У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ПРО ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ (КРИМІНАЛІСТИЧНІ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ АСПЕКТИ)
Количество страниц 200
ВУЗ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Год сдачи 2007
Содержание ЗМІСТ

ВСТУП...............................................................................................................................3

РОЗДІЛ І. КРИМІНАЛІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ПОРУШЕННЯМ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ…………….................................12
1.1. КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ПОНЯТТЯ І ХАРАКТЕРИСТИКА СТРУКТУРИ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНИХ ПРИГОД..............................................................12
1.2. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНИХ ПРИГОД.......................................................................................................................26
ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ І………………………………….…..…….….....…..29

РОЗДІЛ ІІ. ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ПРО ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ……………………...............31
2.1. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕВІРКИ ФАКТІВ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОЇ ПРИГОДИ ДО ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ……...........................31
2.2. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК РОЗСЛІДУВАННЯЗЛОЧИНІВ
ВКАЗАНОЇ КАТЕГОРІЇ.......…………………….......................................................64
2.3. УЧАСТЬ СПЕЦІАЛІСТА ТА ЕКСПЕРТА В РОЗСЛІДУВАННІ
ЗЛОЧИНІВ ПРО ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ
ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ……................…..................105
ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ ІІ………………………………….…….….……….120

РОЗДІЛ ІІІ. КОНТРОЛЬНО-НАГЛЯДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЗАКОННОСТІ В ХОДІ РОЗСЛДІВАННЯ ЗЛОЧИНІВ
ПРО ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ…………...................................123
3.1. ВІДОМЧИЙ КОНТРОЛЬ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ПРО ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ ТА
ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ……….....…................................123
3.2. ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД ЗА ЗАКОННІСТЮ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ЦЬОГО ВИДУ.......................................................................................137
3.3. СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ПРО ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ……………................................................................153
ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ ІІІ……………….………………………………..…166

ВИСНОВКИ...................................................................................................................168
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................................171
ДОДАТКИ......................................................................................................................194

ВСТУП
Актуальність теми. Розвиток транспортних засобів та доріг, засобів регулювання, вдосконалення технічних та інших засобів, що забезпечують функціонування системи „людина-автомобіль-дорога”, в цілому втілюють в собі найновіші досягнення науково-технічного прогресу та визначають рівень соціально-економічного розвитку країни.
Однак, разом з очевидними економічними благами автомобілізація приносить багаточисленні витрати та проблеми негативного характеру. Найбільш серйозною з них є проблема дорожньо-транспортних пригод. Злочинні порушення правил безпеки дорожнього руху характеризуються широкою розповсюдженістю і мають підвищену суспільну небезпеку.
Причин та факторів, що впливають на вчинення дорожньо-транспортних пригод немало. Причини можуть бути пов’язані як з водієм, так і з людиною та дорогою. Однак їх переважна більшість пов’язана з діями особи, яка керує транспортним засобом, тобто водія. Як правило – це порушення „правил дорожнього руху” в тій чи іншій формі, які в залежності від тяжкості наслідків кваліфікуються як злочини, а винуваті притягуються до кримінальної відповідальності.
Слід зазначити, що не всі дорожньо-транспортні пригоди є злочинними. Певна частина з них вчиняється не по вині водія або здається такою на перший погляд. Значна кількість дорожньо-транспортних пригод є наслідком порушення правил безпеки дорожнього руху пішоходами.
На сьогоднішній день ще не забезпечена достатня якість розслідування злочинів даної категорії. В процесі роботи допускаються слідчі помилки, а збір доказів набуває тенденційного, частіше обвинувального характеру. При проведенні слідчих дій не досліджуються якісно та в повному обсязі всі обставини справи. Неповнота та односторонність розслідування призводить до недостатньо обґрунтованих рішень, в результаті чого можливе порушення загальних принципів законності та здійснення правосуддя згідно Конституції України, незаконне притягнення особи до кримінальної відповідальності або її незаконне звільнення.
Окремі питання, що стосуються розслідування злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів викладені в працях вчених юристів, які займалися зазначеною тематикою за відповідними науковими напрямками, а саме: М.Г. Богатирьова, В.І. Жульова, Б.Л. Зотова, В.К. Лисиченка, А.Х. Максутова, В.А. Мизнікова, В.А. Мисливого, С.Г. Новікова, В.А. Панюшкіна, М.С. Романова, В.К. Стринжі, Ш.Ш. Ярамиш’яна та ін.
Неможливо було здійснити дослідження багатьох питань теми дисертації без звернення до праць відомих учених України: О.О. Бандури, І.В. Бичка, М.Г. Братасюк, О.І. Гвоздика, Л.І. Казміренко, В.П. Казміренка, М.В. Костицького, О.Є. Манохи, В.С. Медвєдєва, О.М. Морозова, В.В. Рибалка, В.М. Синьова, О.Д. Тихомирова, С.І. Яковенка та ін.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали також роботи відомих правознавців України: Ю.П. Аленіна, В.П. Бахіна, В.Д. Берназа, М.Г. Богатирьова, В.П. Бойка, Т.В. Варфоломеєвої, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Ю. О. Гришина, Ю.М. Грошевого, А.Я. Дубинського, В.А. Журавля, В.С. Зеленецького, А.В. Іщенка, Н.І. Клименко, І.І. Когутича, І.П. Козаченка, В.Ю. Кузьмінової, В.С. Кузьмічова, О.П. Кучинської, Л.М. Лобойка, В.Г. Лукашевича, Є.Д. Лук’янчикова, І.Є. Марочкіна, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, В.Т. Маляренка, В.Т. Нора, П.П. Підюкова, В.О. Попелюшка, М.В. Руденка, М.Я. Сегая, Н.В. Сібільової, М.І. Сірого, С.М. Смокова, С.М. Стахівського, В.М. Тертишника, А.П. Черненка, В.Ю. Шепітька, В.П. Шибіка, М.Є. Шумила, В.П. Яновича та ін.
Вибір теми дисертації визначається низкою обставин, серед яких доцільно зазначити важливу роль діяльності слідчого в порушенні, розслідуванні, закінченні кримінальних справ про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів. З огляду на те, що робота по удосконаленню кримінально-процесуальних норм постійно продовжується, з урахуванням виявлених недоліків і тих завдань, які періодично постають перед кримінальним судочинством у складних сучасних умовах боротьби зі злочинністю та постійним розширенням сфери міжнародного співробітництва, потребує вдосконалення і контрольно-наглядова діяльність за дотриманням законності в ході розслідування кримінальних справ вказаної категорії.
Невирішеність вказаних проблем при розслідуванні злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів та відсутність цілісних, системних монографічних розробок стосовно цих проблем і визначають актуальність теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Обраний напрям дослідження спрямований на виконання основних положень Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376. Дисертація виконана відповідно до тематики, передбаченої Пріоритетними напрямками наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2001 – 2009 роки (наказ МВС України від 5 липня 2004 року № 755), планів науково-дослідних і дослідно конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2005 роки, Концепції розвитку органів внутрішніх справ у ХХІ столітті, багатьох державних і відомчих програм.
Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національної академії внутрішніх справ України (протокол № 1 від 27 січня 2004 року) та схвалена Координаційним бюро з проблем кримінального процесу Академії правових наук України.
Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертації полягає у розробленні теоретичних та практичних положень розслідування злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів, розробці й обґрунтуванні відповідних пропозицій щодо подальшого вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України та практики його застосування.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
- узагальнити теоретичні позиції з приводу визначення поняття та криміналістичної характеристики дорожньо-транспортних пригод та провести їх класифікацію;
- виявити найбільш складні й суперечливі питання теорії і практики застосування кримінально-процесуальних норм при розслідуванні злочинів проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів;
- визначити порядок взаємодії осіб, що беруть участь у зборі матеріалів до порушення кримінальної справи за фактом дорожньо-транспортної пригоди;
- виявити помилки та порушення норм КПК, що негативно впливають на повноту та об’єктивність розслідування злочинів вказаної категорії та визначити шляхи для їхнього усунення;
- визначити форми, завдання та межі прокурорського нагляду, судового та відомчого контролю за дотриманням законності в ході розслідування злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів;
- внести та обґрунтувати пропозиції, спрямовані на вдосконалення норм КПК України, що регламентують діяльність по розслідуванню злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів.
Об’єктом дослідження є комплекс суспільних відносини, які виникають, змінюються та припиняються між суб'єктами кримінально-процесуальної діяльності в ході розслідування злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів.
Предметом дослідження є розслідування злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження використана сукупність дослідницьких методів сучасної гносеології.
Методологічну підставу дослідження складають положення діалектико-матеріалістичного методу пізнання соціальних явищ та загальнонаукові методи: історико-правовий – для дослідження поглядів вчених на визначення основних понять вказаної категорії кримінальних справ; логіко-юридичний – для дослідження правової природи дорожньо-транспортних пригод; порівняльно-правовий – для дослідження та порівняння кримінально-процесуального законодавства України та зарубіжних країн з питань проведення деяких слідчих дій; формально-логічний – при розробці та обґрунтуванні пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства та відомчих нормативно-правових актів; статистичний – для аналізу й узагальнення емпіричної інформації, що стосується теми дослідження.
Під час дослідження проаналізовано проект Кримінально-процесуального кодексу України (реєстр. № 0952).
Соціологічний метод (анкетування) застосовувався під час анкетування працівників органів внутрішніх справ за спеціально розробленою анкетою, яке дозволило з’ясувати їх уявлення про особливості розслідування злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів.
Названі методи дослідження використовувались в роботі у взаємозв’язку і взаємозалежності, що забезпечило повноту, всебічність та об’єктивність дослідження, істинність отриманих наукових результатів.
Нормативною базою дослідження є Конституція України, Закони України, Кримінально-процесуальний кодекс та інші кодекси України, проект КПК (реєстр. № 0952), відомчі нормативно-правові акти МВС України, а також Постанови Пленуму Верховного суду України. Під час роботи проаналізовано законодавство Республіки Бєларусь, Казахстану, Латвії, Російської Федерації.
Емпіричну базу дослідження склали результати дослідження 236 кримінальних справ про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів, 132 постанови про відмову в порушенні кримінальної справи і 47 постанов прокурора про скасування постанов про закриття справи; статистичні дані Департаменту ДАІ МВС України за 2002-2005 рр.; дані, отримані протягом 2004-2005 рр. при опитуванні за спеціально розробленою анкетою 126 слідчих, що працюють в слідчих підрозділах МВС України. Враховано також емпіричні дані, одержані іншими авторами. Використовувався й особистий досвід дисертанта, що був набутий за час роботи у слідчому підрозділі УМВС України в Хмельницькій області упродовж 2001-2003 рр.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана праця є одним із перших в українській кримінально-процесуальній науці монографічним дослідженням, в якому комплексно розглядаються процесуальні та організаційні особливості розслідування злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів.
За результатами проведеного комплексного дослідження на захист виносяться такі найбільш значущі положення, що відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:
Вперше:
- запропоновано закріпити в КПК України норму, яка б встановлювала строки проведення експертизи з метою недопущення безпідставного затягування розслідування кримінальної справи; а також норму, яка встановлює кримінальну відповідальність за дачу спеціалістом завідомо неправдивої письмової консультації;
- обґрунтовано висновок про необхідність закріпити у відомчих документах обов’язок чергового ОВС повідомляти начальника слідчого підрозділу поряд з начальником міськрайліноргану про тяжкі та про особливо тяжкі злочини, підслідні слідчим (зокрема, злочини про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів), і результати вжитих заходів із організації виїзду на місце події, його охорони, переслідування злочинців тощо;
- аргументовано думку про прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи слідчим, а не органом дізнання, за результатами перевірки за фактом дорожньо-транспортної пригоди;
- сформульовано низку пропозицій відносно проведення освідування у стадії порушення кримінальної справи, а також у разі необхідності проведення примусового освідування водія, та освідування пасажирів, що перебували у салоні автомобіля, який причетний до дорожньо-транспортної пригоди;
- вказано на доцільність повернення речових доказів - транспортних засобів, які брали участь у дорожньо-транспортній пригоді їх володільцям тільки за рішенням суду.
На підставі отриманих під час дослідження наукових результатів сформульовано низку пропозицій щодо змін та доповнень до проекту КПК України (реєстр. № 0952): ч. 1, 2 ст. 40, ч. 2 ст. 56, ч. 4 ст. 70, п. 3 ч. 2 ст. 69, ч. 5 ст. 70, ч. 1 ст. 258, ч. 5 ст. 258, що стосуються проблем розслідування злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів.
Удосконалено:
- визначення поняття механізму дорожньо-транспортної пригоди та її структури, поняття злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху;
- положення про необхідність надання начальнику слідчого відділення права дачі вказівок слідчому та органу дізнання у стадії порушення кримінальної справи про злочини щодо порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів;
Набули подальшого розвитку:
- питання взаємодії слідчого та інших суб’єктів доказування при розслідуванні злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів;
- положення щодо вдосконалення та законодавчого врегулювання відомчого та судового контролю, прокурорського нагляду за діяльністю слідчого у вказаній категорії кримінальних справ;
- пропозиції з розширення прав потерпілого в період проведення досудового слідства та врегулювання процесу відшкодування йому збитків на досудових стадіях кримінального процесу;
- аргументовано пропозицію про виключення із КПК України статті щодо повернення справи на додаткове розслідування.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й аргументовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції можуть бути використані під час розроблення нового кримінально-процесуального законодавства України; у практичній діяльності осіб, що здійснюють кримінально-процесуальні функції; у навчальному процесі під час підготовки науково-практичних посібників, методичних вказівок; при підготовці і викладанні лекцій з тем: „Слідчі дії”, „Цивільний позов у кримінальній справі”, „Прокурорський нагляд, відомчий та судовий контроль за розслідуванням злочинів”.
Результати дослідження впроваджені у практичну діяльність органів досудового розслідування МВС України (Акт впровадження в практику Головного слідчого управління МВС України від 26 серпня 2005 року № 13/6 – 647) та навчальний процес вищих навчальних закладів МВС України у межах викладання навчальної дисципліни “Кримінальний процес” (Акт впровадження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 25 березня 2006 року);
Окрім того, за результатами дослідження надані пропозиції до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності про внесення змін та доповнень до проекту КПК України (реєстр. № 3456 - Д) у частині, що стосується досудового провадження (акт впровадження № 06 – 19/15 – 345 від 13 березня 2006 року);
Апробація результатів дослідження. Дисертація підготовлена на кафедрі кримінального процесу Київського національного університету внутрішніх справ і обговорена на спільному засіданні названої кафедри та кафедри криміналістики, схвалена ними і рекомендована до захисту.
Основні положення та висновки дисертації доповідалися автором на Міжнародних та Всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема „Входження України в Європейський простір” (14-15 травня 2004 р., м. Київ); „Актуальні проблеми удосконалення кримінально-процесуального законодавства” (28 травня 2004 р., м. Дніпропетровськ); „Україна 2005: поступальна хода до верховенства права” (15 квітня 2005 р.), на міжвузівській науково-практичній конференції студентів, курсантів і слухачів “Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю” (22 квітня 2005 року, м. Донецьк); на міжвузівській студентській науково-теоретичній конференції “Правове забезпечення взаємодії оперативних підрозділів та слідчих апаратів у розкритті та розслідуванні злочинів” (17-18 травня 2005 року, м. Київ); на міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми вдосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи в Україні” (10 червня 2005 року, м. Львів); на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Реформування кримінального та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи” (30 вересня – 1 жовтня 2005 року, м. Івано-Франківськ).
Публікації. Основні положення дисертації відображені у одинадцяти одноосібних публікаціях, 4 з яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України та у 7 тезах на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації зумовлена її метою, завданнями та предметом дослідження, відповідає вимогам ВАК України. Робота композиційно складається зі вступу, трьох розділів, що поєднують дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг рукопису дисертації становить 210 сторінок, із яких обсяг основного тексту 170 сторінок, список використаних джерел - 23 сторінки (266 найменувань), 8 додатків на 17 сторінках.

Список литературы ВИСНОВКИ

У результаті дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства та практики його реалізації, здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розв’язанні низки концептуальних питань стосовно теоретичного та законодавчого удосконалення розслідування злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів. Основними науковими і практичними результатами цього дослідження є такі висновки:
1. Порушення правил безпеки дорожнього руху – подія, викликана дією чи бездіяльністю особи в процесі керування транспортним засобом і з його участю, пов’язана з порушенням вимог правил дорожнього руху, під час якої поранені або загинули люди, пошкоджено транспортні засоби, споруди, вантажі, або завдана інша матеріальна шкода.
2. Обґрунтовано необхідність проведення огляду транспортного засобу на території автопідприємства, штрафмайданчика органу внутрішніх справ з участю спеціаліста у разі виявлення значних пошкоджень автомобіля, що фіксується в окремому протоколі.
2. Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по факту порушення правил безпеки дорожнього руху повинен виносити слідчий, що організує процес збору матеріалів з моменту проведення огляду місця події до прийняття рішення про порушення кримінальної справи чи відмову в її порушенні.
3. Аргументовано необхідність залучення в якості представників особи, потерпілої від дорожньо-транспортної пригоди представників органів опіки та піклування в тому разі, коли загибла особа не мала близьких родичів.
4. Вказано на доцільність повернення речових доказів - транспортних засобів, які приймали участь у дорожньо-транспортній пригоді їх володільцям тільки за рішенням суду.
5. У відомчих документах слід зазначити обов’язок чергового ОВС повідомляти начальника слідчого підрозділу поряд з начальником міськрайліноргану про тяжкі злочини підслідні слідчим (зокрема, злочини, передбачені ст. 286 КК України), і результати вжитих заходів із організації виїзду на місце події, його охорони, переслідування злочинців тощо.
6. Внесено пропозицію про вдосконалення законодавчої регламентації взаємовідносин слідчого, та осіб, які виконують контрольно-наглядові функції за його діяльністю (начальника слідчого підрозділу, що скеровує та організує його роботу, прокурора, що здійснює нагляд, та суду, діяльність якого пов’язана з контролем за законністю дій останніх).
7. Запропоновано низку пропозицій щодо зміни та доповнення норм діючого КПК України:
Введення перевірки показань на місці та слідчого експерименту, як самостійних слідчих дій у новому КПК.
Відстоюється думка щодо проведення деяких слідчих дій до порушення кримінальної справи:
- освідування з метою встановлення водія транспортного засобу, та освідування пасажирів, що перебували у салоні автомобіля; у разі необхідності проведення примусового освідування у справах про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів.
- експертиза призначається до порушення кримінальної справи, коли без її проведення неможливо встановити підстави для порушення кримінальної справи.
- з метою економії часу і затрат на проведення відтворення остановки і обставин події в подальшому, та можливістю скористатись обстановкою місця пригоди в умовах максимального наближення до самої події, дану слідчу дію слід проводити при виїзді слідчо-оперативної групи на місце дорожньо-транспортної пригоди.
З метою недопущення безпідставного затягування розслідування кримінальної справи, вноситься пропозиція закріпити в КПК України норму, яка б встановлювала строки проведення експертизи та надання спеціалістом письмових консультацій:
Доповнити пункт третій частини другої статті 69 проекту КПК України словами: „протягом місяця”;
частину четверту статті 70 проекту КПК України доповнити словами „протягом семи днів”.
Щоб не допустити посадових зловживань спеціалістами під час дачі останніми письмових консультацій з питань, що потребують спеціальних знань, які долучаються до матеріалів справи частину четверту статті 78 проекту КПК доповнити таким реченням: „За дачу завідомо неправдивої письмової консультації, спеціаліст несе кримінальну відповідальність за статтею 384 Кримінального кодексу України”.
Пропонується у новому КПК України розширити повноваження начальника слідчого підрозділу, надавши останньому право давати вказівки слідчому та органу дізнання у стадії порушення кримінальної справи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров С.А. Правовые гарантии возмещения ущерба в уголовном процессе (досудебные стадии). – Горький: Горьк. ВШ МВД СССР, 1976. - 124 с.

2. Алексеев А.Г. Методика расследования дорожно-транспортных преступлений, совершенных в условиях неочевидности: Дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. – Саратов, 2001. – 179 с.

3. Алексеев Н.С., Максутов И.Х. Автотранспортные проишествия и их расследование. – М.: Госюриздат, 1962. – 240 с.

4. Аленин Ю.П. Процессуальные особенности производства следственных действий. – К-д, Центрально-Украинское издательство, 2002. - 264 с.

5. Альперт С.А., Стремовский В.А. Возбуждение уголовного дела органами милиции. - Харьков, 1957. – 27 с.

6. Арсеньев В.Д. Вопросы общей теории судебных доказательств в советском уголовном процессе. – М.: Юрид. лит., 1964. – 179 с.

7. Асташов В.С. Оперативно- розыскные и неотложные следственные действия при расследовании ДТП. Автореф. дис. ... канд.. юрид. наук / СССР МВД. ВНИИ. – М., 1973 – 19 с.

8. Ачмиз Р.Ш. Расследование дорожно-транспортных преступлений. Теоретические и тактико- методологические аспекты: Дисс. … канд. юрид. наук: 12.09.00 - Краснодар, 1999. – 22 с.

9. Бажанов М.І., Баулін Ю.В., Борисов В.І. та ін. Кримінальне право України. Особлива частина: Посібник / Під ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 672 с.

10. Басков В.И. Курс прокурорского надзора. – М., 1998. – 240 с.

11. Баулін О.В., Карпов Н.С. Дізнання в Україні: проблеми і перспективи // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матер. наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., м. Харків / Редкол.: В.В.Сташис (голов. ред.) та ін. - К. - Харків: Юрінком Інтер, 2002. - С. 254-258.

12. Бахарев Н.В. Очная ставка: Уголовно-процессуальные и криминалистические вопросы. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1982. - 184 с.

13. Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью. – К.: Основа, 2002. – 456 с.

14. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. – М: Наука, 1966. – 295 с.

15. Белозеров Ю.Н., Чувилев А.А. Проблемы обеспечения законности и особенности возбуждения уголовного дела. – М.: ВШ МВД СССР, 1973. – 127 с.

16. Бердичевский Ф.Ю., Ларин А.М., Образцов В.А. Расследование нападений с целью завладения государственными и общественными денежными средствами. – М., 1976. – 202 с.

17. Білоусов О.І., Земляна Т.Б., Смітієнко З.Д. Теорія і практика оцінки доказів у кримінальному судочинстві. - Кіровоград, 1997. – 94 с.

18. Богатырев М.Г. К вопросу о расследовании дел об автомобильных происшествиях // Криминалистика и научно-судебная зкспертиза. – К., 1949. Вып. 3. – С.103-115.

19. Богунов В. Протоколювання та звукозапис: співвідношення функцій // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 6 . – С. 108-112.

20. Божинский И.А., Макушненко Л.П. Расследование дорожно-транспортных происшествий: Учеб. пособ. – М.: Акад. МВД СССР, 1975 – 86 с.

21. Болдырев Е.В., Лысков К.И., Соя-Серко О.А. Судебное разбирательство дел об автотранспортных преступлениях. - М.: 1975. – 64 с.

22. Бондаренко О.О. Процесуальний статус обізаних осіб та їх відносини з дізнавачем і слідчим у кримінальному судочинстві України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України. - Харків, 2004. - 20 с.

23. Боровский Б.Е. Безопасность движения автомобильного транспорта. – Л.: Ин-т усоверш. следств. работников, 1984. – 64 с.

24. Бринцев В.Д. Система досудового слідства // Право України. - 1998. - № 12. - С. 99-101.

25. Булатов А.И., Петренко В.М., Жулев В.И. Расследование дорожно-транспортных проишествий. - М.: ВНИИ ООП, 1966. – 128 с.

26. Бурлаков М.М. Расследование дорожно-транспортных происшествий. – К., 1989. – 128 с.

27. Вапнярчук В.В. Процесуальне становище особи, яка провадить дізнання: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України. - Харків, 2000. - 20 с.

28. Василевский К.А., Шаркова Т.Ф. Пределы экспертного исследования дорожно-транспортного происшествия. Использование экспертных заключений следователем и судом. - К., 1980. – 266 с.

29. Весельський В.К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти): Монографія. – К.: НАВСУ – НВТ „Правник”, 1999. – 126 с.

30. Виницкий Л.В. Осмотр места происшествия: организационные, процессуальные и тактические вопросы. – Караганда: Караганд. ВШ МВД СССР, 1968. – 75 с.

31. Власихина В.А. Доказывание в уголовном процессе: традиции и современность. – М.: Юристъ, 2000. – 272 с.

32. Возгрин И.А., Сотников К.И. Криминалистика. Схемы и терминология: Учебно-методич. пособие. - СПб.: Санкт-Петербургский университет МВД России, 2000. - 165 с.

33. Гаврилов А.К. Участники предварительного расследования. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1972. – 73 с.

34. Галаган В.И. Использование следователем информации на первоначальном этапе расследования: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.09.00 / Укр. акад. внутр. дел. – К., 1992. – 24 с.

35. Галаган В.І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ: Монографія. - К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2002. - 300 с.

36. Галузевий стандарт „Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги загального користування. Порядок визначення ділянок і місць концентрації дорожньо-транспортних пригод” (ГСТУ 218-03450778.090-2001).

37. Глистин В.К., Боровский Б.Е. Автотранспортные преступления. (Квалификация и методика расследования): Учеб. пособие для следователей / Под общ. ред. доц. А.А. Любавина. - Л.: Ин-т усовершен. следств. работников органов прокуратуры и МВД, 1969. – 110 с.

38. Гмирко В. Кримінально-процесуальні докази: поняття, структура, характеристики, класифікація: Конспект проблемної лекції. Правовий стан на 01.08.02 р. / Державна митна служба України. Академія митної служби України. – Дніпропетровськ, 2002. – 63 с.

39. Гончаренко В.Г. Деякі зауваження у зв’язку з прийняттям нового кримінально-процесуального кодексу України // Вісник академії правових наук України. – Харків, 2003. – Вип. 2 (33) – 3 (34). – С. 698-710.

40. Гончаров И.Д. К вопросу о процессуальной самостоятельности следователя / Юридическая наука и проблемы формирования правового государства: Тематич. сб. научн.трудов. — К., 1993. — С. 139.

41. Гончаров І.Д. Кримінально-процесуальне право України. Досудове слідство: Навч. посіб. для студ. ВНЗ / М-во освіти і науки України. Нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. – К.: Центр навч. літ-ри, 2005. – 247 с.

42. Гошовський М.І. Характер і розмір шкоди, завданої злочином, як елемент предмета доказування в кримінальному процесі України: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.09.00 - Львів, 1996 – 186 с.

43. Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному процесі України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 198 с.

44. Гришин Ю.О. Закінчення досудового слідства зі складанням обвинувального акта: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2000. - 19 с.

45. Даневский В.П. Наше предварительное следствие: его недостатки и реформа (в Российской империи ІІ пол. ХІХ века). – К., 2003. – 143 с.

46. Дереза В. Вдосконалення роботи слідчих – запорука ефективності досудового слідства // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - № 10. – С. 3-8.

47. Державний стандарт „Безпека дорожнього руху. Терміни та визначення” (ДСТУ 2935-94).

48. Дмитриев С.Н. Дорожно-патрульная служба: Пособие для сотрудников ГИБДД. - М., 2000. - 286 с.

49. Дмитриев С.Н. Обеспечение качественных неотложных действий на местах дорожно-транспортных происшествий // Современное право. – 2003. - № 2 – С. 46-48.

50. Довідник дізнавача ДАІ по розслідуванню дорожньо-транспортних пригод. – К.: РВВ МВС України, 1996. – 86 с.

51. Докази і доказування в кримінальному судочинстві: Навч. посіб. / А.О. Ляш, С.М. Стахівський; За наук. ред. Ю.М. Грошевого. – К.: Університет „Україна”, 2006. – 185 с.

52. Дубинский А.Я. Исполнение процессуальных решений следователя: правовые и организационные проблемы. - К., 1984. - 182 с.

53. Дулов А.В. Криминалистика. – Минск: НКФ „Экоперспектива”, 1998. - 273 с.

54. Дулов А.В. О разработке тактических операций при расследовании преступлений. – Л., 1972. – 280 с.

55. Дулов А.В. Тактические операции при расследовании преступлений. – Минск: Изд-во БГУ, 1979. – 128 с.

56. Емельянова И.В. К проблеме формирования внутреннего убеждения прокурора в советском уголовном судопроизводстве. / Труды ТВШ МВД СССР. Процессуальные и криминалистические проблемы предварительного следствия. - Ташкент, 1980. – С. 132-137. Жарский В.Е. Расследование дорожно-транспортных поисшествий. Применение дифференцированых значений времени реакции водителя в экспертной практике: Методич. рекомендации. - М., 1983. – 136 с.

57. Жилинский Г.В. Технический аспект определения момента возникновения опасности для движения // Проблемы судебной автотехнической экспертизы. – М., 1987. – 242 с.

58. Жиліна Л.С. Прокурорський нагляд за додержанням законів при провадженні слідчих дій: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2000. - 18 с.

59. Жуковский В.М. Процессуальная независимость следователя и некоторых ее гарантий // Предварительное следствие в условиях правовой реформы – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1991. – С. 37-44.

60. Жулев В.И. Транспортные преступления: комментарий законодательства. – М.: Изд-во „Спарк”, 2001. - 189 с.

61. Збірник методичних рекомендацій з питань розкриття та розслідування злочинів слідчими та оперативними працівниками ОВС / МВС України. Головне слідче управління; Ред.: П.В. Коляда; Укл.: В.І. Захаров, В.Ф. Шевченко, А.А. Осауленко та ін. – К., 2002. – 544 с.

62. Зеленецький В.С. Взаємодія слідчого з органом дізнання у боротьбі з організованою злочинністю // Вісник Академії правових наук України. - 1997. - № 1. - С. 183-185.

63. Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела. – Х: Изд-во „Крим Арт”, 1998. – 340 с.

64. Зеленецкий В.С. Прокурорский надзор за исполнением органами дознания и досудебного следствия законов при приеме, регистрации, проверке и разрешении заявлений и сообщений о преступлениях: Монография. – Х.: Восточно-региональный центр гуманитарно-обозревательных инициатив, 2004. – 400 с.

65. Зеленский В.Д. Использование освидетельствования для проверки оправдательных обстоятельств // Теория и практика криминалистики. – Саратов, 1978 – Вып. 2. – С. 70-73.

66. Зотов Б.Л. Расследование и предупреждение автотранспортных происшестий. – М.: Юрид. лит., 1972. - 192 с.

67. Игнатов А.Н., Красиков Ю.А. Курс российского уголовного права: Особенная часть. – М., 2002. – Т. 2. – 722 с.

68. Иоффе В.С., Милешин Н.А. Компетенция эксперта-автотехника в установлении причинной связи дорожно-транспортного происшествия // Экспертная практика. – М., 1977. – 75 с.

69. Исаенко В. Проблема выполнения следственных действий до возбуждения уголовного дела (закон и реальность) // Уголовное право. – 2003. - № 3. – С. 85-88.

70. Ищенко Е.П., Топорков А.А. Криминалистика: Учебник. – М.: Юр. фирма „Контракт”, 2003. – 698 с.

71. Інструкція з організації діяльності органів досудового слідства в системі МВС України та взаємодії їх з іншими структурними підрозділами органів внутрішніх справ Ураїни у розкритті та розслідуванні злочинів: Затверджена Наказом МВС України № 1100 від 31 жовтня 2002 року.

72. Інструкція з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочини, інші правопорушення та події / Затверджена наказом МВС України № 1155 від 4 жовтня 2003 року // Офіційний вісник України. – 2004. - № 9. – Ст. 551.

73. Інструкція Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються: Затверджена наказом МВС України № 400 від 14 квітня 2004 року // Офіційний вісник України. - 2004. - № 19. – Ст. 1366.

74. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень: Затв. Наказом Мінюсту від 30.12.2004 р. № 144/5 // Офіційний Вісник України. – 2005. - № 5. – Ст. 325.

75. Іщенко А.В, Красюк І.П., Матвієнко В.В. Проблеми криміналістичного забезпечення розслідування злочинів: Монографія. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2002. - 212 с.

76. Карев Д.С. Предварительное расследование. - М.: Госюриздат, 1962. – 43 с.

77. Карнеева Л.М. Привлечение к уголовной ответственности. Законность и обоснованность. - М.: Юрид. лит., 1971. – 133 с.

78. Каткова Т.В., Каткова А.Г. Закінчення досудового слідства та складання обвинувального висновку у кримінальній справі. Навч. посібник. - Х.: „Рубікон”, 2002. – 96 с.

79. Кириченко А.А., Лисиченко В.К. Теоретические и правовые проблемы криминалистической микрологии: Монография. – Харьков, 1997. – С. 97-98.

80. Климчук М.П. Деякі питання тактичної операції щодо збору інформації про обставини дорожньо-транспортної пригоди // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 2. – С. 65-67.

81. Климчук М.П. Перевірка інформації про дорожньо-транспортну пригоду при зникненні водія з місця пригоди // Наук. вісн. Укр. акад. внутр. справ. - 2005. - № 1. - С. 272-277.

82. Климчук М.П. Предмет доказування як категорія кримінально-процесуального права // Наук. вісн. Укр. акад. внутр. справ. - 2004. - № 5. - С. 204-209.

83. Климчук М.П. Відомчий контроль під час розслідування злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 3. – С. 139-143.

84. Клочков В. Судебный контроль за обоснованностью заключения под стражу // Законность. – 1996. - № 8. - С. 34-35.

85. Ковалев Д.С. Причины, условия автотранспортных преступлений и вопросы профилактики: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.08 / ЛГУ. – Л., 1975. - 23 с.

86. Когутич І.І. Прокурорський нагляд в Україні: Курс лекцій для студ. юридич. вищ. навч. закладів. / І.І. Когутич, В.Т. Нор, А.А. Павлишин; За ред. проф. В.Т. Нора. – К.: Атіка, 2004. – 352 с.

87. Колоколов Н.А. Судебный контроль на предварительном расследовании (сравнительно-правовое исследование). - Курск, 1997. – 247 с.

88. Коляда П.В. Проблеми досудового слідства у кримінальному процесі. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 208 с.

89. Коляда П.В. Розслідування злочинів, пов’язаних із вчиненням дорожньо-транспортних пригод: Метод. реком. – К.: РВВ МВС України, 2004. – 255 с.

90. Кони А.Ф. Собр. соч.: 8 Т. – М.: Юрид. лит., 1966. – Т. 1. – 567 с.

91. Конституція України. – К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2006. – 144 с.

92. Концепція судово-правової реформи в Україні (нова редакція): Проект для обговорення від 10 листопада 1999 року // Голос України. - 1999. – 26 листоп.

93. Корж В., Заяць Д. Перевірка показань на місці: криміналістична сутність, поняття та законодавче визначення // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 9. – С. 135-137.

94. Коржанський М.Й., Мисливий В.А. Кваліфікація автотранспортних злочинів. - К.: Юрінком, 1996. – 79 с.

95. Корноухов В.Е., Богданов В.М., Закатов А.А. Основы общей теории криминалистики. - Красноярск, 1993. – 395 с.

96. Костицький М.В. Використання спеціальних психологічних знань у радянському кримінальному процесі: Навч. посібник / Львів. держ. ун-т. ім. І. Франка. – К., 1990. – 88 с.

97. Костицкий М.В. Судебно-психологическая экспертиза. - Львов, изд-во при Львовском государственном университете издательского объединения „Вища школа”, 1987. - 141 с.

98. Крикунов О.В. Цивільний позов про компенсацію моральної шкоди в кримінальному процесі України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2002. - 18 с.

99. Криміналістика: Підручн. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / За ред. В.Ю. Шепітька. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. – 728 с.

100. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26. – Ст. 131.

101. Кримінально – процесуальний кодекс України: Затверджений Законом від 28.12.60 // Відомості Верховної ради УРСР. - 1961. - № 2. – Ст. 155.

102. Кримінально-процесуальний кодекс: Проект станом на 24 червня 2005 року, реєстр. № 0952 - К.: Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, 2006.

103. Кримінальний процес України: Підручн. для вищ. закл. освіти / Міністерство освіти і науки України. Національна юридична академія України. Академія правових наук України. За ред. Ю.М. Грошевого і В.М. Хотенця. – Харків: Право, 2000. – 494 с.

104. Кримінальна справа № 1-36 / 90 Київського обласного суду.

105. Кудрявцев В.Н. Теоретические основы квалификации преступлений. – М.: Госюриздат, 1963. – 324 с.

106. Кузьмічов В.С, Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посібник / За заг. ред. акад. В.Г.Гончаренка та проф. Є.М.Моісеєва. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 368 с.

107. Кузьмічов В.С. Слідча діяльність: сутність, принципи, криміналістичні прийоми та засоби забезпечення: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Нац. акад. внутр. справ України. - К., 1996. – 36 с.

108. Курочка М.Й., Каркач П.М. Прокурорський нагляд в Україні: Підручник / За ред. проф. Е.О. Дідоренка. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 424 с.

109. Кучинська О.П., Кучинська О.А. Кримінальний процес України: Навч. посіб. / М-во освіти і науки України. Акад. адвокатури України. – К.: Прецедент, 2005. – 202 с.

110. Лазарева В. Судебная власть и ее реализация в уголовном процессе: Самара: изд-во Самарского госуд. ун-та, 1999. – 183 с.

111. Лисиченко В.К. Концептуальні напрямки і етапи розвитку кримінально-процесуального законодавства // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ: Науково-теоретичний журнал. – К., 1997. - № 1. – С. 98-105.

112. Лисиченко В.К. Нова Конституція України і питання вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності правоохоронних органів // Конституція України - основа подальшого розвитку законодавства: 3б. наук. праць. - К.: Ін-т. зак-ва ВРУ. - 1997. - Вип. 2. - С. 197-206.

113. Лисиченко В.К., Бахин В.П. Научно-методическое обеспечение практики расследования преступлений // Актуальные проблемы судебной экспертизы и криминалистики: Тезы науч.-практ. конф. - К., 1993. - С. 84-86.

114. Лобойко Л.М. Прийняття міліцією рішень за заявами і повідомленнями про злочини: Навч.-практич. посібник. – Дніпропетровськ: Юрид. акад. М-ва внутр. справ. – 2003. – 138 с.

115. Лобойко Л.М., Черненко А.П. Кримінально-процесуальна регламентація слідчих дій: Монограф. – Д.: Дніпроп. держ. ун-т. внутр. справ., 2006. – 168 с.

116. Лозова С.М. Тактико-психологічне забезпечення очної ставки: Автореф. дис. ...канд. психол. наук (19.00.06) / МВС України. УВС. – Харків, 2004. – 19 с.

117. Лопаткина Н. Судебный контроль в ходе досудебного производства по уголовному делу // Законность. – 2002. - № 8. – С. 32-33.

118. Лукъянчиков Е.Д. Деятельность органов милиции по разрешению заявлений и сообщений о деяниях несовершеннолетних и производству неотложных следственных действий: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / М., 1979. – 20 с.

119. Лук’янчиков Є.Д. Методичні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів: Монографія. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2005 – 360 с.

120. Лунгу В.И. Первоначальный етап расследования преступлений: (процессуальные и организационные аспекты: Автореф. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / МВД Украины; КВШ им. Ф.Э. Дзержинського. - К., 1991 – 25 с.

121. Мазалов А.Г. Гражданский иск в уголовном процессе. - М.: Юрид. лит., 1977. – 176 с.

122. Мазалов А.Г. Работа следователя по возмещению материального ущерба и розыску похищенного имущества. - М., 1954. – 86 с.

123. Максутов И.Х. Осмотр места происшествия. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1965. – 40 с.

124. Малютін І. Забезпечення відшкодування шкоди як умова зупинення кримінальної справи в стадії попереднього розслідування // Право України. – 1998. - № 2. – С. 28-29.

125. Маляренко В. Про досудове слідство, його недоліки і реформу // Голос України. – 2004. – 12 жовтня. – п 190 (3440). – С. 6-7.

126. Маляренко В.С. Щодо повернення судом кримінальної справи на додаткове розслідування та прокурору // Вісник Верховного Суду України № 6 (46), 2004 р. - С. 2-9.

127. Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: стан та перспективи розвитку: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.: Вибрані наукові праці. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. – 600 с.

128. Маляренко В.Т. Реформування кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Теорія, історія і практика: Монографія. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. – 544 с.

129. Маляренко В.Т., Вернидубов І.В. Прокурор у кримінальному судочинстві. Деякі проблеми та шляхи їх вирішення. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 238 с.

130. Марочкін І.Є. Судова влада / Організація судових та правоохоронних органів: Навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищих навч. закладів освіти; І.Є.Марочкін, В.В.Афанасьєв, В.С.Бабкова та ін.; За ред. І.Є.Марочкіна, Н.В.Сібільової, О.М.Толочка. — Харків, 2000. — 272 с.(162 с.)

131. Марчак В.Я. Використання спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2003. - 20 с.

132. Матюшенко Р.І. Виконання процесуального рішення про закриття кримінальної справи: Автореф. дис . ...канд. юрид. наук 12.00.09 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2004. – 20 с.

133. Махов В.Н. Надзор за законностью деятельности начальников следственных отделов районного звена: Методическое пособие для горрайпрокуроров „Организация и методика прокурорского надзора за законностью расследования преступлений органами дознания и следователями МВД”. - М., 1997. – 65 с.

134. Милицин С.Н. Предмет регулирования советского уголовно-процессуального права. – Свердловск: Изд-во Уральського ун-та, 1991. – 186 с.

135. Мисливий В.А. Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту: Автореф. дисс. ... докт. юрид. наук: 12.00.08 / КНУВС. – К., 2005. – 36 с.

136. Мисливий В.А. Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту: Монографія. – Днепропетровск.: Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ, 2004. – 380 с.

137. Мисливий В.А. Сучасні питання розслідування та кваліфікації злочинів проти безпеки дорожнього руху // Наук вісн. Дніпроп. юрид. ін-ту МВС України. - 2000. - № 2. – С. 193-199.

138. Михайленко А.Р. Вопросы теории и практики возбуждения уголовного дела в Советском уголовном процессе: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. - Саратов, 1971. – 15 с.

139. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан: Научно-практическое издание./ Інститут адвокатуры при Киев.Нац. ун–те им. Т.Шевченко. – К.: Юринком Интер, 1999. – 448 с.

140. Михайленко О.Р. Прокуратура України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2005. - 296 с.

141. Михеенко М.М. Вопросы доказывания в стадии возбуждения уголовного дела, предания суду и исполнения приговора // Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: Вибрані твори. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - С. 127-129.

142. Михеєнко М.М., Молдован В.В., Шибіко В.П. Кримінально-процесуальне право: Тези лекцій. Задачі. Ділові ігри. – К.: Вентурі, 1997. – 352 с.

143. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник для вузів. - К.: „Либідь”, 1999. – 534 с.

144. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 624 с.

145. Мичко М.І. Проблеми функцій і організаційного устрою прокуратури України: Автореф. дис. ... доктора юрид. наук: 12.00.10 / Нац. юрид. акад. України. - Харків, 2002. - 38 с.

146. Міжнародна Конвенція „Про дорожній рух” від 8 листопада 1968 р., ратифікована Указом Президії Верховної Ради СРСР 29 квітня 1974 р.

147. Мінюков П.І, Мінюков А.П. Процесуальні повноваження начальника слідчого підрозділу (відділення) органів внутрішніх справ і проблеми керівництва досудовим слідством: Навч. Посібник. Рек. М-вом освіти і науки України для студентів ВНЗ. – К.: Кондор, 2004. – 212 с.

148. Мызников В.А. Теоретические и практические проблемы расследования дорожно-трансопортных происшествий: Дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. – С-Пб., 1996. – 187 с.

149. Навроцький В.О. Теоретичні поняття кримінально-правової кваліфікації. – К.: Атіка, 2003. – 464 с.

150. Нагнойный Я.П. Расследование и предупреждение хищений в сахарной промышленности: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 - Екатеринбург, 1992. – 25 с.

151. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Атіка, 2003. – 1056 с.

152. Научно-практический комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. – Н.Новгород, 1996. – Т. 2. – 825 c.

153. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України: Навч. посібник / За ред. Ю.М. Грошевого. - Харків: Право, 2002. - 160 с.

154. Новиков С.И. Методика расследования преступных нарушений правил дорожного движения: Учеб. пособие / КВШ МВД СССР. – К., 1983. – 210 с.

155. Нор В.Т. Проблеми теорії і практики судових доказів. – Львів: Вища школа, 1978. – 111 с.

156. Нургалиев Б.М. Первоначальный этап расследования дорожно-транспортных происшествий при столкновениях транспортных средств: Лекция / Под ред. П.М. Зуева; Высш. юрид. заоч. шк. – М.: ВЮЗШ, 1988. – 23 с.

157. Озерський І.В. Кримінальний процес України: Навч. посібник / М-во освіти і науки України. Міжгалузевий ін-т управління. – К., 2003 – 399 с.

158. Оліянчук Ю. Співвідношення судового контролю і функцій органів дізнання, досудового слідства та прокуратури // Вісник прокуратури. – 2003. - № 2. – С. 81-85.

159. Орлов Ю. Возможно ли производство судебной експертизы в стадии возбуждения уголовного дела // Законность. – 2003. – п. 6 – С. 20-21.

160. Оспанов С.Д. Взаимодействие органов дознания со следственным аппаратом органов внутренних дел: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / ВНИИ МВД СССР. – М., 1990. – 25 с.

161. Панюшкин В.А. Научно-технический прогрес и уголовное судопроизводство: (правовые аспекты). Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. - 152 с.

162. Писаренко И.В., Магера В.Н., Ткаченко В.И., Чудновский В.В. Расследование дорожно-транспортных происшествий. Ч. 2. – К.: РИО МВД Украины, 1994. – 212 с.

163. Письменный Д.П. Отказ в возбуждении уголовного дела в уголовном процессе: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Харьковск. юрид. ин-т. - Харьков, 1980. – 18 с.

164. Погорецький М.А. Кримінально-процесуальні правовідносини: структура і система: Монографія. - Харків: Арсіс, 2002. - 160 с.

165. Погорецький М.І. Кримінально-процесуальні відносини слідчого з органом дізнання, начальником слідчого відділу та прокурором: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 1997. – 19 с.

166. Погорілко В.Ф. та інші. Права та свободи людини і громадянина в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. - 51 с.

167. Положення про ДАІ МВС: Затв. постан. КМ України від 14.04.1997 р. № 341 // Зібрання законодавства України. – 1997. - № 4. – Ст. 197.

168. Положення про органи досудового слідства в системі Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України № 160 від 20 лютого 2006 року „Про організацію діяльності органів досудового слідства системи Міністерства внутрішніх справ України”.

169. Положення про органи попереднього слідства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженим наказом МВС України від 25.11.1992 р. № 745.

170. Попелюшко В.О. Предмет доказування в кримінальному процесі (Кримінально-процесуальні та кримінально-правові аспекти): Монографія / Нац. ун-т "Острозька академія". - Остріг, 2001. - 195 с.

171. Попов В. Проблеми розслідування обставин дорожньо-транспортних пригод // Право України. – 2003. - № 9. – С. 74 – 76.

172. Попов В.И. Осмотр места происшествия. - Алма-ата, 1957. – 72 с.

173. Порубов Н.И. Научная организация труда следователя. - Минск: Изд-во „Вышэйшая школа”, 1970. – 206 с.

174. Правила дорожнього руху України: Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. // Офіційний вісник України. – 2001. - № 41. – Ст. 1852.

175. Про автомобільні дороги. Закон України. // Голос України, вип. № 189 (3689). 7.10.2005. с. 12-13.

176. Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення і події та забезпечення оперативного реагування в органах і підрозділах внутрішніх справ України: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 2 жовтня 2003 року № 1155. // Юридичний довідник автомобіліста. – К.: Оранта – Прес, 1998. – 398 с.

177. Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року № 11 (зі змінами, внесеними постановою від 3 грудня 1997 р. № 12). // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2005 – 366 с.

178. Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України: Закон України від 12 липня 2001 року № 2670-ІІІ // Голос України. - 28 серпня 2001 року. - № 152 (2652).

179. Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України: Закон України від 21 червня 2001 року № 2533-ІІІ // Голос України. – 5 липня 2001 року. - № 116 (2616).

180. Про дорожній рух: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 32. – Ст. 84.

181. Про затвердження інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 13 листопада 2006 року № 1111.

182. Про затвердження Інструкції про порядок скерування громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів: Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства Юстиції України від 24 лютого 1995 року № 114/38/15-36-18 // Довідник працівника міліції: У 2-х книгах – Книга 2, частина 1.: Нормативно-правові акти з питань діяльності органів внутрішніх справ. – К.: Видавнича компанія „Воля”, 2004. – С. 261-267.

183. Про заходи щодо забезпечення безпечної експлуатації транспортних засобів: Постанова Кабінету Міністрів України від 9 липня 1999 р. № 1214.

184. Про звернення громаян: Закон України Прийнятий 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 47. - Ст. 256.

185. Прокурорський нагляд в Україні: Курс лекцій / За ред. проф. В.Т. Нора – Львів: Тріада плюс, 2002. - 280 с.

186. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 4. – Ст. 20.

187. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 22. – Ст. 303.

188. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність. Наказ № 4/1гн від 19.09.2005 р. – К., 2005. – 5 с.

189. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду: Закон України від 1 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 1. – Ст. 1.

190. Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих у кримінальному судочинстві: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 року № 13. // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 366 с.

191. Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 (зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 р., № 13 та від 3 грудня 1997 р. № 12). // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 366 с.

192. Про практику застосування судами України законодавства у справах про транспортні злочини: Постанова пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1982 року № 7 (зі змінами, внесеними постановами від 28 березня 1986 р. № 4, від 4 червня 1993 р. № 3 та від 3 грудня 1997 р. № 12). // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 366 с.

193. Про прокуратуру: Закон України. Прийнятий 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 53. – Ст. 793.

194. Про судову експертизу: Закон України. Прийнятий 25 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України – 1994. - № 28. – Ст. 232.

195. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972 – 2002: Офіційне видання. – К.: Вид-во А.С.К., 2003. – С. 66-73.

196. Про судоустрій України Закон України від 7 лютого 2002 року: (з наступними змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 27–28. - Ст. 180.

197. Про транспорт: Закон України від 10 листопада 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 51. – Ст. 446.

198. Проблемы совершенствования предварительного следствия и прокурорского надзора за исполнением законов органами дознания и предварительного следствия: Сб. науч. трудов. под ред. Михайлова А.И. - М.: Всесоюз. ин-т по изучению причин и разраб. мер предупреждения преступности, 1982. - 112 с.

199. Про статус слідчих: Закон України. Проект станом на 08.11.2001 року, реєстр. № 4125. - К.: Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, 2005.

200. Родионов Л.Д. Расследование дорожно-транспортных происшествий: Лекция / Акад. МВД. СССР. – М.: Акад. МВД СССР, 1990. – 36 [2] c.

201. Розенблит С.Я. Расследование автотранспортных происшествий. – М. – 160 с.

202. Романюк Б. Використання спеціальних знань слідчим на стадії досудового слідства // Право України. - 2002. - № 3 – С. 137-142.

203. Романюк Б. Прокурорський нагляд, „судовий” та відомчий контроль за діяльністю слідчого // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - № 6. - С. 51-59.

204. Рооп Х.А. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Тарту, 1967. – 20 с.

205. Рыбачук Е.В. Методы предварительной проверки // Дальневосточные криминалистические чтения: Научн. сб. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1997. – Вып. 2. - С. 32-34.

206. Рыжаков А.П. Следственные действия и иные способы собирания доказательств. - М., 1997. – 212 с.

207. Савицкий В.М. Прокурорский надзор за дознанием и предварительным следствием. - М.: Госюриздат, 1959. – 264 с.

208. Савонюк Р.Ю. Доказування в досудовому слідстві: Навч. посібник. – Сімферополь: „Доля”, 2004. - 169 с.

209. Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 588 с.

210. Самарина Т.Н. Экспертный эксперимент на месте происшествия // Общетеоретические вопросы судебной экспертизы. - М., 1982. - С. 82-88.

211. Сидоров З.Т. Использование автотехнических познаний в раскрытии и расследовании дорожно-транспортных преступлений: Дис. … канд. юрид. наук. – М., 1999. – 21 с.

212. Смітієнко З., Клименко Я. Обов’язок слідчого по своєчасному забезпеченню цивільного позову в кримінальному процесі // Право України. – 2002. - № 4. – с. 56-60.

213. Смоков С. М. Внутрішнє переконання слідчого і його роль при прийнятті процесуальних рішень. - Одеса, 2002. – 128 с.

214. Смоков С.М. Внутрішнє переконання слідчого і його роль при прийнятті процесуальних рішень: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Одеська національна юридична академія. - Одеса, 2002. – 180 с.

215. Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений / В.К. Лисиченко, В.И. Гончаренко, М.В. Салтевский и др.; Под ред. В.К. Лисиченко. – К.: Выща шк. Головное изд-во, 1988. – 405 с.

216. Сорокотягин И.Н. Криминалистические проблемы использования специальных познаний в расследовании преступлений: Автореф. дис. … докт. юрид. наук: 12.00.09 / Екатеринбург, 1992. – 18 с.

217. Стахівський С.М. Кримінально-процесуальні засоби: Автореф. дис. … докт. юрид. наук: 12.00.09 / КНУВС. – К., 2005. – 36 с.

218. Стахівський С.М. Показання свідка як джерело доказів у кримінальному процесі: Навч. посібник. – К.: „Олан”, 2001. – 95 с.

219. Степанов В.В. Очная ставка: процессуальные проблемы, организационные и тактические аспекты // Вестник Криминалистики. - М.: Спарк, 2003. - Вып. 4 (8). - С. 40-43.

220. Стефанюк В. Судовий контроль за діяльністю органів державної влади // Право України. – 1998. - № 3. - С. 3-6.

221. Стешиц В.К., Янушко В.И. Расследование и предупреждение дорожно-транспортных происшествий: Учеб. пособие / МВД СССР. Минская высш. школа. – Минск, 1987. – 56 с.

222. Стрельцов Е.Л. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник - Харьков: ООО „Одиссей”, 2002. – 672 с.

223. Стремовский В.А. Актуальные проблемы организации и производства предварительного следствия в СССР. – Краснодар, 1978. – 81 с.

224. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса: В 2-х т. – М.: „Наука”, - 1970. – Т. 2: Порядок производства по уголовным делам по советскому уголовно-процессуальному праву. – 516 с.

225. Суворов Ю.Б. Судебная дорожно-транспортная экспертиза. – М.: Изд-во „Екзамен”, 2003. – 55 с.

226. Татжиєв X. С. Прокурорский надзор и ведомственный контроль за расследованием преступлений: вопросы теории и практики. — Ташкент, 1985. — С. 47.

227. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. – Вид. 4-те, допов. і перероб. – Київ: А.С.К., 2003. – 1119 с.

228. Тертишник В.М. Удосконалення процесуального статусу слідчого: старі та нові проблеми // Вісник прокуратури – 2002. - № 1. - С. 38-44.

229. Типові правила взаємовідносин міліції з учасниками дорожнього руху та власниками транспортних засобів: Додаток до наказу МВС України від 6 серпня 1997 р. № 520 // Юридичний довідник автомобіліста. – К.: Оранта – Прес, 1998. – 398 с.

230. Тишовський О.А., Дерех З.Д., Заворицький Ю.Є. Правила дорожнього руху в ілюстраціях: Навч. видання. – К.: Вища школа, 2003. – 88 с.

231. Томин В.Т., Ваулин Э.Д. К вопросу о производстве следственных действий в стадии возбуждения уголовного дела // За дальнейшее укрепление социалистической законности. - Омск: ОВШМ МООП СССР, 1967. - С. 27-30.

232. Торбин Ю.Г. Освидетельствование в свете нового УПК РФ // Государство и право. – 2003. - № 8. – С. 54-62.

233. Трагнюк Р.Р. Прокурорський нагляд за додержанням законів, що забезпечують права обвинуваченого: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10 / Нац. юрид. акад. України. - Харків, 2003. - 19 с.

234. Туманянц А.Р. Контрольні функції суду у сфері кримінального судочинства. – Харків: Вид-во “Основа”, 2000. – 170 с.

235. Уголовно-процессуальній кодекс Латвии (с изменениями, внесенными по состоянию на 25 сентября 2003 года) / (Библиотечка бюллетеня деловой информации). – Riga, 2003. – 156 с.

236. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Казахстан: Учебн. пособие. - Алматы: ТОО "Оян Здет", 1998. - 199 с.

237. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Молдова с изменениями и дополнениями на 25 мая 2002 года. - Кишинев, 2002. - 96 с.

238. Уголовно-процессуальньїй кодекс Республики Беларусь: Закон от 16 июля 1999 года / В ред. Закона Республики Беларусь от 11 мая 2000 года. - Минск, 2000. - 145 с.

239. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации. – М.: ООО „ТК Велби”, 2003. – 432 с.

240. Удалова Л. Допит експерта: проблеми законодавчого врегулювання // Право України. – 2003. - №2. – С. 111-112.

241. Умисне убивство з корисливих мотивів безпідставно кваліфіковано ще й за ч. 3 ст. 142 КК України як вчинене при розбійному нападі: Ухвала суд. колегії в кримінальних справах Верх. Суду України від 14.01.1999 р. (витяг) // Вісник Верховного Суду України. – 1999. - № 1. – С. 22.

242. Устинов А. Взаимоотношения следователя и эксперта // Законность. – 2003. - № 2. – С. 32-34.

243. Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 24 лютого 1998 р. (витяг). „Кримінальну справу повернено на додаткове розслідування у зв’язку з тим, що в основу висновку суду не може бути покладений один висновок експертизи” // Верховний Суд України. – 1998. - № 3. - С. 35-36.

244. Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 14 січня 1999 р. (витяг). „Суд помилково ухвалив рішення про відшкодування шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу” // Верховний Суд України. – 1999. - № 1. - С. 22.

245. Федоров В.А., Гаврилов Б.Я. Расследование дорожно-транспортных происшествий. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во „Экзамен”, 2003. – 464 с.

246. Федченко В.М. Розслідування злочинів слідчою та слідчо-оперативною групою: правові та організаційні засади: Автореф. дис . ...канд. юрид. наук 12.00.09 / МВС України. НАВСУ. – Київ, 2005. – 20 с.

247. Філін Д. Функції суду в досудових стадіях кримінального процесу // Право України. – 2005. – № 1. – С. 63-65.

248. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства: В 2-х т./ Общ. ред. А.В. Смирнова. – СПб.: Альфа, 1996. – Т. 2. – 552 с.

249. Халиулин А., Назаренко В. От прокурорского надзора к судебному контролю // Законность. – 2004. - № 1. – С. 24 – 28.

250. Цивільний кодекс України: Прийнятий 16 січня 2003 року: Офіційне видання. – К.: Атіка, 2004. – 415 с.

251. Цивільний процесуальний кодекс України: Офіційний документ. Прийнятий на 18.03.2004 р. – К.: Велес, 2004. – 126 с.

252. Чельцов М.А. Советский уголовный процесс: Учебник. – М.: Госюриздат, 1962. – 503 с.

253. Черненко А.П. Кримінально-процесуальна регламентація слідчих дій: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України. - Харків, 2004. - 19 с.

254. Чувилев А.А., Кальницкий В.В. Процессуальный контроль начальника следственного отдела // Сов. Государство и право. – 1983. - № 4. – 368 с.

255. Шаповалова Л.І. Потерпілий як суб’єкт кримінально-процесуальної діяльності в досудових стадіях кримінального процесу: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук 12.00.09 / НАВСУ. – К., 2001. – 18 с.

256. Шейфер С.А. Сущность и способы собирания доказательств. - М., 1972. – 203 с.

257. Шепітько В.Ю. Довідник слідчого. – К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2003. – 203 с.

258. Шепітько В.Ю. Призначення та проведення судових експертиз // Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів: Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – Харків: Право, 1998. – С. 124-134.

259. Шумилин С.Ф. Проблемы установления оснований для принятия заявлений в стадии возбуждения уголовного дела // Российский следователь. - 1999. - № 3. - С. 20 - 25.

260. Шумило М.Є. Наукові засади використання оперативно-розшукових матеріалів у доказуванні в кримінальних справах // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи. - К. -Харків: Юрінком Інтер, 2002. - С. 188-191.

261. Шумило М.Є. Реабілітація в кримінальному процесі України: Монографія. – Харків: Арсіс, 2001. – 320 с.

262. Юридичний довідник автомобіліста. – К.: Оранта – Прес, 1998. – 398 с.

263. Яблоков Н.П. Криминалистика: Учебник для вузов. - М.: Изд-во БЕК, 1996. – 740 с.

264. Ягодинський В. Щодо відтворення обстановки і обставин події // Право України. – 2003. - № 5. – С. 84-88.

265. Яковенко В.Е. Взаимодействие следователей с работниками ГАИ при расследовании дел о дорожно-транспортных происшествиях: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / М., 1992. – 19 с.

Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.