У нас уже
242733
рефератов, курсовых и дипломных работ
Сделать закладку на сайт
Главная
Сделать заказ
Готовые работы
Почему именно мы?
Ценовая политика
Как оплатить?
Подбор персонала
О нас
Творчество авторов
Быстрый переход к готовым работам
Контрольные
Рефераты
Отчеты
Курсовые
Дипломы
Диссертации
Мнение посетителей:
Понравилось
Не понравилось
Книга жалоб
и предложений
Название
СИСТЕМА ПРИНЦИПІВ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ
Количество страниц
211
ВУЗ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО
Год сдачи
2006
Содержание
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПРИНЦИПИ ЯК ОСНОВОПОЛОЖНИЙ ЕЛЕМЕНТ
СИСТЕМИ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ 12
1.1. Поняття принципів трудового права 12
1.2. Місце принципів трудового права в системі структурних
елементів галузі 32
1.3. Дія загальноправових і міжгалузевих принципів у системі
принципів трудового права 46
РОЗДІЛ 2. ГАЛУЗЕВІ ПРИНЦИПИ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ 76
2.1. Класифікація галузевих принципів трудового права 76
2.2. Зміст принципу свободи праці в галузі трудового права 88
2.3. Принцип соціального партнерства і договірного встановлення
умов праці в галузі трудового права 105
2.4. Принцип забезпечення єдності та диференціації правового
регулювання 116
2.5. Принцип оптимального поєднання централізованого
і локального правового регулювання 132
РОЗДІЛ 3. ПРИНЦИПИ ОСНОВНИХ ІНСТИТУТІВ ТРУДОВОГО
ПРАВА УКРАЇНИ 145
3.1. Поняття та класифікація принципів інститутів трудового права 145
3.2. Принцип договірного визначення трудової функції працівника 156
3.3. Принцип забезпечення належної винагороди за працю 164
3.4. Принцип забезпечення права на відпочинок 174
ВИСНОВКИ 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 194
ВСТУП
Актуальність теми. Принципи є узагальнюючим відображенням змісту всієї галузі права, вони забезпечують єдність процесу його становлення, реалізації, охорони та вказують на тенденцію розвитку певної галузі в майбутньому.
У теорії права, незважаючи на численні дискусії, не вироблено досі єдиного ставлення ні до визначення поняття принципу, ні до розуміння його ролі в регулюванні суспільних зв’язків. Не є винятком і наука трудового права. В юридичній літературі як визначальне, базове поняття використовують терміни “ідеї”, “начала”, “положення” з додаванням до них уточнювальних ознак: “вихідні”, “керівні”, “основоположні”, “основні” і т.п. Одні автори пов’язують ці поняття з необхідністю закріплення в правових нормах, інші – ні. Усі ці обставини зумовлюють необхідність ґрунтовного тлумачення принципів трудового права та визначають актуальність дисертаційного дослідження.
Проблема принципів трудового права все ще залишається однією з найбільш дискусійних у теорії трудового права. Наявність чималої кількості різноманітних принципів трудового права є ознакою неналежного дослідження цього питання. У галузевій літературі (радянській, зарубіжній, вітчизняній) не вироблено єдиного підходу до визначення поняття та системи принципів трудового права.
Сучасний стан розвитку наукових досліджень характеризується переходом від позитивістської теорії права до природно-правової теорії. Концептуально протилежна теорія походження права зумовлює кардинально новий підхід науковців до визначення поняття, змісту, правової природи принципів права та дозволяє спрямувати загальнотеоретичне дослідження в якісно нове русло. Все це викликає необхідність дослідження системи принципів з урахуванням нових досягнень теорії права та галузевих наук.
Питання принципів права у радянській правовій науці розглядались у наукових працях із загальної теорії права, зокрема, С.С. Алексєєва, М.І. Байтіна, М.І. Дембо, Р.Л. Іванова, Д.А. Керімова, Є.А. Лукашової, В.С. Нерсесянца, П.М. Рабіновича, Р.О. Халфіної, Г.Г. Шмельової, Л.С. Явича та теорії трудового права Р.З. Лівшиця, В.І. Нікітінського, Ю.П. Орловського, В.І. Прокопенка, О.В. Смирнова та ін.
У наш час вийшла друком фундаментальна праця А.М. Колодія, де автор досліджує принципи права в умовах громадянського суспільства та правової держави. З’явилось і дисертаційне дослідження принципів права загальнотеоретичної спрямованості “Сучасні загальнолюдські принципи права та проблеми їх впровадження в Україні” Т.І. Фулей.
Окремі проблеми принципів трудового права за сучасних умов порушувались у роботах російських (К.М. Гусова, С.П. Мавріна, В.І. Миронова, В.М. Толкунової) та українських (О.Т. Барабаша, М.Й. Бару, Н.Б. Болотіної, В.Я. Буряка, В.С. Венедиктова, Д.О. Карпенка, П.Д. Пилипенка, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої) учених.
Не применшуючи ролі та значення наукових здобутків російських та вітчизняних учених, слід відзначити, що проблема принципів трудового права за умов ринкових перетворень залишається малодослідженою та дискусійною. Досі відсутнє комплексне дослідження поняття принципів трудового права України та їх системи. Потребують правового дослідження:
– поняття та значення принципів права за умов ринкових відносин;
– юридичний зміст та ознаки принципів права;
– місце принципів трудового права в системі структурних елементів галузі;
– система принципів трудового права;
– узгодженість принципів трудового права України з принципами міжнародно-правового регулювання праці.
Застарілість норм чинного трудового законодавства у цій сфері, відсутність належної розробки вказаної проблеми у правовій науці на сучасному етапі підготовки та прийняття нового Трудового кодексу України і зумовили вибір теми та змісту дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з науковою тематикою відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Правові проблеми гармонізації трудового законодавства України із законодавством Європейського Союзу” (2005-2006 рр., № РК 0105 U 000796).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка концепції розвитку галузевих принципів в умовах переходу до ринкових відносин, які визначаються специфікою предмета правового регулювання і складають основу трудового права України як системи правових норм.
Завдання дослідження, зумовлені поставленою метою, полягають у тому, щоб:
– з’ясувати поняття та правову природу принципів трудового права;
– дати класифікацію принципів трудового права;
– визначити місце принципів трудового права України в системі структурних елементів галузі;
– проаналізувати прояв загальноправових і міжгалузевих принципів у системі принципів трудового права України;
– охарактеризувати соціально-економічні передумови та обґрунтувати правові підстави дії галузевих принципів трудового права України;
– виробити рекомендації щодо вдосконалення сучасного механізму правового регулювання трудових відносин, завдяки яким можна досягти максимальних гарантій реалізації права особи на працю.
Об’єктом дослідження є законодавче закріплення та наукове обґрунтування сутності, видів і значення принципів трудового права України та закономірності їх розвитку в умовах переходу до ринкової економіки.
Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні проблеми системи принципів трудового права України в умовах переходу до ринкових відносин.
Методи дослідження становлять базові науково-теоретичні положення, загальноприйняті юридичною наукою; досягнення трудового права та інших галузевих юридичних наук. У роботі використані діалектичний метод – при розгляді поставлених автором проблем системи принципів трудового права в їх розвитку та взаємозв’язку (розділ 1); системно-структурний метод – при дослідженні об’єктивної необхідності існування принципів права як керівних положень системи права, визначення їх специфічних рис і загальних ознак та виділення основних принципів трудового права України (розділи 1, 2); історико-правовий – у процесі дослідження розвитку теорії з питань принципів трудового права та розвитку чинного законодавства, а також обґрунтування необхідності подальшого дослідження цих правових явищ (розділи 2, 3); формально-логічний – для формулювання поняття принципів права (розділ 1); порівняльно-правовий – для аналізу внутрішнього трудового законодавства України та міжнародно-правових норм, що регулюють питання основних принципів трудового права, а також для обґрунтування можливості адаптації деяких норм трудового законодавства України до норм зарубіжного законодавства (розділи 2, 3); формально-юридичний – для розкриття спеціально-юридичної природи принципів права та виявлення нових принципів сучасної системи трудового права як результату розвитку вітчизняного законодавства (розділи 1, 2). Ці та інші методи наукового дослідження використовувалися у їхньому взаємозв’язку.
Висновки та рекомендації, що містяться в роботі, базуються на положеннях конвенцій та рекомендацій МОП, Конституції України, аналізі законодавства про працю та практиці його застосування в умовах ринкових перетворень у державі.
Науково-теоретичною базою дослідження є наукові положення відомих українських та російських учених у сфері трудового права: О.Т. Барабаша, М.Й. Бару, Н.Б. Болотіної, В.Я. Буряка, В.С. Венедиктова, В.В. Жернакова, Л.І. Лазор, П.Д. Пилипенка, В.І. Прокопенка, В.І. Процевського, В.Г. Ротаня, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, Р.З. Лівшиця, С.П. Мавріна, В.І. Миронова, В.І. Нікітінського, Ю.П. Орловського, О.В. Смирнова, В.М. Толкунової, провідних учених із теорії права С.С. Алексєєва, А.М. Колодія, Є.А. Лукашової, В.С. Нерсесянца, П.М. Рабіновича, Р.О. Халфіної, Г.Г. Шмельової та ін.
Основу дисертації склали Конституція України, нормативно-правові акти України, міжнародно-правові акти.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній галузевій науці за роки незалежності України проведено комплексне дослідження керівних положень – принципів права, що складають основу сучасного трудового права як системи правових норм.
На захист виносяться такі положення, висновки і рекомендації:
– вперше доводиться природно-правова концепція базових основ сучасного трудового права. Принципи права поряд із предметом та методом правового регулювання формують галузь права як органічне ціле;
– удосконалено загальне поняття принципів трудового права, за яким принципи трудового права розглядаються як основні і керівні положення, що закріплені у нормах або виводяться з них, відображають найбільш істотні риси змісту і застосування норм трудового права та напрями його подальшого розвитку, характеризуються універсальністю, імперативністю, загальнозначущістю, об’єктивною обумовленістю, регулятивністю, взаємоузгодженістю, системністю, предметною визначеністю. Обґрунтовується їх значення для врегулювання трудових відносин;
– отримало подальший розвиток положення про співвідношення правових принципів та принципів права;
– з метою реалізації принципу рівноправності вноситься пропозиція
включити до нового Трудового кодексу України детальний перелік підстав відмови у прийнятті на роботу, який повинен бути виключним і не підлягати розширеному тлумаченню з боку роботодавця;
– для повної реалізації законодавчої концепції соціального партнерства вноситься пропозиція щодо доцільності закріплення у проекті Трудового кодексу України принципів, у яких проявляється соціальне партнерство;
– отримало подальший розвиток положення про зняття обмеження
стосовно проведення надурочних робіт; запропоновано у новому Трудовому кодексі встановити лише заборони залучення до надурочних робіт окремих категорій працівників, а також норму щодо примусового залучення працівників до цього виду робіт;
– з метою реалізації інституційного принципу забезпечення права
працівників на використання щорічної відпустки на власний розсуд обґрунтовується за доцільне змінити ст. 169 проекту Трудового кодексу України у частині, що стосується порушення вимоги про цільове використання відпустки, яке вважається дисциплінарним проступком і покладає на працівника обов’язок повернути грошові суми, отримані ним за використані дні відпустки, та зняти ці обмеження стосовно щорічних основних та додаткових відпусток;
– дістало подальший розвиток положення про недоцільність подовження термінів випробовування при прийнятті на роботу, навіть і для працівників високої кваліфікації. З метою захисту їх від незаконного звільнення вноситься пропозиція закріпити норму у новому Трудовому кодексі про обов’язкове письмове обґрунтування роботодавцем відмови у прийнятті на роботу працівника як такого, що не пройшов випробовування, та вручення його працівникові;
– уточнено положення щодо віднесення принципу соціального партнерства та договірного встановлення умов праці до міжгалузевих принципів;
– новим є висновок, що принцип свободи праці пронизує не лише відносини, які передують трудовим, але й відносини, які супроводжують трудові, та відносини, що випливають із них;
– новим є висновок про наявність у принципі свободи трудового договору приватноправових та публічно-правових елементів у регулюванні трудових відносин. Свобода праці передбачає наявність свободи її суб’єктів у договірному регулюванні індивідуальних та колективних трудових відносин при обов’язковому законодавчому закріпленні мінімуму трудових прав і гарантій для найманого працівника;
– доповнено класифікацію принципів такими галузевими принципами, які запропоновано включити до ст. 2 нового Трудового кодексу України: визнання незаконності (недійсності) нормативних і правозастосовчих актів у сфері праці, які суперечать актам вищої юридичної сили; матеріальної підтримки державою роботодавця у сприянні всебічного розвитку працівника; колективно-договірне регулювання трудових відносин;
– удосконалено класифікацію принципів основних інститутів трудового права шляхом доповнення її такими принципами: принципи інституту “Час відпочинку” – забезпечення права працюючих на використання щорічної відпустки на власний розсуд; забезпечення обов’язку працюючих на цільове використання відпусток, які мають такий характер; принципи інституту “Оплата та нормування праці” – пріоритет обов’язків роботодавця з виплати зарплати працівникові; своєчасне забезпечення отримання зарплати роботодавцем; принципи інституту “Особливості регулювання праці окремих категорій працівників” – забезпечення пріоритету охорони здоров’я окремих категорій працівників, які потребують особливого соціального захисту; встановлення у централізованому порядку обмежень трудових прав працівників; принципи інституту “Трудові спори” – забезпечення права працівників на самозахист трудових прав не забороненими законом способами; гарантованість з боку держави у встановленні гарантій здійснення працівниками самозахисту трудових прав.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях проблем принципів трудового права.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції автора можуть бути використані у правотворчості:
– при розробці проекту Трудового кодексу України та інших законодавчих і підзаконних актів України, призначених регулювати трудові правовідносини. Обґрунтовані у дисертації рекомендації сприятимуть ефективнішому застосуванню на практиці норм чинного законодавства, що регулюють трудові правовідносини.
Отримані результати можуть використовуватися у навчальному процесі в юридичних й інших навчальних закладах у процесі вивчення дисципліни “Трудове право України”, а також при написанні підручників, науково-практичних посібників, розробці методичних рекомендацій та у науково-дослідній роботі студентів.
Особистий внесок здобувача. Положення, що викладені у дисертації та виносяться на захист, є самостійним науковим дослідженням і розроблені автором особисто. В процесі виконання роботи автором проаналізовано широке коло наукових досліджень та нормативно-правових актів, обґрунтовано теоретичні положення та сформульовано пропозиції, які спрямовані на підвищення ролі та значення принципів трудового права у регулюванні трудових відносин.
Апробація результатів дисертації. Робота виконана та обговорена у відділі проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.
Бачення автором окремих аспектів досліджуваної теми оприлюднено у виступах: на Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 10 річниці незалежності України, “Україна між минулим і майбутнім” (20 квітня 2001 р., м.Івано-Франківськ); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки” (19-20 травня 2003 р., м.Сімферополь); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Трудове право України в контексті європейської інтеграції” (25-27 травня 2006 р., м.Харків). Робота обговорювалася на засіданнях кафедри цивільного права та процесу Прикарпатського юридичного інституту ЛьвДУВС. Теоретичні висновки використовуються автором у процесі викладання навчальних дисциплін “Основи трудового права”, “Трудове право”, зокрема, при проведенні лекцій, семінарських та практичних занять у Прикарпатському юридичному інституті ЛьвДУВС.
Публікації. Основні положення дисертації викладені в трьох наукових статтях у фахових виданнях, затверджених Вищою атестаційною комісією, та трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура роботи. Структура зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять дванадцять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 211 сторінок. Основного тексту – 193 сторінки. Обсяг списку використаних джерел – 18 с. (221 найменування).
Список литературы
ВИСНОВКИ
Отримані результати дисертаційного дослідження дають підстави констатувати, що питання принципів трудового права є одним із складних та актуальних у теорії трудового права. Принципи як керівні положення мають надзвичайно важливе значення для ефективного функціонування всієї системи норм цієї галузі права. Правильно сформульовані принципи дозволяють усунути прогалини в законодавстві при застосуванні правових норм.
Чітка та продумана система принципів трудового права України сприятиме ефективному регулюванню трудових та тісно пов’язаних із ними відносин.
Робота з виявлення, формулювання та закріплення принципів трудового права повинна пройти через осмислення чинного законодавства, визначення перспектив його розвитку з урахуванням ринкових засад, що впроваджуються у економіку України і породжують нові відносини, які ще не знайшли свого адекватного регулювання.
При дослідженні системи принципів трудового права необхідно враховувати прогресивний досвід міжнародно-правового, зокрема європейського, регулювання праці, в тому числі й досвід щодо правової регламентації основних принципів у сфері праці.
Дослідження системи принципів трудового права України в сучасних умовах ринкової економіки, опрацювання наукової літератури з проблем, пов’язаних із темою дисертації, дали підстави сформулювати такі висновки:
1. Система принципів трудового права України перебуває нині у стадії
становлення та пошуку, що потребує осмислення багатьох проблем, пов’язаних зі становленням в Україні ринкових відносин.
2. Принципи права виражають суть тієї чи іншої системи права. Вони
проявляються лише у системі права.
3. Аналіз принципів права дає підстави для виокремлення їх ознак:
об’єктивна обумовленість, регулятивний характер принципів права, імперативність, взаємоузгодженість, системність, універсальність, загальнозначущість та визначеність предметом правового регулювання.
4. Визначення ознак принципів права дає підстави сформулювати визначення цих правових категорій. Під принципами права слід розуміти керівні положення, виражені в системі права (такі, що закріплені у нормах права або виводяться з групи норм), які визначають її єдність, зміст, сутність правового регулювання, загальну спрямованість розвитку системи правових норм, характеризуються універсальністю, імперативністю, загальнозначущістю, об’єктивною обумовленістю, регулятивністю, взаємоузгодженістю, системністю, визначеністю предмета правового регулювання.
5. Виходячи з позиції, що принципи права — це керівні положення
права, які закріплені у нормах або виводяться з них, що визначають сутність і спрямованість правового регулювання, їх слід відмежовувати від поняття правових принципів – основоположних для права відправних положень, які служать підґрунтям для формування системи права.
6. Розгляд системи права з позицій нормативізму серед основних структурних елементів системи права дає підстави виділити норму права, галузь, інститут.
Аналіз концепції природно-правового підходу до розуміння права дає змогу зробити висновок про те, що поряд із названими елементами до структури права слід віднести принципи права і розглядати їх та норми як основоположні, базові, структуроутворюючі і самостійні елементи в системі права. Принципи права поряд із предметом та методом формують галузь права як органічне ціле.
7. Розгляд співвідношення принципів права та норм права дозволяє виділити наступні відмінності цих категорій: принципи права відрізняються більшою усталеністю; регулятивні властивості принципів не так виражені, вони є більш узагальненими; принципи права не містять притаманні нормам гіпотези, диспозиції, санкції; вони проявляють нормативність не так конкретно, як норми права.
8. На основі проведеного аналізу принципів права сформульоване власне визначення принципів трудового права України як закріплених у нормах або таких, що виводяться з них, основних і керівних положень, які відображають найбільш істотні риси змісту і застосування норм трудового права та напрями його подальшого розвитку, характеризуються універсальністю, імперативністю загальнозначущістю, об’єктивною обумовленістю, регулятивністю, ваємоузгодженістю, системністю та визначеністю предмета правового регулювання.
9. До системи принципів права входять загальноправові, міжгалузеві, галузеві та принципи інститутів трудового права. Загальноправові принципи, принципи правового регулювання праці, галузеві та принципи окремих інститутів системи права повинні бути узгоджені як між собою, так і з принципами міжнародно-правового, в тому числі європейського, регулювання праці.
10. Серед загальноправових принципів слід виділити наступні: пріоритетність прав і свобод людини; законність; рівність усіх перед законом і судом; недопущення дискримінації у сфері праці; гуманізм; демократизм; пріоритетність норм міжнародного права над нормами національного права; справедливість; єдність юридичних прав та обов’язків; взаємна відповідальність держави і особи.
11. Дослідження прояву названих загальноправових принципів у системі принципів трудового права дає підстави зробити висновок, що ці принципи знаходять свою подальшу конкретизацію та розвиток у міжгалузевих принципах права та галузевих принципах трудового права. Проте застосування загальноправових принципів повинно здійснюватись з урахуванням галузевих норм, що передбачають надання додаткових пільг і компенсацій особам, які потребують особливого державного захисту з боку держави.
12. Конституційний принцип пріоритету прав і свобод людини повинен стати основою трудового законодавства і знаходити свій прояв у всіх інститутах трудового права. Загальноправовий принцип законності знаходить свою деталізацію в трудовому праві з допомогою принципу визнання незаконності (недійсності) нормативних і правозастосовних актів у сфері праці, які суперечать актам вищої юридичної сили. Принцип рівності всіх перед законом і судом знаходить подальший розвиток у галузевому принципі забезпечення рівності всіх працездатних громадян у трудових правах і особливий державно-правовий захист трудових прав жінок, молоді, інвалідів. Принцип недопущення дискримінації у сфері праці доповнює принцип рівноправності у праці. Принцип гуманізму знаходить свій прояв у галузевому принципі сприяння всебічному розвитку працівника. Трудовому праву властивий такий загальноправовий принцип, як пріоритетність норм міжнародного права над нормами національного права. Принцип справедливості конкретизується у таких принципах трудового права: рівноправності у праці, свободи укладення трудових договорів; матеріальної відповідальності сторін трудового договору, належної винагороди за працю.
13. Міжгалузеві принципи діють, проявляються не повністю, а лише стосовно тих суспільних відносин, що входять до предмета трудового права. При цьому міжгалузеві принципи, які пов’язані із застосуванням праці, називаються принципами правового регулювання праці. Ці принципи знайшли своє безпосереднє відображення у Конституції України.
14. До принципів правового регулювання праці слід віднести: свободу праці та заборону від примусової праці, захист від безробіття; право на охорону здоров’я; забезпечення права на освіту; соціальне партнерство та договірне встановлення умов праці; забезпечення свободи діяльності громадських об’єднань; захист прав і свобод усіма засобами, які не заборонені законом.
15. Принцип свободи праці є провідним у регулюванні трудових та тісно пов’язаних із ними відносин. Свобода праці і право на працю в умовах розвитку ринкових відносин повинні розглядатись як об’єктивно необхідні категорії. Прояв цього принципу тісно пов’язаний із вирішенням питання про роль держави у регулюванні праці і оптимальним співвідношенням імперативних та договірних методів регулювання праці.
16. Принцип свободи праці повніше виявляється саме у трудовому праві і виражається через галузевий принцип свободи трудового договору і конкретизується ним. Принцип свободи праці включає в себе можливість: а) отримати роботу і бути працівником підприємств, установ, організацій будь-якої форми власності; б) забезпечити себе роботою самостійно (підприємництво); в) отримати відповідну роботу; г) вільно обирати рід заняття та професію; ґ) реалізувати здатність до праці у безпечних для здоров’я умовах праці; д) при звільненні, безробітті мати сприяння у працевлаштуванні; е) вимагати захисту права на працю через відповідні органи; є) взагалі не займатися будь-якою діяльністю.
17. Принцип соціального партнерства та договірного встановлення умов праці охоплює майже всі аспекти трудових та тісно пов’язаних з ними відносин. Найбільше вираження цей принцип отримує при встановленні умов праці та вирішенні колективних трудових спорів і – відповідно – конкретизується у галузевому принципі колективно-договірного регулювання трудових відносин.
18. Галузеві принципи трудового права закладають основу для розвитку всіх інститутів трудового права і конкретизуються у принципах цих інститутів. Вони відображають значення, зміст і застосування норм трудового права та напрями його подальшого розвитку.
19. Основними галузевими принципами трудового права є: свобода трудового договору; визнання незаконності (недійсності) нормативних і правозастосовчих актів у сфері праці, які суперечать актам вищої юридичної сили; забезпечення єдності та диференціації правового регулювання; оптимальне поєднання централізованого та локального правового регулювання; забезпечення права на об’єднання роботодавців для захисту інтересів у процесі трудової діяльності та об’єднання працюючих у професійні спілки для захисту професійних інтересів; рівність усіх працездатних громадян у трудових правах і особливий державно-правовий захист трудових прав жінок, молоді, інвалідів; встановлення мінімальних державних гарантій працівників у сфері праці і державного контролю за їх дотриманням; захист від безробіття і сприяння у працевлаштуванні; стабільність трудових відносин; матеріальна підтримка державою роботодавця у сприянні всебічного розвитку працівника; колективно-договірне регулювання трудових відносин; забезпечення справедливих умов праці, що відповідають вимогам безпеки та гігієни; заборона дискримінації при регламентації трудових відносин; створення працюючим рівних можливостей щодо їх професійного зростання, підготовки і підвищення кваліфікації; обов’язковість відшкодування працівникові шкоди, завданої у процесі трудової діяльності; забезпечення захисту трудових прав, ведення індивідуальних та колективних трудових спорів із використанням встановлених законом способів їх вирішення, включаючи судовий захист.
20. Галузевий принцип свободи трудового договору реалізується як при укладенні трудового договору, подальшому існуванні трудових відносин, так і при їх припиненні. Форми застосування праці будь-якого працівника визначаються волею, вільним волевиявленням самого працівника, а також роботодавця.
21. Принцип єдності і диференціації у правовому регулюванні праці втілює в собі поєднання децентралізованих та централізованих засад правового регулювання. Держава в централізованому порядку встановлює межі диференціації правового регулювання через визначення і закріплення мінімального рівня трудових прав працівників, гарантій їх захисту, регулює порядок виникнення і припинення трудових і тісно пов’язаних з ними відносин, а також шляхи вирішення спорів, які виникають між суб’єктами трудових правовідносин. Цим самим забезпечується єдність правового регулювання, єдині підходи до регламентації різних видів трудових відносин. Диференціація розкривається у різних рівнях трудових прав залежно від об’єктивних і суб’єктивних факторів.
22. Принцип оптимального поєднання централізованого і локального правового регулювання в умовах переходу до ринкових відносин характеризується розширенням сфери локальної нормотворчості, при цьому держава залишається основним гарантом забезпечення трудових прав працівників. Локальні норми спрямовані на регулювання суспільних відносин у сфері праці, які є специфічними для конкретного підприємства і не врегульовані або ж недостатньо врегульовані у централізованому порядку.
23. Принципи права притаманні і окремим інститутам трудового права, які характеризуються сукупністю однорідних суспільних відносин (предметною самостійністю) і складають самостійний структурний підрозділ системи права. Враховуючи сучасні тенденції розвитку відносин, що регулюються рамками інститутів трудового права, можна виділити такі принципи інститутів цієї галузі:
– принципи інституту “Зайнятості”: а) рівність, добровільність громадян у праві на працю і вільний вибір виду зайнятості; б) сприяння з боку держави у розвитку трудових ресурсів; в) сприяння та підтримка трудової та підприємницької ініціативи громадян; г) забезпечення соціального захисту громадян у сфері зайнятості; ґ) забезпечення спеціальних заходів стимулювання для роботодавців, які створюють нові робочі місця; д) розширення локального правового регулювання у сфері зайнятості;
– принципи інституту “Трудовий договір”: а) умови трудового договору не можуть погіршувати положення працівника порівняно із законодавством України; б) укладення строкових трудових договорів у встановлених законодавством випадках; в) договірне визначення трудової функції працівника; г) захист персональних даних працівника; ґ) відповідальність сторін за їхні договірні зобов’язання, встановлені при укладенні трудового договору;
– інститут “Робочий час” включає принципи: а) встановлення максимальної тривалості робочого часу; б) ведення обліку робочого часу; в) індивідуалізація і персоналізація режиму праці; г) законодавче обмеження випадків роботи понад встановлену норму робочого часу;
– до принципів інституту “Час відпочинку” належать: а) забезпечення права на відпочинок; б) встановлення мінімальної тривалості відпусток; в) заборона ненадання відпусток протягом тривалого часу (двох років підряд); г) забезпечення права працюючих на використання щорічної відпустки на власний розсуд; ґ) забезпечення обов’язку працюючих на цільове використання відпусток, які мають такий характер; д) обмеження випадків залучення працівників до роботи у вихідні дні;
– принципами інституту “Оплата та нормування праці” виступають: а) забезпечення належної винагороди за працю у розмірі, не нище мінімальної заробітної плати, встановленої на законодавчому рівні; б) забезпечення підвищення рівня нормування; в) єдність і диференціація заробітної плати; г) пріоритет обов’язків роботодавця з виплати заробітної плати працівникам (гарантії в оплаті праці); ґ) своєчасне забезпечення отримання заробітної плати роботодавцем; д) принцип виплати рівної заробітної плати за працю рівної цінності та залежно від особистого внеску працівника у результати праці е) заборона дискримінації в оплаті праці; є) договірне встановлення розміру оплати праці конкретного працівника за угодою з роботодавцем; ж) колективно-договірне встановлення форм та систем оплати праці; з) захист інтересів працівників при здійсненні оплати праці (індексація індивідуальної заробітної плати; компенсація втрати частини заробітної плати у зв’язку із затримкою термінів її виплати);
– принципи інституту “Гарантії і компенсації”: а) законодавче встановлення визначеного рівня гарантій і компенсацій; б) забезпечення права працівників на надання роботодавцями встановлених законодавством гарантій і компенсацій; в) підвищення рівня надання гарантій і компенсацій на рівні договорів про працю за рахунок договірних сторін;
– принципами інституту “Трудовий розпорядок, дисципліна праці” виступають: а) регулювання розпорядку праці в організації згідно з трудовим законодавством та іншими нормативними актами; б) забезпечення створення організаційних та економічних умов, необхідних для дотримання дисципліни праці на виробництві; в) чітке регламентування взаємних прав та обов’язків сторін трудових правовідносин; г) забезпечення права роботодавцю вимагати від працівників дотримання трудової дисципліни; ґ) строковість накладених на працівника стягнень; д) належне стимулювання сумлінної, високої якості праці;
– зі змісту інституту “Професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації” можна виділити наступні принципи: а) визначення форм перепідготовки, підготовки і підвищення кваліфікації працівників безпосередньо в організації; б) добровільність волевиявлення роботодавця і особи, яка проходить навчання у визначенні змісту підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації; в) недопустимість погіршення положення працівників у сфері професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації порівняно з чинним законодавством;
– норми інституту “Охорона праці” містять принципи: а) забезпечення пріоритету збереження життя і здоров’я працівників у процесі трудової діяльності; б) державне управління охороною праці, включаючи державний нагляд за дотриманням вимог з охорони праці; в) забезпечення єдиних нормативів з охорони праці на всіх підприємствах незалежно від форм власності та господарської діяльності, їх необхідна диференціація; г) організація громадського контролю у сфері охорони праці; ґ) забезпечення проведення розслідування і обліку нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань; д) компенсаційний характер роботи у важких, шкідливих та небезпечних умовах праці; е) забезпечення організації державної статистичної звітності про умови праці та нещасні випадки на виробництві; є) сприяння роботодавцям з боку держави у встановленні безпечних умов праці шляхом пільгового оподаткування; ж) забезпечення права працюючих на інформацію про стан умов та охорону праці на виробництві;
– принципами інституту “Матеріальна відповідальність сторін трудового договору” виступають: а) встановлення єдиних норм, які визначають максимальний рівень можливої матеріальної відповідальності сторін трудового правовідношення; б) визначення умов матеріальної відповідальності працівників і роботодавців; в) визначення умов звільнення від матеріальної відповідальності;
– правовий інститут “Особливості регулювання праці окремих категорій працівників” визначає такі принципи: а) забезпечення пріоритету охорони здоров’я окремих категорій громадян, які потребують особливого соціального захисту; б) встановлення у централізованому порядку обмежень трудових прав працівників; в) встановлення додаткових прав і гарантій для окремих категорій працівників; г) відсутність дискримінаційних обставин при встановленні відмінностей у правовому регулюванні праці;
– принципами інституту “Колективно-договірного встановлення умов праці” виступають: а) правомочність представників сторін колективно-договірного встановлення умов праці; б) рівноправність сторін у свободі вибору та обговоренні питань, які входять до сфери колективно-договірного регулювання праці; в) повнота та об’єктивність інформації сторін при укладенні колективного договору; г) добровільність сторін у прийнятті на себе обов’язків як вираження узгодженої волі сторін; ґ) реальність забезпечення взятих сторонами обов’язків; д) принцип нескасованості умов колективного договору; е) загальність умов і дії колективного договору; є) систематичність контролю та невідворотність відповідальності за виконання умов колективного договору;
– зі змісту норм інституту “Державний нагляд і громадський контроль за дотриманням норм законодавства про працю” можна виділити такі принципи: а) пріоритетне забезпечення дотримання прав і свобод працівників у процесі трудової діяльності; б) забезпечення дотримання роботодавцями норм трудового права; в) створення державних гарантій для здійснення громадського контролю за дотриманням законодавства про працю;
– до принципів інституту “Трудові спори” відносимо: а) забезпечення захисту трудових прав працівників; б) рівність сторін спору перед законом; в) законодавче встановлення особливого порядку виникнення і розгляду індивідуальних трудових спорів; г) виникнення колективного трудового спору за визначеним у законодавстві предметом; ґ) доступність звернення в органи з розгляду трудових спорів; д) забезпечення об’єктивності і повноти розслідування матеріалів і доказів; е) безоплатність розгляду спору; є) забезпечення строковості розгляду спору; ж) обов’язковість проведення примирних процедур із врегулювання колективного трудового спору; з) забезпечення реального виконання рішення за трудовим спором; и) забезпечення права працівників на самозахист трудових прав не забороненими законом способами; і) гарантованість з боку держави у встановленні гарантій здійснення працівниками самозахисту трудових прав.
24. Інституційний принцип договірного визначення трудової функції працівника виступає уточнюючим щодо галузевого принципу свободи трудового договору (сприяє визначеності договірного характеру праці). Важливими елементами трудової функції є вид роботи та ступінь визначеності трудової функції працівника.
25. Принцип належної винагороди за працю, відображає два аспекти правової регламентації оплати праці. По-перше, він встановлює критерії визначення умов оплати праці працівника, передусім – розміру заробітної плати. По-друге, працівникові гарантується виплата заробітної плати в повному розмірі і в установлені законом, правилами внутрішнього трудового розпорядку чи колективним договором строки.
26. Принцип забезпечення права на відпочинок є інституційним принципом трудового права, а забезпечення права на відпустку є його складовим елементом. У принципі забезпечення права на відпочинок конкретизуються такі галузеві принципи, як встановлення державних гарантій забезпечення трудових прав працівників та забезпечення єдності і диференціації правового регулювання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Колодій А.М. Принципи права України: Моногр. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
2. Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права. – М.: Юрид. лит., 1977. – 216 с.
3. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2-х т. – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1972. – 396 с.
4. Лукашева Е.А. Принципы социалистического права // Сов. государство и право. – 1970. – № 6. – С. 21-23.
5. Керимов Д.А. Законодательная техника: Науч.-метод. и учеб. пособ. – М.: Изд-во НОРМА, 2000. – 127 с.
6. Давид Р. Основные правовые системы современности. – М.: Международные отношения, 1998. – 399 с.
7. Васильев А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. – М.: Юрид. лит., 1976. – 264 с.
8. Лившиц Р.З., Никитинский В.И. Принципы советского трудового права // Сов. государство и право. – 1974. – № 8. – С. 31-39.
9. Андреев В.С. Основные принципы трудового права. // Советское трудовое право: Учеб. – М.: Высш. шк., 1976. – 415 с.
10. Пилипенко П. Д. Проблеми теорії трудового права: Моногр. – Львів: Вид. центр Львів. нац. ун-ту імені Івана Франка, 1999. – 214 с.
11. Теория государства и права: Учеб. для вузов / С.В. Боботов, Н.В. Варламова, В.В. Лазарев и др.; Под ред. Г.Н. Манова. – М.: БЕК, 1996. – 336 с.
12. Алексеев С.С. Теория права. – 2 изд., перераб. и доп. - М.: БЕК, 1995. – 320 с.
13. Теория государства и права: Учеб. / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 570 с.
14. Пашерстник А.Е. О сфере действия и принципах советского трудового права // Сов. государство и право. – 1957. – № 10. – С. 92-103.
15. Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юрид. лит., 1975. – 263 с.
16. Черданцев А.Ф. Систематизирующие связи права // Сов. государство и право. – 1974. –№ 8. – С. 10-17.
17. Общая теория права: Курс лекций / Под общей ред. В.К. Бабаева. – Нижний Новгород, 1993. – 418 с.
18. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. – М., 1995. – 384 с.
19. Трудовое право: Учеб. / Отв. ред. О.В. Смирнов. – М.:”Статус ЛТД+” 1996. – 384 с.
20. Явич Л.С. Сущность права. – Л., 1985. – 206 с.
21. Иванов Р.Л. К вопросу о генезисе принципов права // Вестн. Ленинградского ун-та. – Вып.4. - 1987. – С. 92-95. – (Серия 6. История КПСС, научный коммунизм, философия, право).
22. Гусов К.Н., Толкунова В.Н. Трудовое право России: Учеб. – 2-е изд., доп., испр. – М.: Юристъ, 1997. – 480 с.
23. Сыроватская Л.А. Трудовое право: Учеб. – М.: Высш. шк., 1995. – 255 с.
24. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підруч. – Вид. друге, стереотип. – Х.: Консул, 2000. – 480 с.
25. Васильев А.М. О правовых идеях-принципах // Сов. государство и право. – 1975. – № 3. – С. 11-18.
26. Явич Л.С. Общая теория права. – Л., 1976. – 287 с.
27. Словарь иностранных слов / Под ред. И.В.Лехина, С.М.Локшиной, Ф.Н.Петрова. – М., 1955. – 856 с.
28. Краткий словарь иностранных слов / Сост. С.М.Локшина. – М., 1979. – 351 с.
29. Бородянский В.И. Гносеологический аспект исследования механизма взаимодействия принципов и норм гражданского права // Государство и право. – 2002. – № 5. – С. 108-110.
30. Социология и право / Под ред. Ю.А.Тихомирова и В.П. Казимирчука. – М.: Наука 1973. – 359 с.
31. Цвік М. Про систему юридичних актів // Вісн. Академії прав. наук України. – Харків, 2002. – № 4 (31). – С. 14-24.
32. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII // Відом. Верх. Ради УРСР. – 1971. – додаток до № 50. – Ст. 375.
33. Скобелкин В.Н. Принципы в Трудовом кодексе Российской Федерации // Четвертый кодекс России: Сб. науч. Ст. / Под ред. В.Н. Скобелкина. – Омск: Омск. гос. ун-т, 2002. – С. 88-89.
34. Пацурківський П.С. Проблеми теорії фінансового права. – Чернівці, 1998. – 275 с.
35. Смирнов О.В. Основные принципы социалистического трудового права. // Трудовое право социалистических стран. – М.: Юрид. лит., 1981. – 271 с.
36. Трудовое право: Учеб. – Издание второе, перераб. и доп. – М.: ПРОСПЕКТ, 1997. – 448 с.
37. Бугров Л.Ю. Свобода труда и свобода трудового договора в СССР (юридический аспект). – Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1984. – 126 с.
38. Ронжин В.Н. О принципах трудового права. // ХХV съезд КПСС и развитие науки трудового права и права социального обеспечения: [Материалы совещ., 4-6 мая 1977 г., г.Звенигород / Редкол.: С.А.Иванов (отв. ред.) и др.] – М.: ИГПАН, 1978. – 275 с.
39. Ронжин В.Н. Общее учение о принципах советского социалистического права. – Гл.2. // Егоров А.Н. Основные принципы советского права социального обеспечения. – М.: МГУ, 1984. – С. 31-39.
40. Байтин М.И. О принципах и функциях права: новые моменты // Известия высш. учеб. заведений. Правоведение. – 2000. – № 3. – С. 4-16.
41. Голощапов С.А. К вопросу о принципах правового регулирования социалистической организации труда и принципах советского трудового права // Развитие трудового права и права социального обеспечения в современный период: Сб. науч. трудов. – М., 1986. – С. 7-9.
42. Семенов В.С., Прагнюк О.Я. Міжнародно-правові аспекти Конституції України / НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. - К.: Ін Юре, 1997. – 359 с.
43. Теория государства и права / Отв. ред. А.И. Королев, Л.С. Явич. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1987. – 215 с.
44. Теорія держави і права: Навч. Посіб. / За заг. ред. В.В. Копейчикова. – К., 1995. – 324 с.
45. Асланян Н.П. Основные начала российского частного права: Дис. …д-ра юрид. наук: 12.00.03. – М., 2001. – 365 с.
46. Івченко А.О. Тлумачний словник української мови: Близько 7000 словник. ст. / Худож. - оформлювач І.В. Осипов. – Харків: Фоліо, 2006. – 766 с.
47. Трудове право України: Академ. курс: Підруч. / А.Ю. Бабаскін, Ю.В. Баранюк, С.В. Дріжчана та ін.; За заг. ред. Н.М. Хуторян. – К.: Вид. А.С.К., 2004. – 608 с.
48. Советское трудовое право // Под ред. Н.Г.Александрова. – М.: Юрид. лит., 1972. – 576 с.
49. Андреев В.С. Советское трудовое право: Учеб. для юрид. вузов и фак. – М.: Высшая школа, 1971. – 399 с.
50. Прокопенко В.И. Основные принципы трудового права. – К., 1969. – 126 с.
51. Трудовий кодекс України (проект) // Праця і зарплата. – 2003. – № 42. – С. 2-48.
52. Аверьянов А.Н. Система: философская категория и реальность. – М.: Мысль, 1976. – 188 с.
53. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Курс лекций – Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Манускрипт, 1996. – 312 с.
54. Садовский В.М. Основания общей теории систем. Логико-методологический анализ. – М.: Наука, 1974. – 279 с.
55. Мальцев Г.В. Понимание права: Подходы и проблемы. – М., 1999. – 419 с.
56. Канунников А.Б., Пастухов А.А. Особенности современного понимания трудового права и основных начал трудового законодательства // Трудовое право. – 2004. – № 7. – С. 16-19.
57. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права) – 2-е изд. – М.: Аванта+, 2001. – 560 с.
58. Основные задачи науки советского социалистического права: Матер. 1-го совещания науч. работников права (16-19 июля 1938 г.). – М., 1938. – С. 183.
59. Поленина С.В. Взаимодействие системы права и системы законодательства в современной России // Государство и право. – 1999. – № 9. – С. 5-12.
60. Общая теория права: Учеб. для юрид. вузов / Ю.А. Дмитриев, И.Ф. Казьмин, В.В. Лазарев и др.; Под общ. ред. А.С. Пиголкина. – 2-е изд. испр. и доп. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1996. – 384 с.
61. Общая теория права и государства: Учеб. / Под ред. проф. В.В. Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристь, 2001. – 520 с.
62. Лившиц Р.З. Теория права: Учеб. – М., 1994. – 224 с.
63. Процевский А.И. Трудовые отношения и метод их правового регулирования: Автореф. дисс. … докт. юрид. наук: 12.00.05. – Харьков, 1970. – 40 с.
64. Алексеев С.С. Теория права. – 2 изд., стереотип.– Х.: БЕК, 1994. – 224 с.
65. Єрьоменко В.В. Підстави виникнення трудових правовідносин: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05. – Харків, 1998. – 18 с.
66. Корецкий В.И. Гражданское право и гражданские правоотношения в СССР. – Душанбе: Изд-во «Ирфон», 1967. – 128 с.
67. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 711 с.
68. Александров Н.Г. Советское трудовое право: Учеб. для юрид. фак. и ин-тов. – Изд. 3-е, испр. и доп – М.: Госюриздат, 1963. – 414 с.
69. Советское трудовое право: Учеб. для сред. юрид школ / Под ред. В.С.Андреева. – М.: Юрид. лит., 1965. – 264 с.
70. Советское трудовое право: Учеб. для высш. учеб. заведений / Под ред. А.С.Пашкова, О.В.Смирнова. – 2-е изд. – М.: Юрид. лит., 1982. – 605 с.
71. Теория государства и права: Учебник для вузов по юрид. специальностям / М.М. Рассолов, В.О. Лучин, Б.С. Эбзеев; Под ред. М.М. Рассолова. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 640 с.
72. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Харьков: Консум, 2000. – 704 с.
73. Поленина С.В. Система права // Теория государства и права: Учеб. // Под ред. В.К. Бабаева. – М., 2002. – С. 392.
74. Сорокин В.Д. Метод правового регулирования. Теоретические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1976. – 142 с.
75. Процевский А.И. Метод правового регулирования трудовых отношений. – М.: Юрид. лит., 1972. – 288 с.
76. Маврин С.П. О роли метода правового регулирования в структурировании и развитии позитивного права // Правоведение. – 2003. – № 1. – С. 212-213.
77. Сивий Р. До методології системного дослідження приватного права у структурі позитивного права: формально- та діалектико-логічний аспекти // Юрид. Україна. – 2004. – № 11. – С. 58-68.
78. Сивий Р. Метод правового регулювання як критерій поділу позитивного права на приватне та публічне // Юрид. Україна. – 2005. – № 3. – С. 54-63.
79. Алексеев С.С. Общая теория права.– Т.1. – М., 1981. – 359 с.
80. Толкунова В.Н. Трудовое право: Конспект лекций. – М.: Белые альвы, 1997. – 240 с.
81. Система советского права и перспективы её развития // Сов. государство и право. – 1982. – № 6. – С. 80-110; № 7. – С. 100-120; № 8 – С. 49-70.
82. Проблемы теории государства и права: Учеб. для студ. вузов, обуч. по спец. “Правоведение” / Под ред. С.С. Алексеева. – М.: Юрид. лит., 1987. – 447 с.
83. Чхиквадзе В.М. Государство, демократия, законность. Ленинские идеи и современность. – М.: Юрид. лит., 1967. – 503 с.
84. Андреев В.С. Социальное обеспечение в СССР (правовые вопросы). – М.: Юрид. лит., 1971. – 256 с.
85. Керимов Д.А. Философские проблемы права. – М.: Мысль, 1972. – 472 с.
86. Разуваев Н.В. Правовая система и критерии отраслевой дифференциации права // Правоведение. – 2002. – № 3. – С. 31-55.
87. Толкунова В.Н. К вопросу о методе советского трудового права // Развитие трудового права и права социального обеспечения в современный период: Сб. науч. трудов. – М., 1986. – С. 21, 22, 35.
88. Лукич Р. Методология права. – М.: Прогресс, 1981. – 304 с.
89. Філософський енциклопедичний словник. – К.: Абрис, 2002. – 611 с.
90. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підруч. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2004. – 584 с.
91. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. / Под ред. проф. М.Н. Марченко. Том 2. Теория права. – М.: Изд-во "Зерцало", 1998. – 620 с.
92. Семенов В.М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. – М.: Юрид. лит., 1982. – 152 с.
93. Трудове право України: Підруч. / За ред Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. - 564 с.
94. Пряхина Т.М. Источники конституционной доктрины России // Закон и право. – 2003. – № 11. – С. 14-18.
95. Бондаренко М.В. Проблемы недействительности трудовых договоров // Трудовое право. – 2001. – № 4. – С. 33-38.
96. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відом. Верх. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
97. Венедиктов В.С. Конспект лекций по трудовому праву Украины: Учеб. пособ. для высш. учеб. заведений. Ч.1. – Х.: Консум, 1998. – 140 с.
98. Маврин С.П. Принципы трудового права в условиях рыночной экономики // Правоведение. – 1992. – № 2. – С. 53-57.
99. Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: Закон України від 8 вересня 2005 року № 2866-IV // Відом. Верх. Ради України. – 2005. – № 5. – Ст. 561.
100. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право: Учеб. для вузов. – М.: НОРМА – ИНФРА-М, 1998. – 728 с.
101. Трудовой кодекс Российской Федерации (офиц. текст от 30 декабря 2001 г.): Постатейный научно-практич. комментарий / В.В. Куликов, А.Т. Гаврилов, М.И. Посошкова, А.П. Починок. – М.: ЗАО “Библиотечка “Российской газеты”, 2002. – 591 с.
102. Стефанюк В.С. Запровадження адміністративних судів у рамках судово-правової реформи в Україні // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матер. наук.-практ. конфер. (18-19 квітня 2002 р., м.Харків). – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 12-18.
103. Большой энциклопедический словарь. – М., 1997. – 1456 с.
104. Загальна декларація прав людини. – К.: Право: Українська Правнича фундація, 1995. – 12 с.
105. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. – К.: Українська Правнича фундація, 1995. – 40 с.
106. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1973 року. Права людини, Міжнародні договори України, декларації, документи // Упоряд. Ю.К. Качуренко. – К.: Наук. думка, 1992. – С. 24-36.
107. Zuleeg M. Zum Verhaltnis nationaler und europaischer Grundrechte // EuGRZ. – 2000. – S. 513.
108. Декларація МОП “Про основні принципи та права у світі праці”. Конвенції МОП. – К., 1999. – 39 с.
109. Спиркин А.Г. Философия: Учеб. для студ. вузов. – М.: Гардарика, 1998. – 816 с.
110. Кодекс законів про працю Української РСР 1922 року // ЗУ УРСР. –1922. – № 45. – Ст. 665.
111. Толкунова В.Н. Конституционные принципы правового регулирования труда в развитом социалистическом обществе // Сов. государство и право. – 1980. – № 1. – С. 3-9.
112. Молодцов М.В. Система советского трудового права и система законодательства о труде. – М.: Юрид. лит., 1985. – 175 с.
113. Конвенція № 87 Міжнародної організації праці 1948р. про свободу асоціації і захисту права на організації // Відом. Верх. Ради УРСР. – 1956. –№ 7. – Ст. 123.
114. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15 вересня 1999 р., № 1045-XIV // Відом. Верх. Ради України. – 1999. – № 45. – Ст. 397.
115. Гирич О.Г. Трудове право: Курс лекцій: Для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вілбор, 1999. – 208 с.
116. Мальцев В.А. Право как нормативно-деятельностная система // Правоведение. – 2003. – № 2. – С. 14-27.
117. Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве. – Х.: Консул, 1996. – 136 с.
118. Дембо М.И. О принципах построения системы права // Сов. государство и право. – 1956. – № 8. – С. 88-98.
119. Процевський О. Новий зміст права на працю – основа реформування трудового законодавства України // Право України. – 1999. – № 6. – С. 101-105.
120. Жернаков В. Свобода праці як принцип сучасного трудового права України // Право України. – 1999. – № 3. – С. 34-36.
121. Вишновецька С.В. Окремі проблеми механізму правового регулювання трудових відносин // Наук. вісн. Чернівецького ун-ту: Зб. наук. праць. – Вип.125: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2001. – С. 42-44.
122. Гаврилюк О. Сучасне втілення принципів трудового права // Право України. – 2001. – № 9. – С. 56-58.
123. Єрьоменко В. Правові форми реалізації громадянами права на працю // Право України. – 1999. – № 1. – С. 16-19.
124. Конвенція № 29 Міжнародної організації праці 1930 р. про примусову чи обов’язкову працю // Відом. Верх. Ради УРСР. – 1956. – № 5. – Ст. 75.
125. Томашевский К.Л. Трудовой кодекс Республики Беларусь 1999 г. Основные новеллы общих положений и института трудового договора // Государство и право. – 2002. – № 1. – С. 76-83.
126. Лившиц Р.З. Свобода труда в СССР // Социализм и личность / Под ред. В.М. Чхиквадзе. – М., 1979. – 163 с.
127. Миронов В.И. Трудовое право России // Трудовое право. – 2003. – № 9. – С. 5-14.
128. Европейская социальная хартия // Библиотека журнала “Социальн6ая защита”. – М., 1998. – Вып. 2. – 115 с.
129. Артеменко В.М. О дальнейшем совершенствовании гарантий, направленных против незаконных увольнений рабочих и служащих // Развитие трудового права и права социального обеспечения в современный период: Сб. науч. трудов. – М., 1986. – С. 75-76.
130. Пустовіт Ж. Поняття соціальних гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. – 2000. – № 3. – С. 28-30.
131. Конституційне право України: Підруч. для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти / В.Ф. Погорілко, О.Ф.Фріцький, О.В. Городецький та ін.; Під ред. В.Ф. Погорілка, НАН України, Київський ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 1999. – 734 с.
132. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV // Відом. Верх. Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.
133. Курс российского трудового права. В 3-х т. / С.П. Маврин и др. (общ. ред.); Санкт-Петербургский государственный ун-т. – СПб, 1996. Т.1. Часть общая / А.В. Гребенщиков, С.П. Маврин, Е.Б. Хохлов (ед.). – 573 с.
134. Ярошенко О. Щодо дискримінації в реалізації права на працю // Право України. – 2000. – № 7. – С. 53-55.
135. Лапина Н.Ю. Трудовые отношения и социальное партнерство в постсоветском обществе // Актуальные проблемы Европы: экономика, политика, идеология. – 1995. – № 2. – С. 133-146.
136. Заславский В. Россия на пути к рынку: государственно-зависимые работники и популизм // Полит. исслед. – М., 1991. – № 5. – С. 65-79.
137. Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теоретико-правовий аспект: Моногр. – О.: Юрид. літ., 2001. – 328 с.
138. Заржицький О. Соціальне партнерство у соціально-трудових відносинах // Право України. – 2000. – № 11. – С. 53-55.
139. Заржицький О., Башмаков В. На шляху до соціального партнерства // Право України. – 1997. – № 6. – С. 60-62.
140. Нуртдинова А.Ф. Российская трёхсторонняя комиссия и генеральное соглашение // Право и экономика. – 1998. – № 12. – С. 36-39.
141. Нуртдинова А.Ф. Роль государства в механизме социального партнёрства // Журнал российского права. – 2000. – № 2. – С. 16-25.
142. Соловьев А. О некоторых вопросах правотворчества субъектов социального партнёрства на отраслевом уровне по проблеме споров, возникающих при реализации тарифных соглашений // Хозяйство и право. – 1996. – № 2. – С. 116-118.
143. Соловьев А. Трудовой арбитраж: реалии и перспективы // Хозяйство и право. – 1996. – № 1. – С. 185-192.
144. Бугров Л.Ю. Понятие и классификация коллективных соглашений в российском трудовом праве // Государство и право. – 2002. – № 4. – С. 36-41.
145. Гончарова Г., Жернаков В. Сфера укладення колективного договору // Право України. – 2000. – № 8. – С. 85-87.
146. Гончарова Г.С. Колективний договір у вищих навчальних закладах // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип.51. – С. 33-43.
147. Лосица И.А. Содержание коллективного договора: опыт и возможности совершенствования // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я.Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип.51. – С. 50-56.
148. Лосиця І. Колективний договір в нових умовах господарювання // Право України. – 1997. – № 5. – С. 73-76.
149. Нуртдинова А. Коллективный договор по действующему законодательству // Право и экономика. – 1998. – № 11. – С. 33-36.
150. Семигин Г.Ю. Социальное партнёрство в современном мире. – М.: Мысль, 1996. – 208 с.
151. Киселев И.Я. Международно-правовое регулирование труда (международные стандарты труда): Учеб. пособ. – М.: Академия труда и социальных отношений, 1995. – 165 с.
152. Нуртдинова А.Ф. Некоторые аспекты становления социального партнерства в России // Проблемы теории и практики управления. – 1995. – № 3. – С. 122-126.
153. Козак З.Я. Договірне регулювання за трудовим правом України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05. – К., 1999. – 18 с.
154. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: Учеб. для вузов. – М.: Дело, 1999. – 728 с.
155. Про колективні договори і угоди: Закон України від 1 липня 1993 р., № 3356 – XII // Відом. Верх. Ради України. – 1993. – № 36. – Ст. 361.
156. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 3 березня 1998 р., № 137/98-ВР // Відом. Верх. Ради України. – 1998. – № 34. – Ст. 227.
157. Про організації роботодавців: Закон України від 24 травня 2001 р. № 2436-ІІІ // Відом. Верх. Ради України. – 2001. – № 32. – Ст. 171.
158. Philippe Reymond. Labour Law and Social Insuranse Law / Introduction to Swiss Law. ed. By F. Dessemonted T. Ansay. Deventer, Kluwer Law and Taxation Publisher, 1983. – P.202, 212.
159. Шмидт Г. Партнерство в условиях социальной рыночной экономики // Социалистический труд. – 1990. – № 9. – С. 78-87.
160. Левиант Ф.М. Единство и дифференциация советского трудового права // Вестник ЛГУ. Серия экономика, философия и право. – 1958. – № 23. – Вып.4. – С. 91-104.
161. Симорот З.К. Единство советского законодательства о труде / АН УССР. Ин-т государства и права. – К.: Наукова думка, 1988. – 280 с.
162. Бару М.И. Унификация и дифференциация норм трудового права // Сов. государство и право. – 1971. – № 10.С. 25-29.
163. Покровская М.А. О субъектной дифференциации в советском трудовом праве // Правоведение. – 1967. – № 6. – С. 48-58.
164. Толкунова В. Н. Дифференциация правового регулирования женского труда // Сов. государство и право. – 1968. – № 11. – С. 62-70.
165. Снигирева И.О. К вопросу об отраслевой дифференциации советского трудового законодательства // Сов. государство и право. – 1964. – № 11. – С. 44-50.
166. Бурак В.Я. Єдність і диференціація правового регулювання трудових відносин робочого часу, часу відпочинку і заробітної плати на підприємствах: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05. – К., 1999. – 18 с.
167. Левиант Ф.М. Нормативные акты, регулирующие труд рабочих и служащих. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1960. – 135 с.
168. Трудовое право: энциклопедический словарь / Редкол.: С.А. Иванов (гл. ред.) и др. – 4-е изд. – М.: Сов. энциклопедия, 1979. – 527 с.
169. Халдеева Н.В. Единство и дифференциация правового регулирования труда // Трудовое право. – 2003. – № 4. – С. 51-55.
170. Про оплату праці: Закон України від 24 березня 1995 р., № 108/95-ВР // Відом. Верх. Ради України. – 1995. – № 17. – Ст. 121.
171. Карасев Я.А., Гуляев Г.И. Основные принципы советского трудового права: Лекция для студентов ВЮЗИ. – М.: ВЮЗИ, 1957. – 26 с.
172. Курс российского трудового права. В 3 т. Т.1: Общая часть / Под ред. Е.Б.Хохлова. – СПб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1996. – 573 с.
173. Про статус гірських населених пунктів: Закон України від 15 лютого 1995р., № 56/95-ВР // Відом. Верх. Ради України. – 1995. – № 9. – Ст. 58.
174. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року № 648 “Про умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах” // Уряд. кур’єр. – 1995. – 31 серпня.
175. Глозман В.А. Трудовой договор в условиях научно-технического прогресса. – Минск: Изд-во Белорусского университета, 1978. – 183 с.
176. Пашков А.С. Правовые формы обеспечения производства кадрами в СССР. – М.: Госюриздат, 1961. – 184 с.
177. Сушкина Л.П. Стимулирование профессионального мастерства рабочих // Машиностроитель. – 1982. – № 3. – С. 42-44.
178. Федорова Г.И. Правовые вопросы выплаты надбавок за квалификацию // Правоведение. – 1985. – № 4. – С. 58-63.
179. Про відпустки: Закон України від 15 листопада 1996 р., № 504/96-ВР // Відом. Верх. Ради України. – 1997. – № 2. – Ст. 4.
180. Орловский Ю.П. Труд молодёжи в СССР. Правовое исследование. – М., 1974. – 256 с.
181. Иванов С.А., Лившиц Р.З., Орловский Ю.П. Советское трудовое право: вопросы теории. – М.: Наука, 1978. – 368 с.
182. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р., № 3723-XII // Відом. Верх. Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
183. Антонова Л.И. Локальное правовое регулирование: (Теорет. исслед.). – Л.: Узд-во ЛГУ, 1985. – 152 с.
184. Кондратьев Р.И. Локальные нормы трудового права и материальное стимулирование. – Львов: Изд. обьеденение “Вища школа”, 1973. – 160 с.
185. Самигуллин В.К. Локальные нормы и их виды. // Правоведение. – 1976. – № 2. – С. 38-43.
186. Гетьманцева Н.Д. Співвідношення централізованого і локального правового регулювання трудових відносин: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05. – К., 1996. – 18 с.
187. Трудовое право и научно-технический прогресс / Под ред. С.А. Иванова. М., 1974. – 563 с.
188. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и будущее. – М.: Наука, 1989. – 192 с.
189. Лившиц Р.З., Никитинский В.И. Где необходимы новые решения // Соц. труд. – 1989. – № 3. – С. 55-60.
190. Каринский С.С. Правовое регулирование заработной платы. – М., Госюриздат, 1963, – 210 с.
191. Семенов В.М. Понятие и система принципов советского гражданского процессуального права: “Сб. ученых трудов”. – Вып. 2 Свердловск, 1964, – С. 220-221.
192. Смолярчук В.И. Источники советского трудового права. – М.: Юрид. лит., 1978. – 168 с.
193. Трудовое право России: Учеб. / Т.В.Иванкина, С.П.Маврин, Е.В.Магницкая и др.; Под ред. А.С.Пашкова; Санкт-Петербургского ун-та. – СПб., 1994. – 289 с.
194. Советское трудовое право: Учеб. для студ. вузов, обуч. по спец “Правоведение” / Под ред. А.Д. Зайкина. – М.: Юрид. лит., 1979. – 543 с.
195. Догадов В.М. Советское трудовое право в борьбе за народнохозяйственный план – “Ученые записки ЛГУ”, № 151. – Вып. 4. Л, 1953, – С. 75-103. – (Серия юридических наук).
196. Уржинский К.П. Трудоустройство граждан в СССР. – М., “Юрид. лит.”, 1967. – 144 с.
197. Лившиц Р.З. Заработная плата в СССР. Правовое исследование. – М., “Наука”, 1972. – 271 с.
198. Семенков В.И. Охрана труда в СССР: (Правовые проблемы) / В.И. Семенков; АН БССР, Ин-т философии и права. – 2-е изд., перераб. – Минск: Наука и техника, 1976. – 287 с.
199. Смолярчук В.И. Законодательств о трудовых спорах. Процессуальные гарантии охраны трудовых прав рабочих и служащих. – М.,”Юрид. лит.”, 1966. – 228 с.
200. Ставцева А.И. Правовые вопросы перераспределения трудовых ресурсов. – М.: Юрид. лит., 1974. – 160 с.
201. Хохлов Е.Б. Об основаниях трудовых правоотношений // Правоведение. – 1994. – № 4. – С. 33-43.
202. Колбасин Д.А. Содержание трудового договора на современном этапе / Под ред. В.И. Семенкова. – Мн.: Навука і тэхніка, 1990. – 176 с.
203. Чиркин В.Е. Приоритеты современной модели конституции // Правоведение. – 2003. – № 2. – С. 52-53.
204. Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до Типової форми контракту з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності” № 542 від 9 червня 1997 року // ЗПУ. – 1997. – № 7. – Ст. 331.
205. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-Х // Відом. Верх. Ради УРСР. – 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122.
206. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-ІІІ // Відом. Верх. Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
207. Гетьманцева Н.Д. Співвідношення централізованого і локального методів правового регулювання оплати праці // Право України. – 1997. – № 12. – С. 66-70.
208. Мартемьянов В.С., Скачкова Г.С. Заработная плата и заработанная плата // Сов. государство и право. – 1988. – № 3. – С. 64-72.
209. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” // Право України. – 2000. – № 6. – С. 128-134.
210. Большакова Л.Г. Теоретические и практические аспекты права рабочих и служащих на отдых: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.05. – М., 1980. – 20 с.
211. Гусев А.В. Правовое регулирование свободного времени рабочих и служащих и участие в нём профсоюзов: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.05. – М., 1990. – 19 с.
212. Наумов М.Ф. Внерабочее время рабочих и служащих как объект правового регулирования: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.05. – М., 1978. – 19 с.
213. Гинцбург Л.Я. Отпуска рабочих и служащих. – М.: Изд-во АН СССР, 1961. – 163 с.
214. Гинцбург Л.Я. Трудовые отпуска рабочих и служащих. – М.: Изд-во АН СССР, 1955. – 131 с.
215. Лившиц Р.З. Отпуска рабочих и служащих в СССР. – М.: Госюриздат, 1962. – 96 с.
216. Ярхо А.В. Время отдыха. – М.: Профиздат, 1987. – 256 с.
217. Ярхо А.В. Отпуска рабочих и служащих. – М.: Профиздат, 1982. – 159 с.
218. Гаращенко Л.П. Правове регулювання відпусток за законодавством України. – К.: ПАВЛІМ, 2003. – 172 с.
219. Катков В.Ю. Совершенствование законодательства в области социальной политики // Современное право. – 2003. – № 2. – С. 5-9.
220. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. – М.: Наука, 1979. – 229 с.
221. Хруслова Е.И. Правовое регулирование ежегодных отпусков в европейских странах-членах СЭВ: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.05. – М., 1990. – 19 с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:
(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)
50
Найти готовую работу
ЗАКАЗАТЬ
Обратная
связь:
Связаться
Вход для партнеров
Регистрация
Восстановить доступ
Материал для курсовых и дипломных работ
25.03.24
Іміджування в процесі функціонування державної влади
25.03.24
Політичний імідж як складова публічної взаємодії
25.03.24
Методологія сучасних іміджевих досліджень
Архив материала для курсовых и дипломных работ
Ссылки:
Счетчики:
© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.