У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название КРИМІНАЛЬНІ ПОКАРАННЯ МАЙНОВОГО ХАРАКТЕРУ ЗА ЗА-КОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
Количество страниц 204
ВУЗ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Год сдачи 2007
Содержание ЗМІСТ

ВСТУП………..……………………………………………………….3–10
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика покарань майнового характеру
1.1. Поняття та мета покарань майнового характеру.………………11–27
1.2. Еволюція покарань майнового характеру у вітчизняному
кримінальному законодавстві ...………….……………….……….....27–44
1.3. Покарання майнового характеру у кримінальному законодавстві за-рубіжних країн…………………………………….…….......................44–68
Висновки до розділу 1 ………………………………….……………..68–70
РОЗДІЛ 2. Покарання майнового характеру в сучасному криміналь-ному законодавстві України
2.1. Юридична характеристика покарань майнового характеру…..71–106
2.2. Застосування покарань майнового характеру щодо окремих видів злочинів: проблеми формування санкцій…………………………...106–115
Висновки до розділу 2…………………………………………….…116–119
РОЗДІЛ 3. Призначення покарань майнового характеру
3.1. Загальні засади призначення покарань майнового характеру..120–150
3.2. Практика призначення покарань майнового характеру............150–166
Висновки до розділу 3..........................................................................166–169

ВИСНОВКИ………………………………………………………….170–177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .......................................178–196
ДОДАТКИ............................................................................................197–211

ВСТУП
Актуальність теми. Ефективність кримінально-правових заходів проти-дії злочинності може бути забезпечена лише в тому випадку, якщо вони засто-совуються на основі принципу їх індивідуалізації. Дотримання цього прин-ципу гарантує ефективний вплив на конкретну винну особу з урахуванням
ступеня тяжкості вчиненого нею злочину та індивідуальних її особливостей. Можливість індивідуалізації покарання, що призначається за вчинений зло-чин, залежить, передусім, від діапазону кримінально-правових заходів впливу, які має в своєму розпорядженні суд. Аналіз чинного кримінального законо-давства та практики його застосування дає підстави для висновку, що серед кримінально-правових заходів протидії злочинності значне місце займають покарання майнового характеру (штраф, виправні роботи, службові обме-ження для військовослужбовців, конфіскація майна).
У 2005 р. всього було засуджено із застосуванням покарань майнового характеру – 19 315 осіб або 11,0% від загальної кількості 176 934 засуджених. Із числа останніх до штрафу засуджено – 11 756 (6,67%) осіб; до виправних робіт – 2 178 (1,3%) осіб; до службового обмеження для військовослужбовців – 57 осіб (0,03%); до конфіскації майна – 5 324 (3,0%) осіб. Порівняно із ана-логічними показниками за 2001 р. застосування судами покарань майнового характеру зменшилося вдвічі (у 2001 р. до покарань майнового характеру було засуджено 50 599 (25,0%) осіб), що потребує теоретичного осмислення при-чин такого зменшення.
Питання застосування окремих видів покарань майнового характеру зав-жди привертали до себе увагу дослідників у галузі кримінального, криміналь-но-виконавчого права та кримінології. У різні часи цим і суміжним з ни-ми питанням були присвячені праці П.П. Андрушка, Ю.В. Александрова,
М.І. Бажанова, Л.В. Багрій-Шахматова, Ю.В. Бауліна, В.М. Веселової, П.А. Вороб’я, І.М. Гальперіна, В.О. Глушкова, В.М. Дерендяєва, В.М. Дрьоміна, О.М. Костенка, П.С. Матишевського, В.Т. Маляренка, І.Л. Марогулової, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, О.С. Міхліна, А.А. Музики, В.В. Сташиса, М.Н. Становського, М.О. Стручкова, В.Я. Тація, В.П. Тихого, В.І. Тютюгіна, О.Г. Фролової, В.Л. Чубарєва, М.Д. Шаргородського, І.В. Шмарова, С.С. Яценка та інших. Однак необхідно зазначити, що незважаючи на досить детальне розроблення аналізованої про-блематики в науковій літературі, такі важливі питання, як поняття покарань майнового характеру, їх перелік, зміст та класифікація, особливості призна-чення, залишаються спірними в науці кримінального права. Не знаходять вони єдиного вирішення і в судовій практиці. Суперечливе вирішення багатьох те-оретичних положень кримінально-правової теорії, а також наявність прогалин у чинному кримінальному законодавстві не сприяють єдиному та правильно-му призначенню покарань майнового характеру. Це підтверджується матеріа-лами судової практики. У зв’язку з цим виникає необхідність у більш глибо-кому науковому дослідженні покарань майнового характеру.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дослі-дження здійснено в межах виконання Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000; відповідає напрямам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергової розробки і впровадження в прак-тичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр. (затвер-джено наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р.), а також основним напрямам наукових досліджень Київського національного університету
внутрішніх справ на 2005-2007 рр. (рішення Вченої ради від 17 травня 2005 р., протокол № 7).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є на-укова розробка проблем застосування покарань майнового характеру, визна-чення їх ефективності, формулювання пропозицій щодо удосконалення їх правової регламентації та призначення судами України.
Для досягнення поставленої мети визначені такі завдання:
– сформулювати дефініцію покарань майнового характеру;
– визначити перелік таких покарань та з’ясувати їх роль у системі пока-рань, передбачених КК України;
– вивчити історію розвитку законодавства, що регламентує застосування покарань майнового характеру;
– провести порівняльний аналіз регламентації покарань майнового харак-теру за вітчизняним кримінальним законодавством і кримінальним законодав-ством зарубіжних країн;
– дослідити юридичні ознаки покарань майнового характеру;
– визначити принципи та загальні засади призначення покарань майново-го характеру;
– проаналізувати практику призначення покарань майнового характеру;
– розробити пропозиції щодо подальшого удосконалення чинного
законодавства та практики застосування покарань майнового характеру.
Об’єктом дослідження є кримінально-правова регламентація покарань за вчинення злочину.
Предметом дослідження є покарання майнового характеру та їх застосу-вання за кримінальним законодавством України.
Методи дослідження. При проведенні дисертаційного дослідження, ви-ходячи із поставлених у роботі мети і завдань, автором обраний певний ком-плекс загальнонаукових, а також спеціальних наукових методів, які забезпе-чили об’єктивність відображення предмета дослідження і стали основою все-бічного аналізу актуальних проблем інституту покарання. Діалектичний ме-тод обумовив розгляд проблем застосування покарання майнового характеру через вивчення більш загальних категорій, таких як покарання, загальні засади призначення покарання (підрозділ 1.1, 3.1). Історико-правовий метод дозво-лив розглянути витоки та історичні особливості формування норм, які перед-бачають покарання майнового характеру (підрозділ 1.2, 1.3). Порівняльно-правовий (компаративістський) метод був використаний при порівнянні кри-мінального законодавства України, яке передбачає покарання майнового ха-рактеру з відповідними нормами кримінального законодавства окремих зару-біжних країн (підрозділ 1.3.). За допомогою логіко-юридичного методу були визначені зміст та ознаки покарань майнового характеру (підрозділ 1.1, 2.1), а також виявлені прогалини у юридичних конструкціях кримінально-правових норм (підрозділ 2.2, 3.2). У роботі використано методи конкретно-соціологічних досліджень, зокрема узагальнення судової практики, опитуван-ня суддів (підрозділ 2.2, 2.3, 3.1, 3.2).
Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертації послужили наукові праці вітчизняних та зарубіжних дослідників. Нормативною базою роботи стали Конституція України, чинне вітчизняне і зарубіжне кримінальне законодавство, нормативні акти інших галузей права.
Емпіричну базу дослідження становлять:
– постанови Пленуму Верховного Суду України;
– результати анкетування респондентів з питань ефективності застосу-вання покарань майнового характеру (150 суддів);
– дані одержані при вивченні 265 кримінальних справ, розглянутих
судами м. Києва, Київської області та Верховним Судом України за період 2001-2006 рр.;
– статистичні дані Міністерства юстиції України за період 2001-2005 рр.;
– узагальнення судової практики Верховного Суду України за період
2001-2005 рр.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Укра-їні комплексним дослідженням покарань майнового характеру, передбачених Кримінальним кодексом України 2001 року (далі КК України). На захист виноситься низка нових концептуальних у теоретичному та прикладному ас-пектах для юридичної практики положень й, зокрема:


вперше:
– в теорії вітчизняного кримінального права сформульовано авторське визначення поняття покарань майнового характеру як заходів державного примусу, які встановлені законом про кримінальну відповідальність і за-стосовуються за вироком суду до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину та полягають в обмеженні й позбавленні прав засуджених щодо задоволення їхніх майнових інтересів;
– запропоновано розмір штрафу розраховувати виходячи не з одного не-оподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у кратному розмірі від однієї мінімальної заробітної плати з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого зло-чину та майнового стану винного, і на підставі цього пропонуються зміни в усі норми Загальної та Особливої частини КК України, в яких йдеться про
визначення розміру штрафу;
– наведено вагомі аргументи про те, що фактично штраф є більш суворим покаранням, аніж виправні роботи, оскільки на підставі порів-няння каральних елементів (майнові обмеження, правові обмеження, пов’язані із судимістю) покарань у виді штрафу та виправних робіт мінімальні і
максимальні розміри штрафу значно перевищують відрахування при відбу-ванні виправних робіт;
– доведено доцільність скасування законодавчої заборони щодо застосу-вання виправних робіт до засуджених, які не досягли шістнадцяти років (ч. 2 ст. 57 КК), і запропоновано це покарання застосовувати до даної категорії осіб з відповідними змінами у законодавчих нормах;
– запропоновано з метою удосконалення норм щодо застосування пока-рань військовослужбовцям доповнити ст. 58 КК України частиною третьою такого змісту: у разі неможливості призначити військовослужбовцю покаран-ня у виді службових обмежень, суд призначає покарання у виді штрафу в
розмірі від десяти до двадцяти мінімальних заробітних плат або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк;
– обґрунтовано необхідність доповнення Кримінально-виконавчого
кодексу України (далі КВК України) нормою (п.1 ст. 41) щодо можливості
виконання покарання у виді виправних робіт не лише за місцем основної ро-боти засудженого, а й за сумісництвом;
удосконалено:
– ст. 30 КВК України положенням, яке врегульовує порядок виконання основного покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців у разі, коли до нього приєднується додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
– норму, яка зобов’язує власника підприємства, установи чи організації, де працює засуджений, доводити до відома трудового колективу зміст вироку щодо нього, а ч. 1 ст. 44 КВК України доповнити абзацом п’ятим такого зміс-ту: доводити до відома трудового колективу зміст вироку щодо засудженого до виправних робіт;
отримали подальший розвиток:
– теоретичні положення щодо покарань майнового характеру, які мають власну специфічну мету: для штрафу та конфіскації майна специфічною
метою є часткова компенсація як прямої матеріальної шкоди, так і шкоди
нематеріального характеру, виправних робіт – часткова компенсація як прямої матеріальної шкоди, так і шкоди нематеріального характеру, що спричинена злочином, пов’язана із залученням засудженого до праці, службового обме-ження для військовослужбовців – компенсація спричиненої шкоди, пов’язана з майновим та морально-психологічним впливом на військовослужбовця за вчинений ним злочин;
– положення про доцільність введення у вітчизняне кримінальне законо-давство норми, яка б передбачала можливість відстрочки та розстрочки
сплати штрафу строком на один рік.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
висновки та пропозиції, викладені в роботі, використані:
– у науково-дослідній роботі – як матеріал для подальшого дослідження покарань майнового характеру;
– у правотворчості – для вдосконалення норм кримінального, криміналь-но-виконавчого законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду Украї-ни (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження №06–19/15–584 від 31.10.2006р., виданий Комітетом з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України; довідка Департаменту
законодавства про правосуддя, правоохоронну діяльність та боротьбу із зло-чинністю Міністерства юстиції України №22–9/245 від 18.10.2006 р.);
– у навчальному процесі – при вивченні дисципліни “Кримінальне пра-во” із курсу Загальної частини (акти про впровадження результатів дисерта-ційного дослідження Київського національного університету внутрішніх справ від 14.11.2006 р., Національного авіаційного університету від 10.03.2006 р. та від 17.03.2006 р.);
– у правозастосовній діяльності – при обранні судом міри покарання
майнового характеру особі, винній у вчиненні конкретного злочину.
Апробація результатів дослідження. Основні ідеї, положення і виснов-ки дисертаційного дослідження було оприлюднено на науково-практичних конференціях: VI Міжнародній науково-технічній конференції “Правові заса-ди державотворення України” (м. Київ, квітень 2004 р.); Міжнародній науково – практичній конференції “Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу” (м. Ірпінь, квітень 2004 р.); VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2005” (м. Дніпропетровськ, лютий 2005 р.); V Міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених “Політ” (м. Київ, квітень 2005 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Другі юридичні читання” (м. Київ, травень 2005 р.); VI Міжнародній науковій кон-ференції студентів та молодих учених “Політ” (м. Київ, квітень 2006 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені у 11 публікаціях, з яких 5 опубліковано у фахових наукових виданнях, 6 – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
Список литературы ВИСНОВКИ




Проведене дисертаційне дослідження актуальних проблем покарань майнового характеру за кримінальним законодавством України дозволяє
зробити висновки, сформулювати певні пропозиції та рекомендації щодо їх наукового та практичного використання.
1. Аналіз наукової розробки проблем покарань майнового характеру засвідчив необхідність їх ґрунтовного дослідження і вирішення; формулю-вання відповідних пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдоскона-лення порядку застосування цих покарань.
2. Покарання майнового характеру у вітчизняному законодавстві від часів Київської Русі були присутні в правовій системі на всіх етапах її розви-тку, і хоча мали різні назви в нормативно-правових документах, їх зміст та суть кари полягали в конфіскації або грошових штрафах на користь потерпі-лого, з розвитком державності поряд із стягненнями на користь потерпілого була запроваджена практика стягнення штрафів на користь держави.
3. На сучасному етапі розбудови правової держави в Україні важливу роль в протидії злочинності виконують саме покарання майнового характеру (штраф, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, конфіскація майна). Цим покаранням притаманні певні спільні ознаки (осно-вні і додаткові), наявність яких і дозволяє виділити їх в окрему групу. Основ-ним каральним елементом виступають майнові обмеження, за наявності яких покараннями майнового характеру можна вважати “заходи державного
примусу, які встановлені законом про кримінальну відповідальність і засто-совуються за вироком суду до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину та полягають в обмеженні й позбавленні прав засуджених щодо задоволення
їхніх майнових інтересів”.
Покарання майнового характеру класифікуються за такими критеріями: 1) за ступенем суворості та особливостями призначення; 2) за суб’єктом, до якого вони застосовуються; 3) за можливістю чи неможливістю встановлення на певний строк; 4) за можливістю призначення їх неповнолітнім; 5) за мож-ливістю заміни одних покарань іншими; 6) за можливістю звільнення від
відбування покарання з випробуванням, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
На підставі порівняння карального змісту покарань у виді штрафу та виправних робіт зроблено висновок, що штраф є більш суворим покаранням, аніж виправні роботи. Тому за ступенем суворості покарання майнового ха-рактеру мають розміщуватися в такому порядку: виправні роботи, штраф, службові обмеження для військовослужбовців, конфіскація майна. З ураху-ванням наведеного у системі покарань виправні роботи мають передувати штрафу. Це, в свою чергу, спонукає до перегляду і наукового осмислення всієї системи покарань, що закріплена в ст. 51 КК України.
4. Покарання майнового характеру мають власну специфічну мету, яка деталізує наміри держави у випадку застосування конкретного покарання майнового характеру. Так, для штрафу, виправних робіт та конфіскації майна метою є часткова компенсація як прямої матеріальної шкоди, так і шкоди
нематеріального характеру; службового обмеження для військовослужбов-
ців – компенсація спричиненої шкоди, пов’язана з майновим і морально-психологічним впливом на військовослужбовця за вчинений ним злочин.
5. Найбільш поширеними покараннями майнового характеру у кримі-нальному законодавстві зарубіжних країн є штраф і конфіскація майна. Пра-вове регулювання штрафу має певні схожості з вітчизняним законодавством: визначення мінімального і максимального розміру штрафу; врахування мате-ріального стану засудженого при призначенні штрафу; заміна у випадку не сплати штрафу іншим покаранням. Спостерігаються певні відмінності,
зокрема, довільність у визначеності штрафу судом; можливість сплати штра-фу іншими особами; розстрочка сплати штрафу. Конфіскація майна у
кримінальному законодавстві зарубіжних країн застосовується лише як
спеціальна конфіскація, тобто, конфіскуються знаряддя, засоби вчинення злочину, а також майно, здобуте злочинним шляхом.
6. Із 1501 санкції в нормах статей Особливої частини Кримінального кодексу України покарання майнового характеру складають 445 або 29,6% від загального числа санкцій. Серед групи останніх перше місце займає штраф – 228 (51,2%) санкцій; друге місце – виправні роботи (117 санкції або 26,3%); третє місце – конфіскація майна (90 санкцій або 20,2%); четверте
місце – службові обмеження для військовослужбовців (10 санкцій, або 2,3%).
Штраф – це покарання, що призначається вироком суду особі, винній у вчиненні злочину і виражається в фінансовому обмеженні її майнових
інтересів. Автор доводить, що зміни в суспільному розвитку країни, зокрема в соціальній та економічній сферах, викликали нагальну потребу перегляду змісту санкцій щодо визначення розміру штрафу. Для забезпечення стабільності закону про кримінальну відповідальність доведена необхідність розмір штрафу розра-ховувати у кратному розмірі від однієї мінімальної заробітної плати, що відповідатиме економічним показникам сучасного етапу розвитку суспільст-ва.
Малозабезпеченість певної категорії громадян України унеможливлює своєчасність сплати штрафу засудженими до цього виду покарання. Запро-поновано ввести нормативне збільшення терміну сплати штрафу. Доведено доцільність введення в кримінальне законодавство норм, які б передбачали можливість відстрочки та розстрочки сплати штрафу.
Пропонується статтю 53 КК України викласти в такій редакції :
“1. Штраф – це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині цього Кодексу.
2. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного у межах від одного міні-мального розміру заробітної плати до ста мінімальних розмірів заробітних плат, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено
вищого розміру штрафу.
3. Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його спеціально передбачено в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.
4. У разі неможливості сплатити штраф суд може застосувати
відстрочку або розстрочку його сплати на строк до одного року.
5. Несплачену суму штрафу суд може замінити покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: вісімдесят годин громадських робіт за одну мінімальну заробітну плату, або виправними роботами із розрахунку: один місяць виправних робіт за одну мінімальну заробітну плату, але на строк не більше двох років”.
На сучасному етапі із зміною принципів обрахунку штрафу потребу-ють узгодженості чинні положення ч. 4 ст. 53 КК та ч. 2 ст. 56 КК України у зв’язку з вирішенням питання щодо заміни штрафу громадськими роботами. Автор пропонує ч. 2 ст. 56 КК України викласти в такій редакції: “громадські роботи встановлюються на строк від вісімдесяти до дев’ятисот шістдесяти годин і відбуваються не більше як чотири години на день”.
7. Виправні роботи – це захід державного примусу, який встановлюєть-ся за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, на певний строк і виражається в процентному грошовому відрахуванні із заробітної плати засудженого.
Для усунення недостатньої регламентованості участі громадськості і трудового колективу у проведенні виховної роботи із засудженими до випра-вних робіт запропоновано в кримінально-виконавчому законодавстві перед-бачити норму, яка зобов’язує власника підприємства, установи, організації, де працює засуджений, доводити до відома трудового колективу зміст вироку щодо нього, а зміст ч.1 ст. 44 КВК доповнити абзацом п’ятим: “доводити до відома трудового колективу зміст вироку щодо засудженого до виправних робіт”.
8. Службові обмеження для військовослужбовців є заходом державного примусу, який полягає у відрахуванні в доход держави у межах від десяти до двадцяти відсотків грошового забезпечення військовослужбовця, визнаного винним у вчиненні злочину, носять комбінований характер і за своєю суттю представляють собою штраф у розстрочку та специфічний вид виправних
робіт.
У зв’язку з невирішеністю у кримінальному законодавстві України пи-тання про дії суду у випадках, якщо покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців не може бути застосоване до останніх, запропоно-вано ст. 58 КК України доповнити ч. 3 і 4, а їх зміст викласти у такій редак-ції: “3. Призначаючи службові обмеження для військовослужбовців, суд
може враховувати клопотання командування та колективу військового
підрозділу, де проходить службу підсудний, про можливість чи неможливість застосування цього виду покарання; 4. У разі неможливості призначити
військовослужбовцю покарання у виді службових обмежень, суд призначає
покарання у виді штрафу в розмірі від десяти до двадцяти мінімальних заро-бітних плат або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк”.
9. Спільними ознаками для покарань у виді штрафу, виправних
робіт, службових обмежень для військовослужбовців і конфіскації майна є каральні властивості, спрямовані на обмеження чи позбавлення майно-вих інтересів засуджених осіб.
Відмежування покарань майнового характеру здійснюється за такими критеріями: штраф від конфіскації майна – за порядком застосування і сту-пенем самостійності; за колом злочинів, залежно від ступеня тяжкості, до яких ці покарання можуть бути застосовані; за об’єктом, на який вони спря-мовані; за розміром покарання; за характером виконання; за характером нас-лідків, що настають при невиконанні покарань; виправні роботи від штрафу та конфіскації майна – за порядком застосування і ступенем самостійності; за часом виконання; за об’єктом, на який вони спрямовані; за визначеністю розміру покарання; за правовими наслідками; за суб’єктами, до якого засто-совуються покарання; за можливістю звільнення від відбування покарання; за характером наслідків, що настають при невиконанні покарань; службові об-меження для військовослужбовців від виправних робіт – за суб’єктом засто-сування (засудженим до виправних робіт може бути лише цивільна особа, а засудженим до службових обмежень – лише військовослужбовець); частково правовими наслідками (засуджений військовослужбовець не може бути
підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зарахо-вується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання); характером наслідків, що настають при ухиленні від відбування
покарання (ухилення від відбування покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців не тягне кримінальної відповідальності).
10. Доцільно збільшити кількість санкцій, в яких мають бути передба-чені покарання майнового характеру. Є обґрунтованим включення в санкції норм, що передбачають кримінальну відповідальність за злочини, вчинені з корисливих мотивів, зокрема, до ст.ст. 123, 124, 128, 164, 165, ч. 1 ст. 224, ст. 335 КК України штрафу як основного покарання; в санкціях норм ч. 2 ст. 146 КК, ч. 1 ст. 233, ч. 1 ст. 265, ч.ч. 1, 2 ст. 266 КК України – штрафу як додаткового покарання; в санкціях норм ч.ч. 1, 2 ст. 248, ч.ч. 1, 2 ст. 249, ч. 1 ст. 253, ст. 254 – виправних робіт; а в санкціях норм ч.ч. 2,3 ст. 149, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 330, ч.ч. 2,3 ст. 423 КК України – конфіскацію майна як
додатковий факультативний вид покарання.
11. Для усунення суперечностей в санкціях Особливої частини пропо-нується: 1) виключити з тексту ч. 1 ст. 374 КК слова “або виправними
роботами на строк до двох років”; 2) враховувати співвідношення визначених у санкції основних і додаткових покарань, коли основне покарання, у
більшості випадків, є більш суворим, ніж приєднане до нього додаткове
покарання ( ч.1 ст.139, ч.1 ст. 203 КК).
12. Практика призначення судами покарань показує, що найпошире-нішим у судовій практиці є штраф, частка засуджених до якого в 2001 р. збі-льшилася вдвічі. Спостерігається зменшення частки засуджених, яким при-значено покарання у виді виправних робіт. Вимагає вдосконалення порядок призначення і виконання цього покарання. Доведена доцільність скасу-вання законодавчої заборони щодо застосування виправних робіт до осіб, які не досягли шістнадцяти років і запропоновано це покарання застосовувати до даної категорії осіб.
Пропонується вилучити із ч. 2 ст. 57 КК України слова “до осіб, що не досягли шістнадцяти років”, а ч. 2 ст. 100 КК України викласти в такій
редакції: “Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому за
місцем роботи на строк від двох місяців до одного року”.
Після відповідних змін законодавчих положень доцільно доповнити п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 р. “Про практику призначення судами кримінального покарання” абзацом такого змісту: “До неповнолітніх, які вчинили злочин у віці від 14 до 16 років,
застосування виправних робіт є можливим у тому разі, коли суд визнає недо-цільним застосування інших кримінально-правових заходів”.
13. Нерідкими є факти приховування засудженими дійсного розміру отриманої заробітної плати, що значно зменшує репресивність покарання у виді виправних робіт. У зв’язку з цим обґрунтована необхідність доповнення положень п. 1 ст. 41 КВК України нормою про можливість виконання пока-рання у виді виправних робіт не лише за місцем основної роботи засуджено-го, а й за сумісництвом і викладення в такій редакції: “покарання у виді
виправних робіт відбувається на підприємстві, в установі, організації незале-жно від форми власності за місцем роботи засудженого і за сумісництвом”.
14. Для забезпечення відповідальності винної особи за вчинений
злочин у разі неможливості відбування покарання у виді виправних робіт
пропонується ч. 5 ст. 42 КВК України після слів “постановлення вироку
суду” доповнити словами “та у випадках реорганізації, ліквідації юридичної особи або в інших випадках неможливості відбування покарання”…
15. З метою вдосконалення порядку виконання покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців при призначенні судом як додаткового покарання позбавлення права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю необхідно доповнити ч. 1 ст. 30 КВК України абзацом наступного змісту:
“У тих випадках, якщо покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначене як додаткове
покарання до службового обмеження для військовослужбовців, його вико-нання здійснюється командиром військової частини, де проходить службу військовослужбовець, одночасно з основним покаранням. У разі неможливо-сті забезпечення виконання покарань у виді службових обмежень для
військовослужбовців, командир військової частини звертається до суду з клопотанням про заміну призначених покарань у порядку, передбаченому
ч. 4 ст. 58 КК”.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



1. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для сту-дентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. професорів М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002. – 416 с.
2. Грищук В. К. Кримінальне право України: Загальна частина: Навч. посіб. для студентів юрид. фак. вищ. навч. закл. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре,” 2006. – 568 с.
3. Фролова О. Г. Злочинність і система кримінальних пока-рань(соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логіко-математичних методів). Навчальний посібник. – К .: “Ар-тЕк”,1997. – 208 с.
4. Денисова Т. А. Кримінальне покарання та функції його призначення і виконання за законодавством України: Навчальний посібник. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2004. – 152 с.
5. Савченко А. В., Кузнецов В. В., Штанько О. Ф. Сучасне кримінальне право України. Навчальний посібник. К.: Паливода, 2006. – 636 с.
6. Багрий-Шахматов Л. В., Гуськов В. И. Теоретические проблемы классификации уголовных наказаний. – Воронеж: Изд-во Воронежский ун-т, 1971. – 108 с.
7. Дерендяев В. Н. Система и виды наказаний по уголовному праву Российской Федерации: Учеб. пособие / Курский гуманитарно-технический ин-т. – Курск: КГТИ, 2001. – 102 с.
8. Советское уголовное право. Общая часть. Под ред. Г.А. Кригера,
Б. А. Куринова, Ю. М. Ткачевского. – М.: Московский университет, 1981.
– 325 с.
9. Галиакбаров Р. Р. Системы и виды наказаний. – Горький: Изд – во ГВШ МВД СССР, 1986. – 36 с.
10. Курс советского уголовного права. Т. 2. Часть общая / Отв. ред.
Н. А. Беляев, М. Д. Шаргородский. – Л.: Изд – во Ленингр. ун – та, 1970. –
672 с.
11. Курс советского уголовного права. Т.3 / Под ред А.А. Пионтков-ского, П. С. Ромашкина, В. М. Чхиквадзе. – М.: Изд – во Наука, 1970. – 350 с.
12. Уголовное право. Общая часть: Учебник для вузов / Под ред. И. Я. Козаченко, З. А. Незнамовой. – М: НОРМА – ИНФРА – М, 1997. – 665 с.
13. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учеб-ник / Под ред. Е. Л. Стрельцова. – X.: Одиссей, 2002. – 672 с.
14. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 352 с.
15. Науково-практичний коментар до Кримінального Кодексу Украї-ни: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 р. / За ред. С. С. Яценка. – К.: А. С. К. 2002. – 936 с. – (Еко-номіка. Фінанси. Право).
16. Дуюнов В. К. Проблемы уголовного наказания в теории, законода-тельстве и судебной практике: Монография – Курск: РОСИ, 2000. – 504 с.
17. Курс уголовного права. Общая часть. Т.2. Учение о наказании / Под.ред. Н.Ф. Кузнецовой, И. М. Тяжковой. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1999. – 400 с.
18. Кондрашева Т. В. Уголовное право. Общая часть: Учебное пособие для вузов / Под. ред. И. Я. Козаченко, З. А. Незнамовой. – М.: НОРМА – ИФ-РА – М, 1999. – 516 с.
19. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під заг. редакцією Потебенька М. О., Гончаренка В. Г. – Київ: Форум, 2001. – Частина І. – 393с.
20. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар /
Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін. за ред. В. Т. Маляренка, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. Видання друге, перероблене та доповнене. – Х.: ТОВ “Одісей”, 2004. – 1152 с.
21. Гуторова Н. Щодо ефективності застосування майнових покарань за злочини проти державних фінансів // Підприємництво, господарство і пра-во. – 2003. – № 11. – С. 119 – 121.
22. Черненок М. П. Проблеми теорії і практики виконання майнових покарань: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Харків, 2003. – 17 с.
23. Загудаев Ю. Н. Имущественные наказания по советскому уголов-ному праву: Автореф. дисс. канд. юрид. наук. – М., 1995. – 20 с.
24. Филимонов О. Токийские правила и российская практики примене-ния наказаний, не связанных с лишением свободы // Российская юстиция. – 2003. – № 2. – с. 48 – 50.
25. Курс советского уголовного права. Общая часть. Т. 3. Наказание /Под. ред. А. А. Пионтковского, Н. А. Стручкова, П. С. Ромашкина. – М.: На-ука, 1970. – 350 с.
26. Шаргородский М. Д. Наказание, его цели и эффективность. – Л.: ЛГУ, 1973. – 160 с.
27. Пионтковский А. А. Основные аспекты теории наказания // Советс-кое государство и право. – 1969. – № 7. – С. 34 – 42.
28. Стручков Н. А. Уголовная ответственность и ее реализация в борь-бе с преступностью. – Саратов: Изд. Саратов. университет, 1978. – 288 с.
29. Шинальський О. Мета покарання // Вісник прокуратури. – 2003. – № 8 (26). – С. 45 – 49.
30. Ной И. С. Сущность и функции уголовного наказания в Советском государстве. – Саратов, Изд-во СГУ, 1973. – 193 с.
31. Беляев Н. А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации.
– Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. – 176 с.
32. Карпец И. И. Наказание. Социальные, правовые и криминологиче-ские проблемы. – М.: Юрид. лит., 1973. – 228 с.
33. Бажанов М. И. Наказание в проекте УК Украины / Проблеми
законності: Респ. міжвід. наук. зб. Вип. 38. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1999. – C. 167 – 180.
34. Коржанський М. Й. Уголовне право України. Частина Загальна: Курс лекцій. – К.: Наукова думка, 1996. – 336 с.
35. Трубников В. М. Понятие наказания // Право і безпека. – 2002. – №2. – С. 121 – 127.
36. Шаргородский М. Д. Цели наказания в социалистическом уголов-ном праве и его эффективность (анализ и прогноз) // Преступность и ее пред-упреждение, – Л.: ЛГУ, 1971. – 204 с.
37. Ковалев М. И., Фролов Е. А., Ефимов М. А. Основы уголовного
законодательства Союза ССР и союзных республик / Практический коммен-тарий. Под. ред. Г. З. Анашкина. – Свердловск: Уральський рабочий, 1960. – 282 с.
38. Нагорнюк О. В. Питання загальної частини кримінального права в працях О.Ф. Кістяківського: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Харків, 2004. – 21 с.
39. Луговий О. Еволюція кримінальних покарань // Прокуратура. Лю-дина. Держава. – 2004. – № 8(38). – С. 85 – 91.
40. История государства и права России: Учебник для вузов / Под ред. С. Д. Чибиряева. – М.: Былина. – 1998. – 528 с.
41. Історія Українського права. Навчальний посібник / За ред.
О.О. Шевченка. – К.: Орлан, 2001. – 214 с.
42. История государства и права СССР. Ч. 1. / Под ред. Ю.П. Тито-ва.– М.: Юридическая литература. – 1988. – 543 с.
43. Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права. Рос-тов–на Дону.: “Феникс”, 1995. – 640 с.
44. Музиченко П. Історія держави і права України: Навчальний
посібник. – Київ.: Знання. – 1999. – 662 с.
45. Хрестоматия по истории отечественного государства и права (XX век – 1917 г.) / Составитель профессор В. А. Томсинов. – М.:“Зерцало”. – 1998. – 381 с.
46. Історія держави і права України: Навч. посіб. / А. С. Чайковський (кер. кол. авт.), В. І. Батрименко, О. Л. Копиленко та інші; За ред. А. С. Чай-ковського. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 384 с.
47. Развитие русского права в XV – первой половине XVII в. / Отв. ред. д. ю. н. проф. В. С. Нерсесянц. – М.: Наука. – 1986. – 288 с.
48. Статути Великого Князівства Литовського: у 3-х т. / С. В. Ківа-лов та ін.(ред). – Одеса: “Юридична література”, – 2002. Т.1: Статут Велико-го Князівства Литовського 1529 р.. – 462 с.
49. Российское законодательство Х – ХХ веков. В девяти томах / Под ред. проф. Чистякова О. И. Т.6. – М.: Юридическая литература, 1988. – 432 с.
50. Кульчицький В. В., Тищик Б. Й. Історія держави і права України: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2001. – 320 с.
51. Козаченко А. Злочини і покарання в Україні – Гетьманщині за уні-версалами Богдана Хмельницького (1648 – 1657роки) // Вісник Академії
правових наук України. – 2003. – № 4 (35). – С. 120 – 126.
52. Історія держави і права України. Академічний курс у 2 – х томах. Т.1. / За ред.. доктора юрид. наук, проф., академіка НАН України В. Я. Та-ція, доктора юрид. наук, проф., академіка Академії правових наук Украї-ни А. Й. Рогожина, – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2000. – 1228 с.
53. Исаев И. А. История государства и права России: Учебник. – М.: Юристъ, 1999. – 608 с.
54. Мишунин П. Г. К истории декрета № 1 о суде (24 ноября 1917 г.) // Сов. государство и право. – 1952. – № 1. – С. 31–38.
55. Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР. 1917–1952 гг. / Под ред. И. Т. Голякова. – М: Госюриздат, 1953. – 464 с.
56. Кримінальний кодекс УСРР. Зі змінами та доповненнями на
15. 07. 1932 р. Харків: “Радянське будівництво і право”, 1932. – 228 с.
57. English Legal System. Textbook 17th edition. Edited by D.G. Cracknell, LLB, Barrister HLT Publications, The HLT group Ltd, 1995, 200 greyhound Road, London W 149KY. P. 205.
58. Уголовное законодательство зарубежных стран (Англия, США, Франция, Германия, Япония): Сборник законодательных материалов / Под ред. И. Д. Козочкина. – М.: Издательство “Зерцало”, 1999. – 352 с.
59. Малиновский А. А. Уголовное право зарубежных государств: Уче-бное пособие. – М.: Новый юрист, 1998. – 128 с.
60. Уголовный кодекс Японии / Под ред. и с пред. проф. А. И. Коробе-ева: Пер. с японского.– Владивосток: Дальневосточный у– т, 2000. – 84 с.
61. Уголовный кодекс Республики Польша / Пер. с польск. Барило-вич Д. А. и др.; Адапт. пер. и науч. Ред. Э. А. Саркисова, А. И. Лукашев; Под общ. ред. Н. Ф. Кузнецовой. – М.: Тесей, 1998. – 128 c.
62. Клюканова Т. М. Уголовное право зарубежных стран: Германия, Франция, Финляндия. Общая часть. – СПб.: Изд-во СПб ун -та, 1996. – 64 с.
63. Красавина Л. Н. Международные валютные и кредитно-финансовые отношения. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 608 с.
64. Жалинский А. Рерихт А. Введение в немецкое право. М.: Спарк, 2001. – 767 с.
65. Жалинский А. Э. Современное уголовное немецкое право. – М.: Т К Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 560 с.
66. Уголовный кодекс Федеративной Республики Германии / Науч. ред. Д. А. Шестаков. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 524 с.
67. К. Lackner. Strafgesetzbuch mit Erlaunterngen. 20. Auflage. Munchen 1993. – 1680 p.
68. Серебренникова А. В. Имущественний штраф как вид наказания по УК Германии // Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 1996, № 1. – С. 59 – 64.
69. Йешек Ганс-Генрих. Предисловие / Уголовный кодекс Федератив-ной Республики Германии / Под ред. Д. А.Шестакова. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 524 с.
70. Уголовный кодекс Швейцарии. Пер. с немецкого А. В. Серебрен-никовой. 2– е изд., дополнительное. – Санкт-Петербург.: Юридический центр Пресс, 2002. – 366 с.
71. Уголовный кодекс Швейцарии / пер.с нем.– М.: Изд - во “Зерцало”, 2000. – 138 c.
72. Уголовный кодекс Франции / Науч. ред. Л. В. Головко, Н. Е. Кры-лова. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 650 с.
73. Кузнецова Н. Ф. Новый уголовный кодекс Франции // Вестник Московского университета, Серия 11, Право. – 1994. – № 12. – С. 36.
74. Хавронюк М. І. Кримінальне законодавство України та інших дер-жав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації. Монографія. – К.: Юрисконсульт, 2006. – 1048 с.
75. Волеводз А. Г. Международный розыск, арест и конфискация по-лученных преступным путем денежных средств и имущества (правове
основы и методика). – М.: Юрлитинформ, 2000. – 477 с.
76. Уголовный кодекс ФРГ. – М. : Юрид. колледж МГУ, 1993. – 202 с.
77. Швейцарский уголовный кодекс 1937 г. – М.: Юридическое изда-ние Министерства юстиции СССР, 1947. – 28 с.
78. Новый уголовный кодекс Франции. – М.: Юридический колледж МГУ, 1993. – 212 с.
79. Уголовный кодекс Испании. – М.: “Зерцало”, 1998. – 218 с.
80. Кузнецов А. Конфискация имущества как кумулятивный вид нака-зания в уголовном законодательстве // Уголовное право. – 1999. – № 2. – С. 39 – 43.
81. Марогулова И. Л. Конфискация имущества как мера наказания по советскому законодательству: Автореф. дисс. канд. юрид. наук. – М., 1979. – 21 с.
82. Цокуева И. М. Уголовные наказания имущественного характера: виды, эволюция, перспективы: Автореф. дисс. канд. юрид. наук. Краснодар, 1997. – 20 с.
83. Уголовный кодекс ФРГ / Пер.с нем. Серебренникова А. В. – М.: ИКД “Зерцало – М”, 2001. – 208 с.
84. Сборник стандартов и норм ООН в области предупреждения пре-ступности и уголовного правосудия. – ООН, Нью-Йорк, – М., 1992. – 426 с.
85. Сборник документов Совета Европы в области защиты прав чело-века и борьбы с преступностью. – М.: Изд. “Спарк”, 1998. – 382 с.
86. Конвенція про корупцію у контексті кримінального права від 27.01.1999 р. Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – К.: Сфера, 2002. – С. 353 – 363.
87. Європейська конвенція про відмивання, пошук, арешт, та конфіс-кацію доходів одержаних злочинним шляхом від 08.11.1990 р. Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію. – К.: Школяр, 1999. – С. 166 – 187.
88. Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочиннос-ті від 15.11.2000 р. Права людини і професійні стандарти для працівників правоохоронних органів в документах міжнародних організацій. – К.: Сфе-ра, 2002. – С. 214 – 235;
89. Міжнародна конвенція у боротьбі з фінансуванням тероризму від 09.12.1999 р. Закони України. Міжнародні договори України. Том 14. – К.: Верховна Рада України, Інститут законодавства, 1999. – С. 165 – 170.
90. Уголовный кодекс Дании / Науч. ред. С.С. Беляев. – СПб.: Юриди-ческий центр Пресс, 2001. – 230 с.
91. Ел. ресурс: http: //www.budgetrf.ru.
92. Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотич-них засобів і психотропних речовин від 20.12.1988 р. Закони України. Між-народні договори України. Том 14. – К.: Верховна Рада України, Інститут
законодавства, 1999. – С. 28 – 53.
93. Скобликов П. А. О правовых основаниях изъятия доходов, полу-ченных от противозаконной деятельности // Государство и право. – 2000. – №1. – С . 63 – 70.
94. Савченко А. Кримінально-правова конфіскація майна в Україні та США: порівняльний аналіз // Міліція України. – 2005. – № 6. – С. 27.
95. Ветров Н. И. Уголовное право. Общая часть: Учебник для вузов.
– М.: ЮНИТИ – ДАНА: Закон и право, 1999. – 280 с.
96. Пономарев П. Г. Система наказаний по уголовному законодательс-тву и проблемы ее реализации / Развитие теории наказания в уголовном и уголовно-исполнительном праве: Материалы научно-практического семина-ра. – М.: ВНИИ МВД России. – 2000. – С.7 – 14.
97. Кузнецов В. В. Кримінальна відповідальність за крадіжки: Моно-графія. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2005. – 158 с.
98. Коржанский Н. Й. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – 247 с.
99. Смирнова Н. Н. Уголовное право (Общая и Особенная часть): уче-бник. – СПб: Издательство Михайлова В. А., 1998. – 675 с.
100. Российское уголовное право. Общая часть: учебник / Под ред. Ку-дрявцева В. Н., Наумова А. В.; Институт государства и права. – М.: СПАРК, 1997. – 456 с.
101. Преступление и наказания в Российской Федерации. Популярный комментарий к Уголовному кодексу РФ / Отв.редактор проф. А. Л. Цветино-выч и проф. А. С. Горелик. – М.: Издательство БЕК, 1997. – 720 с.
102. Осипов П. П. Теоретические основы построения и применения уголовно – правовых санкций. – Л.: ЛГУ, 1976. – 135 с.
103. Погосян Т.Ю. Штраф как мера уголовного наказания. Учебное по-собие. – Свердловск.: Изд-во юр. института, 1989. – 238 с.
104. Михлин А. И. Исполнение наказаний, не связанных с лишением свободы // Российская Юстиция. – 1997. – № 6. – С. 41– 43.
105. Бриллиантов А. Изменения законодательства о наказании // Рос-сийская юстиция. – 2004. – № 5. – С. 35 – 40.
106. Указ Президента України “Про грошову реформу в Україні”
від 21. 08. 1996р. / Збірник Указів Президента України. Випуск № 3.
Частина ІІ. – К., 1996. – 427 с.
107. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – № 11. – Практика судів України з кримінальних справ (2001 – 2005). – 464 с.
108. Воробей П. А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину: Монографія. – Київ: Видавництво Національної академії внутрішніх справ України, 1997. – 184 с.
109. Крылова Н. Е., Серебрянников А. В. Уголовное право современ-ных зарубежных стран (Англия, США, Франция, Германия). – М.: Зерцало, 1997. – 192 с.
110. Клепицкий И. А. Собственность и имущество в уголовном праве // Государство и право. – 1997. – № 5. – С. 74 – 83.
111. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой. – М.: Зерцало, 1998. – 878 с.
112. Гальперин И. М. Наказание: социальные функции, практика при-менения. – М.: Юридическая литература, 1983. – 208 с.
113. Миньковский Г. М., Магомедов А. А., Ревин В. П. Уголовное пра-во России. Общ. и Особ. части: Учебник.– М.: Брандес: Альянс, 1998. – 528 с.
114. Гаухман Л., Максимов С., Жаворонков А. Справедливость нака-заний: принцип и реальность // Законность. – 1997. – № 7. – С. 3 – 7.
115. Петрухин И. Новый Уголовный кодекс: Проблема наказания // Уголовное право. – 1999. – № 3. – С. 43 – 45.
116. Маляренко В. Т. Про соціальну зумовленість і справедливість по-карання // Вісник Верховного суду України. – 2002. – № 3 (31). – С. 32 – 44.
117. Карганова Б. Место штрафа в системе наказаний по УК РФ // Уго-ловное право. – 2003. – № 4. – С. 33 – 35.
118. Уголовное право Российской федерации. Общая часть / Под. ред. Галиакбарова Р. Р. – Саратов.: Саратовский у-т , – 1997. – 223 с.
119. Уголовное право. Общая часть / Под. ред. Н. И. Ветрова, Ю. И. Ляпунова. – М.: Новый юрист. – 1997. – 592 с.
120. Уголовное право Российской федерации. Общая часть: Учебное пособие / Под ред. Здравомыслова Б. В. – М.: Юность. – 1999. – 480 с.
121. Иванова А., Бондар С. Практика назначения и исполнения наказа-ния в виде исправительных работ без лишения свободы // Сов. юстиция. – 1984. – № 22. – С. 13 – 14.
122. Советское уголовное право. Общая часть: Учебник / Под. ред. Г. А. Кригера, Н. Ф. Кузнецовой, Ю. М. Ткачевского. – 2-е изд., доп. и пере-раб. – М.: Изд. МГУ, 1988. – 368 с.
123. Конвенция МОТ о принудительном или обязательном труде от 28.06.1930 г. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: ИНФРА–М–НОРМА – М, 1998. – С. 515 – 524.
124. Сборник международных документов по правам человека. – М.: ИНФРА – М – НОРМА, – М, 1998. – 784 с.
125. Петрашев В. Н. К вопросу о проблеме наказаний в новом
УКРФ // Сборник научных трудов. Северный Кавказ: борьба с преступнос-тью. – Ростов-на-Дону.: Изд- во Ростов. ун-та, 1997. – 386 с.
126. Бушуев И. А. Исправительные работы. – М.: Юрид. лит. – 1959. – 108 с.
127. Алексеев Г. А. Координация кары и воспитания в содержании исп-равительных работ – важное условие повышения их эффективности // Вопро-сы эффективности уголовно-правовых норм. – Свердловск.: Свердлов. юрид. ин-т, – 1978. – С. 145 – 150.
128. Вартилецька І. А. Виправні роботи без позбавлення волі в Украї-ні: теоретичні аспекти та практика застосування на сучасному етапі. Авто-реф. дис. канд. юрид. наук. – Київ. – 1997. – 19 с.
129. Философский словарь / Под ред. И. Т. Фролова.– 6-е изд., перераб. и доп. – М.: Политиздат, 1991. – 560 с.
130. Ткачова О. Щодо змісту виправних робіт на сучасному етапі роз-витку кримінально-виконавчої системи України // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 4 (39). – С. 230 – 235.
131. Дрьомін В. Соціальні та правові підстави застосування в Україні покарань, альтернативних позбавленню волі // Право України. – 2000. – № 6. – С. 27 – 31.
132. Богатирьов І. Г. Теорія і практика виконання кримінально-виконавчою інспекцією покарань, не пов’язаних з позбавленням волі: Моно-графія. – К. : Атіка, 2005. – 312 с.
133. Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна части-на: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. – К.: А. С. К., 2001. – 352 с.
134. Закон України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” від 25.03.1992р. / Закони України. – К.: Верховна Рада України, Ін-ститут законодавства, 1999. – Т. – 18. – 808 с.
135. Стефанов С. О. Виконання покарань альтернативних позбавлен-ню волі: Навч. метод. посібник / В. М. Дрьомін (відп. ред.). – Одеса: Юриди-чна література, 2002. – 109 с.
136. Кримінально-виконавче право України: підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. проф.
А. Х. Степанюка. – Х.: Право, 2005. – 256 с.
137. Бондарєв В. В., Василишин В. О. Щодо призначення кримінально-го покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців // Віс-ник Верховного Суду України. – 2004. – № 11(51). – С. 39 – 41.
138. Степанищев А. Конфискация имущества // Российская юстиция. –1998. – № 6. – С. 5 – 8.
139. Современный словарь иностранных слов: Ок. 200000 слов. – СПБ.: ДУЭТ, 1994. – 752 с.
140. Словник законодавчих термінів. – К.: Основа, 2000. – 608 с.
141. Цивільний кодекс України. – Х.: ТОВ “Одісей”, 2003. – 480 с.
142. Ухвала судової колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 10. 02 2004 р. (витяг) // Рішення Вер-ховного Суду України 2004, липень – грудень / За загальною ред. Голови Верхового Суду України В. Т. Маляренка. – К.: Концерн “ Видавничий дім Ін Юре”, 2005. – Вип. 2(9). – С. 91 – 92.
143. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах (1973 – 2004). / П. П. Пилипчук та ін. (упоряд.); В. Т. Маляренко (заг. ред.). – Офіц. Вид. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. – 334 с.
144. Курс советского уголовного права. Общая часть. Т. 3. Наказание / Под. ред. А. А. Пионтковского, В. Н. Чхиквадзе, П. С. Ромашкина. – М.: Нау-ка, 1970. – 352 с.
145. Камынин И. Д. Вопросы совершенствования законодательства, направленного на борьбу с незаконными доходами и его международно-правовые аспекты // Закономерности преступности, стратегия борьбы и за-кон. – М.: Прогресс, 2001. – С. 388 – 393.
146. Конвенція РЄ про відмивання, виявлення, вилучення та конфіска-цію доходів від злочинної діяльності та фінансування тероризму від 03.05.2005 р. – Ел. ресурс: http: // www.сoe.іnt.
147. Милинчук В. В. Актуальные вопросы совершенствования институ-та конфискации // Государство и право. – 2004. – № 7. – С. 36 – 47.
148. Рішення Верховного Суду України // Вісник Верховного Суду України. – 2006. - №3 (67). – С. 16.
149. Гуторова Н., Золотарьов А. Деякі особливості застосування за-гальних видів звільнення від кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності // Підприємництво, господарство і право. – № 12. – С. 162 – 164.
150. Малиновский А. А. Сравнительное правоведение в сфере уголов-ного права. – М.: Международные отношения, 2002. – 376 с.
151. Милинчук В. В. Институт взаимной правовой помощи по уголов-ным делам. Действующая практика и перспективы развития. – М.: Просве-щение, 2001. – 315 с.
152. Архів Солом’янського суду м. Києва . Справа № 1 – 129/ 2003.
153. Архів апеляційного суду Київської області. Справа № 11 – 909/ 2005.
154. Архів Святошинського районного суду м. Києва. Справа № 1 – 258/ 2003.
155. Архів Святошинського районного суду м. Києва. Справа 1 – 328/ 2005.
156. Архів Святошинського районного суду м. Києва. Справа № 1– 181/ 2004.
157. Советское уголовное право. Общая часть: Учебник / Г. Н. Борзен-ков, Н. Д. Дурманов, Г. А. Кригер и др.; Под ред. Г. А. Кригера, Н.Ф. Кузне-цовой, Ю. М. Ткачевского. − М.: Изд − во МГУ, 1962. − 478 с.
158. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник
для вузов / А.П. Бабий, Т.А. Гончар, Н.С. Марин и др.; Под ред. Е. Я. Стрельцова. – Х.: ООО “Одиссей”, 2002. – 672 с.
159. Российское уголовное право. Общая часть: В 2 т. / Н. Г. Иванов,
В. С. Комиссаров, Н.А. Лопашенко и др.; Под ред. А.И. Рарога. – М.: Профо-бразование, 2001. − Т. 1. – 600 с.
160. Пинаев А. А. Курс лекций по общей части уголовного права Укра-ины. – Х.: Харьков юридический, 2002. – 568 с.
161. Прохоров Л. А. Общие начала назначения наказания по советскому уголовному праву: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Министерство высшего и среднего специального образования СССР, Всесоюзный юридиче-ский заочный институт. − М., 1972. − 24 с.
162. Бажанов М. И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. – К., Вища школа, 1980. – 216 с.
163. Скрябин М. А. Общие начала назначения наказания и их примене-ние к несовершеннолетним. − Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1988. – 124 с.
164. Махінчук В. М. Адекватність кримінального покарання як філософ-сько-правова проблема: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.12 / Нац. академія внутрішніх справ України, МВС України. − К., 2002. – 18 с.
165. Кругликов Л. Л. Сравнительный анализ института наказаний по уголовным кодексам стран СНГ и Прибалтики // Вестник МГУ. Серия 11. “Право”. − 2003. − № 5. − С.79 – 82.
166. Полтавець В. В. Загальні засади призначення покарання за кримі-нальним законодавством України: Монографія. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005. – 240 с.
167. Махінчук В. Інститут покарання: критерії визначення адекватності// Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 9. – С. 83 – 85.
168. Мельник М. І. Призначення покарання: Лекція. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1994. – 38 с.
169. Про практику призначення судами кримінального покарання
Постанова Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 р. // Вісник Верховного Суду України. − 2003. – № 6 (40). − С. 14 – 20.
170. Непомнящая Т. В. Общие начала, принципы и критерии назначения наказания // Журнал российского права. – 1999. – № 12. − С. 79 – 83.
171. Уголовное право. Общая часть: Учебник для вузов / М. И. Ковалев, И. Я. Козаченко, З. А. Незнамова и др.; Отв. ред. И. Я. Козаченко, З. А. Не-знамова, Г. П. Новоселов. – М.: НОРМА–ИНФРА – М., 1999. – 516 с.
172. Соцький Ю. Правове регулювання виконання кримінального пока-рання у вигляді виправних робіт // Підприємство, господарство і право. – 2004. − № 3. – С. 101 – 102.
173. Тютюгин В. И. К вопросу о системе наказаний и порядке их назна-чения в проэкте УК Украины // Проблемы законности: Респ. межведом.
научн. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. Украины им. Я. Мудрого, 2000. – Вып. 45. − С. 160 −165.
174. Архів Верховного Суду України. Справа № 05 – 3923км03.
175. Рішення у кримінальних справах // Вісник Верховного Суду Украї-ни. – 2004. – № 1. – С. 11.
176. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Відп. ред. Кондратьєв Ю.А. − К.: Правові джерела, 2002. – 432 с.
177. Благов Е. В. Применение уголовного права (теория и практика). – СПб.: Изд − во Юридический центр “Пресс”, 2004. – 505 с.
178. Велиев С. А. Принципы назначения наказания – СПб.: Изд-во Юридический центр “Пресс”, 2004. – 388 с.
179. Полтавець В. В. Деякі питання врахування судом ступеня тяжкості вчиненого злочину при призначенні покарання // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. Серія юридична. Збірник. – Вип. 1. – 2005. – С. 101 – 114.
180. Грицай В. В. Поняття та значення загальних засад призначення по-карання в чинному кримінальному законодавстві України // Вісник Лугансь-кої академії внутрішніх справ МВС імені 10 – річчя незалежності України. − 2003. – № 2. − С. 138 – 143.
181. Горох О. П. Проблеми застосування покарання у виді конфіскації майна // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень
Київського інституту внутрішніх справ / Редкол.: О. Ф. Штанько (голов. ред.) та ін. – К.: КІВС, 2004. – № 9. – С. 148 – 153.
182. Дагель П. С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве. − Владивосток: ДВГУ, 1970. − 223 с.
183. Ткаченко В. Общие начала назначения наказания // Российская юс-тиция. − 1997. − № 1. − С. 10 – 12.
184. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации /
О.Л. Дубовик, С. В. Дьяков и др.; Под ред. Ю. И. Скуратова, В. М. Лебедева. – 2-е изд., изм. и доп. − М.: ИНФРА– М– НОРМА. – М., 1998. – 832 с.
185. Личность преступника (уголовноправовое и криминологическое
исследование) / Б. С. Волков, Я. С. Аврах, А. В. Наумов, М. Д. Лысов и др.;
Науч. ред. Б. С. Волков. − Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1972. − 187 с.
186. Рішення у кримінальних справах // Вісник Верховного Суду
України. – 2004. – № 1. – С. 13.
187. Рішення у кримінальних справах // Вісник Верховного Суду
України. – 2003. – № 6. – С. 29.
188. Рішення у кримінальних справах // Вісник Верховного Суду
України. – 2004. – № 4. – С. 25.
189. Архів Верховного Суду України. Справа № 05 – 3441км03.
190. Трахов А. И. Срочные наказания в законодательстве и судебной прак-тике. Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Краснодар, 1998. – 21 с.
191. Дзигарь А. Л. Уголовные наказания: эволюция и перспективы. – Кра-снодар. : Изд-во Кубан.гос. ун-та, 2001. – 201 с.
192.Черкасов С. В. Кримінологічна концепція альтернативних мір пока-рання. Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Одеса, 2005. – 19 с.
193. Бурдін В. М. Особливості кримінальної відповідальності неповноліт-ніх в Україні: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 240 с.
194. Антипов В. Проблеми застосування до неповнолітніх певних видів кримінального покарання // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 8. – С. 135 – 137.
195. Сборник действующих постановлений Пленума и директивных пи-сем Верховного Суду СССР 1924 – 1957 гг. / Под ред. зам. председателя Вер-ховного Суда СССР Н.К. Морозова. – М.: Юрид. лит., 1958. – 280 с.
196. Рішення у кримінальних справах // Вісник Верховного Суду Украї-ни. – 2004. – № 11. – С. 40 – 41.
197. Бугаєв В.О. Військові злочини і покарання. Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Одеса, 2002. – 19 с.
198. Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності: Моно-графія. – К.: Атіка, 2004. – 296 с.
199. Ухвала колегії суддів Військової судової колегії Верховного Суду України від 22.10. 2002р.(витяг) // Рішення Верховного Суду України / За за-гальною ред. В. Т. Маляренка. – Щорічник. – 2003. – К.: Концерн “Видавни-чий Дім “Ін Юре”, 2004. – С. 128 – 129.
200. Архів Апеляційного суду Київської області. Справа № 11–161/ 2005 р.
201. Баулін Ю. В. Виклики “нової” злочинності і проблеми криміналь-ного права // Кримінальне право України. – 2006. – № 1. – С. 5 – 9.
202. Гуторова Н. О. Проблеми кримінально-правової охорони держав-них фінансів України. Автореф. дис. докт. юрид. наук. – Х., 2002. – 32 с.
203. Дуюнов В. К. Дополнительные наказания по советскому уголовному праву: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – М., 1985. – 21 с.
204. Уголовное наказание /А. Я. Светлов, Ю. Л. Титаренко, И. П. Ланове-нко, В. П. Филонов и др.; Ред. кол.: Ю. С. Шемшученко, Ю. Л. Титаренко, В. П. Филонов и др. − Киев − Донецк: “Донеччина”, Национальная академия наук Украины, Ин-т гос. и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, Донец-кий ин-т внутр. дел, МВД Украины, 1997. – 318 с.
205. Наумов А. В. Российское уголовное право. Общая часть: Курс лек-ций. – М., 1996. – 623 с.
206. Цветинович А. Л. Дополнительные наказания: функции, система, виды. – К.: Куйбышевский гос. Ун-т, 1989. – 212 с.
207. Дуюнов В. К., Цветинович А. Л. Дополнительные наказания: теория и практика. – Фрунзе: Илим, 1986. – 240 с.
208. Михайлянц А. Г. Конфискация имущества по советскому уголовному и уголовно-процессуальному праву: Автореф. дисс. канд. юрид. наук. – Таш-кент: ВШМВД СССР, 1967. – 21 с.
209. Тацій В. Боротьба зі злочинністю у сфері економічних відносин як вирішальний напрямок діяльності правоохоронних органів // Вісник прокура-тури. – 2002. – № 1. – С. 13 – 18.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.