У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ЗА ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНІ
Количество страниц 202
ВУЗ ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ
Год сдачи 2007
Содержание Зміст

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 11
ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ТА ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЗА ТЕМОЮ ДОСЛІДЖЕННЯ 11
1.1. Огляд літератури та вибір напрямків дослідження 11
1.2. Основні положення чинного законодавства України про інтелектуальну власність 21
Висновки до розділу 1 43
РОЗДІЛ 2 46
СТРУКТУРА ПРАВОВІДНОСИН, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ЗДІЙСНЕННЯМ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ 46
2.1. Об’єкти прав інтелектуальної власності за чинним законодавством України 46
2.2. Суб’єкти прав інтелектуальної власності за чинним законодавством України 86
2.3. Зміст правовідносин інтелектуальної власності 97
Висновки до розділу 2 132
РОЗДІЛ 3 135
ЮРИДИЧНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ 135
3.1. Поняття та види юридичних засобів захисту 135
3.2. Відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності 154
Висновки до розділу 3 170
ВИСНОВКИ Ошибка! Закладка не определена.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Ошибка! Закладка не определена.

ВСТУП


Актуальність теми. Одним із головних показників цивілізованості суспільства у всі часи був і залишається рівень його уваги до розвитку науки, культури і техніки. Від того, наскільки є значним інтелектуальний потенціал суспільства і яким є ступінь його культурного розвитку, залежить, у підсумку, вирішення економічних проблем, які постають перед ним. В останні роки технологічно та економічно розвинуті країни світу в основу своєї економічної (а в деяких випадках і політичної) стратегії на перші позиції ставлять науку та її результати.
Є очевидним той факт, що нині ефективність економіки, науково-технічний рівень виробництва, соціально-економічний прогрес у цілому, нарешті, добробут суспільства значною мірою залежать від рівня утворення й обсягу накопичених суспільством знань, від рівня й ефективності творчої діяльності у цьому суспільстві. Не буде перебільшенням стверджувати, що однією з наймогутніших рушійних сил розвитку цивілізації є творча діяльність фізичних осіб.
Ефективність будь-якого права зумовлюється його реальністю, тобто можливістю ним скористатися. У свою чергу реальність прав, у тому числі і прав інтелектуальної власності, забезпечується правовою охороною, можливістю їх захисту. Чим більш ефективним і надійним є захист суб’єктивного права, тим більшою є його реальність і віра у нього.
Охорона права інтелектуальної власності в Україні здійснюється Цивільним кодексом України (далі – ЦК України), Кримінальним, Митним кодексами, Кодексом про адміністративні правопорушення та низкою спеціальних законодавчих актів, у т.ч. різноманітними підзаконними актами. І все ж таки стан охорони та захисту прав інтелектуальної власності в Україні не можна визнати задовільним. Кількість правопорушень у сфері інтелектуальної власності поки що не зменшується.
Разом з тим, питання захисту прав інтелектуальної власності ще не зайняли належне місце у планах науково-дослідної роботи наукових установ і навчальних закладів. Хоча проблеми прав інтелектуальної власності досліджувалися багатьма як вітчизняними, так і зарубіжними науковцями: Ч.Н. Азімовим, І.А. Безклубим, М.М. Богуславським, Ю.Л. Бошицьким, О.В. Дзерою, А.С. Довгертом, Р.В. Дробов’язко, В.А. Калятіним, О.В. Кохановською, Ю.В. Носіком, О.М. Пастуховим, О.А. Підопригорою, О.О. Підопригорою, О.П. Сергєєвим, Є.О. Харитоновим, Р.Б. Шишкою, О.О. Штефан, М.Й. Штефаном, але поки що в Україні відчувається недостатність спеціальних монографічних праць, присвячених проблемам захисту прав інтелектуальної власності, хоча цих питань, в тому чи іншому аспекті, торкалися різні автори. Проте опубліковані наукові статі, присвячені питанням захисту прав інтелектуальної власності, не створюють цілісної уяви про стан захисту прав інтелектуальної власності. Разом із тим, навіть на такому рівні належним чином не були досліджені засади цивільно-правового захисту прав інтелектуальної власності за новим Цивільним кодексом України.
Водночас питання захисту прав інтелектуальної власності не можна розглядати лише як науково-теоретичне. Передусім, воно має значення для правозастосовної практики, законотворчої діяльності, а отже для навчального процесу. Спірні питання захисту права інтелектуальної власності мають загально-правове значення, тобто міжгалузеве. Усі наведені обставини зумовлюють актуальність цього дослідження.
Крім того, доцільність дослідження зазначеної проблематики зумовлена також відсутністю узагальнення практичної діяльності правоохоронних органів, котрі все більше уваги приділяють питанням захисту прав інтелектуальної власності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до комплексної цільової програми №0186.0.070867 “Правові проблеми здійснення майнових і особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки”, “Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2000–2006 рр. та планів науково-дослідної роботи кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського Національного університету внутрішніх справ МВС України.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є визначення системи та стану правового забезпечення захисту прав інтелектуальної власності, виявлення окремих суперечливих положень та прогалин у сучасному цивільному законодавстві України і на підґрунті їх наукового аналізу формулювання деяких понять і категорій права інтелектуальної власності, одержання науково обґрунтованих і достовірних результатів та рекомендацій стосовно форм, способів, порядку захисту прав інтелектуальної власності, підготовка науково обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення національного законодавства у цій галузі.
Для досягнення зазначеної мети у дослідженні ставилися та вирішувалися такі задачі: визначення соціально-економічної ролі, значення та змісту прав інтелектуальної власності; виявлення особливостей здійснення прав інтелектуальної власності; визначення об’єктів захисту прав інтелектуальної власності; визначення поняття порушення прав інтелектуальної власності та визначення його складу; розгляд існуючого механізму захисту прав суб’єкта прав інтелектуальної власності з погляду на його відповідність світовій практиці та вироблення конкретних рекомендацій щодо розвитку та удосконалення вітчизняного законодавства.
Об’єктом дослідження є цивільні правовідносини, що виникають при порушенні прав інтелектуальної власності.
Предметом дослідження є вітчизняні та зарубіжні наукові розробки, ідеї та концепції захисту прав інтелектуальної власності, система чинних в Україні законодавчих та інших нормативних актів з питань регулювання відносин у сфері здійснення прав інтелектуальної власності та їх захисту, а також відповідні зарубіжні акти законодавства.
Методи дослідження випливають з вимог комплексного та об’єктивного аналізу явищ суспільного життя та міждисциплінарного підходу до поставлених задач. Дослідження здійснено на основі формально-логічного, порівняльно-правового, історико-правового, формально-догматичного методів та суто юридичних прийомів та методів як окремо, так і в комплексі та різних поєднаннях.
За допомогою формально-логічного методу опрацьовано положення нормативно-правових актів у сфері прав інтелектуальної власності, які регулюють питання захисту права інтелектуальної власності. На основі порівняльно-правового методу здійснено порівняння положень законодавств України, Німеччини, Франції та інших країн, що дозволяє визначити поняття права інтелектуальної власності, виокремити не тільки спільне, але й відмінне в регулюванні питань цивільно-правового захисту прав інтелектуальної власності, виявити прогалини в цивільному законодавстві України, вирішити питання про запозичення кращого досвіду. Історико-правовий метод використовувався для вивчення становлення та розвитку механізму цивільно-правового захисту прав інтелектуальної власності. За допомогою формально-догматичного методу проведено тлумачення відповідних цивільно-правових норм та окремих понять та категорій, що стосуються предмета дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у новому висвітленні проблем захисту прав інтелектуальної власності і підтверджується рядом розроблених і сформульованих в дисертації положень:
уперше:
- у загальному контексті дослідження проблем захисту прав інтелектуальної власності крім „класичних” об’єктів права інтелектуальної власності, приділено увагу проблемам, пов’язаним зі створенням „сучасних” об’єктів права інтелектуальної власності, комп’ютерних програм, біотехнологій, веб-сайтів. Досліджено створення та поширення об’єктів за допомогою цифрових систем поширення, нових засобів зв’язку, домашніх аудіо- та відеозаписів, електронної торгівлі;
- у загальному контексті дослідження проблем захисту прав інтелектуальної власності на підставі аналізу проблем співвідношення доменних імен в Інтернеті, товарних знаків та об’єктів авторського права, зроблено висновок про те, що доменне ім’я як засіб індивідуалізації віртуального середовища має відповідати системі комерційних найменувань та торговельних знаків. Система реєстрації комерційних найменувань та торговельних знаків повинна мати пріоритет перед реєстрацією доменних імен;
- обґрунтований висновок, що чинне законодавство України про інтелектуальну власність не містить поняття порушення права інтелектуальної власності у зв’язку з чим пропонується авторське формулювання доповнень до ст. 431 ЦК України:
“Порушенням прав інтелектуальної власності є будь-яке завдання моральної (немайнової) і (або) майнової шкоди суб’єкту (носію, володільцю, власнику) цього права протиправними діями, де протиправними вважаються дії, вчинені без дозволу уповноваженої особи або всупереч закону.
Посягання є одним із видів порушення прав інтелектуальної власності і являє собою підготовку, замах на вчинення цивільного правопорушення. Якщо зазначене посягання не завдало моральної і (або) майнової шкоди, то воно не визнається порушенням прав інтелектуальної власності”;
- зроблено висновок, що цивільно-правовий механізм захисту прав інтелектуальної власності в сучасних умовах не здатен повною мірою забезпечити її захист. Компенсаційний принцип стосовно прав інтелектуальної власності має бути замінено на кратний, згідно з яким розмір майнової відповідальності збільшується у два і більше разів в залежності від розміру завданих збитків та інших обставин за принципом: чим більші збитки (шкода), тим суворішою є відповідальність;
набули подальшого розвитку та аргументування:
- висновок, що право на захист порушених прав інтелектуальної власності мають не тільки творці, але й інші особи, за якими закон визнає право на використання об’єкта інтелектуальної власності, що належить іншій особі. У таких випадках вони виступають як самостійні суб’єкти права на захист.
Це обґрунтовується тим, що коло суб’єктів на захист права інтелектуальної власності є значно ширшим за коло суб’єктів права інтелектуальної власності. Крім суб’єктів права інтелектуальної власності, право на захист мають також спадкоємці та інші фізичні та юридичні особи, яким закон надає право на захист недоторканності літературних, художніх та інших творів; особи, які використовують об’єкти права інтелектуальної власності у порядку “вільного використання”; особи, які мають право попереднього використання; особи, які почали використовувати об’єкти прав інтелектуальної власності, строки охорони на які сплили та ін.;
- в загальному контексті дослідження захисту прав інтелектуальної власності була аргументована теза про те, що поняття “честь”, “гідність” не можуть застосовуватись до юридичних осіб. Визначено, що, ділова репутація – це сукупність якостей і оцінок, з якими їх носій асоціюється в очах своїх контрагентів, клієнтів, споживачів, колег по роботі, прихильників, виборців і персоніфікується серед інших суб’єктів у цій сфері. Під діловою репутацією необхідно розуміти і ті асоціації, які викликає діяльність суб’єктів права інтелектуальної діяльності у широкої громадськості, в інших осіб у державі та за її межами;
- положення, що в Україні існує декілька рівнів правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності: право ЄС, міжнародно-правовий та національний рівні. Право ЄС, як автономна правова система, складається переважно з директив та регламентів. Міжнародно-правовий рівень вміщує в себе міжнародні конвенції, національний – конституційні та звичайні закони, підзаконні нормативні акти;
- положення про те, що відсутність визначення поняття інтелектуальної діяльності є істотним недоліком в системі захисту права інтелектуальної власності, оскільки через це ускладнюється визначення об’єкта правопорушення у цій галузі;
- ідея щодо необхідності розробки Кодексу про права інтелектуальної власності для регулювання тих суспільних відносин, що виникають в процесі створення та використання об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, з норм управлінського та процедурного характеру.
Кодекс про права інтелектуальної власності має бути додатковим до ЦК України законодавчим актом, що має регулювати питання прав інтелектуальної власності, не врегульовані ЦК України.
Основним принципом цього Кодексу повинно стати його гуманістичне спрямування. Результати інтелектуальної, творчої діяльності – інтелектуальна власність – має створюватися лише в інтересах людини, суспільства і всього людства. Результати творчої діяльності, які можуть завдавати шкоди людині, навколишньому середовищу є суспільно небезпечними, мають бути категорично заборонені.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони поглиблюють наукові та практичні знання про цивільно-правовий захист прав інтелектуальної власності. Одержані результати можуть бути використані в нормотворчій практиці, для створення найбільш ефективного регулювання захисту прав інтелектуальної власності.
Отриманий теоретичний доробок може служити основою для подальших теоретичних та прикладних досліджень з проблем здійснення цивільно-правового захисту прав інтелектуальної власності. Результати дослідження можуть бути також використані при написані наукових праць, навчальних посібників та методичних рекомендацій для удосконалення підготовки юристів, які працюють у сфері інтелектуальної власності.
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена на кафедрі цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету внутрішніх справ, де неодноразово проводилося її обговорення. Основні наукові висновки пройшли апробацію за участі автора у круглому столі “Охоронюваний законом інтерес в цивільному праві та процесі” (м. Харьків, грудень 2005 р.) та IV Міжнародній науково-методичній конференції “Римське право і сучасність” (м. Одеса, 19–20 травня 2006 р.)
Отримані автором результати використовувалися в лекціях, на практичних та семінарських заняттях, проведених у Кримському економічному інституті Київського національного економічного університету ім. В. Гетьмана.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображені у 5 наукових статтях, надрукованих у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, затверджених ВАК України.
Структура дисертації зумовлена її цілями, завданнями та предметом дослідження і включає вступ, 3 розділи, що містять 7 підрозділів, висновки, список використаних джерел у кількості 270. Загальний обсяг роботи становить 201 сторінку. Текст дисертації – 178 сторінок.
Список литературы ВИСНОВКИ


Основними науково-теоретичними результатами дисертаційного дослідження проблем захисту права інтелектуальної власності за цивільним законодавством України у відповідності з поставленою метою і визначеними завданнями є такі положення.
Активізація інтелектуальної, творчої діяльності, зумовлює необхідність її належного, правового забезпечення. В Україні створено необхідну законодавчу базу, прийнято відповідні кодекси, низку законів про інтелектуальну, творчу діяльність та інші підзаконні акти. Солідна законодавча основа здатна забезпечити належну охорону права інтелектуальної власності, хоча сама система охорони права інтелектуальної власності не позбавлена низки істотних недоліків, суперечливих положень, окремих неузгодженостей, прогалин тощо.
Встановлено, що в Україні існує декілька рівнів правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності: право ЄС, міжнародно-правовий та національний. Право ЄС, як автономна правова система, складається переважно з директив та регламентів. Міжнародно-правовий рівень вміщує в себе міжнародні конвенції, національний – конституційні та звичайні закони, підзаконні нормативні акти.
Напрямками консолідації національного законодавства про інтелектуальну власність необхідно обрати ЦК України та спеціальне законодавство. Пропонується щоб останнє було представлене Кодексом про інтелектуальну власність, який охопить своїм опосередкуванням ті спеціальні суспільні відносини, які складаються в процесі створення та використання об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, з норм управлінського та процедурного характеру.
Основним принципом інтелектуальної, творчої діяльності є її гуманістичне спрямування. Результати цієї діяльності – інтелектуальна власність має створюватися лише в інтересах людини, суспільства і всього людства. Результати творчої діяльності, які можуть приносити шкоду людині, навколишньому середовищу є суспільно небезпечними та мають бути категорично заборонені.
З тих чи інших причин немало результатів науково-технічної творчості взагалі не охороняються, знаходяться поза межами правового поля. Це можуть бути досить цінні науково-технічні досягнення, сутність яких була передчасно розголошена, в силу чого вони втратили право на охорону. Вони також потребують правової охорони.
В результаті проведеного дослідження отримали подальшого розвитку поняття деяких об’єктів права інтелектуальної власності. Зокрема.
Поняття „честь”, „гідність” не можуть застосовуватись до юридичних осіб. Юридичній особі властиві ділові відносини, тому їй може належати тільки ділова репутація.
Ділова репутація – це сукупність якостей і оцінок, з якими їх носій асоціюється в очах своїх контрагентів, клієнтів, споживачів, колег по роботі, прихильників, виборців і персоніфікується серед інших суб’єктів в цій сфері. Під діловою репутацією необхідно розуміти і ті асоціації, що викликає діяльність суб’єктів права інтелектуальної діяльності у широкої громадськості, в інших осіб у даній державі та за її межами.
Право інтелектуальної власності – це суб’єктивне право, особи на будь-який результат інтелектуальної, творчої діяльності, що отримав об’єктивну форму свого вираження.
Виділення деяких проявів прав інтелектуальної власності дозволило виявити їх зміст.
Зміст суб’єктивного права на результати інтелектуальної, творчої діяльності має залежати від виду об’єкта та певного юридичного факту чи складу. Загальний зміст права інтелектуальної власності розкривається через такі правомочності, як володіння, користування та розпорядження. Разом з тим, ці правомочності не вичерпують всього змісту права інтелектуальної власності.
Безперечно, що, і володіння, і користування, і розпорядження об’єктами права власності і об’єктами права інтелектуальної власності має свої специфічні особливості.
Суб’єктивне право на комерційну таємницю – це юридично забезпечена особі, яка законно володіє відомостями, можливість засекречувати їх від широкої публіки, користуватися ними з метою отримання комерційної вигоди та вимагати щоб треті особи утримувались від використання незаконних методів отримання даних секретних відомостей.
Встановлено, що захисту підлягає не результат, не об’єкт творчості, а саме право на цей результат чи об’єкт. Захищається право інтелектуальної власності, а не об’єкт цієї власності.
Не тільки творці, а й особи, яким закон надає право на використання об’єкта інтелектуальної власності, що належить іншій особі, можуть захищати своє право на використання. У таких випадках вони виступають як самостійні суб’єкти права на захист.
Коло суб’єктів права на захист права інтелектуальної власності значно ширше кола суб’єктів права інтелектуальної власності. Крім суб’єктів права інтелектуальної власності право на захист мають також спадкоємці та інші фізичні і юридичні особи, які законом наділені правом на захист, недоторканності літературних, художніх та інших творів; особи, які використовують об’єкти права інтелектуальної власності у порядку „вільного використання”; особи, які мають право попереднього використання; особи, які почали використовувати об’єкти права інтелектуальної власності, строки охорони на які сплили та інші.
На законодавчому рівні державу Україна необхідно визнати суб’єктом права інтелектуальної власності і у випадках припинення цього права достроково в інших суб’єктів, і у випадках спливу строку його правової охорони.
При посяганні на об’єкти права інтелектуальної власності поряд з майновою може виникнути і моральна шкода. Моральна шкода – це втрати немайнового характеру, нематеріальні втрати, яких зазнає особа від неправомірних дій третіх осіб.
Порушенням права інтелектуальної власності є будь-яке заподіяння моральної (немайнової) і (або) майнової шкоди суб’єкту (носію, володільцю, власнику) цього права протиправними діями. Де протиправними є дії, вчинені без дозволу уповноваженої особи або у супереч закону.
Посягання є одним із видів порушення права інтелектуальної власності і представляє собою спробу, підготовку, замах на вчинення цивільного правопорушення. Втім, якщо зазначене посягання, не завдало моральної і (або) майнової шкоди, то воно не повинно визнаватися порушенням цивільного права, в тому числі і права інтелектуальної власності.
Специфічні особливості кожного об’єкта права інтелектуальної власності зумовлюють певні відмінності порушень цього права на окремі об’єкти. Тому загальне визначення поняття права інтелектуальної власності не може охопити собою всіх можливих видів порушення. Стосовно кожного окремого об’єкта права інтелектуальної власності має бути законом визначений перелік дій, які визнаються порушенням права інтелектуальної власності. Кожна особа повинна чітко знати, що такі-то дії визнаються порушеннями права інтелектуальної власності.
Стосовно об’єктів промислової власності потребує уточнення поняття реальних збитків. Це поняття в такому разі має тлумачитися значно ширше, ніж знищення чи пошкодження майна. Збитки у сфері права інтелектуальної власності можуть бути завдані й іншими діями: піратство, плагіат, ввезення чи вивезення з митної території України контрафактних примірників творів, виготовлення продукції за неправомірного використання об’єктів промислової власності тощо.
Сучасні технічні та інші засоби відтворення, тиражування та неправомірного використання об’єктів права інтелектуальної власності, на практиці, дають можливість надійно приховати доходи та інший корисний ефект їх використання порушником права. Носій права творчої, інтелектуальної власності не може зафіксувати (і відповідно, потім довести відповідним чином) факт порушення його права. В таких випадках пропонується на рівні закону закріпити низку превентивних мір, спрямованих на недопущення таких ситуацій.
Контрафактні матеріали і знаряддя було б більш раціонально не вилучати з обороту, а конфіскувати на користь держави.
Під конфіскацією необхідно розуміти вилучення майна в державну скарбницю – тобто примусове і безоплатне вилучення у власність держави будь-якого майна, яке є власністю фізичної або юридичної особи. Вилучення ж це примусове позбавлення власника певного майна, предметів, які можуть мати істотне значення для справи.
Цивільно-правові засади захисту права інтелектуальної власності в сучасних умовах не здатні в повній мірі забезпечити її захист. Компенсаційний принцип захисту цивільних прав стосовно права інтелектуальної власності потребує заміни на більш ефективний. Таким замінником може стати кратний принцип відповідальності за порушення права інтелектуальної власності, за яким розмір майнової відповідальності збільшується у два і більше разів в залежності від розміру та інших факторів, що мають істотне значення для обсягу відповідальності за принципом: чим більший розмір завданих збитків, тим більш сувора відповідальність.
Викладені теоретичні висновки дозволяють сформулювати такі практичні висновки, які є пропозиціями автора щодо вдосконалення чинного законодавства стосовно захисту права інтелектуальної власності.
Стосовно строків дії майнових прав інтелектуальної власності на твір, то у ЦК України можна було б чітко сформулювати: „Майнові права інтелектуальної власності на твір набувають чинності з моменту створення твору і припиняють свою чинність через сімдесят років після смерті автора чи останнього із співавторів. Сімдесят років відліковуються з 1 січня року, що настає за роком смерті автора чи останнього із співавторів”.
Потребує конкретизації і уточнення норми про недоторканність творів. На нашу думку норма повинна бути сформульована наступним чином: „Перекручення чи спотворення твору забороняється. Будь-яка інша зміна твору допускається лише зі згоди автора”.
Якщо запропоноване технічне рішення має світову новизну, – його необхідно визнавати винаходом, якщо воно не має такого рівня – це корисна модель. Таке розмежування чітко відрізняло б корисну модель від винаходу.
В законі варто було б чітко визначити належних позивачів у справах про визнання недійсними прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок.
У разі, коли при видачі патенту працівники Установа припустилися помилки, то Установа повинна нести негативні наслідки такої помилки. Якщо будуть виявлені навмисні дії з боку заявника, то в такому разі він має відшкодувати збитки, заподіяні визнанням недійсними прав інтелектуальної власності.
Будь-яка особа, яка в період між втратою прав на сорт заявником або власником сорту та їх відновленням добросовісно почала використовувати цей сорт або здійснила для цього ефективну і серйозну підготовку, має право безоплатно продовжувати таке використання.
З розвитком науки і техніки виникають нові форми об’єктивного вираження творів. Наприклад, електронна. У цьому випадку ускладнюється встановлення авторства на твір. Тому пропонується встановити обов’язок реєстрації свого права, яка б носила лише фіксаційний характер. Така реєстрація полегшувала б можливість автору доводити своє авторство.
Потребують істотного удосконалення правове регулювання відносин роботодавця і творця. Поки що чинне законодавство ставить творця в залежність від роботодавця.
Роботодавець має бути позбавлений права оголошувати передані йому заявочні матеріали на винахід чи інший об’єкт промислової власності конфіденційною інформацією. Це наносить шкоду суспільству.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абдуліна І. Українські винахідники потребують гарантованого стимулювання // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 4. – С. 53-56.
2. Азимов Ч.Н. Научно-техническая информация и право. – Харьков: Вища школа, 1987. – 136 с.
3. Андрієнко В. Захист об’єктів інтелектуальної власності у господарському суді м.Києва // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 10. – С. 20-24.
4. Андрощук Г. Торгова марка: вибір імені // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 4. – С. 30-37.
5. Андрощук Г., Крайнев П., Кавасс І. Право интеллектуальной собственности: правовые аспекты. – К., 2000. – 164 с.
6. Андрушко П.П. Кримінально-правова охорона прав інтелектуальної власності. – К., 2004. – 160 с.
7. Анисимов А.Л. Честь достоинство, деловая репутация: гражданско-правовая защита. – М.: Изд-во «Юристъ», 1994.- 110 c.
8. Антимонов Б.С., Флейшиц Е.А. Авторское право. – М., 1957. – 278 с.
9. Антимонов Б.С., Флейшиц Е.А. Изобретальское право. – М., 1960. – 228 с.
10. Антонов В.М. Інтелектуальна власність і комп’ютерне авторське право (2-е вид., стереотип.). – К.: КНТ, 2006. – 520 с.
11. Афанасьев В. Г. Социальная информация и управление обществом. – М., 1975. – С. 33.
12. Бланк Х. Право виконавців. Авторське право і суміжні права. Європейський досвід. Книга 2. – С. 156-165.
13. Бондаренко С. Захист авторського права і суміжних прав в національному законодавстві // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 9-10. – С. 28-31.
14. Бондаренко С. Українське агентство з авторських та суміжних прав на службі в авторів // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 6. – С. 10-13.
15. Бондаренко С., Коротаєва Ю. Досвід Угорщини у галузі дотримання захисту авторських прав // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 1. – С. 3-10.
16. Бошицький Ю.Л., Чечі Дердь Деякі особливості охорони промислової власності в Угорщині в контексті гармонізації Європейського законодавства // Промислова власність в Україні: проблеми правової охорони. – С. 276-296.
17. Боярчук О. Загальна характеристика фонограм та відеограм у цивільному правовому регулюванні // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 7. – С. 16-19.
18. Боярчук О.М. Цивільно-правова охорона суміжних прав в Україні. Автореф. дис... к.ю.н.: 12.00.03. – К., 2002. – 20 с.
19. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. – М., 1963. – 25с.
20. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М., 2001. – 37с.
21. Вишкевич В. Патентний суд Республіки Бєларусь та його правозастосувальна діяльність // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 5. – С. 21-29.
22. Гаврилов Е.П. Авторське право Росії на сучасному етапі. Авторське право і суміжні права. Європейський досвід. Виступи, статті європейських спеціалістів. – Книга 2. – К., 2001. – 460 с.
23. Гаврилов О.А. Курс правовой информатики: Учебник для вузов. – М.: Изд-во НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М), 2000. – С. 2.
24. Гаврилов Э.П. Советское авторское право. Основные положення. Тенденции развития. – М., 1984. – 222 с.
25. Галянтич М. Захист комерційної таємниці відповідно до нових Цивільного, Господарського кодексів України // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 1. – С. 26-29.
26. Галянтич М. Правові засади захисту комерційної таємниці // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 12. – С. 26-31.
27. Галянтич М.К. Промислова власність: правові засоби охорони та захисту. – К., 2003. – 256 с.
28. Герасимов Б.М. Проблемы российского информационного законодательства // Информационные ресурсы России. –1996. – № 6 – С. 9-13.
29. Глухівський Л.С. Службовий винахід у контексті національного законодавства: проблеми неврегульованості // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 2. – С. 24-28.
30. Гнесюк М. Удосконалення національного законодавства у сфері захисту прав інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності на відкриття // Юридичний журнал. – 2004. – № 7. – С. 71-73.
31. Головазин А. Интеллектуальная собственность беззащитна – „пираты обогащаются” // Экономика и жизнь. – 1995. – № 51. – С. 48.
32. Гончаренко М. Чинники ефективної інноваційної політики України // Інтелектуальна власність. – № 5. – С. 6-9.
33. Горнісевич А. Правова охорона сортів рослин в Україні // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 7-8. – С. 10-17.
34. Горячковская Н. Обьекты интеллектуальной собственности // Бизнес Информ. – 1998. – С. 46-50.
35. Гражданское и семейное право: Конспект ответов на зечете и экзамене / С.А. Слипченко, О.И. Смотров, В.А. Кройтор. Учеб. пособие. – Х.: Эспада, 2004. – 320 с.
36. Гражданское право Украины: (Учебник для вузов системы МВД Украины): В 2-х частях. Часть 1 / А.А.Пушкин, В.М. Самойленко, Р.Б. Шишка и др.; под ред. проф. А.А.Пушкина, доц. В.М.Самойленко. – Х. Ун-т внутр. дел; «Основа», 1996.– 440 с.
37. Гражданское право. Учебник. Часть III/ Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М. Проспект, 1998. – С. 592.
38. Гура М.В. Цивільно-правова охорона Інтернет-сайту в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. – Київ, 2006. – 20 с.
39. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. – М.: Рус. яз., 2000. – Т. 4. – 688 с.
40. Денисова Р.О. Деякі проблеми правової охорони результатів наукової діяльності (авторсько-правовий аспект) // Конституція України – основа модернізації державного суспільства. – Харків, 2001. – С. 500-502.
41. Джон-Віллі Рудольф Захист авторських прав: світовий досвід // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 2. – С. 32-39.
42. Дідук А.Г. Поняття „інформації” у цивільному праві // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності (збірник наукових праць), Донецьк. – 2003. – № 2. – С. 174-181.
43. Додатки 1-7 до Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. № 72 „Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за публічне виконання, публічний показ, публічне сповіщення або ретрансляцію (повторне публічне сповіщення) творів науки, літератури і мистецтва” // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 2. – С. 59-69.
44. Дозорцев В.А. Интеллектуальные права. Понятие. Система. Задачи кодификации: Сборник статей. – М., 2003. – 46 с.
45. Дозорцев В.А. Понятие исключительного права. В кн.: Проблемы современного гражданского права: Сборник статей. – М.: Городець, 2000. – 384 с.
46. Домашенко М.В., Рубаник В.Є. Власність і право власності. – Харків, 2002. – С. 14.
47. Дроб’язко В. Цивільно-правові аспекти захисту авторських і суміжних прав // Юридична Україна. – 2003. – № 9. – С. 33-35.
48. Дроб’язко В.С., Дроб’язко Р.В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.
49. Ефремов А. Информация как объект гражданских прав // http://www.vsu.ru/~vsuc2a0e/897оKJr
50. Жаров В. Ефективне використання інтелектуального потенціалу нації – шлях до економічного зростання держави // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 5. – С. 3-6.
51. Жаров В., Гнатуш Ф. Єдиний економічний простір під кутом зору інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 3. – С. 3-6.
52. Жаров В., Кожарська І. Правова охорона корисних моделей в Україні з огляду на міжнародну практику // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 12. – С. 21-25.
53. Жаров В., Максимова Н. Законодавство України у сфері інтелектуальної діяльності. Проблемні питання та шляхи їх реалізації // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 2-3. – С. 3-7.
54. Жаров В., Максимова Н. Концепція розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності: шляхи реалізації // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 2. – С. 3-7.
55. Жуванов Д., Стогній Є. Проблема доменних імен в Україні // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 1. – С. 22-26.
56. Жудра К.В., Підопригора О.А. Законодавство про винахідництво і раціоналізацію. – К., 1971. – 198 с.
57. Жуков В.И. Гражданское законодательство и институт интеллектуальной собственности // Вопросы изобретательства. Ежемесячный теоретический и начно-практический журнал. – М.: ВНИИПИ, 1989. – № 8. – С. 9-14.
58. Жуков В.И. Методология подхода к объектам информатики как объектам гражданского правоотношения // Социальные и правовые вопросы развития вычислительной техники и научно-технического творчества. Труды по социальным проблемам кибернетики. (Ученые записки Тартурского университета. VINIK 864 Выпуск. – Тарту, 1989. – С. 127-137.
59. Жуков В.І. Право інтелектуальної власності: теорія і судова практика // Вісник Центру комерційного права. – 2004. – № 3. – С. 2-6.
60. Жуков В.І. Проблеми правової охорони математичного забезпечення ЕОМ // Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики. – Київ: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. – С. 127-155.
61. Закон України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 37. – Ст. 9, 307.
62. Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров’я” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 4. – Ст. 19.
63. Закон України „Про авторське право і суміжні права” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – Ст.64; 2001. – № 43. – Ст.214; 2003. – № 35. – Ст. 271.
64. Закон України „Про адвокатуру” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.
65. Закон України „Про банки та банківську діяльність” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 25. – Ст. 281.
66. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності” // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 35. – Ст. 271.
67. Закон України „Про державну податкову службу в Україні”// Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 15. – Ст. 84.
68. Закон України „Про державну таємницю” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 6. – Ст. 93.
69. Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції” // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст. 164.
70. Закон України „Про захист інформації в автоматизованих системах” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 31. – Ст. 286.
71. Закон України „Про інвестиційну діяльність” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 646.
72. Закон України „Про інформацію” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
73. Закон України „Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування” // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 17. – Ст. 121.
74. Закон України „Про охорону прав зазначення походження товарів” // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 32. – Ст. 2673.
75. Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 8. – С.37.
76. Закон України „Про охорону прав на сорти рослин” //Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 21. – Ст.218; 2002. – № 23. – Ст.163.
77. Закон України „Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 8. – С. 37.
78. Закон України „Про підприємства” // Відомості Верховної Ради України. –1991. – № 24. – Ст. 272.
79. Закон України „Про племінне тваринництво” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 3. – Ст. 7; 2000. – № 6-7. – Ст. 37.
80. Закон України „Про Рахункову палату” // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 43. – Ст. 212.
81. Закон України „Про розповсюдження примірників візуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 35-6. – Ст. 46.
82. Закон України „Про третейські суди” // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 35. – Ст. 412.
83. Закорецька Г. Вузли раціоналізації в новому Цивільному Кодексі України // Право України. – 2004. – № 12. – С.
84. Закорецька Г. Охорона прав на раціоналізаторську пропозиція в новому Цивільному кодексі України // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 4. – С. 3-6.
85. Зарубежный опыт сохранения коммерческой тайны// http://www.law.juri.ru/~vsuc/2a0e/gdj09-?_ytr
86. Збірник постанов Уряду України. – 1994. – № 11. – Ст. 278.
87. Зенин И.А., Моргунова Е.А., Погуляев В.В. Правовой режим коммерческой информации // http://www.vsu.ru/~vsuc2a0e.
88. Зиновьева О.П. О понятии самозащиты гражданских прав/ Гражданское законодательство Российской Федерации как правовая середа гражданского общества: Материалы Международной научно-практической конференции: В 2 т. – Краснодар: Просвещение-Юг, 2005. – Т. 1. – 290 с.
89. Зотін С. Міжнародні аспекти охорони і захисту прав інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 5. – С. 6-18.
90. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975.– 880 с.
91. Йорденс Захист нових сортів рослин: міжнародні масштаби // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 12. – С.42-50.
92. Калиниченко П. Авторське право як інструмент протидії глобалізації музичного шоу-бізнесу України // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 3. – С. 7-11.
93. Калиниченко П. Авторсько-правова охорона результатів творчості диск-жокеїв у музичному шоу-бізнесі України // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 6. – С. 8-20.
94. Капіца Ю. Проблеми правової охорони конфіденційної інформації в Україні // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 2. – С. 21-28.
95. Кириченко І. Зміни в законодавстві про знаки для товарів і послуг: нові можливості та старі суперечності // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 11. – С.6-12.
96. Кібенко О.Р. Європейське корпоративне право на етапі фундаментальної реформи: перспективи використання європейського законодавчого досвіду у правовому полі України. – Серія: „Юридичний радник”. – Х.: Страйк, 2005. – 432 с.
97. Ковальський В.С. Діалектика приватного і публічного інтересів у системі правоохоронної діяльності // Методологія приватного права. – С. 296-299.
98. Коган В.З. Человек в потоке информации. – Новосибирск: Изд-во „Наука”. Сибирское отделение, 1981. – С. 12.
99. Кодекс про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
100. Комаров В.О., Задорожній О.І. Службові винаходи і державна політики, або що робити Збройним силам // Інтелектуальний капітал. – 2003. – № 2. – С. 16-21.
101. Конвенція об учреждении Всемирной организации интеллектуальной собственности от 14 июля 1967 г. // Интеллектуальная собственность в Украине: правове основы и практика. Т.1. Право интеллектуальной собственности. – К., 1999. – С. 289-305.
102. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 142.
103. Кравченко О., Подоляка С. Система органів управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності в Україні // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 1. – С. 3-7.
104. Кравченко С., Мельник С., Мазуренко О. Окремі питання авторського права Німеччини // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 4. – С. 21-24.
105. Крайнев П.П., Роботягова П.І., Дятлик І.І. Патентування винаходів в Україні. – К., 2000. – 340 с.
106. Красовська А., Бернадські І. Сучасні тенденції економічного розвитку і охорона прав інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 2-3. – С. 27-29.
107. Красовська А.Г., Глухівський Л.Й. Актуальні проблеми експертизи заявок на винаходи // Промислова власність в Україні: проблеми правової охорони. – С. 112-135.
108. Кремень В. Удосконалення законодавства – основа розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 7. – С. 3-6.
109. Крижна В.М. Реалізація конституційного права на результати інтелектуальної діяльності // Конституція України – основа модернізації державного суспільства. – Харків, 2001. – С. 493-495.
110. Кримінальний кодекс України // Офіційний Вісник України. – 2001. – № 21. – Ст. 920.
111. Кузнецов М.Н. Охрана результатов творческой деятельности в международном частном праве: Монография. – М.: Изд-во УДН, 1988. – 180 с.
112. Кузнєцов К. Захист інтелектуальної власності в Інтернеті // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 8. – С.6-10.
113. Кулаков С. Обережно! Фонограма та відеограма // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 2. – С. 46-52.
114. Кураєва Н. Законодавство у сфері інтелектуальної власності: яким йому бути? //Інтелектуальна власність. – 2003. – № 8. – С. 57-58.
115. Лебідь С. Аналіз криміногенної ситуації на ринку об’єктів інтелектуальної власності в Україні // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 4. – С. 45-46.
116. Левічева О. Про практичну реалізацію нових норм Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 10. – С. 22-24.
117. Ленц К., Дзеніна Є. Позасудове вирішення спорів у Німеччині // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 9. – С. 25-32.
118. Литвин В. Формувати події, а не пристосовуватись до них // Голос України. – 2004. - №6 – C.32-34
119. Макаришева Г., Салфетник Т. Що охороняється: теорія чи об’єкт // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 4. – С. 27-29.
120. Макаришева Т. Правовий захист об’єктів інтелектуальної власності: з досвіду роботи // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 11. – С. 21-24.
121. Макаршева Т., Салфетник Т. Захист прав на промисловий зразок // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 3. – С. 9-11.
122. Макода В.Є. Правова охорона промислових зразків в Україні. – К., 2000. – 172 с.
123. Малеина М.Н. Защита чести, достоинства и деловой репутации предпринимателя // Законодательство и экономика. – 1993. – № 24.- C.7-9
124. Матвеев Г.К. Вина в советском гражданском праве. – К., 1955. – 308 с.
125. Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности. – М., 1970. – 312 с.
126. Мельник В. Історико-правові аспекти виникнення та розвитку законодавства стосовно авторського права в Україні // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 1. – С. 8-11.
127. Мельник О.М. Проблеми охорони прав суб’єктів інтелектуальної власності в Україні. – Харків: НУВС, 2002. – 362 с.
128. Мельник О.М. Суб’єкт права інтелектуальної власності та його цивільно-правовий статус. – Харків: НУВС, 2003. – 156 с.
129. Мироненко Н.М. Предисловие к книге „Правовая охрана товарных знаков, фирменных наименований и географических указаний в Германии”. – К., 1997. – С. 6.
130. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38-39. – Ст. 288.
131. Міндрул А. Правова охорона торговельних марок в Росії та Україні: порівняльний аналіз // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 7. – С. 16-19.
132. Могилевський В. Реєстрація знака для товарів і послуг на ім’я фізичної особи // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 1. – С. 10-13.
133. Мэггс П.Б., Сергеев А.П. Интеллектуальная собственность. – М.: Юристъ, 2000. – 400 с.
134. Наказ МОН України „Про затвердження Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю” // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 6. – С. 64.
135. Наказ МОН України „Про внесення змін до Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 10. – С. 70.
136. Наказ МОН України „Про внесення змін до Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за ними” // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 10. – С. 71.
137. Наказ МОН України „Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм” від 21.05.2003 р. № 309 // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 6. – С. 70-74.
138. Наказ МОН України „Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій, які здійснюватимуть збирання і розподіл між суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснювати відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах” від 25.07.2003 р. № 503 // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 10. – С. 63.
139. Наказ МОН України „Про створення державного підприємства „Український інститут промислової власності” від 17.07.2003 - № 175.
140. Наказ МОН України „Про створення державного підприємства „Українське агентство з авторських і суміжних прав” від 07.07.2003 -№ 176.
141. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: [В 4 т.] / А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. – Т. 2. – К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2004. – 864 с.
142. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: [В 4 т.] / А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. – Т. 1. – К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2004. – 928 с.
143. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред.. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Т. І. – 832 с.
144. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред.. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Т. ІІ. – 1088 с.
145. Науменко П., Крохмальова Т. Механізм захисту права інтелектуальної власності для економічного розвитку України // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 10. – С. 29-33.
146. Негрескул В. Природа права інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 3. – С. 3-6.
147. Негрескул В. Загальні питання авторського права і суміжних прав // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 2. – С. 15-20.
148. Никитина М.И. Авторское право на произведения науки, литературы и искусства. – Казань: Издательство Казанского университета, 1972. – 134 с.
149. Озерський О.В. Проблеми охорони та захисту використання прав інтелектуальної власності в Україні // Економіка, фінанси, право. – 2003. – № 10. – С. 19-23.
150. Оніщук М.В., Отрішко О.В. Проблеми державного регулювання правами на об’єкти промислової власності в Україні // Промислова власність в Україні: проблеми правової охорони. – К., 2004. – С. 66.
151. Основи інтелектуальної власності. – К., 1999. – 578 с.
152. Основи правової охорони інтелектуальної власності в Україні. – К., 2003. – 236 с.
153. Паладій М. 2003 рік відзначився позитивними змінами у системі інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 12. – С. 3-4.
154. Паладій М. Шляхи розбудови інфраструктури державної системи правової охорони інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 5. – С. 3-5.
155. Парижская конвенция об охране промышленной собственности от 20 марта 1883 г. // Интеллектуальная собственность в Украине: правове основы и практика. Т.1. Право интеллектуальной собственности. – К., 1999. – С. 153-183.
156. Пастухов О.М. Авторське право в Інтернеті. – К.: Школа, 2004. – 144 с.
157. Пастухов О.М. Авторське право у сфері функціонування всесвітньої інформаційної мережі Інтернет. Автореф. дис... к.ю.н.: 12.00.03. – К., 2002. – 20 с.
158. Перетятко Т. Чому легальний бізнес має вітати появу нового підрозділу інспекторів // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 16. – С. 37-39.
159. Петренко С.В. Правовий захист комп’ютерних програм // Право України. – 2003. –№ 3. – С. 108-111.
160. Петров Є.В. Інформація як об’єкт цивільно-правових відносин: Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.03. – Харків, 2003. – 20 с.
161. Петрова Т. Контроль за переміщенням товарів на митному кордоні України // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 12. – С. 32-34.
162. Петрова Т. Роль митниці у боротьбі з порушеннями прав інтелектуальної власності на кордоні // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 11. – С.10-12.
163. Пиленко А.А. Право изобретателя. – М., 2001. – 686 с.
164. Підопригора О. Авторське право і суміжні права в новому Цивільному кодексі України // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 2. – С. 16-20.
165. Підопригора О. Захист права інтелектуальної власності в новому Цивільному кодексі України // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 6. – С. 3-7.
166. Підопригора О. Розмежування і взаємодія публічного і приватного права як методологічна проблема вітчизняного // Вісник Академії правових наук. – № 31. – С. 77-87.
167. Підопригора О.А. Деякі проблеми кодифікації законодавства України про інтелектуальну власність // Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку. – Х., 1995. – С. 159.
168. Підопригора О.А. Методологія захисту права інтелектуальної власності за новим Цивільним кодексом України // Приватне право і підприємництво. – Вип.3. – 2003. – С. 28-36.
169. Підопригора О.А. Методологія права інтелектуальної власності в сучасних умовах // Методологія приватного права. – К., 2003. – С. 133-139.
170. Підопригора О.А. Наукове відкриття у Цивільному кодексі України //Інтелектуальна власність. – 2003. – № 7. – С. 3-7.
171. Підопригора О.А. Право інтелектуальної власності і новий Цивільний кодекс України // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2-3. – С. 391-399.
172. Підопригора О.А. Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми в новому Цивільному кодексі України. – Промислова власність в Україні: проблеми правової охорони. – С. 223-246.
173. Підопригора О.А. Право промислової власності в новому Цивільному кодексі України // Інтелектуальний капітал. – 2003. – № 3. – С. 13-19.
174. Підопригора О.А. Проблеми цивільно-правового захисту права інтелектуальної власності // Інтелектуальна капітал. – 2002. – № 2. – С. 4-9; № 3. – С. 3-10.
175. Підопригора О.А. Творець і Закон //Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – №4. – С. 86-96.
176. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності в Україні. – К., 1998. – С. 13.
177. Підопригора О.А., Сумін В.О., Підопригора О.О. Цивільне право України. Правові основи підприємництва. – К., 1994. – С. 41.
178. Підопригора О.О. Деякі проблеми удосконалення законодавства України про інтелектуальну власність // Вісник Університету внутрішніх справ, 1999. – Вип. 6. – С. 105.
179. Підопригора О.О. Інтелектуальна власність. – Харків, 1997. – 192 с.
180. Пічкур О. Проблемні питання охорони прав на сорти рослин – не традиційні об’єкти права інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 2. – С. 3-9.
181. Положення про Державний департамент інтелектуальної власності: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. № 997 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 25. – Ст. 1060.
182. Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності від 17 травня 2002 р. // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 7-8. – С. 74-77.
183. Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності від 24 березня 2004 р. // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 5. – С. 61-64.
184. Пономарьов М. Про захист прав на об’єкти інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 9. – С. 16-19.
185. Послання Президента України Верховній Раді України „Про внутрішнє і зовнішнє становище в Україні в 2001 р. – К., 2002. – 412 с.
186. Постанова Верховної Ради України від 16 червня 2004 р. № 1786-IV „Про дотримання законодавства щодо розвитку науково-технічного потенціалу та інноваційної діяльності в Україні” // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 8. – С. 68-72.
187. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави” // Офіційний вісник України. – 1998. – № 48.- C.61
188. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1997 р. № 938 „Про затвердження Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених) // Офіційний вісник. – 1997. – № 35. – С. 95; 2001. – № 33. – Ст.58.
189. Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня 1995 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1963-2000. Том 1. – К., 2000. – 368 с.
190. Потєхіна В. Охорона авторського права в Сполучених Штатах Америки // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 2. – С. 39-45.
191. Право власності в Україні / За ред. О.В. Дзери і Н.С. Кузнєцової. – К., 2000. – 816 с.
192. Право інтелектуальної власності / За ред. О.А. Підопригори і О.Д. Святоцького. – вид.2-е. – К., 2004. – 672 с.
193. Право інтелектуальної власності. – К., 2002. – С.238.
194. Право собственности в Украине /Под ред. Я.Н.Шевченко. – К., 1996. – С. 30.
195. Правовая охрана товарных знаков, фирменных наименований и географических указаний в Германии. – К., 1997. – 112 с.
196. Праздник изобретателей и рационализаторов // Вопросы изобретальства. – 1989. – № 6. – С. 2.
197. Прахов Б.Г. Правова охорона позначень // Інтелектуальний капітал. – 2003. – № 2. – С. 22-29.
198. Примак В.Д. Проблеми інституту цивільно-правової відповідальності у системі положень нового Цивільного кодексу України. – Методологія приватного права. – К., 2003. – 480 с.
199. Притика Д. Роль господарських судів у захисті прав інтелектуальної власності // Інтелектуальний капітал. – 2002. – № 1. – С. 28-29.
200. Проект Кодексу України про інтелектуальну власність. Реєстраційний номер 5620 від 7 червня 2004 р.
201. Проект Цивільного кодексу України // Українське право. – 1999. – № 1.
202. Редько В., Пічкур Г. Захист прав селекціонерів і національних інтересів України. Міф чи реальність // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 8. – С. 6-15.
203. Рішення колегії Міністерства освіти і науки „Про проблеми захисту прав інтелектуальної власності та шляхи їх вирішення” від 04.12.2003 р. – № 12/2-16.
204. Рокічьолі Е.П. Чи потрібно захищати свою культуру? // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 2-3. – С. 15-17.
205. Рульєв В., Туровцева В., Саньков С. Правова охорона селекційних досягнень у садівництві // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 1. – С. 19-21.
206. Румянцев Г.Я. Патентная формула США. Теория, методика и практика составления: Учеб. пособие. – М., 1967. – 169 с.
207. Русско-украинский словарь. – К., 1970. – 756 с.
208. С. фон Ленінські Твори, що охороняються авторським правом, об’єкти суміжних прав // Авторське право і суміжні права. – С. 360-381.
209. Самохвалов А.А. Информация как объект гражданских прав// Право: Теория и Практика. – 2003. – № 15. – С. 35.
210. Свядосц Ю.И. Буржуазное патентное право: Учеб. пособие. ЦНИИПИ. – М., 1967. – С. 171.
211. Святоцький О. Захист права на об’єкти інтелектуальної власності у судовому порядку // Інтелектуальна власність. – 1999. – № 3. – С. 13-18.
212. Селезнев А. Интеллектуальная собственность и ее государственная защита // Экономист. – 1996. – № 11. – С.61-69.
213. Селіванов М.В. Захист права на комп’ютерну програму (авторсько-правовий аспект) Автореф. дис... к.ю.н.: 12.00.03. – Х., 2002. – 20 с.
214. Сенин В.И. Как помочь рационализатору // Вопросы изобретательства. – 1992. – № 3-4. – С. 23-24.
215. Сергеев А.Л. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации. Учебник. – М., 2004. – С. 10-11.
216. Серебровський В.И. Вопросы советского авторского права. – М., 1956. – 284 с.
217. Сірінеллі П. Європейська і міжнародна система охорони авторських і суміжних прав. Авторське право і суміжні права. Книга 2. – С. 259-269.
218. Скрипко В.Р. Охрана прав изобретателей и рационализаторов ССР. – М., 1972. – 152 с.
219. Слипченко С.А. Право доверительной собственности. – Х.: Консул, 2000. – С. 176.
220. Сліпченко С.О. Економічний зміст особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 7. – С. 14-17.
221. Сліпченко С.О. Про компенсацію моральної шкоди органам внутрішніх справ // Донецьк. Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності (Збірник наукових праць). – 2003. – № 2. – С. 50-57.
222. Сліпченко С.О., Мічурін Є.О., Соболєв О.В. Житлове право України: Науково-практичний посібник. – Х.: Еспада, 2003. – 344 с.
223. Соглашение между Правительством Украины и Правительством Российской Федерации о сотрудничестве в сфере промышленной собственности // Интеллектуальная собственность в Украине: правовые основы и практика. Том1. Право интеллектуальной собственности. – С. 406-408.
224. Суханов Е.А. Лекции о праве собственности. – М., 1991. – С. 35.
225. Терещенко О. Захист службових творів // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 2. – С. 22-24.
226. Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики. – Харьков, 2000. – С. 108.
227. Тросников В.Н. Человек и информация. – М., 1953. – С. 16-17.
228. Трушко П.В. Назва місця походження товару і схожі на неї знаки для товарів і послуг //Інтелектуальний капітал. – 2003. – № 2. – С. 30-34.
229. Указ Президента України „Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні” від 27 квітня 2001 р. // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 4. – С. 58.
230. Указ Президента України „Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади” від 15 грудня 1999 р. № 1573 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 2435.
231. Урсул А.Д. Проблема информации в современной науке. – М., 1975. – С. 10.
232. Федотов М.А. Выступление на заседании круглого стола в Роспатенте „О развитии и совершенствовании законодательства в сфере интеллектуальной собственности” от 01.02.2001 г. // Интеллектуальная собсвенность. – 2001. – № 3. – С. 12-13.
233. Фіш М. Врегулювання патентних спорів у судах Великої Британії // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 7-8. – С. 24-28.
234. Халаїм Н.О. Актуальні питання охорони промислових зразків за вітчизняним законодавством. – Промислова власність в Україні: проблеми правової охорони. – К., 2004. – С. 203-222.
235. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право Украины. – Х., 2004. – С. 297.
236. Хідекелі А. Дещо про інтелектуальну власність // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 115. – C.17-26
237. Цивільне право України. Академічний курс. У 2-х томах. – Т.1. Загальна частина. – К., 2003. – 520 с.
238. Цивільне право України. Книга перша. 2-е видання, доповнене і перероблене. – К., 2004. – С.324.
239. Цивільне право України. Підручник у 2-х томах. Т.1 /За ред. В.І.Борисової, І.В. Спасибо-Фатеєвої та В.Л.Яроцького. – К., 2004. – 480 с.
240. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах/ За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т. 1. Загальна частина. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 520 с.
241. Цивільне право України: Підручник: У 2 т./ Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т. 1. – 480 с.
242. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
243. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар. Видання третє перероблене та доповнене. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2006. – 1200 с.
244. Чеботарьов В., Давиденко М. Державне регулювання проблем боротьби з порушенням прав на об’єкти інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 1. – С. 13-17.
245. Черепов Л., Іонушас Фірмове найменування в системі права України // Інтелектуальна власність. – 2000. – № 8-9. – С. 26-28.
246. Чернышева С.А. Художественное творчество и закон. – М.: Моск. рабочий, 1980. – 96 с.
247. Чертков В.Л. Авторское право в периодической печати. – М.: Юрид. лит., 1989. – 144 с.
248. Чурпіта Г.В. Авторське право на твори образотворчого мистецтва. Автореф. дис... к.ю.н.: 12.00.03. – Х., 2004. – 22 с.
249. Шаповал В. Як захищає корпорація „Майкросфорт” авторські права в Україні // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 1. – С. 29-32.
250. Шатров В.П. Международное сотрудничество в области изобретательского и авторского права. – М.: Междунар. отношения, 1982. – 240 с.
251. Шелепова К. Роль митних органів у захисті прав інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 1. – С. 27-31.
252. Шемшученко Ю.С. Вступне слово до книги „Промислова власність в Україні: проблеми правової охорони”. – К., 2004. – 544 с.
253. Шидловський А.К. Досвід та проблеми винахідництва і підтримки творчої діяльності в науці // Інтелектуальний капітал. – 2003. – № 3. – С. 3-12.
254. Шишка Р.Б. Інтелектуальна власність: охорона і захист. Конституція України – основа модернізації державного суспільства. – Харків, 2001. – С. 455-457.
255. Шишка Р.Б. Немайнові права автора // Вісник Академії правових наук України. – № 30. – С. 110-116.
256. Шишка Р.Б. Охорона прав суб’єктів інтелектуальної власності у цивільному праві України. Автореф. дис... д.ю.н. – О., 2004. – 39 с.
257. Шишка Р.Б. Охорона права інтелектуальної власності: авторсько-правовий аспект: Монографія. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 368 с.
258. Шнекенбюль Р. Судові спори та розгляди порушень у правовій системі Німеччини // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 9. – С. 20-24.
259. Штумпф Г. Договор о передаче ноу-хау. – М.: Издательство „Прогресс”, 1976. – 365 с.
260. Эрделевский А. О компенсации морального вреда юридическим лицам // Хозяйство и право. – 1996. – № 11. – С. 105-106.
261. Юридична енциклопедія. – Т.1. – К., 1998. – 672 с.
262. Юридична енциклопедія. – Т.2. – К., 1999. – 744 с.
263. Юридична енциклопедія. – Т.4. – К., 2002. – 720 с.
264. Юридичний словник / За ред. Б.М. Бабія, Ф.Г. Бурчака, В.М. Корецького, В.В. Цвєткова. – К., 1983. – 872 с.
265. Юрченко А.К. Издательский договор. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1988. – 104 с.
266. Яковлев В.Н. Древнеримское и современное гражданское право России. Рецепция права. Часть 1. – Ижевск, 2004. – С. 148.
267. Яркіна Н.Є. Суміжні права в авторському праві. Автореф. дис... к.ю.н.: 12.00.03. – Х., 2000. – 20 с.
268. Case 106/77 Amministrazione dello Finanze dello Stato v. Simmenthal (Simmenthal II) [1978] ECR 629.
269. Case 41/74 Van Duyn v. Home Office [1974] ECR 1337.
270. Siber V. Legal protection of Computer Programs under Intellectual Property Law and Transfer of Technology// WIPO/ I p./JK/1987. – 50 p.

Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.