У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ГРОМАДЯН У СУЧАСНИХ УМОВАХ
Количество страниц 227
ВУЗ ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІМЕНІ Е. О. ДІДОРЕНКА
Год сдачи 2008
Бесплатно скачать 21838.doc 
Содержание ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП ……………………………………………………………………………….4
Розділ І. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ГРОМАДЯН 12
1.1. Поняття і зміст охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян 12
1.2. Суб’єкти формування та реалізації державної політики у сфері охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян 34
1.3. Механізм забезпечення органами та підрозділами внутрішніх справ громадського порядку та безпеки громадян 55
Розділ ІІ. РОЛЬ ОРГАНІВ І ПІДРОЗДІЛІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ГРОМАДЯН 76
2.1. Організаційно-правове забезпечення діяльності міліції громадської безпеки у сфері охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян 76
2.2. Адміністративно-правові та організаційні засади участі підрозділів внутрішніх військ МВС України в охороні громадського порядку
у громадських місцях та забезпеченні безпеки громадян 106
2.3. Взаємодія органів і підрозділів внутрішніх справ з громадськими формуваннями в охороні правопорядку та забезпечення безпеки громадян 122
Розділ ІІІ. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ЗАСАД ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ У СФЕРІ ОХОРОНИ ПРАВОПОРЯДКУ У ГРОМАДСЬКИХ МІСЦЯХ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ГРОМАДЯН 140
3.1. Організація взаємодії суб’єктів охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян 140
3.2. Методика оцінки ефективності діяльності підрозділів міліції громадської безпеки щодо охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян 158
3.3. Впровадження органами внутрішніх справ України зарубіжного досвіду діяльності щодо охорони громадського порядку 169
ВИСНОВКИ 189
Список використаної літератури 198
ДОДАТОК А 216
ДОДАТОК Б.....……………………………………………………………………..222


ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Кожна країна формує свій правопорядок, а необхідність його зміцнення обумовлюється інтересами громадянського суспільства та держави. Усвідомлення комплексності проблеми забезпечення необхідного рівня правопорядку у суспільстві зумовлює необхідність вироблення якісно нової концепції організації та діяльності органів державної влади. З метою удосконалення правопорядку вельми актуальним постає завдання активного та свідомого залучення громадськості у цей процес, вирішення якого безпосередньо пов’язано із створенням сприятливих умов життєдіяльності суспільства, а саме гарантованим забезпеченням необхідного і достатнього рівня громадської безпеки та громадського порядку у громадських місцях. Реалізація подібного завдання можлива лише на шляху вироблення системи продуманих, взаємопов’язаних, послідовних заходів стратегічного і тактичного характеру з боку органів державної влади, що мають базуватися на глибокому науковому вивченні реального сучасного стану суспільних відносин. Усе це вимагає від державних службовців владних структур, науковців нових ідей та рішень, запровадження ефективних організаційних структур та правових механізмів забезпечення громадського порядку та безпеки громадян в Україні.
Безумовно, нові дослідження з порушених питань повинні базуватися на теоретичних та практичних результатах досліджень провідних вчених та практиків. Науковою розробкою проблем зміцнення законності та правопорядку, що мають важливе значення і для удосконалення загальнодержавної системи охорони громадського порядку, присвятили свої праці вчені з різних галузей права: В. Б. Авер’янов, С. С. Алексєєв, О. М. Бандурка, Д. М. Бахрах, О. К. Безсмертний, В. Т. Білоус, Ю. П. Битяк, І. І. Веремеєнко, А. П. Головін, М. І. Голосніченко, О. Ф. Долженков, М. І. Єропкін, Р. А. Калюжний, С. В. Ківалов, О. П. Клюшніченко, Л. В. Коваль, Ф. Й. Колонтаєвський, В. К. Колпаков, А. Т. Комзюк, Б. П. Кондрашов, А. П. Коренєв, М. В. Лошицький, Н. П. Матюхіна, О. В. Негодченко, Є. Б. Ольховський, В. П. Пєтков, Л. Л. Попов, А. В. Серьогін, В. Ф. Сіренко, І. І. Сидорук, В. К. Шкарупа та ін.
Віддаючи належне досягненням вказаних вчених і використовуючи їх у своєму дослідженні, автор не тільки певним чином розвиває ці положення, але й, враховуючи нові реалії сьогодення, здійснює постановку нових завдань та обґрунтовує шляхи їх оперативного та якісного вирішення. Автор вважає за доцільне акцентувати увагу на особливій ролі органів державної влади, у тому числі органів внутрішніх справ України, під час охорони громадського порядку, реального забезпечення безпеки особистості, суспільства та держави.
На сьогодні у науковому середовищі немає єдності у визначенні понять «правопорядок», «громадський порядок», «охорона громадського порядку»; недостатньо досліджено нормативно-правове регулювання діяльності суб’єктів охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян; не розроблена повною мірою законодавча база діяльності підрозділів міліції громадської безпеки як одного із провідних суб’єктів охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян; фрагментарно проаналізовано особливості взаємодії зазначених суб’єктів.
Таким чином, назріла потреба у багатоаспектному дослідженні проблеми охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян в Україні. Розкриттю цієї проблеми у організаційному та адміністративно-правовому аспекті присвячено дисертаційне дослідження, що і визначає його актуальність. Досягненню цього результату буде сприяти саме комплексне вирішення наріжних питань у сфері охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян з позицій адміністративного права, виходячи із доцільності дослідження як державно-правового забезпечення, у тому числі і органами внутрішніх справ, охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян, так і відповідних організаційно-правових механізмів діяльності громадських об’єднань щодо активного сприяння громадському порядку та безпеці громадян.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на замовлення Департаменту міліції громадської безпеки МВС України (про що є відповідний акт впровадження) та в рамках плану наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п.п. 1.1, 1.2, 2.6 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на 2004–2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755). Обраний напрям роботи відповідає Концепції адміністративної реформи в Україні (затверджено указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810), а також спрямований на реалізацію основних положень Програми діяльності органів внутрішніх справ щодо поліпшення правопорядку в Україні на початку ІІІ тисячоліття (затверджено рішенням колегії МВС України від 28 грудня 1999 р. № 8 км/1) та Програми розвитку партнерських відносин між міліцією та населенням на 2000-2005 рр. (затверджено рішенням колегії МВС України від 16 грудня 1999 р.).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, практики його застосування та узагальнення основних положень праць науковців визначити сутність та особливості охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян, виробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення діяльності суб’єктів охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян, з урахуванням нових політичних, економічних, правових відносин в українському суспільстві, визначити особливості організаційно-правового реформування ОВС України в напрямку гарантування належного рівня громадського порядку та безпеки громадян.
Досягнення цієї мети вимагає вирішення таких задач:
– визначення та аналіз понятійного апарату охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян;
– розробка теоретико-методологічних засад охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян;
– дослідження повноважень суб’єктів охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян;
– аналіз правового становища органів внутрішніх справ України в системі суб’єктів охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян;
– визначення функцій та організаційної структури міліції громадської безпеки як одного із провідних суб’єктів охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян;
– внесення пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення діяльності підрозділів міліції громадської безпеки щодо охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян;
– вивчення організаційних питань та адміністративно-правових засад участі внутрішніх військ МВС України в охороні громадського порядку та забезпеченні безпеки громадян;
– аналіз існуючих організаційно-правових форм взаємодії міліції та населення, а також визначення перспективних напрямків їх співпраці;
– узагальнення практики взаємодії суб’єктів охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян;
– здійснення аналізу та вивчення можливостей використання в Україні досвіду діяльності поліції зарубіжних країн у сфері охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час організації й практичного здійснення охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян, суб’єктами яких постають органи державної влади, у тому числі органи внутрішніх справ України, та взаємодіючі з ними органи місцевого самоврядування, громадські формування й окремі громадяни.
Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні, адмі¬ністративно-правові та організаційні засади, форми та методи діяльності суб’єктів охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян, їх взаємодія, шляхи удосконалення діяльності органів внутрішніх справ України як провідного суб’єкта охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян.
Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість здійснити системний аналіз діяльності суб’єктів охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян, встановити закономірності діяльності органів внутрішніх справ України в напрямку забезпечення належного рівня охорони громадського порядку та безпеки громадян. Діалектичний метод пізнання слугував методологічною основою дослідження, дозволив розглянути охорону громадського порядку та забезпечення безпеки громадян шляхом аналізу умов, в яких вона здійснюється, та визначити заходи щодо її зміцнення. За допомогою логіко-семантичного та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, визначено сутність та особливості охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян у нових реаліях сьогодення (розділ І). На підставі системно-структурного методу визначено місце міліції громадської безпеки в системі органів внутрішніх справ, а за допомогою структурно-функціонального методу з’ясовано компетенцію та особливості правового статусу її підрозділів (розділи І, ІІ). За допомогою документального аналізу, спеціально-юридичного та статистичного методів з’ясовувалися особливості застосування підрозділами міліції громадської безпеки заходів, спрямованих на належну охорону громадського порядку та забезпечення безпеки громадян, доцільність вивчення громадської думки щодо діяльності міліції у сфері охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян, шляхи налагодження взаємодії міліції та населення задля удосконалення громадського порядку (розділи ІІ, ІІІ). Статистичний, порівняльно-правовий та структурно-логічний методи використовувалися для визначення напрямків удосконалення організаційних та адміністративно-правових засад діяльності підрозділів міліції громадської безпеки та підрозділів внутрішніх військ як суб’єктів охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян, а також покращення діяльності органів внутрішніх справ України з урахуванням досвіду поліції зарубіжних країн (розділи ІІ, ІІІ).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців у галузі філософії, соціології, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, у тому числі дослідження зарубіжних учених. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на приписах Конституції України, чинних нормативно-правових актів, які визначають правові засади діяльності органів державної влади щодо охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення результатів практичної діяльності органів усіх гілок державної влади, у тому числі органів внутрішніх справ України, щодо охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян, політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки дослідити проблемні питання діяльності органів державної влади, у тому числі органів внутрішніх справ України, у сфері охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян й сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
– запропоновано та обґрунтовано доцільність вузького тлумачення поняття «громадський порядок» як синоніму правопорядку;
– вперше введено у науковий обіг поняття «суб’єкти охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян»; запропоновано системну організацію суб’єктів та досліджено складові цієї системи;
– дістав подальшого розвитку підхід щодо дослідження повноважень органів внутрішніх справ України як провідних суб’єктів охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян;
– сформульоване авторське бачення становлення та розвитку інституту міліції громадської безпеки в Україні та його місця у загальнодержавній системі охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян;
– удосконалено адміністративно-правове регулювання діяльності міліції громадської безпеки шляхом внесення пропозицій щодо змін і доповнень до чинного законодавства (про що є відповідний акт впровадження);
– вперше розкрито місце та роль підрозділів внутрішніх військ МВС України у загальнодержавній системі суб’єктів охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян;
– з позицій системного підходу сформульовано авторське визначення поняття «взаємодія суб’єктів охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян», розкрито її зміст та надано її класифікацію;
– запропоновано та обґрунтовано нові підходи до класифікації форм взаємодії органів внутрішніх справ з населенням на сучасному етапі демократизації суспільства;
– обґрунтовано теоретичну можливість та практичну доцільність вимірювання ефективності діяльності підрозділів міліції громадської безпеки щодо охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян;
– розроблено систему кількісних та якісних показників ефективності такої діяльності;
– дістали подальшого розвитку напрями використання досвіду зарубіжних країн щодо охорони громадського порядку в діяльності органів внутрішніх справ України.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що:
– у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем адміністративно-правового забезпечення охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян;
– у сфері правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки і уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів, зокрема, законів України «Про міліцію», «Про участь громадян в охороні громадського порядку та державного кордону», проекту Закону України «Про діяльність міліції громадської безпеки» (про що є відповідні акти впровадження), проекту Інструкції про організацію взаємодії підрозділів міліції громадської безпеки між собою та з іншими підрозділами органів внутрішніх справ, що буде сприяти удосконаленню адміністративно-правового регулювання діяльності відповідних органів державної влади, у тому числі ОВС України, органів місцевого самоврядування та громадських об’єднань;
– у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичне застосування суб’єктами охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян організаційних та адміністративно-правових заходів щодо підтримання належного рівня безпеки особистості та громадського порядку;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін «Управління в органах внутрішніх справ України», «Правоохоронні та судові органи України», «Адміністративне право», «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ», а також для навчально-методичного забезпечення нової навчальної дисципліни «Організація охорони громадського порядку»; деякі із результатів дисертації вже використовуються під час проведення занять із зазначених дисциплін у Луганському державному університеті внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка (про що є відповідний акт впровадження) та враховано у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора;
– у правовиховній сфері – положення і висновки дисертації може бути використано в роботі щодо підвищення рівня правової культури населення та працівників органів внутрішніх справ.
Особистий внесок здобувача в одержанні наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано самостійно, з використанням останніх досягнень науки адміністративного права та теорії управління, всі сформульовані в ньому положення і висновки ґрунтуються на основі особистих досліджень автора. У співавторстві опубліковано наукову статтю «Актуальні питання організаційного удосконалення діяльності міліції громадської безпеки» (Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2005. – Вип. № 29. – С. 33–36.) – дисертантом окреслено можливі шляхи вдосконалення діяльності підрозділів міліції громадської безпеки щодо охорони громадського порядку. У дисертації ідеї та розробки, які належать співавтору, не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на науково-практичній конференції «Забезпечення правопорядку та безпеки громадян у контексті реформування міліції громадської безпеки» (м. Харків, 2006 р.), «Актуальні проблеми участі населення та громадських формувань в охороні громадського порядку та безпеки громадян у сучасних умовах» (м. Харків, 2007 р.). Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедр адміністративного права та адміністративної діяльності Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка.
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у 7 наукових статтях у фахових виданнях, матеріалах конференції.
Список литературы ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань, сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на системне удосконалення адміністративно-правових та організаційних засад охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян, що здійснюється як органами державної влади, так і громадськістю, з метою забезпечення належного правопорядку в Україні в нових умовах сьогодення.
Виходячи із важливості з’ясування змісту понять «правопорядок», «громадський порядок», «безпека», «громадська безпека», а також враховуючи відсутність чіткого визначення цих термінів у національному законодавстві та у науковому обігу, у дисертації завдяки комплексному дослідженню здійснена спроба розкрити сутність цих понять. Аналіз методологічних проблем дослідження громадського порядку дозволив розглядати громадський порядок у широкому змісті як порядок, який включає до себе усю систему позитивних та негативних суспільних відносин (відносин державних органів між собою, державних органів та громадських організацій чи громадян), метою яких є охорона життя, здоров’я, честі, гідності громадян, їх законних інтересів, забезпечення громадського спокою як у громадських місцях, так і поза їх межами, збереження усіх форм власності, створення реальних умов для нормального функціонування державних органів, громадських організацій і трудових колективів, та які регулюються соціальними нормами (як нормами права, так і іншими соціальними нормами неюридичного характеру).
Зважаючи на те, що у зміцненні та підтриманні громадського порядку важлива роль належить усім нормам, до яких відносяться норми права, норми моралі, корпоративні норми, норми-звичаї, зроблено висновок, що правопорядок є частиною громадського порядку, оскільки існує в результаті реалізації норм права. У роботі оперували категорією «громадський порядок» у вузькому змісту, тобто як синонім «правопорядку». Отже, під громадським порядком у вузькому змісті слід розуміти обумовлену потребами суспільства систему врегульованих нормами права відносин, що виникають у громадських місцях та поза їх межами у процесі спілкування людей, яка має на меті забезпечення сприятливої обстановки функціонування суспільного життя, забезпечення спокою населення, створення нормальних умов для праці та відпочинку людей, для діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій, виховання поваги до суспільства та дотримання норм моралі.
У дисертації наголошено, що традиційний для адміністративно-правової науки підхід до розуміння громадського порядку як порядку виключно у громадських місцях суттєво звужує концепцію його охорони, оскільки ігнорує існування різних видів суспільних відносин, багато із яких реалізується не лише у громадських місцях.
Досліджено зв’язок понять громадський порядок, громадський порядок у громадських місцях, правопорядок та громадська безпека. Показано, що громадська безпека повинна бути спрямована на охорону державного і громадського порядку, забезпечення нормальних умов трудової діяльності та відпочинку громадян; у той же час громадська безпека тісно пов’язана з безпекою кожної людини як члена суспільства. Але слід підкреслити, що поняття громадський порядок та громадська безпека не тільки пов’язані одне з одним, але і мають деякі відмінності: громадський порядок досягається в результаті упорядкування суспільних відносин за допомогою усіх форм нормативного регулювання, а громадська безпека – з використанням правових та технічних норм.
У ході дисертаційного дослідження з’ясовано, що нормальне існування громадського порядку неможливе без забезпечення його міцності, яке реалізується через організацію та здійснення охорони громадського порядку. Проблема охорони громадського порядку має велике наукове та практичне значення, оскільки стан громадського порядку та його охорона впливають на стабільність прав громадян. Наголошено, що система охорони громадського порядку складається з двох елементів, а саме: охорона громадського порядку у громадських місцях та забезпечення громадської безпеки. Необхідно зазначити, що ці два елементи є взаємопов’язаними, оскільки зміцнення громадського порядку у громадських місцях сприятиме підвищенню громадської безпеки.
Акцентовано увагу на необхідності дослідження функціональної специфіки суб’єктів охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян. У роботі вважалося за необхідне навести власне визначення суб’єктів охорони громадського поряду у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян як носіїв або власників прав та обов’язків, що передбачені адміністративним законодавством, у сфері забезпечення законності та правопорядку, захисту прав і свобод громадян, охорони прав і законних інтересів державних і недержавних організацій, трудових колективів і громадських об’єднань, боротьби зі злочинами та іншими правопорушеннями, виявлення, нейтралізації або усунення криміногенних явищ, що посягають або можуть посягати на стан громадського порядку, які здатні реалізовувати надані їм права, виконувати покладені на них обов’язки та нести юридичну відповідальність за порушення правил у сфері охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян.
Підкреслено, що суб’єкти охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян можна умовно поділити на дві групи: органи чи об’єднання громадян, які спеціально створені для охорони громадського порядку у громадських місцях та безпеки громадян; органи, посадові особи цих органів, об’єднання громадян, окремі громадяни, одним із прав або обов’язків яких є охорона громадського порядку у громадських місцях та безпеки громадян; це є результатом їх основної професійної діяльності.
Розглянуто особливості участі у формуванні та зміцненні громадського порядку усіх суб’єктів охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян. Зроблено висновок, що Президент України виступає активним «творцем» правового порядку, провідником реформ, у тому числі у сфері охорони громадського порядку. Запропоновані певні пропозиції щодо покращення діяльності суб’єктів охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян.
Під час дослідження системи суб’єктів охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян визначено місце органів внутрішніх справ України у цій системі. Наголошено на тому, що на сьогодні в Україні відсутній нормативно-правовий акт, який би чітко визначив структуру органів внутрішніх справ України, їх завдання, функції та основні напрямки діяльності з урахуванням змін, що відбулися у суспільстві. Акцентовано увагу на необхідності прийняття Закону України «Про органи внутрішніх справ України».
Проаналізовано компетенцію усіх складових елементів органів внутрішніх справ України у сфері охорони громадського порядку у громадських місцях та безпеки громадян з метою визначення перспективних напрямків вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ України як в цілому, так і окремих її складових. Підкреслено, що велику увагу необхідно звернути на профілактичну діяльність органів внутрішніх справ України, оскільки це є найкращим способом належної охорони громадського порядку.
Визначено структуру міліції громадської безпеки та вперше проаналізовано повноваження кожного підрозділу міліції громадської безпеки у сфері охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян. Розглянуто особливості реформування Державної автомобільної інспекції України, зазначено позитивні моменти проведеного реформування та окреслено деякі моменти, на які необхідно звернути увагу під час здійснення подальшого реформування цього підрозділу. Проаналізовано повноваження новостворених стройових підрозділів патрульної служби у сфері охорони громадського порядку. Особливу увагу акцентовано на підвищенні рівня підготовки працівників до проходження служби у стройових підрозділах.
Базуючись та використовуючи певною мірою попередні дослідження науковців, законодавчу практику, дисертант запропонував якісно нові організаційно-правові заходи щодо удосконалення способів охорони та захисту прав і свобод громадян підрозділами міліції громадської безпеки під час здійснення охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян. Сформульовано висновок про необхідність розробки та прийняття Закону України «Про діяльність міліції громадської безпеки України», який би чітко визначав цілі створення підрозділів міліції громадської безпеки, повноваження цієї служби на кожному рівні, права і обов’язки особового складу підрозділів міліції громадської безпеки, посадових осіб із попередження адміністративних правопорушень, передбачав відповідальність посадових осіб підрозділів міліції громадської безпеки за неналежне виконання цих обов’язків.
Вперше на дисертаційному рівні проаналізовано сучасний стан справ з охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян окремими підрозділами внутрішніх військ МВС України. Визначено актуальність та необхідність реформування внутрішніх військ МВС України у зв’язку із прагненням нашої держави до євроатлантичної інтеграції. В результаті проведеного аналізу особливостей реформування внутрішніх військ МВС України підкреслено, що тільки обґрунтоване впровадження зазначених заходів з реформування, їх своєчасна та якісна реалізація сприятиме ефективному функціонуванню нової моделі мобільного військового формування, основним завданням якого буде здійснення належної охорони громадського порядку у громадських місцях, забезпечення внутрішньої та зовнішньої безпеки держави. У роботі наголошено, що процес проведення реформування внутрішніх військ МВС України не повинен у жодному разі вплинути на якість виконуваних ними завдань.
Виходячи із необхідності посилення соціальної ролі ОВС України, у дисертації наголошено на пріоритетності дослідження ефективних шляхів взаємодії ОВС України з населенням у сфері охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян. Сформульовано висновок про необхідність поновлення традиційних форм залучення населення до охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян і поширювання нових з урахуванням європейських стандартів, а також історичних, культурних традицій і місцевих особливостей того чи іншого регіону України. Розроблено рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства з питань взаємодії органів внутрішніх справ з населенням на сучасному етапі демократизації суспільства.
Обґрунтовано необхідність відновлення та активізації діяльності громадських формувань; приведено їх класифікацію, форми участі в охороні громадського порядку, визначено доцільність послідовного розширення їх компетенції в сфері охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян щодо комплексного використання усього спектру дій і заходів.
Здійснено новий підхід до вирішення проблеми удосконалення та забезпечення на належному рівні системи і видів заохочень громадян щодо взаємодії з органами внутрішніх справ у забезпеченні громадського порядку у громадських місцях та безпеки громадян.
Зроблено висновок, що на сьогодні, поруч з державною правоохоронною системою, склалася та поступово розвивається недержавна правоохоронна система, що включає в себе громадські формування громадян правоохоронної спрямованості, приватні детективні та охоронні організації, служби безпеки на підприємствах. Підкреслено, що на законодавчому рівні в Україні ще не врегульовано діяль¬ність недержавних охоронних структур, не визначено правовий статус та компетенцію самих приватних охоронних підприємств, їх працівників. Саме тому, запропоновано прийняти Закон України «Про приватну детективну та охоронну діяльність», який би усунув існуючу прогалину в законодавстві, визначив сили, засоби та методи, які недержавні охоронні структури можуть використовувати під час здійснення приватної охоронної діяльності.
У роботі відстоюється точка зору, що усі суб’єкти охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян під час виконання покладених на них обов’язків повинні узгоджувати свої зусилля щодо належної охорони громадського порядку, тобто взаємодіяти один з одним. Надане власне визначення взаємодії суб’єктів охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян як передбаченої законом та відомчими нормативними актами, узгодженої за своїми цілями, завданнями діяльності усіх суб’єктів охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян, спрямованої на охорону громадського порядку, недопущення виникнення причин та умов правопорушень, попередження правопорушень, налагодження зв’язків з населенням і громадськістю, розробку спільних заходів із забезпечення безпеки громадян, покращення криміногенної обстановки у країні з найменшими витратами сил, засобів і часу.
В результаті аналізу літератури щодо типів управлінських відносин, які складаються в процесі взаємодії суб’єктів охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян зроблено висновок, що в залежності від їх характеру відокремлюється декілька видів взаємодії (за метою, характером зв’язків, способом вирішення завдань, кількістю учасників і т. ін.).
Проаналізовано особливості внутрішньої взаємодії підрозділів міліції громадської безпеки один з одним та з іншими підрозділами внутрішніх справ. Зазначено, що внутрішня взаємодія щодо охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян дозволяє об’єднати зусилля різних підрозділів у вирішенні своїх завдань з метою досягнення ефективних результатів у короткий термін; охопити профілактичними та попереджувальними заходами більшу кількість об’єктів, напрямків роботи шляхом чіткого визначення кола обов’язків та відповідальності, щоб уникнути дублювання функцій або нераціонального використання людських ресурсів. Підкреслено, що з метою вдосконалення внутрішньої взаємодії необхідно розробити Інструкцію про організацію взаємодії підрозділів міліції громадської безпеки між собою та з іншими підрозділами органів внутрішніх справ, у якій слід закріпити мету та завдання такої взаємодії; принципи взаємодії; напрямки взаємодії за окремими сферами правоохоронної діяльності; суб’єктів та керівників взаємодії; особливості взаємного інформування; канали передачі інформації; особливості використання спеціальних засобів та сил; терміни та способи перевірки результативності взаємодії.
Зазначено, що здійснення зовнішньої взаємодії дозволяє забезпечити успішне вирішення завдань з охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян спільними зусиллями державних органів та громадськості, усунути дублювання функцій в їх діяльності, підвищити активність населення, більш раціонально використовувати сили та засоби державних органів та громадськості. Проаналізовано основні моменти взаємодії підрозділів міліції громадської безпеки з іншими суб’єктами охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян.
Сформульовано висновок, що удосконалення організації взаємодії органів та підрозділів внутрішніх справ з іншими суб’єктами охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян можна досягнути за рахунок налагодження ефективного інформаційного забезпечення взаємодії, відпрацювання ефективних схем співробітництва у галузі боротьби зі злочинами та правопорушеннями, а також їх попередження, законодавчого закріплення форм, методів взаємодії, повноважень кожного з її учасників.
Обґрунтовано, що з метою розробки більш ефективних заходів щодо належної охорони громадського порядку необхідно не тільки постійно вивчати негативні тенденції у навколишньому середовищі, але і результати роботи відповідних підрозділів внутрішніх справ, з тим, щоб виявити як позитивні зрушення, так і прорахунки в їх діяльності, найбільш суттєві недоліки у профілактиці правопорушень, забезпеченні безпеки громадян та охороні громадського порядку у громадських місцях.
Розроблено методику визначення ефективності охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян підрозділами міліції громадської безпеки. Надано визначення ефективності діяльності підрозділів міліції громадської безпеки щодо охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян як співвідношення між фактичним результатом їх діяльності (узгодженість дій суб’єктів охорони громадського порядку та забезпечення безпеки громадян, кількість складених адміністративних протоколів, затриманих порушників громадського порядку, проведених зустрічей з населенням та представниками громадських формувань тощо) та тими цілями та завданнями, які стоять перед зазначеними підрозділами у сфері охорони громадського порядку.
Обґрунтовано конкретні пропозиції щодо поліпшення системи вивчення громадської думки відносно органів внутрішніх справ і їх діяльності з охорони громадського порядку задля підвищення точності отримуваних результатів досліджень та уникнення фрагментарності в ході аналізу даних опитувань.
Пошук ефективних організаційно-правових механізмів здійснення органами внутрішніх справ України охорони громадського порядку об’єктивно вимагав дослідження досвіду правоохоронних органів інших країн світу, знання тих явищ, тенденцій та закономірностей, що визначають сучасний стан та перспективи розвитку управління поліцейськими підрозділами. Вихідною ідеєю дисертації автор вважає й те, що вивчення здобутків інших завжди збагачує власну діяльність, дає можливість скоригувати її, розкриває ще не використані можливості. Дослідження показали, що вивчення та посилання на зарубіжний досвід не означає необхідності його прямого перенесення у практику роботи ОВС України. Але аналіз цієї діяльності постає безумовно корисним. Це дозволило внести дисертанту певні пропозиції та рекомендації з метою забезпечення належного громадського порядку.
Проаналізовано реалізацію програм попередження злочинів спільними зусиллями поліції та громади й інших соціальних програм та зроблено висновок щодо необхідності наявності у поліцейських розвинутих умінь та навичок роботи з населенням. Найбільш важливим аспектом поліцейського обслуговування, на забезпечення якого спрямована поліцейська реформа, визнано відновлення довіри населення до поліції та його підтримки.
Акцентовано увагу, що тенденції, які характеризують розвиток поліції зарубіжних країн не обмежуються кордонами окремих країн. Аналіз цих тенденцій та новітніх стратегій поліцейської діяльності, їх адаптація до умов України, у сукупності із вже існуючими традиціями та досвідом роботи українських правоохоронних органів, дозволить запровадити найбільш придатну для вітчизняних умов модель діяльності ОВС України щодо належної охорони громадського порядку.
Безумовно, попереду ще кропітка робота, але у сучасних умовах розбудови української державності метою стратегії у сфері охорони громадського порядку у громадських місцях та забезпечення безпеки громадян повинно бути верховенство права, відновлення довіри громадян, високий рівень відповідальності держави та її органів перед суспільством.



Список використаної літератури

1. Адміністративна діяльність ОВС. Заг. част.: Підручник / За заг. ред. І. П. Голосніченка, Я. Ю. Кондратьєва. – К.: Укр. акад. внутрішніх справ, 1995. – 179 с.
2. Войцеховський А. В., Додин Е. В., Голосниченко И. П. Организация патрульно-постовой службы по единой дислокации. – К.: МВД СССР КВШ МВД СССР, 1982. – 88 с.
3. Организация охраны общественного порядка: Учебник / Под ред. Л. Л. Попова. – М., 1984.
4. Еропкин М. И., Попов Л. Л. Административно-правовая охрана общественного порядка. – Л.: Лениздат, 1973. – 328 с.
5. Серегин А. В. Советский общественный порядок и административно-правовые средства его укрепления. – М.: Акад. МВД СССР, 1975. – 194 с.
6. Теория государства и права: Ученик для ВУЗов по специальности «Правоведение» / Под ред. С. С. Алексеева. – М., 1985. – 480 с.
7. Еропкин М. И., Клюшниченко А. П. Современное административное право. Учебник для средних юридических заведений. – М.: Юрид. лит., 1979. – 311 с.
8. Еропкин М. И. Управление в области охраны общественного порядка. – М.: Юриздат, 1965. – 216 с.
9. Попов Л. Л. Административно-правовая охрана общественного порядка. – М.: Юрид. лит., 1973. – 328 с.
10. Лошицький М. В. Забезпечення громадського порядку в державі // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. – № 3. – С. 54–60.
11. Організація охорони громадського порядку: Конспект лекцій / С. Д. Сворак, Т. П. Долішний, В. І. Олефір та ін.; За ред. М. Б. Бучака. – Івано-Франківськ, 2004. – 128 с.
12. Логвиненко М. І. Правове регулювання діяльності міліції по забезпеченню політичного права громадян на свободу зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. 12.00.07 / НУВС. – Х., 2004. – 20 с.
13. Корнієнко М. В. Роль ОВС України в охороні громадського порядку при ускладненні оперативної обстановки: Монографія. – Дніпропетровськ, 2001. – 370 с.
14. Веремеенко И. И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка // Проблемы теории и практики административной ответственности: Сб. науч. тр. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1983. – С. 16–26.
15. Скакун О. Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум, 2000. – 704 с.
16. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 431 с.
17. Юридична енциклопедія. Том 1. – К.: Вид-во «Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана», 1998. – 669 с.
18. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: У 2-х ч. / Під заг. ред. М. О. Потебенько, В. Г. Гончара. – К.: Форум, 2001. – Ч. 1. Заг. частина. – 386 с.
19. Керимов Д. А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – М., 2000.
20. Козлихин И. Ю. Політологія: Учебное пособие. – 3-е узд., испр. и доп. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 176 с.
21. Лазарев В. В. Теория права и государства: Учебник. – М., 2002. – 553 с.
22. Борисов В. В. Правопорядок. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – М., 2000.
23. Білоконь М. В. Державне управління у сфері охорони громадського порядку: Монографія. – Х.: Вид-во НУВС, 2004. – 700 с.
24. Административное право / Под ред. Л. Л. Попова. – М.: Юристъ, 2002. – 699 с.
25. Панов М., Тихий В. Безпека як фундаментальна категорія в методології правознавства (до постановки проблеми) // Вісник Академії правових наук. – 2000. – № 3(22). – С. 12.
26. Ольховський Є. Б. Адміністративно-правові засоби забезпечення громадської безпеки: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Х., 2004. – 17 с.
27. Серегин А. В. Сущность общественного порядка и общественной безопасности как объектов административно-правовой системы // Актуальные проблемы совершенствования охраны общественного порядка и общественной безопасности в условиях перестройки. – М., 1989. – С. 12–21.
28. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Паращук та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. – Х.: Право, 2000. – 520 с.
29. Кондрашов Б. П. Общественная безопасность и административно-правовые средства ее обеспечения: Монография. – М.: Изд-во «Щит-М», 1998. – 296 с.
30. Нижник Н. Р., Ситник Г. П., Білоус В. Т. Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку): Навчальний посібник / За заг. ред. П. В. Мельника, Н. Р. Нижник. – Ірпінь, 2000. – 304 с.
31. Ситник Г. П. Державне управління національною безпекою України: Монографія. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – 407 с.
32. Административное право России. Часть 2. Административно-правовое регулирование в сферах и отраслях управления. Учебник. – М.: Издат. акад. МВД России, Центр юрид. лит. «Щит», 2002. – 348 с.
33. Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку): Навчальний посібник / За заг. ред. П. В. Мельника, Н. Р. Нижник. – Ірпінь, 2000. – 304 с.
34. Правоохранительные органы Российской Федерации / Под ред. В. П. Божьева. – 4-е изд., исправ. и доп. М.: Спарк, 2002. – 400с.
35. Макарейко H. B., Черенков E. A. Административное право в определениях и схемах: Учебное пособие. – М.: Юристъ, 2000. – 179 с.
36. Бандурка О. М. Теорія і практика управління органами внутрішніх справ. – Х., 2004. – 780 с.
37. Плішкін В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. Ю. Ф. Кравченка. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. – 702 с.
38. Бачило І. Л. Функції органів управління. – К., 1990. – 235 с.
39. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 23. – Ст. 176.
40. Інтрилігатор М. Основні аспекти забезпечення безпеки глобального масштабу // Безопасность. – 1992. – № 3. – С. 14.
41. Горбулін В. П., Бєлов О. Ф., Лисицин Е. М. Актуальні питання організації стратегічного планування державної політики національної безпеки // Стратегічна панорама. – 1999. – С. 12–19.
42. Про затвердження Інструкції щодо порядку обліку злочинів, які здійснюють в громадських місцях, на вулицях в стані алкогольного сп’яніння: Наказ МВС України від 21 червня 1996 р. № 438.
43. Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення: Закон України від 22 вересня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 52. – Ст. 565.
44. Козлов Ю. М. Основы советского административного права: Пособие для слушателей. 2-е изд., перераб., доп. – М.: Знание, 1979. – 208 с.
45. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Постанова Верховної Ради України від 7 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
46. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
47. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 177 с.
48. Развадовський В. Й. До визначення змісту охорони громадського порядку на транспорті // Право і безпека. – 2004. – № 3(3). – С. 74–76.
49. Коваль Л. В. Охорона громадського порядку. – К.: Політвидав. України, 1988. – 92 с.
50. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
51. Административное право Украины: Учебник / Под общей ред. С. В. Кивалова. – X.: «Одиссей», 2004. – 880 с.
52. Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие // Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2002. – 468 с.
53. Бандурка А. М., Безсмертний А. К. и др. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник / Под ред. проф. А. М. Бандурки. – Х.: Ун-т внутр. дел, 1999. – 350 с.
54. Аверьянов В. Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры / АН УССР, Ин-т государства и права. – К.: Наук. думка, 1990. – 145 с.
55. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В. Б. Аверьянова. – К.: Видавничий Дім «Ін-Юре», 2002. – 668 с.
56. Гончарук С. Т. Суб’єкти адміністративного права. – К., 1998.
57. Коваль Л. В. Адміністративне право України. Курс лекцій. – К.: ТОВ «Вентури», 1998. – 207 с.
58. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
59. Регламент Верховної Ради України: Постанова Верховної Ради України від 16 березня 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 16. – Ст. 1174.
60. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 4 квітня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 19. – Ст. 134.
61. Про статус народного депутата України: Закон України від 17 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 3. – Ст. 17.
62. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
63. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
64. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
65. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
66. Про місцеве самоврядування: Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
67. Про Конституційний суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
68. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – 338 с.
69. Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання: Постанова Верховної Ради України від 13 грудня 2007 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 52. – Ст. 534.
70. Звіт про роботу Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності за період з травня 2002 року по березень 2006 року // http://www.rada.gov.ua/~k_zakon_pr/
71. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
72. Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності служби дільничних інспекторів міліції: Указ Президента України від 12 січня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 2. – Ст. 32.
73. Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України від 18 лютого 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 8. – Ст. 331.
74. Про заходи щодо забезпечення особистої безпеки громадян та протидії злочинності: Указ Президента України від 19 липня 2005 р. // Урядовий кур’єр. – 23.07.2005. – № 135.
75. Про додаткові заходи щодо запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади у їх розшуку: Указ Президента України від 18 січня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 3. – Ст. 58.
76. Про Комплексну програму профілактики злочинності на 2001–2005 рр.: Указ Президента України від 13 грудня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 52. – Ст. 2258.
77. Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку: Указ Президента України від 16 червня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 24. – Ст. 1100.
78. Про створення місцевої міліції: Указ Президента України від 22 січня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 4. – Ст. 112.
79. Про Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи: Указ Президента України від 10 жовтня 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 41. – Ст. 2599.
80. Про Державну програму перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної пожежної охорони в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року: Указ Президента України від 19 грудня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – Ст. 2759.
81. Про заходи щодо підвищення рівня захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Указ Президента України від 9 лютого 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 7. – Ст. 270.
82. Про питання апарату Ради національної безпеки і оборони України: Указ Президента України від 14 жовтня 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 42. – Ст. 2651.
83. Про заходи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні: Указ Президента України від 12 листопада 2004 р. // Урядовий кур’єр. – 17.11.2004. – № 219.
84. Про невідкладні заходи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху: Розпорядження Президента України від 19 грудня 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 51. – Ст. 3190.
85. Про ліквідацію Державної автомобільної інспекції МВС України: Указ Президента від 19 липня 2005 р. № 1109 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 29. – Ст. 1701.
86. Про єдину комп’ютерну систему правоохоронних органів з питань боротьби зі злочинністю: Указ Президента України від 31 січня 2006 р. // Урядовий кур’єр. – 2006. – 16 лютого (№ 32). – С. 21.
87. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 21 грудня 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 11. – Ст. 94.
88. Питання діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку та державного кордону: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 6. – Ст. 316.
89. Концепція комплексної програми профілактики правопорушень на 2006–2008 рр.: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 березня 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 10. – Ст. 636.
90. Про утворення Координаційної ради з питань безпеки дорожнього руху: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 13. – Ст. 893.
91. Про затвердження Порядку обліку дорожньо-транспортних пригод: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 27. – Ст. 1569.
92. Про затвердження плану реагування на надзвичайні ситуації державного рівня: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 47. – Ст. 2100.
93. Про затвердження Положення про цивільну оборону України: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 1994 р. // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
94. Про урядові комітети: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2000 р. // Систематичне зібрання чинного законодавства України. – 2003. – № 8. – Ст. 1613.
95. Питання діяльності урядових комітетів: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 42. – Ст. 2657.
96. Про систему центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 2435.
97. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20–21. – Ст. 190.
98. Про нормативне забезпечення організаційно-штатної роботи: Наказ МВС України № 190 від 25 лютого 2004 р.
99. Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 16. – Ст. 115.
100. Коренев А. П. Основы управления в ОВД: Учебник. – М.: Моск. юрид. ин-т МВД России, 1999. – 354 с.
101. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України від 17 жовтня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 42.
102. Положення про кримінальну міліцію України: Наказ МВС України № 62 від 26 січня 1997 р.
103. Про створення кримінальної міліції у справах неповнолітніх: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 липня 1995 р. № 502 // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
104. Про організацію діяльності міліції охорони при Держаній службі охорони при МВС України: Наказ МВС України № 1433 від 25 листопада 2003 р.
105. Про затвердження Положення про спеціальні підрозділи міліції охорони «Титан»: Наказ МВС України № 1432 від 25 листопада 2003 р.
106. Інструкція з організації служби підрозділів цивільної охорони Державної служби охорони при МВС України: Наказ МВС України № 1430 від 25 листопада 2003 р.
107. Положення про Державну автомобільну інспекцію МВС України: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р.
108. Про реформування Державної автомобільної інспекції МВС України: Наказ МВС України № 271 від 25 квітня 2005 р.
109. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради УССР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
110. Про організацію діяльності органів досудового слідства системи Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України № 1600 від 25 грудня 2003 р.
111. Небеський Ю. С. Взаємодія органів дізнання з міліцією громадської безпеки – важлива умова протидії злочинності // Науковий вісник Державної академії внутрішніх справ МВС України. – 2005. – № 2(21). – С. 31–34.
112. Про затвердження Положення про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнокримінальної спрямованості: Наказ МВС України № 458 від 30 квітня 2004 р.
113. Про концептуальні засади реформування системи Міністерства внутрішніх справ України: Рішення колегії МВС України № 1км/2 від 11 березня 2006 р.
114. Про затвердження Положення про місцеву міліцію: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 32. – Ст. 2140.
115. Про Положення про Департамент громадської безпеки Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України № 868 від 10 жовтня 2005 р.
116. Про створення патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України та реорганізацію дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції: Наказ МВС України № 214 від 28 лютого 2006 р.
117. Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких Постанов Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 42. – Ст. 2806.
118. Про затвердження Інструкції з організації роботи органів внутрішніх справ України по забезпеченню взаємодії з громадськими формуваннями по охороні громадського порядку: Наказ МВС України № 197 від 15 березня 2001 р.
119. Про створення у структурі міліції громадської безпеки спеціальних підрозділів для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Розпорядження Кабінету Міністрів України № 335-р від 28 червня 1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. – № 27. – Ст. 148.
120. Про затвердження Положення про спеціальний підрозділ судової міліції «Грифон»: Наказ МВС України № 1309 від 19 листопада 2003 р.
121. Довідково-інформаційні матеріали про діяльність спеціальних підрозділів судової міліції за 9 місяців 2005 р. // МВС України, Департамент громадської безпеки, Відділ судової міліції. – К., 2005. – 24 с.
122. Про затвердження Положення про спеціальний приймальник для утримання осіб, підданих адміністративному арешту: Наказ МВС України № 552 від 18 вересня 1992 р.
123. Про затвердження Положення про приймальник-розподільник для осіб, затриманих за бродяжництво: Наказ МВС України № 553 від 18 вересня 1992 р.
124. Негодченко В. О. Діяльність органів внутрішніх справ щодо попередження злочинів у сучасних умовах: Дис. … канд. юрид. наук (12.00.07). – Х., 2003. – 219 с.
125. Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України № 1212 від 20 жовтня 2003 р.
126. Рота супроводження: робота на колесах // http://mvsinfo.gov.ua/-events/2004/10/101204_2.html
127. Про затвердження Положення про відомчу міліцію по забезпеченню карантинних і ветеринарно-санітарних заходів у боротьбі з епізоотіями: Наказ МВС України № 64 від 8 лютого 1992 р.
128. Про затвердження Положення про підрозділи швидкого реагування «Беркут»: Наказ МВС України № 636 від 31 серпня 1998 р.
129. Коваленко В. І., Миколюк В. М., Ільчишин В. С. Дії органів та підрозділів внутрішніх справ, військових частин внутрішньої та конвойної охорони у надзвичайних ситуаціях на ядерних об’єктах: Методичні рекомендації. – К.: РВВ МВС України, 1995. – 160 с.
130. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 26 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29. – Ст. 397.
131. Про Тимчасове положення про організацію служби спеціальних моторизованих військових частин міліції, військових частин спеціального призначення та підрозділів оперативного призначення внутрішніх військ МВС України: Наказ МВС України № 521 від 5 липня 2005 р.
132. Кіхтенко О. Т. Сучасний стан реформування внутрішніх військ України: Матеріали міжнародної конференції «Реформування сектору безпеки України» // http://www.dcaf.ch/_docs/SSR_Ukraine/27_Kiktenko.pdf
133. Статут Бойової служби внутрішніх військ // http://www.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0662-96
134. Про затвердження Інструкції про порядок конвоювання та приймання в судах підсудних (засуджених) за вимогами судових органів від 14 листопада 1996 р.: Наказ МВС України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Верховного суду України, Служби безпеки України № 705 від 16 жовтня 1996 р. // http://www.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0662-96
135. Про затвердження Положення про військові частини спеціального призначення внутрішніх військ та конвойної служби: Постанова Кабінету Міністрів України № 137 від 22 лютого 1995 р. // http://www.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=137-95-п
136. Забезпечення охорони громадського порядку у курортний період 2006 року (за даними Прес-центру внутрішніх військ) // http://guvv.-centrmia.gov.ua/press/press5_2006.htm
137. Про Воєнну Доктрину України: Указ Президента України від 15 червня 2004 року № 648 // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
138. Внутрішні війська можуть стати Республіканською гвардією (виступ командувача внутрішніми військами О. Кіхтенка) // http://ua.proua.-com/news/2005/02/18/113518.html
139. Реформування внутрішніх військ МВС України в загальному контексті комплексного огляду сектора безпеки України (виступ першого заступника командувача внутрішніми військами МВС України – начальника штабу генерал-майора С. Левченко) // http://guvv.centrmia.gov.ua/slovo/slovo2_2.htm
140. Про Національну гвардію Міністерства внутрішніх справ України: проект Закону України // http://guvv.centrmia.gov.ua
141. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
142. Колпаков В. К. Взаимодействие милиции и общественности в сфере правопорядка. – К.: Укр. акад. внутр. дел, 1998. – 80 с.
143. Томин В. Т. Взаимодействие органов внутренних дел с населением: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. – М., 1981. – 32 с.
144. Веремеенко И. И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка. Ч. 1–2. – М., 1981. – 180 с.
145. Лошицький М. В. Адміністративно-правові відносини в сфері охорони громадського порядку: Дис. … канд. юрид. наук (12.00.07). – К., 2002. – 181 с.
146. Кримінально-процесуальний кодекс України: станом на 1 липня 1998 року // Право та практика. – 1998. – №17.
147. Джафарова О.В. Правові основи партнерства міліції і населення: Дис. … канд. юрид. наук (12.00.07). – Х., 2003. – 206 с.
148. Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку: Указ Президента України від 16 липня 1999 року № 650 // Урядовий кур’єр. – 1999. – 15 липня. – № 130–131.
149. Про звернення громадян: Законом України від 2 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
150. Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 10 жовтня 2004 року № 1177.
151. Коли громада відчуває захищеність: Інтерв’ю з начальником Департаменту громадської безпеки МВС України В. Маєвським // http://www.imzak.org.ua/index.pht /y2006/m1155635070?type=print
152. Положення про громадський пункт охорони порядку // http://www.imzak.org.ua
153. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ: Підручник. – Х.: Ун-т внутрішніх справ, 1998. – 480 с.
154. Резолюція Міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення українського ринку охоронних послуг з урахуванням міжнародного досвіду» (м. Київ, 21-22 листопада 2006 р.) // http://www.aub.com.ua/ua/iconfhtml?_m=publications&_t=rec&id=1595
155. Про затвердження Інструкцій «Про умови і правила здійснення підприємницької діяльності з надання послуг по охороні колективної і приватної власності, а також охороні громадян, монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації та контроль за їх дотриманням», «Про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій на надання послуг по охороні колективної і приватної власності, а також охороні громадян, монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації»: Наказ МВС України № 112 від 28 лютого 1994 р.
156. Небеський Ю. С. Актуальні питання щодо удосконалення діяльності патрульно-постової служби міліції громадської безпеки // Право і безпека. – 2006. – № 4. – С. 89–91.
157. Небеський Ю. С. Деякі особливості організації діяльності та подальшого реформування військової правоохоронної структури // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. – 2007. – Вип. 4. – С. 231–241.
158. Смирнов Ю. Треба зміцнити систему протидії організованій злочинності // Голос України. – 2002. – 12 грудня. – № 235–236 (2986–2987). – С. 9.
159. Заборода Д. Г. Взаємодія суб’єктів боротьби з корупцією (адміністративно-правовий аспект): Дис. … канд.. юрид. наук (12.00.07). – К., 2005. – 233 с.
160. Словарь русского языка в четырёх томах. – М.: Издательство «Русский язык». В 4-х томах. Т. 1. 1981. – 698 с.
161. Криміналістика: Підручник / Під ред. д-ра юрид. наук В. Ю. Шепітька. – К., 2001. – 580 с.
162. Звирбуль В. К. Деятельность прокуратуры по предупреждению преступности: (Научные основы). – М.: Юрид.лит., 1971. – 165 с.
163. Веремеенко И. И., Аксенов Р. Г. Взаимодействие милиции с добровольными народными дружинами. – М., 1975. – 86 с.
164. Кутушев В. Г. Теория и практика взаимодействия органов внутренних дел с другими государственными органами и общественностью в охране правопорядка: Сб. трудов Академии МВД СССР. – М., 1985. – 150 с.
165. Организация деятельности органов внутренних дел по предупреждению преступлений: Учебник для слушателей Академии управления МВД России / Под ред. проф. В. Д. Малкова, доц. А. Ф. Токарева. – М., 2000. – 322 с.
166. Биргеу М. М. Організація діяльності поліції Республіки Молдова з профілактики злочинів: Дис. ... д-ра юрид. наук (12.00.07). – Х., 2004. – 532 с.
167. Про затвердження Інструкції з організації роботи, взаємодії органів внутрішніх справ та галузевих служб у виявленні, поставленні на облік, документуванні та знешкодженні організованих злочинних груп і злочинних організацій, їх лідерів, активних учасників та оперативного супроводження порушених відносно них кримінальних справ: Наказ МВС України № 703 від 14 липня 2002 р.
168. Про затвердження Інструкції з організації роботи органів внутрішніх справ України щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів: Наказ МВС України № 962 від 18 серпня 2004 р.
169. Інструкція про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі зі злочинністю: Наказ № 4348/138/151/11/2-2780/172/148-407/2-90-442 від 10 серпня 1994 року //www.rada.kiev.ua.04.06.20
170. Про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю: Наказ Генерального прокурора України № 2 від 21 лютого 2000 р.
171. Про поліпшення взаємодії МВС України з Верховною Радою України: Наказ МВС України № 305 від 22 березня 2003 р.
172. Адміністративна процедура та контроль за діяльністю адміністративних органів в Угорщині, Польщі, Болгарії, Естонії та Албанії. – К.: Вид-во УАДУ, 1999. – 236 с.
173. Литвинов О. М. Адміністративно-територіальна координація діяльності суб’єктів профілактики злочинів в Україні на місцевому рівні: Дис. … канд. юрид. наук (12.00.07). – Х., 2002. – 276 с.
174. Марцев А. И., Максимов С. В. Общее предупреждение преступлений и его эффективность. – Томск: Изд-во Том. ун-та, 1989. – 160 с.
175. Шаргородский М. Д. Наказание, его цели и эффективность. – Л.: Изд-во Ленинград. университета, 1973. – 160 с.
176. Про затвердження Положення про критерії оцінки результатів діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України: Наказ МВС України № 459 від 12 липня 2000 р.
177. Лунеев В. В. Преступность ХХ века. Мировые, региональные и российские тенденции. Предисловие академика РАН В. Н. Кудрявцева. – М.: Издательство НОРМА, 1999. – 516 с.
178. Оцінювання ефективності діяльності органів внутрішніх справ через громадську думку: Методичні рекомендації // Бюлетень з обміну досвідом роботи: Науково-практичне видання. Додаток 1. – К.: МВС України, Академія управління, 2006. – 36 с.
179. Цвєтков В. В. Державне управління: основні фактори ефективності (політико–правовий аспект). – Х.: Право, 1996. – 164 с.
180. Доценко О. С. Організація управління міліцією громадської безпеки в сучасних умовах: Дис. … канд. юрид. наук (12.00.07). – К., 2003. – 206 с.
181. Организация деятельности органов внутренних дел зарубежных стран. Управление полициями буржуазных стран / Под ред. Б. С. Крылова. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – 159 с.
182. Ермолович Г. П. Население и полиция: противостояние преступности в США: Монография. – 2-е изд., испр. и доп. – СПб: Фонд поддержки науки и образования в области правоохранительной деятельности «Университет», 2004.
183. Осипов Ю. И. Зарубежный опыт муниципализации полиции // Муниципальная милиция: проблемы организации и правового обеспечения, зарубежный опыт. – М., 1991. – 333 с.
184. Заросило В. О. Порівняльний аналіз адміністративної діяльності міліції України та поліції зарубіжних країн (Великобританії, США, Канади та Франції): Дис. … канд. юрид. наук (12.00.07). – К., 2002. – 250 с.
185. Матюхіна Н. П. Поліція Великобританії: сучасні тенденції розвитку та управління: Монографія / За заг. ред. О. М. Бандурки. – Х.: Консум, 2001. – 130 с.
186. Взаємодія міліції та громадськості в Україні (з використанням досвіду діяльності поліції Великобританії) / За заг. ред. А. Дж. Бека, О. Н. Ярмиша: Навч. посібник. – Х.: Вид-во Нац. ун-та внутр. справ, 2001. – 200 с.
187. Губанов А. В. Полиция зарубежных стран. Организационно-правовые основы, стратегия и тактика деятельности. – М.: МАЭП, 1999. – 288 с.
188. Реформування поліції в країнах Центральної та Східної Європи: Процес і прогрес / П. Абрахам, Д. Бакрач, А. Бек та ін.: За ред. М. Капаріні, О. Мареніна. – К., 2005. – 296 с.
189. Небеський Ю. С. Актуальні питання організаційного удосконалення діяльності міліції громадської безпеки // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2005. – Вип. 29. – С. 33–36.
190. Небеський Ю. С. Роль державної автомобільної інспекції в забезпеченні безпеки громадян України // Вісник Харківського Національного університету внутрішніх справ. – 2008. – Вип. № 40. – С. 249–255.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50
Скачать бесплатно 21838.doc 





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.