У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Становлення, сучасний стан та перспективи розвитку законодавства про дисципліну праці в Україні
Количество страниц 182
ВУЗ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Год сдачи 2006
Содержание ЗМІСТ

Вступ 4
Розділ І. Становлення, формування та розвиток законодавства про дисципліну праці: історичний аспект 11
1.1. Початковий етап становлення та формування законодавства про дисципліну праці: кінець XIX – початок XX ст. 11
1.2. Особливості законодавства про дисципліну праці з моменту становлення України як радянської республіки до Другої світової війни 20
1.3. Законодавство про дисципліну праці повоєнного періоду і економічних реформ 70–90-х рр. 39
Висновки до розділу 1 49
Розділ 2. Характеристика законодавства про дисципліну праці України в сучасних умовах переходу до ринкової економіки 53
2.1. Поняття «дисципліна праці» в теорії та за законодавством України. Службова дисципліна як особливий вид дисципліни праці 53
2.2. Аналіз диференціації законодавства про дисципліну праці України 69
2.3. Класифікація нормативно-правових актів, що регулюють дисципліну праці в Україні 87
Висновки до розділу 2 100
Розділ 3. Правовий механізм реалізації нормативно-правових актів, що регулюють дисципліну праці в Україні 103
3.1. Зміст правового механізму реалізації законодавства України про дисципліну праці 103
3.2. Система заходів заохочення працівників як елемент правового механізму реалізації законодавства про дисципліну праці 113
3.3. Загальна та спеціальна дисциплінарна відповідальність як елемент правового механізму реалізації законодавства про дисципліну праці 131
3.4. Тенденції розвитку та вдосконалення законодавства про дисципліну праці в Україні 152
Висновки 159
Список використаної літератури 167

Вступ

Актуальність теми. Відносини між найманим працівником і роботодавцем були і залишаються вагомою складовою частиною суспільних відносин. Праця у будь-якій суспільно-економічній формації визначає можливість досягнення певного рівня достатку людини. Разом із цим, на кожному історичному етапі розвитку трудових відносин, виникає потреба у правовому регулюванні трудових обов’язків працівника відповідно до соціально-економічних та політичних умов, розвитку суспільства, що обумовлює існування такого інституту трудового права, як дисципліна праці.
Трудове право України є однією з провідних галузей у системі права, яка поряд з іншими галузями перебуває на стадії реформування. На сучасному етапі, у період інтенсивної підготовки до вступу України до ЄС, окрім внутрішніх факторів, необхідно враховувати вплив зовнішніх обставин у вигляді глобалізації економіки та уніфікації трудового законодавства. Становлення України як правової держави потребує перегляду попередніх підходів до розуміння суті та юридичної природи дисципліни праці, а також питань її організації на правовому рівні.
Просування України в напрямку ринкових перетворень обумовлює закріплення якісно нових підходів до визначення правового статусу учасників трудових відносин. Передусім, це стосується обсягу прав та обов’язків, які повинні мати і виконувати наймані працівники та роботодавці у трудових правовідносинах, а також можливості застосування до них юридичної відповідальності. Будь-яка суспільно корисна праця передбачає узгодженість дій її учасників, що стає можливим тільки за наявності обґрунтованого та виваженого нормативно-правового забезпечення, у тому числі, сукупності елементів, з яких складається інститут дисципліни праці.
Безпосередньою основною метою функціонування правового інституту дисципліни праці на сучасному етапі ствердження і подальшого розвитку в Україні ринкових відносин необхідно вважати забезпечення кожному працівникові можливості реалізації права на працю, адже впевненість працівника не тільки у своїй особистій, але і в дисципліні всього трудового колективу плідно впливає на його активність і ініціативність, і як результат – на підвищення якості трудової діяльності суб'єктів трудових правовідносин.
Аналіз етапів економічного розвитку царської Росії, українських держав періоду визвольних змагань, СРСР і незалежної України дозволяє виявити окремі етапи, які характеризуються різними методами правового впливу на стан дисципліни праці. В умовах ринкової економіки значним фактором розвитку виробництва є прискорення темпів вироблення продукції, досягнення світового рівня організації праці та чесна конкуренція. Однією з важливих ланок у досягненні поставленої задачі є забезпечення оптимального рівня дисципліни праці.
У контексті розробки нового Трудового кодексу України правове регулювання трудових відносин нагально потребує критичного переосмислення інституту дисципліни праці з метою приведення у відповідність до нових потреб суспільного та економічного розвитку країни.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Державної наукової програми “Правові засади розбудови державності”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2001 р. № 1716 “Про затвердження переліку державних наукових і науково-технічних програм з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки на 2002–2006 роки”, згідно з планами наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ (п.п. 1.3.1. Головних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України на період 2001–2005 р. р.), а також планами наукових досліджень кафедри трудового, екологічного та аграрного права.
Мета і задачі дослідження визначені з врахуванням актуальності й прикладного значення теми. Мета дослідження полягає у з’ясуванні загальних і особливих рис розвитку законодавства щодо дисципліни праці та його застосування на території сучасної України, виявленні закономірностей, визначенні перспектив його подальшого розвитку. Дослідження здійснювалося на підставі порівняльно-правового аналізу нормативно-правової бази у галузі дисципліни праці кожного етапу історичного розвитку нашої держави, вивчення фактичних матеріалів, які публікувалися переважно у засобах масової інформації або спеціалізованих виданнях, а також опрацювання теоретико-практичних розробок вчених, які працювали в цьому напрямку.
З огляду на поставлену мету дисертації визначено такі завдання дослідження:
- розробити переодізацію законодавства з дисципліни праці, починаючи з 1886 р. і закінчуючи сьогоденням;
- конкретизувати зміст правового інституту дисципліни праці, механізму його реалізації, способи забезпечення;
- виявити загальні тенденції розвитку законодавства про дисципліну праці залежно від суспільно-політичної ситуації та напрямку економічного розвитку країни;
- визначити зміст і особливості таких понять, як дисципліна праці, службова дисципліна, заходи заохочення, дисциплінарний проступок, дисциплінарна відповідальність і дисциплінарні стягнення;
- розробити конкретні пропозиції до діючого законодавства України про дисципліну праці.
Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини в сфері регулювання дисципліни праці.
Предметом дисертаційного дослідження є етапи розвитку законодавства про дисципліну праці і правовий механізм її реалізації в сучасних умовах становлення та розвитку ринкової економіки в Україні.
Методи дослідження охоплюють сукупність загальних та спеціальних методів наукового дослідження. У роботі використовувався діалектичний загальнонауковий метод. Під час розв’язання поставлених завдань застосовувалися також спеціальні методи дослідження, такі як: порівняльно-правовий (підрозділи 1.1, 1.2), формально-логічний (підрозділи 2.1, 2.2), структурно-функціональний (підрозділи 2.2, 2.3), статистичний, системний.
Порівняльно-правовий метод покладено в основу аналізу законодавства щодо дисципліни праці в Україні у різні історичні періоди, а також компаративного аналізу відповідних норм вітчизняного та європейського права. За допомогою методу формально-логічного аналізу юридичних актів виявлено зміну співвідношення змісту і форми законодавства про дисципліну праці, особливості окремих нормативно-правових актів. З позицій структурно-функціонального аналізу було досліджено нормативно-правові акти щодо дисципліни праці, відповідність їх норм реальним суспільним відносинам у цій сфері. Метод статистичного аналізу було використано під час роботи з офіційно-статистичними матеріалами щодо дисципліни праці. Системний аналіз було закладено в основу виділення різноманітних форм дисципліни праці.
Проблеми дисципліни праці були досліджені у працях багатьох вчених, зокрема: А.А. Абрамової, М.Г. Олександрова, О.І. Процевського, В.С. Андрєєва, О.Т. Барабаша, Б.К. Бегічева, К.М. Варшавського, А.В. Венедіктова, А. Герценштейна, П.Д. Камінської, В.М. Лебедева, А.Е. Пашерстника, Л.А. Сироватської та ін. У дисертації використано доробок, зокрема методологічний, вітчизняних дослідників дисципліни праці: В.С. Венедіктова, М.І. Іншина, А.Р. Мацюка, М.І. Донченка, В.І. Прокопенка, Г.І. Чанишевої, Н.Б. Болотіної, Н.М. Хуторян, І.Д. Копайгори, П.І. Жигалкіна, П.Д. Пилипенка, О.В. Лавриненка та ін.
Емпіричну базу дослідження становлять: Конституція України, міжнародно-правові акти, КЗпП України та інші закони України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України, постанови, нормативні акти радянського періоду, нормативні акти інших країн та іноземна наукова література, присвячена цій тематиці.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретичних положень щодо особливостей правових засобів забезпечення дисципліни праці, а також в удосконаленні норм чинного законодавства про дисципліну праці. В результаті проведеного дослідження сформульовано такі наукові положення і висновки:
- вперше на основі історичного аналізу нормативно-правового матеріалу у сфері регулювання трудових правовідносин запропоновано періодизацію становлення і розвитку законодавства про дисципліну праці, виявлено особливості правового регулювання дисципліни праці на кожному етапі становлення та розвитку цього інституту трудового права;
- обґрунтовано, що дисципліну праці слід розглядати в чотирьох аспектах: як один з основних принципів трудового права, як інститут трудового права, як один з елементів трудових відносин, як фактичну поведінку учасників трудового процесу;
- вперше подано авторське визначення поняття «дисципліна праці», – це заснована на принципах моралі система нормативно-правових актів, що регулює порядок належного виконання суб’єктами трудових правовідносин своїх трудових обов’язків за допомогою методів заохочення та примусу;
- удосконалено поняття «службова дисципліна», під яким розуміється сукупність загальних та спеціальних нормативно-правових розпоряджень, що регулюють порядок належного виконання державними службовцями службово-трудових функцій і встановлюють заходи заохочення та дисциплінарної відповідальності цієї категорії працівників;
- обґрунтовано і вперше запропоновано класифікацію нормативно-правових актів, що регулюють сферу дисципліни праці;
- обґрунтовано та розкрито зміст правового механізму реалізації законодавства про дисципліну праці, сформульовано поняття механізму реалізації законодавства про дисципліну праці;
- удосконалено поняття системи заходів заохочення працівників, розкрито зміст морального та матеріального стимулювання як домінуючих методів впливу на стан дисципліни праці в умовах ринкової економіки;
- сформульовано поняття та досліджено особливості дисциплінарної відповідальності як елементу дисципліни праці за загальним законодавством;
- досліджено спеціальне законодавство про дисципліну праці з метою виявлення спільних рис та відмінностей щодо застосування дисциплінарної відповідальності до деяких категорій працівників;
- внесено пропозиції до чинного трудового законодавства та проекту Трудового кодексу України з деталізацією розділу “Дисципліна праці” за такими напрямками: встановлення правил внутрішнього трудового розпорядку, який координує процес праці шляхом закріплення загальних і спеціальних трудових обов'язків, правил поведінки працівника; визначення порядку стимулювання дисципліни праці працівника; визначення дисциплінарної відповідальності працівників з конкретизацією розмірів санкцій матеріального характеру та порядку притягнення до неї.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у дисертації висновки і пропозиції можуть використовуватися:
а) в галузі науково-дослідної роботи – для подальшого опрацювання загальних і спеціальних питань дисципліни праці за трудовим законодавством України;
б) у правотворчості – від час розробки проекту Трудового кодексу України та інших законодавчих і підзаконних актів України, покликаних регулювати трудові відносини, зокрема відносини у галузі застосування правових засобів стимулювання дисципліни праці;
в) у правозастосуванні – рекомендації, які обґрунтовані в дисертації мають за мету вдосконалення практики застосування правових засобів забезпечення належного рівня дисциплінарни праці;
г) у навчальному процесі – під час підготовки відповідних розділів підручників і навчальних посібників з трудового права України, у викладанні навчальної дисципліни “Трудове право”, у науково-дослідній роботі студентів, слухачів та курсантів. Висновки та пропозиції дисертації також можуть бути використані для удосконалення навчальних програм перспективного і поточного характеру, навчальних та тематичних планів із дисципліни “Трудове право”.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію підготовлено і обговорено на кафедрі трудового, екологічного та аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ, а також на кафедрі правознавства Криворізького економічного інституту КНЕУ ім. Вадима Гетьмана. Основні положення дисертації оприлюднені на науково-практичних конференціях: “Сучасні проблеми фінансово-господарського контролю” (Кривий Ріг, 30 березня 2005 р.); “Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах” (Суми, 2–4 червня 2005 р.); “Право в системі соціальних норм” (Чернівці, 14 червня 2005 р.); “Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні” (Жовті Води, 10–11 листопада 2005 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у семи наукових статтях, чотири з яких розміщені у фахових наукових журналах.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, до складу яких входить десять підрозділів, висновків та списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації становить 182 сторінки, з них основного тексту – 166 сторінок. Список використаних джерел складається з 217 найменувань.

Список литературы Висновки

Функціонування правового механізму впливу на дисципліну праці обумовлювалося розвитком управління працею. Узагальнюючи зміст нормативно-правового матеріалу протягом становлення і розвитку законодавства про дисципліну праці, можна сформулювати такі висновки та запропонувати наступну періодизацію законодавства про дисципліну праці.
1. Початковим етапом було регулювання дисципліни праці на основі фабрично-заводського законодавства (1886–1913 рр.). Цей етап характеризується тим, що встановлення підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності, видів дисциплінарних проступків, порядку та розміру накладення дисциплінарних стягнень відносилося до виключної компетенції законодавця та регулювалося в централізованому порядку.
2. Другий етап розвитку законодавства про дисципліну праці можна пов’язати із прийняттям Статуту про промислову працю 1913 р., який був першою спробою кодифікації всіх норм, які регулювали трудові відносини. Проте, незважаючи на існування фабрично-заводського законодавства, Статуту про промислову працю 1913 р., в дореволюційній Україні трудові відносини на виробництві регулювались цивільним правом поряд з відносинами особистого найму послуг.
3. Третій період охоплює термін з 1917 до 1922 р., коли внаслідок встановлення радянської влади, громадянської війни затвердилась воєнно-пролетарська диктатура. В цей період законодавство про дисципліну праці характеризувалось такими ознаками: законодавцем був виданий перший в світі кодифікований акт який регулював трудові відносини, здійснено перехід до системи підтримання дисципліни праці заходами репресивного характеру, включаючи навіть смертну кару за окремі порушення дисципліни в умовах військового стану.
4. Четвертий етап еволюції законодавства про дисципліну праці асоціюється з прийняттям Кодексу законів про працю 1922 р. По-перше, КЗпП 1922 р. за своєю сутністю є нормативним документом, характерним для ринкового типу економіки, оскільки основною формою трудової угоди став трудовий договір, а інститут трудової повинності відійшов у небуття. По-друге, нормативно–правове регулювання дисципліни праці мало диспозитивний характер, оскільки більшість працівників були задіяні у приватному секторі, а тому законодавець жорстко не регулював дисципліну праці там, де він не був власником. По-третє, нормотворча діяльність в галузі дисципліни праці в основному мала централізований характер, оскільки економічні умови не передбачали потреби видання відповідних актів на місцевому рівні. Цей етап становлення інституту дисципліни праці був обумовлений кризою, викликаною „воєнним комунізмом”. Нова економічна політика внесла в трудове право суттєві зміни в методах і механізмі правового регулювання праці. Зміни в правовому регулюванні можна звести до таких основних положень: скасування трудової повинності, заміна регламентації нормування праці, відродження договірних засад регулювання трудових відносин. На жаль, ця політика тривала недовго.
5. З 30-х рр. у сфері дисципліни праці набувають силу загальносоюзні підзаконні нормативно-правові акти, які діяли частіше за все всупереч нормам КЗпП 1922 р., що вело до зміцнення абсолютно централізованої системи управління. Система правового впливу на стан дисципліни праці в довоєнні роки складалася з таких складових: по-перше, закріплення у правових нормах заходів заохочення за кращі результати роботи; по-друге, це заходи державно-правового і громадсько-правового впливу на порушників дисципліни праці, які виражалися у вигляді заходів дисциплінарного стягнення; покладення матеріальної відповідальності; заходами громадського впливу і притягнення до кримінальної відповідальності.
6. В період Другої світової війни законодавство про дисципліну праці мало наступні риси: умови воєнного часу встановлювали посилення жорстоких вимог до робітників в усіх галузях виробництва і посилювали відповідальність за недотримання дисципліни праці. В умовах війни збереглися тенденції посилення тотального контролю і персональної відповідальності; специфічною формою регулювання дисципліни праці в умовах війни стали статути про дисципліну робітників і службовців, за допомогою яких держава прагла трудовим відносинам надати риси відносин, які були характерні для військових підрозділів; збільшилися можливості застосування каральних санкцій керівником підприємства до порушників; збільшення робочого часу стало звичайним і обов’язковим елементом трудового розпорядку.
7. Новації, які започаткував XX з’їзд КПРС 1956 р., потрібно розцінювати як реальну реформу, яка передувала процесу децентралізації правового регулювання трудових відносин, яка відбувається на сьогоднішній день. Інша річ, що ця ідея втілювалась у життя непослідовно, обережно та з великими труднощами. З формальної точки зору ситуація знов характеризується тим, що головною рушійною силою були не закони, а підзаконні нормативні акти. Проте, головні ідеї своє юридичне оформлення все ж таки знайшли в Основах законодавства про працю від 15 липня 1970 р., КЗпП УРСР від 10 грудня 1971 р. Еволюція трудового законодавства цього періоду здійснювалася у два етапи. На першому етапі (до другої половини 80-х років) головним напрямком реформ були перехід на нові методи господарювання, розширення прав підприємств і підвищення ролі трудового колективу, впровадження демократії і самоуправління на виробництві. На другому етапі «перебудови» (1989–1991 рр.) був зроблений новий поворот в політиці – курс на перехід до ринкових відносин, на розвиток демократії у всіх галузях суспільного життя. У цей період були прийняті останні в радянській історії закони СРСР про працю, які були спрямовані на вирішення надзвичайно гострих питань у галузі трудових відносин.
8. За 35 років свого функціонування КЗпП 1971 р. зазнав істотних зміни: змінювалися назви та зміст глав і статей, деякі статті виключалися, з’являлися нові розділи. Однак, незважаючи на це, КЗпП України все ще пронизаний духом адміністративно-планової системи регулювання економіки. Таким чином, перед наукою трудового права на сьогоднішній день гостро стоїть завдання щодо прийняття нового Трудового кодексу, який відповідає вимогам часу.
9. Саме з такими результатами Україна підійшла до правового регулювання дисципліни праці на основі Конституції, КЗпП та законів, які прийняті на їх основі та їм відповідають. І якщо до теперішнього часу правове регулювання трудової дисципліни розвивалося в основному шляхом постійного удосконалення відповідальності за неналежне виконання трудових обов'язків, то на етапі переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки пріоритет повинен бути наданий юридичному закріпленню прав і обов'язків суб'єктів трудових правовідносин, а також посиленню стимулювання до бездоганного дотримання встановлених нормативних розпоряджень.
10. Як правову категорію дисципліну праці слід розглядати в чотирьох аспектах: як один з основних принципів трудового права; як елемент трудових правовідносин; як інститут трудового права; як фактичну поведінку учасників трудового процесу.
11. Як один з основних принципів правового регулювання праці дисципліна відображає у стислій формі суть чинного трудового законодавства у сфері встановлення порядку в процесі трудової діяльності, забезпечення виконання обов'язків суб'єктами трудових правовідносин.
12. Як інститут трудового права дисципліну праці слід розуміти як сукупність правових норм, які регулюють внутрішній трудовий розпорядок. Сучасний правовий інститут дисципліни праці за змістом складається з трьох щільно взаємопов’язаних блоків: правової регламентації прав і обов'язків суб’єктів трудових відносин, стимулювання високоякісної праці та відповідальності за порушення трудових обов'язків.
13. Дисципліна праці як фактична поведінка – це точне і беззаперечне дотримання встановлених трудовим законодавством правил поведінки суб’єктів трудових відносин. Дисципліна праці – це система правових норм, що підлягають чіткому і усвідомленому дотриманню суб’єктами трудових правовідносин, та методами заохочення та примусу забезпечують належний процес праці.
14. Службова дисципліна – це сукупність нормативно-правових розпоряджень, що підлягають чіткому і усвідомленому виконанню, встановлюють особливості проходження державної служби, а також службові права і обов'язки професійних працівників державних органів.
15. Систему законодавства з дисципліни праці можна визначити як упорядковану множину нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення належного процесу праці сторонами трудових правовідносин.
16. Відповідно до означених способів диференціації правового регулювання суспільно-трудових відносин, усі правові норми доцільно поділити на дві групи: загальні норми і спеціальні норми. Останні, у свою чергу, класифікувати на: норми-доповнення, норми-винятки, норми-пристосування.
17. Головною, рушійною силою, що спонукає людину займатися трудовою діяльністю, є потреба в одержанні матеріальних коштів для задоволення своїх інтересів. Основними засобами формування та підтримання високої трудової активності працівників є створення сприятливих умов праці, нормального психологічного клімату, переконання, морального і матеріального стимулювання.
18. Ініціатива, творча діяльність працівників базується, головним чином, на їх внутрішньому переконанні. Ця ініціатива стимулюється заходами матеріального і морального характеру, шляхом публічного визнання, схвалення, позитивної оцінки успіхів працівника. Стимулюючі фактори ефективної діяльності працівників визначаються загальносуспільними, колективними та особистими інтересами самої особи. Вони є взаємопов’язаними, оскільки реалізація суспільних інтересів є основою задоволення колективного інтересу, а реалізація колективного інтересу призводить до задоволення особистого інтересу. Особистий інтерес спонукає, стимулює працівника до професійного зростання, стає вагомим фактором ефективної та результативної праці.
19. Систему заходів заохочення працівників можна визначити як обумовлений об’єктивними закономірностями розвитку трудових відносин цілісний комплекс стимулювання працівника до належного і сумлінного виконання своїх трудових функцій. Елементи, що складають систему заохочення працівників, можна поділити на заходи матеріального стимулювання та заходи морального стимулювання.
20. Новий Трудовий кодекс України має бути доповнений орієнтовним переліком матеріальних та моральних заохочень, які може застосовувати роботодавець до сумлінно працюючих працівників.
21. Стимулювання як захід заохочення ефективної професійної діяльності не позбавлене й певних вад. Стимулювання, підвищуючи активність працівників та даючи їм шанс задовольняти ті чи інші потреб, не гарантує спрямованості цієї активності по суспільно корисним каналах. Націлена на опанування стимулом активність працівників може виходити в небажаному й не передбачуваному напрямку, в обхід встановлених нормами права вимог.
22. Співвідношення переваг і недоліків стимулювання як метода, виду мотивації трудової діяльності працівників свідчить, що воно має свої межі застосування і не може повністю замінити ні засобів прямої мотивації, ні заходів примусу.
23. Проведений аналіз теоретичних розробок та законодавства про дисципліну праці дозволяє зробити висновок, що система заходів заохочення працівників – це один з методів, видів забезпечення виконання ними вимог дисципліни праці. На даному етапі розвитку громадянського суспільства в умовах здійснення переходу від адміністративно-командних, централізованих методів правового регулювання суспільних відносин до демократичних, дослідження механізму застосування й напрямків удосконалення методів і форм стимулювання працівників відіграє важливу роль в активізації й підвищенні ефективності трудової діяльності.
24. Аналіз норм чинного та проектного законодавства дає підстави запропонувати внести доповнення до проекту Трудового кодексу України в наступній редакції: „Матеріальні та моральні заохочення оголошуються наказом (розпорядженням) роботодавця в урочистій обстановці. Інформація про них заноситься до трудових книжок працівників у відповідності з правилами їх ведення”.
25. Відсутність у чинному законодавстві про працю, зокрема у Кодексі законів про працю України, чіткої вказівки щодо співвідношення загальних та спеціальних положень ускладнює правозастосовчу практику, створює плутанину, призводить до зниження ефективності регулювання трудових відносин. Цю прогалину в праві необхідно усунути шляхом встановлення у відповідних статтях Кодексу законів про працю України чітких критеріїв розмежування загальної і спеціальної нормотворчості.
26. У Законі України “Про державну службу” недосконалим є вирішення питання стосовно відповідальності державних службовців за порушення законодавства про державну службу. Закон містить дві статті у цьому аспекті: ст.14 “Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців” та “Відповідальність за порушення законодавства про державну службу”. Таке розмежування дисциплінарної відповідальності державних службовців та їх відповідальності за порушення законодавства про державну службу безпідставне. Адже дисциплінарна відповідальність – різновид юридичної відповідальності державних службовців взагалі. Тому, з урахуванням основоположного, концептуального характеру Закону України “Про державну службу”, коли деталізація його положень відбувається в інших спеціалізованих підзаконних нормативних актах, слід штучно розмежовані у межах Закону різновиди відповідальності поєднати в окремій, спеціально присвяченій даному питанню статті під назвою “Відповідальність державних службовців”.
27. Законодавче регулювання інституту дисциплінарної відповідальності суддів має ряд недоліків: відсутня низка процедурних моментів (неповнота правового регулювання); невідповідність назв статей змісту; суперечливість і дублювання деяких положень; недостатня чіткість і ясність у викладі існуючих законодавчих приписів. До того ж, ситуація ускладнена «розірваністю» інституту між декількома законами.
Правовий інститут дисциплінарної відповідальності суддів необхідно закріпити в одному законодавчому акті – Законі «Про статус суддів», що забезпечить його належну реалізацію і дозволить зменшити кількість помилок у правозастосуванні. При цьому має бути розкрито зміст стадій дисциплінарного провадження, визначені суб'єкти, правомочні здійснювати конкретні процесуальні дії, відображено відповідні строки в дисциплінарному провадженні. Запропоновано структуру глави VI Закону України «Про статус суддів» – «Дисциплінарна відповідальність суддів»: ст.31. «Підстава дисциплінарної відповідальності суддів»; ст.32. «Види дисциплінарних заходів»; ст.33. «Стадії дисциплінарного провадження»; ст.34. «Суб'єкти ініціювання дисциплінарної відповідальності суддів»; ст.35. «Перевірка ініціативного матеріалу»; ст.36. «Порушення дисциплінарного провадження»; ст.37. «Розгляд дисциплінарної справи»; ст.38. «Оскарження рішення у дисциплінарній справі»; ст.39. «Перегляд рішення за скаргою»; ст.40. «Виконання рішення у дисциплінарній справі».
30. Ст.143 чинного КЗпП слід доповнити частиною 2 такого змісту: „Основними заходами заохочення є: 1) подяка; 2) премія; 3) подарунок; 4) цінний подарунок; 5) зняття дисциплінарного стягнення. Цей перелік не є вичерпним і може розширюватися і конкретизуватися в локальних нормативних актах, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок”. Відповідні зміни слід внести також до проекту Трудового кодексу.


Список використаної літератури

1. Історія держави і права України.: У 2ч. / А.Й. Рогожин, М.М. Страхов та ін: За ред. Акад. Правових наук України.Част. 1. – К.: Ін. Юре, 1996. – 368 с.
2. Полный свод Законов Российской империи: В 2-х кн. – Т.X. – СПб., 1911. – 911 с.
3. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навчальний посібник. - К.: Знання, 1999. – 662 с.
4. Полный свод Законов Российской империи. – Изд-во. 1888. – Т.IV. – № 67–69.
5. Полный свод Законов Российской империи. В 2-х кн.. – СПб., 1911. – Т.II. – С.2311.
6. Полный свод Законов Российской империи. – Т.XI. – Ч.2. – СПб., 1913.
7. Захарчук А. Українська Центральна Рада: до питання державно-правового статусу та проблема періодизації // Держава і право. – 2001. – №11. – С.63–66.
8. Копиленко О. Л., Копиленко М. Л. Держава і право України. 1917–1920 рр.: Навч. посіб. - К.: Либідь, 1997. – 160 с.
9. Історія держави і права України: Академічний курс: У 2 т. / За ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина. - Т. 1. - Кол. авторів: В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький та ін. - К.: Ін Юре, 2000. – 648 с.
10. Вінніченко В.К. Відродження нації. В 3-х ч. – К. – 1990. – Ч.1.
11. Собрание Узаконений РСФСР. – 1917. - №3. – Ст.35.
12. Собрание Узаконений РСФСР. – 1917. - №1. – Ст.1.
13. Державний вісник. – 1918. – № 27. – С.18.
14. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навч. Посіб. – 4-те вид., стер. – К.: Т-во Знання, КОО, 2003. – 429 с.
15. Собрание Узаконений и Распоряжений Рабочего и Крестьянского Правительства РСФСР. – М., – 1918. – № 87–88.
16. Собрание Узаконений 1919 г. - № 56. – Ст.537.
17. Собрание Узаконений 1918. - №90. – Ст.919.
18. Собрание Узаконений 1920. - №8. – Ст.49.
19. Известия ВЦИК.– №25 от 5 февраля 1920 г. – С.10–11.
20. Собрание Узаконений 1920. - №22-23.- Ст.115.
21. Собрание Узаконений 1921. - №62. – Ст.450.
22. Собрание Узаконений 1921. - №20. – Ст.122.
23. Наказ СНК от 9 августа 1921 г. О проведении в жизнь новой экономической политики // СУ 1921 г.. – №59. – Ст.403.
24. Законодавство про працю / Зб. найважлив. законів, указів і постанов. – К., – 1946.
25. Положение о расценочно-конфликтных комиссиях // СУ 1922. – №74. – Ст.911.
26. Примерные правила внутреннего трудового распорядка. Утвержденные постановления НКТ СССР по согласованию с ВЦСПС и ВСНХ от 25 февраля 1924 г. // Известия НКТ CCCР. – 1924. – №12.
27. Известие НКТ СССР. – 1924. – №39.
28. Известие НКТ СССР. – 1925. – №29.
29. Собрание Постановлений СССР. – 1938. - №58. – Ст.329.
30. Собрание Законов УССР. – 1932. - №31-32. – Ст.108.
31. Винников А. Учет и планирование производительности труда // Журнал План. – 1934. – №9. – С.159-165.
32. Грозный Ю. Первые итоги предприятий Сталинграда // Вопросы профдвижения. – 1934. – № 8–9. – С.63–72.
33. Герценштейн А. Освоение новой техники и производительности общественного труда // Проблемы экономики. – 1935. – №2. – С.89–102.
34. Москаленко Г. Новые формы соцсоревнования и ударничества // Партийное строительство 1932. - №5-6. – С.60-62.
35. Семёнова А. Современные проблемы трудового права // Советское государство и революция права. – 1930. – №8–9. – С.94–98.
36. Войтинский И. Регулирование труда и трудовое право на современном этапе // Советское государство и революция права. – 1930. – № 8–9. – С.156–161.
37. Гришин З. О недостатках и оппортунических извращениях в трудовом законодательстве // Советское государство и революция права. – 1930. –№11–12. – С.168–176.
38. Каминская П.Д. Очерки трудового права. – М.: Госюриздат, 1927. – 186 с.
39. Конституция СССР. – М., Госиздат. – 1937. – Ст.4.
40. Рубинштейн В.М. Правовое регулирование труда рабочих и служащих в условиях Великой отечественной войны. – Л., 1948. – С.8.
41. Об отмене судебной ответственности рабочих и служащих за самовольный уход с предприятий и из учреждений и за прогул без уважительной причины: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 25 апреля 1956г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1956. – №10. – Ст. 203.
42. Положення про права фабричних, заводських, місцевих комітетів професійних спілок: Затверджене Указом ПВР СРСР від 15 липня 1958 р. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1958. – №15. – Ст. 282.
43. Положення про постійно діючу виробничу нараду на промисловому підприємстві, будівництві, в радгоспі, МТС і РТС // Собрание Постановлений СССР. – 1958. – №13. – Ст. 101.
44. Положення про порядок розгляду трудових спорів: Затверджене Указом ПВР СРСР від 31 січня 1957 р. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1957. – №4. – Ст. 58.
45. Кодекс Законів про працю УРСР від 10 грудня 1971 р. // Ведомости Верховного Совета УССР. – 1971. – №50. – Ст. 375.
46. Положення про права фабричного, заводського, місцевого комітету професійної спілки від 27 вересня 1971 р. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1971. – №39. – Ст. 382.
47. Положення про порядок розгляду трудових спорів від 20 травня 1974 р. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1974. – № 22. – Ст. 325.
48. Бюллетень государственного комитета Совета Министров СССР по вопросам труда и заработной платы. – 1972. – №12.
49. Конституція (Основний Закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 7 жовтня 1977 р. – К. – Політвидав. – 1977.
50. Про додаткові заходи по зміцненню трудової дисципліни: Постанова РМ СРСР і ВЦРПС від 28 липня 1983 р. №745 // Собрание Постановлений СССР. – 1983. – № 21. – Ст. 116.
51. Трудовое право Украины /Под ред. Г.И. Чанышевой, Н.Б. Болотиной. – Х.: Одиссей, 1999. – 480 с.
52. Свердлык Г.А. Принципы советского гражданского права – Красноярск: Изд–во Краснояр. ун–та, 1985. – 199 с.
53. Александров Н.Г. Социалистические принципы советского права // Сов. гос. и право. – 1957. – № 11. – С.17– 21.
54. Недбайло П.Е. Введение в общую теорию государства и права. – К.: Вища школа, 1971. – С.118–119.
55. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2–х т. – Свердловск: Свердл. юрид. ин–т, 1972. – Т.1. – 396 с.
56. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2–х т. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 360 с.
57. Котюк В.О. Теория права: Курс лекций. – К.: Вентури, 1996. – 208 с.
58. Колодій А.М. Принципи права України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 196 с.
59. Общая теория государства и права: Академ. курс: Учеб. для вузов: В 2–х т. / Отв. ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1998. – Т.2: Теория права. – 639 с.
60. Карташов В.Н. Принципы права. – В кн.: Теория государства и права: Учебник /Под. ред. В.К.Бабаева. – М.: Юристъ, 1999. – С.222.
61. Пашерстник А.Е. О сфере действия и принципах советского трудового права // Сов. гос. и право. – 1957. – №10. – С.99.
62. Гусов К.Н., Толкунова В.Н. Трудовое право России: Учебник. – 3–е изд., перераб. и доп. – М., 2001
63. Лившиц Р.З., Никитинский В.И. Принципы советского трудового права // Сов. гос. и право. – 1974. – № 8. – С.31–39.
64. Пушмин Э.А. О понятии основных принципов современного общего международного права // СЕМП, 1978. – М., 1980. – С.75–76.
65. Смирнов О.В. О соотношении норм и принципов в советском праве //Сов. гос. и право. – 1977. – № 2. – С.11.
66. Маляренко В.Т. Конституційні основи кримінального судочинства. – Київ. 1999. – С.23–24
67. Томин В.Т. О понятии принципа советского уголовного процеса // Труды Высшей школы МООП РСФСР. Вып. 12. – М. 1965. – С.193–195.
68. Трудове право: Підручник / За заг. ред. Н.М.Хуторян. – К.: А.С.К., 2004. – 608 с.
69. Трудовое право. Учебник /Кол. авт. Н.А. Бриллиантова, И.Я. Кисилев, В.Г. Малов и др. – М.: Проспект, 1997. – 448 с.
70. Трудове право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. – 536 с.
71. Трудовое право России /Под ред. В.Н. Толкуновой. – М.: Юрист, 1996. – 448 с.
72. Советский энциклопедический словарь / Под ред. А.М. Прохорова. – М.: Советская энциклопедия, 1983. – 1600 с.
73. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – 14–е изд., стереотип. – М.: Рус. яз., 1983. – 816 с.
74. Хавронюк М.І. Дисциплінарні правопорушення і дисциплінарна відповідальність: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2003. – 215 с.
75. Пашков А.С. Советское трудовое право – Л.: Изд–во ЛГУ, 1966. – 284 с.
76. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. – М.: Юрид. лит., 1948. – 317 с.
77. Ямпольская Ц.А., Шорина Е.В. Административно–правовые вопросы управления государственной дисциплины. – М.: Изд–во МГУ, 1995. – 184 с.
78. Трудовое право и повышение эффективности общественного производства. /Под ред. С.А. Иванова. – М.: Наука, 1972. – 420 с.
79. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. – Х.: “Консум”, 1998. – 480 с.
80. Никитинский В.И. Азбука трудового права. – М.: Знание, 1981. – 235 с.
81. Пятаков А.В. Укрепление трудовой дисциплины (правовые вопросы). – М.:. Наука, 1979. – 168 с.
82. Іншин М.І. Правове регулювання службово–трудових відносин в Україні. Монографія. – Харків: Вид–во Нац. ун–ту внутр. справ, 2004. – 393 с.
83. Васьков П.Т. Государственная дисциплина в СССР. – М.: Юрид. лит., 1960. – 155 с.
84. Неидзе Е.Т. Сущность и методы регулирования дисциплины труда в СССР. – Тбилиси, 1964. – 218 с.
85. Советское административное право /Под ред. В.М. Манохина. – М.: Юрид. лит., 1977. – 544 с.
86. Гавриленко Д.А. Дисциплина в советском государственном аппарате и организационно–правовые средства её обеспечения. – Минск: Наука и техника, 1979. – 152 с.
87. Симорот З.К., Мацюк А.Р., Монастырский Е.П., Данченко Н.И. Применение законодательства, регулирующего дисциплину труда рабочих и служащих. – К.: Наукова думка, 1980. – 242 с.
88. Васьков В.П. Государственная дисциплина в СССР. – М.: Политиздат, 1980. – 212 с.
89. Гавриленко Д.А. Государственная дисциплина сущность, функции, значение. – Минск: Наука и техника, 1988. – 327 с.
90. Корельский В.М. Дисциплина в развитом социалистическом обществе и пути её укрепления. – М.: Юрид. лит., 1982. – 182 с.
91. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст.490.
92. Шемшученко Ю.С. Теоретичні засади подолання колізій у законодавстві України // Колізії у законодавстві України: Проблеми теорії і практики. – К.: Генеза, 1996. – С. 6–7.
93. Иванов С.А., Лившиц Р.З., Орловский Ю.П. Советское трудовое право: вопросы теории. – М.: Наука, 1978. – 366 с.
94. Общая теория государства и права / Под ред. Д.А. Керимова. – Л.: Изд–во Ленин–го ун–та, 1961. – 528 с.
95. Грищук В.К. Кодифікація кримінального законодавства України: Проблеми історії, методології. – Львів: Світ, 1992. – 168 с.
96. Опришко В.Ф. Загальнотеоретичні та практичні проблеми систематизації законодавства України // Право України. – К., 1999. – № 12. – С. 25–30.
97. Гусев Ю.И. Теоретические проблемы составления свода законов Союза ССР (по материалам предметной систематизации советского законодательства в 1927–1930 гг.): Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / ВНИИСЗ. – М., 1973. – 22 с.
98. Правові системи сучасності. Глобалізація. Демократизм / За заг. ред. В.С. Журавського. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 296 с.
99. Проблемы общей теории государства и права: Учебник для юридических вузов / Под ред. В.С. Нерсесянца. – М.: Норма–Инфра, 1999. – 814 с.
100. Советское трудовое право /Под ред. Б.К. Бегичева. – М.: Юрид. лит., 1985. – 242 с.
101. Іншин М.І. Поняття диференціації правового регулювання в сфері державної служби України //Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – № 21. – С. 136–143.
102. Молодцов М.В., Крапивин О.М., Власов В.И. Трудовое право России: Учебник для ВУЗов. – М.: НОРМА–ИНФРА., 2001. – 576 с.
103. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. – Х.: Консум, 1998. – 480 с.
104. Трудовое право в вопросах и ответах: Учебно–справочное пособие /Под ред. В.В. Жернакова. – Х.: Одиссей, 2000. – 624 с.
105. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Додаток до № 50. – Ст. 375.
106. Про внесення змін в деякі нормативні акти: Закон України від 18 лютого 1992 // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.kiеv.ua.
107. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – С.141.
108. Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ і організацій затверджених постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 20 липня 1984 року // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.kiеv.ua
109. Статут про дисципліну працівників зв’язку: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 р. №877 // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.kiеv.ua.
110. Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1993 р. №55 // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.kiеv.ua
111. Дисциплінарний статут прокуратури України, затверджений постановою Верховної ради України від 6 листопада 19991 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.kiеv.ua
112. Про судоустрій: Закон України // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.kiеv.ua.
113. Про статус суддів: Закон України // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.kiеv.ua.
114. Василенко В.А. Основы теории международного права. – К.: Выща шк. Головное изд–во, 1988. – 305 с.
115. Про власність: Закон України // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.kiеv.ua.
116. Про приватизацію державного майна: Закон України // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.kiеv.ua.
117. Общая теория государства и права /Отв. ред. Д.А. Керимов, А.И. Король, М.Д. Шаргородский. – Л.: ЛГУ, 1961. – 571 с.
118. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р. // Збірник нормативних актів з питань правозахисної діяльності. – К., 1995. – С. 38–44.
119. Конвенція Міжнародної організації Праці (МОП) про дискримінацію 1958 р. //Збірник нормативних актів з питань правозахисної діяльності. – К., 1999. – С. 75–84.
120. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку, прийнятий на 34–й сесії Генеральної Асамблеї ООН 17 грудня 1979 р. //Збірник нормативних актів з питань правозахисної діяльності. – К., 1995. – С. 58–65.
121. Европейская хартия о статусе судей // Рос. Юстиция. – 1999. – №7. – С.2–4.
122. Рекомендація № R (94) 12 Комітету міністрів державам–членам щодо незалежності, дієвості та ролі суддів // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – № 4. – С.10–11.
123. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. № 1789–ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №53. – Ст.793.
124. Про міліцію: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
125. Про внутрішні війська: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29. – Ст. 359.
126. Про оперативно–розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
127. Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ: Закон України від 22 лютого 2006 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.kiеv.ua
128. Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України: Постанова Верховної Ради України № 1796–XII від 6 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 4. – Ст.15.
129. Про затвердження Положення про дисципліну працівників гірничих підприємств: Постанова КМУ від 13 березня 2002 р. № 294 // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.kiеv.ua.
130. Алексеев С.С. Общая теория права. – М.: Юрид. лит., 1981. – 360 с.
131. Мурашин О. Акти прямого народовладдя, їх система та класифікація //Вісник Академії правових наук. – 2000. – № 1. – С. 61–68.
132. Цветков В.В. Совершенствование аппарата государственного управления. – К.: Наукова думка, 1982. – 384 с.
133. Селіванов В. Проблема методологічної обґрунтованості вітчизняного правознавства та юридичної практики // Право України. – 1999. – № 1. – С. 18–25.
134. Засади державної політики України в галузі прав і свобод людини: Постанова Верховної Ради від 17 червня 1999 р № 757–XIV // Відомості Верховної Ради 1999. – № 35. – Ст.303.
135. Рабінович П.М. Права людини: Загальнотеоретичні засади // Проблеми законності. – Харків, 1998. – С.12 – 25.
136. Тимченко І.А. Конституційні права й обов'язки радянських громадян. – К., 1985. – 236 с.
137. Ростовщиков И.В. Обеспечение прав и свобод личности в СССР: вопросы теории. – Саратов: Изд–во Сарат. ун–та, 1988. – 120 с.
138. Толкачев К.Б., Хабибулин А.Г. Органы внутренних дел в механизме обеспечения личных конституционных прав и свобод граждан – Уфа: Уфим. высш. шк. МВД СССР, 1991. – 98 с.
139. Александров Н.Г. Право и законность в период развёрнутого строительства коммунизма. – М. Юридическая литература, 1960. –280 с.
140. Скакун О.Ф. Теорія держави та права: Підручник / пер. З рос. – Харків: Консул, 2001. – 656 с.
141. Сырых В.М.Теория государства и права: Учебник. – М.: Юстиц–информ, 2001. – 592 с.
142. Кочекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М.: Изд–во полит. литературы, 1958. – 316 с.
143. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1972. – 258 с.
144. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: „Статут”, 1999. – 712 с.
145. Хропанюк В.Н. Теория государства и права / Под ред. В.Г. Стрекозова. – М.: Юрист, 2000. – 366 с.
146. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / За ред. В.В.Копейчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
147. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
148. Колонтаевский Ф.Е. Курс административно–правового регулирования деятельности ОВД в системе управления знаний руководителей / Актуальные проблемы совершенствования организационных и правовых основ деятельности ОВД. Труды Академии управления (юбилейный выпуск). – М., 1999. – С. 15 – 20.
149. Розин Л.М. Правовые акты государственного управления. – М.: Юрид. лит.,, 1995. – 116 с.
150. Коренев А.П. Нормы административного права и их применение. М.: Юрид. лит., 1978. – 142 с.
151. Мурашин О.Г. Акти прямого народовладдя у механізмі правового регулювання / Право України. – 2000. – № 9. – С. 18–20.
152. Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве. – Саратов.: Издательство Саратовского университета, 1994.– С.43–44.
153. Курилов В.И. Личность в системе управления трудом (правовой аспект): Диссертация в виде научного доклада на соискание степени доктора юридических наук. – СПб., 1998. – 420 с.
154. Чанишева Г.І., Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – Київ.: „Знання”, 2000. – 480 с.
155. Work and The Nature of Man. – N.Y. World Publishing Company, 1966. – 456р.
156. Толкунова В.Н., Гусов К.Н. Трудовое право России: Учебное пособие. – М.: Юрист, 1996. – 448 с.
157. Старилов Ю.Н. Служебное право: Учебник. – М.: Издательство БЕК, 1996. – 698 с.
158. Гавриленко Д.А. Государственная дисциплина: сущность, функции, значение. – М.: Наука и техника, 1988. – 328 с.
159. Служебная карьера. Учебно–методическое пособие / Под общей редакцией Е.В. Охотского. – М.: „Экономика”, 1998. – 302 с.
160. Словарь русского языка / Под общей ред. С.П. Обнорского. – М.: Гос. изд–во иностранных и национальных словарей, 1953. – 848 с.
161. Каринский С.С. Поощрения за успешный труд по советскому праву. – М.: Юрид. лит., 1961. – 241 с.
162. Про державні нагороди: Закон України // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.kiеv.ua
163. Про затвердження положення про почесну грамоту: Постанова КМУ // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.kiеv.ua
164. Палкін Ю. Матеріальне і моральне стимулювання праці. – К.: Вид–во політичної літератури України, 1975. – 131 с.
165. Трудовое право и повышение эффективности общественного производства / Под ред. С.А. Иванова. – М.: Наука, 1972. – 420 с.
166. Экономическая энциклопедия. Т.2: Политическая экономия. – М.: Наука, 1975. – 915 с.
167. Философская энциклопедия. Т.3. – М.: Прогресс, 1964. – 754 с.
168. Философский словарь. – М.: Политиздат, 1975. – 571 с.
169. Словарь Научный коммунизм. – М.: Знание, 1975. – 489 с.
170. Трудовий кодекс України. Проект від 27.08.2003 р. // Праця і зарплата. – 2003. – №42 (спецвипуск).
171. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. – Х.: „Консум”, 1998. – 480 с.
172. Венедиктов С.В. Матеріальне та моральне стимулювання ефективної професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ: теоретичний аспект: Дис… канд.юрид.наук. – Х., 2004. – 187 с.
173. Молодцов М.В., Крапивин О.М., Власов В.И. Трудовое право России. – М.: НОРМА, 2001. – 576 с.
174. Советское трудовое право: Учебник / Под ред. А.Д. Зайкина. – М.: Юрид. лит., 1979. – 544 с.
175. Куренной А.М. Трудовое право: на пути к рынку. – М.: „Дело Лтд”. – 304 с.
176. Афанасьєв В.Г., Урсул Д.А. Эффективность социального управления: системно–детальный подход. – М.: Наука, 1989. – 182 с.
177. Цветков В.В. Державне управління. Основні фактори ефективності: політико–правовий аспект. – Х.: Право, 1996. – 312 с.
178. Михайлов В.Г. Понятие и критерии эффективносты прокурорского надзора. В кн.: Проблемы эффективности прокурорского надзора / Под ред. К.Ф. Скорцова. – М.: Юрид.лит., 1977. – С.20–38.
179. Police Force, police service. Cere and cantrol in Britain /Edited bu M. Sterhens and S. Becher. – London, 1994. – 243р.
180. Куренной А.М. Трудовое право: на пути к рынку. – М.: „Дело Лтд”. – 304 с.
181. Михайлов В.Г. Понятие и критерии эффективносты прокурорского надзора. В кн.: Проблемы эффективности прокурорского надзора / Под ред. К.Ф. Скорцова. – М.: Юрид.лит., 1977. – С.20–38.
182. Философия: Учебное пособие /Под общ. ред. В.К. Лукашевича. – Мн.: БГЄУ, 2001. – 431 с.
183. Хачатуров Т.С. Эффективность капитальных вложений. – М.: Экономика, 1979. – 374 с.
184. Сорокин Г.И. К теории экономической эффективности при социализме // Вопросы экономики. – 1975. – №4. – С.116–121.
185. Белов В.Г. Управление и общественные отношения. – М.: Наука, 1985. – 418 с.
186. Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве. – Х.: Консум, 1996. – 136 с.
187. Словарь русского литературного языка. – т.8. – М.: Изд–во АН СССР, 1958. – 483 с.
188. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – М: Изд–во АН СССР, 1984. – 625 с.
189. Философский энциклопедический словарь / Под ред. Л.Ф. Ильичева, П.Н. Федосеева. – М.: Сов. энциклопедия, 1983. – 587 с.
190. Философский словарь / Под ред. М.М. Розенталя. – М.: Сов. энциклопедия, 1973. – 684 с.
191. Философский словарь / Под ред. И.Г. Фролова. – изд. 6–е перераб. и доп. – М.: Политиздат, 1991. – 560 с.
192. Социология: наука об обществе / Под общ. ред. В.П. Андрущенко, Н.И. Горлача. – Х.: Рубикон, 1997. – 683 с.
193. Малахов В.А. Этика: Курс лекцій: Навч. Посібник. – К.: Либідь, 1996. – 304 с.
194. Коллектив. Личность. Общение: Словарь социально–психологических понятий. – Л: Лениздат, 1987. – 356 с.
195. Общая теория права и государства /Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юрист, 1999. – 520 с.
196. Явич Л.С. Общая теория права. – Л.: Изд–во ЛГУ, 1976. – 286 с.
197. Скакун О.Ф., Подберезский Н.К. Теория права и государства. – Х., 1997. – 496 с.
198. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Предпосылки правовой ответственности // Правоведение. – 1970. – №5. – С.27–32.
199. Сыроватская Л.А. Ответственность за нарушения трудового законодательства – М.: Юрид. лит., 1990. – 254 с.
200. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юрид. лит., 1976. – 311 с.
201. Йоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М.: Юрид. лит., 1961.– 421 с.
202. Петелин А.И. Проблемы правовой ответственности в социалистическом обществе: Учебное пособие. – Омск.: Омская высшая школа милиции, 1976. – 119 с.
203. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности Социологический и юридический аспекты. – Л. Изд–во ЛГУ, 1983. – 142 с.
204. Бобылев А.И. Некоторые проблемы юридической ответственности // Правовая политика и правовая жизнь. – 2001. – №2. – С.73–79.
205. Горшенев В.М. К вопросу о понятии юридической ответственности в советском праве // Вопросы теории советского права. Новосибирск, 1966. – C.38–46.
206. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М. Юридическая литература, 1972. – 256 с.
207. Меньшиков В.В. К вопросу о соотношении моральной и юридической ответственности в социалистическом обществе // Проблемы правоведения. – Новосибирск, 1967.
208. Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Саратов. Изд–во Сарат. ун–та, 1973. – 455 с.
209. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). – М.: Изд–во МГУ, 1981. – 240 с.
210. Клеандров М.И. Дисциплинарная ответственность судей в государствах–участниках СНГ (Кыргызстан и Грузия) // Законодательство и экономика. – 2001. – №11. – С.45–56.
211. Конституция Греции  Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М. Издательская группа НОРМА–ИНФА • М, 1999 – С.245–294.
212. Конституция Испании  Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М. Издательская группа НОРМА–ИНФА • М, 1999 – С.371–415.
213. Конституция Итальянской республики  Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М. Издательская группа НОРМА–ИНФА • М, 1999 – С.423–450.
214. Конституции Французской республики  Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М. Издательская группа НОРМА–ИНФА • М, 1999 – С.665–684.
215. Конституції Республіки Македонія  Конституції нових держав Європи та Азії  Упорядкувач С. Головатий. – К. Укр. Правн. Фундація. Вид–во “Право”, 1996. – С.158–190.
216. Адушкин Ю.С. Дисциплинарное производство в СССР. – Саратов: Изд–во Сарат. ун–та, 1986. – 128 с.
217. Скобелкин В.Н. Дисциплинарная и материальная ответственность рабочих и служащих. – Воронеж: Центральное Черноземное книжное издательство, 1990. – 220 с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.