У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ОСНОВНІ ЕТАПИ РОБОТИ З ДЖЕРЕЛАМИ ОСОБИСТІСНОЇ ІНФОРМАЦІЇ У ПРОЦЕСІ РОЗКРИТТЯ ТА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ
Количество страниц 223
ВУЗ Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Год сдачи 2006
Содержание ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП................................................................................................................................ 4

РОЗДІЛ 1. ДЖЕРЕЛА ОСОБИСТІСНОЇ ІНФОРМАЦІЇ....................................... 16

1.1. Поняття джерел особистісної інформації............................................................... 16

1.2. Класифікація джерел особистісної інформації...................................................... 33

Висновки до розділу 1...................................................................................................... 43

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОБОТИ З ДЖЕРЕЛАМИ ОСОБИСТІСНОЇ ІНФОРМАЦІЇ У ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ............................................ 48

2.1. Загальна характеристика діяльності щодо роботи з джерелами інформації у процесі розкриття та розслідування злочинів........................................................ 48

2.2. Встановлення джерел особистісної інформації..................................................... 58

2.3. Отримання інформації від осіб у процесі розкриття та розслідування злочинів...................................................................................................................... 70

2.4. Оцінка особистісної інформації та її джерел......................................................... 81

Висновки до розділу 2...................................................................................................... 98

РОЗДІЛ 3. ДЕЯКІ СПОСОБИ ОТРИМАННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТІСНОЇ ІНФОРМАЦІЇ У ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ........ 105

3.1. Опитування осіб як спосіб отримання криміналістично значущої інформації................................................................................................................ 105

3.2. Відібрання пояснень як спосіб отримання інформації про обставини події злочину..................................................................................................................... 112

3.3. Зняття інформації з каналів зв’язку...................................................................... 122

3.4. Візуальне спостереження як спосіб отримання криміналістично значущої інформації................................................................................................................ 136

3.5. Експертне дослідження джерел особистісної інформації................................... 148

Висновки до розділу 3.................................................................................................... 171

ВИСНОВКИ................................................................................................................... 177

СПИСОК НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ ТА ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ................................................................................................................ 182

ДОДАТКИ...................................................................................................................... 205

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку України спостерігається певна нестабільність соціально-економічної ситуації. Це, безумовно, знаходить відображення у динаміці злочинної діяльності.
Таке становище у країні поставило перед наукою, законодавчим органом – Верховною Радою України та органами, які застосовують правові норми, завдання щодо розробки та реалізації нових підходів до боротьби зі злочинністю, впровадження у практику розкриття та розслідування злочинів прогресивних методів. Найбільш ефективним засобом досягнення вказаної мети є судово-правова реформа, покликана гармонізувати діючі правовідносини відповідно до вимог міжнародних стандартів. Вона визначила необхідність перегляду низки положень національного кримінально-процесуального законодавства, вдосконалення процедури розкриття та розслідування злочинів під кутом зору забезпечення реалізації основного принципу правової держави, згідно з яким людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов’язком держави.
До юридичних механізмів такого забезпечення в кримінальному судочинстві належить інститут доказування, в якому особлива роль відводиться людині як носію та потенційному джерелу інформації про обставини вчиненого злочину, оскільки вона як особистість має визначені законодавством права та свободи. Залучаючи її до процесу розкриття та розслідування злочинів, необхідно вживати заходів для запобігання їх порушенню. Ця обставина вимагає дотримання не тільки норм чинного законодавства та моральних принципів, які склались у суспільстві, а й розробки та реалізації тактичних прийомів, що забезпечують отримання об’єктивної та достовірної інформації про обставини вчинення злочину. Внаслідок цього робота, спрямована на отримання інформації від особи, вимагає значних затрат часу та зусиль, проте неналежна правова регламентація окремих аспектів діяльності органів та посадових осіб, уповноважених на розкриття та розслідування злочинів, недостатність необхідних наукових рекомендацій щодо провадження окремих процесуальних та непроцесуальних дій, відсутність практичного досвіду певної частини слідчих, працівників оперативних підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також завантаженість органів досудового слідства, дізнання та суду перешкоджає ефективній роботі у вказаному напрямі. Водночас необхідно пам’ятати, що особа – універсальне джерело відомостей про обставини злочину. Її свідомість, пам’ять, інтелект дозволяють відображати різні аспекти сприйнятого нею. Відомості, отримані від особи, дають можливість слідчому не тільки пізнати невідомі до цього обставини справи, але й поєднати їх між собою. За допомогою речових джерел інформації це вдається значно рідше. Тому робота з особою та відомостями, отриманими від неї, має винятково важливе значення під час провадження у кримінальній справі.
Ця проблема є особливо актуальною, зважаючи на рівень технічного оснащення органів слідства, дізнання, прокуратури, судів та експертних установ України, який негативно впливає на можливість дослідження речових джерел інформації. За таких умов одним з основних шляхів усунення недоліків у діяльності з розкриття та розслідування злочинів є отримання інформації від осіб.
У юридичній літературі концепцію діяльності щодо роботи зі вказаним різновидом джерел фактичних даних розкрито недостатньо ґрунтовно. Переважна більшість наукових праць, у яких досліджуються окремі аспекти роботи з джерелами особистісної інформації, стосувалась в основному правових та тактичних основ отримання фактичних даних за допомогою таких слідчих дій, як допит, очна ставка, відтворення обстановки та обставин місця події. Поряд з цим, поза увагою залишалось висвітлення проблемних аспектів застосування інших способів отримання інформації від осіб у процесі розкриття та розслідування злочинів, в тому числі непроцесуальних. До таких способів належать опитування осіб, відібрання від них пояснень, зняття інформації з каналів зв’язку та візуальне спостереження. Зважаючи на важливість вказаних засобів отримання інформації, саме вони стали предметом цього наукового дослідження. Недостатньо дослідженими, на нашу думку, є також інші етапи роботи з джерелами особистісної інформації, серед яких їх експертне дослідження та оцінка.
В юридичній науці загалом та доктрині кримінального процесу зокрема висвітлюються проблеми доказування як процесуальної діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду та інших суб’єктів кримінального процесу. Проте для криміналістики така діяльність стала лише частиною предмета дослідження. Іншою складовою є діяльність органів та окремих осіб щодо відшукання, отримання, дослідження, оцінки та використання інформації, що не має і/або не може мати статусу доказів у кримінальній справі. Враховуючи спільну мету обох аспектів діяльності з розкриття та розслідування злочинів, на нашу думку, є достатньо підстав для комплексного їх дослідження.
Окремі аспекти діяльності щодо роботи з джерелами інформації висвітлювали такі вітчизняні науковці, як Ю. П. Аленін, В. Д. Басай, В. П. Бахін, В. Д. Берназ, П. Д. Біленчук, В. В. Гевко, Ю. М. Грошевой, В. Г. Гончаренко, О. М. Гумін, В. А. Журавель, А. В. Іщенко, О. А. Кириченко, Н. І. Клименко, І. І. Когутич, В. О. Коновалова, В. С. Кузьмічов, В. К. Лисиченко, В. Г. Лукашевич, Є. Д. Лук`янчиков, М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, М. В. Салтевський, М. Я. Сегай, В. В. Тіщенко, В. Ю. Шепітько, М. Є. Шумило; а також зарубіжні: В. Д. Арсеньєв, Д. І. Бєдняков, Р. С. Бєлкін, В.Л. Васільєв, Л. М. Карнєєва, Л. Д. Кокорєв, П. П. Сердюков, С. А. Шейфер та ін. Однак таке дослідження не мало комплексного характеру, оскільки стосувалось лише, в основному, визначення поняття цих джерел або способів використання отриманої від них інформації. Проте у криміналістичній науці та практиці розкриття і розслідування злочинів важливе значення має вирішення проблем, які виникають на таких етапах роботи з джерелами особистісної інформації, як їх встановлення, отримання від них інформації, її дослідження та оцінка.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження ґрунтується на основних положеннях Постанови Верховної Ради України "Про Концепцію судово-правової реформи в Україні" від 28 квітня 1992 р., Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 – 2005 р.р., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000, Указу Президента України № 143/2002 від 18.02.02 р. “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охороні прав і свобод громадян” та Державної програми розвитку вищої освіти на 2005 – 2007 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року № 1183. Тема дисертації передбачена планом науково-дослідної роботи кафедри кримінального права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника як складова теми "Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності”. Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Прикарпатського університету імені Василя Стефаника 15 лютого 2002 року (протокол № 5) та уточнена 31 травня 2005 року (протокол № 9).
Мета й завдання дослідження. Основна мета дисертації полягає у визначенні концептуальних теоретичних та практичних положень щодо роботи з джерелами особистісної інформації у процесі розкриття та розслідування злочинів, всебічному опрацюванні її основних аспектів, комплексному підході до вдосконалення існуючих і розробці нових криміналістичних прийомів та засобів підвищення ефективності криміналістичної діяльності.
Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність вирішення наступних основних завдань: 1) на основі норм чинного законодавства та праць науковців-процесуалістів і криміналістів уточнити поняття джерела особистісної інформації; 2) дослідити положення криміналістики щодо процесу виникнення ідеальних слідів як результату відображення події злочину у свідомості особи; 3) з’ясувати відмінності у критеріях класифікації джерел особистісної інформації, що використовуються теорією доказування, криміналістичною кібернетикою та теорією відображення; 4) встановити особливості окремих різновидів джерел особистісної інформації як за їх процесуальним статусом, так і специфікою сприйняття обставин вчинення злочину; 5) на основі узагальнення практики діяльності органів дізнання, слідства та суду визначити основні етапи роботи з джерелами особистісної інформації у процесі розкриття та розслідування злочинів; 6) з’ясувати основні способи та проблеми отримання від осіб інформації про подію злочину шляхом змістовного та статистичного аналізу результатів опитування практичних працівників; 7) визначити можливості окремих вербальних та невербальних способів отримання фактичних даних; 8) обґрунтувати доцільність регламентації у кримінально-процесуальному законодавстві окремих непроцесуальних способів отримання інформації; 9) запропонувати найбільш значущі способи використання спеціальних знань для встановлення здатності особи повідомляти повну та достовірну інформацію про обставини злочину; 10) внести пропозиції щодо способів підвищення ефективності оцінки особистісної інформації та джерел, з яких вона отримується.
Об’єктом дослідження є інформаційно-пізнавальна діяльність слідчого, органів дізнання, суддів, прокурора, адвоката та інших суб’єктів кримінального судочинства щодо роботи з особистісною інформацією та її джерелами у процесі розкриття та розслідування злочинів.
Предмет дослідження – джерела особистісної інформації про подію злочину, поняття та види; особливості їх встановлення, методи та засоби отримання, дослідження та оцінки відомостей, одержаних від осіб, у досудовому розслідуванні.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації склала сукупність сучасних методів і прийомів пізнання об’єктивної дійсності, що поєднує як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання. Вихідним підґрунтям дослідження є діалектичний метод пізнання, відповідно до якого проблеми, що розглядаються в дисертації, представлені у вигляді єдності їх соціального змісту та юридичної форми. Із спеціальних методів дослідження в роботі застосовано логіко-семантичний метод (у підрозділі 1.1. “Поняття джерел особистісної інформації” та підрозділі 3.5. “Експертне дослідження джерел особистісної інформації” для визначення та поглиблення понятійного апарату “фактичні дані”, “джерела особистісної інформації”, “предмет судово-психологічної експертизи”); метод порівняння (у підрозділі 1.2. “Класифікація джерел особистісної інформації” для зіставлення положень науки кримінального процесу та криміналістики щодо критеріїв поділу джерел особистісної інформації на групи); структурний (у підрозділі 2.1. “Загальна характеристика діяльності щодо роботи з джерелами інформації у процесі розкриття та розслідування злочинів” для дослідження системи основних етапів роботи з джерелами особистісної інформації); статистичний (у підрозділі 2.2. “Встановлення джерел особистісної інформації” для з’ясування значення непроцесуальної діяльності працівників оперативних підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, у встановленні джерел криміналістично значущої інформації); метод моделювання та прогнозування (у підрозділі 3.5. “Експертне дослідження джерел особистісної інформації” для формулювання пропозицій із внесення змін до п. 3 ст. 69 чинного КПК України, п. 2 ч. 2 ст. 68 Проекту КПК України від 18.11.2005 р. № 3456-д про те, що судово-психологічна та комплексна судова психолого-психіатрична експертизи повинні в обов’язковому порядку призначатись для вирішення питання щодо психічної повноцінності не тільки підозрюваного та обвинуваченого, а й щодо інших осіб за наявності сумнівів з приводу здатності їх адекватно сприймати значущі для справи обставини та давати про них правильні показання) та інші. Завдяки порівняльно-правовому методу у підрозділі 2.4. “Оцінка особистісної інформації та її джерел” визначено рівень урегульованості у кримінально-процесуальному законодавстві України та Росії порядку допиту свідка у присутності адвоката, який з’явився для надання правової допомоги. З метою вивчення матеріалів кримінальних справ застосовувався соціологічний метод аналізу документів (проаналізовано 124 кримінальні справи та окремі процесуальні документи). У процесі дослідження використовувався також метод анкетування (за допомогою цього методу було опитано 56 слідчих прокуратури та органів внутрішніх справ України; 62 працівників оперативних підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність; 52 суддів місцевих та апеляційних судів). Для опрацювання отриманих результатів анкетування зазначених категорій практичних працівників застосовувались статистичні методи обробки даних.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації здійснене теоретичне узагальнення та запропоноване нове комплексне вирішення наукових завдань, яке полягає у необхідності розгляду поняття доказів та доказування з точки зору якісно нового підходу до пізнання події злочину, процесу виникнення його слідів та роботи з окремими різновидами об’єктів, на яких вони залишені, у процесі розкриття та розслідування злочину. У роботі обґрунтовується низка нових положень та висновків, що обумовлюють необхідність розширення змісту таких розділів криміналістичної науки, як теоретичні основи криміналістики та криміналістична тактика. Елементи новизни полягають у наступному:
- уперше:
1) на основі положень теорії інформації, криміналістики та кримінально-процесуального права запропоновано якісно новий підхід до визначення поняття джерела особистісної інформації та відмежування їх від інших різновидів джерел фактичних даних. Як результат дисертант доходить висновку про те, що джерела особистісної інформації – це особи, які, на думку слідчого, органу дізнання чи суду, володіють інформацією, що може мати значення для розкриття та розслідування злочину, судового розгляду кримінальної справи, а також для з’ясування обставин, пов’язаних з його вчиненням, та вжиття засобів до попередження злочину;
2) здійснено класифікацію джерел особистісної інформації із врахуванням як процесуального статусу окремих із них, як суб’єктів кримінального процесу, а також об’єктивних та суб’єктивних факторів виникнення інформації у свідомості особи та подальшої роботи з нею у процесі розкриття та розслідування злочинів. Це дало змогу побудувати криміналістичну класифікацію джерел особистісної інформації, до якої належать очевидець, заявник, свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний, цивільний позивач, цивільний відповідач, понятий, фахівець, експерт;
3) розкрито зміст початкового етапу роботи з джерелами особистісної інформації - встановлення особи як носія відомостей про обставини злочину. На цьому етапі вживаються наступні заходи: 1) з’ясовується, чи володіє особа значущою для розкриття та розслідування інформацією; 2) здійснюється її пошук суб’єктами, уповноваженими на розкриття та розслідування злочину; 3) встановлюється, чи не винесено щодо особи рішення про визнання її нездатною адекватно сприймати обставини події злочину та повідомляти про неї достовірну інформацію; 4) з’ясовується, чи не є фактичні дані, які цікавлять органи дізнання, досудового слідства, прокурора, суддю, предметом професійної таємниці, яка не підлягає розголошенню;
4) запропоновано основні тактичні прийоми здійснення відібрання пояснень у осіб та зняття інформації з каналів зв’язку як процесуальних дій. Зокрема висвітлено проблемні аспекти застосування вказаних способів отримання криміналістично значущої інформації від певного кола осіб, обґрунтовано необхідність детальної правової їх регламентації, удосконалення прийомів щодо організаційно-тактичного забезпечення та способів використання їх результатів;
5) на основі комплексного дослідження положень науки кримінального процесу та криміналістики, а також позиції практичних працівників, обґрунтовано доцільність регламентації візуального спостереження як слідчої дії;
- отримали нового розвитку та удосконалення:
1) учення про комплексне дослідження інформаційно-пізнавальної діяльності щодо роботи з джерелами особистісної інформації на основі теорії доказів, оперативно-розшукової діяльності та криміналістичної кібернетики. Сформульована авторська позиція щодо інформаційно-пізнавальних аспектів таких видів діяльності, як: 1) слідчо-дізнавальна; 2) оперативно-розшукова; 3) судово-експертна; 4) обліково-реєстраційна; 5) наглядово-прокурорська; 6) діяльність адвоката, захисника чи представника будь-якого із суб’єктів кримінально-процесуальних відносин чи безпосередньо діяльність самих учасників;
2) теоретичні положення щодо основних етапів роботи з джерелами особистісної інформації на основі науково-обґрунтованої позиції, підтвердженої більшістю практичних працівників органів дізнання, слідчих та суддів. Ґрунтоване висвітлення у роботі знайшли основні проблемні аспекти встановлення джерел особистісної інформації; отримання від джерел інформації криміналістично значущих відомостей; експертного та позаекспертного їх дослідження та оцінки;
3) дослідження проблемних аспектів призначення та проведення судово-психологічної, судово-психіатричної та комплексної судової психолого-психіатричної експертиз щодо встановлення здатності особи бути джерелом особистісної інформації. Розвинуті положення щодо необхідності призначення та проведення комплексних судових психолого-психіатричних експертиз на предмет психічної повноцінності не тільки підозрюваного та обвинуваченого, а й осіб за наявності сумнівів з приводу здатності їх адекватно сприймати значущі для справи обставини та давати про них правильні показання. Запропоноване власне вирішення проблем, пов’язаних з оцінкою суб’єктами криміналістичної діяльності висновку експерта, який проводив судово-психіатричну експертизу;
4) методи та прийоми оцінки інформації, отриманої від особи у процесі розкриття та розслідування злочинів, як з точки зору процесуального її статусу та правомірності її отримання, так і врахування способу сприйняття нею події злочину, психічних та психологічних особливостей особи.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що викладений дисертантом матеріал, наведені висновки, положення та пропозиції можуть бути використані у правотворчій діяльності для підготовки нового і вдосконалення чинного кримінально-процесуального та іншого законодавства України; в подальших наукових розробках проблем роботи з джерелами криміналістично значущої інформації у процесі розкриття та розслідування злочинів; у практичній діяльності органів дізнання, слідства, прокуратури, суддів для отримання, дослідження, оцінки отриманої інформації та її джерел.
Результати дисертації були враховані робочою групою комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності під час опрацювання проекту Кримінально-процесуального кодексу України (акт впровадження № 06-19/15-70 від 20 січня 2006 року).
У навчальному процесі матеріал дисертації використовується для читання викладачами кафедри кримінального права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника лекцій та проведення лабораторно-практичних занять з курсу “Криміналістика”, а також з курсів “Актуальні проблеми юридичної науки” та “Актуальні проблеми кримінального процесу та криміналістики” (акт впровадження від 23 січня 2006 року); викладачами кафедри кримінального процесу та криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка з курсу “Криміналістика”, спецкурсів “Процесуальний порядок і тактика проведення слідчих дій”, “Оперативно-розшукова діяльність” (акт впровадження від 15 грудня 2005 року). Результати дисертації використовувались для підготовки повного комплекту навчально-методичного забезпечення для слухачів-заочників Київського інституту внутрішніх справ, які навчаються за спеціальністю “Правознавство”, затвердженого протоколом № 3 від 23.11.2001 р., а також для підготовки навчально-методичного посібника з криміналістики для студентів Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, розглянутого та схваленого на засіданні кафедри кримінального права і процесу 6 грудня 2005 року (протокол № 4).
Особистий внесок здобувача. Дослідження проведено автором самостійно, а використані в дисертації наукові праці подаються з обов’язковим посиланням на них. Усі сформульовані у дисертації положення та висновки ґрунтуються на теоретичних і практичних дослідженнях, підкріплені достатньою емпіричною базою. Під час дослідження окремі питання поставлено та вирішено вперше, інші – розглянуто творчо, з урахуванням новітніх досліджень із цієї проблеми вчених України та інших держав. У дисертації використано матеріали раніше опублікованих автором праць, а також ідеї та розробки, що належать співавторам повного комплекту навчально-методичного забезпечення з курсу “криміналістика” В. Д. Басаю, О. А. Кириченку та С. В. Томину, у якій дисертантом викладено навчально-методичний матеріал щодо поняття джерел криміналістично значущої інформації та окремих етапів роботи з ними, а також тези наукової доповіді “Проблемы совершенствования предмета и системы юридических наук” – О. А. Кириченку та С. В. Томину, у якій дисертантом визначено поняття криміналістичної інформації та її джерел.
Апробація результатів дисертації. Основні висновки, положення та рекомендації автора обговорювались на розширеному засіданні кафедри кримінального права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника.
Окремі положення дисертації оприлюднені під час обговорення проблем криміналістики та нового кримінально-процесуального законодавства на таких заходах:
- Міжнародна науково-практична конференція “Актуальные проблемы реформирования правовой системы Российской Федерации” (Бєлгород, 25 – 26 квітня 2002 р.);
- Науково-практична конференція “Новий Цивільний та Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України” (Івано-Франківськ, 3 – 4 жовтня 2002 р.);
- Регіональна міжвузівська наукова конференція молодих учених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (Івано-Франківськ, 18 квітня 2003 р.);
- Регіональна науково-практична конференція “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, 5 – 6 лютого 2004 р.);
- Міжнародна науково-практична конференція, присвячена проблемам вдосконалення практики застосування кримінально-правових засобів протидії злочинності органами внутрішніх справ (Львів, 30 вересня 2004 р.);
- Міжнародна наукова конференція молодих учених “Треті осінні юридичні читання” (Хмельницький, 5 – 6 листопада 2004 р.);
- Міжнародна науково-практична конференція молодих учених “Содружество наук” (Барановичі (Білорусь), 2005 р.);
- Всеукраїнська науково-практична конференція студентів та аспірантів “Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (Луцьк, 25 березня 2005р.);
- Регіональна міжвузівська наукова конференція молодих учених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (Івано-Франківськ, 22 квітня 2005 р.);
- Міжвузівська науково-практична конференція “Актуальні питання реформування правової системи України” (Луцьк, 27-28 травня 2005 р.);
- Всеукраїнська науково-практична конференція “Реформування кримінального та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи” (Івано-Франківськ, 30 вересня – 1 жовтня 2005 року);
- Міжнародна наукова конференція молодих учених “Четверті осінні юридичні читання” (Хмельницький, 21 – 22 жовтня 2005 р.).
Публікації. Основні результати дисертації викладені автором у 17 наукових працях, з яких 5 опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та 11 тез наукових доповідей.
Список литературы ВИСНОВКИ

Підводячи підсумки викладеного у дисертації, необхідно зазначити, що:
1. У роботі розглянуті не всі аспекти проблеми роботи з джерелами особистісної інформації у процесі розкриття та розслідування злочинів. Ми вперше на основі аналізу положень криміналістики, кримінального процесу, теорії інформації, юридичної психології та інших наук комплексно розглянули поняття джерела особистісної інформації, основних етапів роботи з ними та відомостями, що в них містяться. Вказані проблеми, на нашу думку, недостатньо досліджені як на науковому рівні, так і у практичній діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суддів з розкриття та розслідування злочинів, а тому потребують ґрунтовного аналізу.
2. Основною умовою для вирішення існуючих у криміналістичній науці та практиці розкриття та розслідування злочинів суперечностей є внесення у структуру криміналістики як науки та навчальної дисципліни певних змін. Зокрема, перший розділ криміналістики “Теоретичні основи криміналістики” та окрему її главу “Джерела інформації про обставини злочину” необхідно присвятити дослідженням проблем, пов’язаних з визначенням поняття джерела криміналістично значущої інформації, їх різновидів, особливостей роботи з джерелами речової та особистісної інформації на кожному етапі. Основні положення вказаної глави полягають у наступному. Джерела фактичних даних – це об’єкти матеріального світу, які в результаті відображення події злочину у навколишньому середовищі містять на (у) собі інформацію про особу злочинця та про саму подію. Джерела інформації поділяються на особи та речі. Джерела особистісної інформації, у свою чергу, поділяються на очевидців, заявників, свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, підсудних, цивільних позивачів, цивільних відповідачів, понятих, спеціалістів, експертів. Критерієм для такої класифікації є поєднання двох аспектів: 1) форма участі особи у сприйнятті події злочину; та 2) процесуальний статус особи. Їх сукупність впливає на відображення події злочину у свідомості особи та на процес передачі інформації як органам, уповноваженим на розкриття та розслідування злочину, так і іншим особам.
3. Особа є джерелом інформації про обставини злочину внаслідок відображення останніх у пам’яті (свідомості) людини у вигляді ідеальних слідів-відображень. На відміну від джерел речової інформації, особа здатна найбільш повно та всебічно сприйняти, запам’ятати, відтворити у пам’яті та викласти відомості про подію злочину. Вказані процеси опосередковані свідомістю особи, її пам’яттю, інтелектом, моральними установками, тому завдання осіб, які уповноважені на розкриття та розслідування злочинів, полягає у тому, щоб створити умови для отримання інформації, яка б відповідала вимогам повноти, об’єктивності, достовірності та всебічності. Для цього криміналістичною наукою розроблено ряд способів та засобів отримання відомостей від осіб.
4. Діяльність щодо роботи з джерелами особистісної інформації у науці криміналістики та криміналістичної кібернетики отримала назву криміналістичної. Характерними її ознаками є наступні: а) вона є одним з найважливіших напрямків у кримінально-процесуальній діяльності слідчого, прокурора, судді, органу дізнання та інших суб’єктів кримінального процесу; б) включає в себе інформаційно-пізнавальну діяльність суб’єктів, уповноважених здійснювати розкриття та розслідування злочинів, інших осіб-учасників кримінально-процесуальних відносин, а також тих, які з певних причин ними не є; в) основна її мета – інформаційне забезпечення процесу розкриття та розслідування злочинів.
5. Основними етапами роботи з джерелами особистісної інформації є: встановлення осіб-джерел фактичних даних про обставини злочину, отримання від них інформації, експертне чи позаекспертне їх дослідження, а також оцінка у процесі розкриття, розслідування злочинів чи судового розгляду кримінальних справ.
6. Робота з джерелами криміналістично значущої інформації починається з їх встановлення. Встановити джерело особистісної інформації означає: 1) з’ясувати те, чи має значення для розкриття та розслідування злочину інформація, відома особі; 2) переконатись, що особа здатна адекватно сприймати обставини справи та давати про них достовірні відомості, а також у тому, що фактичні дані, які цікавлять органи дізнання, досудового слідства, прокурора, суддю та відомі цій особі, не є предметом професійної таємниці, що не підлягає розголошенню.
7. Отримання інформації від осіб можливе шляхом проведення як процесуальних дій, що не належать до слідчих, так і непроцесуальних. Найбільш поширеними, ефективними та водночас найменш дослідженими способами отримання інформації від осіб у процесі розкриття та розслідування злочинів є: опитування осіб за їх згодою як оперативно-розшуковий захід відповідно до Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”, відібрання пояснень від осіб, візуальне спостереження, зняття інформації з каналів зв’язку.
8. Експертне дослідження як етап роботи з джерелами особистісної інформації полягає у призначенні та проведенні окремих видів експертиз з метою аналізу криміналістично значущої інформації та її джерел. До них належать судово-психологічна, судово-психіатрична та комплексна судова психолого-психіатрична експертизи. Їх результати відіграють провідну роль у встановленні здатності особи бути джерелом фактичних даних про обставини вчиненого злочину.
9. Особливості оцінки особистісної інформації та її джерел полягає в аналізі їх законності та допустимості, особистісних характеристиках джерела з урахуванням психічних процесів, що відбуваються у свідомості особи, об’єктивних та суб’єктивних факторів.
10. З метою оптимізації процесу розкриття та розслідування злочинів в частині роботи з особистісною інформацією та її джерелами окремі аспекти дослідженої у роботі проблеми та сформульовані висновки і пропозиції доцільно було б взяти до уваги у процесі розробки проекту Кримінально-процесуального кодексу України. Основні з них:
Ст. 147 Проекту КПК України “Докази” пропонуємо викласти у такій редакції: “Доказами в кримінальній справі є фактичні дані, зібрані в порядку, визначеному цим Кодексом, за допомогою яких особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність суспільно небезпечного діяння чи злочину, винуватість чи невинуватість особи, яка його вчинила, та інші обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі.
Ці дані отримуються від джерел особистісних та речових доказів шляхом проведення слідчих, судових та інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Джерела особистісних доказів – це особи, які можуть володіти інформацією, що має значення для розкриття та розслідування злочину, а також для з’ясування обставин, пов’язаних з його вчиненням.
До джерел особистісних доказів належать заявники-громадяни та посадові особи, які звернулись до правоохоронних органів з повідомленням про подію злочину, свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачені, засуджені, виправдані, цивільні позивачі, цивільні відповідачі, спеціалісти, поняті.
Джерела речових доказів – це предмети матеріального світу, які містять інформацію, що має значення для розкриття та розслідування злочину а також для з’ясування обставин, пов’язаних з його вчиненням”.
У ст. 164 Проекту КПК України “Документи” ч. 1 викласти у такій редакції: “За результатами проведення дій, передбачених цим Кодексом, складаються документи, які повинні відповідати вимогам, встановленим для складання цих документів”. Ч. 4 цієї статті викласти так: “Інформація, що міститься в документі, перевіряється та оцінюється у сукупності з іншою інформацією, яка отримана в результаті проведення слідчих, судових та інших, передбачених цим Кодексом, дій”.
Статтю 165 Проекту Кримінально-процесуального кодексу України назвати “Протоколи слідчих, судових дій” та викласти у такій редакції:
“За результатами проведення слідчої та судової дії складається протокол.
Протоколи слідчих та судових дій є обов’язковими способами фіксації інформації, яка отримана в результаті їх проведення“.
11. Питання, розглянуті у нашій роботі, не охоплюють усіх проблем роботи з джерелами особистісної інформації. Предметом дисертації є найважливіші аспекти малодосліджених у криміналістичній та кримінально-процесуальній літературі проблем роботи з джерелами особистісної інформації на основних її етапах.
12. Перспективними напрямками їх подальшої розробки може стати підготовка системи змін і доповнень до інших нормативно-правових актів чинного законодавства України, видання керівних роз’яснень та відомчих інструкцій щодо дотримання норм законодавства у процесі роботи з джерелами особистісної інформації та створення для цього необхідних умов.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абасов А. Учет фактов, влияющих на показания обвиняемого // Советская юстиція. – 1991. – № 6. – С. 28 – 29.
2. Алексеев А.Н. Психологические особенности показаний очевидцев. – М.: Юрид. лит., 1973. – 104 с.
3. Аленин Ю. П. Процессуальные особенности производства следственных действий. – Одесса: Центрально-украинское издательство, 2002. – 264 с.
4. Антонян Ю.М. Роль конкретной жизненной ситуации в совершении преступления. – М.: РИО Академии МВД СССР, 1973. – 183 с.
5. Ароцкер Л.Е. Использование данных криминалистики в судебном разбирательстве. – М.: Юрид. лит., 1964. – 223 с.
6. Арсеньев В.Д. Вопросы общей теории судебных доказательств в советском уголовном процессе. – М.: Юрид. лит., 1964. – 179 с.
7. Арсеньев В.Д. Доказывание фактических обстоятельств дела в отдельных стадиях уголовного процесса // Труды Иркутского ун-та. Серия юрид. – Вып. 8, ч. 4. – Т. 456. – Иркутск, 1969. – С. 8-11.
8. Артемонов И.И. Психологический анализ возможностей теории игр в следственной тактике // Вопросы судебной психологии. – Минск, 1972. – С. 26.
9. Балабанова Л.М. Судебная патопсихология (вопросы определения нормы и отклонений). – Донецк: Сталкер, 1998. – 432 с.
10. Басков В.И. Протокольная форма досудебной подготовки материалов. Практическое пособие. – М.: Юрид. лит., 1989. – 176 с.
11. Бахін В.П., Весельський В.К. Тактика допиту. Навчальний посібник. – К.: НВТ “Правник”, 1997. – 64 с.
12. Бахтерев В.М. Предмет и задачи общественной психологии как общественной науки. – СПб., 1911. – 186 с.
13. Бегов Д.Д. Речові джерела та тезаурусний підхід у криміналістичній інформації //Держава і право /зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. - Вип.11. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького ПАН України, 2003. – С. 457-463.
14. Бедняков Д.И. Непроцессуальная информация и расследование преступлений. – М.: Юрид. лит., 1991.- 208 с.
15. Белкин А.Р. Теория доказывания. Научно-методическое пособие. М.: НОРМА, 2000. – 429 с.
16. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. – М.: Наукa, 1966. – 295 с.
17. Белкин Р.С., Винберг А.И. Криминалистика и доказывание. Методологические проблемы: Монография. – М.: Юрид. лит., 1969. – 216 с.
18. Бентам И. О судебных доказательствах. – К., 1876. – 421 с.
19. Берназ В.Д. Использование результатов оперативно-розыскной деятельности в расследовании преступлений, совершаемых организованными группами // Информационное обеспечение противодействия организованной преступности. Сборник научн. статей / Под. ред. М. Ф. Орзиха, В. Н. Дремина. – Одеса: ФЕНИКС, 2003. – С. 61 – 69.
20. Берназ В. Д. Психологія взаємодії у діяльності слідчо-оперативної групи // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. – Одеса, 2001. – Вип. 10. – С. 373 – 379.
21. Богунов В., Серегин В. О перехвате телекоммуникаций [http://www.yurpractika.com/article.php?id=10003993].
22. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. – 200 с.
23. Бороздина Г.В. Психология делового общения: Учеб. пособие. 2-е изд. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 295 с.
24. Бохан В.Ф. Психологический анализ содержания судейского убеждения // Вопросы судебной психологии. – Мн.: Изд. БГУ, 1970. – Вып. 1. – С. 34-79.
25. Бохан В.Ф. Формирование убеждений суда. – Мн.: Изд-во БГУ, 1973. – 160 с.
26. Брусиловский А.Е. Судебно-психологическая экспертиза. Предмет, методика и пределы. – Х., 1929. – 104 с.
27. Валяев А.И. Проверка доказательств как самостоятельный элемент процессуального доказывания // Актуальные проблемы судопроизводства и прокурорского надзора. – М.: Юрид. лит., 1986. – С. 104 – 109.
28. Васильев А.Н., Карнеева Л.М. Тактика допроса при расследовании преступлений. М.: Юрид. лит., 1970. – 208 с.
29. Васильев А.Н., Карнеева Л.М., Доспулов Г.Г., Мажитов Ш.М. Психология показаний свидетелей и потерпевших. – Алма-Ата: Наука, 1975. – 192 с.
30. Васильев А.Н., Мудюгин Г.Н., Якубович Н.А. Планирование расследования преступлений. – М.: Госюриздат., 1957. – 199 с.
31. Васильев В.Л. Юридическая психология. – 3-е изд. – СПб: Издательство “Питер”, 2000. – 624 с.
32. Васильев В.Л. Юридическая психология. – Л., 1974. – 622 с.
33. Вачеишвили К.А. Значение свидетельских показаний в суде первой инстанции по советскому уголовному процессу. – Тбилиси: Изд-во Тбилисского ун-та, 1966. – 106 с.
34. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел – К.: Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2002. – 1440 c.
35. Винберг А.И. Вопросы криминалистики в зарубежных социалистических странах. – М., 1966. – 236 с.
36. Власова Н.А. Объяснение – источник доказательств при судебной подготовке материалов в протокольной форме // Вопросы уголовного процесса и криминалистики. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1988. – С. 26 – 32.
37. Волков В., Егоров К. Использование знаний психиатрии в суде // Советская юстиция. – 1993. – № 14. – С. 7-8.
38. Волков В.Н., Янаев С.И. Юридическая психология. – М: Щит-М, 2001. – 218 с.
39. Выдря М.М. Вещественные доказательства в советском уголовном процессе. – М.: Госюридиздат, 1955. – 118 с.
40. Вышинский А.Я. Теория судебных доказательств в советском праве. 3-е изд.: Учеб. пособие.- М.: Госюриздат, 1950. – 308 с.
41. Гаврилин Ю.В., Дубоносов Е.С. Использование контроля и записи телефонных и иных переговоров в раскрытии и расследовании преступлений: Учебн. пособ. – М.: ЮИМВД РФ, Книжный мир, 2003. – 70 с.
42. Галаган В.І. Правові та криміналістичні проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності (на матеріалах органів внутрішніх справ України): Автореф. дис. ... д-ра. юрид. наук. – К., 2003. – 40 с.
43. Гевко В.В. Використання непроцесуальної інформації під час доказування у стадії попереднього розслідування. Дис. … канд. юрид. наук. – К., 1996. – 165 с.
44. Гельвиг А. Современная криминалистика. Методы расследования преступлений. / Под ред. П.Ю. Люблинского. – М.: Изд-во “Право и жизнь”, 1925. – 100 с.
45. Голунский С.А. Допрос на предварительном следствии. – Ашхабад, 1942. – 110 с.
46. Гончаренко В.И. Научно-технические средства в следственной практике. – К.: Вища школа. Изд-во при КГУ, 1984. – 149 с.
47. Горский Г.Ф., Кокорев Л.Д., Элькинд П.С. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе.  Воронеж: Изд-во Воронежского гос. университета, 1978. – 303 с.
48. Гришин Ю.А. О проблемах использования следователем результатов общественного документирования при возбуждении уголовных дел // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Науково-теоретичний журнал. – 2000. - № 4. – С. 74-79.
49. Громов В., Лаговиер Н. Уголовно-судебные доказательства. Теория доказательств и практика применения норм доказательственного права / Под редакцией и с предисловием А.Я. Вышинского.  М.: Юрид. Суд. НИЮ РСФСР, 1929. 142 с.
50. Громов В.И. Материальная истина и научно-уголовная техника. – М., 1930. – 182 с.
51. Грошевой Ю.М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве. – Х.: Вища школа, 1975. – 143 с.
52. Доказывание в уголовном процессе. Традиции и современность / Под ред. Власихина В.А. – М.: Юристъ, 2000. – 272 с.
53. Доля Е.А. Использование результатов оперативно-розыскной деятельности в доказываниии по уголовным делам // Рос. юстиция. – 1994. - № 6. – C. 42-44.
54. Дорохов В.Я. О понятии доказательства в советском уголовном процессе //Сов. гос-во и право. – М. – 1964. - № 9. – С. 108-117.
55. Доспулов Г.Г., Мажитов Ш.М. Психология показаний свидетелей и потерпевших. – Алма-Ата: Наука, 1975. – 192 с.
56. Дулов А.В. Судебная психология. – Минск: Вышэйшая школа, 1970. – 392 с.
57. Дулов А.В., Нестеренко П.Д. Тактика следственных действий. – Минск: Вышэйшая школа, 1971. – 272 с.
58. Еникеев М.И. Общая и социальная психология. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1999. – 624 с.
59. Еникеев М.И. Общая и юридическая психология. В 2 ч. Ч. 1: Общая психология. – М.: Юрид. лит., 1996. – 512 с.
60. Жеряев А. Теория улик. – М., 1856. – 96 с.
61. Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н. Возбуждение уголовного дела. – М., 1961. – 208 с.
62. Жуков Н.И. Информация. – Минск: Наука и техника, 1971. – 277 с.
63. Журавель В.А. Проблеми теорії та методології криміналістичного прогнозування / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х.: Право, 1999. – 303 с.
64. Закон України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. [http://www.rada.gov.ua/].
65. Закон України “Про моніторинг телекомунікацій” (проект) № 4042. [http://www.rada.gov.ua/].
66. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 року [http://www.rada.gov.ua/].
67. Закон України “Про перехоплення та моніторинг телекомунікацій” (проект) № 4042-1. [http://www.rada.gov.ua/].
68. Закон України “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 року [http://www.rada.gov.ua/].
69. Закон України „Про внесення до деяких законодавчих актів України змін і доповнень щодо удосконалення попереднього розслідування” від 30 червня 1993 року [http://www.rada.gov.ua/].
70. Закон України „Про міліцію” від 20 грудня 1990 року [http://www.rada.gov.ua/].
71. Закон України „Про органiзацiйно-правовi основи боротьби з органiзованою злочиннiстю” від 30 червня 1993 року [http://www.rada.gov.ua/].
72. Зейкан Я.П. Право на захист у кримінальному процесі: Практичний посібник. – К.: Юридична практика, 2004. – 288 с.
73. Зеликсон Э.С. Доказывание как деятельность субъектов уголовного судопроизводства: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. – Алма-Ата. – 1973. – 25 с.
74. Зникин В.К. ОРД как система добывания и собирания уголовно-процессуальных доказательств: Учебн. пособ. – Кемерово: Кемеровский гос. ун-т, 2000. – 148 с.
75. Исаенко В. Использование возможностей судебно-психиатрической экспертизы // Законность. – 1998. - № 10. – С. 7.
76. Ищенко А.В., Карпов Н.С. Научное обеспечение практики борьбы с преступностью: Учебн. Пособие / Национальная академия внутренних дел Украиины. – К., 1997. – 136 с.
77. Інструкція “Про порядок проведення судово-психіатричної експертизи” від 08.10.2001, затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я України 08.10.2001 N 397.
78. Іщенко В.М. Протоколи слідчих і судових дій та інші документи як джерела доказів. Дис. ... канд. юрид. наук. – Харків: Нац. юрид. акад. ім. Ярослава Мудрого. – 1994. – 191 с.
79. Карнеева Л.М. Доказательства в советском уголовном процессе: Учеб. пособ. – Волгоград: ВСШ, 1988. – 65 с.
80. Карнеева Л.М. Основание отказа в возбуждении уголовного дела // Социалистическая законность. – 1977. - № 3. – С. 56 – 58.
81. Карнеева Л.М., Кэртес И. Источники доказательств: По советскому и венгерскому уголовному законодательству. – Будапешт: Кезгаздашати Эш Йоги; М.: Юрид. лит., 1985. – 136 с.
82. Кипнис Н.М. Допустимость доказательств в уголовном cудопроизводстве. – М., 1995. – 128 с.
83. Кириченко А.А., Томин С.В. Проблемы совершенствования предмета и системы юридических наук // Сборник материалов международной практической конференции “Актуальные проблемы реформирования правовой системы Российской Федерации”. – Ч. І. – Белгород: Изд-во БелГУ, 2002. – С. 78-85.
84. Кириченко О.А., Басай В.Д. Актуальні проблеми юридичної науки: Навч. посіб. для підготовки магістрів-правознавців. – Івано-Франківськ: Плай, 2001. – 302 с.
85. Клименко Н. І. Зміни в правовому регулюванні судово-експертної діяльності // Криміналістичний вісник. – 2005. - № 1 (3). – С. 56 – 60.
86. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України. Навч. посіб. – К., 2003. – 576 с.
87. Ковтун Н.Н. Спорные вопросы в теории доказательств (об устранении действительных и мнимых противоречий в уголовном процессе) // Государство и право. – 1997. - № 6. – С. 70-75.
88. Когутич І. І. Криміналістичні аспекти судового дослідження доказів, зібраних на стадії досудового розслідування // Хмельницький інститут регіонального управління та права. – 2003. - № 2 (6). – С. 141 – 146.
89. Когутич І. Криміналістичні аспекти усунення протиріч у доказах під час розгляду кримінальної справи у суді // Хмельницький інститут регіонального управління та права. – 2003. - № 3 – 4 (7 - 8). – С. 294 – 300.
90. Когутич І. Особливості та види судового допиту // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2003. - № 1 (5). – С. 185-189.
91. Колдин В.Я., Полевой Н.С. Информационные процессы и структуры в криминалистике. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1985. – 134 с.
92. Комиссарова Я.В., Килессо Е.Г., Перч В.О. Криминалистика + криминалисты = Опыт борьбы с преступностью. Монография. – М.: Юрлитинформ, 2005. – 200 с.
93. Комиссарова Я.В., Семенов В.В. Особенности невербальной коммуникации в ходе расследования преступлений. – М.: Изд-во “Юрлитинформ”, 2004. – 224 с.
94. Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затверджена Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000. [http://www.rada.gov.ua/].
95. Коновалова В.Е. Допрос: тактика и психология. – Х.: Консум, 1999. – 157 с.
96. Коновалова В.Е. Проблемы логики и психологии в следственной тактике. Изд. 2-е. – К., 1970. – 185 с.
97. Конституція України від 28.06.1996 р. [http://www.rada.gov.ua/].
98. Король В.В. Засада гласності кримінального судочинства України: поняття, зміст, підстави обмеження. Монографія. – Івано-Франківськ: Плай, 2003. – 224 с.
99. Костицкий М.В. Судебно-психологическая экспертиза. – Львов: Вища школа, 1987. – 142 с.
100. Коченов М.М. Введение в судебно-психологическую экспертизу. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 117 с.
101. Кощинець В.В. Використання спеціальних психологічних знань судом при розгляді кримінальних справ про злочини проти життя, здоров’я та гідності особи: Дис. ... канд. юрид. наук. – Івано-Франківськ, 2003. – 208 с.
102. Краснова Л.Б. Правовые основы снятия и использования компьютерной информации, полученной в процессе оперативно-розыскной деятельности // Воронежские криминалистические чтения. Вып. 2 / Под ред. О.Я. Баева. – Воронеж: Издательство Воронежского государственного университета, 2001. – С. 154 – 160.
103. Краткий психологический словарь / Сост. Л.А.Карпенко. Под общ. ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. – М.: Политиздат, 1985. – 431 с.
104. Криминалистика. Учебник / Отв. pед. проф. Н.П. Яблоков. – М.: Изд-во “БЕК”, 1995. – 708 с.
105. Криминалистика. Учебник / Под ред. проф. Р.С. Белкина. – М.: Норма, 2002. – 990 с.
106. Криминалистика: Учебник / Под ред. В.А. Образцова. – М.: Юрид. лит., 1995. – 592 с.
107. Криміналістика / За ред. докт. юр. наук, проф., члена-кор. АПНУ Шепітька В.Ю. – К.: Видавничий дім Ін Юре. – 2001. – 682 с.
108. Криміналістика: Підруч. для слухачів, ад’юнктів, викладачів вузів системи МВС України / П.Д. Біленчук, О.П. Дубовий, М.В. Салтевський, П.Ю. Тимошенко. За заг. ред. акад. П.Д. Біленчука. – К.: АТІКА, 1998. – 416 с.
109. Кримінальний кодекс України, прийнятий 5 квітня 2001 року [http://www.rada.gov.ua/].
110. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За. заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Ін Юре, 2004. – 1196 с.
111. Кримінальний кодекс Української РСР. Затверджений Законом від 28.12.60 р. [http://www.rada.gov.ua/].
112. Кримінальний процес України у питаннях і відповідях / Гумін О.М., Сибірна Р.І., Сергієнко Л.О., Устюгова О.Є. – Львів, 2002. – 454 с.
113. Кримінально-процесуальний кодекс України (проект), (р/н 3456-1) [http://www.rada.gov.ua/].
114. Кримінально-процесуальний кодекс України (проект), зареєстрований у ВРУ 18 листопада 2005 року (р/н 3456-д) [http://www.rada.gov.ua/].
115. Кримінально-процесуальний кодекс України. Затверджений Законом від 28.12.60 р. [http://www.rada.gov.ua/].
116. Крылов И.Ф. В мире криминалистики. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1980. – 279 с.
117. Кудрявцев В.Н. Уголовная юстиция как система // Правовая кибернетика. – М., 1973. – С. 8-9.
118. Кудрявцев И.А. Судебная психолого-психиатрическая экспертиза. – М.: Юрид. лит., 1988. – 224 с.
119. Кузнецов В.В. Тактика использования прослушивания и звукозаписи переговоров, ведущихся с телефонов и других переговорных устройств: Курс лекций по криминалистике. Вып. 11 / Под ред. В.П. Лаврова. М., 1999. – С. 30-31.
120. Кузнецов Н.П. Доказывание в стадии возбуждения уголовного дела. Воронеж, 1983. – 117 c.
121. Кузьмічов В.С., Чорноус Ю.М. Слідча діяльність: характеристика та напрями удосконалення. – К.: ЗАТ “Нічлава”, 2005. – 448 с.
122. Куницына В.Н., Казаринов Н.В., Погольша В.М. Межличностное общение: Учебник для вузов. СПб: Питер, 2003. – 544 с.
123. Курс советского уголовного процесса / Под ред. А.Д. Бойкова, И.И. Карпеца. – М.: Юрид. лит., 1989. – 589 с.
124. Ларин А.М. Проблемы расследования в советском уголовном процессе: Автореф. дис. … докт. юрид. наук. – М., 1970. – 32 с.
125. Ларин А.М. Работа следователя с доказательствами. – М.: Юрид. лит., 1966. – 156 с.
126. Леви А. Как достичь объективного отражения показаний в процессе доказывания // Российская юстиция. – 1995. - № 9. – С. 26-28.
127. Ледащев В.А., Попов И.В. О путях повышения повышения эффективности предварительного следствия. – Вып. 8. – Волгоград, 1978. – С. 64 – 77.
128. Лисиченко В. К., Циркаль В. В. Использование специальных знаний в следственной и судебной практике. Учебн. пособ. – К.: КГУ, 1987. – 100 с.
129. Лузгин И.М. Методологические проблемы расследования. – М.: Юрид. лит., 1973. – 215 с.
130. Лузгин И.М. Реконструкция как разновидность моделирования в расследовании преступлений // Вопросы борьбы с преступностью. Вып 13. – М., 1971. – С. 116.
131. Лукашевич В.Г. Основи теорії професійного спілкування слідчого. Автореф. дис. д-ра. юрид. наук. – К., 1993. – 39 с.
132. Лукашевич В.Г. Проблеми оптимізації діяльності з розслідування злочинів // Теоретичні та практичні проблеми використання можливостей криміналістики і судової експертизи у розкритті й розслідуванні злочинів. К.: Українська академія внутрішніх справ, 1996. С. 17-18.
133. Лукашевич В.Г. Тактика общения следователя с участниками отдельных следственных действий: Учебное пособие. – Киев: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1989. – 88 с.
134. Лук`янчиков Є.Д., Євтушок В.П. Докази і доказова інформація: характер, співвідношення // Вісник Запорізького Юридичного інституту МВС України. – 1999. - №3. – С. 47-48.
135. Лук’янчиков Б.Є., Лук’янчиков Є.Д. Сліди злочину – джерело інформації про його подію // Сучасні проблеми інформатизації органів внутрішніх справ України: Матеріали міжвузівської наук.-практ. конф. (Київ, 15 березня 2001 р.). – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – С. 64-68.
136. Лупинская П.А. Доказательства в советском уголовном процессе. Лекции для студентов ВЮЗИ. – М., 1955. – 56 с.
137. Лупинская П.А. Доказательства и доказывание в новом уголовном процессе. – Российская юстиция. – 2002. - № 7. – С. 5-8.
138. Лупинская П.А. Доказывание в советском уголовном процессе. – М.: Всесоюзн. Юрид. заочн. ин-т., 1966. – 102 с.
139. Люблинский П.И. О доказательствах в уголовном суде. – М.: Книгоиздательство “Право и жизнь”, 1924. – С. 55-59.
140. Маевский В. Допустимость доказательств, полученных органами дознания до возбуждения дела // Российская юстиция. – 2000. - № 6. – С. 37-39.
141. Макаренко Є.І., Лобойко Л.М., Тертишник В.М., Ліпинський В.В., Шкоп А.Г. Дізнання в міліції та в митних органах. – Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2003. – 448 с.
142. Марчак В.Я. Використання спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві: Дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2003. – 190 с.
143. Матвійчук В. В., Павлик П. М. Виявлення, фіксація та використання фактичних даних в ОРД [http://mndc.naiau.kiev.ua/Gurnal/3text/3_26.htm].
144. Матеріали кримінальної справи № 174423 // Архів Івано-Франківського місцевого суду 1999 року. – 1999. – 247 с.
145. Матеріали кримінальної справи № 174935 // Архів Івано-Франківського місцевого суду 1999 року. – 1999. – 232 с.
146. Матеріали кримінальної справи № 187962 // Архів Івано-Франківського місцевого суду 2004 року. – 2004. – 117 с.
147. Матеріали кримінальної справи № 234494 // Архів Івано-Франківського місцевого суду 2004 року. – 2004. – 125 с.
148. Матеріали кримінальної справи № 240126 // Архів Івано-Франківського місцевого суду 2004 року. – 2004. – 195 с.
149. Матеріали кримінальної справи № 329891 // Архів Івано-Франківського місцевого суду 2004 року. – 2004. – 171 с.
150. Матеріали кримінальної справи № 340036 // Архів Івано-Франківського місцевого суду 2004 року. – 2004. – 134 с.
151. Меликян М. М. Процессуальные и криминалистические аспекты предварительной проверки заявлений и сообщений о преступлениях. Дисс. … канд. юрид. наук. – Краснодар, 1998. – 225 с.
152. Миньковский Г.М. Научно-практический комментарий к Основам уголовного судопроизводства СССР и союзных республик. – М., Госюриздат, 1961. – 476 с.
153. Митрофанов Е.А., Каретников М.К. Некоторые проблемы нормативного регулирования применения и оборота технических средств // Состояние, проблемы применения и совершенствования законодательства о борьбе с организованной преступностью и коррупцией. – М., 2001. – 102 с.
154. Михайленко А.Р. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе. – Саратов, 1975. – 150 с.
155. Михеенко М.М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве. – К.: Вища школа, 1984. – 133 с.
156. Михеенко М.М. К вопросу о правовой регламентации оценки доказательств и их источников в советском уголовном процессе // Актуальные проблемы доказывания в советском уголовном процессе. – М., 1981. – С. 18-21.
157. Михеенко М.М. К вопросу об оценке доказательств и их источников в советском уголовном процессе // Проблемы правоведения. – Вып. 44. – К., 1983. – С. 110 – 117.
158. Михеенко М.М. О предмете и средствах доказывания в уголовном процессе // Правова система України. – К., 1993. – С. 415 – 417.
159. Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу України: Вибрані твори. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 240 с.
160. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. – 2-ге видан., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
161. Мухин И.И. Важнейшие проблемы оценки судебных доказательств в уголовном и гражданском судопроизводстве. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1974. – 108 с.
162. Нагаев В.В. Основы судебно-психологической экспертизы. Закон и право. – М.: Юнити, 2000. – 333 с.
163. Насонов С.А., Рзаев Т.Ю. Криминалистическое наблюдение как способ собирания ориентирующей информации по уголовным делам // Труды МГЮА. – 1997. – Вып 2. – С. 230-235.
164. Науково-практичний коментар Кримінально-процеусального кодексу України. – К.: Вид-во Юрінком, 1995. – 639 с.
165. Незванов Г.Г. Проверка оснований к возбуждению уголовного дела // Научные труды. Ташкентский гос. ун-т. 1967. – Вып. 309. – C. 163 – 186.
166. Нор В.Т. Проблеми теорії і практики судових доказів. – Львів: вид-во при Львівському державному університеті видавничого об’єднання “Вища школа”, 1978. – 112 с.
167. Нор В.Т., Костицкий М.В. Судебно-психологическая экспертиза в уголовном процессе. – К.: Вища школа, 1985. – 54 с.
168. Образцов В. А., Богомолова С.Н. Криминалистическая психология. – Москва, 2002. [http://yurpsy.by.ru/help/xrest/text/krim-psy/03.htm].
169. Образцов В.А., Насонов С.А., Рзаев Т.Ю. Криминалистическое наблюдение как способ собирания ориентирующей информации по уголовным делам // Труды МГЮА. – 1997. – Вып 2. – С. 230-238.
170. Овчинский С.С. Оперативно-розыскная информация / Под ред. А. С. Овчинского и В.С. Овчинского. – М.: Инфра, 2000. – 367 с.
171. Орлов Ю.К. Основы теории доказательств в уголовном процессе. Научно-практическое пособие. – М.: Проспект, 2000. – 260 с.
172. Основы оперативно-розыскной деятельности: Учебник для юридических вузов / Под ред. В.Б. Рушайло. 4-е изд., стер. – СПб.: Изд-во “Лань”, 2002. – 720 с.
173. Основы теории судебных доказательств. – М.: Юрид. лит., 1960. – 176 с.
174. Палиашвили А.Я. Экспертиза в суде по уголовным делам. – М: Юрид. лит., 1973. – 144 с.
175. Парыгин Б.Д. Социальная психология как наука. 2-е изд. испр. и доп. – Л.: Лениздат, 1967. – 262 с.
176. Переверза О.Я. Формування неправдивих показань, система тактичних прийомів їх виявлення і подолання. Дис. ... канд. юрид. наук.- Одеса, 1999. – 320 с.
177. Пилипчик В.П. Організація і тактика розшуку обвинувачених, підсудних і злочинців: Посібник. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2003. – 100 с.
178. Победкин А.В., Гавриков В.А. Допустимость показаний лица, страдающего психическими заболеваниями, в уголовном процессе // Государство и право. – 1999. - № 8. – С. 72-73.
179. Полевой Н.С. Криминалистическая кибернетика. – 2-е изд. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 328 с.
180. Полянский Н.Н. Доказательства в иностранном уголовном процессе. – М., 1946. – 142 с.
181. Порубов Н.И. Допрос в советском уголовном судопроизводстве. – Минск: Изд-во БГУ, 1973. – 368 с.
182. Постанова Верховної Ради України "Про Концепцію судово-правової реформи в Україні" від 28 квітня 1992 р. [http://www.rada.gov.ua/].
183. Прослушивание телефонов в международном праве и законодательстве одиннадцати европейских стран / Харьковская правозащитная группа. Сост. Е.Е. Захаров. – Харьков: Фолио, 1999. – 152 с.
184. Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей. Учебное пособие. М.: НИ и РИО ВШ МООП СССР, 1967. – 290 с.
185. Ратинов А.Р., Гаврилов О.А. Использование данных психологии в буржуазной криминалистике // Вопросы криминалистики. – Вып. ІІ. – М., 1964. – С. 143-144.
186. Резниченко И.М. Оценка доказательств в советском гражданском процессе. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1968. – 24 с.
187. Робозеров В.Ф. Оперативно-розыскная деятельность в системе судебного доказывания // Правоведение. – 1978. - № 7. – С. 106-108.
188. Рогачевский Л.И. О судебно-психологической экспертизе // Вопросы криминалистики. – 1964. - № 10. – С. 36-43.
189. Розенцвайг В.Е. К вопросу об использовании возможностей ОРД в расследовании преступлений // Методика расследования преступлений. – М. – 1976. – С. 163-167.
190. Савицький Д.О. Процес доказування у справах з протокольною формою досудової підготовки матеріалів: Дис. ... канд. юрид. наук. - К., 2003. – 254 с.
191. Савонюк Р. Заявник у кримінальному процесі // Право України. – 2004. - №9. – С. 96-98.
192. Салтевский М.В. Современные проблемы собирания доказательственной информации техническими средствами // Теория и практика собирания доказательственной информации техническими средствами на предварительном следствии. – К., 1980. – С. 9 – 10.
193. Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 588 с.
194. Сафуанов Ф., Шишков С. Экспертиза “правдивости” показаний // Законность. – 1992. - №2. – С. 13.
195. Сафуанов Ф.С. Судебно-психологическая экспертиза в уголовном процессе. – М: Гардарика, 1998. – 192 с.
196. Сегай М.Я., Первомайський В.Б. Питання судово-психіатричної експертизи при визнанні неосудності та призначенні примусових заходів медичного характеру у проектах КПК та КК України // Вісник Академії Правових Наук України. – Харків, 1995. - № 4. – С. 85-87.
197. Сервецький І.В. Науково-практичний коментар Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”. - К.: Парламентське вид-во, 2000. – 208 с.
198. Сердюков П.П. Доказательства в стадии возбуждения уголовного дела. Учебн. пособ. – Иркутск: Изд-во ИрГУ, 1981. – 86 с.
199. Система оперативно-розыскных мероприятий на линиях и каналах связи. Обзор законодательства и возможные пути решения проблемы [http://www.parkmedia.ru/lib.asp?ob_no=524&back_url=http://www.parkmedia.ru%2Flib.asp%3Fob_no%3D326].
200. Ситковская О.Д., Конышева Л.П., Коченов М.М. Новые направления судебно-психологической экспертизы: справочное пособие. – М.: Юрлитинформ, 2000. – 160 с.
201. Словарь иностранных слов. 12-е изд., стереотип.– М.: Рус. яз., 1985.– 606 с.
202. Словник іншомовних слів / Уклад. С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута. – К.: Наук. думка, 2000. – 680 с.
203. Смирнов А. В., Калиновский К. Б. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации. Постатейный. / Под общ. ред. А.В. Смирнова. 2-е изд., доп. и перераб. СПб.: Питер, 2004. – 848 с. [http://kalinovsky-k.narod.ru/p/kom-2/kom-2.htm].
204. Смирнов А.В. Процессуальное значение материалов, получаемых в стадии возбуждения уголовного дела // Проблемы доказывания по уголовным делам. – Красноярск, 1988. – С. 61-69.
205. Смыслов В.И. Свидетель в советском уголовном процессе. – М.: Высшая школа, 1973. – 160 с.
206. Советский уголовный процесс / Под ред. М.И. Бажанова, Ю.М. Грошевого. – К.: Вища шк., 1978. – 471 с.
207. Составление психологического портрета преступника: Учеб.-метод. пособие / А.Ю. Лаговский, А.И. Скрипников, В.Н. Тележникова и А.А. Бегунова. – М.: ВНИИ МВД России, 2000. – 112 с.
208. Специализированный курс криминалистики: Учебник.– Киев: НИ и РИО КВШ МВД СРСР, 1987.– 384 с.
209. Спіріна І.Д. Судово-психіатрична експертиза: Навч. посіб. 2-е вид., перероб. та доп. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський юрид. ін-т. МВС України, Арт-Прес, 2000. – 148 с.
210. Старченко А.А. Логика в судебном исследовании. – М.: Госюриздат., 1958. – 235 с.
211. Стахівський С.М. Показання свідка як джерело доказів у кримінальному процесі. Навчальний посібник. – К.: Олан, 2001. – 511 с.
212. Степанов В.В. Предварительная проверка первичных материалов о преступлениях. – Саратов, 1972. – 118 с.
213. Строгович М.С. Избранные труды.: В 3-х т. / Отв. ред. А.И. Ларин. – М.: Наука. – Т. 3. Теория судебных доказательств. – 1991. – 300 с.
214. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. – Т. 1. – М.: Юридическая литература, 1967.
215. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. – М., 1968-1970. – 615 с.
216. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. – Т. 1. – М.: Изд-во «Наука», 1968. – 470 с.
217. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса: Ч. общ. – М.: Юрид. лит., 1989. – 372 с.
218. Строгович М.С. Материальная истина и судебные доказательства в советском уголовном процессе. – М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1958. – 703 с.
219. Строгович М.С. Научные методы расследования преступлений // Вестник советской юстиции. – 1930. - № 4. – С. 18-23.
220. Строгович М.С. Учение о материальной истине в уголовном процессе. – М-Л.: Изд-во Акад. Наук СССР, 1947. – 276 с.
221. Судебная психиатрия: Учебник / Под ред. проф. А.С. Дмитриева, проф. Т.В. Клименко. – М.: Юристъ, 1998.
222. Сулейманов Д.И. Концептуальные основы использования информации при раскрытии преступлений: Дис. ... д-ра юрид. наук. – Баку, 1997. – 343 с.
223. Тактика допроса при расследовании преступлений. – М.: Юрид. лит., 1970. – 208 с.
224. Теория доказательств в советском уголовном процессе /Отв. ред. Н.В. Жогин. 2-е изд., исправ. и доп.  М.: Юрид. лит., 1973. – 736 с.
225. Теория доказательств в советском уголовном процессе. – Ч. общ./ Под ред. Н.В. Жогина. М.: Юрид. лит., 1966. – 372 с.
226. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид., доп. і переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 1120 с.
227. Тертишник В.М., Слинько С.В. Теория доказательств.– Харьков: РИФ “Арсин” ЛТД, 1998.– 255 с.
228. Тетерин Б.С. О способах собирания доказательств в советском уголовном процессе // Правоведение. – 1964. - № 2. – C. 66 – 68.
229. Тищенко М.В. Тактичні особливості реалізації оперативно-розшукової інформації при порушенні кримінальної справи // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Харків, 2002. - № 17. – С. 3 – 5.
230. Тіщенко В. В. Інформаційні процеси в розслідуванні злочинної діяльності // Информационное обеспечение противодействия организованной преступности. Сборник научн. статей / Под. ред. М. Ф. Орзиха, В. Н. Дремина. – Одеса: ФЕНИКС, 2003. – С. 51 – 61.
231. Тіщенко В. В. Корисливо-насильницькі злочини: криміналістичний аналіз: Монографія. – Одеса: Юридична література, 2002. – 360 с.
232. Томин С. Експертиза показань осіб, які беруть участь у кримінальному процесі // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2004. – Вип. 39. – С. 530-535.
233. Томин С. Поняття особистих джерел інформації в кримінальному процесі України // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. – Івано-Франківськ, 2002. – Вип. Х. – С. 196-200.
234. Томин С. Проблеми взаємодії слідчого та працівників оперативних служб у процесі встановлення джерел криміналістично значущої інформації // Матеріали VI Всеукраїнської науково-практичної конференції “Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (28-29 квітня 2005 р.). – Острог, 2005. – С. 421-422.
235. Томин С. Проблемні аспекти оцінки криміналістично значущої інформації, отриманої від осіб у процесі розкриття та розслідування злочинів // Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Треті осінні юридичні читання” “Молодь у юридичній науці”. – Хмельницький, 2004. – С. 451-452.
236. Томин С.В. Загальна характеристика криміналістичної діяльності як функціональної системи, спрямованої на розкриття та розслідування злочинів // Збірник тез наукових доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та аспірантів “Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку”. – Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2005. – С. 205-206.
237. Томин С.В. Значення судово-психологічної та комплексної судової психолого-психіатричної експертизи для встановлення здатності особи бути джерелом криміналістично значущої інформації // Збірник наукових статей за матеріалами ІІ міжвузівської науково-практичної конференції “Актуальні питання реформування правової системи України”. – Ч. 2. – Луцьк. – 2005. – С. 405-408.
238. Треушников М.К. Доказательства и доказывание в советском гражданском процессе.  М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982.  160 с.
239. Трусов А.И. Основы теории судебных доказательств в советском уголовном процессе. – М.: Юрид. лит., 1964. – 175 с.
240. Трусов А.И. Судебное доказывание в свете идей кибернетики // Вопросы кибернетики и права.- М.: Наука, 1967. – С. 20-25.
241. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации от 18 декабря 2001 года № 174-ФЗ [http://www.akdi.ru/gd/PROEKT/079044GD.SHTM; http://www.garweb.ru/project/law/doc/12025178/12025178-001.htm].
242. Уголовный процесс / Под ред. М.А. Чельцова. – М.: Юрид. лит., 1969. – 463 с.
243. Уголовный процесс/ Под ред К.Ф. Гуценко. – 3-е изд. – М.: Зерцало. – 1997. – 510 с.
244. Уголовный процесс: Учебник / Отв. ред. Н.С.Алексеев, В.З.Лукашевич, П.С.Элькинд. – М.: Юрид. лит., 1972. – 584 с.
245. Уголовный процесс: Учебник для вузов / Под ред. П.А. Лупинской. – М.: Юристъ, 1995. – 544 с.
246. Уголовный процесс: Учебник для юридических высших учебных заведений / Под общ. ред. В.И. Радченко. – М.: Юридический дом “Юстициинформ”, 2003. – 752 с.
247. Удалова Л.Д. Теорія та практика отримання вербальної інформації у кримінальному процесі України: Монографія. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 324 с.
248. Указ Президента України “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охороні прав і свобод громадян” від 18 лютого 2002 р. № 143/2002. [http://www.rada.gov.ua/].
249. Ульянова Л.Т. Оценка доказательств судом первой инстанции. – М.: Госюриздат, 1959. – 167 с.
250. Фаткуллин Ф.Н. Общие проблемы процессуального доказывания. Изд. 2-е доп. Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1976. – 207 с.
251. Федеральный закон Российской Федерации "Об органах федеральной службы безопасности в Российской Федерации" от 3 апреля 1995 г. №40-фз (сз №15-95 г. ст.1269). Принят Государственной Думой 22.02.95 г. [http://www.fsb.ru/under/fsb.html].
252. Федеральный закон Российской Федерации “Об оперативно-розыскной деятельности” от 12 августа 1995 г. N 144-ФЗ от 12 августа 1995 г. N 144-ФЗ [http://www.libertarium.ru/libertarium/l_sormlaw_101].
253. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства. В 2 т. – СПб.: Тип. М.М. Стасюлевича, 1897. – T.I. – 400 с.
254. Холечев И. Восприятие и действительность // Проблемы психологии. Ложь и свидетельские показания. – Вып. 1. – М. – 1992. – С. 259.
255. Чельцов М.А. Советский уголовный процесс. 4-е изд., испр. и перераб. – М.: Госюриздат, 1962. – 503 с.
256. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология. – М.: Новый Юрист, 1998. – 448 с.
257. Шалумов М. УПК РФ: вопросы доказательственного права // Законность. – 2004. - № 4. – С. 2-6.
258. Шапакидзе В.Я. Надлежащий порядок проведения процессуального действия как элемент критерия допустимости доказательств // Современные проблемы уголовно-процессуального доказывания. – Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2000. – С. 50 – 51.
259. Шахматов А.В. Об истории правового регулирования оперативно-розыскного мероприятия ”наблюдение” как формы содействия борьбе с преступностью // История государства и права. – 2004. - № 2. – С. 26-27.
260. Шашкевич П.Ф. Процессуальный закон и эффективность уголовного судопроизводства. – М.: Юрид. лит., 1984. – 233 с.
261. Шейфер С.А. Следственные действия. Основания, процессуальный порядок и доказательственное значение. – М.: Юрлитинформ., 2004. – 184 с.
262. Шейфер С.А. Собирание доказательств в советском уголовном процессе. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1986. – 171 с.
263. Шепітько В.Ю. Теоретические проблемы систематизации тактических приемов в криминалистике. – Харьков: РИП «Оригинал», 1995. – 200 с.
264. Шиканов В.И. Актуальные вопросы уголовного судопроизводства и криминалистики в условиях современного научно-технического прогресса: на материалах процессуального и криминалистического исследования уголовных дел об убийстве. – Иркутск: Вост.-Сиб. кн. изд-во, 1978. – 200 c.
265. Шишков С.Н. Доказывание психических расстройств в советском уголовном процессе. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1984. – 24 с.
266. Штерн В. Изучение свидетельских показаний // Проблемы психологии. – 1909. – С. 42 – 46.
267. Шумило М. Є. Нова форма досудового розслідування – гарантія права обвинуваченого на кваліфікований захист // Матеріали Міжнар. наук.-практ. семінару “Право обвинуваченого на кваліфікований захист та його забезпечення” (1 – 2 грудня 2005 р.). – Харків, 2005. – С. 26 – 30.
268. Щерба С. Влияние физических или психических недостатков на показания обвиняемого (подсудимого). – Советская юстиция. – 1974. - № 12. – С. 13-15.
269. Эйсман А.А. Логика доказывания. – М.: Юрид. лит., 1971. – 112 с.
270. Юрина Л.Г., Юрин В.М, Лаврухин С.В. Прослушивание телефонных и иных переговоров при расследовании экономических преступлений // Вестник криминалистики. – Вып. 1. – М. – 2000. – С. 91-95.
271. Якимов И.Н. Криминалистика.  М., 1925. – 496 с.
272. Яковлев Я.М. Разграничение компетенции судебно-психологической и судебно-психиатрической экспертиз // Вопросы организации и проведения судебно-психиатрических экспертиз в уголовном процессе / Под ред. члена-корр. АМН СССР, проф. Г.В. Морозова, проф. А.К. Качаева, проф. В.Е. Чугунова. – М., 1973. – 171 с.
273. Яковлев Я.М. Судебная экспертиза при расследовании половых преступлений. – Душанбе: ИРФОН, 1966. – 152 с.
274. Якуб М.Л. Показания свидетелей и потерпевших. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1968. – 128 с.
275. Der rote Faden. Grundsдtze der Kriminalpraxis / Herausgegenben von Horst Clages. – Mьnchen, 2002. – 578 s.
276. Lemke, M., Julius, K-P., Krehl, Ch., Kurth, H-J., Rautenberg, E. C., Temming, D., Brodag, W-D., Strafverfahrensrecht fьr Schulung und Praxis, 8. Aufl., 1994. – 216 s.
277. Mit der Wissenschaft auf Verbrecherjagd / Brian H. Kaye. Ьbers, von Karin Eiermann. – Weinheim; New York; Chichester; Brisbane; Singapore; Toronto: Wiley-VCH, 1997. – 323 s.
278. Wцrterbuch der Kriminalwissenschaften: ein Nachschlagewerk zur Kriminalitдtskontrolle fьr Studierende und Praktiker aus Polizei, Justiz und Gerichtsmedizin / von Andreas Schneider und Gerd Lang. Unter Mitarb, von Uwe Anschьtz. – Stuttgart, Mьnchen, Hannover, Berlin, Weimar, Dresden, Boorberg, 2001. – 264 s.




Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.