У нас уже
242733
рефератов, курсовых и дипломных работ
Сделать закладку на сайт
Главная
Сделать заказ
Готовые работы
Почему именно мы?
Ценовая политика
Как оплатить?
Подбор персонала
О нас
Творчество авторов
Быстрый переход к готовым работам
Контрольные
Рефераты
Отчеты
Курсовые
Дипломы
Диссертации
Мнение посетителей:
Понравилось
Не понравилось
Книга жалоб
и предложений
Название
МІЖНАРОДНЕ ПРАВОНАСТУПНИЦТВО ДЕРЖАВ У ПРАКТИЦІ СПІВДРУЖНОСТІ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ
Количество страниц
224
ВУЗ
Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого
Год сдачи
2006
Содержание
ЗМІСТ
ВСТУП.........................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. Питання правонаступництва держав у сучасній теорії та практиці
1.1. Доктринальні погляди на міжнародне правонаступництва держав..............13
1.2. Засоби врегулювання питань міжнародного правонаступництва держав.........................................................................................................................25
1.3. Участь міжнародних організацій у вирішенні питань правонаступництва держав.........................................................................................................................37
1.4. Роль Співдружності Незалежних Держав у врегулювання питань правонаступництва ...................................................................................................49
Висновки до розділу..................................................................................................59
РОЗДІЛ 2. Практика вирішення питань міжнародного правонаступництва держав в рамках СНД
2.1. Практика СНД щодо правонаступництва міжнародних договорів колишнього СРСР......................................................................................................62
2.1.1. Правонаступництво щодо договорів, які засновують
міжнародні організації....................................................................................68
2.1.2. Практика правонаступництва СНД щодо договорів у сфері
роззброєння й контролю над озброєнням....................................................71
2.1.3. Правонаступництво прав та обов’язків у сфері ядерного
озброєння .........................................................................................................74
2.1.4. Правонаступництво щодо договорів у сфері прав людини.............. 80
2.2. Особливості правонаступництва щодо державної власності колишнього
СРСР...........................................................................................................................87
2.2.1. Практика правонаступництва щодо закордонної власності
колишнього СРСР ..................................................................................87
2.2.2. Практика правонаступництва щодо союзної державної власності,
що знаходилася на території колишніх республік СРСР............................99
2.3. Врегулювання правонаступництва щодо державного боргу колишнього
СРСР.........................................................................................................................102
2.3.1. Врегулювання правонаступництва щодо зовнішнього державного
боргу колишнього СРСР..............................................................................102
2. 3. 2. Врегулювання правонаступництва щодо внутрішнього державного
боргу колишнього СРСР..............................................................................111
2.4. Міжнародне правонаступництво щодо громадянства колишнього СРСР.........................................................................................................................115
Висновки до розділу................................................................................................129
РОЗДІЛ 3. Міжнародно-правова позиція України у питаннях правонаступництва та їх практична реалізація
3.1. Правонаступництво України щодо міжнародних договорів колишнього
СРСР.........................................................................................................................134
3.2. Правонаступництво України щодо державної власності колишнього
СРСР.........................................................................................................................140
3.2.1. Правонаступництво України щодо закордонної власності
колишнього СРСР..........................................................................................140
3.2.2. Правонаступництво України щодо союзної державної власності,
що знаходилася на території колишніх республік СРСР..........................144
3.3. Правонаступництво України щодо державного боргу колишнього
СРСР .......................................................................................................................149
3.3.1. Правонаступництво України щодо зовнішнього державного боргу..........................................................................................................................149
3.3.2. Правонаступництво України щодо внутрішнього боргу..........................................................................................................................155
3.4. Міжнародне правонаступництво України стосовно громадянства СРСР.........................................................................................................................160
Висновки до розділу................................................................................................168
ВИСНОВКИ............................................................................................................172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................180
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Територіальні зміни, що відбулися на геополітичній арені за останні два десятиріччя (об’єднання ФРН і НДР, двох Єменських республік; відокремлення Еритреї від Ефіопії; розпад ЧРСР, СФРЮ, СРСР та ін.), стали поштовхом для активізації наукових досліджень у царині правонаступництва. Найбільш заслуговують на увагу як загальновідомі питання, що потребують вирішення при правонаступництві держав (правонаступництво у сфері договорів, державної власності, державних боргів, стосовно громадянства), так і якісно нові проблеми, необхідність урегулювання яких наука відчула вперше (правонаступництво щодо членства в Раді Безпеки ООН та щодо ядерного озброєння).
Відсутність ефективних механізмів з вирішення питань міжнародного правонаступництва спричинило залучення в процес їх урегулювання (окрім держав – безпосередніх учасників) третіх країн, постійнодіючих міжнародних організацій, спеціально створених тимчасових міждержавних інституцій тощо.
Першою до цього процесу долучилась ООН, чия практика вирішення питань щодо членства країн – учасників правонаступництва стала предметом багатьох досліджень у цій сфері. Не можна не відзначити й вагомий внесок у проблему правонаступництва, яким стала кодифікаційна робота Комісії міжнародного права ООН що завершилась прийняттям двох Віденських конвенцій про правонаступництво щодо: (а) міжнародних договорів 1978 р. та (б) щодо державної власності, державних архівів та державних боргів 1983 р. Надалі окремі питання міжнародного правонаступництва стають предметом розгляду й інших міжнародних організацій та інституцій, в тому числі, спеціально створених (Арбітражна комісія Міжнародної конференції з колишньої Югославії). Із розпадом Радянського Союзу та створенням на його теренах СНД питання участі міжнародних організацій набуло іншого виміру: Співдружність стала першим випадком міжнародної організації з компетенцією у сфері правонаступництва, створеної самими учасниками правонаступництва. Доволі часто приходиться чути тезу, згідно з якою СНД є організацією цивілізованого розведення СРСР.
У зв’язку з чим виникла нагальна потреба у дослідженні практики СНД щодо врегулювання питань міжнародного правонаступництва, які постали у зв’язку із розпадом Радянського Союзу. Отже, актуальність дослідження обумовлена наступним.
По-перше, на сьогодні у вітчизняній міжнародно-правовій науці немає жодного комплексного дослідження, присвяченого ролі СНД щодо врегулювання питань правонаступництва, що постали перед колишніми республіками через розпад СРСР. Проведення такого дослідження має сприяти подальшому вивченню діяльності міжнародних організацій у сфері міжнародного правонаступництва.
По-друге, дослідження діяльності СНД у вирішення окремих питань правонаступництва а загалом і оцінка ефективності проведеної у її рамках роботи, дозволить окреслити основні проблеми, які можуть постати перед учасниками правонаступництва в майбутньому, й надалі сформулювати шляхи їх подолання.
І останнє. Аналіз діяльності СНД має й практичне значення, оскільки багато питань, пов’язаних з правонаступництвом у зв’язку з розпадом СРСР для України не вирішено й досі. До них, зокрема, слід віднести: поділ Чорноморського флоту, делімітацію Азовського моря та Керченської протоки, вирішення питання щодо Золотого та Алмазного фондів, тощо. Хоча останнім часом робота у цьому напрямку значно активізувалась: уряд України акцентував увагу на своєчасності вирішення питання, все ж остаточного рішення насьогодні немає.
Доводиться констатувати, що питання участі СНД у врегулюванні проблем правонаступництва після розпаду СРСР досі не знайшло належного висвітлення у вітчизняній літературі, що й визначило актуальність даного дисертаційного дослідження. Деякі аспекти порушеної проблеми розглядались в роботах таких вітчизняних учених, як М.О. Баймуратов, М.В. Буроменський, В.Г. Буткевич, В.Н. Денисов, А.І. Дмитрієв, В.І. Євінтов, А.Я. Мельник, О.О. Мережко, В.В. Мицик, В.Г. Муравйов, Ю.О. Ноговіцина, О.Ю. Перевезенцев, Ю. Рілач, В. Святун, Л.Д. Тимченко, О.О. Чалий та ін. Значний інтерес до окремих аспектів тематики спостерігається й у роботах науковців-міжнародників на пострадянському просторі: Л.В. Власова, Л.Г. Гусейнов, А.М. Залінян, Н.В. Корнієнко, А. Расулов, В.В. Цибуков, С.В. Черніченко, Т.Є. Ушакова та ін. Окремі аспекти правонаступництва країн – учасниць СНД досліджувалися й зарубіжними вченими, серед яких: З.Є. Блум, М. Коскенніємі, П.М. Ейсман, М.Т. Камінга, П. Жуїлард, Р.А. Мюллерсон, Т.-Ч. Чін, М.Н. Шоу, Б. Штерн, В. Фідлер та ін.
Аналіз наукових робот вітчизняних та зарубіжних вчених щодо проблеми врегулювання міжнародного правонаступництва свідчить про те, що дослідження здебільшого точились навколо об’єму прав та обов’язків, що мали перейти до наступників; підстав та обґрунтування таких переходів; сфер (категорій, об’єктів) правонаступництва, права та обов’язки в яких належать до передачі тощо. Про це свідчать також й останні вітчизняні наукові дослідження, які присвячені дослідженню проблеми міжнародного правонаступництва таких авторів, як А.Я. Мельник, Ю.О. Ноговіцина та О.Ю. Перевезенцев. Проте на сьогодні не існує комплексного дослідження, присвяченого визначенню ролі міжнародних організацій у процесі врегулювання питань правонаступництва держав, комплексного вивчення особливостей практики СНД, як координатора держав – правонаступниць колишнього СРСР, та визначення змісту роботи, проведеної в рамках цієї організації у процесі вирішення питань, пов’язаних із розпадом СРСР.
Зв'язок роботи з науковими програмами та плановими темами. Дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри міжнародного права та державного права зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках Державної цільової комплексної програми „Проблеми історії, теорії та практики державного права іноземних країн і міжнародного права (Основне. Пріоритетне)” (державна реєстрація – № 0186.0.070868).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є виявлення, дослідження й оцінка участі міжнародних органів та організацій у врегулюванні питань правонаступництва держав на сучасному етапі розвитку інституту міжнародного правонаступництва; з’ясування ролі СНД у процесі врегулювання питань правонаступництва, що постали у зв’язку із розпадом СРСР; оцінка практики правонаступництва України та виявлення чинників, які зумовили ступінь реалізації її міжнародно-правової позиції у процесі вирішення питань правонаступництва у рамках СНД. Досягнення поставлених цілей вимагає вирішення таких завдань.
1. Розкрити доктринальні погляди на проблему врегулювання міжнародного правонаступництва держав та виявити чинники, що зумовлюють виникнення й розвиток наукових концепцій міжнародного правонаступництва.
2. Окреслити основні засоби (інструменти), за допомогою яких державами вирішуються питання міжнародного правонаступництва на сучасному етапі розвитку та визначити місце договору серед засобів (інструментів) врегулювання питань міжнародного правонаступництва.
3. Виявити ступінь участі міжнародних органів та організацій у врегулюванні питань правонаступництва держав на сучасному стані розвитку інституту міжнародного правонаступництва та з’ясувати, чи передбачалось при створенні СНД застосування її як координатора в питаннях правонаступництва.
4. Дослідити практику правонаступництва країн учасниць СНД у аспекті визначення ролі СНД при вирішенні питань правонаступництва та встановити фактори, що вплинули на ступінь реалізації її ролі як координатора держав – учасниць правонаступництва.
5. Узагальнити практику правонаступництва України в рамках СНД.
6. Окреслити основні чинники, які вплинули на ступінь реалізації Україною своєї міжнародно-правової позиції у сфері правонаступництва.
Об'єктом дисертаційного дослідження є міжнародно-правові відносини з врегулювання наслідків міжнародного правонаступництва держав.
Предметом даної наукової роботи є діяльність СНД у царині правонаступництва та рівень її впливу на вирішення питань, які постали у зв’язку з розпадом СРСР у відповідних сферах (договори, активи й пасиви, громадянство).
Методологічну основу дисертації становить сукупність прийомів і способів наукового пізнання, за допомогою яких досягається всебічне, об’єктивне й повне вивчення правових явищ, єдність наукових розробок і практики. У процесі роботи над дисертацією були застосовані загальновизнані в юридичній науці методи конкретно-наукових досліджень:
загальнонауковий діалектичний – використовувався при формулюванні проблем сучасного правового регулювання міжнародного правонаступництва;
історико-правовий – для проведення аналізу сучасного стану розвитку інституту правонаступництва держав;
формально-юридичний та нормативний – в ході аналізу існуючих міжнародних договорів, спрямованих на врегулювання розглядуваних сфер правонаступництва;
структурно-системний та системно-функціональний – при розгляді практики участі міжнародних органів та організацій у врегулюванні питань правонаступництва держав на сучасному стані розвитку інституту, при досліджені місця договору серед засобів (інструментів) врегулювання питань міжнародного правонаступництва, а також при визначення ролі СНД у вирішенні питань правонаступництва.
Наукова новизна одержаних результатів. Подана до захисту дисертація є першим у міжнародно-правовій літературі України комплексним монографічним дослідженням, у якому пропонується аналіз ролі СНД у врегулюванні питань правонаступництва у зв’язку з припиненням СРСР.
Найсуттєвіші наукові результати дисертаційної роботи, що характеризують її наукову новизну й виносяться на захист, були отримані авторкою особисто й полягають у наступному:
1. На підставі огляду доктринальних підходів до міжнародного правонаступництва на різних історичних етапах отримала подальший розвиток теза, згідно з якою основними чинниками, що зумовлюють виникнення й розвиток наукових концепції міжнародного правонаступництва, є домінуючі у сьогоденні інтереси міжнародного співтовариства.
2. Уперше проведено комплексне дослідження сучасних засобів – міжнародно-правових інструментів, за допомогою яких держави - учасники врегульовують питання, що постають через правонаступництво та дана їх класифікація: (а) односторонні акти; (б) міжнародні договори та (в) рішення міжнародних судів й арбітражних органів.
3. Виявлено два аспекти вживання міжнародного договору як засобу врегулювання правонаступництва держав: (1) використання договору у якості установчого (конституційного) документу, що регламентує загальний підхід до факту правонаступництва (розпад, об'єднання та ін.) та до вирішення проблем, викликаних цим фактом (проблем правонаступництва); (2) застосування договору як результату домовленості зацікавлених держав між собою та із третіми країнами з конкретних питань правонаступництва.
4. Уперше у вітчизняній літературі окреслена спрямованість діяльності міжнародних організацій у врегулюванні проблем міжнародного правонаступництва, яка полягає у таких напрямках роботи: (1) вирішення організацією проблеми правонаступництва її членства для держав – учасниць правонаступництва; (2) проведення роботи з кодифікації сталих звичаєвих норм міжнародного правонаступництва; (3) розробка та видання рекомендаційних актів щодо окремих питань правонаступництва; (4) винесення рішень з питань правонаступництва судовими та арбітражними органами.
5. Уперше проаналізовано заснування, організацію та функції СНД як міжнародної організації, однією з основних функцій якої є вирішення питань правонаступництва та визначено їх специфіку порівняно з іншими прикладами діяльності міжнародної організації у царині правонаступництва.
6. Встановлено, що існує взаємозалежність між ступенем впливу СНД на процес правонаступництва щодо міжнародних договорів з одного боку і характером договорів, стосовно яких розглядалось питання правонаступництва та принципом невтручання, з іншого.
7. По-новому, у розрізі висвітлення ролі діяльності СНД, проаналізовано практику міжнародного правонаступництва у зв’язку з розпадом СРСР та виявлений характеру впливу цієї міжнародної організації на процес врегулювання наслідків правонаступництва у окремих сферах (щодо державних договорів державної власності та боргів, громадянства держави-попередниці).
8. На підставі дослідження міжнародно-правової позиції України з питань правонаступництва автор дійшов наступного висновку: межі участі України у діяльності СНД з врегулювання окремих питань правонаступництва обумовлювались політичним правовим ставленням України до зазначеної організації.
9. Виявлена необхідність вироблення чи, принаймні, окреслення єдиного механізму (порядку, регламенту) діяльності депозитаріїв міжнародних багатосторонніх договорів щодо оформлення (з урахуванням позиції заінтересованої держави) участі держав – правонаступників.
10. Виявлені нові сфери діяльності міжнародних організацій у царині правонаступництва, до яких віднесено: (а) участь міжнародних організацій у координації діяльності депозитаріїв щодо єдино образного оформлення участі держав – учасників міжнародного правонаступництва у відповідних багатосторонніх договорах, та (б) координація переговорів між державою – правонаступницею та відповідних контрагентів щодо долі двосторонніх угод держави-попередниці.
11. На підставі аналізу практики правонаступництва України виявлено зовнішні фактори, які вплинули на ступінь реалізації Україною своєї міжнародно-правової позиції у сфері правонаступництва в рамках СНД та зроблено висновок, що їх наявність створює суттєві розбіжності між позицію держави – правонаступниці та фактичною її реалізацією.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів дослідження. Викладені у дисертації положення можуть бути використані:
у науково-дослідній роботі – як основа для подальшого дослідження участі міжнародних організацій у питаннях міжнародного правонаступництва;
у правотворчій та правозастосовчій діяльності – в роботі державних органів зовнішніх зносин при подальшому розв’язанні проблем правонаступництва України та відповідними державними органами України, до компетенції яких входить питання підготовки законодавчих та інших нормативних актів у відповідній галузі правовідносин.
у науково-освітньому процесі – в ході викладання студентам вищих навчальних закладів курсу міжнародного публічного права та різних спецкурсів („Право міжнародних організацій”, „Міжнародний захист прав людини”) та при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників та методичних вказівок.
Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення, отримані при дослідженні теми були викладені у наукових публікаціях автора, доповідалися й обговорювались на:
1) науковій конференції молодих вчених „Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті (до Міжнародного дня науки за мир і розвиток)” (м. Харків, 25-26 грудня 2002 р., тези опубліковані);
2) науковій конференції молодих вчених та здобувачів „Нове законодавство України та питання його застосування” (м. Харків, 26-27 грудня 2003 р., тези опубліковані);
3) ХІУ Харківських політологічних читаннях „Особистість в умовах сучасних політичних відносин” (м. Харків, 2003 р. тези опубліковані).
Робота була обговорена та рецензована на кафедрі міжнародного права та державного права зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Дослідження використовувалось автором у навчальному процесі під час проведення занять з міжнародного права, зокрема за темами „Міжнародне правонаступництво держав”, „Суб’єкти міжнародного права”, „Право міжнародних організацій”.
Публікації. Отримані наукові результати й висновки дисертаційної роботи викладені у 3-х наукових статтях, надрукованих у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України, а також трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (м. Харків).
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які разом містять 12 підрозділів, висновків (до кожного розділу і загальних висновків до всієї роботи) та переліку використаних джерел, що нараховує 424 позицій та займає 45 сторінок. Загальний обсяг дисертаційного дослідження складає – 224 сторінки, з них основного тексту – 179 сторінок.
Список литературы
ВИСНОВКИ
Уперше отримано нові науково обґрунтовані результати, які в сукупності вирішують наукове завдання, а саме комплексне наукове виявлення та розкриття участі міжнародних органів та організацій у врегулюванні наслідків міжнародного правонаступництва держав, дослідження практики СНД у врегулюванні питань правонаступництва, які постали у зв’язку із розпадом Радянського Союзу та виявлення основних чинників, які вплинули на ступінь реалізації Україною своєї міжнародно-правової позиції у сфері правонаступництва. Проведене дослідження дозволило сформулювати наступні висновки, які мають теоретичне та прикладне значення:
1. Визначено, що різноманіття теорій правонаступництва обумовлене динамікою міжнародних взаємовідносин, новими міжнародними інтересами, й, відповідно, потребами держав у їх задоволенні. Прогрес міжнародних взаємозв’язків, поява й галузеве розширення міждержавних відносин є однією з причин зміни сукупності міжнародних норм, що регулюють підстави, процес і наслідки державного правонаступництва. Розвиток та інтеграція міждержавних взаємозв’язків призводить до виникнення нових сфер правонаступництва, визнання зовсім інших фактичних ситуацій, що викликають правонаступництво. Це є причиною зміни наукових поглядів на міжнародне правонаступництво, появу доктринальних обґрунтувань практики міжнародного співтовариства, що спричиняє появу нових теорій правонаступництва держав, їх модифікування. Дослідження доктринальних підходів у їх еволюції дозволяє оцінювати з наукових позицій останні випадки правонаступництва. Аналіз причин трансформування теорій правонаступництва допомагає передбачити нові тенденції й напрямки розвитку практичного застосування міжнародних норм у цій царині, що у свою чергу, викличе появу нових наукових міркувань стосовно міжнародного правонаступництва.
2. Окреслено основні засоби – міжнародно-правові інструменти, застосування яких державами-учасницями міжнародного правонаступництва демонструє конкретні рішення проблем, які постали через правонаступництво. До таких віднесено: (а) односторонні акти держав – учасниць міжнародного правонаступництва; (б) міжнародні договори, укладені між учасниками правонаступництва та з третіми країнами; (в) рішення міжнародних судів й арбітражних органів, рішення міжнародних судів й арбітражних органів по справах, сторонами у яких є держави - учасниці міжнародного правонаступництва.
3. Встановлено, що в сучасній практиці застосування міжнародного договору у якості засобу (інструменту) врегулювання правонаступництва держав можна виділити два аспекти: (1) використання договору у якості установчого документа, що регламентує загальний підхід до факту правонаступництва (розпад, об’єднання та ін.) та до вирішення проблем, викликаних цим фактом (проблем правонаступництва); (2) застосування договору як результату домовленості зацікавлених держав між собою та із третіми країнами з конкретних питаннь правонаступництва.
4. Узагальнено роль міжнародних органів та організацій (як постійнодіючих, так й створених на тимчасових засадах) на процес врегулювання правонаступництва. Виокремлено декілька напрямків діяльності міжнародних організацій та органів у процесі врегулювання питань правонаступництва (як окремих, так й загальних): (1) вирішення організацією проблеми правонаступництва її членства для держав – учасниць правонаступництва; (2) проведення роботи з кодифікації сталих звичаєвих норм міжнародного правонаступництва; (3) розробка та видання рекомендаційних актів щодо окремих питань правонаступництва; (4) вирішення спорів з питаннь правонаступництва судовими та арбітражними органами.
5. Визначена специфіка СНД як міжнародної організації, що займається врегулюванням питань міжнародного правонаступництва. Вона полягає у наступному: (1) СНД стала першим прикладом міжнародної організації, створеної державами – безпосередніми учасниками правонаступництва для вирішення питань правонаступництва; (2) компетенція СНД щодо вирішення питань з правонаступництва закладалась з моменту заснування організації; (3) організаційний (створення спеціальних робочих та допоміжних органів з питань правонаступництва) та загальнокоординаційний (координація нормотворчої діяльності держав-учасниць щодо питань правонаступництва) характер діяльності СНД у царині міжнародного правонаступництва держав є новим порівняно із зазначеними вище чотирма напрямками, притаманними діяльності міжнародних організацій у царині правонаступництва; (4) СНД містить у своїй структурі судовий орган – Економічний суд СНД, до компетенції якого включено вирішення спорів у сфері міжнародного правонаступництва та тлумачення окремих положень угод, укладених у сфері правонаступництва у зв’язку з розпадом Радянського Союзу. Відмінністю цієї судової інституції є те, що всупереч аналогічним прикладам із створення судового чи арбітражного органу, Економічний Суд СНД формувався сторонами – засновниками СНД, (на відміну від Арбітражної комісії з колишньої Югославії, що була заснована третіми державами). Це набуло істотного значення у розвитку участі міжнародних організацій з врегулювання питань правонаступництва.
6. Проаналізовано діяльність СНД у процесі правонаступництва щодо міжнародних договорів, учасником яких був СРСР. Визначено, що роль СНД у вирішенні цього питання полягала у координації держав – учасниць щодо вироблення та закріплення загального підходу до зазначеної проблеми. Окреслені основні чинники, що вплинули на обсяг й напрямки діяльності СНД щодо зазначеного процесу. До таких віднесено: у загальному масштабі розв’язання проблеми правонаступництва щодо договорів – принцип невтручання; щодо договорів у сфері озброєння, в тому числі ядерного – зовнішні чинники (як от вимоги міжнародної безпеки та відповідний тиск з боку третіх країн) та внутрішні фактори (потреба координації щодо прийняття рішень та/або дій з боку тих її держав-учасниць, до яких ці договори застосовуються); у питанні правонаступництва договорів, які є установчими актами міжнародних організацій – винятковою компетенцією відповідних організацій щодо вирішення питання членства; щодо універсальних договорів із захисту прав людини – внутрішні аспекти (плинність та непослідовність дій країн-учасниць щодо оформлення правонаступництва за відповідними договорами) та зовнішні фактори (відповідні вимоги міжнародних інституцій у сфері захисту прав людини та потреба якомога швидшого закріплення дії основних прав та свобод на всій території колишнього Радянського Союзу).
7. Узагальнення практики діяльності СНД у процесі правонаступництва щодо міжнародних договорів дає можливість сформулювати таку тезу: ступінь впливу СНД (як консолідуючого органу) у зазначеній сфері визначався характером договорів, стосовно яких розглядалось питання правонаступництва та принципом невтручання. Враховуючи певну незмінність оглянутої класифікації договорів як об’єкта правонаступництва, автор пропонує визначати зазначену взаємозалежність (характеру міжнародного договору та принципу невтручання на процес правонаступництва щодо міжнародного договору) як тенденцію, що притаманна (на сучасному етапі та в майбутньому) будь-чиїй діяльності у врегулюванні наслідків правонаступництва для міжнародних договорів (в тому числі й міжнародних органів та організацій, до компетенції яких буде включена сфера такої діяльності).
8. Узагальнено практику країн – правонаступниць Радянського Союзу з розподілу зовнішніх радянських активів та пасивів. З’ясовано, що створення СНД зумовило вирішення цього питання у двох рівнобіжних напрямках: серед учасників Договору 1991 р. та у рамках СНД, між її учасниками. За результатами детального аналізу практики розподілу державної закордонної власності та зовнішніх боргів СРСР були окреслені спільні напрямки вищезазначених паралельних процесів (укладення відповідних угод у розвиток розподілу зовнішніх активів та пасивів; створення спеціалізованих органів та інституцій); виокремлено позитивні здобутки кожного (вироблення агрегованого показника; встановлення взаємозалежності отримання частки закордонної власності від виплати відповідної частини зовнішнього боргу; порядок прийняття рішень у спеціалізованих інституціях із зазначених питаннь); з’ясовано позитивні та негативні наслідки консолідації у рамках СНД зазначених паралельних процесів (до перших віднесено те, що у подальшій співпраці учасниками СНД було прийнято до уваги й певні цінні здобутки процесу, що відбувався поза СНД: продовжена діяльність МР; вироблені фіксовані частки стають основою наступних угод у розподілі радянських закордонної власності й боргів іноземним кредиторам; одержала подальше закріплення взаємозалежність отримання частки у закордонній власності від виплати відповідної частини зовнішнього боргу Союзу РСР; до інших – виключення з сфери спільного вирішення інтересів колишніх республік, що не були учасниками СНД). Встановлено, що робота з розподілу зовнішніх активів та пасивів СРСР, яка проведена у рамках СНД, стала підґрунтям остаточного вирішення цього питання для десяти з одинадцяти її учасників.
9. Встановлено, що реалізація Співдружністю своєї компетенції з координування переговорного процесу щодо розподілу власності колишнього СРСР, яка розташовувалась на території колишніх радянських республік, стала передумовою укладення низки відповідних вузькоспрямованих угод як між учасниками СНД, так і іншими державами – правонаступницями СРСР. У процесі розподілу внутрішнього державного боргу колишнього СРСР діяльність СНД мала менш результативний характер. Було окреслено загальний напрям спільної діяльності. Це пояснюється тим, що угоди, які були укладені між державами-правонаступницями в рамках СНД, спрямовувались на окреслення загального напрямку спільної діяльності з цих питань та не містили конкретний механізм розподілу внутрішнього боргу. Фактичне розподілення активів та посивів радянських ощадних банків було унеможливлено неконструктивною позицією та діями з її реалізації з боку РФ.
10. Визначено, що державами – правонаступницями розв’язання проблем громадянства, що виникли внаслідок розпаду СРСР, проводилось у двох напрямках: шляхом прийняття відповідних норм у національному та укладенням міжнародних угод на дво- та багатосторонньому рівнях. Установлено, що у вирішенні зазначених питань СНД, здебільшого відігравала роль координатора багатосторонніх консультацій і переговорів у дво- та багатосторонніх відносинах між державами-учасницями. Встановлено, що ступінь реалізації її ролі у досліджуваній площині визначається обсягом договірної бази, спрямованої на вирішення проблем правонаступництва у сфері громадянства.
11. За результатами узагальнення всієї практики СНД у врегулюванні процесу правонаступництва, встановлено, що заснування СНД та її подальша діяльність значно вплинули на організацію процесу врегулювання наслідків правонаступництва, які постали у зв’язку з розпадом СРСР. Вирішення більшості питань правонаступництва, що постали перед колишніми республіками у зв’язку з розпадом СРСР, проходило в рамках цієї міжнародної організації та є результатом її діяльності.
12. Дослідження практики правонаступництва Україною міжнародних договорів СРСР визначило основні фактори, що вплинули на реалізацію Україною правонаступництва щодо радянських міжнародних договорів, До таких віднесено: (а) внутрішні чинники (позиція останньої як держави-правонаступниці СРСР, що продовжує нести зобов’язання за всією сукупністю договорів СРСР); (б) зовнішні чинники (дії депозитаріїв щодо багатосторонніх міжнародних договорів та позиція держав – контрагентів щодо двосторонніх договорів). Це окреслило площину (сферу) діяльності, у якій могла б (та мала) реалізувати свою компетенцію СНД як організація з питань правонаступництва.
Так, за результатами аналізу практики депозитаріїв щодо оформлення участі України у багатосторонніх радянських договорах автором сформульована потреба в опрацюванні (у рамках спеціально скликаної міжнародної конференції депозитаріїв або у багатосторонніх перемовинах з такими) єдиного регламенту дій депозитаріїв щодо конкретного випадку міжнародного правонаступництва (на початкових етапах) та необхідність (з урахуванням попередньої однакової практики депозитаріїв) означення єдиного підходу до оформлення правонаступництва взагалі (щодо всіх майбутніх випадків). Це показує потребу у координації діяльності депозитаріїв щодо єдино образного оформлення участі держав – учасників міжнародного правонаступництва у відповідних багатосторонніх договорах. Виявлено, що у випадку розпаду СРСР, ініціюючим суб’єктом означеної діяльності (вироблення єдиної процедури) могла стати СНД, що могло значно полегшити (спростити) процес правонаступництва щодо міжнародних багатосторонніх договорів для держав – правонаступниць СРСР та превентувати неоднозначності щодо статусу колишніх республік.
13. Розгляд процесу правонаступництва України щодо двосторонніх угод колишнього Радянського Союзу (що здебільшого вирішувалось у рамках перемовин з контрагентами по договорах) окреслив потребу у координації переговорів між відповідним контрагентом з одного боку та державою (державами) – правонаступницею (правонаступницями) з іншого, ініціатором чого могла (та мала) виступити СНД.
Виявлені автором нові сфери діяльності міжнародних організацій у царині правонаступництва щодо міжнародних договорів (координування діяльності депозитаріїв щодо єдинообразного оформлення правонаступництва у відповідних багатосторонніх договорах та координування переговорів між державою – правонаступницею та відповідних контрагентів відносно долі двосторонніх угод держави-попередниці) мають важливе прикладне значення у організації діяльності майбутніх органів та інституцій з питань правонаступництва.
14. Ступінь участі України у нормотворчій діяльності СНД перш за все визначалась її ставленням щодо ролі СНД як до міжнародного механізму багатосторонніх консультацій і переговорів, який доповнює процес формування якісно нових повномасштабних двосторонніх відносин між державами-учасницями і має на меті сприяння більш успішному вирішенню проблем, які виникли після розпаду Союзу РСР. Разом з цим аналіз практики правонаступництва України окреслив основні чинники, що вплинули на ступінь реалізації інтересів України у процесі правонаступництва у рамках СНД. До таких віднесено:
(А) позиція РФ (держава-продовжувачка, континуатор) та активні дії останньої з реалізації цієї позиції. А саме, (і) введення Росією під свою юрисдикцію: (а) об’єктів державної власності Радянського Союзу, що розташовані за кордоном (у сфері правонаступництва щодо закордонної власності); (б) активів та пасивів банку, відповідального за нарахування та виплату зовнішніх боргів (у сфері правонаступництва щодо зовнішнього державного боргу); (в) активів та пасивів найбільших радянських ощадних банків (у сфері правонаступництва щодо внутрішнього державного боргу колишнього СРСР) та (іі) деструктивна позиція щодо надання повної інформації (по обсягам запасів алмазного та золотовалютного фондів колишнього СРСР) та вступу у переговори з цих питань (у сфері правонаступництва щодо радянської власності, яка розташована на території РФ);
(Б) наявність чи відсутність взаємних претензій між колишніми республіками щодо окремих об’єктів радянської власності (у сфері правонаступництва щодо державної власності, розташованої на території колишніх радянських республік);
(В) статус України як держави – продовжувачки УРСР, яка була учасником багатьох багатосторонніх міжнародних договорів та відповідна наявність у держави зобов’язань у сфері громадянства та відсутність необхідності у регіональній (в рамках СНД) нормотворчій діяльності з цих питань (у сфері правонаступництва щодо громадянства колишнього СРСР).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аваков М.М. Правопреемство освободившихся государств. – М.: Междунар. отношения, 1983. – 191 с.
2. Аваков М.М. Правопреемство при возникновении новых независимых государств Азии и Африки // Сов. гос-во и право. – 1966. – № 1. – С. 129–132.
3. Аваков М.М. Правопреемство Советского государства. – М.: Юрид. лит., 1961. – 128 с.
4. Акт Межпарламентской Ассамблеи государств – участников СНГ „О согласованных принципах регулирования гражданства” (декабрь 1992 г.) // Информ. вест. Совета Глав государств и Совета Глав правительств СНГ „Содружество”. –1993. – № 2. – С. 20, 21.
5. Алма-Атинська декларація СНД від 21.12.1991 р. // Зібр. чинних міжнар. договорів України: Офіц. вид. / За заг. ред. А.М. Зленка. – К.: Вид. дім „Ін Юре” – 2001. – Т.1.: 1990–1991 рр. – С. 312, 313.
6. Аль-Олаки Мохамед Яхья. Особенности правопреемства при объединении государств (на примере Республики Йемен): Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.10. – М., 2002. – 167 с.
7. Аман Е. Взгляд европейских юристов на распад СССР // Правоведение. – 1999. – № 2. – С. 5 – 10.
8. Антология мировой правовой мысли: В 5-ти т. – Т. 1: Античный мир и Восточные цивилизации /Нац. обшеств.-науч. фонд; Рук. науч. проекта Г.Ю. Семигин. – М.: Мысль, 1999. – 750, [1] с.
9. Анцелевич Г.О., Покрещук О.О. Міжнародне право: Підручник. – К.: Алерта, 2003. – 410 с.
10. Анцилотти Д. Курс международного права. – М.: Иностр. лит., 1961. – Т.1. – 447 с.
11. Баймуратов М.А. Правопреемство государств // Международное публичное право: Учебник/ М.А. Баймуратов. – К.: Истина, 2004. – С. 153–156.
12. Бараташвили Д.И. Новые государства Азии и Африки и международное право. – М.: Наука, 1968. – 245 с.
13. Басик В. П. Основания и формы приобретения гражданства Российской Федерации // Право и жизнь. – 2003. – № 53 (1). – С. 11-23.
14. Бирюков П.Н. Международное право: Учебник. – М., 2001. – 416 с.
15. Блюнчли И. Современное международное право цивилизованных государств, изложенное в виде кодекса. – М.: Тип. Индрих, 1876. – 561 с.
16. Богуславский М.М., Цыбуков В.В. Новая конвенция о правопреемстве государств // Сов. гос-во и право. – 1984. – № 3. – С. 118–124.
17. Бондаренко А. Управление имуществом Российской Федерации, находящимся за рубежом // Право и жизнь. – 2001. – № 40. – С. 11-18.
18. Броунли Я. Международное право: Пер. с анг.: В 2–х кн. – М.: Прогресс, 1977. – Кн. 2. – 507 с.
19. Буроменский М.В. Статті 9, 18, 27 / Конституція України: Науково-практичний коментар / В.Б. Авер’янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.; Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: Вид-во „Право”; К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – С. 50-56.
20. Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право: Основи теорії: Підручник/ За ред. В.Г.Буткевича. – К.: Либідь, 2002. – 606 с.
21. „В. Путин считает ошибочным решение России принять на себя долги бывшего СССР”, Сообщение РИА „Новости” от 11.04.2005 г.
22. Ваттель Э. де Право народов или принципы естественного права, применяемые к поведению и делам наций и суверенов. – М.: Госюриздат, 1960. – 719 с.
23. Вельяминов Г.М. Международное экономическое право и процесс: Акад. курс: Учебник. – М.: Волтерс Клувер, 2004. – 496 с.
24. Вигнанский М. Под ноль // Новости. – Тбилиси. – 2001 (19.02.2001). – № 38.– С. 1.
25. Висновок Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав щодо питання розподілу державних невійськових морських суден колишнього Союзу РСР від 01.05.1995 р. < www.nau.kiev.ua.>
26. Віденська конвенція про правонаступництво стосовно договорів від 23.08.1978 р. // Міжнародне право в документах / За заг. ред. д.ю.н., проф. М.В. Буроменського. – Х.: Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2003. – С.8-13.
27. Віденська конвенція про правонаступництво щодо державної власності, державних архівів і державних боргів від 08.04.1983 р.// Міжнародне право в документах / За заг. ред. д.ю.н., проф. М.В. Буроменського. – Х.: Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2003. – С. 13-20.
28. Власова Л.В. Венская конвенция о правопреемстве государств в отношении договоров // Международное право на службе мира: Сборник статей ИГП АН СССР / Ред. кол.: А.П.Мовчан и др.. – М.:ИГП АН СССР, 1979. – С. 109–115.
29. Власова Л.В. К вопросу о теориях правопреемства в международном праве // Вестн. Белорус. ун-та: Серия 3: История. Философия. Науч. коммунизм. Экономика. Право. – 1979. – № 1. – С. 79–82.
30. Власова Л.В. Правопреемство государств в отношении договоров. – Мн: Изд-во БГУ, 1982. – 95 с.
31. Всеобщая декларация прав человека от 12.12.1948 г. // Международная защита прав человека: Документы и комментарии/ Сост. Буроменский М.В.– Х.: ООО „Синтекс ЛТД”, 1998. – С. 8 –15.
32. Гаагская Конвенция, регулирующая некоторые вопросы связанные с коллизией законов о гражданстве от 12.04.1930 г. // Действующее междунар. право /Под ред. Ю.М.Колосова и Э.С. Кривичиковой: В 3-х т.– Т.1. – М.: Моск. независ. ин-т междунар. права, 1999. – С. 223–230.
33. Галан В.О. Міжнародне правонаступництво України стосовно громадянства колишнього СРСР // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я.Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. – Вип. 65. – С. 174–179.
34. Галан В.О. Практика врегулювання проблем державного боргу колишнього СРСР // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. – Вип. 64. – С. 206–212.
35. Галан В.О. Ядерний спадок колишнього СРСР: проблеми міжнародного правонаступництва // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я.Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. – Вип. 71. – С. 181–188.
36. Георгіца А.З. Міжнародне публічне право: Заг. ч. – Чернівці: Рута, 1995. – 231 с.
37. Гойхбарг А.Г. Международное право. – М.: Юрид. изд–во НКЮ РСФСР: гос. тип. им. Евгении Соколовой в Лгр., 1928. – 184 с.
38. Грабарь В.Э. Материалы к истории литературы международного права в России (1647–1917). – М.: Изд-во „Зерцало”, 2005. – І-ХL + 847 с.
39. Гроций Г. О праве войны и мира: Репринт. с изд. 1956 г. – М.: Ладомир, 1994. – 868 с.
40. Гусейнов Л.Г. Международная ответственность государств за нарушения прав человека: Монография. – К.: ИГП НАН Украины, 2000. – 316 с.
41. Декларация о принципах международного права, касающихся дружественных отношений и сотрудничества между государствами в соответствии с Уставом ООН от 24.10.1970 г.// Международное право в документах: Учебное пособие / Сост. Н.Т. Блатова. – М.: Юрид. лит., 1982. – С. 4 -12.
42. Декларація глав держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав про міжнародні зобов'язання в галузі прав людини та основних свобод від 24.09.1993 р. // Офіц. вісник України. – 2005. – № 33. – Ст. 2022. – Стор. 248.
43. Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 р. // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1990 (31.07.1990). – № 31. – Ст. 429.
44. Денисов В.Н., Мельник А.Я. Проблеми правонаступництва щодо двосторонніх договорів колишнього СРСР у відносинах між Україною та Австрією // Правова держава. – 2002. – Вип. 13. – С. 347 – 355.
45. Дигесты Юстиниана / Пер. с лат./ Отв. ред. Л.Л. Кофанов. – Т. II. – М.: Статут, 2002. – Кн. 5. – Титулы II – V. – 622 с.
46. Динь Н.Г., Дайе П., Пеле А. Международное публичное право: В 2–х т. – Т. 1: Кн. 2.: Международное сообщество / Пер. с фр. – К.: Сфера, 2000. – С. 243- 440.
47. Дмитрієв А.І., Муравйов В.Г. Міжнародне публічне право: Навч. посібник / Відп. ред. Шемшученко Ю.С., Губернський Л.В. – К.: Юрінком інтер, 2000. – 640 с.
48. Довідка про ратифікацію документів та виконання внутрішньодержавних процедур щодо документів, прийнятих Радою глав держав, Радою глав урядів та Економічною радою Співдружності Незалежних Держав від 01.09.2004 р.
.
49. Довідка про Статус Конвенції що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 р. (Гаага, 1961 р.) станом на 26 липня 1999 р. // Офіц. вісн. України. – 2003 (28.11.2003) . – № 46. – Ст. 2419. – Стор.266.
50. Довідка про Статус Міжнародної конвенції про вантажну марку (Лондон, 1966 р.) станом на 1 січня 1999 р.
.
51. Договір між Україною та Грузією про запобігання виникненню випадків подвійного громадянства та усунення вже існуючого подвійного громадянства від 28.10.1997 р. < www.nau.kiev.ua.>.
52. Договір між Україною та Республікою Таджикистан про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають у Республіці Таджикистан, і громадянами Республіки Таджикистан, які постійно проживають в Україні від 06.07.2001р. // Офіц. вісн. України. – 2004 (09.04.2004). – № 12. – Т. 2. – Ст. 796. – Стор. 484.
53. Договір між Україною та Республікою Узбекистан про запобігання виникненню випадків подвійного громадянства від 05.12.1996 р.
54. Договір між Українською Радянською Соціалістичною Республікою і Білоруською Радянською Соціалістичною Республікою від 29.12.1990 р. // Зібр. чинних міжнар. договорів України: Офіц. вид. / За заг. ред. А.М. Зленка. – К.: Вид. дім „Ін Юре” – 2001. – Т.1.: 1990–1991 рр. – Стор.196 - 200.
55. Договір між Українською Радянською Соціалістичною Республікою і Казахською Радянською Соціалістичною Республікою від 20.02.1991 р. // Відом. Верховн. Ради України. – 1991. – № 32. – Ст. 421.
56. Договір між Українською Радянською Соціалістичною Республікою і Російською Радянською Федеративною Соціалістичною Республікою від 19.11.1990 р. // Зібр. чинних міжнар. договорів України: Офіц. вид. / За заг. ред. А.М. Зленка. – К.: Вид. дім „Ін Юре” – 2001. – Т.1.: 1990–1991 рр. – С. 178-182.
57. Договір про добросусідство, дружбу і співробітництво між Україною та Республікою Молдова від 23.10.1992 р. // Офіц. вісник України. – 1997. – № 24. – Стор. 115.
58. Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Естонською Республікою від 26.05.1992 р. // Зібр. чинних міжнар. договорів України: Офіц. вид. / За заг. ред. К.І. Грищенка. – К.: Вид. дім „Ін Юре” – 2004. – Т.3, Кн.2: липень-грудень 1993 р. – С. 38-43.
59. Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Киргизькою Республікою від 19.06.1996 р. < www.nau.kiev.ua.>.
60. Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Латвійською Республікою від 23.05.1995 р. < www.nau.kiev.ua.>.
61. Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Литовською Республікою від 08.02.1994 р. < www.nau.kiev.ua.>.
62. Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Республікою Таджикистан від 06.07.2001 р. // Офіц. вісн. – 2006. - № 11. – Ст.696. – С.66.
63. Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Туркменістаном від 10.10.1992 р. // Зібрання законодавства України. – К.: Видавнич. дім ІнЮре, 2000. – Т.6. – Ст. 6(МД)7.
64. Договір про дружбу і співробітництво між Україною та Республікою Казахстан від 20.01.1994 р. (витяг) // Україна в міжнародно-правових відносинах. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – С.538.
65. Договір про дружбу і співробітництво між Українською Радянською Соціалістичною Республікою і Республікою Киргизстан від 02.04.1991 р. // Зібр. чинних міжнар. договорів України: Офіц. вид. / За заг. ред. А.М. Зленка. – К.: Вид. дім „Ін Юре” – 2001. – Т.1.: 1990–1991 рр. – С. 183–187.
66. Договір про дружбу та співробітництво між Україною та Азербайджанською Республікою від 09.12.1992 р. // Зібрання законодавства України. – К.: Видавнич. дім ІнЮре, 2000. – Т.6. – Ст. 6(МД)6.
67. Договір про дружбу та співробітництво між Україною та Республікою Вірменія від 14.05.1996 р. < www.nau.kiev.ua.>.
68. Договір про дружбу, добросусідство і співробітництво між Україною і Республікою Білорусь від 17.07.1995 р. < www.nau.kiev.ua.>.
69. Договір про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу між Україною та Республікою Грузія від 13.04.1993 р. (витяг) // Україна в міжнародно-правових відносинах. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – С. 537, 538.
70. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31.05.1997 р. // Офіц. вісн. України. – 1999 (04.06.1999). – № 20. – Ст. 931. – Стор. 518.
71. Договір про основи міждержавних відносин України і Азербайджанської Республіки від 19.11.1991 р. < www.nau.kiev.ua.>.
72. Договір про основи міждержавних відносин України і Азербайджанської Республіки від 09.12.1992 р. < www.nau.kiev.ua.>.
73. Договір про основи міждержавних відносин України і Республіки Узбекистан від 28.10.1991 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 141.
74. Договір про основи міждержавних відносин, дружбу і співробітництво між Україною та Республікою Узбекистан від 25.08.1992 р. < www.nau.kiev.ua.>.
75. Договір про правонаступництво щодо зовнішнього державного боргу та активів Союзу РСР від 04.12.1991 р. // Зібр. чинних міжнар. договорів України: Офіц. вид. / За заг. ред. А.М. Зленка. – К.: Вид. дім „Ін Юре” – 2001. – Т.1.: 1990–1991 рр. – С. 281-286.
76. Договор аренды комплекса „Байконур” между Правительством Казахстан и Правительством РФ от 10.12.1994 г. // Казахстан.-рос. отношения.1991-1995 гг.: Сб. документов и материалов. – Алмати-Москва, 1995. – С. 155 - 161.
77. Договор между РФ и Туркменистаном о дружбе и сотрудничестве от 31.07.1992 г.// Ведом. Верховн. Совета РФ. – 1992. - № 44. – Ст. 2476.
78. Договор между Союзом Советских Социалистических Республик и Соединенными Штатами Америки об ограничении систем противоракетной обороны от 26.05.1972 г. // Действующее междунар. право /Под ред. Ю.М.Колосова и Э.С. Кривичиковой: В 3-х т.– Т.2. – М.: Моск. независ. ин-т междунар. права, 1999. – С. 528–532.
79. Договор о правовом статусе граждан РФ, постоянно проживающих на территории Грузии, и граждан Грузии, постоянно проживающих на территории РФ от 15.09.1995 г.
80. Договор о правовом статусе граждан РФ, постоянно проживающих на территории Киргизкой Республики, и граждан Киргизкой Республики, постоянно проживающих на территории РФ от 13.10.1995 г.
81. Договор о правовом статусе граждан РФ, постоянно проживающих на территории Республики Казахстан, и граждан Республики Казахстан, постоянно проживающих на территории РФ от 20.01.1995 г.
82. Договор о правовом статусе граждан РФ, постоянно проживающих на территории Республики Туркменистан, и граждан Республики Туркменистан, постоянно проживающих на территории РФ от 18.05.1995 г.
83. Договор о правовом статусе граждан РФ, постоянно проживающих на территории Республики Армения, и граждан Республики Армения, постоянно проживающих на территории РФ от 29.08.1997 г.
84. Договор о принципах межгосударственных отношений между РСФСР и Белоруской ССР от 18.12.1990 г.
85. Договор о принципах межгосударственных отношений между РСФСР и Казахской ССР от 21.11.1990 г.
86. Договор о принципах межгосударственных отношений между РСФСР и Латвийской Республикой от 13.01.1991 г.
87. Договор о принципах межгосударственных отношений между РСФСР и Эстонской Республикой от 12.01.1991 г.
88. Договор о принципах межгосударственных отношений между РСФСР та Литовской Республикой от 29.07.1991 г.
89. Договор об обычных вооруженных силах в Европе от 19.11.1990 г. // Действующее междунар. право /Под ред. Ю.М.Колосова и Э.С. Кривичиковой: В 3-х т.– Т.2. – М.: Моск. независ. ин-т междунар. права, 1999. – С. 477–502.
90. Договор об основах межгосударственных отношений между РСФСР и Республикой Кыргызстан от 21.07.1991 г.
91. Договор об основах межгосударственных отношений между РСФСР та Советской Социалистической Республикой Молдова от 22.09.1990 г.
92. Договор об основах межгосударственных отношений, дружбе и сотрудничестве между РФ та Узбекистаном от 30.05.1992 г.
93. Договор об урегулировании вопросов двойного гражданства между РФ и Таджикистаном от 07.09.1995 г. // Дипломат. вестник. – 1995. – № 10. – С. 8-11.
94. Договор СНГ о создании Экономического союзу от 24.09.1993 г. // Информ. вест. Совета Глав государств и Совета Глав правительств СНГ „Содружество”. – 1993. – № 4 (12). – < www.nau.kiev.ua.>.
95. Додаткова конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв подібних до рабства від 07.09.1956 р. <витяг> // Міжнародне право в документах / За заг. ред. д.ю.н., проф. М.В. Буроменського. – Х.: Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2003. – С.264, 265.
96. Доповідь Міністра закордонних справ України Б.Тарасюка від 05.07.2000 р. на парламентських слуханнях з питань виконання Постанови Верховної Ради України „Про порядок ратифікації Угоди між Україною та Російською Федерацією про врегулювання питань правонаступництва щодо зовнішнього державного боргу та активів колишнього СРСР від 19.02.1997 р. № 86/97–ВР”
97. Дудзяна З. Борги України перед Паризьким клубом реструктуризовано на 12 років // Дайджест. УНІА „Укрінформ”. – 2001. - № 22. – С. 5.
98. Дурденевский В.Н. Главные правовые вопросы при образовании нового государства // Вопросы теории и практики международного права / Под ред. проф. В.Н. Дурденевского и проф. Л.А. Моджорян. – М.: Изд-во ИМО, 1959. – С. 62-68.
99. Евтеева А. Правовое регулирование внешнего долга Российской Федерации на современном этапе // Право и жизнь. – 2003. – № 59 (7). – С. 46-51.
100. Есаян А.А. Некоторые вопросы правосубъектности и правопреемства в теории международного права: лекция. – Ереван: Изд-во Ереванского университета, 1963. – 24 с.
101. Євінтов В.І. Віденська конвенція про правонаступництво держав стосовно договорів 1978 року // Юридична енциклопедія: В 6-ти т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. – Т.1: А-Г. – С. 419, 420.
102. Євінтов В.І. Пряме застосування міжнародних стандартів прав людини (Коментар до ст. 9 Конституції України) // Укр. часопис прав людини. – 1998. –№1. – С.26–28.
103. Європейська конвенція про відшкодування збитку жертвам насильницьких злочинів від 24.11.1983 р.: ETS N 116 .
.
104. Європейська конвенція про громадянство від 06.11.1997р. (витяг) // Бюлетень законодавства і юридичної практики. – 2002. - № 3. – С. 86. Повний текст: ETS № 166.
.
105. Журавка О.В. К вопросу о соотношении международного и внутреннего права в области гражданства // Становлення правовой системи демократичної України та юридична наука: Короткі тези доп. та повідом. наук. конф. молодих вчених та асп. 16 – 17 чер. 1998р. / За ред. М.І. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України. – 1998. – С.16-18.
106. Задорожный Г.П. Курс международного права: Учебник под ред. Ф.И. Кожевникова. – М.: Междунар. отн., 1981. – 592 с.
107. Заключение Экономического Суда СНГ по вопросу о разделе государственных невоенных морских судов бывшего Союза ССР от 01.05.1995 г.
.
108. Закон Верховної Ради України „Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року” від 16.11.1994 № 248/94-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 47. – Ст. 421.
109. Закон Кыргызской Республики „О гражданстве Кыргызской Республики” от 18.12.1993 г./ Ведомости Жогорку Кенеша Кыргызской Республики. – 1994. – № 1. – Ст. 1.
110. Закон Республики Армения „О гражданстве Республики Армения” от 16.11.1995 г.
111. Закон Республики Беларусь „О гражданстве” от 18.10.1991 г. // Ведомости Верховного Совета Республики Беларусь. – 1991. – № 32. – Ст. 581.
112. Закон Республики Грузия „О гражданстве Грузии” от 25.03.1993 г. // Ведомости Парламента Грузии. – 1993. – № 5. – Ст. 66.
113. Закон Республики Казахстан „О гражданстве” от 20.12.1991 г. // Ведомости Верховного Совета Республики Казахстан. – 1991. – № 52. – Ст. 636.
114. Закон Республики Молдова „О гражданстве Республики Молдова” от 05.06.1991 г. // Советская Молдова. – 1991 (4 июля). – С. 2, 3.
115. Закон Российской Федерации „О гражданстве Российской Федерации” от 28.11.1991 г. // Ведом. СНД и ВС РСФСР.– 1992. – № 6. – Ст. 243; (с посл. изм. от 06.02.1992 г.)// Ведом. СНД и ВС РСФСР.– 1993. – № 29. – Ст. 1112.
116. Закон Таджикской ССР „О гражданстве Таджикской ССР” от 28.06.1991 г. // Ведомости Верховного Совета Таджикской ССР. – 1991. – № 14. – Ст. 232.
117. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про громадянство України” від 16.04.1997 р. № 210/97-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1997 (02.07.1997) . – № 23. – Ст. 169.
118. Закон України „Про громадянство України” від 08.10.1991 р. № 1636-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1991 (10.12.1991) . – № 50. – Ст. 701.
119. Закон України „Про громадянство України” від 18.01.2001 р. № 2235-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2001 (30.03.2001) . – № 13. – Ст. 65.
120. Закон України „Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” від 21.11.1996 р. № 537/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1997 (06.03.1997) . – № 8. – Ст. 60.
121. Закон України „Про правонаступництво України” від 12.09.1991 р. № 1543-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1991 (12.11.1991). – № 46. – Ст. 617.
122. Закон України „Про участь України в Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів1971 року” від 29.10.1996 р. № 437/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1996 (10.12.1996). – № 50. – Ст. 279.
123. Закон України „Про участь України у Митній конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП 1975 року)” від 15.07.1994 р. № 117/94-ВР //Відом. Верхов. Ради України. – 1994 (16.08.1994) . – № 33. – Ст. 307.
124. Закон УРСР „Про власність” від 07.02.1991р. № 697-XII // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991 (14.04.1991). – № 20. – Ст. 249.
125. Залинян А. М. Правопреемство государств: проблемы и пути их решения: Дис.... канд. юрид наук: 12.00.10. – Ереван, 1998. – 160 c.
126. Залинян А.М. Международный правопорядок в ХХІ веке и правопреемство государств // Московский юридический журнал «Глобализация, государство, право, ХХІ век»: По материалам выступлений. – М.: ОАО «Издательский дом «Городец», 2004. – С. 64 - 76.
127. Захарова Н.В. Влияние социальной революции на силу международного договора. – М.: Наука, 1966. – 142 с.
128. Захарова Н.В. О международном правопреемстве и его объекте // Сов. гос-во и право. – 1967. – № 4.– С.102 - 106.
129. Захарова Н.В. Правопреемство государств. – М.: Междунар. отношения, 1973. – 126 с.
130. Заява Верховної Ради України „Про без'ядерний статус України” від 24.10.1991 р. № 1697-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 51. – Ст. 742.
131. Заява Глав держав Республіки Білорусь, РРФСР, України від 08.12.1991 р.
132. Заявление «Двенадцати» о будущем статусе России и других бывших республик от 23.12.1991 г. // Действующее междунар. право /Под ред. Ю.М.Колосова и Э.С. Кривичиковой: В 3-х т.– Т.1. – М.: Моск. независ. ин-т междунар. права, 1999. – С.159-161.
133. Звернення Верховної Ради України до парламентів і народів світу від 05.12.1991 р. № 1927-XII // Відом. Верхов. Ради України – 1992 (25.02.1992). – № 8. – Ст. 199.
134. Игнатенко Г.В. От колониального режима к национальной государственности. (Правовые вопросы образования суверенного государства в процессе национально-освободительной революции). – М.: Междунар. отношения, 1966. – 158 с.
135. История политических правовых учений: Краткий учебный курс/ Под общ. ред. Нерсесянца В.С. – М.: Норма-Инфра М, 2001. – 736 с.
136. Казахстан присоединяется к ДНЯО // Дипломат. вестник. – 1994. – № 1-2. – С.74.
137. Калачан К. Распад СССР с точки зрения международного права // Рос. ежегод. междунар. права. – С-Пб.: Россия–Нева, 2003. – С. 112 – 121.
138. Калиниченко Н. Бриллианты короны // Итоги: Еженед. журн. – 2004 (24.06.2004). – № 48 (234). – С. 5.
139. Камаровский Л.А., Ульяницкий В.А. Международное право. – М.: Универ. тип., 1908. – 276 с.
140. Клименко Б.М. Проблемы международного правопреемства на территории бывшего Союза ССР // МЖМП. – 1992. – № 1. – С. 3-24.
141. Кожевников Ф.И. Советское государство и международное право 1917-1947 гг. Опыт историко-правового исследования. – М.: Юриздат, 1948. – 376 с.
142. Кожевников Ф.И. Учебное пособие по международному публичному праву. – М.: Юриздат, 1947. – 271 с.
143. Комюніке за підсумками переговорів між офіційними делегаціями України та Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки від 06.11.1991 р. // Зібр. чинних міжнар. договорів України: Офіц. вид. / За заг. ред. А.М. Зленка. – К.: Вид. дім „Ін Юре” – 2001. – Т.1.: 1990–1991 рр. – С.451, 452.
144. Комюніке по результатам переговорів між Урядами Російської Федерації та України з питань обслуговування зовнішнього державного боргу та активами колишнього Союзу РСР від 03.10.1992 р.
.
145. Конвенция о гражданстве замужней женщины от 20.02.1957 г. // Междунар. защита прав человека: Документы и комментарии/ Сост. Буроменский М.В.– Х: Синтекс ЛТД, 1998. –С. 194 – 199.
146. Конвенция о правах ребенка от 20.11.1989 г. // Междунар. защита прав человека: Документы и комментарии/ Сост. Буроменский М.В.– Х: Синтекс ЛТД, 1998. – С. 221–244.
147. Конвенция об упрощенном порядке приобретения гражданства гражданами государств – участников Содружества Независимых Государств от 19.01.1996 г. // Рос. газ. – 1996 (16.03.). –№ 51. – С.13.
148. Конвенция ООН о политических правах женщин от 20.12.1952 г. // Международная защита прав и свобод человека: Сб. документов / Сост. Г.М. Мелков – М.: Юрид. лит-ра, 1990 . – С. 408 - 411.
149. Конвенция ООН о сокращении безгражданства от 30.08.1961 г. // Действующее междунар. право /Под ред. Ю.М.Колосова и Э.С. Кривичиковой: В 3-х т.– Т.1. – М.: Моск. независ. ин-т междунар. права, 1999. – С. 247–255.
150. Конвенция СНГ о правах и основных свободах человека от 26.05.1995 г.// Действующее международное право / Под ред. Ю.М.Колосова и Э.С. Кривичиковой: В 3–х т.– Т.2. – М: Моск. независ. ин–т междунар. права, 1999. – С.188-198.
151. Конвенція відносно рабства від 25.09.1926 р. із змінами, внесеними Протоколом від 07.12.1953 р. <витяг> // Міжнародне право в документах / За заг. ред. д.ю.н., проф. М.В. Буроменського. – Х.: Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2003. – С. 263.
152. Конвенція ООН про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами від 21.03.1950 р. // Українська РСР у міжнародних відносинах. – К.: Вид-тво АНУ, 1959 р. –
.
153. Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1972 р. // Сборник Международных договоров СССР . – М., 1983. – Вып. XXXVII. –С. 26-36.
154. Конвенція ООН, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 р. // Офіц. вісник України. – 2003 (28.11.2003) . – № 46. – Ст. 2419. – Стор. 266.
155. Конвенція про запобігання злочину апартеїду та покарання за нього від 30.11.1973 р. <витяг> // Міжнародне право в документах / За заг. ред. д.ю.н., проф. М.В. Буроменського. – Х.: Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2003. – С. 287, 288.
156. Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 р. // Действующее международное право / Под ред. Ю.М.Колосова и Э.С. Кривичиковой: В 3–х т.– Т.2. – М: Моск. независ. ин–т междунар. права, 1999. – С. 68-71.
157. Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства 1968 р. <витяг> // Міжнародне право в документах / За заг. ред. д.ю.н., проф. М.В. Буроменського. – Х.: Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2003. – С. 290, 291.
158. Конвенція про передачу засуджених осіб 1983 р. // ETS N 112. –
.
159. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання від 10.12.1984 р. <витяг> // Міжнародне право в документах / За заг. ред. д.ю.н., проф. М.В. Буроменського. – Х.: Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2003. – С. 219, 220.
160. Конвенція СНД про забезпечення прав осіб, що належать до національних меншин від 21.09.1994 р. // www.nau.kiev.ua.
161. Конституция (Основной Закон) СССР от 07.10.1977 г. // Конституция СССР: Полит.-прав. комментарий. – М.: Политиздат, 1982. – 410 с.
162. Концепція переходу Української РСР до ринкової економіки затверджена Постановою Верховної Ради УРСР від 01.11.1990 р. // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1990 (27.11.1990). – № 48. – Ст. 632.
163. Корниенко Н.Ю. Международно–правовое регулирование правопреемства государственной собственности и государственных долгов: Дис.... канд. юрид наук: 12.00.10. – М.: ИГП РАН, 2002. – 139 с.
164. Корниенко Н.Ю. Правопреемство государственных долгов и мировой опыт последнего десятилетия // Рос. ежегод. междунар. права. – С-Пб.: Россия–Нева, 2003. – С. 207–212.
165. Костенко Ю. Ядерна зброя України: благо чи зло?// Голос України. – 1992 (28.08.1992). – С. 3.
166. Курс международного права: В 7 т. / АН СССР. Ин-т государства и права. – М.: Наука, 1990.– Т. 3: Основные институты международного права / Редкол.: В.Н. Кудрявцев (гл. ред.) и др. –259 с.
167. Кутафин О.Е. Позвольте принадлежать отечеству // Рос. газ. – 1996 (14.06.1996). – № 62. – С. 16, 17.
168. Кучеренко В., Патлай М. Проблеми реструктуризації зовнішнього боргу України // Дайджест. УНІА „Укрінформ”. – 2001. – №7. – С. 2-9.
169. Лазарев М.И. Международное право о международных долгах. – М.: Институт Латинской Америки. Советская ассоциация международного права, 1988. – 77 с.
170. Лисовский В.И. Международное право. – М.: Высшая школа, 1970. – 438 с.
171. Лист Ф. Международное право в систематическом изложении / Пер. с 6-го нем. изд. / Под ред. В.Э.Грабаря. – Юрьев: Маттисен, 1917. – 472 с. + CLXXXIV.
172. Лісабонський протокол до Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученими Штатами Америки про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь від 23.05.1992 р. (витяг) // Міжнародне право в документах / За заг. ред. д.ю.н., проф. М.В. Буроменського. – Х.: Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2003. – С.317.
173. Лозинський М. Міжнародне право. – Полтава: Пролетар, 1931. – 513 с.
174. Лук’янчук С. Україна та Росія знову взялися ділити спадщину // Галицькі контракти. – 2002. – № 34. – С. 16.
175. Лукашук И.И. Международное право: Общ. ч.: Учебник. – М.: БЕК, 1999. – 371 с.
176. Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом / Пер. з англ. – Х.: Консум, 2000. – 592 с.
177. Малиновська В. Правові ознаки феномену „Захисне застереження” // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 2. – С. 3–6.
178. Мартенс Ф. Современное международное право цивилизованных народов. – С–Пб.: Тип. А.Бенке, 1887. – Т.1. – 427 с.
179. Марухян В.А. Правопреемство государств в современном международном праве: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.11: Бакинс. унив. – Баку, 1974. – 19 с.
180. Матіяшек П.Б. Сучасне правонаступництво держав за договорами: чи може бути країна відокремлена, проте залежна? // Держава і право. – 1998–1999. – № 2. – С. 337-340.
181. Международная конвенция о ликвидации всех форм расовой дискриминации от 21.12.1965 г.// Действующее междунар. право /Под ред. Ю.М.Колосова и Э.С. Кривичиковой: В 3-х т.– Т.2. – М.: Моск. независ. ин-т междунар. права, 1999. – С.72-84.
182. Международная конвенция против апартеида в спорте от 10.12.1985 г. // Ведом. Верховн. Совета СССР. – 1988. - № 21(2459). – Ст. 331.
183. Международное право: Учебник / Отв. ред. Г.И. Тункин. – М, 1974. – 387 с.
184. Международное право: Учебник / Под ред. Игнатенко Г.В., В.Я. Суворова, Остапенко Д.Д. – М.: Высшая школа, 1978. – 400 с.
185. Международное право: Учебник / Под ред. Левина Д.Б., Калюжной Г.П. – М.: Юрид. лит., 1964. – 430 с.
186. Международное право: Учебник/ Талалаев А.Н., Тункин Г.И., Шестаков Л.Н. и др. – М.: Юрид. лит., 1999. – 560 с.
187. Международное публичное право: Учебник / Под ред. Бекяшева К.А.. – М.: Проспект, 2000. – 636 с.
188. Мельник А.Я. Механізм правонаступництва України щодо міжнародних договорів колишнього СРСР // Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України / За заг. ред. В.Н.Денисова. – К.: Юстиніан, 2006. –С. 40-57.
189. Мельник А.Я. Міжнародні договори колишнього СРСР: частина національного законодавства України? // Юрид. журн. – 2004. – № 3 (21). – С. 84–90.
190. Мельник А.Я. Правонаступництво України щодо міжнародних договорів СРСР. – К.: ТОВ „Видавництво „Юридична думка”, 2005. – 424 с.
191. Мельник С.О. Односторонні акти держав у міжнародному праві: деяки аспекти практики України // Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України / За заг. ред. В.Н.Денисова. – К.: Юстиніан, 2006. – С. 58-73.
192. Меморандум про взаєморозуміння з питань правонаступництва щодо договорів колишнього Союзу РСР, що становлять взаємний інтерес від 06.07.1992 р. // Зібр. чинних міжнар. договорів України: Офіц. вид. / За заг. ред. А.М. Зленка. – К.: Вид. дім „Ін Юре”. – 2002. – Т.2: Кн. 1: Січень–липень 1992 р. – С. 576, 578.
193. Мережко О.О. Право міжнародних договорів. Сучасні проблеми теорії та практики. – К.: Таксон, 2002. – 345 с.
194. Михалева Н.А. Практикум по конституционному праву Содружества независимых государств: методические разработки и нормативные акты. – М.: Юрид. литература, 1998. – 749 с.
195. Мицик В.В. Проблеми правонаступництва колишніх суб'єктів Союзу РСР. Правонаступництво України // Актуал. пробл. міжнар. відносин. – Вип. 13. – Ч. ІІ: Зб. наук. пр./ Редкол.: Л.В. Губерський (голов.ред.). – К.: КГУ, 1999. – С. 56–75.
196. Мицкевич А.В. Комментарий законодательства государств – участников СНГ о гражданстве. – М.: Юрид. литература, 1996. – 256 с.
197. Міжнародне право: Підручник / Під ред. І.І. Лукашука та В.А. Василенка. – К.: Вища школа, 1971. – 377 с.
198. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16.12.1966 р. <витяг> // Міжнародне право в документах / За заг. ред. д.ю.н., проф. М.В. Буроменського. – Х.: Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2003. – С.198-202.
199. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 р. <витяг> // Міжнародне право в документах / За заг. ред. д.ю.н., проф. М.В. Буроменського. – Х.: Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2003. – С.203-205.
200. Моджорян Л.А. Идентичность, непрерывность и правопреемство субъектов международного права // Сов. гос-во и право. – 1958. – №. 9. – С. 61-70.
201. Моджорян Л.А. Основные права и обязанности государств. – М.: Юрид. лит., 1965. – 227 с.
202. Моисеев А.А. Международные финансовые организации (правовые аспекты деятельности) . – М.: Омега-Л, 2003. – 296 с.
203. Моисеев Е.Г. Правовой статус Содружества Независимых государств: учебное пособие / Отв. ред. проф К.А. Бекяшев – М.: Юристъ, 1995. – 176 с.
204. Моцик О.Ф. Гарантія незворотності міжнародного визнання. Формування договірно-правової бази України // Політика і час. – 1997. - № 5-6. – С. 20-24.
205. Мустафа Салех Абдулла. Вопросы правопреемства в связи с объединением двух Йеменских государств: Дис. …канд. юрид. наук. – М.: Рос. ун-т дружбы народов МО РФ, 2002. – 131 с.
206. Ноговіцина Ю.О. Наслідки правонаступництва України для громадянства фізичних осіб// Право України. – 2004. – № 9. – С.51–55.
207. Ноговіцина Ю.О. Правонаступництво України: міжнародно-правові аспекти: Дис. ... канд.. юрид. наук: 12.00.11. – К.: Інститут міжнар. відносин Київського національного ун-ту ім. Т.Г. Шевченка. – 248 с.
208. Ноговіцина Ю.О. Правонаступництво України: міжнародно-правові аспекти: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.11: Київський нац. ун-т. ім.. Т.Шевченка – Київ, 2005. – 19 с.
209. Нота МЗС України Виконавчому Комітету СНД № 21/5212-680-976 від 25.06.1992 р.
.
210. Нота МИД РФ от 13.01.1991 г. //Дипломат. вестник МИД РФ.– 1992. –№ 2-3 (от 31 января–15 февраля 1992). – С. 34.
211. Нота УГП МИД РФ о дипломатических и консульских представительствах от 03.01.1992 г. // Диплом. вест. МИД РФ. – 1992. – № 2-3. – С. 21.
212. О’Коннелл Д.П. Правопреемство государств / Пер. с англ. – М.: Иностр. лит., 1957. – 589 с.
213. Оппенгейм Л. Международное право/ Пер. с 6-го англ. изд./ Под ред. С.Б.Крылова.– М.: Иностр. лит., 1948. – Т. I. – П/т. 1. – 407 с.
214. Отчет о результатах тематической проверки законности и целесообразности предоставления в 1999 году Российской Федерацией государственных кредитов иностранным государствам, в том числе странам СНГ, а также хода погашения государственных кредитов, ранее предоставленных СССР и Российской Федерацией // Бюллетень Счетной палаты Российской Федерации: Офиц. изд. – М., 2000. – № 12 (36). – С. 243 - 271.
215. Павленко Р. Україна: спроба без’ядерної безпеки в ядерному світі // Уряд. кур’єр. – 1998. – № 57(746). – С. 8.
216. Пашуканис Е.Б. Очерки по международному праву. – М.: Гос. изд-во Советского законодательства, 1935. – 224 с.
217. Перевезенцев О.Ю. Міжнародно-правове регулювання інституту правонаступництва держав щодо міжнародних договорів: Дис. ... канд.. юрид. наук: 12.00.11. – К.: Киівськ. нац. ун-т ім.. Т.Шевченка, 2004. – 220 с.
218. Перевезенцев О.Ю. Особливості міжнародного правонаступництва України щодо міжнародних договорів колишнього СРСР у сфері правової допомоги в кримінальних, цивільних та сімейних справах // Актуал. пробл. міжнар. відносин. – 2003. – Вип. 39. – Ч.1. – С. 174–177.
219. Перевезенцев О.Ю. Проблеми міжнародного правонаступництва в сучасному міжнародному праві: український досвід // Укр. часопис міжнар. права. – 2003.– № 2.– С.25-30.
220. Перевезенцев Ю.О. Діяльність CAHDI щодо узагальнення сучасної практики правонаступництва держав стосовно міжнародних договорів // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2004. – № 3 (11). – С. 236-240.
221. Перелік основних договорів з прав людини, у яких брав участь СРСР: Додаток до Декларації СНД про міжнародні зобов’язання в галузі прав людини та основних свобод від 24.09.1993 р.
222. Письмо министрам иностранных дел четырех держав от имени правительств ГДР и ФРГ от 12 сентября 1990 г. // Действующее междунар. право /Под ред. Ю.М.Колосова и Э.С. Кривичиковой: В 3-х т.– Т.1. – М.: Моск. независ. ин-т междунар. права, 1999. – С. 158, 159.
223. Послание Президента РФ Генеральному Секретарю ООН от 24.12.1991 г. // Дипл. вест. МИД РФ. – 1992. – № 1. – С. 13.
224. Постанова Верховної Ради України „Про боргові зобов'язання держави перед громадянами України, яким відновлено грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установах Ощадного банку” від 01.06.2000 р.: № 1754-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2000 (01.09.2000) . – № 35. – Ст. 294.
225. Постанова Верховної Ради України „Про додаткові заходи щодо забезпечення набуття Україною без'ядерного статусу” від 09.04.1992 р. № 2264 -ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1992 (21.07.1992). – № 29.– Ст. 405.
226. Постанова Верховної Ради України „Про ініціативу створення у складі Міжпарламентської комісії із співробітництва Верховної Ради України та Федеральних Зборів РФ міжпарламентської групи для врегулювання з РФ питань розподілу між державами зобов'язань колишнього Ощадного банку СРСР по вкладах громадян України” від 05.02.2004 р. № 1442-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2004 (21.05.2004). – № 20-21. – ст. 292.
227. Постанова Верховної Ради України „Про основні напрями економічної політики України в умовах незалежності” від 25.10.1991р. № 1698а-12 //Відом. Верхов. Ради України. – 1991 (17.12.1991) . – № 51. – Ст. 743.
228. Постанова Верховної Ради України „Про Основні напрями зовнішньої політики України” від 02.07.1993 р. № 3360-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. -№ 37. – Ст. 379.
229. Постанова Верховної Ради України „Про порядок ратифікації Угоди між Україною та Російською Федерацією про врегулювання питань правонаступництва щодо зовнішнього державного боргу та активів колишнього СРСР” від 19.02.1997 р. № 86/97–ВР // Відом. Верхов. Ради України. –1997. –№ 16. – Ст. 121.
230. Постанова Верховної Ради України „Про приєднання України до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів 1978 року” від 17.09.1992 р. № 2608-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992 (13.10.1992) . – № 41. – Ст. 601.
231. Постанова Верховної Ради України „Про ратифікацію Договору між Українською Радянською Соціалістичною Республікою і Казахською Радянською Соціалістичною Республікою” від 25.06.1991 р. № 1254–XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1991 (06.08.91). – № 32. – Ст. 421.
232. Постанова Верховної Ради України „Про ратифікацію Договору між Українською Радянською Соціалістичною Республікою і Білоруською Радянською Соціалістичною Республікою від 29.12.1990 року” від 13.02.1991 р. № 717–XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1991 (26.02.91). – № 9. – Ст. 86.
233. Постанова Верховної Ради України „Про ратифікацію Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав” від 10.12.1991 р. № 1958-XII // Голос України. – 1991 (13.12.1991). – № 54. – С. 4.
234. Постанова Верховної Ради України „Про участь України в Європейській конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства 1968 року” від 14.07.1993 р. № 3385-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993 (07.09.1993). – № 36. – Ст. 371.
235. Постанова Верховної Ради України „Про участь України в Європейській культурній конвенції 1954 року” від 24.02.1994 р. № 4030-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1994 (05.07.1994). – № 27. – Ст. 230.
236. Постанова Верховної Ради України „Про участь України в Міжнародній конвенції щодо втручання у відкритому морі у випадках аварій, які призводять до забруднення нафтою 1969 року” від 17.12.1993 р. № 3734-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993 (28.12.1993). – № 52. – Ст. 496.
237. Постанова Верховної Ради України „Про участь України у Всесвітній конвенції про авторське право 1952 року” від 23.12.1993 р. № 3794-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1994 (29.03.1994). – № 13. – Ст. 70.
238. Постанова Верховної Ради України „Про участь України у Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу 1980 року” від 05.05.1993 р. № 3182-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993 (15.06.1993). – № 24. – Ст. 262.
239. Постанова Верховної Ради України „Про участь України у Конвенції про збереження морських живих ресурсів Антарктики 1980 року” від 04.02.1994 р. № 3937-XII //Відом. Верхов. Ради України. – 1994 (07.06.1994) . – № 23. – Ст. 170.
240. Постанова Верховної Ради УРСР „Про ратифікацію Договору про дружбу і співробітництво між Українською Радянською Соціалістичною Республікою і Республікою Киргизстан” від 23.04.1991р. № 986–XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1991 (14.05.91). – № 20. – Ст.251.
241. Постанова Кабінету Міністрів України „Про приєднання України до Міжнародної конвенції про вантажну марку 1966 року з поправками 1971, 1975, 1979 та 1983 років до неї” від 21.09.1993 р. № 773 // Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів № 9976/1999. –
.
242. Постанова Кабінету Міністрів України „Про приєднання України до Міжнародної конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1973 року, поправок 1984, 1985, 1987, 1990 і 1992 років та Протоколу 1978 року до неї” від 21.09.1993 р. № 771 // Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів № 9974/1999. –
.
243. Постанова Президії Верховної Ради України „Про передачу функцій Укрбанку Зовнішекономбанку СРСР Національному банку України та ліквідацію інституту Уповноваженого Міністерства зовнішніх економічних зв'язків СРСР при Кабінеті Міністрів України” від 02.09.1991 р. № 1471а-XII // Відом. Верхов Ради України. – 1991 (03.12.1991). – № 49. – Ст. 691.
244. Постановление Парламента Республики Молдова „О ратификации Соглашения между Правительством Республики Молдова и Правительством Российской Федерации об урегулировании вопросов правопреемства в отношении внешнего государственного долга и активов бывшего СССР” от 17.06.1994 г. № 150–XIII // Законы и постановления, принятые на первой сессии Парламента Республики Молдова тринадцатого созыва. – Т. 2. – С. 233.
245. Постановление Парламента РФ „О Банке внешнеэкономической деятельности СССР” от 13.01.1992 г., № 2172-I
246. Постановление Совета Министров Российской Федерации „О подписании с государствами–республиками бывшего СССР соглашения об урегулировании вопросов правопреемства в отношении внешнего государственного долга и активов бывшего СССР” от 17.05.1993 г. № 459 // СЗ РФ. – 1993. – № 28. – Ст. 4352.
247. Постнов В.В. Границы России со странами СНГ // МЖМП. – 2002. – № 4. – С. 71-86.
248. Про підсумки парламентських слухань з питань виконання Постанови Верховної Ради України від 19.02.1997 р. „Про порядок ратифікації Угоди між Україною та Російською Федерацією про врегулювання питань правонаступництва щодо зовнішнього державного боргу та активів колишнього СРСР" // Голос України. – 2000. – № 54. – С.1 – 3.
249. Проект статей про громадянство фізичних осіб у зв’язку з правонаступництвом держав 1999 р.
250. Протокол до Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, підписаної 8 грудня 1991 року в м. Мінськ Республікою Білорусь, Російською Федерацією (РРФСР), Україною від 21.12.1991 р. // Зібр. чинних міжнар. договорів України: Офіц. вид. / За заг. ред. А.М. Зленка. – К.: Вид. дім „Ін Юре” – 2001. – Т.1.: 1990–1991 рр. – С. 299.
251. Протокол другого засідання Змішаної російсько-української комісії по співробітництву від 28.05.1997 р. // Україна – Росія: 1990 - 2000 рр.: Документи та матеріали / Відп. ред. Чалий О.О. – К.: Юрінком, 2001. – 776 с.
252. Протокол між Урядом України та Урядом Російської Федерації з питань зовнішнього боргу й активів СРСР від 23.11.1992 р. // Зібр. чинних міжнар. договорів України: Офіц. вид. / За заг. ред. А.М. Зленка. – К.: Вид. дім „Ін Юре” – 2001. – Т.1.: 1990–1991 рр. – С.481.
253. Протокол між Урядом України та Урядом Російської Федерації про передачу Україні до 1 червня 1995 року в користування для розміщення та нормального функціонування дипломатичних, консульських і торговельних представництв та їх персоналу будинків і приміщень від 09.12.1994 р.
254. Протокол наради Глав Незалежних Держав від 21.12.1991 р. // Зібр. чинних міжнар. договорів України: Офіц. вид. / За заг. ред. А.М. Зленка. – К.: Вид. дім „Ін Юре” – 2001. – Т.1.: 1990–1991 рр. – С. 319.
255. Протокол першого засідання Змішаної російсько-української комісії по співробітництву від 20.03.1996 р.
.
256. Протокол про визнання прав власності України на майно Бакинського спецавтоцентру "Таврія", розташованого на території Азербайджанської Республіки, і прав власності Азербайджанської Республіки на майно Сніжнянського винзаводу, розташованого на території України (Донецька область) від 30.07.1999 р.
.
257. Протокол про методику визначення часток суверенних держав у боргу й активах Союзу РСР і абсолютних величинах заборгованості: Додаток № 1 до Угоди про механізм погашення й обслуговування заборгованості (зобов'язань) СРСР в іноземній валюті, а також своєчасного поновлення страхового фонду від 04.12.1991 р.
.
258. Протокол про схему обслуговування боргу колишнього СРСР Україною і Росією від 16.01.1993 р. // Офіц. вісн. України. – 2005 (29.04.2005) . –№ 15. – Ст. 818. – Стор.361.
259. Распоряжение Президента Российской Федерации „О вопросах защиты прав и интересов российских граждан за границей Российской Федерации ” от 07.12.1992 г. // Собрание актов Президента РФ. – 1993. – № 1. < www.vvp.ru>.
260. Расулов А. Правопреемство и международное экологическое право в Центральной Азии // Исследования асп. Ун-та мировой экономики и дипломатии. – М., 2001. – С. 2–10.
261. Ратифікація "нульового варіанту" для Росії принципова. // Уряд. кур’єр. – 2002. – № 63 (238). – С. 2.
262. Рачков И.В. Международно-правовое регулирование вопросов гражданства при территориальных изменениях в Европе в XX веке. – Дис. ... канд. юрид. наук:12.00.10. – М.: Ин-т гос-ва и права РАН, 1999. – 182 с.
263. Решение о работе комиссии по подготовке Соглашения о разделе государственных невоенных морских судов бывшего СССР от 09.10.1992 г.// Информ. вест. Совета Глав государств и Совета Глав правительств СНГ „Содружество”. – 1992. – № 7. –
.
264. Решение об участии государств – участников Содружества Независимых Государств в Договоре между СССР и США о ликвидации их ракет средней и меньшей дальности от 09.10.1992 г. // Действующее междунар. право /Под ред. Ю.М.Колосова и Э.С. Кривичиковой: В 3-х т.– Т.1. – М.: Моск. независ. ин-т междунар. права, 1999. – С.496, 497.
265. Решение Совета Глав правительств Содружества Независимых Государств "О создании комиссии по подготовке Соглашения о разделе государственных невоенных морских судов бывшего СССР" от 26.06.1992 г. // Информ. вест. Совета Глав государств и Совета Глав правительств СНГ „Содружество”. – 1992. – № 4. -
.
266. Решение Экономического Суда Содружества Независимых Государств № 14/95/С-1/3-96 от 07.02.1996 г. // Информ. вест. Совета Глав государств и Совета Глав правительств СНГ „Содружество”. – 1996. – № 3. – С.51-59. – http://
.
267. Рілач Ю., Святун В. За «нульовим варіантом» // Політика і час. – 1998. – № 6.– С. 3 – 9.
268. Рішення про діяльність Комісії з розгляду комплексу питань, що пов'язані з правонаступництвом по відношенню до договорів, що представляють взаємний інтерес, державної власності, державних архівів, боргів та активів колишнього Союзу РСР від 09.10.1992 р.
.
269. Рішення про участь держав – учасниць СНД у Договорі пр
Стоимость доставки работы, в гривнах:
(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)
50
Найти готовую работу
ЗАКАЗАТЬ
Обратная
связь:
Связаться
Вход для партнеров
Регистрация
Восстановить доступ
Материал для курсовых и дипломных работ
25.03.24
Іміджування в процесі функціонування державної влади
25.03.24
Політичний імідж як складова публічної взаємодії
25.03.24
Методологія сучасних іміджевих досліджень
Архив материала для курсовых и дипломных работ
Ссылки:
Счетчики:
© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.