У нас уже
242733
рефератов, курсовых и дипломных работ
Сделать закладку на сайт
Главная
Сделать заказ
Готовые работы
Почему именно мы?
Ценовая политика
Как оплатить?
Подбор персонала
О нас
Творчество авторов
Быстрый переход к готовым работам
Контрольные
Рефераты
Отчеты
Курсовые
Дипломы
Диссертации
Мнение посетителей:
Понравилось
Не понравилось
Книга жалоб
и предложений
Название
СУКУПНІСТЬ ЗЛОЧИНІВ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ
Количество страниц
201
ВУЗ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Год сдачи
2007
Содержание
ЗМІСТ
Вступ...................................................................................................…........3-11
Розділ 1. Загальна характеристика множинності злочинів як особливого різновиду злочинної поведінки ...........................................................................11-57
1.1. Множинність злочинів як кримінально-правовий феномен: деякі теоретичні та порівняльно-правові аспекти ....................................................11-46
1.2. Проблеми систематизації окремих проявів множинності злочинів у теорії кримінального права та Кримінальному кодексі України ...................46-57
Розділ 2. Сукупність злочинів як окрема форма їх множинності .......58-132
2.1. Поняття та ознаки сукупності злочинів у теорії кримінального права та Кримінальному кодексі України ........................................................................58-73
2.2. Види сукупності злочинів.....................................................................74-88
2.3. Особливості кримінально-правової кваліфікації сукупності
злочинів .................................................................................................….88-132
Розділ 3. Сукупність злочинів і заходи кримінально-правового
впливу.........................................................................................................133-178
3.1. Основні підходи до караності злочинів, що утворюють сукупність, у теорії кримінального права та кримінальному законодавстві окремих держав...........................................................................................................….133-148
3.2. Особливості призначення покарання та застосування інших заходів кримінально-правового впливу за злочини, що утворюють сукупність, за Кримінальним кодексом України .............................................................….148-178
Висновки .............................................................................................….179-186
Список використаних джерел..............................................................187-201
ВСТУП
Актуальність теми. В процесі підвищення вимог до законодавчої та правозастосовчої діяльності, обумовленого розбудовою в Україні правової держави, особливого теоретичного та практичного значення для визначення підстав кримінальної відповідальності та меж призначення покарання при вчиненні кількох злочинів набуває проблема дослідження множинності, зокрема сукупності злочинів.
Будучи невід’ємною частиною загального вчення про злочин, кримінальну відповідальність, проблема множинності злочинів та призначення покарання за наявності множинності злочинів є однією з найважливіших та найскладніших у теорії кримінального права та правозастосовчій практиці, якій, зокрема, приділялась значна увага у публікаціях багатьох представників радянської та вітчизняної науки кримінального права: М.І. Бажанова, М.І. Блум, Я.М. Брайніна, Р.А. Галіакбарова, А.С. Горєліка, П.С. Дагеля, М.А. Дурманова, М.А. Єфімова, Н.І. Загороднікова, В.С. Зеленецького, А.Ф. Зелінського, Ю.А. Красікова, Г.Г. Криволапова, Л.М. Кривоченко, П.К. Кривошеїна, Г.Л. Крігер, В.М. Кудрявцева, М.С. Ленау, В.П. Малкова, П.С. Матишевського, Г.А. Мендельсона, В. Михайлова, А.В. Наумова, А.С. Нікіфорова, Г.П. Новосьолова, З.А. Ніколаєвої, А.А. Піонтковського, Ф.Р. Рагімова, І.В. Рашковець, Н.К. Семернової, М.А. Стручкова, Г.Т. Ткешеліадзе, К.У. Умарова, Є.А. Фролова, В.Ф. Шмельова, Ю.І. Шульмейстера, Ю.М. Юшкова, О.М. Яковлєва, Н.Ф. Яшинової та інших вчених. Проте, не вичерпуючи даної проблеми, ці теоретичні розробки переважно визначали поняття сукупності злочинів через призму регулювання порядку та особливостей призначення покарання при вчиненні кількох (двох або більше) злочинів. Водночас правозастосовчі органи, насамперед суди, змушені були вирішувати поряд з проблемами призначення покарання ще й питання кваліфікації вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, відмежування сукупності злочинів від одиничних злочинів та від інших форм множинності злочинів. Таким чином, визначення співвідношення понять “сукупність злочинів”, “різнорідні злочини”, „однорідні злочини”, „тотожні злочини”, а також встановлення та розкриття специфічних ознак сукупності злочинів як однієї із форм їх (злочинів) множинності, набуває не лише теоретичного, а й практичного значення.
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлюється також необхідністю осмислення відповідних положень Кримінального кодексу України 2001 р. (далі – КК України 2001 р., КК України), насамперед, з метою найбільш точного розуміння (тлумачення) кримінально-правових норм, що передбачають визначення змісту таких форм множинності злочинів, як їх повторність, сукупність та рецидив, а також правил кваліфікації злочинів та призначення покарання, їх правильного застосування та подальшого вдосконалення.
На сучасному етапі значний внесок у вирішення проблем кримінально-правової характеристики множинності, в тому числі сукупності злочинів, зробили у своїх працях українські вчені, зокрема В.С. Зеленецький, М.Й. Коржанський, О.К. Марін, М.І. Мельник, В.О. Навроцький, А.О. Пінаєв, А.М. Ришелюк, С.А. Тарарухін, П.Л. Фріс, М.І. Хавронюк, Н.В. Чернишова, С.Д. Шапченко. Суттєвий внесок в дослідження цих питань зробили російські вчені, а саме: І.Б. Агаєв, А.М. Алакаєв, Б.В. Волженкін, О.В. Колесніков, Ю.О. Красиков, Є.І. Майорова, Р.Б. Пєтухов, М.Н. Становський.
Водночас проблеми кримінально-правової характеристики сукупності злочинів як однієї із форм їх (злочинів) множинності на підставі її співвідношення з тотожними, однорідними та різнорідними злочинами, визначення та розкриття тих ознак сукупності злочинів, що утворюють її специфічний кримінально-правовий зміст, а також дослідження впливу сукупності злочинів на кримінально-правову кваліфікацію та особливості призначення покарання за сукупністю злочинів після набрання чинності КК 2001 р. на монографічному, в тому числі на дисертаційному рівні, в Україні не розглядалися.
Викладене вище й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертаційного дослідження ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000, є складовою частиною плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка на період до 2010 р. “Проблеми боротьби зі злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти”, затвердженого протоколом засідання кафедри від 17 березня 2005 р. № 12.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна кримінально-правова характеристика сукупності злочинів як окремої форми їх (злочинів) множинності, та формулювання на її основі науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення чинного кримінального законодавства України та правозастосовчої діяльності.
У зв’язку з цим робота зорієнтована на вирішення таких завдань:
1) провести аналіз поняття “множинність злочинів”, на підставі чого сформулювати його визначення, а також дослідити, як відображена множинність злочинів в кримінальному законодавстві окремих зарубіжних держав;
2) визначити основні підстави (критерії) систематизації окремих проявів множинності злочинів і з урахуванням цього сформулювати свою оцінку такої систематизації в науці кримінального права та КК України 2001 р.;
3) розкрити специфічний кримінально-правовий зміст сукупності злочинів за КК України 2001 р.; визначити основні види сукупності злочинів і дати їх кримінально-правову характеристику;
4) проаналізувати на нормативному та правозастосовчому рівнях вплив сукупності злочинів на кримінально-правову кваліфікацію та визначити особливості призначення покарання за сукупністю злочинів;
5) на підставі проведеного дослідження внести пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України, а також сформулювати конкретні рекомендації щодо поліпшення правозастосовчої практики у досліджуваній сфері.
Об’єктом дослідження є відповідні елементи механізму кримінально-правового регулювання інституту множинності злочинів як в Україні, так і в деяких зарубіжних країнах, їх доктринальне розуміння та тлумачення.
Предметом дослідження є сукупність злочинів як окрема форма їх множинності за кримінальним правом України.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження використані такі методи: системно-структурний – для комплексного розгляду множинності злочинів як складного кримінально-правового явища, а також для визначення характеру співвідношення поняття “множинність злочинів” та системного утворення “повторність, сукупність та рецидив злочинів”; діалектичний – для дослідження специфічних ознак сукупності злочинів та її видів; функціональний – для з’ясування впливу кримінально-правового змісту сукупності злочинів на їх кваліфікацію та призначення покарання; історично-правовий – для з’ясування підходів до розуміння множинності злочинів, її окремих проявів, змісту специфічних ознак сукупності злочинів в різних історичних періодах; порівняльно-правовий – для з’ясування змісту поняття множинності злочинів, її окремих проявів за сучасним національним та зарубіжним кримінальним законодавством; формально-логічний – для тлумачення окремих положень КК України 1960 р. та КК України 2001 р., а також низки кримінально-правових понять.
Використання різних методів дослідження, джерел інформації (наукових праць українських та зарубіжних вчених, положень, оцінок, висновків та пропозицій, висловлених окремими юристами на сторінках періодичних та наукових видань, статистичних даних тощо) дало можливість виявити ряд нових проблем, пов’язаних з кримінально-правовою характеристикою сукупності злочинів як окремої форми їх (злочинів) множинності, та запропонувати шляхи їх розв’язання.
Робота написана з урахуванням сучасних досягнень юридичної науки України та використанням окремих наукових положень з інших галузей знань (філософії, логіки тощо).
Емпіричну базу дослідження становлять дані, одержані протягом 1991-2006 років в результаті ознайомлення автора з матеріалами 150 кримінальних справ, найбільш характерних з точки зору застосування тих норм, зміст яких пов’язаний із сукупністю злочинів. У дослідженні також використовувалися кримінальні справи, які були розглянуті авторкою як суддею Печерського районного суду міста Києва, матеріали опублікованої судової практики.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше в теорії кримінального права України предметом комплексного наукового дослідження на дисертаційному рівні стали проблеми сукупності злочинів як окремої форми їх (злочинів) множинності з урахуванням українського та зарубіжного досвіду. Особистий внесок дисертанта в наукову розробку зазначених проблем полягає в обґрунтуванні деяких нових теоретичних положень, уточненні змісту окремих понять та характеристик, що мають значення для науки кримінального права, правозастосовчої практики та вдосконалення законодавства.
На захист виносяться, зокрема, наступні положення, висновки та пропозиції:
1. Доведено, що названі у розділі VII Загальної частини КК 2001 р. (ст. 32, 33, 34 КК) прояви (форми) множинності злочинів у їх поєднанні не вичерпують усього змісту поняття „множинність злочинів”. В КК України необхідно передбачити або хоча б вказати на наявність і інших проявів множинності злочинів, зокрема, тих, з якими можуть пов’язуватись певні кримінально-правові наслідки (ст.71, п. 3 ч. 3 ст. 81, п.3 ч. 4 ст. 82 КК);
2. Аргументована необґрунтованість визначення повторності, сукупності та рецидиву як окремих видів множинності злочинів. По-перше, вони не охоплюють усіх проявів множинності злочинів за КК України, по-друге, за своїм нормативним змістом не виключають один одного (наприклад, крадіжка і грабіж утворюють і повторність, і сукупність злочинів). Тому підтверджена позиція, відповідно до якої повторність, сукупність та рецидив визнаються окремими формами множинності злочинів. З урахуванням зроблених висновків запропоновано змінити назву розділу VII Загальної частини КК та включити до нього нову статтю „Поняття та форми множинності злочинів”.
3. Визначено, що специфічний кримінально-правовий зміст сукупності злочинів (без урахування „родових” ознак множинності злочинів) утворюють наступні характеристики: а) за жоден із вчинених особою злочинів (на момент вчинення останнього) особа не була засуджена; б) якщо злочини вчинені одним діянням, вони завжди відповідають різним юридичним складам злочинів; в) якщо злочини вчинені різними діяннями і неодночасно, вони: 1) відповідають різним юридичним складам злочинів або 2) відповідають одному юридичному складу злочину, але наступне діяння карається більш суворо, ніж попереднє (така ситуація має місце, зокрема, при вчиненні двох хуліганств, передбачених ч. 1 ст. 296 КК, – одного у період між 1 вересня 2001 р. і 4 квітня 2002 р., а іншого – після 4 квітня 2002 р.).
4. На підставі визначення специфічного кримінально-правового змісту сукупності злочинів доведено, що її дефініція у ч.1 ст.33 КК України є неповною, оскільки охоплює не всі її різновиди. Крім прямо передбачених у ч.1 ст.33 КК України різновидів сукупності злочинів, існування інших її різновидів зумовлене, зокрема: а) особливостями кваліфікації незакінченого злочину порівняно із закінченим (ст.16 КК); б) особливостями кваліфікації злочину, що вчиняється особою як організатором, підбурювачем, пособником порівняно із злочином, вчиненим нею одноособово чи як виконавцем (співвиконавцем) (ст.29 КК); в) особливостями кваліфікації злочинів з урахуванням положень ст. 4, 5 та окремих пунктів розділу ІІ „Прикінцевих та перехідних положень” КК України (насамперед, п. 9, 10, 13, 17). У зв’язку з цим пропонується нова редакція ст.33 КК України.
5. Доведено, що при класифікації сукупність злочинів поділяється на реальну, ідеальну та реально-ідеальну. Ідеальну сукупність утворює одне діяння, яке у поєднанні з іншими зазначеними в законі обставинами відповідає двом або більше юридичним складам злочинів, передбачених різними статтями (частинами статті) Особливої частини КК України. Реальну сукупність, за загальним правилом, утворюють декілька вчинених однією і тією ж особою діянь, які у поєднанні з іншими обставинами відповідають двом або більше різним юридичним складам злочинів. При цьому вчинені злочини, з урахуванням їх стадій та окремих проявів співучасті, можуть бути передбачені: а) різними статтями Особливої частини КК України; б) різними частинами однієї і тієї ж статті Особливої частини КК України; в) однією і тією самою статтею чи частиною статті Особливої частини КК України.
Особливий різновид реальної сукупності злочинів утворюють вчинені не одночасно діяння, які у поєднанні з іншими обставинами відповідають одному і тому ж юридичному складу злочину, але за останнє (наступне) з них нова редакція закону передбачає більш сувору відповідальність, ніж за попереднє.
Реально-ідеальну сукупність утворюють два або більше діяння, що у поєднанні з іншими обставинами відповідають різним юридичним складам злочинів, водночас, принаймні одне з цих діянь є спільним для цих складів.
6. При визначенні впливу сукупності злочинів на їх кваліфікацію доведено обґрунтованість позиції законодавця щодо окремої (самостійної) кваліфікації кожного з таких злочинів (ч.2 ст.33 КК). При цьому запропоновані типові правила написання формули кваліфікації та юридичного формулювання обвинувачення. На основі аналізу правозастосовчої практики виявлено її вади в частині кваліфікації сукупності злочинів, в тому числі на рівні підходів, запропонованих в окремих постановах Пленуму Верховного Суду України.
7. На підставі аналізу окремих кримінально-правових ситуацій щодо вирішення питань про наявність чи відсутність у них сукупності злочинів запропоновані конкретні зміни та доповнення до окремих постанов Пленуму Верховного Суду України.
8. Досліджені положення ст.70 КК України та відповідні положення кримінального законодавства деяких зарубіжних країн щодо особливостей караності сукупності злочинів та призначення покарання за сукупністю злочинів. Доведено, що чинна редакція ст.70 КК містить низку вад спеціально-юридичного та техніко-юридичного характеру. З метою усунення цих вад запропонована нова редакція ст.70 КК України та деякі уточнення до ст. 69 КК України.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в роботі положення можуть бути використані: у науково-дослідницькій діяльності – для подальшого вивчення питань, пов’язаних із кримінально-правовою характеристикою сукупності злочинів як окремої форми їх множинності; у законотворчості – для удосконалення чинної редакції розділу VII “Повторність, сукупність та рецидив злочинів”, а також розділу ХI “Призначення покарання” Загальної частини КК України 2001 р. (довідка Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя про врахування окремих пропозицій дисертаційного дослідження при подальшій роботі щодо вдосконалення КК України); у практичній діяльності судових та правоохоронних органів, які застосовують кримінальний закон, – зокрема, Пленуму Верховного Суду України щодо застосування законодавства про повторність, сукупність та рецидив злочинів при прийнятті постанов по окремих категоріях кримінальних справ (довідка Верховного Суду України про можливість врахування цих рекомендацій при прийнятті нових постанов Пленуму Верховного Суду України); у навчальному процесі – при викладанні курсу Загальної частини кримінального права та відповідних спецкурсів, при підготовці підручників, навчальних та методичних посібників, а також при проведенні занять з підвищення кваліфікації та професійної підготовки слідчих, прокурорів, адвокатів, суддів.
Особистий внесок здобувача. Положення, які викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблені авторкою особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць, в дисертації не використовуються. Висновки та положення дисертації повністю самостійні. В наукових працях, опублікованих у співавторстві, 50% змісту становлять власні теоретичні розробки дисертантки.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на кількох науково-практичних конференціях, зокрема Десятій регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 5-6 лютого 2004 р.); Науково-практичній конференції “Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: теоретичні та прикладні проблеми” (м. Львів, 22-23 квітня 2004 р.).
Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у тринадцяти публікаціях, з яких чотири – у фахових наукових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Обсяг дисертації становить 201 сторінку, з них основний текст – 186 сторінок, список використаних джерел (166 найменувань) – 15 сторінок.
Список литературы
ВИСНОВКИ
Аналіз проведеного дослідження дозволяє узагальнити основні результати комплексної кримінально-правової характеристики сукупності злочинів, як форми їх множинності та її специфічних ознак, передбачених ст. 33 КК України 2001 р., а також сформулювати рекомендації щодо вдосконалення кримінального законодавства, пов’язаного з визначенням та кримінально-правовою кваліфікацією сукупності злочинів та особливим порядком призначення покарання за сукупністю злочинів.
Дослідження показало, що чинний КК України 2001 р., як і його попередник КК України 1960 р., не використовує поняття „множинність злочинів”, однак, на нашу думку, це є невиправданим, оскільки зазначені у розділі VII Загальної частини КК випадки не в повній мірі відображають прояви множинності злочинів.
На наш погляд, обов’язковими ознаками поняття множинності злочинів є наступні:
По-перше, поняття „множинність злочинів” охоплює суспільно небезпечну поведінку однієї і тієї самої особи. Це може бути одне діяння, низка послідовних і взаємопов’язаних діянь чи кілька окремих діянь, що вчинюються в різний час і нічим, крім суб’єкта, не пов’язані між собою. При цьому не має значення, підпадає вчинене під ознаки одного і того ж складу злочину, чи воно має кваліфікуватися за різними кримінально-правовими нормами, були злочини закінченими чи ні, вчинені одноособово чи у співучасті, а якщо у співучасті, то яку роль виконувала винна особа. Необхідно, щоб кожний факт суспільно небезпечного діяння являв собою окремий злочин, за який саме й настає кримінальна відповідальність.
По-друге, суспільно небезпечна поведінка особи у поєднанні з іншими фактичними обставинами відповідає юридичним складам принаймні двох окремих злочинів, і тим самим утворює разом із цими обставинами принаймні два окремі фактичні склади злочинів. Це можуть бути фактичні склади різнорідних, однорідних чи тотожних злочинів, але саме злочинів, а не інших правопорушень. Тому, на його думку, відсутня множинність злочинів у випадку вчинення особою спочатку дрібного хуліганства – адміністративного правопорушення, а потім опору працівнику міліції у зв’язку з наступним її затриманням. Така ситуація містить склад лише одного злочину, передбаченого ч. 2 ст.342 КК України 2001 р. Не утворює множинності злочинів також вчинення кількох окремих правопорушень, які набувають характеру злочину лише при їх певному поєднанні. Такі випадки були передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 160 та ч. 1 ст. 161 КК України 1960 р. [3, с. 279-280] , якими передбачалась відповідальність за незаконну порубку лісу (ст. 160) та незаконне полювання (ст. 161), а за КК 2001 р. вони передбачені ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 337 та ст. 391.
Відсутня множинність і в тих випадках, коли особа, наприклад, вчинює два суспільно небезпечних діяння, але одне з них – до досягнення віку кримінальної відповідальності чи у стані неосудності.
По-третє, суспільно небезпечна поведінка особи, що у поєднанні з іншими обставинами утворює фактичні склади двох або більше злочинів, з кримінально-правової точки зору не може розглядатись як одиничний (єдиний) злочин. Необхідність відмежування множинності злочинів від одиничного злочину виникає, зокрема, при вчиненні: 1) складного злочину, наприклад, розбою; 2) злочину, юридичний склад якого передбачає кілька альтернативних діянь, наприклад, носіння, виготовлення або збут кинджалів, фінських ножів чи іншої холодної зброї без відповідного дозволу; 3) злочину, юридичний склад якого включає, крім основних, і так звані „похідні” наслідки, наприклад, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого; 4) злочину, який характеризується кількома ознаками, альтернативно сформульованими у диспозиції кримінально-правової норми, наприклад, умисного вбивства, яке характеризується декількома обтяжуючими обставинами, передбаченими ч. 2 ст. 115 КК; 5) злочину, який містить два або більше із альтернативно передбачених у диспозиції статті наслідків; 6) продовжуваного злочину, наприклад, викрадення телевізора шляхом винесення працівником радіозаводу протягом кількох днів окремих його частин і деталей; 8) триваючого злочину, наприклад, незаконного зберігання вогнепальної зброї.
По-четверте, фактичний склад кожного злочину, що вчинила особа, відіграє роль самостійної підстави кримінальної відповідальності. Це, зокрема, означає, що за кожний вчинений особою злочин вона, в принципі, має нести (або вже понесла) кримінальну відповідальність незалежно від вчинення іншого злочину.
По-п’яте, щодо кожного з вчинених особою злочинів зберігаються певні кримінально-правові наслідки, які певною мірою впливають на зміст або обсяг „сукупної” кримінальної відповідальності. Такий вплив може виявитись як при кваліфікації злочинів, так і при призначенні за них покарання. Якщо ж вчинені особою діяння не тягнуть зазначених кримінально-правових наслідків, або ці наслідки, у відповідності до закону, за певних обставин „зникають”, то такі діяння множинності злочинів не утворюють.
Стосовно конкретного змісту найбільш типових форм множинності злочинів, то його потрібно розкривати при розгляді кожної форми окремо. При цьому необхідно мати на увазі, що кримінально-правовий зміст передбачених у ст.ст. 32-34 КК форм множинності злочинів встановлюється не лише положеннями цих статей. Крім них такий зміст, зокрема, визначають: а) окремі положення ст.ст. 13-16 КК; б) окремі положення ст.ст. 29-30 КК; в) положення ст.ст. 4, 5 та окремі пункти Прикінцевих та перехідних положень чинного КК України, перш за все п.п. 9, 10, 13, 17 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень КК. При визначенні кримінально-правового змісту окремих форм множинності злочинів відповідні положення названих статей та пунктів уточнюють та доповнюють окремі формулювання розділу VII Загальної частини КК. Відповідно, цей зміст стає більш широким порівняно з тим, що безпосередньо випливає з формулювань ст.ст. 32-34 КК, а в окремих випадках може навіть формально суперечити деяким з цих формулювань.
Враховуючи наведене, необхідно включити до розділу VІІ Загальної частини КК України норми, які б визначали поняття “множинність злочинів”, окремі форми множинності злочинів, вказати на наявність і інших проявів множинності злочинів.
Дисертанткою запропоновано нову назву розділу VІІ Загальної частини КК України „Множинність злочинів” і включити до нього нову статтю такого змісту:
„Стаття .... Поняття та форми множинності злочинів
1. Множинністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, кожний з яких відповідно до цього Кодексу або іншого закону про кримінальну відповідальність певним чином впливає на кримінальну відповідальність цієї особи.
2. Основними формами множинності злочинів є її повторність, сукупність та рецидив. Інші форми множинності злочинів впливають на кримінальну відповідальність особи лише у випадках, прямо передбачених цим Кодексом”.
Аналіз теоретичних положень та чинного законодавства про кримінальну відповідальність в частині визначення поняття сукупності злочинів як форми їх множинності, кримінально-правових наслідків сукупності злочинів, зумовлюють необхідність більш повного відображення в законі змісту поняття сукупності злочинів, у зв’язку з чим пропонується така редакція ст.33 КК України:
„Стаття 33. Сукупність злочинів
1. Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, за жоден з яких особа не була засуджена, якщо, за відсутності обставин, передбачених частиною другою цієї статті, вони були вчинені:
1) одним діянням, яке у поєднанні з іншими обставинами відповідає різним складам злочинів;
2) окремими діяннями, які у поєднанні з іншими обставинами відповідають різним складам злочинів;
3) окремими діяннями, які у поєднанні з іншими обставинами відповідають одному складу злочину, але за наступний злочин новою редакцією закону про кримінальну відповідальність передбачене більш суворе покарання, ніж за попередній
2. При визнанні злочинів сукупністю не враховується злочин, за який особу звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, крім випадків, передбачених частиною другою статті 47 цього Кодексу.
3. При сукупності злочинів кожен із них підлягає окремій кваліфікації”.
Запропоновано внести зміни до окремих постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме:
1) абзац 2 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 5 „Про судову практику у справах про хабарництво” викласти в такій редакції:
„Якщо особою було вчинено декілька злочинів, передбачених різними частинами статті 368 або 369 КК, дії цієї особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів з урахуванням їх повторності. Подібний підхід має застосовуватись і тоді, коли одні злочини були закінченими, а інші – ні, і випадків, коли особа одні злочини вчинила як виконавець, а інші – як організатор, підбурювач або пособник, оскільки незакінчені злочини і злочини, які особа вчинила не як виконавець, повинні одержувати окрему кваліфікацію з посиланням на відповідну частину ст. 15 чи ст. 27 КК”.
2) При прийнятті нової постанови щодо судової практики у справах про злочини проти власності включити до неї окремий пункт або абзац такого змісту:
„При вчиненні особою кількох злочинів проти власності, передбачених різними частинами однієї статті Особливої частини КК, дії такої особи, відповідно до статей 32, 33 КК, належить кваліфікувати за сукупністю злочинів з урахуванням, у відповідних випадках, їх повторності”.
3) Друге речення абзацу п’ятого пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 „Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи” викласти в такій редакції:
„Такий підхід до кваліфікації має застосовуватись і тоді, коли умисне вбивство зазначених осіб чи замах на нього вчинені за наявності інших обтяжуючих обставин, передбачених ч.2 ст. 115 КК”.
Аналіз чинного закону про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання за сукупністю злочинів дозволяє зробити ряд висновків, які стосуються необхідності більш чіткої регламентації призначення покарання за сукупністю злочинів, врахування ситуацій, за яких за сукупністю злочинів можливе призначення покарання більш м’якого, ніж передбачено санкцією статті, що передбачає більш суворе покарання, зокрема, при застосуванні судом положень ст. 69 КК України при призначенні покарання за один із злочинів, що входить у сукупність.
Враховуючи зазначене, пропонується нова редакція статті 70 КК:
„Стаття 70. Призначення покарання за сукупністю злочинів
1. При сукупності злочинів, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, суд, призначивши основне покарання за кожний злочин окремо, визначає остаточне основне покарання шляхом поглинення одного покарання іншим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. Самостійне виконання основних покарань, призначених за окремі злочини, що утворюють сукупність, здійснюється лише у випадках, передбачених частиною третьою статті 72 цього Кодексу.
2. Якщо одне з основних покарань, призначених за окремі злочини, є більш суворим, ніж інше (інші), суд може визначити остаточне основне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення таким більш суворим покаранням одного або кількох менш суворих. Якщо за окремі злочини призначені однакові за видом і за розміром основні покарання, суд не може визначити остаточне основне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення таких покарань одне одним, за винятком випадків, коли вони є покараннями у виді довічного позбавлення волі або досягають максимальної межі остаточного покарання, встановленої частиною третьою цієї статті. Якщо хоча б за один із злочинів призначене покарання у виді довічного позбавлення волі або основне покарання, яке досягає максимальної межі, встановленої частиною третьою цієї статті для остаточного основного покарання, суд зобов’язаний визначити остаточне основне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення цим покаранням одного чи кількох таких самих або інших основних покарань.
3. При складанні основних покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (частини статті) цього Кодексу або іншого закону про кримінальну відповідальність, яка передбачає більш суворе покарання, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 69 цього Кодексу. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або умисним особливо тяжким, суд може призначити основне остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
4. До основного остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, приєднується одне чи кілька додаткових покарань різних видів, призначених за окремі злочини. Якщо за окремі злочини призначені додаткові покарання одного виду, суд визначає остаточне додаткове покарання за правилами, передбаченими частинами другою та третьою цієї статті, а потім приєднує його до основного остаточного покарання.
5. Якщо за один чи декілька із злочинів, що утворюють сукупність, особа була засуджена, суд у новому вироку призначає покарання за окремий злочин (злочини), про який (які) стало відомо після постановлення попереднього вироку, і, врахувавши покарання, призначене за окремий злочин (окремі злочини) попереднім вироком, визначає остаточне покарання за сукупністю злочинів за правилами, передбаченими частинами другою-четвертою цієї статті. У цьому випадку в строк такого покарання зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими частинами першою та другою статті 72 цього Кодексу.
Також пропонується доповнити статтю 69 КК України частиною третьою такого змісту:
„3. Якщо особа засуджується за сукупністю злочинів, і за один чи декілька з них було призначене більш м’яке покарання, ніж передбачено законом, остаточне покарання також може бути більш м’яким, ніж те, що передбачене частиною третьою статті 70 цього Кодексу”.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Новий тлумачний словник української мови. У чотирьох томах. Том 2 / Укладачі: Яременко В.В., Сліпушко О.М. – К.: Видавництво “АКОНІТ”, 1998. – 928 с.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2005.
3. Кримінальне право України. Загальна частина. Підручник для студентів юридичних вузів і факультетів / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.О. Беньківський та ін. За ред. професора П.С. Матишевського, доцентів П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка – Київ: Юрінком Інтер 1997. – 512 с.
4. Коржанський М.Й. Уголовне право України. Частина загальна: Курс лекцій. – К.: Наукова думка та Українська видавнича група, 1996. – 336 с.
5. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна. Курс лекцій / За ред. М.Й. Коржанського. – К.: Атіка, 2001. – 432 с.
6. Кримінальне право України: Заг. Частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю.В.Александров, В.А.Клименко. – К.: МАУП, 2004. – 328 с.
7. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / А.В.Савченко, В.В.Кузнецов, О.Ф.Штанько. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 640 с.
8. Матишевський П.С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. – К.: А.С.К., 2001. – 352 с.
9. Пинаєв А.А. Курс лекцій по Общей части уголовного права. Книга первая: „О преступлении”. – Харьков: Юридический Харьков, 2001. – 664 с.
10. Пинаев А.А. Уголовное право Украины. Общая часть. – Харьков: «Харьков юридический», 2005. – 664 с.
11. Кримінальне право України: Загальна та Особлива частина. Навч. посіб. / В.О. Кузнєцов, М.П. Стрельбицький, В.К. Гіжевський. – К.: Істина, 2005. – 380 с.
12. Российское уголовное право: в 2 т. Т. 1. Общая часть: учеб. / Г.Н. Борзенков и др.; под ред. Л.В. Иногамовой-Хегай, В.С. Комиссарова, А.И. Рарога. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 520 с.
13. Малков В.П., Чернова Т.Г. Совокупность приговоров и применение наказания (Вопросы законодательного регулирования, теории и практики). – Казань, 2003. – 125 с.
14. Чернова Т.Г., Малков В.П. Назначение наказания по совокупности приговоров // Российская юстиция. – 1999. - № 10. – С. 48-52.
15. Губаева Т., Малков В. Назначение наказания по совокупности преступлений // Российская юстиция. – 1998. - № 6. – С. 7-10.
16. Малков В., Тесакова Л. Назначение наказания при рецидиве преступлений // Российская юстиция. – 1997. - № 9. – С.36-37.
17. Коломытцев Н.А. Борьба с особо опасным рецидивом преступлений: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук. – М., 2000. – 38 с.
18. Манцев Н.И. Множественность преступлений // Уголовное право на современном этапе: проблемы преступления и наказания / Под ред. Н.А.Беляева, В.Г. Глистина, В.В. Орехова. – СПб., 1992. – 465 с.
19. Становский М.Н. Назначение наказания. – СПб.: Издательство „Юридический центр Пресс”, 1999. – 480 с.
20. Жинкина Е.Ю. Назначение наказания по совокупности преступлений и совокупности приговоров: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. – Краснодар, 2002. – С. 22 с.
21. Чернетко Т.Г. Множественность преступлений по российскому уголовному праву: Автореф. дисс. ... д-ра юрид. наук. – Томск, 2001. – 41 с.
22. Коротких Н.Н. К вопросу о видах множественности пре ступлений в уголовном праве // Уголовное право: стратегия развития в ХХІ веке: Материалы Второй международной научно-практ. конф. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – С. 107-110.
23. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации (постатейный) / Отв. ред. Л.Л. Кругликов. – М.: Волтерс Кливер, 2005.
24. Малков В.П. Совокупность преступлений (вопросы квалификации и назначения наказания). – Казань: Издательство Казанского ун-та, 1974. – 298 с.
25. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. – Харьков: „Право”, 2000. – 128 с.
26. Собрание законодательства Российской Федерации. – 1996. - № 25. – Ст. 2954.
27. Уголовный кодекс Российской Федерации. Официальный текст. – М.: Омега-Л, 2004. – 168 с.
28. Комментарий к Уголовному кодесу Российской Федерации (постатейный) / Дуюнов В.К. и др..; отв. ред.. Л.Л. Кругликов. – М.: Волтерс Клівер, 2005. – 1104 с.
29. Игнатов А.Н. Проблемы развития уголовного законодательства России // Уголовное право: стратегия развития в ХХІ веке: Материалы Второй международной научно-практической конференции. – М.: ТК Велби. Изд-во Проспект, 2005. – С. 8-11.
30. Кузнецов А.П. Уголовное законодательство России: проблемы реформирования, перспективы развития // Уголовное право: стратегия развития в ХХІ веке: Материалы Второй международной научно-практической конференции. – М.: ТК Велби. Изд-во Проспект, 2005. – С. 12-16.
31. Побегайло Э.Ф. Еще раз о „неоднократности”, „совокупности” и „рецидиве” // Уголовное право: стратегия развития в ХХІ веке: Материалы Второй международной научно-практической конференции. – М.: ТК Велби. Изд-во Проспект, 2005. – С. 105-112.
32. Иногамова-Хегай Л.В. Совокупность преступлений: проблемы квалификации // Уголовное право: стратегия развития в ХХІ веке: Материалы Второй международной научно-практической конференции. – М.: ТК Велби. Изд-во Проспект, 2005. – С. 112-115.
33. Уголовный кодекс Республики Беларусь (Принят Палатой Представителей 2 июня 1999 года. Одобрен Советом Республики 24 июня 1999 года) Предисловие проф. Б.В. Волженкина; Обзорная статья А.В. Баркова. – СПб: Издательство „Юридический центр Пресс”, 2001. – 474 с.
34. Уголовный кодекс Республики Армения (принят Национальным Собранием 18 апреля 2003 года). С изменениями и дополнениями на 15 ноября 2004 года. Официальное издание (издание и официальная инкорпорация Министерства юстиции Республики Армения). – Ереван, 2004. – 340 с.
35. Уголовный кодекс Республики Узбекистан (с изменениями и дополнениями на 15 июля 2001 г.). Всупительная статья М.Х. Рустамбаева, А.С. Якубова, З.Х. Гулямова. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 338 с.
36. Уголовный кодекс Республики Казахстан / Закон Республики Казахстан от 16 июля 1997 года № 167 (Ведомости Парламента РК, 1997 г., № 15-16, ст. 211) / Предисловие министра юстиции Республики Казахстан, докт. юрид. наук, проф. И.И. Рогова. – СПб.: Издательство «Юридический центр пресс», 2001. – 466 с.
37. Уголовный кодекс Республики Молдова / Вступительная статья канд. юрид. наук А.И. Лукашова. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – 408 с.
38. Уголовный кодекс Азербайджанской республики / Научное редактирование, предисловие докт. юрид. наук, проф. И.М. Рагимова. Перевод с азербайджанского Б.Э. Аббасова. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 325 с.
39. Уголовный кодекс Грузии / Науч. ред. З.К. Бигвава. Вступ. статья к.ю.н., доц. В.И. Михайлова. Обзорн. статья д.ю.н., проф. О. Гамкрелидзе. Перевод с грузинского И. Мериджанашвили. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 409 с.
40. Уголовный кодекс Республики Таджикистан / Принят Законом Республики Таджикистан от 21 мая 1998 г. Введен в действие 1 сентября 1998 года / Предисловие А.В. Федорова. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 410 с.
41. Уголовный кодекс Киргизской Республики / Принят Законодательным собранием Жогорку Кенеша Кыргызской Республики 18 сентября 1997 г. (в редакции Законом Кыргызской Республіки от 21 сентября 1998 г. № 124, 9 декабря 1999 г. № 441, 23 июля 2001 г. № 77, 19 ноября 2001 г. № 92, 12 марта 2002 г. № 37) // Предисловие А.П. Стуканова, П.Ю. Константинова. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 352 с.
42. Уголовный кодекс Латвийской Республики / Науч. ред. и вступ. статья канд. юрид. наук А.И. Лукашова и канд. юрид. наук Э.А. Саркисовой. Перевод с латышского канд. юрид. наук А.И. Лукашова. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 313 с.
43. Уголовный кодекс Литовской Республики / Науч. ред. докт. юрид. наук, проф. В.П. Павилониса; предисл. Н.И. Мацнева; вступ. статья В. Павилониса, А. Абремавичюса, К. Дрпакшене; пер. с лит. В.П. Казанскене. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 470 с.
44. Уголовный кодекс Республики Польша / Науч. ред. канд. юрид. наук А.И. Лукашов, докт. юрид. наук, проф. Н.Ф. Кузнецова; вступ. статья канд. юрид. наук, проф. Э.А. Саркисовой; перевод с польского Д.А. Барилович. – СПб: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 234 с.
45. Уголовный кодекс Республики Болгария / Науч. ред. канд. юрид. наук., проф. А.И. Лукашова. Перевод с болгарского Д.В. Милушева, А.И. Лукашова; вступ. статья Й.И. Айдарова. – СПб.: Издательство “Юридический Центр Пресс”, 2001. – 298 с.
46. Уголовный кодекс Голландии / Науч. ред. проф. Б.В. Волженкин, пер. с англ. И.В. Мироновой. – СПб: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2000. – 510 с.
47. Уголовный кодекс Федеративной Республики Германии в редакции от 13 ноября 1998 г. По состоянию на 15 мая 2003 г. / Научное редактирование и вступительная статься докт. юрид. наук, профессора Д.А. Шестакова. Перевод с немецкого Н.С. Рачковой. – СПб.: Издательство “Юридический Центр Пресс”, 2003. – 524 с.
48. Уголовный кодекс Франции. Принят в 1992 г., вступил в силу с 1 марта 1994 г. с изм. и доп. на 1 января 2002 г. / Науч. ред. канд. юрид. наук, доцента Л.В. Головко, канд. юрид. наук, доцента Н.Е. Крыловой. Перевод с французского и предисловие канд. юрид. наук, доцента Н.Е. Крыловой. – СПб.: Издательство “Юридический Центр Пресс”, 2002. – 650 с.
49. Уголовный кодекс Швейцарии / Научное редактирование, предисловие и перевод с немецкого канд. юрид. наук А.В. Серебренниковой. – СПб.: Издательство “Юридический Центр Пресс”, 2002. – 350 с.
50. Уголовный кодекс Испании / Под редакцией и с предисловием докт. юрид. наук, професора Н.Ф. Кузнецовой и докт. юрид. наук, професора Ф.М. Решетникова. Перевод с испанского В.П. Зыряновой, Л.Г. Шнайдер. – М.: Издательство ЗЕРЦАЛО, 1998. – 218 с.
51. Уголовный кодекс Бельгии / Науч. ред. и предисловие Н.И. Манцева. Перевод с французского Г.И. Мачковского. – СПб.: Издательство “Юридический Центр Пресс”, 2004. – 561 с.
52. Уголовный кодекс Таиланда. С изменениями и дополнениями на 1 января 2005 г. / Науч. редактирование и предисловие докт. юрид. наук, професора А.И. Коробеева, докт. юрид. наук, професора Ю.В. Голика. Перевод с тайского канд. филолог. наук Артрона Четсумона. – М.: Издательство “Юридический Центр Пресс”, 2005. – 200 с.
53. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С. Яценка. – К.: А.С.К., 2002. – 968 с.
54. Стрижевська А.А. Питання співвідношення поняття “множинність злочинів” та системного утворення “повторність, сукупність та рецидив злочинів” у доктрині кримінального права та чинному Кримінальному кодексі України // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції. 5-6 лютого 2004 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. – С. 365-368.
55. Созанський Т.І. Види множинності злочинів // Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства). Матеріали науково-практичної конференції 4-5 квітня 2003 р. – Львів: ЛІВС при НАВС України, 2003. – С. 120-124.
56. Криволапов Г.Г. Множественность преступлений по советскому уголовному праву и установление ее признаков органами внутренних дел: Учебное пособие. – М.: МССШМ МВД СССР, 1989. – 159 с.
57. Навроцький В.О. Проблеми кваліфікації злочинів: Конспект лекцій. – Львів: Львівський державний університет імені Івана Франка, 1993. – 82 с.
58. Галиакбаров Р., Ефимов М., Фролов Е. Множественность преступных деяний как институт советского уголовного права // Советская юстиция. – 1967. – № 2.
59. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. – К.: Атіка, 1999. – С. 416.
60. Тростюк З.А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України: Монографія. – К.: Атіка, 2003. – 144 с.
61. Андрушко П.П. Законодавча техніка Кримінального кодексу України 2001 року та її вплив на тлумачення його норм // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. [Харків] 25-26 жовт. 2001 р. – Київ – Харків: „Юрінком Інтер”, 2002. – С. 24-30.
62. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.). – К.: Атіка, 2001. – 272 с.
63. Уголовное право Украины. Общая часть: Учебник для студентов юрид. вузов и фак. / М.И. Бажанов, Ю.В. Баулин, В.И. Борисов и др.; Под ред. Профессоров М.И. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тация. – 2-е изд., перераб. и доп. – Харьков: Право, 1998. – 416 с.
64. Калмыков П.Д. Учебник уголовного права. Часть общая. – СПб, 1866. – 1086 с.
65. Лохвицкий А. Курс русского уголовного права. – СПб, 1868. – 1243 с.
66. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции. Том 2. – СПб, 1902. – 1980 с.
67. Познышев С.В. Основные начала науки уголовного права. Общая часть. – М., 1912. – 1010 с.
68. Стручков Н.А. Назначение наказания при совокупности преступлений. – М., 1957. – 256 с.
69. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. – М., 1967. – 239 с.
70. Яковлев А.М. Совокупность преступлений по советскому уголовному праву. – М., 1960. – 89 с.
71. Пионтковский А.А. Учение о преступлении. – М., 1961. – 667 с.
72. Тишкевич И.С. Приготовление и покушение по советскому уголовному праву. – М., 1958. – 245 с.
73. Мендельсон Г. Назначение наказания по совокупности преступлений. – М., 1959. – 189 с.
74. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник (Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.). Вид. 3-тє переробл. та допов. / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 352 с.
75. Караев Т.Э. Повторность преступлений. – М., 1983. – 126 с.
76. Галиакбаров Р.Р. Уголовное право. Общая часть. – Краснодар, 1999. – 344 с.
77. Никифоров А.С. Совокупность преступлений. – М., 1965. – 196 с.
78. Юшков Ю.Н. Множественность преступных деяний (вопросы квалификации преступлений и назначения наказания): Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Свердловск, 1974. – 58 с.
79. Малков В.П. Повторность преступлений по советскому уголовному праву (понятие и уголовно-правовое значение): Дис. … канд. юрид. наук. – М., 1967. – 226 с.
80. Малков В.П. Повторность преступлений. – Казань: Издательство Казанского государственного университета, 1970. –
81. Агаев И.Б. Понятие совокупности преступлений // Уголовное право. – 2003. – № 3. – С. 4-6.
82. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах. – К., 1999. –
83. Кримінальне право України: Загальна частина. Підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред.. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 2-ге вид., перерод. і дорпов. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 480 с.
84. Кримінальне право в запитаннях і відповідях. Загальна частина (Посібник для підготовки до іспитів) / (За загальною редакцією Клименка В.А.). – К.: Атіка, 2003. – 288 с.
85. Чернишова Н.В. Кримінальне право України. (Загальна частина). Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2003. – 288 с.
86. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Навчальний посібник. – Київ: “Центр навчальної літератури”, 2004. – 362 с.
87. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Атіка, 2004. – 488 с.
88. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
89. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. 2-е изд, перераб и дополн. – М.: Юристъ, 1999. – 304 с.
90. Фесенко Є.В. Злочини проти здоров’я населення та системи заходів з його охорони. Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 280 с.
91. Фесенко Є.В. Злочини проти громадської безпеки та проти здоров’я населення: питання розмежування // Проблеми відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим Кримінальним кодексом України: Матер. міжнар. наук.-практ. семінару [Харків] 1-2 жовт. 2002 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003. – С. 114-116.
92. Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в судебной и следственной практике. – Киев: Юринком, 1995. – 208 с.
93. Марцев А.И. Діалектика и вопросы теории уголовного права. – Красноярк: Издательство Красноярського университета, 1990. – 128 с.
94. Марін О.К. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм. Монографія. – К.: Атіка, 2003. – 224 с.
95. Тоболкин П.С. Социальная обусловленность уголовно-правовых норм. – Свердловск: Среднеуральское книжное издательство, 1983. – 176 с.
96. Рогозова С.С. Научная классификация и ее виды // Вопросы философии. – 1984. - № 8. – С.74-78.
97. Кримінальне право України: Загальна частина; Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін..; За ред.. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ-Харків: Юрінком Інтер – Право, 2001. – 416 с.
98. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. – 2- е издание, перераб. и доп. (Ю.В. Грачева, Л.Д. Ермаков и др.; отв. Ред. А.И. Рарог). – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 20045. – 640 с.
99. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации (постатейный) / Дуюнов В.К. и др.; отв. Ред. Л.Л. Кругликов. – М.: Волтерс Клувер, 2005.
100. Жеребкін В.Є. Логіка. – Харків-Київ: Основа – Знання, 1999. – 256 с.
101. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. – Днепропетровск: Пороги, 1992. – 167 с.
102. Смаглюк О. Шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки // Підприємство, господарство і право. – 2002. – № 6. – С. 84-86.
103. Сергиевский Н.Д. Русское уголовное право. Часть общая. – СПб, 1910. – С. 236.
104. Яшинова Н.Ф. Назначение наказания при совокупности преступлений по советскому уголовному праву // Ученые записки Харьковского юридического института им. Ф.Э. Дзержинского. – 1955. – Вып. 6. – С. 11-19.
105. Таганцев Н.С. Лекции по уголовному праву. Часть общая. – Вып. ІІІ. – СПб., 1890. – 1740 с.
106. Уголовное уложение. – Изд. Н.С. Таганцева. – СПб, 1904. – 460 с.
107. Архів прокуратури Залізничного району м. Сімферополя Автономної Республіки Крим. Кримінальна справа № 9670.
108. Архів Деснянського районного суду м. Чернігова. Справа № 1-15.
109. Архів Печерського районного суду м. Києва. Кримінальна справа № 1-216/06.
110. Уголовное право. Особенная часть. Учебник для вузов. Ответственные редакторы: И.Я. Козаченко, З.А. Незнамова, Г.П. Новоселов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА•М, 1998. – 768 с.
111. Шапченко С.Д. Механізм кримінально-правового регулювання в правовій системі України: поняття та структура // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Вип. 40. – С. 63-67.
112. Андрушко П.П. Кваліфікація злочинів. Поняття та види // Вісник прокуратури. – 2003. – № 12. – С. 48-55.
113. Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. – К., 1985. – 120 с.
114. Клименко В.А. Склад злочину та його види: Кримінальне право у запитаннях і відповідях: Загальна частина / За заг. ред. В.А. Клименка. – К., 2003. –
115. Гуторова Н.А. Уголовное право Украины: Особенная часть: Конспект лекций. – Харьков: Одиссей, 2003. – 320 с.
116. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. – М., 2003. – 448 с.
117. Навроцький В.О. Кримінальне право України: Особлива частина: Курс лекцій. – К.: Т-во “Знання”, 2000. – 771 с.
118. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник / Под ред. Е.Л. Стрельцова. – Х.: ООО “Одиссей”, 2002. – 672 с.
119. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 640 с.
120. Кримінальне право: особлива частина: Підручник / Відп. ред. В.І. Шакун. – К., 1998. – 494 с.
121. Андрушко П.П. Поняття, види і значення кваліфікації злочинів // Вісник Київського університету: Суспільно-політичні науки. – Випуск 5. – Київ, 2002. – С. 91-93.
122. Малахов И.П. Основы уголовного права: Общая часть. Раздел 1: Основания уголовной ответственности: Учебное пособие. – К.: МАУП, 2000. – 192 с.
123. Закон України “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за хуліганство і завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян” від 7 березня 2002 р. № 3075-ІІІ // Урядовий кур’єр. – 2002. – № 64. – 4 квітня.
124. Архів Кам’янобрідського районного суду м. Луганська. Кримінальна справа № 2376/98.
125. Архів Печерського районного суду м. Києва. Кримінальна справа № 1-375\06.
126. Архів Апеляційного суду Луганської області. Постанова президії Луганського обласного суду від 14 березня 1990 р.
127. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємство” в редакції від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 27. – Ст. 181.
128. Порядок ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом ДПА України від 11 липня 1997 р. № 234 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 33; 1998. – № 5.
129. Архів Печерського районного суду м. Києва. Кримінальна справа № 1-530/02.
130. Архів Апеляційного суду Львівської області. Кримінальна справа № 1-36/01.
131. Архів Апеляційного суду Дніпропетровської області. Постанова Президії Дніпропетровського обласного суду від 12 жовтня 1998 р.
132. Архів Печерського районного суду м. Києва. Кримінальна справа № 1-216/06.
133. Архів Печерського районного суду м. Києва. Кримінальна справа № 1-86\04.
134. Куринов Б.А. Квалификация при совокупности преступлений и конкуренции уголовно-правовых норм // Вестник МГУ. Серия 11: Право. – 1983. – № 3. – С. 20-28.
135. Герцензон А.А. Уголовне право. Часть общая. – М., 1948. – 521 с.
136. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М.: Юридическая литература, 1972. – 352 с.
137. Навроцький В.О. Кримінально-правова кваліфікація. Конспект лекцій із спеціального курсу // Життя і право. – 2004. - № 11. – С. 2-78.
138. Архів Апеляційного суду Львівської області. Кримінальна справа № 22-170/1995.
139. Сауляк С.Ф. Проблема конкуренции уголовно-правовых норм: Дис. … канд. юрид. наук. – М.: Академия МВД СССР, 1990. – 186 с.
140. Уголовный кодекс Российской Федерации. – М.: Юристъ, 2004. – 207 с.
141. Кримінальне право України: Практикум: Навч. посібник / Андрушко П.П., Шапченко С.С. та ін.; За ред. С.С. Яценка. - 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 592 с.
142. Архів Печерського районного суду м. Києва. Кримінальна справа № 1-589/2004.
143. Архів Печерського районного суду м. Києва. Кримінальна справа № 1-231/2004.
144. Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 6 березня 2001 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 3. – С. 14-15.
145. Архів Шевченківського районного суду м. Львову. Кримінальна справа № 1-517/2000.
146. Архів Печерського районного суду міста Києва. Справа № 1-246\04.
147. Архів Харківського обласного суду. Вирок судової колегії в кримінальних справах від 3 листопада 1999 р.; Архів Верховного Суду України. Ухвала судової колегії в кримінальних справах від 11 січня 2000 р.
148. Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 6 березня 2001 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 3. – С. 14-15.
149. Ухвала спільного засідання судових палат з кримінальних справ і військової колегії Верховного Суду України від 19 грудня 2001 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 2. – С. 17-18.
150. Архів місцевого суду Сокальського району Львівської області. Кримінальна справа № 1-110/02.
151. Светлов А.Я., Титаренко Ю.Л., Лановенко И.П., Филонов В.П., Костенко А.Н., Скибицкий В.В. и др. Уголовное наказание. – Киев-Донецк, 1997. – 317 с.
152. Зубкова В.И. Уголовное наказание и его социальная роль: теория и практика. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 304 с.
153. Карпец И.И. Индивидуализация наказания в советском уголовном праве. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1961. – 152 с.
154. Иногамова-Хегай Л.В. Конкуренция уголовно-правовых норм о назначении наказания // Государство и право. – 2001. – № 5. – С. 61-68.
155. Рарог А.И., Грачева Ю.В. Законодательная техника как средство ограничения судейского усмотрения // Государство и право. – 2002. – № 11. – С. 93-100.
156. Ковалев М.И. Роль законодательной техники в конструировании норм уголовного законодательства // Вопросы совершенствования уголовно-правовых норм на современном этапе / Межвуз. сб. науч. труд. / Свердлов. юрид. ин-т им. Р.А. Руденко (Редкол.: М.И. Ковалев (отв ред. и др.). – Свердловск: СЮИ, 1986. – С. 4-10.
157. Ухвала спільного засідання судових палат з кримінальних справ та військової колегії Верховного Суду України від 19 грудня 2001 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 2. – С. 17-18.
158. Уголовный кодекс Австрии / Пер. с нем. – М. ИКД „Зерцало-М”, 2004. – 144 с.
159. Непомнящая Т.В. Назначение уголовного наказания: теория, практика, перспективы. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 781 с.
160. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. – Киев: Вища школа. Головное изд-во, 1980. –
161. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” від 24 жовтня 2003 р. № 7 // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 6. – С. 14-20.
162. Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 16 травня 1991 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. Практика судів України в кримінальних справах. – 1993. – № 4. – 352 с.
163. Бажанов М.И. Проблемы совершенствования Общей части Уголовного кодекса // Тезисы республиканской конференции. – Харьков: ХЮИ им. Ф.Э. Дзержинского. – С. 198-202.
164. Архів Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим. Кримінальна справа № 1-31.
165. Архів Мелітопольського міського суду Запорізької області. Кримінальна справа № 1-464.
166. Архів Апеляційного суду м. Києва. Кримінальна справа № 11-а-1798.
Стоимость доставки работы, в гривнах:
(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)
50
Найти готовую работу
ЗАКАЗАТЬ
Обратная
связь:
Связаться
Вход для партнеров
Регистрация
Восстановить доступ
Материал для курсовых и дипломных работ
25.03.24
Іміджування в процесі функціонування державної влади
25.03.24
Політичний імідж як складова публічної взаємодії
25.03.24
Методологія сучасних іміджевих досліджень
Архив материала для курсовых и дипломных работ
Ссылки:
Счетчики:
© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.