У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДОЗВІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЩОДО ПІДПРИЄМНИЦТВА
Количество страниц 195
ВУЗ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Год сдачи 2006
Содержание ЗМІСТ


Вступ …………………………………………………………………….. 3
Розділ 1. Зміст дозвільної діяльності щодо підприємництва...... 10
1.1. Підприємництво як об’єкт дозвільної діяльності та предмет адміністративно-правового регулювання ………….
10
1.2. Поняття та принципи дозвільної діяльності щодо підприємництва ………………………………………………...
29
1.3. Види дозвільної діяльності щодо підприємництва............ 42
1.4. Класифікація суб’єктів дозвільної діяльності..................... 56
Висновки до Розділу 1.................................................................. 80
Розділ 2. Адміністративно-правові основи окремих видів дозвільної діяльності щодо підприємництва...............................................
82
2.1. Дозвільна діяльність, пов’язана із легітимацією суб’єктів підприємництва…........................................................................
82
2.2. Дозвільна діяльність щодо надання суб’єкту підприємництва права на провадження певних дій………….
105
2.3. Видача дозволів у сфері операцій зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими матеріалами і речовинами, сильнодіючими отруйними речовинами………………………

121
2.4 Дозвільна діяльність у сфері використання ядерної енергії………………………….....................................................
137
2.5. Дозвільна діяльність у сфері захисту економічної конкуренції………………………………………………………
149
Висновки до Розділу 2.................................................................. 164
Висновки............................................................................................................ 166
Список використаних джерел.......................................................................... 177


ВСТУП


Актуальність теми дослідження. В економіці України продовжує активно формуватись ринкове середовище, основою якого є діяльність суб’єктів різних форм власності і господарювання. Цей процес має певною мірою стихійний характер, що інколи призводить до дисбалансу економічного розвитку і проявляється у розвиненості певних сфер економіки, поряд із наявністю виробництв, що здійснюються на застарілому обладнанні, з використанням технологій, які не відповідають сучасним вимогам. За таких умов діяльність держави має бути спрямована на подолання негативних тенденцій ринкових перетворень. Зокрема, це стосується діяльності уповноважених органів (посадових осіб) щодо надання дозволів на здійснення підприємництва. Через відповідні дозвільні дії уповноважені органи (посадові особи) повинні сприяти формуванню ринкового середовища у національній економіці через реалізацію відповідних державно-владних повноважень. Однак, не зважаючи на те, що нормативно-правове забезпечення цієї управлінської діяльності достатньо розвинене, зазначити про те, що усі проблеми вирішені не можна. По це свідчить, зокрема, чисельна судова практика з вирішення спорів між державою та підприємцями щодо законності у сфері здійснення дозвільних дій, а також сама практика підприємництва.
На цей час потребує істотного оновлення підхід до адміністративно-правового регулювання дозвільної діяльності щодо підприємництва, адже широке коло відносин у цій сфері регулюється нормами адміністративного права, що, хоча і сприяє упорядкуванню процесу легітимації підприємництва, але, з іншого боку, значно стримує його розвиток через фактичну відсутність теоретичної моделі державного регулювання підприємницької діяльності шляхом надання дозволів та її відтворення у відповідних нормативно-правових актах.
У теоретичних дослідженнях з адміністративного права проблеми вдосконалення дозвільної діяльності щодо підприємництва вивчались недостатньо. Питання щодо дозвільного провадження та його місця в адміністративному процесі, характеристики особливостей надання дозволів органами внутрішніх справ, державного контролю ліцензійної діяльності вже певною мірою розглядались. Однак, власне дозвільна діяльність щодо підприємництва, яка пов’язана із наданням дозволів, документів дозвільного характеру, та адміністративно-правові основи її здійснення залишились поза увагою дослідників.
Таким чином, недостатність у розробках на теоретичному рівні, наявність правових проблем, а також, у зв’язку з цим, необхідність проведення комплексного адміністративно-правового дослідження проблеми вдосконалення дозвільної діяльності щодо підприємництва обумовили вибір теми дисертації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до фундаментальних положень Концепції реформи адміністративного права (абз. 1 Глави 4, та 1-2 Глави 9); приписів Указу Президента України “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18.02.02 р. (п.1); Розділів 1, 2 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004 – 2009 р.р., затверджених наказом МВС України №755 від 05.07.2004р.. Тема дисертації узгоджується із завданнями реформування інституту адміністративних послуг відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні.
Мета та основні завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення особливостей дозвільної діяльності щодо підприємництва та його адміністративно-правового регулювання, обґрунтування напрямків й шляхів розвитку адміністративного законодавства у цій сфері.
Для досягнення поставленої мети були поставлені такі завдання:
розкрити зміст підприємництва як об’єкту дозвільної діяльності та визначити сфери підприємницької діяльності, які можуть бути предметом адміністративно-правового регулювання;
уточнити поняття дозвільної діяльності щодо підприємництва, визначити її принципи;
визначити сфери підприємництва, щодо яких повинна бути здійснена дозвільна діяльність;
здійснити класифікацію документів, які надаються суб’єктами дозвільної діяльності у процесі реалізації дозвільних повноважень;
здійснити класифікацію видів дозвільної діяльності щодо підприємництва;
здійснити класифікацію органів виконавчої влади - суб’єктів дозвільної діяльності щодо підприємництва;
розкрити особливості адміністративно-правового регулювання окремих видів дозвільної діяльності щодо підприємництва;
виробити конкретні пропозиції і рекомендації, спрямовані на удосконалення адміністративно-правового регулювання дозвільної діяльності щодо підприємництва.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку зі здійсненням уповноваженими органами виконавчої влади дозвільної діяльності щодо підприємництва.
Предметом дослідження є дозвільна діяльність щодо підприємництва та її адміністративно-правове регулювання.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасні методи наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми дозвільної діяльності щодо підприємництва усебічно, виходячи зі змісту її предмету та особливостей юридичної форми відтворення. У роботі застосовуються такі методи наукового пізнання: логіко-семантичний – для аналізу та поглиблення понятійного апарату (підрозділи 1.1, 1.2); класифікації та групування – для систематизації дозвільних документів, видів дозвільної діяльності та відповідних суб’єктів (підрозділи 1.3, 1.4); історико-правовий та порівняльно-правовий – для аналізу особливостей становлення підприємництва та з’ясування його особливостей як соціально-правового явища та об’єкта дозвільної діяльності (підрозділ 1.1); на основі методу правового моделювання визначені принципи дозвільної діяльності щодо підприємництва та особливості її окремих видів (підрозділ 1.2, Розділ 2); компаративний, логіко-семантичний методи, документальний аналіз використовувались для формулювання напрямків вдосконалення дозвільної діяльності щодо підприємництва.
Науково-теоретичною базою дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених з адміністративного права, теорії управління. При підготовці дисертації також використовувались теоретичні напрацювання у галузях господарського та митного права, були використані окремі здобутки представників економічної теорії.
Сформульовані у дисертаційному дослідженні теоретичні висновки та практичні рекомендації ґрунтуються на працях вітчизняних фахівців з адміністративного права: В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, В.М. Горшенєва, В.К. Колпакова, Є.Б. Кубка, В.Ф. Опришка, Л.Л. Попова, В.В. Цветкова та інших. Були використані здобутки дослідників, які вивчали окремі проблеми дозвільної діяльності: Л.Р. Грицаєнка, В.А. Гуменюка, А.С. Ластовецького, С.В. Лихачова, І.Д. Пастуха, В.І. Ткаченка, Л.В. Шестак та ін.
Нормативною основою роботи є Конституція України, чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють дозвільну діяльність уповноважених органів щодо підприємництва. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Антимонопольного комітету України, судова практика.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вона є першою у сучасній українській науці спробою монографічного дослідження проблеми вдосконалення адміністративно-правового регулювання дозвільної діяльності щодо підприємництва.
В результаті проведеного дослідження сформульовані теоретичні положення, обґрунтовано висновки, рекомендації та пропозиції, що мають наукову новизну:
дістало подальший розвиток положення про віднесення певної сфери підприємницької діяльності до предмету адміністративно-правового регулювання: не здійснюється у сферах, які становлять загрозу національній безпеці; обов’язковим учасником відносин у сфері підприємництва є управлінський інститут публічної влади (його посадова чи службова особа), засобом діяльності якого є, зокрема, надання дозволів. У тих сферах підприємницької діяльності, які становлять загрозу національній безпеці, дозволи не повинні видаватись, а підприємницька діяльність заборонена;
дістали подальшого розвитку положення про ознаки дозвільної діяльності щодо підприємництва, які покладені в основу поняття цієї діяльності;
уперше визначені принципи дозвільної діяльності щодо підприємництва: законність, об’єктивність, рівність суб’єктів підприємництва перед законом, демократизм, публічність, контрольованість, оптимізація регулюючого впливу уповноважених органів, сприяння розвитку конкуренції, взаємна відповідальність держави та підприємця, гуманізм і справедливість у взаємовідносинах між державою та підприємцем у процесі дозвільної діяльності;
удосконалено класифікацію документів дозвільного характеру за ознакою охоплення дозвільною системою у сфері господарської діяльності: 1) внутрішні (охоплюються системою); 2) зовнішні (не охоплюються системою). У межах кожної класифікаційної групи виділені підгрупи названих документів;
удосконалено положення про сфери підприємництва, щодо яких повинна бути здійснена дозвільна діяльність шляхом їх чіткого визначення: 1)є екологічно небезпечними або наслідком цієї діяльності є екологічна небезпека, 2)впливають на монополізацію ринків, 3)пов’язані зі зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, 4)пов’язані із використанням паливно-енергетичних ресурсів, 5)продовольчим забезпеченням, 6)інноваціями, 7)інформаційним забезпеченням;
уперше здійснена класифікація видів дозвільної діяльності щодо підприємництва за ознакою напрямків її здійснення: 1)пов’язана із легітимацією суб’єкта підприємництва; 2)щодо надання суб’єкту підприємництва права на провадження певних дій; 3) видача дозволів у сфері операцій зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими матеріалами і речовинами, сильнодіючими отруйними речовинами; 4)у сфері використання ядерної енергії; 5)у сфері захисту економічної конкуренції;
дістала подальшого розвитку класифікація органів виконавчої влади - суб’єктів дозвільної діяльності щодо підприємництва, основу якої складають види цієї діяльності;
дістало подальшого розвитку положення про особливості адміністративно-правового регулювання організації статусної діяльності у сфері ліцензування (видача та переоформлення ліцензій, видача дублікатів ліцензій, прийняття рішення про визнання ліцензій недійсними);
удосконалено адміністративно-правове регулювання порядку видачі ліцензій у сфері використання ядерної енергії шляхом групування відповідних процедур;
дістало подальшого розвитку визначення правових форм дозвільної діяльності у сфері захисту економічної конкуренції;
удосконалено адміністративно-правове регулювання дозвільної діяльності щодо підприємництва шляхом обґрунтування доцільності внесення змін щодо чинного адміністративного законодавства та розробки відповідних пропозицій.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки можуть бути використані для подальших досліджень загальнотеоретичних питань, пов’язаних із вдосконаленням адміністративно-правового регулювання дозвільної діяльності щодо підприємництва. Висновки, сформульовані у дисертації, можуть застосовуватись у законопроектній роботі, зокрема при розробці нових та вдосконаленні чинних нормативних актів, що регламентують відносини, пов’язані із організацією та здійсненням дозвільної діяльності щодо підприємництва. Матеріали дисертаційного дослідження також можуть використовуватись у навчальному процесі, а саме – при викладанні таких дисциплін як «Адміністративне право» (Особлива частина, Розділ І «Адміністративне право і державне управління у сферах економічної діяльності держави, господарювання та міжгалузевих сферах»), «Адміністративний процес».
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження були апробовані на наступних конференціях: міжнародній студентській науковій конференції „Правова система, громадянське суспільство та держава” (м.Львів, 4-6 травня 2006р.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів (м.Луцьк, 17-18 березня 2006р.), науково-практичній конференції «Запорізькі правові читання» (м.Запоріжжя, 15 травня 2006р.), науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (м.Харків, 12 травня 2006р.).
Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи викладені у 6 наукових публікаціях, п’ять з яких опубліковано у фахових виданнях.

Список литературы ВИСНОВКИ


В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань, автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявлено у визначенні особливостей організації дозвільної діяльності щодо підприємництва, шляхів її вдосконалення, а також обґрунтуванні напрямів розвитку відповідного законодавства. Сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі.
1. Відносини у сфері підприємництва можуть бути предметом адміністративно-правового регулювання тоді, коли:
- підприємництво не здійснюється у сферах, які становлять загрозу національній безпеці,
- обов’язковим учасником відносин у сфері підприємництва є управлінський інститут публічної влади (його посадова чи службова особа).
При цьому надання дозволів є засобом діяльності управлінських інститутів публічної влади у сфері підприємництва.
2. Дозвільна діяльність щодо підприємництва – цілеспрямована, підзаконна, організаційно-розпорядча, зовнішня діяльність уповноважених органів виконавчої влади (їх посадових і службових осіб) щодо видачі документів дозвільного характеру і спрямована на реалізацію державної політики у сфері регулювання підприємницької діяльності, захисту прав, законних інтересів суспільства, територіальних громад, громадян, забезпечення безпеки громадян, громадського порядку, охорони навколишнього природного середовища, вільного розвитку конкуренції.
Ознаками дозвільної діяльності щодо підприємництва названі: 1) об’єктами дозвільної діяльності є як сфера підприємництва в цілому, так і її окремі види; 2) здійснюється певними суб’єктами - органи виконавчої влади, повноваження яких визначені чинним законодавством; 3) дозвільна діяльність є цілеспрямованою; 4) має організаційно-розпорядчий характер; 5) є підзаконною; 6) є державно-управлінською діяльністю; 7) реалізується у формі документів дозвільного характеру.
Дозвільна діяльність щодо підприємництва являє собою складову дозвільної системи у широкому розумінні.
3. Принципами дозвільної діяльності щодо підприємництва названі: законність, об’єктивність, рівність суб’єктів підприємництва перед законом, демократизм, публічність, контрольованість, оптимізація регулюючого впливу, сприяння розвитку конкуренції, взаємна відповідальність держави та підприємця, гуманізм і справедливість у взаємовідносинах між державою та підприємцем у процесі дозвільної діяльності.
4. Видами дозвільної діяльності залежно від напрямку її здійснення названі: а) діяльність, пов’язана із легітимацією суб’єкта підприємництва. Реалізується шляхом надання ліцензій та патентів; б) діяльність щодо надання суб’єкту підприємництва права на провадження певних дій шляхом надання документів дозвільного характеру; в) діяльність у сфері операцій зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими матеріалами і речовинами, сильнодіючими отруйними речовинами. Реалізується шляхом надання дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, облік, охорону, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття підприємств, майстерень і лабораторій; г) діяльність у сфері використання ядерної енергії. Реалізується шляхом надання ліцензій, сертифікатів, здійснення державної реєстрації; д) у сфері захисту економічної конкуренції. Реалізується шляхом надання дозволів на здійснення антиконкурентних узгоджених дій або концентрації.
Серед названих видів дозвільної діяльності найбільша кількість дозволів видається щодо провадження певних дій шляхом надання документів дозвільного характеру.
Реєстрація, стандартизація, сертифікація до дозвільної діяльності не відносяться.
5. За ознакою охоплення дозвільною системою у сфері господарської діяльності можна виділити дві великі групи документів дозвільного характеру: 1) внутрішні (ті, які охоплюються дозвільною системою); 2) зовнішні (ті, які цієї системою не охоплюються). У свою чергу, кожна з названих класифікаційних груп може бути поділена на підгрупи за наступними ознаками. Щодо першої класифікаційної групи - виділення підгруп може бути здійснене за ознакою визначення як „дозвіл” у чинному законодавстві: а) ті, які названі у нормативно-правових актах дозволами, б) ті, які дозволами не названі. Щодо другої класифікаційної групи, можна виділити акти, класифікація яких здійснюється за ознакою умов їх запровадження. До них віднесені: а)ліцензія, б)дозволи, які надаються у сфері захисту економічної конкуренції, в)дозволи, які надаються щодо операцій зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими матеріалами і речовинами, сильнодіючими отруйними речовинами, г)дозволи у сфері використання ядерної енергії.
6. Рисами суб’єкта дозвільної діяльності щодо підприємництва названі:
- функціонування з метою здійснення конкретного виду дозвільної діяльності;
- здійснення дозвільної діяльності у напрямку, визначеному чинним законодавством із відповідними цілями, завданнями та функціями, певним обсягом компетенції;
- реалізація дозвільної діяльності за допомогою визначених державою форм і методів;
- наявність певної організаційно-правової форми.
Ознаками органу виконавчої влади – суб’єкта дозвільної діяльності є:
- наявність чітко окресленого обсягу повноважень у сфері надання дозволів та/або документів дозвільного характеру;
- належність до складу системи органів виконавчої влади;
- складається зі структурних підрозділів, посади в яких обіймають державні службовці;
- має певний територіальний масштаб діяльності щодо видачі дозволів та/або документів дозвільного характеру.
Залежно від видів дозвільної діяльності щодо підприємництва виділені п’ять груп органів виконавчої влади – суб’єктів дозвільної діяльності щодо підприємництва: а) органи, дозвільна діяльність яких пов’язана із легітимацією суб’єкта підприємництва (набуттям ліцензій та торгових патентів); б) органи, дозвільна діяльність яких пов’язана із наданням суб’єкту підприємництва права на провадження певних дій шляхом надання документів дозвільного характеру; в) органи, які здійснюють дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії; г) органи, які здійснюють дозвільну діяльність у сфері операцій зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими матеріалами і речовинами, сильнодіючими отруйними речовинами; д) органи, які видають дозволи у сфері захисту економічної конкуренції.
У межах окремих груп суб’єктів можуть бути виділені підгрупи.
Підгрупи органів ліцензування визначені за ознакою видів діяльності, що потребують ліцензування: 1) що є екологічно небезпечною або наслідком цієї діяльності є екологічна небезпека, 2) впливає на монополізацію ринків, 3) пов’язана зі зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, 4) пов’язана із використанням паливно-енергетичних ресурсів, 5) продовольчим забезпеченням, 6) інноваціями, 7) інформаційним забезпеченням.
Підгрупи органів виконавчої влади, які надають документи дозвільного характеру, виділені, виходячи з напрямків дозвільної діяльності: 1) дотримання санітарних норм і правил, 2) ветеринарні свідоцтва; 3) протипожежний стан, 4) аптекарські послуги, 5) продовольчі та непродовольчі товари, включаючи визначення радіаційної якості, 6) будівництво, 7) землевпорядкування, 8) екологічна експертиза, в тому числі – щодо відходів, озоноруйнівних речовин, інвентаризація викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря, радіаційне обстеження, 9) утилізація отруйних речовин, 9) геологічні та розвідувальні роботи, 10) дозвільна діяльність на транспорті (транспортні перевезення, підготовка водіїв, проекти організації дорожнього руху, розміщення об’єктів дорожнього сервісу), 11) дозвільна діяльність у сфері реклами (погодження на розміщення рекламних носіїв, дозволи на встановлення реклами тощо), 12) роботи на пам’ятках, 13) дозвільна діяльність у митній сфері (відкриття магазину безмитної торгівлі тощо), 14) охорона праці; 15) енергозбереження, електромережі, 16) водопостачання.
7. Особливості адміністративно-правового регулювання діяльності щодо видачі та переоформлення ліцензій, видачі дублікатів ліцензій, прийняття рішення про визнання ліцензій недійсними (статусної діяльності) визначаються компетенцією щодо прийняття нормативно-правових актів певної юридичної сили уповноважених щодо здійснення ліцензування органів. На рівні закону передбачено обов’язок здійснювати ліцензування певним колом органів. Кабінетом Міністрів України визначаються види господарювання щодо яких повинна бути здійснена статусна діяльність, а також зазначено про конкретні органи виконавчої влади, які мають здійснювати таку діяльність. Відповідні повноваження повинні бути передбачені у нормативно-правових актах, якими закріплено правове положення такого органу виконавчої влади (указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України).
Особливостями адміністративно-правового регулювання статусної діяльності у сфері ліцензування названі: 1) здійснюється тільки у зв’язку із набуттям суб’єктом господарювання (фізичною чи юридичною особою) ліцензії, 2) до відповідних відносин суб’єкт господарювання вступає добровільно, 3) діяльність щодо анулювання ліцензії є заходом, що застосовується, в основному, до порушників ліцензійних умов, правил державної реєстрації та за інших підстав, встановлених чинним законодавством, що підтверджене відповідним актом або документом іншої форми (ст..21 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”). Винятком є випадок, коли ліцензіат подасть заяву про анулювання ліцензії, 4) статусну діяльність здійснює визначене чинним законодавством коло органів виконавчої влади, виконавчі органи рад, 5) процедури статусної діяльності, встановлені, як правило, підзаконними актами, 6) для видів господарської діяльності, провадження яких пов’язане із використанням обмежених ресурсів, набуття ліцензії передбачає проведення конкурсу, 7) існує загальний порядок здійснення статусної діяльності, однак, залежно від певного виду господарської діяльності, у межах загального порядку можуть існувати певні особливості набуття ліцензії, її переоформлення або видачі дубліката. Такі особливості встановлені окремими постановами Кабінету Міністрів України.
8. Видача ліцензій у сфері використання ядерної енергії має здійснюватись за наступними групами процедур: 1) подання заяви та необхідних документів до Держатомрегулювання, які за формою і змістом відповідні кожному з етапів життєвого циклу ядерної установки; 2) попередній розгляд заяви; 3) повідомлення заявника про результат попереднього розгляду заяви протягом 30 днів з моменту отримання; 4) перевірка повноти і достовірності поданих документів та їх оцінка, проведення державних експертиз поданих матеріалів та інспекційного обстеження. Здійснюється не більше трьох місяців з дня отримання повного комплекту документів. У випадку необхідності проведення додаткових досліджень, строк становитиме не більше 6 місяців; 5) прийняття рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії; 6) видача ліцензії або направлення письмового повідомлення про відмову у видачі ліцензії із зазначенням причин відмови та умов повторного розгляду (не пізніше ніж у 10-денний строк після прийняття рішення).
9. Правовими формами у сфері захисту економічної конкуренції є: а)попередній висновок на проведення узгоджених дій, б)висновок з питань концентрації, в)висновки щодо доцільності створення промислово-фінансових груп, надання техніко-економічного обґрунтування та Генеральної угоди промислово-фінансової групи, г)висновки про можливість оренди та умови договору оренди, д)дозвіл на узгоджені дії, зміни в узгоджених діях, е)дозвіл на концентрацію, ж) розпорядження про надання учасником узгоджених дій інформації, необхідної для розгляду. Їх можна віднести до правоуповноважуючих індивідуальних правових актів управління.
10. Обґрунтовано доцільність внесення наступних змін до чинного законодавства з метою вдосконалення адміністративно-правового регулювання дозвільної діяльності щодо підприємництва:
- закріплення у Законі України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» поняття «дозвіл» як акт, прийнятий уповноваженими органами і який охоплюється дозвільною системою у сфері господарської діяльності. Усі інші акти, крім ліцензії, які не охоплюються названою системою, доцільно запропонувати назвати дозвільними документами. До них віднесені: а)ліцензія, б)дозволи, які надаються у сфері захисту економічної конкуренції, в)дозволи, які надаються щодо операцій зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими матеріалами і речовинами, сильнодіючими отруйними речовинами, г)дозволи у сфері використання ядерної енергії;
- скорочення переліку видів підприємницької діяльності, що потребують ліцензування, з одночасним внесенням змін до податкового законодавства стосовно посилення контролю сплати податків суб’єктами, що здійснюють виділені види господарської діяльності. Це стосується таких видів підприємницької діяльності як діяльності з утримання тоталізаторів, гральних закладів, посередницька діяльність митного брокера та митного перевізника, професійна діяльність на ринку цінних паперів та на фондовому ринку; діяльність арбітражних керуючих; експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, матриць; посередництво у працевлаштуванні за кордоном;
- для вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності щодо видачі, переоформлення, анулювання ліцензій, видачі дублікатів ліцензій, обґрунтовано, зокрема, доцільність:
А) уточнення повноважень Держпідприємництва України шляхом:
викладення нової редакції норми абз.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»:
„розробляє проекти нормативно-правових актів з питань ліцензування та вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України”;
доповнення ч.1 ст.5 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» наступною нормою:
„координує діяльність органів виконавчої влади, які відповідно до законодавства видають ліцензії”;
доповнення п.4 Указу Президента України від 25 травня 2000р. №721/2000, яким затверджене Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва наступними словами з метою уточнення повноважень: «визначення форм документів у сфері ліцензування та правил їх оформлення; облік і звітність витрачання бланків ліцензій; затвердження спільно з органами ліцензування ліцензійних умов провадження певного виду господарської діяльності; узагальнення практики застосування законодавства з питань ліцензування; нагляд за додержанням органами ліцензування та ліцензіатами законодавства у сфері ліцензування»;
Б) внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000р. №1698, якою затверджено Перелік органів ліцензування з метою приведення її у відповідність сучасним змінами до чинного законодавства;
В) внесення змін до п.3 Указу Президента України від 21 вересня 2001 року №849/2001, яким затверджено Положення про Міністерство промислової політики, шляхом доповнення наступним положенням:
„забезпечує безпеку держави шляхом реалізації промислової політики” тощо;
- встановлення чіткого переліку дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, шляхом доповнення Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» статтею 4-1 наступного змісту:
«Стаття 4-1. Дозвільні органи, уповноважені видавати документи дозвільного характеру
Дозвільними органами є: Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерство культури і туризму України, Міністерство транспорту та зв’язку України, Міністерство внутрішніх справ України, Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики, Державний комітет по земельних ресурсах, Державний комітет з нагляду за охороною праці, Державна митна служба України, Державний комітет у справах охорони державного кордону, Державний комітет України з питань телебачення та радіомовлення, Державна ветеринарна інспекція, Державна інспекція з енергозбереженя, їх підпорядковані органи, посадові особи, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування
Повноваження визначених у цій статті органів щодо видачі документів дозвільного характеру визначаються виключно законами.
Повноваження інших органів щодо видачі документів дозвільного характеру можуть встановлені виключно законами, які регулюють відносини у відповідних сферах.»;
- надання повноважень щодо видачі патентів місцевими державними адміністраціями, а не органами державної податкової служби,
- розробки та прийняття Ліцензійного кодексу України. Запропонована його структура:
Розділ 1. Загальні положення
Розділ 2. Суб’єкти ліцензування
Розділ 3. Процедури ліцензування
Розділ 4. Контроль за дотриманням законодавства про ліцензування;
- доповнення ст..1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» наступними дефініціями: «заявник», «представник дозвільних органів», «суб’єкт господарювання», «центр з видачі документів дозвільного характеру»;
- доповнення першого абзацу ч.3 ст.7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» словами: „Реєстрація заяви та документів здійснюється у день їх отримання”;
- доповнення ст..1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» положенням про зміст дозволу:
„дозвіл - документ установленої форми, що засвідчує право суб’єкта господарювання здійснювати певний вид діяльності, виходячи з діючих нормативів та вимог до безпеки цієї діяльності і виданий уповноваженою посадовою особою органу державної санітарно-епідеміологічної служби”;
- визначення на рівні Постанови Кабінету Міністрів України, а не наказу Держпідприємництва, статусу адміністратора та порядку його взаємодії з органами виконавчої влади, місцевого самоврядування по питаннях видачі документів дозвільного характеру, оскільки його діяльність безпосередньо впливає на ступінь реалізації конституційного права громадян на підприємництво;
- формулювання дефініції «дозвільна діяльність у сфері використання ядерної енергії» та внесення відповідних змін до ст.1 Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії»:
«дозвільна діяльність у сфері використання ядерної енергії - цілеспрямована, підзаконна, організаційно-розпорядча, зовнішня діяльність уповноваженого органів виконавчої влади (його посадових осіб) щодо видачі ліцензій, сертифікатів, дозволів та здійснення державної реєстрації джерел іонізуючого випромінювання і спрямована на захист інтересів національної безпеки, запобігання перевищенню допустимих норм опромінення людей, а також дотримання вимог режиму нерозповсюдження ядерної зброї»;
- доповнення Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» статтею 16-1 «Зупинення дії та анулювання окремого письмового дозволу»;
- обов’язок здійснювати державну реєстрацію доцільно передбачити у ст.21 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» шляхом внесення доповнення до частини другої абзацом одинадцятим у такій редакції «державну реєстрацію джерел іонізуючого випромінювання»;
- у п.5 Положення про узгоджені дії, затвердженому розпорядженням Антимонопольного комітету України №26-р від 12.02.2002р., замість слів «постійне місцезнаходження (місце проживання)» доцільно вживати слова «місцезнаходження» та «місце проживання»;
- скасування дозволів у сфері захисту економічної конкуренції щодо отримання попередніх висновків на проведення узгоджених дій та з питань концентрації, а також інші пропозиції.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. - Ст. 141 (із змінами)
2. Декларація про державний суверенітет України: Затверджена постановою Верховної Ради УРСР від 16 липня 1990 р.// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – №31. – Ст.429.
3. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991р. №959-ХІІ// ВВР УРСР.-1991.-№29.-Ст.377 (із змінами).
4. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991р. №1576-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.— 1991.— № 49.— Ст.682 (із змінами).
5. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ// ВВР.-1991.-№53.-Ст.793 (із змінами)
6. Про оренду державного та комунального майна: Закон України від 10.04.1992р. №2269-ХІІ// ВВР України.-1992.-№3-.-Ст.416 (із змінами).
7. Про дорожній рух: Закон України від 30.06.1993р. №3353-ХІІ //ВВР.-1993.-№31.-Ст.338 (із змінами).
8. Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 р. №3425-ХІІ// ВВР.-1993.-№39.-Ст.383 (із змінами).
9. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26.11.1993р. №3659-ХІІ// ВВР.-1993.-№50.-Ст.472 (із змінами).
10. Про державну податкову службу в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради України.— 1994.— № 11.— С.84 (із змінами).
11. Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України від 24.02.1994р. №404-ХІІ// ВВР.-1994.-№27.-Ст.218 (із змінами)
12. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України від 08.02.1995р. №39/95-ВР// ВВР.-1995.-№12.-Ст.81 (із змінами)
13. Про промислово-фінансові групи в Україні: Закон України від 21.11.1995р. №437/95-ВР// ВВР України.-1996.-№23.-Ст.88 (із змінами).
14. Про патентування деяких видів підприємницької діяльності: Закон України від 23.03.1996 р. №98/96-ВР //ВВР.-1996.-№20.-Ст.82 (із змінами).
15. Про безпечність та якість харчових продуктів: Закон України від 23.12.1997р. №771/97-ВР// ВВР.-1998.-№19.-Ст.98 (із змінами)
16. Про відходи: Закон України від 05.03.1998р. №187/98-ВР// ВВР.-1998.-№36-37.-Ст.242 (із змінами).
17. Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну: Закон України від 22.12.1998р. №332-ХІV//ВВР.-1999.-№11.-Ст.78 (із змінами).
18. Про державне оборонне замовлення: Закон України від 03.03.1999р. №464-ХІV// ВВР.-1999.-№17.-Ст.111 (із змінами).
19. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.1999 р. №586-ХІV// Відомості Верховної Ради.-1999.-№20-21.-Ст.190 (із змінами).
20. Про металобрухт: Закон України від 05.05.1999р. №619-ХІV// ВВР.-1999.-№25.-Ст.212 (із змінами).
21. Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії: Закон України від 11.01.2000р. №1370-ХІV// ВВР.-2000.-№9.-Ст.68 (із змінами).
22. Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України від 19.01.2000р. №2063-ІІІ// Відомості Верховної Ради.-2000.-№51-52.-Ст.447.
23. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000р. №1775-ІІІ // Відомості Верховної Ради.-2000.-№36.-Ст.299 (із змінами).
24. Про Національну програму розвитку малого підприємництва в Україні: Закон України від 21.12.2000р. №2157-ІІІ// ВВР.-2001.-№7.-Ст.35.
25. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001 р. №2210-ІІІ// ВВР.-2001.-№12.-Ст.64 (із змінами).
26. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000р. №2121-ІІІ// Відомості Верховної Ради.-2001.-№5-6.-Ст.30 (із змінами).
27. Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них: Закон України від 06.02.2003 р. №486-ХІV// ВВР.-2003.-№15.-Ст.107 (із змінами).
28. Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання: Закон України від 20.02.2003 р. №549-ІV// ВВР.-2003.-№23.-Ст.148.
29. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15.05.2003 р. №755-ІV // ВВР.-2003.-№31-32.-Ст.263 (із змінами).
30. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19.06.2003р. №964-ІV// ВВР.-2003.-№39.-Ст.351 (із змінами)
31. Про державну підтримку сільського господарства України від 24.06.2004р. №1877-IV: Закон України// ВВР.-2004.-№49.-Ст.527 (із змінами).
32. Про молоко та молочні продукти: Закон України від 24.06.2004р. №№1870-IV //ВВР.-2004.-№47.-Ст.513.
33. Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності: Закон України від 06.09.2005р. №2806-ІV// Урядовий кур’єр. Орієнтир.-2005.-36.-5 жовтня.
34. Кодекс України про адміністративні правопорушення// Відомості Верховної Ради УРСР.-1984.-додаток до №51.-Ст.1122 (із змінами)
35. Господарський кодекс України// ВВР України.-2003.-№№18,19-20,21-22.-Ст.144 (із змінами)
36. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001р. №2542-ІІІ// ВВР.-2001.-№37-38.-Ст.189 (із змінами)
37. Митний кодекс України// ВВР 2002.-№38-39.-Ст.288 (із змінами).
38. Кодекс адміністративного судочинства України// ВВР України.-2005.-№№35-36,37.-Ст.446 (із змінами).
39. Про право власності на окремі види майна: Постанова Верховної Ради України від 17.06.1992р. №2471-ХІІ// ВВР України.-1992.-№35.-Ст.517 (із змінами).
40. Про реформування системи державної підтримки підприємництва: Указ президента України від 15.03.1995р. №226/95// Урядовий кур’єр.— 1995.— 11 березня.
41. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів на набрання ними чинності: Указ Президента України від 10.06.1997р. №503/97// офіційний вісник України.-1997.-№24.-стор.11.
42. Про державну підтримку малого підприємництва: Указ Президента України від 12.05.1998р. №456/98 // Офіційний вісник України вiд 28.05.1998-1998 р.-№ 19.-стор. 15.
43. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності: Указ Президента України від 23.07.1998р. №817/98 // Офіційний вісник України вiд 13.08.1998 - 1998 р.-№ 30.-стор. 2.
44. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15.12.1999 р. №1573/99// Урядовий кур’єр. – 1999.-17 грудня.
45. Про систему центральних органів виконавчої влади Указ Президента України від 15.12.1999 р. №1574/99// Урядовий кур’єр. – 1999.-17 грудня
46. Питання Міністерства аграрної політики України: Указ Президента України від 07.06.2000р. №772/2000// Офіційний вісник України від 23.06.2000.-2000.-№23.-с.24.-Ст.933 (із змінами).
47. Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України від 17 жовтня 2000р. №1138/2000 // Офіційний вісник України від 03.11.2000.-2000.-№42.-Стор.22.-Стаття 1774 (із змінами)
48. Про Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України: Указ Президента України від 27.08.2004р. №1009/2004// Офіційний вісник України від 17.09.04р.-2004.-№35.-с.43.-Ст.2333 (із змінами).
49. Про Положення про Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України: Указ Президента України від 19 грудня 2005 року №1801/2005// Офіційний вісник України від 11.01.2006.-2005.-№52.-с.273.-Ст.3256.
50. Положення про дозвільну систему: постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 р. №576// Іменем закону. – 1992. - №44.
51. Про стандартизацію і сертифікацію: Декрет Кабінету Міністрів України від 10.05.1993. №46-93 // ВВР.-1993.-№27.-Ст.289 (із змінами).
52. Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення: Декрет Кабінету Міністрів 08.04.1993 № 30-93 // ВВР України.- 1993.-№ 23.-Ст.247.
53. Про затвердження Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996р. №262// ЗП України.-1996.-№8.-Ст.237 (із змінами).
54. Про Концепцію розвитку державної системи ліцензування підприємницької діяльності за її видами: Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.1996р. №1164 // Вісник державної служби України.— 1996.— № 9.
55. Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 1998 року №1077// Офіційний вісник України від 30.07.1998р. – 1998.-№28.-с.53
56. Про затвердження переліку органів ліцензування: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000р. №1698// Офіційний вісник України.-2000.-№46.-Ст.2001 (із змінами).
57. Про Термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2000р. №1755// Офіційний вісник України від 15.12.2000р.-2000.-№48.-с.36.-Ст.2093
58. Про ліквідацію Державного департаменту авіаційного транспорту: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. №1263 // Офіційний вісник України від 08.10.2004р.-2004.-№38.-с.76.-Ст.2516
59. Про затвердження Положення про Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.11.2005р. №1090// Офіційний вісник України від 30.11.2005р.-2005.-№46.-Стор.19.-Ст.2888
60. Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.2006р. №234// Офіційний вісник України від 15.03.2006р.-2006.-№9.-Стор.97.-Ст.552.
61. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств: Роз’яснення Вищого господарського суду № 02-5/334 від 12 вересня 1996 р. // www.rada.gov.ua.
62. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления.— К., 1979.— 150 с.
63. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры.— К.: Наукова думка, 1990.— 146 с.
64. Авер’янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні/ НАН України: Ін–т держ. і права ім. В.М. Корецького. - К.: Ін. Юре, 1997. – 48 с.
65. Авер’янов В.Б., Крупчан О.Д. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування.— Харків: Право, 1998.— 36 с.
66. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник / Відп. ред. Я. Ю. Кондратьев, І. П. Голосніченко. – К.: Укр. Академ. внутрішніх справ, 1995. – 177 с.
67. Адміністративна діяльність. Частина особлива: Підручник /За заг. ред. О.М. Бандурки. – Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, “Еспада”, 2000.-194с.
68. Адміністративна діяльність міліції/ За заг.ред. акад.. АПрНУ, проф.. О.М. Бандурки: Підручник.-Х.: Вид-во НУВС,2004.-448с.
69. Административное право Украины.-2-е изд., перераб. и доп./ Под ред. проф. Ю.П. Битяка..-Х.: Право,2003.-576с.
70. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина/ Ред.кол. В.Б. Авер’янов (голова).-К.: Видавництво „Юридична думка”,2004.-584с.
71. Адміністративне право України: Підручник/ Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П. Битяка.-К.: Юрінком Інтер,2005.
72. Административное право России. Особенная часть: Учебник для вузов/ Отв. ред. Д.Н. Бахрах. – М.: БЕК, 1997. – 330 с.
73. Административное право: Учебник/ Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л.Попова– М.: Юристъ, 1999. – 728 с.
74. Адмистративное право и административная деятельность органов внутренних дел: Учебник/ Под ред. Л.Л. Попова. – М.: Академия МВД СССР, 1990. – 223 с.
75. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України/ Автор-упорядник В.П. Тимощук.-К.: Факт,2003.-496с.
76. Алехин А.П., Кармолицкий А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник/ МГУ им. М.В. Ломоносова. – М.: ЗЕРЦАЛО, ТЕИС. 1996. – 640 с.
77. Алехин А.П., Козлов Ю.М. Административное право.— М., 1995.
78. Андрєєв О.В. Реформування дозвільної системи: два кроки вперед// Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Головна сторінка/ http://www.dkrp.gov.ua
79. Балюк Г.І. Правові аспекти ліцензування в сфері використання ядерної енергії та забезпечення радіологічної безпеки //Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип.6.– К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України; Видавничий Дім “Юридична книга”, 2000. – С.258 – 268.
80. Бандурка О.М. та інші. Державне регулювання економіки: Підручник.— Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000.— 160 с.
81. Бандурка О.М., Рябченко О.П. Визначення принципів державного управління економікою в контексті адміністративного реформування// Актуальні проблеми державного управління. Науковий збірник до V випуску магістрів державного управління. – Х., 2001. - №1(9). – С.129 – 136.
82. Бахрах Д.Н. Административное право.— М.: БЭК, 1996.— 368 с.
83. Бачило И.Л. Функции органов управления.— М.: Юрид. лит., 1976.— 200 с.
84. Безсмертний O.K., Гуменюк В.А. Дєякі проблеми удосконалення законодавства, що регулює дозвільну систему// Матеріали науково–практичної конференції “Концепція розвитку законодавства України до 2005 року”. – Київ, 1996.– С. 121–124.
85. Васильев А. С., Додин Е.В., Туманов В.Т. Предприниматель, его права, обязанности, ответственность. – Одесса, 1994.
86. Вітвіцький С.С. Державний контроль у сфері ліцензійної діяльності/Автореф. К.ю.н. 12.00.07.-Х.,2004.-18с.
87. Вітвіцький С.С. Державний контроль у сфері ліцензійної діяльності/Дис. к.ю.н. 12.00.07.-Х.,2004.
88. Все про зброю: Види, порядок придбання, використання та зберігання: Навч. практ. посібник (під заг. ред. Я.Ю. Кондратьєва) – К.: Укр. акад. внутр. справ, 1996.– 128 с.
89. Все про придбання зброї: Зб. Законів України та підзаконних актів Мін–ва внутрішніх справ України / Ред. кол. Вавіровський В., Єсипенко Д., Зборщик М. та ін. / Під ред. Підюкова П. – К., 1998. – 95с.
90. Гаращук В.М. Сутність, принципи та гарантії законності // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. Тацій В.Я. – Х.: НЮАУ, 2000. – Вип. 42. – С.106 – 112.
91. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: 1972.– 258 с.
92. Господарське законодавство України: Зб. нормативних актів / Уклад. В.С. Щербина, О.В. Щербина. – К.: МАУП, 1998. – 284 с.
93. Господарське право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти/ В.М. Гайворонський, В.П. Жушман, Н.В. Погорецька та ін.; За ред. В.М. Гайворонського, В.П. Жушмана.-Х.: Право, 2005.-384с.
94. Грицаєнко Л.Р. Адміністративно-правові аспекти підприємницької діяльності в Україні// Автореф.к.ю.н. 12.00.07.-К.,2001.-17с.
95. Грицаєнко Л.Р. Підприємництво в Україні: проблеми державного регулювання // Предпринимательство, хозяйство и право.— 1999.— № 7.— С.53-55.
96. Грущинський І.М., Кравчук В.М., Пограничний Є.П. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності. Науково–практичний посібник. – Л.: Престиж–Інформ, 2000. – 268 с.
97. Гуменюк В.А. Адміністративно–правове регулювання здійснення органами внутрішніх справ дозвільної системи/ Автореф. дис… канд. юрид. наук – Х., 1999.– 16 с.
98. Гуменюк В.А. Адміністративно-правове регулювання здійснення органами внутрішніх справ дозвільної системи/ Дис.к.ю.н. 12.00.07.-Х.,1999.-211с.
99. Гуревичев М.М. Государственное регулирование в условиях рыночной экономики (Исследование эволюции).— Х.: Основа, 1993.
100. Дворкін Р. Серйозний погляд на права/ Пер. з англ. – К.: Основи, 2000. – 520 с.
101. Деков В.Л. Правовые и организационные основы осуществления разрешительной системы органами национальной полиции Республики Болгарии/ Автореф. дис… канд. юрид наук – М., 1995. – 22 с.
102. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. д.ю.н., проф. Авер’янова В.Б.— К.: Юрінком Інтер, 1998.— 432 с.
103. Державне управління в Україні. (Навчальний посібник). За заг.ред. доктора юридичних наук, професора В.Б. Авер’янова. - К.,1999. – 265 с.
104. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики/ За заг.ред. В.Б. Авер’янова.-К.: Факт,2003.-384с.
105. Договір про співпрацю щодо забезпечення функціонування Єдиної реєстраційної палати у м. Харкові від 19.09.2003 р. № 35.
106. Еропкин М.И., Клюшниченко А.П. Советское административное право: Учебник для средних юридических учебных заведений. – М.: Юрид.лит., 1979. – 312с.
107. Єрмолін В.П. Конституційні засади виконавчої влади в Україні (проблеми теорії і практики): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2003. – 17с.
108. Жилинский С.Э. Правовая основа предпринимательской деятельности (предпринимательское право): Курс лекций. – М.: НОРМА–ИНФРА М, 1998. – 672 с.
109. Збірник нормативних актів та законів, що регламентують торговельну діяльність. – Х.: Факт, 1997. – 240 с.
110. Зброя: придбання, зберігання, використання: Зб. нормативних актів/ Уклад.: Мацко А.С., Бойко І.В. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 304с.
111. Ионова Ж.А. Правовые проблемы легитимации предпринимательства // Государство и право. – 1997. – №5. – С. 46–50.
112. Кабушкин Н.И. Основы менеджмента: Учебное пособие. – Минск: Новое знание, 2000. – 336с.
113. Кикоть П.В. Міністерства в системі органів виконавчої влади України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2002. – 16с.
114. Кириченко И.Г. Административно–правовой порядок обеспечения разрешительной системы. – К., 1989. – 208 с.
115. Коваленко А.А. Розвиток виконавчої влади в Україні на сучасному етапі: теорія та практика: Монографія. – К.: Ін–т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. – 512с.
116. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. – 3–є вид. – К.: Вентурі, 1998. – 208 с.
117. Козлов Ю.М. Административные правоотношения. - М.: Юрид. лит., 1976. – 184 с.
118. Комментарий к Федеральному закону «Об оружии» (с постатейными материалами и образцами документов)/ Буров В.С., Емельянов М.В., Карапетян С.А. / Под ред. Карапетяна С.А. – М.: Городец, 1999. – 512 с.
119. Конкуренція в Україні. Аналітична доповідь щодо стану, тенденцій і проблем розвитку економічної конкуренції в Україні у 2000 – 2005 роках/ Антимонопольний комітет України. Центр комплексних досліджень з питань антимонопольної політики. Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України.-К.,2005.
120. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – 3–є вид., стер. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 752с.
121. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник.-К.: Юрінком Інтер,2003.-544с.
122. Концепція адміністративної реформи в Україні // Офіційний вісник України. – 1999. – №21. – Ст.943.
123. Коренев А.П. Административное право России: Учебник – В 3 ч. – M.: МЮИ МВД России, Изд–во “Щит–М”, 1999. – Ч.1. – 280с.
124. Краснов В.И. О разрешительных нормах и разрешительной системе по российскому праву / Юрид. записки. – Воронеж, 1996. – Вып. 4 . – С. 14 – 23.
125. Крупчан О.Д. Організація виконавчої влади: Монографія. – К.: Вид–во УАДУ, 2001. – 132с.
126. Крупчан О. Компетенція центральних органів виконавчої влади // Вісник академії правових наук України. – 2002. – №2(29). – С.47–59.
127. Кубко Є.Б. Наука не втручатися: дещо з теорії дерегулювання підприємництва // Урядовий кур’єр.— 1998.— 07 лютого.
128. Кубко Е.Б. Программно–целевая организация государственного управления (сущность, правовая основа, хозяйственная практика): Монография. – Киев: Наук.думка, 1988. – 232с.
129. Кудашкин В.В. Отказ лица от действий, разрешенных лицензией, как средство реализации правоспособности и субъективного права// Государство и право. – 1999. – № 11. – С. 22 – 24.
130. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления. – М.: Юридическая литература, 1972. – 280с.
131. Лаптев В.В. Предпринимательское право: Понятие и субъекты.— М., 1997.
132. Ластовецький А.С. Організаційно-правові засади регулювання підприємницької діяльності в Україні// Дис. к.ю.н. 12.00.07.-Ірпінь, 2005.
133. Лебедев П.Н. Субъект и объект социального управления (государственно–правовой аспект): Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / Ленинградский ордена Ленина и ордена Трудового красного знамени гос. ун–т им. А.А.Жданова. – Ленинград, 1984. – 42с.
134. Лихачов С.В. Дозвільне провадження в адміністративному процесі// Автореф. К.ю.н. 12.00.07.-Х.,2001.-20с.
135. Лицензирование предпринимательской деятельности.— К.: ООО Юридическая компания БЕСТ и Ко, 2000.—104с.// Право и практика.— 2000.— № 15.
136. Лунев А.Е. Теоретические проблемы государственного управления. – М.: Наука, 1974. – 247с.
137. Малиновський В.Я. Оптимізація функцій органів виконавчої влади України: теоретико–методологічні засади: Автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 / Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. – Чернівці, 2002. – 24с.
138. Малиновський В.Я. Державне управління: Навчальний посібник. – Вид. 2–ге, доп. і перероб. – К.: Атіка, 2003. – 576с.
139. Маслов Н.А. Административно–правовые проблемы разрешительной системы милиции// Проблемы организации и деятельности органов внутренних дел в условиях формирования правового государства. – Белгород, 1997. – Вып.3. – С. 15–20.
140. Месхи Г.Г. Организация и тактика осуществления разрешительной системы органами внутрених дел: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1982. – 22 с.
141. Мильнер Б.З. Теория организации: Учебник. – 2–е изд. перераб. и доп. – М.: ИНФРА–М, 2002. – 480с.
142. Михайлівська О. Бізнес під дахом влади// Урядовий кур’єр.-2005.-№199.-20 жовтня.-С.21.
143. Мусияка В.Л. Правовые основы предпринимательской деятельности.— Х.: АО “Бизнесс – Информ”, 1995.— 91 с.
144. Народження ринкової економіки та середнього класу в Україні: матеріали, доповіді, вступи.— К., 1995.
145. Нижник Н.Р. Правовое регулирование государственно–управленческих отношений: Автореф. дис. … д–ра юрид. наук: 12.00.02 / Рос. акад. управл. – М., 1992. – 44с.
146. Нижник Н.Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе.— К., 1995.— 207 с.
147. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління: Навчальний посібник / За заг. ред. Н.Р.Нижник. – К.: Вид–во УАДУ, 1998. – 160с.
148. Нижник Н., Мосов С. Про державне управління, об’єкт і предмет його теорії // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2000. – №3 – С.56–62.
149. Новоселов В. Разрешительный порядок осуществления гражданами некоторых действий // Советская юстиция. – 1974. – №5. – С. 16–17.
150. Ноздрачев А.Ф. Государственное планирование и правовое регулирование. – М.: Экономика, 1982. – 192с.
151. Ноздрачев А.Ф. Статус предпринимателя // Хозяйство и право.— 1994.— № 1.
152. Обидин B.C. Осуществление органами внутренних дел лицензионно–разрешительной системы и использование ее возможностей в борьбе с организованной преступностью. – Москва, 1996 – 189 с.
153. Овсянко Д.Н. Административное право.— М.: Юристъ, 1997.— 448 с.
154. Олейник О. Правовые основы лицензирования хозяйственной деятельности // Закон.— 1994.— № 6.
155. Онищенко Т. Предпринимательская деятельность без создания юридического лица. – Х.: Фактор, 2000. – 368 с.
156. Осинцев Д.В. Разрешительное производство в системе административного процесса// Проблемы российского законодательства. – Владивосток: Сигма–пресс, 1997. – С. 42–53.
157. Павловский Р.С. Административно–правовая наука, административное право и законодательство// Изв. вузов. Правоведение. - 1987. – №3. – С. 32–36.
158. Пастух І.Д. Організаційно-правові засади ліцензування господарської діяльності в Україні/Дис.к.ю.н.12.00.07.-К.,2004.-181с.
159. Піджаренко О. Зброя і ми: Законодавче, нормативне і відомче регулювання відносин, пов’язаних із вогнепальною мисливською, службово–штатною й іншою зброю та спецзасобами індивідуального захисту. – К.: Наукова думка, 1998. – 223 с.
160. Підприємницьке право: Підручн./За ред. О.В. Старцева/ 2-е вид., перероб. і допов.- К.: Істина,2005.-600с.
161. Подлинев С.Д. Деятельность милиции по осуществлению разрешительной системы в условиях формирования рыночных отношений в Украине. – Одесса, 1996. – 144 с.
162. Подлінєв С.Д. Діяльність міліції по здійсненню дозвільної системи в умовах формування ринкових відносин в Україні: Автореф. дис… канд. юрид. наук/ Одес. держ. ун-т ім. І.І. Мечникова.– О., 1996. – 12с.
163. Полешко А.С. Хід адміністративної реформи в Україні (з науково–практичної конференції) // Право України. – 2003. – №4. – С.104–118.
164. Популярна юридична енциклопедія / В.К.Гіжевський, В.В.Головченко, Е.Ф.Демський та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 528с.
165. Предпринимательское право / Под ред. Н.И.Клейн.— М., 1993.
166. Предпринимательское (хозяйственное) право: Сб. нормативных актов. Учебное пособие / Автор–составитель, отв. ред. Дойников И.В. – М.: Былина, 1998. – 484 с.
167. Предпринимательское (хозяйственное) право / Под ред. Молотова.— Т. 1.— М., 1999.
168. Предпринимательское право в вопросах и ответах: Учебное пособие / Под ред. Н.А. Саниахметовой.— Х.: “Одисей”, 2000.— 560с.
169. Проценко Т.О. Органи виконавчої влади в регіонах України: шляхи вдосконалення: Монографія. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2002. – 241с.
170. Прудивус О.В. Державне регулювання у сфері підприємницької діяльності та шляхи його вдосконалення // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України.— 1999.— № 1.— С.13-19.
171. Прудивус О.В. Підприємництво в Україні: проблеми державної підтримки і регулювання // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України.— 1999.— №2.— С.15-20.
172. Рабінович П.М. Межі здійснення прав людини (загальнотеоретичний аспект) // Вісник Академії правових наук України.— 1996.— № 6.— С.5-13.
173. Райт Г. Державне управління.— К.: Основи, 1994.— 192 с.
174. Резвых В.Д. Административная ответственность за хозяйственные правонарушения: Учеб. Пособие. – Горький, 1976. – 135с.
175. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи [Колектив авторів. Наук. керів. Цвєтков В.В.]. – К.: Оріяни, 1998. – 364с.
176. Рибалкін В.О, Лазня І.В. Теорія власності.— К.: Логос, 2000.— 279 с.
177. Рябченко О.П. Держава і економіка: адміністративно-правові аспекти взаємовідносин: Монографія/ За заг.ред. О.М. Бандурки.-Х.:Вид-во Університету внутрішніх справ,1999.-304с.
178. Рябченко О. Поняття та принципи державного регулювання економіки України// Адміністративне право в контексті європейського вибору України. Збірник наукових праць.-К.: Міленіум,2004.-С.95-100.
179. Рябченко О.П. Зміст державного регулювання господарської діяльності// Право України.-№1.-2006.-С.81-84/
180. Саніахметова Н.О. Правовий захист підприємництва в Україні: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 336 с.
181. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: Навч.посібн.-3-тє видан., переробл. І доп.-К.: А.С.К.,2005.-912с.
182. Саниахметова Н.А. Юридический справочник предпринимателя. Издание седьмое, переработанное и дополненное.-Х.: ООО «Одиссей»,2005.-992с.
183. Словарь административного права / Колл. авт. – М.: Фонд “Правовая культура”, 1999. – 320с.
184. Советское административное право. Методы и формы государственного управления. – М.: Юрид. лит., 1977. – 336с.
185. Советское административное право: Учебник/ Под ред. Р.С. Павловского.– К.: Вища школа. 1986. – 416 с.
186. Советское административное право / Ю.П.Битяк, Г.П.Бондаренко, А.С.Васильев и др. – К.: Выща школа, 1986. – 416с.
187. Солошкіна І.В. Зміст дозвільної діяльності щодо підприємництва// Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 31.-К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2006.- С.240-244.
188. Солошкіна І.В. Принципи дозвільної діяльності щодо підприємництва// Вісник Львівського університету. Серія юридична.-2006.-Вип.43.-С.147-152
189. Солошкіна І.В. Класифікація видів дозвільної діяльності щодо підприємництва// Право і безпека.- №3-2006
190. Солошкіна І.В. Класифікація органів ліцензування// Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць.-№3(30).- Харків,2006.- С.195-202.
191. Старилов Ю.Н. Курс общего административного права: В 3 т. / Норма–Инфра М. – М., 2002. – Т.1: История. Наука. Предмет. Нормы. Субъекты. – 728с.
192. Старилов Ю.Н. Курс общего административного права: В 3 т. / Норма–Инфра М. – М., 2002. – Т.2: Государственная служба. Управленческие действия. Правовые акты управления. Административная юстиция. – 600с.
193. Теоретичні засади вирішення проблем державного управління в Україні (наукова доповідь) / Під загальною редакцією академіка НАН України Ю.С.Шемшученка, д.ю.н., проф. В.Б.Авер’янова. – К.: Національна академія наук України Інститут держави і права ім. В.М.Корецького, 1995. – 24с.
194. Ткаченко В.І. Адміністративно-процедурні провадження у дозвільній системі в Україні: шляхи вирішення проблемних питань: Монографія/ МВС України, Луган.держ. ун-т внутр. Справ.-Луганськ: РВВ ЛДУВС,2006.-344с.
195. Третьяков С.І., Хоменко Л.Г. Про стан та перспективи розвитку ліцензованих видів підприємницької діяльності в Україні // Мале підприємництво і менеджмент в Україні: Збірник наукових праць.— К., 1997.— С.178.
196. Управленческие процедуры/ Отв. ред. В.М. Лазарев. - М.: Наука, 1988. – 271 с.
197. Федоров М. Право на вогнепальну зброю: за i проти// Право України. – 1998. – №2. – С. 57–64.
198. Философская энциклопедия / Под ред. Константинова.— М.: Советская энциклопедия, 1967.— Т.2.
199. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика: Перевод с английского со 2-го издания. - М.: Дело, 1998.
200. Цвєтков В.В. Державне управління: основні фактори ефективності (політикоправовий аспект): Монографія.  Х.: Право, 1996.  164с.
201. Цвєтков В.В. Ефективність державного управління // Державно-правова реформа в Україні.— К.: Ін-т законодавства Верховної Ради, 1997.
202. Цвєтков В.В. Підвищення ефективності державного управління — важлива мета його реформування // Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи.— К.: Оріяни, 1998.
203. Цветков В.В., В.Б.Аверьянов Государственное управление и право. – К.: Общество “Знание” Украинской ССР, 1979. – 64с.
204. Цвєтков В.В., Горбатенко В.П. Демократія  Управління  Бюрократія: в контексті модернізації українського суспільства: Монографія.  К.: Ін–т держ. і права ім. В.М. Корецького, 2001.  248с.
205. Цвєтков В. Державне управління: теорія, методологія, практика // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – №2(33) – №3(34). – С.254–272.
206. Чеберяк П.А., Чеберяк П.П. Правове регулювання малого підприємництва // Мале підприємництво і менеджмент в Україні: Збірник наукових праць.— К., 1997.— С.76.
207. Шалашов В.И. Аннулирование лицензий как вид административного взыскания// Вопросы совершенствования правоохранительной деятельности органов внутренних дел – М.: Юристъ, 1996. – Ч.1. – С.151–155.
208. Шевченко М. Як видаються ліцензії // Урядовий кур’єр.— 1997.— № 77-78.— С.5.
209. Шестак Л.В. Ліцензування як адміністративно-правовий інститут/ Автореф. К.ю.н. 12.00.07.-Ірпінь,2005.-18с.
210. Школик А. М. Адміністративно–правове забезпечення управлінської діяльності в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К.: 2000. – 17с.
211. Щёкин Г.В. Теория социального управления: Монография. К.: МАУП, 1996. – 408с.
212. Щербина В.С. Господарське право: Підручник.-2-е вид., переробл. і доп.-К.: Юрінком Інтер,2005.-592с.
213. Юридичний словник / За ред. академіка АН УРСР Б.М.Бабія, В.М.Корецького. – К.: Головна редакція УРЕ, 1974. – 884с.
214. Юсупов В.А. Научная организация исполнительной власти: Учебное пособие. – Волгоград: Издательство Волгоградского института экономики, социологии и права, 1998. – 152с.
215. Якобсон Л.И. Некоммерческий сектор экономики: проблемы правового регулирования//Государство и право.-1992.-№3.-С.40-48.
216. Draft, Richard L., Marcic, Dorothy. Understading management. – 2 ed. – Forth Worth etc.: The Dryden Press, 1998. – XXXIX, 643p.
217. Kreither, Robert. Management. – 8 ed. – Boston, N.Y.: Haughton Mifflin, 2001. – XXVIII, 554p.
218. Samuelson P. , Nordhaus W. Economics. 14th ed.1992
219. Starościak, Jerzy Wprowadzenie do prawa administracyjnego europejskich państw socjalistycznych. – Państwowe wydawnictwonaukowe, Warszawa, 1968. – 354c.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.