источники и основы новых методов судебной экспертизы / Т.В. Аверьянова – М.: Наука, 1994. – 186 с.
3. Аленин Ю.П. Процессуальные особенности производства следственных действий. – К – д, Центрально-Украинское издательство, 2002, 264 с.
4. Александров А.С. «Похвала» теории формальных доказательств // Правоведение. – 2002. – №4. – С.35 – 47.
5. Алиев Т.Т., Громов Н.А., Царева Н.П. Понятие и свойства доказательств // Российский судья. – 2003. – №6. – С.14 – 23.
6. Ароцкер Л.Е. Использование данных криминалистики в судебном разбирательстве уголовных дел. – М.: Юрид. лит., 1964. – 232 с.
7. Арсеньев В.Д. Вопросы общей теории судебных доказательств в советском уголовном процессе. – М.: Юрид. лит., 1964. – 179 с.
8. Арсеньев В.Д. Соотношение понятий предмета и объекта судебной экспертизы // Проблемы теории судебной экспертизы Сборник научных трудов. – М. ВНИИСЭ, 1980. – Вып. 44. – С.3 – 24.
9. Арсеньев В.Д., Заболоцкий В.Г. Использование специальных знаний при установлении фактических обстоятельств уголовного дела. – Красноярск: Изд-во Красноярского университета, 1986. – 153 с.
10. Басай В.Д. Криміналістична одорологія (теоретичні, правові і методичні основи): Монографія. – Івано-Франківськ, 2003. – 502 с.
11. Белкин А.Р. Теория доказывания: криминалистический и оперативно-розыскной аспекты: Автореф. дис… д-ра. юрид. наук: 12.00.09 / Воронежский государственный университет. – Воронеж, 2000. – 35 с.
12. Белкин А.Р. Теория доказывания. Научно-методическое пособие. – М.: Изд-во НОРМА, 1999. – 429 с.
13. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. Сущность и методы. – М.: Наука, 1966. – 295 с.
14. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории – к практике. – М.: Юрид. лит., 1988. – 304 с.
15. Белкин Р.С. Курс криминалистики. – 3-е изд., доп. – М.: ЮНИТИ ДАНА, Закон и право, 2001. – 837 с.
16. Бергер В.Е., Филипчук О.В. Вопросы совершенствования производства комплексных экспертиз и оформления заключений // Криминалистика и судебная экспертиза: Республиканский межведомственный научно-методический сборник. – К.: Лыбидь, 1988. – Вып.36. – С.18-22.
17. Біленчук П.Д., В.К. Лисиченко, Н.І. Клименко та ін. Криміналістика: Підручник / За ред. П.Д. Біленчука. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Атіка, 2001. – 544 с.
18. Біленчук П.Д., Курко М.Н., Стахівський С.М. Судові експертизи: Довідник. – К.: Влад и Влада, 1997. – 48 с.
19. Бичкова С.С. Експертиза в цивільному процесі України: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.03 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2003. – 20 с.
20. Бичкова С.С. Експертиза в цивільному процесі України: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.03. – К., 2003. – 180 с.
21. Бородин С.В., Лунеев В.В. О криминологической экспертизе законов и иных нормативных актов // Государство и право. – 2002. – № 6. – С. 40 – 45.
22. Бородина Е.А. Трактовка понятия исходных даных судебной экспертизы // Процесуальные аспекты судебной экспертизы: Сб. науч. трудов – М.: ВНИИСЭ, 1986. – С.83 – 101.
23. Боруленков Ю. Допустимость доказательств // Законность. – 2003. – №9. – С.30 – 33.
24. Булыга А.З. Анализ и оценка экспертных выводов в криминальных делах // Тези виступів учасників конференції прокурорів-криміналістів, начальників управлінь карного розшуку, НДЕКЦ УМВС областей та обласних бюро судово-медичної експертизи МОЗ України (14-15 березня 2005 року). – Київ, Пуща Водиця: Український Центр духовної культури, 2005. – С.27 – 36.
25. Быков В.М., Жмурова Е.С. Следственные действия по Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации // Правоведение. – 2003. – №2. – С.125 – 135.
26. Вальдман В. Компетенция эксперта в советском уголовном процессе: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.09 / Ташкентский государственный уныверситет им. В.И. Ленина – Ташкент, 1966. – 19 с.
27. Вальдман В.М. Особенности компетенции эксперта при проведении повторных и дополнительных экспертиз, а также экспертиз, исходными данными которых служат выводы эксперта другой специальности // Проблемы судебной экспертизы, уголовного права и процесса: Сб. науч. тр. Под общей ред. М.С. Васиковой – Ташкент.: ФАН, 1968. – С.51 – 61.
28. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. – К.: Ірпінь; ВТФ “Перун”, 2003. – 1440 с.
29. Винберг А.И. Криминалистическая экспертиза в советском уголовном процессе. – М.: Госюриздат, 1956. – 220 с.
30. Винберг А.И., Малаховская Н.Т. Судебная экспертология (общетеоретические и методологические проблемы судебных экспертиз): Учеб. пособие. – Волгоград: Научно-исследовательский и редакционно-издательский отдел, 1979. – 184 с.
31. Винберг А.И., Миньковский Г.М., Рахунов Р.Д. Косвенные доказательства в советском уголовном процессе. – М.: Госюриздат, 1956. – 219с.
32. Виноградов И.В., Кочаров Г.И., Селиванов Н.А. Экспертиза на предварительном следствии. 2-е изд., переработ. и доп. М.: Юридическая литература. – 1967. – 248 с.
33. Викторский С.И. Русский уголовный процесс: Учебное пособие. – М.: Городец, 1997. – 448 с.
34. Войцеховская О.Б. Тактика использования заключений экспертов при осуществлении защиты на предварительном следствии // Криминалистика и судебная экспертиза: Республиканский межведомственный научно-методический сборник. – К.: Лыбидь, 1989. – Вып.39. – С. 32 – 36.
35. Вышинский А.Я. Теория судебных доказательств в советском праве. – 3-е изд., доп. – М.: Госюриздат, 1950. – 308 с.
36. Владимиров Л.Е. Учение об уголовных доказательствах. – СпБ., 1910. – 232 с.
37. Всемирная энциклопедия: Философия / Главн. науч. ред. и сост. А.А.Грицанов. – М.: АСТ, Мн.: Харвест, Современный литератор, 2001. – 1312 с.
38. Галаган В.І. Правові та криміналістичні проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності (на матеріалах органів внутрішніх справ України): Автореф. дис…докт. юрид. наук: 12.00.09 / Національна Академія Внутрішніх Справ України. – К., 2003. – 38 с.
39. Галкин В. Доказательственное значение экспертных выводов по уголовному делу // Советская юстиция. – 1971. – № 19. – С.9 – 11.
40. Галкин В.М. Средства доказывания в уголовном процессе. – М.: Юридическая литература, 1968. – Ч. 2. – 126 с.
41. Героев А. Ясность внес специалист // Адвокатские вести. – 2004. – №4 (42). – С.12 – 13.
42. Головченко Л.М. Оцінка висновків в криміналістичній експертизі: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.09 / Київський університет ім. Т. Шевченка. – К., 1995. – 23 с.
43. Головченко Л.Н. Реформирование системы экспертного обеспечения правосудия в Украине // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. Випуск 2: Збірник матеріалів міжнарод. наук. прак. конф. / Міністерство юстиції України, ХНДІСЕ, АПНУ, НЮАУ ім. Я. Мудрого; Ред колегія: М.Л.Цимбал, М.І.Панов та ін. – Харків:Право, 2002. – С.5 – 9.
44. Гончаренко В. Деякі зауваження у зв’язку з прийняттям нового КПК України // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – №2-3. – С.698 – 710.
45. Горбачев А.В. Теория доказательств или доказывание? // Актуальні проблеми криміналістики: Матеріали міжнарод. наук.-практ. конф. (Харків, 25-26 вересня 2003 р.) / Редкол.: М.І.Панов (голов. ред), В.Ю.Шепітько, В.О.Коновалова та ін. – Харків: Гриф, 2003. – С.63 – 65.
46. Гордиенко В.В. Развитие института криминологической и социально-правовой экспертизы: теория и практика. // Российский следователь. – 2005. – №7. – С. 26 – 31.
47. Горский Г.Ф., Кокорев Л.Д., Элькинд П.С. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1978. – 304 с.
48. Гришина Е.П. Актуальные вопросы допустимости доказательств в уголовном процессе // Российский следователь. – 2001. – №7. – С.36 – 37.
49. Гродзинский М.М. Сущность и формы экспертизы в советском уголовном процессе // Ученые записки Харьковского юридического института. – Харьков, 1955. – Вып. 6. – С.64 – 68.
50. Гродзинский М.М. Учение о доказательствах и его еволюция. – Харьков: Юридическое изд-во Наркомюста УССР, 1925. – 20 с.
51. Грошевий Ю. Проблеми удосконалення законодавства, що регулює кримінально-процесуальну діяльність // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2-3. – С. 686 – 698.
52. Гуев А.Н. Постатейный комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации. – М.: Контракт, ИНФРА-М, 2003. – 928 с.
53. Гурак Р. Інтеграція у судовій експертизі // Право України. – 2003. – №11. – С.56 – 59.
54. Давтян А.Г. Экспертиза в гражданском процессе. – М.: СПАРК, 1995. – 180 с.
55. Денявский А.В., Скитович И.А. Производство судебных компъютерно-технических экспертиз // Бюллетень Министерства юстиции Российской Федерации. – 2003. – №7. – С.122 – 128.
56. Дулов А.В. Вопросы теории судебной экспертизы в советском уголовном процессе. – Минск: Изд-во Бел. гос. ун-та им. В.И.Ленина, 1959. – 191 с.
57. Джавадов Фуад Муса Огли. Концептуальні основи розвитку судової експертизи в сучасних умовах: Автореф. дис…д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2000. – 30 с.
58. Джавадов Фуад Муса Оглы. Концептуальные основы розвития судебной экспертизы в современных условиях: Дис…д-ра юрид. наук: 12.00.09. – Баку, 2000. – 306 с.
59. Джужа О., Кирилюк А. Кримінологічна експертиза як один з напрямів кримінологічної практики // Право України. – 2003. – № 10. – С. 95 – 100.
60. Драпкина Е.Л. Логико-верояная характеристика заключения эксперта // Применение специальных познаний в борьбе с преступностью: Межвуз. сборник науч. тр. / Свердлов. юрид. ин-т им. Р.А. Руденко; / Ред. кол.: И.Н. Сорокотягин и др. / – Свердловск: СЮИ, 1983. – С.87 – 92.
61. Эйсман А.А. Заключение эксперта (структура и научное обоснование). – М.: Юрид. лит., 1967. – 152 с.
62. Экспертизы в судебной практике: Учебное пособие для студентов юридических институтов и факультетов / Авт. коллектив: В.И. Гончаренко (руководитель), В.Е. Бергер, Т.В. Варфоломеева и др. – К.: Выща школа., 1987. – 200 с.
63. Експертизи в судовій практиці: Навчальний посібник / В.Г.Гончаренко, В.Є.Бергер, Л.П.Булига та ін. – К.: Либідь, 1993 – 197 с.
64. Жеребкін В.Є. Логіка: Підручник для юридичних вузів та факультетів. – Х.: Основа. – К.: Знання, 1998. – 232 с.
65. Жуков Ю.М. Судебная экспертиза в советском гражданском процессе: 12.00.03 / Автореф. дис. … канд. юрид. наук / МГУ им. М.В.Ломоносова. – М., 1965. – 17 с.
66. Жуков А.М. Некоторые аспекты использования судебной экспертизы в профилактической работе следователя // Применение экспертизы и других форм специальных познаний в советском уголовном судопроизводстве: Межвуз. сборник науч. тр. / Свердлов. юрид. ин-т им. Р.А. Руденко; / Ред. кол.: И.Н. Сорокотягин и др. – Свердловск: СЮИ, 1984. – С.91 – 95.
67. Загурський О.Б. Судові дебати в кримінальному процесі: правові та психологічні проблеми: Монографія. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2005. – 208 с.
68. Заика Ю.А. Значение принципов непосредственности и усности для исследования заключения эксперта в суде // Современные формы судебной экспертизы и пути повышения эффективности деятельности в борьбе с преступностью. – К. – 1983. – С.91 – 92.
69. Закалюк А.П. Про запровадження в Україні кримінологічної експертизи // Право України. – 1999. – № 7. – С. 100 – 104.
70. Закалюк А.П. Про правове регулювання та порядок проведення кримінологічної експертизи проектів законодавчих актів / Питання боротьби зі злочинністю: 36. наук. праць НДІ вивчення проблем злочинності. – Харків, 1998.– С. 96 – 124.
71. Закон Республики Казахстан “О судебной экспертизе” от 12.11. 1997г. № 188-I // Ведомости парламента РК. – 1997. – №21. – Ст. 276.
72. Закон України “Про підприємництво” від 7.02.1991 р. № 698-ХІІ // ВВРУ. – 1991. – № 14. – Ст. 168. – (Із змінами, внесеними згідно із Законами України, Декретом № 10-92 від 15.12.92 // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.gov.ua).
73. Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 23.04.1991р. № 987-XII // ВВРУ. – 1991. – № 25. – Ст. 283 – (Із змінами, внесеними згідно із Законами України // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.gov.ua.
74. Закон України “Про адвокатуру” від 19.12.1993р. № 2888-XII // ВВРУ. – 1993. – № 9. – Ст. 62 – (Із змінами, внесеними згідно із: Законом України від 10.01.2002р. № 2921-III // ВВРУ. – 2002. – № 16. – Ст. 114; Законом України від 07.02.2002р. № 3047- III // ВВРУ. – 2002. – № 29. – Ст. 194; Законом України від 11.07.2003р. № 1130- IV // ВВРУ. – 2004. – № 8. – Ст. 66.
75. Закон України “Про судову експертизу” від 25.02.1994 р. № 4038-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1994. – № 28. – ст.232. – (Із змінами, внесеними згідно із Законами України №662-IV від 03.04.2003, ВВР. – 2003. – № 27. – ст. 209; №1992-IV від 09.09.2004, ВВР. – 2005. – № 1. – ст.14).
76. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року” від 10 листопада 1994р. №240/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №23. – Ст. 130.
77. Закон України “Про екологічну експертизу” від 9.02.1995 р. №45/95-ВР // ВВРУ. – 1995. – № 8. – Ст. 54. – (Із змінами, внесеними згідно із Законами України // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.gov.ua.
78. Закон України “Про наукову і науково-технічну експертизу” від 10.02.1995 р. № 51/95-ВР // ВВРУ. – 1995. – № 9. – Ст. 56 – (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 1069-XIV від 21.09.1999 р. // ВВРУ. – 1999. – № 45. – Ст. 400).
79. Закон України “Про ратифікацію Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 року та Додадкового протоколу 1978 року до Конвенції” від 16 січня 1998 р. №44/98-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1998. – № 23. – ст.130 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законом №1298-XIV ( 1298-14 ) від 15.12.99, ВВР. – 2000. – № 1. – ст. 3 )
80. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1.06.2000 р. № 1775-ІІІ // ВВРУ. – 2000. – № 36. – Ст. 299. – (Із змінами, внесеними згідно із Законами України // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.gov.ua).
81. Закон України від 3 квітня 2003 р. №662-IV „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України „Про Державну прикордонну службу України” // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. – № 27. – ст. 209.
82. Зинин А.М., Омельянюк Г.Г., Пахомов А.В. Введение в судебную экспертизу. – М.: Изд-во Московского психолого-социального ин-та; Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК», 2002. – 240 с.
83. Зуева А.Л, Самарский В.Г. Особенности назначения экспертизы в стадии возбуждения уголовного дела // Российский следователь – 2001. – №5. – С.2–3.
84. Інструкція про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07 1996 р. №710 // Судові експертизи в Україні: [Зб. нормат. актів]. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С.178 – 180.
85. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 8 жовтня 1998 року із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції №144/5 від 30 грудня 2004 року, №59/5 від 10 червня 2005 року // Офіційний сайт Міністерства юстиції України. – www.minjust.gov.ua.
86. Исаенко В. Проблема выполнения следственных действий до возбуждения уголовного дела (закон и реальность) // Уголовное право – 2003. – №3. – С.85–88.
87. Іщенко В. Принцип допустимості і достатності засобів кримінально-процесуального доказування // Право України. – 2003. – №7. – С.90 – 93.
88. Ищенко П.П. Специалист в следственных действиях. Уголовно-процессуальные и криминалистические аспекты. – М.: Юрид. лит., 1990. – 159 с.
89. Каз Ц.М. Доказательства в советском уголовном процессе. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1960. – 105 с.
90. Калаянова Л.В. Експертиза при провадженні справ про порушення митних правил та контрабанду: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.07 / Одеська юридична Академія. – Одеса, 2001. – 19 с.
91. Каткова Т.В., Кожевников Г.К. Судові експертизи (Підстави та процесуальний порядок призначення і провадження, перелік типових питань): Навчальний посібник. – 3-є вид. – Харків: Рубікон, 2003. – 192 с.
92. Кергандберг Э. Использование специальных познаний адвокатом в советском уголовном процессе // Использование специальных знаний в советском уголовном процессе: Тр. по правоведению: Отв. ред. Р. Марусте.–Тарту:ТГУ, 1984. – С. 49 – 72.
93. Кириченко А.А., Басай В.Д., Щитников А.М. Основы юридической одорологии (теорология, правовая процедура, методика): Монография. – Ивано-Франковск, Мн.: Изд-во ”Плай“, ГЭКЦ МВД РБ, 2001. – 768 с.
94. Клименко Н.І. Зміни в правовому регулюванні судово-експертної діяльності // Криміналістичний вісник: Наук.-практ. зб. / ДНДЕКЦ МВС України; НАВСУ; Редкол.: Я.Ю.Кондратьєв (голов. ред.) та ін. – К.: “Чайка”, 2005. – №1 (3). – С.56 – 69.
95. Клименко Н.И. Гарантии достоверности заключения експерта // Современные проблемы судебной экспертизы и пути повышения эффективности деятельности судебно-экспертных учереждений в борьбе с преступностью: Тезисы докл. респ. науч. конф. / Редкол: А.Э. Яворский и др. /. – К., 1983. – С.92-93.
96. Коваленко В.В. Актуальні проблеми застосування науково-технічних засобів спеціалістами при провадженні слідчих дій: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна Академія Внутрішніх Справ. – К., 2004. – 16 с.
97. Кодекс України про адміністративні правопорушення, прийнятий Верховною Радою УРСР 7.12.1984 р. // ВВР Української РСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122 – (Із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР УРСР, Законами України, Рішенням Конституційного Суду України № 13-рп/2000 від 16.11.2000 // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.gov.ua).
98. Kodeks postepowania karnego i inne teksty prawne. Teksty jednolite. // Wraz z wprowadzeniem profesora dr. hab. Jana Graewskiego oraz z indeksem rzeczowym. 9. wydanie. – Warszawa: Wydawnictwo C.H. Beck, 2004. – 307 s.
99. Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 рр., затв. Указом Президента України від 24.04. 1998 р. № 367/98 // Офіційний вісник України.–1998.–№ 23.– С.12 – 15.
100. Кокорев Л.Д., Кузнецов Н.П. Уголовный процесс: доказательства и доказывание. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1995. –326 с.
101. Король В.В. Досудове провадження у кримінальних справах: Навчальний посібник. – Івано-Франківськ: Гостинець, 2006. – 228 с.
102. Кореневский Ю. Экспертиза запаховых следов в следственной и судебной практике // Российская юстиция. – 2000. – №8. – С.29 – 31.
103. Корчан Н.С. Организационные вопросы судебной экспертизы в свете борьбы с преступностью // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы: Сб. науч.-практ. материалов / М-во юстиции Украины; Харьковский НИИСЭ; Ред. кол.: М.Л. Цымбал, Э.Б. Ефремян, А.Ф. Дьяченко и др. – Харьков: Право, 1998. – С.24 – 25.
104. Корухов Ю.Г. Достоверность экспертного заключения и пути совершенствования ее оценки // Вопросы теории судебной экспертизы и совершенствования деятельности судебно-экспертных учреждений: Сборник науч. трудов ВНИИСЭ. – М., 1988. – С. 4 – 27.
105. Костенко О. Людський фактор у праві (дослідження з позиції соціального натуралізму). // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 3 (42). – С. 20 – 30.
106. Костенко О. Наукове (доктринальне) тлумачення законів та його роль у здійсненні правосуддя // Право України. – 2000 .–. № 9. – С. 34 – 35.
107. Костенко Р. Доказательства в уголовном процессе // Уголовное право. – 2003. – №3. – С.89 – 90.
108. Косюта М. Генетична експертиза та проблеми її проведення в Україні // Вісник прокуратури. – 2001. – №4 (10). – С.94 – 97.
109. Костицкий М.В. Судебно-психологическая экспертиза. – Львов: Выща школа, 1987. – 141 с.
110. Котюк І.І. Теоретичні аспекти криміналістичної ідентифікації: Монографія. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2004. – 208 с.
111. Кофанов А.В. Теоретичні та практичні аспекти криміналістичного дослідження вогнепальної зброї: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.09. – К., 2000. – 197 с.
112. Кощинець В.В. Використання спеціальних психологічних знань судом при розгляді кримінальних справ про злочини проти життя, здоров’я та гідності особи: Монографія. – Івано-Франківськ: В-во “Фоліант”, 2005. –180 с.
113. Красюк І.П. Будні експертної служби // Криміналістичний вісник: Наук.-практ. зб. / ДНДЕКЦ МВС України; НАВСУ; Редкол.: Я.Ю.Кондратьєв (голов. ред.) та ін. – К.: “Чайка”, 2005. – №1 (3). – С.5 – 8.
114. Кримінально-процесуальний кодекс України: (станом на 21 березня 2005 р.). – К.: Велес, 2005. – 176 с.
115. Криминалистика социалистических стран / Под. ред. В.Я. Колдина / – М.: Юрид. лит., 1986. – 512 с.
116. Курс советского уголовного процесса: Общая часть. – М.: Юрид. лит., 1989. – 640 с.
117. Кримінальний процес України: Підручник для студ. юрид. спец. вищих закл. освіти / За ред. Ю.М.Грошевого та В.М.Хотенця. – Харків: Право, 2000. – 496 с.
118. Кримінально-процесуальний кодекс Литовської Республіки. Прийнятий Законом Сейму Литовської Республіки Nr. IX-2337, 2004-07-08, Ћin., 2004, Nr. 115-4277 (2004-07-24).
119. Кримінально-процесуальний кодекс України: Проект, підготовлений народними депутатами України: Мойсиком В.Р., Бандуркою О.М., Вернидубовим І.В., Гавришем С.Б. та ін. // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.gov.ua.
120. Криміногенна ситуація в Україні у 2005 році. // Офіційний сайт Департаменту зв’язків із громадськістю МВС України. – http://mvsinfo.gov.ua/.
121. Круть О.В., Надгорний Г.М. До питання про так звану правову (судово-правову) експертизу // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы: Сб. науч.-практ. материалов / М-во юстиции Украины; Харьковский НИИСЭ; Ред. кол.: М.Л. Цымбал, Э.Б. Ефремян, А.Ф. Дьяченко и др. – Харьков: Право, 1998. – С.30 – 32.
122. Ларин А.М. Работа следователя с доказательствами. – М.: Юрид. лит., 1966. – 155 с.
123. Лилуашвили Т.А. Экспертиза в советском гражданском процессе. – Тбилиси: Мецниереба, 1967. – 218 с.
124. Линдмяэ Херберт. Управление проведением судебных экспертиз в советском уголовном процессе / Тартуский университет. – Таллин: Ээсти раамат, 1988. – С.94 – 98.
125. Лисиченко В.К., Циркаль В.В. Использование специальных знаний в следственной и судебной практике. – К.: КГУ, 1987. – 100 с.
126. Лисиченко В.К., Циркаль В.В. Формы использования специальных познаний и виды участия специалистов на предварительном следствии // Применение специальных познании в борьбе с преступностью.  Свердловск, 1983.  С.11 – 18.
127. Лисиченко В.К., Шумило М.Є. Про реформування судово-експертної діяльності в Україні // Криміналістичний вісник: Наук.-практ. зб. / ДНДЕКЦ МВС України; НАВСУ; Редкол.: Я.Ю.Кондратьєв (голов. ред.) та ін. – К.: “Чайка”, 2005. – №1 (3). – С.9 – 17.
128. Лукьяненко В.В. Методы государственного управления судебно-экспертной деятельностью // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. – Вип.2: Збірник матеріалів міжнарод. наук. прак. конф. / Міністерство юстиції України, ХНДІСЕ, АПНУ, НЮАУ ім. Я. Мудрого; Редколегія: М.Л.Цимбал, М.І.Панов та ін. – Харків:Право, 2002. – С.92 – 97.
129. Макогон В.Д. Некоторые вопросы назначения и проведения экспертизы на предварительном следствии // Криминалистика и судебная экспертиза: Республиканский межведомственный сборник научных и научно-методических работ. – К.: Редакционно-издательский отдел МВД УССР, 1965. – Вып.2. – С.112 – 115.
130. Матеріали кримінальної справи № 235506/1-8/2004 // Архів Апеляційного суду Івано-Франківської області за 2004 рік.
131. Матеріали кримінальної справи № 247051/1-6/2004 // Архів Апеляційного суду Івано-Франківської області за 2004 рік.
132. Матеріали кримінальної справи № 260847/1-3/2005 // Архів Апеляційного суду Івано-Франківської області за 2005 рік.
133. Матеріали кримінальної справи № 208909/1-10/2005 // Архів Івано-Франківського міського суду за 2005 рік.
134. Матусовский Г.А. Судебные экспертизы в расследовании экономических преступлений // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы: Сб. науч.-практ. материалов / М-во юстиции Украины; Харьковский НИИСЭ; Ред. кол.: М.Л. Цымбал, Э.Б. Ефремян, А.Ф. Дьяченко и др. – Харьков: Право, 1998. – С.33 – 35.
135. Мамутов В., Липницкий Д. Исправить положение с экспертизой в арбитражных судах // Предпринемательство, хозяйство и право. – 1999. – №6. – С.36 – 39.
136. Марчак В.Я. Використання спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві. – Чернівці: Рута, 2005. – 152 с.
137. Махов В.Н. Использование знаний сведущих лиц при расследовании преступлений: Монография. – М.: Изд-во РУДН, 2000. – 296 с.
138. Методические рекомендации по производству судебных экспертиз в судебно-экспертных учреждениях системы Министерства юстиции Российской Федерации, утвержден Приказом Министерства юстиции Российской Федерации от 20 декабря 2002 г. № 346 // Смирнова С.А. Судебная экспертиза на рубеже XXI века. Состояние, развитие, проблемы. 2-е изд., перераб. и доп. – СПб.: Питер, 2004. – С.706 – 712.
139. Михайленко А.Р. Вопросы обеспечения законности производства експертиз при расследовании преступлений // Современные проблемы судебной экспертизы и пути повышения эффективности деятельности судебно-экспертных учереждений в борьбе с преступностью: Тезисы докл. респ. науч. конф. / Редкол: А.Э. Яворский и др. /. – К., 1983. – С.90.
140. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обезпечение прав граждан. Научно-практическое издание. – К.: Юринком Интер, 1999. – 448 с.
141. Михайленко О.Р. Статус Генерального Прокурора України: історія, теорія сучасність // Юридична Україна. – 2003. – №2. – С.20-25
142. Мирский Д.Я. Предмет и система фототехнической экспертизы // Теоретические вопросы судебной экспертизы: Сб. науч. тр. – М.: ВНИИСЕ, 1981. – Вып. 48. – С.44 – 67.
143. Михайлов В.А., Дубягин Ю.П. Назначение и производство судебной экспертизы в стадии предварительного расследования: Учебн. пособие. – Волгоград, 1991. – 260 с.
144. Михеенко М.М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве. – К.: Выща школа, 1984. – 134 с.
145. Михеенко М.М., Шибико В.П. Уголовно-процесуальное право Великобритании, США и Франции. – К.: УМК ВО, 1988. – 188 с.
146. Михеєнко М.Н., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
147. Молчанов В.В. Собирание доказательств в гражданском процессе. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 96 с.
148. Москвина Т.П. Судебная экспертиза в борьбе с преступностью // Бюллетень Министерства юстиции Российской Федерации. – 2001. – №2. – С.135 – 139.
149. Москвина Т.П. Третья конференция Европейской академии судебной экспертизы // Бюллетень Министерства юстиции Российской Федерации. – 2004. – №1. – С.117 – 118.
150. Мухин И.И. Обьективная истина и некоторые вопросы оценки судебных доказательств при осуществлении правосудия. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1971. – 183 с.
151. Надгорный Г.М. Некоторые логические и доказательственные аспекты выводов эксперта // Криминалистика и судебная экспертиза: Республиканский межведомственный сборник научных и научно-методических работ. – К.: Редакционно-издательский отдел МВД УССР, 1970. – Вып. 7. – С. 109 – 115.
152. Надгорный Г.М. Предмет судебно-экспертной отрасли знаний и предмет судебной экспертизы // Криминалистика и судебная экспертиза: Республиканский межведомственный сборник научных и научно-методических работ. – К.: Редакционно-издательский отдел МВД УССР, 1976.– Вып. 13. – С.37 – 43.
153. Надгорный Г.М., Исакович Б.М. Регламентация судебной экспертизы в УПК Франции // Криминалистика и судебная экспертиза: Республиканский межведомственный научно-методический сборник. – К.: “Лыбидь”, 1992. – Вып.44. – С.7 – 15.
154. Надгорний Г. Регламентація судової експертизи в цивільному процесі: (до підготовки нового ЦПК України) // Право України. – 1999. – №2. – С.75 – 78.
155. Надгорний Г., Сегай М., Ісакович Б. Закон України “Про судову експертизу” // Право України. – 1999. – №2. – С.75 – 78.
156. Надгорний Г.М. Питання законодавчої регламентації судової експертизи: історичний та гносеологічно-процесуальний аспекти // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – №6 (22). – С.52-54.
157. Настанова про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України, затверджена наказом МВС України від 30.08.1999 №682 // Судово-експертна діяльність: Довідник для експертів. – К.: ДНДЕКЦ МВС України, 2002. – С. 174 – 217.
158. Настільна книга слідчого: [Наук.-практ. видання для слідчих та дізнавачів] / Панов М.І., Шепітько М.Ю., Коновалова В.О. та ін. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2003. – 720 с.
159. Науково-методичні рекомендації з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз, затверджені наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998р., в редакції наказу Міністерства юстиції України №144/5 від 30.12.2004р. // Офіційний сайт Міністерства юстиції України. – www. minjust.gov.ua.
160. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2002. – 1104 с.
161. Ніколенко Л. Поняття судових доказів у господарському процесі // Право України. – 2003. – №9. – С.48 – 52.
162. Нор В.Т. Проблеми теорії і практики судових доказів. – Львів: Вища школа, 1978. – 112 с.
163. Нор В.Т., Костицкий М.В. Судебно-психологическая экспертиза в уголовном процессе. К.: Выща школа, 1985. – 54 с.
164. Обертинський О. Вони до Європи не прагнуть. Бо фактично вже там // Іменем Закону. – 2005. – №20. – С.2 – 5.
165. Образцов В.А. Криминалистика: Курс лекций. – М., 1996. – 448 с.
166. Орлов Ю.К. Логическая структура заключения эксперта как судебного доказательства // Теоретические вопросы судебной экспертизы: Сборник научных трудов. – М.: ВНИИСЭ, 1981. – Вып. 48. – С.22 – 43.
167. Орлов Ю.К. Производство экспертизы в уголовном процессе. – М.: Юрид. лит., 1982. – 178 с.
168. Орлов Ю.К. Заключение эксперта как источник выводного знания в судебном доказывании: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Всесоюзный юридический заочный ин-т. – М., 1985. – 55 с.
169. Орлов Ю.К. Возможно ли производство судебной экспертизы в стадии возбуждения уголовного дела? // Законность – 2003. – №9. – С.20 – 21.
170. Палиашвили А.Я. Экспертиза в суде по уголовным делам. – М.: Юрид. лит., 1973. – 142 c.
171. Палій В.М. Судова експертиза повинна бути неупередженою // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы: Сб. науч.-практ. материалов / М-во юстиции Украины; Харьковский НИИСЭ; Ред. кол.: М.Л. Цымбал, Э.Б. Ефремян, А.Ф. Дьяченко и др. – Харьков: Право, 1998. – С.21 – 24.
172. Панєвін О.С., Сухова Г.Є. Судова експертиза в кримінальних справах // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – №3 (5). – С. 7 – 13.
173. Перелік основних видів судової експертизи та експертних спеціальностей, за якими присвоюється кваліфікація судового експерта фахівцям науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, затвердженого наказом міністра юстиції України від 15 липня 1997 року №285/7-А. // Судові експертизи в Україні: [Зб. нормат. актів]. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С.151 – 154.
174. Перечень видов экспертных исследований, проводимых в судебно-экспертных учреждениях Министерства юстиции Российской Федерации в рамках оценочной деятельности, утвержден Приказом Министерства юстиции Российской Федерации от 28 марта 2002 г. № 84 // Смирнова С.А. Судебная экспертиза на рубеже XXI века. Состояние, развитие, проблемы. 2-е изд., перераб. и доп. – СПб.: Питер, 2004. – С.723 – 724.
175. Перечень родов (видов) экспертиз, выполняемых в судебно-экспертных учреждениях Министерства юстиции Российской Федерации, утвержден Приказом Министерства юстиции Российской Федерации от 14 мая 2003 г. № 114 // В кн. Смирнова С.А. Судебная экспертиза на рубеже XXI века. Состояние, развитие, проблемы. 2-е изд., перераб. и доп. – СПб.: Питер, 2004. – С.800 – 806.
176. Петрухин И.Л. Экспертиза как средство доказывания в советском уголовном процессе. – М.: Юрид. лит., 1964. – 267 с.
177. Петрухина А.Н. Проблемы развития института экспертной инициативы в уголовном судопроизводстве // Российский судья. – 2004. – №1. – С.14 –15.
178. Пинхасов Б.И., Архангельская Е.Г. Вероятные заключения эксперта – криминалиста и некоторые вопросы их оценки и использования // Вопросы судебной экспертизы: Сб. науч. трудов Ташк. ун-т им. В.И. Ленина; / Редкол.: Пинхасов Б.И. – Ташкент, 1983. – С.11 – 16.
179. Погорілко В.Ф., Долежан В.В. Науково-правова експертиза // Голос України. – 2003. – № 31 (3031). – С. 10.
180. Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів. Додаток 2 до Наказу Міністра юстиції України від 15.07. 1997р. №285/7-А “Про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів ” // Судові експертизи в Україні: [Зб. нормат. актів]. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С.141 – 151.
181. Постановление Пленума Верховного суда СССР от 16 марта 1971 года № 1 ”О судебной експертизе по уголовним делам“ // Смирнова С.А. Судебная экспертиза на рубеже XXI века. Состояние, развитие, проблемы. 2-е изд., перераб. и доп. – СПб.: Питер, 2004. – С. 713 – 717.
182. Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами України законодавства у справах про транспортні злочини” №4 від 24. 12. 1982 р. // Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах / Відп. ред. В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С.463 – 467.
183. Постанова Пленуму Верховного Суду України №11 від 27.12.1985 р. “Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ” із змінами, внесеними постановою Пленуму №3 від 4.06.1993 р. // Бюлетень законодавства юридичної практики. – 1995. – №1. – С.218 – 224.
184. Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини” №4 від 27. 03. 1992 р. // Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах / Відп. ред. В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С.575 – 583.
185. Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів” №8 від 26 червня 1992 р. // Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах / Відп. ред. В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С.583 – 592.
186. Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами” №6 від 08. 07. 1994 р. // Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах / Відп. ред. В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С.627 – 633.
187. Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 1.11.1996 р. “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” // Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах / Відп. ред. В.Т.Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С.384 – 390.
188. Постанова Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.1997 року “Про посилення судового захисту прав і свобод людини і громадянина” // Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах / Відп. ред. В.Т.Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С.390 – 395.
189. Постанова Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 р. “Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах” // Судові експертизи в Україні: [Зб. нормат. актів]. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С.23 – 29.
190. Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я людини” №2 від 07.02.2003р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004). Офіційне видання. / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2004р. – С.73 – 82.
191. Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів” №4 від 26. 04. 2002 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004). Офіційне видання. За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2004. – С.194 – 203.
192. Потапова Р. На какие вопросы отвечает судебно-фонетическая экспертиза? // Российская юстиция. – 2000. – №10. – С.47 – 48.
193. Поташник Д.П. Криминалистическая экспертиза документов и ее роль в судебном доказывании // Вестник МГУ. Серия11, Право. – 2000. – №3. – С.15 – 32.
194. Практика застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів. Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України. Управління узагальнення судової практики Верховного Суду України // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 8. – С. 6 – 10.
195. Прасолова Э.М. Теория и практика криминалистической экспертизы: Учебное пособие. – М.: Изд-во Ун-та дружбы народов, 1985. – 70 с.
196. Притула О. Остання крапля // Дзеркало тижня. – 2001. – №17.
197. Примерный перечень видов экспертиз, выполняемых в судебно-экспертных учреждениях Министерства юстиции Российской Федерации, утвержден Приказом Министерства юстиции Российской Федерации от 30 ноября 2000 года. № 363 // Смирнова С.А. Судебная экспертиза на рубеже XXI века. Состояние, развитие, проблемы. 2-е изд., перераб. и доп. – СПб.: Питер, 2004. – С.718 – 722.
198. Притузова В.А. Заключение эксперта как доказательство в советском уголовном процессе. – М.: Госюриздат, 1959. – 162 с.
199. Прохоров-Лукин Г.В. Предмет судебной экспертизы и общие основания деления экспертных задач на категории // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 2001. – Вып.50. – С.3 – 15.
200. Прошина Г.П. Криминалистическая экспертиза в уголовном процессе США: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.09 / Институт США Академии наук СССР. – М., 1973. – 24 с.
201. Рахунов Р.Д. Теория и практика экспертизы в советском уголовном процессе. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Госюриздат, 1953. – 264 с.
202. Ревака В. Залучення фахівців до участі у кримінальному судочинстві // Вісник прокуратури. – 2003. – №8 (26). – С.65 – 68.
203. Регламент Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1994. – № 35, ст. 338.
204. Репешко П. Участь спеціаліста в судовому розгляді кримінальної справи // Право України. – 1999. – №9. – С.78 – 82.
205. Репешко П.І. Щодо припустимості використання у кримінальному судочинстві судових експертиз, виконаних іноземними фахівцями // Актуальні проблеми криміналістики. – Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 25-26 вересня 2003 р.) / Ред. кол.: М.І. Панов (голов. ред.), В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін. – Х.:Гриф, 2003.– С.293 – 295.
206. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.3 ст.120, ч.6 ст.234, ч.3 ст.236 КПК України №3-рп від 30.01. 2003 року // Офіційний сайт Конституційного Суду України. – www.ccu.gov.ua.
207. Романов Н.С. Предмет, задачи судебной автотехнической экспертизы и ее методы исследования // Криминалистика и судебная экспертиза: Республиканский межведомственный сборник научных и научно-методических работ. – К.: Редакционно-издательский отдел МВД УССР, 1970. – Вып.7. – С.288 – 294.
208. Романюк Б.В. Сучасні теоретичні та правові проблеми використання спеціальних знань у доудовому слідстві: Автореф. дис… канд. юрид. наук 12.00.09 / Національна академія внутрішніх справ. – К., 2002. – 20 с.
209. Романюк Б.В. Сучасні теоретичні та правові проблеми використання спеціальних знань у досудовому слідстві: Монографія. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 196 с.
210. Романюк Б.В. Призначення судової експертизи на досудовому слідстві: деякі проблемні питання // Право України. – 2003. – № 3. – С.137 – 143.
211. Росинская Е.Р. Специальные познания и современный проблемы их использования в судопроизводстве // Журнал российского права. – 2001. – №5. – С.32 – 43.
212. Россинская Е.Р. Судебная экспертиза в уголовном, гражданском, арбитражном процессе. – М.: Право и закон, 1996. – 224 с.
213. Россинская Е.Р. Современные проблемы судебных експертиз и подготовки экспертных кадров // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. Випуск 2: Збірник матеріалів міжнарод. наук. прак. конф. / Міністерство юстиції України, ХНДІСЕ, АПНУ, НЮАУ ім. Я. Мудрого; Редколегія: М.Л.Цимбал, М.І.Панов та ін. – Харків:Право, 2002. – С.42 – 47.
214. Ростов М.Н. О структуре комплесного экспертного исследования и заключения экспертов // Теоретические вопросы судебной экспертизы: Сборник научных трудов. – М.: ВНИИСЭ, 1981. – С.84 – 92.
215. Рудиченко А.И. Класификация и структура решения диагностических экспертных задач, их место в системе задач судебной экспертизы // Теоретические вопросы судебной экспертизы: [Сб. ст. / Ред. кол.: Д.Я. Мирский и др.]. – М.: ВНИИСЭ. , 1981. – С.93 – 105.
216. Руководство по расследованию преступлений: Научно-практическое пособие / А.В.Гриненко, Т.В.Каткова, Г.К.Кожевников и др. – Харьков: Консум, 2001. – 608 с.
217. Саламатин А.В. Использование достижений естественных наук в судебной экспертизе пахучих следов человека // Криміналістичний вісник: Наук.-практ. зб. / ДНДЕКЦ МВС України; НАВСУ; Редкол.: Я.Ю.Кондратьєв (голов. ред.) та ін. – К.: “Чайка”, 2005. – №1 (3). – С.72 – 77.
218. Салтевский М.В. Объекты идентифыкации и установление груповой принадлежности // Криминалистика и судебная экспертиза: Республиканский межведомственный сборник научных и научно-методических работ. – К.: Редакционно-издательский отдел МВД УССР, 1965. – Вып.2. – С.92 – 98.
219. Салтевський М. Ще раз про поняття доказів у проекті КПК України // Право України. – 2000. – №11. – С.64 – 66.
220. Саушкин С.А. Производство экспертизы до возбуждения уголовного дела // Российский следователь. – 2005. – №9. – С.12 – 14.
221. Сахнова Т.В. Судебная экспертиза. – М.: Городец, 2000. – 368 с.
222. Сегай М.Я., Надгорный Г.М., Исакович Б.М. Система обобщений практики назначения и использования судебных экспертиз в уголовном судопроизводстве // Криминалистика и судебная экспертиза: Республиканский межведомственный научно-методический сборник. – К.: Лыбидь, 1990. – Вып.41. – С.3 – 7.
223. Сегай М.Я., Стринжа В.К. Судебная экспертиза материальных следов преступления: методы решения основных класов экспертных задач // Криминалистика и судебная экспертиза: Республиканский межведомственный научно-методический сб. – К.: Лыбидь, 1990. – Вып. 45. – С.3 – 14.
224. Сегай М.Я., Стрынжа В.К. Судебная экспертиза материальных следов отображений (проблемы методологии). – К.: “Ін Юре”, 1997. – 174 с.
225. Сегай М., Надгорний Г., Ісакович Б. Пропозиції з питань удосконалення регламентації судової експертизи в проектах процесуальних кодексів України // Вісник Академії Правових Наук України. – 1999. – №2. – С.124 – 133.
226. Сегай М. Судова експертологія – наука про судово-експертну діяльність // Вісник Академії правових наук. – 2003. – №2-3. – С.740 – 762.
227. Селіванов А.О. Судова правова експертиза – шлях до істини в правосудді. // Бюлетень Міністерства юстиції України. –. 2003. – № 4. – С. 13 – 20.
228. Селиванов Н.А. Спорные вопросы судебной экспертизы // Социалистическая законность. – 1978. – № 5. – С. 63 – 66.
229. Селина Е.В. Специальные познания в уголовном процессе // Гоударство и право. – 2003. – №7. – С.45 – 50.
230. Сердюков П.П. Доказательства в стадии возбуждения уголовного дела: Учебное пособие. – Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1981. – 296 с.
231. Соболєв Є. Само? Вбивство? // Дзеркало тижня. – 2002. – №45.
232. Советский уголовный процесс: Учебник / Под ред. В.П.Божьева. – М.: Юрид. лит., 1990. – 432 с.
233. Советский гражданский процесс: Учебник / Под. ред. Р.Ф. Каллистратовой. – 2-е изд., с изм. и доп. – М.: Юрид. лит., 1990. – 320 с.
234. Советский гражданский процесс: Учебник / Под ред. М.К.Треушникова. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 463 с.
235. Создается единая государственная судебно-экспертная служба // Юстиция Беларуси. – 2002. – №4. – С.69 – 71.
236. Соколовский З.М. Вопросы использования экспертом материалов дела. – Харьков: Изд-во Харьковского ун-та, 1964. – 72 с.
237. Соколовский З.М. Совершенствование структуры экспертных заключений // Некоторые теоретические проблемы судебной экспертизы: Сб. науч. трудов. / Ред. кол. А.И. Винберг и др. – М.: ВНИИСЭ, 1978. – С.3 – 47.
238. Смирнова С.А. О двух тенденциях экспертной практики последнего десятилетия // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. Випуск 2: Збірник матеріалів міжнарод. наук. прак. конф. / Міністерство юстиції України, ХНДІСЕ, АПНУ, НЮАУ ім. Я. Мудрого; Редколегія: М.Л.Цимбал, М.І.Панов та ін. – Харків:Право, 2002. – С.70 – 73.
239. Смирнова С.А. Судебная экспертиза на рубеже XXI века. Состояние, развитие, проблемы. – 2-е изд., перераб. и доп. – СПб.: Питер, 2004. – 875 с.
240. Смирнов В. Экспертиза в состязательном уголовном процессе // Российская юстиция – 2001. – №11. – С. 60 – 61.
241. Словник іншомовних слів / Уклад.: С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута. – К.: Наукова думка, 2000. – 680 с.
242. Словник української мови: в 11 т. – К.: Наукова думка, 1971-1980. – Т.2: Г-Ж. – 550 с.; Т.10: Т – Ф. – 658 с.
243. Спасибо-Фатєєва І. Доктринальне тлумачення. // Вісник Академії Правових Наук України. – 2005. – № 1 (40). – С. 14 – 25.
244. Справочник следователя: Практическое пособие / Отв. ред. Н.А. Селиванов. – М.: Рос. право, 1992. – Вып. 3: Практическая криминалистика: подготовка и назначение судебных экспертиз. – 320 с.
245. Стахівський С.М. Кримінально-процесуальні засоби доказування: Дис…д-ра. юрид. наук: 12.00.09. – К., 2005. – 396 с.
246. Степанова Т.В. Ще раз про правову експертизу // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 1. – С.342 – 344.
247. Степанов О. Допустимість доказів за кримінально-процесуальним законодавством України // Право України. – 2002. – №11. – С.61 – 64.
248. Строгович М.С. Материальная истина и судебные доказательства в советском уголовном процессе. – М.: АН СССР, 1955. – 384 с.
249. Стринжа В.К., Надгорный Г.М., Сегай М.Я. Проблемы судебной экспертизы в свете правовой реформы // Криминалистика и судебная экспертиза: Республиканский межведомственный научно-методический сборник. – К.: Лыбидь, 1990. – Вып.40. – С.3 – 7.
250. Стринжа В.К., Надгорный Г.М., Сегай М.Я. Вопросы процесуальной регламентации судебной экспертизы // Криминалистика и судебная экспертиза: Республиканский межведомственный научно-методический сборник. – К.: Лыбидь, 1995. – Вып.47. – С.15 – 22.
251. Строгович М.С. Избранные труды: В 3 т. – Т.3: Теория судебных доказательств. – М.: Наука, 1991. – 300 с.
252. Судова експертиза: нормативно-правове регулювання та наукові коментарі: Навч.-довідковий посіб. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2004. – 448 с.
253. Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України. Деякі питання, що виникли в практиці призначення судових експертиз // Вісник Верховного Суду України – 2000. - №6 (22). – С.29 – 31.
254. Теория доказательств в советском угловном процессе. Часть особенная / Под ред. Н.В.Жогина. – М.: Юрид. лит., 1966. – 416 с.
255. Теория доказательств в советском уголовном процессе / Под ред. Н.В.Жогина. – 2-е изд. , испр. и доп.. – М.: Юридическая литература, 1973. – 735 с.
256. Теория и практика судебной экспертизы. – СПб.: Питер, 2003. – 704 с.
257. Тертишник В. Концепція КПК України та актуальні проблеми правосуддя // Вісник прокуратури. – 2003. – №9 (27). – С.39 – 44.
258. Тертышник В.М., Слинько С.В. Теория доказательств. – Харьков: Арсис, 1998. – 256 с.
259. Тихиня В.Г. Теоретические проблемы применения данных криминалистики в гражданском судопроизводстве. – Минск: Вышэйшая школа, 1983. – 159 с.
260. Треушников М.К. Судебные доказательства. – М.: Городец, 2004. – 318 с.
261. Тригулова А.Х. Оценка результатов исследования и формулирование выводов как стадия экспертизы // Теоретические проблемы и практика экспертных исследований: Сб. статтей. / Под ред. Б.И. Пинхасова. – Ташкент, 1983. – С.29 – 34.
262. Тригулова А.Х. Экспертное исследование как процесс познания: Автореферат дис…канд. юрид. наук: 12.00.09 / Харьковский ордена трудового красного знамени юридический институт им. Ф.Э. Дзержинского. – Х., 1987. – 24 с.
263. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Беларусь, принят Палатой представителей 24. 06. 1999г., одобрен Советом Республики 30. 06. 1999г. // Ведомости Национального собрания Республики Беларусь. – 1999. – № 28-29. – Ст. 433.
264. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации. Принят Государственной Думой 22 ноября 2001 г. Одобрен Советом Федерации 5 декабря 2001 г. (в ред. Федеральных законов от 29.05.2002 №58-ФЗ, от 24.07.2002 №98-ФЗ, от 24.07.2002 №103-ФЗ, от 25.07.2002 №112-ФЗ, от 31.10.2002 №133-ФЗ, от 30.06.2003 №86-ФЗ, от 4.07.2003 №92-ФЗ, от 4.07.2003 №94-ФЗ, от 07.07.2003 №111-ФЗ) // Сайт: www.kalinovsky–k.narod.ru.
265. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Узбекистан. Утвержден Законом Республики Узбекистан от 22.09.1994г. № 2013-XII // Официальный сайт Верховного Суда Республики Узбекистан. – www.supcourt.gov.uz.
266. Уголовный процесс: Учебник для юридических высших учебных заведений / Под общ. ред. В.И.Радченко. – М.: Юридический Дом «Юстицинформ», 2003. – 752 с.
267. Уголовный процесс, теория доказательств / Под ред. проф. Н.С.Алексеева. – М.: Юрист, 1995. – 300 с.
268. Ухвала Європейського суду з прав людини щодо прийнятності заяви №45539/99 С.М. Фальковича проти України // Офіційний сайт Українського порталу практики Європейського суду з прав людини. – http://www.eurocourt.org.ua/.
269. Фаткуллин Ф
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.