У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ДОГОВІР МОРСЬКОГО СТРАХУВАННЯ
Количество страниц 202
ВУЗ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Год сдачи 2007
Содержание Зміст
ВСТУП..............................................................................................с. 3 - 10
РОЗДІЛ 1. ҐЕНЕЗА ДОГОВОРУ МОРСЬКОГО
СТРАХУВАННЯ............................................................................с. 11 - 42
Підрозділ 1.1. Становлення та розвиток морського
страхування та договору морського страхування....................с. 11 - 26
Підрозділ 1.2. Договір морського страхування в системі
цивільно-правових договорів України та його функції ........ ...с. 27 - 40
Висновки до Розділу І....................................................................с. 41 - 42
РОЗДІЛ П. ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
ДОГОВОРУ МОРСЬКОГО СТРАХУВАННЯ.......................с. 43 - 170
Підрозділ 2.1. Поняття, істотні умови та порядок
укладення договору морського страхування...............................с. 43 - 74
Підрозділ 2.2. Сторони договору морського страхування
та страхові посередники...............................................................с. 75 - 94
Підрозділ 2.3. Права та обов’язки сторін за договором
морського страхування................................................................с. 95 - 108
Підрозділ 2.4. Виконання договору морського
страхування ................................................................................с. 109 - 121
Підрозділ 2.5. Зміна договору морського страхування..........с. 122 - 134
Підрозділ 2.6. Припинення договору морського
страхування ................................................................................с. 135 - 152
Підрозділ 2.7. Відповідальність сторін за договором
морського страхування..............................................................с. 153 - 164
Висновки до Розділу ІІ…………………………………….…..с.165 – 170
Висновки ………………………………………………………..с.171 - 178
Список використаних джерел …………………………….…с. 179 - 194
Додатки ………………………………………………………....с. 195 - 204


Вступ
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Морське страхування – один з найдавніших видів страхування, який не втратив своєї актуальності і в сучасних умовах, бо, не дивлячись на розвиток технічного прогресу, ризиків в мореплавстві не меншає. Експлуатація будь-якого морського судна несе потенційний ризик можливих втрат та збитків, яких може зазнати власник або фрахтувальник судна, власник вантажу, перевізник тощо, а обсяг збитків, пов’язаний з обставинами конкретної морської аварії, часто перевищує фінансові можливості вказаних осіб. Вирішенню проблем відшкодування завданих збитків і покликане слугувати морське страхування як система захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб на випадок морської небезпеки.
Аналіз розвитку інституту морського страхування в умовах переходу України до ринкової економіки свідчить, що у цей період відбулися важливі події, пов’язані і з демонополізацію страхового ринку, і з прийняттям Кодексу торговельного мореплавства України (далі – КТМ України), положення якого покликані врегулювати договірні відносини у сфері морського страхування.
Разом з тим, на сьогодні морське страхування ще не зайняло такої стратегічної позиції, як це характерно для країн з розвинутою економікою, що пояснюється, перш за все, недосконалістю його законодавчого врегулювання. Тому однією з найважливіших задач сьогодення є вдосконалення нормативної бази у сфері морського страхування, приведення положень КТМ України у відповідність до положень нового Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).
Проблеми страхування традиційно займали і займають у доктрині цивільного права одне з центральних місць. Так, достатньо вказати, що за останні роки В.М. Нікіфорак, Т.В. Блащук, О.В. Гринюк, В.В. Семеняка, О.С.Красільнікова у своїх дослідженнях торкалися питань договірного регулювання страхових відносин. Але фундаментального дослідження правової природи саме договору морського страхування в Україні здійснено не було. Таким чином, відсутність фундаментальних розробок стосовно договору морського страхування і обумовила вибір теми дисертаційного дослідження.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження склали праці відомих вчених-цивілістів як минулого, так і сьогодення: Т.В. Боднар, В.І. Борисової, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, В.В. Вітрянського, К.О. Граве, В.П. Грибанова, В.Є. Ідельсона, О.С. Іоффе, О.О. Красавчикова, Н.С. Кузнецової, І.М. Кучеренко, О.Е Лейста, Л.А. Лунца, В.В. Луця, Р.А. Майданика, Д.І. Мейєра, В.О. Мусіна, І.Б. Новицького, В.А. Ойгензихта, В.К. Райхера, А.П. Сергєєва, В.І. Серебровського, В.О. Тархова, Ю.К. Толстого, Л.М. Федорова, Р.О. Халфіної, Є.О. Харитонова, Я.М. Шевченко, Р.Б. Шишки, Г.Ф. Шершеневича, М.Я. Шимінової та ін.
У дисертації використані роботи зарубіжних авторів, а саме Р. Боко, Ф.Д.Роуза, праці яких не перекладалися українською або російською мовами.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась на кафедрі цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ (далі – ХНУВС) та пов’язана з науковими розробками ХНУВС, які здійснюються за напрямками, затвердженими Академією правових наук України, а також відповідає змісту Пріоритетних напрямків наукових досліджень вищих навчальних закладів МВС України, визначених Наказом МВС України № 356 від 11 травня 2001 року „Про затвердження Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр.” (державна реєстрація №0186.0.070867), та за пріоритетними напрямками наукових розробок ХНУВС на 2006-2010 роки. Тема роботи знайшла також своє відбиття в плані дослідницької діяльності кафедри цивільного права та процесу ХНУВС.
Мета та задачі дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка доктринальних засад цивільно-правового регулювання договору морського страхування та обґрунтування пропозицій, спрямованих на усунення недоліків і прогалин у законодавчому регулюванні цього договору.
Для досягнення вказаної мети автором дисертації були поставлені такі основні задачі:
- дослідити ґенезу договору морського страхування;
- сформулювати засади цивільно-правового регулювання договору морського страхування в Україні, враховуючи досвід інших країн;
- поглибити характеристику юридичної природи договору морського страхування;
- розкрити суттєві риси договору морського страхування, визначити його функції та місце в системі цивільно-правових договорів України;
- дослідити основні права та обов’язки учасників договору морського страхування;
- на підставі аналізу виявити особливості укладення, виконання, припинення договору морського страхування;
- розглянути особливості механізму відповідальності та практики його застосування в разі невиконання або неналежного виконання договору морського страхування.
- розкрити зміст договору морського страхування;
- сформулювати конкретні пропозиції і рекомендації по вдосконаленню законодавства і правозастосовчої практики з питань реалізації договору морського страхування.
Об’єктом дослідження є цивільні відносини, що виникають при укладенні, виконанні, зміні та припиненні договору морського страхування, а також шляхи підвищення нормативного впливу на них.
Предметом дослідження є нормативні акти, які регулюють відносини у сфері морського страхування, теоретичні аспекти договірних відносин у цій сфері, та практика застосування законодавства.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять сучасні методи наукового дослідження. Діалектичний метод дозволив розглянути формування та розвиток ідеї договору морського страхування і відповідних норм законодавства. Застосування історичного методу дозволило дослідити ґенезу розвитку договору морського страхування у конкретних історико-правових умовах, продемонструвати розвиток теоретичної думки, законодавства та обґрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження цієї теми. Порівняльно-правовий метод використано для з’ясування переваг і недоліків договірного механізму регулювання морського страхування за законодавством України, Російської Федерації, Великобританії, Норвегії, США та інших країн світу. Системно-структурний метод сприяв з’ясуванню змісту договору морського страхування, його істотних умов, встановленню місця в загальній системі національного договірного права. Логіко-юридичний метод дозволив провести аналіз положень чинного законодавства України в сфері морського страхування. Теоретико-прогностичний метод сприяв розробці пропозицій стосовно вдосконалення чинного законодавства у вказаній сфері.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що наукова робота є першим комплексним дослідженням сутності та змісту договору морського страхування в умовах дії нового ЦК України та КТМ України. На монографічному рівні проведено всебічний теоретико-функціональний аналіз цього договору.
У результаті проведеного дисертаційного дослідження вперше сформульовано та обгрунтовано або додатково аргументовано чи уточнено наукові положення, що виносяться на захист:
1. Вперше:
- запропоновано доповнити главу 67 ЦК України статтею „Застосування загальних правил про страхування до спеціальних видів страхування” наступного змісту: Правила, передбачені цієї главою, застосовуються до відносин по спеціальним видам страхування, включаючи і морське, якщо законами про ці види страхування не встановлено інше;
- доведено, що виходячи з того, що договір морського страхування - це договір на надання послуг, а також різновид договору страхування, запропонувати можливість застосовувати до нього положення глави 63 ЦК України (Послуги. Загальні положення), при умові, якщо це не буде суперечити суті самого зобов'язання; і субсідіарно застосовуватися положення гл.67 ЦК України (Страхування), але виключно тоді, коли конкретні відносини з морського страхування не врегульовані на рівні спеціального закону;
- доведено, що договір морського страхування виконує такі ж функції, як і будь-який цивільно-правовий договір, а саме, ініціативну, програмно-координаційну, інформаційну, гарантійну (забезпечувальну) та захисну. Між тим ініціативна функція, виходячи з того, що цей договір являється договором приєднання дещо деформована.
Удосконалено:
- визначення договору морського страхування;
- визначення понять „страхувальник” (ст.3 Закону України „Про страхування”); третя особа (вигодонабувач) (ст.246 КТМ України);
- назву ст.251 КТМ України для узгодження її зі змістом цієї статті;
- чинний порядок укладення договору морського страхування, запропонувавши зобов’язати страховика видавати страхувальнику страховий поліс (ст.244 КТМ України);
- положення ч.1 ст.40 Закону України „Про страхування” в частині розширення кола осіб, зокрема страховика, зобов’язаних зберігати таємницю страхування;
- положення КТМ України стосовно суброгації (ст.269).
Усі пропозиції по внесенню змін до законодавства знайшли своє відбиття у законопроекті (додаток А).
Дістали подальший розвиток:
- історико-правова характеристика розвитку законодавства у сфері морського страхування та висновок, що в Україні приоритетним залишається регулювання морського страхування спеціальним законодавством;
- позиція, що договір морського страхування відноситься до пойменованих договорів, алеаторних, фідуціарних, публічних, що можуть укладатися шляхом приєднання;
- положення, що договір морського страхування, як родове поняття, за своєю сутністю охоплює договори такої ж спрямованості, як і договір майнового страхування, але майновий інтерес в яких пов’язаний лише із торговельним мореплавством;
- класифікація договорів морського страхування за такими критеріями: об’єкт договору, джерело походження договору, організаційно-правова природа страховика, місцезнаходження об’єкту страхування, строк, на який укладено договір та обсяг відповідальності страховика;
- такі поняття, як „страховий випадок” та „страховий ризик”;
- положення відносно того, що страховим організаціям притаманна спеціальна правоздатність;
- положення, що страхові посередники не являються суб’єктами договору морського страхування та їх правовий статус потребує врегулювання на законодавчому рівні;
- положення, що страховий поліс (страхове свідоцтво, страховий сертифікат тощо) сам по собі не є договором морського страхування, а являється документом, що підтверджує наявність останнього, та визначає права та обов’язки сторін;
- положення, що інформаційний обов’язок страхувальника існує протягом дії страхового зобов’язання, в зв’язку з чим запропоновано змінити редакцію ст. 262 КТМ України;
- положення, що витрати, зроблені страхувальником щодо виконання обов’язку по запобіганню або зменшенню збитків, спричинених небезпечностями і випадковостями (страховий випадок) за договором морського страхування, підлягають додатковій компенсації з боку страховика лише у порядку регресу;
- розмежування таких понять як зміна і збільшення ризику, девіація і зміна рейсу судна;
- положення, що оскільки договір морського страхування укладається на певний проміжок часу або на рейс судна, він обмежується не кількістю страхових випадків, а колом страхових ризиків. Тому страхова сума не може розглядатися в якості межі відповідальності страховика не тільки стосовно одного страхового випадку, а й для усього договору в цілому.
Практичне значення дисертаційного дослідження, його результатів полягає у можливості використання висновків та пропозицій в роботі над подальшим удосконаленням положень КТМ України, в розробці підзаконних нормативно-правових актів, при перегляді деяких концептуальних положень договору морського страхування і для удосконалення правозастосовчої та судової практики.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у навчальному процесі, у підготовці підручників і навчальних посібників, методичних рекомендацій з курсів цивільного права для студентів юридичних спеціальностей, у практичній діяльності судових органів, працівників страхових компаній тощо.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися, схвалені та рекомендовані до захисту кафедрою цивільного права та процесу ХНУВС.
Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на наукових конференціях: Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених (23 квітня 2004 р., м. Харків, Національний університет внутрішніх справ); Актуальні проблеми цивільного права та процесу, присвячена пам’яті професора О.А. Пушкіна (21 травня 2005 р., м.Харків, Національний університет внутрішніх справ ); Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених (25 травня 2005 р., м. Харків, Національний університет внутрішніх справ), Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів „Приватно-правовий метод регулювання суспільних відносин: стан та перспективи розвитку” (25-26 листопада 2005 р., м.Київ, Київський національний університет ім.Тараса Шевченка), Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених (12 травня 2006 р., м.Харків, Харківський національний університет внутрішніх справ), Актуальні проблеми цивільного права та процесу, присвячена пам’яті професора О.А. Пушкіна (27 травня 2006 р., м.Харків, Харківський національний університет внутрішніх справ).
Пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства стосовно договору морського страхування направлено до Верховної Ради України, а також до страхової компанії „Міжнародна страхова компанія”.
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження були викладені у 6 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визнані ВАК України фаховими для спеціальності „Правознавство”, а також у тезах 5 доповідей.
Структура дисертації обумовлена метою, завданнями та обраним предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, які містять 9 підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації складає 204 сторінки, список використаних джерел – 16 сторінок (191 найменування), додатків – 10 сторінок.
Список литературы ВИСНОВКИ
1. З морського страхування почався розвиток інституту страхування в цілому, що тим не менш, визначило в подальшому приоритетне регулювання морського страхування спеціальним законодавством. Такий підхід залишився і в сучасному страховому законодавстві України.
2. Договору морського страхування, як правовій формі опосередкування страхових відносин, передували такі правові форми як інститут загальної аварії та foenus nauticum – морська позика. Вказаний договір виник в епоху розвитку торговельного мореплавства, яке потребувало надання регулярних послуг у сфері морського страхування.
3. Запропоновано авторське визначення морської позики як двостороннього правочину, за яким одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) гроші для здійснення останнім морського плавання, а позичальник зобов’язується, у разі вдалого його закінчення, повернути позикодавцю кошти з виплатою певних процентів, більших ніж за звичайною позикою. У разі ж настання нещасного випадку під час морського плавання, а саме аварії судна, втрати вантажу, нападу піратів тощо, позичальник звільняється від сплати боргу.
4. Правове регулювання відносин з морського страхування, незалежно від різних країн, виникло і розвивалося, за правило, на підставі загальних принципів, хоча мало і свої певні особливості. Але саме західноєвропейські традиції правового регулювання договору морського страхування (Великобританія, Норвегія, Франція, Германія) були та залишаються домінуючими в сфері морського страхування.
5. Виходячи з того, що КТМ України належить до другого спеціального рівня кодифікації цивільного законодавства, слід узгодити його положення з положеннями ЦК України, що складає перший рівень кодифікації, доповнивши главу 67 ЦК України статтею „Застосування загальних правил про страхування до спеціальних видів страхування” наступного змісту: „Правила, передбачені цієї главою, застосовуються до відносин по спеціальним видам страхування, включаючи і морське, якщо законами про ці види страхування не встановлено інше”.
6. Договір морського страхування - це договір про надання послуг, а також різновид договору страхування, що дозволяє застосовувати до нього положення глави 63 ЦК України (Послуги. Загальні положення), при умові, що це не буде суперечити суті самого зобов'язання; і субсідіарно застосовувати положення гл. 67 ЦК України (Страхування), але виключно тоді, коли конкретні відносини з морського страхування не врегульовані на рівні спеціального закону.
7. Договір морського страхування відноситься до пойменованих алеаторних, фідуціарних, публічних договорів, що можуть укладатися шляхом приєднання.
8. Договір морського страхування, як родове поняття, за своєю сутністю охоплює договори такої ж спрямованості, як і договір майнового страхування, але майновий інтерес в яких пов’язаний лише із торговельним мореплавством.
9. Договір морського страхування виконує такі ж функції, як і будь-який цивільно-правовий договір, а саме - ініціативну, програмно-координаційну, інформаційну, гарантійну (забезпечувальну) та захисну. Між тим певна функція, виходячи з правової мети цього договору, його суб’єктного складу, стає більш рельєфною, а інші деформуються, зокрема ініціативна функція, так як цей договір являється договором приєднання.
10. З метою вдосконалення законодавства в сфері морського страхування обґрунтовується необхідність розробки і прийняття в Україні стандартних (типових) правил морського страхування та системи врегулювання протиріч з приводу обґрунтованості страхового відшкодування, а також його розміру, взявши за зразок норвезьку модель.
11. Договір морського страхування – це двосторонній, оплатний, але не еквівалентний договір, бо, по-перше, при настанні страхового випадку страховик має сплатити страхове відшкодування в сумі, яка набагато більша за розмір страхового платежу, а, по-друге, це пов’язано з ризиковим характером договору страхування.
12. Договір морського страхування може бути як реальним, так і консенсуальним, коли сторони в договорі вкажуть на його консенсуальність.
13. Страховий інтерес – один з видів загальної категорії інтересу, який слід розглядати як підставу виникнення та існування страхового правовідшення.
Для наявності страхового інтересу недостатньо однієї тільки суб'єктивної зацікавленості, бажання збереження майна або запобігання збитків з боку певної особи. Необхідно, у першу чергу, щоб страхувальник мав визначені права по відношенню до застрахованого майна або ніс пов'язані з ним обов'язки.
14. Особливістю укладення договору морського страхування є те, що ініціатива укладення виходить від страхувальника.
15. Пропонується викласти ст.239 КТМ України у наступній редакції: „За договором морського страхування страховик зобов’язується у разі настання передбачених у договорі небезпечностей або випадковостей, яких зазнає об’єкт страхування (страхового випадку), відшкодувати страхувальнику або іншій особі, на користь якої укладено договір (вигодонабувачу), понесені збитки, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору”.
16. Додатково аргументується, що страховий поліс (страхове свідоцтво, страховий сертифікат тощо) сам по собі не є договором морського страхування, а є документом, що підтверджує наявність укладеного договору та визначає права та обов’язки сторін. Страховий поліс виконує доказову функцію та посвідчує початок несення ризику страховиком і є підставою для сплати страхового відшкодування у разі настання страхового випадку.
17. Виходячи з того, що законодавець в ст.244 КТМ України лише надає можливість морському страховику видавати страхувальнику страховий поліс, слід зробити це його обов’язком. В зв’язку з чим пропонуємо виключити з тексту вказаної статті слова „на вимогу страхувальника”, виклавши її у наступній редакції: „Страховик зобов’язаний видати страхувальнику за своїм підписом документ, що містить умови договору морського страхування (поліс, страховий сертифікат тощо).”
18. Доведена доцільність внесення змін до ст. 253 КТМ України, виклавши її у наступній редакції: „Генеральним полісом оформлюється систематичне страхування різних партій однорідного майна (товарів, вантажів тощо) на єдиних умовах протягом визначеного терміну”, що в більшій мірі буде відповідати правовій природі генерального полісу.
19. Доводиться, що для отримання статусу страховика юридичній особі треба не тільки отримати відповідну ліцензію, а й бути внесеною до реєстру страховиків та до державного реєстру фінансових установ. Вказані вимоги відносяться до додаткових, за відсутності яких організація, яка створювалася засновниками з метою здійснення страхової діяльності, не зможе надавати страхові послуги.
На відміну від інших організаційно-правових форм господарських товариств приватного права страховики наділяються спеціальною правоздатністю.
20. Вбачається, що назва ст.251 КТМ України “Перевищення страхової суми над страховою вартістю” не відповідає її змісту, а лише дублює ч.3 ст.250 КТМ України „Страхова сума”, де йдеться про таке перевищення. Тому, пропонується змінити назву ст.251 КТМ України на “Подвійне страхування”.
21. Доводиться, що ч.1 ст.3 Закону України „Про страхування” повинна бути узгоджена з ч.2 ст.984 ЦК України і викладена у наступній редакції: „Страхувальниками визнаються фізичні та юридичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України”.
22. Запропоновано доповнити ч.1 ст. 987 ЦК України та ст.11 Закону України „Про страхування” абзацем другим (абзац 2 вважати абзацем 3) наступного змісту: „Якщо у договорі страхування не визначені права та обов’язки кожного з співстраховиків, вони повинні відповідати за зобов’язаннями перед страхувальником (вигодонабувачем) солідарно.”
23. Пропонується узгодити положення КТМ України з нормами ЦК України і Закону України „Про страхування”, визначивши назву статті ст.246 КТМ України „Договір морського страхування на користь третьої особи (вигодонабувача)”, виклавши її у наступній редакції: „Договір морського страхування може бути укладено страхувальником на користь третьої особи (вигодонабувача), зазначеної або не зазначеної в договорі.
У випадку укладення договору морського страхування на користь третьої особи (вигодонабувача) страхувальник несе всі обов’язки за цим договором. Ці ж обов’язки несе і особа, на користь якої і укладено договір (вигодонабувач), якщо він укладений за дорученням вказаної особи або навіть і без доручення, але ця особа пізніше виявила щодо страхування свою згоду.
У разі страхування на користь третьої особи (вигодонабувача) страхувальник користується всіма правами за договором страхування без окремого доручення.”
24. Доводиться, що особи, що надають посередницькі послуги у морському страхуванні, не є суб’єктами правовідносин з морського страхування, оскільки не мають самостійного страхового інтересу.
25. В цілях запобігання колізії інтересів декількох страховиків, пропонуємо встановити на рівні закону заборону страховому агенту одночасно представляти інтереси декількох страховиків по просуванню однотипних страхових продуктів. У зв’язку з цим пропонуємо ч.7 ст.15 „Посередницька діяльність у сфері страхування” Закону України „Про страхування” доповнити реченням такого змісту: „Страховий агент може представляти інтереси тільки одного страховика, виконуючи частину страхової діяльності останнього.”
26. Однією з особливостей страхового зобов’язання є те, що його можна представити як два взаємопов’язаних зобов’язання: зобов’язання з організації страхування та суто страхового зобов’язання. Виконання переддоговірного інформаційного обов’язку особи, яка прагне укласти договір морського страхування, є не тільки передумовою його укладення, а й впливає на виконання цього договору, аж до його припинення.
27. В договорі морського страхування простежується зв’язок між інформаційним обов’язком страхувальника і правом страховика запроваджувати заходи, що опосередковано підтверджували б інформацію страхувальника або доповнювали її. Запроваджена законодавцем конструкція обумовлена ризиковим характером цього договору.
28. Зобов’язання з морського страхування передбачають активну форму поведінки сторін, тоді як утримання сторін від певних дій не складає самостійного обов’язку сторін, а лише доповнює їх обов’язок щодо здійснення певних дій, що складають сутність зобов’язання.
29. Пропонується ч.1 ст.40 Закону України „Про страхування” доповнити словами “а також страховики”, виклавши її у наступній редакції: „Посадові особи Уповноваженого органу, а також страховики у випадку розголошення в будь-якій формі відомостей, що є таємницею страхування, несуть відповідальність, передбачену законом.”
30. Збільшення ризику є суттєвою підставою для перегляду умов договору морського страхування. Зміни, що не призводять до підвищення ризику, вважаються несуттєвими і не повинні призводити до будь-яких змін у договорі.
31. Вбачається, що слід розрізняти такі поняття як зміна рейсу судна і девіація. Зміна рейсу судна є підставою для припинення договору морського страхування, а девіація до цього не призводить.
22. Витрати, зроблені страхувальником щодо виконання обов’язку по запобіганню або зменшенню збитків, спричинених страховим випадком, підлягають додатковому компенсуванню з боку страховика лише у порядку регресу. Вважаємо, що ці витрати підлягають відшкодуванню пропорційно відношення страхової суми до вартості застрахованого майна.
33. Оскільки договір морського страхування укладається на певний проміжок часу або на рейс судна, він обмежується не кількістю страхових випадків, а колом страхових ризиків. Тому страхова сума не може розглядатися в якості межі відповідальності страховика не тільки стосовно одного страхового випадку, а й для усього договору в цілому.
34. Запропоновано внести відповідні зміни до ст.269 КТМ України і викласти її у такій редакції:
„У разі знищення або руйнування судна та/або вантажу (повної фактичної загибелі судна), у разі сплати страхової суми, за винятком випадку, передбаченого статтею 266 цього Кодексу, до страховика за його згодою переходять:
1) усі права на застраховане майно – у разі страхування на повну вартість;
2) право на частку застрахованого майна пропорційно відношенню страхової суми до страхової вартості – у разі страхування на неповну вартість.”
25. Пропонуємо викласти ст.262 КТМ України у наступній редакції:
„Страхувальник зобов’язаний негайно, як тільки це стане йому відомо, повідомити страховика про будь-яку зміну, яка сталася або має статися з об’єктом або відносно об’єкту страхування (перевантаження, зміна способу перевезення, порту розвантаження, відхилення від обумовленого або звичайного шляху, залишення на зимівлю тощо).
Зміна, що збільшує небезпеку, дає страховику право переглянути умови договору і зажадати сплати додаткової премії. Якщо страхувальник не погодиться з цим, то договір морського страхування припиняється з моменту настання зміни ризику.
Якщо істотна зміна, передбачена ч.ч.1 та 2 даної статті, яка залежала від волі страхувальника і була зроблена ним свідомо без своєчасного її узгодження зі страховиком, останній має право розірвати договір морського страхування з моменту настання вказаної зміни.
Наслідки, передбачені ч.ч. 2 та 3 даної статті не застосовуються, якщо зміна обумовлена необхідністю рятування людей, суден, вантажів або необхідністю забезпечення безпеки подальшого рейсу.
Невиконання страхувальником обов’язку, передбаченого ч.1 даної статті звільняє страховика від виконання договору з моменту настання зміни.
У випадку припинення дії договору морського страхування, страхувальник може вимагати повернення частини страхової премії, якщо страховик не доведе, що невиконання його обов’язку сталося через вину страхувальника”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Мейер Д.И. Русское гражданское право. - М.: “Статут”, 2000. – 831с.
2. Серебровский В.И. Избранные труды по наследственному и страховому праву - М.: «Статут», 1997. – 568 с.
3. Шершеневич Г. Ф Курс торгового права - 4-е изд.- Т.ІІ. Товары. Торгове сделки. - СПб: Бр. Башмаковы, 1908. – 624 с.
4. Райхер В.К. Общественно-исторические типы страхования – М. - Л.: Акад. наук СССР, 1947. - 279 с.
5. Мусин В.А. Сущность и предмет морского страхования по советскому и иностранному праву. – Л.: Изд. ЛГУ, 1971. – 100 с.
6. Шиминова М.Я. Страхование: История, действующее законодательство, перспективы. – М.: Наука, 1989 – 176 с.
7. Манько А. Страхование судов в царской России. // Морской флот - №1. – 2002. – с.27-28.
8. Савкин Д.В. Некоторые аспекти возникновения и развития института страхования. // Актуальные проблемы истории и теории российского права – 2002 - №1. - с.25-28.
9. Кінащук Л. Історико-правовий аналіз передумов виникнення страхування // Підприємництво, господарство і право– 2001. - №12. – с.60-62.
10. Golding C.F., King-Page D. Lloyd’s. – N.Y, Toronto, L.: McGraw – Hill Book Co., 1952. – 220 p.
11. Виноградов П.П. Морское страхование: руководство по страхованию экспортных и импортных судов и ликвидации морских убытков. – М.: Госфиниздат, 1934. – 192 с.
12. Сток С. Очерки из истории морского страхования в Европе. // Страховое обозрение. – 1890. - №4. – с.181-184.
13. Федоров А.Ф. Морское право. – Одесса, 1913. – 334 с.
14. Аленичев В.В. Страховое законодательство России: Т.1. Зарождение, становление и развитие страхового дела Х-ХХ в.в. // под науч. ред. Исаева И.А., Шахова В.В. – М.: ЮКИС, 1999 – 623 с.
15. Полное собрание Законов Российской империи. Собрание второе. 1846 г. Т.ХХI. – Спб, 1847. - №20095.
16. Английский закон „О морском страховании” 1906 г. В кн. Материалы по морскому праву зарубежных стран: морское страхование. // ЦНПИ Морского Флота. – М.: ЦРИА «Морфлот», 1980. – Вып.ІV – с.47-78.
17. Мамедов А.А. История и генезис финансово-правового регулирования страхования в России. // История государства и права России и зарубежных стран. – №1. - 2004. – с.50-55.
18. Свод Законов Российской Империи. Т.ХI. ч.2. – Спб.: Гос.типография, 1903. – с.91-101.
19. Вицын А.И. Договор морского страхования по русскому праву. – Спб.: Тип. Тиблена и Ко., 1865. – 124 с.
20. Гессен Я.М. Устав торговый. – изд. 2-е, пересм. и доп. – Спб.: Изд. Юридического книжного склада “Право”, 1914. – 860 с.
21. Мнения заинтересованных учреждений и лиц по вопросу о составлении Уложения о торговом мореплавании. – Спб.: Тип. В.Киршбаума, 1902. – 559 с.
22. Страховое обозрение. – 1900. - №1. – с.29-39.
23. Приложение к Вестнику гражданского права. – 1914. - №4. – с.171-179.
24. Тикстон Я.А. Проект Уложения о торговом мореплавании, его история и содержание. // Страховое обозрение. – 1910. - №3. – с.129-138.
25. Тикстон Я.А. Проект Уложения о торговом мореплавании, его история и содержание. // Страховое обозрение. – 1910. - №4/5. – с.207-218.
26. Тикстон Я.А. Проект Уложения о торговом мореплавании, его история и содержание. // Страховое обозрение. – 1910. - №6. – с.340-347.
27. Правила страхования грузов по морским путям, утв. Народным комиссариатом финансов СССР 27 мая 1922 г.
28. Правила страхования судов по морским путям, утв. Народным комиссариатом финансов СССР 07 июля 1922 г.
29. Кодекс торгового мореплавання Союза ССР, утв. Постановленим ЦИК и СНК СССР от 14 июня 1929 г. // Собрание законов СССР. – 1929. - №41. – Ст.366.
30. Кодекс торгового мореплавання Союза ССР №3095-VII, утв. Указом Президиума Верховного Совета СССР от 17 сентября 1968 // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1968. - №39. – Ст.351.
31. Правила страхования судов, утв. Приказом Министерства финансов СССР от 24 августа 1949 г.
32. Правила транспортного страхования грузов, утв. Приказом Министерства финансов СССР от 20 октября 1958 г.
33. Braekhus S., Bull H.J., Wilmot N. Marine Insurance Law. Forsikringsakademiet, Oslo, 1990. 215 р.
34. Оговорки Института лондонских страховщиков по страхованию грузов. – В кн. Материалы по морскому праву зарубежных стран: морское страхование. // ЦНПИ Морского Флота. – М.: ЦРИА «Морфлот», 1980. – Вып.ІІ. – с.79-85.
35. Премьяк Ф.П. Некоторые аспекты морского страхования в Великобритании.– http://www.k-center.ru/iwr/work.asp? ID_Publication=91.
36. Закон України „Про страхування”. // Відомості Верховної Ради України – 1996. - №18 - Ст.78.
37. Положення про Морське страхове бюро. // Офіційний вісник України. – 1998 - №17. - Ст.625.
38. Постанова Кабінету Міністрів України №788 від 20.08.2005 р. „Про визнання таким, що втратили чинність деяких посмтанов Кабінету Міністрів України. // Офіційний вісник України. – №34. – 2005. – ст.2062.
39. Мамедов А.А. Особенности публично-правового регулирования страхования в советский период. // История государства и права России и зарубежных стран. – №2. - 2004. – с.52-57.
40. Цивільне право України: підручник / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. - у 2т. - Т.1. - К.: Юрінформ Інтер, 2004. – 480 с.
41. Конституція України. - Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.141.
42. Бервено С.М. Проблеми договірного права України: монографія. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 392 с.
43. Брагинский М.И. Общее учение о хозяйственных договорах. – Минск: Наука и техника, 1967. – 259 с.
44. Романец Ю.В. Направленность обязательства как основа формирования системы договоров. // Журнал российского права.– 2000. - №5/6. – с.29-37.
45. Цивільне право України: підручник / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. - у 2т. - Т.2. - К.: Юрінформ Інтер, 2004. – 552 с.
46. Дедиков С. Договоры имущественного и морского страхования: сравнительное исследование. // Хозяйство и право. – 2006. - №4. – с.27-39.
47. Комментарий к Кодексу Торгового Мореплавания Российской Федерации. / под ред. Г.Г. Иванова. – М.: Спарк, 2000. – 737 с.
48. Бирман И.А., Гагин Я.Д., Ширков О.Н. Основы морского страхования // Юридическая и правовая работа в страховании. – 2005. - №2. – с.127-142.
49. Теория и практика страхования: учеб. пос.– М.: «Анкил», 2003. – 704 с.
50. Йоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975. – 880с.
51. Нечипорук Л.В. Закон Украины «О страховании»: комментарий. – Х.: ООО «Одиссей», 2004. – 320 с.
52. Беляневич О.А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти): Монографія. – Юрінком Інтер, 2006. – 592 с.
53. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.). - М.: “СПАРК”, 1995. - 556 с.
54. Договорное право / Под общ. ред. О.Н. Садикова. – М.: Юридическая литература, 1984. - 463 с.
55. Гражданское и торговое право капиталистических стран. // под ред. В.П. Мозолина, М.И. Кулагина. – М.: Высшая школа, 1980. –387 с.
56. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения. - М.: “Статут”, 2003. – 848 с.
57. Страхове право України. Підручник для вищих навчальних закладів. За ред. П.Д. Біленчука і О.Ф. Філонюка. Київ: Атіка, 1999 – 368 c.
58. Майданик Р.А. Проблеми довірчих відносин в цивільному праві. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2002. – 532 с.
59. Белых В.С., Кривошеев И.В. Страховое право: крат. учеб. курс. – М.: НОРМА: НОРМА-ИНФРА М, 2001 – 205 с.
60. Гражданское право: Гражданское право: учебник для студ. вузов, обуч по специальности “Юриспруденція”: В 2т. / отв. ред. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. М.: БЕК, 2000. - Том ІІ. полутом 2. – 544 с.
61. Илларионова Т. Поднормативное регулирование имущественных отношений в гражданском праве. // Межвузовский сборник научных трудов. – Свердловск, 1989. – с.4-14.
62. Щербина В. Господарське право: підруч. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 480 с.
63. Красавчиков О.А. Гражданско-правовой договор: понятие, содержание и функции. Антология уральской цивилистики. 1925-1989: Сборник статей. – М.: „Статут”, 2001. – с. 166-182.
64. Цивільне право України: Курс лекцій. - у 6 т. - Т.5. кн.2. Договірне право: ч.1. Загальні положення та договори на передачу майна у власність. / Р.Б.Шишка (кер. авт.кол.), Є.О. Мічурін та ін.; За ред. Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2006. – 336с.
65. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. - М.: «Статут», 2002. – 1038 с.
66. Алексеев С. Линия права. - М.: Статут, 2006. - 461 с.
67. Крюков В.П. Очерки по страховому праву. – Саратов: Книгоиздательство В.З. Яксанова, 1925. – 155 с.
68. Граве К.А., Лунц Л.А. Страхование. – М.: Госюриздат, 1960 – 176 с.
69. Гражданское право России. Обязательственное право: Курс лекций / отв. ред. О.Н. Садиков. – М.: Юристъ, 2004. – 845 с.
70. Гражданское и торговое право капиталистических государств: учебник. - изд. 3-е перераб. и дополн. / под ред. Е.А. Васильева. – М.: «Международные отношения», 1993. – 560 с.
71. Фогельсон Ю.Б. Комментарий к страховому законодательству. М.: Юристь, 2002. – 284 с.
72. Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права. М.: Зерцало, 2003. - 495 с.
73. Покровский И.А. История римского права. Минск : Харвест, 2002. – 527 с.
74. Гражданское право. Учебник. / под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – Т.1. - М.: ООО „ТК Велби”, 2002. – 776 с.
75. Пресс Г.С. Страхование. Правовые основы, законы, практика Сената по огневому и морскому страхованиям. Со всеми разъяснениями Гражд. Кас., бывш. IV-го и судебн. Деп-тов прав. Сената. 2-е изд. – СПб.: Изд-во юридического книжного склада “Право”, 1914. – 208 с.
76. Худяков А.И. Страховое право. – СПб.: Изд-во Р.Асланова “Юридический центр Пресс”, 2004. – 691 с.
77. Бару М.И. Возмездность и безвозмездность в советском гражданском праве: автореф. дис. ... д-ра юрид.наук; Всесоюз. ин-т юрид. наук – М., 1957. – 31 с.
78. Мних М. Поняття, зміст і основні вимоги до страхових договорів. // Економіка, фінанси, право. – 1999. - №9. – с.18-19.
79. Грищенко О.В. Страховий інтерес як необхідна умова існування страхового правовідношення. // Науковий вісник Чернівецького університету серії „Правознавство”. – 2002. - №3. – с.15-18.
80. Семеняка В.В. Поняття та об’єкти страхування при здійсненні космічної діяльності. // Держава і право: збірник наукових праць. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2002. – Вип.17. – с.307-312.
81. Красільнікова О.С. Правовідносини страхування відповідальності судновласника перед третіми особами. Автореф. канд. дис. – Одеса, 2005. – 18 с.
82. Снігерьова М.О. Проблеми страхового інтересу. // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. – 2005. – Вип.1. – с.74-79.
83. Страхование от А до Я. / под ред. Л.И. Корчевской, К.В. Турбиной. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 624 с.
84. Страхование ответственности. Имущественный интерес в страховании ответственности. // Страховое право. – 1999. - №4. – с.59-61.
85. Чечот Д.М. Субъективное право и формы его защиты. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. – 72 с.
86. Шиминова М.Я. Основы страхового права России. – М.: “Анкил”, 1993. – 176 с.
87. Михайлов С.В. Категория интереса в российском гражданском праве. – М.: ”Статут”, 2002. – 205 с.
88. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. - М.: „Статут”, 2000. – 411 с.
89. Губин Е.П. Обеспечение интересов в гражданско-правовых обязательствах.: автореф. дис. … канд. юрид. наук; Моск. гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. М., 1980 – 24 с.
90. Серебровский В.И. Страхование. – М.: Фин. изд-во НКФ СССР, 1927. – 127 с.
91. Трусова М. Историко-правовой анализ страхового интереса // Страховое право. – 1999. - №4. – с.57-59.
92. Идельсон В.Р. Страховое право. М.: Анкил, 1997. – 96 с.
93. Шинкаренко И.Э. Срахование ответственности: Справочник. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 352 с.
94. Красавчиков О.А. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной опасности. М.: Юрид. лит, 1966. – 200 с.
95. Глущенко В.В. Управление рисками. Страхование. – Железнодорожный: ТОО НПЦ “Крылья”, 1999. – 336 с.
96. Гвозденко А.А, Основы страхования: учебник. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 304 с.
97. Ойгензихт В.А. Проблема риска в гражданском праве. - Общ. часть – Душанбе: “Ирфон”, 1972. – 224 с.
98. Міжнародна Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення моря нафтою. Брюсель, 29.11.1969.
99. Закон України „Про приєднання України до Міжнародної Конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою”. // Відомості Верховної Ради – 2002 - №35. - ст.260.
100. Страхование в вопросах и ответах: учеб. пособие. / М.М.Ардатова, В.С. Балинова, А.Б. Кулешова, Р.З. Яблукова. – М.: Проспект, 2004. – 296 с.
101. Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року). "Урядовий кур'єр" № 63 від 3 квітня 2002 року і № 68 от 10 квітня 2002 року.
102. Никифорак В.М. Договір страхування відповідальності: дис. ... канд. юрид. наук. – К, 2002. – 223 с.
103. Крутик А.Б., Никитина Т.В. Организация страхового дела: учеб. пособие. – СПб.: Издательский Дом „Бизнес-пресса”, 1999. – 304 с.
104. Гражданский Кодекс Российской Федерации. – М.: Инфра-М-Норма, - 1998.- 558с.
105. Советский энциклопедический словарь / Научно-редакционный совет: А.М. Прохоров – М.: „Советская Энциклопедия”, 1981. – 1600 с.
106. Агеев Ш.Р., Васильев Н.М., Катырин С.Н. Страхование: теория, практика и зарубежный опыт. – М.: “Экспертное бюро-М”, 1998. – 376 с.
107. Шахов В.В. Страхование: учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1997. – 311 с.
108. Дедиков С. Генеральный полис. // Хозяйство и право. – 2006. - №9, с.60-64.
109. Комментарий части второй Гражданскому кодексу РФ (постатейный). – М.: Инфра-М-Норма, 1996. – 800 с.
110. Закон України „Про господарські товариства”. // Відомості Верховної Ради України – 1991. - №49. – Ст.682.
111. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”. // Офіційний вісник України. - 2001, №32. - ст.1457.
112. Указ Президента України „Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади” від 15.12.1999 р. №1573/99. // Офіційний вісник України. – 1999. - №50. – ст.11.
113. Ліцензійні умови провадження страхової діяльності, затв. Роспорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 р. №40. // Офіційний вісник України. – 2003. - №38. – ст. 2047.
114. Борисова В.І. До проблеми створення юридичних осіб //Вісник Академії правових наук України. - 2002. - №2(29). - c.79-88.
115. Гринюк О.В. Цивільно-правові аспекти майнового страхування в Україні. Дис. ...канд. юрид. наук. – К., 2004. – 212 c.
116. Тосунян Г.А., Викулин А.Ю. Исключительная правоспособность банка // Хозяйство и право. – 1999. - №5. – с.60-62.
117. Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками Постанова Кабінету Міністрів України №1523 від 18.12.1996. // Зібрання постанов Уряду України – 1996. - № 21 - ст.590.
118. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку та вимог щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента” від 04.02.2003 р. №124. // Офіційний вісник України. – 2004. - №5. – ст. 242.
119. Бубнова К.Ю. К вопросу о правовой природе договора перестрахования // Актуальные проблемы гражданского права: сборник статей. Вып.6 / Под ред. О.Ю. Шилохвоста. – М.: Изд-тво НОРМА, 2003. - с.347–367.
120. Актуальные проблемы гражданского права. Выпуск 2. // Под ред. М.И. Брагинского: Исследовательский центр частного права. Российская школа частного права. – М.: “Статут”, 2000. – 222с.
121. Тимчасове положення про товариство взаємного страхування, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.1997 року №132 // Офіційний вісник України. – 1997. - №6. – ст.64.
122. Ефимов С.Л. Морское страхование: Теория и практика: Учебник. – М.: РосКонсульт, 2001. – 442 с.
123. Жилкина М. Самая древняя форма регулирования // Страховое ревю. – 1999. - №11. – с.14-19.
124. Мюллер В.К. Англо-русский словарь. – М.: «Русский язык», 1977. – 888с.
125. Положення про Ядерний страховий пул, затв. Постановою Кабінету Міністрів України „Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду” від 23.06.2003 №953. – Офіційний вісник України. – 2003. - №26 – ст.1280.
126. Рейтман Л.И. Страховое дело. – М.: Банковский и биржевой научно-консультативный центр, 1992. – 524 с.
127. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. – К.: Товариство „Знання”, 1997. – 216 с.
128. Корчевская Л. Стороны и форма договора страхования. // Закон. – 1994. - №4. – с.26-28.
129. Шершеневич Г.Ф. Курс торгового права. Т.III: Вексельное право. Морское право - М.: “Статут”, 2003.– 412 с.
130. Саркисян М.Р. Институт торгового посредничества. // Журнал российского права. – 2002. - №3. – с.17 – 21.
131. Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками Постанова Кабінету Міністрів України №1523 від 18.12.1996. // Зібрання постанов Уряду України – 1996. - № 21 - ст.590.
132. Положення про впорядкування діяльності страхових брокерів – Постанова Кабінету Міністрів України №747 від 29.04.1999 // Офіційний вісник України. – 1999. - №18 - ст.76.
133. Корчевская Л. Страховые посредники: брокеры и агенты. // Закон. – 2002. - №2. – с.35-37.
134. Галагуза Н.Ф. Страховые посредники. – М.: ЮрИнфор, 1998. – 208 с.
135. Закон Латвийской Республики «О страховых обществах и надзоре за ними» от 10 июня 1998 г. (по сост. на 27 марта 2003 г.) // Страховое право. – 2003. - №4.
136. Страхування: підручник. / керів. авт. кол. і наук. ред. С.С. Осадець, – К.: КНЕУ, 1998. - 528 с.
137. Справа Персі проти Вест Бей Боат Билдерс та Шип’ярдс Лтд. (28 жовтня, 1997 року) № СА 021807 Ванкуверський регістр (В.С.С.А.) – www.admiraltylawguide.com.
138. Манес А. Основы страхового дела. – СПб.: Издание М.В. Кечеджи-Шаповалова, 1909. – 173 с.
139. Справа Леінг проти Бореал Пасифік, (13 жовтня 2000 року) №А-166-99 (F.C.A.), [2000] F.C.J. №1665. За матеріалами Інтернет-сайту: www.admiraltylawguide.com.
140. Александров А.А. Страхование. М.: ПРИОР, 1998. – 192 с.
141. Типове положення про організацію діяльності аварійних комісарів. - Затв. Постановою КМУ №8 від 05.01.1998 // Офіційний вісник України. – 1998. - №1 - ст.18.
142. Антоненко Л.В., Смітнюх А.В. Військові застереження у договорах авіаційного і морського страхування: проблеми тлумачення термінів. // Вісник господарського судочинства.– 2005. - №1. – с.269-274.
143. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. – М.: Госюриздат, 1950. – 416 с.
144. Толстой В.С. Исполнение обязательств. – М.: Юрид. лит., 1973. – 208 с.
145. Шешенин Е.Д. Общие проблемы обязательств по оказанию услуг. // Вестник МГУ. Сер.11, Право. - 1983. - №1. – с.62-67.
146. Степанов Д.И. Услуги как объект гражданских прав. – М.: “Статут”, 2005.
147. Сибільов М. Структура та основний зміст загальних положень про зобов’язання у проекті ЦК України. // Українське право. – 1997. - №1. – с.72.
148. Антонович А.Я. Страхование имуществ по русскому законодательству. – Киев.: Типография А. Диденко, 1888. – 325 с.
149. Сарбаш С. Исполнение обязательства надлежащему лицу. // Хозяйство и право.- 2004. - №7. - с.47-54.
150. Гражданское право: учебник для студ. вузов, обуч. по специальности “Юриспруденція”: В 2т. / отв. ред. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. М.: БЕК, 2000. - Том ІІ. полутом 1. – 684 с.
151. Ровный В.В. Принцип взаимного сотрудничества сторон при исполнении обязательств в отечественном гражданском праве. // Правоведение. – 2000. - №1. – с.85-92.
152. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Госюриздат, 1958. – 182 с.
153. Грибанов В.П. Сроки в гражданском праве. – М.: Знание, 1967. – 173 с.
154. Идельсон В.Е. Договор страхования по русскому праву. – Харьков: Изд-во Харьк. ун-та, 1904. – 164 с.
155. Фридман Н.П. Сроки в гражданском праве. – М.: ВЮЗИ, 1986. – 88 с.
156. Боднар Т. Добросовістність, розумність та справедливість як принципи виконання договірного зобов’язання. // Юридична Україна.– 2005. - №3. – с.39-45.
157. Дудко А.Г. Существенное изменение обстоятельств как основание изменения или расторжения договора. // Вестник Московского университета. Серия 11, Право.– 2000. - №1. – с.97-105.
158. Мартыненко В.Т. Англо-русский морской коммерческий словарь (термины и сокращения). – Одесса: Феникс, 2003. – 502 с.
159. Андреев С.Е., Сивачева И.А., Федотова А.И. Договор: заключение, изменение, расторжение: учебно-практ. пособ. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ПРОСПЕКТ, 1998. – 376 с.
160. Міхно О. Припинення та розірвання цивільно-правового договору: співвідношення понять. // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №9. – с.21-24.
161. Присяжнюк А. Розірвання цивільно-правового договору як підстава припинення зобов’язання за новим цивільник кодексом України. // Юридична Україна. – 2004. - №12. – с.58-62.
162. Комиссарова Е.Г. Расторжение договора и отказ от договора: законодательное соотношение. // Российский юридический журнал. – 2000. - №4. – с.34-39.
163. Соменков С.А. Расторжение договора в одностороннем порядке. // Государство и право. – 2000. - №4. – с.42-45.
164. Блащук А. Відмова від виконання договору як підстава припинення зобов’язання. // Юридична Україна. – 2004. - №12. – с.43-47.
165. Пылов К.И. Комментарий к Закону Российской Федерации “О страховании”: с приложением нормативных актов. – М.: Рос. юрид. изд. дом, 1995. – 285 с.
166. Комментарий судебной и арбитражной практики по морским делам. / под ред. Бариновой И.И. – М.: Транспорт, 1988. – 110 с.
167. Основы договорных отношений в экономическом пространстве СНГ. Энциклопедия международных отношений. / под ред. М.Б. Биржакова. – М. – СПб.: ФИЛИНЪ-ОЛБИС, 1997. – 768 с.
168. Страховое возмещение … из рук судебного исполнителя // Адвокат. – 1998. - №9. – с.37-39.
169. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів” № 02-5/706 від 06.10.1994 // Юридичний вісник України. - 2002. - №18-19.
170. Справа Демітрі проти Дженерал Ексідент Индемніті компани, (26 листопада 1996 року) №SO31296 Регистру Нового Вестмінстеру (В.С.С.А.). Використані матеріали Інтернет-сайту: www.admiraltylawguide.com.
171. Rose F.D. Aversion and minimization of loss under English marine insurance law // Journal of Maritime Law and Commerce. – 1988. – Vol.19, №4. – p. 517-550.
172. Bocko R. et al. Marine insurance survey: a comparison of United States law to the Marine Insurance Act of 1906 // Tulane Maritime Law Journal. – 1995. – Vol.20, №1. – р.5-103.
173. Из практики морской арбитражной комиссии (1969 -1971) / М.И.Максимаджи, В.Ф. Сидорченко, М.З. Дешалит и др.; Секция торг. мореплавания и мор. права при Торг. палате СССР.– М., 1972. – 146 с.
174. Васильев В.А., Мусин В.А., Федоров Л.М. Морское страхование. – М.: Транспорт, 1972. – 112 с.
175. Гражданское право: учебник для студ., асп. юрид. вузов, преподавателей / под ред. А. Г. Калпина, А. И. Масляева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Проспект, 2000.– Ч. 1. – 536 с.
176. Савинов Д.П. Типичные ошибки при заключении и исполнении договора страхования. // Юрист. – 2000. - №8. – с.38-42.
177. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999 // Юридичний вісник України. – 2002. - № 26.
178. Хохлов В.А. Ответственность за нарушение договора по гражданскому праву. Тольятти: Изд-во ТолПИ, 1997. – 318 с.
179. Актуальные проблемы гражданского права. Выпуск 2. // Под ред. М.И. Брагинского: Исследовательский центр частного права. Российская школа частного права. – М.: “Статут”, 2000. – 222с.
180. Йоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1955. – 331 с.
181. Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому праву. Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1973. – 89 с.
182. Тархов В.А. Гражданское право: общ. часть. Чебоксары : Чуваш. кн. изд-во, 1997. – 331 с.
183. Хачатуров Р.Л., Ягутян Р.Г. Юридическая ответственность. Тольятти: Междунар. акад. бизнеса и банковского дела, 1995. – 200 с.
184. Тархов В.А. О юридической ответственности. – Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1978. – 215 с.
185. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1971. – 240 с.
186. Рыбаков В.А. Позитивная ответственность: воспитательные аспекты: лекция. Рязань, 1988. – 47 с.
187. Римское частное право: учебник. / под ред. И.Б. Новицкого, И.С.Перетерского. - М.: Юрист, 1994. – 544 с.
188. Гражданский кодекс Украины. Научно-практический комментарий / под ред. Е.О. Харитонова. – Х.: Одиссей, 1999. – 847 с.
189. Советское гражданское право. В 2-х т. / под ред. О.А.Красавчикова. - т.1. – М.: Юрид. лит., 1968. – 490 с.
190. Цивільне право: навч. посіб. для студентів юрид. вузів та фак. / За ред. проф. О.А. Підопригори і Д.В. Бобрової. – К.: Вентурі, 1996. – 478 с.
191. Галагуза Н.Ф. Перспективы повышения роли страховых посредников в развитии национального страхового рынка. // Страховое дело. – 2001. - №10. – с.26-31.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.