У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ
Количество страниц 220
ВУЗ ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. І.Я. ФРАНКА
Год сдачи 2006
Содержание Зміст
Стор.
Вступ. ……………………………………………………………………..………….. 4
Розділ 1. Особливості позбавлення права приватної власності, як підстави
його припинення: ……………………………………...………..……..…… 9
1.1. Принцип непорушності права приватної власності. ………………... 9
1.2. Особливості позбавлення права приватної власності, та його
місце в системі підстав припинення права власності. .…………….. 19
Розділ 2. Позбавлення права приватної власності з вимог суспільної
необхідності (експропріація): ….……………………………………….... 36
2.1. Викуп земельної ділянки з вимог суспільної необхідності. ………. 36
2.2. Викуп нерухомого майна у зв’язку із викупом земельної ділянки
з вимог суспільної необхідності на якій воно знаходиться……. …..53
2.3. Націоналізація. ……………………………………………………..… 65
2.4. Реквізиція. …………………………………………………………….. 89
2.5. Позбавлення права приватної власності на майно, яке не може
належати на праві приватної власності.……………………………....99
Розділ 3. Позбавлення права приватної власності при вчиненні власником
правопорушення та при доцільності присудження майна однієї особи
іншій:………………..…....…………………………...………………..…111
3.1. Конфіскація майна. ………………………………………………..…111
3.2. Примусовий продаж майна власника – боржника як спосіб
припинення права власності ………………...…………………….... 129
3.3. Позбавлення права приватної власності на земельну ділянку у
разі її неправомірного використання. …….……………………..… 154
3.4. Викуп культурних цінностей, які утримуються
безгосподарно. …....………………………………………………..... 166
3.5. Позбавлення права приватної власності на успадковане
майно, обмежене в обороті…….….…………...…………………… .174
3.6. Позбавлення права приватної власності при доцільності
присудження майна однієї особи іншій. ………….……………..... 180
Висновки. ……………………………..………………………………………..…. 190
Додаток А …………………………………………………………………………. 197
Список використаних джерел…………………………………………………..…199
Вступ.
Актуальність теми дослідження. Існування правової держави неможливе без забезпечення захисту прав людини, одним з основних серед яких є право приватної власності. Конституція України, виходячи з принципу його непорушності, передбачає у статті 41, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Заперечуючи протиправне позбавлення права приватної власності, Конституція не виключає лімітованого законом такого позбавлення. Підстави позбавлення права приватної власності визначені численними законодавчими актами різних галузей права, які мають цілу низку прогалин та внутрішніх суперечностей.
Аналіз окремих аспектів позбавлення права приватної власності і деякі їх особливості висвітлюється здебільшого в навчальній літературі з цивільного, цивільного процесуального, міжнародного приватного, адміністративного, кримінального, кримінально – процесуального, земельного, митного, інвестиційного права. На даний час немає комплексного наукового дослідження позбавлення права приватної власності, тому обрана тема дисертаційного дослідження є актуальною як в теоретичному, так і в практичному аспектах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до теми науково – дослідної роботи кафедри цивільного права і процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка „Проблеми удосконалення цивільного законодавства в умовах інтеграції України в Європейське співтовариство на 2002 – 2004 роки” (номер державної реєстрації 0103U005937).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний аналіз цивілістичних проблем позбавлення права приватної власності, вироблення науково обґрунтованого підходу до класифікації видів позбавлення права приватної власності та вивчення їх особливостей, формулювання пропозицій щодо усунення прогалин і існуючих колізій у законодавстві про позбавлення права приватної власності.
Для досягнення цієї мети в межах дисертаційного дослідження сформульовані такі завдання
- дослідити історико–філософський аспект становлення та розвитку позбавлення права приватної власності;
- визначити поняття права позбавлення приватної власності, його правову природу;
- встановити місце та роль позбавлення права приватної власності в системі підстав припинення права приватної власності;
- охарактеризувати позбавлення права приватної власності як об’єкт цивіль¬но – правового регулювання;
- відмежувати заходи цивільно – правового регулювання позбавлення права приватної власності від інших заходів, що спрямовані на позбавлення права приватної власності;
- класифікувати підстави проведення позбавлення права приватної власності;
- розглянути окремі підстави позбавлення права приватної власності та дослідити особливості законодавчого закріплення порядку їх здійснення;
- дослідити об’єкт, предмет, суб’єктний склад, момент позбавлення права приватної власності з різних підстав;
- сформулювати пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства в сфері позбавлення права приватної власності.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини щодо позбавлення права приватної власності, врегульовані нормами цивільно – правового інституту позбавлення права приватної власності.
Предметом дослідження є загальні об’єктивні закономірності виникнення, функціонування й розвитку цивільно – правового інституту позбавлення права приватної власності, особливості позбавлення права приватної власності як виду припинення права приватної власності за законодавством України та практика його застосування.
Методи дослідження. Методологією дисертаційного дослідження є система концептуальних підходів, загальнонаукових і спеціальних методів і засобів дослідження. Серед концептуальних підходів основним у дослідженні був діалектичний. У роботі системно використані такі методи: історико – правовий (при дослідженні розвитку законодавства про позбавлення права приватної власності), формально – юридичний (при аналізі законодавства України, яке регулює позбавлення права приватної власності), порівняльно – правовий (при порівнянні позбавлення права приватної власності з іншими підставами припинення права приватної власності, а також при порівнянні законодавства України щодо позбавлення права приватної власності із законодавством інших держав) та ін.
Теоретичною базою дослідження стали праці вчених – юристів: С.С.Алєксєєва, М.М.Богуславського, А.В.Вєнєдіктова, В.П.Грібанова, О.В.Дзери, А.С.Довгерта, С.С.Дністрянського, А.А.Єрошенка, П.Д.Індиченка, О.С.Іоффе, Д.П.Каррі, Л.А.Кассо, С.М.Корнєєва, В.М.Коссака, С.М.Кравченко, Н.С.Кузнєцової, С.Н.Ландкофа, Л.А.Лунца, В.П.Маслова, В.І.Матвєєва, В.Л.Мусіяки, О.М.Огоновського, І.А.Покровського, З.В.Ромовської, А.М.Савицької, В.І.Семчика, К.І.Скловського, Є.А.Суханова, Н.І.Титової, Г.С.Фединяк, Р.О.Халфіної, В.П.Шахматова, Я.М.Шевченко, Г.Ф.Шершеневича, Л.П.Юзькова, О.С.Яворської, М.Бартошика, Л.Фулллера, Р.Циппеліуса та ін.
Емпірична база дослідження. Дисертантом опрацьована сучасна практика позбавлення права приватної власності. Досліджується практика застосування законодавства про позбавлення права приватної власності, зокрема судова. Використано статистичні дані, правова інформація з періодичних видань, засобів масової інформації. З метою порівняння досліджено досвід правового регулювання позбавлення права приватної власності в інших державах.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше в українській правничій науці проведене комплексне наукове дослідження позбавлення права приватної власності в системі підстав припинення права власності, передбачених Цивільним кодексом України. Елементи наукової новизни притаманні таким положенням дисертації, які виносяться на захист:
1. Аналіз поняття позбавлення права приватної власності та його видів, а також пропозиції з його законодавчого удосконалення ґрунтуються на вперше цілісно проаналізованій еволюції цивільно – правового інституту позбавлення права приватної власності.
2. Запропоновано поділяти підстави позбавлення права приватної власності на: позбавлення права приватної власності із вимог суспільної необхідності, позбавлення права приватної власності за вчинення власником правопорушення і позбавлення права приватної власності при доцільності присудження майна однієї особи іншій.
3. В роботі досліджена правова природа експропріації майна, її види та відмінність від купівлі – продажу. З приводу цього пропонується відмовитись від передбаченого Земельним кодексом України договору викупу земельної ділянки із вимог суспільної необхідності та переглянути підстави проведення такого викупу.
4. Запропоновано нове бачення націоналізації майна як виду його експропріації. В роботі зроблено узагальнююче дослідження питання, що стосуються екстериторіальної дії законів про націоналізацію. Обґрунтовується необхідність включення у цивільне законодавство норм про націоналізацію майна.
5. Вперше пропонується розглядати реквізицію майна не лише як право державних органів, а і як їх обов’язок у випадках, передбачених законом. У роботі продовжено дослідження проблем конфіскації майна.
6. Набули подальшого розвитку і вдосконалення питання накладення стягнення на майно боржника, з’ясовується проблема проведення накладення стягнення на майно боржника – юридичної особи при її банкрутстві, обґрунтовується доцільність прийняття спеціального законодавства про позасудове накладення стягнення на заставлене майно.
7. Досліджується позбавлення права приватної на земельну ділянку при порушенні вимог щодо використання земель, проводиться класифікація його видів, досліджується розмежування такого позбавлення права власності з точки зору норм цивільного та кримінального права.
8. Проводиться дослідження цивільно – правового змісту позбавлення права приватної власності на культурні та історичні цінності, що утримуються безгосподарно.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що матеріали дослідження містять комплексну характеристику правового регулювання позбавлення права приватної власності. Вони створюють теоретичну основу для необхідних законодавчих перетворень. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення законодавства, практики його застосування. Вони можуть бути базою для подальших теоретичних досліджень та можуть бути використані при викладанні цивільного права та інших навчальних дисциплін.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри цивільного права і процесу Львівського національного університету імені І.Я. Франка.
Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднені на конференціях “Розбудова правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (м.Тернопіль, 2001р.). та “Розбудова правової держави в Україні: проблеми і перспективи ” (м. Тернопіль, 2003 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації викладені в трьох статтях у фахових виданнях, що входять до затвердженого ВАК України переліку наукових видань.
Структура дисертації зумовлена метою і завданням дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, у які об’єднано тринадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатку. Загальний обсяг дисертації складає 220 сторінок машинописного тексту, з них 21 сторінку займає список використаних джерел (298 найменувань).
Список литературы Висновки.
Проведене дисертаційне дослідження дає підставу для таких висновків:
1. Позбавленням права приватної власності – один із способів припинення права приватної власності. Його особливість полягає у відсутності волі власника щодо такого припинення. Позбавлення права приватної власності можливе лише з підстав, визначених законом, і не інакше, як за рішенням суду. Підстави позбавлення права приватної власності можна поділити на три групи: позбавлення права приватної власності з мотивів суспільної необхідності; позбавлення права приватної власності, якщо це зумовлене доцільністю присудження майна однієї особи іншій; позбавлення права приватної власності за вчинення власником правопорушення.
2. Експропріацією є позбавлення права приватної власності із вимог суспільної необхідності, формами якої є: націоналізація; реквізиція; викуп земельної ділянки з вимог суспільної необхідності; викуп нерухомого майна у зв’язку із викупом земельної ділянки з вимог суспільної необхідності, на якій воно знаходиться; а також припинення права власності на майно, яке не може перебувати у приватній власності.
3. Позбавлення права власності із вимог суспільної необхідності не повинно носити характер зловживання правом зі сторони державних органів. Слід переглянути положення частини 2 статті 21 Закону “Про охорону культурної спадщини” від 08.06.2000 р., у якій зазначено, що пам'ятка, яка належить особі на праві приватної власності, може бути примусово відчужена з мотивів суспільної необхідності за позовом відповідного органу охорони культурної спадщини в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного відшкодування її вартості. У цьому випадку не виникає суспільна необхідність позбавлення права приватної власності.
4. Слід переглянути назву і зміст статті 146 Земельного кодексу, яка передбачає викуп земельної ділянки для суспільних потреб, оскільки відповідно статті 41 Конституції такий викуп можливий проведений лише з вимог суспільної необхідності. Не витримують критики деякі підстави проведення викупу земельної ділянки із вимог суспільної необхідності, визначені статтею 146 Земельного кодексу. Суспільна необхідності відсутня при викупі земельної ділянки під будівлі і споруди, виробничі об’єкти органів державної влади та органів місцевого самоврядування чи під розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних організацій.
5. Не було необхідності спеціально закріплювати у статті 146 Земельного кодексу договір викупу земельної ділянки із вимог суспільної необхідності, оскільки при експропріації не можуть виникнути договірні відносини. Загалом існування такого договору видається сумнівним.
6. Примусове відчуження земельної ділянки від фізичних і юридичних осіб за статтею 147 ЗК з мотивів суспільної необхідності у разі введення воєнного або надзвичайного слід трактувати як реквізицію, відповідно до частини 1 статті 353 Цивільного кодексу.
7. Власник земельної ділянки повинен бути наділений правом вимагати викупу всієї земельної ділянки, якщо при викупі її частини вартість землі, що залишається, буде непропорційно меншою. Це правило є справедливим для усіх видів експропріації і повинно застосовуватись до будь – якого нерухомого майна, а також і тоді, коли таке майно буде приносити непропорційно менший прибуток.
8. Істотних змін потребує стаття 171 Житлового кодексу, оскільки вона застаріла і не відповідає сучасним реаліям. По – перше, викуп нерухомого майна проводиться тільки у зв’язку із суспільною необхідністю, а не для державних або громадських потреб. По – друге, вибір способу відшкодування збитків залежить від власника, тому у цій статті варто передбачити, що квартира власникові не надається, а за його бажанням може бути надана. По – третє, не зазначено, на якому праві ці квартири надаються переліченим категоріям громадян. Очевидно, що власникові така квартира повинна надаватись на праві приватної власності.
9. Не можна погодитись з існуючим відшкодуванням збитків при викупі плодових насаджень у виді фіксованої ціни, залежно від їх віку. До вартості цих збитків слід відносити включити самих насаджень (що може визначатись у фіксованих цінах, в залежності від віку), а також упущену вигоду. Для визначення упущеної вигоди слід виходити із середньої річної врожайності кожної рослини і кількості років, необхідних для досягнення попередньої врожайності.
10. Хоча у чинному законодавстві України не використовується термін “націоналізація”, однак можна стверджувати, що у частині 4 статті 48 Закону „Про власність” йде мова саме про націоналізацію, оскільки мається на увазі припинення права власності на підставі законодавчого акту, який є необхідною умовою націоналізації і цим націоналізація відрізняється від інших підстав позбавлення права власності.
11. Екстериторіальна дія законів про націоналізацію не стосується будь – якого націоналізованого майна, як це прийнято вважати у вітчизняній юридичній літературі. Вбачається, що така їх дія, крім випадків її поширення на майно, яке на момент націоналізації знаходилося в межах території держави її проведення, а потім було вивезене за її межі, поширюється на майно представництв чи філій націоналізованих юридичних осіб, що на момент націоналізації було за межами держави, яка її провела, у випадках, якщо закон про націоналізацію не суперечить публічному порядку країни знаходження представництва чи філії.
12. Реквізицією майна є позбавлення права приватної власності у разі стихійного лиха, аварії, епідемії і т.д., тому не можна її вважати тимчасовим вилученням майна.
13. Поряд з власне реквізицією майна, проведення якої є правом компетентних державних органів, повинна проводитись обов’язкова реквізиція майна у разі його забруднення шкідливими речовинами чи зараження небезпечними інфекціями і т.д. не з вини власника.
14. Конфіскація майна як вид позбавлення права приватної власності за вчинення правопорушення може бути застосована виключно щодо власника, а тому положення статті 326 Митного кодексу, за якою “конфіскація проводиться незалежно від того, чи є предмети конфіскації власністю особи, яка вчинила порушення митних правил, а також незалежно від того, встановлена ця особа чи ні” суперечить Конституції України і Цивільному кодексу. Доцільно замість конфіскації стягувати з порушників митних правил вартість предметів порушення, якщо вони не є їх власністю. Цю статтю варто було б доповнити положенням про те, що конфіскації підлягають предмети, які не є власністю особи, що порушила митні правила, лише при умові неможливості встановити особу їх власника.
15. Не було нагальної необхідності відмовлятись від цивільно – правової конфіскації, її залишення у цивільному законодавстві було б виправданим. Договори, які вважалися недійсними за статтею 49 ЦК 1963 року, зазіхали на істотні державні і суспільні інтереси. Якщо сторони (чи одна сторона) вчиняють дії, які завідомо спрямовані на ушкодження здоров’я, заподіяння смерті громадян, приниження їх честі та гідності, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, незаконне заволодіння ним, приниження ділової репутації, організації масових безпорядків та вчинення інших дій на підрив існуючого суспільного ладу, то, очевидно, немає доцільності вести мову про реституцію майна. Щодо договорів, вчинених під впливом обману, насильства або в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, то до них застосовувати реституцію недоречно.
16. Оскільки опис і вилучення майна є стадіями арешту майна, то накладення стягнення на майно боржника буде полягати у його арешті та примусовій реалізації, а не в арешті (описі), вилученні та примусовій реалізації, як це записано в статті 50 Закону України “Про виконавче провадження”.
17. Не відповідає вимогам Конституції України і Закону “Про власність” Закон “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” від 29.11.2001р., оскільки надає переваги щодо накладення стягнення на майно підприємств, які є у державній власності, або таких, у статутних фондах яких державна частка становить не менше 25 відсотків.
18. Положення пункту 8 статті 34 Закону “Про виконавче провадження” щодо обов’язкового припинення виконавчого провадження при порушенні господарським судом справи про банкрутство є суперечливим. На підставі Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом”, доцільно доповнити пункт 8 статті 34 Закону “Про виконавче провадження” положенням про те, що виконавче провадження обов’язково припиняється при порушенні господарським судом справи про банкрутство, крім випадків, передбачених Законом “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”.
19. Позбавлення права приватної власності на земельну ділянку при порушенні вимог щодо її використання поділяється на позбавлення права власності на земельну ділянку при її використанні не за цільовим призначенням і позбавлення права власності на земельну ділянку при її псуванні, забрудненні, засміченні земель та в інших випадках, передбачених законом.
20. Позбавлення права власності на земельну ділянку при її використанні не за цільовим призначенням має цивільно – правовий характер. Було б доцільно проводити таке позбавлення у спосіб примусового продажу. З приводу цього не можна погодитись з кримінально – правовим змістом такого правопорушення.
21. На відміну від використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, порушення екологічних норм щодо використання земель може бути складом злочинів, визначених статтями 239 і 254 Кримінального кодексу, отже, за таких обставин немає жодних підстав вести мову про примусовий продаж земельної ділянки. Тому при позбавленні права приватної власності на землі, які використовуються з порушенням екологічних норм і містять склад злочину, можна вважати, що земельна ділянка могла б підлягати конфіскації в порядку статті 81 КПК як предмет злочину.
22. Цивільний кодекс України, як і Цивільний кодекс УРСР 1963 року, розмежовує викуп пам’ятки історії і культури, що є недоцільним. Під терміном “культура” розуміється сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії. Отже, будь – які об’єкти, які мають історичну цінність, будуть входити до сукупності матеріальних і духовних цінностей, що є культурним надбанням. Виправданим є заміна в статті 352 ЦК терміну “пам’ятка” на термін “культурні цінності”, оскільки “пам’ятка” має чітко визначений законодавством зміст.
23. Об’єктами культурної спадщини (крім самостійних творів образотворчого мистецтва) закон вважає нерухоме майно, а культурними цінностями – рухоме і нерухоме. Очевидно, що такий підхід до майна, яке має культурну цінність, є недоцільним. По-перше, він затрудняє розмежування нерухомого майна, яке має культурну цінність, на об’єкти культурної спадщини і на культурні цінності. По-друге, під спадщиною розуміється явище культури, науки, і т. ін. що залишилося від попередніх часів, від попередніх діячів. Отже, культурна спадщина повинна передбачати всю сукупність майна, яке має культурну цінність і залишилося від попередніх часів, діячів, і які, безперечно, будуть культурними цінностями.
24. Невиконання власником вимог щодо продажу майна, обмеженого у цивільному обороті, при відсутності дозволу на володіння ним, не можна вважати адміністративним правопорушенням. При такому позбавленні права приватної власності не настають обтяжливі майнові наслідки, що є характерним для адміністративної відповідальності, оскільки власникові виплачується грошовий еквівалент відчуженого майна. Крім того, Кодекс про адміністративні правопорушення також не містить підстав, для того щоб віднести невиконання власником вимог щодо продажу майна, яке не може йому належати, до адміністративного правопорушення.
25. Можна виділити два випадки позбавлення права власності при доцільності присудження майна однієї особи іншій: позбавлення права власності при неможливості поділу майна, що є об’єктом права спільної власності, і позбавлення права власності на земельну ділянку чи на нерухоме майно, яке на ній знаходиться, при припиненні суперфіцію.
26. Законодавство України приділяє недостатньою увагу правовому регулюванню припинення права приватної власності всупереч волі власника, містить багато недоліків і суперечностей. Значною мірою це пов’язано із прогалинами теоретичного дослідження цього питання. Право власності є, з одного боку, центральним інститутом цивільного права, а з другого, одним з основних прав людини, передумовою набуття нею економічної, а отже і політичної свободи. Подальше теоретичне дослідження інституту позбавлення права приватної власності і вдосконалення законодавства, яке його врегульовує, зміцнить конституційну гарантію непорушності права власності та сприятиме прискоренню утвердження України як правової держави.
Список використаних джерел:
1. Право власності в Україні: Навч. посіб./ О.В. Дзера, Н.С. Кузнецова, О.А. Підопригора та ін.; За заг. ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – К., Юрінком Інтер, 2000. – 816с.
2. Гойбарг А.Г. Основы частного имущественного права (Очерки). – М.: Красная новь, 1924. – 136с.
3. Новий тлумачний словник української мови: в 4 т., Т, 2.- К.: Аконіт, 1999.- с.911
4. Конституції нових держав Європи і Азії / Упоряд. С. Головатий. – К.: Українська правнича фундація, 1996.– 544с.
5. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – С. 141
6. Цивільний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. - № 11.
7. Депортації. Західні землі України кінця 30 – их – початку 50 – их рр. Документи, матеріали, спогади: в 3т., Т. 1 – Львів.: НАН України, Інститут Українознавства ім. І. Крип’якевича. – 750с.
8. Історія української Конституції/ Упоряд. А.Г. Слюсаренко, М.В. Томенко. – К.: Право, 1997. – 464с.
9. Кримінальний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2001. - N 21.
10. Гражданский кодекс Украинской ССР: Научн.- практ. комент. – К.: Политиздат Украины, 1981. – 639с.
11. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду УРСР. – К.: Политвидав України. – 1976. – 240с.
12. Леонід Юськов. Від декларації про державний суверенітет України до концепції нової Конституції України // Конституція незалежної України. Книга перша. – К.: Українська правнича фундація, 1995.- С. 380
13. Наливайко Л. Конституційно-правова відповідальність: критерії класифікації та види // Віче - № 0. – 1999 – С.29.
14. Закон України “Про власність” // Голос України. – 1991. - 24 квітня 1991 року.
15. Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану” // Офіційний вісник України. – 2000. - N 15.- С. 588.
16. Уголовный кодекс Украины: Научно-практ. коммент./ Отв. ред.: В.И. Шакун, С.С. Яценко: 5-е изд., доп.- К.: А.С.К.,1999.- 1088с.
17. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999.- 712с.
18. О. Яворська. Речеві права у проекті Цивільного кодексу // Українське право, Число 3, 1997 – С.124.
19. Кодекс про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – додаток до N 51. – С. 1122.
20. Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів // Офіційний вісник України. – 1998. – N 42. – С. 1574.
21. Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - 27 квітня 1993. - С. 184.
22. Цивільний кодекс України. Проект від 25 серпня 1996р. // Українське право, № 1. - 1999р.
23. Юридична енциклопедія: в 6 т., Т, 1 / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін.- К.: Укр. енцикл., 1998. – 627с.
24. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: навчальний посібник. – К.: Вища школа, 2000. – 479с.
25. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность. – М -Л.: АН СССР, 1948. – 840с.
26. Земельний кодекс України // Офіційний вісник України,. – 2001. – 30 листопада 2001. - С. 2038
27. Дзера О.В. Розвиток права власності в України : Монографія. – К.: Вентурі, 1996. – 272с.
28. Мейер Д.И. Русское гражданское право (в 2-х ч. Часть 2). По исправленому и дополненому 8-му изд., 1902г. М.: Статут (в серии “Класика российской цивилистики”), 1997. – 455с.
29. Новий тлумачний словник української мови: в 3т., Т,3 – К.: Аконіт, 1999. – 927с.
30. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1955.- 310с.
31. Мусіяка В.Л. Проблеми права власності, що випливають із прийняття нового Цивільного кодексу // Наукові записки НУ “Києво – Мигилянська академія”. Том 20. Юридичні науки. – 2002. - С.8
32. Кириленко І. Конституційне регулювання власності: порівняльний аналіз.// Право України. – 1997. - № 9 - С.48
33. Беляцкий С.А. Война и государственное вознаграждение. – Пг.: Типография т-ва “Общественная польза”, 1915. - 78с.
34. Encyclopeadia Britanica. A new survey of universal knowladge.- Chicago, London, Toronto.: Encyclopeadia Britanica ltd. 1958 - т.6.- С.984
35. Каррі Д.П. Конституція США: Посібник. – К.: Веселка, 1993.- 192с.
36. Европейский Суд по правам человека. Избраные сочинения: В 2 т., Т, 1.- М.: Издательство НОРМА., 2000. – 856с.
37. Огоновський О. Систем австрійського права приватного. Том 1.- Львів.: Друкарня Наукового товариства ім. Т. Шевченка., 1897.- 336,Vc.
38. Циппеліус Р. Філософія права: Підручник: Пер. з нім.- К.: Тандем, 2000.- 300с.
39. Ерошенко А.А. Личная собственность в гражданском праве. – М..: Юрид. лит., 1973. – 208с.
40. Литвинов В.Д. Латинсько-український словник. – К.: Українські пропілеї, 1998.- 712с..
41. Комаров Б.К. Об ограничении права собственности по Гражданскому Кодексу РСФСР. – Иркутск.: Издание Иркутского университета., 1929.- 45с.
42. Закон України “Про ратифікацію Договору між Україною та Сполученими Штатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – N 44. - С. 394
43. Закон України “Про ратифікацію Угоди між Україною та Турецькою Республікою про взаємне сприяння та захист інвестицій” // Відомості Верховної Ради Українию. – 1997. – № – 26. – С. 177
44. Клишин А.А. Государственная собственность в африканских странах.- М.: Наука, 1989. – 130с.
45. Закон України “Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Держави Ізраїль про заохочення та взаємний захист інвестицій” // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – N 3. – С. 11
46. М. Ю. Галятин. США: правовое регулирование использования земель.- М.: Наука, 1991. – 256с.
47. Богуславский М.М. Международная охрана культурных ценностей. – М.: Международные отношения, 1979. – 192с.
48. Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое иследование. Руководитель авторского колектива В.В. Залесский.-М.: Издательство НОРМА, 1999. – 648с.
49. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражанского права. (по изданию 1907г.). – М.: Фирма СПАРК, 1995. – 556с.
50. Кассо Л.А. Русское поземельное право. – М.: Издание книжного магазина И.К. Голубева под фимой “Правоведение”, 1906. – 260с.
51. Синайский В. И. Русское гражданское право. Общая часть. Вещное право. Авторское право. – К.: Типография “Прогрес”, 1917. – 259 с.
52. Материалы 1-го Всероссийского Съезда деятелей по отчуждению имуществ состоявшегося в Москве с 1-го по 7-е Августа 1917г. – К.: Печатня С.П. Яковлева, 1917. – 134с.
53. Дністрянський С. Цивільне право. Том 1. – Відень: Друкарня А. Гольцгавзена, 1919. – 1063с.
54. Адміністративний кодекс УСРР від 12 жовтня 1927р. – Х.: Юридичне видання наркомюсту УСРР, 1928.- 168с.,
55. Юридична енциклопкдія: в 6 т.: Т, 2/ Редкол.: Ю.С. Шемчушенко та ін..- К.: “Українська енциклопедія”, 1999. – 744с.
56. Большая советская энциклопедия: і 30 т., Т 30. – изд-е 3-е. – М.: Советская энциклопедия, 1978. – 632с.
57. Безбах В.В. Право собственности на землю в странах Латин ской Америки. – М.: Изд-во УДН, 1989. – 142с.
58. Закон України “Про охорону культурної спадщини” // Офіційний вісник України. – 2000. – N 27. – С. 1112
59. Бахрах Д.Н. Административное право России. Учебник для вузов.- М.: Издательство НОРМА, 2000. – 640с.
60. Митний кодекс України. – Офіційний вісник України. – 2002. – N 31.- С. 1444
61. Иоффе О.С. Развитие цивилистической мысли в СССР. Часть ІІ.- Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1978.- 178с.
62. Скловский К.И. Собственность в гражланском праве: Учеб.- практ. Пособие. – 2-е изд. – М.: Дело, 2000. – 512с.
63. Конституція України: Офіц. текст: Коментар законодавства України про права і свободи людини і громадянина: Навч. посіб. – К.: Парламент. вид-во. 1999. – 544с.
64. Шульга М.В. Актуальные проблемы земельных отношений в современных условиях.- Х.: Фирма “Консум”, 1998. – 224с.
65. История государства и права зарубежных сран. Часть 2. Под ред. проф. О.А. Жидкова.- М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА•М,1999. – 712с.
66. Венецианов М. Экспроприация с точки зрения гражданского права.- Кзань: Типография Имперского Казанского Университета, 1891. – 114с.
67. Дювернуа Н.Л. Пособие к лекциям по гражданскому праву. Часть особенная. Выпуск І. СПб.: Типография С.С. Стасюлевича, 1899. – V, 218с.
68. Хронологічне зібрання законів, указів Президії Верховної Ради, постанов і розпорядень Уряду УРСР. Том 1. 1917-1941р.р. – К.: Держполівидав України, 1963. – 771с.
69. ЗУ УРСР. – 1928. - № 21. – с.184.
70. Ландкоф С.Н., Фельдман А.М., Бурштейн И.М. Жилищное и жилищно-строительное законодательство. – К.: Будівельник, 1967 – 272с.
71. Індиченко П.Д. Радянське земельне право.- К.: Вища школа, 1971. – 174с.
72. Жилищное законодательство. Под. ред. Р.Х. Сиденко, Т.Н. Лисиченко.- К.: Политиздат Украины, 1975. – 488с.
73. Рамзаев П.В. Права граждан при изъятии земель и сносе домов. – М.: Юрид. лит., 1974. – 104с.
74. Жуйков В.М. Права человека и власть закона.(Вопросы судебной защиты). – М.: Российская правовая академия Министерства юстиции РФ, 1995. – 284с.
75. Земельний кодекс України 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 2002. – № 3 – 4. – С. 27
76. Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів/ За ред. В.І. Семчика і П.Ф. Кулинича. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2001. – 412с.
77. Зобов’язальне право: теорія і практика. Навч. посібн. Для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів/ О.В. Дзера, Н.С. Кузнецова, В.В. Луць та інші, За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер,1998. – 912с.
78. Цивільний процесуальний кодекс України. – Цивільний кодекс. Цивільний процесуальний кодекс. Постанови пленуму Верховного суду України в цивільних справах. / Відп. ред. П.І. Шевчук. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 496с.
79. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – N 6. – С 56.
80. Кримінально – процесуальний кодекс України. Кримінально – процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами./ За відп. ред. Шибіко В.П. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 840 с.
81. Закон України “Про нотаріат” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – С. 383
82. Закон України “Про заставу” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 47. – С. 642
83. Дуганов М.И. К вопросу об упразднении сервитутов. // Вырезка из журнала Министерства Юстиции. – К., апрель, 1911., без нумерації
84. Пейчев К. Понятття земельної ділянки як специфічного об’єкта відчуження // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 11 – С. 43
85. Постанова Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 “Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам” // Зібрання постанов Уряду України. – 1993. – N 10 – С. 193
86. Житловий кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1983. - додаток до № 28. – С. 573
87. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 7.04.1991р. “Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок” // Цивільний кодекс. Цивільний процесуальний кодекс. Постанови пленуму Верховного суду України в цивільних справах. / Відп. ред. П.І. Шевчук. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 496 с.
88. Постанова ВУЦВК і РНК “Про вилучення і відведення землі для державних і громадських потреб” від 18 липня 1928р. // ЗУ УРСР. – 1928 - № 21. – С. 184.
89. СП СССР 1962 г. №12, с.93.
90. ЗП УРСР 1969 р. №7 с.93.
91. Жилищное законодательство: Сборник нормативных актов/ Сост. С.Т. Ветчинский, И.С. Кучеренко. – К.: Наукова думка, 1990. – 352с.
92. Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів” від 16.12.93р// Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 3. – С. 15.
93. Дятлов П.Н. Правовые вопросы сноса домов при капитальном строительстве.- К.: Будівельник, 1973 – 201с.
94. Коньков Ю.М. Расторжение договора найма жилого помещения. – М.: Юрид. лит., 1978. – 152с.
95. Аврамова О. Понятие жилья и его правовое значение // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. - № 6. – С.41.
96. Земля и право. Пособие для российских землевладельцев. Руководитель авторского коллектива и отведственный редактор - профессор С.А. Боголюбов.- М.: Издательская группа ИНФРА•М-НОРМА, 1997.- 360 с.
97. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.95 № 163 “Про проведення індексації балансової вартості об’єктів житлового фонду” // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – № 5. – С. 131.
98. Постанова Кабінету Міністрів України № 1024 від 31.08.96 “Про порядок індексації вартості об’єктів житлового фонду” // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. – № 17. – С. 469
99. Наказ Держкоммістобудування від 04.04.97 № 56 ”Про індекси змін вартості об’єктів житлового фонду” // Офіційний вісник України. – 1997. – число 16. - С. 290.
100. Наказ Держбуду України від 24.02.99 № 41 “Про затвердження індексів цін змін вартості об’єктів житлового фонду за станом на 1 січня 1999 року” // Офіційний вісник України. – 1999. – № 11. – С. 449.
101. Ухвала судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України від 15 березня 2000р// Вісник Верховного Суду України. – 2000. - № 5. – С. 32.
102. Маслов В.П. Радянське житлове право.- К.: Вища школа, 1973. – 175с.
103. Історія української конституції./ Упоряд. А.Г. Слюсаренко, М.В. Томенко. – К.: Право, 1997. – 464с.
104. Гражданское право. Часть первая. Учебник/ Под. Ред. А.Г. Кампина и А.И.Масляєва. – М.: Юристъ, 1997. – 427с.
105. Лунц Л.А. Курс международного частного права. Особенная часть. – М.: Юрид. лит., 1975. – 504с.
106. Корнеев С.М. Право государственной социалистической собственности в СССР. – М.: Издательство МГУ, 1964. – 267с.
107. Совеское гражданское право. Часть первая. /Под ред. В.Ф. Маслова, А.А. Пушкина. – К.: Вища школа, 1977. – 463с.
108. Маркс К.,Энгельс Ф. Сочинения – М.: Издательство политической лмтературы, 1974.- т.49. – 555с.
109. Каутський К. Економічне вчення Карла Маркса. – К.: Держполітвидав УРСР –215с.
110. Венедиктов А.В. Организация государственной промышленности в СССР: в 2 т., Т, 1. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1957. – 764с.
111. Винниченко В. Відродження нації. Частина 2. – К.: Видавнництво політичної літератури України, 1990. – 327с.
112. Гражданское право.Часть первая./Под. Ред. Ю.К. Толстого и А.П. Сергеева. – СПб.: Теис, 1996. – 315с.
113. Сорок лет советского права. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1957. – т.1. – 694с.
114. Иностранная критика советского Гражданского кодекса. – Х.: Изд-во Наркомюста УССР, 1928. – 87с.
115. Корецкий В.М. Избраные труды. В 2 кн./ АН УССР. Институт государства и права; Редкол.: В.Н. Денисов и др. – К.: Наук. Думка, 1989. – Кн. 1. – 1989. 344с.
116. Декларація про конфіскацію поміщицьких земель // Вільне життя від 30 жовтня 1939р. - № 24. – С.1 – 2.
117. Вороги українського народу // Вільне життя. – 1939р. - № 56. – С.2
118. Декларація про націоналізацію банків та великої промисловості. .// Вільне життя, 1939р. - № 24. - С.2.
119. Нові промислові артілі // Вільне життя 1939р. - № 55. – С.3
120. Закон України “Про режим іноземного інвестування” // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - N 19. – С. 80
121. Кельман Е.И. К вопросу о вознаграждении за реквизированое и уничтоженое имущество. – К.: Типография 1-ой Киевской артели печатного дела., 1916.- 14с.
122. Степанов С.А. Предприятия как имущественный комплекс по Гражданскому кодексу Российской Федерации // Актуальные проблемы гражданского права./ Под ред. С.С. Алексеева.- М.: Статут, 2000.- 318с.
123. Право собственности в Украине/ За ред. Я.М. Шевченко.- К.: Бліц-Інформ,1996. – 320с.
124. Советское гражданское право./ Под ред. Ю.Х. Калмыкова, В.А. Тархова. Том 1. – Саратов: Издательство Саратовского университета, 1991. – 453с.
125. Государственная собственность в странах Западной Европы. – М.: Изв-во АН СССР, 1961. – 464с.
126. Империалистическое государство и капиталистическое хозяйство. – М.: Изв-во АН СССР, 1963. – 351с.
127. Вавин Н.Г. Национализация и муниципализация имущества. Сводка декретов, постановлений, инструкций, циркудяров, розъяснений Пленума Верховного Суда, определений касационого Суда и разъяснеий III Отдела НКЮ. – М.: Издательство Наркомюста РСФСР, 1925. – 120с.
128. Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” // Відомості Верховної Ради України, 1994. – N 7. – С. 32
129. Закон України “Про охорону прав на промислові зразки” // Відомості Верховної Ради України, 1994. – N 7. – С. 34
130. Закон України “Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” // Відомості Верховної Ради України, 1998. - N 8. – С.2
131. Правове регулювання іноземних інвестицій./ За ред. В.М. Коссака. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – 176с.
132. Богуславский М.М. Иностранные инвестиции: правовое регулирование. – М.: Издательство БЕК, 1996. – 462с.
133. Богуславский М.М. Международное частное право: Учебник.- 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1999. – 408с.
134. Буров Ігор. Дещо про недобитий приватновласницький дух // Політика і культура. – 2001р. - N5 (88). – С. 17
135. Шевченко Я.М. Право собственности. – К.: Блиц інформ., 1994 – 320с.
136. Международное частное право: Учебник для вузов. Л.А. Лунц, Садиков. –М.:Юридическая литература, 1984. – 335с.
137. Корецкий В.М. Избраные труды: в 2 кн., Кн., 2. / АН УССР. Институт государства и права; Редкол.: В.Н. Денисов и др. – К.: Наук. Думка, 1989 416с.
138. Международное частное право: Современные проблемы: в 2т., Т, 2 – М.: Наука, 1993. – 232с.
139. Лон Л. Фуллер. Мораль права. – К.: Сфера, 1999. – 232с.
140. Закон України “Про підприємництво” // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991 – № 14. – С. 168.
141. Национализация промишлености в СССР. Сборник документов и материалов 1917 – 1920г.г. Под. ред. И.А. Гладкова. – М.: Госполитиздат, 1954. – 824с.
142. Господарський кодекс України. - Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – С. 462.
143. Туга за власністю // Контракти. – 2003 - № 40. – С. 11.
144. Большая Советская Энциклопедия: в 30 т., Т, 21. Гл. ред. А.М.Прохоров. Изд. 3-е.- М.: Советская инциклопедия, 1975. – 640с.
145. Бартошек М. Римское право: (Понятия, термины, определения) – М.: Юридическая литература, 1989. – 448с.
146. Литовский статуту 1529р. // Хрестоматия по истории государства и права СССР. Дооктябрьский период. – М.: Юрид. лит., 1990. – 480с.
147. Мартенса Ф. О праве частной собственности во время войны.- СПб.: Печатня В. Голубева, 1869.- 453с.
148. Гражданский кодекс советских республик. Текст и практический комментарий под ред. А. Малицкого. – К.: Госудаственное издание Украины, 1923. – 320с.
149. Хазиков А.Г. Сборник нормативных актов по советскому административному праву. – М.: Высшая школа, 196 р. – 580с.
150. Административное право. Под ред. А.Е. Лунева. – М.: Юридическая литература, 1967. – 603с.
151. Мушинский В.О. Основы гражданского права: Учебное пособие. – М.: Международные отношения, 1995. – 208с.
152. Encyclopeadia Britanica. A new survey of universal knowladge.- Chicago, London, Toronto.: Encyclopeadia Britanica ltd.,1958 – т.20. – 847с.
153. Закон України “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів” від 16.12.1993 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – N 3. – С. 14.
154. Комментарий к Гражданскому Кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный). Руководитель авторского колектива проф. О.Н. Садиков. – М.: Юридическая фирма Контракт; ИНФРА М, 1997. – XXII, 778с.
155. Кримінально – процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами./ За відп. ред. Шибіко В.П. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 840 с.
156. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: в 2 т., Т, 1./ За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К.: Ін Юре, 2003. – 520с.
157. Халфина Р.О., Масевич М.Т. Популярный словарь-справочник по советскому гражданскому праву. – М.: Знание, 1983. – 453с.
158. Угода між урядом України і урядом КНР “Про заохочення і взаємний захист інвестицій” від 31.10.92 // Офіційний вісник України. – 2005.- № 26. – С. 1516.
159. Угода між урядом України і урядом Фінляндської Республіки “Про сприяння здійсненню і взаємний захист капіталовкладень” від 14.04.92.
160. Закон України “Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – С. 218.
161. Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи” // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - № 16. – С. 200
162. Гражданский кодекс РСФСР 1922 года. // Хрестоматия по истории отечественного государства и права 1917 – 1991 гг. / Под ред. О.И. Чистякова. – М.: Зерцало, 1997. – 175с.
163. Постанова Верховної Ради України “Про право власності на окремі види майна” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 35. – С. 517.
164. Цивільний кодекс України: Коментар. – Х.: ТОВ “Одісей”, 2003. – 856с.
165. Закон України “Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку” // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – С. 81.
166. Пес едва не загрыз мальчика // Московский комсомолец в Украине. – 2004. - № 15. – С. 2.
167. Харченко О. Обличчя хлопчика зібрали по шматочках // Високий замок. – 2004. – № 97. – С. 2.
168. Препотенская М., Евграшина М. Поморив пираний голодом, владелец аквариума приглашал друзей посмотреть, с какой скоростью рыбы разорвут на части живового кролика // Факты и комментарии. – 4 лютого 2004р. – С. 7.
169. Закон України “Про тваринний світ” // Офіційний вісник України. – 2002. - N 2. – С. 47.
170. Закон України “Про транспорт” // Відомості Верховної Ради України. - 1994. – N 51. – С. 446.
171. Закон України “Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними” // Офіційний вісник України. – 1997. - число 50. – С. 2.
172. Закон України “Про видавничу справу” // Офіційний вісник України. – 1997. – число 28. – С. 3.
173. Закон України “Про перелік об’єктів права державної власності що не підлягають приватизації” // Офіційний вісник України. – 1999. – N 34. – С. 1768.
174. Дворецкий И.Х. Латинско-русский словарь. – М.: Русский язык, 2000.- 846с.
175. Історія держави і права України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 384с.
176. История государства и права Украинской ССР/под ред. Б.М.Бабия, Т.1. – К.: 1988 – 317с.
177. Швидько Г.К. Історія держави і права України (Х – початок ХІХ століття). – Дніпропетровськ: В-во Дніпропетровського ун-ту, 1998. – 176с.
178. Уголовное право. Общая часть. Учебник для вузов./ ответственные редакторы И.Я.Козаченко и З.А.Незнамова.- М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999 – 516с.
179. Права, за якими судиться малоросійський народ. – 1743. – К.: НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, Інститут української археології ім. М.С. Грушевського, 1997. – 547с.
180. Вивід прав України./ М.Грушевський, І. Франко, М. Костомаров та ін. – Львів: МП “Слово”, 1991. – 128с.
181. И.М.Гальперин, Ю.Б.Мельникова. Дополнительные наказания. – М.: Юридическая литература, 1981 – 118с.
182. А.Л.Цветинович. Дополнительные наказания. – Куйбишев, 1989 – 190с.
183. Курс советского уголовного права: Часть общая/ отв. ред. проф. Н.А.Беляев, проф. М.Д.Шаргородский: Т,1 – Л.: Изд-во Лен. Университета 1968-1970 – 646с.
184. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юридичних вузів і факультетів/ Г.В.Андрусів, П.П.Андрушко, В.В.Бенківський та ін.; За ред. П.С.Матишевського та ін. – К.:Юрінком Інтер, 1997. – 512с.
185. Уголовный кодекс УССР утверждённый ВУЦИК 23 августа 1922г. – Х.: 1922 – 123с.
186. Шалгунова С. Покарання за корисливі злочини в проекті Кримінального кодексу України // Право України. – 1999. - № 12. - С. 71.
187. Уголовное право буржуазных стран: Общая часть. Сборник законодательных актов. – М.: Издательство УДН., 1990 – 308с.
188. Хавронюк М, Росоха Ю. Право приватної власності є непорушним? // Предпринимательство хозяйство и право. – 1998. - № 3. - С.20
189. Кримінальне право України: Загальна частина. Заредакцією М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – Х.: Право, 1997. – 337с.
190. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. № 12 “Про судову практику в справах проти приватної власності” // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2002. - № 8. – С. 15
191. Вус С.М. Практика застосування судами конфіскації майна. // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – N 3. – С. 22
192. Ухвала Президії Тернопільського обласного суду від 18.02.1982р. // Радянське право – 1982. - №7. – С.83.
193. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 763с.
194. Земельний кодекс України: Коментар. – Х.: “Одіссей”, 2002. – 600с.
195. Постанова Пленуму Верховного суду України “Про судову практику у справах про визнання угод недійсними” №3 від 28.04.78р. // Цивільний кодекс. Цивільний процесуальний кодекс. Постанови пленуму Верховного суду України в цивільних справах. / Відп. ред. П.І. Шевчук. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 496 с.
196. Передмова до проекту Цивільного кодексу України // Українське право. – 1999. - №1. – С.12.
197. Цивільний кодекс України (Науково-практичний коментар). – Х.: ООО “Одисей”, 2001. – 800с.
198. Кучер В. Поняття протиправності нікчемних правочинів за проектом Цивільного кодексу України // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 10. – С. 47.
199. Архівна справа № 2-2352/2001 Тернопільського міського суду.
200. Добрынин Ю.Е. Недействительность сделки по приобретению автомашин как основание применение гражданскоправовых санкций./ Гражданское право и способы егот защиты.- Свердловск: Свердловский юридический институт, 1974. – 190с.
201. Постанова Вищого арбітражного суду України № 04-1/6-4/35 від 24.11.2000 // Все про бухгалтерський облік. – 2001. - № 36. – С.27.
202. Архівна справа № 1-538/2001 Тернопільського міського суду.
203. Архівна справа № 2 – 5039 Тернопільського міського суду.
204. Шахматов В.П. Составы противоправных сделок и обусловленые ими последствия. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1967. – 307с.
205. Сидоренко М. Загальні і спеціальні насідки недійсності угод // Право України. – 2002. - № 11 – С.131.
206. Генкин Д.М. Недействительность сделок, совершенных с целью, противной закону // Ученые записки ВИЮН.- 1947. – Вып. 5. – с.53-66.
207. Крашенникова Н. А. История права Востока: Курс лекций. – М..: Изд. Российского отерытого ун-та, 1994. – 172с.
208. Тищик Б.Й. Історія держави і права Стародавнього Сходу: Текст лекцій. - Львів: Ред.- вид. Відділ Львів. ун-ту, 1995. – 90с.
209. Большая советская инциклопедия: в 30 т., Т, 3. - 3-е изд. М., “Советская инциклопедия”, 1970. – 640с.
210. Покровский И.А. История римского права. – СПб.: Издательско-торговый дом “Летний сад”, Журнал ”Нева”, 1999.- 533с.
211. История государства и права СССР: Учебник ч.1. – М.: Юрид. лит., 1988. – 544с.
212. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навч. посіб. – 2-ге вид. вип. і доп. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 662с.
213. Швидько Г.К. Історія держави і права України (Х – початок ХІХ століття).- Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського ун-ту, 1998.- 176с.
214. Кузьминець О., Калиновський В., Дігтяр П. Історія держави і права України. – К.: Україна, 2000. – 429с.
215. Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України – Львів: Світ, 1996. – 296с.
216. Морозова И.Б., Треушников А.М. Исполнительное производство. – М.: Формула права, 1999. – 328с.
217. Персидский И.К. Правила исполнительного производства по Судебним Уставам 20 ноября 1864 г. – К.: Типография Е. Федорова, 1870. – 108, 69с.
218. Рындзюнский Г. Исполнительние судебных решений по гражданскому процессуальному кодексу РСФСР. – М.: Юридическое издательство НКЮ РСФСР, 1924. – 453с.
219. Заворотько П.П., Пастухов В.П. Виконання судових рішень В Українській РСР. – К.: Вища школа, 1973. – 215с.
220. Шостя Ф. Цивільний процесуальний кодекс. Текст та практичний коментарій. – Х.: Юридичне видавництво Наркомюсту УСРР, 1928. – 316с.
221. Изаксон Б.М., Левитанус М.Р. Исполнение судебных решений. – М.: Госюриздат, 1962. – 194с.
222. Даль В.И. Толковый словарь живого вкликорусского языка: в 4 т, Т, 2. – М.: Русский язык, 1979. – 779с.
223. Ожегов С. И. Словать русского языка.- 20-е изд., стереотип. – М.: Рус. яз., 1988. – 750с.
224. Словник української мови: в 11т., Т, 3. – К.: Наукова думка, 1972. – 743с.
225. Словник української мови: в 11т., Т, 5. – К.: Наукова думка, 1972. – 840с.
226. Сімейний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2002. – № 7. – С. 273.
227. Закон України “Про виконавче провадження” // Офіційний вісник України. – 1999. - № 19. – С. 813.
228. Заворотько П.П., Штефан М.Й. Судове виконання. – К.: В-во Київського у-ту, 1967. – 263с.
229. Гринько Ю.И. Исполнение судебных решений. – Казань: Издательство Казанского ун-та, 1969. – 72с.
230. Інструкція про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 р. - Офіційний вісник України. – 1999. - N 51. – С. 2563.
231. Давиденко Г.І. Розгляд справ, що виникають в сфері виконавчого провадження.// Вісник Верховного Суду України. – 2001 - № 6. – С.39.
232. Порядок накладення арешту на цінні папери від 22.09.1999р. // Офіційний вісник України. – 1999. - № 38. – С. 1912.
233. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 “Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” // Офіційний вісник України. – 1999. - № 26. – С. 1241.
234. Закон України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”// Офіційний вісник України. – 2001. - № 52. – С. 2332.
235. Лист Державної податкової адміністрації України № 1310/7/24 – 1117 від 24.01.2002р.// Бизнес – Бухгалтерия. Право. Налоги. Консультации. – 2002. - № 6/1. – С. 14.
236. Рішенням Конституційного суду України від 10.06.03р. у справі № 1 – 11/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 25. – С. 1217.
237. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – N 31. - С. 440.
238. Лист ВАС України № 01 - 8/413 від 10.08.2000. // Бізнес - Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації. Збірник систематизованого законодавства. – 2001. - № 9. – С.8
239. Закон України “Про іпотеку” // Офіційний вісник України. – 2003. - № 28. – С. 1362.
240. Бенедисюк І. Про деякі питання звернення стягнення на заставлене майно в судовому порядку // Бухгалтерія. – 2001 - № 9. – С. 94.
241. Ляшенко В., Сердюк А. Залог в условиях развития рыночных отношений // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. - № 12 – С. 22.
242. Закон України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 11. – С. 140.
243. Боголепов Н. Учебник истории римского права. Пособие к лекциям. – М.: Унив. тип., 1907. – 640с.
244. Кассо Л.А. Понятие о залоге в современном праве. – М.: Статут, 1999. – 284с.
245. Закон України “Про селянське (фермерське) господарство” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 14. – С. 186.
246. Пучковская И.И. Ипотека : залог недвижимости. – Х.: Консум, 1997. –132с.
247. Порядок накладення стягнення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків (крім фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності) та реалізації такого майна // Офіційний вісник України. – 1998. – № 25. – С. 926.
248. Основы законодательства Союза СССР и союзных республик. – М.: Юрид. лит., 1987 – 512с.
249. Жариков Ю.Г. Закон на страже землепользования. – М.: Юрид. лит., 1985. – 144 с.
250. Демина С.А. Закон на страже природы.- М.: Юрид. лит. – 79с.
251. Титова Н. Новий Земельний кодекс України: позитивні і негативні аспекти // Право України. – 2002. - № 4.- С.20.
252. Земельное право России. Учебник по специальности “Правоведение”/ Под ред. В.В. Петрова. – М., 1095. – 300с.
253. Кравченко С.Н. Материальная ответственность в системе охраны природы. – К.: Вища школа, 1981. – 54с.
254. Н.І. Титова. Відновідальність за порушення законодавства про охорону природи. – Львів.: Видавництво Львівського унівверситету, 1973. – 219с.
255. Коцюба О.П. Особисте землекористування громадян. – К.: Урожай, 1984. – 160с.
256. Науково – практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2002. – 1104с.
257. Хом’яченко С. Поняття і види земельних правопорушень // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. - № 8. – С.65-66.
258. Постанов Вищого арбітражного суду від 17.11.2000 № 04 – 1/6 – 5/113 // Вісник господарського судочинства. – 2001. - № 2. – С. 24.
259. Закон України “Про оренду землі” // Офіційний вісник України. – 1998. - № 42. - С. 1538.
260. Методичні рекомендацій з експертної грошової оцінки земельних ділянок від 12.11.1998. // Землевпорядний вісник. – 1999.- № 1. – С. 23.
261. Декрету Кабінету Міністрів України № 15 – 92 від 26.12.1992 “Про приватизацію земельних ділянок” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 10. – С. 79.
262. Положення про Держкомзем від 14.08.2000р. // Офіційний вісник України. - 2000. - № 33. – С. 1401.
263. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 41. – С.546.
264. Лесик А.В. Охрана и рациональное использование памятников архитектуры.- Львов.: Вища школа. Изд-во при Львов. ун-те, 1987. – 128с.
265. Проблемы совершенствования советского законодательства. – М.: Министерство юстиции СССР. ВНИИ советского законодательства, 1986. – 200с.
266. Сырых В. Охране памятников – внимание юристов.// Советская юстиция. – 1987. - № 8 – С.20.
267. Васильева М. Памятникам истории и культуры – рачительного хазяина. // Советская юстиция. – 1988. - № 2 – С.19.
268. Основи законодавства України про культуру // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 21. – С. 294.
269. Савицька А.М. Поняття протиправності та її форми за радянським цивільним правом. – Львів.: В-во Львівського у-ту, 1974. – 75с.
270. Маслов В.Ф. Право личной собственности на жилой дом в городе и рабочем поселке. – М.: Госюриздат, 1954. – 96с.
271. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М.: Статут, 2001. – 411с.
272. Загоруйко К.Ф. Правовые проблемы охраны памятников истории и культуры. – М.: АН СССР, Институт научной информации по обществееным наукам, 1989. – 51с.
273. Кравченко О. Окремі проблеми, що постали у судовій практиці при розгляді справ про контрабанду // Право України. – 2000. - №1. – С.74-75.
274. Постанова Пленуму Верховного Суду від 26.02.1999р. “Про судову практику про контрабанду та порушення митних правил”. – Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. – Х.: “Одіссей”, 2003. – 432с.
275. Конвенції ЮНЕСКО “Про заходи, спрямовані на заборону і запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності” від 14.11.1970р. // Акты Генеральной конференции ЮНЕСКО. Шестая сессия., Париж. – 12 октября – 14 ноября 1970г. – том.1. – с. 147.
276. Закон України “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей” // Офіційний вісник України. – 1999. - № 42. – С. 2072.
277. Recommendation for the Protection of Movable Cultural Property, 28 November 1978 // UNESCO’s standart – setting instruments 1981. – Culture and communication. – p. IV.B.10
278. Recommendation on the Meas of Prohibition and Preventing the Illicit Export and Transfer of Ownership of Cultural Property, 19 November 1964 // UNESCO’s standard – setting instruments 1981. – Culture and communication. – p. IV.B.4
279. Новий тлумачний словник української мови: в 4 т., Т, 4 – К.: Аконіт, 1999. – 941с.
280. Грибанова М. Правосуб’єктні підстави адміністративної відповідальності фізичних осіб // Право України. – 2001. - № 12. – С. 39.
281. Колпаков В. Адміністративно – деліктне право у юридично – галузевій парадигмі // Право України. – 2002. - № 4. – С. 20.
282. Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1 – 7/99 // Офіційний вісник України. – 1999. - № 7. – С. 255.
283. Кіселевич О. Розвиток права власності іноземних юридичних і фізичних осіб // Економіка, фінанси, право. – 2002. - № 2. – С.12.
284. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”. - Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - № 29. – С. 377.
285. Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності. - Офіційний вісник України. – 1998. - № 21. – С. 767.
286. Звеков В.П. Международное частное право. Курс лекцій. – М.: Издательская група Норма – ИНФРА М, 1999. – 686с.
287. Фединяк Г.С., Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право: Навч. посіб. – 2-ге вид., допов. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 416с.
288. Новий тлумачний словник української мови: в 4т., Т, 1 – К.: Аконіт, 1999. – 910с.
289. Архівна справа № 2 – 5955/01 Тернопільського міського суду.
290. Суханов Е.А. Лекции о праве собственности. – М.: Юрид. лит., 1990.–240с.
291. Застосування судами цивільного і цивільного процесуального законодавства / За заг. ред. П.І. Шевчука. – К.: Ін Юре, 2002. – 416с.
292. Є. Вовк, О. Коваленко. Щодо визначення технічної можливості поділу жилого будинку: окремі пропозиції // Право України. – 2000. - № 2. – С.75.
293. Постанова президії Івано-Франківського обласного суду від 26.04.1996р./ Рішення Верховного Суду України. Офіційне видання під заг. Ред. В.Ф. Бойка. – К.: ВСУ, 1997. – с.21-22.
294. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України. Науково – практичний коментар. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2003. – 532с.
295. Все про бухгалтерський облік. – 2001. - № 79. – С.30.
296. Закон України “Про Єдиний митний тариф”. - Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 9. – С.259.
297. Архівна справа № 4/402-3887 господарського суду Тернопільської області.
298. Архівна справа № 22-1380/2002 Ужгородського місцевого суду.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.