У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВСТАНОВЛЕННЯ І ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО АРЕШТУ,ВИПРАВНИХ ТА ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ
Количество страниц 211
ВУЗ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Год сдачи 2006
Содержание ВСТУП...........................................................................................................

РОЗДІЛ 1. Поняття адміністративного арешту, виправних та громадських робіт, підстави їх встановлення і застосування...................
1.1. Поняття та зміст адміністративного арешту, виправних і громадських робіт ........................................................................................
1.2. Відмежування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту від інших заходів адміністративного примусу та подібних заходів, передбачених правом.................................
Висновки до розділу 1.................................................................................

РОЗДІЛ 2. Підстави встановлення і застосування адміністративного арешту, виправних та громадських робіт...................................................
2.1. Адміністративний підсудний проступок, як підстава встановлення адміністративного арешту, виправних та громадських робіт...................
2.2. Кваліфікація адміністративних правопорушень, за які передбачається застосування адміністративного арешту та виправних робіт................................................................................................................
Висновки до розділу 2.................................................................................

РОЗДІЛ 3. Особливості провадження в справах про адміністративні підсудні проступки, за вчинення яких передбачається адміністративний арешт та виправні роботи..............................................
3.1. Попереднє адміністративне розслідування в справах щодо
адміністративних підсудних проступків, за вчинення яких встановлений адміністративний арешт або виправні роботи...................
3.2.Особливості вирішення в суді справ про адміністративні підсудні проступки, за які передбачено стягнення у вигляді адміністративного арешту та виправних робіт..........................................................................
3.3. Провадження щодо виконання постанов про застосування
адміністративного арешту, виправних та громадських робіт..................
Висновки до розділу 3.................................................................................

ВИСНОВКИ..................................................................................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................
ВСТУП
Актуальність теми. Кардинальні перетворення, що здійснюються в Україні в період становлення соціальної, правової держави, поширюються і на реформування української правової системи в цілому та кожної галузі права зокрема. Це стосується й адміністративного права, система норм якого регулює відносини адміністративної відповідальності, що в сукупності складають адміністративно – правовий інститут, сучасний стан якого, не відповідає потребам побудови демократичної, соціальної, правової держави. Складовою частиною реформи щодо цього інституту є переосмислення і наукове обґрунтування визначення таких видів стягнення як адміністративний арешт, виправні роботи, а також громадські роботи, запровадження яких пропонується у проекті Кодексу України про адміністративні проступки, порядок їх застосування.
Провадженню щодо виконання постанов про застосування адміністративних стягнень було присвячено ряд наукових праць вітчизняних учених, зокрема Р.В. Миронюка та Г.В. Джагупова, які присвятили цьому важливому питанню свої кандидатські дисертації. Частково цієї проблеми торкались автори навчальних посібників та монографій І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, В.К.Колопаков, А.Т. Комзюк, М.Ф. Стахурський, Н.І. Золотарьова. Проте цілісного монографічного дослідження питання встановлення та застосування адміністративного арешту, виправних та громадських робіт дотепер немає.
Для розв’язання визначеної проблеми нами проаналізовані праці, присвячені дослідженню питання адміністративної відповідальності, відомих юристів В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, Г.М. Атаманчука, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, А.П. Клюшніченка, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, А.П. Коренева, Є.Б. Кубка, О.В.Кузьменко, Є.В. Курінного, В.М. Марчука, Н.Р. Нижник, В.Ф. Опришка, О.І. Остапенка, І.М. Пахомова, В.П. Пєткова, В.І. Ремньова, А.О. Селіванова, В.М. Селіванова, В.Ф. Сіренка, В.Д. Сорокіна, Ю.А. Тихомирова, М.М. Тищенка, В.В. Цвєткова, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемшученка та інших.
Актуальність теми дисертаційного дослідження важлива ще й з огляду на нагальну потребу якнайшвидшого оновлення законодавства про адміністративну відповідальність, розроблення і прийняття Кодексу України про адміністративні проступки на засадах нової концепції щодо визнання кримінального або підсудного проступку, що, в свою чергу, тягне за собою необхідність перегляду інших положень інституту адміністративної відповідальності як матеріальної частини її норм, так і норм, що регламентують провадження в справах про адміністративні проступки.
Законодавче визначення застосування адміністративного арешту, виправних робіт та громадських робіт потребує наукового обґрунтування також і в зв’язку з дотриманням демократичних принципів при використанні уповноваженими органами адміністративного примусу, передусім принципу верховенства права, дотримання прав і свобод людини та громадянина при здійсненні ними владних повноважень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертації належить до пріоритетних у галузі адміністративного права України і спрямована на виконання основних положень Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” від 22 липня 1998 р. № 810/98; Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю 2005—2010 рр., розділів 1, 2 — Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004—2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р. Її проблематика безпосередньо стосується теми ІДП НАН України “Проблеми адміністративно-правового забезпечення реформування державного управління (адміністративної реформи) в Україні” (0102U001601).
Мета та завдання дисертаційного дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, узагальнень практики його реалізації, опрацювання теоретичних положень визначити сутність адміністративного арешту та виправних робіт, порядку їх встановлення та застосування за вчинення адміністративного підсудного проступку, виробити пропозиції щодо запровадження нового стягнення – громадські роботи до проекту Кодексу України про адміністративні проступки, вдосконалення законодавства, спрямованого на правове регулювання адміністративної відповідальності в відміченій вище частині.
Зазначена мета дослідження зумовила постановку та розв’язання таких завдань:
на основі результатів дослідження визначити поняття адміністративного арешту, виправних та громадських робіт;
виявити критерії відмежування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту від інших заходів адміністративного примусу та подібних заходів, передбачених правом;
обґрунтувати підстави встановлення і застосування адміністративного арешту, виправних та громадських робіт;
охарактеризувати нові наукові підходи до кваліфікації адміністративних проступків, за які передбачається застосування адміністративного арешту та виправних робіт;
обґрунтувати необхідність попереднього адміністративного розслідування в справах щодо адміністративних підсудних проступків, за вчинення яких встановлений адміністративний арешт або виправні роботи;
визначити особливості вирішення в суді справ про адміністративні підсудні проступки, за які передбачено стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт;
сформулювати пропозиції, спрямовані на вдосконалення провадження щодо виконання постанов про застосування адміністративного арешту та виправних робіт, а також визначення основ виконання громадських робіт.
Об’єктом дисертаційного дослідження стали відносини адміністративної відповідальності в частині застосування адміністративного арешту, виправних та громадських робіт.
Предметом дисертаційного дослідження є адміністративні правові засади встановлення і застосування адміністративного арешту, виправних та громадських робіт.
Методологічна та теоретична основа дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є теорія пізнання соціально-правових явищ, а також наукові принципи і концептуальні положення, розроблені спеціалістами в галузі адміністративного права і процесу. На всіх етапах дослідження широко використовувалися такі методи та прийоми наукового пізнання як спостереження, порівняння, аналіз, аналогія, індукція, дедукція та інші ( п. п. 2.2, 3.1, 3.2, 3.3).
При з’ясуванні сутності адміністративного арешту та виправних робіт перевага надавалася загальнонауковим методам, зокрема історико-правовому, системно-структурному та методу наукового узагальнення (п. п. 1.1).
З метою виявлення критеріїв відмежування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту від інших заходів адміністративного примусу та подібних заходів, передбачених правом, застосовувалися порівняльний і логіко-юридичний методи (п. п. 1.2). Логіко-юридичний метод також застосовувався при викладенні теорії кваліфікації адміністративних підсудних проступків, за які встановлено адмінарешт та виправні роботи (2.2). На основі порівняльно-правового та системно-структурного методів обґрунтовано підстави встановлення і застосування адміністративного арешту, виправних та громадських робіт (п.п.2.1).
Обґрунтованість сформульованих у дисертації теоретичних положень, висновків і практичних пропозицій визначається емпіричною базою дослідження. Зокрема, автором вивчено статистичні матеріали практики спеціальних приймальників для осіб, підданих адміністративному арешту за 2001—2005 рр. На підставі спеціально розроблених анкет опитано 417 громадян, — 314 осіб, підданих адміністративному арешту, та 129 працівників спецприймальників. Використано власний досвід роботи дисертанта в органах внутрішніх справ.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження були праці як вітчизняних, так і зарубіжних учених-юристів, зокрема з питань теорії держави та права, адміністративного права і процесу та конституційного права. У ході дослідження проаналізовано проекти Кодексу України про адміністративні проступки та Кодексу України про адміністративну відповідальність, норми чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП), Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. N 83, і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інвалідів; Інструкції Міністерства охорони здоров’я України, затвердженої наказом цього центрального органу виконавчої влади від 7 квітня 2004 року № 183, Положення про спеціальний приймальник для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, затвердженого наказом МВС України 18 вересня 1992 р. № 552, інші документи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням адміністративно-правових засад встановлення та застосування адміністративного арешту, виправних робіт та громадських робіт в умовах демократизації українського суспільства та оновлення чинного законодавства. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд наукових положень та висновків.
Вперше:
з метою законодавчого закріплення запропоновано нове формулювання визначення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, сформульовано особливості та переосмислено обмеження щодо його застосування;
запропоновано ввести в законодавство новий вид стягнення — громадські роботи, обґрунтовано та сформульовано поняття цього виду стягнення;
виявлено критерії відмежування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту від інших заходів адміністративного примусу та подібних заходів, передбачених правом;
визначено особливості кваліфікації адміністративних підсудних проступків, за які законодавець передбачає адміністративний арешт та виправні роботи;
запропоновано процедури провадження в справах про адміністративні підсудні проступки з урахуванням певних особливостей щодо їх вирішення та передбачення окремої глави в КУпАП під назвою “Особливості вирішення справ про адміністративні підсудні проступки в суді”;
обґрунтовано порядок виконавчого провадження у разі переходу до законодавчої класифікації правопорушень на адміністративні проступки та кримінальні (підсудні) проступки.
Набули подальшого розвитку:
аргументація щодо визначення поняття адміністративних стягнень у вигляді виправних робіт і громадських робіт та порядку їх застосування в нових умовах господарювання;
наукові погляди щодо розвитку теорії підсудного (кримінального) проступку, критерії класифікації правопорушень на підсудні (кримінальні) та адміністративні проступки;
обґрунтування положення про наявність та необхідність законодавчого визначення окремої стадії провадження в справах про адміністративні підсудні проступки — попереднього адміністративного розслідування;
висновок про те, що при законодавчому закріпленні кримінального проступку стадія адміністративного провадження — виконання постанов про адміністративне стягнення — змінюється і постає як виконавче провадження, тільки вже не в справах про адміністративні правопорушення, а в справах про кримінальний проступок;
обґрунтування необхідності поглиблення законодавчого регулювання виконання постанов про застосування таких адміністративних стягнень як виправні роботи, громадські роботи та адміністративний арешт, особливо про використання адмінарештованих на фізичних роботах, розпорядження заробленими ними коштами, строки відстрочки виконання постанови про виправні роботи та порядок виконання громадських робіт;
пропозиції щодо доцільності законодавчого визначення порядку заміни адміністративного арешту виправними роботами та громадськими роботами, а виправних робіт — цим новим запроваджуваним видом стягнення.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати використані при підготовці лекцій зі спецкурсу “Адміністративна відповідальність”, який читається в Київському національному університеті внутрішніх справ, при викладанні навчальних дисциплін “Адміністративне право України”, “Адміністративний процес”.
Практична значущість дослідження також полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть використовуватись:
а) у науково-дослідній роботі — для подальшого опрацювання питань адміністративної відповідальності та розвитку кримінального права;
б) у правотворчості — при доопрацюванні проекту Кодексу України про адміністративні проступки;
в) у правозастосуванні — рекомендації, які обґрунтовані в дисертації, мають за мету вдосконалення практики застосування норм чинного законодавства в сфері адміністративної відповідальності;
д) у правовиховній сфері — висновки і пропозиції, які містяться в дисертації, можуть слугувати матеріалом у роботі щодо підвищення рівня правової культури та правосвідомості населення та осіб, уповноважених здійснювати провадження в справах про адміністративні проступки.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки адміністративного права, всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі самостійних досліджень. Окремі питання дисертації подані як науковий матеріал вперше, деякі розглянуті по-новому, додатково обґрунтовані. Публікації, в яких викладені результати дослідження, підготовлені здобувачем особисто, без участі співавторів.
Апробація результатів дослідження. Робота над дисертацією була розпочата на кафедрі адміністративного права Національної академії внутрішніх справ та завершена на кафедрі адміністративного права і процесу у Київському національному університеті внутрішніх справ. Результати розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані теоретичні положення та висновки дисертації оприлюднені автором на ІV Національній науково-теоретичній конференції “Українське адміністративне право: сучасний стан і перспективи реформування” (20-22 травня 2005 р., м. Сімферополь, Ялта), конференції в Національній академії внутрішніх справ “Україна - 2005: поступальна хода до верховенства права” (травень 2005); засіданні ”круглого столу” в НАВСУ “Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан та шляхи її оптимізації” (17 червня 2005 р.).
Основні положення дисертаційного дослідження впроваджені автором у практику діяльності Департаменту громадської безпеки МВС України у вигляді рекомендацій, що стосуються порядку застосування та відбуття правопорушниками адміністративних стягнень у вигляді адміністративного арешту та виправних робіт, використані в роботі Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя при подальшому удосконаленні адміністративного та адміністративно-процесуального законодавства, в Науково-дослідному центрі політико-правових реформ для реалізації при розробці проекту Кодексу України про адміністративні проступки, а також враховані і використовуються у навчальному процесі Київського національного університету внутрішніх справ при проведенні семінарських і практичних занять з навчальних курсів: „Адміністративне право”, „Адміністративна відповідальність”, „Адміністративно–деліктне право”, „Адміністративний процес”.
Публікації. Результати дослідження висвітлено в 8 одноосібних публікаціях, 5 з яких — у наукових фахових виданнях.
Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів та 7 підрозділів, висновку та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 199 сторінки. Список використаних джерел складається із 204 бібліографічних позицій і займає 16 сторінок.

Список литературы ВИСНОВКИ
Проведене дисертаційне дослідження дозволяє цілісно підійти до аналізу проблем адміністративної відповідальності в оновленому українському суспільстві, в умовах демократизації адміністративно-правових відносин та соціальної орієнтованості нашої держави. Це дало можливість сформулювати такі висновки і пропозиції:
1. З метою законодавчого визначення пропонується таке формулювання адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту: воно полягає у триманні особи, яка вчинила адміністративний проступок, в умовах ізоляції з обов’язковим залученням до праці і встановлюється на строк до тридцяти діб та застосовується судом лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних проступків, визначених Кодексом України про адміністративні проступки.
2. Пропонуються зміни до проекту КУпАП щодо віку дітей, батьки яких притягаються до адміністративної відповідальності. На наш погляд, потрібно встановити чотирнадцятирічний вік. Крім того, доцільно передбачити також, що адміністративний арешт не може застосовуватися до одиноких осіб, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, а не тільки до жінок, як це зараз встановлено в адміністративному законодавстві.
3. Недоречно застосовувати адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту до інвалідів третьої групи інвалідності. Таких осіб не можна тримати в умовах ізоляції й залучати до фізичної роботи. Тому запропоновано ст. 32 КУпАП доповнити, врахувавши, що до інвалідів третьої групи не застосовуються стягнення у вигляді адміністративного арешту, тим більше, що практика використання цього виду стягнення йде саме шляхом незастосування його до інвалідів третьої групи.
4. Виправні роботи — це адміністративне стягнення, яке застосовується до особи, визнаної винною у вчиненні адміністративного проступку за постановою місцевого суду чи судді (одноособово). Воно має на меті грошове покарання, вплив на матеріальні інтереси правопорушника і його виправлення шляхом перевиховання в умовах трудового колективу. Виправні роботи застосовують як основний вид стягнення за вчинення адміністративного проступку. Правопорушники відбувають покарання виключно за постійним місцем роботи. Головним правообмеженням виправних робіт є відрахування із заробітної плати правопорушника в дохід держави в розмірах, указаних в постанові місцевого суду, але не більше 20 % від заробітку.
5. За діючим законодавством, у разі призначення виправних робіт відрахування здійснюється з усієї суми заробітної плати, без вилучення з неї податків та інших платежів, а також незалежно від наявності претензій за виконавчими документами до особи, яка відбуває виправні роботи. Такий порядок відрахувань під час відбування виправних робіт суперечить правам громадян. Відрахування робляться не з отриманих громадянином доходів, що не відповідає принципу соціальної справедливості. В проекті нового Кодексу України про адміністративні проступки потрібно передбачити норму, за якою відрахування в дохід держави слід здійснювати з реально нарахованої до виплати суми особи, яка відбуває стягнення у вигляді виправних робіт.
6. Запропоновано ввести новий вид стягнення – громадські роботи. Громадські роботи полягають у виконанні фізичною особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Необхідно, щоб громадські роботи застосовувалися на строк від двадцяти до шістдесяти годин, але не більше чотирьох годин на добу. Вони повинні призначатися рішенням суду.
7. Критеріями відмежування адміністративного арешту від адміністративного арешту як попереднього ув’язнення визначені: засоби правового регулювання (з одного боку, норми адміністративного права, з другого, – кримінального); мета застосування (адмінстягнення – кримінально-запобіжний захід); підстава застосування (адмінпроступок – випадки, передбачені кримінально-процесуальним кодексом); місце реалізації (спецприймальник – слідчий ізолятор).
8. Критеріями відмежування адміністративного арешту від адміністративного затримання є: призначення (адмінстягнення – захід адміністративного припинення); суб`єкт застосування (суд – орган або посадова особа, уповноважені КУпАП); строки застосування (до 15 діб – як правило, 3 години).
9. Адміністративний арешт як вид адміністративного стягнення відрізняється від арешту товарів, транспортних засобів та інших речей, як заходу адміністративного припинення за призначенням, порядком та суб’єктами застосування. Цей захід використовується для забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, застосовується уповноваженими посадовими особами органів виконавчої влади.
10. З метою запобігання ухилення від забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення шляхом приховування або відчуження речей, на які накладено адміністративний арешт, доцільно встановити адміністративну відповідальність за такі дії, передбачивши в КУпАП норму такого змісту:
“Незаконне відчуження, використання або приховування арештованих товарів, транспортних засобів та інших речей, що стали знаряддями вчинення або предметами адміністративного правопорушення, –
тягне за собою накладення штрафу на фізичних осіб від однієї до двох тисяч гривень, а на юридичних осіб — від двох до п’яти тисяч гривень з конфіскацією арештованих товарів, транспортних засобів та інших речей”.
10. Арешт судна представляє собою не вид адміністративного стягнення, а, на відміну від адміністративного арешту, котрий застосовується до осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, є заходом адміністративного припинення та забезпечення відшкодування шкоди, завданої суб’єктам правовідносин правопорушенням, яке вчинене капітаном чи екіпажем судна. Такий же висновок зроблено і відносно арешту повітряних суден, який передбачається Конвенцією про міжнародну цивільну авіацію 1944 р.
11. У чинному КУпАП реально визначені підсудні адміністративні проступки, які відрізняються від інших адміністративних правопорушень за цілим рядом ознак. Розмежування цих протиправних діянь доцільно провести на основі таких критеріїв як ступінь завданої ними шкоди суспільним відносинам (значний – невисокий), вид об‘єкта правопорушення (відносини публічного управління – всі інші суспільні відносини), суб‘єкт юрисдикції (суд – орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, їх посадова особа), вид стягнень, що передбачаються за їх вчинення (виправні роботи, конфіскація, арешт – інші види стягнень, встановлені в ст. 24 КУпАП), суб‘єкт правопорушення (лише фізичні особи – фізичні і юридичні особи).
12. Необхідно в новому законопроекті, який доцільно назвати Кодексом України про адміністративну відповідальність, викласти юридичні склади підсудних адміністративних проступків окремим розділом, в якому необхідно дати поняття підсудного проступку, його особливостей, в статтях, в яких визначити санкції за підсудні проступки в основному в вигляді адміністративного арешту, виправних та громадських робіт.
Визнання адміністративного підсудного проступку обумовило б проведення апеляційного і касаційного провадження в справах про такі делікти за нормами кримінального процесу.
Передбачення в кодифікованому акті підсудного проступку зобов’яже законодавця виділити в Кодексі України про адміністративну відповідальність окремий розділ, в якому зосереджуватимуться норми, що регулюють процесуальні засади розгляду справ про підсудні проступки в суді першої інстанції.
13. У випадку позитивного вирішення законодавцем питання про запровадження інституту відповідальності за підсудний проступок, який повинен бути передбачений в деліктному законодавстві, до останнього можна буде віднести ряд діянь, які сьогодні кваліфікуються як злочини, і тягнуть за собою кримінальну відповідальність, однією з основних ознак якої є наявність судимості. При запровадженні інституту підсудного проступку необхідно проведення реформування інституту адміністративної відповідальності, що буде спрямоване, перш за все, на захист прав і свобод людини і громадянина, оскільки відповідальність за вчинення підсудного проступку, за своєю природою, не повинна тягнути за собою судимості як однієї з основних ознак кримінальної відповідальності. До того ж за вчинення підсудного проступку повинні бути передбачені більш м‘які санкції.
14. Застосування адміністративного арешту необхідно передбачати вже на стадії кваліфікації адміністративного правопорушення. Адже санкції відповідних статей КУпАП передбачають особливості складу адміністративного правопорушення, яке в них значиться, коли належить застосовувати такий вид стягнення як адміністративний арешт. Крім зазначених в гіпотезі відповідних адміністративно-правових норм особливостей, які, як уже відомо, впливають на кваліфікацію правопорушення, ми помічаємо в їхніх санкціях особливості ознак складу проступку, які мають значення лише при застосуванні адміністративного арешту. Це обставини справи та особа правопорушника.
В цілому ж кваліфікацію адміністративного підсудного проступку необхідно визначити як встановлення і юридичне закріплення точної відповідності між ознаками вчиненого діяння і ознаками складу проступку, передбаченого адміністративно-правовою нормою.
Об’єктом адміністративного підсудного проступку, на відміну від інших правопорушень, передбачених КУпАП, є не тільки відносини державного управління, але і власність, права і свободи громадян, підприємницька діяльність тощо.
Об’єктивна сторона цього виду правопорушень виявляється в діяннях, які за своєю шкідливістю межують зі злочинами. Ця ознака визначає ці проступки як кримінальні, а для перехідного періоду — як підсудні проступки. Вчинення таких проступків здійснюється переважно з допомогою активних дій.
15. При кваліфікації підсудних адміністративних правопорушень, за які передбачається адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт, необхідно звернути увагу на вік суб’єкта правопорушення. Якщо загальний вік суб’єкта адміністративного правопорушення — шістнадцять років, то він є ознакою, необхідною для притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні підсудні проступки, в тому числі й за ті, за які законодавець поряд з іншими стягненнями передбачає адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт, але в тих випадках, коли вік особи (суб’єкта проступку) від шістнадцяти до вісімнадцяти років, законодавець передбачає застосування штрафу і виключає можливість використання адміністративного арешту або виправних робіт.
16. Проте за ознакою доцільності і підняття ефективності норм, які передбачають адміністративний арешт та виправні роботи, можна запропонувати таке. Люди досягають фізичної зрілості значно раніше, ніж це було п’ятдесят років тому. Під впливом інформаційних потоків, використовуючи сучасні освітні та загальнорозвиваючі технології, вони стають зрілими в значно молодшому віці і, безумовно, спроможні усвідомлювати свої дії, володіють таким рівнем свідомості, фізичного і психічного розвитку, який дозволяє їм правильно оцінити суспільну значимість вчиненого. Тому вік, при досягненні якого особа може нести відповідальність із застосуванням адміністративного арешту та виправних робіт, потрібно зменшити до сімнадцятирічного.
17. Слід зауважити, що вина при скоєнні адміністративного підсудного проступку відрізняється від вини при скоєнні злочину. При скоєнні злочину злочинець усвідомлює протиправний характер своїх дій, а при скоєнні адміністративного проступку - суспільно небезпечний характер таких дій.
18. Моделювання повного циклу провадження в справах про адміністративні проступки дає підстави виділити самостійну його стадію – попереднє адміністративне розслідування. На цій стадії передбачається попередня кваліфікація адміністративного проступку. Без попередньої кваліфікації порушити справу про адміністративний проступок неможливо, оскільки кваліфікація обов’язково відображається в протоколі про адміністративний проступок, який є об’єктивним віддзеркаленням доказу факту адміністративного проступку. Стадія попереднього адміністративного розслідування охоплює і такі процесуальні дії, як опитування свідків, потерпілих та правопорушника особою, яка уповноважена складати протокол про адміністративний проступок, дослідження речових доказів, огляд речей та особистий огляд, вилучення речей і документів та їх дослідження, призначення експертизи, попереднє вивчення матеріалів справи та прийняття рішення про їх надіслання компетентному органу або посадовій особі.
19. Враховуючи однорідність процесуальних відносин, що виникають на даному етапі розвитку провадження у справі про адміністративні проступки, доцільно у проекті Кодексу України про адміністративні проступки передбачити окрему главу, назвавши її “Попереднє адміністративне розслідування”. Нею слід охопити відповідні статті, що визначатимуть порядок здійснення процедурних дій та прийняття процедурного рішення про направлення матеріалів до органу адміністративної юрисдикції.
20. Як у кримінально-процесуальному законодавстві, так і в адміністративному праві, де поки що ведеться провадження і відносно підсудних проступків, необхідно передбачити норми, які б визначали поняття речових доказів, порядок їх зберігання та вирішення питання щодо подальшого розпорядження ними після вирішення справи. Для цього доцільно запозичити із Кримінально-процесуального кодексу України норми, які регулюють порядок процесуального використання доказів.
21. При розробці проекту нового КУпАП, який регламентуватиме притягнення до відповідальності за підсудні адміністративні проступки, потрібно врахувати певні особливості щодо вирішення справ про них. Для цього в новому кодексі доцільно передбачити окрему главу під назвою “Особливості вирішення справ про адміністративні підсудні проступки в суді”, в якій передбачити відмінності в провадженні у справах щодо підсудних адміністративних проступків від проступків, що розглядаються органами виконавчої влади та місцевого самоврядування чи їх посадовими особами.
22. Запропоновано уточнення щодо строків розгляду справ про адміністративні проступки в суді. Строк розгляду справ про адміністративні підсудні проступки, за які передбачається адміністративний арешт, доцільно залишити, як це зараз закріплено в чинному законодавстві, до однієї доби. Для вирішення справ про проступки, за які зараз законодавець установив адміністративне стягнення у вигляді виправних робіт, та в майбутньому за ті з них, за які передбачатимуться громадські роботи, доцільно, на наш погляд, передбачити загальний строк розгляду адміністративних справ – до десяти діб (в даний час ст. 277 КУпАП передбачає строк розгляду цієї категорії справ — п’ятнадцять діб).
23. Як правило, розгляд справ про підсудні проступки має здійснюватися в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження. Судове засідання провадиться у спеціально обладнаному приміщенні – залі судових засідань або іншому пристосованому для цього приміщенні. Окремі процесуальні дії в разі необхідності можуть вчинятися за межами приміщення суду.
Необхідність проведення судового засідання в приміщенні суду пояснюється тим, що при цьому повинна зберігатися обстановка офіційності та відкритості, доступності громадян, представників юридичних осіб та громадськості до процесу розгляду справи, адже підсудні проступки наближені за своєю шкідливістю для суспільства до злочинів і правову оцінку їм слід давати в відповідних умовах.
24. Дотепер в законодавстві про адміністративні правопорушення не передбачено порядку відкриття судового засідання. Це — відчутна прогалина в адміністративно-деліктному праві, скасування якої потребує прийняття відповідних норм, які б регулювали цю процесуальну дію. Тому ми пропонуємо записати в КУпАП, що у призначений для розгляду справи про адміністративний підсудний проступок час суддя відкриває судове засідання, оголошує склад суду, назву справи та прізвища осіб, які беруть участь у розгляді справи.
Як і в будь-якому судовому процесі, в провадженні у справах про адміністративні проступки необхідно законодавчо передбачити право на відвід. Суддя, секретар, перекладач, експерт не можуть брати участі в розгляді справи про адміністративний підсудний проступок і підлягають відводу (самовідводу) у випадках, які мають визначатися в КУпАП.
Якщо вважати кримінальний проступок по суті адміністративним підсудним проступком, тоді оскарження в апеляційному та касаційному порядку потрібно передбачити таке саме, як і для незначних злочинних діянь, визначених в Кримінально-процесуальному кодексі України.
25. При законодавчому закріпленні кримінального проступку ми вже матимемо не завершальну стадію адміністративного провадження – виконання постанов про адміністративне стягнення, а виконавче провадження, тільки вже не в справах про адміністративні проступки, а в справах про кримінальний проступок. Тоді і спецустанови, в яких відбувають покарання у вигляді адміністративного арешту, мають називатися по-іншому, і функціонувати вони повинні в системі Державного департаменту з питань виконання покарань, який, згідно з законодавством України, має відповідні завдання і функції.
26. Згідно зі ст. 300 КУпАП, постанова про адміністративний арешт виконується органом внутрішніх справ у порядку, встановленому законами України. Така вимога законодавця грубо порушується МВС України. Дотепер Законом України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 р. № 606-ХІУ встановлено лише виконання постанов щодо майнових стягнень. Порядок виконання органами внутрішніх справ постанов про накладення адміністративного арешту лише в загальних рисах врегульовано КУпАП. Статті глави 32 цього кодексу встановлюють лише порядок провадження із виконання постанови про застосування адміністративного арешту, а деталі щодо відбування цього виду стягнення закріплені в нормативному акті МВС України.
27. У Положенні про спеціальний приймальник для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, потрібно передбачити норми, за якими б при використанні на роботах цього контингенту осіб зароблені кошти зараховувались на їхній спеціальний рахунок. І з цього рахунку законом потрібно передбачити право адміністрації приймальника використовувати їх на утримання адмінарештованих.
28. Потрібно законодавчо запровадити відстрочування виконання постанови у разі поважних причин, що перешкоджають відбуванню виправних робіт. Причому строк відстрочки в законі треба передбачити не менше як до одного року. Доцільно також відмовитися від заміни адміністративного арешту, у випадках неможливості виконання цього виду стягнення, на адміністративні роботи. На думку дисертанта, яка підтверджується емпіричними даними, краще замінювати адмінарешт штрафом.
29. У разі запровадження такого виду стягнення як громадські роботи можна встановлювати також заміну виправних робіт цим новозапровадженим видом стягнення. Порядок виконання постанов суду про застосування громадських робіт доцільно, на нашу думку, встановити за аналогією виконання вироків суду щодо такого виду кримінального покарання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авер’янов В.Б., Андрійко О.Ф., Голосніченко І.П. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні. — К.: УАДУ, 1999. — 49 с.
2. Авер’янов В.Б., Крупчан О.Д. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування. — Х., 1998. — 36 с.
3. Авер’янов В. Чиї права захищає адміністративний кодекс // Урядовий кур’єр. — 2006. — 10 березня.
4. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. А.Т. Комзюка. — Х.: Вид-во Ун-т внутр. справ, 2002. — 116 с.
5. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. А.Т. Комзюка. — Х.: Вид-во Ун-т внутр. справ, 2002. — 116 с.
6. Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): Навчальний посібник / За заг. ред. І.П. Голосніченка. — К.: КІВС, 2002. — 141 с.
7. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ / Під заг. ред. І.П. Голосніченка, Л.Ю. Кондратьєва. — К.: Нац. акад. внутр. справ України, 1995. — 177 с.
8. Адміністративний кодекс Української Радянської соціалістичної республіки // Збірник Узаконень та розпоряджень Робітничого Селянського Уряду України за 1927 р. Офіційне видання Народного Комісаріату Юстиції 31 грудня 1927 р. — Ч. 63-65. Відділ Нарліт. — С. 1218-1229.
9. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України: Автор-упорядник В.П. Тимощук. — К.: Факт. — 496 с.
10. Административная юстиция в новых европейских демократиях. Практическое исследование в сфере административного права и процесса в Болгарии, Эстонии, Венгрии, Польше и Украине / Под ред. Дениса Дж. Галигана, Ричарда Х. Лангана ІІ и Констанс С. Ниландру. Центр социально-правовых исследований. Оксфордский университет. — COLPY. — 1999. — 668 с.
11. Адміністративне право України: Академічний курс. У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). — К.: Вид-во „Юридична думка”. — 2004. — 584 с.
12. Адміністративне право України: Академічний курс. У двох томах: Том 2. Особлива частина. / Ред. колегія: В.Б.Авер’янов (голова). — К.: Вид-во „Юридична думка”, 2004. — 584 с.
13. Адміністративне право України: Підручник / За ред. С.В. Ківалова. — Одеса: Юридична література, 2003. — 894 с.
14. Адміністративне право України / За ред. Ю.П. Битяка. — Харків: Право, 2000. — 520 с.
15. Адміністративне право України / За ред. Ю.П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер. — 2004. — 544 с.
16. Административное право России: Особенная часть. — М.: БЕК, 1997. — 390 с.
17. Адміністративне право України / Під ред. Ю.П. Битяка. — Х.: Право, 2000. — 520 с.
18. Административное право / Под ред. А.В. Лунева. — М.: Юрид. лит., 1970. — 597 с.
19. Административная ответственность граждан. — Пермь: Изд-во Перм. ун-та. — 1974. — 170 с.
20. Административное право зарубежных стран / Под ред. И.С. Козырева. — М.: Спартак, 1996. — 229 с.
21. Алексеев С.С. Общая теория права. Том 1. — М.: Юрид. лит., 1981. — 359 с.
22. Алексеев С.С. Общая теория права. Том 2. — М.: Юрид. лит., 1982. — 361 с.
23. Алехин А.П., Крамолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. — М.: Изд-во «Зерцало», 1997. — 680 с.
24. Анджиевский В.С., Тимченко И.А. Новое законодательство об административных правонарушениях. — Киев: Политиздат Украины, 1987. — 110 с.
25. Атаманчук Г.В. Власть аппарата или аппарат власти // Экономика и жизнь. — 1992. — № 6.- С. 54.
26. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. — М., 1997. — 40 с.
27. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Адміністративний процес. — К.: Літера ЛТД, 2001. — 334 с.
28. Бахрах Д.Н. Административное право. — М.: БЕК, 1996. — 660 с.
29. Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности: Учебное пособие. — Пермь: Изд-во Перм. ун-та, 1969. — 344 с.
30. Бахрах Д.Н. Состав административного проступка. — Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1987. — 70 с.
31. Бахрах Н. Д., Ренов Е.Н. Производство по делам об административных правонарушениях. — М.: Знание, 1989. — 88 с.
32. Бахрах Д.Н., Ренов Э.Н. Административная ответственность по российскому законодательству. — М. : Изд-во НОРМА, 2004. — 304 с.
33. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. — Свердловск: Изд-во Уральского ун – та. — 1989. — 112 с.
34. Бахрах Д.Н. Нормативная основа административной ответственности // Сов. Юстиция. — 1981. — № 7. —С. 7-11.
35. Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности: Учебное пособие. — Пермь: Пермский ун-т, 1989. — 120 с.
36. Безденежных В.М. Формы административной деятельности органов внутренних дел. — М.: Академия МВД СССР, 1974. — 86 с.
37. Білий П.М. Адміністративна відповідальність посадових осіб // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. — 2002. — № 1. — С. 32-36.
38. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины. — Х.: Одиссей, 1999. — 224 с.
39. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины. — Х: Право, 1996. — 236 с.
40. Богатирьов І.Г. Деякі проблеми питання виконання альтернативних позбавленню волі покарань // Кримінально-виконавча система в Україні: проблеми, концепції, перспективи. — Чернігів, 2003. — 89 с.
41. Бородін І.Л. Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина. — Херсон: Олді-плюс, 2003. — 123 с.
42. Братко А.Г. Общая теория права. — М.: Юрист, 1994. — 140 с.
43. Бребан Н.Г. Административное право Франции. — М.: Прогресс, 1978. — 364 с.
44. Бринцев В.Д. Судебная власть /правосудие/: Пути реформирования в Украине. — Х.: Ксилон, 1998. — 159 с.
45. Бюджетний кодекс України // Голос України. — 2001. — 24 липня.
46. Ведель Ж. Административное право Франции. — М.: Прогресс, 1973. — 511 с.
47. Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради СРСР. — 1980. — № 44. — Ст. 909.
48. Про основи соціальної защищеності інвалідів в Україні: Закон України від 21 березня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 21. — Ст. 252.
49. Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 16.
50. Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 27-28. — С. 180.
51. Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 25-26. — С. 131, 252.
52. Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам: Закон України від 18 травня 2004 р. № 1727-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 33-34. — Ст. 404.
53. Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 52. — Ст. 455.
54. Відомості Верховної Ради України.- 2005.- № 25.- С.336.
55. Відповідальність у державному управлінні та адміністративне право. — К.: Ін-т держави і права, 2001. — 70 с.
56. Водний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 24. — Ст. 189.
57. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР. — Воронеж: Изд-во Воронежского ун - та, 1970. — 252 с.
58. Герасименко Є.С. Питання реформування інституту адміністративної відповідальності: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2000. — 20 с.
59. Герасименко Є.С. Питання реформування інституту адміністративної відповідальності: Дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2000.
60. Герцензон А.А. Квалификация преступлений. — М.: Юрид. лит., 1997. — 240 с.
61. Голосніченко І.П. Адміністративне право України. — Київ: МАУП, 1998. — 56 с.
62. Голосніченко І.П. Попередження корисливих проступків засобами адміністративного права. — К.: Вища школа, 1991. — 208 с.
63. Голосніченко І., Золотарьова Н., Штанько Д. Адміністративна відповідальність: Навчальний посібник. — К., 2003. — 122 с.
64. Голосніченко І.П. Стадії процедурної діяльності в процесі розгляду заяв щодо забезпечення прав громадян // Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування / Збірник наукових праць. — Суми: ВВП “Мрія-1”, ЛТД: Ініціатива, 2000. — 325 с.
65. Голосніченко І.П., Стахурський М.Ф. Адміністративний процес. — К.: ГАН, 2003. — 251 с.
66. Голос України. — 2001. — 10 січня.
67. Голосніченко І.П., Стахурський М.Ф., Золотарьова Н.І. Адміністративне право України. — К., 2005. — 232 с.
68. Гончарук С.Т. Адміністративне право України. — К., 2000. — 240 с.
69. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність. — К., 1995. — 116 с.
70. Господарський процесуальний кодекс України (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 21 червня 2001р. // Голос України. — 2001. — 5 червня.
71. Гуржій Т. Встановлення ознак суб’єкта адміністративного делікту в процесі адміністративно-правової кваліфікації // Право України. — 2003. — № 5. — С. 75-76.
72. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. — Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1974. — 158 с.
73. Денисов Ю.К. Общая теория правонарушений и ответственности. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1983. — 142 с.
74. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи. — К., 2001. — 198 с.
75. Джагупов Г.В. Діяльність міліції щодо виконання постанов про накладення адміністративних стягнень: Автореф. дис ...канд. юрид. наук. — Х., 2002. — 14 с.
76. Додин Є.В. Основание административной ответственности: Автореф. дисс. канд. юрид. наук. — М., 1965. — 16 с.
77. Додин Є.В. Доказательства в административном процессе. М.: Юрид. лит., 1973. — 192 с.
78. Дяченко О. Визначення суб’єкта адміністративного правопорушення та його загальних ознак: окремі проблеми // Право України. — 2001. — № 8. — С. 83-85.
79. Житловий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. — 1983. — № 28. — Ст. 574.
80. Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83 // Збірник постанов України. — 1992. — № 3. — Ст. 68.
81. Закон України “Про внесення змін і доповнень до Конституції України” від 8 грудня 2004 р. № 2222 - ІU // Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 2. — Ст. 44.
82. Закон України від 14 лютого 1992 р. № 2113 ”Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) України // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 20. — С. 271.
83. Закон СРСР “Про порядок оскарження в суді неправомірних дій службових осіб, які обмежують права громадян” // Відомості Верховної Ради СРСР. — 1987. — № 26. — Ст. 388.
84. Закон СРСР “Про порядок оскарження в суд неправомірних дій органів державного управління і службових осіб, що обмежують права громадян” // Відомості з’їзду народних депутатів СРСР і Верховної Ради СРСР. — 1989. — № 22. — Ст. 416.
85. Закон України від 21 березня 1991 року “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”// Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 21. — Ст. 252.
86. Закон України від 1 грудня 1994 р. № 264/94 – ВР “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”// Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 52. — Ст. 455.
87. Закон України “Про біженців” від 21 червня 2001 р. № 2557 – ІІІ // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 4?. — Ст. 250.
88. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про біженців” від 31. травня. 2005 р. № 2601 – ІV // Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 25. — Ст. 336.
89. Закон України від 21 грудня 2000 р. № 2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зі змінами, внесеними Законом України від 20 лютого 2003 р. №550-ІУ // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 10. — Ст. 44.
90. Закон України від 18 травня 2004 року № 1727 –ІУ “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам”// Відомості Верховної Ради України. — 2004. — 33-34 . — Ст. 404.
91. Закон України “Про політичні партії” // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 23. — Ст. 118.
92. Закон України “Про адвокатуру” // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 9. — Ст. 62.
93. Закон України “Про біженців” від 24 грудня 1993 р. № 3818 – ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 16. — Ст. 90З.
94. Закон України від 19 жовтня 2000 р. № 2056 - ІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям законів України “Про державну виконавчу службу” та “Про виконавче провадження” // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 50. — С. 436.
95. Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2342 – ІІІ “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення” // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 27. — Ст. 132.
96. Закон України “Про державну таємницю” // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 16. — Ст. 93.
97. Закон України “Про звернення громадян” // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 47. — Ст. 256. зі змінами та доповненнями.
98. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 36. — Ст. 299.
99. Закон України “Про міліцію” // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1990. — № 44. — С. 909.
100. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 24. — Ст. 170.
101. Закон України “Про національну програму інформатизації” // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 27-28. — Ст. 181.
102. Закон України “Про інформацію” // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Ст. 650, зі змінами, внесеними згідно з законами від 02.10.92 та від 06.04.2000.
103. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 22. — Ст. 303. зі змінами, внесеними Законом України від 18 січня 2001р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 14. — Ст. 72.
104. Закон України “Про об’єднання громадян” // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 34. — Ст.504, зі змінами та доповненнями; Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 46. — Ст. 427.; 1998. — № 10. — Ст. 36; 1999. — № 26. — Ст. 220; 2000. — № 9. — Ст. 38; Урядовий кур’єр. — 2001. — 9 серпня.
105. Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 7. — Ст. 32.
106. Закон України “Про прокуратуру” // Відомості Верховної Ради. — 1991. — № 53. — Ст.793, зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 12 липня 2001 р. // Голос України. — 2001. — 31 липня.
107. Закон України “Про статус суддів” // Відомості Верховної Ради. — 1993. — № 8. — Ст. 56, зі змінами та доповненнями.
108. Закон України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ //Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 27-28. — Ст. 180.
109. Закон України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 40. — Ст. 338.
110. Золотарьова Н.І. Провадження в справах про адміністративні правопорушення, що посягають на правові відносини обігу наркотичних засобів та психотропних речовин: Дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2000. — 192 с.
111. Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення: Наказ МВС України від 22 лютого 2001 р. № 185 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 13. — С. 582.
112. Інструкція про встановлення груп інвалідності: Наказ МОЗ України від 7 квітня 2004 р. № 183 // Офіційний вісник України. — 2004. — № 17. — Ст. 12-35.
113. Клюшниченко А.П. Производство по делам о мелком хулиганстве. — К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР. — 1982. — 88 с.
114. Коваль Л.В. Административно-деликтные отношения. — К.: Вища школа, 1979. — 230 с.
115. Коваль Л.В. Адміністративне право України. — К.: Основи, 1994. —208 с.
116. Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 37. — Ст. 446.
117. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради України. — 1985. — Дод. до № 51. — Ст. 1122.
118. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради України. — 1971. — № 50 (додаток). — Ст. 357.
119. Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях. — М.: ООО ”ВИТРЭМ”. — 2002. — 217 с.
120. Кодекс Украины об административных правонарушениях: Научно-практический комментарий. — Харьков: Одиссей, 2001. — 900 с.
121. Кодекс Украинской ССР об административных правонарушениях: Научно-практический комментарий. — Киев: Изд-во “Украина”, 1991. — 624 с.
122. Козлова Е.И., Кутафин О.Е. Конституционное право Российской Федерации. — М.: Юрист, 1996. — 456 с.
123. Коліушко І., Голосніченко І. До проблеми відмежування адміністративних проступків від проступків, що підпадають під юрисдикцію суду // Право України. — 2001. — Ст. 39-42.
124. Коліушко І., Голосніченко І., Дяк. Ю. Встановити чітку межу між кримінальним і адміністративним правопорушенням // Віче. — 1999. — № 4. – С. 32-38.
125. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навчальний посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 336 с.
126. Колпаков В.К. Адміністративне-деліктне право у юридично-галузевій парадигмі // Право України. — 2002. — № 4. — С. 89-91.
127. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 528 с.
128. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України. — К: Юрінком Інтер, 2003. — 620 с.
129. Конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. // Офіційний Вісник України. — 2004. — № 40. — Ст. 2667.
130. Конституція України. — К.: Преса України, 1997. — 80 с.
131. Конституція України. — К.: Преса України, 1978.
132. Конституція України. — К.: Преса України, 1996. — Ст. 55, 59, 60, 63.
133. Концепція реформи адміністративного права України (скорочений варіант). — К.: Проект, 1998.
134. Концепція адміністративної реформи в Україні. — К.: Центр політико-правової реформи.
135. Кравченко В.В. Конституційне право України. — К.: Атіка, 2000. — 320 с.
136. Кримінально-виконавчий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 3-4. — Ст. 21.
137. Кримінальний кодекс України від 28 грудня 1960 р.// Відомості Верховної Ради України. — 1960. — № 2. — Ст. 14.
138. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 25-26. — Ст. 60, 131.
139. Кримінально-процесуальний кодекс України. — К., 2001.
140. Кригель Г.А. Советское уголовное право: Общая часть. — 2-е изд. — М.: Изд-во МГУ, 1988. — 367 с.
141. Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений. — М.: Юрид. лит., 1984. — 302 с.
142. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. — М., Юристь, 1999. — 304 с.
143. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. — М.: Наука, 1982. — 302 с.
144. Кушніренко О.Г., Слінько Т.М. Права і свободи людини та громадянина. — Харків: Факт, 2001. — 437 с.
145. Лазарев А.М. Субъект преступления. — М., 1981. — 315 с.
146. Лисенков С.Л. Конституція України: Матеріали для вивчення. — К., Либідь, 1997. - 194 с.
147. Миронюк Р.В. Органи внутрішніх справ як суб’єкти виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — Х., 2003. — 22 с.
148. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 12 червня 2000 р. № 27 “Про затвердження Інструкції про умови тримання і порядок примусового годування в установах кримінально-виконавчої системи осіб, які відмовляються від уживання їжі”.
149. Наказ Державної податкової адміністрації України від 25 вересня 2001 р. № 386 “Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків” (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 жовтня 2001 р. за № 865\6056).
150. Наказ Державної податкової адміністрації України від 25 вересня 2001 р. № 386 “Про затвердження порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків” // Офіційний вісник України. — 2001. — № 41. — Ст. 1873.
151. Наказ Міністерства охорони здоров’я № 565 від 23 листопада 2004 р. // Офіційний вісник України. — 2004. — № 150. — Ст. 3291.
152. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 1.серпня 2000 р № 188.”Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу”.
153. Наказ МВС України від 18 вересня 1992 р. № 552 “Про затвердження Положення про спеціальний приймальник для утримання осіб, підданих адміністративному арешту”.
154. Наказ МВС України від 12 січня 1998 р. № 18 “Про внесення змін та доповнень до Інструкції по організації провадження у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху”.
155. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: Спеціальний випуск. — К.: Юрінком, 1997. — 960 с.
156. Наумов А.В. Уголовное право: Общая часть. Курс лекций. — М.: БЕК, 1996. — 360 с.
157. Недбайло О. Законодавство про адміністративні проступки як складова частина адміністративного законодавства // Право України. — 2000. — № 3. — С. 105-107.
158. Никифоров Б.С. 06ъект преступления по советскому уголовному праву. — М.: Госюриздат, 1960. — 280 с.
159. Опришко В.Ф. Ответственность по новому административному законодательству. — К., 1983. — 102 с.
160. Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради СРСР. — 1980. — № 44. — Ст. 909.
161. Педько Ю.С. Становлення адміністративної юстиції в Україні: Монографія. — К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. — 345 с.
162. Перепелюк В. Адміністративний процес. — Чернівці: Рута, 2001. —316 с.
163. Печеницын В.А. Состав административного проступка. — Свердловск, 1985. — 112 с.
164. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. — М.: Госюриздат, 1961. — 356 с.
165. Пионтковский А.А. Курс советского уголовного права. — Т. 2. — М., 1970. — 304 с.
166. Пионтковский А.А., Меньшагин В.Д. Курс советского уголовного права: Особенная часть. — М., 1958. — Т. 1. — 799 с.
167. Пионтковский А.А., Меньшагин В.Д. Курс советского уголовного права: Особенная часть. — М., 1955. — Т. 1. — 798 с.
168. Повітряний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 25. — Ст. 274.
169. Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань: Указ Президента України від 31 липня 1998 р. № 827/ 98 Урядовий кур’єр. — 1998. — 13 серпня.
170. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83 “Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда” // ЗП України. — 1992. — № 3. — Ст. 68.
171. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 вересня 1981 р. № 7.
172. Проблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов / Под общей ред. В.С. Нерсесянца. — М.: Норма, 2002. — 832 с.
173. Проект Кодексу України про адміністративні проступки, розроблений робочою групою Кабінету Міністрів України (станом на 1 січня 2006 р.)
174. Проект Кодексу України про адміністративну відповідальність, розроблений робочою групою Центру політико-правових реформ (станом на 1 лютого 2006 р.).
175. Рабинович П.М. Права і свободи людини і громадянина у Конституції України (до інтеграції вихідних конституційних положень). — К., 1997. — 240 с.
176. Рарог А.И. Вина в советском уголовном праве. — Саратов: Саратовский ун-т, 1987. — 320 с.
177. Рашковская Ш.С. Субъективная сторона преступления. — М., 1961. — 106 с.
178. Резвых В.Д. Административно-правовая охрана социалистической собственности. — М.: Юрид. лит., 1975. — 168 с.
179. Резвых В.Д. Административная ответственность за хозяйственные правонарушения. — Горький: Изд-во ГВШ МВД СССР, 1976. — 135 с.
180. Рішення Європейського Суду з прав людини “Гурепка проти України” від 6 вересня 2005 року / Голос України. — 2001. — 10 січ.
181. Російсько-український словник / Укладачі Д.І. Ганич, І.С. Олійник. —Вид. 3. — К.: Радянська школа, 1976. — 880 с.
182. Селіванов О.В. Соціальна правова держава в Україні. — К., 2000. — 36 с.
183. Сеченов. И.М. Избр. соч. — М., 1953. — 330 с.
184. Советское уголовное право: Общая часть. — М., 1982. — 417 с.
185. Стефанчук Р. Право на життя як особисте немайнове право фізичної особи // Право України. — 2003. — № 11. — С. 115-116.
186. Стефанюк В.С. Судовий адміністративний процес. —Харків: Фірма “Консум”, 2003. — 464 с.
187. Студеникин М.С. Состав административного проступка // М.: Учен. зап. ВНИИСЗ. — 1968. — № 15. — С. 11, 72-76.
188. Тарарухин С.А. Класификация преступлений в судебной и следственной практике. — К.: Юринком, 1995. — 208 с.
189. Терещук О.В. Адміністративна відповідальність за корупційні правопорушення: Дис. … канд. юрид. наук. — К., 2000. — 198 с.
190. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. — М.: Госюриздат, 1957. — 361 с.
191. Трошкин Ю.В. Права человека: Нарушения и защита прав человека и прессы. — М.: Юрист, 1997. — 260 с.
192. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 15 квітня 1958 р. “Про відповідальність за дрібну спекуляцію” // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1958. — № 4. — Ст. 32.
193. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 26 липня 1966 р. “Про посилення відповідальності за хуліганство ” // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1966. — № 30. — Ст. 595.
194. Указ Президента України від 22 квітня 1998 р. № 344/98 ”Про утворення Державного департаменту України з питань виконання покарань” // Урядовий кур’єр. — 1998. — 30 квітня.
195. Утевский Б. Вина в советском уголовном праве. — М.: Госкомиздат, 1950. — 319 с.
196. Ушацкая А.А. Административные правонарушения и ответственность за их нарушения: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — Минск, 1970. — 18 с.
197. Философский словарь. — М.: Изд-во полит. лит., 1980. — 444 с.
198. Хангельдыев Б.Б. К вопросу об объектах административного правонарушения: Сб. уч. трудов. — Свердловск, 1964. — Вып. 1. — С. 135-137.
199. Хорощак Н.В. Адміністративні стягнення та їх застосування: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2003. — 16 с.
200. Церетели Т.В. Курс советского уголовного права. — Т. 2. — М., 1970. — 315 с.
201. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. № 1618 – ІУ // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 40-41. — С. 492.
202. Чабан В.П. Акти адміністративного примусу в діяльності міліції України: Навч. посібник. — К.: Атіка, 2002. — 143 с.
203. Юридична енциклопедія. Т. 1. — К.: Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 1998. — 672 с.
204. Якуба О.М. Административная ответственность. — М.: Юрид. лит., 1972. — 231 с.

Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.