У нас уже
242733
рефератов, курсовых и дипломных работ
Сделать закладку на сайт
Главная
Сделать заказ
Готовые работы
Почему именно мы?
Ценовая политика
Как оплатить?
Подбор персонала
О нас
Творчество авторов
Быстрый переход к готовым работам
Контрольные
Рефераты
Отчеты
Курсовые
Дипломы
Диссертации
Мнение посетителей:
Понравилось
Не понравилось
Книга жалоб
и предложений
Название
ПРАВОВИЙ СТАТУС НЕПОВНОЛІТНЬОГО ОБВИНУВАЧЕНОГО НА ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ
Количество страниц
252
ВУЗ
ЗАПОРІЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Год сдачи
2006
Содержание
ЗМІСТ
ВСТУП .......................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1. Неповнолітній обвинувачений на стадії досудового розслідування ..................................................................................................................15
1.1. Сутність, поняття та структура правового статусу неповнолітнього обвинуваченого на стадії досудового розслідування.....................................................15
1.2. Права та законні інтереси неповнолітнього обвинуваченого під час провадження досудового розслідування ........................................................................33
1.3. Обов’язки неповнолітнього обвинуваченого на стадії досудового розслідування.....................................................................................................................69
1.4. Кримінально-процесуальна відповідальність неповнолітнього обвинуваченого під час провадження досудового розслідування............................... 86
Висновки до розділу ...............................................................................................95
РОЗДІЛ 2. Особливості предмета доказування та притягнення неповнолітніх осіб як обвинувачених у кримінальній справі ................................96
2.1. Особливості предмета доказування у кримінальних справах про злочини неповнолітніх ....................................................................................................................96
2.2. Підстави, процесуальний порядок притягнення неповнолітніх осіб як обвинувачених та пред’явлення їм обвинувачення .................................................... 108
2.3. Показання неповнолітнього обвинуваченого як джерело доказів та засіб захисту у кримінальному судочинстві...........................................................................134
Висновки до розділу .............................................................................................157
РОЗДІЛ 3. Охорона прав та законних інтересів неповнолінього обвинуваченого під час провадження досудового розслідування........................158
3.1. Роль захисника та законного представника при забезпеченні прав і законних інтересів неповнолітнього обвинуваченого у кримінальній справі................................................................................................................. ................158
3.2. Забезпечення прав неповнолітнього обвинуваченого при застосуванні до нього запобіжних заходів.................................................... ............................................173
Висновки до розділу .............................................................................................195
ВИСНОВКИ..........................................................................................................196
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..........................................................201
ДОДАТКИ.............................................................................................................232
ВСТУП
Актуальність теми дослідження обумовлена важливістю та значимістю для сучасного суспільства проблеми боротьби з підлітковою злочинністю; пріоритетом охорони прав і законних інтересів неповнолітніх у кримінальному процесі; необхідністю вдосконалення кримінально-процесуального законодавства щодо регламентації правового статусу неповнолітнього обвинуваченого.
Стан злочинності серед неповнолітніх викликає глибоке занепокоєння, відтак гостро постає необхідність пошуку нових ефективних засобів попередження їх злочинності, ужиття додаткових заходів з боку державних, зокрема правоохоронних органів та громадськості, котрі привели б до поступового скорочення злочинних проявів серед неповнолітніх. Поміж загальних заходів профілактики важливе місце належить процесуальній діяльності органів розслідування, прокуратури та суду, що здійснюють провадження у кримінальних справах про злочини неповнолітніх.
Злочинність неповнолітніх постійно привертає до себе увагу вчених та практиків. На сьогодні це зумовлено не лише тим, що неповнолітні завжди визнавалися злочинцями особливого роду, але й тим, що в останні роки (і це необхідно визнати) неповнолітні – одна з найбільш кримінально уражених верств населення.
Прийняття Конституції України, прагнення нашої держави увійти до європейської спільноти, визначення Президентом України як пріоритетного та обов’язкового напрямку своєї діяльності курсу на дотримання прав та свобод людини і громадянина вимагають необхідності внесення суттєвих змін до чинного національного законодавства та прийняття цілої низки нових законодавчих актів. Саме тому на сьогодні є досить актуальним дослідження окремих проблем участі неповнолітніх обвинувачених у судочинстві з метою внесення пропозицій щодо їх вирішення та підготовки рекомендацій з вдосконалення слідчої й судової практики.
До таких проблем віднесено недосконалість визначення правового статусу неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні, забезпечення його законних прав та інтересів. Порядок розслідування злочинів, вчинених неповнолітніми, зумовлений віковими особливостями згаданих суб’єктів, їх фізичним, розумовим та психічним розвитком. На жаль, на стадії досудового розслідування не завжди враховується, що обвинувачені часто не здатні самостійно реалізувати своє право на захист, а тому виникають питання стосовно забезпечення цього права слідчим, участі в цьому процесі захисника, педагога, законних представників неповнолітнього обвинуваченого через призму посилення процесуальних гарантій останніх щодо участі їх у судочинстві, розширення їх повноважень тощо.
Правовий статус неповнолітнього обвинуваченого в нашому дослідженні розглядається в комплексі з питаннями про принципи забезпечення обвинуваченому права на захист та презумпції невинуватості, про систему кримінально-процесуальних гарантій прав обвинуваченого, його обов’язки та процесуальну відповідальність, про зміст і значення його показань як джерела доказів та засобу захисту від пред’явленого обвинувачення.
Питання забезпечення прав та законних інтересів неповнолітніх обвинувачених, особливостей провадження у справах цієї категорії у своїх дослідженнях розглядали В.Д. Адаменко, П.Д. Біленчук, В.К. Вуколов, Ю.М. Грошевий, Н.І. Гуковська, В.Г. Дремов, А.Я. Дубинський, Н.В. Калмикова, Л.Л. Канєвський, Л.М. Карнєєва, Н.С. Карпов, М.В. Костицький, Е.Ф. Куцова, О.М. Ларін, В.В. Леоненко, В.З. Лукашевич, Є.Д. Лук’янчиков, Е.Б. Мельникова, М.М. Михеєнко, Г.М. Міньковський, Я.О. Мотовиловкер, О.О. Ніколаев, Г.О. Омельченко, Г.М. Омельяненко, В.Т. Очередін, Л.Б. Обідіна, Д.П. Письменний, В.Я. Рибальська, З.Д. Смітієнко, С.М. Стахівський, М.С. Строгович, М.Є. Шумило, В.П. Шибіко, Ю.П. Янович, М.Л. Якуб та ін. За останні роки в Україні зазначеним питанням були присвячені роботи А.Є. Голубова, М.О. Карпенка, О.О. Левендаренка, А.Б. Романюка.
Водночас згадані науковці, в ході розгляду правового статусу неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні вивчали питання, що стосувалися їх напрямку, наукових розробок, в основному торкаючись лише окремих аспектів вищеназваних проблем. До того ж низка положень відповідала чинному на той час законодавству. В умовах реалізації Концепції судово-правової реформи, підготовки нового Кримінально-процесуального кодексу України, автор вперше зробив спробу розглянути питання, пов’язані з правовим статусом неповнолітнього обвинуваченого в комплексі, враховуючи сьогоденні проблеми неповнолітніх осіб та, безперечно, опираючись на здобутки попередніх дослідників.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до напрямків, визначених такими документами: Національна програма „Діти України”, затверджена Указом Президента України № 63/96 від 18 січня 1996 року; Комплексна програма профілактики злочинності на 2001 – 2005 рр., затверджена Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 року. Дослідження проведене згідно з тематикою пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2002 – 2005, 2004 – 2009 роки, яка затверджена наказами № 635 від 30 червня 2002 року МВС України „Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та впровадження їх результатів в практичну діяльність органів внутрішніх справ України” та № 755 від 05 липня 2004 року „Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004 – 2009 років”. Дисертаційна робота відповідає планам проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт на 2001 – 2006 роки в Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка питань регламентації та забезпечення правового статусу неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні, шляхів вирішення теоретичних і практичних кримінально-процесуальних проблем, пов’язаних із забезпеченням охорони його прав та дотримання ним своїх обов’язків, і на цій підставі сформування пропозицій, спрямованих на вдосконалення кримінально-процесуального кодексу України, законів та підзаконних актів щодо врегулювання правового статусу неповнолітнього обвинуваченого як суб’єкта кримінально-процесуальних відносин.
Для досягнення означеної мети дисертант поставив перед собою такі завдання:
- проаналізувати історичний процес розвитку правового статусу неповнолітнього обвинуваченого як суб’єкта кримінального судочинства;
- визначити поняття, структуру й сутність правового статусу неповнолітнього обвинуваченого як суб’єкта кримінального процесу;
- з’ясувати роль захисника, педагога, законного представника неповнолітнього обвинуваченого під час проведення досудового розслідування;
- висвітлити й проаналізувати сучасний стан законодавчого врегулювання та наукових розробок щодо питань, пов’язаних із правовим статусом неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні;
- узагальнити слідчо-судову практику у справах про злочини неповнолітніх, розкрити сутність кримінально-процесуальних проблем, пов’язаних із забезпеченням охорони прав та законних інтересів неповнолітнього обвинуваченого і дотриманням ним своїх процесуальних обов’язків на досудовому розслідуванні;
- виявити, систематизувати й розробити шляхи запобігання та усунення найбільш поширених помилок, що їх припускають слідчі під час провадження у справах про злочини неповнолітніх;
- науково обґрунтувати й розробити конкретні пропозиції з удосконалення слідчої практики та чинного законодавства щодо розслідування злочинів, вчинених неповнолітніми.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають під час проведення досудового розслідування у справах про злочини неповнолітніх.
Предметом дослідження є процесуальні норми законодавства України, що регулюють правовий статус неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні, слідча та судова практика їх застосування, а також законодавство зарубіжних держав, законодавчі акти минулого століття, що були чинними в Україні, статистичні дані й система наукових поглядів та розробок з досліджуваних проблем.
Методи дисертаційного дослідження обрані з урахуванням поставленої мети та завдань дослідження, його об’єкта й предмета. Методологічну основу складає діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання, що уможливив розгляд проблем теми в динаміці. Метод системно-структурного аналізу дозволив розглянути проблеми правового статусу неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні в комплексі, розкрити їх внутрішню будову, взаємозв’язок їх елементів, висвітлити місце правозабезпечувальної діяльності слідчого під час проведення окремих слідчих дій, визначити роль захисника, законного представника в захисті прав та законних інтересів неповнолітнього обвинуваченого. Використання історико-правового методу дозволило проаналізувати становлення й розвиток нормативно-правової бази, що регламентує правовий статус неповнолітнього обвинуваченого. Метод порівняльно-правового аналізу юридичних норм та практики їх застосування використано під час порівняння правового статусу неповнолітнього обвинуваченого з процесуальним становищем інших суб’єктів кримінального процесу. Логіко-нормативний метод застосовувався при розробці й викладенні проектів статей до Кримінально-процесуального кодексу України та інших правових актів. Соціологічний метод дослідження використовувався під час анкетування практичних працівників, котрі розслідували злочини неповнолітніх. Використання методу статистичного аналізу під час узагальнення результатів, отриманих при вивченні матеріалів кримінальних справ по обвинуваченню неповнолітніх, даних судової статистики та іншої статистичної інформації, обробці анкет практичних працівників, допомогло обґрунтувати теоретичні положення роботи.
Науково-теоретичним підґрунтям для підготовки дисертації стали наукові праці, у яких аналізуються проблеми правового статусу неповнолітнього обвинуваченого, законодавчі акти України, законодавство окремих зарубіжних держав (Австрії, Білорусі, Великобританії, Вірменії, Казахстану, Латвії, Молдови, Російської Федерації, США, Франції, ФРН, Швейцарії).
Емпіричну базу дослідження становлять дані офіційної статистки: ми опрацювали статистичні звіти Управління юстиції Запорізької області, дані статистики, опублікованої в журналі „Вісник Верховного Суду України”, іншу статистичну інформацію, опубліковану в журналах „Статистичний щорічник України” та „Статистичний бюлетень” за період з 2000 по 2004 роки, а також дані, отримані під час анкетування 328 слідчих, котрі працюють у слідчих підрозділах УМВС України в Запорізькій області. Крім того, за спеціальною анкетою вивчено й проаналізовано 216 кримінальних справ по обвинуваченню неповнолітніх осіб, розглянутих Апеляційним судом Запорізької області та місцевими судами міста Запоріжжя в період з 2000 по 2004 роки.
Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в тому, що в дисертаційному дослідженні вперше, у період реалізації Концепції судово-правової реформи України та розробки нового Кримінально-процесуального кодексу України, комплексно й цілісно розглянуто основні питання правового статусу неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні. Автор пропонує свій підхід до розв’язання дискусійних питань у галузі кримінально-процесуального законодавства, яке регулює провадження у справах про злочини неповнолітніх, формулює пропозиції щодо вдосконалення КПК України й практики його застосування. Крім того, у дисертації обґрунтовується і визначається низка нових положень та висновків, впровадження яких у теорію кримінального процесу та в практику дозволить, з одного боку, розширити права та законні інтереси неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні, а з іншого – визначити цілу низку процесуальних обов’язків неповнолітнього обвинуваченого та його відповідальність у разі їх невиконання. У роботі вперше:
- доведено, що право неповнолітнього обвинуваченого на захист не відповідає вимогам Мінімальних стандартних правил ООН, котрі вимагають підвищеної правової охорони неповнолітніх;
- комплексно внесені пропозиції стосовно доповнення кримінально-процесуального законодавства України додатковими правами неповнолітнього обвинуваченого;
- визначено й запропоновано закріпити в КПК України вичерпний перелік певних обставин, за яких до неповнолітнього, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше трьох років, можливо буде змінити запобіжний захід, не пов’язаний із позбавленням волі на взяття під варту;
- запропоновано встановити певні випадки (недосягнення шістнадцятирічного віку, розумова відсталість неповнолітньої особи), коли участь педагога, психолога при допиті неповнолітнього обвинуваченого обов’язкова;
- внесено комплексні пропозиції щодо розширення прав та обов’язків законного представника неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні.
Удосконалено:
- класифікацію прав та обов’язків неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні;
- процес залучення до проведення слідчих та процесуальних дій за участю неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні третіх осіб шляхом внесення пропозиції до ст. 438 КПК України щодо заміни лікаря на психолога, якого разом із педагогом необхідно визначити спеціалістами в галузі вікової психології та педагогіки;
- процес застосування до неповнолітнього обвинуваченого спеціального запобіжного заходу – віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи.
Набули подальшого розвитку:
- положення про спеціальний правовий статус неповнолітнього обвинуваченого в кримінальному судочинстві;
- висновок про необхідність створення в Україні спеціалізованих органів для розслідування кримінальних справ щодо неповнолітніх осіб та захисту їх прав і законних інтересів;
- положення про те, що не існує спеціального предмета доказування у справах про злочини неповнолітніх, він лише конкретизується під час розслідування цієї категорії кримінальних справ;
- положення про обов’язкову участь лікаря під час примусового проведення освідування неповнолітнього обвинуваченого;
- положення про більш ранній вступ захисника неповнолітнього у кримінальну справу в разі, якщо стосовно неповнолітньої особи проводять слідчі чи процесуальні дії, спрямовані на її викриття як особи, котра вчинила злочин;
- пропозиція доповнити КПК України новим запобіжним заходом, котрий може застосовуватися лише до неповнолітніх обвинувачених – тримання у приймальнику-розподільнику;
- висновок про обов’язковість роз’яснення слідчим неповнолітній особі після пред’явлення їй обвинувачення не тільки її прав, але й обов’язків;
- положення про наведення в постанові про притягнення особи як обвинуваченого доказів, якими підтверджується інкриміноване їй обвинувачення.
Крім того, уточнено такі поняття, як „неповнолітній обвинувачений”, „законні інтереси неповнолітнього обвинуваченого”, „правовий статус неповнолітнього обвинуваченого”.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й викладені в роботі висновки та пропозиції є певним внеском у теорію кримінально-процесуального права і використовуються в різних галузях діяльності, а саме:
- у науково-дослідній сфері – для подальшої розробки теоретичних положень, що стосуються правового статусу неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні;
- у правотворчій діяльності – для вдосконалення чинного законодавства України та під час роботи над проектом нового Кримінально-процесуального кодексу України, інших нормативних та відомчих актів. Основні положення й висновки дисертації були сформульовані в пропозиціях, направлених до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (акт впровадження від 29.09.2005 р.);
- у практичній діяльності органів досудового слідства – для всебічного, повного та об’єктивного розслідування кримінальних справ про злочини неповнолітніх. Пропозиції щодо вдосконалення розслідування кримінальних справ стосовно неповнолітніх направлені до Головного слідчого управління МВС України (акт впровадження від 18.01.2006 р.) та Слідчого управління УМВС України в Запорізькій області (акт впровадження від 08.06.2005 р.);
- у навчальному процесі – при викладанні в Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ дисциплін: „Кримінальний процес”, „Тактичні особливості проведення слідчих дій”, „Тактичні засади діяльності адвоката на досудовому слідстві і в суді”, „Організація розкриття та розслідування злочинів в ОВС”; при підготовці відповідної навчально-методичної літератури для вищих юридичних навчальних закладів; при підвищенні кваліфікації працівників дізнання та досудового слідства (акт впровадження від 09.06.2005 р.).
Апробація результатів дисертації. Положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального процесу Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ й кафедри теорії кримінального процесу та судоустрою Київського національного університету внутрішніх справ, а також оприлюднені на дев’ятьох міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми” (26 квітня 2002 року, м. Донецьк), „Запорізькі правові читання” (3–5 липня 2002 року, м. Запоріжжя), „Актуальні проблеми розбудови кримінально-процесуального судочинства України” (26–27 вересня 2003 року, м. Херсон), „Актуальні проблеми кримінального судочинства України” (12 листопада 2003 року, м. Донецьк), „Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини” (11–12 грудня 2003 року, м. Запоріжжя), „Проблеми наукового забезпечення правоохоронної діяльності в умовах розбудови України як правової держави” (26 березня 2004 року, м. Дніпропетровськ), „Актуальні проблеми юридичної науки та правоохоронної діяльності” (14 травня 2004 року, м. Дніпропетровськ), „Актуальні проблеми взаємодії судових і правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства” (28–29 травня 2004 року, м. Запоріжжя), „Теоретичні та практичні проблеми організації досудового слідства” (20–21 травня 2005 року, м. Запоріжжя).
Публікації. Основні положення й висновки роботи викладені в одинадцяти статтях, п’ять із яких опубліковані у фахових виданнях, затверджених Вищою атестаційною комісією (ВАК) України, решта – у матеріалах і тезах конференцій.
Структура дисертації композиційно складається зі вступу, трьох розділів, що включають дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (376 найменувань на 32 сторінках) та чотирьох додатків (обсягом 30 сторінок). Загальний обсяг роботи становить 252 сторінок, з яких основного тексту – 200.
Список литературы
ВИСНОВКИ
Узагальнення результатів вивчення матеріалів кримінальних справ та анкетування практичних працівників, комплексний підхід у використанні наукових методів дозволили нам всебічно розглянути проблеми, пов’язані з розслідуванням кримінальних справ щодо неповнолітніх, розробити пропозиції з удосконалення кримінально-процесуального законодавства і регламентації окремих процесуальних дій по забезпеченню охорони прав та законних інтересів неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні та дійти до наступних висновків:
1. Аналізуючи процес розвитку правового статусу неповнолітнього обвинуваченого як суб’єкта кримінального судочинства, ми виділили п’ять історичних етапів розвитку законодавства щодо провадження у справах про злочини неповнолітніх в Україні: а) 1864 – 1911 рр. (період застосування статей Статуту кримінального судочинства); б) 1911 – 1918 рр. (період діяльності спеціалізованих суддів у справах неповнолітніх осіб); в) 1918 – 1935 рр. (період діяльності комісій у справах неповнолітніх); г) 1935 – 1958 рр. (період застосування різних постанов та наказів РНК і НКЮ СРСР); д) 1958 – 2005 рр. (період прийняття й застосування норм Основ кримінально-процесуального законодавства СРСР та союзних республік, а також КПК УРСР).
2. Правовий статус неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні – це юридично закріплене положення неповнолітнього обвинуваченого на стадії досудового розслідування, яке розкривається за допомогою елементів його структури.
До структури правового статусу неповнолітнього обвинуваченого слід віднести такі елементи: а) загальні та додаткові права, що їх реалізує неповнолітня особа як у процесі всього досудового розслідування, починаючи з моменту пред’явлення обвинувачення, так і при проведенні окремих слідчих дій та закінченні досудового розслідування по кримінальній справі; б) законні інтереси неповнолітнього обвинуваченого; в) обов’язки неповнолітнього обвинуваченого, направлені на забезпечення його явки за викликом, на виконання належним чином застосованого щодо нього запобіжного заходу; обов’язки при проведенні освідування, відібрання зразків для експертного дослідження, експертизи та інших процесуальних та слідчих дій; г) кримінально-процесуальна відповідальність неповнолітнього обвинуваченого при невиконанні й недотриманні ним своїх обов’язків.
3. Дослідження правового статусу, який має неповнолітній обвинувачений на досудовому розслідуванні та аналіз слідчої і судової практики кримінального судочинства у справах про злочини неповнолітніх, дає право говорити про його спеціальний статус на цій стадії кримінального процесу.
4. Незважаючи на те, що з боку законодавця підвищена увага до охорони прав та законних інтересів неповнолітнього обвинуваченого, констатуємо, що права та обов’язки неповнолітнього обвинуваченого практично тотожні правам та обов’язкам, які мають під час провадження по справі дорослі особи. У більшості вивчених нами кримінальних справ захисники беруть участь у справах за призначенням і вони присутні лише під час проведення окремих слідчих та процесуальних дій; законні представники беруть участь у справі лише за розсудом слідчого, та й то в окремих випадках; взяття під варту неповнолітніх на практиці стало більш загальним правилом, ніж винятком, а спеціальні запобіжні заходи – віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи – майже не застосовуються.
5. З урахуванням спеціального статусу неповнолітнього обвинуваченого в кримінальному судочинстві, необхідно, щоб розслідування кримінальних справ стосовно неповнолітніх осіб, захист їх прав та законних інтересів здійснювали спеціальні органи. Лише створення спеціалізованих органів досудового слідства, соціальної служби, представник котрої повинен входити до складу слідчого підрозділу, спеціалізованих судів, спеціальних юридичних консультаційних закладів із захисту малозабезпечених громадян, дозволить повною мірою реалізувати правовий статус неповнолітнього обвинуваченого як суб’єкта кримінально-процесуальних відносин та ефективно виконувати завдання кримінального судочинства.
Слідчому належить активна роль у забезпеченні охорони прав обвинуваченого та інших атрибутів його правового статусу. Реалізація неповнолітнім обвинуваченим своїх прав певною мірою залежить від того, наскільки слідчий знає і враховує його вікові та психологічні особливості. Тому, на нашу думку, розслідування кримінальних справ щодо злочинів, вчинених неповнолітніми, повинні проводити слідчі з певним стажем, котрі знають психологічні аспекти неповнолітньої особи.
6. На сьогодні кримінально-процесуальне законодавство України неповністю відповідає багатьом загальновизнаним нормам міжнародного права у сфері захисту прав неповнолітніх осіб, зокрема, Мінімальним стандартним правилам Організації Об’єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх (Пекінським Правилам). Тому вважаємо за необхідне доповнити права неповнолітнього обвинуваченого:
- правом на забезпечення конфіденційності на всіх стадіях провадження по кримінальній справі;
- правом запрошувати педагога, психолога для участі у проведенні слідчих дій;
- правом заявити відвід педагогу, психологу;
- правом відмовитись від участі у справі законного представника, хоча така відмова не є обов’язковою для особи, яка здійснює дізнання, досудове слідство;
- правом запрошувати законного представника при проведенні освідування та отримання зразків для експертного дослідження;
- правом вимагати від органа, який проводить розслідування виділити відносно нього кримінальну справу в окреме провадження, у разі вчинення злочину з дорослим співучасником;
- правом на побачення з родичами або іншими особами більше одного разу на місяць.
7. Закріплення в КПК України за неповнолітнім обвинуваченим певного переліку кримінально-процесуальних обов’язків, котрі також є складовою частиною його правового статусу, лише допоможуть виконати завдання кримінального судочинства.
8. Для надання ефективної допомоги неповнолітньому обвинуваченому необхідні знання цілої низки специфічних рекомендацій методичного плану великого обсягу нормативного матеріалу, положень вікової психології, педагогіки. Відтак, участь професійного адвоката у провадженні кримінальних справ про злочини неповнолітніх та залучення до цього процесу психолога й педагога є важливою гарантією реалізації прав і законних інтересів неповнолітнього обвинуваченого на досудовому розслідуванні та успішного проведення слідчих дій за їх участю.
На нашу думку запропоновані в дисертації зміни до кримінально-процесуального законодавства України щодо:
- підвищення вимог до осіб, які здійснюють захист прав та законних інтересів неповнолітнього обвинуваченого на досудовому слідстві – необхідна наявність досвіду роботи захисником не менше 3 років;
- неможливості захисту неповнолітнього та дорослого обвинуваченого одночасно однією особою у кримінальній справі, навіть у випадках, коли їх інтереси захисту не суперечать один одному;
- обов’язкової присутності захисника при ознайомленні неповнолітнього обвинуваченого з постановою про призначення експертизи та з матеріалами експертизи і висновком експерта, а також при освідуванні та одержанні зразків для експертного дослідження сприятимуть ефективному та якісному захисту неповнолітнього обвинуваченого на стадії досудового розслідування.
9. Внесено пропозицію встановити певні випадки (недосягнення шістнадцятирічного віку, розумова відсталість неповнолітньої особи), коли участь педагога, психолога при допиті неповнолітнього обвинуваченого обов’язкова.
10. Запропоновано закріпити в кримінально-процесуальному законодавстві України вичерпний перелік обставин, за яких до неповнолітнього, котрий обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше трьох років, буде застосовуватися запобіжний захід, взяття під варту: а) коли неповнолітній порушує застосований до нього запобіжний захід, не пов’язаний із обмеженням волі; б) коли неповнолітній, перебуваючи на волі, своїми діями намагається перешкодити встановленню істини у справі; в) якщо під час розслідування кримінальної справи неповнолітній вчинює новий злочин або правопорушення.
11. З метою мінімального обмеження прав, свобод і законних інтересів неповнолітнього обвинуваченого у процесі розслідування, ми запропонували вдосконалити процес застосування до неповнолітнього обвинуваченого запобіжних заходів, а саме: а) обов’язково розглядати можливість віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи в кожному випадку при вирішенні питання про застосування до нього запобіжного заходу; б) обов’язково змінювати віддання під нагляд на інший запобіжний захід (при наявності певних підстав), у разі досягнення обвинуваченим 18-річного віку; в) доповнити КПК України новим запобіжним заходом, що може застосовуватися лише до неповнолітніх обвинувачених – тримання у приймальнику-розподільнику.
12. В результаті узагальнення слідчої та судової практики по кримінальних справах про злочини неповнолітніх, виявлено й систематизовано найбільш поширені помилки, що їх припускають слідчі під час провадження у справах розгляданої категорії. До основних належать такі: а) несвоєчасно, а іноді й досить формально пред’являють неповнолітній особі обвинувачення; б) кваліфікують злочини, вчиненні неповнолітніми, із „запасом”; в) невиправдано застосовують найсуворіший запобіжний захід – взяття під варту; г) не попереджають захисників неповнолітніх обвинувачених про проведення за участю останніх слідчих та процесуальних дій; д) процесуальні та слідчі дії проводять без урахування вікових та психологічних особливостей неповнолітнього обвинуваченого; е) поверхово досліджують обставини, що складають предмет доказування у цій категорії кримінальних справ.
Урахування пропозицій, викладених у дисертаційному дослідженні, дозволить удосконалити чинне законодавство в частині забезпечення права на захист неповнолітніх обвинувачених, а також внесе певні зміни у практиці його застосування.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Абасов А. Учет фактов, влияющих на показания обви¬няемого // Советская юстиция. – 1991. – № 6. – С. 27 – 28.
2. Адаменко В.Д. Интересы обвиняемого в уголовном процессе // Правоведение. – 1982. – № 2. – С. 84 – 89.
3. Адаменко В.Д. Процессуальная дееспособность участника уголовного процесса // Правоведение. – 1978. – № 4. – С. 55 – 59.
4. Адаменко В.Д. Социальная справедливость охраны прав обвиняемого // Межвузовский сборник научных трудов. – Кемерово: Изд-во Кемеровского государственного ун-та. – 1989. – С. 3 – 10.
5. Акинча Н.А. Подозреваемый и обвиняемый на предварительном следствии. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1974. – 142 с.
6. Алексеев Н.С. Даев В.Г. Уголовный процесс. – М: Юрид. лит-ра, 1983. – 478 с.
7. Андрианова Ю.С. К вопросу о соотношении понятий обязанности и ответственности // Вопросы теории юридических обязанностей. – Воронеж, 1988. – С. 26 – 30.
8. Апарова Т.В. Суды и судебный процесс Великобритании. – М.: ИМП, 1996.
9. Арсеньев В.Д. Вопросы общей теории судебных доказательств в советском уголовном процессе. – М.: Юридическая литература, 1964. – 180 с.
10. Архів Апеляційного суду Запорізької області, кримінальна справа № 1-272/02.
11. Архів місцевого суду Хортицького району м. Запоріжжя, кримінальна справа № 1-439/03.
12. Архів місцевого суду Хортицького району м. Запоріжжя, кримінальна справа № 1-352/02.
13. Афанасьева Н.П., Афонина Е.Е. Ювенальная юстиция в России? Да! Опыт работы в Юго-Западном округе города Москвы // Правосудие в отношении несовершеннолетних. – М., 1998. – С. 8 – 10.
14. Базылев Б.Г. Об институте юридической ответственности // Советское государство и право. – 1975. – № 1. – С. 111 – 116.
15. Банин В.А. Предмет доказывания в советском уголовном процессе (гнесеологическая и правовая природа). – Саратов: Изд-во СГУ, 1981. – 159 с.
16. Батюк В.Н., Омельченко Г.Е. Особенности применения к несовершеннолетним мер процессуального принуждения, связанных с лишением свободы // Эффективность применение мер уголовно-процессуального принуждения. – К., 1985. – С. 42 – 46.
17. Бегалиев К.Н. Прокурорский надзор за расследованием дел о преступлениях несовершеннолетних. – М.: Юридическая литература, 1971. – 96 с.
18. Бедняков Д.И. Непроцессуальная информация и расследование преступлений. – М.: Юридическая литература, 1991. – 208 с.
19. Бекешко С.П., Матвиенко Е.А. Подозреваемый в советском уголовном процессе. – Минск: Вышэйшая школа, 1969. – 128 с.
20. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. – М.: Наука, 1966. – 295 с.
21. Береский Я.О. Признание обвиняемым своей вины в совершении преступления (процессуальные, тактические, психологические вопросы): Дис… канд. юрид. наук 12.00.09. – Львов, 1991. – 212 с.
22. Біленчук П.Д., Курко М.Н., Стахівський С.М. Процесуальні акти попереднього розслідування. Примірні зразки. – К.: РВВ МВС України, 1995. – 320 с.
23. Бірюченський О. Проблеми забезпечення права особи на захист у кримінальному судочинстві // Вісник Верховного Суду України. – 1999 – № 6. – С. 50 – 54.
24. Благодир С., Смітієнко З. Закриття справ щодо неповнолітніх: вирішення проблем // Право України. – 1998. – № 2. – С. 44 – 45.
25. Богословская Л.А. Сущность законного интереса личности в уголовном судопроизводстве // Проблемы социалистической законности. – 1986. – вып. № 17. – С. 87 – 92.
26. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте: психологические исследования. – М.: Просвещение, 1968. – 464 с.
27. Божьев В.П. Уголовно-процессуальные правоотношения. – М.: Юрид. лит., 1975. – 175 с.
28. Бойков А., Карнеева Л. Об участии защитника на предварительном следствии // Советская юстиция. – 1970. – № 18. С. 19 – 22.
29. Борисова Н.Е. Концепция формирования отрасли ювенального права в российской правовой системе: Автореф. дис.. доктора юрид. наук 12.00.09 / – М., 1999. – 26 с.
30. Брайнин М.С. Меры процессуального принуждения в советском уголовном процессе: Автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.09/ – М., 1950.
31. Булатов Б.Б., Николюк В.В. Об основаниях избрания мер пресечения, не связанных с заключением под стражу, и особенностях их применения по делам несовершеннолетних // Эффективность применение мер уголовно-процессуального принуждения. – К., 1985. С. 60 – 65.
32. Бутов В.Н. Уголовный процесс Австрии. – Красноярск: Изд-во Красноярского университета, 1998. – 200 с.
33. Вапнярчук В.В. Особливості процесуального становища особи, яка провадить дізнання. – Х.: ТОРСІНГ, 2001. – 220 с.
34. Варфоломеева Т.В. Защита в уголовном судопроизводстве. – К.: Ин-т адвокатуры при КГУ им. Т. Шевченко, 1998. – 204 с.
35. Варфоломеєва Т.В., Гончаренко С.В. Науково-практичний коментар до Закону України „Про адвокатуру”. Законодавство про адвокатуру та адвокатську діяльність: Зб. норматив. актів. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 432 с.
36. Васильев А.Н. Следственная тактика. – М.: Юридическая литература, 1976. – 197 с.
37. Васильев А.Н., Карнеева Л.М. Тактика допроса при расследовании преступлений. – М.: Юрид. лит., 1970. – 135 с.
38. Витрук Н.В. О категориях правого положения личности в социалистическом обществе // Советское государство и право. – 1989. – № 5. – C. 46 – 56.
39. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. – М.: Наука, 1979. – 229 с.
40. Ветрова Г.Н. Санкции в судебном праве. – М.: Наука, 1991. – 160 с.
41. Ветрова Г.Н. Уголовно-процессуальная ответственность. – М.: Наука, 1987. – 113 с.
42. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. – 300 с.
43. Возбуждение и предварительное расследование дел о преступлениях несовершеннолетних: Учебное пособие / Редкол.: Ефимичев С.П. (отв. ред.) и др. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1982. – 100 с.
44. Вуколов В.К. Производство по делам несовершеннолетних. – Ростов-на-Дону: Изд-во Академии МВД СССР, 1982. – 130 с.
45. Вышинский А.Я. Курс уголовного процесса. – М., 1927.
46. Вышинский А.Я. Теория судебных доказательств в со¬ветском праве. – М.: Госюриздат, 1950. – 327 с.
47. Галимов О.Х. Малолетние лица в уголовном судопроизводстве. – Санкт-Петербург: Питер, 2001. – 224 с.
48. Герасимов И.Ф. Некоторые проблемы раскрытия преступления. – Свердловск: Сред. Уральское книжн. изд-во, 1975. – 184 с.
49. Герасимова Е.К. Явка с повинной // Социалистическая законность. – 1975. – № 8. – С. 40 – 43.
50. Голубов А.Є. Процесуальне становище в кримінальному судочинстві України неповнолітнього, який скоїв злочин або суспільно небезпечне діяння: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. – Харків, 2005. – 215 с.
51. Голунский С.А. Вопросы доказательственного права в Основах уголовного судопроизводства Союза ССР и союзных республик // Вопросы судопроизводства и судоустройства в новом законодательстве Союза ССР. – М., 1959.
52. Голунский С.А., Шавер Б.М. Криминалистика. – М., 1939.
53. Гордон Э.С. Охрана прав обвиняемого при производстве экспертизы на предварительном следствии // Межвузовский сборник научных трудов. – Кемерово: КемГУ. – 1989. – С. 72 – 75.
54. Горский Г.Ф., Кокорев Л.Д., Элькинд П.С. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1978. – 304 с.
55. Горшнев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1972. – 256 с.
56. Горшнев В.М. Структура правового статуса гражданина в свете Конституции СССР 1975 г. // Правопорядок и правовой статус личности. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та. – 1980. – С. 51 – 58.
57. Гуковская Н.И. Участие третьих лиц в допросе несовершеннолетнего: в порядке обсуждения // Вопросы борьбы с преступностью. – 1974. – № 21. – С. 109 – 112.
58. Гуковская Н.И., Долгова А.И., Миньковский Г.М. Расследование и судебное разбирательство дел о преступлениях несовершеннолетних. – М.: Юридическая литература, 1974. – 208 с.
59. Гуляев А.П. Следователь в уголовном процессе. – М.: Юридическая литература, 1981. – 192 с.
60. Гуткин И.М. Меры пресечения в советском уголовном процессе. – М.: Госюриздат, 1963. – 136 с.
61. Гуценко К.Ф., Головко Л.В., Филимонов Б.А. Уголовный процесс западных государств. – 2-е изд., доп. и испр. – М.: Зерцало, 2002. – 528 с.
62. Давыдов П.М. Меры пресечения // Советский уголовный процесс. – М.: Юридическая литература, 1980. – 568 с.
63. Денежкин Б.А. Подозреваемый в советском уголовном процессе. – М.: МВШМ МВД СССР, 1982. – 78 с.
64. Денежкин Б.А., Михайленко А.Р. О процессуальном положении обвиняемого и укреплении гарантий защиты его прав // Вопросы уголовного права и процесса. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1977. – Вып. 1. – С. 51 – 56.
65. Джига М.В. Забезпечення правового статусу обвинуваченого у процесі досудового розслідування. Проблеми законності та доцільності: монографія. – К.: вид-во ПАЛИВОДА А.В. – 2005. – 168 с.
66. Добровольская Т.Н. Показания обвиняемого против других лиц в советском уголовном процессе // Ученые записки ВИЮН. Вып. 1 (5). – М.: Госюриздат, 1957. – С. 78 – 83.
67. Доклад, подготовленный Секретариатом ООН на Шестом Конгрессе Организации Объединенных наций по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями, Каракас, 25 августа – 5 сентября 1980 года // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – К.: Сфера, 1999. – С. 91 – 95.
68. Дремов В.Г. Допрос несовершеннолетнего обвиняемого и оценка его показаний в советском уголовном процессе. – М.: ВЮЗИ, 1975. – 68 с.
69. Дремов В.Г. Показания несовершеннолетнего обвиняемого в советском уголовном процессе: Автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.09 / Моск. гос. ун-т. – М., 1970. – 20 с.
70. Дубинский А.Я. К предмету доказывания в советском уголовном процессе // Советское право. – 1983. – № 1. – С. 59 – 63.
71. Дубинский А.Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел. – К.: Изд-во КВШ им. Ф.Э. Дзержинского, 1987. – 84 с.
72. Дубинский А.Я., Сербулов В.А. Меры пресечения в советском уголовном процессе: Учебное пособие. – К.: Изд-во КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1989. – 52 с.
73. Дубинский А.Я., Сербулов В.А. Привлечение в качестве обвиняемого: Учебное пособие. – К.: Изд-во КВШ МВД СССР, 1989. – 56 с.
74. Дулов А.В. Права и обязанности участников судебной экспертизы. – Минск: Изд-во Министерства высш., сред. спец. и проф. образования БССР, 1962. – 408 с.
75. Дяченко К.І., Шость Н.В. Процесуальні особливості розслідування справ про злочини неповнолітніх. – Харків: Константа. – 1997. – 56 с.
76. Дьяченко М.С. Привлечение лица в качестве обвиняемого и предъявление обвинения // Уголовный процесс / Под общей ред. П.А. Лупинской. – М.: Юрист, 1995. – 544 с.
77. Елемисов Г.Б. Юридическая защита прав и законных интересов личности в уголовном процессе. – Алма-Ата , 1979.
78. Елесин В.И. Избрание меры пресечения – заключение под стражу. – М.: Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1972. – 40 с.
79. Еникеев М.И., Черных Э.А. Психология допроса. – М., 1994.
80. Жогин Н.В. Прокурорский надзор за предварительным расследованием уголовных дел. – М.: Юридическая литература, 1968. – 262 с.
81. Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н. Предварительное следствие в советском уголовном процессе. – М.: Юридическая литература, 1965. – 367 с.
82. Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н. Возбуждение уголовного дела. – М.: Госюриздат, 1961. – 206 с.
83. Закон Украины „О внесении изменений в Уголовно-процессуальный кодекс Украины” № 3082-ІІІ от 07.03.2002 г. // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2002. – № 30. – С. 769 – 770.
84. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)” // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2005. – № 10. – С. 532 – 547.
85. Закон України „Про попереднє ув’язнення” від 30.06.1993 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1993. – № 35. – С. 360 – 374.
86. Закон України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” від 01.12.1994 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1995. – № 1. – С. 1 – 17.
87. Закон України „Про прокуратуру” від 05.11.1991 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. – № 53. – С. 793 – 813.
88. Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” № 2998-ХІІ от 05.02.1993 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1993. – № 16. – С. 167 – 185.
89. Законодавче забезпечення оперативно-розшукової діяльності. Збірник нормативно-правових актів / Упорядники: Сервецький І.В., Ніколаюк С.І., Столяр О.А. – К.: Вид-во Національної академії внутрішніх справ України, 2002. – 400 с.
90. Зеленецкий В.С. Предупреждение преступлений следователем: Монография. – К.: Вища школа, 1975. – 171 с.
91. Зеленецкий В.С., Финько В.Д., Белецкий А.З. Прокурорский надзор за исполнением законов органов внутренних дел при приеме, регистрации, учете и разрешении заявлений и сообщений о преступлениях: Учебное пособие. – М., 1988. – 121 с.
92. Зинаттулин З.З. О методах улучшения эффективности уголовно-процессуальных категорий // Вопросы эффективности советского уголовного процесса. – Казань, 1976. – С. 54 – 63.
93. Зинатуллин З.З. Уголовно-процессуальное принуждение и его эффективность. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1981. – 136 с.
94. Зинатуллин З.З., Скрябин М.А. Уголовно-процессуальные меры пресечения преступлений несовершеннолетних // Правонарушения несовершеннолетних и их предупреждение. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1983. – С. 96 – 106.
95. Злобин Г.А., Яни С.А. Проблемы полиграфа // Труды ВНИИСЗ. – 1976. – № 6. – С. 129 – 136.
96. Зусь Л.Б. Об уголовно-процессуальной правосубъектности // Правоведение. – 1974. – № 5. – С. 49 – 54.
97. Иванов Ю.А. Воспитательное воздействие советского предварительного следствия. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1967. – 78 с.
98. Иванов Ю.А. Воспитательное воздействие предварительного следствия по делам о преступлениях несовершеннолетних // Изучение и предупреждение правонарушений среди несовершеннолетних. – М., 1970. – С. 113 – 117.
99. Калмыкова Н.В. Защита по делам несовершеннолетних. – Минск: Беларусь, 1981. – 110 с.
100. Каминская В.И. Показания обвиняемого в советском уголовном процессе. – М., 1960.
101. Каневский Л.Л. Расследование и профилактика преступлений несовершеннолетних. – М.: Юридическая литература, 1982. – 112 с.
102. Каретников А.С., Кравченко В.Г. Об установлении возраста несовершеннолетнего при производстве предварительного следствия // Расследование преступлений несовершеннолетних на современном этапе. – Волгоград: Изд-во ВСШ МВД СССР, 1986. – С. 41 – 44.
103. Карнеева Л. М. Предъявление обвинения и допрос обвиняемого. – М.: Изд-во Академии МВД СССР, 1982.
104. Карнеева Л.М., Бондаревский И.И., Виноградов С.В. Особенности расследования преступлений несовершеннолетних. – М.: Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1981. – 96 с.
105. Карнеева Л., Мусиенко А. Доказательственное значение материалов, полученных в результате применения киносъемки, видео- и звукозаписи // Советская юстиция. – 1983. – № 3. – С. 10 – 15.
106. Карнеева Л.М., Статус В.Ф. Предъявление обвинения. – М.: Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1973. – 58 с.
107. Карпенко М.О. Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.09 – Харків, 2004. – 207 с.
108. Коврига З.Ф. Уголовно-процессуальная ответственность. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1984. – 191 с.
109. Коврига З.Ф. Уголовно-процессуальное принуждение. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1975. – 175 с.
110. Кожевников Л. Л. Обязанности обвиняемого: понятие, виды, проблемы правовой регламентации и обеспечения условий надлежащего выполнения: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Волгоград, 2003. – 218 с.
111. Кокорев Л.Д. Конституция СССР – основа развития и совершенствования правового статуса личности в уголовном судопроизводстве // Конституция СССР и дальнейшее укрепление законности и правопорядка. – С. 142 – 146.
112. Кокорев Л.Д. Подсудимый в советском уголовном процессе. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1973. – 271 с.
113. Кокорев Л.Д. Участники правосудия по уголовным делам. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, – 1971. - 160 с.
114. Кокорев Л.Д., Котов Д. Г. Этика уголовного процесса. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1975. – 143 с.
115. Коломеец В.К. Явка с повинной. Криминально-процессуальные методы борьбы с правонарушениями. – Свердловск, 1983.
116. Кон И.С. Психология юношеского возраста. – М: Просвещение, 1979. – 175 с.
117. Конвенція ООН про захист прав і свобод людини від 04.11.1950 р. // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – К.: Сфера, 1999. – С. 212 – 229.
118. Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 р. // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – К.: Сфера, 1999. – С. 44 – 55.
119. Кони А.Ф. Отцы и дети судебной реформы. – М.: Изд-во Т-ва И.Д. Сытина, 1914. – 364 с.
120. Кони А.Ф. Собрание сочинений в восьми томах. – Т.4. – М.: Юридическая литература, 1967. – 542 с.
121. Коновалова В.Е. Правовая психология. – Харьков, 1990.
122. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
123. Концепція судово-правової реформи // Голос України. – 1992. - № 64. – С. 3 – 6.
124. Копьева А.Н. Спорное в понятии источника доказательств по уголовным делам // Оптимизация расследования преступлений. – Иркутск, 1982.
125. Корнуков В.М. Конституционные основы положения личности в уголовном судопроизводстве. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та., 1987. – 218 с.
126. Корнуков В.М. Меры процессуального принуждения в уголовном судопроизводстве. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та , 1978. – 137 с.
127. Корнуков В.М. Теоретические и правовые основы положения личности в уголовном судопроизводстве: Автореф. дис.. д-ра. юрид. наук.: 12.00.09 / Харьков, 1987. – 34 с.
128. Кочетков В.Г. Задержание и заключение под стражу несовершеннолетнего подозреваемого // Борьба с преступностью несовершеннолетних. – М., 1965.
129. Кривошеев А.С. Изучение личности обвиняемого в процессе расследования. – М.: Юридическая литература, 1971.
130. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. – К.: Юринком Інтер, 2001. – 240 с.
131. Кримінальний процес України: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / Ю.М. Грошевий, Т.М. Мірошниченко, Ю.В. Хоматов / За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Харків: Право, 2000. – 496 с.
132. Кримінальний процес України: Підручник / Є.Г. Коваленко, В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
133. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Атіка, 2001. – 208 с.
134. Крутецкий В.А. Психология: учебник. – М.: Просвещение, 1980. – 352 с.
135. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М.: Юридическая литература, 1972. – 352 с.
136. Курашвили Г.К. Изучение следователем личности обвиняемого. – М.: Юридическая литература, 1982. – 96 с.
137. Курс советского уголовного процесса: Общая часть. – М.: Юридическая литература, 1989. – 640 с.
138. Курылев С.В. Основы теории доказывания в советском правосудии. – Минск: Из-во БГУ, 1969. – 204 с.
139. Куфаев В.И. Из опыта работы комиссий по делам несовершеннолетних в период 1918 – 1935 гг. // Вопросы криминалистики. – 1964. – № 11. – С. 89 – 109.
140. Куцова Э.Ф. Гарантии прав личности в советском уголовном процессе. – М.: Юридическая литература, 1973. – 199 с.
141. Куцова Э.Ф. Об обязанностях обвиняемого // Гарантии прав личности в социалистическом уголовном праве и процессе: Межвуз. темат. сб. – Ярославль: Изд-во Ярославского ун-та, 1979. – С. 36 – 44.
142. Кучинский В.А. Конкретизация конституционного статуса гражданина СССР в текущем законодательстве как проблема социалистической законности // Советское государство и право. – 1987. – № 6. – С. 118 – 120.
143. Кучинский В.А. Личность, свобода, право. – М.: Юридическая литература, 1978. – 207 с.
144. Ландо А.С. Об улучшении качества расследования преступлений несовершеннолетних // Актуальные проблемы расследования преступлений несовершеннолетних. – М.: ВНИИ МВД СССР. – 1982. – С. 104 – 106.
145. Ларин А.М. Привлечение к уголовной ответственности в качестве обвиняемого // Советская юстиция. – 1978. – № 1. – С. 20 – 24.
146. Ларин А.М. Полиграф и права личности в уголовном процессе // Сов. государство и право. – 1981. – № 6. – С. 99 – 103.
147. Ларин А.М. Предмет доказывания как объект правовой регламентации // Советский уголовно-процессуальный закон и проблемы его эффективности. – М.: Наука, 1979. – С. 255 – 264.
148. Ларин А.М. Работа следователя с доказательствами. – М.: Юридическая лит., 1966. – 156 с.
149. Левандаренко О.О. Особливості процесу доказування у справах про злочини неповнолітніх: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – К., 2003. – 188 с.
150. Леви А., Хархорин П. Применение средств организационной техники участниками уголовного судопроизводства // Социалистическая законность. – 1977. – № 2. – С. 64 – 65.
151. Левитов Н.Д. Детская педагогическая психология: Учебное пособие. – М.: Просвещение, 1964. – 480 с.
152. Леоненко В.В. Рассмотрение дел о преступлениях несовершеннолетних в стадии предания суду: Автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.09 / АН УССР. – К., 1970. – 29 с.
153. Леоненко В.В. Судебное производство по делам о преступлениях несовершеннолетних. – К.: Наукова думка, 1987. – 143 с.
154. Либус И. Охрана прав личности в уголовном процессе. – Ташкент: Узбекистан, 1975. – 136 с.
155. Лисиченко В.К., Циркаль В.В. Использование специальных знаний в следственной и судебной практике. – К.: Изд-во Киевского государственного ун-та, 1987.
156. Лившиц Ю.Д. Меры пресечения в советском уголовном процессе. – М.: Юридическая литература, 1964. – 139 с.
157. Лубшев Ю. Учет судом при назначении наказания чистосердечного раскаяния, явки с повинной и активного способс¬твования раскрытию преступления // Сов. юстиция. – 1971. – С. 14 – 18.
158. Лукашевич В.З. Гарантии прав обвиняемого в советском уголовном процессе. – Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1959. – 167 с.
159. Лукашевич В.З. О влиянии тактических соображений на время вынесения постановления о привлечении в качестве обвиняемого // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1969. – С. 90 – 98.
160. Лукашевич В. 3. Установление уголовной ответственности в советском уго¬ловном процессе. – Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1985. – 193 с.
161. Лукьянчиков Е.Д. Особенности расследования преступлений несовершеннолетних: Учебное пособие. – К.: Изд-во НИиРИО КВШ МВД СССР, 1990. – 52 с.
162. Лукьянчиков Е.Д., Письменный Д.П. Разрешение органами внутренних дел заявлений и сообщений о преступлениях несовершеннолетних: Учебное пособие. – К.: Изд-во НИиРИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1987. – 67 с.
163. Лупинская П.А. Доказывание в советском уголовном процессе. – М.: ВЮЗИ, 1966. – 102 с.
164. Люблинский П.И. Суды для несовершеннолетних в Америке, как воспитательные и социальные центры. – М., 1911.
165. Люблинский П.И., Полянский Н.Н. Уголовно-процессуальный кодекс РСФСР, научно-популярный практический комментарий. – М.: Право и жизнь, 1928.
166. Макарова Н.П. Некоторые аспекты совершенствования деятельности правоохранительных органов по борьбе с преступностью несовершеннолетних // Актуальные проблемы расследования преступлений несовершеннолетних. – М.: ВНИИ МВД СССР. – 1982. – С. 19 – 24.
167. Макаров А. Доказательственное значение материалов, полученных в результате применения киносъемки, видео- и звукозаписи // Социалистическая законность. – 1979. – № 3. – С. 54 – 57.
168. Малхазов И.И. Перемещение обязанности доказывания и советский уголовный процесс // Ученые записки Ростовского университета. Труды юридического факультета. – Ростов-на-Дону, 1957. – Т. 59, Вып. 3. – С. 176 – 180.
169. Малютін І. Проблеми практичної реалізації Закону України „Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві // Право України. – 2002. – № 12. – С. 98 – 102.
170. Маляренко В.Т. До питання про запобіжні заходи в кримінальному процесі // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 4. – С. 41 – 44.
171. Манаев Ю.В., Посник В.С., Смирнов В.В. Применение мер пресечения следователем. – Волгоград: Изд-во ВСШ МВД СССР, 1976. – 93 с.
172. Мариупольский Л.А. Привлечение в качестве обвиняемого. – М.: Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1976. – 76 с.
173. Мартынчик Е.Г. Конституционные основы процессуального положения личности в советском уголовном судопроизводстве // Известия АН МССР. Серия общ. науки. – Кишинев. – 1979. – № 1. – С. 42 – 50.
174. Матузов Н.И. Личность, право, демократия. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1972. – 341 с.
175. Матузов Н.И. Правовая система и личность. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1987. – 293 с.
176. Матузов Н.И. Субъективные права граждан СССР. – Саратов: Приволжское книжное изд., 1966. – 190 с.
177. Махов В.Н., Пешков М.А. Уголовный процесс США (досудебные стадии). – М.: Бизнес-школа Интел-синтез, 1998. – 208 с.
178. Мельникова Э.Б. Правосудие по делам несовершеннолетних: история и современность. – М.: Наука, 1990. – 120 с.
179. Мельникова Э.Б. Участие специалистов в следственных действиях. – М.: Юридическая литература, 1964. – 87 с.
180. Мельникова Э.Б. Ювенальная юстиция: Проблемы уголовного права, уголовного процесса и криминологии: Учебное пособие. – М.: Дело, 2000. – 272 с.
181. Мельникова Э.Б., Ларин А.М., Савицкий В.М. Уголовный процесс России. Лекции-очерки. – М.: Бек, 1997. – 315 с.
182. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16.12.1966 р. // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – К.: Сфера, 1999. – С. 9 – 19.
183. Минимальные стандартные правила Организации Объединенных Наций, касающиеся отправления правосудия в отношении несовершеннолетних (“Пекинские правила”) от 29.11.1985 г. // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – К.: Сфера, 1999. – С. 55 – 71.
184. Миньковский Г.М. Особенности классификации несовершеннолетних преступников // Вопросы изучения и предупреждения правонарушений несовершеннолетних. Ч. 1. – М., 1970. – С. 83 – 89.
185. Миньковський Г.М. Особенности расследования и судебное разбирательство дел несовершеннолетних. – М., Госюриздат, 1959. – 208 с.
186. Миньковский Г.М., Винберг А.И., Рахунов Р.Д. Косвенные доказа¬тельства в советском уголовном процессе. – М.: Госюриздат, 1956. – 217 с.
187. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 445 с.
188. Михайленко А.Р. Укрепление правового положения обвиняемого в уголовном процессе // Проблемы правового статуса личности в уголовном процессе. – Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1981. – С. 92 – 98.
189. Михайленко О. Складання процесуальних актів у кримінальних справах: навчальний посібник. – 2-е вид. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 256 с.
190. Михайленко П.П., Кондратьєв Я.Ю. Боротьба із злочинністю неповнолітніх // Історія міліції України у документах і матеріалах: у 3-х т. – К.: Генеза, 1997. – Т. 1 : 1917 – 1925. – 504 с.
191. Михеенко М.М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве. – К.: Вища школа, 1984. – 134 с.
192. Михеєнко М.М., Молдован В.В., Шибіко В.П. Кримінально-процесуальне право: Навчальний посібник для студентів юридичних вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1997. – 352 с.
193. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
194. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України / Відп. редактори В.Ф. Бойко, В.Г. Гончаренко. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 624 с.
195. Мотовиловкер Я.О. Некоторые вопросы теории советского уголовного процесса в свете нового уголовно-процессуального законодательства. – Кемерово, 1962.
196. Мотовиловкер Я.О. О гарантиях интересов личности и правосудия // Советское государство и право. – 1974. – № 6. – С. 100 – 104.
197. Мотовиловкер Я.О. О существе дела и формах уголовного судопроизводства // Советское государство и право. – 1977. – № 11. – С. 76-79.
198. Мотовиловкер Я.О. Показания и объяснения обвиняемого как средство защиты в советском уголовном процессе. – М.: Гсюриздат, 1956. – 179 с.
199. Мотовиловкер Я.О. Предмет советского уголовного процесса. Учебное пособие. – Ярославль: Изд-во Ярославского ун-та, 1974. – 96 с.
200. Навасардян В.Р. Право на защиту подозреваемого, обвиняемого и подсудимого в уголовном процессе. – Санкт-Петербург: Левша, 2000. – 165 с.
201. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
202. Никандров В., Ворожцов С. Подсудимый заявил: ко мне применялись незаконные методы расследования // Российская юсти¬ция. – 1995. – № 8. – С. 26 – 29.
203. Никоненко М. Деякі питання презумпції невинуватості і права особи на захист в кримінальному процесі // Право України. – 1999. – № 4. – С. 39 – 40.
204. Никитина Е.В. Проблемы совершенствования средств доказывания: Дис… канд. юрид. наук. / МГУ. –М., 1985. – 186 с.
205. Николаев О.О. Проблеми забезпечення процесуальних прав та законних інтересів обвинуваченого на досудовому слідстві: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – К., 2001. – 188 с.
206. Николайчик В.М. Уголовный процесс США. – М.: Наука, 1981 – 224 с.
207. Новиков В. Гарантії права особи на компенсацію шкоди, заподіяної незаконним обвинуваченням // Право України. – 1998. – № 11. – С. 31 – 33.
208. Новоселов В.И. Правовое положение граждан в советском государственном управлении. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1976. – 217 с.
209. Никоненко М. Деякі питання презумпції невинуватості і права особи на захист в кримінальному процесі // Право України. – 1999. – № 4. – С. 39 – 40.
210. Обидина Л.Б. Обеспечение прав несовершеннолетнего обвиняемого на предварительном следствии: Автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.09 / ВЮЗИ. – М., 1983. – 26 с.
211. Обидина Л.Б. Процессуальный статус несовершеннолетнего обвиняемого // Актуальные проблемы судоустройства, судопроизводства и прокурорского надзора. – М., 1986. – С. 67 – 73.
212. О значении сознания обвиняемого // Сов. юстиция. – 1958. – № 6. – С. 59 – 62.
213. Окаринский И. Подписка о невыезде и ее применение. // ВСЮ. – 1926. – № 21. – С. 823 – 827.
214. Омельченко Г.Е. Применение следователями органов внутренних дел мер пресечения к несовершеннолетним. – К.: Изд-во НИиРИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1988. – 92 с.
215. Омельяненко Г. Адаптація кримінально-процесуального законодавства України про судочинство у справах неповнолітніх до міжнародних Мінімальних стандартів // Право України. – 2002. – № 5. – С. 79 – 83.
216. Омельяненко Г.М. Провадження у справах про злочини неповнолітніх як диференціація кримінально-процесуальної форми: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 128 с.
217. Омельяненко Г.М. Процесуальне становище обвинуваченого // Радянське право. – 1990. – № 3. – С. 63 – 65, 88.
218. Організація розслідування кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітніми та за їх участю / Ягодинський В.М., Біленчук П.Д., Шляпніков Є.В. та ін. – К.: Вид-во РВВ МВС України, 1996. – 36 с.
219. Основы уголовного законодательства Союза ССР и союзных республик. Основы уголовного судопроизводства Союза ССР и союзных республик. – М.: Юридическая литература, 1984. – 52 с.
220. Очередин В.Т. Обеспечение законности при расследовании преступлений несовершеннолетних следователями органов внутренних дел: Учебное пособие. – Волгоград: Изд-во ВСШ МВД СССР, 1990. – 84 с.
221. Очередин В.Т. Применение мер пресечения на предварительном следствии по делам несовершеннолетних и их эффективность: Автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.09 / Академия МВД СССР – М., 1983. – 22 с.
222. Очередин В.Т. Эффективность мер пресечения, не связанных с лишением свободы, по делам несовершеннолетних // Расследование преступлений несовершеннолетних на современном этапе. – Волгоград, 1986. – С. 76 – 81.
223. Патюлин В.А. Государство и личность в СССР. – М.: Наука, 1974. – 248 с.
224. Пашин С.А. Теория формальных доказательств и здравый
смысл // Российская юстиция. – 1996. – № 1. – С. 50 – 54.
225. Пашкевич П.Ф. Объективная истина в уголовном судопроизводстве. – М.: Госюриздат, 1961. – 171 с.
226. Перлов И.Д. Право на защиту. – М.: Знание, 1969. – 79 с.
227. Перлов И.Д. Судебное следствие в советском уголов¬ном процессе. – М.: Изд-во Всесоюзного института юрид. наук Мин. юстиции СССР, 1955. – 248 с.
228. Петрухин И. Л. Имеют ли доказательственное значение ложные показания обвиняемого // Сов. юстиция. – 1965. – № 7. – С. 15 – 17.
229. Петрухин И.Л. Неприкосновенность личности и принуждение в уголовном процессе. – М.: Наука, 1989. – 256 с.
230. Петрухин И.Л. Самооговор // Советская юстиция. – 1970. – № 5. – С. 11 – 14.
231. Петрухин И.Л. Свобода личности и уголовно-процессуальное принуждение. – М.: Наука, 1985. – 235 с.
232. Пилипчук П.П. На шляху до ювенальної юстиції // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 5. – С. 2 – 3.
233. Победкин А.В. Показания обвиняемого в уголовном процессе: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – М., 1998. – 206 с.
234. Поляков М.П. О защите обвиняемого и „защите от обвиняемого” // Государство и право. – 1998. – № 4. – С. 95 – 99.
235. Попелюшко В.А. Уголовно-процессуальные и уголовно-правовые аспекты предмета доказывания: Автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Институт государства и права АН СССР. – М., 1983. – 26 с.
236. Проект Кримінально-процесуального кодексу України. Реєстраційний № 3456-д (Перше читання) // http: // www. rada. gov. ua.
237. Порубов Н.И. Допрос в советском уголовном судопроизводстве. – Минск: Вышэйшая школа, 1973. – 368 с.
238. Посник В.С. Применение мер пресечения // Возбуждение и предварительное расследование дел о преступлениях несовершеннолетних: Учебное пособие / Под ред. С.П. Ефимичева. – Волгоград: Изд-во ВСШ МВД СССР, 1982. – С. 69 – 80.
239. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 27.03.1992 року „Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини” // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002 рр. Офіційне видання / За ред. В.Т. Маляренка. – К.: А.С.К., 2003. – С. 323-328.
240. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2004 р. № 2 „Про застосування законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність” // http: // www. rada. gov. ua.
241. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. № 8 „Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві” // http: // www. rada. gov. ua.
242. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. № 5 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх” // Вісник Верховного Суду України. – 2004. - № 5. – С. 4 – 8.
243. Потравнов С.М., Утевский Б.С. О расследовании и рассмотрении дел о несовершеннолетних. – М., Юрид. изд-во, 1937.
244. Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / Упорядники: Яблонська Т. – К.: Сфера, 1999. – 342 с.
245. Приходько К.И. Когда перед следователем несовершеннолетний. – М.: Юридическая литература, 1979. – 64 с.
246. Процессуальные акты предварительного расследования: Учебник / Под ред. С.В Бородина. – М.: Юридическая литература, 1991. – 237 с.
247. Прукс П. Уголовный процесс: научная „детекция лжи”: инструментальная диагностика эмоциональной напряженности и возможности ее применения в уголовном процессе. – Тарту: Изд-во Тартуского ун-та, 1992. – 200 с.
248. Пюсса О. Участие педагога в допросе несовершеннолетних // Правоведение. – 1966. – № 4. – С. 160 – 165.
249. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Посібник для студентів спеціальності “Правознавство”. – 2-е вид. – К.: Б. в., 1994. – 236 с.
250. Ратинов А.Р., Ефимова Н.И. Психология допроса обвиняемого. – М., 1988.
251. Ратинов А.Р., Скотникова Т.А. Самооговор (происхождение, предотвращение и разоблачение ложных призна¬ний). – М., 1973.
252. Рахунов Р.Д. Признание обвиняемым своей вины. – М.: Изд-во Всесоюз. ин-та по изучению причин и разработке мер предупреждения преступлений, 1975. – 165 с.
253. Рахунов Р.Д. Участники уголовно-процессуальной деятельности по советскому праву. – М.: Госюриздат, 1961. – 277 с.
254. Резник Г.М., Славин М.М. Право на защиту. – М.: Московский рабочий, 1976. – 120 с.
255. Решетников Ф.Н. Правовые системы стран мира. Спра¬вочник. – М., 1993.
256. Рогожин В.А. Взаимодействие следователя с органами дознания при избрании меры пресечения несовершеннолетнему обвиняемому // Проблемы правоведения. Вып. 40. – К., 1979. – С. 114 – 121.
257. Розенберг М.И. Защитник на предварительном следствии в советском процессе: Автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.09 / – М., 1968.
258. Романюк А.Б. Проблеми захисту неповнолітніх у кримінальному судочинстві: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.09 – Харків, 2004. – 206 с.
259. Российское законодательство Х-ХХ вв.: В 8 т. – М.: Юридическая литература, 1985. – Т.2: Законодательство периода образования и укрепления Русского централизованного государства (ХІV – ХVІ вв.) / Под. ред. А.Д. Горского. – 519 с.
260. Российское законодательство Х-ХХ вв.: В 8 т. – М.: Юридическая литература, 1985. – Т.3: Акты Земских соборов / Под ред. А.Г. Манькова. – 511 с.
261. Российское законодательство Х-ХХ вв.: В 8 т. – М.: Юридическая литература, 1986. – Т.4: Законодательство периода становления абсолютизма / Под ред. А.Г. Манькова. – 511 с.
262. Российское законодательство Х-ХХ вв.: В 8 т. – М.: Юридическая литература, 1991. – Т.8: Судебная реформа / Под ред. Б.В. Виленского. – 495 с.
263. Роша А.Н. Процессуальные и психологические начала допроса обвиняемого: Автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.09 / – М., 1965.
264. Руднев В. Защита прав арестованного (задержаного) // Законность. – 1993. – № 9. – С. 36 – 39.
265. Рыбальская В.Я. Особенности производства по делам о преступлениях несовершеннолетних. – Иркутск: Иркутский государственный ун-т им. Жданова, 1972. – 119 с.
266. Саарсо Х. О роли советского уголовного процесса на предварительном расследовании в борьбе с преступностью несовершеннолетних: Автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.09 / ТГУ. – Тарту, 1972. – 35 с.
267. Савгирова Н.М. Меры пресечения и иные меры процессуального принуждения. – М.: Юридическая литература, 1960. – 177 с.
268. Савицкий В.М. Язык процессуального закона. Вопросы терминологии. – М.: Наука, 1987. – 286 с.
269. Савицький Д.О. Процес доказування у справах з протокольною формою досудової підготовки матеріалів: Автореф. канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2003. – 19 с.
270. Самарский В.Г. Воспитательное воздействие предварительного следствия на несовершеннолетних // Расследование преступлений несовершеннолетних на современном этапе. – Волгоград. – 1986. – С. 63 – 67.
271. Сафин Н.Ш. Допрос несовершеннолетнего подозреваемого в советском уголовном судопроизводстве: Процессуальный и криминалистические аспекты проблемы. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1990. – 160 с.
272. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – С. 135 – 249.
273. Сівочек С.М. Деякі особливості формування показань неповнолітніх обвинувачених // Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. – Донецьк, 2002. – С. 220 – 223.
274. Слинько С.В. Проблеми правового статусу суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності: Монографія. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 282 с.
275. Советский уголовный процесс: Учебник / Под ред. Д.С. Карева. – М.: Юридическая литература, 1975. – 494 с.
276. Советский энциклопедический словарь. – М.: Сов. энц., 1983. – 1600 с.
277. Сомощенко И.М., Фаракушин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. – М., 1971.
278. СССР – Англия: юстиция и сравнительное правоведение / Под ред. С.В. Болотова, С.Г. Келиной, А.Г. Ларина и др. – М.: Изд-во Института государства и права АН СССР, 1986. – 168 с.
279. Стахівський С. Відповідальність свідка у кримінальному процесі // Право України. – 1997. – № 2. – С. 39 – 41.
280. Стахівський С.М. Кримінально-процесуальні засоби доказування: Автореф. д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2005. – 31 с.
281. Стахівський С.М. Показання свідка як джерело доказів у кримінальному процесі. Навчальний посібник. – К.: Олан, 2001. – 111 с.
282. Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування. Монографія. – К., 2005. – 272 с.
283. Стаховский С., Карпов Н. предмет доказывания в уголовном судопроизводстве // Закон и жизнь. – 2005. – № 3. – С. 42 – 43.
284. Стецовский Ю.И. Адвокат в уголовном судопроизводстве. – М.: Юридическая литература, 1972. – 159 с.
285. Стецовский Ю.И. Если человек обвинен в преступлении. – М.: Советская Россия, 1988. – 208 с.
286. Стецовский Ю.И. Уголовно-процессуальная деятельность защитника. – М.: Юридическая литература, 1982. – 176 с.
287. Стремовский В.А. Участники предварительного следствия в советском уголовном процессе. – Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского ун-та, 1966. – 260 с.
288. Строгович М.С. Вопросы теории прав личности // Философия и современность. – М., 1976. – С. 33 – 35.
289. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса: в 2 т. – М.: Наука, 1968. – Т. 1. – 470 с.
290. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса: в 2 т. – М.: Наука, 1970. – Т.2. – 516 с.
291. Строгович М.С. Материальная истина и судебные доказательства в советском уголовном процессе. – М.: Изд-во НАН СССР, 1955. – 383 с.
292. Строгович М.С. Право обвиняемого на защиту и презумпция невиновности. – М.: Наука, 1984. – 144 с.
293. Строгович М.С. Признание обвиняемым своей вины в качестве судебного доказательства // Сов. государство и право. – 1982. – № 4. – С. 66 – 69.
294. Строгович М.С. Сущность юридической ответственности // Советское государство и право. – 1979. - № 5. – С. 72 – 79.
295. Строгович М.С. Уголовное преследование в советском уголовном процессе. – М.: Изд-во НАН СССР, 1951. – 187 с.
296. Строгович М.С. Уголовный процесс. – М.: Госюриздат, 1941. – 287 с.
297. Строгович М.С. Учение о материальной истине в уголовном процессе. – М., 1997.
298. Строгович М.С., Карницкий Д.А. Уголовно-процессуальный кодекс РСФСР, текст и постатейный комментарий, изд. 3-е – М., 1928.
299. Строгович М.С. Право обвиняемого на защиту и презумпция невиновности. – М.: Наука, 1984. – 143 с.
300. Судова практика у справах про злочини неповнолітніх і втягнення їх у злочинну діяльність // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 4. – С. 12 – 35.
301. Тадевосян В.С. Расследование преступлений несовершеннолетних. Методическое руководство. – 2-е изд. – М.: Госюриздат, 1946. – 58 с.
302. Тарасенко Ф.Г. Некоторые вопросы исчисления и продления процессуальных сроков при расследовании преступлений // Труды Киевской высшей школы МВД СССР . – 1975. – № 9. – С. 108 – 112.
303. Тарасов-Радионов П.И. Предварительное следствие. Пособие для следователя. – М.: Госюриздат, 1948. – 193 с.
304. Теория государства и права / Под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. – М.: Юрист, 1997. – 672 с.
305. Теория государства и права: Курс лекций / МГУ им. М.В.Ломоносова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Зерцало: ТЕИС, 1996. – 475 с.
306. Теория доказательств в советском уголовном процессе. – М.: Юридическая литература, 1973. – 736 с.
307. Тертышник В.М. Уголовный процесс: Учебное издание. – Харьков: Арсис, 1997. – 528 с.
308. Тертышник В.М., Слинько С.В. Теория доказательств. – Харьков, 1998.
309. Титаренко В.В. Захист неповнолітніх у кримінальному процесі Української РСР: Методичний посібник для адвокатів. – К.: Політвидав України, 1973. – 48 с.
310. Титов А. Участь захисника в кримінальних справах за призначенням: окремі питання // Право України. – 2002. – № 3. – С. 87 – 89.
311. Титов А.М., Бондар М.І. Захист неповнолітніх при розгляді кримінальних справ // Бюлетень з обміну досвідом роботи. – 2005. – № 158. – С. 56 – 60.
312. Толковый словарь русского языка / Под редакцией Ф.П. Филина. – М., Просвещение, 1981.
313. Трусов А.И. Основы теории судебных доказательств в советском уголовном процессе (краткий очерк). – М.: Госюриздат, 1960. – 176 с.
314. Турчин Д. Специалист в уголовном процессе // Социалистическая законность. – 1970. – № 20. – С. 43 – 46.
315. Тутниский Н.П., Коба Э.С. К вопросу о соблюдении права на защиту несовершеннолетнего обвиняемого на предварительном следствии. – Томск, 1984.
316. Удалова Л.Д. Етичні основи допиту // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2002. – № 3. – С. 174 – 177.
317. Уголовно-процессуальный кодекс Азербайджана. – Баку, 2001. – 491 с.
318. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Армении // http: www. zakon. md / zakon. html.
319. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Беларусь от 16.07.1999 г. 295-з // Ведамоці Нацыянальнага сходу Рэспублікі Беларусь. – 1999. – № 28 – 29. – С. 425 – 569.
320. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Молдова, Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации // http: // www. zakon. md / zakon. html.
321. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Казахстан // http: www. pavlodar. com.
322. Уголовно-процессуальный кодекс Украинской ССР 1927 года (Официальный текст с изменениями на 10.10.1954 г. с приложением). – М.: Госюриздат, 1955. – 163 с.
323. Уголовно-процессуальный кодекс УССР, утвержденный В.У.Ц.И.К. 13 сентября 1922 года. – Харьков: Изд-во Наркомюста УССР, 1922. – 59 с.
324. Уголовный кодекс Австрии / Под ред. Н.Е. Крыловой. – М., 2001.
325. Уголовный кодекс Швейцарии: Пер. с нем. – М.: Зерцало, 2000. – 138 с.
326. Уголовный процесс: Учебник / Под ред. Н.А. Громова. – М., 1998. – 250 с.
327. Уголовный процесс. Учебник / Под ред. П.А. Лупинской. – М.: Юрист, 1995. – 544 с.
328. Уголовный процесс: Учебник / Под ред. М.А. Чельцова. – М.: Юридическая литература, 1969. – 463 с.
329. Уголовный процесс западных государств: Учебное пособие / Под ред. К.Ф. Гуценко. – М.: Зерцало, 2001.
330. Ульянова Л. Защита по делам о преступлениях несовершеннолетних // Советская юстиция. – 1966. – № 5. – С. 12 – 15.
331. Ульянова Л. Недостаточность доказательств // Соц. законность. – 1970. – № 12. – С. 39 – 42.
332. Ульянова Л.Т. Оценка доказательств судом первой инстанции. – М.: Госюриздат, 1959. – 167 с.
333. Фаткуллин Ф.Н. Доказательства и их источники: анализ содержания // Советское государство и право. – 1973 – № 1. – С. 74 – 77.
334. Фаткуллин Ф.Н. Изменение обвинения. – М.: Юридическая литература, 1971. – 251 с.
335. Фаткуллин Ф.Н. Общие проблемы процессуального доказывания. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1976. – 207 с.
336. Фоков А. Основные проблемы защиты личности в уголовном процессе зарубежных стран // Право и жизнь. – 1999. – № 24. – С. 36 – 42.
337. Франк Л.В. Задержание и арест подозреваемого в советском уголовном процессе. – Душанбе, 1963.
338. Францифоров Ю.В. Обвинение как средство обеспечения прав и законных интересов обвиняемого в уголовном судопроизводстве: Автореф. канд. юрид. наук: 12.00.09 / Саратов, 1998.
339. Хлынцов М.Н. Участие педагога в допросе несовершеннолетних свидетелей и обвиняемых // 50 лет Советской власти и актуальные проблемы правовой науки. – Саратов, 1967. – С. 185 – 189.
340. Холод Р.С. Окремі проблемні питання, пов’язані з проведенням слідчих дій у справах про злочини неповнолітніх // Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції молодих учених „Актуальні проблеми юридичної науки та правоохоронної діяльності”. 14 травня 2004 року м. Дніпропетровськ. – Дніпропетровськ: Юридична академія МВС України. – 2004. – Вип. 5. – С. 60 – 64.
341. Холод Р.С. Права неповнолітнього обвинуваченого в законодавстві України та в Мінімальних стандартних правилах ООН (порівняльний аналіз) // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини”. 11 – 12 грудня 2003 року. У 2 ч. – Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України. – 2003. – Ч.1. – С. 134 – 138.
342. Холод Р.С. Особливості пред‘явлення обвинувачення та допиту неповнолітнього обвинуваченого // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності”. – Донецьк: Вид-во Донецького інституту внутрішніх справ МВС України. – № 1. – 2004. – С. 154 – 167.
343. Цивільний кодекс України: станом на 10 травня 2004 року. – К.: Велес, 2004. – 278 с.
344. Цирюльникова Р.И. Допрос несовершеннолетних на предварительном следствии: Автореф. дис.. канд. юрид. наук: / М., 1956. – 21 с.
345. Цубин А. Защищая несовершеннолетних // Советская юстиция. – 1968. – № 18. – С. 25 – 27.
346. Цубин А.И. Особенности ведения защиты по делам несовершеннолетних // Правоведение. – 1978. – № 2. – С. 132 – 136.
347. Цыпкин А.Л. Право на защиту в кассационном и надзорном производстве и при исполнении приговора. – Саратов: Приволжское книжное изд., 1965. – 152 с.
348. Чеканов В.Я. Прокурорский надзор на определенных этапах предварительного следствия. – Саратов, 1974.
349. Чельцов М.А. Советский уголовный процесс. – 4-е изд., испр. и переработ. – М.: Госюриздат, 1962. – 503 с.
350. Чельцов М.А., Чельцова Н.В. Проведение экспертизы в советском уголовном процессе. – М., 1954.
351. Чельцов-Бебутов М.А. Обвиняемый и его показания в советском уголовном процессе. М., 1947.
352. Чечина Н.А., Элькинд П.С. Об уголовно-процессуальной и гражданско-процессуальной ответственности // Советское государство и право. – 1973. – № 9. – С. 32 – 37.
353. Шаламов М.П. К вопросу об оценке сознания обвиняе¬мого // Сов. государство и право. – 1956. – № 8. – С. 44 – 50.
354. Шаламов М.П. Теория улик. – М.: Госюриздат, 1960. – 182 с.
355. Шейфер С.А. Меры принуждения при производстве следственных действий // Юридические гарантии применения права и режим социалистической законности в СССР. – Ярославль. – 1977. – С. 76 – 80.
356. Шейфер С.А. Предварительное следствие. Общие условия и основные этапы производства. – Куйбышев: Изд-во Куйбышевского ун-та, 1986. – 130 с.
357. Шейфер С.А. Принуждение в следственных действиях // Уголовно-процессуальное принуждение и ответственность и их место в решении задач предварительного расследования. – Волгоград. – 1987. – С. 7 – 14.
358. Шейфер С.А. Следственные действия. Система и процессуальная форма. – М.: Юридическая литература, 1981. – 128 с.
359. Шейфер С.А. Собирание доказательств в советском уголовном процессе. Методологические и правовые проблемы – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1986. – 169 с.
360. Шейфер С.А., Лазарева В.А. Участие потерпевшего и его представителя на предварительном следствии. – Куйбышев, 1979.
361. Шепітько В.Ю. Криміналістика. Енциклопедичний словник (українсько-російський і російсько-український) / За ред. В.Я. Тація. – Харків: Право, 2001. – 560 с.
362. Шибіко В.П. До питання правового статусу обвинуваченого в соціалістичному кримінальному процесі // Вісник Київського університету. – 1981. – Вип. 22. – С. 82 – 89.
363. Шибико В.П. Правовой статус обвиняемого в уголовном процессе Германской Демократической Республики: Автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.09 / КГУ. – К., 1983. – 24 с.
364. Шимановский В.В. Привлечение в качестве обвиняемого. – Л., Изд-во ЛГУ, 1983. – 120 с.
365. Шимановский В. В. Процессуальные особенности расследования дел о преступлениях несовершеннолетних. – Ленинград, 1970.
366. Шифман М.Л. Основные вопросы теории советского доказательственного права. – М.: Изд-во МГУ, 1956. – 39 с.
367. Шпилев В.Н. Участники уголовного процесса. – Минск: Изд-во БГУ им. Ленина, 1970. – 176 с.
368. Шпотаківська О.В. Суспільні та особисті інтереси у кримінальному судочинстві: Автореф. Дис. ...канд. юрид. наук (12.00.09) / НАВСУ. – Київ, 2005. – 16 с.
369. Эйсман А.А. Логика доказывания. – М.: Юридическая литература, 1971. – 112 с.
370. Элькинд П.С. Цели и средства их достижения в советском уголовно-процессуальном праве. – Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1976. – 143 с.
371. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Вид-во „Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 1998. – Т.1: А-Г. – 672 с.
372. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Вид-во „Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 2002. – Т.4: Н-П. – 720 с.
373. Якуб М.Л. Показания обвиняемого как источник доказательств в советском уголовном процессе. – М.: Изд-во Московского государственного ун-та, 1963. – 80 с.
374. Якуб М.Л. Процессуальные проблемы оценки показаний сви¬детеля, потерпевшего и обвиняемого: Автореф. дис.. д-ра юрид. наук. / М., 1972. – 32 с.
375. Янович Ю.П. Проблемы совершенствования процессуального статуса подозреваемого и обвиняемого: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Харьков, 1992. – 222 с.
376. Янович Ю.П. Уголовный процесс Украины: Пособие по подготовке к государственному (выпускному) экзамену. – Харьков: Изд-во Ун-та внутренних дел МВД Украины, 1997. – 252 с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:
(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)
50
Найти готовую работу
ЗАКАЗАТЬ
Обратная
связь:
Связаться
Вход для партнеров
Регистрация
Восстановить доступ
Материал для курсовых и дипломных работ
25.03.24
Іміджування в процесі функціонування державної влади
25.03.24
Політичний імідж як складова публічної взаємодії
25.03.24
Методологія сучасних іміджевих досліджень
Архив материала для курсовых и дипломных работ
Ссылки:
Счетчики:
© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.